Реферат: Деньги в рыночной экономике
Вступ
Уринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечуютьжиттєдіяльність суб”єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничихвідносин.
Справді, величезна кількість людей у світі щоденно розраховуютьсягрошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується проте, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонуванняекономіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм,здатний забезпечити розвиток сиробничих сил.
Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів іпослуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги.Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів міжзаощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.
Особливого значення вивчення грошей набуває для розумінняфункціонування ринкової системи економіки. Оскілбки Україна йде до ринковоїекономіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика,то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державногорегулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.
Метою моєї курсової роботи є в межах запропонованого обсягурозглянути основні питання, що стосуються еволюції грошей з економічної точкизору.
Основна частина роботи складається з трьох розділів, присвяченихрозкриттю суті і функцій грошей, їх походженню і розвитку, основним концепціямгрошей. Окрім того, я вважаю за доцільне ознайомити з новою валютою євро, наяку великі надії покладають наші сусіди – розвинуті країни Західної Європи.
У роботі я намагався простежити проблеми розвитку грошовихвідносин, як у світовій теорії і практиці, так і у вітчизняній. З цією метоюопрацював ряд наукових досліджень і праці зарубіжних та українськихекономістів.
Аналіз наукових праць засвідчив, що “гроші завжди визначалиголовний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука”.
I. Походження, суть та функції грошей
1.1. Походження грошей
Гроші – це одне з найвеличніших досягнень людства.Їх виникненняпов”язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з”явились залишки якихосьпродуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких булапотреба. Історично як засібполегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи іншіпредмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засібобміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, — це і були гроші.
Існування грошей таке ж давне, як існування самої людськоїцивілізації. Зокрема, монети із неблагородних металів стали використовуватись вобігу у міру того, як росла вартість золота. Згодом з”явились повноцінні гроші,виготовлені з паперу.
Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812році н.е. У XV — XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, появились у Європі і так широкорозповсюдились і прижились, що стали основним замінником повноцінних грошей.
На протязі століть гроші, як і погляди на них, змінювались, інавіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним.
Економічна сутність, закономірності виникнення та розвитку грошейвзаємопов”язані і взаємозумовлені.
В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепціїпоходження грошей:
1)раціоналістична;
2)еволюційна.
Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли якрезультат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділенняспеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищенняефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють їїнеобхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарськийоборот. Прихильником цієї концепції був Арістотель. Еволюційна концепція підкреслюєоб”єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарноїмаси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролігрошового товару. Виділяєтьсязагальна маса окремих товарів, які і стаютьгрошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник еволюційноїконцепції — А.Сміт.
Вирішення питання про походження грошей зводиться фактично довивчення різними теоретичними школами процесу розвитку обміну та торгівлі.
Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер.Бартер – безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.
На цьому процесс грошового розвитку не закінчився. Потрібен бувтакий товар-еквівалент, який б забезпечував функціонування національних іміжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилась зазолотом і сріблом. Така система, в який роль загального еквівалента відіграєзолото і срібло називається біметалічною.
На початку XIX ст. в Великобританій, Голландії іНімеччині існувала монометалічна (золотогрошова система), в якій рользагального еквівалента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Вже починаючи з часу Першої світової війни золото почаловитіснятись спочатку з внутрішнього, а пізніше з міжнародного обігу. Почавсяпроцес так званої демонетизації, що власне і означає припинення виконаннязолотом ролі грошей.
Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Вонивиявились дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні перевагипорівняно з попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото,вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні функції.
1.2. Суть та функції грошей
Длятого, щоб краще зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв”язку зцим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їхфункціях.
Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функційгрошей:
1) міра вартості;
2) засіб обігу;
3) засіб платежу;
4) засіб нагромадження;
5) світові гроші.
Цих п”ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальнефункціонування грошової маси.
Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошовоївартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок міжтоваровиробниками.
Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості державау законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошовуодиницю розрахунків – національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічнуроль при виконанні грішми функції міри вартості.
Гроші як засіб обігу.У цій функції гроші відіграють рольтимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов”язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальнігроші.
Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару вгроші – центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Процестоварно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1 – Г – Т2; де Т1 – Г -продаж товару; Г – Т2 -купівля іншого товару на гроші. Ця формулавідображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин грошіважливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб”єкт,хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).
Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей.Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідельна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.
Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитногогосподарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкоюоплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді,коли настає строк платежу.
Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції грошівилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такізаощадження є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банкиакумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибутковезастосування в інших структурних ланках народного господарства.
Світові гроші у функціональному плані відображають вихідтоварно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельноїспроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютнихринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняннянаціональних грошей – валютний курс.
Говорячи про світові гроші потрібно розглянути поняття“конвертованість” валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись наіноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсіназивається конвертованістю (conversion (англ.) – перетворення).
Наданий час повністю конвертованими вважаються лише не більше десяти валютсвіту, з них п”ять — вільно використовувані: долар США, німецькамарка, японська йена, англійський фунт стерлінгів і французький франк. Саме цівалюти виконують функцію світових грошей в повному обсязі, виступаючи в якості міжнародного розрахункового і платіжного засобу в усіх видах операцій. Також цюфункцію відіграють наднаціональні грошові одиниці – СДР, ЕКЮ, яківикористовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.
Українська гривня поки що не є конвертованою валютою, це пов”язаноз недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям гривні тазагальною нестабільністю фінансової ситуації в Україні.
Детальний розгляд кожної із виконуваних грошима функції допомігвизначити грошову суть. Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед –як засобу обміну і засобу платежу). Такий характерний для сучасної економічноїнауки підхід – виводити суть грошей з їх функцій був визначений англійськимекономістом Дж. Хіксом, який сказав: “Гроші – це те, що використовується якгроші”.
Зі сказаного ним можна виділити три основні властивості грошей, щорозкривають їх суть:
гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На нихможна придбати будь-який товар;
гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;
гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часузакладеного в товарі.
Кожна з вищевказаних функцій має свою специфіку, але при цьому дієу взаємозв”язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системіфункціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законівгрошового обігу.
Ii.Види грошей. Грошові агрегати
2.1. Види грошей
1. Паперові гроші. Вони є лише номінальними знаками вартості, щомають примусовий курс. Їх вартість визначається тією кількістю товарів і послуг,які можна на них придбати.
На сьогоднішній день товари ідеально прирівнюються не до золота, адо кредитно-паперових грошей, зв”язок яких із золотом практично розірваний,оскільки припинений їх вільний розмін на дорогоціннний метал. Вони тепер власневиконують роль золота, виступаючи всезагальним еквівалентом. У той же часвикористання знаків вартості як грошей додає їм деякі товарні риси: воникупуються і продаються, обмінюються на товар, але вони позбавлені головноївластивості – власної вартості.
Особливості паперових грошей:
— наділені державою примусовим курсом;
— набувають представницької вартості в обігу;
— позбавлені власної вартості;
— виконують роль купівельного платіжного засобу.
2.Кредитні гроші. Кредитними називаються гроші, рух якихздійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах.
Історично першим видом кредитних грошей був вексель. Це борговезобов”язання, яке дає право власнику по закінченню строку вимагати від боржникавиплати вказаної грошової суми. Вексель може передаватися від однієї особи доіншої, тобто він має певні риси грошей, але не виконує роль загальногоеквівалента.
У кінці XIVстоліття виникла банкнота. Банкноти (банківські білети) – це грошові знаки, щовипускаються в обіг центральними емісійними банками держави. Це є загальновизнанийліквідний платіжний засіб
З розвитком безготівкових розрахунків з”являється нова формакредитних грошей – чек. Він являє собою письмове розпорядження власникарахунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну сумугрошей чекотримачеві.
У наш час широкого розповсюдження набули кредитні картки, які єформою електронних грошей. Це нова форма розрахунків, яка застосовуєтьсязавдяки впровадженню комп”ютерної техніки і сучасних систем зв”язку. Насьогодні це найбільш прогресивний і зручний платіжний засіб, який діє у рамкахспеціального каналу зв”язку з банком (наприклад, між банком і торговельнимипідприємствами під час розрахунків). Тим самим вони значно прискорюютьвзаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей.
Вперше система банківських карток була створена у 1958 р. одним знайбільших банків США Bank of Amerika. У 1974 р. в результаті інтернаціоналізації діяльностіАмериканської компанії банківських карток була утворена система VISA International.
2.2. Грошові агрегати.
Емісія як паперових, так і кредитних грошей в сучасних умовах монополізована державою. Центральний банк, який знаходиться у власностідержави, інколи намагається компенсувати нестачу грошових нагромаджень шляхомпідвищення грошової маси, емісії надлишкових знаків вартості. Грошова маса – цесукупність готівкових та безготівкових купівельних і платіжних засобів, якізабезпечують рух товарів і послуг в народному господарстві, якими володіютьприватні особи та держава.
У структурі грошової маси виділяють такі сукупні компоненти, абоїх ще називають грошові агрегати: М1, М2, М3, L, які групують різні платіжні і розрахункові засоби заступенем їх ліквідності, причому кожен наступний агрегат включає в себепопередній.
М1 – це гроші у вузькому розумінні, готівка, обіг якоїздійснюється поза банками, а також це гроші на поточних рахунках у банках.Потрібно зазначити, що депозити на поточних рахунках виконують всі функціїгрошей і в будь-який момент можуть бути перетворені в готівку.
М2 – це гроші в більш широкому розумінні, цей агрегат включає всебе компоненти М1 + гроші на рахунках комерційнних банків + депозити спеціалізованих фінансових інститутів. Власники строкових вкладів (депозитів)отримують більш високий процент порівняно з власниками поточних вкладів, хоча втой же час вони не можуть взяти гроші з рахунку раніше умовно визначеноготерміну.
Наступний агрегаг М3 включає в себе М2 + крупні строкові депозитиі суми контрактів з перепродажу цінних паперів.
Агрегат Lскладається з М3 + комерційні, зокрема короткострокові, цінні папери.
Варто зазначити, що в Радянському Союзі грошові агрегати взагаліне розраховувались і не використовувались, оскільки марксистською економічноюнаукою вважалось недопустимим об”єднання зовсім різних категорій – грошей,цінних паперів та кредиту.
Проте зрозуміло, що між грошовим риком, ринком інвестицій і ринкомцінних паперів існує тісний зв”язок. Потенційно залишки на строкових депозитах і цінні папери можутьбути використані для розрахунків. Крім того, власники строкових рахунків маютьможливість переоформити їх в рахунки “до запитання”. Прибутки від ціннихпаперів можна зберігати на поточних рахунках, так само, як і виручку від їхпродажу.
Безперечно, грошові агрегати на практиці відіграють позитивну рольяк орієнтири грошової політики держави. При нинішньому стиранні кордонів міжготівковим і безготівковим обігом нашій країні варто було б перейти до їхактивного використання.
III. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ УXXСТ.
Двадцяте століття зі своїми війнами, революціями і переворотамивнесло багато змін в усі сфери суспільного життя. Було впроваджено новіідеології, економічні вчення та форми власності. Так, наприклад, з часу Першоїсвітової війни зростає тенденція до припинення розміну банкнот на золото. Узв”язку з цим перед центральними банками постає завдання постійного контролю загрошовим обігом. Відомо, що паперові гроші в собі корисної вартості не несуть,вони є всього лиш символами, знаками вартості. Чому ж тоді відбувся загальнийвідхід від золота? Найпростіше пояснення полягає в тому, що паперові грошінасамперед зручні в користуванні, їх легко носити зі собою. Справді, в обігу монети стираються, частина благородного металу просто пропадає, а відповіднозростає в ньому потреба. І головне – товарооборот в масштабах, який вичисляютьу доларах, фунтах, марках, гривнях чи інших грошових одиницях, не під силузолоту. Крім того, паперові гроші, банкноти і казначейські білети, –обов”язкові до прийому в якості платіжного засобу на території даної держави.
Звісно, що в зв”язку з переходом до нової форми грошового обігуз”явились різні погляди на це питання. Так, неометаталісти вважали, що оскількизолото має високу внутрішню вартість, тому воно не обезцінюється, як йогопаперові дублікати. Якщо зростає продуктивність праці в золотодобувнійпромисловості або відкриваються нові його місцезнаходження, то товарні цінизростають, але при цьому знижуються самі витрати виробництва попередньоївагової кількості золота. До того ж перенасичення каналів грошового обігумалоймовірне, оскільки золото – втілення багатства і воно осідає в сферітезаврації — збереження грошей вдома, замість внесення їх у якусь кредитнуустанову. Таким чином, при золотому стандарті стихійно підтримуютьсятоварно-грошова рівновага.
Деякі західні вчені з цим не погоджуються, вони схиляються доіншої позиції. Е.Дж. Долан, К.Кемпбелл, К. Макконел вважають, що інфляціяможлива і при золотому грошовому обігу. Якщо технологія в добуванні абовиготовленні золота піднімається на якісно нову ступінь, інфляція, і призбереженні розміну, цілком ймовірна. Підтримка золотого обігу при дефіцитізолотого матеріалу викликає спад, економіка просто задихається. Отже, томудоцільніше використовувати паперові гроші, при цьому вміло керувати їхньоюпропозицією.
У наш час золото все ж може позитивно впливати на грошовий обігшляхом державного продажу по цінах світового ринку, що у свою чергу дозволяєзакупити товари і підвищити іх пропозицію всередині країни. У цій операції рользолота не відрізняється від ролі інших експортних благ, хоча воно вважаєтьсябільш ліквідним товаром. Для оздоровлення грошового обігу і боротьби зінфляцією в золота можливості все ж невеликі.
Таким чином, XX ст.відзначило себе переходом до обігу паперових грошей і перетворення золота ісрібла у товар, який можна купити за ринковою ціною.
Після Першої світової війни багато держав спробували знову ввести“золотий стандарт”, але безрезультативно, оскільки відповідних аргументів дляцього уже не було.
Світову валютну систему між двома світовими війнами можна назвати “золотовалютнимстандартом”. Цей період відрізняється насамперед сильним втручанням держави векономіку. Усюди були встановлені митні бар”єри, і вільна взаємодія попиту іпропозиції капіталу і ресурсів на світовому ринку стала обмеженою. З відходомвід “золотого стандарту” девізні (валютні банки) і держава отримали можливістьрозширювати обіг паперових грошей. Деякі країни відійшли від золотого стандартууже в 1929-1930р.р. США відмінили зв”язок валюти з золотом в 1933р., але в1934 знову повернулись до золотого стандарту, хоча з більш низьким паритетом.
Настала доба численних девальвацій і введення торгівельнихобмежень. Світова торгівля різко скоротилась. У ряді країн зросло безробіття.
Після Другої світової війни лідери найбільших держав світу,намагаючись не допустити помилок, які в свій час призвели до світової кризи30-х років, у липні 1944р. у Бреттон-Вудсі створили систему твердих валютнихкурсів, яка отримала назву “бреттонвудської системи”. Суть її полягає увстановленнні стабільних валютних курсів. Країни – члени Міжнародного валютногофонду, який був створений на тій ж самій валютній конференції, разом зМіжнародним банком реконструкції та розвитку, зафіксували курси своїх валют вдоларах або в золоті, а долар був прирівняний до золота за співвідношенням 35дол.за 1 унцію золота.
Тим, що США довгі роки купували і подавали золото, тобтостворювали і знищували долари, вдалось стабілізувати його ціну на на рівні 35дол.за 1 унцію і практично покінчити з інфляцією. Довіра до долара істабільності американської економічної валютної політики були значними: іноземні девізні банки могли в будь-який час обміняти наявні у них долари назолото.
У час існування “бреттонвудської системи” світова економіка іторгівля розвивалися досить стрімкими темпами. Одночасно індекс інфляціїзалишався доволі стійким (близько 3%). У більшості країн були наявні лише деяківідхилення від нього. Хоча і ця система приховувала в собі деяку небезпеку. Узв”язку з тим, що продуктивність промисловості в США у 1969-1970р.р. виявиласьнижчою за європейську і японську, конкурентноспроможність американських товарівзнизилась. Стала необхідною переоцінка курсу долара. Зберігати систему твердихвалютних курсів виявилось неможливим. Різке вільне плавання курсів у зв”язку знестабільністю долара призвело до відходу від нього і подальшого його падіння.У грудні 1971 року була ще одна спроба стабілізувати валютні курси. Долар бувдевальвований по відношенню до золота: з 35 дол./унція до 38 дол./унція. Долар залишився лідером серед валют. А в квітні 1972р. країни – члени “Спільного ринку” вирішили встановити між собою більш вузькіліміти коливання своїх валют і для цього створили так звану “валютну змію”. Влютому 1973р. долар був повторно девальвований, валютний ринок довелось закритина декілька тижнів.
Щоб запобігти небажаним наслідкам в економіці третіх країн,держави, що входили в Європейську економічну спільноту, у 1979 р. підписализобов”язання про Європейську валютну систему, замінили “валютну змію” з метоюперейти в рамках “Спільного ринку” до більш стабільних курсів. Була створенаєвропейська валютна одиниця – ЕКЮ, навколо якої курси національних валют країн– членів ЄЕС могли коливатись в діапазоні ± 2,25%.
Бреттон-Вудська система на той час вже не існувала. У січні 1976р. у м. Кінгстоні на Ямайці була підписана угода, яка започаткувала створенняЯмайської валютної системи. Нею було проголошено повну демонетизацію золота усфері валютних відносин. Було анульовано офіційний золотий паритет, офіційнуціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошовиходиниць, знято будь-які обмеження у його приватному використанні. Кінгстонськаугода поставила за мету перетворити визначену ще у 1969 р. МВФ колективнуміжнародну одиницю – спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights – СДР) на головний резервний актив та міжнародний засіброзранку і платежу. Йдеться по те, що система: золото — долар — національнавалюта трансформувалась у нову систему: СДР – національна валюта. У ційструктурі СДР отримувала статус альтернативи не лише золота, а й долара якміжнародних грошей.
Ще однією важливою ознакою механізму Ямайської системи євпровадження “плаваючих” валютних курсів національних грошових одиниць. Проте врежимі безпосередніх співвідношень (“плавання”) знаходяться валюти лишепровідних країн світу, а більшість валют інших, в основному слаборозвинених,прив”язані до міжнародних розрахункових одиниць або окремих валют.
Наступним кроком на шляху до інтеграції країн-членів Європейськогосоюзу стало введення єдиної європейської валюти. Загагальний ринок з переходомдо євро перетвориться в консолідовану валютну зону, яка внесе глибокі зміни уфункціонування фінансових механізмів країн учасниць ЄС. Фінансову політикуЄвросоюзу на найвищому політичному рівні, як і раніше, визначає Рада ЄС, якапри прийнятті рішення консультується з Європарламентом і ЄвропейськимЦентробанком. Проте головним регулятором поточної грошово-кредитної і валютноїполітики стала Європейська система центробанків в голові з Європейським ЦБ.
У “зону євро” можуть увійти країни Європейського Союзу, якіздатні виконати наступні економічні вимоги:
членство в європейській валютній системі;
курс валюти країни-претендента на протязі двох років не повиненвиходити за рамки дозволених ЄС курсових коливань;
максимально допустимий дефіцит бюджету – не більше 3% ВНП;
максимально допустимий розмір державного боргу – не більше 60%ВНП;
максимально допустимий темп інфляції – не більше ніж на 1,5процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;
довгострокові процентні ставки кредиту – не вище ніж на 2процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;
У травні 1998 року на базі цих критеріїв для участі в “зоні євро”було допущено 11 країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Італія, Іспанія, Ірландія,Нідерланди, Люксембург, Португалія, Фінляндія і Франція. Великобританія,Швейцарія, а нещодавно і Данія відмовились від участі в “зоні євро”, а Греціяне змогла виконати економічні нормативи.
Перехід 11 країн на єдину валюту буде проводитись у два етапи.Перший вже почався 1 січня 1999 року. На цей день було зафіксовано курси валют11 країн і євро. По цих курсах проводитиметься деномінація і перерахунок усіхфінансових та інших активів як всередині валютного союзу, так і за його межами.Також вже почалось паралельне використання євро і прив”язаних до неї валют длябезготівкових розрахунків.
Другий етап почнеться 1 січня 2002 року. З цього моменту напротязі 6 місяців у країнах-членах валютного союзу почнеться паралельний обігбанкнот і монет євро, а також національних валют. Готівкові євро – це 12 млрд.банкнот номіналом 500, 200, 100, 50, 20, 10, і 5 євро, також 70 млрд. монетноміналом 2 і 1 євро і 50, 20, 5, 2, і 1 цент.
З 1 липня 2002 року обіг національних валют буде припинено івідбудеться повний перехід економіки країн-учасниць “ зони євро” на новувалюту. Остаточні суми національних валют протягом декількох років можна будепоміняти на євро.
Новим етапом еволюції грошей стала поява “електронних грошей”. Цеабсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніх коп”ютернихта систем зв”язку дозволяє легко переводити кошти з одного рахунку на інший. Доелектронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебетні картки. Насьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошовихфункцій. Основна його зручність полягає в тому, що не доводиться носитивеликі суми готівки зі собою, а крім того у разі втрати карточки ніхто не зможенею скористатись, бо код доступу знає тільки її власник.
Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (вони можуть бутистандартними і золотими) та корпоративні (бізнес-картки). “Золоті” карткиобслуговують осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають численні пільгидля користувачів.
Дебетні поділяються на картки об”єднаних і регіональних систем.
За технологічними особливостями розрізняють картки двох видів – змагнітною смужкою та з вбудованою мікросхемою.
У світі є багато платіжних систем з використанням кредитних тадебетних карток. Найпоширенішою із них є VISA, пластикові картки якої приймаються до оплати у 220країнах світу, більш ніж у 13 мільйонах підприємств торгівлі і сервісу, готівку можна отримати у 257 тис. банкоматів та 320 тис. відділень банків.
Крім систем VISA, усвіті широко поширені такі міжнародні платіжні системи як EUROCARD/MASTERCARD, DINERS CLUB, JGB, AMERICAN EXPRESS.
У 1995 р. у світі налічувалось понад 400 мільйонів утримувачівкарток VISA, 280 млн. – EUROCARD/MASTERCARD, 80 млн. – DINERSCLUB.
Банківська кредитна картка є матерільним символом економічних іюридичних відносин, які виникають між суб”єктами, що укладають карткову угоду.Основні суб”єкти (учасники) системи карткових розрахунків:
— власник картки;
— банк-емітент;
— підприємство торгівлі або сфери послуг;
— банк-еквайр (банк, що обслуговує торговельне підприємство).
Банк видає кредитну картку клієнтові тільки після ретельноїперевірки його фінансового стану і оцінки кредитоспроможності; відкриваєвласникові картки спеціальний рахунок, на якому враховуються всі операції зкарткою; регулярно надсилає клієнту виписку із зазначенням сум платежі розмірузаборгованості, сум і термінів погашення; стягує комісію і відсотки згідно ізвстановленим тарифом; зобов”язується сплачувати рахунки торговельногопідприємства за покупки, зроблені з використанням карток, за вирахуваннямкомісійного збору (дисконта).
ВУкраїні система електронних платіжних розрахунків прогресивно розвивається. Увересні 1995 р. було створене АТ “Укркарт”, під керівництвом якого здійснюєтьсяпроект впровадження національних платіжних карток. Це вигідно для всіх, аджевикористання пластикових карток прискорює взаємороз-рахунки, а отже, й обігтоварів і грошей. Від цього виграють як банки та власники карток, так ідержава, в якій скорочуються видатки на емісію готівки.
Західніекономісти схиляються до думки, що в майбутньому паперові гроші – банкноти ічеки повністю зникнуть, їх замінять електронні міжбанківські трансакції. Грошізалишаться, але стануть “невидимими”.
Висновки
У курсовій роботі простежено основні етапи еволюції грошей,особливо у XX ст., приділено увагу їх основнимконцепціям. Також я розглянув перспективи розвитку єдиної європейської валютина світовому ринку і намагання нашої держави активно співпрацювати зрозвиненими економічними країнами на шляху соціального прогресу.
На основі матеріалу викладеного у роботі, можна зробити таківисновки:
суть грошей закладена у 5 функціях, які вони виконують: міравартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші. Кожна функція розглядається в органічнійєдності х іншими.
виникнення грошей пов”язане з розвитком обміну, торгових відносин.Перші гроші були призначені для здійснення бартерних угод. Благородні метали зчасом витіснились паперовими грошима.
гроші характеризуються ліквідністю, тобто використовуються дляпридбання товарів чи здійснення послуг. Вони загально-прийнятий засіб обігу.
нова валюта Європейського Співтовариства – євро – 1 січня 1999р.почала свій похід по світовому фінансовому ринку, — у долара з”явився серйознийконкурент.
Знання історії становлення й еволюційного розвитку грошей – ключпізнання глибинних теоретичних проблем, що розкривають їхню суть і сучаснефункціональне застосування.
Список литературы
1.Гальчинський А. Теорія грошей.-К.: Основи,1996
2.Долан Е.Дж., Линдсей Д.Макроекономика.-С-Пб.,1994
3.Дорнбуш Р., Фішер С.Макроекономіка.-К.: Основи,1996
4.Економічна теорія в 2-х кн. Навч.посібник/ За ред. З.Г.Ватаманюка.-К.: Заповіт,1997
5. «Евро идоллар».- «Вопросы экономики», 1999, №1
6.Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг.-К.: Основи,1996
7.Макконнелл К.Р., Брю С.Л.Экономикс: принципы, проблемы и политика.-М.: Республика,1992
8. Макконнелл К.Р., Брю С.Макроекономіка (аналітичнаекономія).-Львів: Просвіта,1997
9.Маршалл А. Принципы политической экономики.-Т.1.-М.:1984
10.Сало І.В. Фінансово-кредитна система України иа перспективи їїрозвитку.-К.,1995
11.Самюелсон П., Нордхауз В. Макроекономіка.-К.: Основи,1995
12.Тувакова Н.В. Історичний досвід України у творенні національноїгрошової одиниці.-К.,1997
13.Уткин Э.А.:Новые финансовые инструменты рынка, – М, 1997
Cписоквикористаної літератури:
1.Гальчинський А. Теорія грошей.-К.: Основи,1996
2.Долан Е.Дж., Линдсей Д.Макроекономика.-С-Пб.,1994
3.Дорнбуш Р., Фішер С.Макроекономіка.-К.: Основи,1996
4.Економічна теорія в 2-х кн. Навч.посібник/ За ред. З.Г.Ватаманюка.-К.: Заповіт,1997
5. «Евро идоллар».- «Вопросы экономики», 1999, №1
6.Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг.-К.: Основи,1996
7.Макконнелл К.Р., Брю С.Л.Экономикс: принципы, проблемы и политика.-М.: Республика,1992
8. Макконнелл К.Р., Брю С.Макроекономіка (аналітичнаекономія).-Львів: Просвіта,1997
9.Маршалл А. Принципы политической экономики.-Т.1.-М.:1984
10.Сало І.В. Фінансово-кредитна система України иа перспективи їїрозвитку.-К.,1995
11.Самюелсон П., Нордхауз В. Макроекономіка.-К.: Основи,1995
12.Тувакова Н.В. Історичний досвід України у творенні національноїгрошової одиниці.-К.,1997
13.Уткин Э.А.:Новые финансовые инструменты рынка, – М, 1997