Реферат: Конституцiя США та реальнi права громадян

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ УКРАЇНИПРИКАРПАТСЬКИЙУНІВЕРСИТЕТ
імені Василя СтефаникаКАФЕДРАТеорії та історії
держави і права

Курсоваробота
з історії держави і права зарубіжних країн
на тему:

«Конституція США
та реальні права громадян»

Виконала студентка

I-го курсу
юридичного факультету
Втерковська Ю.Д.Науковий керівник
доцент Лісна І.С.

Івано-Франківськ
1999

ЗМІСТ

Стр.

ВСТУП… 3

РОЗДІЛ1

Розробка Конституції США та її основні ідеї
1.1. Розробка та прийняття
      Конституції США 1787 року … 5
1.2. Конституція США про повноваження
      й порядок роботи Конгресу США … 9
1.3. Конституція США про статус і
      повноваження Президента США … 11
1.4. Конституція США про Верховний суд … 13
1.5. Конституція США про федеративний
       устрій держави … 15

РОЗДІЛ2

Поправки до Конституції США та розширення прав людини
2.1. Білль про права … 17
2.2. Скасування рабства та забезпечення
расової рівності … 20
2.3. Встановлення рівності громадян
за статтевою ознакою … 21
2.4. Зниження вікового виборчого цензу … 22

РОЗДІЛ3

Судовий захист прав і свобод людини в США… 23

ВИСНОВКИ … 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ… 30

ВСТУП

Тема даноїкурсової роботи є досить актуальною. Обравши шлях незалежного розвитку усерпні 1991 року, український народпоставив собі за мету створення правової держави, необхідним елементом якої е верховенствоКонституції у правовому просторі держави. Водночас надзвичайно важливимзавданням подальшого розвитку українського суспільства є реальне забезпеченняпроголошених Конституцією прав и свобод людини. У цьому зв’язку вкрай необхідновивчати як історію становлення і розвитку кнституційного ладу сучаснихвисокорозвинутих країн, так і сучасний стан дотримання в ціх країнах правлюдини.

Метою даної роботи є аналіз змісту Конституції США тахарактеристика її приписів, пов’язаних з правами громадян. Як відомо,американский народ живе за нормами своєї конституції вже понад 200 років, майжене змініючи її, що свідчить про оптимальність її вихідних положень. Не тільки професіоналізмта грамотність відзначають авторів цього юридичного документу. В ньомусконцентровані знання, мудрість та культура останіх століть розвитку людства,революційна непримиреність першопроходців суспільства вільних, високе почуттясправедливості.

Статті Конституції США містять читкі формулювання, щовиключає можливість трактувати їх по різному. Як наголошував голова ВерховногоСуду США Дж. Маршалл, протягом 200 років Конституція США «…спрямовувала розвиток урядових інституцій,створюючи засади для політичної стабільності, індивідуальної свободи,економічного зростання й суспільного прогресу.»[1]

В колишньому СРСР та в незалежній Україні опубліковачимало наукових робіт, присвячених Конституції США. В них Основний законамеріканської держави розглядається з точки зору зовнішньої та внутрішноїполітики, економики, юриспруденції і т.і. Проте більша частина цієї літератури,тобто та, що була видана до кінця 80-х років, написана з позицій класовогопідходу й комунистичної методології, отже показує амеріканське суспільстворасової та соціальної нерівності. Лише впродовж останнього десятиріччя почализ’являтися книги (здебільшого переклади американських видань), які акцентуютьувагу на досягненнях правової системи США, на загально-людському характеріамериканської конституції як правової запоруки прав людини.

РОЗДІЛ1

Розробка Конституції США та її основні ідеї

1.1. Розробка та прийняттяКонституції США 1787 року

Формування США, як незалежноїдержави, охоплює порівняно невеликий історичний відрізок часу. З моментуутворення на території сучасної держави перших колоній англійських переселенцівколоній в першій половині XVII ст. і до юридичного оформлення США в єдинуфедеративну державу після прийняття Конституції в 1787 році минуло дещо більше,ніж півтора століття.

Але саме в той період булизакладені підвалини американської державності, створені передумови для появиюридичного документа номер один в історії Сполучених Штатів Америки -- Конституції 1787 року. Процес її розробкиневіддільний від історії боротьби задержавну незалежність, свободу і об'єднання штатів в єдину державу. В ній втілено традиції,. закладені щепершими поселенцями, які принесли на нові землі ідеали природного права,англійське “загальне право", судприсяжних засідателів і інші прогресивні правові інститути того часу,управління, що стали першоосновою при формуванні колоніальних органів. Так, вже в період становлення перших колоній,неодмінною умовою вважалося визнання свободи релігії, невтручання влади всправи культу, право громадян вибирати посадових осіб, носити зброю,створювати по своїй волі військовізагони, брати участь в оподаткуванні і т.д. З течією часу, в процесі зміцненняколоній і їх боротьби за незалежність, зароджується і розвивається специфічнаамериканська практика компромісів, що зіграла згодом вирішальну роль в процесіприйняття Конституції 1787 року. Суть її полягала в тому, що при спільномурозгляді політичних питань штатами нерідко приймалися компромісні рішення, щовідповідають, насамперед, міркуваннямраціональності і практичної користі для сторін (навіть якщо ця “користь”вступала в суперечність міркуванням існуючої моралі). Наприклад, традиційнореспубліканська, промислова Північ пішла на військовий союз з рабовласницьким,плантаторським Півднем, коли цього зажадали інтереси боротьби з британськимпануванням. У ході спільної збройноїборотьби за незалежність, що тривала з 1775 по 1783 рік, і що перетворилася усвоєрідну буржуазну революцію, яка ліквідувала багато феодальних пережитків, штати пройшли шлях від добровільного військового союзу доконфедерації, створеної в 1781 році.Необхідно зазначити, що в цей період булистворені юридичні документи, що вплинули не тільки на хід подій того часу, але і на розвиток американськихдемократичних традицій в майбутньому. Це, передусім, Декларація незалежності Сполучених Штатів1776 року, головним автором якої є Т. Джефферсон, а також Статті Конфедерації 1781 року, щостали фактично першою Конституцією новоутвореного міждержавного союзу..

Декларація незалежності проголошувала, що люди за своєюприродою є однаковою мірою вільними й незалежними, вся влада перебуває в народіта твориться народом, а правителі є слугами народу та несуть перед нимвідповідальність. У ст. 3 Декларації було закріплено право народу на змінууряду, його повалення, якщо він буде діяти всупереч інтересам народу.Унікальною особливістю Декларації було положення про те, що «свобода друку є одним з оплотів волівзагалі, і вона ніколи не може бути обмежена ніким, крім деспотичного уряду»1.

Не можна не пригадати взв'язку з цим і перший проект федерації,створений ще в 1748 році Б. Франкліном. Всі ці документи значною мірою вплинулина зміст Конституції 1787 року. Таким чином закладалася її юридична база. А тимчасом необхідність прийняття нової Конституції в процесі існування конфедераціїстає все більш очевидної.Гамільтон запропонував направити всім штатам зверненняз закликом зібратися у травні 1787 року на конвент, щоб «привести у відповідність з насущними потребами союзу конституціюфедерального уряду».1 Часпоказав низьку життєздатність і уразливість цього державного утворення.Економічні потреби капіталізму, що стрімко розвивався, внутрішні і зовнішньополітичні інтересикраїни вимагали створення більш міцного союзу, який міг би забезпечити єдинийекономічний простір, полегшити рушення товарів, колонізацію нових земель,зміцнити її обороноздатність, підняти міжнародний авторитет. Слабкістьцентральної влади таїла в собі і іншу небезпеку. Загострення соціальноїнапруженості після закінчення визвольної війни, невдоволення в армії і народіполітикою, що проводилася урядом Конфедерації, загрожували внутрішнім вибухом україні зсер. Влада розуміла обмеженість своїх можливостей протистояти цьомувибуху. Політичні зміни назріли, їх необхідно було втілити в життя. Правлячимиколами було прийняте рішення подолати кризу, що наближається шляхом змінидержавного устрою об’єднаних колоній. У цьому процесі зіграти вирішальну рольбула покликана нова Конституція, що закріпила федеративний устрій країни. «Американська конституція була розроблена і прийнята Конституційнимконвентом у Філадельфії (травень — вересень 1787 року), в якому взяли участь 55делегатів від 12 (…) штатів.»2.Головував на цьому конвенті Дж. Вашингтон.

Безпосередню участь в розробцітексту Конституції взяли провідні юристиі громадські діячі держави: Д. Медисон, Т. Джефферсон, Б. Франклін, А. Гамільтон і інш. Основоположнимпринципом конституції був проголошений принцип поділу влади, який передбачаєорганізаційну незалежність трьох гілок державної влади — законодавчої,виконавчої, судової і розмежуванняфункцій між ними. Аналізуючи історичний досвід, автори Конституції прийшли довисновку що якщо в одному органі або у однієї особи зосереджуеться вся повнотавлади, то це неминуче веде до виникнення тиранії. Щоб цього не сталося, владаповинна бути розділена між різними органами держави таким чином, щоб вонивзаємно контролювали і стримували один одну. У результаті кожна з гілок владиотримувала значну незалежність. Особливу увагу при розробці конституції було звернено на створення дійовоїсистеми взаємних стримань і противаг. Джеймс Медісон, один з головних “архітекторів” КонституціїСША, з цього приводу говорив, що доки органи державної влади «… не будуть пов'язані і переплетені до такоїміри, щоб надати кожному з органів конституційний контроль над іншими,максимально необхідний рівень поділу, як суть вільного уряду, іноді на практиціне зможе бути організований належним чином.»1.

Фундаментальною основоюдержавно-територіального устрою США бувпроголошений принцип федералізму, який визначив правовий статус і гарантіїрівноправності суб'єктів федерації, а також основи розмежування повноважень іпредметів ведення федеральних органів влади і органів влади штатів. Конституціяне ліквідувала адміністративну і, частково, політичну автономію штатів, алепротиставила їй сильну центральну владу. Таким чином, Конфедераціяперетворювалася в федерацію. Легітимною в державі формою правління була вибрана президентськареспубліка. Депутати конвента прийшли до висновку, що саме така форма правліннянайбільш відповідає принципу поділу влади, інтересам розвитку країни. Вони підтримали авторів Конституції вїх прагненні чітко визначити через основний закон країни, що є фактичноСполучені Штати Америки і які їх федеральні органи управління.Ці основніположення лягли в основу виробленої конвентом Конституції. Підсумком роботиконвента став гранично короткий за обсягом і ємний за змістом юридичний документ, що складається зпреамбули і семи статей, унікальність якого полягає в тому, що проіснувавши більше як 200 років, він є і сьогодні основним закономСША.

1.2. Конституція США про повноваження
й порядок роботи Конгресу США

ЗаКонституцією 1787 року «… повноваженнязаконодавчої влади надаються Конгресові Сполучених Штатів, який складається зСенату й Палати представників»1. Обидві палати дістали рівні права втому, що стосується законодавчої ініціативи і прийняття законів. У компетенціюКонгресу увійшли наступні питання (ст. 1, разд.8): встановлення і стягуваннямита, податків, акцизних зборів; турбота про загальний добробут і спільнуоборону США; одноманітність податків, податей і акцизних зборів на всійтериторії США; одержання позик від імені держави; питання зовнішньої торгівлі; одноманітне тлумачення законів навсій території федерації; карбування монети; поштова служба; заснування судів,підлеглих Верховному суду; оголошення війни; набір і утримання армії;придушення виступів, що порушують встановлений законом порядок, і інш. Крімтого, до повноважень Конгресу увійшли затвердження державного бюджету,ратифікація міжнародних договорів, підписаних президентом, призначення нанайважливіші державні пости. Останній пункт вимагає уточнення. Втілюючи в життя систему взаємних стримань і противаг,Конституція дала сенату повноваження затверджувати призначених президентомміністрів і членів уряду. Але після того, як сенат дає свою згоду напризначення, він вже не може виусунути їх зі своїх постів вираженням недовір'яабо осуду. Таким чином, законодавча влада позбавляється можливості напрямувпливати на роботу уряду. Система стримань і противаг діє і всередині самогоКонгресу. Це стосуеться і процедури прийняття законів, і складу палат, ісистеми виборів членів Конгресу. Так, при обговоренні законопроекту, схваленогооднією з палат, інша може пропонувати поправки до нього. І тільки після того, як законопроект пройдеобидві палати, він надходить Президенту країни. У разі схвалення, Президентпідписує законопроект в десятиденний термін (якщо Президент не ухвалив ніякогорішення по законопроекту, то він стає законом без його підпису), а у разінезгоди — надсилає білль зі своїмизапереченнями в ту палату, з якої він надійшов Після цього відповідна палатазнов розглядає законопроект з поправками президента. Якщо Білль з поправкаминабирає 2/3 голосів в обох палатах, він стає законом. Так забезпечується впливпрезидента на законодавчу владу.Що стосується системи виборів і складу палат,то більш консервативний, професійний по складу сенат був спочатку задуманий, якальтернатива, противага “всенародній" палаті представників, що обираласянаселенням штатів кожні 2 року. Члени сенату аж до 1913 року обиралисяпарламентами штатів, причому склад його повністю оновлюється за 6 років (потретині депутатів в 2 роки). Все це давало сенату деяку незалежність відвиборців і можливість, при необхідності, заблокувати популістські рішенняпалати представників. Двопалатна структура Конгресу США була передбачена такожз метою забезпечення пропорційного представництва штатів в законодавчих органах.Густонаселені штати мали явну перевагу перед малонаселеними при виборах впалату представників. сенат, в якому кожний штат мав двох представників,незалежно від числа виборців, зрівнював шанси малих штатів з великими. Різні іпідходи до призначення керівників палат. Палата представників обирає спікера, ав сенаті головою автоматично є віце-президент.Необхідно також зазначити, щоКонституція заклала механізм зворотнього впливу суб'єктів федерації назаконотворчу діяльність Конгресу. Федеральні закони, надходячи на ратифікацію в парламенти штатів, набирають чинності на всійтериторії країни тільки після того, як необхідна більшість (на той період дев'ять з тринадцяти) штатівратифікують його.

1.3. Конституція США про статус іповноваження
Президента США

Головою виконавчої влади США є президент. Конституціяоб'єднала в його особі главу держави і уряду. Йому ж ввірялося верховнекомандування Збройними Силами. Як глава держави, президент репрезентуєСполучені Штати на міжнародній арені, підписує міжнародні угоди, здійснюєкерівництво внутрішньою і зовнішньою політикою держави. Як глава уряду,президент формує його органи, призначає міністрів (із згоди сенату), керуєроботою федеральної виконавчої влади, може звільнити з посади будь-якого членауряду. У своїй діяльності президент не залежить від того, як буде прийнятаполітика, що проводиться ним в конгресі, за винятком випадків, коли здійсненняцієї політики було б неможливе без його сприяння (асигнування, висновокміжнародних договорів, законодавство, призначення на важливі пости). Президентне підзвітний конгресу, що забезпечує йому свободу дій. Однак, слідуючипринципу поділу влади, конституція позбавила президента власно законодавчоїініціативи ( право представляти палатам готовий законопроект). Президент маєправо накладати вето на будь-який законопроект, прийнятий обома палатами,відправляти його на допрацювання зісвоїми запереченнями в ту палату з якої він надійшов. З іншого боку,Конституція встановлює, що президентське вето може бути спростованекваліфікованою більшістю обох палат. Президент не має повноважень розпуститижодну з палат Конгресу. У свою чергу, для усунення президента Конституціявимагає обгрунтованого обвинувачення в зраді, хабарництві або інших важливихзлочинах. Обидві палати мають повноваження збудити процедуру імпічмента. Алепитання про відсторонення від влади президента вирішує сенат під головуваннямВерховного судді двома третинами голосів присутніх. У результаті,президент і конгрес були позбавленіможливості втручатися в справи один одного напряму, що забезпечує їхнезалежність один від одного. Можна сказати, що президент має непрямий вплив наВерховний суд в тому плані, що він призначає його членів. Але оскільки вонипризначаються довічно, і всі, у тому числі й президент США, зобов’язаніпідкорятися рішенням Верховного суду, то стає очевидним те, що система взаємнихстримань і противаг працює і тут.

Принципово важливим є положення Конституції про порядок,строки виборів і термін повноваженьпрезидента.«Оскільки автори Конституції не вірили, що народ зможе зробити мудрийвибір, Президент обирається не прямо, а вибірниками, яких обирають ті, хто маєправо голосу, з усіх штаів (ст. II, р.I; попр. XII). Ця система ніколи не працювала так, як її задумували укладачіКонституції, адже фактично від самого початку вибірники були суто номінальнимидіячами, що тільки фіксували на папері вибір народу.»1.

Вибірники подавалиголоси за допомогою бюлетенів. Проходив той, за кого була подана більшакількість голосів вибірників.

Повноваження президента були обмежені чотирма роками, алейому не заборонялося домагатися переобрання на новий термін.

1.4. Конституція США про Верховний суд

«Важливу рольКонституція відводила судовій владі. Вона надала їй право розглядати всі законикраїни лише у відповідності з загально-союзною Конституцією та конституціямиштатів.»1. Прирозгляді цієї частини Конституції члени Установчого конвенту пропонували надатиВерховному федеральному суду повноваження вищої судової інстанції США. Вінповинен був отримати право перегляду законів, прийнятих Конгресом при їхневідповідності Конституції, але не як наглядова інстанція, а в зв'язку зпевними судовими справами, що перебувають в його виробництві. Таке правоВерховний суд повинен отримати і відносно законів, прийнятих парламентамиштатів і постанов судів штатів. Однак,ці положення в Конституцію не увійшли. Побоюючись протидії штатів, від рішенняяких залежала доля самої Конституції, розуміючи, що вони не потерплять втручанняфедерації в їх “внутрішні справи”, включаючи законодавство і суд, члениКонвента знов пішли на компроміс, відклавши розв'язання цього питання до кращихчасів. По Конституції 1787 року (ст. 3) судова влада федерації повинна булатягнутися на всі ті справи, що «…виникаютьна основі цієї Конституції, законів Сполучених Штатів, міжнародних угод, щоукладені чи будуть укладені Сполученими Штатами; на всі справи, що стосуютьсяпослів, інших повноважних представників та консулів; на всі справиадміралтейства та інші морські справи, в яких Сполучені Штати є стороною; навсі спори між двома чи більше штатами, між штатом і громадянами іншого штату,між громадянами різних штатів, між громадянами одного штату за позовами проземлі, даровані різними штатами, а також між штатом чи його громадянами тачужоземними державами, громадянами чи підданцями.»2.

Крім цього, до федеральноїюрисдикції були віднесені спори між палатами, тяжби між громадянами різнихштатів і деякі інші позови, що стосувалися федерації загалом. Члени Верховного суду призначаються ПрезидентомСША довічно. Цим досягається незалежність судової влади від законодавчої івиконавчої. Питання про практичне створення нової судової організації США і прозакріплення повноважень Верховного суду було розглянуто серед основних питаньпершим Конгресом США. В результаті був ухвалений Закон про судоустрій 1789року. Як і було задумано при розробці Конституції, повернувшись до питання проверховний конституційний нагляд, Конгрес наділив Верховний суд США правомскасування будь-якого закону, як федерального, так і штатного, якщо будевизначено, що цей закон суперечить розпорядженням і принципам Конституції (ст.25 Закону про судоустрій). Більш того,Верховний суд отримав повноваження видаватирозпорядження, обов'язкові для органів виконавчої влади, включаючи президента іміністрів (ст. 13 Закону про судоустрій). Це положення суперечилоконституційному принципу поділу влади, оскільки ставило Верховний суд надКонгресом і президентом. Необхідно зазначити, що пізніше це перекручення булоусунено самим Верховним судом в ході слухання справи Марборі 1803 року. Урезультаті, пожертвувавши ст. 13, Верховний суд закріпив за собоюповноваження, викладені в ст. 25 Закону про судоустрій. Відтоді і до цього часуВерховному суду належить остаточне право трактувати Конституцію, тобтоговорити, що є правом країни і що перебувае в суперечності з ним. РішенняВерховного суду є остаточним і обговоренню не підлягає. Першим конгресом булатакож розроблена структура федерального судоустрою. Було вирішено, що поряд іпаралельно з судами штатів буде функціонувати федеральна судова система, щоскладається з районних і окружних судів (на цей період їх кількість булавизначена в 30 районних і 3 окружнихсудах). Останні були наділені апеляційною владою відносно перших.

1.5. Конституція США про федеративнийустрій держави

Урегулювання відносин між штатами, як суб’єктамифедерації, з одного боку, і центральною владою — з іншого, виявилося навряд чине найважчою справою Конституції. Розвиваючись спочатку як англійські колонії,потім як незалежні держави і, нарешті, як члени конфедерації, кожний штат мавсвої особливості державного устрою, тільки йому властиві традиції. Неодноріднібули штати по соціальному і расовому складу населення. Історично склалося так,що дворяни-емігранти поселялися на південь від ріки Потомак, а селяни іремісники — на північ від неї. У результаті на півдні виникали великіплантаторські господарства, що обслуговувалисьруками негрів-рабів, а напівночі розвивалися фермерські господарства, зароджувалися капіталістичні відносини.На Півночі переважали республіканські традиції, діяло щось на зразок парламентуколоній, що вибирав губернатора. На Півдні панували монархічні порядки,губернатор призначався королем. Проте, штати пішли на об'єднання. Необхідністьподібного кроку була усвідомлена спочатку для спільної боротьби занезалежність, а згодом з метою економічних і політичних вигід. Вирішальну рольв цьому процесі зіграла Конституція США 1787 року. Спираючись на принцип“дуалістичного федералізму”, Конституція встановлює сферу винятковоїкомпетенції Федерації шляхом переліку питань, по яких закони може видаватитільки Федерація. Всі інші питання були віднесені до ведення суб'єктівфедерації. Крім того, Конституція передбачає обмеження повноважень Конгресу(ст. 1, розд. 9), влади штатів (ст. 1, розд. 10) і окреморозглядає питання “Штати і союзний уряд” (ст. 4). З практики застосуванняКонституції США можна виділити:

а) сферу повноважень, що співпадають (тобто, щовходять в компетенцію і федерації, і штатів): податки, позики, судова система,банки і т.д.;

б) сферу, де заборонені дії і федерації, і штатів:оподаткування експропрійованих товарів, дарування дворянських титулів, пізніше— рабовласництво;

в) сферу, де заборонені дії федерації: введенняпрямих податків, неоднакових непрямих податків, надання привілеїв в областіторгівлі одному штату на збитки іншому, зміна кордонів штатів без їх згоди,пізніше — обмеження застосування Білля про права;

г) сферу, де заборонені тільки дії штатів: вступ вміжнародні договори, прийняття законів, що порушують договірні зобов'язання,позбавлення громадян рівного правового захисту, порушення федеральноїконституції і невиконання федеральних законів.

У повноваження штатів були включені: організаціявласного уряду і всі місцеві справи, в тому числі поліція і суд, карне,цивільне і процесуальне законодавство, торгівля всередині штату і робочезаконодавство, власні Збройні Сили.Конституція дозволила уряду федерації військове втручання у внутрішні справи штатівдля придушення актів заколоту і “безладдя”. Таким чином були розмежовані сферидіяльності федеральних і місцевих органів влади, визначені сфери, де рішенняфедеральних органів мали пріоритет над рішеннями магістратур. Згідно ст.Конституції, рішення про прийняття в союз нових штатів приймає Конгрес.Головним арбітром, що вирішує будь-які спірні питання між федеральними органамивлади і штатами, а також між самими суб'єктами федерації, Конституція визначилаВерховний суд. Надалі єдність федерації в США зазнала серйозного випробуванняпід час Громадянської війни 1861-1864 рр. між рабовласницьким Півднем іпромисловою Північчю. Але, внаслідок перемоги Півночі, федеративний устрійкраїни був не тільки збережений, але і зміцнений. Рішенням Верховного суду в1868 році федерація була проголошена нерозривним союзом, право сецессии(виходу) було знехтувано. Так була остаточно закріплена роль принципуфедералізму, як стабілізуючого чинника в житті суспільства, основи єдностінації, державного устрою США.

РОЗДІЛ2

Поправки до Конституції США
та розширення прав людини

2.1. Білль про права

Вже при ратифікації Конституції законодавчі збори штатів під тиском народу вимагали доповнити її статтями про права і свободигромадян. Вони ставили виконання цих вимог як обов'язкова умова набирання чинності Конституції. Тиск широких верств населення, а також впливВеликої Французької революції примусили законодавця до прийняття перших дванадцяти поправок доконституції («Білль про права»), які набрали чинності в1789 році.

По конституційному Біллю про права і відповідно до різних спеціальних положень законів приватніособи захищені від певних видів дискримінації. Багато з цих положень, наприклад, укладені в Першійпоправці відносяться до питань свободи слова, а положення Четвертої поправки, що стосуються захисту від необгрунтованихобшуків і конфіскацій, забороняютьвтручання держави в певні сфери індивідуальної активності. Ці положення,звичайно здійснювані за допомогою судового захисту, виражають прихильність ідеї про те, що конкретні індивідуальні свободи —свобода самовираження, віросповідання та інші, що направлені протинеобгрунтованих втручань уряду в приватне життя, є істотними елементамивільного суспільства. Ці заходи захисту приватного життя звичайно об'єднуютьсяпід терміном «цивільні свободи».

Також захищені КонституцієюСША, федеральними законами і законами штатів, індивідуальні права на однакове відношення до всіх громадян, незалежно від їхніх індивідуальнихособливостей. Ці заходи захисту, звичайно узагальнені під назвою «цивільніправа», виражають прихильність до того, що певні критичні рішення, що впливають на індивідуальні можливості іматеріальне благополуччя, приймаються нена основі індивідуальних особливостей, які є безвідносними і не є справедливоюосновою в відносинах з окремими індивідуумами. Ці заходи захисту цивільних прав від подібноїдискримінації існують як в Конституції США, так і в Конституціях окремихштатів, а також у безлічі федеральних іштатних законодавчих актів, які були прийняті протягом багатьох років у відповідь на окремі видидискримінації.

Розглянемо основні Права людини, закріплені в першихдесяти поправках до Конституції США.

Збереження свободи віросповідання (релігійної) є одним з самих старих і найбільш важливих компонентів особистоїсвободи. Таким чином, гарантія свободи віросповідання (Перша поправка)важливим компонентом цивільних прав. Знову ж важливість такої свободи доведенаісторією людства, починаючи з Великоі хартії вільності (1215 рік). Релігійнісвободи містять в собі як мінімум два важливих і пересічнихпринципи: свободу віросповідання інедоведеність релігії. Щоб уникнути втручання в свободу віросповідання іодночасно зберегти сумісність з основними причинами, що відносяться до недоведеності релігії,важливо, щоб Уряд не віддавав перевагияк нерелігійній доктрині, так і якої-небудь певної релігії.Повний захист релігійної свободи може зажадати сильних і ефективних нормцивільного права, що захищають від дискримінації по політичних мотивах.

Необхідним елементом увзаємовідносинах уряду зі своїми громадянами є забезпечення функціонуваннякарного судочинства. Захист справедливості і цілісність судочинства — необхідний елемент верховенства права.Велика хартія вільності і численні біллі про права протягом історії людствасвідчать про важливість такоїсправедливості. Звичайно, Четверта, П'ята, Шоста і Восьма поправки Білля проправа до Конституції Сполучених Штатів Америки прямо відносяться до питаннясправедливості під час проведення карних процесів, включаючи вимоги, що відносяться до обшуку івилучення (Четверта поправка); захист проти покарання за одну і ту жпровину і проти самообвинувачення (П'ята поправка); право на швидкий і відкритий судза участю неупередженого журі присяжних, право бути проінформованим про всі обвинувачення, право протистояти ворожому свідку, право на належний процес для викликусвідків і право на допомогу адвоката (Шоста поправка); заборона надмірної застави або штрафу, а також брутального і незвичайного покарання(Восьма поправка).Можливо, найбільш важливою гарантією захисту особистих прав від держави в карному судіє презумпція невинності. Так само право — Habeas corpus —апеляційний розгляд вироку по карній справі і справедливе виголошення вироку покарній справі, і подальше виголошення вироку, і подальше поводження з засудженим є життєво важливим.

Важливе значення має і тойфакт, що карний процес не може бути політизований або використанийдля покарання політичних дисидентів.

2.2. Скасування рабства та забезпечення расової рівності

Всі громадянські й політичні правалюдини, проголошені Біллем про права 1791 р., на початок 60-х років тільки на особисто вільненаселення США. Водночас цілковито безправними були негри-раби, що оброблялиплантаторські латифундії у штатах Півдня і мали юридичний статус власностіплантаторів. 1861-1865 рр. стали часом кривавої Громадянської війни міжпротивниками й прибічниками рабовласництва. Перших — аболіціоністів — очолював президент США А.Лінкольн, другі ж, утворивши Конфедераціюпівденних штатів, фактично вийшли зі складу США.

“22 вересня 1862 р. Лінкольнопублікував Прокламацію про скасування рабства з 1 січня 1863 р. без жодноговикупу… Прокламація була актом величезного прогресивного значення. Сам Лінкольн сказав про звільненнярабів: «В ньому — вся моя душа»1.Перемога Півночі у Громадянській війні уможливилаприйняття Конгресом США у 1865 р. 13-ої поправки до Конституції, яка наголошувала: «Ні в Сполучених Штатах, ні в будь-якому іншому місці, на яке поширюєтьсяїх юрисдикція, не повинні існувати ні рабство, ні примусові роботи, окрімвипадків покарання за злочин, за скоєння якого винного належним чиномзасуджено.»2

Наступним кроком у забезпеченні расовоїрівності в американському суспільстві стало прийняття 14-ої поправки доКонституції в 1868 р. Дана поправка мала на меті закріпле

еще рефераты

Еще работы по конституционному (государственному) праву зарубежных стран

Реферат по конституционному (государственному) праву зарубежных стран

Характеристика источников Конституционного права

29 Августа 2013

Реферат по конституционному (государственному) праву зарубежных стран

Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)

29 Августа 2013

Реферат по конституционному (государственному) праву зарубежных стран

Народный депутат Украины (Народний депутат України)

29 Августа 2013

Реферат по конституционному (государственному) праву зарубежных стран

Правовое положение Президента Республики Беларусь

29 Августа 2013