Реферат: ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Украiни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

НІКОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТУПРАВЛІННЯ, БІЗНЕСУ ТА ПРАВА

ПОЛТАВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

НА ТЕМУ:

ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИ УКРАЇНИ

студента І курсу

групи ЮП-11

Заборовця Костянтина Георгійовича

Науковий керівник: БілимМ.І.

Полтава 1999

1   Вступ……………………………………………………………………2

2   Прінцип поділу влади…………………………………………………6

3   Органи законодавчої влади……………………………………………9

4   Президент України……………………………………………………18

5   Органи виконавчої влади……………………………………………..22

6   Судові органи………………………………………………………….24

6.1 Конституційний Суд України………………………………………..24

6.2 Верховний Суд України………………………………………………26

6.3 Вищий Арбітражний Суд України…………………………………..30

7      Висновки………………………………………………………………35

8      Література……………………………………………………………..36

ВСТУП

 Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань іреалізації функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які уюридичній науці називають механизмом держави.

Механізм держави – це система всіх державних організацій,які здійсьнюють ії завдання і реалізують функції. З цієї точки зору соціальнепризначення держави здійснюється ії механізмом, який складається з органівдержави, державних підприємств і державних установ, які є різновидом державнихорганізацій. Частина державних організацій (саме органи держави) наділяютьсявладними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється управління в суспільсьтвіз метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина відображається окремимспеціальним поняттям, яким є поняття апарату держави.

Апарат держави – це система всіх державних органів, щоорганізують здійснення завдань, виконання відповідних ії функцій у межах своєікомпетенції. Апарат демократичної правової держави повинен відповідати деякимзагальним рисам і принципам, зокрема:

    -організація практичного здійснення принципународовладдя;  

    -сувереність державної влади;

    -неухильне додерження принципу законності;

    -орієнтація всієї діяльності на інтереси людини,особистості,                                                      

    -охорона прав людини і громадянина, реалізаціяпринципу гуманізму;

     -забезпечення балансу інтересів різних соціальнихпрошарків, націй етнічних груп, захист злагоди і консенсусу у суспільстві(принцип соціальної справедливості);

      -організація здійснення державної влади згідно зпринципом поділу влад, тобто ії діференціювання на законодавчу, виконавчу,судову гілки влади;

     -систематичне залучення до виконання державнихфункцій різноманітних громадських об’єднань, співпрацювання зними

      -забезпечення пріоритету  у механізміреалізації влади методів переконання та виховання.

Державний апарат є системою державнихорганів, а державний орган є первиною клитинкою державного апарату. Органдержави – це структурований і організований державою чи безпосередньо народомколектив державних службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділенийдержавними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські,розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення.1

Наявність владних повноважень означає, щоорган держави здатний встановлювати обов’язкові правила поведінки, тобтоюридичні норми і індівідуальні акти і домогатись за допомогою встановленихзаконом засобів їх здійснення. Від кожного державного органу, взято окремо чиспільно з іншими, значною мірою залежить рівень розвитку і ефективністьдіяльності державного апарату в цілому. Тому держава повинна піклуватись проте, щоб по відношенню до державних органів чітка визначалась сфера іхдіяльності і компетенція, були упорядковані їхні взаємовідносини з недержавнимиорганами і організаціями, насамперед, органами місцевого самоврядування, щобдержавні органи являли собою відносно самостійні, професійні та відповідальніланки державного апарату.

Орани держави мають загальні і специфічні ознаки. Дозагальних ознак можна віднести: всі органи держави, що створюються відповіднодо закону шляхом безпосередньої чи представницької демократії, покликанівиконувати передбачені законом функції; мають державно владні повноваження;діють у встановленому порядку; взаємопов’язані відношеннями субордінації; всіразом створюють одну цілісну систему, що називається апаратом держави.

Спеціфичними рисами, тобто такими, що відокремлюютьдержавни органи від недержавних і організацій, слід вважати:

-формування їх безпосердньо державою чи населенням(виборцями) і здійснення державними органами свїх функцій від імені держави;

-виконання кожним державним органом чітко визначенних,встановленому у законодавчому порядку повноважень, видів і форм діяльності;

-наявність у кожного державного органу юридичнозакріпленої організаційної структури, територіального масштабу діяльності,спеціального положення, що визначає його місце і роль у державному апараті, атакож порядок його взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;

-надання державним органам повноважень державновладногохарактеру. Наявність державно-владного характеру є найбільш важливою ознакоюдержавного органу, за якою існує можливість досить чіткого розмежуваннядержавних органів і державних організацій (підприємств, установ) віднедержавних органів і організацій.

В юридичній літературі описані різні принципи класифікаціїдержавних органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:

а) за місцем усистемі державного апарату: первинні(створюються через вибори усім населенням або його частиною); вторинні(створюються первинними, походять від них і підзвітні їм);

б) за змістом та напрямами державної діяльності:законодавчі органи, главу держави, органи державного управління чивиконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;

в) за способом утворення: виборні, призначуванні, ті, щоможуть успадковуватися;

г) за часом функціонування: постійні, тимчасові;

д) за складом: одноособові, колегіальні,

 е) за територією на яку поширюютьсяїх повноваження: загальні або центральні, місцеві або локальні.

     Що стосується вищих органів державної влади  Українито до них відносяться: Верховна Рада України, Президент України, КабінетМіністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, ВищийАрбітражний Суд України.1

ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ

      В раціонально влаштованій державі,  якою є правовадержава, влада  здійснюється  за  допомогою  спеціальних  органів.  Звідсирізні галузі влади: законодавча, виконавчо-розпорядча і судова. Для того, щозапобігти зловживанню владою і виникненню авторитарної, абсолютної влади,  незв'язаної правом, ці вітки не повинні  з'єднюватися в руках одного органу, тобто повинні бути роздільні.  Розподіл влад таким чином є структуроутворюючимі  функціональним  принципом  раціональної  організації  і контролю. Розмежуваннянаправлено на то, щоб утримати державну владу від  можливих  зловживань.  Всіоргани і вітки державної влади покликані бути хоронителями Конституції.Конституція повинна стояти  над  цими владами,  а не влади над Конституцією.Розподіл влад виражається в розподілі компетенцій, в заємному контролі, всистемі здержок і противаг, збалансованості, тобто рівновага досягається черезпроцеси налагодження  і  взаємопогодження .

     Принцип розподілу влад має два аспекти. По-перше, це розподілвлади між самими органами держави. Hі одному з органів не належить  вся державна влада в її повному об'ємі.  Забороняється реалізовувати функції,  щоналежать іншому органу. Таким чином  в  правовій  державі відсутня яка-небудьнеобмежена влада, не зв'язана правом і принципами  Конституції.  Розподіл владислугує  засобом стримування влади держави в рамках принципів розвинутогосуспільства,  слугує механізмом захисту прав особи, закріплених  в Конституції.  Розподіл влад полягає і в тому, щоб ні один з органів не  заняв авторитарно-абсолютного положення і не перевернув право і конституцію.  Відомосказане положення про те, що розподіл влад являє собою розподіл роботи вдержавному  механізмі  з  ціллю  раціоналізації  і  контролю. Розподіл влад - це  не  застигнутий  стан  відокремлених структур, а працюючий,  діючиймеханізм, досягаючий єдності на основі складнолго процесу узгодження  і спеціальних  правових процедур, передбачених  в  тому числі і на випадокконфлікту і екстремальної ситуації.  Загальний принцип єдності і розподілу владконкретизується  в  залежності  від  примінення  в різних історичних ситуаціяхі положеннях.  Єдність досягається  через динамічну рівновагу,  через певнунапругу, співдопомогу і процес улагодження.  Але при цьму обов'язкова умова: не  повинно бути зосередження влади в руках однієї особи чи органу, інакшестануть не можливі взаємоконтроль,  здержки і противаги, і отже, розподіл владі правова держава. Законодавець пов'язаний принципами права  і  конституції,правами людини.  Крім того він є під контролем народу. Важливе значення маєорган конституційного нагляду.  З його  допомогою забезпечуєтьсяконституційність  усіх  законів  і  підзаконних нормативних актів.  В системіздержок і противаг,  на  випадок необдуманних, поспішних  рішень законодавця, виправляючу роль грає глава держави (відкладне вето,  в певних випадках назначення дострокових виборів і інші його повноваження). Без цього механізмрозподілу влади буде недосконалим.

    Зтримування виконавчої влади,  надалі, досягається задопомогою її  підзвітності  і  відповідальності  перед  народнимпредставництвом.1Мова йде про політичну відповідальність,  забезпечувану за допомогою вотумунедовіри.  Важливу роль у  боротьбі із  зловживаннями  виконавчої влади граєтакож інститут імпічменту. Виконавець не повинен підміняти не тільки  законодавця,але  і  суддю.  Hіхто  не  може  бути  суддею у власній справі. Тому громадянинв правовій державі повинен мати  право подати в  суд  на будь-які діївиконавчої влади (як на окремих посадових осіб,  так і на виконавчо-розпорядчийорган в  ціло-му). В іншому випадку зловживання виконавця станутьбезпокаранами, видкриється шлях до встановлення тиранії.

    Суд, система  правосуддя  — третя необхідна гілкавлади в механізмі розподілу влади.  Це арбітр,  що вирішує  спори  про право. Вправовій деражві праввосуддя чиниться тільки судом. В цьому найважливішагарантія прав і свобод  громадян,  правової державності в  цілому.  Суд неповинен підміняти собою законодавця чи виконавця,  інакше він перетвориться вдеспота. Але в свою чергу  ні  законодавець,  ні  виконавець  не повинні собіприсвоювати функції суду.  Тому найважливішим  є  забезпечення реальноїнезалежності  суду  від різноманітних органів і осіб, котрі б диктували йомусвою волю і фактично узурпували  судову владу. Оптимальним варіантом єназначення судей пожиттєво або, по крайній мірі,  на довгий термін.  Суддіповинні назначатися вищестоячими органами влади. Суд присяжних є найбільшдіяльною формою забезпечення незалежності і  об'єктивності  правосуддя. Виразом рівності  громадян перед законом є підсудність загальному суду, недопустимість розширення  юрисдикції  спеціальних судів.

     Панування права прокламує,  щоб суд виступив арбітром  в спорі про опрушення права не тільки в правозастосовчому, але й вправотворчому процесі.  Суд повинен бути здержуючим фактором проти порушень права і конституції не тільки зі сторони виконавця, але й зі сторони законодавця. Для цього необхідний конституційний суд. Hе підміняючи законодавцяі залишаючись в межах судових юрисдикційних задач, конституційний судзабезпечує конституційність   закону,   інакше   кажучи  верховенствоКонституції в правотворчій діяльності законодавця.  Без  такої судовоїперевірки   конституційності  законів  (і  тим  більше підзаконних нормативнихактів) не може  утвердитись  панування права, правова держава.  Існуванняконституційного суду дозволить не приміняти такий нормативний акт (в тому числі  і  закон), що суперечить конституції. Є ще один аспект діяльностісуду в  механізмі  здержок  і противаг. Виступаючи в ролі арбітру,  рішаючиспори, суд звертається до тлумачення права і Конституції.  В певних  випадкахвін може  використовувати  аналогію  закону  і аналогію права.  Тобто, в своїхрішеннях суд може вийти за межі букви закону  і звернутися до його духу. Втакому випадку він приймає рішення, керуючись духом законів,  змістом права, іншими  словами,  на основі дійсно-історичних аксіом і принципів права. Цедозволяє суду більш оперативно в порівнянні  з  законодавцем  приводитиправопорядок у відповідність з потребами життя. В відомих рамках така свободасуду не протиречить правовій державі. Тому що мова в цих випадках йде не проповсякденну діяльність суду,  а про екстремальні, виключні ситуації в системіздержок і противаг, розпреділенні і балансуванні влад.  Важливо,  щоб суд прицьому залишався  хоронителем  Конституції,  захищав  право  і пргрес, а  непертворювався в зброю зловживань і реакції. Тут необхідний цілий ряд факторів іумов (організаційних,  юридичних, культурних і ін.),  завдяки яким суд можефактично стояти на сторожі панування права і справедливості, мати високу повагуі авторитет в суспільстві.

Розподіл влад — це не тільки юридичний і  організаційний,але й соціально-політичний принцип,  що дозволяє з'єднати такі протиречивіаспекти соціального життя, як влада і свобода, закон і  право,  держава  і суспільство.  Розподіл  влади є необхідною умовою,  мірою і маштабом демократизації політичного життя. З  цим пов'язаний другий аспект розподілу влади: розпреділення влади між класами і групами,  проблема участі різноманітних груп в  реалізації влади,  степінь представленості з урахуванням різноманітнихінтересів і т. д. В правовій державі влада походить від народу,  тому тількинарод в своїй конкретно-історичній реальності і повинен  мати  можливість приймати участь в реалізації політичної влади.1  Державна влада в цілому і різноманітні її  гілки  не  повинні   бути   монополізовані якою-небудь однією групою, прошарком,  класом,  оскільки мова йде про правову державу,  про пануванняправа. В правовій державі важливо  забезпечити представництво інтересів різнихпрошарків і груп,  плюралізм думок і інтересів.  Такий  плюралізм повинен з допомогою розподілу влади органічно з'єднати демок-ратизацію влади з її компетенцієюі професіоналізмом .

Обов'язковою умовою для цього є розподіл влади, тобторозподіл влади через  соціально-політичний  плюралізм.  Монополія владибезнадійно веде до політичної патології в різних  її  різновидах, таких,  як авторитарна тиранія,  бюрократична олігархія, охлократія, антигуманнатехнократія,  мафія, що доривається до політики. Запобігти  монополізації владизі сторони кого б там не було можна лише тоді,  коли вона  стане  розділеною, розпреділеною серед різних учасників політичного процесу, політичної системи. А для цього в свою  чергу  необхідна  повноцінно пульсуюча правова  держава, що  може свій плюралізм адекватно представити в інститутах політичної влади, всистемі розподілу влади.

ОРГАНИ ЗАКОНДАВЧОЇ ВЛАДИ

   Єдиним органом  законодавчої  влади  вУкраїні  є парламент — Верховна Рада України. Конституційний  склад  Верховної Ради  України  — чотириста п'ятдесят народних депутатів України, якіобираються  на основі  загального,  рівного  і  прямого  виборчого  права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

України відбуваються в останню неділюберезня четвертого року  повноважень Верховної Ради України. Позачергові виборидо Верховної  Ради  України  призначаються Президентом України і проводяться вперіод шістдесяти днів  з  дня опублікування  рішення  про  дострокове припинення    повноважень Верховної Ради України.

   Народні депутати  України  обираютьсягромадянами  України  на  основі  загального,  рівного  і  прямого виборчого права   шляхом   таємного   голосування   за   змішаною(мажоритарно-пропорційною) системою. Усього обирається 450 депутатів.  З них225  обирається  в одномандатних  виборчих  округах на основі відносноїбільшості,  а 225 — за списками кандидатів у  депутати  від  політичних партій, виборчих блоків   партій   у  багатомандатному  загальнодержавномувиборчому окрузі на основі пропорційного  представництва.1Виборчий  процес  здійснюється  на  засадах   вільного   і рівноправного  висування  кандидатів  у  депутати,  гласності  та відкритості,  свободи агітації,  рівних  можливостей   для   всіх кандидатів  у  проведенні виборчої  кампанії,  неупередженості до кандидатів з  боку  органів  державної влади,  органів  місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цихорганів.  Участь   громадян   України   у  виборах  є  добровільною.Вважається,  що виборці,  які не брали  участі  у  голосуванні  на виборах, підтримують  результати волевиявлення тих виборців,  які взяли участь уголосуванні на виборах.

     Вибори депутатів  можуть   бути  черговими,   позачерговими, повторними, а також замість депутатів, які вибули.

      Здійснення   громадянами  України права  обирати  і  бути обраними не залежить  від  їх  раси,  кольору  шкіри, політичних, релігійних  та інших переконань,  статі,  етнічного та соціальногопоходження,  майнового стану,  місця проживання,  мовних або інших ознак.Обмеження виборчих прав,  що не  передбачені  Конституцією України,забороняються. Право голосу на виборах мають громадяни України,  яким  на день проведення  виборів  виповнилося вісімнадцять років.  Кожний виборець має  водномандатному  та  багатомандатному загальнодержавному виборчих округах поодному голосу.  Не мають права голосу і  права  бути  обраними громадяни, визнанісудом недієздатними.   Здійснення   виборчого  права зупиняється для осіб,  якіза вироком суду  перебувають  в  місцях позбавлення волі, — на час перебуванняв цих місцях. Депутатом може бути обраний громадянин України,  який  має право голосу,  на  день  виборів  досяг  двадцяти  одного  року і проживає в Україніпротягом останніх п'яти років.  Не  може  бути  обраний  депутатом громадянин,  який  має судимість за вчинення  умисного  злочину,  якщо  ця судимість  не погашена і не знята у встановленому законом порядку.Військовослужбовці  Збройних Сил, Національної  гвардії, Прикордонних  військ,   Управління   державної   охорони,  військ Цивільної  оборони, Служби  безпеки  України,   інших   утворених

відповідно до законів України військовихформувань, крім тих осіб, які проходять строкову військову або  альтернативну(невійськову) службу, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніхсправ України,  судді і  прокурори,  а  також  державні службовці можуть  бутизареєстровані кандидатами в депутати, якщо на момент реєстрації вони подадутьдо  окружної  виборчої  комісії  особисте зобов'язання про  припинення виконання  службових повноважень на період виборчої кампанії. Усі особи, якіобрані депутатами, звільняються з роботи чи служби та із займаних посад.

      Проведення   виборів   депутатів  організовують   виборчі комісії,  які  утворюються  і діють у порядку, визначеному законами України. Вибори  депутатів  є  рівними.  Громадяни України  беруть участь у виборах на рівних засадах. Вибори депутатів є прямими.   Депутати   обираються безпосередньо  виборцями.  Голосування  на виборах  є таємним: контроль   за   волевиявленням   виборців  у  будь-якій формі  не допускається.

     Право висування кандидатів  у депутати  належить  громадянам України,  які  мають  право голосу.  Це правореалізується ними як шляхом самовисування,  так і через політичні партії,виборчі блоки партій,  а  також  збори  громадян  і трудові колективи упорядку, визначеному цим Законом.

      Народні  депутати  України   здійснюють    свої повноваження на постійній основі. Народні  депутати  України    не    можуть    мати    іншого представницького мандата чи бути надержавній службі. Вимоги  щодо  несумісності  депутатського  мандата  з  іншимивидами діяльності встановлюються законом.            

      Перед вступом на посаду народні депутати  України складають перед Верховною Радою України таку присягу:«Присягаю на вірність  Україні.  Зобов'язуюсь  усіма  своїми  діями   боронити суверенітет і незалежність України, дбати  про  благо  Вітчизни  ідобробут Українського народу.

     Присягаю  додержуватися  Конституції України   та    законів України,  виконувати   свої    обов'язки    в   інтересах    усіх співвітчизників». Присягу зачитує найстарший за вікомнародний депутат  України перед відкриттям першої сесії новообраної ВерховноїРади  України, після чого депутати скріплюють присягу  своїми  підписами  під її текстом. Відмова скласти присягу має  наслідком  втрату  депутатськогомандата. Повноваження народних депутатів України починаються з моментускладення присяги.

   Народним   депутатам    Українигарантується депутатська недоторканність. Народні депутати України не несутьюридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання упарламенті  та  його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.Народні депутати України не можуть бути без  згоди  Верховної Ради  України притягнені  до кримінальної    відповідальності, затримані чи заарештовані.Повноваження    народних    депутатів України припиняються одночасно зприпиненням  повноважень  Верховної  Ради України.

     Повноваження  народного   депутата   України    припиняються достроково у разі:

     1) складення  повноважень  за  його особистою   заявою;

     2) набрання  законної  силиобвинувальним вироком щодо нього;

     3) визнання його судом недієздатнимабо  безвісно  відсутнім;

     4) припинення   його  громадянства або  виїзду  на  постійне проживання за межі України;

     5) смерті.

     Рішення  про  дострокове  припинення повноважень   народного депутата України приймається більшістю відконституційного  складу Верховної Ради України. У разі невиконання  вимоги щодо  несумісності  депутатського мандата з іншими видами діяльностіповноваження народного депутата України припиняються достроково на  підставі закону за рішенням суду. Верховна Рада України  працює  сесійно. Верховна РадаУкраїни є повноважною за умови обрання не  менш як двох третин від їїконституційного складу. Верховна Рада України збирається на першу  сесію  не пізніше ніж на тридцятий  день  після  офіційного  оголошення  результатіввиборів. Перше засідання Верховної Ради України  відкриває  найстарший за вікомнародний депутат України. Порядок  роботи  Верховної  Ради    України   встановлюється Конституцією України  та  законом  про  регламент  Верховної Ради України.

    Чергові сесії Верховної Ради  Українипочинаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.Позачергові сесії  Верховної  Ради  України,  із  зазначенням порядку денного,скликаються Головою  Верховної  Ради  України  на вимогу  не  менш  як третини  народних  депутатів  України   від конституційного  складу  Верховної Ради  України  або  на  вимогу Президента України. У разі введення воєнного чи надзвичайного  стану  в  Україні Верховна Рада України збирається у дводеннийстрок без скликання. У разі закінчення строку повноважень Верховної  Ради України під час  дії  воєнного  чи  надзвичайного  стану  її  повноваженняпродовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України,обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

     Засідання  Верховної  Ради  Українипроводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості  відконституційного складу Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради України приймаються  виключно  на  її пленарних засіданнях шляхом голосування.Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народнимдепутатом України особисто.

    До повноважень Верховної Ради Україниналежить:

     1) внесення змін до Конституції Українив  межах  і  порядку, передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції;

     2) призначення    всеукраїнського  референдуму   з   питань, визначених статтею 73 Конституції України;

     3) прийняття законів;

     4) затвердження Державного бюджетуУкраїни та  внесення  змін до нього;  контроль  за  виконанням  Державного бюджету  України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

     5) визначення засад внутрішньої ізовнішньої політики;

     6)затвердження загальнодержавнихпрограм   економічного, науково-технічного, соціального,національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

     7) призначення   виборів   Президента  України   у   строки, передбачені цією Конституцією;

     8) заслуховування щорічних тапозачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становищеУкраїни;

     9) оголошення за поданням ПрезидентаУкраїни  стану  війни  і укладення  миру,  схвалення  рішення  Президента   України    про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

     10) усунення Президента України з постав  порядку  особливої процедури  (імпічменту),   встановленому  статтею    111Конституції України;

     11) розгляд  і  прийняття  рішення щодо  схвалення  Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

     12) надання  згоди   на   призначення  Президентом   України Прем'єр-міністра України;

     13) здійснення  контролю  за діяльністю  Кабінету  Міністрів України відповідно до цієї Конституції;

     14) затвердження  рішень  про надання   Україною   позик   і економічної    допомоги    іноземним  державам   та   міжнародним організаціям, а також про одержання Україною відіноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, непередбачених Державним   бюджетом   України,   здійснення   контролю   за    їхвикористанням;

     15) призначення чи обрання на  посади, звільнення  з  посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб увипадках, передбачених цією Конституцією;

     16) призначення на посади тазвільнення  з  посад  Голови  та інших членів Рахункової палати;

     17) призначення    на   посаду   та  звільнення   з   посади Уповноваженого   Верховної   Ради   України   з   прав    людини; заслуховування  його  щорічних  доповідей  про  стан дотриманнята захисту прав і свобод людини в Україні;

     18) призначення на  посаду  та звільнення  з  посади  Голови Національного банку України за поданнямПрезидента України;

     19) призначення    та   звільнення  половини   складу   Ради Національного банку України;

     20) призначення половини складуНаціональної ради  України  з питань телебачення і радіомовлення;

     21) призначення на посаду та припинення  повноважень  членів Центральної виборчої комісії за поданнямПрезидента України;

     22) затвердження загальної структури,чисельності, визначення функцій  Збройних  Сил  України,  Служби  безпеки України,  інших утворених відповідно до законів України  військових  формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

     23) схвалення рішення про наданнявійськової  допомоги  іншим державам, про направлення  підрозділів  Збройних Сил  України  до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших  державна територію України;

     24) надання згоди на призначення напосади  та  звільнення  з посад  Президентом  України  Голови  Антимонопольного  комітету України, Голови Фонду державного майна України,Голови  Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

     25) надання  згоди  на  призначення Президентом  України  на посаду  Генерального  прокурора  України; висловлення    недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідкомйого  відставку з посади;

     26) призначення  третини складуКонституційного Суду України;

     27) обрання суддів безстроково;

     28) дострокове    припинення  повноважень   Верховної   Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку  Конституційного Суду  України  про  порушення  нею Конституції Україниабо законів України;  призначення  позачергових  виборів  до  Верховної   РадиАвтономно Республіки Крим;

     29) утворення і ліквідація районів,встановлення і зміна  меж районів і міст, віднесення населених пунктів  до категорії  міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

     30) призначення чергових тапозачергових виборів  до  органів місцевого самоврядування;

     31) затвердження  протягом  двох  днів з  моменту  звернення Президента України указів про введення воєнного  чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її  місцевостях,  про  загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами назвичайної екологічної ситуації;

     32)  надання  у  встановлений законом   строк    згоди    на обов'язковість  міжнародних  договорів України   та    денонсація міжнародних договорів України;

     33) здійснення парламентського контролюу  межах,  визначених цією Конституцією;

     34) прийняття рішення про направлення запиту  до  Президента України на  вимогу  народного  депутата  України, групи  народних депутатів  чи  комітету  Верховної  Ради    України,   попередньо підтриману не менш як однією третиною від  конституційного  складуВерховної Ради України;

     35) призначення на посаду та звільнення з  посади  керівника апарату Верховної Ради України; затвердження  кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

     36) затвердження переліку об'єктівправа державної власності,

що не підлягають приватизації; визначенняправових засад вилучення об'єктів права приватної власності.

     Верховна  Рада  України  здійснює інші  повноваження,    які відповідно до Конституції України віднесені до їївідання.

     Народний  депутат  України  має  право на  сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів  ВерховноїРади України, до Кабінету Міністрів України, до  керівників  інших органівдержавної влади та  органів  місцевого  самоврядування,  а також  до  керівників   підприємств,   установ   і   організацій, розташованих   на  території   України,    незалежно    від    їх підпорядкування і формвласності.

     Керівники  органів  державної  влади та  органів   місцевого самоврядування, підприємств,  установ  і  організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду йогозапиту. Верховна Рада України за пропозицією  не  менш  як однієї третининародних депутатів України від  її  конституційного складу  може  розглянути питання  про  відповідальність  Кабінету Міністрів  України  та  прийняти резолюцію  недовіри   Кабінетові Міністрів України більшістю відконституційного  складу  Верховної Ради України.

     Питання про відповідальність Кабінету Міністрів  України  не може розглядатися  Верховною  Радою  України  більше одного  разу протягом однієї  чергової  сесії,  а  також  протягом  року  післясхвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

      Верховна  Рада  України  обирає  зі свого  складу Голову Верховної Ради України,  Першого  заступника  і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх.

     Голова Верховної Ради України:

     1) веде засідання Верховної РадиУкраїни;

     2) організовує підготовку питань до розгляду  на  засіданнях Верховної Ради України;

     3) підписує   акти,  прийняті Верховною  Радою  України;

     4) представляє Верховну Раду  України у  зносинах  з  іншими органами державної влади України та органами влади іншихдержав;

     5) організовує роботу апарату ВерховноїРади України.  Голова Верховної Ради України  здійснює  повноваження, передбачені  цією Конституцією,  у  порядку,  встановленому  законом  про регламент Верховної Ради України.   

    Верховна Рада України затверджує переліккомітетів Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів. КомітетиВерховної  Ради  України  здійснюють  законопроектну роботу, готують іпопередньо  розглядають  питання,  віднесені  до повноважень Верховної РадиУкраїни. Верховна  Рада  України  у  межах  своїх  повноважень    можестворювати  тимчасові  спеціальні  комісії  для    підготовки    і попередньогорозгляду питань. Верховна Рада  України для проведення розслідування з питань,що  становлять  суспільний  інтерес,  створює   тимчасові   слідчі комісії, якщо  за  це  проголосувала  не менш як одна третина від конституційного складуВерховної Ради України. Висновки  і  пропозиції  тимчасових  слідчих  комісій не   є вирішальними для слідства і суду. Організація і порядок  діяльності комітетів  Верховної  Ради України, її тимчасових спеціальних і  тимчасових слідчих  комісій встановлюються законом.

     Повноваження Верховної Ради Україниприпиняються у день відкриття першого засідання  Верховної  Ради  України нового скликання. Президент  України  може  достроково  припинити  повноваженняВерховної  Ради  України,  якщо  протягом  тридцяти  днів   однієї черговоїсесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Повноваження  Верховної  Ради України,    що    обрана    на позачергових виборах,  проведених  після дострокового  припинення Президентом  України  повноважень   Верховної   Ради  України попереднього скликання, не можуть бути припинені  протягом  одного рокуз дня її обрання. Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроковоприпинені в останні шість місяців  строку  повноважень  Президента України.

     Верховна Рада України приймає закони,постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім  випадків,передбачених цією Конституцією.

   Виключно законами України визначаються:

     1) права і свободи людини ігромадянина, гарантії цих прав  і свобод; основні обов'язки громадянина;

     2) громадянство, правосуб'єктністьгромадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

     3) права корінних народів інаціональних меншин;

     4) порядок застосування мов;

     5) засади    використання   природних  ресурсів,   виключної (морської) економічної  зони,  континентального  шельфу, освоєння космічного  простору,  організації  та  експлуатації енергосистем,транспорту і зв'язку;

     6) основи   соціального  захисту, форми  і  види  пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості,шлюбу, сім'ї, охорони дитинства,  материнства,  батьківства; виховання, освіти,культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

     7) правовий режим власності;

     8) правові  засади   і   гарантії   підприємництва;  правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

     9) засади зовнішніх зносин,зовнішньоекономічної  діяльності, митної справи;

     10) засади регулювання демографічних таміграційних процесів;

     11) засади утворення і діяльності політичних  партій,  інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

     12) організація і діяльність органіввиконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики таінформатики;

     13) територіальний устрій України;

     14) судоустрій, судочинство, статус суддів,  засади  судової експертизи, організація і діяльність прокуратури,органів дізнання і слідства,  нотаріату,  органів  і  установ  виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

     15) засади   місцевого  самоврядування;

     16) статус столиці України; спеціальний статус  інших  міст;

     17) основи національної  безпеки, організації  Збройних  Сил України і забезпечення громадського порядку;

     18) правовий  режим  державного  кордону;

     19) правовий   режим  воєнного  і надзвичайного  стану,  зон надзвичайної екологічної ситуації;

     20) організація і порядок проведеннявиборів і  референдумів;

     21) організація і порядок діяльностіВерховної Ради  України, статус народних депутатів України;

     22) засади цивільно-правовоївідповідальності; діяння, які  є злочинами, адміністративними абодисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

     Виключно законами Українивстановлюються:

     1) Державний  бюджет  України  і бюджетна  система  України; система  оподаткування,  податки  і  збори; засади  створення   і функціонування    фінансового,    грошового,   кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют а території України; порядок утворення і погашеннядержавного внутрішнього і зовнішнього боргу;  порядок  випуску  та обігудержавних цінних паперів, їх види і типи;

     2) порядок направлення підрозділівЗбройних  Сил  України  до інших держав; порядок допуску  та  умови перебування  підрозділів збройних сил інших держав на території України;

     3) одиниці ваги, міри і часу; порядоквстановлення  державних стандартів;

     4) порядок  використання  і  захисту державних символів;

     5) державні нагороди;

     6) військові звання, дипломатичніранги  та  інші  спеціальні звання;

     7) державні свята;

     8) порядок   утворення  і функціонування  вільних  та  інших спеціальних  зон,  що  мають  економічний чи  міграційний  режим, відмінний від загального.

     Законом України оголошується амністія.

     Право законодавчої  ініціативи  у Верховній  Раді України належить Президентові України, народним депутатамУкраїни, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.Законопроекти, визначені Президентом України як  невідкладні, розглядаютьсяВерховною Радою України позачергово.

      Закон підписує Голова  Верховної Ради  України  і невідкладно направляє його Президентові України.

     Президент України протягом п'ятнадцятиднів  після  отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і  сформульованимипропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщоПрезидент України протягом  встановленого  строку не  повернув  закон  для повторного  розгляду,  закон  вважається схваленим Президентом України і маєбути  підписаний  та  офіційно оприлюднений.

     Якщо під час повторного розгляду законбуде  знову  прийнятий Верховною  Радою  України  не  менш  як  двома третинами  від  її конституційного  складу,  Президент  України зобов'язаний    його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.Закон  набирає  чинності  через  десять  днів  з  дня  його офіційногооприлюднення, якщо інше не передбачено  самим  законом, але не раніше дня йогоопублікування.

       Бюджетна  система  України будується  на  засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільногобагатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом проДержавний  бюджет  України  визначаються будь-які видатки держави назагальносуспільні  потреби,  розмір  і цільове спрямування цих видатків.Держава прагне до збалансованості бюджету України. Регулярні звіти  про доходи  і  видатки  Державного  бюджету України мають бути оприлюднені.

      Державний бюджет  України затверджується  щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по  31 грудня,  а  за особливих обставин — на інший період. Кабінет Міністрів Українине пізніше 15 вересня кожного  року подає до Верховної Ради України проектзакону про Державний бюджет України на наступний  рік.  Разом  із  проектом закону  подається доповідь про хід виконання Державного бюджету  України поточного року.

      Кабінет Міністрів  України відповідно  до  закону подає до Верховної Ради  України  звіт  про  виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений.

     Контроль  за  використанням  коштів  Державного бюджету  України  від  імені  Верховної  Ради  України    здійснюєРахункова палата.

     Грошовою одиницею України є  гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці  є  основною  функцією  центральногобанку держави — Національного банку України.

     Рада  Національного  банку  України  розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль  за їїпроведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначаєтьсязаконом.

     Парламентський    контроль    за   додержанням конституційних  прав  і  свобод  людини  і  громадянина   здійснюєУповноважений Верховної Ради України з прав людини.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

    Президент України є главою держави івиступає від її імені. Президент  України  є  гарантом   державного   суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України,прав і свобод людини і громадянина.

    Президент України обираєтьсягромадянами  України

на основі загального, рівного і  прямого виборчого  права  шляхом таємного голосування строком на п'ять років.Виборчийпроцес здіснюється на засадах: багатопартійності, вільного і рівноправноговисування кандидатів у Президенти України; гласності івідкритості, свободиагітації; рівності можливостей всіх кандидаів у проведенні виборчої кампанії;неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевогосамоврядування та посадових і службових осіб цих органів.Участь громадянУкраїни у виборах Президента України є добровільною. Ніхто не може бутипримушений до участі чи неучасті у виборах. Президентом України може  бути обраний  громадянин  України, який досяг тридцяти п'яти років,  має  право голосу,  проживає  в Україні протягом десяти  останніх  перед  днем  виборів років  та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бутиПрезидентом України  більше ніж два строки підряд.Президент  України  не  може мати  іншого   представницького мандата,  обіймати  посаду  в  органах державної  влади  або    в об'єднаннях громадян, а  також  займатися  іншою оплачуваною  або підприємницькою діяльністю чи входити до складу  керівного органу або  наглядової  ради  підприємства,  що  має  на  меті  одержанняприбутку.Чергові  вибори  Президента  України  проводяться  в  останню неділюжовтня п'ятого року повноважень Президента України. У  разі дострокового припинення  повноважень  Президента  України  вибори Президента Українипроводяться в  період  дев'яноста  днів  з  дня припинення повноважень.Порядокпроведення виборів Президента України встановлюється законом.

 Новообраний Президент України вступає напост  не пізніше  ніж  через  тридцять  днів  після  офіційного  оголошеннярезультатів виборів,  з  моменту  складення  присяги  народові  на урочистомузасіданні Верховної Ради України. Приведення Президента  України  до  присяги здійснює  Голова Конституційного Суду України. Президент України складає присягу. Президент України, обраний на позачергових  виборах,  складає присягу у  п'ятиденний  строк   після офіційного    оголошення результатів виборів.Президент України  користується  правом недоторканності на час виконанняповноважень. За посягання на честь і  гідність  Президента  України  винніособи притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання ПрезидентаУкраїни охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тількиПрезидент України не  був  усунений  з поста в порядку імпічменту.

     Президент України:

     1) забезпечує державну незалежність, національну  безпеку  і правонаступництво держави;

     2) звертається з посланнями  до народу  та  із  щорічними  і позачерговими посланнями до Верховної Ради Українипро внутрішнє і зовнішнє становище України;

     3) представляє державу  в  міжнародних відносинах,  здійснює керівництво  зовнішньополітичною    діяльністю   держави,    веде переговори та укладає міжнародні договори України;

     4) приймає   рішення   про   визнання іноземних  держав;

     5) призначає та  звільняє  глав дипломатичних  представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;  приймає вірчі і відкличні грамоти  дипломатичних  представників іноземних держав;

     6) призначає всеукраїнський референдумщодо змін  Конституції України відповідно до  статті  156 Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

     7) призначає позачергові вибори доВерховної Ради  України  у строки, встановлені цією Конституцією;

     8) припиняє   повноваження  Верховної   Ради  України,  якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесіїпленарні засідання не можуть розпочатися;

     9) призначає    за    згодою   Верховної    Ради     України Прем'єр-міністра  України;  припиняє повноваженняПрем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

     10) призначає за  поданням Прем'єр-міністра  України  членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних  органів виконавчої влади, а також голів місцевих  державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

     11) призначає за згодою  Верховної Ради  України  на  посаду Генерального прокурора України та звільняє його зпосади;

     12)  призначає  половину  складу  Ради Національного   банку України;

     13) призначає половину складу Національної  ради  України  з питань телебачення і радіомовлення;

     14) призначає  на  посади  та звільняє  з  посад  за  згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету  України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

     15) утворює,   реорганізовує   та  ліквідовує   за  поданням Прем'єр-міністра України міністерства та  інші центральні  органи виконавчої влади,  діючи в межах коштів, передбачених наутримання органів виконавчої влади;

     16) скасовує акти Кабінету Міністрів України  та  акти  Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

     17) є Верховним  Головнокомандувачем Збройних  Сил  України; призначає на посади та звільняє з посад вищекомандування Збройних Сил України, інших військових формувань;  здійснює керівництво  у сферах національної безпеки та оборони держави;

     18) очолює  Раду національної безпеки іоборони України;

     19) вносить до Верховної Ради Україниподання про  оголошення стану війни та  приймає  рішення  про  використання Збройних  Сил України у разі збройної агресії проти України;

     20) приймає відповідно до закону рішення  про  загальну  або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні  або  в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

     21) приймає  у  разі  необхідності рішення  про  введення  в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайногостану, а  також оголошує у разі  необхідності  окремі  місцевості  України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням  цихрішень Верховною Радою України;

     22) призначає третину складу Конституційного  Суду  України;

     23) утворює суди у визначеному закономпорядку;

     24) присвоює вищі військові звання,вищі  дипломатичні  ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

     25) нагороджує     державними    нагородами;      встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

     26) приймає рішення про прийняття догромадянства України  та припинення громадянства України, про надання притулкув Україні;

     27) здійснює помилування;

     28) створює у межах коштів,передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноваженьконсультативні,  дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

     29) підписує закони,  прийнятіВерховною Радою  України;

     30) має право вето щодо  прийнятих Верховною  Радою  України законів із наступним поверненням їх на повторнийрозгляд Верховної Ради України;

     31) здійснює  інші   повноваження,  визначені   Конституцією України. Президент України не може передавати своїповноваження  іншим особам або органам.

     Президент України на основі та  на  виконання Конституції  і законів України видає укази і розпорядження, які  є обов'язковими до виконання на території України.

     Деякіакти  Президента  України, видані  в   межах    повноважень скріплюються підписами Прем'єр-міністра України  і міністра, відповідального за акт та його виконання.

     Президент України виконує  свої повноваження  до

вступу на пост новообраного ПрезидентаУкраїни.

     Повноваження Президента  України припиняються  достроково  у разі:

     1) відставки;

     2) неможливості  виконувати  свої повноваження   за   станом здоров'я;

     3) усунення з поста в порядкуімпічменту;

     4) смерті.

    Відставка Президента України набуває чинності  з

моменту проголошення ним особисто заяви провідставку на засіданні Верховної Ради України.

    Неможливість виконання ПрезидентомУкраїни  своїх

повноважень за станом здоров'я має бутивстановлена  на  засіданні Верховної  Ради  України  і  підтверджена  рішенням,    прийнятим більшістю від її конституційного  складу  на  підставі  письмовогоподання   Верховного  Суду  України — за зверненням Верховної Ради України, імедичного висновку. Президент України  може  бути  усунений  з  поста ВерховноюРадою України в порядку імпічменту у разі вчинення  ним державної зради абоіншого злочину. Питання про усунення Президента України  з  поста  в  порядкуімпічменту  ініціюється  більшістю  від  конституційного    складу ВерховноїРади України.Для проведення розслідування Верховна  Рада  України  створюєспеціальну тимчасову слідчу комісію, до  складу  якої  включаються спеціальнийпрокурор і спеціальні слідчі.Висновки  і    пропозиції    тимчасової   слідчої    комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України. Занаявності підстав Верховна Рада України не менш  як  двома третинами  від  їїконституційного  складу  приймає  рішення  про звинувачення Президента України.Рішення про усунення Президента України  з  поста  в  порядку імпічментуприймається Верховною Радою України не менш  як  трьома четвертими відїїконституційного складу  після  перевірки  справи Конституційним  Судом України  і  отримання  його  висновку  щодо додержання  конституційної процедури розслідування  і   розгляду справи про імпічмент та отриманнявисновку Верховного Суду України про те,  що  діяння,  в  яких  звинувачується Президент  України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

    У  разі  дострокового  припинення  повноважень

Президента України відповідно до статей 108,109,  110,  111 Конституції України виконання обов'язків Президента України на період  до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається наПрем'єр-міністра  України.  Прем'єр-міністр  України   в період виконання нимобов'язків Президента України  не  може  здійснювати повноваження, передбаченіпунктами 2, 6, 8, 10, 11,  12,  14,  15, 16, 22, 25, 27 статті 106 КонституціїУкраїни.

                 ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

 Кабінет  Міністрів  України  є  вищим органом  у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний  перед Президентом України та підконтрольний і підзвітнийВерховній  Раді  України  у межах, передбачених у статтях 85, 87 КонституціїУкраїни. Кабінет  Міністрів  України  у  своїй  діяльності   керуєтьсяКонституцією і законами України, актами Президента України. До  складу Кабінету  Міністрів  України  входять Прем'єр-міністр  України,   Перший   віце-прем'єр-міністр,    три віце-прем'єр-міністри,  міністри.   Прем'єр-міністр     України призначається Президентом України за згодою більше  ніж  половини від конституційного складу Верховної  Ради  України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом Україниза поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр  України  керує  роботою Кабінету  Міністрів України, спрямовує її на виконання  Програми  діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр-міністрУкраїни входить  із  поданням  до  Президента України про утворення,реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів виконавчої  влади,  в  межах  коштів, передбачених Державним бюджетом Українина утримання цих органів.

     Кабінет Міністрів  України  складає повноваження перед новообраним Президентом України. Прем'єр-міністр  України, інші  члени  Кабінету    Міністрів України  мають  право  заявити Президентові  України  про    свою відставку. Відставка Прем'єр-міністраУкраїни  має  наслідком  відставку всього складу Кабінету Міністрів України.Прийняття  Верховною  Радою  України    резолюції    недовіри КабінетовіМіністрів  України  має  наслідком  відставку  Кабінету Міністрів України.Кабінет  Міністрів  України,   відставку    якого  прийнято ПрезидентомУкраїни, за його дорученням продовжує виконувати  свої повноваження до початкуроботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесятднів. Прем'єр-міністр  України зобов'язаний  подати  Президентові  України заяву  про  відставку Кабінету Міністрів України за рішенням  Президента України  чи  у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.

   Кабінет   Міністрів   України:

     1) забезпечує     державний   суверенітет    і    економічну самостійність  України,  здійснення  внутрішньої   і   зовнішньої політики держави,  виконання Конституції і законівУкраїни,  актів Президента України;

     2) вживає заходів щодо забезпеченняправ і  свобод  людини  і громадянина;

     3) забезпечує проведення фінансової, цінової,  інвестиційної та податкової політики;  політики  у  сферах  праці  й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури,  охорониприроди, екологічної безпеки і природокористування;

     4) розробляє    і    здійснюєзагальнодержавні    програми економічного,  науково-технічного,   соціального  і культурного розвитку України;

     5) забезпечує  рівні  умови  розвитку всіх  форм  власності; здійснює управління об'єктами державної  власності відповідно  до закону;

     6) розробляє проект закону про Державний  бюджет  України  і забезпечує  виконання  затвердженого  Верховною   Радою   України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт  про йоговиконання;

     7) здійснює   заходи  щодо забезпечення  обороноздатності  і національної безпеки України,  громадськогопорядку,  боротьби  зі злочинністю;

     8) організовує і забезпечує здійснення  зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

     9) спрямовує і координує роботуміністерств,  інших  органів виконавчої влади;

     10) здійснює інші  повноваження, визначені  Конституцією  та законами України, актами Президента України.

    Кабінет  Міністрів  України  в  межах    своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які  є обов'язковими до виконання. Акти  Кабінету  Міністрів  України  підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові  акти    Кабінету    Міністрів   України, міністерств  та  інших  центральних  органів   виконавчої    владипідлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

     Члени  Кабінету  Міністрів  України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади  не  мають  правасуміщати  свою  службову  діяльність  з  іншою    роботою,    крімвикладацької, наукової та творчої у позаробочий  час,  входити  до складукерівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті  одержання прибутку.  Організація,  повноваження  і  порядок діяльності  Кабінету Міністрів  України,  інших  центральних   та місцевих органів  виконавчої влади  визначаються Конституцією  і законами України.

ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ

    Правосуддя  в  Україні  здійснюється  виключно судами.  Делегування  функцій  судів,  а  також  привласнення  цихфункцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів  поширюється  на  всі  правовідносини,   що виникають у державі. Судочинство здійснюється  Конституційним  Судом  України  та судами загальної юрисдикції.Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народнихзасідателів і присяжних. Судові  рішення  ухвалюються  судами  іменем  України і   є обов'язковими до виконання на всій території України. Система  судів загальної  юрисдикції  в  Україні будується за принципами територіальності іспеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції єВерховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів  є відповідні вищі суди. Відповідно до   закону  діють  апеляційні  та  місцевісуди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

     В Україні діє Вища рада юстиції, довідання  якої належить:

     1) внесення подання про призначеннясуддів на посади або  про звільнення їх з посад;

     2) прийняття рішення стосовно порушеннясуддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

     3) здійснення  дисциплінарного провадження  стосовно  суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих  судів  та розгляд  скарг  на  рішення  про  притягнення  до  дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та  місцевих  судів,  а також прокурорів. Вища рада юстиції складається  з  двадцяти  членів.  ВерховнаРада України,  Президент  України,  з'їзд  суддів  України,  з'їзд адвокатівУкраїни, з'їзд представників юридичних вищих  навчальних закладів та науковихустанов призначають до Вищої ради юстиції  по три члени, а всеукраїнськаконференція працівників  прокуратури — двох членів Вищої ради юстиції. Доскладу  Вищої  ради  юстиції  входять  за  посадою  Голова Верховного Суду України,  Міністр  юстиції  України,  Генеральний прокурор України.

  КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

     Конституційний  Суд  України  є  єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішуєпитання про  відповідність законів та інших правових актів Конституції Україниі дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

   Конституційний  Суд  України  складається    з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. ПрезидентУкраїни, Верховна  Рада  України  та  з'їзд  суддів України призначають пошість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного  Суду України  може  бути  громадянин України, який на день призначення досяг сорока  років,  має  вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш  як десять  років, проживає в Україні протягом останніх  двадцяти  років  та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається  на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Голова Конституційного   Суду    України    обирається  на спеціальному пленарномузасіданні Конституційного Суду України  зі складу  суддів  Конституційного Суду  України  шляхом    таємного голосування лише на один трирічний строк.

    На  суддів   Конституційного    Суду   України поширюються гарантії  незалежності  та  недоторканності,  підставищодо  звільнення  з  посади,  передбачені   статтею    126 Конституції України,та вимоги  щодо  несумісності, визначені  в  частині другій статті 127Конституції України.

     До  повноважень  Конституційного  Суду України належить:

     1) вирішення питань  про відповідність  Конституції  України (конституційність):

     законів та інших правових актівВерховної Ради України;

     актів Президента  України;  актівКабінету Міністрів України;

     правових актів Верховної РадиАвтономної Республіки Крим.

     Ці питання розглядаються зазверненнями: Президента  України; не менш як сорока п'яти  народних  депутатів України;  Верховного

Суду України; Уповноваженого Верховної РадиУкраїни з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

     2) офіційне   тлумачення  Конституції   України  та  законів України;

     З  питань,  передбачених  цією статтею,  Конституційний  Суд України ухвалює рішення,  які  є  обов'язковими до  виконання  на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

     Конституційний  Суд  України   зазверненням

Президента України або Кабінету МіністрівУкраїни дає висновки про відповідність Конституції  України  чинних міжнародних  договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться  до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. За  зверненням Верховної  Ради  України  Конституційний  Суд України дає  висновок  щодо додержання конституційної  процедури розслідування і розгляду справи проусунення Президента України  з поста в порядку імпічменту.

     Закони  та  інші  правові  акти  за   рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чив  окремій  частині,  якщо  вони  не  відповідають  Конституції України абоякщо була порушена  встановлена  Конституцією  України процедура їх розгляду,ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окреміположення, що визнані неконституційними,  втрачають    чинність    з    дня   ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам  актами і    діями,    що    визнані    неконституційними відшкодовується державою увстановленому законом порядку.

     Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом

       ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   Верховний Суд  України  є  найвищимсудовим органом України і здійснює нагляд за судовою діяльністю судівреспубліки в  порядку, встановлюваному законодавством України.

   Верховний Суд України:

     у межах своїх повноважень  розглядає справи  як  суд  першої інстанції, у  касаційному  порядку,  порядку нагляду ів зв'язку з

нововиявленими обставинами;

     вивчає і   узагальнює   судову  практику,   аналізує  судову статистику і дає керівні роз'яснення судам упитаннях застосування республіканського законодавства, що виникають прирозгляді судових справ.  Керівні роз'яснення  Пленуму  Верховного  Суду України  є обов'язковими для  судів,  інших  органів  і  службових  осіб,  щозастосовують закон, по якому дано роз'яснення;

     здійснює контроль  за  виконанням судами республіки керівних

роз'яснень Пленуму Верховного  Суду України;

     вирішує в межах своїх повноваженьпитаннях,  що випливають  з міжнародних договорів  України;

     здійснює інші повноваження, надані йомузаконодавством.

   Відповідно до Конституції УкраїниВерховному  Суду України належить право законодавчої ініціативи  у  Верховній Раді України. Верховний Суд  України  обирається  Верховною  Радою  Українистроком на десять  років  у  складі  Голови,  заступників  Голови, членівВерховного Суду і народних  засідателів. Кількісний склад  Верховного  Суду  України   встановлюється Верховною Радою України. Верховний Суд  України  один раз  у  п'ять  років   інформує Верховну Раду України про свою діяльність.

    Президія Верховної Ради України заподанням Голови Верховного Суду України затверджує: з числа заступників ГоловиВерховного Суду України -  першого заступника Голови Верховного Суду України; зчисла заступників Голови або членів Верховного Суду України — голів судовихколегій Верховного Суду України.

   Верховний Суд України діє в складі:

     1) Пленуму Верховного Суду України;

     2) судової   колегії  в  цивільних справах  Верховного  Суду України;

     3) судової  колегії  в  кримінальних справах Верховного Суду України;

     4) військової  колегії. 

     Для розгляду  організаційних  питань роботи  Верховного Суду України утворюється президія Верховного Суду  України.

     Пленум Верховного Суду України діє вскладі Голови Верховного Суду України, заступників Голови і членів ВерховногоСуду України. У засіданнях   Пленуму  беруть  участь  Генеральний  прокурорУкраїни і Міністр юстиції України.  Участь Генерального  прокурора України вроботі Пленуму є обов'язковою.

     У засіданнях Пленум,  не зв'язаних зрозглядом судових справ, на  запрошення  Голови Верховного Суду України можутьбрати участь судді,  члени науково-консультативної  ради  при  Верховному  СудіУкраїни, представники міністерств, державних комітетів і відомств, інших  державних органів  і  громадських  організацій,  а   також

наукових установ.

    Пленум Верховного Суду України:

     1) у  межах  своїх  повноважень розглядає  справи  в порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами;

     2) розглядає  матеріали  узагальнення судової   практики   і судової статистики, а також подання Генеральногопрокурора України і Міністра юстиції України  і  дає  керівні  роз'яснення судам  у питаннях   застосування   республіканського   законодавства;   при

обговоренні питання про дачу судам керівнихроз'яснень  заслуховує повідомлення  голів  Верховного  Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів про  судову  практикупо застосуванню  законодавства; 

     3) затверджує за  поданням  Голови  Верховного Суду  України склад судових колегій, а також заступників голів судових колегійі секретаря  Пленуму  Верховного  Суду  України   з   числа   членів ВерховногоСуду України;

     4) затверджує за  поданням  Голови Верховного  Суду  України науково-консультативну раду при Верховному СудіУкраїни;

     5) розглядає і вирішує питання провнесення подань в  порядку законодавчої  ініціативи у Верховну Раду України тапро тлумачення законів України;

     6) заслуховує повідомлення про роботуВерховного Суду України

і  звіти  голів  судових  колегій Верховного  Суду  України   про діяльність колегій;

     7) розглядає  подання  Голови Верховного  Суду  України  про невідповідність  керівних    роз'яснень Пленуму  Верховного  Суду України законодавству   України

     8) здійснює інші повноваження, наданійому законодавством.

    Питання, не зв'язані  з  вирішенням судових  справ,  внесені відповідно  до  цього Закону на розгляд ПленумуГоловою Верховного Суду України, Генеральним прокурором України або Міністромюстиції України,  заслуховуються  відповідно по їх доповідях або доповідяхуповноважених ними осіб. При цьому у питаннях, внесених на розгляд Пленуму Головою  Верховного  Суду  України  або Міністром юстиції

України,  Генеральний прокурор України даєвисновок. В обговоренні цих питань можуть брати участь також особи, запрошеніна засідання Пленуму Верховного Суду України.

     Для підготовки  проекту   постанови,  що   містить   керівні роз'ясненя, Пленум   у   необхідних  випадках  утворює  редакційну

комісію з числа членів Пленуму.

     Пленум Верховного  Суду  України скликається не менш як один раз на три  місяці.  Про  час  скликання  Пленуму і  питання,  що вносяться  на  його розгляд,  члени Пленуму,  Генеральнийпрокурор України і Міністр юстиції України повідомляються не пізніш  як  зап'ятнадцять днів до засідання. Проекти постанов Пленуму і  копії  протестів або  подань  по судових   справах   надсилаються   членам   Пленуму, Генеральному прокурору України і Міністру  юстиції  України  не  пізніш  як  задесять днів до засідання.Засідання Пленуму Верховного Суду України є правомочними при наявності не менш як двох третин його складу. ПостановиПленуму   Верховного   Суду   України   приймаютьсяь відкритим  голосуванням більшістю  голосів  членів  Пленуму,  які беруть участь у голосуванні.Постанови Пленуму   підписуються   Головою   Верховного  Суду України ісекретарем Пленуму.Секретар Пленуму  Верховного  Суду України поряд звиконанням обов'язків члена Верховного Суду  України  здійснює  організаційнуроботу   по   підготовці   засідань  Пленуму,  забезпечує  ведення протоколу і провадить  дії,  необхідні  для  виконання  прийнятих Пленумом постанов

     Склад судової  колегії в цивільнихсправах, судової колегії в кримінальних справах і військової колегіїзатверджується  Пленумом Верховного  Суду  України  з числа суддів ВерховногоСуду України. Голова Верховного Суду  України  у  необхідних  випадках  маєправо  своїм  розпорядженням  залучати  суддів  однієї колегії для розглядусправ у складі іншої колегії.

    Судові колегії  Верховного  Суду України розглядають у межах своїх повноважень справи як суд першої  інстанції, у  касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленимиобставинами. Судові колегії   вивчають  і  узагальнюють  судову  практику,аналізують судову  статистику  і  здійснюють  інші   повноваження, надані їмзаконодавством. Президія Верховного Суду України утворюється в складі Голови,заступників  Голови  і членів Верховного Суду України в кількості, щовизначається Президією Верховної Ради України. Склад президії  Верховного Суду   України   затверджується Президією Верховної Ради України  за  поданням Голови  Верховного Суду України. Президія Верховного  Суду України розглядає   питання організації  роботи  судових  колегій  і  апарату  Верховного СудуУкраїни,  а також подає допомогу нижчестоящим судам у правильному застосуваннізаконодавства, координуючи цю діяльність з Міністерством юстиції України.Засідання президії  Верховного  Суду  України  проводяться не менш як один разна місяць. Засідання президії Верховного Суду України є правомочними принаявності більшості членів президії. Постанови президії   приймаються  більшістю  голосів  членів президії,  які беруть участь у засіданні,  іпідписуються  Головою Верховного Суду України.

   Голова Верховного Суду України:

     1) приносить  у  межах  і  порядку,  встановлених   законом, протести  на  рішення,  вироки,  ухвали  і  постанови по  судових справах;

     2) у  випадках  і  порядку, встановлених  законом,   зупиняє виконання рішень, вироків, ухвал і постанов посудових справах;

     3) організує  роботу  по  вивченню  і узагальненню   судової практики,  аналізу судової статистики;  вносить поданняв державні органи,  громадські організації і службовим  особам  про  усуненняпорушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень, а такожорганізує роботу  по  здійсненню  контролю  за  виконанням керівних роз'яснень  Пленуму  Верховного  Суду  України і вносить матеріали на розглядПленуму;

     4) скликає  Пленум  Верховного СудуУкраїни і головує на його засіданнях;  може  головувати   в   судових  засіданнях   колегій Верховного Суду України при розгляді будь-якої справи;

     5) скликає президію Верховного  Суду  України і  вносить  на розгляд  президії  питання,  що потребують її рішення;  головуєна засіданнях президії;

     7) вносить  у  Пленум  Верховного Суду  України  подання про невідповідність  роз'яснень  Пленуму   Верховного  Суду   України законодавству України; 

     8) розподіляє обов'язки між заступниками  Голови  Верховного Суду України; 

     9) керує організацією роботи судовихколегій;  керує  роботою апарату Верховного Суду України;

     10) веде  особистий прийом,  організуєроботу суду по прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

     11) здійснює інші повноваження, наданійому законодавством.

   Заступники Голови Верховного СудуУкраїни:

     1) можуть  головувати у судовихзасіданнях колегій Верховного Суду України;

     2) приносять   у   межах  і  порядку, встановлених  законом, протести на  рішення,  вироки,  ухвали  і  постанови по  судових справах;

     3) у  випадку  і  порядку, встановлених  законом,  зупиняють виконання рішень, вироків, ухвал і постановпо судових справах;

     4) здійснюють відповідно до розподілуобов'язків  керівництво роботою структурних    підрозділів    апарату   Верховного   Суду України;

     5) ведуть особистий прийом громадян.

     У разі відсутності Голови ВерховногоСуду України його  права і  обов'язки  здійснює  перший  заступник  Голови Верховного Суду України,  а при відсутності першого заступника — заступник Голови Верховного Суду України.

   Голови судових колегій Верховного СудуУкраїни:

     1) головують у судових засіданнях керованихними колегій  або призначають для цього членів суду;

     2) утворюють  склад  суду  для розгляду  справ   у   судових засіданнях колегій;

     3) здійснюють керівництво роботоювідповідних колегій;

     4) подають   Пленуму   Верховного  Суду  України звіти  про діяльність колегій;

     5) мають  право  витребувати  судові справи  для  вивчення і узагальнення судової практики;

     6) організують   роботу  по підвищенню  кваліфікації  суддів відповідної судової колегії.

     Верховний Суд   України  видає «Бюлетень   Верховного   Суду України».

 ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

     Вищий  арбітражний  суд  України   є  найвищим   органом  у вирішенні господарських спорів і здійсненні нагляду щодо  рішень, ухвал,  постанов  арбітражних  судів   України та  контролю  заїх діяльністю.

     Вищий  арбітражний  суд  України  складається  з  Голови, першого заступника Голови, заступників Голови таарбітрів і діє  ускладі:

         пленуму Вищого арбітражного суду;

         президії Вищого арбітражного суду;

         арбітражних колегій по розглядуспорів та  перегляду  рішень, ухвал, постанов.

      Вищий арбітражний суд України:

     1) вирішує господарські спори,віднесені до його  компетенції Арбітражним  процесуальним     кодексом    України,   іншим законодавством   України,    міждержавними   договорами йугодами; може в межах підвідомчості арбітражних судів  України прийняти досвого провадження будь-який господарський спір;

     2) переглядає в порядку нагляду рішення,  ухвали,  постанови Вищого  арбітражного  суду,  арбітражного  суду Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст  Києва і Севастополя;

     3) вивчає і узагальнює практику застосування  законодавства, забезпечує однаковість  практики,  аналізує статистику  вирішення господарських спорів; дає роз'яснення арбітражним судам з  питань практики    застосування  законодавства  України,  яке  регулюєвідносини в господарській сфері та порядок вирішення господарських спорів.Роз'яснення Вищого арбітражного суду  є  обов'язковим  для арбітрів і учасниківгосподарських правовідносин, що  застосовують законодавство, з якого дано такероз'яснення;

    4) веде роботу, спрямовану на попередження  правопорушень  у сфері господарських відносин;

    5)  здійснює  організаційне  керівництво арбітражним   судом Республіки  Крим,  арбітражними  судами  областей,  міст Києва і Севастополя,  несе   відповідальність   за  організацію,  стан  івдосконалення   їх діяльності,  перевіряє  і  поширює  позитивний досвід   роботи  арбітражних судів республіки;

    6) забезпечує  підбір  і  підготовку кандидатів  у  арбітри, підвищення кваліфікації працівників арбітражних судів,організовує роботу по матеріально-технічному забезпеченню арбітражних судів  істворенню  належних  умов  для   їх    діяльності,    нормативномузабезпеченню, веденню статистичного обліку;

    7) здійснює інші повноваження, наданійому законодавством.

     Вищому  арбітражному  суду   відровідно    до    Конституції України  належить право законодавчої ініціативиу Верховній Раді України.

      Голова Вищого арбітражного судуУкраїни:

     1) організовує діяльність Вищого арбітражного  суду  і  несе відповідальність  за  виконання  завдань, покладених  на    Вищий арбітражний суд, видає в межах своїх повноважень  накази та  інші акти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників апаратуВищого арбітражного суду,  вживає  заходи  заохочення  і  накладає

дисциплінарні стягнення  на  голову арбітражного  суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя, їх  заступників,   арбітрів  цих  арбітражних  судів,арбітрів  та  працівників  апарату  Вищого арбітражного суду;

     2) здійснює  організаційне керівництво  роботою  арбітражних судів України;

     3) розподіляє обов'язки між заступникамиГолови та  арбітрами Вищого арбітражного суду;

     4) затверджує структуру, штатнийрозпис, кошторис  витрат  на утримання  Вищого  арбітражного  суду,  положення про  структурні підрозділи Вищого арбітражного суду;

     5) вносить у Верховну раду Українподання щодо:

     призначення  заступників   Голови   та    арбітрів    Вищого арбітражного  суду, голів, їх заступників та  арбітріварбітражних  судів областей, міст Києва і Севастополя; затвердження складупрезидії Вищого арбітражного суду; встановлення чисельності арбітрів та іншихпрацівників Вищого арбітражного суду, арбітражного суду Республіки Крим, арбітражних судів   областей,   міст   Києва  і  Севастополя і асигнувань наїх  утримання; тлумачення законів України;

     6) забезпечує підготовку матеріалів зпитань,  що  підлягають розгляду на президії та пленумі Вищого арбітражногосуду,  вносить на розгляд ці питання, скликає президію і пленум та головує на їх засіданнях;

     7) може прийняти до свого провадженняв  межах  підвідомчості арбітражних судів України вирішення  господарського спору та переглянути рішення, ухвалу, постанову  по  справі  в  порядку,передбаченому Арбітражним процесуальним кодексом України;

     8) вносить у президію Вищогоарбітражного  суду  протести  на рішення, ухвали, постанови, прийняті заступниками  Голови  Вищого

арбітражного суду або в засіданнях під їхголовуванням;

     9) вносить у пленум  Вищого арбітражного  суду  подання  про перегляд постанов президії Вищого арбітражногосуду;

     10) здійснює інші повноваження,передбачені законодавством.   

    Заступник Голови Вищого арбітражногосуду України за своїми функціональними обов'язками:

     1) є головою арбітражної колегії Вищогоарбітражного суду;

     2) може прийняти до свого провадженняв  межах  підвідомчості арбітражних судів  України  вирішення  господарського спору в порядку,  передбаченому   Арбітражним    процесуальним  кодексомУкраїни, та   переглянути  рішення, ухвалу, постанову  по справі;

     3) здійснює  відповідно до розподілуобов'язків   керівництво роботою структурних підрозділів апарату Вищогоарбітражного суду;

     4) здійснює інші повноваження,передбачені законодавством.

   Пленум Вищого арбітражного суду Українидіє у складі:

     Голови  Вищого  арбітражного  суду (головуючий), його

заступників, арбітрів Вищого арбітражногосуду, голови арбітражного  суду  Республіки Крим, голів арбітражних судівобластей, міст  Києва  і  Севастополя  за  посадою.

     Пленум скликається не менш як двічі на  рік.  Про  час  його скликання члени пленуму повідомляються не пізніш як зап'ятнадцять днів до засідання. В  цей  же  строк  надсилаются  матеріали  щодопитань, які вносяться на  розгляд  пленуму.  Засідання  пленуму  є правомочнимпри наявності не менш як двох третин його складу.

     Постанови  пленуму   приймаються   відкритим    голосуванням

більшістю голосів членів  пленуму  і підписуються  головуючим  на засіданні.

         Пленум Вищого арбітражного судуУкраїни:

     1) вирішує найважливіші питаннядіяльності арбітражних  судів України;

     2) заслуховує повідомлення головиарбітражного суду Республіки Крим, голів  арбітражних  судів областей,  містКиєва і Севастополя про  виконання  покладених  на  них завдань і практикузастосування  законодавства;

     3) розглядає матеріали узагальненняарбітражної  практики  та статистики і дає  керівні  роз'яснення,  що  є обов'язковими  для органів, які вирішують господарські спори,  а  також підприємств, організацій, державних та інших органів, посадових осіб;

     4)  приймає  рішення  за  висновками Конституційного    суду України    про   відповідальність  роз'яснень   пленуму    Вищого арбітражного суду Конституції України;

     5) переглядає за поданням  Голови Вищого  арбітражного  суду постанови  президії  Вищого  арбітражного  суду  з  господарських спорів;

     6) обирає кваліфікаційну колегію,  яка проводить  атестацію, арбітрів арбітражних судів;  

   7) розглядає інші питання вдосконаленняправового регулювання господарських  відносин,  які  вносяться  президією або   членами пленуму Вищого арбітражного суду.

    Президія   Вищого   арбітражного  суду України   утворюється у  складі  Голови  Вищого  арбітражного  суду  (головуючий)    та заступників Голови за посадою і кількох арбітрів. Кількістьчленів і склад президії  Вищого  арбітражного  суду затверджується ВерховноюРадою України  за поданням Голови Вищого арбітражного суду. Засідання президіїВищого арбітражного  суду  є  правомочними при наявності не менш як двох третинчленів Президії. Рішення  президії  Вищого  арбітражного   суду    приймаютьсявідкритим  голосуванням  більшістю  голосів  членів  президії    і підписуютьсяголовуючим у засіданні.

Засідання президії Вищого арбітражного судуУкраїни проводяться не менш як один раз на місяць.

  Президія Вищого арбітражного суду України:

     1) вирішує питання організації тадіяльності, підбору  кадрів арбітражних судів України;

     2) заслуховує повідомлення головиарбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів  областей,  містКиєва і Севастополя,  арбітрів арбітражних  судів України та звіти керівниківструктурних підрозділів Вищого арбітражного суду;

     3) переглядає за протестом ГоловиВищого арбітражного суду  в порядку  нагляду  рішення,  ухвали,  постанови, прийняті    Вищим арбітражним судом,  та  переглядає  за  нововияленими обставинами справи, постанови з яких  було  прийнято  самою  Президією  Вищогоарбітражного суду;

     4)  розглядає  матеріали  узагальнення практики  і  аналізує статистики, у період між засіданнями пленуму  Вищого арбітражного суду дає  роз'яснення  щодо  практики  застосування  законодавстваУкраїни,  яке  регулює  відносини  в   господарській   сфері    та порядокрозгляду господарських спорів з наступним затвердженням на

пленумі;

     5)  вносить  питання  для  розгляду їх  на  Пленумі   Вищого арбітражного суду;

     6) розглядає інші питання, яківносяться  Головою  чи  членом президії Вищого арбітражного суду.

     Склад арбітражної  колегії затверджується  президією  Вищого арбітражного    суду    України  з   числа  арбітрів       Вищого арбітражного суду.

         Арбітражна колегія:

     вирішує    господарські    спори,   віднесені    Арбітражним процесуальним  кодексом  України   та   іншими  законодавчими актами до компетенції Вищого арбітражного суду;

     переглядає  в  порядку  нагляду рішення  та  ухвали   Вищого арбітражного суду, рішення, ухвали, і постановиарбітражного  суду Республіки   Крим,   арбітражних   судів  областей та містКиєва і Севастополя   переглядає  за  нововияленими   обставинами  рішеня, ухвали,  постанови,  які  було прийнято цією колегією.

     Голова Вищого арбітражного суду  у необхідних  випадках  має право залучати арбітрів однієї колегії для розглядусправ в  іншій колегії.

ВИСНОВКИ

Сьогодня в Україні  повним ходом йде розбудова правової,демократичної, соцальноорієнтованої держави.З цією метою постійно приймаютьсянові закони, видаються постанови і розплрядження, які направлени наврегулювання нових економічних політичних та інших відносин, а також назміцнення і укріплення державності та суверенитету України, вдосконавленнядержавної влади. Йде робота по створенню сильної та незалежноі судової влади.Зараз створений і діє Конституційний Суд України, який є єдиним органомконституційної юрисдикції в Україні.Діє читкий механізм розподілу компетенціїміж органами законодавої і виконавчії влад. Але як ми тепер переконуємось,втілення  принципу  розподілу  влад пов'язане з ломкою усталених стереотипів, створенням принципово нових інструментів, яких у нас до цього часу не було. Hазаваді стоять об'єктивні та суб'єктивні фактори, головними з яких є важкийтягар недавнього колоніального  минулого, відсутність демократичних   традицій   у   сфері   державного будівництва, політичні, соціальні, психологічністереотипи.

       Зрозуміло, що в системі влади найбільш вразливою імалоефективною є виконавча влада,  головним призначенням і основною функцієюякої  є реалізація прийнятих рішень.  Hавіть хороший, досконалий закон нічогоне вартий, якщо він не виконується або виконується аби як.

        Донедавна наша наука, в тому числі і наукаконституційного права,  активно заперечувала необхідність визнання і впровадження в  життя  принципу «розподілу влад»,  і,  відповідно, інститутупрезиденства,  які  вважалися  «шкідливими  і   безперспективними для радянської  демократії,  чужими і ворожими передовій соціалістичній формінародовладдя».  Hе останню роль у «відмові  права  на  життя»  президенства відіграла  теорія поєднання законодавчої і виконавчої  влади  у  діяльності механізму владарювання.

Відкидаючи буржуазний парламентаризм,  засновники молодоїРадянської держави  відкидали тим самим теорію і практику розподілу влад, яка,на їх думку, виконувала соціальне замовлення пануючої буржуазії,  забезпечувала експлуатацію  широких  мас трудящих.

Іншими словами життя засвідчило:

1)         непридатність і навіть шкідливість теорії «поєднання влад», «одновладного правління»;

2)         необхідність розподілу влад  як єдино можливоїформи організації діяльності верховних владних структур.

Я вважаю, що  шлях реформ, який обрала наша країна приведенас до створення дійсно правової, демократичної, соціальноорієнтованої таекономічнопроцвітаючої держави

ЛІТЕРАТУРА

1 Бездитько Б.М., Магдик О.О.Право узапитаннях і відповідях.Посібник для учнів шкіл таПТУ, абітурієнтів.-Полтава,1995.

2 Загльна теорія держави і права/ За ред.В.В. Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер, 1998.

3 Закон України «Про арбітражний суд».-К.,1991

4 Закон України «Про вибори народнихдепутатів України».-К.,1998.

5 Закон України «Про вибори ПрезидентаУкраїни».-К.,1999.

6 Закон України «Просудочинство».-К.,1981.

7 Комаров С.А. Общая теорія держави іправа.Курс лекцій. М,1996.

8 Конституція України.-К.,1996.

9 Общая теория государства и права/Под ред.В.В.Лазарева.-М.,1994

10 Основи держави і права: Навч. посібник/За ред. А.М. Колодія і А.Ю. Оліцника.-К.: Либідь,1997

11 Теория государства и права/ Подред. С.С.Алексеева.-М.,1985.

12 Тодоров І.Я. Основи правознавства:Основні відомості шкільного курсу.-Донецьк: ВКФ «БАО»,1997.