Реферат: Виготовлення дерев’яних мозаїчних виробів

Виготовлення  деревяних мозаїчних виробів

Декоративно-ужитковемистецтво — це один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичніта практичні якості. Декоративне означає «прикрашувальне». Що ж дотерийна «ужиткове мистецтво», то його ввів Січинський. «Цяназва, — зазначав він, — починає загально прийматися в усіх європейських мовахдля означення тих галузей мистецтва, що залишають поза архітектурою імалярством… Досі у мистецтвознавчій терийнології для означення усіх цихгалузей не було якогось одного терміну… Говорилося „артистичнийпромисел“, „прикладне мистецтво“, також „мистецтводекоративне“, „промислове“, „виробниче“. Всі цітерміни… не відповідають сучасному розумінню мистецької праці та неозначають у належній мірі властивостей всіх галузей мистецькоговиробництва.»

Основнезавдання декоративно-ужиткового мистецтва — зробити гарним предметне середовищелюдини.

Краса  творів   ужиткового   мистецтва   досягається   завдяки декоративності.Декоративність є єдино можливим засобом вираження змісту та художньоїобразності. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється запризначенням предмета /меблі, посуд тощо/, за технікою виконання /різьблення,ткацтво, розпис/, за матеріалом /дерево, кераміка, текстиль/.

Спільноюрисою роботи художніх промислів і підприємств художньої промисловості всучасних умовах є Їх звернення до народного мистецтва, збереження і розвитокйого традицій, національної своєрідності.

Народнемистецтво — це творча, історична, художня система, що розвивається черезспадкоємність традицій і колективність, яка визначається родовою сутністю. Сутьродового містить духовно цінне для народу. Відомі три аспекти родової сутності;1) природний; 2) національний; 3) досвід шкіл народної майстерності.

Першийаспект зумовлюється первісним зв'язком людини з природою. Поетизація природногоопирається на міфопоетичні образи й на місцеві природні матеріали (дерево,глина тощо).

Другийаспект відображає національний життєвий досвід народу. Національний аспектпідтримується стійкістю образів народного мистецтва, які набувають типізованогохарактеру. В цьому виявляється тісний зв'язок національного аспекту з етнічним.

Третійаспект відображає колективну основу і водночас виявляє індивідуалізацію дозагального. Народне мистецтво індивідуалізується у спільностях шкіл — національних, регіональних, краєвих, шкіл окремих промислів.

Народніхудожні промисли — це товарне виробництво художніх речей, де переважаєвисококваліфікована ручна творча праця у поєднанні з незначними використаннямимеханізмів і пристосувань. Вони розвиваються як на основі традиційних ремесел(гуцульське різьблення, інкрустація, петриківський розпис) і на основі новихматеріалів і технологій.

Одним зцікавих художніх промислів є мозаїка з дерева.

Мозаїка —це художній твір, виконаний із окремих, підігнаних один до одного,різнокольорових шматочків однорідних або різних матеріалів, у тому числі здерева. Мозаїку використовують не тільки в   монументально-декоративномумистецтві (при оздобленні громадських і монументальних споруд), а й удекоративно-ужитковому мистецтві (у декоруванні музичних інструментів, меблівтощо). Мозаїку з дерева (тонких пластин деревини) виконують у двох техніках —інтарсії та маркетрі.

Інтарсія(італ. Intarsio — інкрустація) — це вид інкрустації, в якому надерев'яну поверхню врізуються (вставляються) різні за кольором і текстуроюпластинки деревини. Іншими словами — цt інкрустація деревом по дереву. При цьомуврізки (вставки) знаходяться на одному рівні з оздоблюваною поверхнею.

Найбільшогорозквіту інтарсія досягла у творах італійських майстрів епохи Відродження. Неюприкрашали меблі й речі церковного вжитку, церковне начиння. За свідченнямсучасників, у Флоренції 1478 р. інтарсією займались 84 майстерні. Орнаментисвітлих тонів рослинного або геометричного характеру врізували у темне дерево.Використовували тут простругані пластини товщиною 3— 5 мм із трьох-чотирьох поріддерева, які закріплювались у підготовлених поглибленнях за допомогою мастики,

В XV—XVIст. інтарсією виконують, окрім орнаментальних, сюжетні композиції, доповнюючиїх гравіруванням, морінням і пропалюванням фону. До початку XVI ст. інтарсіяпоширилась у Німеччині, Голландії та Франції. У Німеччині почали виготовлятидекоративні панно для інтер'єрів, комбінуючи інтарсію з різьбленням.Популярність цього виду художнього оздоблення   засвідчують   видані 1596—1666рр. альбоми мозаїчних зразків. Інтарсія поширюється в усіх країнах Європи. Зрозвитком мореплавства почали використовувати екзотичні привізні породи дерева,які розширили кольорову палітру мозаїки.

В  Україні   майстри-меблярі XVI—XVII ст. переймають інтарсію від зарубіжнихмайстрів, використовуючи її для оздоблення меблів, інтер'єрів. Роботи того часуможна побачити в Олеському замку на Львівщині, каплиці Боїмів у Львові.Пізніший приклад — стеля у Чернівецькому державному університеті (XIX ст.). Утворчості українських народних майстрів інтарсія була поширена в XX ст. Відомівироби — декоративний таріль з портретом Б. Хмельницького, в якому вижницькиймайстер І. Хорюк досяг гармонійного поєднання різнорідних технік — портрета вінтарсії, орнаменту «сухого» різьблення по каймі з зображенняматрибутики запорізьких козаків. Ця робота привернула загальну увагу на виставціу м. Києві 1959 р.

У такому жпоєднанні цікаві портретні композиції створили буковинські   майстри М. Гайдук,Т. Герцюк, М. Матуляк, А. Думенко, Л. Горохів, В. Монтей, В. Явдошняк та ін. У60-х роках техніці інтарсії в оздобленні скриньок, декоративних тарелів, вазпочинають навчати учнів у Яворівській школі художніх ремесел.

Виконаннямаркетрі починають із підготовки ескізу. Однак потрібно враховувати особливостідерев'яної мозаїки. У цьому виді мистецтва будь-яке зображення підлягаєстилізації (узагальненню) такою мірою, якою дозволяє сам матеріал. Стилізуючиобраз, необхідно залишити найхарактерніше, властиве тільки цьому предметові абоявищу. Це, насамперед, форма предмета. Потрібно пам'ятати, що деревина маєунікальні властивості для передання декоративними засобами будь-яких зображень.

Коли ескізготовий, приступають до створення робочого малюнка, що виконують лінійнимконтуром у натуральну величину мозаїчного набору. Малюнок за характером повиненвідповідати призначенню оздоблюваного предмета, а за композицією — його формі йрозмірам. Якщо готовий малюнок потрібно зменшити або збільшити, то роблять цеза допомогою розмірної сітки або епідіаскопа. Спосіб із застосуванням розмірноїсітки такий: аркуш із малюнком умовно розділяють на квадрати й нумерують їх, ана окремий чистий аркуш наносять таку ж кількість нумерованих квадратів, алеменших (при зменшенні) або більших (при збільшенні) розмірів: контури малюнка зквадратів оригіналу переносять на відповідні  (за нумерацією) квадрати окремогоаркуша.

Робочемісце — звичайний стіл або верстак, на який кладуть планшет.  Виконувати маркетрі можна стоячи або сидячи, залежно від цього стіл чи верстак може бутинижчим або вищим. Розмір планшета залежить від характеру наступної роботи. Дляневеликих орнаментальних робіт достатньо планшета 300х300 мм, для складніших —400х400 або 500х500, а для великих — до 1500х1500 мм. Для припасування шпонукраще мати смугу 1500х400 мм.

Привиконанні мозаїчних наборів наведемо прийоми, які необхідно засвоїти дляодержання навичок.

1. Набіріз абстрактних форм (квадратів, прямокутників, трикутників) та іншихгеометричних фігур, з'єднаних між собою по прямій під лінійку (в квадраті250х250 мм). Мета такого завдання — відпрацювати прийоми різання ножем шпонурізних порід деревини під лінійку, навчитися утримувати лезо ножа вертикально,без нахилу вліво або вправо, виконувати елементи набору та щільно їхз'єднувати. Останнє особливо важливо, якщо такі набори виконують учні. Деталіодного розміру можна з'єднати й одержати набір для панелей, паркету, оздобленнядверей тощо. У цій роботі розпізнається колір, текстура, тонові переходи різнихпорід дерева.

Робитинабір потрібно із залишків шпону. Набирати мозаїку можна від центра, нарощуючивставки в один чи інший бік, вирівнюючи під прямим кутом інший базовий бік, відякого відмірюють 250 мм, а решту відрізують. При наборі елементів мозаїкивикористовують їх вирівняні боки, щільно з'єднують і закріплюють клейовою стрічкою.Наступні підкладають до перших і мітять ножем кутові з'єднання. Потім підлінійку відрізують залишки.

2. Набіррозетки в квадраті 60х60 мм. Шпон для фону — світлий бук. Для вставнихелементів — червоне дерево темного й світлого тону. Вирізують фон — точнийквадрат, розкреслюють діагоналі й осі, циркулем проводять коло радіусом 25 мм.З'єднують точки перетину кола з осями. Далі вирізують під лінійку однупелюстку. Під фоновий шпон з гніздом вирізаної пелюстки підкладають шпоничервоного дерева із заздалегідь вибраним напрямком текстури. Ножем потрібнорізати так, щоб лезо його щільно прилягало до стінки гнізда. Дотримуючись цьогоправила, необхідно зробити насічки по кутах. Олівцем зафіксовують місце вставкивідносно фону.

Відклавшибуковий шпон, під лінійку по зовнішній крайній лінії вирізують намічений ножемелемент набору. Потрібно різати так, щоб ніж притискувався до деревини занапрямком волокон. Вирізаний елемент вставляємо у гніздо і скріплюємо клейовоюстрічкою,  не закриваючи   контури малюнка наступних елементів набору.Вирізуємо наступну пелюстку в такій самій послідовності. Вставляють їхпочергово (або спочатку одного відтінку, а потім — іншого). Однакові елементинабору можна з'єднати у розетковий орнамент.

З якогобоку краще скріплювати клейовою стрічкою деталі набору — з лицьового чизворотного? Дехто надає перевагу зворотному. Але практикою перевірено, щоскріплювати гумірованою стрічкою краще з лицьового боку, тим паче, що наборивеликих розмірів перевертати дуже незручно: випадають або виламуються вставкитощо.

3.Виконання ромбовидної вставки після розкреслювання здійснюють у такійпослідовності, як і елементи набору розетки.

4. Набіршахової дошки, або шахового орнаменту («шахівниці»), з обкладаннямфризу. Нарізують по п'ять смужок із світлих порід дерева (бук, клен, береза) ічотири з темних (червоне дерево, горіх) відповідної ширини й довжини(наприклад, ширина — 10 мм, а довжину вибираємо з припуском 8-10 мм). Склеюютьпо всій довжині світлі й темні смужки, що чергуються, клейовою стрічкою.Вирівнявши прямий кут, у поперечному напрямку відмірюють 10 мм і відрізуютьсмужку, а потім знову відмірявши (позначають гострим кінчиком ножа), відрізуютьдругу і посувають на один квадратик, щоб напроти світлого нижче лежав темний.Так продовжують до восьми квадратиків. Зайві клітини ліворуч і праворуч відрізують.   Потрібно точно нарізати смужки, інакше не буде витриманий розмір(у нашому випадку — 80х80 мм). При з'єднанні двох смужок необхідно виміряти їхширину. Якщо одна смужка ширша, то при вирізуванні наступної цю різницюпотрібно знівелювати. Таким чином, незначні розходження не будуть помітні. Алене можна це робити наприкінці набору, відрізуючи зайве з одного чи іншого боку.В цьому випадку буде помітна нерівність квадратиків. Обкладку  поля«шахівниці» роблять чотирма нарізаними смужками. Ширина першої(темної) смужки — 3 мм, а іншої (світлої) — 10 мм. Але потрібно додати щеприпуск — кілька міліметрів до країв по довжині. Спочатку приклеюють темнісмужки (З мм) до сторін «шахівниці» так, щоб їх кінці виходили одинза одного у накладку. Так само приклеюють смужки (10 мм) фризу. Потім підлінійку їх прорізують по діагоналі. Набір «шахівниці» малих розміріввимагає особливої точності й акуратності. В «шахівниці» більших розмірівмаленькі неточності не так помітні. Її можна використати для виготовленняшахової дошки, шахового столика або як орнамент. Якщо «шахівницю»розрізати смугами по діагоналі, одержимо простий і виразний стрічковий орнаментіз квадратиків і трикутників, якими можна обрамляти скриньку (шкатулку), кришкустола, рами для картин (у наступному наборі) тощо.

5. Набіріз переплетень прямолінійних і криволінійних форм є етапом переходу від різанняпід лінійку до різання і пасовки шпону від руки. Можна скласти малюнок різноїформи. У вирізуванні криволінійних вставок (або будь-якої форми) ніж непотрібно дуже нахиляти, як і в різанні під лінійку. Елементи набору необхідновідрізувати в один прийом, а це вимагає великих фізичних зусиль. Крихкі породиможна попередньо скріпити клейовою стрічкою, а потім вирізати вставки.

6.Сітчастий орнамент складається із повторюваних однакових або різних елементів,а також мотивів геометричних й інших форм. Він може прикрасити кришку скриньки,двері, панелі, підлогу і вигідний саме для оздоблення інтенсивно експлуатованихповерхонь. Через його строкатість не так помітні неминучі в експлуатаціїзабруднення, плями. Естетично виглядають панелі з геометричного сітчастогоорнаменту в різноманітних залах (кафе, холах і вестибюлях).

7. Набіріз об’ємних форм виконують різними способами:

а) дляневеликого набору (оздоблення скриньок тощо) беруть три листи шпону різнихпорід деревини і відповідно різної кольорової насиченості. Розкреслюють накожному з них точний малюнок однакових розмірів. Можна взяти шпон клена, бука ічервоного дерева або бука і червоного дерева. Вирізують під лінійку в усіхтрьох листах елемент і переставляють в  інший фон, за ним — наступний і т. д.Одержують одне й те саме зображення, яке можна розглядати у різних аспектах;

б)підготовляють шаблон із креслярського паперу й по ньому нарізують повторюваніелементи трьох відтінків, а потім з'єднують їх клейовою стрічкою;

в) набірна папері широко застосовують у подальшій роботі, наприклад, при виготовленнімозаїчних малюнків, які складаються із різнокольорових частин, де не-масвеликих площин фону. На креслярському папері відповідних розмірів розкреслюютьмалюнок і почергово, відрізуючи паперові деталі малюнка, вставляють деталітрьох відтінків. Малюнок орнаменту обмежують фоном рамки. Спочатку скріплюютьклейовою стрічкою деталі набору, поступово розширюючи Їх охоплення по всійширині або довжині, а потім — по всій площині.

8.Рослинний орнамент: для опрацювання навичок можна взяти з мотивів нескладноїформи — листок дуба, клена або зображення середньої складності — гілки калини,горобини. Можна перенести рослинний орнамент з кальки або паперу за допомогоюкулькової ручки. Спочатку орнамент бажано вирізати на папері, з'єднавши деталівузькими перемичками. Наклавши такий шаблон на фон шпону, гостро заточенимолівцем обводять контур, намагаючись, щоб він щільно прилягав до зовнішньоїстінки шаблону. Такий шаблон можна використати для багаторазового перенесеннямалюнка на фон. У наборах рослинних форм необхідно використати різні кольоровівідтінки половинок листка, підкреслити будову його прожилок напрямком волоконшпону (елемента шпону).

9.Розетковий орнамент і орнамент, замкнутий у трикутній, квадратній або іншійформі, виконується аналогічно попередньому завданню. У навчальній та гуртковійроботі це завдання можна виконати колективно. Викресливши малюнок розетки зп'ятьма, шістьма, сімома чи й більшою кількістю частин у вигляді прямокутників,трикутників чи інших однакових форм, їх вирізують за шаблоном. Кожний учень маєсвій шаблон, позначений цифрами. За шаблоном малюнок орнаменту переносятьобведенням контуру на фон шпону. Коли всі деталі будуть виконані набором, їхз'єднують разом за номерами, одержуючи всю розетку. Центр її можна зробитидодатково й вирізати як окрему деталь.

10.Анімалістичні орнаменти виконують аналогічно попереднім. Зауважимо, щопідрізувати елементи набору потрібно дуже чітко, адже навіть невеликі огріхиможуть деформувати зображення. Для даного виду орнаменту це недопустимо,Зображення птахів і комах можуть мати характер реалістичний або декоративний.Для реалістичних зображень необхідно шукати такий природний малюнок шпону, якийне дозволив би подрібнювати деталі, а однією цільною великою вставкою проявивби форму. Зображення тварин може поєднуватися з мотивами рослинного орнаментуабо мати самостійне значення, їх застосовують для оздоблення дверей, меблів,зокрема дитячих.

11.Геральдичні мотиви (герби. ордени, символічні знаки) вимагають особливоїточності й акуратності виконання. Вони можуть прикрасити цільові стенди або бутисамостійними панно для громадського інтер'єру.

12. Набірнатюрморту виконується двома способами: декоративним абоживописно-декоративним. У першому випадку естетичною основою зображення можебути виразний силует, стрункість і пропорційність формату. В іншому більшеуваги приділяється кольорові. Інколи вирішують натюрморт у живописній манері,імітуючи живопис. Це вимагає від майстра тонкого, добре розвинутого художньогочуття, великого вміння, проникливості.

13. Набірпейзажу в маркетрі має такі специфічні способи виконання:

а) усилуетному вирішенні, де великі площини фону виконують основну декоративну рользавдяки природному малюнку текстури;

б)декоративно — у фон вставляють тільки елементи пейзажу, не пов'язаніперспективою;

в) удекоративному вирішенні великих площин без додаткових плавних тонів-переходівПередати глибину простору (вітер, дощ, сонце, рух, спокій тощо) можна текстурою— як лінією й штрихом в малюнку;

г) уживописно-декоративному вирішенні, коли основна роль відводиться кольорові, аявища перспективи передаються послабленням тону та зміною кольору (повітрянаперспектива). При цьому форми на передньому плані мають більшу виразність.

14. Набірпортрета здійснюють на фоні шпону або на фоні паперу. Перевагу отримав другийспосіб. На аркуш щільного паперу переносять  малюнок  портрета, точно обвівшийого   контури. Роблять це або з кальки, на яку попередньо акуратно наносятьзображення, або накладають на оригінал аркуш креслярського паперу, скріплюютьїх скріпками в кількох місцях, прикладають до вікна або на скло, підсвіченезнизу, й точно обводять контури малюнка. Особливо старанно и акуратно потрібноперемалювати суттєві деталі портрета — очі, ніс, рот і площини.

Усприйнятті натюрморту, портрета, пейзажу, тематичного або сюжетного набору маркетрівелику роль виконує рама. Її можна зробити із масиву або набрати набором.Помічено, що вузька рамка надає композиті легкості, витонченості, широка —концентрує увагу глядача на самій картині.

Блокова(чертозіанська) мозаїка. Мозаїка з брусків одержала назву«чертозіанської» від назви монастиря Чертоза Павійська в Італії, девона процвітала в XV ст. Тепер її називають блоковою. Техніка її полягає втому, що за малюнком склеюють підігнані бруски і рейки різного перерізу зрізнокольорових порід деревини. Брусок розпилюють на багато тонких пластинок зоднаковим малюнком. Їх або наклеюють на поверхню виробу способами інтарсії абопокривають суцільним візерунком. Італійські майстри разом з деревиною склеювалиу блоки кістку, ріг, фарбували окремі бруски, щоб одержати виразнішезображення. В Італії й Іспанії блокова мозаїка застосовувалася дляприкрашування стільців і крісел, а також оздоблення панно неширокими смужками.

В Україніблокова мозаїка не знайшла широкого застосування. Але у практиці художніх профтехучилищза принципами блокової мозаїки почали виготовляти геометричні елементивізерунка в модульній системі: з'єднуючи модульні узори в сітчастий орнамент,їх наклеюють на плити розміром 1000х1000 мм або 1000х1500 м, шліфують, а потімлакують стійким паркетним лаком (3—4 покриття). Застосовують їх для оздобленняпідлог, перегородок, панелей, дерев'яних стель.

Основнийінструмент для виконання набору маркетрі —мозаїчний ніж. Він виготовляється зі сталі доброї якості. Найчастіше для йоговиготовлення використовують медичний скальпель або бритву.

Лезо ножаповинне мати вільну частину, довжиною не більше 20 мм, бути тонким (не більше 1мм) у ріжучій частині, бо товсте лезо важко заглиблюється в деревину. Вононачебто виштовхується пружністю матеріалу. Надто тонке лезо не«розводить» волокна дерева, а затискується ними. При незграбномунатиску крихкі породи дерева ламаються.

Ніжповинен мати ручку. Її виготовляють із м'яких порід (липа, вільха, ялина,сосна) або із двох дерев'яних пластин (лущений шпон), щільно обмотанихізоляційною стрічкою. Ручки з м'яких порід дерева зручніші для роботи.

Ручку дляскальпеля можна виготовити двома способами. При першому способі берутьпростругані дві пластини: товщина однієї 7—10 мм, іншої — 5—7 мм. Ширинапластин повинна бути на 5 мм більшою від ширини полотна скальпеля. Приклавши дооднієї з них (товстішої) полотно скальпеля так, щоб лезо ножа виступало на15—20 мм, обмальовують на пластині його форму. Вибирають поглиблення ножем  абоплоскою стамескою, підчищують дно, вкладають у виїмку скальпель, потімприкладають, змазавши клеєм, іншу пластину й стискують їх струбциною абообмотують шнуром чи накладають важіль (гирю тощо). Після витримки й повноговисихання клею обробляють ручку рубанком, ножем, рашпилями, пологими стамесками,округлюють кути. Ручка повинна мати овальну форму і бути зручною для триманнятрьома пальцями.

Другийспосіб. У бруску товщиною 15 мм вирізують паз (3—5 мм) на ширину полотнаскальпеля, в який його вкладають. Роблять шпаклівку з деревної муки на сечовиноформальдегідномуклею (смолці)  або на епоксидному. Шпаклівку втирають у паз і дають просохнути.Потім ручку обробляють рубанком, шліфують і лакують.

Два ножі знадфіля виготовляють у такій послідовності. Розламують надфіль на дві однаковіполовини. Сточивши кінець стержня надфіля, а в плоскому відламку — грані,забивають їх у ручки з осики або липи. Роблять це повільно й обережно, незабиваючи відразу, а постукуючи, щоб ручка не розкололася. Заточують леза заформою, а потім заправляють їх на войлочному крузі з пастою або надрібнозернистому бруску чи шліфувальному папері.

Взявшивідрубок сталевого пружинного дроту довжиною 50—60 мм, розклепують один йогокінець до товщини 1 мм (краще це зробити у розігрітому вигляді, тримаючи задругий кінець плоскогубцями). Розклепують на наковальні (або на рельсі, назабитій у дерев'яну колодку сокирі) молотком. Потім метал загартовують,розігрівши його до біло-червоного кольору й швидко опускаючи в мастило(солідол, підсолену воду). Після охолодження забивають у ручку таким самимспособом. Ніж із небезпечної бритви заправляють у дерев'яну ручку так, якскальпель, а ніж із відламка полотна слюсарної пилки — як ніж із напилка.

Стамескамивирізують напівкруглі, круглі, овальні елементи набору мозаїки. Футчикомвигідно вирізати кутові елементи набору, особливо по краях смужки або круга,квадрата й інших форм. Щоб уникнути розколів шпону, спочатку злегка підрізуютьверхні волокна, а після цього стамескою відрізують елемент набору повністю.

Пробивачі-просічки— це трубки з заточеною фаскою. Збоку сточують отвір, через який виймаютьвибиті й застрягнуті у трубці вставки шпону. Пробивачі може зробити токар пометалу або слюсар. Бажано заготовити пробивачі не тільки круглої форми, а й длявибивання квадрата, трикутника тощо. Вони дають змогу точно й щільно пасувативставні елементи.

Рейсмусзвичайний, або спеціальний, застосовують для нарізування   однакової ширинисмужок, якими обкладають фризи, рамки тощо. У звичайний столярний рейсмуспотрібно вставити сталеву голку, заточену лопаточкою.

Робочийпланшет з одного боку повинен мати рівний невисокий бортик, в який впираютьвирівняний листок шпону. Рейсмус спеціальний має на підошві металеву пластину,що закріплюється гвинтами, якими можна регулювати ширину смужок. У ньомуповинен бути отвір для різця.

За цимпринципом можна виготовити рейсмус із дерев'яної колодки, де є наскрізнийпроріз і ложе для ножа. На підошві закріплюють гвинтами  металеву пластинутовщиною дещо грубшою від товщини шпону з поперечними прорізами. Опускаючи гвинти,пересувають їх на потрібну ширину пластини, закріплюють нерухомо гвинтами йвідрізують смужку шпону, впираючись пластиною в кромку шпону. Використовуютьтакож здвоєний різак із регульованою шириною різання.

Циркульнийрізак — це звичайний циркуль-вимірювач із креслярської готувальні. Якщо однуголку його сточити лопаточкою, ним можна вирізати невеликі круглі вставки.Циркуль можна виготовити з розсувною скріплюючою дугою і затискним різцем. Длявирізування великих кіл потрібен спеціальний циркуль із рухомим різцем інерухомим упором ручки або навпаки.

Плечовийрізак з довгою, що закладається за плече, ручкою (600—700 мм) потрібний длярізання твердих крихких порід. Ним легше вирізати довгі криволінійні елементинабору.

Ніж-пилказ одностороннім заточуванням і дрібними, нарізаними напилком зубцями, здерев'яною колодкою у верхній частині або з двостороннім заточуванням і боковоюручкою застосовують для припасування листів шпону. Ніж-пилка має ту перевагуперед звичайним ножем, що відразу спилює навіть крихкі породи деревини і незалежить від напрямку волокон,

Лобзикомвипилюють гнізда вставних елементів відразу в 8—10 пластинах шпону. Облегшує таприскорює випилювання шпону електролобзик. На меблевих комбінатах у Німеччинізастосовують електролобзикові рамкові установки для випилювання елементівнабору з декількох шматків шпону, які вставляють в одночасно випилені гніздафону. Для обрізування невеликих деталей у наборі по прямій можна використатизвичайний різак, яким обрізують фотографії.

Длямозаїчних робіт потрібні металеві лінійки різної довжини — ЗО, 50, 100 см;вимірювальне приладдя — циркуль, кутник; олівець середньої твердості; кульковаручка для передавлювання малюнків Із кальки або паперу. Клейова (гумірована)стрічка необхідна для скріплювання вставок набору. Коли ж її нема, можнавикористати клейку прозору тонку стрічку, яку застосовують в ізоляційнихроботах. При з'єднанні елементів набору для притирання клейової стрічкикористуються молотком для притирання, молотком, валком, клинком або ручкою ножа.

Длятиражування рисунків виготовляють із картону або креслярського паперу шаблон ізпрорізами, по яких обводять контури зображення на шпону.

Щобнаклеювати ручним способом, бажано мати ручний прес з гумовими (10 мм)прокладками. Основою для наклеювання мозаїчних наборів є деревостружкова плита,щити або дошки, фанера різної товщини (6—12 шарова). Набори можна наклеїтитакож на деревоволокнисту плиту або на товстий картон.

Матеріаломдля планшета с березова, вільхова або осикова фанера. Можна використати дляцієї мети зворотний бік креслярської дошки або просто обрізок проструганоїдошки липи, берези, вільхи, осики, тополі. Тверді породи не бажані, тому що відних швидше затуплюється інструмент.

Декількапорад початківцям. Планшет не можна різати ножем або різаком, адже нерівності,заглиблення погіршують якість різання. Планшет для маркетрі найвигіднішевикористовувати тільки для цієї роботи. Для зберігання шпону повинні бутиспеціальні стелажі. Шпон, унікальний за кольором чи малюнком текстури або дефіцитний,зберігають у окремих папках. Під час виконання набору на робочому місці повиннознаходитись тільки необхідне для роботи: шпон, малюнок, ніж, лінійка, стрічка.

Материні —шпон різних порід дерева. Найчастіше застосовуються бук, клен, червоне дерево,горіх, дуб, ясен, черешня, груша. Пам'ятайте, що всі породи дерев у виглядішпону придатні для мозаїчних робіт: кожна мас свій колір і свою текстуру. Шпоніз порід зі слабовираженою текстурою (липа, береза, клен, груша, частково бук)більше використовують для тих робіт, де важливі відтінки кольору (обличчялюдини, квітка, силуетний орнамент). Текстура вдало виражає рух, стан природи(вітер, сніг, відображення у воді, красу листків), підкреслює об'ємність формиабо надає специфічної декоративності матеріалові.

Шпон для.маркетрі поділяють на в'язкі пластичні породи (незалежно від твердості) такрихкі, з розрідженою будовою річних шарів-волокон. До перших належать — клен,бук, липа, вільха береза, черешня, горіх, груша, де усі види червоного дереватощо. До інших — сосна, ялина, ясен дуб, окремі види червоного дерева лимоннедерево та ін. Якщо потрібно підігнати листи шпону під лінійку, то (залежно відв'язких або крихких порід) шпон підрізують вільним м'яким рухом ножа безнатиску: 3—5 різків для в'язких і 5—10 різків для крихких порід. Якщо лінійказакріплені струбцинами і добре підігнана, то підрізку можна зробити в два-триприйоми. Якщо ж лінійку доводиться притримувати рукою, ті повне врізування ножау деревин; буде ускладнене: косошарні волок на потягнуть його у своєму напрямкуі ви не зможете утримати лінійку по прямій. У крихких породах, якщо непідрізати верх ній шар кількома різками, навіть із затисненою лінійкою,отримаєте сколювання, відриви.

Шпонповинен бути добре просушеним (4—6 % вологості), щоб після наклеювання нез'явилося тріщин. Тому мозаїчні роботи потрібно виконувати в сухому, добревентильованому приміщенні. При створенні маркетрі (і взагалі у мозаїчнихроботах) часто необхідний матеріал з певним нюансом того чи іншого кольору.Можливо, потрібно буде змінити природний відтінок деревини. Отримати новівідтінки деревини можна за допомогою фарбників глибокого фарбування, а такожпротравленням у залізному або мідному купоросі, відбілюванням, обпалюванням урозпеченому піску з плавними переходами тонів.

Скриньки ітарелі виготовляють із липи. Потім через кальку наносять малюнок орнаменту. Підпрямим кутом підрізують ножем контури орнаменту на товщину шпону, плоскоюстамескою вибирають потрібне заглиблення. Вставки зі шпону використовують зцінних порід дерева — горіха, червоного дерева тощо. Прорізують вставки так,щоб вони щільно входили у виїмки. Вставляють їх на столярнім клею, протираючизверху клинком і ледь зволожують верхню частину. Вплив вологи клею знизу таводи зверху урівноважує сили деформації шпону.

Портретнезображення виконують із небагатьох кольорових сполучень, які відрізняютьсявідтінком і текстурою від масиву дерева. Інколи портрет спочатку повністюнабирається зі шпону, а потім вклеюється у підготовлене заглиблення. В такихвипадках при склеюванні зверху накладається тягар, щоб шпон не розпух привисиханні. З XVII ст. інтарсія витісняється технікою маркетрі, простішою і менштрудомісткою.

Маркетрі (франц. margueteruie) — вид мозаїки з фігурних пластинок шпону (різнихза кольором і текстурою), які наклеюються на основу (дерев'яні меблі, паннотощо). Техніка маркетрі — результат винайдення німецьким столяром ГеоргомРепером, із Аусбурга пристрою для розпилювання пластинок дерева будь-якоїтовщини — лобзика з пилками. Це дало змогу отримувати шпон, тонший ніж 1 мм.Малюнок наносили на тонкі листи шпону, і в нього врізували вставки. Набранудерев'яну мозаїку повністю наклеювали на основу.

У ційтехніці особливо відомий французький мебляр Андре Шарль Буль (1642—1732), якийвиготовляв із синами художні меблі для королівського двору. Складні сюжетнікомпозиції виконувались у поєднаннях маркетрі, різьблення по дереву, накладокіз позолоченої бронзи, міді, срібла, перламутру, цинку, олова, кістки,пластинок із панцира черепахи. Меблі Буля вивозились у різні країни, в томучислі в Україну й Росію. Під впливом робіт цього майстра техніка маркетріввійшла у творчість українських майстрів.

З серединиXVIII ст. в техніці маркетрі оздоблюють меблі, декор стін, дверей. Високогохудожнього рівня досягає набірний художній паркет. Малюнок для нього створювалиархітектори на основі геометричних, а потім і рослинних мотивів, тобтопланувався цільний «килимовий» твір. Малюнок із дощечок товщиною від5 до 15 мм набирали й наклеювали риб'ячим клеєм па щит із соснових дощок, апізніше закріплювали на підлозі. Меблі, оздоблені маркетрі, замовлялисьпереважно багатими людьми.

Відроджуєтьсямаркетрі тільки у повоєнний період, зокрема з 60-х років, у тому числі вУкраїні. Вивчаючи роботи майстрів минулого століття, переймаючи досвід сучасниххудожників і зберігаючи водночас національні  традиції, маркетрі починаютьзайматися все більше майстрів-художників. Удосконалювалась технологія набору тайого наклеювання, оздоблення. Ще раніше майстри наклеювали вирізані за малюнкомшматочки шпону (кожного зокрема) на основу із заздалегідь перенесеним малюнком.У б0-х роках почали користуватися клейовою стрічкою фабричного виготовлення, щоспрощувало і прискорювало виконання набору. Меблеві підприємства перейшли нанову технологію — склеювання у гарячих гідравлічних пресах, що поліпшило якістьі швидкість цього процесу.

У другійполовині 50-х років львівські   художники   Микола Смирнов та Іван Юклієвськихвиконують   у   техніці   маркетрі складні тематичні зображення. Посиль Цимбалпочав виготовляти у цій техніці оригінальні браслети, кулони, броші, пояси,намиста та інші прикраси для жінок.

Успішнорозвивали маркетрі майстри-художники М. Курилич, А. Карпенко, А. Пономарчук таін. У спеціальних навчальних закладах ввели у програму навчання технікимаркетрі. Організовано виготовлялися сувенірно-подарункові вироби на деякихмеблевих фабриках і комбінатах. Маркетрі застосовували для оздоблення меблів,інтер'єрів (двері, підлоги, стелі, панелі, стенди), побутових предметів, для виготовленняброшок, кулонів, намиста тощо. У цій техніці виконували орнаментальнікомпозиції, емблеми, написи, зображення тварин, птахів, натюрморти, а такожсамостійні декоративні твори: пейзаж, портрет, складні сюжетно-тематичнікомпозиції.

Перевагимаркетрі. Порівняно з іншими видами художньої обробки дерева маркетрі має пенніпереваги. По-перше, це порівняно легке освоєння технічних прийомів виконання.По-друге, техніка недорога — для неї використовуються переважно відходи шпону,в яких інколи знаходиться найцікавіший матеріал для маркетрі: завихренняволокон (завилькуватість), так звані синяви, сучкуватість. Важливо також, щовиконання наборів маркетрі не вимагає складного обладнання робочого місця тавеликої кількості інструментів.

Технікамаркетрі дає змогу виконувати   композиції  будь-якої складності — від простихзображень в орнаменті до складних композицій. Суттєва особливість маркетріполягає в тому, що така мозаїка дає гладку й рівну поверхню й, очевидно, їїможна застосовувати у тих випадках, коли різьблення неможливе або не бажане.Маркетрі довго і добре зберігається, особливо, якщо застосовувати стійкі доатмосферних впливів лаки; паркетний, поліефірний тощо. Опорядження можнаоновити, відшліфувавши оздоблювану поверхню і знявши з неї шар лаку або мастики(поліефірний лак відшаровується дуже розігрітою праскою).

Список литературы

Дляподготовки данной работы были использованы материалы с сайта www.referaty.com.ua/

еще рефераты
Еще работы по иностранному языку