Реферат: Господарство Стародавнього Китаю

План

Вступ                                                                                                       3

1. Господарство Стародавнього Китаю                                                5

1.1 Землеробство                                                                                             7

1.2 Ремесла і промисловість                                                                   7

1.3 Торгівля                                                                                            9

1.4 Будівництво                                                                                    10

1.5 Наука                                                                                              10

Висновок                                                                                               12

Використана література                                                                      14


Вступ

Історія держав Стародавнього Сходу, щовиникли в IV тисячолітті до нашої ери в Месопотамії, Єгипті, Китаї даєможливість вивчити найважливіший етап у розвитку людства — розпад родовоголаду, виникнення класів і древніх рабовласницьких суспільств, створення держав,початок цивілізацій і економіки, як організованої сфери діяльності людини [1].

Відділенняскотарства від землеробства, розвиток сільського господарства і виділення знього ремесел, виникнення металургії викликали потреби в додатковій робочійсилі. Нею ставали головним чином полонені, яких перетворювали в рабів.Зростання виробництва дало надлишковий продукт, що став об'єктом обміну. Якнаслідок, з'явилася торгівля, а потім і гроші. Родова громада поступоворозпадається. Війни і торгівля збільшували майнове розшарування. Виникає першийрозподіл суспільства на класи — рабовласників і рабів. Для охорони інтересіввласників, майна, рабовласників і захисту від зовнішньої небезпеки створюєтьсядержава.

Тут слід зазначити, що перед філософамиСтародавнього Сходу виникала проблема, актуальність якої зберігається дотепер інавряд чи коли буде втрачена. Це проблема тлумачення ідеальної моделісоціально-економічного устрою суспільства. У кожній із стародавніх країнзнаходився свій шлях вирішення даної проблеми, у залежності від сформованихтрадицій. Але незважаючи на ці розходження, можна виділити три загальнихособливості розвитку суспільства Стародавнього Сходу:

Перша особливістьполягає в тривалому збереженні пережитків первіснообщинного ладу, наприклад,система економічно ізольованих один від одного сільських громад.

Держави на Сходіпоступово здобували форму «східної деспотії», тобто спостерігалося повнебезправ'я жителів перед державою.

Третя особливістьскладається в слабкому розвитку приватної власності. Земля знаходилася не вприватній, а в державній чи державно-общинній власності.

Останняособливість, знаходила свій прояв у тому, що праця рабів не стала основоюгосподарського життя. Вільні общинники, хлібороби і ремісники були основнимивиробниками. Праця рабів знаходила застосування головним чином у державномугосподарстві, наприклад, на будівельних роботах, спорудженні гребель, храмів іт.д [3].

Необхідносказати, що перші держави, що виникли на Древньому Сході, приймають форму деспотії— уся верховна влада належить царю. Формально і вся земля в державі належалавищому представнику влади, але фактично значна її частина знаходилася в рукахвільних людей — общинників, що відстоювали в боротьбі з центральною владою своїправа.

Господарство СтародавньогоКитаю

 

Східну частинуАзії займає Китай, на території якого з найдавніших часів склалася своясамобутня цивілізація.

Китай — гірськакраїна. Приблизно 80% території — гори і плоскогір'я. Природні умови західної ісхідної частин країни відрізняються один від одного. Західний Китай — це восновному гірська місцевість з різко континентальним кліматом. Східний Китай,прорізаний долинами великих рік Хуанхэ і Янцзи, має м'який клімат, родючіалювіальні ґрунти і гарну рослинність [1].

Сприятливіприродні умови Східного Китаю дозволили населенню вже з часів неоліту приручитирізні породи тварин і займатися скотарством, а потім і землеробством.

Успішне веденнясільського господарства залежало від дощових опадів. Нерівномірний розподілопадів нерідко приводив до неврожаїв і голоду. Тому вже в древні часи китайцістворювали системи штучного зрошення. Але населенню доводилося постійно вестироботи по захисту земель від повеней. Особливість китайських рік — періодичніповені: ліс, що, несуть води цих рік, осідаючи на дно, піднімає їхній рівень,що в сполученні з дощовою погодою стає причиною затоплення великих просторів.Природно, для проведення таких робіт родами, а потім племенами доводилосяпоєднувати свої зусилля. Усе це стало причиною раннього створення Стародавнього Китаю.

Як і в іншихкраїнах стародавності, в основі економіки Стародавнього Китаю була сільська громада. На тлі постійної боротьби міжвільними общинниками і родовою племінною верхівкою общинні землі захоплювалисяплемінними вождями. З утворенням держави, пануючого двору, чиновників,воєначальників цей процес прискорилася. Частина общинників, що позбавилисясвоїх наділів, попадала в рабство, рабами ставали полонені, котрі трудилися наполях і в будинках багатих людей [4].

У Стародавній державі ван був не тільки верховнимсвітським правителем, але і первосвящеником. Більш того, він був «сином неба»,тобто обожнювався. Усе, що було на землі, — належало йому. Землі сільськихгромад також належали вану. У сільській громаді землі поділялися на ділянки,одна з яких оброблялася спільно членами громади для суспільних нестатків.Спочатку роботи проводилися на суспільній ділянці, а потім на сімейних. Крімтого, общинники платили податки.

Ван роздававземлі з общинниками, що жили на них, своїм чиновникам, воєначальникам. У першучергу він передавав їм землі, захоплені в ході воєн. Головним чином це булиземлі кочівників, яких китайці називали презирливим словом, подібним до слова«варвар» у греків. Ван дарував своїм людям рабів цілими родами, селищами.

Рабів такожкупували, обмінювали. Наприклад, існує запис про обмін п'яти рабів на коня імоток шовку.

В міру розвитку Стародавнього Китаю створювався чиновницькийапарат. На чолі цього апарата був помічник вану. Йому підкорялися три чиновники,що керували трьома головними відомствами. Перше відомство здійснювало нагляд загосподарським життям країни, тобто за сільськогосподарськими роботами,торгівлею, цінами на ринках і т.д. Друге — керувало військом. Третє — відаловсім земельним фондом країни. Пізніше з'явилися інші відомства, що керувалисудами, царським палацом і маєтками і, нарешті, відомство, що здійснювалоорганізацію релігійного культу. У свою чергу, кожне з відомств мало штати своїхчиновників по всій країні.

Для утриманнявану, його двору, війська і чиновництва з населення збирали податки.Найважливішим був податок на орні землі. Він збирався у вигляді десятини зврожаю. Податок з гір і озер стягувався в розмірі четвертої частини відотриманих тут доходів. Торговці платили збори за місце на ринку. Пізніше, вепоху Хань, для збільшення доходів скарбниці були введені монополії на сіль ізалізо.

Землеробство

 

Ведучим видомдіяльності населення Стародавнього Китаю було сільськегосподарство. У Західному Китаї на плоскогір'я розвивалося скотарство. УСхідному Китаї в долинах рік головним було землеробство. Вирощувалися просо,ячмінь, пшениця. Знаряддями праці була мотика, потім з'явився плуг [3].

Бачачи вземлеробстві основу економіки, держава приділяла йому головну увагу і турботу.Праця хлібороба була оточена ореолом святості. Щорічно ван як первосвященикнавесні відкривав церемонію початку сільськогосподарських робіт, йдучи заплугом, проводив першу борозну, восени він же першим пробував хліб із зернанового врожаю. Про високе значення сільського господарства свідчить той факт,що в гробниці знатних китайців поміщали не тільки зброю, але і мотику.

Велика увагаприділялася агротехніці. Вже в епоху Чжоу з'являється система зміни полів, приякій земельна ділянка поділялася на три частини. Дві частини засівалися, атретя рік відпочивала. Китайці першими стали застосовувати органічні добрива івести боротьбу зі шкідниками сільськогосподарських рослин [2].

Високийрівень знань агротехніки дозволяв китайцям одержувати гарні врожаї продовольчихі технічних культур. Китайці першими стали займатися шовківництвом. Вже в епохудержави Шан розводили гусениць шовкопряда. Для цього вирощували шовковичнідерева, листами яких годували гусениць.

Ремесла і промисловість

Стародавній Китай славився своїмиремеслами. З часів неоліту тут досягли високої майстерності в обробці каменю,кісти, дерева. Великий розвиток одержав гончарну справу. У країні було багатовисокоякісної білої глини — каоліну. Спочатку керамічні вироби ліпилися рукамистрічковим способом — глиняні стрічки клалися по спіралі. Пізніше стализастосовувати гончарний круг. Глиняні посудини робилися різної форми. Їхнявисота досягала одного метра. Це свідчить про високе мистецтво майстрів.Результатом розвитку цієї майстерності став винахід у Китаї порцеляну [1].

Вже в першихкитайських державах правителі надавали великого значення розвитку ремесел. Дляцього створювалися державні майстерні, де застосовувалася наймана і рабськапраця. Майстернями відали особливі чиновники. Талановиті майстри і винахідникивисоко цінувалися і заохочувалися. Усе це сприяло винахідництву, розвиткутехніки. Саме Стародавній Китай дав світу ряд науковихвідкриттів і технічних винаходів, що зробили великий вплив на розвиток науки,техніки й економіки.

Великих успіхів домоглисякитайські ремісники в області металургії. Високомистецькі і якісні вироби збронзи древніх китайських майстрів і сьогодні захоплюють світ.

Винахід у Китаїтехнології одержання шовкових ниток дало поштовх до різкого підвищення рівняткацтва. Тонка шовкова нитка вимагала зміни технології ткацької справи.Китайські майстри винайшли ткацький верстат, що працює на основі водяногоколеса. До X ст. до н.е. китайський шовк став надходити в країни Заходу й уЄгипет. Китай був світовим шовковим монополістом, тому що в таємниці тримавтехнологію виробництва шовкових ниток і ткацтва. Лише в середні століттявдалося контрабандним шляхом вивезти гусениць шовковичного шовкопряда уВізантію. Китайці також були першими у виготовленні тканини з азбесту, що негорить у вогні. Ця тканина використовувалася для виготовлення ґнотів для ламп.

Для ремеселнеобхідно була сировина, що вимагало розвитку гірничорудної справи. Добували нетільки руди металів, але і вугілля. Уже в часи держави Хань у Китаї буливугільні шахти глибиною до 50 м, що мають бічні штреки. Вугіллявикористовувалося в майстеренях, кузнях [5].

Іншименергоносієм був природний газ. Уперше китайці стали застосовувати природнийгаз у виробництві солі. З метою безпеки газ змішувався з повітрям івикористовувалося як паливо для випарювання соляного розсолу. Вже в 500 р. дон.е. китайці стали вести бурові роботи в пошуках підземних соляних розчинів. УIV ст. н.е. велися бурові роботи для пошуку і видобуток газу. Спочатку копавсякотлован до твердої гірської породи, потім велися бурові роботи за допомогоюбуру з чавунною голівкою. Соляний промисел був державною монополією [3].

Газвикористовувався не тільки у виробництві солі, але і для опалення. Для цього збамбука робилися трубопроводи. Наприклад, у провінції Сичуан газ доставлявся втакий спосіб на відстань «дня шляху від колодязя».

 

Торгівля

Ріст обсягунадлишкового продукту призвів до появи спочатку мінової торгівлі, а потім ігрошової. Розвиток внутрішньої торгівлі обумовлювався не тільки поділомсільськогосподарського і ремісничого виробництва, але і відокремленнямскотарських і землеробських районів.

Слід зазначити,що в Китаї були вперше зроблені спроби по заміні металевих грошей наказначейські квитки. В епоху династії Хань у результаті постійних воєн з гунамискарбниця спорожніла й імператор став випускати грошові знаки зі шкіри рідкогобілого оленя у вигляді квадратів з малюнками. Кожен квадрат дорівнював 400тисячам мідних монет. Пізніше ця ідея була відроджена в Китаї приблизно в 800р. н.е., коли стали друкувати грошові знаки з паперу. Для порівняння можнапомітити, що в Європі перші паперові гроші з'явилися в 1601 р. у Швеції [1].

У кожному містібули ринки. Держава регламентувала торгівлю. Державними актами встановлювалисяякість і ціни на товари. Ринки були строго розділені на квартали по видахтоварів. За організацію і контроль роботи ринків відповідали особливічиновники. Ринкова торгівля обкладалася державними зборами. Будучи країною звисокорозвиненим ремісничим виробництвом і світовим монополістом у виготовленніряду товарів (шовк, порцеляна), Китай вів велику торгівлю із сусіднімикраїнами. Китайські каравани доставляли товари в Середню Азію. Відтіля — уСирію і Римську імперію. На сході китайці торгували з Кореєю, державамиІндокитайського півострова. У Китай ввозилися дорогоцінні метали і камені,килими, коні, верблюди, мідь, корали й ін. Зовнішня торгівля була важливимджерелом доходів як державної скарбниці, так і розвитого купецтва.

 

Будівництво

 

Розвиток ремеселі торгівлі обумовлювало ріст міст. Міста створювалися як адміністративніцентри, фортеці. Згодом вони ставали економічними центрами країни. Щонакопичували в скарбниці засоби, що дозволяли вести великі державні будівельніроботи.

У країні велисявеликі роботи з будівництва іригаційних споруд. Вони були призначені не тількидля зрошення і захисту від повеней, але і як транспортні магістралі.

Але найбільшграндіозним не тільки в Китаї, але і в усьому Стародавньому світі було спорудження ВеликоїКитайської стіни, будівництво якої почалося в IV ст. до н.е. з метою захиступівнічних кордонів країни від кочівників. Спочатку це були земляні вали, потімцегельні стіни і вежі. Довжина Великої Китайської стіни 3400 км, довжина бічнихвідгалужень 2700 км. Ширина стіни до 5 м, а висота до 12 м. У стіні побудовано25 тис. веж[1].

 

 Наука

Подібний рівеньстану сільського господарства, ремесел і будівництва можливий був лише при дужевисокому для свого часу розвитку науки і техніки.

Вже в середині IIтис. до н.е. у Китаї з'являється писемність у вигляді ієрогліфів-піктограм(картинок). Окремі слова позначалися малюнками. Потім ієрогліфи стали позначатипоняття.

Потребиповсякденного життя викликали появу знань в області математики. В епоху Шанькитайці вже мали знання в геометрії, зокрема, вони знали властивостіпрямокутного трикутника і т.д.

Вже в період держави Чжоу в 842 р. дон.е. повсталі бідняки і раби взяли штурмом палац і прогнали царя і ледве неубили його сина. У III ст. до н.е. повсталі селяни захопили столицю, скинулицаря з династії Цинь, а їхній проводир Лю-Бан заснував нову династію Хань.Перші правителі з цієї династії знизили податки і зменшили трудові повинностінаселення країни. Однак подальше посилення класового й економічного гнобленнязмушувало людей продавати дітей у рабство, щоб виплатити свої борги.Безземельні селяни змушені були брати під оренду землю і віддавати орендодавцю50% врожаю. Такий високий рівень орендної плати вів до покріпачення вільнихлюдей. Усе це викликало селянські повстання [2].

У 8 р. н.е. урезультаті селянського повстання до влади прийшов ван Ман. Він провів рядреформ: землі великих землевласників були конфісковані і перерозподілені,велике землеволодіння обмежене, продаж землі і рабів заборонявся, на ринкахбули установлені тверді ціни. Держава встановлювала контроль над виробництвом іторгівлею. Однак через кілька років ці реформи були скасовані. Не поліпшилоположення населення країни повстання «Жовтих тюрбанів», що відбулося в 184 р. ібуло придушено.

Однак нерозумна експлуататорськаполітика правлячих кіл Стародавнього Китаю, і як її результат, — народніповстання зіпсували економічну, і, отже, військову міць держави Хань і вонаупала під натиском кочівників.


Висновок

Стародавній Схід не випадково був тієючастиною земної кулі, де вперше був здійснений перехід до класовогосуспільства, з'явилася державність. У цьому регіоні раніше інших областейпівнічної півкулі виникли умови для розвитку людської цивілізації. У той час якмайже весь європейський континент ще покривали густі ліси і лише подекуди, окремимиострівцями, були розкидані стоянки первісних мисливців, на Стародавньому Сході вже починала розцвітати доситьвисока того часу — матеріальна культура. Усі перші значні держави, усі першіорганізовані суспільства виникали уздовж великих судноплавних рік – Нілу, Тигруі Євфрату, Інду, Хуанхэ. Цими цивілізаціями були шумери — жителі Межиріччя,єгиптяни з долини Нілу, жителі долини Інду і китайці. Усіх їх у першу чергупоєднує те, що вони з'явилися практично в один і той історичний період,представники цих цивілізацій мали як багато загальних, так і різних рисрозвитку суспільства. Землеробство — одна з найважливіших галузей господарськоїдіяльності стала розвиватися в Стародавніхкраїнах раніше і швидше, ніж в інших районах земної кулі. Цьому сприяв теплийклімат, наявність родючих річкових долин, легко оброблюваного ґрунту. Швидкийже розвиток землеробства дозволив підняти інші галузі господарства іпродуктивні сили  на такий рівень, що і обумовив розподіл суспільства на класиі виникнення перших держав.

Країни Стародавнього Сходу були ранніми рабовласницькимидержавами. Однією з найбільш чітко виражених особливостей їхньогогосподарського ладу було співіснування елементів господарства, властивихпервіснообщинному способу виробництва, з елементами господарства, властивомукласовому рабовласницькому суспільству. Пережитки первіснообщинного ладу вкраїнах Древнього Сходу були дуже сильні, їхня економікабула густо обплетена відносинами; характерними для первісного суспільства.

Характерною для держав Стародавнього Сходу була організація масового застосування праці, щодозволила за допомогою примітивних технічних засобів здійснювати грандіознібудівельні роботи і споруджувати чудові палаци, храми. З поширенням торгівліз'явилися перші металеві гроші у формі мідних, срібних і золотих злитківвизначеної ваги. Про значні зрушення в розвитку культури свідчили створення вкраїнах Стародавнього Сходу писемності, появазачатків ряду наук (математики, астрономії, медицини).


Використана література:

 

1. Дж. М. Робертс: Доисторическоевремя и первые цивилизации. Иллюстрированная история мира в 10 томах. Том 1.  –М., 1998.

2. Поляков Г. Б.: История мировойэкономики. – М., 1998.

3.Тимошина Т.: Экономическая историязарубежных стран. – М., 2003.

4. «Экономическая история» Москва, изд.«Экономика» 1997 год.

5. «История экономических учений»Я.С. Ядгаров. Москва, изд. «Инфра-М» 1998 год.

еще рефераты
Еще работы по истории