Реферат: Форсирование Днепра

  МАН

     Минулобагато десятиліть з початку другої світової війни – найтрагічнішої сторінкиісторії людства. Але навіть і в наш час виникає багато питань про цю жорстокувійну. З 1950 – 1955 рр. поняття про першу причину були фактично зрозумілими,велику роль для СРСР зіграв сталевий пакт “Ріббентропа і Молотова”,

Невідповідальністьверховного вождя до початку цієї війни, де зорганізованість в воєнних діях табагато інших, не менш важливих, факторів.

     Розглядаючи темудругої світової війни, можна побачити настільки жорстокі дії

фашистськоїНімеччини, що серце стискається від болю. Скільки людей настраждалося відпсихопадної ідеології головного нациста – Гітлера? В свою чергу Гітлер був нетільки збудженою людиною, а також вмілим гравцем, він вміло грав великимидержавами: як  Великобританія, Франція, навіть СРСР. Для фактичної перемоги надусім світом Гітлеру потрібно було захопити Радянську республіку. Для цього вінвідправляє у Москву свого емісара і не будучи впевненим, як пройдутьпереговори, він інструктував Ріббентропа, щоб той в свою чергу йшов на любіпоступки, обіцяв “Москві усе” аби тільки привіз підписаний пакт. Сталін вважав,що цей пакт забезпечує ненапад Гітлерівської Німеччини, Сталін відмовлявсявірити в назріваючу війну. Всі послідуючі історичні факти показали, що дляГітлера “зближення” з СРСР, було єдиним шляхом забезпечити вермахту найбільшвигідні умови для майбутнього нападу.

     Німецький пактнадавав можливість майже два роки не брати участь у війні. Чому ж Сталін непідготувався до цієї війни? Невже цей пакт мав на нього таку силу та довіру. Врезультаті вся республіка заплатила за помилку державного вождя.

     Історія судитьдержавного діяча не по його обіцянкам, а по його результатам політики.Припустимо, якби Сталін відтягнув початок війни з СРСР і зустрів чіткопідготовлений і виграв “малою кров’ю”  на чужій землі, тоді все склалося бінакше.

     Обираючи своютему: “Форсування річки Дніпро”, я хотів показати, як не тільки Україна,український народ звільнялися від нацистів, а й увесь світ. Кожна перемога,кожне визволене місто послаблювали силу і віру нацистів, з кожним кроком, яктяжко надавалася перемога солдатам. З кожною перемогою радянських воїнівфашисти слабли  радянські воїни навпаки ще більше починаливірити в свої сили. Багато людей, які проживали в містах допомагали солдатамвизволяти свої землі. З 1943 по 1945 р. Йшли запеклі бої за кожен клаптикземлі. Героїчно поводили себе командири, сержанти, рядові солдати у деякихбезвихідних ситуаціях, знаючи, що їм вже не залишитися в живих вони мужньонадавали приклад своїм товаришам.-1

     В наш час багатолюдей не розуміють наскільки ця війна була жорстокою, страшною, не розуміютьтого жаху, якого відчували солдати, матері, взагалі всі люди. Як жахливознущалися нацисти над невинними жінками, над дітьми, над полоненими – цьогомало хто знає, адже ці люди мовчать. Звісно, жодна книга не може намалюватикартину “пекла”, “апокаліпсиса”, який впав на людей всього світу. Алезібравшись з силами, духом, вірою мужні воїни продовжували вибивати паразита,але, на жаль, цей паразит, помираючи, залишав за собою руїни, тисячі вбитихневинних людей.

     Велику роль вцій перемозі надає собі комуністична партія, але що таке партія? Що таке ідея?Без духу власної гідності. Хоча в той час багато людей вступали в партію івірили їй. Можливо, ця війна була як боротьба нацизму і комунізму, а, можливо,це було випробування людства. Так це або не так, результат битви ми маємо.Кожне зло, рано чи пізно, карається, так склалося і з нацизмом.

     На яку жперемогу сподівалися німці, якщо на їхньому шляху стояли люди, які зарадисвободи віддавали життя? І вірили в перемогу над фашизмом. Гітлер ніколи б незміг передбачити такий хід у війні. Недооцінюючи сили, бажання бути вільнимистали вирішальними для гітлерівської банди. С кожним переможним кроком,переможений  дух все більше і більше зменшувався. А.Толстой, автор розповіді“Родина”, розповідає про те, як поводили в бою себе радянські воїни:

“ С глазами налитыми кровью, русский солдат безжалостно истребляетфашиста, с тупыми мордами видя злость в глазах, фашисты разбегаются в стороны”...

     Одним з етапіввизволення було форсування річки Дніпра, в своїй роботі я хотів            розкрити  цю тему.

     Битварадянського народу проти німецько-фашистських загарбників в Великий

Вітчизняній війніпройшла багатьма відомими битвами, котрі показали подальший розвиток світовоївійни проти німецьких окупантів. Найважливіше місце серед великих перемогзаймає битва за Дніпро, п’ять десятиліть відділяють нас від того часу, колиРадянська Армія Сходу форсировала Дніпро, визволила столицю

України  — містоКиїв, та нанесли тяжкі втрати фашистським військам. Вписала в історію війниодну із славетних і героічніших сторінок. З цих пір Дніпро по праву іменуєтьсярічкою героїв.

     Після розгромунімецько-фашистських військ на Курській дузі вкінці серпня – вересня 1943 рокупочалися потужні наступи Радянської армії на фронті більше 2 тисяч кілометрів –від Великих Лук до північного Кавказу. В ньому брали участь дев’ять радянськихфронтів. П’ять із цих фронтів отримали наказ (Центральний, Воронезький,Степовий, Південно- Західний та Південний) розбити ворога на Південному крилірадянсько-німецького фронту, звільнити Лівобережну Україну і Донбас. Вийти доДніпра, форсувати його та захопити плацдарм на правому березі річки:Бакинський, Західний та Брянський фронти мали завдання розбити війська групи армій “Центр”. Північнокавказький фронт з взаємодією з Чорноморським флотомповинен був звільнити Таманський полу острів. Такі завдання були поставленіперед радянськими військами іще в ході війни  під Курськом.

     Гітлерівськекомандування розглядало річку Дніпро як головнішу лінію оборони, укріпило йогоправий берег, планувало перетворити Дніпро в головну частину (Східного валу).Гітлерівські війська поклали великі надії на те, що стабілізацію на лініїфронту на Дніпрі вони зможуть врятувати свої війська, та утримати укріпленняПравобережної України. Вони тішили себе надією, що ім. Удасться відсидіти заукріпленнями Східного валу та доповнити свої сили для продовження війни.Зрозуміло, що історія та час показали зовсім інший хід цієї битви. Німці булибезсильні зупинити великий наступ Червоної армії.

     Сьомого серпняперейшли в наступ Західний, а через кілька днів і Калінський фронт розверталасяСмоленська операція. 13 серпня почалася Донбаська операція, Південно-Західногоі Західного фронтів. Ворожі війська були сковані і на Північному, і наПівденному направленнях.

     На початкуграндіозної битви за Дніпро приймали участь п”ять фронтів – Центральний,Воронезький, Степовий, Південно-Західний та Південний – почали визволенняЛівобережної України. Такого одночасного удару німецькі війська ще ніколи невідчували.

      13 серпня  1943року як передбачалося планом Ставки, перейшли в наступ з”єднання лівого крилаКалінінського фронту ( командуючий А.І.Єременко). Головний удар наносила 39армія генерала Н.Ф.Папівінає. В перший день бою німці прийняли  24 конратаки,підтримані танками та авіацією.

     За час битвикомандуванню верхмахта вдалося зміцнити групіровку, яка протидіяла західномуфронту, двум дивізіям, я проти Калінінського фронту кинули іще дві дивізії боїприймали затяжний характер. Верховне Головнокомандування вирішило зупинитинаступ перегрупіровати війська, підтягнути тили.

     28 серпня наступбуло обновлено і зразу прийняло широкий розмах. 30 серпня війська Західногофронту захопили місто Ельне, звідки відкрився шлях на Смоленськ. Війська п”ятоїармії 31 серпня сходу форсували Дніпро та третього дня звільнили містоДорогобич. Так пройшло перше форсування Дніпра. В той час 26 серпня перейшли внаступ війська Центрального фронту під командуванням генерала арміїК.К.Рокосовського. Головний удар фронт наносив в направленні  на Івськ,Новгород-Сіверський. Ворог, як і в інших битвах вів жорстокий бій, в результатічого, наступи радянський військ йшли в декількох  направленнях. На півдні Іваськабільш успішно наступала 60 ариія під командуванням генерала-лейтенантаІ.Д.Черняхівського. З”єднання армії успішно прорвали оборону ворога і -30-31серпня захопили місто Рильськ і Глухів. 29 серпня – визволили м.Люботин,

3 вересня Мерево. 2вересня визволили від ворога м.Суми. На Київському направленню в тіснійвзаємодії з військами з Центрального фронта наступали війська Воронезькогофронта під командуванням генерала армії І.Ф.Ватутіна. 2 ве-

ресня вийшов наказ, вякому говорилося про те, що захоплені області України Червоною Армією однині єукраїнськими (точніше радянськими). Та 540, 167 та 239 стрілковим дивізіямприсвоїли найменування Сумських. Так пройшли за місто Суми. КомандуючийЦентральним фронтом генерал армії К.К.Рокосовський згадує, як в ході завершенняКурської битви Ставкою Верховного Головнокомандування йому було наказаноприготуватися до нової операції: “Центральний фронт повинен наступати наПівденно-Західному направленні на Шостку, Бахмач, Ніжин, Кіїв, форсувати річкиДніпро та Десну і з взаємодією з Воронезьким фронтом оволодіти Києвом”.

     13 серпняпочалася Донбаська операція Південно-Західного та Південного фронтів, яка малавелике значення в подальшому ході Великої Вітчизняної Війни. Верхи фашистськоїНімеччини надавали велике значення по утриманню Донбаса – головнішогоіндустріального району на півдні Радянського Союзу. По свідоцтву Шпеєру, нараді, яка проходила у другій половині серпня, Гітлер заявив: “Дуже важливоДонецький басейн утримувати в наших руках і разом з тим, що є необхіднимДонецькій області, знищити, з тим, щоб, якщо при деяких умовах прийдетьсяпримусово піти, залишивши ворога без головних економічних позицій”.

     Донбаськаоперація почалася в той час, коли Воронезький Степний фронт розвивали наступ наХарків, роблячи загрозу флангу та тилу німецько-фашистського угрупування, яказахищалася в Донбасі.

     Командуванняверхмахта придало усі зусилля, щоб зупинити рух радянських військ наХарківському напрваленні. Сюди було перекинуто 15 дивізій, в тому числі 4-танковііз Донбаса. Ослаблені  угрупування, зробили дуже чудові умови для наступуРадянської Армії.

     СтавкаВерховного Головнокомандування поставила військам Південно-Західного фронтазавдання: нанести сильний удар з рубіжа Ізюм, Богородичне в напрямі Барвенково, Павлоград, Оріхів, розбити  ворога та вийти на фронт Запоріжжя, Пологи івідрізати донбаському угруповуванню відхід на захід.Військам   Південногофронта під командуванням генерала Ф. І. Толбухіна повинні  були прорватисильнійший захист ворога на річці Міус, взаємодією  з військамиПівденно-Західного фронта розвивати наступ на південному та південно-західномунаправленнях і знищити угрупування верхмахта в районах Таганрога таАртемівська, Горлівки, Красного Луча. В подальшому наступали в направленняхКриму та нижньої течії Дніпра. Наступ радянських військ повинен був підтримати 17, 8 повітряна армія, якими командували генерали В.А.Судець і Т.Т.Хрюкін.

     Координувалидії  Південно-Західного та Західного фронтів представники Ставки

А.І.Василевський, аВоронезького і Степного фронтів Г.К.Жуков.

     Для проведення Донбаської операції Ставка віддала крупні сили. Надвох фронтах налічувалося 1053 чоловік біля 21 тисячі автоматів і мінометів,1257 танків і самохідно-артилерійських установ, біля 1400 бойових літаків.

     Гарячий відкликвизвало у шахтарів визволення взимку районів Донбасу до воїнів Південногофронта. “Гнать безостановочно немцев сДонбасса, освободить исстрадавшуюся горницкую землю, вернуть Родине наши шахтыи заводы”.

     Німецька арміязахищалася  в Донбасі, мала наказ любою ціною утримувати зайняті рубежі. Тутдіяла перша танкова і знову з”єднана армії, якими командували генералиЄ.Макензен та К.Холдіт. Ці армії входили в групу армії  “Південь”. Вони малибіля 540 тисяч особистого складу, 5400 автоматів та мінометів, 900 танків таштурмових стволів, біля 1100 бойових літаків.

     На підступах доцентральних районів Донбасу командування верхмахта зробило потужню оборону.Передній край головної  смуги проходив по північному Донцеві та Міусу. Вглубині були захисні рубежі по річках Кринка, Кальміус, Самара.

     В багатьохмістах, селах і на командних висотах будувалися вузли захисту та опорні пункти.Особливо потужно був укріплений рубіж у річці Міус.

     Перехідрадянських фронтів в наступ, в Донбасі проходив неодночасно. Першим вступив вдію більш сильний Південно-Західний фронт, використавши раніше захопленіплацдарми на західному березі  Північного Донця. 13серпня почався наступ військйого правого крила, а 16 серпня – ударного угруповування в центрі фронта. Те,що першим вступили в битву війська правого крила, пояснюється тим, що  Ставкихотіли надать допомогу Степному фронту, котрий в цей  час вів тяжку боротьбу вХарківському напрямку.

     З перших днівбої  прийняли затяжний характер. Ворог чинив опір наступу військПівденно-Західного фронта, використовуючи для котратак крупні сили танків,артилерії, авіації, піхоти. 18 серпня після тяжких боїв війська правого крила врайоні Харкова значно ускладнилися. Але в цей час наступ  військ Центральногоугруповування фронта розвитку не отримало. 18 серпня в наступ підключивсяПівденний фронт. Прорив захисту на Міусі робили на вузькій ділянці п”ята ударнаармія генерала В.Д.Цветаєва і  2-а гвардійська армія генерала Г.Ф.Захарова.

     Після потужноїартилерійської і авіаційної підготовки 5-а ударна армія вклинилась в оборонуворога вже в перший день пройшла на 10 км. Всі спроби німецького командуванняліквідувати прорив та розбити тих, хто наступав назавжди. Радянські війська відбиваликонрнапади ворога, продовжували розвиток наступу на Амвросівку, 6-а армія буларозділена на дві частини. Успішні дії Південного фронта зробили реальну загрозурозгрома гітлерівців на Південній частині фронту .

     Над флангом татилом німецьких армій, захищавшихся  в Донбасі, повисла загроза з півночі. З 23серпня війська степного фронту при активній дії флангів військ Воронезького таПівденно-Західного фронтів визволили Харків.

     СтавкаВерховного Головнокомандування вже 24 серпня поставила Степному фронту завданняпродовжити наступ всіма силами в загальному направленні на Валки і разом злівим крилом Воронезького фронту знищити валковське угрупування ворога ірозвивати наступ на Красно град. В цей же час Ставка зміцнила Воронезькийфронт, передавши йому із свого резерву 52 армію. Вона вводилася в битви назахід Ахтирки.

     27 серпня вВінницю прибув Гітлер. На пройденій нараді, Ман штейн наполягав на тому, щобзначно зміцнити групу армії “Північ”, без чого на його думку, не можна булоприпинити наступ радянських військ в Донбасі.

     З кожним днемположення 1-ої танкової та 6-ої німецьких армій все більш ускладнювалося.Війська Південно-Західного фронту1 вересня визволили Лисичанськ. ВійськаСтепного фронту, розбили опір ворога, оволоділи залізнодорожним вузлом Люботинта вели в напрузі бої за Мерефу. В тяжких боях за Люботин брало участь 5-тагвардійська танкова армія генерала П.А.Ротмістрові і 53-та армія генералаІ.М.Моногарова. Визволення Люботина відкрило шлях до Полтави.

     Розгром німецькихз”єднань на Міуському  рубежі, продвинув Степного та Воронезького фронтівпівденніше Харкова і те, що значні сили ворога скувало наступПівденно-Західного фронта, зробили загрозу для знищення донбаського угрупуванняворога. Таким чином, не пройшло і 10 днів після завершення битви під Курськом,як положення ворога  під Курськом стало критичним.

     Вермахт вже неміг виконувати роль захисника німецьких монополій на схід форпостах Донбаса.Представники об”єднання Крупа, Фліг, Манесмана, Плейгерата та інших магнатівфінансового і промислового капіталу Німеччини повинні були успішно із цьогорайону.  Після неодноразових прохань Манштейна, щоб вивести війська із ДонбасаГітлер ввечорі 31 серпня дав дозвіл командуванню групи армії “Південь”відводити6-ту армію та правий фланг та 1-ої танкової армії на підготовлену тисовупозицію.

     Дуже погано  дляфашистів складалися часи та бої, які проходили на сході України, особливо длягруп армії “Центр” та “Південь”. Радянське командування не давало ворогу перепочити.Іще 16 серпня Ставка Верховного Головнокомандування уточнила задачуцентрального фронту. Центрального фронту потрібно було наступати в направленніна Івськ, Хутір-Михайлівський і десь 1-5 вересня вийти на границю річки Десна,південніше Трубченська, Новгород-Сіверський, Шостка, Глухів і Рильськ. Вподальшому розвивати наступ в направленні на Конотоп, Ніжин, Київ таблагополучно форсувати Десну і вийти на правий берег у напрямку Чернігова.Операцію думали почати 19-20 серпня, але із-за того, що не вистачалобоєприпасів, вона була відкладена на неділю.

     Не дивлячись наускладнення, темпи наступу військ в Донбасі збільшувалися. 10 вересня з”єднанняПівденного фронта  разом із десантом, якого висадили з кораблів Азовсько-воєноїфлотилії, визволили Маріуполь.

     В захистівермахту були дві здоровенні дири на Київському напрямку і на Південному –групи армії “Південь” в Донбасі.

     Протягом 8вересня в Донбасі війська продовжували успішно наступати й пройшли вперед від15 до 20 км., оволоділи  обласним центром Донбаса м.Сталіно,

Яснувата іНово-Економічний, райцентром Авдіївка, райцентром Селі ловка, а також зайняли150 інших населених пунктів: Золотий Колодязь, Володимирівна, Ясинівка,Олександро-Григорівка та залізнодорожними станціями: Мерцалово, Готівка,Желанне, Галушкіно.

     Таким чиномДонбас був визволений від німецьких окупантів. Це повідомлення булоопубліковане в газеті “Партизанская правда”, З цієї битви та визволення відокупантів можна зробити висновок, що радянське керівництво вже мало чудовустратегію.

     26 серпня післяперегрупування військ, Центральний фронт почав наступ. Головний удар наносивсяна Новгород-Сіверському направленні військами 65-ої армії П.І.Батова, а такожчастиною сил 48-ої та 60-ї армії (командуючий генерал П.О.Романенко та генералІ.Д Черняхівський). Тут же вступила у бій  друга танкова армія С.І.Богданова.Їм потрібно було прорвати міцні позиції 2-ої армії, яка входила в групу армії“Центр”. Гітлерівці організували боротьбу та захист, вводили в бій свіжі резерви.Але, не дивлячись на жорстокий опір противника, до вечора 27 серпня військаП.І.Батова та С.І.Черняхівського зайняли Івськ. 30 серпня визволили м.Глухів,31  Рильськ і продовжили визволення України. На розсіченому фронті ворога діявпрорив до 100 кілометрів. Не знижаючи наступального пориву, війська форсувалиСейм та 6 вересня визволили важніший залізничний та вузол-Конотоп, а 9вересня-Бахмач, на півдні якого окільцювали та знищили залишки _ четвероворожих піхотних дивізій.

2 вересня  війська правого крила Воронезького фронту визволили м. Сумивід німецьких загарбників. Відрізнилися війська генерал-лейтенанта Лібісова таособливо 340 дивізія генерал-майора Мельникова та 232 стрілкова дивізіягенерал-майора Уштіна.

Задосягнутий успіх 540, 167 та 232 стрілковим дивізіям присвоїли найменування“Сумських”.

Війська Степного фронта після жорстоких боїв 4 вересня визволили містота залізничний вузол Мередоу. Командуючий Степним фронтом генерал І.Є. Конєв,оцінював все, що пройшло за ці дні та писав: “Открывался путь для более быстрого наступления 57-й и 7-й гвардейской армии кДнепру. Но предстояла еще упорная борьба с сильной полтавской группировкой 8-йнемецкой армии. В направлении Полтавы и Кременчуга под ударами Степного фронтаотступала самая крупная группировка 8-й армии немцев, состоящая из 3-го, 47-готанковых и 11-го армейского корпусов”.

Радянська Армія швидко просувалася на захід, один за одним визволяючидонецькі міста Горлівку, Можайськ, Артемівськ, Краматорськ. Тільки 6 вереснябуло визволено більше ста населених пунктів.

9 вересня зам. Верховного головнокомандуючого Маршал Радянського СоюзуГ.К. Жуков і командуючий Воронезьким фронтом генерал Н.Ф. Ватутін на основіраніш отриманих указів Ставки розбили план наступальної операції на Київськомунапрямку. Швидко його утвердив Верховний Головнокомандуючий. Воронезькомуфронту потрібно було нанести удар в напрямленні на Київ. Головні зусилля фронтубули націлені на правому крилі. Тут були розгорнуті 38, 40 та 3-я гвардійськатанкова армії, три танкові та кавалерійські корпуса.

Степовий фронт продовжував наступ на полтавсько-кременчугськомунапрямку.

7 вересня в телеграмі зам. Начальника Генерального штаба командуючимЗахідним, Брянським, Центральним, Воронезьким, Степовим, Південно-Західним тапівденним фронтами казалося: “Врезультате успешного наступления противник вынужден производить отвод своихчастей в дневное время. В отдельных случаях противник отходит крупными колонами в 1000-2000 машин, 2-3 ряда по однойдороге. На железнодорожных узлах и станциях противник, производя погрузку,допускает иногда скопление 50 и большего числа эшалонов. Необходимо усилитьвоздействие нашой авиации по отходящим колоннам противника и его эшалонов какна железнодорожних станций, так и в пути”.1 Авіація фронтів, утримувалапанування у повітрі наносила удари по відходячим з”єднанням ворога з переправаючерез Дніпро, Сож, Десну, Прип”ять.

Плани німецького командування здержали наступ Радянської Армії мавотримати одну тільки розруху. Вже 4 вересня Ставка верхмахта видала наказ пропідготовку до так званого “маневру Криамхиль.

1“Киев – город герой” Военноеиздательство Минестерства оборони ССР Москва 1978г. писатель Д. Ф. Григоровичстр. 106.

Війська Центрального фронту визволили 15 вересня м. Ніжин (100км відДніпра) – головний опорний вузол вогрожого захисту на підступах до Києва.Наступавши на півдні війська правого крила Воронезького фронту 10 вересняпрорвали захист міста Ровни.

13 вересня з”єднання 40-ї армії генерала К.С. Москаленко на широкомуфронті форсували ріску Сула та визволили місто Лохвицю. В захисних боях ворогніс важкі втрати. В вересні вони перевищили липневі близько 269 тис. Чоловік.Не булол у гітлеревців на Східному фронті резервів, широким наступромРадянської Армії залишили німецьке командування, можливості заповнити встратигічному фронті ролзриви.

15 вересня німецьке командування віддало наказ, щоб вивести військагрупи армії “ Південь” на лінію Мелітополя, Дніпра. Відступ за Дніпро таМолочно, на Східний вал, повинен був пройти всіма військами групи армії“Південь”.

Армії, які захищалися на Україні отримали нові завдання 4-а танковаармія відходила на границю Десни та Дніпра: лівим флангом – на Чернігів, аправим – до Канева. 1-й танковій армії було наказано відходити до Дніпра відКременчука до Запоріжжя, їй потрібно було утримати плацдарм у Запоріжжі. 6-таармія відступивши, повинна була зайняти позиції на річці Молочна і передзалізною дорогою Мелітополь– Запоріжжя. Кінцева мета наміченого виступувважалася утримання захисної границі на Дніпрі.

 В другій половині вересня темпи та розмах наступу радянських військпродовжували виростати. найбільш успішно воно розвивалося в смузі Центральногоі Воронезького фронтів.

 Війська правого крила Центрального фронту форсували Десну та 16вересня визволили Новгород-Сіверський. Німецький захист на Десні рухнув ікомандування вермахту не змогло, роблячи опір на цей захисний кордон нанестиудар у фланг та тил радянських військ, наступ на Гомельському та Київськомунапрямах. Війська лівого крила Центрального фронту продовжували розвиватинаступ до Дніпра. Вони повинні були форсувати Десну на півдні Чернігова.

В ніч на 19 вересня війська Центрального фронту форсували Десну на східЧернігова. Форсування річки Десна відбувалося так: було прийнято рішенняперебратися через річку в брід в районі села Летки. Ширина Десни приблизно284м, глибина-2м. Дивлячись на такі дані, можна зрозуміти, що зробити переправубуде дуже важко, але склад проявив розум при підготовці танків до переправи.Всі щілини в машинах танкісти закрили паклею та пропитаним солідолом. Вихлопнітруби подовжували спеціально виготовленими брезентовими рукавами. Механіки велимашину всліпу, виконуючи наказ командирів танків, а наказ передавали задопомогою переговорного пристрою.

За 8 годин переправилося близько 60 танків. Тільки в трьох машинах насередині ріски заглухнули двигуни їх витягали буксиром. Вперше в історіїрадянські танки здолали по дну під водою таку велику водяну перешкоду, якДесна. Успішно форсувавши р. Десну та вмілим обхідним маневром після важкихтрьохденних боїв, 21 вересня радянські війська ударили зі сходу півдня назахід,, розбили захищаючи Чернігів німецьке з”єднання, визволили цей обласнийцентр України – головніший опорний пцнкт оборони німців в низу Десни, 40 км відДніпра. Їх захист, який був підготовлений вздовж західного берега бувперешкоджений по всій Десні. Десятьом з’єднанням та частинам 13, 61, 16-їповітряної армії наказом Верховного Головнокомандуючого було призначененайменування Чернігівський.

В подальшому з’єднанні форсували Десну і до кінця місяця вийшли дорічок Сош та Дніпро на частині Гомель, Ясногородка.

Першим форсували Дніпро на частині Мнево гирло річки Прип”ять війська13-ї армії генерала Н.П. Пухова. 1-і передові загони вийшли до річки 21 вересняі на наступний день захопили плацдарм на правому березі. Форсуванняздійснювалося підручними засобами під сильними ударами ворожої авіації. Успіхзалежав від прагнення та рішучості. Розуміючи це, передові частини діялисміливо та швидко не даючи німцям опам’ятатися та зібратися з силами.

До завершення 22вересня 13-а армія охопила плацдарм на 25 км по фронту і від 2 до 10 км вглибину та вийшла на границю Мнево, Лукоеди, Верхни, Жари, Теремці, Прип’яті.На наступний день вони продвинулись до 35 км на захід від Дніпра і захопилиплацдарм на правому березі Прип”яті в її гирлі. Результати дії 13-ї арміїЧернігівсько-Прип”ятській наступальній операції по честі оцінило Радянськекерівництво. 16 жовтня 1943 р. указом Президіума Верховної Ради СРСР воїнамбули присвоєні звання Героя Радянського Союзу, в тому числі Н. П. Пухову, О.А.Бондареву, І.І. Людникову, І. О. Гусєву, А.А. Казаряну, Н. І. Сташеку, І.Н.Чернову, Н.О. Курятникову, П.Л. Пашину.  

     На самійпівденній частині радянсько-німецького фронту війська Північно-Кавказькогофронту, 16 вересня визволили від окупантів Новоросійськ та розвивали наступ, до9 вересня очистили від фашистських загарбників весь Таманський півострів. Такимчином, в ході літнього наступу 1943 року Радянська Армія відкинула ворога місцями на 400-450 км., визволила від фашистських загарбників ЛівобережнуУкраїну, Донбас, Таманський півострів на широкому фронті вийшла до Дніпра.Державі були повернені райони багаті на промисловість, сільське господарство,вони мали велике значення для подальшого визволення Радянської держави. Булистворені чудові умови для визволення Правобережної України та Криму.

     20 вереснявійська 13-ої армії почали підходити до Дніпра, сходу почали його форсувати начастині- Чорнобиль, стали на північ Києва. В ніч на 20 вересня передовіпідрозділи двох полків 70-ої гвардійської Стрєлкової дивізії з допомогоюпартизан загону “За Батьківщину” форсували Дніпро в районі Теремці черезДніпро, переправивши батальйони 203 полку підполковника В.А.Коноваленко.

     В цей же час напівдень Теремців у Домантово на поромі та 4-х плотах форсували Дніпро першіпідрозділи 205-го полку. А в ніч на 21 вересня, використовуючи партизанськіпереправ очні засоби, Дніпро форсували головні сили 205-го полку 7-їгвардійської стрілкової дивізії генерала І.А.Гусєва.

     21 вересня врайоні Домантово, де утримували невеликий плацдарм 205 полк, гітлерівціжорстоко атакували позиції гвардійців. Майже всі були вбиті в бою гвардійці2-го батальйону.

     Ознайомившись здокладом І.В.Сталін продиктував Б.М.Шапошникову слідуючи відповідь на адресукомандуючого Південно-Західного напрямку: “Генерал-майор Тупиков… представилв Генштаб паническое донесение. Обстановка, на оборот, требует сохраненияисключительного хладнокровия и выдержкикомандиров всех степеней. Необходимо, не поддаваясь панике, принять все меры ктому, чтобы удержать занимаемое положение и особенно прочно удерживать флангинадо заставить Кузнецова (командующего 21-й армией) и Потапова (командующего5-й армией) прекратить отход. Надо внушить всему составу фронта необходимостьупорно драться, не оглядываясь назад”.

     Великого успіхудосягли при форсуванні Дніпра війська Степового фронту. В ніч на 25 вересняпершими форсували річку північно-західні Верхньо-Дніпровські війська 7-їгвардійської армії генерал-лейтенанта М.С.Шуміло ва. За п’ять днів жорстокихбоїв армія розширила загарбаний плацдарм до 25 км. по фронту і до

15 км.в глибину. Докінця місяця форсували Дніпро і інші армії фронту.

     В смузі наступуПівденно-Західного фронту форсували Дніпро і захопили плацдарми 46-та арміягенерал-лейтенанта В.В.Глаголєва в районі на захід Дніпродзержинська, 6-таармія генерал-лейтенанта Шлеміна  і 12-та армія генерал-лейтенанта А.І.Данилова– на південь Дніпропетровська.

     До кінця вереснярадянські війська захопили 23 плацдарми. Дніпро, як стратегічна границя захистувтратив для ворога своє значення.

     Успішнефорсування Дніпра сходу і захват плацдармів на його правому березі єнайвідданішим  подвигом Радянської Армії в роки Великої Вітчизняної Війни.Повернемося до самого форсування: Радянське Верховне Головнокомандування іще напочатку вересня націлило наступ військ на форсування Дніпра з ходу та захватплацдармів на правому березі. Одночасно в директиві від 9 вересня Ставканаказала за успішне форсування Дніпра в районі Смоленська і нижче.

     Підготовка дофорсування Дніпра почалася заздалегідь в ході наступу. Вона захопила цілийкомплекс. Командири іще на дальніх підступах намітили найбільш вигідні райониможливого форсування річки, визначили сили та засоби для форсування, поставиливійськам завдання. Особлива увага надавалася на практичну підготовку військ дофорсування. Склад навчався виготовляти та використовувати підручні засоби дляпереправи, відмірювалися питання ведення бою на захваченому плацдармі,взаємодії підрозділів різних родів військ, управління вогнем в ході битви таінше. В частинах першого еталона створювалися передові загони, які повинні булипершими почати форсування з метою захопленням плацдармів. В їх склад виділялисянайбільш досвідчені, сміливі та ініціативні бійці та командири. В з’єднанняхВоронезького фронту передові загони на 50-70% були комуністи та комсомольці.Воєнна Рада фронтів та армій приймали міри, направлені на те, щоб надативійськам все необхідне для ведення бойових дій за Дніпром.

     Воєнна РадаВоронезького фронта з середини вересня видала розпорядження включити всі легкіпереправ очні засоби, які були в арміях, в склад військ першого ешалону,спеціально розглядали питання про організації переправи через Дніпро всіх родіввійськ, затвердили план наведення мостів в районі Києва.

     В радянські часидумали, що велику роль займали політоргани, але мені здається, що політорганинічого б не досягли, якби воїни, мужні сини України та інших держав, не мали бв серці хоча б краплю патріотизму, то все було б марно. Воїнська іскринка(сина, батька) рідної України загорілася вже на підході початку форсування.

     Велику увагуполіторгани звертали на більш значених воїнів. В вересни численний складпартійних організацій Воронезького фронту збільшився майже на 12 тисяч чоловік.Всього до початку форсування Дніпра в військах фронту налічувалося більше трьохтисяч первинних та біля 4,5 тисяч ротних.

     Форсування річкипочалося одночасно на широкому фронті з”єднанням всіх фронтах, які вийшли доДніпра на частинах від Лоєва до Запоріжжя.

     Передовіз”єднання частини по виходу до Дніпра не дочекалися прибуття спеціальнихпереправочних засобів, а приступали до форсування річки з ходу на самозроблених плотах із дерева  та дощок, паромах із порожніх бочок, плащ-палатках,набитих соломою, риболовецьких човнах. Північніше Києва, у смузі Центральногофронта першими форсували Дніпро війська 13-ої армії. Одним із першихпереправились через річку підрозділи 70-ої гвардійської стрілкової дивізіїгенерал-майора І.А.Гусєва і 322-ої стрілкової дивізії полковника П.Н.Лащенко.70-та дивізія в ніч на 21 вересня форсувала Дніпро в районі Окупіново і велабої за розширення плацдарму, 22 вересня форсували річку головні сили армії.Багато численні контратаки ворога відбивалися частинами армії.

     Так проходилибагато численні бої за визволення України. Радянські люди в своєму серці неслищирий патріотизм, любов один до одного, та найголовніше, любили матір – Українута сурового батька – Дніпро. Дніпро – річка давніх часів, Дніпро вшановувалибагато поетів, музикантів. Наш народний поет Т.Г.Шевченко, відвів особливу усвоїй поезії роль Дніпру. Згадуючи скільки Дніпро є українським скарбом, неможна було не захистити та визволити столицю України – місто Київ відфашистських загарбників. Багато війн проходило на цій річці і практично всівони були невдачею для ворога. Так склалося і з німцями. Визволяючи місто замістом, тодішня радянська республіка отримувала змогу перемогти світовийфашизм, але, найголовніше український народ звільнився від німецько-фашистськихокупантів. Згадуючи, як знущалися вороги над громадянами (цивільними особами),можна зрозуміти, чому ворог переможений. Злість радянських солдатівнакопичувалася, коли німці спалювали хати та розстрілювали  безневинних людейза те, що ті не бажали підкорятися. Слава радянських мужнім солдатам, якізмогли вистояти та прогнати паразита з українських земель.

     Свято почуття замогутню Радянську Вітчизну, за народ окриляла бійців, командирів разом з усімарадянськими людьми.

     Вони святкуютьвелику перемогу над фашизмом.