Реферат: АПК, його галузева структура і необхідність формування

АПКза своїм складом та структурою значно відрізняється від інших міжгалузевихкомплексів, передусім тому, що він як головний засіб виробництва використовуєземлю, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина длявиробничого та невиробничого споживання. Власне, сільськогосподарськевиробництво, що базується на використанні сільськогосподарських угідь, єосновою розвитку переробних галузей промисловості. Виробництвосільськогосподарської продукції та її переробка — одна з найважливішихскладових частин народного господарства країни. Завданя АПК — забезпечити людейпродуктами харчування, а промисловість – відповідною сировиною. АПК України маєсвітове значення. За розрахунками спеціалістів, наша країна щорічно можевиробляти стільки продуктів харчування, якими б здатна була прогодувати до 1млрд осіб. Потенціал АПК України практично безмежний. Але він нині майже нереалізується. Причини такого становища криються в пануванні в сільськомугосподарстві соціалістичного колгоспного ладу. В кінці ХХ століття він показавсвою повну неспроможність прогодувати навіть 50 млн українців. Нині закількістю зайнятих (близько 40%) АПК України переважає всі інші галузі іміжгалузеві комплекси. В ньому зосереджені також значні фонди виробничогопризначення. Але більшість із них уже морально і матеріально застаріла, технікаспрацьована і не відповідає сучасним вимогам. Тому дуже великі втрати продукціїпід час її збирання на полях, при перевезенні і зберіганні.Одним з такихнайбільш потужних і багатогалузевих комплексів є аграрнопромисловий. Цескладний комплекс виробництва, що об¢єднує різні галузі народного господарства. До його складу входять3 основні сфери:

Сільськогосподарськевиробництво – рослинництво і тваринництво, що створюють сировинну базу АПК. Цейого основна базова ланка;

Галузі,що створюють матеріально-технічні засоби для галузей АПК. Це –сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин,мінеральних добрив, комбікормова і мікробіологічна промисловість, виробництвотари, спеціального устаткування і приладів для АПК та ін.

Галузі,що забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка).

Крімцих основних сфер, до АПК входять виробнича і соціальна інфраструктури у тійчастині, що працює на потреби цього комплексу. Йдеться про транспорт, складськегосподарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, в тому числііригаційні системи, заготівлю, зберігання сільськогосподарської продукції,інформаційне забезпеченя, спеціалізовану торгівлю, комунально-житловегосподарство, культурне та медичне обслуговування тощо. Доповнюючою ланкою АПКє наукові заклади та підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення йогоефективного функціонування. За виробничою ознакою до складу АПК входятьпродовольчий комплекс і непродовольчий. Продовольчий комплекс – це сукупністьгалузей, пов¢язаних з виробництвом продуктів харчуваннярослинного і тваринного походження. Крім того, до продовольчого комплексу (ПК)входять виробництва, що технологічно не належать до сільського господарства. Це– виробництво солі, мінеральних вод, вилов риби та ін. До непродовольчогокомплексу належать галузі, пов¢язаніз виробництвом товарів широкого вжитку із сировини рослинного і тваринногопоходження; галузі легкої промисловості, насамперед ті, які займаютьсяпервинною переробкою сільськогосподарської сировини. Ці комплекси, в своючергу, залежно від виду сировини, що використовується, поділяються нарослинницькі і тваринницькі підкомплекси. Особливу роль в АПК відіграєпродовольчий комплекс, який забезпечує населення продуктами харчування. Вінвключає галузі, пов¢язані лишез виробництвом продовольчої продукції. До складу цього комплексу входятьзернопродуктивний, картоплепродуктовий, цукробуряковий, плодоовочеконсервний,виноградно-виноробний, м¢ясний,молочний, олійно-жировий підкомплекси. Крім того, до його складу входять певніінфраструктурні галузі. До складу АПК входять сільське господарство і галузіхарчової промисловості, які переробляють його продукцію (цукрова, м¢ясна, молокопереробна, олійно-жирова,плодоовочева, рибна та ін.). До АПК належать також підприємства й організації,що забезпечують зберігання, перевезення і реалізацію продукції, і ті, щовиробляють машини та обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри.Зерно, наприклад, треба виростити в полі, зібрати, перевезти і змолотити наборошномельному комбінаті, потім спекти на хлібозаводі чи хлібокомбінатіхлібо-булочні вироби. Зв¢зок міжцими зовсім різними, на перший погляд, сферами виробництва настільки тісний, щоодна без одної вони не можуть існувати. Такі ланцюжки від поля чи ферми доготової продукції (цукор, соки, варення, хліб, сметана, ковбаси і т.д.) називаютьсяспеціалізованими АПК. Чим більша територія, тим більше таких ланцюжків. Їхнякількість зростає від району до масштабів країни.

Територіальна організація АПК:спеціалізовані і інтегральні АПК, їх суть.

Щодотеритор стр-ри АПК, то вона формується на конкретній території утворення увигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальноїстр-ри. В науковій літ-рі виділяють локальні регіональні АПК. Локальні АПКсформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромисловихп-в по переробці малотранспортабельної с/г пр-ції і мають найнижчий ступіньінтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють:1)агропромисловий пункт – локальна форма АПК, що об¢єднує в наслееному пункті переробкукількох видів с/г сировини; 2)агропромисловий центр – локальна форма АПК, якаоб¢єднує в населеному пункті переробкукількох видів с/г сировини; 3)агропромисловий кущ – локальна форма АПК, щохар-ся компактним розміщенням на невеликій території агропромислових пунктів іцентрів з їх сировинними зонами; 4)агропромисловий вузол – складнетериторіальне агропромислове утворення, яке розглядається як система компактнорозміщених агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо міста (як правило,обласного чи районного центру). Розміщення і взаємодія локальних АПК натериторії певної адміністративної одиниці обумовлюють формування відповідногорегіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територіюкраїни, автономної республіки, області чи адміністративного району. В межахприродно-ек зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умоввідповідної зони. Вони представлен інтегральними агропромисловими зонами іагропромисловими районами та спеціалізованими агропромисловими зонами ірайонами. Інтегральна агропромислова она – це територіальне зосередження всіхагропромислових підкомплексів в межах однієї природно-економічної зони. Такізони сформувались у межах Полісся, Лісостепу і Степу України. До складуінтегральної агропромислової зони входять спеціалізовані агропромислові зони,які формуються на основі переважно одного спеціалізованого процесу (наприклад,картоплепродуктова зона). Спеціалізований агропромисловий район – територіальнезосередження агропромислових п-в однієї спеціалізації в межах відповідноїспеціалізованої зони (коноплепереробне в-во). Інтегральний агропромисловийрайон – це територіальне зосередження агропромислових п-в у межах певноїчастини природно-економічної зони. Якщо зональні АПК формувалися переважно підвпливом природних умов у межах природно-ек зон Полісся, Лісостепу і Степу, тонавколо великих міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливомек-х факторів формувалися зональні – інтегральні і спеціалізовані приміськіАПК. На формування таких агропромислових утворень насамперед впливає попитнаселення великих міст на малотранспортабельну пр-цію харчування – овочі, свіжеі дієтичне м¢ясо, незбирана молочна продукція. Дляприміських АПК характерна відсутність в-ва і переробки більшості зернових ітехнічних культур та тісний зв¢язокв-ва продукції з її реалізацією. Практично це агропромислово-торговельнітериторіальні комплекси.

 Сучасні проблеми розвитку АПК України.

Поглибленнякризових явищ в агропромисловому виробництві супроводжується значним зниженнямродючості земель, погіршенням структури матеріально-технічних засобів, втратоюгенетичного потенціалу у рослинництві й тваринництві. За останні 20 років вмістгумусу в грунтах України знизився з 3,5 до 3,2 відсотка. Щороку збільшуються на80-100тис. га площі еродованих орних земель, різко підвищилась кислотністьгрунтів, розширюються площі засолених земель, триває їх техногенне забруднення.Порушено екологічно допустиме співвідношення площ: ріллі, природних кормовихугідь, земель лісового і водного фондів, що негативно впливає на стійкістьагроландшафту, викликає деградацію грунтів. Погіршується стан меліорованихземель, згортаються роботи, пов¢язаніз реконструкцією (ремонтом) меліоративних систем, захисним лісорозведенням тастворенням полезахисних лісових смуг. Не проводиться оновленнямашинно-тракторного парку. Останніми роками кількість тракторів зменшилась на20%, зернозбиральних комбайнів – на 30, кукурудзо- та кормозбиральних – на 22,картоплезбиральних – на 45, вантажних автомобілів – на 10, дощувальних машин на40%. У сільськогосподарських товаровиробників кількість технічних засобів звичерпаним амортизаційним ресурсом досягає 60-80%. Потребисільськогосподарських підприємств не задовольняються у техніці, автомашинах,запасних частинах, пально-мастильних матеріалах. Наслідками кризової ситуаціїстало зниження обсягів виробництва валової продукції сільського господарства у1998 році проти 1990 на 47%, у тому числі продукції рослинництва – на 39% татваринництва в 2 рази. Теза про те, що ресурсний потенціал с/г України єпотужним, сумнівів не викликає: понад 40 млн га сільськогосподарських угідь, 16млн сільських жителів, у тому числі 9,7 млн – у працездатному віці. Суспільствомало підстави сподіватися на розв¢язання продовольчої проблеми та орієнтацію АПК на експорт. Алечерез ряд причин перед с/г виникли певні екологічні проблеми, а виробництво вгалузі працювало недостатньо ефективно. Серед основних причин розбалансованостіпопиту та пропозиції на галузевих ринках продовольства можна назвативідсутність інтеграційних процесів і втручання держави в ціновий механізм. Виробництвозерна зменшилось на 48%, цукрових буряків – на 65, соняшнику – на 12, плодів іягід – на 59%, винограду – на 57. Поголів¢я великої рогатої худоби скоротилось на 52, в тому числі корів –на 30%, свиней – на 49%. Виробництво м¢яса зменшилось на 2,8 млн. тонн, молока – на 10,8 млн. тонн.Загальний фінансовий результат господарської діяльності у громадському секторістановив у 1997 році 3,4 млрд гривень збитків. Сума збитків сільськогосподарськихпідприємств у 1998 році дорівнює 4 млрд гривень збитків. Сума збитківсільськогосподарських підприємств у 1998 році дорівнює 4 млрд гривень, рівеньзбитковості досяг 29,3 відсотка, в тому числі у тваринництві – 49,7%.Рентабельним залишилось тільки виробництво зерна і соняшнику. Істотно знизилисяобсяги переробки сільськогосподарської продукції. Заготівельним організаціямпродано лише 25% продукції олійних культур, молока – 21, худоби і птиці – 16відсотків виробленої кількості. Негативні тенденції є і у харчовійпромисловості. Обсяги виробництва цукру за 1990-1998 роки знизилися з 5,4 до1,9 млн тонн, олії – з 1100 до 525 тис тонн, вина виноградного – з 22 до 7,5млн дал. Значно зменшилися обсяги душового споживання продуктів харчуванняпроти 1990 року: м¢яса і м¢ясопродуктів – на 49%, молока імолокопродуктів – на 44, яєць – на 45, риби і рибопродуктів – на 71, олії – на28, овочів – на 12, цукру – на 39, хліба – на 10 відсотків.

Наслідкигосподарювання багатьох великих колгоспів і радгоспів жахливі: в економічномувідношенні це – збитки, в соціальному – невиплати заробітної плати, відсутністьшляхів та іншої інфраструктури, а в екологічному – деградовані села, ерозіяземель і руйнування ландшафтів. Розв¢язання проблеми слід розпочати з детального вивчення ситуації врегіонах, запропонувавши для кожного з них стратегічний план відбудови ірозвитку села. На кожний населений пункт України припадає в середньому 1452 гас/г угідь, з яких розорано 1155 га. Це надто мало для того, щоб нагромадитиякісь кошти. Більше земель мають села Причорномор¢я (2277 і 1848 га) та Донецько-Придніпровського регіону(1693 і 1404 га). Села Волино-Подільського та Прикарпатського регіонів ємалоземельними і мають, відповідно, 878 і 504 га орних земель. Але сучаснефермерство, де переважають галузі землеробства, не є ефективним ні векономічному, ні в соціальному, ні в екологічному відношенні. Проблема полягаєперш за все в тому, що у фермерів немає стартових капіталів для придбаннянеобхідних засобів праці для виробництва сільськогосподарської продукції.Порівняно з 1996р. кількість фермерських господарств, площасільськогосподарських угідь, в т.ч. збільшилась загалом по Україні. В Україніналічується 28,8 тис сільських населених пунктів і тільки 15 тиссільськогосподарських підприємств. У цілому трудоресурсний потенціал їхцентральних садиб становить у середньому 334 чол., на Поліссі – 283, уЛісостепу – 287, у Степу – 436 і в Прикарпатті – 522. Відділки та віддаленісела практично деградували. Багато населених пунктів втрачено через техногеннуагропромислову інтоксикацію. Разом з селами забруднено 8,5 млн га земельнихресурсів (або понад 20% від їх загальної площі). В малозаселених районахзабруднення викликане застосуванням пестицидів. Через порушення естетикисільського середовища, засобів і продуктів праці, а також занедбаністьтериторії, відсутність шляхового господарства, недосконалість проектівгосподарських (і зокрема – тваринницьких) приміщень, невдалий землеустрійпостраждали всі 29,8% від їх загальної кількості. Концентрація виробництва впереробних галузях АПК переважала над можливостями концентрації капіталу в с/г,через що ефективність системи в цілому падала. Так, у 1996р. матеріальнівкладення у розрахунку на 1 га орних земель становили від 170 до 290 грн, що єв 10 разів нижчим від європейського рівня. Внесення у грунт мінеральних добривзменшилося з 141 кг діючої речовини у 1990р. до 30 кг у 1996р., органічних –відповідно з 8,6 до 3,5 т, вапнування кислих грунтів – з 1405 тис до 276 тисга, гіпсування засолених земель – з 285 тис до 44 тис га. Недостатня кількістьтехніки, зменшення обсягів продажу пального, мастил та інших матеріалівзумовлювали порушення агротехнічних строків виконання технологічних операцій.Платоспроможний попит на автобензин знизився з 4,6 млн до 1,3 млн т, надизельне паливо – з 7,7 млн до 3,2 млн т, на моторні масла – з 205 тис до 150тис т. Виробництво тракторів скоротилося з 106 тис до 5 тис, бурякозбиральнихмашин – з 8600 до 400, машин для внесення мінеральних добрив і вапна – з 13900до 800, мінеральних добрив – з 4,8 млн до 2,3 млн т, хімічних засобів захистурослин – з 50тис до 4,8 тис.т.(Лисецький, Е-ка України, 1998, №7, ст50).Реальний економічний оборот в АПК скорочується через нерозвинутість ринковихструктур. Біржі продовжують політику торгівлі “спотом” і не запроваджують ф¢ючерсно-опціонну торгівлю, хоча потреба вцьому є вже сьогодні. Частка сектора селянських господарств і ОПГ населеннянаблизилася до 40% і становить близько 15 млрд грн, але переважна частина цієїпродукції не є товарною. Колективні господарства виробляли валову продукцію на17 млрд грн, але й тут кормовиробництво залишалося нетоварним. Реальнийекономічний оборот суттєво відрізняється від вартісного обороту, земельна рентане реалізується, а виручка від продажу продукції в розрахунку на 1 гасільськогосподарських угідь переважно не покриває авансованих коштів.(Лисецький,Ек-ка України, 1998, №7, ст.51). За останні роки у сільськогосподарськомувиробництві України значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсягивалової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизиласяродючість грунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва ітваринництва. Зменшення поголів’я худоби досягло критичної межі при значномузниженні його продуктивності. Небезпечною тенденцією є висока спрацьованістьмашинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійсненняремонтно-відновлюваних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівнятехнологічних потреб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. Порядз цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.

Транспортний комплекс, його галузеваструктура та значення

Транспортнийкомплекс – це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих та допоміжнихп-в і організацій на певній території. Транспорт – одна з галузей мат в-ва Укр.Він є необхідною умовою виникнення і розвитку територ поділу праці. Терит поділпраці можливий лише за умови інтенсивного обміну товарами між окремимитериторіями. Розширення територ поділу праці, його удосконалення і виникненнянових, ефективніших форм значною мірою залежить від рівня розвитку транспорту.Транспорт є важливим чинником формування територ стр-ри госп-ва. Він можеприскорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промисловихп-в у певних госп-х центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементівїх територіальної орг-ції в промислових комплексах. Вплив транспортного чинниказалежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвинутіша,різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, чим більше функціонуєефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положеннябудь-якого об¢єктатериторії (міста, промислового п-ва тощо). Недостатній розвиток транспортноїсистеми обмежує можливості формування і розвитку госп-ва на окремих територіях.Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну стр-ринародногосп-го комплексу. Це пов з тим, що на будь-яке перевезення сировини,матеріалів чи готової пр-ції витрачається якась к-сть праці. Внаслідок цьогозростає, а іноді досить істотно, вартість пр-ції, що перевозиться. Томунайдоцільніше розміщеувати госп об¢єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такимимісцями у більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралірізних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це – транспортнівузли. Вид-ть такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний,трубопровідний, гужовий, в¢ючний),водний (морський, річковий, озерний), повітряний і електронний. Зафункціональними особливостями транспорт под-ся на вантажний та пасажирський. Цепов з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування якмат-го в-ва, так і сфери обслуговування, в т ч пасажирських перевезень.Пасажирський транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить доінфраструктурних галузей. Вантажний транспорт – галузь вир-чої інфрастр-ри. Невиробляючи безпосередньо мат-ї пр-ції, вантажний транспорт є четвертою галуззюматеріального в-ва після видобувної, переробної пр-сті і с/г. Жодна з названихтрьох основних галузей мат в-ва не здатна функціонувати без транспортногозабезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він доставленийдо споживача. З одного боку, транспорт є неодмінною умовою функціонування самогов-ва, де він здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів,комплектуючих, устаткування і т.п., а з другого – доставляє готову пр-цію доспоживача. Т.ч., в процесі в-ва гот пр-ції транспорт істотно впливає на їїсобівартість, а звідси – на ефективність і ціну. Зменшення транспортноїскладової у собівартості виробленої пр-ції сприяє підвищенню ефективності в-ва.Зменшити транспортні затрати можна як за рахунок підвищення функціонуваннятранспорту, заміною одного виду іншим, більш ефективним для перевезення даноїпр-ції, так і шляхом удосконалення територіальної орг-ції в-ва, що зменшитьтранспортні витрати для доставки сировини, паливно-енергетичних ресурсів,устаткування, готової продукції. Транспорт є необхідною умовою спеціалізації ікомплексного розвитку н/г-х комплексів регіонів, формування ТВК як локального,так і районоутворюючого значення. Він спряє суспільному терит поділу праці,формуванню зв¢язків міжнаселеними пунктами та всередині їх. Без транспорту неможлива інтеграціяУкраїни у загальносвітову економічну систему. Це потребує модернізації старихта будівництва нових транспортних магістралей міждержавного значення. Запризначенням вид-ть транспорт загального користування, відомчий та особистогопризначення. Окремі види транспорту не функціонують ізольовано. Виконуючиспільну ф-цію по забезпеченню н/г-го комплексу вантажнимим і пасажирськимиперевезеннями, різні види транспорту формують між собою тісні взаємозв¢язки. Внаслідок цього складаєтьсятранспортна система, яка розвивається у взаємодії з усім н/г-м комплексомкраїни. Тринспортна система являє собою територіальне поєднання шляхівсполучення, технічних засобів транспорту і служби перевезень, які об¢єднують всі види транспорту і всі ланкитраспортного процесу у їх взаємодії і забезпечують усіпішен функціонуваннян/г-го комплексу країни в цілому. Роботу транспортної системи забезпечуєтраспортна інфрастр-ра, що включає в себе шляхи сполучення, рухоми склад,вантажно-розвантажувальне госп-во транспортних та ін п-в і орг-цій, якіздійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів (що перевозятьсявсіма видами транспорту), а також засоби упр-ня і зв¢язуц, різноманітне технічне обладнання.

Основні показники визначення роботитранспорту, їх суть. Транспортна складова у виробничому процесі.

Вантажо-і пасажирооборот – показнки виконаної транспортної роботи. Визначаються якдобуток обсягу перевезень (вантажів чи пасажирів) на відстань їхтранспортування. Якщо обсяг перевезень позначається в тоннах, то вантажо- іпасажирооборот – в тонно-кілометрах, пасажиро-кілометрах. Іноді в науковійлітературі, в статистичних словниках вживаються синоніми вантажообороту –тонно-кілометрова робота, а пасажирообороту –пасажиро-кілометрова робота.Вантажооборот внутрішній (залізниць, водних басейнів, трубопроводів,транспортних вузлів, станцій, портів) і зовнішній ( експорт, імпорт,міжнародний транзит). Вантажонапруженість – показник, що характеризуєпотужність потоку вантажів на наземних і водних шляхах сполучення.Вантажонапруженість визначають відношенням вантажообороту (т-км) за одиницючасу (рік, місяць, добу) до довжини шляху (км), тобто т-км/км.Пасажиронапруженість – відношення пасажирообороту (пас-км) до довжини шляху(км), тобто пас-км/км. Вантажо- і пасажиропотік – к-сть вантажів (пасажирів),що їх перевозять за певним маршрутом (автомобільним, залізничним, водним шляхомтощо) в певному напрямку за певний проміжко часу (рік, місяць, добу). Такіпоказники є матеріальним виразом транспортноек-х зв¢язків. Відомчий транспорт – транспорт п-ві орг-цій, який здійснює внутрішньовиробничі, внутрішньогосподарські,внутрішньозаводські, внутрішньопортові, внутрішньобудівельні та ін зв¢язки. Коефіцієнт зворотності – відношенняк-сті вантажів, що їх перевозять в порожньому напрямі (з меншим обсягомвантажопотоку), до кількості вантажів, які перевозять у вантажному (з більшимобсягом вантажопотоку). Чим ближче цей показник до одиниці, тим рівномірнішерозподіляються вантажопотоки. Пропускна спроможність транспорту – максимальнак-сть транспортних одиниць (автомоблілів, потягів, суден, літаків), яку можнапропутсти за даний період при певному рівні технічної оснащеності танайефективнішої організації транспортної роботи. Провізна спроможністьтранспорту – максимальна к-ть вантажу або пасажирів, яку можна перевезти наданому відрізку автошляху, залізниці, магістральної річки, через транспортнийвузол, станцію і т.д. Раціоналізація перевезень – полягає в скороченні витратна транспортування шляхом усунення нераціональних перевезень, якими є зустрічніперевезення (однорідні вантажі, що перевозять в зустрічному напрямку), а такожнадмірно далекі перевезення на автотранспорті (більше 150 км) і надмірнокороткі – на залізничному транспорті (менше 150 км). Середня відстаньперевезень вимірюється в кілометрах, а на морському транспорті – в милях івизначається відношенням вантажообороу до обсягу перевезень вантажів(пасажирообороту до обсягу перевезень пасажирів). Собівартість перевезень–розраховується як витрати на одиницю транспортної продукції (1 т-км, 1пас-км). Транспорт загального користування – це транспорт, який здійснюєперевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць в-ва допунктів споживання або подальшої переробки, задовольняє потреби населення упросторовому переміщенні з виробничими або приватними цілями. Транспортнийбаланс –це сукупність показників, що хар-ть обсяги, стр-ру перевезень,міжрайонні та внутрірайонні транспортно-ек зв¢язки регіону або країни в цілому. Часто під транспортнимбалансом розуміють співвідношення ввозу і вивози, відправлення і прибуття. Якщодля певного транспортного пункту, вузла чи регіону характерно переважаннявивозу над ввозом (відправлення над прибуттям), транспортний баланс є активним,а якщо навпаки, то – пасивним. Транспортний вузол –комплекс транспортних споруду пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менше як три лініїодного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговуютьтранзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видівтранспорту, що стикуються, вузли под-ся на: залізничні (Здолбунів, Жмеринка,Гребінка, Ніжин, Ромодан, Дебальцево), залізнично-автодорожні (Харків, Полтава,Львів), залізнично-автодорожно-річкові (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя),залізнично-автодорожно-морські (Одеса, Миколаїв).

Вплив транспорту на розвиток і розміщенняп/с та спеціалізацію ек р-нів.

Залізничний транспорт

Відіграєпровідну роль у здійсненні внутрішньодержавних і значну – у зовнішньодержавнихек-х зв¢язках Укр. На нього припадає основначастина вантажообороту і перевезень пасажирів. На нього припадає основначастина вантажообороту і перевезень пасажирів. Цей вид транспорту поєднує усобі важливі техніко-ек показники: регулярність руху і високу швидкістьперевезень, велику пропускну і провізну спроможність. Розвиток залізничноготранспорту в Укр розпочався в 60-х рр 19ст. В цей період були збудовані першізалізниці: Львів-Перемишль(1861р.) та Одеса-Балта (1865р.), яку пізнішепродовжили до Києва, а потім і до Москви. Довжина заліз колій загальногокористування 22,8 тис км. Їх щільність складає 38 км на 1 тис км кв території.Заг довжина залізн колій п-в і організацій (під¢їзні шляхи) більша, ніж довжина залізничних колійзагального користування (магістральні шляхи). Найгустіша мережа залізничнихмагістралей характерна для Донбасу, Придніпров¢я, правобережного лісостепу та західних територій Укр.Серед внутрішньо-державних залізниць найбільше зн-ся мають лінії Донбас-КривийРіг, Київ-Харків, Київ-Львів, Київ-Одеса, Харків-Севастополь. Найважливішмиміжнародними залізничними магістралями є: Донбас-Москва, Одеса-Київ-Москава,Бахмач-Гомель, Мінськ, Ковель-Хелм, Львів-Перемишль, Київ-Чоп-Прага,Донбас-Київ-Львів-Будапешт, Роздільне-Тирасполь-Кишинів, Чернівці-Сучава тощо.Залізн транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту завантажооборотом. Основними вантажами залізничного транспорту є залізна руда,сира нафта, буд мат-ли, мінер добрива, с/г пр-ція, вироби металургії та маш-ня.Залізничні магістралі різного напрямку, перетинаючись, утворюють залізничнівузли. Найбільші серед них – Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, Ковель,Ясинувата, Дебальцеве, Кривий Ріг, Апостолове, Жмеринка, Знам¢янка, Конотоп, Коростень тощо. Уперевезеннях на невелику відстань головну роль відіграє автомобільнийтранспорт. Особливо ефективний він на відстанях до 50км. Ним здійснюються зв¢язки між містами і селами, перевозитьсяпр-ція с/г до магазинів і сховищ, до залізничних станцій і пристаней. Значніперевезення цього виду транспорту становлять буд мат-ли і пр-ція легкої пр-сті.Довжина автомобільних шляхів загального користування понад 172,6 тис км, з нихіз твердим покриттям – 163,9 тис км, щільність – понад 271 км на 1 тис кв кмтериторії. У цілому найркаще забезпечені автомобільними шляхами Донбас,Придніпров¢я, Передкарпаття, Закарпаття, Поділля, АРКрим, Київська область. Найгірше – Полісся. Основні атомагістралі всерединікраїни – Київ-Львів, Київ-Харків, Київ-Дніпропетровськ-Донецьк, Київ-Одеса,Сімферополь-Харків, Донецьк –Дніпропетровськ-Кіровоград та ін. Важливимиавтомагістралями, що сполучають Укр з сусідніми державами, є Київ-Брест,Київ-Москва, Одеса-Київ-Санкт-Петербург, Харків-Москва, Одеса-Кишинів та ін.Укр добре інтегрована в європейську мережу автомобільних доріг з виходами вУжгороді в Словаччину і Чехію, в Чопі — в Угорщину та Австрію, в Порубному – вРумунію, в Мостиській і Любомлі – в Польщу. Морський транспорт відіграє важливуроль у міжнародних зв¢язкахнашої країни. На нього припадає чверть її вантажообороту. За середнімивідстанями перевезень вантажів (близько 6000 км) морський транспорт посідаєперше місце серед ін видів транспорту. Але за відстанню перевезення пасажирівзначно поступається залізничному і особливо повітряному транспорту. Середвантажів, які перевозяться морськими суднами, домінують руди металів, кам¢яне вугілля, нафта і нафтопродукти, будматеріали. Морськими транспортними шляхами в Укр надходять нафта, різноманітнеобл-ня і машини, джут, чай, кава, цитрусові, банани тощо. Найбільший морськийпорт Укр – Одеса. Серед ін – Іллічівськ, Миколаїв, Херсон, Керч, Маріуполь,Бердянськ, Ізмаїл. Пасажирські перевезення здійснюють в Укр 17 морських портів.Найб обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря: Севастополь, Ялту,Євпаторію та Одесу. Діють міжнародні паромні переправи Іллічівськ – Варна(Болгарія), з Керчі в Росію, з Одеси в Хайфу (Ізраїль) і Поті (Грузія).Загальна довжина судноплавних шляхів в Укр до 4 тис км. Майже за всімапоказниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту зн-ся наостанньому місці. Серед його вантажів провідне місце посідають буд матеріали,вугілля і кокс, залізна і марганцева руди. Основну роль у перевезеннях вантажіві пасажирів відіграє Дніпровський басейн. По Дніпру та його найбільших притоках- Прип¢яті та Десні – здійснюється понад 90% усіхперевезень річкового транспорту в країні. Найбільші порти на Дніпрі – Київ,Дніпропетровськ і Запоріжжя. Судноплавні шляхи проходять також по Дністру,Південному Бузі, Інгульцю, Сіверському Дінцю, Стирі та Горині. Основноюрічковою магістраллю міждержавних перевезень є Дунай. На ньому діють портиВилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені. Повітряний транспорт має великі перспективи.Головна його перевага – швидкість. Літаками перевозять переважно пасажирів. Засередньою відстанню перевезення одного пасажира поавітряний транспорт в Укрпосідає 1 місце і перевищує зализничний транспорт більш, як у 10 разів. Діютьповітряні лінії до Франкфурта, Парижа. Торонто, Ньй-Йорка, Лондона, Кіото,Тяньцзіня, Ізраїлю. Розширюються зв¢язки з країнами Близького Сходу, Росією, Китаєм, Японією, Індією,Австралією, країнами Близького Сходу, Росією, Китаєм, Японією, Індією,Австралією, країнами Африки і Південної Америки. Найб міста Укр мають по двааеропорти: в Київі – це “Бориспіль” і “Київ(Жуляни)”, в Одесі – “Центральний” і“Застава”, в Сімферополі – “Сімферопольський” і “Заводський”. Найбільшийаеропорт країни зн-ся в Борисполі під Києвом. Пасажирським перевезенням в Укрхарактерна сезонність. Основний пасажиропотік припадає на літо. Трубопровіднийтранспорт призначений для транспортування нафти, газу та ін рідких,газоподібних і сипучих речовин. Довжина газопроводів у межах нашої країниблизько 35 тис км, нафтопроводів – 2,5, нафтопродуктопроводів — близько 3 тискм. Найб нафтопровід “Дружба” є транс¢європейською магістраллю і в межах Укр має протяжність 680 км.Прокладено декілька нафтопроводів з Росії, яка не має своєї власної достатньоїбази для переробки нафти, до великих нафтопереробних заводів нашої держави вКременчуці, Лисичанську і Херсоні. В межах Укр нфтопроводи тягнуться відродовища Гнідинці до Кременчука та від родовищ нафти до переробних заводів уПередкарпатті. Мережа газопроводів більш розгалузена. У зв¢язку з початком експлутації в 50-ті рокиШебелинського газового родовища в Харківській області та освоєнням газовихродовищ Дашави в Передкарпатті Укр стала основним районом постачання газу вколишньому СРСР. Було збудовано потужні магістральні газопроводиДашава-Київ-Москва, Дашава-Мінськ-Вільнюс-Рига, Шебелинка-Бєлгород-Брянськ-Москва,Шебелинка-Острогожськ-Москва, Шебелинка-Острогожськ-Москва, Шебелинка–Дніпропетровськ-Кривий Ріг –Одеса – Кишинів. У межах Укр почали діятигазопроводи Дашава-Дрогобич, Дашава-Стрий, Дашава – Полтава – Київ,Угорськ-І-Франківськ, Шебелинка –Полтава-Київ, Глібівка – Сімферополь,Єфремівка – Диканька – Київ – західні області Укр. Через Укр із ЗахідногоСибіру й ін районів Росії пролягають кілька магістральних газопроводів до країнЦентральної та Західної Європи. Найільший серед них – газопровід Уренгой –Помари – Ужгород. Міський транспорт. До основних видів міського транспортуналежать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення і метро. Трамваї з¢явилися в Укр ще наприкінці 19ст. Тепервони обслуговують пасажирів у 24 містах. Довжина трамвайних колій становитьпонад 2000 км. Лінії швидкісного трамваю діють у Києва і Кривому Розі. Нині україні за рік перевозиться трамваями близько 2 млрд пасажирів. Тролейбусифункціонують у 47 містах Укр. Заг довжина тролейбусної лінії перевищила 4 тискм. Тролейбуси перевозять за рік приблизно 3 млрд пасажирів. Найзручніший видміського транспорту – метрополітен. В Укр нині метрополітен діють у 3 містах:Києві, Харкові та Дніпропетровську. Більшість містУкр має автобусне сполучення.За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види, алеавтобуси дуже забруднюють довкілля.

Список литературы

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта www.stydent.od.ua/