Реферат: Проектування та розробка засобами Delphi 5 програмного забезпечення “Автоматизоване робоче місце менеджера
Курсовий проектВиконав: студент групи 4-ІС-59 Фатєєв Андрій Олександрович.
Українськийдержавний хіміко-технологічний університет.
Кафедраінформаційних технологій та кібернетики.
Дніпропетровськ
2002 р.
Вступ.
Перед тим, як ми поглибимося увивчення автоматизованого робочого місця менеджера давайте з'ясуємо першевідразу ж виникле питання — хто ж такий менеджер?..
Управління з'явилося разом ізлюдьми. Там де хоча б дві людини об'єднувалися в прагненні досягти якоїсьспільної мети, виникало завдання координації їхніх спільних дій, розв'язанняякого хтось із них повинний був брати на себе. У цих умовах він стававкерівником, що управляє, а інший — його підлеглим, виконавцем.
На всіх етапах становленнясуспільства проблема управління стояла досить гостро і багато людей намагалисявирішити її, але їхні труди носили розрізнений характер і не укладалиузагальненої теорії.
І тільки в другій половиніминулого століття після перемоги промислової революції на Заході ситуація різкозмінилася. Ринкові відносини володіли всіма сферами життя суспільства. Як грибипісля дощу зростали крупні фірми, що потребували великого числа керівниківвищого і середнього рівнів, спроможних приймати грамотні раціональні рішення,що вміли працювати з великими масами людей, що були б вільні у своїх учинках.Тому від керуючих був потрібний високий професіоналізм, компетентність, умінняпорівнювати свою діяльність з існуючими законами. У результаті з'являєтьсягрупа людей, що спеціально займаються управлінською діяльністю. Цим керівникамвже не потрібно тримати своїх підлеглих у покірності владною рукою. Головнимзавданням стає щоденне управління виробництвом із метою забезпеченнянайбільшого прибутку власникам фірми. Ці люди стали називатися менеджерами.
В теорії менеджменту менеджераминазивають спеціалістів, що, використовуючи різноманітні методи і тактикууправління, сприяють досягненню організацією або підприємством певних цілей.
Отож, менеджером є типнауково-практичного управління, тобто керівництва людьми і виробництвом, щодозволяє виконувати поставлені завдання найбільш гуманним і економічним шляхом.Оскільки завданням менеджменту є досягнення мети, важливо правильно їївизначити. Якщо ми ставимо перед собою завдання удосконалювання організації, неуточнивши її цілей, то ризикуємо запропонувати кращі засоби виконаннянепотрібних функцій або кращі шляхи досягнення незадовільних кінцевих результатів.Без перебільшення можна сказати, що заподіяний при цьому збиток вимірюєтьсямільярдами.
Мистецтво вибору і формулюванняправильної мети, управління процесом її реалізації, включаючи оцінкудосягнутого ступеня реалізації, відрізняють дійсно вмілого менеджера-керівника.
Неможливо прагнути управлятилюдьми, якщо і керівникам, і підлеглим цілі цілком не ясні. Управляти — значитьспонукати інших до досягнення ясної мети, а не змушувати інших робити те, щовважаєш правильним.
Варто зауважити, що відповідно допростого американського визначення процесу управління “менеджер робить будь-щоруками інших”.
Одне з основних завдань менеджера- створити спонукальні стимули для людини, при яких у неї виникає бажанняпрацювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Звідси випливає щеодин принцип менеджера: управляти — значить вести до успіхів інших.
Відомий український економістВалерій Терещенко підкреслював, що завдання керівника — диригувати, підібратигарний персонал, розробити організаційну структуру підприємства, вибратизагальний напрям його діяльності, координувати всю роботу, боротися знепродуктивними витратами часу. Слід виділити ще одне з найважливіших завдань — вчитись інтенсивно працювати, поліпшувати якість роботи.
Отже, центральною фігурою всистемі менеджменту будь-якої організації є менеджер-керівник, який керуєвласне організацією (підприємством), якимсь конкретним видом діяльності,функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Американські дослідникиРоберт Блейк та Джейн Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне керівництвосприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльностіорганізації, у якій її члени отримують стимул в усуненні перепон і досягненнімаксимальних результатів.
У своїй роботі я хочу розглянутиавтоматизоване робоче місце менеджера як комплексне поняття, що включає в себетакий компонент як:
— програмне забезпечення длябільш ефективної роботи менеджера.
Детальний розгляд цьогокомпонента допомагає глибше розкрити і зрозуміти самий процес організаціїроботи менеджера. Висококваліфікований менеджер, що володіє відповіднимиособистими і діловими якостями може ефективно управляти організацією, оперувативміло такими категоріями менеджменту, як лідерство, вплив і влада длядосягнення поставлених цілей. Це сприяє правильній, збалансованій організаціїроботи менеджера, тим самим відкриваючи йому шлях до успіху в його діловійкар'єрі.
1.Проектування програмного забезпечення автоматизованих інформаційних систем(АІС).
1.1Мови проектування.
Ефективність технологійпроектування багато в чому визначається мовами проектування, що забезпечуютьспілкування фахівців-розроблювачів із засобами автоматизації їхньої праці.Уніфікація мов проектування дозволяє обмінюватися програмними чи засобами,скорочує витрати на освоєння мов і на технологічні засоби автоматизації їхньоговикористання.
У зв'язку з різноплановістюзадач, розв'язуваних на різних технологічних етапах розробки, доцільнавзаємозалежна система мов, що включає (у порядку спрощення проблемногоорієнтування й ускладнення машинного орієнтування):
Мова керування задачами
Мова підготовки технологічних засобів
Мова специфікацій вимог
Алгоритмічна мова програмування
Макромова програмування
Автокоди (асемблери)
Мови налагодження: у статиці, уреальному часі
Головними вимогами, пропонованимидо системи мов проектування, є: технологічність розробки ПС методом модальногоспадного проектування; одержання надійного ПС; мобільність ПС, тобтовитривалість програмних компонентів як для різних об'єктних, так ітехнологічних ЕОМ; супроводжує ПС протягом усього життєвого циклу.
Вимоги містять у собі такожпростоту написання програм, пізнаванність їх, зручність спілкування користувачаз технологічної ЕОМ у всіх режимах. Раціонально розмежовувати використаннязасобів мови на різних етапах проектування ПС між різними групамирозроблювачів: системними програмістами, настроювачами кросів-систем наконкретні ЕОМ, розроблювачами функціональних програм.
Характеристика мов проектування:
Мовою керування завданнямизабезпечуються всі етапи технології. Технологічні системи оснащуються моніторомз мовою керування завданнями, у т.ч. керування базою даних у різних режимах.Цім досягаються витривалість технологічної системи й уніфікація керування їїроботою. Мова керування завданнями, являє собою набір директив, що маютьфіксований синтаксис. Для таких дій, як керування БД, набір директивстандартизований; для інших функціональних підсистем, набір директиввизначається їхніми функціями. Елементами є діагностичні повідомлення провиявлені помилки.
Мова підготовки технологічнихзасобів доступний настроювачам ПС на середовище функціонування. У ньоговключається розділ, що представляє собою пакет опису загальних типів даних,їхніх атрибутів і машинно-залежних процедур. Мова визначає правилапослідовності команд при реалізації операторів алгоритмічної мови чи макромови.Для алгоритмічної мови це можуть бути семантичні проблемно-орієнтовані мови, уяких використовуються деякі конструкції алгоритмічної базової мови, процедури йоператори розгалуження. Мова завдання форм вихідних документів і машиннихносіїв визначає розташування інформації на текстових документах (лістінгпрограми, розподіл пам'яті й ін.) і машинних носіях.
Мова специфікації вимогпризначений для оформлення рішень, прийнятих при структурному проектуванні ПС.На ньому специфікуються весь комплекс програм, групи програм і частки програми(процедури), а також пакети даних. У специфікаціях відбиваються основніхарактеристики програм, зв'язок їх між собою по керуванню й інформації, а такожсхема функціонування.
Мови програмування підтримуютьетап розробки програм. До програм ЕОМ пред'являються високі вимоги поефективному використанню обчислювальних ресурсів. До цієї групи відносяться:алгоритмічні мови, макромови й автокоди.
Алгоритмічні мови при конкретномузастосуванні є підмножиною базової мови. Основними властивостями алгоритмічнихмов є: типізація мови, можливість визначення нових типів даних, у т.ч.індексованих, комбінованих і посилальних типів із вказівкою обмежень на областьзначень, можливість семантичного контролю застосування даних різних типів;структурованість програмних компонентів і даних, строге визначення структурнихоператорів; наявність пакетів, що містять описи глобальних даних, типів іпроцедур; наявність задач, що забезпечують опис рівнобіжного виконання програм;забезпечення роздільної компіляції приватних програм і пакетів даних. Наявністьелементів мови, що набудовуються, (процедур, операцій) прив'язки до конкретногоЕОМ і т.д.
Макромови (машинно-залежніалгоритмічні мови) використовуються для запису програм із застосуваннямоператорів, що найбільше адекватно відбивають дії груп команд конкретної ЕОМ(арифметики з присвоюванням, порівняння з переходом, організації циклу іперемикача й ін.). До складу макромови входять оператори, що відповідаютьструктурним операторам алгоритмічної мови.
Автокоди (асемблери), у які включаютьсямакрозасоби (системні і структурні макрокоманди), що забезпечують інтерфейс міжпрограмами, записаними на мовах більш високих рівнів, а також структуризаціюпрограм.
Мови, використовувані на етапіналагодження програм забезпечують проведення контролю результатів роботипрограми по різним вихідним даним. Цей тип включає: мова налагодження встатиці, що дає можливість задавати вказівки про режими налагодження, вихіднідані і склад вихідних результатів, мова комплексного динамічного налагодження.
1.2Етапи розробки програм.
Етап розробки програм включає:
методичні документи, що містятьправила:
запису програм на мовахпрограмування;
організації взаємодії програм;
розміщення різних частин програмив пам'яті реалізуючої ЕОМ;
специфікації вимог на програмнімодулі, що дозволяє визначити структуру, функції модуля і його зв'язок з іншимимодулями ПС, специфікація модуля містить:
заголовок, що доцільно записуватиу тому ж виді, як він прийнятий для мов програмування, тобто включати в ньогоім'я модуля, імена і типи формальних параметрів і коментар;
паспорт модуля, що містить описусіх вхідних і вихідних глобальних даних, викликаємих модулів; сюди жвключаються дані про мову програмування й орієнтовані значення часу виконання йобсяг модуля;
функції модуля;
специфікації вимог на глобальнімодулі даних складаються одночасно зі специфікаціями на програмні модулі;
вони містять глобальні перемінні,об'єднані в чи структури глобальні константи (форми аналогічні, але вспецифікаціях на модулі даних відсутній розділ функціональної схеми і містятьсятільки описи даних чи значення констант);
програми на мовах програмуваннярозробляються у відповідності зі специфікаціями з застосуванням методівструктурного програмування.
Після виконання процедур записупрограми в бібліотеку про проводиться контроль вихідного тексту для виявленняпомилок, зв'язаних з порушенням правил розробки програм.
1.3Методи контролю програм.
Контроль складається в перевірцівхідної програми на відповідність деяким формальним правилам; вінпідрозділяється на лексичний, синтаксичний і семантичний.
Логічний контроль тексту вирішуєзадачі виявлення символів, що не належать до алфавіту вхідної мови і групвиділених символів, що не належать до системних символів і символів конкретногопредставлення мови. Звичайно лексичний контроль сполучається з кодуваннямсимволів у внутрішнє представлення транслятора.
Синтаксичний контроль перевіряєвхідний текст на відповідність синтаксису мови, заданій у його формальному описі.Одним з методів є контроль бінарних відносин, тобто виявлення таких парсимволів, що у мові поруч записані бути не можуть.
Семантичний контроль перевіряєправильність застосування конструкцій у конкретному записі. При програмномуметоді перевірка правильності застосування конструкцій виробляєтьсясемантичними програмами, логіка яких заснована на неформалізованих правилахсинтаксису і семантики мови.
Методи розміщення переміннихвикористовуються з застосуванням щільного упакування в пам'яті багаторозряднихЕОМ. Використовуються такі способи розміщення при який апаратна вибіркареалізується мінімальним числом чи команд за найменший час.
Серед перемінних,використовуваних у програмі, виділяються вхідні і вихідні параметри, якимиобмінюються програми, що безпосередньо викликають один одного. Обмінінформацією з вхідних і вихідних параметрів найкраще реалізується при наявностімагазина, у який параметри завантажуються і зчитуються в порядку, зазначеному всписку формальних параметрів у заголовку програми. При відсутності магазинавводиться угода про розміщення параметрів у робочому полі.
1.4Методи оптимізації програм.
Для одержання при трансляціїпрограм з малим коефіцієнтом розширення (тобто ефективно використовують пам'ятьі продуктивність реалізуючих ЕОМ), необхідно здійснювати оптимізацію програм звикористанням наступних методів: уведення у вхідну мову засобів, що дозволяютьпрограмісту здійснювати найбільш ефективний запис програм чи давати трансляторувказівки про методи оптимізації; введення обмежень на використання поганопрограмувальних конструкцій вхідної мови для конкретних ЕОМ чи складанняінструкцій програмісту по застосуванню мови з метою одержання оптимальнихпрограм, зокрема по включенню послідовності операторів мови більш низькогорівня; включення оптимізаційних блоків у транслятори. Автоматичнімашинно-незалежні методи оптимізації включають: локальні, проведені в межахоператора (лінійної ділянки програми; глобальні, потребуючі побудови графапрограми й організації його перегляду по тим чи іншим ознакам, іменамперемінних).
Комплексування містить у собіорганізацію взаємодії за інформацією і керуванням при складанні комплексупрограм з окремих програмних модулів, розроблювальних незалежно.
Комплексування за інформацією здійснюєтьсячерез глобальну пам'ять перемінних і констант із єдиною ідентифікацією величину всіх програмах.
У загальному випадкукомплексування приводить до необхідності перетрансляції чи частини всіх програмпісля присвоєння їм нових початкових адрес, що є дуже трудомістким процесом, щовимагає контролю правильності результатів цієї процедури. Щоб уникнутиперетрансляції, застосовуються абсолютні і відносні методи.
При абсолютних методахкоректування програм виробляється з використанням вставок. У програму вставляютьсякоманди переходу до вставки, що містить команди зміни програми і командуповернення.
Відносні методи застосовуються ззаписом інформації в пам'ять команд, що істотно спрощує проблему взаємногорозташування програм. Конкретно це втілено в методах завантаження об'єктнихпрограм з редагуванням зв'язків. Редагуванню піддаються команди внутрішніх ізовнішніх передач чи керування команди, що використовують глобальні перемінні імітки.
Автономна пересунення программоже бути доповнена взаємної пересуненням. Для цього передача керування на іншіпрограми здійснюється через масиви виклику, що містять початкові адреси програм(у програмі використовуються команди передачі керування по вмісту чи пам'ятірегістрів), або команди передачі керування на входи програм (у програмівикористовуються команди безпосередньої передачі керування). При змінівзаємного розташування програм змінюється тільки вміст масивів виклику, а всамих програмах не виробляється редагування зовнішніх зв'язків.
Найбільш ощадливим методом взаємодіїпрограм по керуванню є метод безпосередньої передачі керування на вхідвикликуваної програми. У цьому випадку при зміні взаємного розташування програмпотрібно обов'язкове редагування команд передачі керування викликуваній чипрограмі адресних констант.
1.5Методи завантаження модулів.
Методи завантаження істотновпливають на час реалізації завантаження, що має особливо велике значення прироботі в діалоговому режимі. Після коректування програми в загальному випадкупотрібно зробити перезавантаження всіх програм з редагуванням внутрішніх ізовнішніх зв'язків.
Завантаження модулів можевідбуватися по декількох стратегіях:
у порядку їхнього збереження вбібліотеці;
у послідовності заздалегідьпривласнених їм номерів;
відповідно до ієрархіїпідпорядкованості.
1.6Засоби автоматизації розробки програм.
Завдання трансляції полягає ваналізі розробленого програмістом вхідного тексту програми, записаного мовоюпрограмування, його контролі і перетворенні у вихідний текст, яким може бутиабо програма для реалізуючої ЕОМ, або проміжна мова. Система трансляційнихзасобів складається з взаємозалежних трансляторів з кожної мови програмування.Така система дозволяє виключити дублювання функцій і компонент трансляторів з мовнижніх рівнів у трансляторах з мов верхнього рівня. Для одержання малогорозширення програм вимагаються транслятори з алгоритмічних мов програмування,що мають багатопросмотровую структуру.
Транслятор з алгоритмічної мовивирішує наступні задачі:
лексичний контроль проводитьсяпри першому перегляді тексту, при цьому виконується ряд інших функційтранслятора, зв'язаних з виділеними в процесі синтаксичного аналізуконструкціями мови, — складання списку глобальних перемінних, міток і ін.;
розподіл пам'яті локальнихперемінних програмних модулів виробляється транслятором по фіксованій дляреалізуючої ЕОМ логіку з використанням типу, довжини і розмірності масиву,зазначених в описі перемінних; організація локальної пам'яті значною міроювизначається структурою ПЕОМ і залежить від способів адресації, наявностіапаратної вибірки перемінного числа бітів, системи модифікації і т.д.;
семантичний контроль використаннявеличин у різних конструкціях програми здійснюється після того, як визначеніхарактеристики усіх величин, застосовуваних у програмі (локальних і глобальнихперемінних, констант);
оптимізація програм проводитьсяпо тексту вхідною мовою чи проміжною мовою, структура якого пристосована длярішення даної задачі;
генератор команд формує машиннукоманду з її складових, інформація про які отримана в результаті трансляціїпрограми; будь-яка машинна команда може бути представлена як сукупність полів:код операції, операнд, база, індексація, ознаки типу адресації, ознаки умов;
завантажник, використовуючиредактор зв'язків, робить комплексування або всі об'єктні модулі, що містятьсяв бібліотеці, або частини модулів, що підлягають налагодженню.
Результатом трансляції програм ємодуль. Модулі складаються з керуючої й інформаційної частин.
Керуюча частина містить дані, щовикористовуються завантажником для редагування і завантаження програми(початкова адреса трансляції, словники переміщень і зовнішніх імен, різніознаки, що характеризують структуру програми і методи завантаження).
Інформаційна частина міститьпрограму модуля в кодах реалізуючої ЕОМ у формі, необхідної для роботизавантажника.
Існують наступні типи модулів:абсолютний — інформаційна частина модуля набудована на те місце пам'яті, де вінбуде виповнюватися; об'єктний — результат трансляції програми, у керуючійчастині містить інформацію, по якій її інформаційна частина редагується повнутрішніх і зовнішніх зв'язках; завантажувальний — результат об'єднаннядекількох об'єктних модулів в один модуль, готовий до виконання.
2. Описпрограми“Price for Print”
2.1Короткий опис підприємства де буде експлуатуватися програма.
Дана програма була розробленаспеціально для підприємства “Cross Print”, на якому я проходив виробничупрактику. Це підприємство займається випуском друкарської продукції (брошур,буклетів, книг). Швидко зростаючі потреби підприємства і кількість клієнтівзмушує його впроваджувати в процес своєї роботи нові технології такі якрозробка автоматизованих систем, автоматизованих робочих місць (АРМ) із прикладнимпрограмним забезпеченням.
Програма “Price for Print”покликана прискорити роботу менеджера з продажу підприємства “Cross Print”тобто фактично автоматизувати його роботу.
2.2Інтерфейс програми.
“Price for Print” призначена дляпідрахунку ціни за надані друковані послуги.
Програма складається з трьохформ:
Головнаформа “Замовлення”
/>
Мал. 1 Головна форма, сторінка 1“Замовлення”
На головній формі розташовані тристорінки на мал.1 представлена 1 сторінка “Замовлення”. На цій сторінціменеджер (користувач) вводить дані по яких будить розраховуватися ціназамовлення.
Головнаформа “Клієнти”
/>
Мал. 2 Головна форма, сторінка 2“Клієнти”
На другій сторінці “Клієнти”менеджер (користувач) вводить дані про клієнта, що зробив замовлення і часовірамки (дата оформлення замовлення, дата виконання замовлення).
Головнаформа “Рахунок”
/>
Мал. 3 Головна форма, сторінка 3“Рахунок”
На сторінці три “Рахунок”видається звітна інформація з вартості замовлення, про замовника, про найменуванняпродукції і матеріалів.
Другаформа “База даних”
/>
Мал. 4 Форма 2 “База даних”
В другий формі “База даних” можназробити запис у базу, даних які використовуються при обчисленні цінизамовлення.
Третяформа “Про програму”
/>
Мал. 5 Форма 3 “Про програму”
Остання третя форма представляєменеджеру (користувачу) інформацію про розробника програми і попереджає прозахист усіх прав.
3.Розрахунки.
3.1Розрахунок собівартості однієї одиниці продукції.
/>Для того щободержати усю вартість замовлення необхідно знайти спочатку собівартість однієїодиниці продукції. У мене в програмі собівартість визначається по наступнійформулі:
“Собівартість” = [ (“Вартістьпапера”*“Кількість аркушів”+“Вартість чорнила”*“Кількість аркушів”*“Кількістьсторін”+“Вартість майстер плівки”*“Кількість майстер плівки”)/“Кількістьекземплярів” ]
3.2Розрахунок вартості замовлення.
/>Головним вихіднимпараметром у даній програмі є “Вартість замовлення” до його розрахунку вартопідходити дуже ретельно тому що найменша помилка в розрахунках може привести довеликих фінансових утрат. Розрахункова формула не дуже складна от її вид:
“Вартість замовлення” = [“Собівартість”*“Коефіцієнт корекції”*“Кількість екземплярів” ]
“Коефіцієнт коректності” — цекоефіцієнт який містить у собі різні виробничі витрати (брак, витрати на роботуверстата і т.і.).
Аналізрезультатів
Вихідні результати програмицілком задовольняють потреби менеджера, підвищують ефективність і швидкістьйого праці.
Нижче приведені графіки роботименеджера:
/>
/>
Проаналізувавши ці графіки можназробити висновок що ефективність роботи менеджера підвищилася в де кількаразів. Це значно підвищує потенціал підприємства в цілому.
Списоклитературы
Кирилов В.В. Основи проектуванняреляційних баз даних: Навч. посібник. – Спб.: ІТМО, 1994. – 90 с.
Сєргєєв О.П. Borland Delphi. –К.: ДЦКСТ, 1998. – 83 с.
Фаронов В. В. Delphi 5керівництво програміста. – М.: “Нолидж”, 2001. – 880 с.
Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., АнтонюкВ.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посібник. –К.: КНЕУ, 1999. – 261 с.
Для подготовки данной работы былииспользованы материалы с сайта www.monax.ru/