Реферат: Возникновение и система развития права Канады

<span Times New Roman",«serif»;font-weight:normal">Київський  університет  ім. тараса  шевченка

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Кафедра  англійської мови ГУМАНІТАРНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

Р е  ф  е р  а  тз прочитаної англійською мовоюлітератури з фаху 12.00.03 – цивільне право; сімейне право; цивільний процес;міжнародне приватне правона тему:«Виникнення та розвитоксистеми права в Канаді»

пошукувача

ВінярськоїОлени Романівни

Науковийкерівник

Докторюридичних наук,

професор ДзераОлександр Васильович

Викладачанглійської мови

НестеренкоОксана Євгенівна

Київ,2000 р.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

План

Вступ……………………………………………………………...

Розділ 1. Джерела права Канади………………………………..

1. Джерела права Стародавнього Світу ………………….

2. Розвиток законодавства в Канаді……………………….

а) законодавство Великобританії………………………..

б) законодавство Франції…………………………………

Розділ 2. Законотворення в Канаді……………………………..

Література………………………………………………………...

Додатки:

Анотація англійською мовою…………………………………..

Словник ………………………………………………………….

 3

 4

 4

 6

 6

 9

10

 13

14

16

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

Вступ

Даний реферат написано з прочитаноїанглійською мовою книги – “All About Law” (1984 р.). Ця книга написана якдовідник з історії розвитку системи права в Канаді.

Книга починається з питань ровитку правав цілому та переходить до історії формування правової системи Канади. В нійвідображена не лише історія правотворення, а й система права, що сформуваласьна сьогоднішній день. Для того, щоб краще дослідити таке суспільне явище якправо, необхідно вивчати різні правові системи. Зазначена книга дає можливістьдослідити систему права Канади та її особливості, які відрізняють її від іншихправових систем.

Стисло описати  дану систему досить важко через те, що Канадає федерацією, де законодавча, виконавча та судова влади розподілені міжфедеральним урядом та десятьма урядами провінцій<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[1].До того ж, два територіальні уряди – Юкону та території Норсвест, маютьобмежені повноваження.

Канада входить до складу співдружності,яку очолює Великобританія. За формою правління Канада – конституційна монархія.До того ж, своєрідність сучасної правової системи Канади в значній міріпояснюється її історичним розвитком та національним складом населення.Територія майбутньої Канади в XVI-XVIII століттях заповнювалась переселенцямиспочатку з Франції, а згодом з Англії, які несли із собою правові норми тазвичаї своїх країн. Всі ці чинники і обумовили своєрідність правової системиКанади, про що мова піде в наступних розділах даної роботи.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">
Розділ 1. Джерела права КанадиДля того, щоб почати досліджувати будь-яку правову системунеобхідно в загальному вигляді дати визначення, що таке право. Це питанняхвилювало юристів та філософів  різнихчасів. Право асоціюється у людини з такими поняттями, як закон тасправедливість. Ми говоримо про право як про так звану “домовленість”, за якоюкожна особа в суспільстві може сподіватись, що будь-яка інша особа  буде діяти в межах існуючого права. Але, щоконкретно люди розуміють під поняттям “право”?Просто кажучи, право – це система правил (норм), якірегулюють поведінку людей в суспільстві. Ці правила встановлюються державою тазабезпечуються її примусовою силою.

Але для того, щоб держава могла регулювати поведінку людей в суспільстві задопомогою правових норм необхідно, щоб люди знали ці норми, тобто вони повиннізакріплюватись в певних загальновідомих законодавчих актах, які і отрималиназву джерел права.

 

1. Джерела права Стародавнього Світу

Однією з найдавніших пам’яток права єЗакони царя Хаммурапі1, якінараховували близько 300 статей. Ці статті за наказом Хаммурапі було витесанона кам’яних колонах, які розташовувались у публічних місцях, таким чиномзабезпечувався принцип загальновідомості норм права.

<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

Іншою паміяткою джерел права давнини єЗакони Мойсея (приблизно 1400 р. до н. е.). Вони викладені в перших п’ятикнигах Старого Завіту і називаються Торою, що означає “закон” або“керівництво”. Ця книга викладає історію сорокарічного блукання Мойсея зі своїмплем’ям з Єгипту через пустелю Синай у Святу Землю. Десять заповідей і досіпосідають чільне місце у двох найдавніших релігіях: іудаїзмі та християнстві.Таким чином, Закони Мойсея стали основою для формування багатьох правовихсистем світу, в тому числі і канадської.

Іншою пам’яткою джерел права давнини єРимські закони, найдавнішими з яких є Закони XIIТаблиць, що були написані між 451 та 449 р. до н. е.радою десяти старійшин, що обирались для управління Римською державою.

Другим видатним зібранням римськогоправа стала Кодифікація Юстініана1.Римський імператор своєю кодифікацією намагався ліквідувати корупцію та зробитиправосуддя  таким, яке б було доступнимкожному, для чого створив комісію, що займалась впорядкуванням існуючогозаконодавства. Налідком проведеної кодифікації стали чотири книги:

1)<span Times New Roman"">   

перша книгаскладалась з так званих “імператорських конституцій” або едиктів;

2)<span Times New Roman"">   

друга – зрішень видатних римських юристів (вона носила назву Дігести Юстініана);

3)<span Times New Roman"">   

третя книгамістила інституції, що виступали навчальними посібниками для студентівправників;<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

4)<span Times New Roman"">   

четверта книга– Новели  або “нові закони” – складаласьіз нових законів, які власне і були запроваджені самим Юстініаном.

Система права, що склалась в Римськійімперії, розповсюджувалась на ті частини Європи, які були завойовані Римом. Якнаслідок, правові системи всіх європейських держав, включаючи Францію таАнглію, базуються на інститутах Римського права. Право Франції та Англіїзгадується окремо через те, що ці дві правові системи є основою побудовиКанадського права.

2. Розвиток законодавства в Канаді

          В 1763 р., після тривалоггоангло-французського суперництва, яке часто призводило до озброєних сутичок,Канада стала британською колонією, на яку розповсюджувались англійські закони.Але, на території провінції Квебек, щоб привернути на свій бік населеннязавойованої території, британський уряд надав ряд пільг, серед яких –можливість залишити свою систему цивільного законодавства.

а)законодавство Великобританії

          Оскільки канадська правоваспадщина щільно пов’язана  з історієюАнглії, розглянемо процес утворення англійської правової системи.

          У середині І століттяБританські острови були завойовані римлянами, що принесли з собою системуримського права, але на початку V ст. римські легіони були відізвані, щоб захищати Рим від завойовників. Зцього часу на острови посилюються напади англо-саксонських племен, серед якихпочинають точитись міжусобні війни. Лише за часів короля Альфреда Великоговідбувається більш-менш вдала спроба об’єднати країну. Він був і першимправителем, якому вдалося кодифікувати законодавство, яке на той час складалосьз:

1)<span Times New Roman"">     

традиційногоГерманського права, встановленого англо-саксонськими племенами за часів їхвторгнення;

2)<span Times New Roman"">     

Римскогоправа, нав’язаного завойовниками місцевому населенню;

3)<span Times New Roman"">     

права, щозапроваджувалось різними королями.

Таким чином, англійське право являлособою неймовіцрний комплекс неписаних законів.

В 1066 році Британію було завойованознов, на цей раз норманами, які  на чоліз Вільгельмом Завойовником прийшли з території сучасної Франції та принесли зсобою нову систему землеволодіння, яка відома в історії як феодалізм.Вільгельмом Завойовником було кодифіковано церковне (канонічне) право, оскількицерква на той час була повновладною політичною силою. Також, крім феодальних(місцевих) судів – Судів Загальних Тяжб, які розглядали незначні цивільнісправи, – ним було запроваджено систему Судів Королівсткої Лави. Це були суди,де судочинство відбувалось за допомогою присяжних (а не за допомогою тортур такатувань, як під час так званого “Божого суду”) і, які розглядали більш важливікримінальні справи та були першою ланкою апеляційних судів.

Третя ланка судової системи складалась зСуду Скарбниці, який розглядав справи з питань оподаткування та справи заучастю короля.

Четвертою ланкою судової системи був СудСправедливості, який розглядав апеляції, що надходили з першої ланкиапеляційних судів – Судів Королівсткої Лави.

Загальне право в окресленому виглядіпроіснувало декілька століть.

За часів правління сина Генріха ІІ,короля Джона, сталася значна подія, що вплинула на подальший розвитокправової  системи Англії. Справа втому,  що воля короля як володаря та власниказемель була важливішою за будь-який закон, тобто       вона і була найвищім законом. Аленайбільш впливові                 шарисуспільства – духовенство та дворянство – змусили         короля Джона підписати в 1215 роціВелику Хартію Вольностей,  яка закріплювалаправа  лордів, духовенства, інших верствнаселення та запроваджувала принцип верховенства права. За цією ХартієюПарламент ставав носієм законодавчої влади.

Підписання даного документу сталоважливим чинником у розвитку англійського права, оскільки призвело до того,що           під кінець ХІІІ ст. в Англіївиникла парламентська монархія.

В системі судових прецедентіврозрізняють норми загального права, що почало формуватись ще в ХІ ст. і нинівідіграє        основну роль або доповнюєзаконодавство в різних сферах правового регулювання, та норми так званогоправа    справедливості. Таким чином, мибачимо, що основними   джереламианглійського права є судові прецеденти, тобто      рішення вищих судів, що мають обов’язковусилу для них самих     та судів нижчоїінстанції.

Як і в усіх британських колоніях, вКанаді було встановлено систему англійського загального права, за якою рішеннясудів вищого рангу, не лише місцевих, але й британських, мають обов’язковусилу, тобто є джерелами права поряд із нормами,        що приймаються парламентом. Більш тогов Канаді застосовуються   і норми так званого“права справедливості”, яке утворилось рішеннями Суду канцлера в Лондоні в XV-XIXст. ст. та діяло паралельно з нормами загального права.Після скасування Суду канцлера під час судової реформи 1873-1875 рр. ці нормиувійшли до системи норм загального права.

          Рішення канадських судівпротягом тривалого часу    підлягалиоскарженню до Судового комітету Таємної ради в Лондоні. Цю практику булоскасовано в 1933 році по    кримінальнимсправам, а в 1949 році – по цивільним. Однак   раніше прийняті рішення англійських судів, що тлумачили  канадські та англійські закони, а також нормизагального права,       як і раніше маютьв Канаді обов’язкову силу. На сьогоднішній   день вирішальна роль у забезпеченні єдиної системи загального праваналежить Верховному суду Канади. В свою чергу,        рішення вищіх судів провінцій єобов’язковими для судів нижчих інстанцій.

б)законодавство Франції

          На відміну від всієїтериторії Канади, цивільне та   торгівельне право провінції Квебек має суттєві особливості. Французькізакони та правові звичаї застосовувались тут аж            до 1866 року, коли було прийнятоЦивільний кодекс провінції Квебек (француцьською та англійською мовами).

Цей кодекс повторював структуруЦивільного кодексу Франції 1804 року В регулюванні деяких правових інститутівЦивільний Кодекс 1866 року орієнтований не стільки на Кодекс Наполеона, скількина французьське право кінця XVIIIст., що було успадковане нащадками французьських колоністів. ЦивільнийКодекс 1866 року з рядом змін діє в провінції і нині.

Розділ 2. Законотворення в Канаді

          Як уже зазначолось вище, законодавчавлада в Канаді     довгий час належалабританському парламенту: колоніальна     влада лише видавала прийняті метрополією закони. З 1867 року,     коли Канада отримала статус домініона,стала набувати самостійного значення система власних законодавчих актів, щоприймались канадською владою. Повноваження останніх значно розширились зприйняттям Вестмінстерського Статуту 1931 року Однак лише з прийняттямКонституційнного закону 1982 року, який остаточно закріпив суверенітет країни,було встановлено, що жоден нормативно-правовий акт британського парламента небуде мати юридичної сили в Канаді.

Федеративний устрій країни визначаєрозмежування законодавчої компетенції між парламентом країни та законодавчимизборами провінцій.  У виключнійфедеральній компетенції знаходиться 27 питань, серед яких:

-<span Times New Roman"">        

регулюванняекономіки,

-<span Times New Roman"">        

регулюванняторгівлі та мореплавства,

-<span Times New Roman"">        

питаннягрошового обігу та діяльності банків,

-<span Times New Roman"">        

 питання патентного та авторського права,

-<span Times New Roman"">        

питання шлюбута розлучень,

-<span Times New Roman"">        

питаннякримінального  права та кримінальногопроцесу, тощо.

До компетенції муніципальної владиналежить вирішення питань, що стосуються податків на потреби провінцій,            питання освіти та виховання,цивільного процесу, а також      питаннявідправлення правосуддя по кримінальних справах в провінціях.

Судом вищої інстанції є Верховний судКанади, який         було утворено в 1875році. Він складається з дев’яти суддів        (троє з яких повинні представляти Квебек), що довічно призначаютьсягенерал-губернатором. Суд розглядає скарги            на рішення по цивільним такримінальним справам, що          винесені вищіми судовими інстанціями провінцій та        федеральним судом, та приймає по нихостаточне рішення.

Федеральний суд Канади було утворено в1970 р. Він складається з двох відділень:

-<span Times New Roman"">        

першевідділення (13 суддів),

-<span Times New Roman"">        

апеляційневідділення (9 суддів).

Федеральний суд очолюють голова та йогозаступники.      Весь склад суду довічнопризначається генерал-губернатором.      Це єдиний суд в Канаді, діяльність якого обмежено лише застосуваннямфедеральних законів. Всі інші суди (Верховні суди десяти провінцій, судиграфств або округів, та суди по          окремим категоріям справ) застосовують як федеральні закони,        так і закони провінцій.

Такими чином, ми стисло описали історіюформування правової системи Канади. Виявили деякі її особливості, що пов’язаніз історичним розвитком Канади. Певною мірою дослідили розвиток законодавстваАнглії та Франції та шляхи його перенесення до правової системи Канади.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

Література:

Dwight L. Gibson, Terry G. Murphy – All about law., Canada: The BryantPress Limited, 1984. – 706 c.

<span Courier New"; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; text-transform:uppercase;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU; mso-bidi-language:AR-SA">

resume

The book I have already read is “AllAbout Law” by Dwight L. Gibson, Terry G. Murphy and Frederick E. Jarman.

The subject of this book isthe sources and the development of Canadian law. That is why, at first, we haveto answer the question “What is law?”. It is concerned the minds of  jurists, lawyers, and thinkers of everyage.  We associate the concept of lawwith that is just or fair or right. But what do people imagine the law to be?Started simply, law is a set of rules covering human relationships. Asindividuals we are free to do whatever we like – except those things that the law prohibits.

          Eachsociety’s laws reflect the different values of that society. Every country hasits own laws. And every legal system has its own history. We will speak aboutthe Canadian legal system. Well known that Canadian law is based upon the lawsof France and England, the countries by which Canada was colonized. The legalsystems of the two countries differ considerably. French law  was, from the earliest history of France,codified and written down extensive legal texts. French law is referred to ascivil law. The law of Quebec is mainly set out in the Code Civil.

          Englishlaw was not codified or written down until quite late in England history. Theearliest English laws were known as the common law, and represented thedecision of judges trying cases. Eventually, many of these decisions werecodified, and so became the foundation of statute law. Thus, the two maincategories which this book discusses are the common law and statute law ofEngland. Each of them also branches into other types of law.

Law is a very complicatedsystem. So we have already learned about two other categories into which thegreat body of law can be divided are substantive law and procedural law.

Substantive law consists ofthe rights and duties of each person in society. Certain of these rights andduties fall under common law, others under statute law. Substantive law isfurther divided into public law and private law.

Procedural law outlines theway in which our rights and duties under substantive law are protected andenforced.

Public law is a subcategory ofsubstantive law. Both common law and statute law are covered in it. Public lawincludes such areas of law as criminal, constitutional, and administrative law.

Private law, like public law,is a subcategory of substantive law. Both common law and statute law areincluded in it. Private law concerns the legal relationships between privatepersons, between certain organizations, and sometimes between persons andorganizations.

Private law includes suchareas of law as contract law, tort law, property law and family law.

A person or a group is notpermitted to make a law arbitrarily in Canadian democratic society. The rightto make laws must be granted. The Constitution Acts (1867, 1982) dividelawmaking power between the two levels of government: provincial and federal.

So, the above mentioned work is dedicated to the mainprinciples of Canadian law, the ways of its development and lawmaking power inCanada.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

С Л О В Н И К

юридичних термінів


<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">[1]

Десять канадських провінцій це – Британська Колумбія, Альберта,Саскачевань, Манітоба, Онтаріо, Квебек, Новий Брунсвік, Нова Скотія, ОстрівПринца Едварда та Ньюфаундленд.

1 Хаммурапі був царем Вавілонуприблизно з 1728 по 1686 р. до н. е.

1Юстініан – Римський імператор  з 483по 565 р. до н. е.