Реферат: Історія України до ХVI ст
Тема 1: Вступ до курсу «Історія України».
План:
1) Історія України як наука,предмет її дослідження;
2) Принципи, методи, функції,періодизація історії України;
3) Джерела історії України.
1. Історія України якнаука, предмет її дослідження
Слово«Україна» виникло в 5 ст. до н.е. Слово «Історія» виникає в Давній Греції(історик Геродот) – озн. «оповідання про минуле». Історик Геродот– родоначальник і батько історії. На сьогодні існують 2 підходи до визначенняісторії: широкий – загальний процес розвитку; вузький – пізнання процесіврозвитку людського суспільства.
Історіяяк наука пізнання реалізовується як процес вивчення законів «діалектики» (філософії).Закони діалектики базуються на 3‑х постулатах:
1. заперечення заперечення;
2. перехід кількіснихпоказників в якість;
3. єдність та боротьбапротилежностей.
ІсторіяУкраїни являє собою: частину Світової історії; є самостійною наукою, що вивчаєрозвиток суспільства в межах території суч. України.
Принципиісторії України:
1. історизму (хронологічноїпослідовності);
2. об’єктивізму;
3. наукового плюралізму.
Об’єктивізм:
1. хронологія виникнення явища(КОЛИ?);
2. причини виникнення явища(ЧОМУ?);
3. результати дії явища(прогресивні або рецесивні (регресивні));
4. з’ясування наслідків(позитивні або негативні).
Причинивиникнення явища:
1. об’єктивні та суб’єктивні;
2. внутрішні та зовнішні;
3. економічні, політичні,культурні і т.ін.
Етапирозвитку історичного явища:
1. зародження;
2. кульмінація;
3. завершення.
2. Принципи, методи,функції, періодизація історії України
Науковий плюралізм – принцип,що враховує існування різних точок зору (теорій) до тих пір поки не з’явилисьнові більш обґрунтовані т.з.
Методи наукового дослідження:
1. порівняльного аналізу;
2. математико статистичний;
3. логічний;
4. моделювання подій;
5. прогнозування;
6. реконструкції.
Порівняльнийаналіз – порівняння історичних явищ і подій дає можливість з’ясувати особистіриси явища (події) і загальні (закономірні) риси іст. явища (події).Порівнювати можна тільки рівнозначні за смислом іст. події. Порівняння іст.подій існує вертикальне та горизонтальне.
Математикостатистичний – кількісні показники, що можуть охарактеризувати економічні рівнірозвитку.
Логічнийметод – синтез та аналіз подій шляхом дедукції та індукції.
Моделювання+ прогнозування – на підставі відомих історичних даних прогнозування майбутніхподій.
Реконструкція– археологічні розкопки, знахідки.
Функції історії:
1. комунікативна (зв'язокминулого покоління з сучасним – загальна іст. доля);
2. належність до історії.
3. Джерела історії України
Історіяє наукою доведених доказів, тому основними джерелами є:
1. речові джерела;
2. письмові джерела;
3. лінгвістичні джерела;
4. усні джерела.
Речовідокази – археологічні відкриття: предмети побуту, архітектура, прикраси і т.ін.
Письмовіджерела:
I. Група:
- давньогрецькі письмена;
- давньоримські письмена;
- арабські письмена;
- зах. – європейські письмена;
- візантійські письмена.
II. Група:
- з 5 ст. до н.е. по 11 ст.н.е. – давньоруські письмена (Літописи).
III. Група:
- релігійна давньоруськалітература (повчання, хождіння, моління…);
- актові документи(конституції, договорчі, накази, постанови, директиви);
- документи політичних партійта суспільних організацій;
- СМІ матеріали;
- мемуари;
- документи та матеріалиправоохоронних органів.
Лінгвістичніджерела – вивчають мовні процеси.
Усніджерела:
1. міфи;
2. легенди;
3. думи;
4. билини;
5. казки;
6. історичні пісні;
7. приказки.
Тема 2: Історія Стародавньої України
План:
1) Первісно-общинний лад натериторії України;
2) Кочові народи в Україні;
3) Античні міста – держави натериторії Пн. Причорномор’я.
1. Первісно-общинний лад(ПОЛ) на території України
Немає єдиного погляду вчених на періодизацію даного періоду. Поява первісно –общинного ладу коливається від 1 млн. мінімум до 1,5 млн. років максимум.
Первісно – общинний лад – перший сусп. лад, який характеризується:
1. примітивними матеріалами длявиготовлення знарядь праці (камінь, дерево, кістка);
2. примітивними знаряддямипраці (ручне рубило, дубина, палиця – копалиця);
3. примітивними заняттями(збиральництво, полювання, рибальство);
4. примітивним устроєм (плем’яз давніх часів жило колективами або ж общинами);
5. відсутність приватноївласності на засоби виробництва та ресурси;
6. результати працірозподілялись порівну між членами родини або общини;
7. матріархат (рід вівся полінії матері);
8. релігія – фетишизм, анімізм,магія, тотемізм.
Еволюціяобщини:
1. стадо;
2. ранньо – родова община;
3. родова община;
4. родо – племінна община;
5. сусідська община (сімейніобщини);
6. первісні держави (військово-політичнісоюзи).
Тотеми– тварини, рослини, природні явища з якими споріднювала себе людина.
Фетишизм– надприродні властивості речей (напр., лялька «вуду»).
Анімізм– віра в безсмертя душі і пов’язані з нею поховальні обряди (згодом традиції).
Магія– обряди за принципом «подібності» явищ.
ПОЛ має свою періодизацію:
I. Підхід до періодизації –формаційний, за яким ПОЛ тривав з 1,5 млн. років до н.е. по 1 тис. до н.е.;
II. Підхід до періодизації –цивілізаційний, за яким ПОЛ (або ж до індустріальне сусп.) визначавсятривалістю «варварського» або ж «дикунського» періоду.
Періодизація:
1. палеоліт (давній період) 210тис. рік до н.е.;
2. мезоліт (середній) 9 – 6тис. років до н.е.;
3. неоліт (новий) 6 – 3 тис. дон.е.;
4. мідно – бронзовий вік 2 – 1тис. до н.е.;
5. вік заліза з 1 тис. до н.е.
50 –35 тис. до н.е. виникає «homo sapiens» – людина сучасного типу (витісняє «людину працьовиту» або жнеандертальця).
Палеоліт:
- це зародження новогосуспільного стану (родова община);
- люди «опанували» силу вогнюі відкрили нові види зброї;
- появились трипільськіпоселення.
Згіднопостанови ЮНЕСКО, 1993 рік був визнаний роком «Трипільської культури».
ПОЛстав періодом, коли людство перейшло: 1) від каменю до металів; 2) від невідтворюваного виробництва до відтворюваного виробництва.
Періоднеоліту відзначився першою в історії людства революцією[1]:
- модернізація обробки каменю– шліфовка та свердління;
- перші металеві (мідні)знаряддя праці – ножі, мотики, серпи;
- перший штучний метал –бронза (сплав міді та олова);
- вдосконалились заняття –землеробство, скотарство, ремесла;
- зросла продуктивність праці+ з’явились залишки продуктів праці;
- відбувся перехід від родо –племінної общини до сусідської общини;
- матріархат змінився патріархатом;
- відбувся перехід дополітеїзму (язичництво та ідолопоклонство);
- відбувся перехід відмайнової та соціальної рівності до нерівності;
- на зміну колективноївласності прийшла приватна власність;
- утворились перші військово-племіннісоюзи.
Т.ч.відбувся поступовий розпад первісно – общинного ладу.
2. Кочові народи вУкраїні.
Вперіод неоліту стався перший соціальний розподіл праці: з’явились скотарськімігруючі поселення та землероби.
Напоч. 1 тис. н.е. – кіммерійці («Споживачі кобилячого молока»), 8 – 7 ст. н.е.з’явились нові скотарські племена «скіфи» (зг. Геродота, існ. 4 групи цихплемен – скотарі, землероби, орачі та завойовники, або ж «царські скіфи»).
В 3ст. до н.е. під впливом греків у скіфів почало формуватись рабовласницькесуспільство, його називали «Мала скіфія» зі столицею Неаполь – скіфський близьміста Севастополя (Крим, Україна). Згодом «Мала скіфія» змінилась в територіїна «Велику скіфію».
Якщозвернути увагу на більш давні поселення кочових племен, згадаємо, що залізнийвік в Україні почався з кіммерійців: вони виплавляли залізо та виготовлялинього знаряддя праці та зброю, побутові речі та прикраси.
Кочовіплемена на території суч. України з’являлись з такою періодизацією:
1. Скіфи – 7 – 8 ст. до н.е. по2 ст. до н.е. (кочові іраномовні войовничі племена)[2];
2. Сармати – 2 ст. до н.е. по 2ст. н.е. (іраномовні племена + амазонки);
3. Готи – 2 ст. н.е. (кочовігерманомовні племена);
4. Гуни – 3 – 4 ст. до н.е. по7 ст. н.е. (варварські кочові племена, споч. полководець – Атилла).
Зпочатком переселення на територію України гунів, почалось Велике переселеннянародів (ВПН).
Почаласьдиференціація слов’янського світу: Пд. слов’яни; Сх. слов’яни; Зх. слов’яни.
Відкривсяшлях до походів тюркських народів в Європу.
3. Античні міста – державина території Пн. Причорномор’я
У 7ст. до н.е. виникають перші грецькі міста – держави (існ. до 4 – 5 ст. н.е.).Першими з них стали – Ольвія («Olvio» – гр. «щаслива»), Пантікапей, Херсонес. Усі вони булирабовласницькі. Демократичні – Ольвія та Херсонес; аристократичні – Пантікапей.
«Босфорськецарство» – антична монархія. В сферу впливу якої були втягнуті усі сусіднінароди. Зг. фактам в Босфорському царстві існ. знання про різні формиуправління та політ. устрою. Заняття: ремесла (ювелірна справа та гончарство),землеробство, виноградарство та скотарство. Виготовляли предмети розкоші,побутовий та святковий посуд (розписаний меандром, 2 види розпису – чорнофігурний та червоно фігурний).
Нарозвиток Європи великий вплив вчинили античні міста – держави на терит.України.
Тема 3: Київська Русь
План:
1) Утворення Русі.
2) Періодизація.
3) Галицько-Волинськекнязівство (Русь Галицько-Волинського періоду 2 пол. 12 ст. – 1 пол. 14 ст.).
1. Утворення Русі.
КиївськаРусь: кін. 9 ст. – поч. 13 ст.
Існуєбагато т.з. про утворення Київської Русі:
1. Норманська. Німецькі вчені у 18 ст. – Шльоцер, Міллер, Бауер. Вони звернулисьдо найдених письмових документів Нестора Літописця, згідно яких, К.Р. утворилинормандці (варяги – германці).
1.1. Русь заснували нормандці;
1.2. Слов’яни були нижчі рівнірозвитку ніж нормандці, тому не могли заснувати державу (були другорядними).
2. Слов’янська теорія. Анти-нормандська теорія полягала у тому, що Русь утворилислов’яни, які були набагато чисельнішими ніж германці, що прийшли у 9 ст.Процес державотворення Русі був розтягнутий у часі, тому створення держави К.Р.можна приписувати лише слов’янам (ця теорія була видвенута Ломоносовим[3]).
3. Українська концепція була видвенута М. Грушевським (кн. 19 – поч. 20 ст.).
4. Компромісна концепція. Русь виникла як багатоетнічний союз, з домінантною роллю слов’ян.Варяги зіграли роль каталізатора в державотворчих процесах[4].
Устворенні Русі відіграли учасники: Київська та Новгородська знать. Вониутворили політичний, торгівельний та військовий СОЮЗ – Русь.
Князіта правителі К.Р.:
1. Олег;
2. Ігор;
3. Ольга;
4. Святослав;
5. Володимир Великий;
6. Ярослав Мудрий;
7. Володимир Мономах.
2. Періодизація
Періоди:
· 1 етап – кн. 9 – кн. 10 ст.(виникнення та розвиток Русі).
· 2 етап – 10 ст. – 1 пол. 12ст. (Володимир Великий, Ярослав Мудрий та Володимир Мономах – рід Візантійськихімператорів).
· 3 етап – 2 пол. 12 ст. – 1пол. 13 ст. (період поступового розпаду К.Р.).
Особливостірозвитку у першому періоді:
1. Соціальні особливості. Населення К.Р. розділилось на 3 соціальні групи: вільні,напівзалежні та залежні. До вільного населення належали великий КнязьКиївський, світлі князі, бояри, дружинники, селяни – общинники (смерди).Напівзалежні – рядовичі та закупи. Залежні – холопи та челядь. Вільні людидомінували в соціальній структурі суспільства. Існувала ланка рабів, тому деяківчені вважають, що К.Р. носила ознаки і рабовласницького суспільства (питанняспільне).
2. Економічний розвиток. Економіка К.Р. у 1 пер. була багатоскладною та носилапатріархальні риси (на осн. селянської общини); рабовласницького ладу (раби,холопи та работоргівля); риси раннього капіталізму (розвиток товарних, грошовихта ринкових відносин з великою кількістю промислових та торгових міст); вільненаселення – скл. більшість; не існувало приватного права на землю, як на засібвиробництва (земля була общинна, територія правління князя).
3. Особливості політичногоустрою[5]. Влада носила імперський характер. Приєднувала племена силою. Маламілітаристський характер, оск. вела постійні завойовницькі війни[6].
4. Особливості адміністративно– територіального устрою. К.Р.представляла собою конфедерацію племінних земель (на чолі з племіннимидержавами)[7].Київська Русь не була унітарною державою з жорсткою централізацією влади, алезберігала тенденції до унітарності до 2 пол. 12 ст.
5. Духовне життя. У 1 пол. існ. Київської Русі був здійснений перехід відязичеського політеїзму, через язичеський монотеїзм, до християнського монотеїзму.У 988 р. вводиться християнство (Старообрядове Православ’я, потім Новообрядове П.).
Причиниприйняття Християнства на Русі:
1. тісні контакти Русі зправославною Візантією;
2. перехід до ранньої монархії;
3. особисті причини ВолодимираВеликого (Святого), що були пов’язані з одруженням на Візантійській принцесі.
Особливостівведення Християнства:
1) У Києві хрещення відбулосявідносно мирно, бо з давніх часів кияни були знайомі з християнством (Аскольдбув християнином). За часів Ігоря в Києві вже була перша християнська церков.Княгиня Ольга офіційно прийняла християнство[8];
2) В ін. містах християнствовводилось насильницьким шляхом;
3) На окраїнах Русіхристиянство вводилось ще понад 100 років.
Негативнариса введення християнства:
1) Внаслідок введенняхристиянства був знищений багатовіковий пласт язичницької культури;
2) У 1885 р. ставсяцерковний розкол: католицька та православна церкви. Цей поділ став причиноюрозмежування країн Європи на релігійні Схід та Захід.
Третійетап розвитку – занепад та загибель К.Р. З 2 пол. 12 ст. К.Р. переживала процесфеодальної роздробленості, що супроводжувався постійними міжусобними війнамиудільних князів.
Причинамифеодальної роздробленості були:
1. Історичні:
1.1. К.Р. була конгломератомудільних князів;
1.2. К.Р. мала дуже великутериторію, яку складно було утримувати;
1.3. В К.Р. була дуже слабкавлада князя.
2. Економічні:
2.1. розвиток виробничих сил ставпричиною збагачення удільних князів, що призвело до постійних міжусобиць таборотьби проти князя за владу;
2.2. знищення торгівельних шляхівдо Пд. – Зх. Русі, що призвело до падіння м. Києва як центру економічного життяЄвропи та перетворило землю в еквівалент багатства (що й стало причиноюрозвитку феодальної роздробленості).
Наслідки:
1. економічна та військово-політичнапослабленість К.Р. призвела до того, що в 1237 по 1242 рік Київська Русь сталажертвою монгольської агресії. Монголо-татари встановили свій режим – «іго».Режим іго в Русі виявлявся в:
1.1. наданні ярлика (прим. –«дозволу») на велике княжіння;
1.2. припиненні міжусобних війн;
1.3. постійні напади на руськіземлі;
1.4. сплата данини монголо-татарам– «ясиру» (прим. – натурального та живого).
Тема 4: Українські землі у складі Великого Князівства Литовськогота Речі Посполитої. Утворення козацтва
План:
1) Причини, методи та наслідкиекспансії (польської та литовської) в українські землі з 1 пол. 14 ст.
2) Люблінська унія (1569 р.)Утворення Речі Посполитої, Брестська унія (1596 р.), Церковна унія та їїнаслідки.
3) Утворення укр. козацтва.
1. Причини, методи танаслідки експансії (польської та литовської) в українські землі з 1 пол. 14 ст.
Послаблення Галицько-Волинського князівства внаслідок феодальної роздробленості і боротьби за владу. № Причини з боку Польщі Причини з боку Литви 1 Повернути свої історичні землі від Руських князів. Розвиток молодої Литовської держави за рахунок захоплень чужих територій. 2 Необхідність відродження економічної та політичної могутності Польщі за рахунок Г. – В. земель. Процес формування феодальних відносин у Литві. 3 Зацікавленість польських магнатів в експансії з подальшим збагаченням. Повернення захоплених історичних земель під владу Литви. 4 Зацікавленість у збагаченні дрібної та середньої шляхти у збагаченні. Зацікавленість литовських князів у збагаченні за рахунок податків і посиленні своєї політичної могутності. 5 Зацікавленість купців у нових ринках збуту. 6 Зацікавленість католицьких священників та Папи у поширенні католицизму у Сх. Європу, що гарантувало великі прибутки церкві. Методи польської та литовської експансії: 1 Насильницькі методи. Ненасильницькі методи вторгнення. 2 Руйнували старі форми життя Г. – В. князівства (населення в цілому): інша форма організації суспільства – королівство, а за сутністю – аристократична республіка; релігія – католицизм; мова – польська; культура – польська. Укр. сприймали литовських князів як своїх та сподівались, що вони зможуть навести порядок в Г. – В. князівстві. 3 Політика спольщення та покатоличення укр. народу, економічного пограбування, перетворення Г. – В. населення в кріпаків Литовці були на нижчому рівні розвитку ніж укр.: вони були язичниками, не мали своєї грамоти, не мали зводу законів і тому вони перейняли культуру і традиції русичів (мову, фінансову та судову системи («Руська Правда»), військову організацію – дружину, форму політ. устрою – князівство, релігію – православ’я). «Нового не вводимо і старого не руйнуємо» – литовці не руйнували старих форм життя русичів. 4Наслідок:
Польська експансія не була швидкою за часом та обмеженою у території Г. – В. князівства: Галичина та Зх. Волинь.
Наслідок:
Швидкі темпи просування своєї експансії на велику територію. У 15 ст. територія Литви просувалась від Балтики до Чорного моря.
Наслідки експансії: 1 На території Галичини та Зх. Волині було встановлено тяжкий націоналістичний, релігійний та феодальний гніт. Більшість земель Галицько – Волинського князівства були вкл. до складу Литовської держави (князівства). 2 Русичі були позбавлені політичної форми організації – власного державного життя – фактично це означало повну безправність (юридичну та політичну). Литовська держава не руйнувала старий устрій Русі і не нав’язувала нічого свого, тому можна говорити про створення Литовсько – Руської держави за формою та Русько – Литовської держави за змістом. 3 Руська еліта – бояри та князі – зрадили інтереси народу та перейшли на службу польській короні, як наслідок руський народ залишився без політ. еліти. Зберігала традиції державотворення Русі ще понад 100 років. 4 Завдяки вкл. руських земель до складу Литовського князівства – воно перетворилось у ВЕЛИКЕ князівство Литовське. 5Висновок: Польська експансія поставила на питання денне саме існування слов’ян – русичів як окремої етнічної одиниці. Польська держава сприяла наростанню етнічних, національних, релігійних та соціальних протиріч між поляками та русинами.
Наслідками такої політики стали:
a) селянські повстання;
b) козацько – селянські повстання;
c) національно – визвольна війна (НВВ), під проводом Богдана Хмельницького.
Висновок: З 1 пол. 14 ст. по 2 пол. 16 ст. Литовська держава стала великим гравцем на тлі Європи та грала велику роль у побудові міжнародних відносин на її території.
Загальний висновок Литовська та Польська експансії в укр. землі породили протиріччя між Литвою та Польщею за Г. – В. князівство. Такі протиріччя неможливо було вирішити військовим шляхом; але подолали мирним – створили об’єднану державу – РІЧ ПОСПОЛИТУ. Ця експансія породила протиріччя між Московським царством та Польською державою. На Польські землі в Г. – В. князівстві також претендували і Османська імперія, і Кримське ханство. Т.ч. Литовська та Польська експансія породили багатовікову боротьбу за володіння укр. землями.2. Люблінська унія (1569 р.)Утворення Речі Посполитої, Брестська унія (1596 р.), Церковна унія та їїнаслідки
В1385 р. між Польською та Литовською державами була підписана Кревська унія(«де-юре» – вона фактична поклала початок існ. Речі Посполитої).
Умовами ств. союзубули:
a) Литовський князь стаєПольським королем, за умови прийняття католицизму;
b) Католицизм повинно булоприйняти і усе населення Литви;
c) Для Литви та Польщі був ств.єдиний законодавчій орган – сейм;
Умовиунії були виконані лише частково, тому фактичне об’єднання П. та Л. невідбулося. В П. була створена опозиція на чолі з князем Ягайлом, в Л. на чолі зкн. Вітовтом, що виступали проти СОЮЗУ.
У1401–1413 рр. відбувся поступовий процес зближення П. і Л. У 1569 р. буласкладена та підписана Люблінська унія, що об’єднала 2 держави у 1 – РІЧПОСПОЛИТУ (РП, «справа народу», «Республіка»).
Литва: входила доскл. РП. юридично на правах широкої автономії, а фактично стала залежною від П.та відігравала роль другорядної Європейської країни. Більше не відігравалаключової ролі у побудові політичного життя в Європі.
Галицько – Волинське князівство: більшість земель перейшли з Л. до П., на цих землях відбувавсяпроцес колонізації поляками, встановлювалось кріпосне право, поширювавсянаціоналізм, релігійний, соц. та економ. гніт народу + політ. безправ’я.
Польща:завдяки приєднанню Л. та Г. – В. земель, стала наймогутнішою в економічному,політичному та військовому плані Європейську державу, з якою бажали породнитисьусі інші держави[9].
3. Утворення укр. козацтва
Утвореннякозацтва було наслідком експансії Г. – В. земель П.
Причинами утвореннякозацтва були:
1) уходництво (частинанаселення переселилась з окупованих П. земель на незайняті землі Пд.);
2) посилення феодального такріпосного тиску, що змушувало селян втікати від польських феодалів ієвропейських орендаторів;
3) національний гніт повідношенню до укр. народу;
4) релігійний гніт (заборонаПравослав’я);
5) зацікавленість поляків впояві особистої охорони та оборони Речі Посполитої від турків і татар (якзагрози з Чорного моря);
6) суб’єктивного характеруокремих укр. (авантюризм).
Етапи утворення козацтва:
1) 1 пол. 14 ст. – першийперіод формування козацтва та початок П. експансії у сер. 16 ст. Мало немасовийхарактер[10];
2) сер. 16 ст. – 2 пол. 18 ст.– другий етап. Масове формування козацтва.
Січ –«підсікати дерева», – мілітаристське поселення, основа Укр. козацької держави.Мала: територію (не постійну); свій адміністративно – територіальний устрій(кіш – кошовий отаман; обраний народом); своєрідний уряд – ген. писар, ген.обозний, ген. хорунжий, ген. осавули – 2 чол. та ген. суддя.; центр. орг.законодавчої влади були загальні збори – козацька рада (козаки керувалисьнеписаними побутовими законами).
ТериторіяЗапорізької Січі поділялась на курені, місцеві райони. ЗС мала свою символіку –прапор, герб та печатку. Основною мілітаристською силою було козацьке військо(піхота, кіннота, артилерія, флот). Очолювалось військо – Гетьманом (посадавибрана).
Значення утвореннякозацтва:
1) виступало як факторзасвоєння нових земель;
2) було першою організованоюсилою укр. народу;
3) консолідувало навколо себеін. верстви населення, виступило ідеалом укр. народу, підняло народ на боротьбупроти панської П.;
4) політична еліта укр. суспільства;
5) виступило в роліорганізатора політичного життя укр. народу;
6) обороняло православну віру.
Зт.з. соціальної структури, козацтво було не однорідним: «дуки» – заможні та«голота» – неімущі козаки. Козацтво було полі етнічним, але домінували українці.