Реферат: Засоби захисту права власностi

Івано-Франківський інститут права, економіки табудівництва

КУРСОВА РОБОТА

з цивільного права

на тему:

“ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ”

Виконала

студентка 3 курсу

заочного відділення

юридичного факультету

Князевич Х.П.

Перевірив

Доцент Васькович Й.В.

Івано-Франківськ, 1999.

ПЛАН.

TOC o «1-2»

Вступ… PAGEREF _Toc465165212 h 3

1. Сутність захисту права власності.…

PAGEREF _Toc465165213 h 4

2.Засоби захисту права власності…

PAGEREF _Toc465165214 h 7

2.1. Витребуваннямайна власником з чужого незаконного владіння

PAGEREF _Toc465165215 h 7

2.2.Витребування грошей і цінних паперів на пред’явника..

PAGEREF _Toc465165216 h 17

2.3. Захист праввласника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння…

PAGEREF _Toc465165217 h 18

2.4. Інші засобицивільно-правового захисту права власності

PAGEREF _Toc465165218 h 20

3.Засоби захисту права інтелектуальноївласності…

PAGEREF _Toc465165219 h 21

Висновки…

PAGEREF _Toc465165220 h 25

Додаток №1…

PAGEREF _Toc465165221 h 26

1.… Предметдоговору…

PAGEREF _Toc465165222 h 26

2. Права та обов’язки Замовника…

PAGEREF _Toc465165223 h 26

3.Права та обов’язки ТТК…

PAGEREF _Toc465165224 h 27

4.… Відповідальністьсторін.…

PAGEREF _Toc465165225 h 27

5.… Розмірі порядок розрахунків…

PAGEREF _Toc465165226 h 28

6.… Юридичніадреси сторін…

PAGEREF _Toc465165227 h 28

Додаток №2…

PAGEREF _Toc465165228 h 29

Список використаної літератури…

PAGEREF _Toc465165229 h 30
Вступ

Практика правовідносин у сучасному суспільстві пов’язана з постійним зіткненням його членів звідносинами власності. При цьому поведінка тих чи інших осіб може створюватизагрозу для власності, суб’єктамиякої вони не є. Це вимагає від держави брати на себе захист права власності, втому числі й цивільно-правовими засобами.

Дана проблема виглядає особливо актуальною в зв’язку з процесами формування правовоїдержави та багатоманіття форм власності в Україні. У статті 13 КонституціїУкраїни записано: “Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання,соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом” [1;7].

Певною мірою захист прававласності здійснюється за допомогою норм права, що належать до різнихгалузей законодавства. Скажімо, окремі види протиправної поведінки, що загрожуєпорушенню права власності, розглядаються кримінальним правом як злочини іпередбачають застосування відповідних санкцій з боку правоохоронних органів.

В даній курсовійроботі ставиться мета визначити сутність та засоби цивільно-правового захиступрава власності. Зокрема розглядаються такі засоби захисту як витребуваннямайна власником з чужого незаконного володіння, витребування грошей і ціннихпаперів на пред’явника, інші засобизахисту права власності від порушень.

Окрему увагу в роботі приділено такій проблемі, якзахист інтелектуальної власності. Зараз ця проблема перебуває в центрі увагибагатьох правників-науковців, адже значення її зростає у зв’язку з економічними реформами.

1. Сутність захисту прававласності.

Захист права власності має велике значення вжетому, що власність в її різних формах є основою економічного розвиткусуспільства. Дане право – одне з найважливіших невід’ємних прав людини, і йогозабезпечення – важливе завдання всіх органів правової держави.

Т.П.Коваленко наголошує, що “на захистправа власності спрямовані норми не тільки цивільного, а й інших галузей права,зокрема кримінального, адміністративного, трудового тощо” [З;349]. Кримінальне право встановлюєвідповідальність за злочинні посягання на майно держави, юридичних осіб ігромадян, адміністративне передбачає покарання за дрібні вчинки, що порушуютьчиєсь право власності, а трудове регламентує матеріальну відповідальністьпрацівників за шкоду, завдану ними работодавцеві. Крім того, захисту прававласності певною мірою приділено увагу в земельному та сімейномузаконодавствах.

Особливості цивільно-правового захисту прававласності, порівняно з іншими видами, пов’язані з тим, що він маєна меті відновлення порушених прав, попереднього майнового стану особи, праваякої порушено.

Прикладом звернення громадянина або юридичноїособи до цивільно-правового захисту свого права власності може бути пред’явленнявласником позову про витребування речі, яку в нього вкрадено. Також, якщо хтосьзаважає власникові користуватися своєю річчю, власник може пред’явити позовпро усунення перешкод у користуванні нею. Далі, якщо власник з тої чи іншоїпричини не може витребувати річ, що вийшла з його володіння, він може за певнихумов може вимагати відшкодування завданих йому збитків і поновити свійпопередній стан у такий спосіб.

У чинному зараз Цивільному кодексі Української РСР захисту прававласності присвячено главу 13, яка станом на сьогодні містить три статті: ст.145, 147 та 148.

Різні норми й інститути цивільногоправа відіграють неоднакову роль у справі захисту права власності. Тому всі їхможна умовно поділити на три категорії.

Правові норми першої з нихвстановлюють або закріплюють приналежність (привласненість) матеріальних благпевним суб’єктам і беруть іх, таким чином, під захист закону. До цієї групи нормналежать, зокрема, норми Конституції України, Закону про власність, який чітковизначає можливість існування різних форм державної, колективної таіндивідуальної власності.

Норми права, що належать до другоїгрупи, забезпечують умови для здійснення власниками належних їм прав. Вонитакож відіграють важливу роль у захисті права власності. Прикладдами можутьбути норми. Що встановлюють конкретний цивільно-правовий режим окремих об’єктів прававласності – необхідність їх регламентації, можливості відчуження тощо.

Нарешті, третя категорія охоплюєнорми, що встановлюють відповідальність за скоєння незаконних дій з чужиммайном, за завдавання матеріальної шкоди власникові і т.і. Ці нормибезпосередньо охороняють і захищають повноваження власника від протиправнихпосягань.

Таким чином, хоча більшістьцивільно-правових норм так чи інакше пов’язана з захистом прававласності, але є й спеціальні засоби цивільного права, спрямовані на йогобезпосередній захист.

Отже, “…в цивільному праві прийняторозрізняти, по-перше, охорону відносин власності в широкому розумінні слова здопомогою всіх норм цивільного права, що забезпечують нормальний і безперешкоднийрозвиток економічних відносин; по-друге, охорону відносин власності у вузькомурозумінні, або їх захист – яксукупність тих цивільно-правових засобів (способів), які застосовуються у зв’язку зіскоєнням правопорушень проти відносин власності” [4;209].

2.Засоби захисту права власності2.1. Витребування майна власником з чужогонезаконного владіння

Витребуваннявласником майна з чужого незаконного володіння (віндикація) являє собою найважливіший цивільно-правовий засібзахисту права власності. Таке витребування здійснюється шляхом пред’явлення позову в суд чи арбітраж. Такийпозов називають віндикаційним.

Позивачемпо віндикаційному позову є власник майна або юридична особа, якій майнопередано в повне господарське відання або оперативне управління. В останньомувипадку державна або недержавна організація не є власником майна, але їйпередано в управління певне майно, й тому вона має право й обов’язок вимагати повернення його віднезаконного володільця. Відповідачем по віндикаційному позову буває незаконнийволоділець – фізична або юридична особа, яка володіє майном позивача беззаконних підстав.

Ст. 32Закону “Про власність” наголошує, що власник має право витребувати своє майно зчужого незаконного володіння. “Таким чином, якщо якась річ вибула з володіннявласника, останній може витребувати її в особи, що нею володіє. Але витребуватиріч він може тільки від незаконного володільця, тобто від такого, який володієріччю без законних підстав” [4;251].Підставою для віндикації може бути договір або адміністративний акт.

Таким чином, якщо власник передав свою річ у тимчасовекористування за договором майнового найму наймачеві, то наймач не будевідповідати по віндикаційним позовом, адже він користується рііччю на правовійпідставі. Цією підставою в даному разі є укладений між власником та наймачемдоговір майнового найму.

Якщо жпевна особа вкрала річ або купила її не у власника, а, наприклад, угромадянина, до якого ця річ перейшла за договором майнового найму, договоромсхову тощо, то така особа вважатиметься незаконним володільцем, позаякпродавець не міг передати покупцеві за договором купівлі-продажу прававласності на річ, не маючи його сам.

Завіндикаційним позовом власник може витребувати свою річ у натурі. Якщо увідповідача речі вже немає, то цей позов не може бути задоволений.«Наприклад, коли річ вкрадено і встановлено, хто це зробив, віндикаційнийпозов може мати місце тоді, коли особа, що вкрала річ, ще володіє нею. Якщо жріч уже продано невідому кому або знищено, не можна одержати й задоволення повіндикаційному позову, бо за цим позовом можна вимагати повернення саме майна,що належить власникові» [4;351].

Якщо в особи, яка вкрала річ, цієї речі вже немає, тодо неї все одно можна пред’явитивимоги, але вони будуть спрямовані не на повернення речі, а на відшкодуваннязаподіяної шкоди. Тоді буде мати місце не віндикаційний позов, а позов зобов’язального характеру – про відшкодуваннязаподіяної шкоди. Можливість такого відшкодування прямо випливає зі ст. 440Цивільного кодексу, в якій зазначено: “Шкода, заподіяна особі або майнугромадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуваннюособою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі…” [2;242].

Так само річ не може бути витребувана, якщо незаконнийволоділець змінив її настільки, що по суті, вона перетворилася на іншу річ.

Отже, коли речі немає, не можна й вимагати їїповернення від особи, що нею володіла.

Т.П.Коваленко зауважує, що “предметом віндикаційногопозову може бути витребування індивідуально визначеної речі. В зв’язку з тим, що власник за віндикаційнимпозовом може вимагати повернення саме своєї речі, вона мусить бутиіндивідуально визначеною. Відносно родових речей не можна встановити, чи цесаме ті речі, що належали власникові, чи якісь інші” [3;352].

Предметомвіндикаційного позову може бути й річ, що визначається кількістю, мірою, вагою(наприклад, цукор, борошно, картопля, тощо, тобто речі, що визначені родовимиознаками) за умови, що вони якось індивідуалізовані (наприклад, картопля у мішку, який має штамп, напис тощо).

Ст. 148Цивільного кодексу України встановлює, що “витребуючи майно з чужого володіння(…), власник вправі також вимагати від особи, яка знала або повинна була знати,що її володіння незаконне (недобросовісний володілець), повернення абовідшкодування всіх доходів, які ця особа здобула або повинна була здобути завесь час володіння; від добросовісного ж володільця – всіх доходів, що вінздобув і повинен був здобути з того часу, коли він дізнався або повинен бувдізнатись про неправомірність володіння або одержав повістку за позовомвласника про повернення майна” [2;186]. Причому вирішення питання про те, з якого часу доходи мають бутиповернені власникові, залежить від того, чи був володілець добросовісним чинедобросовісним.

Ст. 145 Цивільного кодексу розкриває зміст поняття“добросовісний набувач”. Набувач вважається добросовісним, якщо він не знав іне повинен був знати, що особа, у якої він придбав річ, не мала права їївідчужувати.

Відповідно, недобросовісним набувач визнається, якщовін знав чи повинен був знати, що особа, в якої він набув річ, не мала права їївідчужувати, тобто якщо він знав чи повинен був знати про неправомірність своговолодіння. Звичайно, набувач вважається недобросовісним і в разі, якщо річнабута ним злочинним шляхом.

Незаконний набувач вважається добросовісним,поки не буде доведено протилежне.

Як видно знаведеної вище цитати зі ст. 148, власник вправі вимагати від недобросовісноговолодільця повернення або відшкодування доходів, які він здобув або повинен бувздобути за весь час володіння, а від добросовісного володільця – всіх доходів,що він здобув і повинен був здобути з часу, коли дізнався або повинен бувдізнатись про неправомірність володіння або одержав повістку за позовомвласника про повернення майна.

Таким чином,одержане добросовісним набувачем до того, як він дізнався або повинен бувдізнатися про неправомірність свого володіння, належить йому, він стаєвласником цих доходів. Недобросовісний володілець повинен повернути доходи, яківін дістав чи повинен був дістати за весь час володіння.

Незаконнийволоділець повинен повернути чи відшкодувати не тільки доходи, які він одержав,а й ті, які повинен був одержати. Якщо ж незаконний володілець не одержавдоходів з власної вини, він несе всі невигідні наслідки цього – муситьповернути доходи, які він міг одержати. В якості прикладу можна навестиситуацію, коли незаконний володілець саду не знімав плодів і, відповідно, неодержував від саду доходу. В цьому разі він, у відповідності до ст. 148Цивільного кодексу, все одно повинен відшкодувати втрачені ним доходи

Ця жстаття передбачає, що «володілець, як добросовісний, так і недобросовісний, всвою чергу має право вимагати від власника відшкодування зроблених нимнеобхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи відмайна» [2;186].

Таким чином, недобросовісний володілець має правовимагати від власника відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно завесь час володіння, бо він повинен повернути одержані прибутки також за весьцей час. За добросовісним володільцем закон визнає право вимагати від власникавідшкодування тільки з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися пронеправомірність володіння або одержав повістку за позовом власника проповернення майна, позаяк прибутки з майна належать власнику тільки з цьогочасу.

Отже, подекуди ситуація виявитися парадоксальною –недобросовісний володілець може опинитися у кращому становищі, ніждобросовісний. Таке може статися в разі, коли необхідні витрати на майноперевищують прибутки, які воно дає, або у випадку, коли майно не дає прибутків,але вимагає для свого утримання певних витрат.

Т.П.Коваленко вважає за доцільне “доповнити ст. 148діючого ЦК УРСР (…) правилом, згідно з яким добросовісний володілець мав биправо вимагати від власника відшкодування необхідних витрат на майно за весьчас володіння, коли ці витрати перевищують доходи. Це посилило б виховнезначення ст. 148 ЦК УРСР” [З;354].

Можлива й ще одна складніша ситуація – витратинезаконного володільця виходять за межі необхідних витрат по поточномуутриманню майна, Це може статися, якщо незаконний володілець зробив певніполіпшення у майні, внаслідок чого збільшилась його вартість.

Дана проблема також розглядається в ст. 148 Цивільногокодексу: “Добросовісний володілець має право залишити за собою зроблені нимполіпшення, якщор вони можуть бути відділені без пошкодження речі” [2;186]. Наприклад, якщосумлінний набувач поміняв колеса на придбаному ним автомобілі, який буловкрадено в законного власника, то при витребуванні в нього автомобіля набувачможе поміняти колеса знову на ті старі, що були на час викрадення.

Проте, можлива й така ситуація, коли незаконнийволоділець здійснив у майні поліпшення, що їх неможливо відділити, наприклад,капітальний ремонт будинку. В цьому разі ст. 148 Цивільного кодексу передбачає:“Якщо відділити поліпшення неможливо, добросовісний володілець має правовимагати відшкодування зроблених на поліпшення витрат, але не більше розмірузбільшення вартості речі” [2;186].Як бачимо, в цьому разі право на відшкодування має тільки добросовіснийволоділець.

Добросовісний набувач має перед недобросовісним щеодну перевагу: якщо від недобросовісного майно може бути витребуване в усіхвипадках, то від недобросовісного – не в усіх.

За ст. 145, якщо майно за плату придбане добросовіснимнабувачем у особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправівитребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно загублене власникомабо особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене утого чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом поза їхньою волею.

“Якщо річ було продано особою, яка її одержала відвласника за договором (наприклад, договором схову, майнового найму тощо),добросовісному набувачеві, то від останнього власник не може витребувати своюріч, бо у даному випадку річ вибула як з володіння власника, так і з володінняйого контрагента по договору, з їх власної волі. Отже, у цьому випадку правовласника на витребування своєї речі з незаконного володіння обмежується в інтересахдобросовісного набувача” [З;355].

У ст. 145 Цивільного кодексу зазначено також, щомайно, набуте безоплатно (навіть і добросовісним набувачем) від особи, яка немала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.Наприклад, якщо власник автомобіля за договором схову передав свій автомобільконтрагентові, а той, замість того, щоб повернути його власнику, подарував цейавтомобіль іншій особі, то власник може витребувати свою річ у даногодобросовісного набувача, позаяк набувач набув її безоплатно.

Виходячи зі ст. 145 Цивільного кодексу, власник можевитребувати своє майно у добросовісного набувача не тільки у випадку, коли воновикрадене або загублене, але взагалі у всіх випадках, коли майно вибуло зволодіння власника або його контрагента по договору “поза їх волею”.

Таким чином, власник якогось майна не може витребуватисвоє майно з незаконного володіння іншою особою тільки при наявності сукупностінаступних трьох умов:

а) набувач має бути добросовісним набувачем – він неповинен знати, що купує майно не у власника;

б) майно має бути придбане набувачем за гроші, тобтоповинно бути купленим;

в) власник повинен втратити володіння цим майном звласної волі, а саме, майно має бути передане власником за договором (схову,майнового найму тощо) іншій особі, яка продала його добросовісному набувачеві.

Таким чином, можна зробити висновок, що законодавецьстає на захист інтересів добросовісного набувача у випадку, коли майно вибуло зволодіння власника та його контрагента з їхньої власної волі. Тутприпускається, що власник виявив певну необачність, довірившись особі, яка наце не заслуговувала, про що свідчить весь розвиток подій, адже замість того,щоби повернути власникові одержану від нього за договором річ, особа продає їїкомусь. Отже, власник повинен нести невигідні наслідки своєї необачності. Якщож річ вибула з володіння власника та його контрагента поза їхньою волею, то ціміркування відпадають.

Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу витребуваннямайна власником від добросовісного набувача не допускається, якщо майно булопродано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Коли майно боржника буде передано судовим виконавцемдля реалізації торговельній організації, в якій та чи інша особа придбає цемайно, то перший власник майна не може витребувати його в цієї особи напідставі, що він загубив це майно абовоно було в нього викрадено, а потім потрапило до рук боржника, відносно якоїбуло постановлено відповідне судове рішення. В такий самий спосіб вирішуєтьсяпитання, якщо особа набула будинок з прилюдних торгів, які було проведено длявиконання судового рішення.

Як вже зазначалося у вступі, відповідно до КонституціїУкраїни держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власности і господарювання (ст. 13).

Зважаючина це, викладений в ст. 145 Цивільного кодексу механізм витребуування майнавласником розповсюджується на віндикацію всіх форм власності. Отже, жодна зформ власності не користується правом необмеженої віндикації. До 16 грудня 1993року, згідно зі ст. 146 Цивільного кодексу державне майно, а також майноколгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, неправомірновідчужене яким би то не було способом, могло бути витребуване відповіднимиорганізаціями від всякого набувача: і недобросовісного і добросовісного.Важливо, щоб набувач був незаконним, а чи знав він про незаконність своговолодіння – це мало значення при вирішенні питання про віндикацію.

Так самоне мав значення спосіб, яким майно вибуло з володіння відповідної організації:чи воно викрадене, чи загублене, чи добровільно за договором передано іншійюридичній чи фізичній особі, від якої потрапило незаконному набувачеві.

“Так, якщогромадянин брав напрокат в державній організації якусь річ, а згодом замістьтого, щоб повернути, продавав її іншому громадянину, то ця річ могла бутивитребувана у останнього прокатною організацією” [З;358].

Це свідчить про те, що державна таколгоспно-кооперативна форми власності користувалися перевагами в питанняхвіндикації в порівнянні з особистою власністю.

Закон “Про власність” скасував ці переваги і, маючи наметі привести Цивільний кодекс у відповідність із цим Законом, Верховна РадаУкраїни прийняла 16 грудня 1993 року Закон № 3718-12, згідно з яким статті 144,146, 149 та 150 було виключено з кодексу.

Уніфікація порядку витребування майна власником віддобросовісного набувача забехпечує рівноправність різних форм власності вУкраїні.

З огляду на ст. 145 Цивільного кодексу при наявностіпевних умов майно може бути витребуване і у добросовісного набувача. Цестосується всякого майного, за виключенням грошей та цінних паперів.

2.2. Витребування грошей і цінних паперів на пред’явника.

Порядок віндикації грошей та ціннихпаперів на пред’явника встановлюється статтею 147 Цивільного кодексу.

Особливістю витребування грошей тацінних паперів на пред’явника є те, що вони в жодному разі не можуть бути витребувані віддобросовісного незаконного набувача.

Не можуть бути витребувані гроші тацінні папери на пред’явника від добросовісного набувача на тій підставі, що вони булизагублені власником чи викрадені в нього.

Припустимо, що громадянин А. купив угромадянина Б. деяку облігацію. Згодом з’ясувалося, що цяоблігація була раніше викрадена громадянином Б. у громадянина В. Незважаючи нате, що в даному разі облігація вибула з володіння В. не з його волі, В. не можевитребувати в громадянина А. облігацію (як він зробив би це з усяким іншим майном), позаяк громадянин А. єдобросовісним набувачем.

Даний порядок поширюється і на тігроші та цінні папери, що належали юридичній особі і були незаконно вічуженібудь-яким способом. У вищенаведеному прикладі, якщо б облігації були викраденіне у громадянина, а у фірми і згодом добросовісно набуті громадянином А., вонине можуть бути витребувані в нього.

Таким чином, гроші та цінні папери напред’явника в жодному разі не можуть витребувані власником віддобросовісного набувача.

Від незаконного недобросовісногонабувача гроші та цінні папери на пред’явника можуть бути витребувані в будь-якому разі.

2.3. Захист прав власника від порушень, непоєднаних з позбавленням володіння

Порушення права власності не обов’язково пов’язано з позбавленням власника володінням річчю.Право власності, крім права володіння, містить у своєму складі правокористування і право розпорядження. Ці права також можуть потребувати захисту.

Цивільно-правова практика знає випадки, коливласник здійснює своє право володіння річчю, але хтось перешкоджає йомукористуватися або розпоряджатися нею.

Можливі випадки, коли за позовами власниківбудинків суди порушують справи щодо осіб, які самовільно зайняли те чи іншенежиле приміщення в їхніх будинках. В цих випадках право власника володітибудинком не порушено, але йому перешкоджають користуватися певною частиноюбудинку, а це може перешкодити власнику здійснити і право розпорядження.

Якщо хтось перешкоджає власникові користуватися аборозпоряджатися річчю, власник може вимагати усунення порушення. “У наведенихвипадках власник може звернутися до суду з позовом про усунення порушень йогоправ. Цей процес називають негаторним” [З;360].

Дії, якими порушуєтьсяправо власності, повинні бути протиправними, інакше немає підстав длянегаторного позову. Наприклад, якщо власник за договором житлового наймупередасть комусь приміщення для проживання у власному будинку, то хоч це іперешкоджатиме йому самому користуватися цим приміщенням, але він не можевимагати усунення таких перешкод у користуванні будинком, бо дії наймача вданому разі правомірні.

Витрати, пов’язані з усуненням порушень прав власника,несе порушник.

Захист права власності здійснюється і у випадках,коли позов про витребування майна з чужого незаконного володіння або проусуненння перешкод у розпорядженні чи користуванні майном пред’являється не безпосередньо власником, аособою, яка володіє майном у силу закону або договору з власником майна.Прикладами може бути володіння на підставі договору майнового найму, договорупідряду, договору схову та ін. Якщо річ вкрадено в наймача і наймач витребує їїз чужого незаконного володіння, пред’явившипозов, то тут здійснюється захист не тільки права наймача певний час володіти ікористуватися річчю, а й права власник, позаяк у разі задоволення позову внаймача з’явиться можливістьвиконати свої обов’язкиперед наймодавцем-власником – повернути останньому майно, яке було наданенаймачеві у тимчасове користування.

На позови, пред’явлені законними володільцями чужого майна(наймачами, підрядниками, охоронцями тощо) поширюються викладені вище нормистатей 145, 147 та 148 Цивільного кодексу.

2.4. Інші засоби цивільно-правового захисту прававласності

Віндикаційний та негаторний позови належать допозовів речового характеру. Вони мають у своїй основі речові правовідносини міжвласником та іншими особами.

Цивільно-правовий захист права власностіздійснюється й іншими засобами. Власник, що втратив володіння річчю, не завждиможе пред’явити віндикаційнийпозов. Якщо в незаконного володільця вже немає речі, то не можна і вимагати їїповернення. У певних випадках, передбачених ст. 145 Цивільного кодексу, річвзагалі не може бути витребувана у добросовісного набувача.

Але і в цих випадках власник може цивільно-правовимшляхом захистити свої інтереси. Він може використати зобов’язально-правові засоби захисту прававласності. Наприклад, якщо власник за договором майнового найму передав майноіншій особі, а та особа продала це майно добросовісному набувачеві, то власникна підставі ст. 145 Цивільного кодексу не може витребувати своє майно відтакого набувача. Проте власник може вимагати відшкодування завданих йомуневиконанням договору збитків від наймача, як сторони у договорі майновогонайму. Тут вимоги власника випливають із зобов’язальних відносин, які виникли між ним і наймачемна підставі договору.

“Власник може і не перебувати у договірнихвідносинах з особою, яка володіє його річчю. Наприклад, хтось украв у власникаріч, але на момент розгляду справи у суді у злодія цієї речі вже немає. Тутвласник знов-таки може використати зобов’язально-правові засоби захисту. Він може напідставі ст. 440 ЦК УРСР вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди” [З; 362].

3.Засоби захисту права інтелектуальної власності

Сучасніперетворення у відносинах власності, розгортання процесів економічних реформ вУкраїні викликають необхідність у вдосконаленні цивільно-правових засобів прававласності. Йдеться, зокрема, про забезпечення надійного захисту правінтелектуальної власності.

Зараз ці питання частково регулюютьсяЗаконами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Проохорону прав на промислові зразки». Спори, що виникають у зв’язку ззастосуванням цих Законів, розглядаються судом, арбітражни

еще рефераты

Еще работы по гражданскому праву

Реферат по гражданскому праву

Защита прав потребителя

29 Августа 2013

Реферат по гражданскому праву

Объекты Гражданского права

29 Августа 2013

Реферат по гражданскому праву

Понятие гражданского права как отрасли права

29 Августа 2013

Реферат по гражданскому праву

Права ребенка

29 Августа 2013