Реферат: Першопочатки людського життя на території України
Першопочаткилюдського життя на території України
Історія людськогосуспільства сягає в глибину віків. Групи первісних людей (пралюдей), з'явившисьбільше двох мільйонів років тому в Африці, освоювали все нові й нові землі таконтиненти. Через Передню Азію, Балкани вони проникли на територію України.Поступово люди винаходять найпростіші знаряддя праці. Це було справжньоюреволюцією в їхньому житті, сприяло виділенню їх з тваринного світу таприскоренню психічного розвитку. Виникає усвідомлений процес виробничоїдіяльності, розвивається мислення.
Залежно від матеріалу, з якого вироблялися знаряддяпраці найдавніша історія людства поділяється на кілька епох: палеоліт(стародавній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новийкам'яний вік), епоха бронзи, міді, заліза.
Первісна людина з'явилася на території України близькомільйона років тому, в часи раннього палеоліту. Це були архантропи (прадавнілюди). Об'єм їхнього мозку — 800-1300 смЗ, зріст 160-170 см. Палеоліт —найбільший у часовому вимірі період історії людства. Почалося використаннявогню й одягу, споруджуються перші житла, складаються початкові форми людськихколективів, зароджуються ідеологічні уявлення та першопочатки мистецтва.Основним заняттям людей було збиральництво та полювання на дрібних тварин. ВУкраїні виявлено близько ЗО стоянок людей того часу: біля села Королеве(Закарпаття), міста Амвросіївка (Донецька обл.) та ін. Основне знаряддя праці —ручне рубило, яке вироблялося з каменю.
Життя первісних людей значно ускладнювалосянадзвичайно різкими змінами клімату, пов'язаними з періодичним похолоданням, атакож геополітичними катаклізмами (землетрусами та ін.). Приблизно 150 тис.років тому, наприкінці другого зледеніння, з'являються люди нового типу —неандертальці: невисокі на зріст (150-160 см), сутулі, з масивною головою,їхній мозок відповідав об'єму мозку сучасної людини, досягаючи 1600 смЗ. Спосібжиття неандертальця стає більш «цивілізованим»: значно удосконалюєтьсявиробництво крем'яних і кам'яних знарядь, мисливської зброї, будуються першіжитла, використовується вогонь, виникають зародки родового ладу, виготовляєтьсяперший одяг зі шкур, зароджується мова і мистецтво. В багатьох печерах, в якихпроводилися розкопки, зустрічаються поховання у відповідності з певнимирелігійними віруваннями. В Україні відомо понад 200 поселень неандертальців: уНаддніпрянщині, Подесенні, Наддністрянщині, Прикарпатті і Закарпатті, на Донеччині.У період пізнього палеоліту (40-10 тис. р. дон.е.), коли клімат Українихарактеризувався як континентально-холодний, а землю вкривали лісотундра істеп, з'являється людина сучасного типу — кроманьйонець (гомо-сапієнс — людинарозумна). В межах України відомо близько 800 пізньопалеолітичнихпам'яток-поселень. В цей період склався родовий лад, коли люди об'єднувалися вплемена. Кроманьйонці вміли виготовляти багато різних знарядь праці,використовуючи для цього кістки звірів. Значного розвитку набуває мистецтво, втому числі перші музичні інструменти, з'являються зародки вірувань: анімізм(культ предків, вшанування померлих), тотемізм (віра в спільного предка зтварин чи рослин), фетишизм (поклоніння предметам неживої природи).
У середньокам'яну добу — мезоліт (9-6 тис. до н.е.)— сформувався сучасний клімат, став близьким до нинішнього тваринний ірослинний світ. Важливим заняттям людини залишалося полювання. Значно зростаєроль рибальства. Також набуло поширення збирання черепах, ягід тощо. У межахУкраїни можна виділити три групи мезолітичних племен: полісько-північну,наддністрянську і степову, які дещо різнилися між собою побутом та звичаями.
У мезоліті відбувалися значні зміни у виробництві іподальшому вдосконаленні знарядь праці. Зокрема, були винайдені лук і стріли.Почалося приручення диких тварин — собак, свиней. Таким чином, виникають першіформи відтворюючого господарства. Судячи з поховального обряду, люди вірили в загробнежиття, поклонялися небесним світилам, передусім сонцю. Померлих почали ховатина могильниках, за межами стоянок.
Завершальною стадією кам'яного віку була епоханеоліту (новий кам'яний вік), котра тривала з VI по 111 тис. до н е. На цей часклімат стає більш теплим і вологим. Відбувається подальше удосконалення знарядьпраці, приручаються всі основні види домашніх тварин, виникає примітивнеземлеробство. Значно розширюється відтворююче господарство, особливо мотижнеземлеробство, скотарство, що сприяло швидкому зростанню чисельності населення.Все це свідчило про настання нового етапу в історії людства, своєрідноїнеолітичної революції. В цей час виникло виробництво ліпного глиняного посудубез гончарного круга.
У соціальному аспекті характерною рисою неоліту буврозквіт родового ладу, зростання ролі парної сім'ї. У людей неолітичної епохивже були сформовані складні релігійні уявлення, які включали елементи анімізму,фетишизму, первісної магії. З'являється комплекс обрядів, пов'язаних з культомвогню, домашнього вогнища, домашніх тварин, особливо коня. Культ предківнасичується багатою обрядовістю, ускладнюються поховальні ритуали. Епоханеоліту належить до первіснообщинної формації. Це племінний лад, соціальноюосновою якого був матріархат.
ІV-ІІІ тис. до н.е. — час переходу від кам'яногоперіоду до доби металів, що отримав назву енеоліт (мідно-кам'яний вік). В цюперехідну епоху на території України людина не лише опанувала технологіюобробки міді, а й зробила кроку подальшому прогресі відтворюючих формгосподарства — землеробства і скотарства. Слід відзначити, що кольорові металипрактично не вплинули на господарство, проте прискорили соціальний розвиток.Відбувалося подальше зростання продуктивності праці, створювалися умови длятоварообміну та майнового розшарування суспільства. Найвищого розвиткуцивілізації досягли племена, які жили в межиріччі Дністра і Дніпра в IV-IIIтис. до н.е. Культура цих племен отримала назву Трипільської. її пам'яткивперше були виявлені і вивчені поблизу села Трипілля (Київської обл.) вкінціXIX — на початку XX ст. вченим В.Хвойкою. Більша частина дослідників вважає, щовитоки цієї цивілізації слід шукати в Східному Середземномор'ї і на Балканах,звідки прийшли і розповсюдилися серед місцевого населення передові форми веденняземлеробства, скотарства, домобудування, ремісництва. Трипільська спільнотаформувалася на терені сучасної України на основі синтезу місцевих і прийшлихгруп населення. Вона також була поширена на території Молдови та Румунії.
Основними галузями господарства трипільців булиземлеробство і скотарство. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо, бобові, льон. Обробкаґрунту здійснювалася переважно мотиками, рідше застосовували рала. Це різкопідвищило загальну культуру землеробства. Розводили також велику рогату худобу,свиней, овець, кіз, коней та ін. Трипільці знали прядіння і ткацтво, ліпили івипалювали в печах глиняний посуд з досить складним, в тому числі фарбовим,орнаментом, використовували металеві вироби і одночасно продовжували вироблятирізні речі з кременю. Кам'яні знаряддя праці значно переважали металеві закількістю, а часто і якістю.
Про високий рівень цивілізації трипільців свідчатьбудівлі, селища, які розташовувалися в основному на берегових схилах річок.їхні поселення мали по кілька десятків житлових та господарських приміщень,розміщених рядами або по колу. Найтиповішим житлом був наземний глинобитний абодерев'яний, обмазаний глиною будинок прямокутної форми з кількома приміщеннями.Були й двоповерхові будівлі. Селища трипільців — різні за своїми розмірами. Напізньому етапі з'явилися трипільські протоміста. Про релігійні уявленнясвідчать знайдені жіночі статуетки, зображення Богині Матері та ін., якісвідчили про панування культу родючості.
Трипільська цивілізація пов'язана з розвинутоюкультурою Східного Середземномор'я. Вона входила в єдине ціле тодішньогокультурного світу і значно вплинула на формування виробничих сил та культуринародів України, передала йому в спадок частину своєї цивілізації.
У другій половині III тис. до н.е. із Центральної таПівнічної Європи, а також з Поволжя на територію України переселяються нові йнові групи племен, які й призвели до загибелі трипільської цивілізації. У IIтис. до н.е. на території Східної Європи поширюються вироби з бронзи (сплавміді з оловом та іншими домішками, що мав більшу твердість, нижчу температуруплавлення). Відбувається подальше вдосконалення та розширення виробництва,підвищується якість знарядь праці. У другій половині III тис. — першій половиніII тис. до н.е. у Східній Європі проживали носії шнурової кераміки. Для цьогоперіоду важливим є відокремлення скотарства від землеробства, поширеннякочового скотарства, яке стає основним видом діяльності чоловіків, і вонипочинають відігравати головну роль у господарському житті. Розвивається металургійневиробництво, і чоловіки були провідною силою у цій сфері господарського життя,як і в землеробстві, обміні, суспільному житті, військовій діяльності.Зростання ролі чоловіків веде до патріархату.
Характерними археологічними культурами бронзового вікуна значній частині України є катакомбна і зрубна, залежно від форми поховань.
У похованих чоловіків тих часів виявляється всебільше зброї, що означало зростання ролі військової справи. На цей час війнистали вигідними, бо велися з метою розширення території, заради грабежів,захоплення військовополонених, яких перетворювали на рабів або використовувалияк товар. Користуючись достатньо досконалими знаряддями праці, людина виробляєбільшу кількість землеробської, тваринницької та іншої продукції, ніж це булонеобхідно для підтримання її життєдіяльності. З розвитком виробництва зростаєпотреба в нових робочих руках. Ці потреби задовольняли війни, під час якихзахоплювалися полонені. Вони стали майже безперервними, і кількість рабівзростала. Але на території Східної Європи рабство в період бронзового віку малопереважно патріархальний характер: раби (військовополонені) в більшостівипадків входили до складу патріархальних сімей, працювали разом з її членами.Частину їх відпускали. З'явилися фахова диференціація, соціальна нерівність,багатство і бідність. Формується військово-політична структура суспільства,особливо в степовій частині України, яка спиралася на патріархальну сім'ю,племінну організацію та кочову скотарську економіку. У лісостеповій зоні соціально-політичнаі економічна структури були близькі до степової.
У добу бронзи відбуваються значнісуспільно-політичні зміни: великі племена розпадалися, менші об'єднувалися,заселяли нові землі, завойовуючи або мирно співіснуючи з давнішими поселенцями.
Утворювалися нові етнічні спільності, які, якстверджують сучасні дослідники, стали основою більшості сучасних європейськихта азіатських націй.
На той час в Україні існували три етнічно-культурнізони, в яких населення, вірування і господарство мали свої характерні риси. Упівнічно-східній частині України жили нащадки неолітичних племен, а такожпівденна частина величезного праугрофінського етнічного масиву. Всі вонирозвивалися повільніше, зазнавали менше культурних та етнічних впливів. Устеповій зоні — від Дону до Дунаю жили кочові та напівкочові племена, частковомісцеві, індоіранські, частково ті, що прийшли з Кавказу та східних степів.
На Правобережжі Дніпра, в Наддністрянщині, на Волиніта Поділлі мешкали індоєвропейські племена з давніми традиціями землеробськоїкультури, серед яких були предки праслов'ян. Лінгвістичні та археологічнідослідження доводять, що землі між Сяном на заході і Дніпром на сході,Прип'яттю на півночі та Карпатами на півдні були прабатьківщиною слов'ян. Тутуже в середині II тис. до н.е., як вважають вчені, починається формуванняпраслов'янських племен, походження яких пов'язується з консолідацією частиниплемен, які ще на початку II тис. до н.е. відділилися від індоєвропейськогомасиву, їхня мова, матеріальна культура і вірування мали багато спільних рис.їм належить тшинецько-комарівська культура, що увібрала в себе елементи іншихкультур (сусідніх праугрофіннів та прибалтів на півночі, прафракійців,індоіранців — на півдні). Але у більшості археологів слов'янське коріння у тшинецько-комарівськійкультурі викликає сумнів. Історію праслов'ян вчені поділяють на два періоди:ранній (протослов'я-ни) та пізній.
Ранній (XVI—XI ст. до н.е.) був періодомконсолідації праслов'янських (протослов'янських), в основному індоєвропейських,племен. Йому відповідали тшинецька, комарівська та білогрудівська археологічнікультури. Племена, що залишили ці культури, жили на берегах річок та озер уназемних і напівземлянкових житлах, збудованих переважно із дерева. Ці племеназаймалися землеробством і скотарством. В орному зем-леробстві використовувалисятяглові тварини (бики), дерев'яні рала, крем'яні та бронзові серпи, кісткові,рогові та кам'яні мотики, зернотерки та ін. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо,виробляли посуд для збереження зерна, розводили велику рогату худобу, коней,свиней, кіз.
Розвинутими були прядіння і ткацтво, виготовленнякам'яних і крем'яних знарядь праці. Посуд ліпився вручну (без гончарногокруга). Кераміка вражає багатством форм і орнаментації. Широковикористовувалася бронзова зброя, менше — знаряддя та прикраси.
Поховальні обряди були різноманітними, аджепротослов'яни формувалися із племен шнурової кераміки, прафракійців, нащадківтрипільців. Померлих ховали у скорченому чи випростаному положенні абоспалювали (кремація). Над померлими насипали кургани або ховали їх в ґрунтовихмогильниках, нічим на поверхні не позначених. Праслов'яни вірили у потойбічнийсвіт і клали в могилу зброю, знаряддя праці, прикраси, посуд з їжею.Зустрічаються поховання родової знаті. Поховальні пам'ятки свідчать пронаявність у ранніх праслов'ян (протослов'ян) культу померлих, культу предків. Учаси пізньої бронзи він насичений багатою обрядністю. Поряд з цим з'являютьсяземлеробські культи та вірування: культ вогню, сонця, домашнього вогнища, домашніхтварин та ін. Культи і вірування ранніх праслов'ян наприкінці бронзової добивже формуються у складну світоглядну систему — слов'янське язичництво.
На початку І тис. до н.е. людина опанувалавиробництво заліза, яке широко використовувалося у господарській і військовійсправі, що значно підвищило продуктивність праці у землеробстві та ремісництві.Це ще більше загострило соціально-майнову нерівність і розклад родообщинноголаду, посилило роль окремої сім'ї як господарської одиниці.
Родова община перетворюється на сусідську(територіальну), формуються союзи споріднених племен з власними територіями,виділяється військово-аристократична верхівка суспільства. Зосереджуючи в своїхруках значну владу, вона мала можливість відчужувати багатства, вести війни з метоюзахисту своєї території, загарбання чужої, пограбування сусідів. Під впливомрізних факторів степові кочівники започатковують державні об'єднання. Натериторії України на початку І тис. з'являються державотворчі традиції.