Реферат: Київська Русь

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

“Київська Русь”

Виконала:

учениця 10 –А класу

Кушнір Анастасія

План

1. Походження, і розселення східнослов’янських племен, спосіб життя 3

2. Київська Русь, її політичний розвиток… 7

3. Загальна характеристика соціально – економічного розвиткуКиївської Русі   10

1. Походження, і розселеннясхіднослов’янських племен, спосіб життя

Слов'яни є автохтонним (корінним) населеннямЄвропи індоєвропейського) походження. Індоєвропейці, широко розселившись поЄвропі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.

Як окрема етнічна спільність, слов'янисформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із веі; сдами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римськихавторів І-ІІ ст. н. е. — Плінія, Тацита, Птолемея. На думку більшості вчених,батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.

Звідси, в ІІ-УІІ ст. н. е. — в період Великогопереселення народів — слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. Врезультаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян,південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на територіїсучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).

Західні слов'яни дали початок полякам, чехам,словакам, лужицьким сербам.

Південні слов'яни — болгарам, сербам,хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.

Східні слов'яни — українцям, росіянам,білорусам.

З II ст. н. е. на території України між Дністром іСіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складудніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої насьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).

Провідною галуззю економіки антів булосільське господарство. Поширилося орне землеробство, практикувалося двопілля,вирощували пшеницю, ячмінь, овес, просо, горох, коноплю, сочевицю. Анти нетільки забезпечили себе хлібом, а й вивозили зерно на зовнішні ринки. У всіх поселенняхзнайдено залишки залізо — та бронзоплавильних майстерень. Виявлено близько 100найменувань виробів із заліза і сталі.

Анти підтримували торговельні зв'язки зсусідами (скіфами, сарматами, готами та ін), а також з провінціями Римськоїімперії.

Інтенсивний розвиток економіки обумовиврозклад общинного господарства, соціальне розшарування, появу нових формполітичної організації.

В IV ст. н. е. анти створили державне об'єднання(Антський союз) зі спадковим вождем, організованим військом та участю населенняв політичному житті (віче). Антський союз мав характер військової демократії.Проіснував до 7 ст. н. е. і розпався під ударами аварів.

Після його розпаду на території України, дерозселилися східні слов'яни, утворилися окремі племінні об'єднання, розташуванняі назва яких відомі із літопису «Повість минулих літ»: поляни,древляни, сіверяни, тіверці, уличі, волиняни, дуліби, білі хорвати, дреговичі.

У найбільш вигідному геополітичному положенніопинилися поляни, які проживали у Середньому Подніпров'ї: вони знаходилисямайже в центрі східнослов'янських племен, на перехресті важливих торговельнихшляхів. Саме поляни стали центром консолідації східнослов'янських земель, їхстолицею був Київ, заснований, за даними археологів, у кін. V — першій пол. VI ст. н. е. За легендою, Київ заснували князьКий, його брати Щек, Хорив і сестра Либідь.

Першими ж київськими князями, існування якихзафіксовано письмовими джерелами, були Дір і Аскольд, які правили у 30-50-х рр.IX ст.д.о882 р.

За одними писемними відомостями, Аскольд і Дірбули нащадками Кия, за іншими — дружинниками варязького князя Рюрика, якийправив племенами ільменських словен у північних Новгородських землях. Яксповіщається в літописі, слов'янське населення запросило варязьких князів, абиті забезпечили спокій в їхніх землях.

3 середини IX ст. навколо полян постає стабільне державнеоб'єднання, яке в арабських письмових джерелах отримало назву Куявія, а сучасніісторики називають його Руською землею. Міжнародні зв'язки Київськогокнязівства свідчать про його могутність, авторитет. У 860 р. дружина Аскольдаздійснила похід на Візантію, змусивши її сплатити контрибуцію.

Саме Київське князівство стало територіальним,політичним, етнокультурним ядром, навколо якого згодом зросла Київська Русь.

У 882 р. Новгородський князь Олег разом ізсином Рюрика Ігорем захопили Київ. В результаті Олег об'єднав Київські іНовгородські землі і розпочав консолідацію праукраїнських та іншихсхіднослов'янських племен.

Таким чином, утвердження Олега в Києвізнаменувало створення великої держави східних слов'ян — Київської Русі абоДавньої Русі.

Слов'яни і скандинави

Скандинавські ватаги професіональних воїнів,яких на заході Європи звали норман-нами («північними людьми»), а насході варягами, з кінця IX — початкуX ст.здійснювали напади на землі Данії, Англії, Франції, Південної Прибалтики,дійшли до Середземного моря й задовго до Колумба висадилися в Америці.Основними їхніми заняттями стали воєнний промисел, військова служба і торгівля.Варяги відзначалися мужністю, хоробрістю, наполегливістю, безжалісністю як допротивника, так і до себе. Осідаючи в місцях своїх переможних вилазок,змішуючись з місцевим населенням, вікінги швидко втягувалися в культурупідкорених територій.

На поч. IX ст. активізувалося проникнення варягів черезсистему річок та озер углиб Східної Європи. Прямуючи на схід, скандинавипереслідували швидше торгову, ніж військову мету. Ладозьке озеро і р. Волховслужили в'їзними ворітьми" з Балтики: через басейн оз. Ільмень.

Звідси можна було дістатися до Волги, неюдосягти земель волзьких булгар і Хозарії, а перетнувши Каспійське море — арабських країн Середньої і Передньої Азії. Підприємливі купці-воїнипереправляли на південь мед, віск, хутра, рабів. З часом південний напрямокпочинає переважати у здобичницькій, військово-службовій і торговельнійдіяльності скандинавів.

З IX ст. скандинавські мореплавці почали проникатина новий торговий шлях на південь, який отримав назву «шлях з варяг угреки». З оз. Ільмень по малих річках і річкових

Зазначимо, що археологічна наука волоках їхнічовни простували до верхів'я Дніпра, а вже звідти Дніпром спускалися в Чорнеморе. Осідаючи в прирічкових населених пунктах, варяги або підкоряли довколишніплемена, примушуючи їх до сплати данини, або вступали з ними у союзницьківідносини. Щодо Києва, то сюди сходилися річкові транзитні шляхи, і власне цяспецифіка розташування міста, яка дозволяла контролювати увесь дніпровськийшлях, надала йому роль бази, з якої впродовж IX ст. нормани здійснили поступове об'єднання територій, пов'язанихконфігурацією гідрографічної мережі з Дніпром.

Походження назви «Русь»

Нестор-літописець, роблячи у 860 р. запис пропохід Аскольда і Діра на Константинополь, відзначає, що з того часу«почалася прозивати Руська земля».

В історичних джерелах, як відомо, по-різномутлумачиться термін «Русь ». Дехто з дослідників намагається довестийого фінське походження, інші шукають його корені у шведській, слов'янськіймовах. Це свідчить про значне поширення назви «Русь» в інших народів.Поступово термін «Русь» поширюється на всіх дружинників, у тому числій слов'янського походження. Назва «Русь» поширюється насамперед наполян, що панували у протодержавному утворенні на Наддніпрянщині, а потім і навсіх східних слов'ян. Цим же словом іменували й Давньоруську державу з центрому Києві. Офіційні назви «Русь», «Руська земля» у X-XI ст. стають загальновживаними на всьому її просторі.

Отже, слово «Русь» виникло не якетнонім, а як політична назва державного об'єднання.

2. Київська Русь, її політичнийрозвиток

Як Ви вже знаєте, Новгородський князь Олегзахопив київський престол. Два політичних центри — Київ і Новгород — об'єдналися в одну державу, яка отримала назву Київська Русь. Першим княземКиївської Русі став Олег. Його наступник-Ігор заснував правлячу на Русідинастію Рюриковичів.

Теорії походження Київської Русі.

В історичній науці склалося декілька теорійщодо утворення Київської Русі. Найбільш поширеними вважаються:

Норманська теорія: варяги (нормани) відіграливирішальну роль у створенні Давньоруської держави, східнослов'янські племенабули нездатні без допомоги зовні заснувати могутню державу.

Норманську теорію започаткували німецькіісторики Г. Баєр та Г. Міллер, які працювали в другій пол. XVIII ст. в Росії.

Теорія природньо-історичного (автохтонного)походження Київської Русі: з варягами чи без варягів східні слов'яни були взмозі утворити свою державу, бо:

• для цього у східних слов'ян існували всінеобхідні внутрішні соціально-економічні передумови;

• процес державотворення розпочався у східнихслов 'ян ще до приходу варягів;

• варяги, просуваючись у східнослов'янськіземлі, керувалися, перш за все, не державотворчою, а торговельною метою іздобуванням. Вони прагнули підпорядкувати дніпровський торговельний шлях(такзваний «шлях із варяг в греки»), обкласти даниною місцеве населення.

Цю теорію сповідували видатні українськіісторики XIX — поч. ХХ ст.М.Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій та інші.

Антинорманської теорії дотримується і сучасна українськаісторіографія.

Дійсно, держава виникає лише тоді, коли стаєісторичною необхідністю — на стадії розкладу первіснообщинного та формуваннякласового суспільства. Саме на такій стадії суспільного розвитку знаходилисясхідні слов'яни у УІІІ-ІХ ст.

І період

Охоплює князювання

Олега (882-912 рр)

Ігоря (912-945 рр)

Ольги (945-964 рр)

Святослава (964-972 рр) Це період швидкоготериторіального зростання Русі і поступової консолідації держави.

Князі об'єднали майже всі східнослов'янськіплемена, підпорядкували собі найважливішу торговельну артерію по Дніпру.Консолідації племен сприяла боротьба з кочовиками і Візантійською імперією.Відповідно східний і південний напрямки були головними в зовнішньополітичнійдіяльності київських князів.

За князювання Олега та Ігоря до складу державиувійшли поляни, сіверяни, древляни, кривичі, радимичі, уличі, ільменськісловени, а також неслов'янські племена — чудь і меря. Здійснюючи походи на схід- до Каспію та проти Візантії, князі зміцнювали кордони держави та забезпечувалиРусі ринки збуту.

Дружина Ігоря — Ольга, в зовнішній політицівіддавала перевагу дипломатії. Вона здійснила податкову реформу (це перша наРусі реформа), чітко визначивши розміри дані та місця її збору. Ольга першою ізвеликих київських князів прийняла християнство.

Син Ігоря і Ольги — Святослав збільшивтериторію держави, поширивши владу на в'ятичів, що мешкали в межиріччі Волги іОки. Князь здійснював надзвичайно активну зовнішню політику, приєднавшитериторії Дунайської Болгарії та Північного Кавказу (пізніше ці території буливтрачені). Святослав розгромив Хозарський каганат, але місце хозарів зайнялибільш войовничі печеніги.

II період

Охоплює князювання

Володимира Великого (980-1015 рр)

Ярослава Мудрого (1019-1054 рр)

Це період економічного та культурного розквітуКиївської держави, досягнення нею вершини політичної могутності.

За князювання сина Святослава — Володимира — загалом завершилося формування території Київської Русі, її площа сталанайбільшою в Європі.

Адміністративна реформа Володимира, про якувже згадувалося, зміцнила систему державної влади.

Володимир забезпечив захист Русі відпеченігів, зміцнивши прикордонні землі системою валів та укріплених містечок.

Надзвичайно важливим було запровадженняВолодимиром у 988 р. християнства, обумовлене такими причинами, як необхідністьукріплення єдності Русі, князівської влади, підняття міжнародного авторитетудержави, її зближення з високорозвиненою

Візантією. Прийняття християнства сприялорозвитку давньоруської культури, входженню Русі в сім'ю європейських народів.

Після смерті Володимира між його синамиспалахнула міжусобна боротьба, в якій переміг Ярослав, прозваний у народіМудрим. Однією із найбільших заслуг Ярослава вважається запровадження на Русіпершого збірника законів — «Руської правди».

Завдяки підтримці Ярослава зростала церква,стрімко розвивалася культура. Він заснував Києво-Печерську Лавру, збудувавбагато церков, серед яких був і Софійський собор, зведений у Києві на честьперемоги над печенігами.

Ярослав Мудрий зміцнив стосунки Русі зєвропейськими державами, правителі яких вважали за честь мати шлюбні зв'язки зкиївською династією. Дружина Ярослава була шведською принцесою, троє його синіводружилися з європейськими принцесами, а три доньки вийшли заміж за французького,угорського і норвезького королів. Не дивно, що історики називають Ярославатестем Європи.

Правління Ярослава Мудрого було апогеєммогутності Русі.

3. Загальна характеристикасоціально – економічного розвитку Київської Русі

Ранньофеодальний характер Київської Русі.

Київську Русь характеризують якранньофеодальну державу: стрімка її феодалізація відбувалася при збереженніпомітних залишків родоплемінного ладу. Серед них, перш за все, виділяютьсятакі:

збереження до XI ст. колективної власності на землю.(Індивідуальна земельна власність зародилася на Русі у другій пол. XI ст).

збереження до X ст. (до адміністративної реформи ВолодимираВеликого) племінних князівств;

збереження таких форм родоплемінного ладу, яквіче, народне ополчення.

Щоб зрозуміти, що являла собою Київська Русь,слід дати характеристику її економічного, соціального, політичного та етнічногоустрою.

Економіка

Загальновизнаним є той факт, що Русь маларозвинені для свого часу продуктивні сили і багату економіку.

Землеробство — провідна галузь, практикувалася2-3 — пільна система. Основними зерновими культурами були жито, пшениця, просо,ячмінь, овес. Вирощували також бобові та технічні культури, городину. Ізземлеробських знарядь використовували переважно рало, плуг, соху.

Скотарство — набуло значного поширення,особливо в степовій зоні. Розводили велику і малу рогату худобу, коней, свиней,птахів.

Ремесло — існувало до 60 спеціальностей.Найважливішими його галузями були: чорна металургія, гончарство, ткацтво,ювелірне та деревообробне виробництво.

Торгівля-як внутрішня, так і зовнішня — малавелике значення в господарському житті. Експортували хліб, худобу, сіль, хутро,ремісничі вироби. Імпортували тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва і т.п. УX ст., з часів ВолодимираВеликого, з'явилася власна монета — злотники й срібляники. З XI ст. основноюгрошовою одиницею стає гривня — злиток срібла різної ваги (до 200 г).

Допоміжні галузі — мисливство, рибальство,бджільництво, бортництво.

Соціальна структура

Суспільство Київської Русі еволюціонувало унапрямку до ранньофеодального, у зв'язку з чим відбувалися відповідні зміни вйого соціальній структурі.

У соціальній структурі давньоруськогосуспільства XI ст. можна виділити такі основні групи населення:

Князі (представники правлячої та племіннихдинастій), бояри (місцеві родовиті землевласники) та князівські дружинники.Володіли князівствами та місцевими вотчинами.

Основна група — селянство (смерди), якіспочатку були вільними і економічно самостійними, але поступово потрапляли векономічну залежність від князів і бояр: платили їм данину, виконувалипримусові роботи.

«Холопи » — раби — використовувалисяв домашньому господарстві.

Міщанство — складало багато — чисельнуверству. За приблизними розрахунками, у містах проживало до 15% усьогонаселення. Найбільшими містами були Київ (до 50 тис. чоловік) і Новгород (до ЗОтис. чоловік).

Духовенство — формується з прийняттямхристиянства.

Посилення експлуатації панівною верхівкоюбезпосередніх виробників у містах і селах викликало опір народних мас, що частовиявлялося у формі збройних повстань. Повстання охоплювали чималу територіюКиївської Русі, і в них брали участь різні прошарки населення. Помітним виявомнародного руху, зокрема, було повстання 1113 р. у Києві. Повстання киянспричинилося невдоволенням політикою великого князя Святополка Ізяславовича, заправління якого Південна Русь зазнала численних братовбивчих міжусобних війн,що призводили до голоду й зубожіння трудового люду. Так, в результаті гострихсутичок правлячої династії з феодалами Галицької землі до Києва припинилисяпоставки солі. З цієї обставини швидко скористалися місцеві лихварі й самкнязь, монополізувавши торгівлю сіллю. Вістря народного гніву було спрямованоне тільки проти безпосередніх торговців — спекулянтів, але й проти князівськоїадміністрації, світських та церковних феодалів. Повстанці розгромили іпограбували двір київського тисяцького Путяти й збиралися вчинити напад набудинки інших феодалів та монастирі. Побоюючись розростання конфлікту, київські«мостиві мужі» звертаються до переяславського князя ВолодимираМономаха з проханням посісти великокнязівський стіл і вгамувати повстання вКиєві.

Форма правління

Київська Русь була ранньофеодальною монархією:київський князь зосереджував у своїх руках усю адміністративну, воєнну, судовувладу і управляв державою за допомогою найближчого оточення — особистоїдружини, удільних князів (управляли підлеглими їм князівствами), намісників(управляли невеликими містами).

Віче існувало як орган місцевогосамоуправління.

Територіально-політичний устрій

Територіальне Київська Русь не була єдиною імонолітною державою. Вона складалася приблизно з 15 удільних князівств, якіхарактеризувалися значною самостійністю у внутрішньому житті. В оцінкахтериторіально-політичного устрою Давньоруської держави існують розбіжності, їїназивають і конфедерацією, і супер-союзом, і співдружністю князівств. Доадміністративної реформи Володимира Великого (близько 988 р) влада в удільнихкнязівствах належала місцевим племінним династіям, які протистояли київськомукнязю в його прагненні об'єднати під своєю владою племінні князівства.Володимир же замінив племінних вождів своїми синами (а їх він мав 12), вірнимибоярами, зміцнивши тим самим владу київського князя. Радянські історикипропагували теорію, згідно з якою в Київській Русі сформувалася єдинадавньоруська народність (спільна літературна мова, культура психічний склад), зякої після розпаду Київської держави, з часом, утворилося три народи –український,російський і білоруський. Ця теорія була створена на догоду радянськійідеології і не має під собою належних підстав. Єдиної давньоруської народностіне було, вона не могла скластися ні до утворення Київської Русі, ні в період їїіснування. Чому? По-перше, до об'єднання в одну державу східнослов'янськіплемена існували самостійно, вони знаходилися в різних природних умовах івідчували впливи з боку різних етносів. По-друге, в період Київської Русі, вумовах панування натурального господарства, були відсутні необхідні тісніконтакти між населенням великої території держави.

Російський історик XIX ст.М. Погодін виступив з теорією, за якою вКиївській Русі до сер. XIII ст. мешкали великоруси (росіяни), котрі після татарської руїни 1240 р.переселилися на_ північ. Натомість, на «порожнє» місце, прийшлипереселенці з Волині і Галичини, які й явилися предками сучасних українців.

Згідно з концепцією М. Грушевського, Київськадержава і культура були створені лише однією народністю — українською.

Мабуть, треба визнати, що східнослов'янськенаселення Русі не було однорідним і складалося із трьох основних етнічних груп:

Південні русичі — на території Київської,Чернігівської, Переяславської, Галицької і Волинської земель.

Північні русичі — на території Новгородської,Псковської, Володимиро — Суздальської, Смоленської і Рязанської земель.

Західні русичі — на території Полоцької,Мінської, Туровської земель.

На основі цих трьох етнічних груп відбувавсяпроцес формування відповідно української, російської і білоруської народностей

Український етнос і українська мовавідокремлюються вже в період Давньоруської держави

Про існування протоукраїнських мовних рис удавньоруський період свідчать лінгвістичні дослідження. До того ж, уЗакарпатті, яке ще в XI ст. відокремилося від Києва і потрапило під владу Угорщини, весь цейчас існувала українська мова. То коли ж вона там могла закріпитися, як не вперіод Київської Русі? Нарешті, політичні кордони нових князівств, щостворювалися на території давньоруської держави, співпадали з етнічними(племінними).

2. Термінологічний словник:

Данина – найдавніша форма оподаткуваннянаселення у вигляді натурального державного податку, грошової ренти тощо.

Дружина – загін воїнів об’єднаних навколовождя племені, згодом князя, збройні загони в Київській Русі.

Закуп – людина, яка потрапила в боргову кабалуі зобов’язана своєю працею у господарстві хазяїна повернути “купу” (борг).

Смерд – селянин, який належав до селянськоїобщини і отримував від князя землю, сплачуючи йому данину.

Холоп – підневільна особа, близька засуспільним становищем до раба, пізніше – двірський слуга, кріпак.

Челядь – раби полонені які знаходилися підвладою хазяїна, цілком безправні особи.