Реферат: Хозяйственные общества

 

План:

1.    Вступ

2.    Господарськітовариства. Поняття та ознаки.

3.   Засновникита учасники товариства, управління товариством, порядок утворення та реєстраціїгосподарських товариств.

4.   Припиненнядіяльності  товариства

5.   Види господарських товариств

·    Акціонерне Товариство

·    Товариство ЗОбмеженою Відповідальністю

·    Товариство ЗДодатковою Відповідальністю

·    Повне товариство

·    Командитнетовариство

6.   Відмінність та специфіка деяких товариств

7.    Висновок

Вступ

У економічній системіРадянського Союзу переважна більшість підприємств мало державну формувласності, де власником виступало державу.  З появою приватної власності сталоможливим утворення нових форм господарської діяльності.  З метою створенняринкової системи був початий процес приватизації колишніх державних підприємстві проголошена свобода підприємництва, тобто свобода створення і функціонуваннянових приватних підприємств. Індивідуальна підприємницька діяльність маєобмежені можливості і поширюється в основному на дрібний бізнес.  Для більш-меншзначної справи припадати з'єднувати зусилля декількох осіб, переходити доколективного підприємництва.  Об'єднання партнерів для спільного бізнесуназивають товариством.  Участь у товаристві прийнято скріплюватиписьмовою угодою або договором.  Для більш тісної і тривкої спілки товариствооформляється як підприємство.  Товариство з'єднує не тільки зусилля, але ікапітали його учасників. З розвитком ринкових відносин в Україні розвиваються іформи підприємницької діяльності. Для того щоб успішно працювати в умовахринкової конкуренції та реалізовувати фінансово-промислові проекти підриємствампотрібно щоб їхня діяльність була чітко визначена законом. Але даниий часпідприємства зустрічаються з прогалинами к законодавстві

Господарські товариства. Поняттята ознаки.

     Господарськими   товариствами визнаютьсяпідприємства, установи, організації,  створені  на  засадах  угоди юридичнимиособами і громадянами шляхом  об'єднання  їх  майна  та підприємницькоїдіяльності з метою одержання прибутку.

Товариства єюридичними особами. Юридичними  особами  визнаються  організації,   які   мають відокремлене майно, можуть від свого  імені  набувати  майнових  іособистих немайнових прав і нести  обов'язки,  бути  позивачами  івідповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Господарькі підприємства відповідають такимознакам юридичної особи:

·          організаційна єдність.  Зцієї ознаки випливає, що юридична особа має відповідну стійку структуру. Виступюридичної особи, як єдиного цілого забезпечується тим, що на чолі відповідногоутворення стоять наділені визначеною компетенцією органи, що здійснюютьвнутрішнє керування юридичною особою і діють від його імені зовні.  Ті, хтознаходиться у середині юридичної особи — керівники, робітники, повинні знати,що являє собою відповідне утворення, чим воно буде займатися, хто і як їмуправляє, що являє собою його майно й ін..  Це ж важливо і для тих, хто вступаєабо тільки має намір вступити з даним утворенням у правові відношення.

·          - майнова відособленістьюридичної особи — об'єднання матеріальної бази  в один єдиний комплекс (длядосягнення загальної цілі), що належить даної організації, і відокремленнямайна данної юридичної особи від майна інших осіб. Під «відособленим майном»припускається майно в його широкому змісті включающим речі, права на речі йобов'язки з приводу речей.  Дана норма припускає, що майно юридичної особивідокремлюється від майна його засновників.

·          самостійний виступ уцивільному обороті від свого імені.  Він означає, що юридична особа може відсвого імені одержувати і здійснювати майнові й особисті права, нести обов'язки,бути позивачем і відповідачем у суді.

·          самостійна майновавідповідальність.  Мається на увазі, що юридична особа відповідає за своїмиобов'язками майном, що належить йому на однім із трьох речових прав.  Проте,варто зауважити, що ні засновники, ні учасники юридичної особи не відповідаютьпо його боргах, якщо інше не передбачено в законі або в установчих документах,і точно так само юридична особа не відповідає по боргах засновників(учасників).

Господарськи товариства єсуб‘єктами підприємницької діяльності, тому вони відповідають тим положеннямякі закріплені у Законі України “Про підприємництво”.

Підприємництво  -  це самостійнаініціатива, систематична, на власний  ризик  діяльність  по  виробництву продукції,  виконанню робіт,  наданню  послуг  та  заняття  торгівлею  з метоюодержання прибутку.

Підприємці  мають  право  без обмежень  приймати  рішення  і здійснювати  самостійно  будь-яку  діяльність, що  не  суперечить чинному законодавству.

Підприємництво здійснюється наоснові таких принципів:

     вільний вибір діяльності;

     залучення   на    добровільних    засадах   до    здійснення підприємницької  діяльності  майна  та  коштів  юридичних осіб  і громадян;

     самостійне   формування   програми  діяльності   та    вибір постачальників  і  споживачів вироблюваної продукції,встановлення цін відповідно до законодавства;

     вільний найм працівників;

     залучення і використання  матеріально-технічних, фінансових, трудових,  природних та інших видів ресурсів, використання яких незаборонено або не обмежене законодавством;

     вільне розпорядження прибутком, щозалишається після внесення платежів, установлених законодавством;

     самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної     діяльності,     використання   будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

            Суттєвим при здійсненні будь-якої економічної діяльності єпитання власності. З метою забезпечення вільного економічного самовизначеннягромадян, використання природного, економічного, науково-технічного потенціалудержави для підвищення життєвого рівня її громадян було прийнято Закон України“Про власність” від 07.02.91р. Згідно з цим законом, право власності – цеурегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню тарозпорядженню майном.

Власник може  використовувати своє майно насвій розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності:

·    Власник має право використовуватимайно, яке йому належить для підприємницької діяльності.

·    Результати господарськоговикористання майна (виготовлена продукція, отримані доходи) належать власникуцього майна, якщо інше не встановлено законом або договором.

·    Власник засобів виробництвата іншого майна має право створювати в установленому законом порядкупідприємство, організацію, які є юридичними особами. Юридична особа здійснюєправо володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майномвласника у відповідності зі своїм статутом (положенням).

Підприємництво є окремим інститутом у законодавстві.Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на свій страх іризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг іздійсненню торгівельної діяльності з метою отримання прибутку.

Отже, використовуючи своє право власності, право напідприємництво та свободу об’єднання, громадяни створюють господарськітовариства. Господарське товариство є підприємством. Підприємство – основнаорганізаційна ланка народного господарства України. Підприємство – самостійнийгосподарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу,науково-дослідну та комерційну діяльність з метою отримання відповідногоприбутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та іншірахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, а також знак длятоварів та послуг.

Господарські товариства — звичайна і найбільше поширена в нормальному майновому обороті форма колективноїпідприємницької діяльності.  Ця форма універсальна, у рамках її можездійснюватися будь-яка підприємницька діяльність, яка не суперечить законодавству України.  Вони являютьсякомерційними організаціями, вони ставлять основною задачею одержання прибутку ірозподіл її між учасниками. 

 

Засновники таучасники товариства, управління товариством, порядок утворення та реєстраціїгосподарських товариств.

 

     Засновниками  та   учасниками   товариства    можуть    бути підприємства, установи,  організації,   а  також громадяни,  крім випадків, передбачених законодавчими актами  України. Підприємства, установи та організації, які  стали  учасниками товариства, неліквідуються як  юридичні  особи. 

     Іноземні громадяни, особи без громадянства,іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бутизасновниками  та учасниками  господарських  товариств  нарівні  з громадянами   та юридичними  особами  України,    крім    випадків,   встановлених законодавчими актами України. Згідно до проекту Цивільного Кодексузаконом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян угосподарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) можебути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Учасники товариства мають право:

     а) брати участь в управлінні справамитовариства  в  порядку, визначеному  в  установчих  документах,  за винятком    випадків, передбачених цим Законом;

     б) брати участь у розподілі прибуткутовариства та одержувати його частку (дивіденди);

     в) вийти в установленому порядку зтовариства;

     г) одержувати інформацію про діяльністьтовариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане  надавати  йому  для ознайомлення річні баланси, звіти товариства  про  його  діяльність,  протоколизборів.

     Учасники  можуть  мати  також   інші   права,    передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Учасники товариства зобов'язані:

     а) додержувати установчих документівтовариства і  виконувати рішення загальних зборів та інших органів управліннятовариства;

     б) виконувати свої зобов'язання  перед товариством,  в  тому числі і пов'язані  з  майновою  участю,  а  також вносити  вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та  засобами, передбаченими установчими документами;

     в) не  розголошувати  комерційну  таємницю та  конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

     г) нести інші обов'язки, якщо  це передбачено  цим  Законом, іншим законодавством України та установчимидокументами.

Товариство є власником:

     майна, переданого йому засновниками іучасниками у власність;

     продукції, виробленої товариством врезультаті  господарської діяльності;

     одержаних доходів;

     іншого майна, набутого на підставах, незаборонених законом.

     Ризик  випадкової  загибелі  або пошкодження  майна,  що   є власністю  товариства  або  передане  йому  в користування,  несе товариство, якщо інше не передбачено установчимидокументами. Згідно до проекту Цивільного Кодексу внеском до майнагосподарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або жмайнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Грошова оцінкавнеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасникамитовариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежнійекспертній перевірці.

Вкладами учасників  та засновників  товариства  можуть  бути будинки, споруди, обладнання та іншіматеріальні  цінності,  цінні папери, права користування  землею,  водою  та іншими  природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншімайнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в томучислі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у карбованцях,становить частку  учасника  та засновника у статутному фонді. Порядок оцінкивкладів визначається в установчих  документах  товариства,  якщо  інше  не передбачено законодавством України.

Забороняється використовувати для   формування   статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит тапід заставу. Фінансовий стан  засновників  (крім фізичних осіб) відкритихакціонерних товариств щодо їх  спроможності  здійснити  відповідні внески  до статутного  фонду  повинен  бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).

У  товаристві  створюється резервний  (страховий)  фонд    у розмірі, встановленому установчимидокументами, але  не  менше  25 відсотків  статутного  фонду,  а  також  інші фонди,  передбачені законодавством України або установчими документами товариства.Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)  фонду передбачаєтьсяустановчими документами, але не може бути меншим  5 відсотків суми чистогоприбутку.

Прибуток  товариства   утворюється    з    надходжень    від господарської  діяльності  після   покриття    матеріальних    та прирівняних до них витрат і витрат на оплатупраці. З  балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені  законодавством  Україниподатки та інші платежі до  бюджету.  Чистий  прибуток,  одержаний післязазначених розрахунків, залишається у повному  розпорядженні товариства,  яке відповідно  до  установчих  документів  визначає

напрями його використання.

Товариство має право змінювати(збільшувати  або  зменшувати) розмір статутного фонду.

Збільшення статутного фонду можебути  здійснено  лише  після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати  акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

Зменшення  статутного  фонду  при    наявності    заперечень кредиторів товариства не допускається.

Рішення товариства про змінирозміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державногореєстру.

Перевірки  фінансової діяльності  товариства    здійснюються державними податковими інспекціями,іншими державними  органами  у межах  їх  компетенції,  ревізійними  органами товариства та аудиторськими  організаціями. 

Перевірки не повинні  порушувати  нормального режиму  роботи товариства.

Товариство здійснюєбухгалтерський  облік  результатів  своєї роботи, веде статистичну звітність і  подає  її  в  установленому обсязі органам державної статистики.Достовірність та  повнота  річного   балансу   і   звітності товариства  повинна  бути  підтверджена  аудитором  (аудиторською фірмою).  Обов'язкова аудиторська  перевірка  річного  балансу  і звітності товариств з річнимгосподарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумівпроводиться один раз на  три роки.

Управління  товариством здійснюють  його  органи,  склад   і порядок обрання (призначення) якихздійснюється відповідно до виду товариства.

     Посадовими особами  товариства  визнаються голова  та  члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а утовариствах, де створена рада товариства (спостережна рада),  -  голова  та члени ради товариства (спостережної ради).

     Посадовими особами товариства не можутьбути  члени  виборних органів  громадських  організацій,  військовослужбовці,  посадові особи органів прокуратури,  суду,  державної  безпеки,  внутрішніхсправ, арбітражного суду, державного нотаріату,  а  також  органів

державної влади іуправління, які покликані  здійснювати  контроль за діяльністю товариства. Особи,  яким  суд  заборонив  займатися певною  діяльністю,  не  можуть  бути посадовими   особами    тих товариств, які здійснюють цей вид  діяльності. Особи,  які  мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво  та  інші корисливі злочини, не можуть займати у товариствах керівні посади і  посади,пов'язані з матеріальною відповідальністю.

     Посадові особи  відповідають  за  заподіяну ними  товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.

     Посадові  особи  повинні  зберігати комерційну  таємницю  та конфіденційну  інформацію  і    несуть    за    її   розголошення відповідальність, передбачену  чинним  законодавством  України  таустановчими документами товариства.

Найменування  товариства повинно  містити  зазначення   виду товариства,  для  повних  та  командитних товариств  -   прізвища (найменування)  учасників  товариства,  а  також інші   необхідні відомості. Найменування товариства  міститься  в  установчих документах товариства. Найменування товариства  не  може  вказувати  на  належність товариства до  відповідних міністерств,  відомств  і  громадських організацій. Місцезнаходження (розташування)  товариства  повинно бути на Україні.

         Акціонернетовариство, товариство з обмеженою і товариство  з додатковою відповідальністю  створюються  і  діють  на   підставі установчого договору істатуту, повне і  командитне  товариство  — установчого договору. Установчідокументи товариства  у  випадках, передбачених     чинним    законодавством,     погоджуються     з Антимонопольним комітетом України.

Установчі  документи  повинні містити  відомості  про    вид товариства, предмет і цілі його діяльності,склад  засновників  та учасників, найменування та  місцезнаходження,  розмір та  порядок утворення  статутного  фонду,  порядок  розподілу  прибутків    тазбитків,  склад  та  компетенцію  органів  товариства  та  порядок прийняттяними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна

одностайність  або  кваліфікована  більшість  голосів,    порядок внесення змін до установчих документів  та  порядок ліквідації  і реорганізації товариства.      Установчі  документи  повинні також    містити    відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 Закону“Про господарські товариства” в яких вказані відомості які повинні бутизазначені у статутах та установчих договорах різних видів господарськихтовариств. Відсутність зазначених відомостей в установчих  документах  єпідставою для відмови у державній реєстрації товариства.

     До установчих документів можуть бутивключені інші умови,  що не суперечать законодавству України.

    Якщо в установчих документах товариства невказано строк його діяльності, товариство визнається створеним на невизначенийстрок.

Зміни, які сталися в установчих документахтовариства  і  які вносяться до державного реєстру, підлягають  державній реєстрації за тими ж  правилами,  що  встановлені  для  державної  реєстраціїтовариства.

    Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити  орган, що  провів реєстрацію,  про  зміни,  які  сталися  в   установчих документах, для внесеннянеобхідних змін до державного реєстру.

Товариство має право створюватина території України та за її межами філії  та  представництва,  а  також дочірні  підприємства відповідно до чинного законодавства України.

Товариство набуває правюридичної особи з дня його  державної реєстрації.

Державна  реєстрація  товариства  проводиться за  правилами, встановленими законодавством України. 

Державна   реєстрація суб'єктів  підприємницької  діяльності проводиться у виконавчому комітетіміської, районної в місті  Ради народних   депутатів   або  в  районній, районній  міст  Києва  і Севастополя  державній  адміністрації  за  місцем діяльності  або проживання, якщо інше не передбачено законодавчими актамиУкраїни.

Для   державної   реєстрації  суб'єкта    підприємницької діяльності -  юридичної  особи власник (власники)або уповноважена ним (ними) особа (заявник) подає до органу державноїреєстрації:

     а) установчі документи:

     рішення власника майна  або  уповноваженого ним  органу  про створення суб'єкта підприємницької діяльності.  Якщо власниківабо уповноважених ними  органів  два  і  більше,  таким   рішенням   єустановчий договір;

     статут (якщо  це  необхідно  для створюваної  організаційної форми суб'єкта підприємництва);

     б) реєстраційну картку;

     в) документ, що підтверджує сплатуреєстраційного збору.

     У разі реєстрації приватного підприємстварішення власника не подається.

     Якщо власником (одним із власників)суб'єкта  підприємницької діяльності є   юридична  особа,  додатково подається  нотаріально завірена копія свідоцтва про державну  реєстрацію  цієї юридичної особи.

     Іноземнаюридична особа подає  документ,  що свідчить про  її реєстрацію в  країні місцезнаходження  (витяг  з  торговельного, банківського або судового реєструтощо).  Цей  документ  має  бути нотаріально засвідчений  за  місцем йоговидачі,  перекладений на українську мову та легалізований у консульськійустанові  України, якщо міжнародними  договорами,  у  яких  бере  участьУкраїна,  не передбачено інше.  Зазначений документ може бути також завірено  в

посольстві відповідної  держави  в  Україні  талегалізовано в МЗС України. У разі  коли власниками суб'єкта підприємницькоїдіяльності є фізичні особи,  їхні підписи на установчих  документах  потребуютьнотаріального засвідчення.

Для  проведення  реєстраціїподаються оригінали установчих документів. Установчі документи   не   повинні  містити   положень,   що суперечать чинному законодавству. За відповідність установчих документів чинному законодавству несе відповідальність заявник.

 Установчі документи складаютьсядержавною чи  іншою  мовою відповідно до  статті  11 Закону «Про мови вУкраїні» (В Україні мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин  державних,  партійних, громадських органів, підприємств,установ і організацій є українська мова. У випадках, передбачених у  частині другій  статті  3 Закону «Про мови в країні” Закону,   мовою   роботи,  діловодства  і  документації  поряд  з українською мовою може бути інаціональна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у  випадках, передбачених  законодавством,  -  мова,  прийнятна  для населення даної  місцевості), підписуються заявником, прошиваються та пронумеровуються.Реєстраційна картка заповнюється в трьохпримірниках (крім ідентифікаційного коду)  і   підписується   заявником.  Заповнена реєстраційна картка є водночас заявою про державну реєстрацію. Органдержавної реєстрації в разі  потреби  подає  заявникові допомогу в заповненні  картки.   За   достовірність  відомостей реєстраційної картки відповідаєзаявник.

Орган державної  реєстрації  не має  права  вимагати  від заявника подання   інших   документів  або оформлених  за  іншими вимогами, ніж це визначено у даному Положенні,  а такожпогодження установчих документів  з  органами  державної  виконавчої влади таіншими органами.

Орган  державної  реєстрації фіксує   дату   надходження документів. За наявності всіх документів, органдержавної реєстрації протягом п'яти робочих днів з  дати  надходження  цих документів  зобов'язаний  провести державну реєстрацію  суб'єкта підприємницької діяльності і видати заявникові свідоцтво за зразком згідно здодатком.

Номер  свідоцтва   про  державну   реєстрацію   суб'єкта підприємницької діяльності  повинен відповідати ідентифікаційному кодові, за  яким  цей  суб'єкт  включений  до Державного  реєстру звітних статистичних одиниць. Свідоцтво про державнуреєстрацію є єдиним документом, що дає суб'єктові підприємницької   діяльності    право   на   відкриття розрахункового, валютного та іншихрахунків  в  установах  банків, виготовлення печаток і штампів. На печатках іштампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктапідприємницької діяльності.

Орган  державної  реєстрації зобов'язаний у десятиденний термін з  дня  державної   реєстрації   суб'єкта  підприємницької діяльності подати  по  одному  примірнику  реєстраційної карткидо відповідної державної податкової інспекції та до органу  державноїстатистики.

Перереєстрація   суб'єкта     підприємницької     діяльності здійснюється в порядку,встановленому для його реєстрації. Перереєстрація  проводиться у  разі  зміни форми  власності, організаційної форми або назви суб'єкта підприємництва.

Суб'єкт  підприємницькоїдіяльності має право відкривати свої філії (відділення),  представництва безстворення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їхреєстрації.  Суб'єкт підприємництва  лише  повідомляє про це реєструючий органшляхом внесення податкової інформації в свою реєстраційну картку.

Філії  (відділення), представництва,  створені суб'єктом підприємницької діяльності,  не потребують державної  реєстрації. Суб'єкт підприємницької   діяльності  повідомляє  орган державної реєстрації про створення зазначених  підрозділів  шляхом  внесеннявідповідної інформації до своєї реєстраційної картки.

Орган   державної   реєстрації  веде   облік   суб'єктів підприємницької діяльності починаючи з дати реєстрації  або  дати звернення до     органу     державної    реєстрації   за    новим місцезнаходженням відповідно до пункту 23 цього Положення.

       Засновники суб'єкта  підприємництва  або уповноважені ними особи  повідомляють реєструючий  орган про місцезнаходження цього суб'єкта. Місцезнаходженням суб'єкта  підприємницької  діяльності юридичної особи  вважається місцезнаходження  (розміщення)   його постійно діючого керівного органу(правління, дирекції тощо).Місцем проживання громадянина-підприємця  є зареєстроване  в установленому порядку постійне місце його проживання.

При зміні  місцезнаходження (місця  проживання)  суб'єкт підприємницької діяльності  у  7-денний  термін з  дня виникнення такої зміни зобов'язаний:

     у письмовій формі  повідомити орган державної реєстрації про нове місцезнаходження (місцепроживання).  Невиконання цієї вимоги в зазначений  термін  є  підставою  длязвернення органу державної реєстрації до суду чи арбітражного суду з позовом про  скасування державної реєстрації;

     внести відповідні зміни до своєїреєстраційної картки;

     подати свідоцтво   про   державну  реєстрацію  для  внесення відповідних змін.

Орган державної реєстрації:

     вносить зміни  до  свідоцтва про державнуреєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, в яких зазначає дату внесеннязміни та його нове  місцезнаходження (місце проживання).  Внесені відомостіпідписуються уповноваженою   посадовою   особою   і   скріплюються печаткою;

     у 10-денний термін з дня  одержання повідомлення  про  зміну місцезнаходження (місця   проживання)   суб'єкта  підприємницької діяльності сповіщає про це в письмовій формі  відповідні державну податкову інспекцію та орган державної статистики.

У разі зміни місцезнаходження(місця проживання) суб'єкта підприємницької діяльності,    яка    пов'язана     із     зміною адміністративного району  (міста),  орган державної  реєстрації в 10-денний термін надсилає реєстраційну картку органові  державної реєстрації за  новим  місцезнаходженням  (місцемпроживання) цього суб'єкта.

Суб'єкт підприємницької діяльності  зобов'язаний у 30-денний термін з дня зміни місцезнаходження (місцяпроживання)  звернутися до органу  державної реєстрації за новиммісцезнаходженням (місцем проживання) для взяття на облік.

Орган державної реєстрації зановим місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємницької діяльностіу 10-денний термін сповіщає у письмовій формі відповідні державну податковуінспекцію та орган державної статистики про взяття на облік  цього  суб'єктапідприємництва та його нове місцезнаходження (місце проживання).

 Невиконання  цієї  вимоги даєправо реєструючому органу звернутися до  суду,  арбітражного  суду  з  позовомпро скасування державної реєстрації.

     Свідоцтво  про державну реєстрацію суб'єктапідприємництва є підставою для відкриття рахунків  в  установах  банків  за місцем реєстрації  суб'єкта  підприємницької  діяльності або в будь-яких іншихустановах банків за згодою сторін. Банк зобов'язаний відкрити банківськийрахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію.

Відмову в державній реєстраціїможе бути оскаржено в судовому порядку.

     Відповідальність  за   відповідність  чинному  законодавству установчих документів,  що подаються  для  проведення реєстрації, несе  власник (власники) або уповноважені ним органи,  які подаютьдокументи для реєстрації суб'єкта підприємництва.

     За   державну   реєстрацію   вноситься  плата,  розмір  якої встановлюється Кабінетом Міністрів України  залежно  від суб'єкта підприємництва,    обраної    організаційної    форми    та   видупідприємницької діяльності. Місцева Рада  народних  депутатів  має правовстановлювати пільгову плату за державну реєстрацію. Одержані кошти використовуються у порядку,  що визначається

Кабінетом Міністрів України.

     Законодавчими  актами   України   можуть  бути   встановлені спеціальні  правила  державної  реєстрації  окремихорганізаційних форм підприємництва.

     Положення  про  державну  реєстраціюзатверджується Кабінетом Міністрів України.

Товариства,   що    займаються    банківською    діяльністю, реєструються Національним банкомУкраїни  в  порядку,  визначеному законодавством України про банки і банківськудіяльність.

Товариство може відкриватирозрахунковий та  інші  рахунки  у банках, а також укладати договори та іншіугоди тільки після  його реєстрації.  Угоди,  укладені  від  імені  товариства до  моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з  товариством,  тількиза умови їх подальшого схвалення товариством.

     Угоди, укладені засновниками до моментуреєстрації товариства і  надалі  не  схвалені  товариством,  тягнуть  за собою  правові наслідки лише для засновників.

             

Припиненнядіяльності  товариства

Припиненнядіяльності  товариства  відбувається  шляхом  його реорганізації    (злиття,   приєднання,    поділу,     виділення, перетворення) або ліквідації з  дотриманням    вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація  товариства відбувається  за  рішенням  вищого органу товариства. Реорганізаціятовариства,  що  зловживає  своїм монопольним становищем на ринку, можездійснюватися  також  шляхом його  примусового   поділу   в   порядку,  передбаченому   чинним законодавством.

При  реорганізації товариства  вся  сукупність    прав    та обов'язків товариства переходить дойого правонаступників.

Товаристволіквідується:

     а) після закінчення строку, наякий  воно  створювалося,  або після досягнення мети, поставленої при йогостворенні;

     б) за рішенням вищого органутовариства;

     в) на підставі рішення суду абоарбітражного суду за поданням органів,  що  контролюють  діяльність товариства,   у   разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;

     г)на   підставі   рішення   арбітражного   суду   в    порядку, встановленомуЗаконом  України  „Про  банкрутство“: під  банкрутством  розуміється пов'язана  з    недостатністю активів  у ліквідній  формі  неспроможність юридичної  особи   -   суб'єкта підприємницької діяльності — задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку  кредиторів  вимоги  івиконати зобов'язання перед бюджетом;

     д) з інших підстав, передбаченихустановчими документами.

    Ліквідація товариства провадитьсяпризначеною ним ліквідаційною комісією, а у  випадках  банкрутства  та припинення діяльності товариства за рішенням суду або арбітражного суду — ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

     З дня  призначення ліквідаційної  комісії  до неї переходять повноваження  по  управлінню справами  товариства.   Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту їїпризначення публікує інформацію товариства в одному з офіційних(республіканському і  місцевому)  органів преси із зазначенням строку подачізаяв кредиторами

своїх претензій,  оцінює наявне майно  товариства,  виявляє  його дебіторів і кредиторів та розраховується зними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам,  а також  його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товаристваабо органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повноталіквідаційного балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторськоюфірмою),  за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двістіп'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

      Грошові кошти, що належатьтовариству, включаючи виручку  від розпродажу його майна при ліквідації, післярозрахунків по  оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконаннязобов'язань перед  бюджетом,  банками,   власниками    облігацій,    випущенихтовариством та іншими кредиторами, розподіляються  між  учасниками товариства упорядку і на умовах,  передбачених  цим  Законом  та установчими документами, ушестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

     Майно,  передане  товариству учасниками   у    користування, повертається у натуральній формі безвинагороди.

     У  разі  виникнення  спорів щодо   виплати    заборгованості товариства  його  грошові  кошти  не підлягають  розподілу    між учасниками до вирішення цього спору або до одержання  кредиторами відповідних гарантій.

Претензії кредиторів  до  ліквідовуваного   підприємства задовольняються   з   майна  цього   підприємства.  При  цьому  в першочерговому порядку задовольняються борги  перед  бюджетами  і компенсуються  витрати на відновлення природногосередовища, якому завдало шкоди ліквідоване підприємство.

Претензії, виявлені  і заявлені після закінчення строку, встановленого для їх заяви,задовольняються з майна  підприємства, що залишилось після задоволенняпершочергових претензій, виявлених претензій, а також претензій, заявлених увстановлений строк.

Претензії,  не задоволені  за  браком  майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаютьсятакож претензії, які не  визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводитьліквідацію), а також за  умови,  якщо  кредитори  протягом  місячного  строку від  дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії неподадуть позови до суду або арбітражного суду  про  задоволення їх вимог.

У разі ліквідаціїпідприємства здійснюється капіталізація почасових  платежів, належних з цьогопідприємства  у  зв'язку  із заподіянням  каліцтва  чи іншого ушкодженняздоров'я або із смертю громадянина.

У  разі  ліквідації підприємства  вклад  члена  трудового колективу  видається  йому  в  грошовійформі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.

Майно,  що   залишилось   після   задоволення   претензійкредиторів  і  членів  трудового  колективу,  використовується  за вказівкоювласника.

Ліквідаціятовариства вважається   завершеною,  а  товариство таким, що припинило своюдіяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Види господарських товариств

Акціонерне Товариство

            Створення та функціонування акціонерних товариств, як і іншихпідприємницьких структур, базується на додержанні встановлених законодавствомправил і процедур. Вже з моменту виникнення ініціативи по створеннюакціонерного товариства зацікавлені особи спираються на вищезгадані правила іпроцедури, додержання яких є обов’язковим.

Акціонерним визнаєтьсятовариство, яке  має  статутний  фонд, поділений  на  визначену  кількість акцій   рівної    номінальної вартості, і несе відповідальність зазобов'язаннями тільки  майном товариства.

Акціонери відповідають зазобов'язаннями товариства  тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбаченихстатутом, акціонери, які не повністю оплатили  акції,  несуть відповідальність    за    зобов'язаннями товариства також у межах несплаченоїсуми.

     Загальна  номінальна  вартість  випущених акцій    становить статутний фонд акціонерного товариства, який не  може  бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним  платам,  виходячи із ставки  мінімальної  заробітної  плати,   діючої   на   момент створенняакціонерного товариства.

До  акціонерних  товариств  належать:  відкрите    акціонернетовариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом  відкритої підписки та  купівлі-продажу  на  біржах;   закрите    акціонерне товариство, акції якого  розподіляються  між  засновниками  і  не можуть  розповсюджуватися шляхом    підписки,    купуватися    та

продаватися на біржі.

     Закрите акціонерне  товариство  може  бути реорганізовано  у відкрите шляхом реєстрації його  акцій  у  порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Засновниками акціонерного товариства  можуть  бути  юридичні особи та громадяни.Засновники  акціонерного товариства  укладають  між    собою договір, що визначає порядок здійсненняними  спільної  діяльності по  створенню  акціонерного  товариства, відповідальність   перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

     Засновники    несуть    солідарну   відповідальність      за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерноготовариства. Для  створення  акціонерного  товариства  засновники  повиннізробити повідомлення про  намір  створити  акціонерне  товариство, здійснитипідписку на акції, провести установчі збори  і  державну реєстраціюакціонерного товариства.

Акціонерне товариство має правовипуску  облігацій  та  інших цінних паперів  відповідно  до  законодавства України  про  цінні папери та фондову біржу.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчуютьправо володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою,яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу увигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та іншихправ, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника.Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законодавством або в нихспеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхомповного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав зацінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.

Законодавецьвизначає правові засади здійснення державного регулювання  ринку цінних паперівта державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та її похідних вУкраїні. Посадові особи, які порушують законодавство України  про цінні папери,несуть кримінальну і майнову відповідальність, установлену відповіднимизаконодавчими актами України.

Цінні папери можуть бути використані для здійсненнярозрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Види цінних паперів:

·    акції;

·    облігації внутрішніхдержавних і місцевих позик;

·    облігації підприємств;

·    казначейські зобов’язаннядержави;

·    ощадні сертифікати;

·    векселі;

·    приватизаційні папери.

Основний вид цінних паперів, щовипускає акціонерне товариство – акція. Акція – цінний папір без установленогостроку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерноготовариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь вуправлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у виглядідивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерноготовариства.

            Також акціонерне товариство може випускати облігації.Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів іпідтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінногопаперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту (якщо іншене передбачено умовами випуску). Облігації підприємств випускаютьсяпідприємствами усіх передбачених законом форм власності, об’єднаннямипідприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам правана участь в управлінні

            Отже, такий цінний папір як акція дає її власнику право научасть в управлінні товариством, тобто право визначати основні напрями та шляхиреалізації виробничої, комерційної та іншої діяльності товариства, головніпріоритети у розвитку соціальної, культурно-побутової сфери. Акціонер обирає керівництво акціонерного товариства (правління), членів та голову спостережноїради, ревізійної комісії, а також може бути обраним до складу вищеперерахованих органів. Акціонер приймає безпосередню участь в управлінніпідприємством.

Акції  купуються  учасниками при   створенні    акціонерного товариства  на  підставі  договору  з  його засновниками,  а  при додатковому випуску акцій  у  зв'язку  із  збільшенням статутного фонду — з товариством.

     Якщо інше не передбачено статутомтовариства, акція може бути придбана також на підставі договору з її власникомабо  держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку,  а  також  у  порядку  спадкоємства  громадян  чиправонаступництва  юридичних  осіб.  Порядок   реалізації    акцій визначаєтьсявідповідно до законодавства України.

При  створенні  акціонерного товариства  акції  можуть  бути розповсюджені  шляхом  відкритої  підписки  на них  (у  відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій міжзасновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Відкрита  підписка  на  акції при  створенні    акціонерного товариства організується  засновниками. Засновники  в  будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на  суму не  менше  25 відсотків статутного фонду і строком не менше двух років.

     Засновники акціонерного  товариства публікують  повідомлення про наступну відкриту підписку, в якому мають  бути вказані  його фірмове  найменування,  предмет,  цілі  та    строки   діяльності товариства, склад засновників, дата проведення установчих  зборів,розмір статутного фонду, що  передбачається,  номінальна  вартість акцій, їхкількість та види, переваги і пільги засновників,  місце проведення, початковийта кінцевий строки підписки на акції, склад майна, що вноситься засновниками внатуральній формі, найменування банківської установи та  номер  розрахункового рахунку,  на  який мають бути внесені початкові внески.  За  рішенням засновників  у

повідомлення можуть бути  включені  також  інші відомості.  Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців. Особи, якібажають придбати акції, повинні внести на  рахунок засновників не менше 10відсотків  вартості  акцій,  на  які  вони підписалися,  після  чого засновники    видають    їм    письмове зобов'язання про продаж відповідноїкількості акцій.

     Після закінчення вказаного  у  повідомленні строку  підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося  покрити підпискою  60 відсотків акцій, акціонерне  товариство  вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені  ними суми або інше майно не пізніш як через 30 днів. За  невиконання  цьогозобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність. У разі, якщопідписка на акції  перевищує  розмір  статутного фонду, засновники  можуть відхиляти  зайву  підписку.  Відмова  у підписці проводиться згідно  з  переліком передплатників з  кінця переліку. У разі, якщо засновники не  відхиляють зайву  підписку, рішення  про  прийняття  чи  відмову  зайвої  підписки  приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими  зборамизайвої підписки внесені суми повертаються у порядку, передбаченому частиноючетвертою цієї статті.

     До дня скликання установчих зборів особи,які підписалися  на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не  менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. На  підтвердження  внескузасновники видають тимчасові свідоцтва.

У  випадках,  коли  всі  акції    акціонерного    товариства розподіляються  між  засновниками,  вони повинні  внести  до  дня скликання установчих зборів  не  менше  50  відсотків номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство має правовикупити у акціонера оплачені ним  акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний  фонд, для  їх  наступного  перепродажу,  розповсюдження   серед   своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані абоанульовані у строк  не  більше  одного  року.  Протягом  цього періоду розподіл  прибутку,  а  також  голосування  і  визначення кворуму на загальнихзборах акціонерів провадиться без  урахування придбаних акціонерним товариствомвласних акцій.

Акціонер у строки, встановленіустановчими  зборами,  але  не пізніше  року   після    реєстрації   акціонерного    товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

     У разі несплати у встановлений строкакціонер, якщо  інше  не передбачено статутом товариства,  сплачує  за  час прострочки  10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплатіпротягом 3 місяців  після  встановленого  строку платежу акціонерне товариствомає право  реалізувати  ці  акції  в порядку, встановленому статутомтовариства.

Акціонерному  товариству забороняється  випуск  акцій    для покриття збитків, пов'язаних з йогогосподарською діяльністю. У проекті Цивільного Кодексу також зазначенообмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерноготовариства:

·   Часткапривілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не можеперевищувати десяти відсотків.

·   Акціонернетовариство має право випускати облігації на сумму, яка не перевищує розмірустатутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цієюметою третіми особами.

·   Акціонернетовариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

-     доповної сплати всього статутного капіталу;

-     призменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого ніж розмірстатутного капіталу і резервного фонду, розміру;

-     вінших випадках, передбачених законом;

Установчі збори акціонерноготовариства скликаються у  строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двохмісяців  з  моменту завершення підписки на акції. В разі пропущення вказаногостроку особа, яка  підписалася на акції, має право вимагати поверненнясплаченої нею частки вартості акцій.

     Установчі   збори    акціонерного   товариства    визнаються правомочними,  якщо в них беруть  участь  особи,  які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку.

     Якщо через відсутність кворуму установчізбори не  відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори.Якщо  і при повторному скликанні установчих  зборів  не  буде  забезпеченокворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося. Голосуванняна установчих зборах  проводиться  за  принципом: одна акція — один голос.

     Рішення про створення акціонерноготовариства, його  дочірніх підприємств, філій та представництв, про обранняради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного  товариства  та  про  надання  пільг  засновникам  зарахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю  у

3/4 голосів присутніх на установчих зборах осіб, які  підписалися на акції, а інші питання — простою більшістю голосів.

Установчі  збори  акціонерного товариства   вирішують   такі питання:

     а) приймають рішення про створенняакціонерного товариства  і затверджують його статут;

     б) приймають або відхиляють пропозицію пропідписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було  оголошено підписку  (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на  якийбуло  оголошено  підписку,  відповідно  збільшується  передбачений статутнийфонд);

     в) зменшують розмір  статутного  фонду  у випадках,  коли  у встановлений строк підпискою на акції  покрита  не  вся необхідна сума, вказана у повідомленні;

     г) обирають раду акціонерного товариства(спостережну  раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;

     д) вирішують   питання  про   схвалення   угод,    укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

     е) визначають пільги, що надаються засновникам;

     є) затверджують оцінку вкладів, внесених унатуральній формі;

     ж) інші питання відповідно до установчихдокументів.

Акціонернетовариство створюється і діє на підставі установчого договору та статуту.Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про видтовариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників,найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду,порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариствата порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхіднаодностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін доустановчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

     Статутакціонерного товариства, крім загальних відомостей яким повинні відповідатигосподарські товариства, повинен містити відомості про  види  акцій, щовипускаються,  їх  номінальну  вартість,  співвідношення  акцій різних видів,кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань повикупу акцій. Згідно до проекту цивільного кодексу статут акціонерноготовариства також повинен містити про права акціонерів.

Акціонерне товариство має правозбільшувати  статутний  фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за  вартістю  не нижче номінальної.

     Збільшення статутного фонду здійснюєтьсяшляхом випуску нових акцій,  обміну  облігацій  на  акції  або  збільшення номінальної вартості акцій.

     Підписка на додатково випущені акціїпровадиться  у  порядку, передбаченому статтею  30  цього  Закону.  Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій.Збільшення статутного фонду акціонерного товариства не  більш як на 1/3 можебути здійснено за рішенням правління за  умови,  що таке передбачено статутом.Зміни статуту, пов'язані  із  збільшенням  статутного  фонду, повинні  бути зареєстровані  органом,  що  зареєстрував    статут акціонерного  товариства, після  реалізації  додатково  випущених акцій.

     Статутами  банківських  та  страхових   установ,    які    є акціонерними  товариствами,  може  бути  передбачено  інший,  ніж вказаний у цій статті, порядок збільшення статутного фонду.

Рішення  про  зменшення  статутного    фонду    акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, щоі про збільшення  його статутного фонду.

     Зменшення  статутного  фонду  здійснюється шляхом  зменшення номінальної вартості акцій або зменшення  кількості  акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.Рішенням  акціонерного  товариства  про  зменшення    розміру статутного фондуакції,  не  подані  до  анулювання,    визнаються

недійсними, але не раніш як через шість місяцівпісля доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутомспособом. Акціонерне  товариство  відщкодовує  власнику  акцій  збитки,пов'язані із змінами статутного фонду.  Спори  щодо  відшкодування цих збитківвирішуються судом або арбітражним судом.

            Загальні принципиуправління підприємством закріплено у Законі України “Про підприємства вУкраїні” від 27.03.91р.:

·    Управління підприємствомздійснюється у відповідності зі статутом на основі поєднання прав власникавідносно господарського використання свого майна та принципів самоуправліннятрудового колективу.

·    Найняття (призначення,обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майнапідприємства та реалізується безпосередньо або через уповноважені ним органи.

·    Рішення посоціально-економічним питанням, які стосуються діяльності підприємства,виробляються та приймаються органами управління з участю трудового колективу тауповноважених ним органів.

·    Вищим керівним органомколективного підприємства є загальні збори (конференція) власників майна.Виконавчі функції по управлінню підприємством здійснює правління [3, ст.14].

            Вищим органом акціонерного товариства є загальні збориакціонерів товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі йогоакціонери, незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони є.

     У повідомленні про наступне скликання загальних  зборів  для вирішення  питання  про  зміни  статутного   фонду   акціонерного товариства повинні міститися:

     а)  мотиви,  спосіб  та  мінімальний розмір  збільшення  або зменшення статутного фонду;

     б) проект змін до статуту акціонерноготовариства, пов'язаних із збільшенням або зменшенням статутного фонду;

     в) дані про кількість акцій, що випускаються  додатково  або вилучаються, та їх загальну вартість;

     г) відомості про нову номінальну вартістьакцій;

     д) права акціонерів при  додатковому випуску  акцій  або  їх вилученні;

     є) дата початку і закінчення підписки наакції, що  додатково випускаються, або їх вилучення;

     ж) порядок відшкодування власникам акційзбитків,  пов'язаних із змінами статутного фонду.

Вищим  органом  акціонерного товариства  є  загальні   збори товариства. У загальних зборах мають правобрати участь  усі  його акціонери, незалежно від кількості і класу акцій,власниками  яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери

(їх  представники),  які  беруть  участь  у  загальних    зборах, реєструються з  зазначенням  кількості  голосів,  яку має  кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

     До компетенції загальних зборів належить:

     а)  визначення  основних  напрямів діяльності   акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів проїх виконання;

     б) внесення змін до статуту товариства;

     в) обрання та відкликання членів радиакціонерного товариства (спостережної ради);

     г)  обрання  та  відкликання  членів виконавчого  органу  та ревізійної комісії;

     д) затвердження річних  результатів діяльності  акціонерного товариства,  включаючи  його  дочірні  підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку,визначення порядку покриття збитків;

     е)  створення,  реорганізація    та   ліквідація    дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів  та положень;

     є)  винесення  рішень    про   притягнення    до    майнової відповідальності посадових осіб товариства;

     ж)  затвердження  правил  процедури  та  інших    внутрішніх документів  товариства,  визначення    організаційної   структури товариства;

     з) вирішення питання про  придбання акціонерним  товариством акцій, що випускаються ним;

     и) визначення умов оплати праці посадових осіб  акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій тапредставництв;

     і) затвердження  договорів  (угод), укладених  на  суму,  що перевищує вказану в статуті товариства;

     ї) прийняття рішення про  припинення діяльності  товариства, призначення  ліквідаційної  комісії,  затвердження ліквідаційного балансу.

     Статутом товариства до компетенції загальних  зборів  можуть бути віднесені й інші питання.

     Загальні збори визнаються правомочними, якщо  в  них  беруть участь акціонери, що мають відповідно до статутутовариства  більш як 60 відсотків голосів.

Рішення загальних зборівакціонерів приймаються  більшістю  у 3/4 голосів акціонерів,  які  беруть участь  у  зборах,  з  таких питань:

     а) зміна статуту товариства;

     б) прийняття рішення про припиненнядіяльності товариства;

     в) створення та припинення діяльності дочірніх  підприємств, філій та представництв товариства.

     З решти  питань рішення приймаються простоюбільшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Про проведення загальних зборівакціонерів держателі  іменних акцій повідомляються персонально. Крім того,повинно бути зроблено загальне повідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори з зазначенням часу і  місця  проведення  зборів  та  порядкуденного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45  днів до скликаннязагальних зборів.

     Будь-який з акціонерів вправі вносити  свої пропозиції  щодо порядку денного загальних зборів  не  пізніш  як  за  40 днів  до їх скликання. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупностібільш як 10 відсотками голосів, можуть вимагати  включення  питань до порядкуденного.

     До скликаннязагальних зборів акціонерам повинна бути  надана можливість ознайомитись  з документами,  пов'язаними  з  порядком денним зборів.

     Загальні збори  не  вправі  приймати рішення  з  питань,  не включених до порядку денного.

Голосування на загальних зборах  акціонерів  проводиться  за принципом: одна акція — один голос. Устатуті товариства може бути встановлено мінімальну кількість акцій, яка надає  право  голосу, або обмеження кількості голосів, які надаються одномуакціонеру.

     Представник може бути постійним  або призначеним  на  певний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свогопредставника у вищому органі, повідомивши про це виконавчий орган  акціонерноготовариства.

Загальні збори акціонерівскликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутомтовариства. Позачергові   збори    акціонерів    скликаються    у    разінеплатоспроможності товариства, а також  при  наявності  обставин, вказаних устатуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагаютьінтереси акціонерного товариства в цілому.

     Збори повинні  бути  також  скликані виконавчим  органом  на вимогу ради акціонерів (спостережної ради). Акціонери,які володіють у сукупності більш як 20  відсотками голосів, вправі вимагатискликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщопротягом  20  днів  правління  не виконало зазначеної вимоги, вони вправі саміскликати збори.

В акціонерному товаристві можестворюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), що здійснюєконтроль за  діяльністю його виконавчого органу.

     Статутом акціонерного товариства або  за рішенням  загальних зборів акціонерів на  раду  акціонерного  товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій,  що  належатьдо компетенції загальних зборів.

     Члени ради акціонерного  товариства (спостережної  ради)  не можуть бути членами виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного  товариства,  який  здійснює керівництво його поточною діяльністю,є правління або інший орган, передбачений статутом.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Правління  вирішує  всі питання   діяльності    акціонерного товариства, крім тих, що належать докомпетенції загальних  зборів і  ради  акціонерного  товариства  (спостережної ради).  Загальні збори можуть винести рішення  про  передачу  частини належних  їм прав до компетенції правління.

Правління  підзвітне  загальним зборам  акціонерів  і   раді акціонерного товариства (спостережній раді) таорганізує виконання їх рішень.

Правління діє від  імені акціонерного  товариства  в  межах, передбачених цим Законом і статутомакціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства.

Голова  правління акціонерного   товариства    вправі    без довіреності здійснювати  дії  від імені  товариства.  Інші  члени правління  також  можуть  бути  наділені  цим правом  згідно   із статутом.

            Голова  правління  товариства організує  ведення  протоколів засідань правління. Книга протоколів повиннабути в будь-який  час надана акціонерам. На їх  вимогу  видаються  засвідчені витяги  з книги протоколів.

     Головою та членами правління товариства можуть  бути  особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

     Контроль  за  фінансово-господарською діяльністю   правління акціонерного  товариства  здійснюється  ревізійною комісією,  яка обирається з числа акціонерів.

     Порядокдіяльності ревізійної комісії та її кількісний  склад затверджуються загальнимизборами  акціонерів  згідно із статутом товариства.

     Перевірки  фінансово-господарської   діяльності    правління проводяться ревізійною комісією за  дорученням загальних  зборів, ради акціонерного товариства (спостережної  ради),  з  її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які  володіють  у  сукупності

більш як 10 відсотками голосів.  Ревізійній комісії  акціонерного товариства повинні бути подані всі  матеріали, бухгалтерські  або інші документи і особисті пояснення посадових осіб на їївимогу.

     Ревізійна комісія доповідає  про результати  проведених  нею перевірок  загальним  зборам  акціонерного товариства  або   раді акціонерного товариства (спостережній раді).

     Члени  ревізійної  комісії  вправі  брати участь  з   правом дорадчого голосу у засіданнях правління.

     Ревізійна  комісія  складає  висновок  по річних  звітах  та балансах.  Без  висновку  ревізійної  комісії    загальні   збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

     Ревізійна  комісія   зобов'язана   вимагати    позачергового скликання загальних зборів акціонерів у  разі виникнення  загрози суттєвим  інтересам  акціонерного   товариства    або   виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

Внутрішні нормативні акти акціонерного товариства.

Внутрішнінормативні акти АТ – це правові акти, що розробляються і приймаються органамиуправління АТ відповідно до їх компетенції, визначеної чинним законодавствомУкраїни і Статутом АТ. Ці правові акти встановлюють норми (правила) загальногохарактеру з метою регулювання виробничої, управлінської, господарської,фінансової, комерційної, кадрової та іншої  діяльності АТ.

У разі виникнення протиріч між нормами цього Положеннята Статуту перевага надається нормам викладеним у Статуті.

На підставі цього Положення в АТ розробляються іприймаються такі внутрішні нормативні акти:

1)   Регламент Загальних зборівакціонерів АТ;

2)   Положення про СпостережнуРаду АТ;

3)   Положення про ПравлінняАТ;

4)   Положення про Ревізійнукомісію АТ;

5)   Положення про порядокстворення, реорганізації і ліквідації дочірніх підприємств АТ;

6)   Положення про порядокстворення, реорганізації і ліквідації філій і представництв АТ;

7)   Положення про порядокзбільшення (зменшення) статутного фонду АТ;

8)   Положення про порядокрозподілу та використання прибутку АТ;

9)   Положення про фонди АТ;

10) Положення про відповідальністьпосадових осіб АТ;

11) Положення про порядокподання і розгляду заяв;

12) Положення про порядокознайомлення акціонерів з інформацією;

13) Положення про порядокоформлення і реєстрації довіреностей;

14) Положення про порядокнарахування і виплати дивідендів;

15) Положення про цінні папериАТ.

Зазначенийперелік внутрішніх нормативних актів не є вичерпним: у залежності відконкретних умов діяльності АТ можуть прийматися також інші внутрішні нормативніакти, що регулюють діяльність АТ або конкретизують передбачені цим Положеннямакти.

Проекти внутрішніх нормативних актів розробляються зарішенням Загальних зборів акціонерів або Спостережної ради АТ (у випадкахпередбачених Положенням про Спостережну раду АТ).

Інші органи АТ мають можливість ініціювати розробку таприйняття внутрішніх нормативних актів шляхом подання відповідних заяв тапропозицій в згадані у попередньому абзаці органи.

Орган управління АТ, який прийняв рішення про розробкупроекту внутрішнього нормативного акту, вправі доручити таку розробкувідповідному підрозділу або посадовій особі АТ. В цьому випадку органуправління видає розпорядчий документ, який визначає строки і порядок розробкиакту, порядок погодження його з іншими органами управління, підрозділами,посадовими особами та організаціями.

Орган управління або підрозділ АТ, що розробляєвнутрішній нормативний акт, готує проект акту і аналіз наслідків йогоприйняття.

Проект будь-якого внутрішнього нормативного акту,розробленого в АТ, підлягає обов’язковій правовій експертизі. Акт, який непройшов правову експертизу, не підлягає розгляду і не може бути прийнятий.Правова експертиза здійснюється юрисконсультом АТ або іншим фахівцем, що маєвищу юридичну освіту чи незалежною юридичною фірмою, визначеною Загальнимизборами або Спостережною радою. Відповідний договір з юридичною фірмоюпідписується від імені АТ  Головою Правління.

Внутрішні нормативні акти, що зазначені вище,затверджуються Загальними зборами акціонерів АТ відповідно до встановленоїпроцедури.

Внесення внутрішніх нормативних актів на затвердженняЗагальними зборами акціонерів можливе лише після їх попереднього погодження зСпостережною радою.

Рішенням Загальних зборів акціонерів АТ на період міжзагальними зборами повноваження щодо затвердження окремих внутрішніхнормативних актів, а також змін до них можуть бути делеговані Спостережній радіта/або Правлінню АТ (крім положень про ці органи управління).

Право затвердження правил процедури та іншихвнутрішніх нормативних документів Товариства по питаннях, що не віднесені довиключної компетенції Загальних зборів має Спостережна рада АТ.

Внутрішні нормативні акти можуть бути змінені тількитим органом, який його затвердив, або Загальними зборами акціонерів АТ, якщоінше не встановлено вищим органом товариства.

Внутрішні нормативні акти можуть бути змінені шляхом:

·    внесення додаткових норм;

·    визнання окремих нормтакими, що втратили чинність;

·    затвердження новоїредакції існуючих норм.

Пропозиціїпро внесення змін до внутрішніх нормативних актів подаються до органу, який їхзатвердив, або до Загальних зборів акціонерів у тому ж порядку, якийпередбачений для їх розробки та прийняття.

Зміни до внутрішніх нормативних актів підлягаютьобов’язковій реєстрації в канцелярії АТ з присвоєнням їм порядкового номерарішення про затвердження і введення в дію.

Внутрішні нормативні акти вводяться в дію у строк,зазначений в рішенні про їх прийняття (затвердження), а якщо цей строк незазначено, то на одинадцятий день з дня їх прийняття (затвердження).

Про прийняті акти повинні бути обов’язковоповідомлені: персонал АТ – шляхом публічного оголошення в 5-денний строк змоменту прийняття зазначеного акту; всі акціонери – шляхом відповідноїінформації на найближчих Загальних зборах акціонерів.

Відсутність акціонера на Загальних зборах акціонерів,які прийняли відповідні нормативні акти, не є причиною, посилаючись на яку,акціонер вправі не виконувати прийняті внутрішні нормативні акти.

Товариство З ОбмеженоюВідповідальністю

Товариством  з    обмеженою    відповідальністю    визнаєтьсятовариство, що має статутний фонд, розділений  на  частки,  розмір якихвизначається установчими документами.

     Учасники  товариства  несуть відповідальність  в  межах   їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами,  учасники, які не повністю  внесли  вклади,  відповідають  за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Згідно допроекту Цивільного Кодексу Максимальна кількість учасників товариства зобмеженою відповідальністю законом. При перевищенні цієї кількості товариство зобмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариствопротягом року, а зі спливом цього строку – ліквідації у судовому порядку, якщокількість його учасників не зменшиться  до встановленої межі. Товариство зобмеженою відповідальністю не може мати одним – єдиним учасником іншегосподарське товариство, що складається з однієї особи.

Установчі документи товариства зобмеженою  відповідальністю, крім відомостей, зазначених  у  статті  4  цього Закону,  повинні містити відомості про розмір часток кожного з  учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

     Зміни вартості майна, внесеного як вклад, тадодаткові внески учасників не впливають на розмір їх  частки  у  статутному фонді, вказаної  в  установчих  документах  товариства,  якщо  інше    непередбачено установчими документами.

У  товаристві  з  обмеженою  відповідальністю    створюється статутний фонд, розмір якого  повинен становити  не  менше  суми, еквівалентної  625  мінімальним  заробітним платам,  виходячи із ставки  мінімальної  заробітної  плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

     До моменту реєстрації товариства з обмеженоювідповідальністю кожен з  учасників  зобов'язаний  внести  не  менше  30 відсотків вказаного  в  установчих  документах  вкладу,  що  підтверджуєтьсядокументами, виданими банківською установою.

     Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад  не  пізніше року  після  реєстрації  товариства.  У  разі  невиконання  цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не  передбаченоустановчими документами, сплачує за час  прострочки  10  відсотків річних знедовнесеної суми.

     Учаснику  товариства  з  обмеженою відповідальністю,    який повністю вніс вклад, видається свідоцтво товариства.

Учасник  товариства  з обмеженою  відповідальністю  може  за згодою решти учасників уступити своючастку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщоінше  не  передбачено установчими документами, то і третім особам.  Учасники товариства користуються  переважним  правом  придбання  частки  (її  частини)учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам  у  статутному фондітовариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

     Передача частки (її частини)  третім особам  можлива  тільки після повного внесення вкладу учасником, який їївідступає. При передачі частки (її частини)  третій  особі  відбуваєтьсяодночасний перехід до неї всіх прав  та  обов'язків,  що  належали учаснику,який відступив її повністю або частково.

     Частка учасника товариства з обмеженоювідповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством. У цьому разі    воно зобов'язане передати її іншим  учасникам  аботретім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл  прибутку,  а  також  голосування  і  визначення кворуму  у  вищому органі  провадяться  без  урахування   частки, придбаної товариством.

При виході учасника з товаристваз обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини  майна товариства, пропорційна його  частці  у  статутному  фонді.  Виплата провадиться    після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства,  і  в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути  повернений  повністю  або  частково  внатуральній формі.

     Учаснику,  який  вибув, виплачується належна  йому    частка

прибутку, одержаного товариством в даному  році до  моменту  його виходу.  Майно,  передане   учасником    товариству   тільки    в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

При реорганізації юридичноїособи, учасника товариства, або у зв'язку    із    смертю    громадянина,   учасника    товариства, правонаступники (спадкодавцю)  мають  переважне  право вступу  до цього товариства.

     При  відмові  правонаступника  (спадкоємця) від  вступу   до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства  у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому  видається у грошовій або  натуральній  формі  частка  у  майні,  яка  належалареорганізованій або ліквідованій юридичній  особі  (спадкодавець), вартістьякої визначається на день  реорганізації  або  ліквідації (смерті)  учасника. У  цих  випадках  розмір  статутного    фонду товариства підлягає зменшенню.

Рішення товариства з обмеженоювідповідальністю про зменшення його статутного фонду набирає чинності не ранішяк через 3  місяці після державної реєстрації і публікації  про  це  у встановленому порядку.

Звернення  стягнення  на частку  учасника  у  товаристві   з обмеженою  відповідальністю  по  його власних  зобов'язаннях   не допускається.

     При недостатності майна учасника  для покриття  його  боргів кредитори вправі вимагати  виділення  частки учасника-боржника  у порядку, передбаченому статтею 55 цього Закону.

Вищим органом товариства зобмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасниківтовариства або призначених ними представників.

     Представники  учасників   можуть    бути   постійними    або призначеними на певний  строк.  Учасник  вправі  в будь-який  час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши проце інших учасників.

     Учасник  товариства  з  обмеженою відповідальністю    вправі передати  свої  повноваження  на  зборах  іншому  учаснику    або представникові іншого учасника товариства.

     Учасники мають  кількість  голосів, пропорційну  розміру  їх часток у статутному фонді.

    Збори учасників товариства обирають головутовариства.

До компетенції зборів товаристваз обмеженою відповідальністю

крім питань, зазначених у статті 41 ЗаконуУкраїни “Про господарські товариства”:

визначення  основних  напрямів діяльності   акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів проїх виконання;

внесення змін до статуту товариства;

обрання  та  відкликання членів  виконавчого  органу  та ревізійної комісії;

затвердженнярічних  результатів  діяльності  акціонерного товариства, включаючи  його дочірні  підприємства,  затвердження звітів і висновків ревізійної комісії,порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

створення,  реорганізація   та    ліквідація    дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердженняїх  статутів  та положень;

винесення  рішень    про   притягнення    до    майнової відповідальності посадових осіб товариства;

затвердження  правил  процедури та   інших    внутрішніх документів  товариства,  визначення   організаційної    структури товариства;

визначення умов оплати праціпосадових  осіб  акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій тапредставництв;

затвердження  договорів (угод),  укладених  на  суму,  що перевищує вказану в статуті товариства;

прийняття рішення про припинення  діяльності  товариства, призначення  ліквідаційної  комісії, затвердження  ліквідаційного балансу.

до компетенції належить:

     а) встановлення розміру, форми і порядкувнесення  учасниками

додаткових вкладів;

     б) вирішення   питання  про   придбання  товариством  частки

учасника;

     в) виключення учасника з товариства.

     З питань, зазначених у  пунктах :

визначення  основних  напрямів діяльності   акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів проїх виконання;

внесення змін до статутутовариства;

також при вирішенні питання про виключення  учасника  з товариства необхідна одностайність у вищому органі.

     З  решти  питань  рішення  приймається  простою   більшістю голосів.

Збори учасників вважаютьсяповноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), щоволодіють у сукупності більш як  60  відсотками  голосів,  а  з    питань,   які    потребують одностайності, — всі учасники.

     Брати участь у зборах з правом дорадчогоголосу можуть  члени виконавчих органів,  які  не  є  учасниками  товариства. Учасники зборів, які беруть участь у  зборах,  реєструються  з  зазначеннямкількості  голосів,  яку  має  кожний   учасник.    Цей    перелік підписуєтьсяголовою та секретарем зборів.

     Будь-хто  з учасників товариства з обмеженоювідповідальністю вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників заумови,  що воно було ним поставлено не  пізніш  як  за  25  днів  до  початкузборів.

     У  випадках,   передбачених   установчими  документами   або затвердженими  товариством   правилами   процедури,  допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект  рішенняабо питання для голосування надсилається учасникам, які повинні  у письмовійформі сповістити щодо  нього  свою  думку.  Протягом  10 днів з моменту одержання  повідомлення  від  останнього  учасника голосування всі  вони повинні  бути  проінформовані  головою  про прийняте рішення. Рішення методомопитування вважається  прийнятим при відсутності заперечень хоча б одного зучасників.

     Голова зборів товариства організує ведення протоколу.  Книга протоколів має бути в будь-який час надана  учасникам товариства. На  їх  вимогу  повинні  видаватися  засвідчені  витяги  з   книгипротоколів.

Збори  учасників  товариства  з обмеженою   відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не  передбачено установчими документами.

     Позачергові збори учасників  скликаються головою  товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах,у разі неплатоспроможності  товариства,  а  також  у  будь-якому   іншомувипадку, якщо  цього  потребують  інтереси  товариства  в  цілому, зокрема, якщо  виникає  загроза  значного  скорочення  статутного фонду.

     Збори учасників товариства повинніскликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, щоволодіють у сукупності  більш  як  20 відсотками голосів, мають право вимагати  скликання  позачергових зборів учасників у  будь-який  час  і  з будь-якого  приводу,  що стосується діяльності товариства. Якщо  протягом  25 днів  голова товариства  не  виконав  зазначеної  вимоги,  вони   вправі   саміскликати збори учасників. Про  проведення  загальних   зборів    товариства   учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу імісця проведення зборів та порядку денного.  Повідомлення  повинно бути зробленоне менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто  з учасниківтовариства вправі вимагати розгляду  питання на зборах учасників за умови,  що воно  було  ним  поставлено  не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Непізніш як за 7 днів  до скликання  загальних  зборів  учасникам  товариства повинна  бути надана  можливість  ознайомитися  з  документами,   внесеними  до порядку  денного  зборів.  З  питань,  не  включених  до   порядку денного, рішення  можуть  прийматися  тільки   за   згодою   всіх учасників, присутніхна зборах.

У  товаристві  з  обмеженою  відповідальністю    створюється виконавчий  орган:  колегіальний  (дирекція)  або    одноособовий (директор).  Дирекцію  очолює  генеральний    директор.   Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є  учасникамитовариства.

     Дирекція  (директор)  вирішує    усі   питання    діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів  учасників.  Збори  учасників  товариства  можуть   винестирішення про передачу  частини  повноважень,  що  належать  їм,  до компетенціїдирекції (директора).

     Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників  і  організує виконання  їх  рішень.  Дирекція  (директор)  не вправі  приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

     Дирекція  (директор)  діє  від  імені товариства  в   межах, встановлених даним Законом та установчими документами.Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.  Інші  члени  дирекції  також  можуть  бути наділені цим правом.Генеральний  директор  (директор)  не  може  бути   одночасно головою зборівучасників товариства.

Контроль за  діяльністю дирекції  (директора)  товариства  з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною  комісією,  що утворюється зборами учасників товариства з їх числа,в  кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3  осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

     Перевірка  діяльності   дирекції   (директора)    товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів,  з  власної ініціативи або на вимогу учасників товариства.  Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових  осіб  товариства  подання  їй  усіхнеобхідних  матеріалів,  бухгалтерських  чи  інших  документів  та особистихпояснень.

     Ревізійна  комісія  доповідає  результати  проведених    нею перевірок вищому органу товариства. Ревізійна  комісія складає  висновок  по  річних  звітах  та балансах.  Без  висновку  ревізійної комісії   збори    учасників товариства не мають права затверджувати баланстовариства.

     Ревізійна комісія має право  ставити питання  про  скликання позачергових  зборів  учасників,  якщо  виникла загроза  суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання  посадовими особами товариства.

Учасника товариства  з обмеженою   відповідальністю,    який систематично не виконує або неналежним чином  виконує  обов'язки, або перешкоджає своїми діями  досягненню  цілей товариства,  може бути виключено   з  товариства  на  основі  одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. При цьому цей  учасник  (йогопредставник) у голосуванні участі не бере.

     Виключенняучасника з  товариства  призводить  до  наслідків, передбачених статтями 54 і55 Закону України “Про господарські товариства”.

ТовариствоЗ Додатковою Відповідальністю

          Товариством  з   додатковою   відповідальністю    визнається товариство, статутний фонд якого поділений  на частки  визначених установчими  документами  розмірів.  Учасники  такого  товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного  фонду, апри недостатності цих сум  -  додатково  належним  їм  майном  в однаковому длявсіх учасників кратному розмірі до  внеску  кожного учасника.

     Граничний розмір відповідальності учасниківпередбачається  в установчих документах.

     До товариства з  додатковою  відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 Закону “ Про господарські товариства”тобто які застосовуються до товариств з обмеженою відповідальністю зурахуванням особливостей, передбачених законом щодо товариств з додатковоювідповідальністю.

 

Повне товариство

Повним визнається  таке  товариство,  всі  учасники    якого займаються спільноюпідприємницькою діяльністю і несуть  солідарну відповідальність зазобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Повне товариство створюється і діє на   підставіустановчого договору. Установчі документи товариства  у  випадках,передбачених     чинним  законодавством,     погоджуються     з Антимонопольнимкомітетом України.

     Установчий договір  про  повне  товариство,    крім того  повинен  визначати розмір частки  кожного  з  учасників,  розмір, склад  та  порядок внесення вкладів,форму їх участі у справах товариства.

Ведення справ повноготовариства  здійснюється  за  загальною згодою всіх часників.

     Ведення  справ  товариства  може здійснюватися  або    всіма учасниками, або одним чи кількома з них, яківиступають від  імені товариства.  В  останньому  випадку  обсяг  повноважень учасників визначається  дорученням,  яке  повинно  бути  підписано   рештоюучасників товариства.

     Якщо в установчому договорі визначаються декілька  часників, які наділяються повноваженнями на  ведення  справ товариства,  то передбачається, що кожен з них може  діяти  від  імені товариства самостійно. В установчому договорі може бути відзначено,  що  такіучасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно.

     Учасники,  яким  було  доручено   ведення   справ    повного товариства, зобов'язані надавати  решті  учасників  на  їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в  інтересахтовариства.

     Повноваження  учасника   на    ведення   справ    товариства припиняються повністю або частково з припиненням діяльностісамого товариства  у  зв'язку  з  відмовою  учасника  від  доручення   чискасуванням доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.

     Учасник,  який  діяв  у  спільних  інтересах,    не    маючи повноважень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені  рештою учасників,  вправі  ставити  вимогу  до  товариства  відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій  товариствозберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за  вартістю

понесені товариством витрати.

Передача  учасником  повного товариства  своєї  частки   (її частини) іншим учасникам цього товариства аботретім  особам  може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.З передачеючастки (її  частини)  третій  особі  здійснюється одночасно перехід усієїсукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з повноготовариства  або  відступив  частину своєї частки.

     При  реорганізації  юридичної   особи,   учасника    повного товариства, або смерті громадянина, учасника  повного товариства, правонаступник  (спадкоємець)  має  переважне  право  вступу    дотовариства за згодою решти учасників.     Правонаступник (спадкоємець) несевідповідальність  за  борги учасника, що виникли за час діяльності товариства,  перед  повним товариством, а також за борги товариства передтретіми особами.

     У разі відмови правонаступника (спадкоємця)  від  вступу  до повного  товариства  або   відмови   товариства    у    прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачуютьвартість  частки,  що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю),розмір якої визначається  на  день  реорганізації  (смерті)  учасника.  В  цихвипадках відповідно зменшується розмір майна товариства,  вказаний вустановчому договорі.

       Учасники повного товариства не вправі відсвого  імені  та  в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з  цілями діяльності товариства, а також брати участь  у  будь-яких  товариствах  (крімакціонерних товариств), які мають однорідну з  повним  товариством мету діяльності.

     У разі порушення правил, встановлених цієюстаттею,  учасники повного  товариства  зобов'язані  компенсувати  збитки, заподіяні товариству цими діями.

            Учасника повного товариства, якийсистематично не виконує  чи неналежним  чином виконує обов'язки абоперешкоджає  своїми  діями досягненню цілей товариства, може бути виключено  з товариства  в порядку, передбаченому установчими документами.

Учасник повного товариства, щобуло створено на  невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства,попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.

     Вихід із товариства, що було створено  на визначений  строк, допускається лише при наявності поважних причин та  за умови,  що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців. Якщо при виходіучасника з повного товариства  це  товариство

зберігається,  то  учаснику  виплачується вартість  його   внеску відповідно до  балансу,  складеного  на  день  виходу. На  вимогу учасника  та  за  згодою  товариства  вклад  може  бути  повернутоповністю або частково в натуральній формі.

     Учаснику,  який  вибув, виплачується належна  йому   частина прибутку, одержаного товариством у даному  році. Майно,  передане учасникам  товариства  тільки  для  користування, повертається  в натуральній формі без винагороди.

Звернення стягнення на часткуучасника в  повному  товаристві за   його   власними   зобов'язаннями   не   допускається.    При недостатності   майна   учасника   для    покриття   боргів    за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у  встановленому  порядкуліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника.

     Решта учасників вправі з метою збереженнятовариства виділити частку  учасника-боржника  в  грошовій  або  натуральній    формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Якщо при ліквідації повноготовариства виявиться, що наявного майна  не  вистачає  для  сплати  всіх боргів,  за  товариство  у недостатній  частині  несуть   солідарну  відповідальність   його учасники усім своїм майном, на  яке  відповідно  до законодавства України  може  бути   звернено   стягнення.   Учасник  товариства відповідає за борги товариства незалежно від  того,  виникли  вонипісля чи до його вступу до товариства.

     Учасник, який сплатить  повністю  борги  товариства,  вправі звернутися з регресною вимогою у  відповідній  частині  до  решти учасників, які несуть перед нимвідповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Командитне товариство

Командитним товариством визнається  товариство,  яке  включає поряд зодним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннямитовариства всім своїм майном, також  одного  або більше учасників, відповідальність  яких  обмежується  вкладом  у майні товариства (вкладників).

     Якщо у командитному товаристві беруть участьдва  або  більше учасників  з  повною  відповідальністю,  вони  несуть   солідарну відповідальність за боргами товариства.

Установчий договір  про командитне  товариство,  крім загальних умов до господарських товариств,передбачених  статтею 4  Закону України “ Про господарські товариства”, повинен  включати  розмір часток кожного з  учасників  з  повною відповідальністю,  розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їхучасті  у  справах товариства.

     В установчому договорі стосовно вкладниківвказуються  тільки сукупний розмір їх часток у  майні  товариства,  а  також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Щодо  командитного  товариства застосовуються  норми  статей 67-74 з  урахуванням  особливостей командитнихтовариств,  передбачених Закону України “ Про господарські товариства”.

Вкладник може  вступити  до командитного  товариства  шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Вкладники командитноготовариства мають право:

     діяти  від  імені  командитного  товариства тільки  у   разі наявності доручення і згідно з ним;

     вимагати першочергового повернення вкладу (ніж  учасникам  з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

     вимагати  подання  їм  річних  звітів  і балансів,  а  також забезпечення можливості перевірки правильності їхскладення.

Вкладники командитноготовариства повинні  вносити  вклади  і додаткові внески у розмірі, способами іу  порядку,  передбаченими установчим договором.

     Сукупний розмір часток вкладників не повиненперевищувати  50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчомудоговорі.

     На  момент  реєстрації  командитного товариства  кожний    з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків своговнеску.

Управління  справами командитного  товариства   здійснюється тільки учасниками з повноювідповідальністю.

     У командитному товаристві, де є тільки одинучасник з  повною відповідальністю, управління справами здійснюється  цим учасником самостійно.

     Вкладники не вправі  перешкоджати  діям учасників  з  повною відповідальністю по управлінню справами командитноготовариства.

Якщо вкладник  командитного товариства  укладає   угоду  від імені і в інтересах товариства без відповіднихповноважень,  то  у разі схвалення  його  дій  командитним  товариством  він разом  з учасниками з повною відповідальністю  відповідає  за угодою  передкредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до  законодавства може бутизвернено стягнення. Якщо схвалення не буде одержано,  вкладник  відповідає перед

третьою особою самостійно усім своїм майном, наяке відповідно  до законодавства може бути звернено стягнення.

     Вкладник  командитного  товариства відповідає    за    борги товариства, які виникли до його вступу у товариство,перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники.

     Командитне товариство, крім підстав,загальних підстав щодо господарських товариств, припиняється також у разівибуття всіх  учасників  з повною відповідальністю. При  вибутті    усіх   вкладників    учасники    з    повною відповідальністю вправі замістьліквідації товариства  перетворити його  в  повне  товариство.  У  цьому випадку,  як  і  у  випадку ліквідації  товариства,  необхідно  внести відповідні  зміни   до установчого договору і державного реєстру.

     Наявні у командитного товариства грошовікошти,  включаючи  і виручку від продажу його майна при ліквідації,  після розрахунків по  оплаті  праці  найманих  працівників  товариства  і  виконанняобов'язків перед банками, бюджетом,  іншими  кредиторами  у  першу чергу розподіляються  між  вкладниками  для  повернення   їм   їх вкладів, а  потім між  учасниками  з  повною  відповідальністю  у порядку і  на  умовах, передбачених  цим  Законом  та  установчим договором. У разі  недостатності коштів  товариства  для  повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються  між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

Відмінність та специфіка деякихтовариств

 

            Зметою   реформувати   управління   державним   сектором економіки, підвищитивідповідальність державних підприємств за результати економічної  діяльності та   підготувати   їх   до приватизації було проведено  корпоратизацією.Корпоратизацією є   перетворення державних підприємств,  закритих акціонернихтовариств,  більш як 75  відсотків  статутного  фонду яких перебуває удержавній власності, а також виробничих і науково-виробничих  об'єднань,правовий статус  яких раніше не був приведений у відповідність з чиннимзаконодавством  (далі  -  підприємства),  у  відкриті акціонерні товариства.

     Корпоратизації підлягають    підприємства,     балансова вартість основних фондів  за  станом  на  1  січня 1993  року становила не менш як 20 млн. карбованців.

     Дія цього  Указу  не поширюється напідприємства,  які не підлягають приватизації відповідно до законадавства,  по яких прийняте рішення   про   приватизацію,  а  також  на  природні монополіїта підприємства,  які  підлягають  під  дію  Декрету Кабінету Міністрів України  від 17 травня 1993 року N 51 „Про особливості приватизації майнав  агропромисловому  комплексі“ та Декрету  Кабінету Міністрів України від20 травня 1993 року N 57 „Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх стуктурних підрозділів, зданих в оренду“.Засновниками   відкритих   акціонерних  товариств,  що створюютьсявідповідно    до    цього    Указу     на     базі загальнодержавноївласності,  з боку держави є міністерства та інші підвідомчі КабінетуМіністрів  України  органи  державної виконавчої влади, уповноважені управлятицим майном. Персональний   склад   спостережної   ради  відкритого акціонерноготовариства,  до якого входять його  представники, представники засновника, банківської установи,  що обслуговує товариство, трудового  колективу   та  органу   приватизації, затверджують Міністерство   економіки   України, Міністерство

фінансів України та Фонд державного майнаУкраїни.  До  складу спостережної ради товариства можуть входити представникиінших органів і   організацій.   Повноваження   спостережної    ради відкритогоакціонерного товариства визначаються Положенням про

спостережну раду. Обов'язки  голови  правління акціонерного  товариства покладаються засновниками  відкритого  акціонерноготовариства на керівника підприємства, що корпоратизується. За поданням головиправління спостережна рада  затверджує персональний склад  правління акціонерного товариства з числа посадових осіб підприємства, щокорпоратизується Засновники   відкритих   акціонерних  товариств  післяприйняття рішення про  їх  приватизацію  передають  акції  цих товариствдержавним    органам    приватизації    в   порядку, визначеномуМіністерством   фінансів   України    та    Фондом державного майна України.

Під  час приватизації підприємств, корпоратизованих з додержанням графіків,  передбачених  статтею  7  цього Указу, директори, їх   заступники,   головні  спеціалісти,  керівникистуктурних підрозділів  мають  право  на  додаткове  придбання

акцій товариства  за  їх  номінальною  вартістю з відстрочкою оплати на один рік на загальну суму до 5 відсотків  статутногофонду товариства    після    придбання    акцій   працівниками підприємствана   пільгових   умовах.   Відстрочення    оплати надається за  умови  внесенняне менш як 30 відсотків вартості придбаних акцій.

Відповідальність   за   проведення    корпоратизації покладається на  керівників  міністерств  та іншихпідвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади.

Інвестиційнийфонд

Інвестиційний фонд — це юридичнаособа,  заснована у формі закритого   акціонерного   товариства   з   урахуванням    вимог, встановлених                             “ПОЛОЖЕННЯ проінвестиційні фонди та інвестиційні компанії”, що  здійснює  виключну діяльність  у галузі спільного інвестування.

Інвестиційні фонди поділяютьсяна відкриті та закриті. Відкриті фонди створюються на невизначений строк іздійснюють викуп своїх  інвестиційних  сертифікатів  у  строки,   встановленіінвестиційною декларацією інвестиційного  фонду.

     Закриті фонди створюються на визначений строк  і  здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів післязакінчення строку діяльності інвестиційного фонду.

Засновниками  інвестиційного фонду  є юридичні та фізичні особи. Не можуть бути  засновниками інвестиційного  фонду  юридичні особи, частка  державного  майна у статутномуфонді яких перевищує 25 відсотків.  Законодавством  може  бути   передбачено  й   інші обмеження щодо  участі  юридичних  і  фізичних  осіб  у  створенніінвестиційних фондів.

     Засновники несуть     відповідальність   перед    учасниками інвестиційного фонду в межах вартості належних їм акційстатутного фонду.  Акції зберігаються у депозитарія(депозитарій інвестиційного фонду  -  юридична   особа,   яка здійснює відповідальне зберігання активів,обслуговування операцій з активами інвестиційного фонду та облік руху активівна  підставі депозитного договору) і не можуть пропонуватися на продаж.

Для  створення  інвестиційного  фонду   його   засновники укладають установчий  договір,  затверджують  статут і  проводять реєстрацію інвестиційного  фонду  у  порядку,  встановленому   дляреєстрації акціонерних товариств.

Установчий    договір   визначає    порядок    здійснення засновниками спільної   діяльності,   пов'язаної  із   створенням інвестиційного фонду,  відповідальність  перед  учасниками іперед третіми особами.

     У статуті  інвестиційного  фонду зазначаються  загальні відомості, а також статут інвестиційного   фонду повинен  містити  вимогу  щодо заборони створення будь-яких спеціальних  і резервних  фондів,  а також може містити положення про повний  розподіл  його прибутків між   засновниками   й   учасниками   в   порядку,   встановленомуінвестиційною декларацією.

     До статуту  може  бути  включено  й  інші положення,  що  не суперечать чинному законодавству.

Статутний  фонд  інвестиційногофонду повинен становити не менше 2 тисяч мінімальних зарплат,  встановлених на  момент  його реєстрації,  і  бути  сформованим за рахунок внесків засновниківу вигляді коштів,  цінних паперів,  визнаних такими Законом  України „Про цінні  папери і  фондову  біржу“, і  нерухомого майна.

     Частка нерухомого  майна  у  статутному фонді   не   повинна перевищувати 25 відсотків.

Учасниками  інвестиційного  фонду є  фізичні  та юридичні особи, які придбали інвестиційні сертифікати цьогофонду. Учаснику інвестиційного  фонду  може видаватися сертифікат на сумарнувартість інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційні  сертифікати  можуть  бути іменними   і   на пред'явника.    

Номінальна вартість одного інвестиційногосертифікату повинна дорівнювати номінальній   вартості   однієї   акції,  що належить засновникам.

     Для випуску  інвестиційних сертифікатівукладається договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторськоюфірмою, а також депозитний договір з депозитарієм,  проводиться реєстраціявипуску інвестиційних сертифікатів,  публікуються інвестиційна  декларація таінформація про випуск інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду.

Вищим  органом управлінняінвестиційного фонду є загальні збори засновників. до виключної компетенціїяких належить:

     внесення змін  і доповнень до установчогодоговору та статуту інвестиційного фонду;

     затвердження інвестиційної   декларації,  умов   депозитного договору, договору з інвестиційним керуючим,  договору заудитором або аудиторською фірмою і внесення в установленому порядку змін тадоповнень до цих документів;

     прийняття рішення   та  затвердження інформації  про  випуск інвестиційних сертифікатів;

     затвердження результатів   річної діяльності  інвестиційного фонду після проведення аудиторської перевірки;

     затвердження порядку розрахунку дивідендів;

     прийняття рішень про створення, реорганізацію або ліквідацію філій, регіональних    представництв  інвестиційного   фонду   та затвердження положень про них;      прийняттярішень     про    ліквідацію    фонду,    створення ліквідаційної комісії ізатвердження ліквідаційного балансу;

     обрання й відкликання членів спостережної ради.

     Загальні збори засновників скликаються нерідше  одного  разу на рік,   а   також  на  вимогу  депозитарію, спостережної  ради, інвестиційного керуючого або учасників інвестиційногофонду,  що є власниками не   менш   як  10  відсотків  випущених  інвестиційнихсертифікатів.

З метою контролю за діяльністю  інвестиційного керуючого та захисту  інтересів  учасників створюється спостережна рада,  неменш як 60 відсотків  членів  якої  повинні  бути  неафілійованими особами(неафілійована особа  інвестиційного  фонду   чи   інвестиційної компанії — інвестиційний керуючий,  засновники,  а також учасники, кожен з яких  володіє не  менш  як  25  відсотками  інвестиційних сертифікатів).

Членами  спостережної  радиможуть обиратися також особи, які не є учасниками інвестиційного  фонду.

     Рішення спостережної ради приймаються двоматретинами голосів від загальної кількості її членів. Члени спостережної   ради мають  право  бути  присутніми  на загальних зборах засновників,  отримуватидовідки  про  діяльність інвестиційного фонду   та   про   умови   виконання  депозитарієм депозитного договору.  Внесення змін і доповнень до  інвестиційноїдекларації та  договору  з  інвестиційним  керуючим  повинно  бути погоджено ізспостережною радою.

     Загальні збори   засновників   зобов'язані  відкликати   або переобрати члена спостережної ради у разі,  коли  письмову вимогу про це  подали  учасники,  які  є  власниками  не  менш  як одноговідсотка інвестиційних сертифікатів.

     Член спостережної ради інвестиційного фондуне може одночасно бути членом спостережної ради іншого інвестиційного  фонду.

Інвестиційний  керуючий здійснює   управління   активами інвестиційного фонду  від імені інвестиційногофонду без доручення та готує   проекти   інформаційних    повідомлень    про   випуск інвестиційних сертифікатів. Інвестиційний керуючий    не    може   бути     депозитарієм інвестиційного фонду.

Депозитарій   інвестиційного  фонду   може   здійснювати обслуговування операцій з цінними паперами  шляхом бухгалтерських записів за  допомогою  комп'ютерної  техніки.  Письмовийдокумент, створений на  підставі  запису  в  комп'ютері,  повинен   включатинайменування депозитарію,  підпис уповноваженої особи депозитарію, реквізити,яким має відповідати інвестиційний сертифікат.

Інвестиційний  фонд не маєправа:

     випускати облігації та векселі;

     мати в своїх активах більш як 10  відсотків цінних  паперів одного емітента, крім випадку, передбаченого абзацом сьомимпункту 23 цього Положення, та інвестувати понад 5 відсотків своїх активів уцінні  папери  одного  емітента,  крім  інвестування в облігації внутрішніхдержавних позик,  казначейські зобов'язання держави  та інші цінні  папери, одержання доходів за якими гарантовано Урядом України;

     тримати  в  цінних  паперах  менш  як  70 відсотків  активів інвестиційного фонду;

     купувати інвестиційні сертифікати іншогоінвестиційного фонду чи інвестиційної компанії;

     займатися представницькою   діяльністю   з  приватизаційними паперами;

     брати банківський кредит,  крім випадків використання  цього кредиту для    викупу   відкритим   фондом   своїх  інвестиційних сертифікатів;

     здійснювати інвестиції  в  цінні  папери, емітентом  яких  нєафілійована особа інвестиційного  фонду;

     видавати майнові  гарантії,  забезпечені майном  фонду,  для третіх осіб, укладати договори застави;

     придбавати цінні папери повних такомандитних товариств.

ІнвестиційнаКомпанія

Інвестиційною   компанією визнається  торговець  цінними паперами, який,  окрім провадження інших  видів діяльності,  може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхомемісії цінних паперів та їх розміщення.

     Інвестиційна компанія   створюється   у  формі  акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому  для  цих  товариств,  та  здійснює  діяльність щодоспільного інвестування згідно з цим Положенням. Статутний фонд  інвестиційноїкомпанії,  яка здійснює спільні інвестиції, формується в порядку,  встановленому Законом  України „Про господарські товариства“,  і повинен становитине менш  як  50  тисяч  мінімальних  зарплат,  визначених  на  моментреєстрації інвестиційної компанії.

   Інвестиційна  компанія  для  здійснення діяльності  щодо спільного інвестування  зобов'язана   заснувати   взаємний  фонд, провести реєстрацію     випуску     інвестиційних    сертифікатів,опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск  неюінвестиційних сертифікатів. Інвестиційна компанія   одержує  інвестиційні  сертифікати в розмірі, що відповідає вартості майна,  переданого нею у  взаємний

фонд. Інвестиційні    сертифікати   засновників  зберігаються   у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж.

Взаємний   фонд   є  філією інвестиційної  компанії,  що утворюється за рішенням її вищого  органу.  Цей орган  затверджує також Положення та інвестиційну декларацію взаємногофонду.Рішення про створення взаємного фонду  вважається  прийнятим,

якщо за  нього  проголосувало  не  менш  3/4 присутніх акціонерів (учасників), які беруть участь у голосуванні на загальних  зборах інвестиційної компанії.

     Взаємний фонд  має  окремі  баланс  та поточний  рахунок   і підлягає державній   реєстрації   в   порядку, передбаченому  для реєстрації філій суб'єктів підприємницької діяльності.  На баланс взаємного фонду  інвестиційна  компанія  може  передавати  майно увигляді цінних паперів та об'єктів нерухомості.

     Кошти взаємного   фонду   не   можуть використовуватися  для покриття збитків інвестиційної компанії.  На майновзаємного фонду не може  бути  звернено  стягнення за зобов'язаннямиінвестиційної компанії, не пов'язаними з діяльністю взаємного фонду.

     Інвестиційна компанія   одержує   прибутки  від  діяльності, пов'язаної із спільним інвестуванням,  пропорційно вартостімайна, переданого нею   у   взаємний   фонд,  якщо  інше  не  передбаченоінвестиційною декларацією.

     Інвестиційна компанія  може  засновувати відкриті та закриті взаємні фонди,   які   здійснюють   діяльність   щодо   спільного інвестування в   порядку,   встановленому   цим   Положенням   дляінвестиційних фондів.

     Інформацію про   діяльність   взаємного  фонду  інвестиційна компанія зобов'язана   подавати   загальним   зборам   акціонерів (учасників) не рідше ніж раз на рік.

Фонд  припиняє  свою діяльність  відповідно  до  чинного законодавства з урахуванням вимог,передбачених цим Положенням. Закриті фонди,  які  обслуговують  власників приватизаційних паперів, можуть    бути    ліквідовані   до   закінчення  терміну використання приватизаційних паперів лише за рішенням арбітражногосуду.

     У разі банкрутства інвестиційної компаніїстягнення на  майно взаємного фонду  може  бути  накладено  тільки післярозрахунків з усіма учасниками взаємного фонду, крім засновників.

     Ліквідаційна комісія  публікує  в друкованих засобах масової інформації за  місцезнаходженням   фонду  інформацію   про   його ліквідацію, порядок  і  термін  заявлення  кредиторами претензій. Комісія повинна опублікувати першу інформацію через тиждень  післясвого створення  і  повторити  її протягом двох місяців не менш як

двічі.

     Майно фонду  реалізується  виключно нааукціоні.  Виручка від продажу спрямовується на задоволення вимог кредиторів. Кошти, які залишаються після цього, розподіляються між учасниками пропорційнокількості інвестиційних сертифікатів.  У разі, коли вартість майна врозрахунку  на  один  інвестиційний  сертифікат  нижча  за  його номінальнувартість,  різниця учасникам  покривається  за  рахунок коштів засновників.

     Фонд вважається ліквідованим  з  моменту виключення  його  з державного реєстру.

     Фонди закритого  типу  припиняють   свою  діяльність   після закінчення заявленого  терміну.  За рішенням засновниківзакритого фонду його може бути перетворено у відкритий фонд.

Про Довірчі Товариства

Довірче    товариство    -    товариство    з     додатковою відповідальністю,   яке   здійснює    представницьку   діяльність відповідно до  договору,  укладеного  з  довірителями  майна  щодореалізації їх прав власників. Майном довірителя є  грошові  кошти, цінні папери  та  документи,  які  засвідчують  право   власності довірителя.

    Довіритель  майна  -  юридична  особа  або громадянин,   які передають довірчому  товариству  повноваження  власника належного майна відповідно до умов укладеного між ними договору.

     Довірче   товариство   має   розрахунковий  рахунок,    який відкривається  комерційним  банком,   що   обслуговує  здійснення довірчих операцій і забезпечує  відповідальне  зберігання  власнихкоштів довірчого товариства та майна довірителів.

     Довірчі операції -  послуги,  які  довірче товариство  надає довірителям майна.

     Правила створення, діяльності, а  також права  та  обов'язки учасників і засновників довірчого товариства визначаються Законом України „Про господарські товариства“ з урахуванням особливостей, встановлених Декретом Кабінету  Міністрів  України “Про ДовірчіТовариства”.

Установчий   договір   має  передбачати   домовленість   про відповідальність  щодо  обов'язків  перед комерційним  банком  та довірителями майна, про право  довірених  осіб  на підпис  чеків, проведення інших операцій або отримання документів, щознаходяться на відповідальному зберіганні в комерційному банку.

     Статутний фонд довірчого товариства повиненстановити не менше  1  млн.  укр.  крб.  і формується виключно за рахунокгрошових коштів та цінних паперів учасників. До моменту реєстрації довірчоготовариства кожен з його засновників зобов'язаний внести на тим часовий рахунокне менш як 50 відсотків від вказаного в установчих документах  розміру  його вкладу до статутного фонду,  що повинно підтверджуватись документами,  виданимикомерційним банком. Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) довірчихтовариств що до їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фондуповинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).  

     У тримісячний термін після  реєстрації довірчого  товариства кожен засновник зобов'язаний  повністю  внести  свій вклад.  Якщо засновники  довірчого  товариства  не  внесли  свого   вкладу   достатутного фонду, комерційний банк припиняє ведення рахунків цього товариства.

     Учасники   довірчого   товариства  відповідають   за    його зобов'язаннями  своїми  внесками  до  статутного фонду,   а   при недостатності цих сум додатково належним їм майном уп'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника.

     Відносини між довірчими  товариствами  і комерційним  банком визначаються  договором,   який   повинен   відповідати  типовому договору, що затверджується Фондом  державного  майна  України  таНаціональним банком України.

     Довірчі операції від імені  довірчого товариства  здійснюють його учасники — довірені особи.

     Дії  довірених  осіб  мають  бути спрямовані   виключно   на реалізацію інтересів власників  за  умовами укладеного  між  ними договору.

     Довірені  особи  особисто  виконують  свої обов'язки   перед довірителями майна. Установчим  договором  може  бути передбачена передача повноважень довіреної  особи  іншому  учаснику,  а  такожіншій особі за довіреністю на строк, що не перевищує одного року.

     Якщо учасником довірчого товариства виступаєюридична  особа, то  довірчі  операції   від   її   імені   здійснює  представник, уповноважений цією юридичною особою.

     Вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування  у довірителів  майна,  не  повинна   сумарно   перевищувати  частки довіреної  особи  в  статутному  фонді  довірчого  товариства   тавідповідно її особистої додаткової відповідальності.

     Довірче товариство здійснює такі довірчіоперації:

     для громадян  -  збереження  та представницькі  послуги  для обслуговування майна довірителів;

     для  юридичних  осіб  -   розпорядження  майном,   агентські послуги, ведення рахунків  для  власників  їх  цінних паперів  та управління голосуючими акціями,  переданими  довірчому  товариствушляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства;

     Довірчі товариства отримують за умовами укладеного  договору право на участь в управлінні  акціонерним  товариством від  імені його акціонерів або державних органів приватизації, які  володіютьакціями  товариств,  створених   шляхом   перетворення   державних підприємству акціонерні товариства.

     Довірче товариство може  здійснювати  операції, пов'язані  з розміщенням приватизаційних паперів, в тому  числі  для  товариствпокупців. Ця діяльність здійснюється після подання до комерційного банкудозволу /ліцензії/ Фонду державного майна України  на  право здійсненняпредставницької діяльності з приватизаційними паперами.

     Джерелом  прибутків  довірчого  товариства  є   плата,   яку отримують довірені особи за здійснення довірчих  операцій. Розмір плати, якщо інше не передбачено законодавством,  встановлюється  вдоговорі між довірителями майна та довіреною особою.

      Облік  результатів  діяльності  довірчого  товариства   щодо ведення довірчих операцій  здійснюється  на  спеціальних довірчих рахунках.

      Всі операції, що провадяться  за  рахунок коштів,  переданих довірителям  майна,   виконуються   після   підписання  платіжних документів  всіма  довіреними  особами  довірчого   товариства   іведуться окремо.

     Облік і контроль  за  діяльністю  довірчого товариства  щодо розміщення приватизаційних  паперів  здійснюється  в порядку,  що встановлюється  Фондом  державного  майна  України,   Національнимбанком України і Міністерством фінансів України.

     Достовірність та  повнота  річного  балансу   і   звітності довірчих    товариств    повинна   бути  підтверджена   аудитором (аудиторською фірмою).

З метою ефективного проведення приватизації булоприйнято положення “Про порядок перетворення суб'єктів підприємницькоїдіяльності із змішаною формою власності, створених  за участю державнихпідприємств, у господарські товариства згідно якого:

Перетвореннюпідлягають суб'єкти підприємницької діяльності із змішаною формою власності(надалі — підприємства),  організаційно-правовий статус яких не відповідаєчинному законодавству про господарські товариства і  засновниками та учасникамияких є державні підприємства

Підприємства перетворюються  взакриті акціонерні  товариства, якщо частка державного майна становить більше60 відсотків  статутного фонду і її вартість перевищує 20 млн.крб. В іншихвипадках підприємства перетворюються у товариства з обмеженою відповідальністю.

Керівники державних підприємств,що є засновниками або учасниками відповідних  підприємств,  у  10-денний термін з моменту набуття чинності цього  Положення  повинні  скликати  вищий  керівний   орган підприємства для прийняття рішення про приведенняорганізаційно-правової форми підприємства у відповідність із Законом України»Про  господарські  товариства"  та організації роботи щодопідготовки установчих документів створюваного господарського товариства.

Для організації  цієї роботи в3-денний термін створюється комісія під  головуванням керівника підприємства,який несе відповідальність за своєчасність, повноту й достовірність результатівїї роботи.

     Комісія в 15-денний термін з часу створенняповинна:

     здійснити оцінку вартості майна підприємствана час перетворення;

     визначити вартість  часток  засновників  у  майні   підприємства (вартість часток  засновників визначається пропорційносумі їх пайових та інших внесків засновників за весь період діяльностіпідприємства до моменту перетворення);

      якщо засновниками підприємства є кількадержав них підприємств, їх частки підсумовуються;

     визначити розмір   статутного   фонду господарського  товариства (розмір статутного фонду обчислюється як сумавартості часток  державних і недержавних засновників);

     підготувати установчі документигосподарського товариства.

Голова комісії подає до Фондудержавного майна України або його регіональних відділеннь (надалі — органиприватизації)  такі  документи:

     статут діючого підприємства;

     свідоцтво про реєстрацію підприємства;

     свідоцтво (довідку) про реєстраціюпідприємства в органах статистики;

     копії документів, що посвідчують здійсненнявнесків до статутного фонду підприємства;

     довідку про наявність філій, представництв,дочірніх підприємств, участь у господарських товариствах, об'єднаннях;

     бухгалтерський звіт за останній періоддіяльності підприємства;

     акт оцінки вартості майна;

     проекти установчих документів господарськоготовариства  (статут, установчий договір);

     відомість розрахунку розмірів частокдержавних та  інших  засновників (див.додаток).

            У разі відмови недержавнихзасновників взяти участь у перетворенні підприємства  в  господарськетовариство їм сплачується вартість належної їм частки.  У цьому випадку розмір статутного  фонду  господарського  товариства зменшується на вартість сплаченихабо повернених у натуральній формі часток.

            Орган  приватизації  в 10-деннийтермін розглядає подані документи, затверджує акт оцінки вартості майна, приймає разом  з  іншими засновниками рішення про участь у створеннігосподарського товариства, призначає представника в органи управліннягосподарського товариства.

            Повноваження власника стосовнодержавної частки (паїв,  акцій) здійснює орган приватизації.

            Продаж часток (паїв,  акцій),  щоналежать державі в майні господарських товариств, здійснюється органамиприватизації згідно з чинним законодавством.

            Встановити,  що  засновникамигосподарських товариств,  з боку держави, є Фонд державного майна України тайого регіональні відділення.

     Регіональні відділення виступаютьзасновниками господарських  товариств, у яких державна частка майна неперевищує 20 млн.крб.

Господарські товариства,  крім банків,  бірж, торгових домів,  страхових компаній та підприємств з іноземнимиінвестиціями, засновниками яких є державні підприємства, повинні внести зміни вустановчі документи в частині засновника з боку держави.

     Правонаступником цих  державних  підприємстввиступають Фонд державного майна та його регіональні відділення.

Встановити,  що  при  перетворенні  суб`єктів підприємницької діяльності із змішаною формою власності органи  приватизації разом  з іншими засновниками  повинні  вирішувати  питання  подальшої  участі удіяльності господарських товариств і при необхідності приймати рішення щодовиходу їз складу засновників господарського товариства.

Після  перетворення  суб'єктів підприємницької  діяльності із змішаною формою власності та внесення змін вустановчі документи  господарських товариств,  державні підприємства, що булизасновниками цих суб'єктів повинні внести зміни в баланс згідно з наказоморгану приватизації.

 

Висновок.

Наведена класифікація господарських товариств євичерпною. В даному випадку було б корисно перейняти досвід високорозвиненихкраїн, законодавство і практика яких уже досить давно і вельми успішно вирішуєбільшість питань, пов'язаних з організацією і функціонуванням підприємств.

Хочеться звернути увагу вітчизняних підприємців навиключну важливість юридично грамотного оформлення установчих документів пристворенні нових господарських товариств, адже від того, наскільки точно в нихбуде виражена воля сторін, залежить стабільність і подальший розвиток якпідприємству. Вдосконалення правового регулювання діяльності господарських товариствпов'язане і з врегулюванням діяльності всіх суб'єктів підприємницькоїдіяльності. На цю проблему також слід звернути увагу законодавцям, особливо в частиніреєстрації товариств. Можна навести багато прикладів, коли недосконалістюнашого законодавства користуються недобросовісні бізнесмени. Проте вказаніпроблеми існують не лише в Україні.

Отже, зважуючи наважливість чіткого юридичного врегулювання діяльності суб'єктів підприємницькоїдіяльності, вважаю за необхідне, з врахуванням вітчизняного і зарубіжногодосвіду, створити такі закони, які з одного боку сприяли б вільному розвитковіекономічних відносин, а з іншого — були б перешкодою для недобросовіснихбізнесменів та інших любителів легкої наживи.