Реферат: Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького

1.Причини Національно-визвольної війни

 

1.1Причини політичного характеру

Напередоднінаціонально-визвольної війни в Україні не було своєї держави. Більша частинаукраїнських земель входила до складу Речі Посполитої, феодальне право якоївідрізнялося особливою жорстокістю, а державні закони обмежувалися всевладдяммагнатів і місцевої адміністрації. В українського народу фактично не булоперспектив на повноцінний політичний розвиток за умови подальшого перебування ускладі Речі Посполитої. Однією з причин війни стала невідповідність міжнабуттям козацтвом фактичного політичного лідерства в українському суспільствіта погіршенням його становища за «Ординацією 1638 p.», яку польський сеймухвалив в січні 1639 р. Згідно з «Ординацією» реєстр зменшувався на 6 тис. івключав козаків, які не брали участь у повстаннях. При цьому ліквідувалосявиборність козацької старшини, козацьке судочинство. Замість гетьманапризначався польський комісар. На посади полковників та осавулів призначаласяпредставники польської або полонізованої шляхти. Селянам і міщанам заборонялосявступати до козаків. Козаки мали право оселятися тільки в прикордонних містах.

1.2Причини національно-релігійного характеру

Обмеження дляукраїнців у правах при обійманні урядових посад і роботі в органахсамоврядування міст; нерівність у правовому та політичному становищіукраїнської православної шляхти, обмеження її інтересів з боку польськихмагнатів і шляхти; польські магнати й шляхта, католицьке духовенство презирливоставилися до української мови та культури; після Берестейської церковної унії1596 р. польська шляхта планомірно і цілеспрямовано запроваджувала середукраїнського населення католицизм, забороняла вживати українську мову вустановах та навчальних закладах; стрімко зростав наступ католицизму йуніатства на права та свободи Української православної церкви: здійснюваласяконфіскація її церковного майна і земель; впроваджувався обов'язковий податокдля населення на утримання католицької й уніатської церков.

1.3Причини соціального характеру

Знищенняприродних багатств на українських землях (наприклад, спалення лісів зарадивиробництва і продажу на європейських ринках поташу); зростання панщини (5-6днів на тиждень), натуральної та грошової ренти; збільшення податків івідпрацювань селян на користь держави; посилення особистої залежності селянинавід польської шляхти та магнатів; розгул магнатсько-шляхєтської сваволі,посилення експлуатації з боку орендарів, які намагалися під час оренди земліотримати максимальний прибуток; більшість міст на території українських земельперебували в приватній власності, розвитку ремесла і торгівлі перешкоджав весьсуспільно-політичний устрій Речі Посполитої з її анархією і сваволею, системоюоренд і застав, постоями військ на утриманні міщан, митною системою; українцібули позбавлені права працювати в цехах, а заняття ремеслом поза цехами суворопереслідувалося. Однією з важливіших передумов Національно-визвольної війни всоціально-економічній стало загострення суперечностей між двома протилежнимитипами господарювання: козацьким, який був фактично фермерським за своєю суттю,і фільварковим, що базувався на підневільній праці кріпаків-селян.


2.Характер і рушійні сили

Національно-визвольноївійни. За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним,релігійним, антифеодальним. Рушійними силами Національно-визвольної війни сталикозаки, селяни, міщани, православне духовенство, частина дрібної українськоїшляхти.

Найважливішу рольу Національно-визвольній війні відігравало козацтво, яке винесло на своїхплечах основний тягар боротьби за незалежність. Саме воно створило кістякармії, основу нової політичної еліти. Козацтво відіграло провідну роль уруйнуванні польських і становленні українських державних інституцій — центральних і місцевих органів влади, судових установ, армії,адміністративно-територіального устрою. Дуже активну участь у повстанні взялоселянство. Поголовно покозачившись у 1648 p., воно в наступні роки відчайдушноборолося за збереження «козацьких прав і вольностей». Активну участь у війнівзяли також міщанство, частина дрібної шляхти і нижче православне духовенство.


3.Цілі Національно-визвольної війни

ЦілямиНаціонально-визвольної війни були: усунення польського політичного,національно-релігійного та соціального панування на українських землях;утворення та розбудова Української національної держави; ліквідаціякріпосництва; завоювання селянами особистої свободи; радикальні зміни становоїієрархії в суспільстві, прихід до вершин влади національної за складомкозацької старшини; ліквідація середньої та великої феодальної власності наземлю; утвердження нового типу господарювання на основі дрібної (фермерськоготипу) козацької власності на землю; визволення українських міст з-під владикороля, магнатів, шляхти, католицького духовенства.


4.Початок і хід

Національно-визвольноївійни. Очолив народне повстання чигиринський сотник Богдан (Зіновій)Хмельницьким, що на собі відчув сваволю польської шляхти й труднощі безправногостановища. He знайшовши справедливості, він із невеликим загоном однодумціввиїхав па Січ, де в січні 1648 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького.Ставши гетьманом, Б. Хмельницький у своїх універсалах закликав народ доповстання.

4.1Початок війни. Бойові дії у 1648-1649 pp

Перші перемогиповсталі здобули в битвах на Жовтих Водах 5-6 травня 1648 p. і під Корсунем 16травня 1648 р. Протягом літа 1648 р. повстання охопило території Київщини,Поділля, Волині та Лівобережної України.

На початку війниБогдан Хмельницький і козацька старшина прагнули лише до відновлення втраченихправ і вільностей, надання рівних прав православній і католицькій церквам, ітому після перших перемог почали мирні переговори з поляками. Але останні непішли на поступки, а тільки тягли час, щоб зібрати військо для подальшоїборотьби з повсталими.

13 вересня 1648р. козацьке військо здобуло перемогу над поляками в битві під Пилявцями.Протягом жовтня — листопада 1648 р. тривала облога Львова. Козаки, діставшивикуп, залишили місто й рушили далі до польської фортеці Замостя і дійшли до р.Вісли, але, дізнавшись про вибори нового польського короля, Б. Хмельницький давзгоду на перемир'я з ним і повернув козацьку армію до України.

23 грудня 1648 р.козацьке військо урочисто вступило до Києва. Тут, як стверджують історики, у Б.Хмельницького відбувся перелом у поглядах на основну ціль боротьби. Досі він непіднімався вище інтересів свого стану — козацтва. Тепер же він усвідомив своїобов'язки щодо всього народу. Під час переговорів із поляками він заявив просвій намір звільнити всю Україну й український народ від польської влади.Гетьман переосмислив уроки минулорічної боротьби, вперше в історії українськоїсуспільно-політичної думки сформулював основні принципи національної державноїідеї. Протягом цього часу відбувалися серйозні зміни в самосвідомостіукраїнців: пришвидшувався розвиток ідеї Батьківщини, її єдності танезалежності, чуття спільної мети й національної ідентичності.

Польська владабула неспроможна піти на компроміс, і продовження війни було неминучим. 5-6серпня 1649 р. Б. Хмельницький за допомогою кримського хана здобув переконливуперемогу над польськими військами у битві під Зборовом. На протязі липня ісерпня цього poкy продовжувалася облога Збаразької фортеці Але хан Іслам-ГірейIII не дозволив завершити розгром польської армії. Він вирішив проводитиполітику «рівноваги сил», що вела б до взаємного виснаження України й Польщі йнадавала б можливість Криму відігравати провідну роль у Пів-денно-СхіднійЄвропі.

4.2Зборівський мирний договір

8 серпня 1649 р.Б. Хмельницький і польський король Ян Казимир підписали Зборівський мирнийдоговір. Його зміст фактично означав, що польський уряд вперше визнав автономію(самоврядування) української козацької держави в межах Речі Посполитої натериторії трьох воєводств — Київського, Брацлавського і Чернігівського.

На визволенихземлях почала складатися нова військово-адміністративна і політична система,формувалась Українська національна держава — Гетьманщина. На визволенутериторію переносився традиційний військовий і громадський устрій козацтва. Довлади прийшла національна за складом козацька старшина. Досить впливову їїчастину становила православна українська шляхта.

Згідно з умовамидоговору Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися допанів. Проголошувалась амністія всім учасникам національно-визвольної війни підпроводом Б. Хмельницького, православним і католицьким шляхтичам, які примкнулидо козаків і воювали проти польських урядових сил. Православна Київськамитрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит мав увійти досенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.

Підписаний мирнийдоговір не задовольняв а ні козаків, а ні уряд Речі Посполитої. Обидві сторонипочали підготовку до нового етапу війни.

4.3Політичні і соціально-економічні зміни в українських землях

Під натискомнародних повстань і бойових дій польські магнати й пани, католицьке духовенствозмушені були залишити свої маєтки і втікати. У результаті феодальнеземлеволодіння було суттєво обмежене, а кріпосне право знищене. БогданХмельницький якийсь час стримував зростання великого землеволодіння. Земельніугіддя, залишені панами, захопили козаки і селяни: частина угідь перейшла увласність військового скарбу. Козаки й селяни стали вільними дрібнимиземлевласниками. Міщани дістали змогу вільно і безперешкодно займатисяремеслами, промислами і торгівлею. Козацтво остаточно оформилося в окремий стансуспільства. Зменшення розмірів поборів і повинностей сприяло зростаннюекономічної спроможності селянських господарств. У містах відкрилися новіможливості для прояву підприємницької ініціативи ремісників і торговців.Зміцнилися позиції православного духовенства. Православ'я стало універсальнимідеологічним вченням, яке об'єднало національні сили України в боротьбі протиіноземного панування.


4.4Події 1651-1653 pp

Поразка у битвіпід Берестечком (червень 1651 р.) негативно вплинула на бойовий дух армії. Хочбої під Білою Церквою у вересні 1651 р. показали, що польська армія не в змозіподолати козаків, але й Б. Хмельницький мав замало сил для наступу, а також небув певен у надійності кримського хана, який міг стати на бік Польщі. Усе цезмусило обидві сторони до переговорів, які закінчилися укладенням 18 вересня1651 р. невигідної для України Білоцерківської угоди.

22-23 травня 1652р. Б. Хмельницький у битві під Батогом вщент розгромив 30 тисячне польськевійсько. Фактично було відновлено дію Зборівського договору. Боротьбапродовжилася у молдовських походах і битві під Жванцем (Жванецька облога ужовтні-грудні 1653 p.).

Однак чим далітривала війна, тим більше Б. Хмельницький і старшина переконувалися, що однимисвоїми силами, без допомоги ззовні Україна подолати Польщу не зможе. Одним ізможливих союзників України був турецький султан. Але реальна допомога султанаобмежувалася лише наказами кримському ханові приєднуватися до операцій Війська Запорозького.Татари ж були ненадійними союзниками, а своїми грабунками вони дратувалиукраїнське населення. Б. Хмельницький все більше схилявся до переконання, щонадійним союзником міг стати тільки російський «єдиновірний» цар.

4.5Зближення з Росією

Переяславськарада. Нова спроба домогтися визволення й об'єднання усіх українських земель вмежах національної держави була зроблена зі спробою обпертися на допомогуРосії. 1 жовтня 1653 р. Земський собор у Москві вирішив взяти ВійськоЗапорозьке «під високу государеву руку». Для юридичного оформлення цього акту вУкраїну виїхало посольство В. Бутурліна. 8 січні 1654 р. в Переяславі спочаткувідбулася старшинська рада, а згодом Генеральна військова рада. Було вирішено,що Гетьманщина перейде під протекторат Росії при збереженні основних прав івольностей Війська Запорозького. Усні домовленості в Переяславі і затверджені вберезні цього ж року в Москві документи утворили систему норм відносин міжГетьманщиною і Росією, відомі в літературі як Переяславський договір 1654 р.

4.6Наростання протиріч між Гетьманщиною і Росією

Навесні 1654 р.російська армія розпочала воєнні дії проти польської армії в Білорусі. їйдопомагав 20-тисячний козацький корпус I. Золотаренка. Союзники здобулиСмоленськ, Мінськ, Вільно, I. Золотаренко захопив південну Білорусь. Але йогозаходи із запровадження в Білорусі козацького ладу викликали перший конфлікт змосковськими воєводами, які всі здобуті козаками землі вважали «царськими».

Восени 1654 р.поляки, заручившись підтримкою кримського хана, вирушили в похід на Україну. Усічні 1655 р. проти них виступив Б. Хмельницький з козацьким і московськимвійськом. Вирішальна битва, що відбулася біля Охматова (на Київщині) в останнідні січня, коштувала великих втрат обом сторонам, але не принесла успіхужодній. Це значно послабило Надії українців на допомогу царя, який, до того ж,всіляко намагався через своїх воєвод підкорити Україну своїй волі, а козацькевійсько використати для завоювання Литви й Білорусі.

 

4.7Прагнення Б. Хмельницького завершити звільнення й об'єднання українських земель

3 1655 р. Б.Хмельницький розвинув активну дипломатичну діяльність, намагаючись іншимизовнішньополітичними зусиллями забезпечити незалежність Української держави.Зокрема налагоджувалися союзницькі відносини зі Швецією. Навесні 1655 р.шведський король Карл X Густав почав війну проти Польщі. Користуючись цим, Б.Хмельницький з українським військом і корпусом Ф. Бутурліна восени вирушив доГаличини, розгромив польську армію під Городком і почав облогу Львова. ОскількиФ. Бутурлін від імені царя вимагав, щоб усі здобуті міста належали царю, то Б.Хмельницький не став штурмувати Львів, а обмежився викупом.

Українсько-московськевійсько здобуло й Люблін, і перед гетьманом відкрилися перспективи об'єднативсі українські землі під своєю булавою. Але тут на допомогу Польщі зновувиступив хан. Це змусило Б. Хмельницького відступити від Львова. 20 листопада1655 р. під Озерною татари атакували українсько-московський табір, і всезакінчилося переговорами і втратою досягнень кампанії 1655 р. н-

3 кінця 1655 р.Росія, налякана успіхами Швеції в Прибалтиці, пішла на зближення з РіччюПосполитою, щоб вступити в боротьбу зі Швецією. Розпочалася російсько-шведськавійна. А у Вільні була підписана угода про перемир'я між Росією і Польщею (1656р.). На польсько-російські переговори українська делегація не була допущена. ВУкраїні це було сприйнято як зраду.

Головною турботоюБогдана Хмельницького в останній рік його життя було завершення визволенняукраїнських земель. 3 метою створення антипольської коаліції він уклав угоди зішведським королем Карлом Х Густавом і семиградським князем Юрієм Ракоці II. Напочатку 1657 р. Україна й Семиграддя (Трансільванія) почали воєнні дії протиПольщі. Козацькі війська оволоділи Волинню, Турово-Пінщиною і Берестейщиною.

Шведи захопилибільшу частину Польщі. Але незабаром почалися невдачі, і антипольська коаліціярозпалася. Ці події були останнім ударом для хворого гетьмана, і 27 липня 1657р. він помер у Чигирині. Його смерть значно ускладнила справу визволенняУкраїни: вирвалися назовні внутрішні суперечності українського суспільства;загострилися протиріччя між старшиною, яка прагнула одержати феодальніпривілеї, і рядовим козацтвом; розгорнулася боротьба старшинських груп завладу, яка призвела до Руїни.

еще рефераты
Еще работы по истории