Реферат: История Украины

1.<span Times New Roman"">    

Предмет, методи та джерелавивчення історії У.

Предмет вивчення в кожній науці становить система об’єктивних закономірностей.Предметом вивчення історії У. є закономірності виникненнясоціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всіх укр. землях.Історія У. розглядає суспільні процеси та рухи, розвиток різних політичних силта партій, прагнення укр. народу до незалежності, процес об’єднання всіх укр.земель в єдину державу, розвиток державних структур та політичної системи. Цеперша складова частина предмету. Друга – вивчення світових суспільних процесів,їх взаємозв’язку в історії У., а також місце У. в історії світового суспільства.Існують 5 основних типів історичних джерел: 1) речові (поселення, архітектурніспоруди), які дає нам археологія; 2) етнографічні; 3) лінгвістичні; 4) усні; 5)писемні (актові матеріали, оповідні пам’ятки).

2.<span Times New Roman"">    

Кіммерійці, скіфи, сармати натериторії У.

Кіммерійці(кінець 2 — початок 1 тис. до н.э.) перші племена на території У, назви яких збереглися у давньогрецьких (Гомеру “Одиссеї”) та ассирійських джерелах.Скіфи — войовничі ірано-язичні племена кочовиків-скотарів, що у7 сторіччі до н. э. витіснили кіммерійців зі степу півдня У. У 513-515 рр. дон. э. Скіфи відбили наступ величезного війська персидського царя Дарія I, щонамагався їх завоювати.Сармати — племена східних кочовиків, що в другому сторіччі до н.э. Завоювали більшу частину Скіфії, витісняючи скіфів до Криму, за Дунай таДністер. Панування сарматов тривало продовжувалося до 3 ст. н. э., коли наземлі Пів. У напали готи. В підсумку до кінця залізного сторіччя встановиласямайнова нерівність між членами общини; розпочався перехід частини засобіввиробництва (худоби, землі, знарядь праці та т. і.) у приватну власністьверхівки племен; боржники та військовополонені перетворювалися у рабів, що свідчитьпро розкладання первобитного суспільства та формування класового.

3.<span Times New Roman"">    

Античні міста-держави ПівнічногоПричорномор’я.

Зкінця VIIв. до н.е. греками (в основномувихідцями з Мілета) на Північному узбережжі Чорного моря й в устях рік, щовпадають у Чорне море, були засновані торгові факторії, що виросли згодом уміста: Тиру (устя Дністра), Ольвія (устя Юж. Бугу), Пантікапей (на місці м.Керч), Феодосія, Херсонес (на місці Севастополя) та Найбільшої з міст-республікбула Ольвія, єдиною монархією — Боспорське царство. Економіка держав-республік була багатоплановою.Торгівля велася по 2-х напрямках: із Грецією і зі скіфами (сів. сусідами). УГрецію вивозилися: хліб, худоба, шкіра, хутровина, раби й ін. З Греції ввозилисятовари для жителів міст і для перепродажу скіфам; віно, оливкова олія,озброєння, тканини, мармур, предмети мистецтва й ін. Скіфам продавали: вино,ювелірні вироби, кераміку і т.п.; імпортували — худоба, хліб, хутра і рабів.Ремесло — досягло високого рівня і славилося виготовленням металевих виробів(дзеркал, статуеток, прикрас і т.п.), керамічним виробництвом (глиняні судини,черепиця, посуд і т.п.), ткацтвом, ювелірним і каменерізним виробництвом і ін.Землеробство -розроблялися пшениця, ячмінь, просо, виноград, яблуко, груша,гранати і м. п. Тваринництво у господарстві утримувалися: коня, корови, вівця,свині й ін. Рибальство — у ріках і на море. Політичний розвиток. Існувало двіформи правління: а) Міста-республіки (Ольвія, Тиру, Херсонес і ін.), у якихзаконодавча влада належала народним зборам. У нього входили всі вільнігородянини-чоловіки. Виконавча влада належала архонтам, що обиралися зрабовласницької знаті міста. б) Монархія — Боспорське царство, що виникнуло в 5в. до н.е. у результаті об'єднання ряду міст на чолі з Пантікапеєм.  Законодавча і виконавча влада концентруваласяв руках царя (династії Перепадів, Митридатів і ін.). У 107 р. до н.е. Перепадбув убитий повсталими рабами під проводом Савмака, що захопив царський трон іпочатків чеканити власну монету. Ідеологія — антична релігія; у містахвідправляли культ того бога, у залежності від того, із якої частини Греції булипереселенці (у Боспорському царстві — культ Аполлона, через мелетськогопоходження його жителів). Причини спаду: а) із 3 в. н. 9. починається загальнакриза античного товариства (праця рабів стала невигідна, відбуваєтьсянатуралізація господарського життя, різке скорочення внутрішньої і зовнішньоїторгівлі), що спричинило за собою ослаблення причорноморських держав; б) набігикочівників. У результаті: у 3 в. н.е. під тиском готовий загинула Ольвія й ін.міста-республіки, у IV в. н. е. під набігами гуннів — Боспорське царство.

4.<span Times New Roman"">    

Західні, східні й південні слов’янські племена. Розселення стародавніхсхідних слов’ян.

Слов'яни — одна з найбільшихетнолингвістичеських спільностей, на території сучасної Європи, що нараховуєбіля 227 млн.чоловік (германці — 86 млн.) Проблема походження слов'ян — одна зінайбільш складних. Умовно можна виділити два напрямки в суперечках: міграційнатеорія і теорія автохтонного походження славян. а) По міграційної теорії — слов'яни є прибулцями; — по дунайської теорії- на основі «Повісті тимчасовогороків». затверджується, що слов'яни спочатку жили по Дунаю «де є нині Угорськаземля і Болгарська»; — по висло-одерской теорії (В. Сєдов, И. Русанова) — слов'яни вийшли з Празької культури,(тер. Польщі і Чехословаччини). б) Потеорії автохтонного походження слов'ян (її притримуються — Н. Шахматов, Б.Рибаков, С. Шелухин і ін.) слов'яни є споконвічними жителями Європи від Днепрадо Вісли. У свою чергу чеський учений Л. Нідерле приходив до висновку, щопоходження слов'ян не може бути з'ясовано в силу хиби науково достовірнихджерел. Найдавніші письмові звістки про древніх слов'ян: а) Венеди — під такоюназвою древні слов'яни вперше згадуються в працях римських істориків I ст. н.е.- Плінія і Таціта. Вони займали територію від Одера до середнього плину Днепра,від Прикарпаття до Балтійського моря. Венеди разом із готами, гунами й авараминеодноразово чинили набіги на багату, але ослаблу Римську імперію. На думкуархеологів, венедам відповідає археологічна зарубинецька культура (Зап. У.) іпшеворська культура (територія Польщі). У результаті: після початку з 375 р.великого переселення народів. (викликаного потребою в нових землях черезекстенсивне землеробство; прагнення до здирства Римської імперії і просуваннякочівників — готовий, гуннів, аварів) відбулося переселення венедів і їхрозділо на склавинов (предків західних і південних слов'ян, що розселилися відБалкан до Вісли) і на антів (предків східних слов'ян). б) Анти (4-7 в. н.е.)займали територію між Дністром і Сев. Дінцем. Мова декілька змінилася, тому щослов'яни почали асимілюватися з іншими народами, зокрема зі скіфами ісарматами, що належали до североіранської мовної гілки. У результаті асиміляціїдревнеславянська мова вийшла переможцем, але доповнився поручскифсько-іранських слів (слово«добро», сокира — сокира будинок скіфо-іранськихслів (слово «добре» поряд із слов'янським, собака — пес і т.д.). У культурідревніх слов'ян були аналоги німецької, гето-франкійскої, кельтської ібалтийської культури, у тому числі б моделей кремації мертвих родичів (наПодніпров'ї), елементи вогнепоклонства й ін. У результаті: на поч. 7 в. антибули розгромлені кочовими племенами аварів. Східні слов'яни розселяються уважкодоступних лісових районах сучасної У, Білорусії, Росії, де ослав'яніваютьзначну частину місцевого (балтійського, угро-фінського й ін.) населення в) 15військово-племінних спілок (7-9 вв.) -завершальний етап розкладання п/о.товариства в східних слов'ян. Галявині заселяли сучасну Київську обл., древляне- Житомирську і Вінницьку, хорвати — Карпат, жителі півночі — Чернігівську,Сумську, Брянську і т.і. Кожна спілка складалася з десятків дрібних племен начолі з князями і старійшинами. Зовнішня політика а) важка тривала боротьба (іззмінним успіхом), із південно-східними сусідами — кочовими племенами (аварів,печенегів), що неодноразово чинили набіги; б) сформоване до VII в. могутнєХазарське держава протистояла атакам арабських армій, завдяки чому за цієюзахисною стіною змогла розвиватися в майбутньому Київська Русь; в) в основномумирні сусідські відношення з аланами, болгарами (південь, пів-східн),прибалтійськими племенами, угро-фінськими племенами (весь, міряй, мордва,мурома й ін.). Ідеологія — поганська релігія — обожнювання сил природи, щоробили найбільш сильний вплив на людину (Перун- бог грому і блискавки, Ярило — бог Сонця, Даждь — бог і ін.). У результаті: а) розвиток східних слов'ян йшлоприродничоісторичним шляхом і було типовим для сотень інших народів б)рабовласництво зустрічалося (патріархальне, домашнє), але воно не сталопануючою формою виробництва у слов'ян, тому що для рабовласницького засобувиробництва: — необхідні сприятливі кліматичні умови і висока родючістьгрунтів, при яких навіть така малоефективна праця, як рабський, приносив бистабільні високі врожаї. Якби слов'яни обрали такий шлях при їхньому кліматі іродючості — вони б померли від голоду разом із рабами; — характерна обмеженістьродючих грунтів при наявності повноводних рік (Єгипет, Межиріччя, Ср. Азія іт.п.), що робило необхідним створення зрошувальних систем, для будівництва якихбула потрібно величезна кількість рабів. У слов'ян ця необхідність булавідсутня — у східн. слов'ян держава утворилася в 9 в. н.е., коли рабовласництвоу усьому світі вже терпіло серйозну кризу.

5.<span Times New Roman"">    

Норманська та анти норманська теоріїпоходження державності Київської Русі.

Існують 2 точки зору на утворення К.Русі: норманська теорія і теорія природничоісторичного утворення КиївськоїРусі. 1) Норманнская теорія — про несамостійний розвиток росіянкою державності(засновники — німецькі вчені Байер і Міллер, запрошені в 18 в. Катрею IIдля роботи у РосійськійАкадемії наук) — спирається; а) на «Повість тимчасового років» — (основнеджерело того часу, написаний київським ченцем Нестором на поч. 12, деперекладається легенда про запрошення слов'янськими племенами в якості князів3-х братів на чолі з Рюриком (Синеус, Трувор) — варягів (вікінгів, норманів) попоходженню; б) першими керівниками К. Русі були нормани-князі Рюрик, Олег;в) у творах римських істориків і ряді інших неславянскихлітописів затверджується про дикість і відсталість східно-слов'янських племен,що говорить нібито про їхню нездатність без: помочі ззовні заснувати такумогутню державу, як К. Русь. 2)Теорія єстествено історичного процесу утвореннякласів і держави у східних слов'ян: а) для цього існували всі необхідніекономічні, передумови: достатньо високий розвиток ін. сил (археологами знайденізалізні знаряддя праці; доведене відділення ремесла від с/х та інше, щоговорить про майнову диференціацію, від котрої один крок до утворення класів ідержави); численні успішні військові. походи слов'ян приносили видобуток іприскорювали процес класоутворення;захопленнястарійшинами общинних земель говорить про початок складання феодальнихвідношень і т.і.; б) археологічні розкопки вказують, що кількість похованьвоїнів-норманів мізерно мало в порівнянні зі знайденими похованнями російськихвоїнів; в) у літописах наступних сторін нормани не згадуються, тому можназробити висновок, що їх кількість була малою і вони швидко злилися з коріннимнаселенням — ослов'янилися; г) порівняльнийаналіз залишків озброєнь норманів і слов'ян говорить про приблизно однаковийрівень розвитки продуктивних сил; д) у літописах прямо говориться; що ще доприходу варягів. у Києві правил 1-й князь — слов'янин Кий (кін. поч. ' 7 в.);франкскі «Бертинські анали уперше згадують про державу східних слов'ян (поч. 9в.), коли в 838 р. до візантійського імператора явилися — посли, щопідтверджували, що «їхній народ звуть Росс і спрямовані вони царем, називанимХаканом, заради дружби». Висновок: із норманами або безнорманів, східні слов'яни були в силах зробити останній крок від розкладанняпервіснообщинного до феодального товариства.

6.<span Times New Roman"">    

Політичний устрій та соціальнаорганізація Київської Русі.

Ранєфеодальна монархія федеральноготипу, при якій існувала така піраміда влади: а) на чолі держави — великийкиївський князь; б) найближче оточення, за допомогою якого великий київськийкнязь управляв державою: особиста дружина, що ділилася на старшу (бояре, мужи)і молодшу, (отроки, дитячі); питомі князі, що стояли своїми військами в значнихмістах (Чернігів, Переяславль, Псков і ін.) і вправлявші підпорядкованими Радіз князів і старших дружинників складав боярську думу при великому князі, щозбирав її для прийняття важливих рішень (виступ. у похід, висновок світу іт.п.); в) суд, збір данини і судових мит здійснювали спеціальні дружинники, щоназивалися мечниками, вирниками. г) керування невеличкими містами здійснювалинамісники великого князя — тисяцькі і посадники. Залежненаселення: «Смерди» — селяни, що не потрапили в особисту залежність від феодалаі які експлотувалися шляхом стягування данини. «Закупи» — ( смерди, що взяли уфеодала «купу» — позичку грошима, інвентарі), насіннями і т.п. «Рядовичи» — селяни, що уклали з феодалом «ряд» — договір і за це виконуючі різноманітніроботи у вотчині. «Ізгої» — вигнані з общини селяни, що не мали права через цекористуватися общинною землею (луками, пасовищами і т.п.). «Холопи» — полураби.Феодальна експлуатація здійснювалася шляхом: а) економічного примуса — виплатакняжої данини; висновок селянами кабальних договорів із феодалами («купа», «ряд»);роздача феодалами землі селянам, за що останні сплачували земельну ренту(панщина, натуральний оброк, згодом грошовий оброк); б) позаекономічногоадміністративного примуса — станова нерівноправність селян стосовно феодалів.До другої половини Х сторіччя на Русі не існувало індивідуально» власності наземлю. Вона рахувалася спільною власністю князів, бояр, старших дружинників, ауособлювала її глава своєрідної корпорації — київський великий князь. Власне жбоярська земельна власність укладається лише на початку XII сторіччя. У силуцих особливостей повстання населення в Києві (у 1068 і 1113 роках — найбільшезначні) не носили характеру класової боротьби.

7.<span Times New Roman"">    

Соціально-економічні відносини вКиївській Русі.

Панує натуральне. господарство, при якому все необхідне провадиться недля продажу на ринок, а для внутрішнього вжитку. Землеробство — основнезаняття, 2--3-польною системою розроблялися: пшениця, овес, просо, жито, ячміньта ін. культури. Основними знаряддями праці були: рало (дерев'яний плуг),борона, серп, коса. Скотарство — розводилися воли, коні, корови, вівця, свині,кози і т.і. Ремесло — до 60 фахів: ковальське, ткацьке, гончарне, шкірян,ювелірне й ін. Внутрішня торгівля — ремісничі вироби повсюдно змінювалися нас/господарські. Намітилася деяка спеціалізація районів: із Прикарпатья- везлисіль; із півдня — хліб, худоба; із півночі — хутра. Зовнішня торгівля — ДО Русьекспортувала: худобу, хліб, сіль, ремісничі вироби, хутра; імпортувала: вино,тканини, прянощі, дивовижні товари і т.п. Найбільший торговий шлях — «із варяг у греки» — по Днепру.Допоміжні галузі — полювання (за допомогою цибулі, стріл, мереж і пасток);Рибна ловля (ловили гачком, неводом); бортництво (збирання дикого меду).

8.<span Times New Roman"">    

Головні напрямки зовнішньої політикиКиївської Русі. Прийняття християнства.

 Рюрик -. варязькийватажок, правил спочатку в Ладозі, а в' 862 р., скориставшись внутрішнімиусобицами, захопив Новгород,' що викликало. значне повстання проти варягів,придушене в крові Рюриком. Новгородський князь. Саме з 860 р. летоисчислениепочинатити вживати термін. «Руська ера» і веде його майже 30 років. Олег Вещий(882-912) — послідовник Рюрика; отримавши в 879 р. влада від мертвого Рюрика вНовгороді, зумів об'єднати Київську і Новгородську землі (убивши князів, щоправили в Києві, Аскольда і Дира). Розширив територію К. Русі, присоединивдревлян, северян радимичів. У 911 р. учинив переможний похід наКонстантинополь. Ігор (912-945) син Рюрика, приєднав територію междуречьяДністра і Дунаю. Величезну частину часу провів у військових походах; у 915 р.першим зіткнувся з печенегами, підписав із ними; f мирний договір, через 15років порушений (через подстрекательств печенеги Візантією, не зацікавленої впосиленні К. Русі); 941 р.- поразка від Візантії; 943-944 — захоплення Дербентаі Південного Прикаспия (союзника Візантії); 944 р. — незначна перемога надВізантією; через величезні витрати на військові походи збільшив данина, черезщо був убитий древлянами в 945 р. (при спробі зібрати данину вдруге). Убивствопояснюється й іншими чинниками. Ольга ('945-964) — дружина Ігоря, регент прималолітньому сині Святославові; помстилася за убивство чоловіка, знищивши 5тис. древлян і два посольства, що прибули сватати її за древлянского князяМала; провела податкову реформу: определив кількість дани- «уроки» і місцязбору данини — «цвинтарі»; особисто прийняла християнство і встановиладипломатичні відносини з Німеччиною, піднявши авторитет К. Русі. Святослав(964-972) — син Ігоря й Ольги, велику частину часу провів у військових походах,використовуючи наступальну тактику, швидкість і раптовість, розгромив Хазарскийкаганат, Волзьку Болгарію, Дунайську Болгарію й ін. Ввів традицію призначатикнязями в інші міста своїх сыновей (для зміцнення єдності К. Русі). Хотівперенести столицю з Києва в Переяславец на Дунаї (перехрестя торгових шляхів),але потерпів у 971 році поразка під Доростолом від византийцев, через щовідмовився від претензій на дунайські землі. При поверненні в Київ загинув у972 р. у бої з печенегами в районі дніпровських порогів. У останні рокикнязювання Святослав проводив антихристианский терор, намагаючись перекласти нахристиян провину за власні військові невдачі на Дунаї. Він мав намір знищитивсіх християн і розорити і спалити їхні храми. Володимир (980-1015) — переміг урезультаті братовбивчої боротьби за княжий престол у Києві. Його основнимсуперником був брат Ярополк, що відрізнявся увагою до духовного життя: відновивлітописання, схилявся до розширення зв'язків із більш культурними країнамиЗаходу, Болгарією, Візантією. Володимир узяв владу як лідер антихристианскогоплину і, створюючи систему поганського 6-божа, руйнував храми. Приєднав землівятичей і радимичів, але включно як колоніальні анклавы. 'На південно-західніймежі з печенегами побудував мережу міст-міцностей. Для централізації влади в988 році хрестився самий, а в 989: року хрестив населення Київської Русі,причому не завжди добровільно жителі відмовлялися від язичества.  Ярослав Мудрый (1019-1054) — син Володимира,будучи Новгородським князем, після смерті батька вийшов переможцем ізміжусобної боротьби з братами за Київський престол. Юридично, закріпивфеодальні відношення на Русі введенням збірника законів «Російська правда»,замість запрошення митрополита з Візантії — самий призначив його в 1051 р.,прямуючи захистити себе від візантійського впливу.  Розширив права церкви і її земельніволодіння. Заснував Києво-Печерський лавру і першій бібліотеці на Русі приСофійським соборі. Побудував південну оборонну лінію уздовж р. Рось для захистувід набігів кочівників. В зовнішній політика, як і батько, більше покладався надипломатію, чим на зброю. У традиціях того часу поріднився з королівськимиподвір'ями Франції, Німеччини, Візантії, Норвегії і т.п. (дочка Ганна — королева Франції). При Ярославові К. Русь досягла вищої могутності. У той жечас при ньому діяла така правова норма як кревна помста. У країну вливаєтьсясильна монашеско-аскетическая струмінь із Візантії, що уповільнило процесреформації і ренесансних явищ. Володимир Мономах (1113-1125) — онук Я. Мудрого,переяславский князь; у 1113 р., подавивши народне повстання в Києві, зайняввеликокнязівський престол і зм'якшив ступінь експлуатації селян; об'єднав 3/4території Русі, припинивши на ній усобиці. Талановитий полководець, учинив 85успішних походів, зупинив тиск половців на Русь, нанеся їм ряд значних поразоку глибині їхніх територій. Автор «Повчання Володимира Мономаха». Мстислав(1125-1132) — син В. Мономаха, вийшов переможцем у міжусобній боротьбі заКиївський престол. Продовжив політику батька по зміцненню держави, припиненнюусобиць і захисту зовнішніх меж. Після його смерті К. Русь остаточнорозпадається на окремі князівства. Причини прийняття християнства: а)необхідність зміцнення феодальних відношень у раннефеодальном державі, тому щоязичество суперечило єднанню Русі; б) прийняття єдиної з Візантією релігіїзміцнювало б південні межі Русі, тому що Русь одержала б на півдніавторитетного і могутнього союзника; в) прийняття християнства сприяло підняттюміжнародного авторитету Русі, т. к. до 988 р. Русь в очах Європи і Візантіїбула «дремучей, поганської»; г) прийняття християнства сприяло б зближенню звисокорозвиненої Візантією — спадкоємицею культури Древньої Греції (технології,література, мистецтво, архітектура і т.п.). Розвиток подій: а) для зміцненнявеликокнязівської влади Володимир проводить реформу язичества, створившипантеон шести богів на чолі з Перуном; б) переконавшись у неспроможностіязичества, як пануючої релігії феодальної держави, Володимир вирішив прийнятихристиянство візантійського обряду (православ'я). Щоб не потрапити при цьому увасальну залежність від Візантії, як інші, Володимир захопив Візантійськуміцність Херсонес (988 р.), і відтіля як переможці продиктував 2 умовивізантійському імператору: видати за нього сестру імператора, після чого вінготовий прийняти християнство; водохрещення киевлян мало місце, певне, на ріціПочайне в 988 або 989 року (історик 0. М. Раков називає іншу дату — 1 серпня990 р.). Значення прийняття християнства: а) сприяло зміцненню К. Русі якраннефеодального держави, підняло її міжнародний авторитет, зміцнило її зв'язкуз Візантією, сприяло поширенню писемності на Русі, дало імпульс розвиткустароруської культури (живопису, архітектури); б) християнство насаждалось наРусі жорстокими методами, у результаті були знищені багато пам'ятниківпоганської культури; церква згодом перетворилася в найбільшого феодала.

9.<span Times New Roman"">    

Соціально-економічні та політичні передумови феодальної роздробленості КиївськоїРусі.

 Феодальнароздробленість не була випадком, і всі країни Європи пройшли, через її. 1) Урезультаті розвитки феодальних відношенні всередину в нач. 12 в. наступає кризаросту, коли стара форма об'єднання земель (К. Русь) уже не відповідає прогресуі перестає бути необхідної, тому що: а) унаслідок розвитку натуральногогосподарства ніхто з феодалів нe був зацікавлений ринутися до об'єднання зіншими феодалами, тим більше між ними постійними були заздрість, ненависть,ворожнеча, т. е. не було ніякої економічної причини триматися старогооб'єднання (К. Русі); б) феодали, у своїх вотчинах за допомогою особистоїдружины могли одержати все необхідне із селян, і без помочі великого Київськогокнязя, через що влада останнього на час виявилася зайвої (до цього феодалигодувалися з княжої данини і військових походів); в) місцеві феодали в себе увотчинах вже обзавелися чималими штатами керування і дружинами, що давало їмможливість самостійно звістки господарство, а з іншого боку — посостязаться завладу з великим Київським князем (як правило, їхнім родичем); г) ріст і зміцненняміст — перетворив їх в економічні, політичні центри значних феодальних вотчин іщодо убезпечив від нападу великого київського князя або кочівників. 2)Величезні географічні розміри К. Русі об'єктивно сприяли росту сепаратизму, а зіншого боку, в умовах загострення соціальної боротьби, великий київський князьзмушений був самий їх посилювати, тому що був не в силах зробити їм, у випадкуселянського повстання швидку і діючу поміч за тисячі кілометрів від Києва. 3)Насильницьке об'єднання східнослов'янських земель у 9 сторіччі дало оберненуреакцію в 12 в.; майже поголовне прагнення до самостійності значних і дрібнихфеодалів тим більше, що області склалися переважно в рамках колишніх племіннихспілок. 4) Зміна торгової кон'юнктури — Західна Європа початку торгуватибезпосередньо з Ближнім Сходом. Крім того, Київська Русь загубила важливий торговий маршрут до Чорного моря.Сутність і значення феодальної роздробленості. По своїй суті вона явиласяперехідним періодом від раннефеодального держави К. Русі, (механічногооб'єднання земель) до зрілого феодального товариства (централізованій державі).У цей перехідний період завершується складання всіх основних рис і інститутівфеодалізму (основних феодальних повинностей селян, основних прав феодалів,системи феодально-станової ієрархії, основних елементів феодального апарата іт.п.) тільки не в рамках усієї держави (як на стадії централізованої держави),а лише в рамках окремих феодальних вотчин і князівств. Т. е., феодальна,роздробленість була закономірним і більш високим етапом у розвитку феодальноїдержави, чим раннефеодальная К. Русь, тому що. сприяла росту продуктивних сил ібільш гнучко захищала інтереси панівного класу (одна з основних функційдержави). Водночас, феодальна роздробленість знизила обороноздатність країни,що в умовах посилення монголотатар призвело до транедії російських земель.Спочатку, у 12 в., Київська Русь розпадається на 12. князівств (їхнє числопостійно змінювалося), найбільшими з який були: Галицко-волынское,Владимиро-Суздальское, Новгородська феодальна республіка й ін. Потім їхнє числона початку ХШ. ст. дійшло до 50, а в XIV сторіччі — навіть 250.

10.<span Times New Roman""> 

Загарбання Польщею та Литвою українськихземель.

 У 13-15 вв. ослабленізолотоордынским ярмом, укр. землі стали об'єктом захоплення іноземнимидержавами. Захоплення більшої частини укр. земель Великим КнязівствомЛитовським (ВКЛ). Здійснення захоплення білоруських і укр. земель велосякнязями: Миндовгом (ЗО-сг. 13 в. — 1263; фундатором Литовської держави), щозахватили «Чорну Русь» (сучасну Гродненскую область Білорусії); Витеном(1293-1316) і Гедимином (1316-1341), що захопили велику частину білоруськихземель; Ольгердом (1345 — 1377), що захватили велику частину укр. ч частинаросійських земель (від сучасних Волыни до Білгородської області на сході, відБрянської області на півночі до Херсонської і Миколаївської на півдні;.Ольгердом був узятий Київ); Витовтом (1392 — 1430), що захватили південно-укр.степу аж до Чорного моря в районі Одеси. Причини швидкого захоплення: а) Русьбула ослаблена золотоордынским ярмом; б) багато князівств добровільно входилидо складу Литви, намагаючись спілкою з ній убезпечити свої землі від тискуТевтонського ордена і монголо-татарського ярма. Політика Литви на захопленихземлях — укр. і білоруські землі складали 9/10 території литовської держави: а)эго вносило специфіку в життя усього Великого князівства Литовського, державниймова — староруський, закони складені на основі «Російської правди» і ін.; б) У.К. Л, незважаючи на тенденції до централізації, що проявилися при Витовте, булосхоже на федерацію численних земель, у внутрішнє життя яких литовський князьмайже не втручався, і влада там була в руках місцевої укр.ой і білоруськоїзнаті, що одержала значну автономію в справах. «Старе — не змінюємо, нове — невпроваджуємо» — такий був принцип правління литовських князів). Тому М. С.Грушевський вважав, що В.К.Л в більшого ступеня, чим Московия, зберегло традиції Київської Русі. ЗахопленняГаличины Польщею був здійснений польським королем Казимиром ІІІ в 1349 р. У1351- 1352 р. між В.К.Л и Польщею спалахнула війна за Галицко-волынские землі.У результаті: Галичина залишилася за Польщею, Волынь — за Литвою.

11.<span Times New Roman""> 

Соціально-політичне становище українськихземель під владою Литви.

 У 13-15 вв. ослабленізолотоордынским ярмом, укр. землі стали об'єктом захоплення іноземнимидержавами. Захоплення більшої частини укр. земель Великим КнязівствомЛитовським (ВКЛ). Здійснення захоплення білоруських і укр. земель велосякнязями: Миндовгом (ЗО-сг. 13 в. — 1263; фундатором Литовської держави), щозахватили «Чорну Русь» (сучасну Гродненскую область Білорусії); Витеном(1293-1316) і Гедимином (1316-1341), що захопили велику частину білоруськихземель; Ольгердом (1345 — 1377), що захватили велику частину укр. ч частинаросійських земель (від сучасних Волыни до Білгородської області на сході, відБрянської області на півночі до Херсонської і Миколаївської на півдні;.Ольгердом був узятий Київ); Витовтом (1392 — 1430), що захватили південно-укр.степу аж до Чорного моря в районі Одеси. Причини швидкого захоплення: а) Русьбула ослаблена золотоордынским ярмом; б) багато князівств добровільно входилидо складу Литви, намагаючись спілкою з ній убезпечити свої землі від тискуТевтонського ордена і монголо-татарського ярма. Політика Литви на захопленихземлях — укр. і білоруські землі складали 9/10 території литовської держави: а)эго вносило специфіку в життя усього Великого князівства Литовського, державниймова — староруський, закони складені на основі «Російської правди» і ін.; б) У.К. Л, незважаючи на тенденції до централізації, що проявилися при Витовте, булосхоже на федерацію численних земель, у внутрішнє життя яких литовський князьмайже не втручався, і влада там була в руках місцевої укр.ой і білоруськоїзнаті, що одержала значну автономію в справах. «Старе — не змінюємо, нове — невпроваджуємо» — такий був принцип правління литовських князів). Тому М. С.Грушевський вважав, що В.К.Л в більшого ступеня, чим Московия, зберегло традиції Київської Русі.

12.<span Times New Roman""> 

Польсько-литовські унії та їхнаслідки для У.

 Кревская унія (1385):а) причини — прагнення об'єднанням підсилити свої держави перед особоюТевтонського ордена (совершившего з території В. Пруссії, Латвії, Естонії з1340 по 1410 р. більш 100 значних походів на слов'янські землі) і Московськогокнязівства (після перемоги в Куликовской битві 1380 р. виростив його авторитетсеред укр. і білоруського населення В.К.Л, а авторитет литовського Князя-Ягайло- союзника Мамая, упал ); б) утримання Унії: Ягайло женився на польськійкоролеві Ядвізі і був проголошений польським королем, до Польщі приєдналисяземлі В.К.Л (включаючи укр. і білоруські), на яких уводилося католицтво якдержавна релігія; припинялися сутички між Польщею і В.К.Л, а їхні збройні силиоб'єдналися для боротьби з Тевтонським орденом; скарбниця В.К.Л переходила напотреби Польщі; в) значення унії двойственно: з одного боку — позитивне(допомогла об'єднаним силам у 1410 р. у Грюнвальдской битві розбити Тевтонськийорден) з іншого боку — негативне (роздача укр. земель польським феодалам,передача скарбниці В.К.Л на потреби Польщі, насильницьке поширення католицизмуй ін.); г) наслідки унії: Витовт, ставши великим литовським князем, зумів начас (1392-1430) відновити незалежність B. K. Л., але через 10 років після йогосмерті великокнязівський престол у Литві знову зайняли нащадки Ягайло(явившиеся одночасно польськими королями, що продовжили політику свого предка).Окремі спроби відродити колишню владу Києва як центру, хоча і починалися, алеуспіху не мали. Так, запрошені в 1433 р. князем Свидригайлом татары воювати зпольсько-литовськими рядами благоразумно відмовилися. А в 1470 р. після смертікиївського князя Симеона Олельковича ця посада залишалася незайнятим. Проте,Кревская Унія була лише особистою Спілкою, заснованим на шлюбі царюючих персон2-х держав, зберігши автономію Литви і Польщі (при васальній залежності Литви).Така Люблинская унія цілком об'єднала ці держави. Люблинская унія (1569 р.) — Утворення Промови Посполитой а) причини — повна поразка Литви від Росії напершому етапі Ливонской війни (1558 — 1583 г); б) утримання Унії — Польща іЛитва об'єдналися в єдину державу Промова Посполитую; на об'єднаній територіївстановлювалися: єдиний державний устрій, загальна грошова система, єдинийсейм, суд, закони и т п. по польському зразку; загальний польський король(колишній одночасно великим князем Литовським) обирався і польськими ілитовськими феодалами; польські феодали могли мати землі в Литві, литовські — уПольщі; католицтво, як пануюча релігія й ін.; в) Польща середини XVI ст. булаостровом цивільного світу і внутрішньої солідарності на фоні кривавихрелігійних конфліктів у Франції, Англії, Німеччини, кривавої опричнини в Росіїй інквізиції в Іспанії; г) значення унії — допомогла переможно завершитиЛивонскую війну, але різко підсилила колонізацію укр., білоруських і литовськихземель, класове і національно-колоніальне гноблення трудящого населення; д)наслідки унії: захоплення укр. земель місцевої, частково польською шляхтою, щопоступово перетворювалася в значних землеробських магнатів (Вишневецкий,Острожский, Заславский, Калиновский і ін.), із посиленою енергією щоексплуатували укр. селян; покріпачення селян — остаточно затверджено Литовськимстатутом 1588, по якому встановлювався 20-літній термін піймання швидких селян,шляхтичам давалося право самим установлювати всі повинності селян,розпоряджатися селянським життям і селянським майном; полонізація укр.ой знаті,що приймала мову, традиції, вірування Польщі. Втративши смак до політики, укр.магнати перетворилися в невідомих раніше польському товариству олігархів, щомають більше збройних сил і грошових ресурсів, ніж мала вища влада ПромовиПосполитой. Брестська унія (1596 р.): а) причини — прагнення Ватиканапідпорядкувати католицтву східну православною церква, створивши перехіднийперіод для повного переходу православних українців до католицизму; бажання рядуправославних священиків зрівнятися в правах, прагнення захистити себе відвпливу Московського патріарха, що підтримував укр. братерства, що намагалисяобирати священиків, втручатися в церковні справи і т.д.; б) утримання унії — укр.ая церква визнавала основні догмати і не переходила, під владу Ватикана,визнавши своєю главою — тата Римського. Богослужіння залишалося на слов'янськіймові; в) наслідки унії — перехід у лоно католицизму, фактична заборонаправославної церкви; переслідування священиків, що залишилися вірнимиправослав'ю, роздів українців на 2 конфесії, поклавши початок відмінностям, щопізніше розвилися між західними і східними українцями. Проти Унії виступилинародні маси (козацьке повстання 1594 — 1596 р., повстання городян Луцька в1620 р., у м. Острозі в 1638 р. і т. д.). Проти Унії вели боротьбу частинадворянства на чолі з князем Костянтином Острожским (1527-1608), а також укр.братерства. Це змусило Промову Посполитую в 1633 р. знову розв'язати легальнеіснування православної церкви, хоча пільги як і раніше поширювалися лише науніатів.

13.<span Times New Roman""> 

Соціально-економічні відносини наУ у складі Речі Посполитої.

 Поворот У особою до Польщі і доЗапасу призвів до перерв не тільки в політичної, але і господарського життякраїни. Все товариство починається перебудовуватися по західних зразках. Пряміхоз. зв'язку стають більш тривкими. Станова система У.У відмінностівід поділу товариства на класи, що виникає станова система грунтувалася направах, обов'язках або привілеях, установлених юридично. Дворянство — перше і головне серед усіх станів, що сформувалися в XIV-XV сторіччях.Цей стан склали різноманітні соц. групи. Самими численними були нижні прошаркишляхти. Усередині дворянського стана існували не тільки економічні відмінності,але і соціальне тертя

еще рефераты
Еще работы по истории