Реферат: Методики розслідування хуліганства

ЗМІСТ

            Вступ…

Розділ 1. Кримінально-правова та криміналістичнахарактеристика   хуліганства, їх класифікаціята елементи.

1.1.                 Кримінально-правова характеристика та класифікаціяхуліганства.

1.1.1.     Поняття хуліганства.

1.1.2.     Об’єкт злочинного посягання.

1.1.3.     Об’єктивна сторона хуліганства.

1.2.        Криміналогічна характеристика хуліганства.

1.2.1.     Злочини, вчинені дорослими хуліганами.

1.2.2.     Злочини, вчинені неповнолітніми хуліганами.

1.3  .       Криміналістична характеристика хуліганства.

1.3.1.     Місце, час, обстановка, спосіб скоєння хуліганства.

1.3.2.     Предмет злочинного посягання.

1.3.3.     Особистість потерпілого і злочинця (суб’єкт та суб’єктивнасторона).

1.3.4.     Слідова картина.

Розділ2.  Методика розслідування хуліганства.

2.1.         Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура.

2.2.         Першопочатковий етап розслідування та слідчі дії на цьомуетапі.

2.2.1.     Підстави до порушення кримінальної справи.

2.2.2.     Типічні слідчі ситуації, виникаючіна цьому етапі.

2.2.3.     Особливості порушення кримінальної справи.Приводи тапершопочаткові слідчі.Огляд місця події, допитпотерпілого та свідка.

2.3.         Послідуючий етап розслідування.

2.3.1.     Типічні слідчі ситуації.

2.3.2.     Послідуючі слідчі дії.

2.4        Профілактична діяльність слідчого.Виявлення причин та умов сприяючих скоєнню данного виду злочину і міри по їхусуненню.

3.            Висновок.

4.           Література.

5.           Додатки.

ВСТУП

          Однією із злісних форм посягання нагромадську безпеку і правопорядок є хуліганство.   Воно відноситься до числанайбільш поширених злочинів,  але на відміну від інших злочинів протигромадської безпеки, громадського порядку і здоров’я  громадян.  Хуліганствовідрізняється множинністю форм свого прояву.  Хулігани своїми протиправнимидіями найчастіше не тільки порушують громадський порядок, але і створюютьнебезпеку для оточуючих, завдають шкоди здоров’ю громадян, погрожують життюлюдей, і що найбільш страшне, вони це роблять безпідставно, тобто зхуліганських спонукань. Хуліганство охоплює  велике коло протиправних дій – відлайки, нецензурних висловів до причинення тяжких тілесних ушкоджень та вбивствалюдей  із хуліганських спонукань, підпалу будівль, пошкоджень засобів зв’язку ітранспорту.

      На підгрунті досвіду практичних працівників міліції та вивченністатистичних данних можно зробити висновок, що хуліганство являється своєрідною“початковою школою” злочинності. Хуліганство, як вид протиправного діяння,небезпечне для суспільства тим, що на грунті хуліганства  скоюється ряд інших,більш тяжких злочинів.  Хулігани часто перетворюються в злісних, а з них вхуліганів — гвалтівників, хуліганів – вбивць.

Вивченняпричин рецидивної злочинності показало, що в середньому кожний четвертийзлочинець – рецидивіст, засуджений за вбивство, згвалтування, розбій абограбіж, вперше був судимий за хуліганство.

      Я вважаю, що ця проблема потребує значної уваги для вивчення тааналізу, щоб проводити заходи по попередженню та припиненню таких видівправопорушень.

Кримінально-правова, криміналогічна та криміналістичнахарактеристики хуліганства, їх класифікація та елементи.

1.1.    Кримінально-правова характеристика такласифікація хуліганства.

Кримінальнезаконодавство визначає  хуліганство – умисні дії, що грубо порушуютьгромадський порядок і виражають  явну неповагу до суспільства, супроводжуючезастосуванням насилля  до громадян або погрозою його застосування, а такожпошкодженням чужого майна.

Злістнимвизнається хуліганство, якщо воно скоєно групою осіб за попереднім зговором абоорганізованною групою, пов’язано зопіром представнику влади або іншій особі, виконуючому обов’язки по охороні громадського порядку,  особоюраніше засудженою за хуліганство.

Особливо злістним визначаютьсяхуліганські дії, скоєні з застосуванням знаряддя або предметів, яківикористовуються як знаряддя.

Визначенняскладу злочину шляхом встановлення в законі його об'єктивних і суб'єктивнихознак є однією з важливих гарантій обгрунтованого притягнення особи докримінальної відповідальності.

Заведеннякримінальної справи може мати місце в тому разі, якщо є достатні підставивважати, що в тих чи інших діях є ознаки складу злочину. Правильне встановленняскладу злочину в діях обвинуваченого відіграє виключну роль у всій слідчій,прокурорській і судовій роботі.

Зцього приводу В.Н.Кудрявцев правильно зауважив; „Для того. Щоб притягнутивинного до кримінальної відповідальності і застосувати міру покарання,необхідно точно вказати, який закон ним порушений, який злочин вчинено. Цезавдання і виконуються за допомогою кваліфікації злочину.*

В той же час    кваліфікаціязлочину, передбаченого кримінальним законом, здійснюється шляхом характеристикичотирьох основних елементів суспільне небезпечного діяння, тобто об'єкта,об'єктивної сторони злочину, суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину.

Об'єктхуліганства. Об'єктом злочину прийнято вважати те, нащо посягає злочин. В науковому розумінні об'єктом злочину є суспільнівідносини, які охороняються кримінальним законом. Відповісти на питання, що єоб'єктом хуліганства, значить встановити ті конкретні суспільні відносини, якимхуліганські дії наносять шкоду.

Об'єктомхуліганства — є громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов суспільнекорисної діяльності, побуту і відпочину людей. При вчиненні особливо злісногохуліганства (ч. З СТ.206 КК України) об'єктом є також здоров'я потерпілого.

Щослід розуміти під громадським порядком? Передусім необхідно зазначити, щопитання про поняття громадського порядку відноситься до тих проблем, які щенедостатньо досліджені в юридичній літературі. Детальний аналіз поняттягромадського порядку вимагає глибокого самостійного вивчення, що виходить замежі цієї роботи. Тому ми зупинимось лише на тих аспектах цього поняття, якімають відношення до розглядуваного нами питання.

*КудрявцевВ.Н. Общая теория квалификации преступлений.М.,1972, с.ІО.

Загальновідомо,що переважна кількість злочинів може порушити не одне, а декілька суспільнихвідносин. Хуліганство наносить шкоду не тільки громадському порядку, але іздоров'ю, честі та гідності окремих осіб, а також державній, громадській абоособистій власності, але із цього не можна робити висновку, що всякі суспільнівідносини, яким злочин може наносити шкоду, повинні розглядатись якоб'єкт злочину.

Зцього приводу вірно пишуть автори курсу кримінального права, що безпосереднімоб'єктом є перш за все ті відносини, які даним злочином завжди порушуються абоставляться в небезпеку порушення, та що при хуліганстві завжди порушуєтьсягромадський порядок, а здоров'ю громадян, власності та іншим відносинам шкодаможе бути і не нанесена. Тому дані автори роблять висновок, що безпосереднімоб'єктом хуліганства є громадський порядок, а не інші відносини.

Насучасному етапі, майже всі криміналісти згодні з тим, що об'єктом хуліганства є громадський порядок. Такерозуміння об'єкта хуліганства є правильним, воно спирається на закон, тобтопозицію ст. 206 КК України, із тексту якої видно, що хуліганство це дії, щогрубо порушують громадський порядок.

Найбільшправильну, з моєї точки зору, позицію займають ті автори, які пропонуютьрозглядати поняття громадського порядку в широкому і вузькому розумінні.

Громадськийпорядок в широкому розумінні — це регульована юридичними нормами і правиламиспівжиття сукупність суспільних відносин, що склались в державі і мають своїмзавданням подальший розвиток і зміцнення цих відносин.

Кримінальнезаконодавство і, зокрема глава 10 Особливої частини КК України мають на увазібільш вузьку сферу суспільних відносин, у зв'язку з чим і слід говорити прогромадський порядок у вузькому розумінні.

Підгромадським порядком у вузькому значенні необхідно розуміти регульовануюридичними  нормами і правилами суспільного співжиття сукупність лише тих суспільнихвідносин, які покликані забезпечити нормальне функціонування державних ігромадських установ, підприємств і організацій, цілісність особистого майнагромадян, безпеку, недоторканість, честь і гідність людей, а так само нормальніумови для їх праці, побуту і відпочинку.

Громадськийпорядок передбачає неухильне дотримання кожним громадянином правил поведінки, воснові яких лежать такі конституційні обов'язки, як додержання КонституціїУкраїни та законів України, не посягаючи на права і свободи, честь і гідністьінших людей.

Порушення цих конституційнихобов'язків тягне за собою застосування заходів адміністративного чигромадського впливу до винних. І лише найнебезпечніші порушення, що полягають узлочинному- посяганні на громадський порядок, тягнуть за собою застосуваннязаходів кримінального покарання.

Об'єктивнасторона хуліганства. Об'єктивна сторона злочину якхарактеристика зовнішніх ознак діяння є актом поведінки людини, що викликаєсуспільне небезпечні зміни в реальній дійсності.

Зоб'єктивної сторони злочин є суспільне небезпечним і протиправним посяганням наінтереси, які охороняються законом, це посягання розглядається законом з йогозовнішнього боку, в аспекті послідовного розвитку подій і явищ, які починаютьсязі злочинної дії або бездіяльності винного і закінчуються настанням злочинногорезультату.

Знанняознак, які характеризують об'єктиву сторону хуліганства, має велике значеннядля розуміння суті, правильної кваліфікації вчиненого, для розмежуваннякримінальне караного хуліганства і хуліганства як адміністративногоправопорушення і т. ін.

Зоб'єктивної сторони хуліганство полягає у вчиненні суспільне небезпечних дій,що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу досуспільства. Хуліганство за своїм характером є тим злочином, який пояснюеться тількишляхом дії, тобто активної поведінки і не може бути заподіяний шляхомбездіяльності.

Протест. 206 КК України, розглядаючи хуліганство як дії, що грубо порушуютьгромадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, дає хоч і взагальній формі досить чітку характеристику хуліганських дій, в той же час нерозкриваючи конкретних ознак їх зовнішнього прояву, тобто в цій статті не маєвказівок щодо можливих форм і способів учинення хуліганських дій, і це невипадково. Адже дії. за допомогою яких чиниться хуліганство, — найрізноманітніші, і дати в законі якийсь вичерпний їх перелік простонеможливо.

Наприклад,найбільш поширена форма хуліганства — уявне (надумане)  незадоволення поведінкою  першого  зустрічного перехожого, навмисний виклик його на конфліктз послідуючим побиттям потерпілого. Таким способом “розважаються” окремі п'янікомпанії молодих людей. Звичайно вони просять у перехожого сірники абосигарети, кидають провокуючі репліки, задають недоречні запитання. Отримавши, зїх точки зору, “образливу” відповідь, хулігани    побива  громадянина.

Хуліганствомвважаються такі дії: співання непристойних пісень, чіпляння до громадян навулиці,  скверах і парках;розбивання вікон, вітрин, вуличних ламп; зривання афіш, плакатів чи об'яв; шумі крик в театрі, кіно, клубі чи просто на вулиці; навмисне забруднення води,місць відпочинку громадян; фальшивий виклик швидкої медичної допомоги, пожежнихкоманд, працівників похоронного бюро тощо.

Вкримінально-правовій літературі за змістом і способом вчинення хуліганські діїкласифікують на дві або три групи в залежності від того, який критерій беретьсяза основу такої класифікації,

Найбільшпросту і вдалу класифікацію, на мій погляд, запропонував П.І.Гришаєв.*

Допершої групи він відносить такі хуліганські дії, які грубо порушуютьгромадський порядок, але не пов'язані з безпосереднім посяганням на особу абомайно.

Це,наприклад, нецензурна лайка в громадському місці, співання непристойних пісень,влаштування фіктивної пожежної тривоги і т.

Додругої групи П.І.Гришаєв відносить такі види хуліганських дій, якісупроводжуються посяганням на особу або майно. Такими є, наприклад, образагромадян, нанесення їм тілесних ушкоджень, побоїв, знищення або псування майна.

Якпоказує судово-слідча практика, найбільш поширеними є хуліганські дії

*Гришаев П.И. Преступления против порядка управления, общественнойбезопасности й общественного порядка.М.,1957, с.бО.

другої групи, тобто ті, які пов'язані з застосуванням насильства доосіб, знищенням чи пошкодженням майна.

Звичайно,вище приведена класифікація до деякої міри має умовний характер. Адже жхуліганські дії нерідко являють собою поєднання дій, які належать і до першої ідо другої групи, однак вона корисна тим, що у значній мірі допомагає визначитисуть хуліганства, його суспільну небезпеку, правильно характеризувати діївинного і призначати справедливе покарання, розмежовує хуліганство і деякісуміжні з ним склади злочинів і т. п.

Аленаскільки хуліганські дії між собою б не різнились, якого б ступеня суспільноїнебезпеки вони не досягли, всім їм властива така спільна ознака — вонинеодмінно грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу досуспільства.

Взятийізольовано факт грубого порушення громадського порядку, якою б важливою об'єктивноюознакою кримінальне караного хуліганства не був, ще не утворює складу делікту.Для його наявності необхідно, щоб у грубому порушенні громадського порядкупроявлялась явна неповага до суспільства. В найбільш загальному розумінні цьогослова, вчинення будь-якого злочину, свідчить про неповагу до суспільства з бокувинного.

Явною,тобто для всіх (як для винного, так і для навколишніх) очевидною, безсумнівноюнеповагою до суспільства вважаються зневажливе ставлення до правил суспільногоспівжиття, моралі, до законів, протиставлення своєї особи громадськості, дії,які супроводжуються безчинством і принижуючим ставленням до оточуючих.

Явна неповага до суспільства має місце там, де вчинок виходить за рамкиособистих взаємовідносин і стає очевидним для всіх.

Лишеці дві ознаки, взяті в їх сукупності, утворюють кримінальне каране хуліганство,розкривають його суть та відрізняють хуліганство від інших злочинів. Тому появана вулиці дуже п'яної людини хоч і виражає явну неповагу до суспільства, алекримінальне караного хуліганства ще не утворює, якщо це не пов'язано одночасноз грубим порушенням громадського порядку.

Вряді випадків хуліганство — це послідовні дії однієї або групи осіб протягомпевного часу. Кожен з самостійних актів грубого порушення громадського порядкумає ознаки окремого, закінченого, одного і того ж складу злочину тоді, коливони посягають на один об'єкт, охоплюються єдиним умислом та єдиним остаточнимзлочинним результатом. Це так звані, продовжувані злочини. Такі дії повиннірозглядатись за ознаками єдиного, продовжуваного хуліганства, і хоча наявністьїх не впливає на кваліфікацію заподіяного, вони повинні враховуватись судом привизначенні винному відповідної міри покарання.

Діючекримінальне законодавство не дає жодних вказівок щодо місця вчиненняхуліганства.

Якпоказує судово-слідча практика, хуліганство частіше зустрічається в громадськихмісцях, але воно нерідко трапляється і в відлюдних місцях, особливо тоді, коливинний думає таким чином уникнути викриття і покарання.

Хуліганськідії можуть бути вчинені як публічно, так і не публічно.    Зрозуміло, що такідії, як нецензурна лайка, співання непристойних пісень, вважаютьсяхуліганськими лише тоді, коли вони вчинені публічно, бо тільки при цій умовівони є викликом суспільству, але такі дії, як, наприклад, малюванняпорнографічних малюнків на парканах, знищення або пошкодження майна громадян ізхуліганських мотивів і т.п., можуть бути вчинені публічно.

Сказаневище дає підставу прийти до висновку, що ні місце вчинення хуліганських дій, ніїх публічність не є обов'язковими ознаками об'єктивної сторони цього складузлочину.

Неменше значення для більш повної характеристики об'єктивної сторони злочинумають і обставини його вчинення. Саме вони утворюють сукупність конкретнихумов, в яких може бути вчинено даний злочин, саме вони складають об'єктивуможливість його вчинення.

Яксвідчать факти, сприятливі умови для діяльності такого роду злочинців нерідкостворює байдуже ставлення до хуліганства з боку громадськості, іноді мовчазнезаохочування “бешкетництва”, часом позиція невтручання, яку займають офіціальніособи або деякі громадяни.

Більшістькриміналістів відносить хуліганство до так званих формальних злочинів, незвертаючи уваги на те, що хуліганство має специфічний характер. Грубе порушеннягромадського порядку є наслідком хуліганських дій. І.М.Даньшин. маючи на увазісаме цю особливість хуліганства, невипадково підкреслює, що наслідки тут єневід'ємною частиною дії, що вони утворюють начебто складову частинурозглядуваної дії. Мова йде в даному- випадку, — продовжує І.М.Даньшин,-“не тільки розбіх діїі наслідків в часі, але і про своєрідну зрощування процесу і результату дії”.*

Вдеяких випадках такі дії можуть утворювати сукупність хуліганства івідповідного злочину, наприклад, ст. 101 КК України.

*Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву. Х.,1971, с. 59.

1.2.Кримінологічна характеристика хуліганства.

      За останні роки на Україні, як і в інших республіках, прививченні державно-правових проблем все ширше застосовується методконкретно-соціологічних досліджень.* Значення цього методу насамперед полягає втому, що він дає можливість науково пізнати і критично осмислити природусоціальних явищ, одержати широку і достовірну інформаціюпро реальні процеси,які відбуваються в нашому суспільстві.

      Широкозастосовується вказаний метод і в галузі кримінології, зокрема при вивченнітаких небезпечних і поширених злочинів, як хуліганство. Основна мета цихдосліджень полягає у вивченні причин хуліганства і розробцінауково-обгрунтованих рекомендації по його запобіганню.

       Дослідженняпроводилося у відповідності з робленою кримінологією методикою * шляхомвибіркового вивчення кримінальних справ про хуліганство, а також анкетногообстеження у вибірковому порядку неповнолітніх хуліганів в місті Києві. Прицьому вже враховувалися вже відомі в кримінологічній літературі фактори, щовпливають на вчинення хуліганства. Особливу увагу зверталися на три групиобставин, які мають важливе пізнавальне значення: кримінологічну характеристикувчиненого хуліганства; дослідження особи правопорушників; вплив різнихнесприятливих умов на моральне формування обслідуваних підлітків.

Результати вивчення особи дорослих хуліганів і вчинених  нимизлочинів.      В процесі вибіркового дослідження заанкетовані кримінальнісправи відносно

*Конкретно-социологические исследования в првовой науке. Материалы научной

конференции. К.,1967.

* Советскаякриминология. М., 1999. с. 157-183.

засуджених, яківчинили злочини передбачені ст.206 ККУкраїни і інші злочини ( заподіяння тяжкихтілесних ушкоджень, вчинення опору представникам влади або громадськості,поєднаного з насильством, незаконне носіння або зберігання вогнесрільної чихолодної зброї ). Найпоширенішими проявами хуліганства були: нецензурна лайка,приставання до громадян та висловлювання в їх адресу погроз, вчинення бійок,скандалів, бешкетів.

       Кожне десяте хуліганство є груповим. Вивчення структури груп іхарактеру зв”язків між учасниками показало, що що переважна більшість з нихвиникла випадково на грунті природного потягу молоді до взаємного спілкування зметою сумісного проведення вільного часу особливо увечорі. Склад таких групзмінювався, але соціальні зв”язки між учасниками спочатку відзначалисянестійкістю. Проте в дальшому, під впливом найбільш активних учасників, якібули старші за віком, відзначалися стійкістю антигромадських поглядів івиступали вантажки. Чимало груп  хуліганів виникло на грунті  спільноговживання спиртних напоїв. Злочинні зв”язки в таких групах носили більш тривалийхарактер. Співучасники добре знали один одного, діяли з більшою рішучістю ізухвалістю, що вказує на підвищену небезпечність і злісний характер вчиненихними хуліганських дій.

       Характерною в цьому відношенніє хуліганська група з чотирьохчоловік, яка діяла в Мінському районі місті Києва. Групу очолювавтридцятирічний рецидивіст Ш., який втягнув у злочинну діяльність свого товаришапо чарці – забійника Г.,  і двох неповнолітніх сусідів, учнівпрофесійно-технічного училища. Учасники групи систематично пиячили,неоднарозово порушували громадський порядок, учиняли бешкети і скандали. Одногоразу після розпиття спиртних напитків вони вчинили групову бійку, під час якоїзаподіяли матеріальну шкоду і нанесли ножове поранення невідомому їмгромадянину. Народний суд засудив хуліганів до позбавлення волі, а оргпнізаторгрупи Ш., одержав більш суворе покарання ще й за втягування підлітків узлочинну діяльність.

        Аналіз обстановки вчинення злочину показує, що хуліганські діїмайже завжди починаються без попередньої підготовки, під впливом конкретноїситуації або в н6аслідок внутрішніх спонукань, які керують правопорушником.Підготовчі дії найчастіше носили примітивний характер і зводилися переважно допридбання або виготовлення спеціально пристасованих знарядь нападу. Навіть втих випадках, коли хуліганські дії супроводжувалися застосуванням знарядьнападу ( палиці, каміння, ножі побутового призначення), вони здебільшогопідбиралися правопорушниками тут же на місці злочину.

         Звертає на себе увагу й інше. По вивчених справах мали місцелише окремі поодинокі випадки, коли хулігани приховували сліди злочину. Цяобставина має важливе значення, оскільки полегшує дії правцівників органіврозслідування по встановленню слідів злочину, особи правопорушника і обставини.Що сприяли хуліганському вчинку.

         Наведені дані про характер злочинних угрупувань, про місце,час та обставини вчинення хуліганства вказують на необхіднсть дальшогополіпшення профілактичної роботи державних адміністративних органів, зокремаорганів дізнання і слідства, по своєчасному запобіганню підготовлюваних інегайному припиненню розпочатих злочинів. Між тим, матеріали дослідженнясвідчать про те, що деякі працівники міліції і слідчи не завжди своєчаснореагують на відомі випадки хуліганства, часом не вживають  заходів до їхвідвернення, що створює обстановку безкарності і знижує ефективністькримінальноправової боротьби з ними.

        Раніше двічі судимий за крадіжку і злісне хуліганство гр П.Після повернення з місць ув”язнення в місті Києв на роботу не влаштувався,систематично пиячив і вів паразитичний образ життя. Протягом місяця він двічівчинив хуліганські дії, проте органи міліції на них не реагували. Відчуваючибезкарність, хуліган ще більше розбещився і через два місяці вчинив зухвалехуліганство. Лише після третього хуліганського вчинку, який відзначавсявинятковим цинізмом, правопорушника притягли до кримінальної відповідальності.

        За даними анкетного обслідування, 96,4 % осіб, які вчиниликримінальнокаране хуліганство, становили чоловіки і лише 3,6 %  — особи жиночоїстаті.

         Особи, які вчинили хуліганство, за віком характеризуютьсятакими даними: 18 – 25 років – 41,3 %, 26 – 30 років – 16, 8 %, 31 – 35 років– 11, 6 %, 36 – 41 років – 11, 3 %, 40 – 50 років 10, 6 %, понад 50 років – 4,1 %.  Неповнолітні хулігани  у віці від 14 до 18 років, за даними вибірковогодослідження, становлять лише  4, 3 %. Отже, майже дві третини хуліганських дійвчинили особи чоловічої статі, у віці до 30 років, причому із збільшенням вікувідзначалася тенденція до скорочення кількості осіб, засуджених за хуліганство.

         Серед причин і умов, які сприяють хуліганству, особливе місцезаймає алкоголізм. Одержані при нашому дослідженні дані свідчать про те, що 95% осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за ст. 206 КК України,вчинили хуліганські дії в стані алкогольного сп”яніння. Аналіз конкретноїситуації, при яких вони сталися, дає підстави твердити, що перебуванняправопорушника у нетверезому стані було однією з обставин, яка  в тій чи іншіймірі сприяла хуліганству.

         Отже, профілактика хуліганства має бути тісно пов”язана звикорененням пияцтва, яке, в свою чергу, значною мірою залежить від рівняборотьби з алкоголем.

Дослідження особи неповнолітніх правопорушників і вчинених нимихуліганських проявів.

      Серед загального числа осіб, засуджених за вчиненнякримінальнокараного хуліганства, неповнолітні, за даними дослідження 4, 3 %.Анкетування провадилося шляхом вивчення кримінальних справ і обстеження умовжиття неповнолітніх хуліганів. При обслідуванні вивчався комплекс питань,пов”язаних з вихованням підлітків у сім”ї, за місцем роботи або навчання тамісцем їх проживання. Вивчалася також діяльність державних адміністративнихорганів по запобіганню хуліганським проявам неповнолітніх, організація боротьбиз дитячою бездоглядністю і пияцтвом. Особлива увага зверталася на виявленнярізних несприятливих факторів, що негативно позначалися на формуванні особипідлітків і полегшувала становлення їх на злочинний шлях.

       Значна увага при анкетуванні надавалась з”ясуванню умоввиховання обслідуваних підлітків у сім”ї. Результати дослідження вказують нате, що абсолютна більшість правопорушників проживає у матеріально забезпеченихсім”ях, які мають задовільні житлові умови.

        Отже, вади сімейного виховання і обставини, що обмежуваливиховні можливості багатьох сімей, сприяли формуванню в обслідуваних негативнихякостей і шкідливих навичок.

         Саме так трапилось з сімнадцятирічним Миколою З., якийнавчався  в профтехучилище  в місті Києві. Хлопець погано вчився, порушувавдисциплину, допускав антигромадськи вчинки. На погану поведінку підліткавпливала несприятлива сімейна обстановка :  батько помер, мати тяжко хворілаі,  ніхто не займався вихованням хлопця. Незважаючи на такі обставини,адміністрація ПТУ спочатку переселила учня з гуртожитку на приватну квартиру, азгодом виключила з училища. Перебуваючи поза впливом батьків і колективу,Микола безцільно вештався по місту, підпав під вплив антигромадських елементіві вчинив зухвале хуліганство передбачене ч. 3 ст. 206 КК України.

        Загальновідомо, що алкоголізм – одна з обставин, що сприяєстановленню неповнолітніх на шлях правопорушень. При дослідженні цього факторавстановлено, що майже половина підлітків вчинила хуліганські дії в стнісп”яніння. Характерно, що деякі з обслідуваних викрадали горілку. Вино і післярозпиття їх вчиняли хуліганство. Боротьба з пияцтвом серед неповнолітніх, яквідомо, є частиною загальної проблеми ліквідації алкоголізму в нашій країні.

1.3. Криміналістична характеристика хуліганства.

Криміналістичнахарактеристика — це система відомостей про криміналістичне значимі ознакизлочинів даного виду, яка відображає закономірні зв'язки між ними та служитьпобудові та перевірці слідчих версій для вирішення основних завданьрозслідування.*

Криміналістичні характеристики з розгорнутою системою ознакїх елементів та вказівкою ймовірності існування визначених ознак (при наявностіінших) розроблені ще не по всіх видах і групах злочинів. Дослідження в цьомунапрямку ведуть не тільки наукові, але й практичні працівники. Тому в теперішнійчас важливе значення має вивчення положень, які відносяться до формування

*Советскаякриминалистика: Методика расследования отде-льньіх видов преступлений./Под ред.В.К.Лисиченко.К.,1988, с.ЗО.

криміналістичних характеристик.

Криміналістичні    характеристики    розробляються    звикористанням    даних    соціологічного,    кримінологічного, статистичного ікриміналістичного дослідження. Найбільш суттєві етапи роботи та їх змістзводяться до наступного:

1.Спочатку вирішується питання про вид (групу) злочинів, криміналістичнухарактеристику яких планується розробити. При цьому враховується стан розкриттяцих злочинів в даному регіоні з тим, щоб надати допомогу слідчій практиці впідвищенні ефективності розслідування. Дослідження повинно бути забезпечененеобхідними для вивчення матеріалами. Виявити типові риси і закономірностіявищ, що вивчаються, можливо тільки при масовому спостереженні.

2. Для отримання повної системи ознак, які мають значеннядля виділення елементів криміналістичної характеристики, необхідновикористовувати різні джерела та збирання деяких відомостей вести в процесірозслідування, оскільки ряд важливих ознак не відображається в матеріалахкримінальної справи (наприклад, риси характеру злочинця).

Криміналістична характеристика розробляється на основівивчення: а)матеріалів кримінальних справ про успішно розкриті злочини;   б)матеріалів    оперативно-розщукової    діяльності;

в)відомостей, отриманих від слідчих таоперативних працівників шляхом опитування; відомостей, отриманих від засуджених(при їх опитуванні та відповідній оцінці).

3.Дослідження криміналістичної характеристики — це пізнання ще невідомих або не повністювідомих закономірностей. Тому збирання відомостей про ознаки, які відносятьсядо окремих її елементів,   здійснюється   за   пошуковими   деталізованимипрограмами. Вони складаються на основі досвіду передової слідчої практики, якапоказує ймовірне значення окремих ознак та їх можливі взаємозв'язки.

В теперішній часвикористовуються програми з цифровим кодуванням окремих ознак, що дозволяєобробляти отримані кількісні дані з застосуванням комп'ютерної техніки.

Криміналістичнахарактеристика використовується слідчим при розкритті конкретних злочинів.Особливо суттєва її роль на початку розслідування, коли невідомі більшістьобставин злочину. Зібрані докази та оперативні дані визначають слідчу ситуацію.Аналізуючи ці вихідні дані в плані методики, слідчий визначає, що відомо:

а) достовірно(наприклад, факт смерті людини);

б)ймовірно(наприклад, знаряддя спричинення пошкоджень);

в)не повністю, недостатньо точно, що необхідно перевірити, і, нарешті, що невідомо, аленеобхідно вияснити.

Вкожній кримінальній справі всі ці елементи існують у взаємозв'язку іпредставляють єдність. Виходячи із ситуації, слідчий будує слідчі версії,визначаючи направлення розслідування. Криміналістична характеристика доповнюєдані, які є, вказуючи, що звичайно раніше спостерігалось в подібних справах, щотипово для них. Зіставляючи відомі ознаки розслідуваного злочину з комплексом ознак  відповідного  елементу  криміналістичної характеристики і враховуючизакономірні зв'язки між ними, слідчий визначає ймовірність існування шуканихфактів. Результати такого зіставлення та відомості про характерні слідисприяють вибору слідчим оптимальної системи слідчих дій по розкриттю злочину.

   Суттєві ознаки та елементи змісту криміналістичної харктеристики:

1. Відомості про криміналістичне значимі ознаки злочинів да­ного виду.Одні з них мають значення для кримінально-правової кваліфікації злочину,правильного вирішення кримінальної справи, другі — для прийняттякримінально-процесуальних рішень (наприклад, для вибору міри запобігання), треті- для розслідуван­ня, четверті — для їх попередження і т.д. Цей поділ маєвідносний характер, тому що всі ознаки взаємопов'язані (в тому числі з“нейтральними”, які не мають суттєвого значення) і нерідко в своєму значенніслужать вирішенню кількох задач, виконують різні функції.

Виділення ознак, якімають значення для вибору ефективної системи слідчих дій таоперативно-розшукових заходів в розсліду­ванні, обумовлено двома обставинами:

а) існують ознаки,які мають тільки криміналістичне значення;

б) дослідження тавикористання криміналістичних та інших ознак, які мають різне, в тому числікриміналістичне значення, здійснюються в специфічних цілях — ус­пішного рішеннязадач, які забезпечують швидке, повне та всесто-роннє розслідування.

Ознаки, які входять вкриміналістичну характеристику, відносяться до виду (групи) злочинів. Такимиявляють­ся повторювані (типові) ознаки, які визначаються в результаті уза­гальненняслідчої практики по спеціальним програмам.

2. Система відомостей про криміналістичне значимі ознаки. Ознаки, якіскладають зміст криміналістичної характеристики, від­носяться як до обставинскоєння злочину, так і до обставин які пе­редують, супроваджують та слідують заним. Останні відіграють важливу роль у виявленні латентних злочинів, а такожневідомих злочинців.

Основою системи ознакявляється їх належність до предмета доказування (ст.67 КПК України), а такожположення кримінально­го права про склад злочину та його елементи. При цьомувраховує­ться криміналістичне значення окремих груп ознак (наприклад, яківідносяться до способу скоєння злочину). Конкретний вираз систе­макриміналістичної характеристики знаходить в її елементах.

3. Система відомостей, які включають дані про закономірні зв'язки міжознаками злочинів. Це важлива частина криміналістич­ної характеристики, їхвиявлення проводиться на основі досліджень значного емпіричного матеріалу.

Закономірні зв'язки вкриміналістичній характеристиці мо­жуть відображати ймовірну взаємозалежність івзаємозв'язок різ­них груп ознак. Найбільш суттєвими є закономірні зв'язки міжгру­пами ознак, які характеризують сліди злочину (в широкому змісті), йогонаслідки, та групи ознак, які відносяться до злочинця та його діям. Цепояснюється тим, що розслідування в загалі іде від слідів злочину до виясненняобставин його скоєння, встановленню злочи­нця та його дій.

Проте використаннякриміналістичної характеристики може мати різні направлення. Наприклад, поознакам способу, місця та часу скоєння злочину може бути висунута версія прозлочинця і, навпаки, при затриманні злочинця та наявності даних про особли­востіі т.п. може бути побудована версія про скоєння цією особою інших, ще нерозкритих злочинів.

Практичне значеннякриміналістичної характеристики в загалі заключається втому, що при наявностіодних ознак (наприклад, які відносяться до слідів знарядь та інструментів)слідчий може передбачити наявність інших (визначених професіональних навичок узлочинця) та провести необхідні слідчі дії (наприклад, по встанов­ленню ізатриманню злочинця).

4. Система відомостей, яка служить побудові і перевірці слід­чих версійдля вирішення основних задач розслідування. Відомості, які складають змісткриміналістичної характеристики, представля­ють собою систематизованікриміналістичні дані, які відносяться до виду злочинів. Слідчий ж завждирозслідує конкретний злочин -одиничне антисуспільне явище з властивими йомуособливими ознаками. Тому дані криміналістичної характеристики можуть ли­шевказувати на визначену ймовірність шуканих ознак в конкрет­ному розслідуваномузлочині. Іншими словами, на основі аналізу та оцінки особливостей конкретногозлочину, зіставлення встановле­них про нього даних з криміналістичноюхарактеристикою висува­ються слідчі версії. Ця робота полегшується, коли вметодиках при­водяться системи типових версій, побудованих з урахуванням кри­міналістичниххарактеристик.

Криміналістичніхарактеристики класифікуються на загальні та окремі. Загальні відносяться довиду злочинів (наприклад, “криміналістична характеристика вбивств” або“криміналістична характеристика хуліганств”), а окремі — до різновиду (групи)злочи­нів, які виділені по суттєвій криміналістичній ознаці, наприклад,“криміналістична характеристика вбивств з розчленуванням тру­пів" або“криміналістична характеристика хуліганств з заподіянням шкоди здоров'югромадян”.

Крім того, є особливі(або цільові) криміналістичні характери­стики. Збирання, дослідження матеріалівпрактики, встановлення взаємозалежності ознак, виявлення закономірногохарактеру їх прояву здійснюються за цільовою програмою — співдії вирішеннюоднієї, як правило, найбільш складної задачі розслідування. Такі характеристикичасто використовуються для розробки версій про злочинця (наприклад, по справахпро зґвалтування, які порушують­ся при відсутності даних про особу винного),для ефективної робо­ти по розшуку вкраденого майна та ін.

Системакриміналістичної характеристики складається з еле­ментів (частин), якіпредставляють собою сукупності ознак, згруповані в залежності від відношення допредмета доказування та еле­ментів складу злочину. За змістом ці елементи маютьвнутрішню впорядкованість ознак та за відношенням до характеристики в ці­ломуявляються підсистемами відомостей про суттєві обставини злочинів даного виду іїх відображенні в оточуючому середовищі.

В системікриміналістичної характеристики важливе місце за­ймають елементи, яківідносяться до об'єктивної сторони злочинів, вони розташовуються звичайно на їїпочатку. Це пояснюється тим, що розслідування в найбільш складних справахрухається від події   злочину, його наслідків або ознак, які вказують наможливу їх наявність.

Основнимиелементами криміналістичної характеристики являються сукупності ознак, які визначають:

               1. Спосіб приготування,скоєння та приховування злочину. Ознаки способу злочину, відображення їх вматеріальній обстановці місці скоєння та інших джерелах використовуються длявизначення шляхів встановлення злочинця, його співучасників, вияснення обставинзлочину та ін. При розслідуванні деяких злочинів особливо важливим є облікознак способу приховування (наприклад, при можливому інсценуванні події з метоюприховати те що дійсно відбулося).

Відомостіпро спосіб скоєння злочину є одним із основних елементів їх криміналістичноїхарактеристики. За об'єктом посягання спосіб хуліганства можна класифікувати надії:

     а)направлені проти суспільного порядку;

     б)направлені як проти суспільногопорядку, так і інших суспільних відносин.

Першу групу складають дії:

а)які грубо порушують спокій громадян, нормальний режим праціпідприємств та установ (непензурна лайка, погрози, шум, зривання масовихзаходів);

б)які публічно порушують норми моральності (оголення частин тіла,цинічні рухи);

 в)опоганення суспільних місць (цинічні, нецензурні написи):

г)які викликають афектні стани та неправдиву тривогу громадян(неправдивий виклик швидкої допомоги, неправдиве повідомлення про смертьблизьких і т.п.);

д)які грубо порушують загальноприйняті норми гуманного поводження зтваринами (знущання, нанесення каліцтва);

е)які викликають перешкоди радіозв'язку і порушення правил радіопередач(вихід в ефір без дозволу і т.п.).

Додругої групи можуть бути віднесені дії, пов'язані головним чином з посяганнямна честь, гідність та недоторканість особи: публічні образи; нанесення побоїв;натравлення собак; обмеження свободи (поміщення в підвал, зв'язування);пошкодження особистого або державного майна (ламання телефонів-автоматів,руйнування огорож, засобів вуличного освітлення і т.п.).

Основухуліганської дії складають елементи: жест, слово, фізичне насильство.

Жест(міміка) складає основу таких способів здійснення хуліганських дій, як цинічнітілорухи, публічне оголення статевих органш, роздягання догола, зображеннянецензурних дій та інше.

Найбільшпоширеним способом скоєння хуліганства є слово -нецензурна лайка, погрози, створенняшуму, який призводить до зриву громадських заходів (вигуки, репліки, пісні),порушення нормального режиму роботи підприємства, спокою громадян в квартирахта громадських місцях. Це часто супроводжується жестами, мімікою, фізичнимнасильством.

Фізичненасильство — основа більшості способів скоєння хуліганства: нанесення побоїв,опір представникам влади, знущання, натравлення собак, насильне зв'язуваннялюдини, занурення її в воду, пошкодження майна, глум над пам'ятниками та інше.

Класифікаціяспособів скоєння хуліганства на  основі перерахованих елементів дозволяє чіткоуявити слідову картину місця злочину, прогнозувати джерела ідеальних таматеріальних слідів-відображень.

Місцемскоєння хуліганських дій можуть бути: вулиця, громадський транспорт, клуб,танцювальний майдан, кафе, кінотеатр, гуртожиток, двір, квартира, пляж і т.п.

Обстановка,як правило, характеризується накопиченням громадян, нерідко відсутністю поблизупостів міліції, представників громадськості.

Зачасом вказані дії частіше всього вчиняються ввечері, в вихідні та передвихіднідні, під час масових заходів (футбол, хокей), коли вони недостатньоорганізовані.

При вчиненні хуліганства нерідко залишаютьсяматеріальні сліди злочину. Крім того великезначення мають ідеальні сліди, що залишається у свідомості людей. Матеріальнісліди в основному удається виявити в ходіогляду місця події. Найбільше типовими з них єсліди ніг, пробоїни від дії холодної зброї або його предметів, що заміняють,ушкоджене або знищене майно, плями крові, а також виділення людськогоорганізма.

Особливості засобу йобстановки вчинення хуліганства тісно пов'язаніз особистістю правопорушника. Яскравіше усього вона виявляється при груповомухуліганстві. Типова група хуліганів частіше усього складається з двох-трьоххуліганів, що об”єдналися випадково. В групу  як правило, входять особи чоловічої статі у віці від 16 до 27 років ізчисла робітників, що учаться, або не працюють,що мають середню освіту, у своїй більшості неодружених.У групі є лідер, звичайно раніше засуджений. Умомент вчинення хуліганства усі його учасники частіше всього знаходяться внетверезому стані. Група формується на грунті спільного час припровадження або проживання їїучасників в одому мікрорайоні.

Особи, у відношенні яких правопорушники чинять хуліганські дії, тобто потерпілі, такождалеко не завжди поводяться належною уявою, іноді їхнє поводженнябуває провокуючим, сприяє вчиненню хуліганства.

Основніджерела відомостей про скоєне хуліганство — люди та речі. Люди — цесвідки-очевидці та потерпілі, в пам'яті яких збереглась подія злочину-. Якщохуліганство скоєне способом жестів та міміки, головне джерело інформації — показання свідків-очевидців та потерпілих. В деяких випадках джерелами можутьбути фотознімки, кінострічки, відеозапис, на яких закріплені дії хулігана(наприклад, потерпілими, свідками).

Хуліганство,скоєне словом (промовою) зберігається у вигляді ідеальних слідів в пам'ятісвідків, потерпілих. Матеріальними джерелами можуть бути фонограми звукозаписуабо відеограми.

Прихуліганстві, скоєному з застосуванням фізичної сили, крім ідеальних відображеньв пам'яті потерпілого та свідків утворюються матеріальні сліди безпосередньогоконтакту злочинця або знаряддя злочину з об'єктами матеріального світу: слідирук, ніг, транспортних засобів та ін. На місці події в цих випадках нерідкозалишаються сліди-предмети (палка, камінь), а також сліди-речовини (кров, запахі т.п.). Необхідно намагатися зафіксувати їх (сліди ніг, запах залишаються увсіх випадках хуліганства) та використовувати доя встановлення особи, розшукузлочинця, якщо він зник. Робити це необхідно оперативно, тому що особливістюслідової картини місця скоєння хуліганства є те, що вона швидко змінюється(свідки-очевидці залишають місце пригоди, матеріальні сліди пошкоджуються).

Відомостіпро особу хулігана — також важливий елемент криміналістичної характеристики.Аналізуючи показники основних елементів кримінологічної характеристики йогоособи, можна створити соціальний “портрет”, як би “усереднену модель”, якуможна використовувати для планування розшуку зниклого злочинця, веденняпрофілактичної роботи та розслідування взагалі.

              2. Місце, час, обстановка, знаряддята засоби скоєння злочину. Місце скоєння злочину вкриміналістичній характеристиці відображається різними, в тому числідеталізуючими ознаками. Узагальнення слідчої практики показує наявністьзв'язків ознак місця злочину зі способом скоєння, даними, які відносяться доособи злочинця, місця його проживання, перебування та ін.

Конкретнасукупність ознак місця злочину визначається в методиці на основі відповіднихузагальнень практики.

Часскоєння злочину має кримінально-правове, процесуальне та криміналистичнезначення. Криміналістичне значення визначається тим, що в скоєнні багатьохзлочинів спостерігається визначена вибірковість в часі дій злочинців (ввизначений час об'єкт гірше охороняється, відсутні власники квартир, малаймовірність бути поміченим та ін.).

Обстановкамісця скоєння злочину- — частина матеріального середовища, яка включає, крімділянки території, сукупність різних предметів, поведінки учасників події,психологічні відносини між ними та ін. Криміналістичні ознаки її можуть мативзаємообумовлені зв'язки з іншими елементами криміналістичної характеристики(наприклад, з часом, способом скоєння).

Знаряддя та засоби злочинурозглядаються в зв'язку з встановленням способу скоєння злочину, але можутьмати самостійне значення (наприклад, при розшуку знаряддя, потім йогоідентифікації, встановленні його належності конкретній особі.

              3.Предмет посягання. Ознаки предмета посягання в криміналістичних характеристиках можутьмати різні зв'язки (наприклад, предмет посягання — способи скоєння (заволодіннямайном), шляхи збуту краденого або місця приховання його, а також дані проособу злочинця).

             4.Особа потерпілого. Дані про потерпілого займають важливе місце в криміналістичниххарактеристиках, особливо злочинів проти життя, здоров'я та гідності особи. Цепояснюється двома обставинами:

а) визначеною вибірковістю в діях злочинця, яка показує взаємозв'язокміж особливостями особи його та потерпілого (потерпілої);

б)наявністю і характером зв'язків та відносин між потерпілим ізлочинцем, які впливають на мету, мотив, місце, час, способи скоєння таприховання злочину. Дані про особу потерпілого, його зв'язках та відносинахмають значення не тільки при розслідуванні злочинів проти життя та здоров'я,тому вони включаються в криміналістичні характеристики і інших злочинів.

             5.Особа злочинця - поняття широке, яке виражає сутність особи, складний комплекс ознак щойого характеризують, властивостей, зв'язків і відносин, його моральний тадуховний світ, взяті в розвитку, в взаємодії з соціальними та індивідуальнимижиттєвими умовами, які в тій чи іншій мірі вплинули на скоєння злочин.

Суб'єктхуліганства. Одним із необхідних елементів складузлочину кримінально-правова теорія вважає суб'єкт злочину, оскільки кримінальнавідповідальність можлива лише тоді, коли є особа, яка вчинила злочин. Суб'єктхуліганства, як і суб'єкт будь-якого іншого злочину повинен мати, насамперед, юридичні ознаки, які являють собоюелементи складу злочину, основними юридичними ознаками суб'єкту злочину єосудність та досягнення винним певного віку. Встановлення юридичних ознаксуб'єктів хуліганства не викликає труднощів, оскільки безпосередньо в законі їххарактеристика дана досить чітко і визначено. Як і при вчиненні інших злочинів,кримінальній відповідальності за хуліганство підлягає осудна особа, тобто такаособа, яка під час вчинення хуліганства дійсно усвідомлювала свої дії і моглакерувати ними. Особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння була встані неосудності, не може бути визнана суб'єктом злочину (ст. 12 КК України).Закон (ч.І ст. 14 КК України) не визнає неосудними осіб, які вчиняють злочин встані сп'яніння. Більше того, вчинення злочину особою, яка перебуває в станісп'яніння, є обставиною, що обтяжує відповідальність, якщо так вирішить суд (п.11 ч.І ст.41 КК України).

Впостанові Пленуму Верховного Суду України говориться, що у зв'язку з тим, щохуліганство в більшості випадків вчиняється на грунті пияцтва, судам припризначенні покарання особам, які вчинили злочин в стані сп'яніння, відповіднодо ст.41 КК України належить обговорювати питання про визнання цього фактуобставиною, що обтяжує відповідальність.*

* Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 червня 1991р. №3 іззмінами, внесениими постановою пленуму від 4 червня 1993р. №3 “Про судовупрактику в справах про хуліганство” //Бюллетень…-с.172//

Матеріалислідчої і судової практики незаперечне свідчать, ще стан сп'яніння в переважнійбільшості випадків обновлює скоєння хуліганства. Аналіз вивчених справ вІванківському районі Київської області дозволив встановити, що 90% осіб,засуджених за хуліганство, вчинили цей злочин в стані сп'яніння. Отже, боротьбаз пияцтвом є одним з найбільш важливих засобів усунення умов, які сприяютьвчиненню хуліганства.

Вік,з досягненням якого можлива кримінальна відповідальність за хуліганство, такожточно визначений в законі. Вивчені кримінальні справи дають підставу зробитивисновок, що хуліганство вчиняють в основному особи у віці до ЗО років (70%),причому тільки 2,7% засуджених за хуліганство становили підлітки у віці від 14до 15 років включно. Разом з тим досить значна кількість хуліганських проявівбула вчинена особами в більш зрілому віці — старше ЗО років (20,3%) і навіть 40і 50 років (9,6%).

Характернаособливість, властива віковим групам від 31 року і старше, полягає в тому, щона цей вік припадає переважна більшість випадків так званого побутовогохуліганства. По вивчених справах 22,1% загального числа засуджених складалиособи, які скоїли побутове хуліганство. З цієї кількості 21,2% припадає на долювікових груп від 31 року і старіше.

Суб'єктхуліганства характеризується і такою кваліфікуючою даний злочин ознакою, яквчинення його особою, раніше судимою за хуліганство (ч.2 ст.206 КК України).

Суб'єктивнасторона хуліганства. Встановлення в діяхобвинуваченого складую злочину вимагає поряд з ґрунтовним дослідженням такихйого елементів, як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, з'ясувати і суб'єктивнусторону.

Суб'єктивна  (внутрішня) сторона злочину характеризує психічну діяльність особи, пов'язануіз спричиненням злочину.

Великезначення для кваліфікації злочину, для розмежування міжних складів злочинів,для призначення справедливого покарання і, таким чином для зміцнення у сферікримінальної права законності має правильне встановлення вини злочинця, їїхарактеру та ступеня.

Суб'єктивнасторона хуліганства характеризується умисною формою вини і мотивом явноїнеповаги до суспільства. При вчиненні даного злочину, в якому діїхарактеризуються грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою досуспільства, особа усвідомлює такий характер своїх дії і бажає так діяти.

Привчиненні особливо злісного хуліганства  винний усвідомлює наявність особливихкваліфікуючих ознак своєї поведінки (наприклад, що застосовуваний ним длянанесення тілесних ушкоджень предмет є холодною зброєю). Умисел стосовнозаподіяння або можливості заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого як одному зоб'єктів особливо злісного хуліганства може бути як прямим, так і непрямим.Так, перекваліфіковуючи вчинене Ж. зі ст. 17 і пп. ‘б’ та ‘е’ ст. 93 на ч. Іст. 101 і ч. З ст.206 КК України, судова колегія Верховного Суду України вказала,що він, стріляючи хуліганських спонукань у бік де знаходились люди, і маючинамір у такий спосіб налякати їх, не бажав смерті потерпілому, але свідомодопускав можливість поранення з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, тобтодіяв з непрямим умислом щодо тяжких тілесних ушкоджень, які настали.*

В усіх випадках застосування або спроби застосування зброї, ножів або

*Ухваласудової колегії Верховного Суду України у справі К.//Рад.право. -1990. -№10.-С.85-86.//

спеціально пристасованих для нанесення тілесних ушкоджень предметівтреба з’ясовувати чи не мав місцязамах на вбивство або тяжке телісне ушкодження, що є більщ тяжким злочином.

Мотивомхуліганства є усвідомлене прагнення виявити явну неповагу до суспільства шляхомвчинення дій, що грубо порушують громадський порядок. Він можехарактеризуватись комплексом низьких спонукань у вигляді прагнення протиставитисебе суспільству, проявити грубу силу, п'яну хвацькість, пустощі тощо, Впроцесі вчинення злочину, який почався з мотивів особистого характеру (помста,ревнощі тощо), останні можуть перейти в мотив явної неповаги до суспільства.Тим самим діяння можуть перетворитись із посягання на особу в злочин протигромадського порядку — хуліганство. Відсутність у вчиненому мотиву явноїнеповаги до суспільства свідчить і про відсутність хуліганства, хоча б діївинного тією чи іншою мірою порушували громадський порядок.

Требавідрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислувинного, мотивів, цілей та обставин вчинених ним дій. Дії, що супроводжувалисьпогрозами вбивством, образою, нанесенням побоїв, заподіянням тілеснихушкоджень, вчинені в сім'ї, в квартирі щодо родичів, знайомих і викликаніособистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих і такиміншим, повинні кваліфікуватись за статтями КК України, що вбачаютьвідповідальність за злочини проти особи. Такі дії кваліфікуватися якхуліганство лише в тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубимпорушенням громадського порядку і виражали явну неповагу- до суспільства (п. 16постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №3).

Треба розрізнятихуліганство, вчинене групою осіб, і злочини, передбачені статтями 71 та 187-3.

Масовібезпорядки передбачають наявність натовпу, який ке­рується різними мотивами, їхучасники безпосередньо здійснюють погроми, руйнування, підпали та інші подібнідії або чинять зброй­ний опір владі і цим можуть дезорганізувати на якийсь часдіяль­ність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадсь­коїбезпеки. При груповому ж хуліганстві ці ознаки відсутні. Винні, діючи зхуліганських спонукань, намагаються лише грубо поруши­ти громадський порядок.На відміну від масових безпорядків дії, передбачені ст. 187-3, можуть виходитине від натовпу, а від окре­мої групи людей і не супроводжуватись погромами,руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями. Дії, передбачені ст. 187-3,не супроводжуються явною неповагою до суспільства, а лише пору­шуютьгромадський порядок, нормальну діяльність установ, під­приємстві організацій,роботу транспорту або пов'язані з явною не­покорою законним вимогампредставників влади. Якщо ж такі дії супроводжуються вчиненим з хуліганськихспонукань насильством, пошкодженням майна, безчинством, вони повинні додатковоквалі­фікуватися і за СТ.206 (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 28 червня 1991 року №3).

Ігноруваннясуб'єктивної сторони вчиненого, зокрема його мотиву тягне неправильнукваліфікацію дій винного як хуліганства.

Не можутькваліфікуватись як хуліганство правомірні дії, вчи­нені в стані необхідноїоборони (Рад. право.- 1982.- №3.-с.91-92; 1983.-№2.-с.82), а також дії,спрямовані на покладення краю зло­чинним посяганням і затримання злочинця,навіть якщо при цьому вимушено спричинено шкоду злочинцю (Рад. право.-1975-№7.-с.ІОО-ІОІ).

Залежно від ступенясуспільної небезпеки розрізняють три види хуліганства:     просте (ч. 1),злісне (ч.2) та особливо злісне (ч.З ст.206 КК України).

Так зване простехуліганство може діставати вияв у таких ді­ях, як нанесення побоїв, тілеснихушкоджень без розладу здоров'я, пошкодження або знищення майна, вчиненнябешкету, тривале публічне співання непристойних пісень, спричинення тривалогоне­спокою телефонними дзвінками з вживанням вульгарних слів тощо.

Публічність ігромадське (публічне) місце не є обов'язковими ознаками хуліганства. В той жечас обстановка вчинення хуліганст­ва, що характеризується наявністю абовідсутністю людей, подіями, які відбуваються в місці вчинення злочину, та їхсоціальною зна­чимістю, повинні враховуватись при визначенні ступеня суспільноїнебезпеки конкретного хуліганського прояву.

Критерієм оцінки прицьому може виступати сила стримую­чих особу факторів, ігноруючи які, вонавчинює хуліганство того чи іншого виду (наприклад, урочисті збори, лекція в вузівськійауди­торії, демонстрація кінофільму в переповненій залі).

В ч.2 СТ.206 ККУкраїни вказаний вичерпний перелік кваліфі­куючих ознак злісного хуліганства.При кваліфікації хуліганських дій у постанові про притягнення якобвинуваченого, в обвинуваль­ному висновку та вироку повинно бути відображено,за якою саме кваліфікуючою ознакою діяння визнається злісним хуліганством.

Привирішенні питання про визнання хуліганських дій винят­ково цинічними абоособливо зухвалими необхідно виходити з оцінки конкретних обставин справи в їхсукупності, враховуючи характер, час, місце та умови вчинення злочину.

Зліснимхуліганством.яке відзначається винятковим цинізмом, можуть бути визнаніхуліганські дії, що супроводжувались демонс­тративною неповагою дозагальноприйнатих норм моралі, наприк­лад, проявом безсоромності, знущанням надхворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадньому стані та інше (абз.Зп.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №3).Винятковий цинізм може проявлятись, зокрема, у від­правленні природних потребабо вчиненні статевого акту на очах в обурених цими діями громадян, вдемонстративному оголенні, осо­бливо непристойних рухах тіла перед публікоютощо.

Злісним хуліганством за ознакою особливої зухвалості можебути визнане таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явнунеповагу до суспільства, супроводжувалось, напри­клад, насильством ззаподіянням тілесних ушкоджень або знущан­ням над особою, яке тривалий час івперто не припинялось або було пов'язанез знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовимприпиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи громадськоготранспорту та інше (абз.2 п.8 поста­нови Пленуму Верховного Суду України від 28червня 1991 р.№3).

На ступінь зухвалостіхуліганства впливають форма хуліган­ських дій, їх тривалість, нездатністьпотерпілого в зв'язку з мало-літством або старістю протистояти хулігану, розмірспричиненої особі чи майну шкоди, особливе буйство і безчинство тощо. В усіхвипадках особлива зухвалість як кваліфікуюча ознака злісного ху­ліганствапроявляється в діях, що відзначаються особливою нахабністю, грубістю.

Підприпиненням хуліганства громадянином треба розуміти дії, здатні самі по собі(наприклад, затримання, зв'язування) або з сторонньою допомогою (скажімо,виклик по телефону наряду мілі­ції) припинити хуліганство. Умовляння, прохання,вимоги припи­нити злочин не є його припиненням, оскільки в подібному випадкуприпинення хуліганства залежить від прийнятого самим винним рішення, а невсупереч йому. Тому нанесення хуліганом удару гро­мадянину, який вимагавприпинити хуліганство, саме по собі не означає наявності розглядуваноїкваліфікуючої ознаки, тоді як на­несення за таких же обставин удару, скажімо,члену громадського формування з охорони громадського порядку маєкваліфікуватись за ч.2 СТ.206 КК України за ознакою здійснення під часхуліганства опору представнику громадськості, який охороняє громадський по­рядок.

Хуліганствовизнається злісним за ознакою минулої судимості за просте, злісне або особливозлісне хуліганство при умові, що ця судимість не знята і не погашена увстановленому законом порядку. Повторність вчинення хуліганства при відсутностісудимості за цей злочин не є підставою для кваліфікації вчиненого за ч.2 ст.206КК України.

Відповідальністьза ч.З ст.206 КК України настає при наявнос­ті у вчиненому ознак простого абозлісного хуліганства, однак здій­сненого з застосуванням або спробоюзастосування вогнепальної чи холодної зброї, ножів або інших предметів, спеціальнопристосова­них для нанесення тілесних ушкоджень.

Під застосуваннямзброї, ножа або іншого предмета, спеціаль­но пристосованого для нанесеннятілесних ушкоджень, треба розу­міти таке умисне використання їх вражаючихвластивостей, при якому потерпілому заподіюються ушкодження або виникає реальнанебезпека їх заподіяння. Небезпека для здоров'я або життя потер­пілого таїтьсяне в словах самих по собі, а в діях по використанню вказаних у ч.З ст.206 ККУкраїни знарядь для нанесення тілесних ушкоджень.

Особливо зліснимхуліганством має визнаватися таке викори­стання ножів, колючої, ріжучоїхолодної зброї, коли нею торкають­ся до тіла людини, маніпулюють вбезпосередній близькості від об­личчя потерпілого, розмахують для прокладаннядороги серед ото­чуючих тощо, і в цих випадках виникає ситуація реальноїнебезпе­ки заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. В той же час однієї по­грозизастосування зброї, ножа або іншого предмета, спеціально пристосованого длянанесення тілесних ушкоджень, навіть підкріп­леної їх демонстрацією,недостатньо для її кваліфікації за ч.З ст.206 КК України.

Спробоюзастосування зброї, ножа або іншого предмета, спе­ціально пристосованого длянанесення тілесних ушкоджень, будуть ті випадки, коли винний намагався, але незміг використати вра­жаючі властивості цих знарядь для нанесення тілеснихушкоджень потерпілому при вчиненні особливо злісного хуліганства в силу причин,які не залежали від його волі (скажімо, із занесеної для удару руки ніж був вибитий потерпілим чи іншою особою, постріл не відбувсявнаслідок осічки).

При вчиненнігрупового хуліганства за ч.З ст.206 КК України можуть бути кваліфіковані діїтих його учасників, які особисто за­стосували або намагались застосувати зброю,ніж або інший спеці­ально пристосований предмет для нанесення тілеснихушкоджень, а також тих, які хоча самі й не застосовували та не намагались за­стосовувати,але дали згоду чи в інший спосіб сприяли застосуван­ню (спробі застосування)згаданих знарядь іншими виконавцями особливо злісного хуліганства. Якщо під часвчинення хуліганських дій одним із учасників злочину були застосовані знаряддявчинення особливо злісного хуліганства без відома інших учасників злочину, товідповідальність за ч.З ст.206 КК України може нести лише осо­ба, яказастосувала або намагалась застосувати згадані знаряддя для нанесення тілеснихушкоджень.

6.Сліди злочину(в широкому змісті) та інші джерела доказів про обставини злочину і злочинця вкриміналістичній характеристиці охоплюють:

а) зміни в речовій обстановці місця події злочину;

б) сліди-відображення (сліди рук, ніг, інструментів та ін.);

в) предмети — речові докази, в тому числі документи, речовини,мікрочастини;

г) документи — письмові докази різного виду та призначення;

д) особи, які можуть бути допитаними в якості свідків.

Хуліганствопосягає на суспільний порядок, виражає явну неповагу  до  суспільства  (ст. 206 КК  України).  Предмет и^іюсереднього посягання при хуліганстві: нормальнадіяльність державних, суспільних організацій, установ та осю, зайнятих охороноюсуспільного порядку; житлові, майнові права громадян, їх свобода, здоров'ячесть, гідність, недоторканість та інші гарантовані Конституцією України праваі свободи громадян, а також державне або суспільне майно, пам'ятникиархітектури, мистецтва і т.п.

РОЗДІЛ 2

Методика розслідування хуліганства .

2.1. Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура.

Методикарозслідування злочинів — це самостійний розділ на­уки криміналістики. Йогоскладають основані на вимогах кримі­нального і кримінально-процесуальногозаконодавства наукові по­ложення, рекомендації і методи розслідування окремихвидів зло­чинів.

Виділити сліди,типові для визначених видів злочинів, розкри­ти їх особливості, датирекомендації по практичному використанню — ці задачі вирішує методикарозслідування, яка встановлює, які сліди та інші речові докази, елементиречової обстановки (які по­требують для виявлення, закріплення та дослідженнязастосування даних криміналістичної техніки) характерні для тих чи інших зло­чинів,яка відбирає відповідні прийоми і розробляє практичні реко­мендації по їхзастосуванню в процесі розслідування визначеного виду злочинів.

Методикарозслідування тісно пов'язана і зі слідчою такти­кою, яка вивчає системуприйомів планування і організації розслі­дування, підготовки і провадженняокремих слідчих дій. Подібно криміналістичній техніці тактика розглядаєзагальні прийоми пла­нування, підготовки і проведення огляду, обшуку, допиту таінших слідчих дій, а також тактичних операцій, не вдаючись в особливос­ті,притаманні провадженню цих дій при розслідуванні окремих видів злочинів.

Методика,відштовхуючись від загальних положень тактики про планування розслідування,розглядає слідчі дії в взаємозв'язку, показує їх типові системи, а такожформулює тактичні рекоменда­ції, характерні для розслідування крадіжок,вбивств, хуліганств, інших злочинів.

Основна мета методикирозслідування (як і всієї криміналіс­тики) — сприяння найбільш успішномуздійсненню задач кримі­нального судочинства (ст.2 КПК України). Тому розробкаметоди­ки, оцінка її рекомендацій визначаються тим, наскільки вони допо­магаютьшвидкому та повному розкриттю злочинів і їх попере­дженню.

Методикарозслідування структурно поділяється на приватні методики (методикирозслідування окремих видів (груп) злочинів.

Кожна приватнаметодика відображає криміналістичні особ­ливості розслідування злочиніввизначеного виду і одночасно їх подібність в загальній структурі з іншимиприватними методиками розслідування. Аналіз загальних рис дозволяє виділитинайбільш важливі елементи, типові для всіх різновидів методик, і розглянутиосновні положення які відносяться до них і які є визначальними для побудовикожної приватної методики розслідування та ефективного використання її вслідчій практиці.

Структура приватноїметодики розслідування окремих видів злочинів включає:

а)криміналістичнухарактеристику даного виду злочинів;

б)обставини, якінеобхідно встановити;

в)особливості по­рушеннякримінальної справи;

г)першочергові слідчідії та опера-тивно-розшукові заходи;

д)типові слідчі ситуації, побудова версій та плануваннярозслідування;   е)тактику провадження окремих слідчих дій;

ж)профілактичні діїслідчого при розслідуванні конк­ретного злочину.

2.2. Першочерговийетап розслідування та слідчі дії на цьому етапі.

2.2.1. Особливостіпорушення кримінальної справи. Справи про злочини,передбачені ст.206 КК України, при наявності підстав можуть порушуватися побудь-якому вказаному в ст.94 КПК України приводу. При цьому органи дізнання іслідчі повинні враховувати дві особливості: наявність достатніх даних, яківказують на ознаки кримінально-караного хуліганства, оскільки хуліганськівчинки, в залежності від характеру, ступеня порушення і повторності, можутьтягти за собою як кримінальну, так і адміністративну відповідальність;спрощений порядок провадження в справах про злочини, передбачені ч.І ст.206 ККУкраїни, які за загальним правилом порушуються судом по матеріалах органівміліції або інших органів дізнання (ст.430 КПК України).

Приводами допорушення кримінальної справи, як показує практика, найчастіше є заявипотерпілих, повідомлення установ, організацій, службових осіб, представниківгромадськості або очевидців хуліганства. Нерідко справи про хуліганські вчинкипорушуються на підставі протоколу затримання правопорушників в момент вчиненнязлочину або ж внаслідок безпосереднього виявлення прокурорсько-слідчимипрацівниками ознак кримінально-караного хуліганства. Як уже відзначалося,повідомлення про хуліганські дії поступаютьабо в момент їхнього вчинення, або відразу після закінчення і потребують негайного реагування з боку робітників міліції для припинення хуліганства ізатримки злочинців.

Якщо повідомлення прохуліганство надійшло з запізненням, як правило проводять попередню перевірку. У заявникаі свідків-очевидців відбирають пояснення,відбирають різні документи(медичні довідки, характеристики), іноді проводять огляд місця злочину.

На початкурозслідування висувають і перевіряють загальні типічніверсії:

-    підозрюваний вчинив кримінально наказуєміхуліганські дії,

-    у діяхпідозрюваного міститься склад не хуліганства, а іншогозлочину,

-    подозреваемий учинив дрібне хуліганство.

За данимидослідження, справи про злочини, що кваліфікуються за частинами 2 і 3 ст.206 ККУкраїни, порушувалися: органами дізнання — 59,7%, слідчими установ внутрішніхсправ — 31,4%, слідчими органів прокуратури — 5,2%, прокурорами — 3,2%, судами- 0,5% справ.

Більшість з них(68,6%) порушені за заявами потерпілих і повідомленнями очевидців хуліганства,15,7% — за ініціативою працівників міліції, слідчих, прокурорів і суддів, 12,5%- за повідомленнями установ, організацій і службових осіб. 3,2% справ порушеноза матеріалами народних дружинників, які вживали енергійних заходів донегайного припинення хуліганських дій, складали протоколи і доставлялиправопорушників в органи міліції.*

Ефективністькримінально-правової  боротьби  з хуліганством значною мірою залежить відсвоєчасного реагування на ці небезпечні злочини.

2.2.2. Початковий етап розслідування.Початковий етап розслідування хуліганства починається з аналізу та оцінкипервинних матеріалів. Це дозволяє визначити слідчу ситуацію, а потім сплануватитактичні операції для її вирішення.

Типовіслідчі ситуації:

1.Осіб затримано на місці події, є свідки, потерпілий і матеріальні сліди. Це характернодля хуліганства, скоєного на вулиці, в громадському транспорті, в комунальнійквартирі та інше. Тут можливі наступні тактичні

*Соціологічнедослідження діяльності слідчих і судових органів по запобіганню хуліганства,‘Наукова думка’, К., 1971 р., с.30.

операції (тобто комплекс організаційних, оперативно-розшукових таслідчих дій) для:

а).встановлення особи затриманого, встановлення ознак хуліганства в його діях;

б). виявлення та забезпечення збереження джерел доказів. Вонивключають: бесіди, опитування, огляд, допит, особистий обшук, обшук по місцюпроживання (наприклад, в випадку розслідування радіохуліганства) та інше.

2.   Особа, яка скоїла хуліганські дії, знаходиться намісці події і продовжує їх скоювати. Це типово для квартирного дебошу, порушеньправил поводження на пляжі, при спробі зриву громадських заходів (концерт,збори), коли хулігани, не звертаючи уваги на попередження громадян, погрожуютьзастосуванням фізичної сили, нанесенням тілесних ушкоджень. Особливонебезпечними бувають п'яні та озброєні хулігани, а тим більше об'єднанні вгрупи.

Застосовуються наступні тактичні операції для:

а)припинення хуліганських дій;

б)затримання під час скоєння злочину;

в)встановлення джерел доказів.

3. Хуліганські діїскоєні в минулому, особи злочинців відомі. Ця ситуація типова при порушеннікримінальної справи по заяві потерпілих. Заявники в більшості випадків і єпотерпілими, є свідки та деякі матеріальні джерела доказів (наприклад, довідкисудово-медичного освідування, використані хуліганами предмети для нанесенняушкоджень, сліди руйнування та знищення майна, фотознімки, звукозапис,фонограми та кіноплівки, на яких зафіксовані хуліганські дії).

Вцьому випадку допустимі наступні тактичні операції для:

а)встановлення фактускоєння хуліганства;

б)прийняття заходів,які забезпечують присутність підозрюваних на попередньому слідстві;

в)встановленняджерел доказів.

4. Особа, яка скоїлахуліганські дії, зникла, вона відома лише в об'ємі ознак зовнішності, яківстигли запам'ятати потерпілий та свідки. Це типово для скоєння хуліганства вгромадському транспорті, в малолюдних місцях, місцях відпочинку, де хулігану небуло вчинено потрібного опору, і він зник. Є потерпілі, свідки (в більшостівипадків), матеріальні сліди (наприклад, ніг, пошкоджень на одязі, тілі людини,знаряддя скоєння хуліганства).

При даній ситуації можливі наступні тактичні операції для:

а). розшуку тазатримання зниклого хулігану;

б). ідентифікаціїособи затриманного;

в). встановленняджерел доказів.

5. Знайдено слідихуліганських дій, злочинець невідомий, свідків не має. Це характерно дляхуліганства, скоєного ‘без свідків’ (глум над пам'ятниками культури, нанесенняна парканах і будовах нецензурних текстів, які ганблять честь та гідністьгромадянина, спричинення шкоди державному або особистому майну і т.д.). В цьомувипадку знайдені матеріальні сліди відображають ознаки складу хуліганства, атакож несуть інформацію про спосіб скоєння, про знаряддя та особи злочинців.

Для виясненняобставин в цьому випадку можливі такі тактичні операції по:        

   а)збиранню данихпро скоєне хуліганство на місці події;

б)розшук злочинців по знайдених слідах.

Розслідування   повинно    бути    організованим    і цілеспрямованими, слідчі дії повиннівиконуватись в визначеній послідовності, погоджуватись з оперативними заходами.З цією метою здійснюється планування (в усній чи письмовій формі). Усна форма — отримавши повідомлення про подію хуліганства, орган дізнання або слідчий оцінюєйого і визначає, чи достатньо підстав для порушення кримінальної справи прохуліганство (ст.94 КПК України, ст.206 КК України). Якщо необхідно, проводитьсяперевірка в відповідності зі ст.97 КПК України та приймається рішення пропорушення справи, намічаються початкові слідчі дії. Фактично це і є планування,яке здійснюється в усній формі. Воно характерне для простих слідчих ситуацій,які зустрічаються частіше всього на початковому етапі розслідування.

Реалізаціятактичної операції завжди починається з планування системислідчих дій,оперативно-розшукових та організаційних заходів, направлених на рішенняконкретної задачі розслідування. Так, план тактичної операції “Припиненняхуліганських дій та затримання хуліганів на місці події” включає: припиненняхуліганських дій, фізичне захоплення злочинців, обеззброєння та доставлення їхв пункт охорони громадського порядку або в відділ міліції, де проводяться:особистий обшук, освідування та допит. План тактичної операції ‘Розшук ізатримання хуліганів’ включає: огляд місця події, допит свідків, потерпілих,обшук, впізнання, перевірка показів на місці, а також проведенняоперативно-розшукових заходів (переслідування ‘по гарячих слідах’, організаціяспостереження за місцями ймовірної появи злочинця, блокування вокзалів, парківвідпочинку та інших місць, де ймовірніше всього він може переховуватися;використання для розшуку криміналістичних обліків та інформаційно-довідниковихсистем органів внутрішніх справ; залучення до розшуку громадськості).

Найбільшскладним в структурному і тактичному відношенні є планування тактичної операції“Розшук злочинця по матеріальних слідах-відображеннях   скоєного  хуліганства”.   Ця   операція обов'язкова при ситуації, коли хуліганство скоєнобез свідків. В цьому випадку здійснюється: допит заявника, огляд місця події,попереднє дослідження або призначення судових експертиз з метою дослідженняслідів злочину, обшуки, оперативно-розшукові заходи, організаційні заходи.

Особливості дослідження місця події в даній ситуаціїполягають в тому, що матеріальні сліди-відображення хуліганських дій на початкурозслідування є єдиними “німими свідками”. Тому знаходження всіх видимих таневидимих слідів, залишених мікрооб'єктів (запах, мікрочастинки твердих тасипучих речовин, волокна тваринного, рослинного і синтетичного походження), якіотримали на практиці назву “слідів накладень”, “слідів металізації”, “слідівконтакту”, — головна задача огляду. Дослідження обстановки місця події повинноздійснюватись при широкому використанні технічних засобів та обов'язковомузалученні спеціалістів.

Для розшуку хуліганів по матеріальних слідах-відображенняхсуттєвого значення набуває вміння “читати” сліди, тобто вилучати відображені вних дані, які мають значення для справи. З цією метою проводиться попереднєдослідження або різноманітні види судових експертиз, результати яких дозволяютьпланувати обшуки, запити для отримання необхідної інформації в криміналістичніобліки та інформаційно-довідникові системи.

Напочатковому етапі розслідування для вирішення будь-якої слідчої ситуаціїпланується тактична операція – “Встановлення джерел доказів”, яка включає:проведення оперативно-розшукових заходів, використання процесуальних засобів — огляд місця події, обшук, виїмка, а іноді і накладення арешту накореспонденцію; встановлення  можливих  свідків-очевидців   та   допити  їх;витребування  інформації  із  криміналістичних  обліків  та автоматизованихінформаційно-довідникових систем. В випадках скоєння особливо злісногохуліганства (ч.З ст.206 КК України) необхідно провести освідування потерпілогоі хуліганів, призначити судову експертизу для дослідження засобів скоєнняхуліганства на предмет віднесення їх до конкретного виду зброї (холодної,вогнепальної та ін.).

Таким чином,планування тактичної операції як системи слідчих дій, оперативно-розшукових таорганізаційних заходів завжди визначається характером слідчої ситуації та їїзадач, що випливають з розслідування хуліганства на початковому етапі.

2.2.3. Першочергові слідчі дії.

Оглядмісця події.Огляд місця події в справах про хуліганство повинен проводитись негайно післяотримання інформації про нього. Сліди хуліганських дій (рук, ніг, запаху,різних виділень, мікрочастин, плям крові, волосся і т.п.) обов'язково є намісці події, однак вони погано зберігаються. При огляді слід розширювати зонупошуку, старанно дослідити шлях, яким зникли злочинці, використовуватислужбово-розшукову собаку для переслідування ‘по гарячих слідах’.

При скоєнніхуліганства з застосуванням фізичної сили і знарядь  рекомендується уважно дослідити територію  для знаходження слідів боротьби (плям крові, волосся, знарядьі т.п.), оскільки потерпілі нерідко вчиняють опір.

При оглядіпошкоджених об'єктів (розбитих вікон, поламаних автоматів, нецензурних таображаючих написів і т.п.) передусім слід вилучати запахові сліди з місць, якихторкалися злочинці. Шукати невидимі і маловидимі сліди рук, потожирові мазки,фіксувати зліпками сліди злому, а також можливо, слід їх вилучати з предметом.Сліди фарбників, якщо неможливо вилучити предмет, зішкрібають, попередньосфотографувавши їх. Іноді написи використовують для ідентифікації особи започерком. Консультацію про це дає спеціаліст-криміналіст.

Знаряддямхуліганських дій можуть бути палка, камінь і т.п. Зруйнована ними перешкода абопредмет в місцях контакту зберігають мікрочастинки, які дозволяють встановитивид і матеріал знаряддя.

Своєчасна,повна фіксація матеріальних слідів на місці події є запорукою успішногорозкриття злочину та викриття хуліганів.

Оглядпредметів. По справах про хуліганство частіше усього припадає оглядати предмети, що служили знаряддями вчинення злочину. Крім того, об’єктами огляду можуть бути одяг і взуття злочинців,одяг потерпілих, недокурки і залишки їжи, виявлені на місці події, транспортні засоби, на яких пересувалисязлочинці, і т.д.

Якщо одяг потерпілихзвичайно оглядають з метою виявлення на ній яких-небудь ушкоджень абослідів-накладень різноманітних речовин, то одяг підозрюваних, крім того,- длявстановлення її приналежності визначеній особі; треба мати на увазі, що потерпілі можуть незавжди запам'ятати зовнішність окремих осіб — частіше усього вони запам'ятовують прикмети одягу, у якому був одягненийхуліган. Оскільки при вчиненні хуліганства злочинець і потерпілий, як правило,знаходяться на близькій відстані друг від друга, можливо влучення слідів кровіабо інших об’єктів біологічного походження.

Огляд одягупотерпілого доцільно проводити одночасно з освідуванням,що передбачає виявлення не тільки слідівзлочину, але й інших слідів, що мають відношення до справи( рідних плям, татуїровок, шрамів на тілі і т.д.). Освідуванняне рекомендується відкладати, тому що багато слідів у виді подряпин, синців можуть безвісти зникнути.

Затримання й особистий обшук.Одниміз невідкладних слідчих дій по справах прохуліганство є затримка хуліганів. Фактичназатримка звичайно оформляється рапортом робітникаміліції, де, крім настановних даних хулігана й обставин події, повинні знайтисвідчення про поводження особи в момент затримки, а також анкетні даніочевидців події.

Вибір тактикизатримки залежить від того, чи намагаються хулігани сховатися або чинити опір.По справах аналізованоїкатегорії вкрай рідко вдасться заздалегідь підготувати і старанно сплануватизатримку, тому від оперативного робітникапотрібно знання обстановки й уміння діятирішуче, щоб забезпечити затримку усіх або більшої частини хуліганів. Особливаувага повинна бути виділена забезпеченню безпекиосіб, що роблятьзатримку, оскільки з боку хуліганів не виключено застосування зброї протизатримуючих.

Часто, прибувши намісце пригоди, нарядпатрульно-постової служби знаходить там лишепостраждалого, а хуліган устигає сховатися. У таких випадках робітники міліції діють у відповідностіз інструкціями про розшук злочинця по горячимслідам. Але і потерпілі, що знаходяться намісці пригоди, можуть бути учасникамихуліганських дій, тому треба вживати заходів до встановлення їхньої особистостіі доставлянню в міліцію.

При надходженніповідомлення про вчинення хуліганства в квартирі необхідно бути особливообережні, тому що в подібних випадках хулігани найбільше часто чинять опір. У першу чергу требаз'ясувати обстановку в квартирі, наявність сторонніх осіб,кількість хуліганів, їхній стан, можливе поводження родичів, сусідів.Проводити затримку слід тільки при кількіснійперевазі затримуючих.

Обшук може бутипроведений як за місцем проживання, так і за місцем роботи. Пошуку і вилученнюпідлягають: знаряддя злочину; об’єкти, що свідчать про те, що особа, щоучинила хулігансво, вчинила й інші злочини; предмети, що розкривають характервзаємовідносин між підозрюваним і потерпілим, а також указують на можливе місцезнаходження хулігана, який укривається від слідства ісуду.

Хулігани рідковлаштовують схованки для збереження тих або іншихпредметів. Зокрема, ножі, кастети вони як правило, бережуть вікрито або ховаютьу таких місцях, відкіля їх можна легко і швидко дістати ( в одязі, у столі ).Кийки, ланцюги інші подібні предмети нерідкозберігаються в сараях, на горищах, у підсобних помешканнях.

Обшук може бутипроведений як за місцем проживання, так і за місцем роботи. Пошуку і вилученнюпідлягають: знаряддя злочину; об’єкти, що свідчать про те, що особа, щоучинила хулігансво, вчинила й інші злочини; предмети, що розкривають характервзаємовідносин між підозрюваним і потерпілим, а також указують на можливе місцезнаходження хулігана, який укривається від слідства ісуду.

Хулігани рідковлаштовують схованки для збереження тих або іншихпредметів. Зокрема, ножі, кастети вони як правило, бережуть вікрито або ховаютьу таких місцях, відкіля їх можна легко і швидко дістати ( в одязі, у столі ).Кийки, ланцюги інші подібні предмети нерідкозберігаються в сараях, на горищах, у підсобних помешканнях.

 Допит потерпілого. Прихуліганстві потерпілими, як правило є родичі, сусіди, знайомі хуліганов, атакож сторонні особи, які приймали участь безпосередньо в затриманні хуліганов

В процесі допиту слід вияснити:

·    чи знаєпотерпілий хуліганів, які в нього з ними взаємовідносини;

·    час тамісце скоєння хуліганських дій, в чому конкретно вони проявились, що сталоприводом для хуліганства, які предмети хулігани використовували для нападу;

·    в чомувиразився опір, який потерпілий вчинив хуліганам;

·   які слідимогли залишитись на тілі або одязі останнього, які пошкодження є на тілі абоодязі потерпілого;

·    якоїматеріальної шкоди завдано діями хуліганів; які прикмети нападників, в чомувони були одягнуті;

·    чи булисвідки хуліганства, хто з цих свідків міг би підтвердити його показання.

Якщо потерпілий знаходиться в медачному закладі, його допитпроводиться тільки з дозволу лікаря.

 Допитсвідків,їх показання дають можливість об'єктивно виявити всі обставини злочину. В ходідогопу свідків в справах про хуліганство доводиться зустрічатися зі свідками,які знають підозрюваних по спільній праці або проживанню, свідками, які немають ніякого відношення до підозрюваних, і, нарешті, особами, які в якійсьмірі самі являлись учасниками подаї. У свідків виясняють наступні питання:

·    чизнає він підозрюваних, потерпілого і в яких стосунках з ними знаходиться, прияких обставинах та в якій формі скоїлись хуліганські дії; які знаряддя прицьому застосовувались;

·    щоробив свідок на місці події;

·    коговін може назвати із інших осіб, які були присутні на місці події;

·    хтоприпинив хуліганські дії і чи вчинили хулігани при цьому опір;

·    якщохулігани зникли, то які їхні прикмети зовнішності, в що вони були одягнуті і чизможе свідок впізнати підозрюваних;

·    якщосвідок знайомий з підозрюваними і потерпілим, як він може охарактеризувати їх.

Впроцесі   допиту свідка важливо встановити, яка була поведінка потерпілого чипотерпілих, а конкретно, чи не спровокували вони хуліганські дії своєюповедінкою.

Вякості свідків допитуються не тільки очевидці злочину, але й особи, які знаютьбудь-які факти, що стосуються обставин, які піддягають доказуванню. До числатаких свідків відносяться особи, які знають підозрюваних по спільній роботі абопроживають з ними. У них можна вияснити обставини, які передували хуліганству,а також встановити факти, що стосуються тих обставин, які сприяли скоєннюзлочину.

Інодідосить важко встановити дійсну роль кожного із злочинців при вчиненні груповогохуліганства, тобто об'єктивну сторону даного злочину. Тому, при розслідуванніцієї категорії кримінальних справ, при проведенні таких слідчих дій як допити,відтворення обстановки і обставин події потрібно застосовувати відеозапис, складатисхеми і креслення. Так, в протоколах допиту потрібно:

·    записатиприкмети кожного із злочинців, помітивши його відповідним номером, вияснившивсі його дії, які відносяться до об'єктивної сторони вчиненого злочину як вчасі так і в просторі;

·    для цьогона схемі місця вчинення злочину потрібно зробити відповідні відміткирозташування кожного із злочинців, потерпілих та свідків;

·    однаковихсхем може бути декілька, на кожній із яких послідовно, як це відбувалось вчасі, вказуються переміщення на місці злочину кожного із злочинців, а впротоколі допиту фіксуються дії кожного із них в цей момент.

Однотипні схеми місця події вреальному масштабі слідчий повинен виготовити самостійно, до початку допиту.

Аналогічним чином проводитьсяі відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису таскладанням відповіднихсхем.

Це дозволить встановитиістину по справі та перевірити показання учасників процесу.

Важливим елементомпроцесу доказування по справах про групові хуліганства є аналіз доказів, в томучислі і співставлення їх один з одним. З цією метою слідчий може складати схемианалізу показань учасників процесу, який дозволить йому при плануванні тапроведенні послідуючих слідчих дій, направлених на встановлення дійснихобставин справи, винності кожного з підозрюваних (обвинувачених),   наявності  між   ними   злочинної   змови, розмежування причинених тілесних ушкоджень таінше.

2.3. Послідуючийетап розслідування.

Початок послідуючогоетапу  розслідування  звичайно  пов'язують  з  закінченням провадженняневідкладних слідчих дій (ст. 104 КПК України).

До цього часу зібраніосновні джерела доказів, вирішені слідчі ситуації, перевірені версії, які булопобудовано на основі аналізу первинних матеріалів, знайдені та затриманіпідозрювані.

Діяльність слідчогона послідуючому етапі розслідування починається з аналізу та оцінки зібранихфактичних даних, обліку нових слідчих ситуацій, планування відповідних версійта визначення подальшого направлення розслідування.

Типові слідчіситуації:

а). встановлено конкретнихосіб та їх причетність до скоєння хуліганства, пред'явлені обвинувачення;

б). є підозрювані,зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваних доскоєного хуліганства, обвинувачення не пред'явлені;

в). зібранінедостатні докази, не має підозрюваних, не встановлені особи злочинців.

1. Слідчі дії впершій ситуації заключаються в завершенні розслідування і направленніматеріалів справи до суду.

Оцінка повноти ідостатності зібраних фактичних даних для встановлення всіх обставин, якіпідлягають доказуванню, про що було сказано раніше.

Якщо обставинихуліганства доказані недостатньо, необхідно провести додаткові слідчі дії,оперативно-розшукові заходи по перевірці приватних версій (чи не булоспівучасників, якщо були, то скільки, хто, де вони; чи правильно кваліфікованідії хулігана; чи всановлені всі пом'якшуючі вину обставини).

Впевнившись вдостатності зібраних доказів, слідчий складає обвинувальний висновок і,виконавши вимоги ст.217 КПК України, оголошує обвинуваченим, що слідствозакінчено і вони мають право ознайомитись з усіма матеріалами справи, можутьзаявляти клопотання про доповнення попереднього слідства ( ст.218 КПК України).

2. Друга типоваситуація більш складна. Підозрювані знайдені, а інколи і затримані, проте зібранихдоказів недостатньо для встановлення їх причетності до скоєного. Обвинувачення,як правило, не пред'явлено.

Належатьвідпрацюванню як загальні, так і приватні версії:

наприклад,хуліганство скоєно іншими особами; події хуліганства не було, була обмова;причинний зв'язок між подією хуліганства і отриманими від заявника показаннями;чи було хуліганство і хто його міг скоїти; хто міг чути, бачити хуліганськідії; які сліди обов'язково повинні залишитись на місці хуліганства і т.д.

Підходячидо планування рішення задач вказаної ситуації, слідчий, передусім, повиненвстановити: прогалини допущені на початковому етапі розслідування; слідчі дії іоперативно-розшукові заходи, не проведені або проведені поверхово, неповно;джерела, які необхідно додатково знайти і ввести в процес доказування; які ікуди треба зробити запити. План складається в письмовій формі і включає:

а).збирання фактичного матеріалу, його оцінку;

         б). усвідомлення  слідчої  ситуації,  яка  характеризує  задачу розслідування;

          в).висування слідчих версій;

         г). методи, засоби, час перевірки слідчих версій.

Типові слідчі дії напослідуючому етапі розслідування: допит, пред'явлення для впізнання,відтворення обстановки і обставин події, обшук, судова експертиза, послідовністьпровадження яких залежить від характеру задачі та версії, що перевіряється.Так, для встановлення причетності підозрюваних до скоєного хуліганствапланується проведення: повторних допитів, виявлення і допит нових свідків,пред'явлення для впізнання людей та речей, обшуки, судові експертизи. Якщопотрібно встановити додаткові джерела (наприклад, свідків, матеріальні сліди),проводиться повторний огляд місця пригоди, шляху пересування хуліганів. Позитивнірезультати дає передбачене ст.194 КПК України проведення відтворення обстановкиі обставин події.

3.Третя типова ситуація найбільш складна. Утворюється вона внаслідок рядуоб'єктивних і суб'єктивних причин, обумовлених недоліками, допущеними напочатковому етапі: зібрана інформація вкрай недостатня для встановлення ірозшуку хуліганів, джерела відомостей про них виявлені не всі, тобто слідчі діїі оперативно-розшукові заходи проведені неповно, і т.д.

Плануваннярозслідування в таких випадках потрібно починати з вирішення задач початковогоетапу — аналіз і оцінка зібраних фактичних даних по всім обставинам, щопідлягають встановленню та доказуванню, названих в ст.64 КПК України, ст.206 ККУкраїни. В ході аналізу необхідно оцінити слідчу ситуацію, побудуватиобгрунтовані версії, в відповідності з якими намітити перевірочні слідчі дії іоперативно-розшукові заходи для рішення задачі по суті. Передусім підлягаютьперевірці версії про особу злочинця і його соціальний портрет (судимість,моральні, психологічні, демографічні та інші ознаки), місці проживання,співучасниках, знаряддях скоєння хуліганства.

Прирозслідуванні особливо злісного хуліганства необхідно встановити специфічніобставини:

а)застосування або спроба застосування вогнепальної або холодної зброї;б)спеціально пристосовані предмети для нанесення тілесних ушкоджень.

Обов'язковопланується проведення повторного огляду, допиту потерпілих, свідків,відтворення обстановки і обставин події, призначення судових експертиз і т.п.Особливе місце займає планування  оперативно-розшукових  заходів  та  проведення організаційних заходів (використання криміналістичних обліків,банків  даних  інформаційно-довідникових  систем,  допомоги громадськихорганізацій і т.п.). Таким чином, послідуючий етап розслідування в залежностівід слідчої ситуації включає:

а).оцінку зібраних даних на початковому етапі розслідування;

б).критичну перевірку повноти побудованих версій і проведених слідчих дій,об'єктивності отриманих результатів;

в).виявлення і дослідження нових джерел фактичнихданих;                                                                        г).визначення задач подальшого розслідування та можливих тактичних операцій для їхвирішення;

        д).активне використання оперативно-розшуковихзаходів органів          дізнання.

 Особливостіпроведення окремих слідчих дій по справах про хуліганство.

Слідчі дії — церегламентовані законом форми діяльності слідчого по порушеній кримінальнійсправі. При розслідуванні хуліганства проводяться: затримання, особистий обшук,огляд місця події, освідування, допит, пред'явлення для впізнання, судоваекспертиза, відтворення обстановки і обставин події і т.д.

Проведенняокремих слідчих дій має деякі особливості, обумовлені характером розглянутихвище слідчих ситуацій.

1. Освідування. При розслідуванні справ про хуліганство освідуванню можуть підлягатияк підозрюваний, так і потерпілі. Освідування проводиться після порушеннякримінальної справи з метою знайдення крововиливів, порізів, подряпин та іншихушкоджень, а також виявлення особливих прикмет-татуювань, шрамів і т.п.

Для участі восвідуванні доцільно запросити лікаря. Освідування допомагає вирішити питанняпро необхідність призначення судово-медичної експертизи. Після освідуваннядоцільно провести огляд одягу та взуття підозрюваних, тому що на них іноді залишаютьсяплями крові, сліди бруду, сліди знарядь, які застосовувались хуліганами прискоєнні злочину.

Наявність вказанихслідів допомагає перевірити показання потерпілого та встановити картинузлочину, особливо в тих випадках, коли виникають сумніви в правдивості показаньпотерпілого. Огляд одягу може допомогти викрити підозрюваного.

        2. Пред’явлення для впізнання звичайно проводиться в випадках, колипотерпілий або свідок заявляють, що вони бачили злочинців в зв’язку з скоєннямхуліганства і можуть їх впізнати. Не можна проводити впізнання, якщо впізнаючаособа знає впізнаваєму або приймала участь в оперативному впізнанні під часрозшуку і затриманні. Недоцільно двічі пред’являти одну і ту ж особу одній ітій же впізнаючій особі. Інколи підозрюваний заявляє, що запам’ятавпотерпілого. В цьому, випадку для перевірки показів потерпілого доцільнопред’явити його для впізнання підозрюваному (обвинуваченому).

       3.  Об’єктом впізнання можуть бути знаряддя злочину, предмети одягу і т.д. Зброя, спеціальнопристосовані предмети та інші об'єкти, знайдені на місці події або під часобшуку, рекомендується пред'являти не тільки потерпілому, але й підозрюваному(обвинуваченому), його рідним, друзям, співучасникам. Це дозволяє встановити,що річ належить саме підозрюваному.

4. Відтворенняобстановки і обставин події в справах про хуліганствозастосовують в випадках, коли необхідно встановити обставини та перевіритипоказання про особливості обстановки і умови, при яких було скоєно хуліганство.При цьому перевіряються показання: а)обвинуваченого, підозрюваного,потерпілого, свідків -шляхом огляду з поясненнями на місці скоєння хуліганствапредметів обстановки, які вони запам'ятали. Це дозволяє встановити точне місцескоєння злочину, окремі деталі (наприклад, положення предметів, учасників),викрити співучасників, які не були на місці події, а дають показання про неї;б)перевірити показання обвинуваченого, потерпілого, свідків про спосіб скоєнняхуліганства — шляхом слідчого експерименту.

5. Призначеннясудових експертиз. При розслідуванні більшості справпро хуліганство виникає необхідність у проведенні різних експертиз. За данимидослідження, про яке вже говорилось, кожному другому потерпілому наносилисяпобої і тілесні ушкодження, в тому числі 5% осіб — середньої тяжкості і 3% — тяжкі тілесні  ушкодження.  Нерідко  поранення  заподіювалося  іправопорушникам, які вчиняли хуліганські дії. При розслідуванні таких справсудово-медична експертиза живих осіб може вирішувати широке коло питань,зокрема про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, про давність імеханізм утворення ушкоджень, про рід і вид знарядь, якими вони заподіяні.Судово-психіатрична експертиза призначається для визначення психічного стануобвинуваченого при наявності даних, які викликають сумнів щодо його осудності.Судово-медичну експертизу речових доказів доцільно призначати для встановленнявиду досліджуваної речовини, групових і типових ознак крові, волосся, слини,сперми, сечі та інших об'єктів судово-медичного характеру. Це має місце переважноу випадках, коли, наприклад, потерпілому під час хуліганства наносятьсяпоранення, а при огляді одежі виявляються свіжі плями крові.

Хулігани, як правилоне турбуються про знищення відбитків пальців на місці події. Тому добрірезультати дає дактилоскопічна експертиза.

По справам прохулігансво можуть бути назначені експертизи- почеркознавча, судово-балістична,криміналістичне дослідження холодної зброї.

 Важливі питанняможуть вирішувати також судово-хімічні, біологічні та інші експертизи,можливості яких використовуються ще недостатньо.

Узагальнення практикипоказує, що при розслідуванні справ про хуліганство в основному призначаютьсясудово-медичні експертизи   потерпілих   і   судово-психіатричні   експертизиобвинувачених, проведення яких у випадках, передбачених ст.76 КПК України, єобов'язкове. Що ж до судово-медичних експертиз речовин-доказів, хімічних, біологічних та криміналістичних експертиз, то вони призначаються луже рідко.Таке становище пояснюється головним чином недооцінкою ролі і значення вказанихекспертиз при розслідуванні хуліганських вчинків та недостатньою обізнаністюпрацівників слідчих органів з досягненнями експертної практики.

Звертаєна себе увагу й інше. Як мною вже зазначалося, 95% обвинувачених хуліганськідії вчинили в стані сп'яніння, причому багато з них зловживали спиртниминапоями систематично, протягом тривалого часу. Розслідуючи справи про осіб, яківчинили хуліганство на грунті алкоголізму, слідчий повинен всебічно з'ясуватицю обставину і в разі необхідності призначити судово-медичну абосудово-психіатричну експертизу для встановлення тяжкості захворювання з тим,щоб суд відповідно до ст.14 КК України міг вирішити питання про направленнязасудженого на примусове лікування. Проте слідчі в процесі розслідуваннявказаному питанню здебільшого не приділяють уваги, що приводить до неповнотизібраних матеріалів про особу обвинуваченого. На цей істотний недолік вдіяльності слідчих вже зверталась увага в юридичній літературі*.

6. Допитипідозрюваних (обвинувачених) проводяться негайно, коливони затримані або до них обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, апри

*А.Д.Соловьев.Некоторневопросьі изучения личности обвиняемого в процессе расследования преступлений.-Всб.: Криминалистика й судебная зкспертиза, вьш.5, К.,1968, стр.б5.

неможливості- не пізніше 24 годин після затримання (от. 107 КПК України). Враховуючизацікавленість підозрюваного і обмеженість первинних даних, рекомендуєтьсяпопередньо допитати потерпілого і деяких свідків, тобто ретельно підготуватисядо допиту підозрюваних. При розслідуванні хуліганства, вчиненого групоюправопорушників, важливо з'ясувати характер злочинного угруповання  і правильно  визначити послідовність допиту кожного співучасника. В груповихсправах допит підозрюваних найбільш доцільно починати з другорядних учасників,які, у випадках визнання своєї вини, досить відверто розповідають про обставинихуліганства і роль кожного учасника. Аналізуючи ці показання, слідчий повинензвертати увагу на протиріччя між ними, а також на факти, по якихспостерігається зіткнення інтересів підозрюваних, з тим, щоб використати їх длявстановлення істини в справі. Узагальнення практики показує, що при допитахобвинувачених та з'ясуванні їх осіб найчастіше допускаються два істотнихнедоліки.

По-перше, у випадкахочевидності хуліганського вчинку слідчі нерідко обмежуються загальним визнаннямвини з боку обвинуваченого.

По-друге, під часдопитів і в ході подальшого розслідування не завжди з належною повнотоювстановлюються біографічні та інші відомості про обвинуваченого, зокрема точнийвік, сімейний стан, психологічні особливості тощо.

Тактика допитівбудується на використанні загальних прийомів:   переконання,   пред'явлення  доказів,   постановка контрольних та деталізуючих запитань. При викритті брехнівикористовуються прийоми психологічного впливу, матеріали справи, особистідані, логічні та інші прийоми, які приводять допитуваних до зміни позицій ідачі об'єктивних показань.

Задачі допитівпідозрюваних зводяться до встановлення:

а). обставини скоєння хуліганства:де, коли, хто, яким способом і які дії скоїв; які застосовувались знаряддя іпредмети, хто їх виготовив, де вони тепер; чи готувалось хуліганство та укриттяйого слідів;

б). даних про підозрюваних: сімейнийстан, стан здоров'я, освіта, місце  роботи,   заохочення,   стягнення,  судимості   і   т.п.;

в). взаємовідвосин підозрюваних зпотерпілим: чи знайомі, як давно, в чому виражалося знайомство; чи виникаликонфліктні ситуації; що відомо підозрюваним про потерпшого, який він вчинявопір та інше;

г). мета, мотив та умиселхуліганських дій; яка переслідувалась мета і як оцінюють правопорушники своїдії, шо примусили до їх скоєння;

д). матеріальна шкода: кому і якінанеееаі тілесні ушкодження, що зруйновано, розбито, поламано, коли, де і заяких обставин;

е). обставин, які пом'якшують іобтяжують відповідальність: чи кається у вчиненому; як оцінюють скоєний злочин;в якому стані знаходились, чи були в стані сп'яніння; чи мали при собі зброю;чи чинили опір представникам влади і громадськості.

Допити обвинувачених за тактичнимиприйомами аналогічні допитам підозрюваних і починаються поставленням запитаньпро те, чи визнають вони пред'явлене обвинувачення. Оскільки до цього моментузібрано досить доказів, то головною задачею є встановленая відношення допитуванихдо обвинувачення в скоєному злочині (чи визнають себе винними і в чому саме), атактика допитів залежить від позиції кожного з учасників: якщо визнає себевинним, то допит проводиться по пунктам обвинувачення, а якщо заперечує вину — застосовуються тактичні і психологічні прийоми, які дозволяють доказатиобвинуваченому реальність встановлених фактів та переконати його в необхідностідати об'єктивні

При допитіобвинувачуваних найбільшу трудність представляєситуація, що укладається в ході розслідування групового хуліганства, колиспівучасники об’єднані ‘круговоюпорукою’. У цій ситуації, крім звичайнихтактичних прийомів ( пред’явлення доказів, максимальна деталізація і конкретизація й ін.),використовуються також прийоми, спрямовані назагострення неминучих протиріч серед співучасників; створення в допитуваногоперебільшеного уявлення про об’єм свідчень, якими керується слідчий; виявлення в ході допиту мотивів дачі неправдивихпоказань, роз’яснення їх неспроможності.

Як правило, всі учасники хуліганства не можуть довгопритримуватися загальної лінії поведінки; у їх свідченняхз’являються протиріччя, підкреслюючи яківдасться одержати правдиві показання.

При допитахобвинувачуваних по багатоепізодній справі, коли процес хуліганських дій можна розчленуватина окремі стадії, показання варто фіксувати в суворій хронологічнійпослідовності. Доцільно, щоб допитуваний склавплан місця події, указавши на ньомурозташування учасників події, їхні переміщення. Подібні схеми можна зіставити, виявлючи неправдивіпоказання.

2.4. Робота слідчого позапобіганню хуліганства. Обставини, які сприяють скоєнню хуліганських дій, доситьрізноманітні і повністю стають відомими після закінчення розслідування. Протедеякі з них стають відомі вже після огляду місця події. Виявивши обставини, якіпотребують негайного реагування, слідчий вносить письмове подання в відповіднуорганізацію, установу з пропозицією усунути  конкретні  умови,  які  сприяли скоєнню  даного правопорушення.

Обставини,які сприяли скоєнню хуліганства, породжуються різними факторами, джерелами якихможуть бути:

а). особа злочинця (низький рівень освіти, антигромадські погляди);

б).недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, інтереси якихпорушуються хуліганством;

         в).недоліки в роботі правоохоронних органів (відсутність маршрутів рухомихміліцейських груп і дружинників на околицях населеного пункту, місцях масовоговідпочинку людей і т.д.).

Роботаслідчого по виявленню обставин, які сприяли скоєнню хуліганства включає:

а)безпосереднєрозслідування;

б)узагальненнята вивчення розглянутих судом кримінальних справ про хуліганство за визначенийперіод. На підставі зробленої роботи слідчий приймає заходи по усуненню причині умов, які сприяли скоєнню хуліганства.

Формиреагування слідчого діляться на:

а)процесуальні(внесення подання);

б)організаційно-профілактичні(виступи з докладами, бесідами в колективах, де скоєно хуліганство або працюютьправопорушники); замітки в печаті про найбільш важливі в виховному планірозслідувані справи; виступи по радіо, телебаченню; робота в колективахгромадськості, які приймають участь в охороні громадського порідку;ознайомлення з правилами несення служби, використання технічних засобів охоронимісця події, припинення протиправних дій і т.д.

ВИСНОВОК

       Працюючи над написанням цієї роботи, розслідуючи кримінальнісправи, серед яких є справи про хуліганство та узагальнюючи практикурозслідування таких справ слідчими  с Мінского РУ ГУ МВС України в місті Києві, я дійшла до наступних висновків.

        При розслідуванні кримінальних справ про хуліганства слідчідосить часто перекваліфіковують їх на інші статті КК України ( 101, 102, 106,89 – 1, 145 – 1, 222, 187 – 3 ), тому що в цих справах дуже важко доказуватиумисел на порушення громадського порядку. Крім того, майже неможливо встановитиістину в справах про хуліганства, коли наприклад, в бійці приймають участь двігрупи: потерпілих і підозрюваних. В цьому разі дуже складно встановитипослідовність дій кожного із учасників, хто саме наніс те чи інше тілеснеушкодження і т.д.

        Особливістю хуліганства, є те, що вони більше ніж на 90відсотків скоюються особами у стані сп”яніння. Тобто в момент затриманняхуліганів, вони перебувають під впливом алкоголю і тому їх допитують, якправило, на наступний день, після протверезення. На мою думку, слід було б,негайно після затримання хуліганів відібрати у них пояснення, щоб на наступнийдень слідчому було простіше з ними працювати, тобто допитувати. В зв”язку з цимв окремих випадках, я вважаю, слід призначитисудову наркологічно – психіатричнуекспертизу, щоб визначити, чи чи не потребує підозрюваний лікування відалкоголізму ч и наркоманії, бо інколи трапляють хулігана і в стані наркотичногосп”яніння, та чи не страждає підозрюваний якимось психічним захворюванням, томущо безпричинне чіпляння до громадян, оголення статевих органів в громадськихмісцях і т.д. викликає сумніви в здоровому глузді осіб які це вчиняють.

          Даліслід відзначити, що слідчі в районних відділах внутрішіх справ зовсім не використовуютьпри проведенні таких слідчих дій як допити, відтворення  обстановки і обставинподії, очні ставки – відеозапис, фотографування та складання схем та креслень.Чому не використовується відеозапис, фотографування зрозуміло, бо на це не маєкоштів та засобів. Але чому б слідчим не використовувати схеми і креслення,вони ж потребують лише часу та мінімальних навичок креслення, які набуваютьсяще в школі? За допомогою схем та креслень слідчий може встановити детальнукартину події хуліганства, де і хто знаходився, як рухався, хто кому які нанісушкодження і т.д. Це дасть змогу слідчому об”єктивно встановити істину посправі і направити її своєчасно до суду.

СПИСОК ВИКОГОСТАНОІЛІТЕРАТУРИ

      1.      Берекашвили Л.Ш. Расследование хулиганства.-М.:1968.-40с.

2.       Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскомууголовному праву.-К.:19б9.-213с.

3.       Гаухман Л.Д. Расследование по делам о телесньїхповреждениях й хулиганстве. -М.: 1975.-Юс.

4.       Гришаев П.И. Преступления против порядкауправлення, общественной безопасности й общественного порядка.-М.: 1957.-108с.

5.       Доля  З.А.  Использование  в  доказьівании результатов оперативно-розькжной деятельности.-М.:1966.-112с.

6.       КонституціяУкраїни.

7.       КримінальнийКодекс України.

8.       Кримінально-процесуальнийКодекс України.

9.       Криминалистика  ./Под   ред.   А-В.Дулова.   -   М.: НКФ ‘зкоперспектива’, 1996.-415с.

10.    Криминалистика./Под ред. Р.С.Белкина.-М.: Юрид. Лит.,1986.-544с.

11.    Кононенко В.И. Пьянство й преступность.-К.:1988.-126с.

12.    Куп Н.Т.Преступления против общественного порядка й общественной безопасности. -К.:1974. -66с.

13.    Конкретно-социалогическоеисследование правовой науки. Материалі научной конференции, К.: 1998. –150с.

14.    Конкретно-соціалогічнедослідження хуліганських проявів серед неповнолітніх. К.: 1999. –156с.

15.    ЛопушанскийФ. А.  Криминально-правова боротьба з хуліганством. К.: 1971. –141с.

16.    Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба зхуліганством.-Львів.:1974.-110с.

17.    ПостановаПленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №3 із змінами,внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 року №3 ‘Про судову практику всправах про хуліганство’ //Бюлетень… — с. 171 //.

18.    Предупреждение  й  раскрьітие  хулиганства.  /Под ред. В.И.Жиліна.-М.:1962.-75с.

19.    Радянська криміналістика./Під ред.В.П.Колмакова.-К.:1973.-296с.

20.    П.Расследование уголовнмх дел./ГІод ред.П.П.Михайленко.-К.:196б.-814с.

21.    Расследование  преступлений  протав  личности, порядкауправления,   общественного   порядка   й   общественной безопасности.ЯІодред. А-М.Сербулова.-К.: 1975. -207с.

22.    Советская криминалистика: Методика расследованияотдельннх видов преступлений.ЯІод ред. В.К.Лисиченко.-К.: 1988.-405с… Ухваласудової колегії Верховного Суду України у справі К. //Рад. право.-1990.-№10.-с.85-86//

23.    Соловьев А.Б. Использование доказательств придопросе.-М.:1981.-104с

24.    Советская криминология М.: 1966г. –183с.

25.    Соціологічнедослідження діяльності слідчих і судових органів по запобіганню хуліганства.‘Наукова думка’ Д., 1977.-147с.

26.    Ухваласудової колегії Верховного Суду України у справі К. //Рад. право –1990.-№10.-с. 85-86//