Реферат: Безопасность жизнедеятельности (Безпека життєдіяльності)

Міністерство освітита науки України

Запорізький Національний Технічний Університет

З/к №7071696Контрольна роботаПо курсу: Безпека життєдіяльності

Студентки Vкурсузаочногофакультета гр. №747

Спеціальність:Менеджмент увиробничійсфері

Єрошенко ОксаниМиколаївни.

м. Запоріжжя,

2001 рік

ПЛАН:

1. (4) Суспільні екологічні проблеми.Атмосфера та здоров'я людини.

2. (21) Психологічні властивості людини. Мислення.

3. (27) Вплив електричного струму на організм людини.

4. (44) Дії населення і правила поведінки при аваріяхна АЕС.

5. (50) Перша допомога при пораненнях та кровотечах.

Література

1.Суспільніекологічні проблеми. Атмосфера та здоров'я людини.

Розвиток людської цивілізаціїнеможливий без раціональної взаємодії з природою. Людина отримує все необхіднедля життя: енергію, продукти харчування, матеріали, бере від природи емоційнута естетичну наснагу. Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює нетільки позитивний вплив, а й призводить і до негативних наслідків. Тому сьогоднівкрай необхідна стратегія охорони довкілля, широке екологічне виховання населення.

Екологія — це наука про відносини між рослинними ітваринними організмами та навколишнім середовищем.

Атмосфера — це зовнішня газоподібнаоболонка планети, яка безпосередньо прилягає до космічного вакууму і захищаєвсе живе на Землі від згубного впливу космічного випромінювання. Хімічний складатмосфери: 78,1 відсотка — азот, 20 — кисень, 0,9 — аргон, решта — вуглекислийгаз, водяна пара, водень, гелій, неон. Кожний компонент по-своєму важливий дляжиття.

Азот (N2) — газ безкольору і запаху, є обов'язковим компонентом отримання білкових сполук. Складнібілкові сполуки започаткували життя на Землі. Азот входить до складу всіх видівбілків в організмі людини. Ось чому високий вміст азоту в атмосфері є необхідноюумовою життя. Кисень (О2) — активний окислювач в усіх життєвихпроцесах, обов'язковий учасник будь-якого горіння. Зниження кількості кисню ватмосфері (нижче 15 відсотків) становить небезпеку для життя. Кисень забезпечуєфізіологічні процеси організму людини.

Газ без кольору і запаху, густина —1,23 г/л, хімічно найактивніший (після фтору) неметал, взаємодіє з більшістюінших елементів (процес окислення). При підвищенні температури окислення можеперейти в горіння.

Люди, тварини, рослини отримуютьнеобхідну для життя енергію за рахунок біологічного окислення різних речовинкиснем, який надходить в організм різними шляхами (легені, шкіра).

Кисень — найрозповсюдженіший на Земліелемент. У вигляді складових він становить 1/2 маси Земної кори, входить доскладу води. живих організмів. У вільному стані — 21%. Завдяки фотосинтезурослини продукують кисень.

Формула фотосинтезу:

При цьому близько 80% кисню надходитьв атмосферу при фотосинтезі океанського планктону і 20% — від земних рослин.

Аргон (А2) —інертний газ з густиною 1,73 г/л. Використовується в промисловості (аргоновезварювання) при хімічних процесах, для наповнення електричних ламп і газорозряднихтрубок.

Озон (О3) —модифікація кисню. Газ синього кольору з різким запахом. Утворюється із О2при електричних розрядах в атмосфері на висотах 20 — 25 км. Озон охороняє всеживе на Землі від шкідливого впливу короткохвильової УФ — радіації Сонця. У техніцівикористовується як озонатори для знезараження води та збагачення повітря.

Вуглекислий газ (СО2)— основний газовий компонент у процесі фотосинтезу зелених рослин. Важливістьцього процесу в тому, що рослини виділяють у повітря кисень. Ось чому нестачавуглекислого газу становить небезпеку. Підвищений вміст газу в атмосферіпризводить до іншої глобальної небезпеки для людей — парникового ефекту. Вуглекислийгаз як парникове скло пропускає сонячні промені, але затримує тепло нагрітої поверхніземлі. В результаті цього підвищується середня температура повітря,погіршується мікроклімат, що впливає на здоров'я людини.

Щорічно в результатіфотосинтезу поглинається 300 млрд. т СО2, виділяється 200 млрд. тоннО2, утворюється 150 млрд. тонн органічних речовин.

Атмосфера Землі включає:

тропосферу (до 15 км)

стратосферу (15—100 км)

іоносферу (100 — 500км).

Між тропосферою істратосферою розміщується перехідний шар — тропопауза. У глибинах стратосферипід впливом сонячного світла створюється озоновий екран, який захищає живіорганізми від космічного випромінювання. Вище — мезо-, термо- й екзосфери. Значноговпливу науково-технічногопрогресу зазнає атмосфера Землі. Близько 300 млн. автомобілів щорічно викидаютьв атмосферу 400 млн. т оксидів вуглецю, понад 100 млн. т вуглеводів, сотнітисяч тонн свинцю. Найпотужніші виробники викидів в атмосферу: ТЕС,металургійна, хімічна, нафтохімічна, целюлозна та інші галузі промисловості,автотранспорт.

Систематичне вдихання забрудненогоповітря помітно погіршує здоров'я людей. Газоподібні і пилові домішки можутьнадавати повітрю неприємного запаху, подразнювати слизові оболонки очей,верхніх дихальних шляхів і тим самим знижувати їхні захисні функції, бутипричиною хронічних бронхітів та захворювань легенів. Численні дослідженняпоказали, що на фоні патологічних відхилень в організмі (захворювання легенів,серця, печінки, нирок та інших органів) шкідлива дія атмосферного забрудненняпроявляється сильніше. Важливою екологічною проблемою стало випадання кислотнихдощів. Щорічно при спалюванні палива в атмосферу надходить до 15 млн. тдвоокису сірки, який, сполучаючись з водою, утворює слабкий розчин сірчаноїкислоти, що разом з дощем випадає на землю. Кислотні дощі негативно впливаютьна людей, врожай, споруди і т. ін.

Забруднення атмосферного повітря можетакож опосередковано впливати на здоров'я і санітарні умови життя людей.

Накопичення в атмосфері вуглекислогогазу може викликати потепління клімату в результаті парникового ефекту. Сутьйого полягає в тому, що шар двоокису вуглекислого газу, який вільно пропускаєсонячну радіацію до Землі, буде затримувати повернення у верхні шари атмосферитеплового забруднення. У зв'язку з цим у нижніх шарах атмосферипідвищуватиметься температура, що, у свою чергу, призведе до таненняльодовиків, снігів, підйому рівня океанів і морів, затоплення значної частинисуші.

2. Психологічнівластивості людини. Мислення.

Мислення — це процеспізнання. Наслідком мислення є думка. Здатність мислити — властивість людини.

Мислення — процесвідтворення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірнихзв'язків і відносин між ними.

Мислення дає змогупізнавати те, чого ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачити хід подій,результати наших власних дій, прогнозувати розвиток процесу і результатимайбутніх дій; це здатність людини правильно і швидко виносити судження і прийматирішення.

Мислительні дії таоперації.Мислення (розумові операції) складається з таких процесів, як порівняння,аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, які взаємозв'язаніта існують як система операцій, у якій дія кожної з них є зворотною операцією.

Порівняннявизначаєподібні і відмінні ознаки, властивості певних об'єктів. Все в світі пізнаєтьсяне інакше, як через порівняння.

Аналіз — мисленерозчленування об'єктів свідомості, виділення окремих їх частин, елементів,ознак і властивостей.

Синтез — мисленеоб'єднання окремих частин, ознак і властивостей об'єктів у єдине ціле. Аналіз ісинтез є протилежними і водночас нерозривно пов'язаними між собою процесами.

Аналіз і синтез — протилежні і водночас нерозривно пов'язані між собою, постійно чергуються і переплітаються.Це основні операції мислення.

Абстрагування — мисленевідокремлення одних ознак і властивостей від інших і від предметів, яким вонипритаманні. Абстрактним є наукове мислення, тому що абстракція відіграєпровідну роль в утворенні тих понять, у яких воно виявляється і якими оперує;абстракція готує основу для широких і ґрунтовних узагальнень.

Пізнання являє собою рухдумки від конкретного до абстрактного і знову до конкретного.

Конкретизація — це перехід від абстрактного до конкретного.

Узагальнення — розкриттязагальних властивостей і відношень, що існують в реальній дійсності. Відглибини узагальнень залежить і коло передбачень, які може зробити людина.

Форми мислення.Розрізняють триформи мислення: судження, умовиводи, поняття.

Судження — це рух нашогомислення, ототожнення і розрізнення його об'єктів, переходи від поодинокого дозагального, від конкретного до абстрактного і навпаки, від причини до наслідку,від частини до цілого.

Судження — формамисленого відображення об'єктивної дійсності. В судженні ми завжди стверджуємоабо заперечуємо наявність у певному об'єкті якихось ознак, властивостей,зв'язків з іншими об'єктами.

Судження є істинним,якщо воно адекватно відображає зв'язки та взаємовідносини, що існують воб'єктивній дійсності, і що перевіряється практично.

Міркування являє собоюнизку зв'язаних між собою суджень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинністьякої-небудь думки, довести її або заперечити, відстояти її в суперечці.

Умовиводомназивають такурозумову дію, або форму мислення, в якій з одного або декількох певним способомзв'язаних суджень, що відображають зв'язані відношення предметів чи явищоб'єктивної дійсності, виводиться нове судження. Умовиводи бувають індуктивні,дедуктивні та аналогічні.

Індуктивний умовивід — умовивід, вякому ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних до більш загальнихсуджень.

Дедуктивний умовивід — умовивід, вякому ми йдемо від загальних суджень до часткових і поодиноких.

Індукція і дедукціянерозривно пов'язані між собою в людському мисленні. За допомогою індукціїробляться загальні висновки. Шляхом дедукції застосовуємо їх до нових ситуацій.

Аналогія — умовивід, щоґрунтується на подібності деяких ознак об'єктів.

Мислення є логічним,якщо хід думок правильно відображає зв'язок предметів, явищ об'єктивної дійсності.

Поняття формуються упроцесі мислення, в судженнях і умовиводах про предмети і явища об'єктивноїдійсності.

Кожне поняттяхарактеризується певним обсягом і змістом. Обсяг поняття — це відображене вньому коло об'єктів, а зміст — відображена в ньому сукупність їх істотнихознак.

Загальні поняття — поняття, в котрих відображаються істотні властивості класів предметів.

Конкретні поняття — поняття, в котрих відображаються певні предмети, явища чи їх класи з їх істотнимиознаками, зв'язками і відношеннями.

Абстрактні поняттявідображають ті чи інші властивості об'єктів відокремлено від них самих (хоробрість,добро, вартісність), які є завжди загальними.

Різновиди мислення.Мисленнявідбувається за загальними ознаками, спільними для всіх людей, водночас набуваєвідмінних особливостей залежно від змісту задач. Відповідно до цього мисленнябуває технічним, науковим, художнім тощо.

Технічне мисленняспрямоване на розв'язання різних технічних задач.

Наукове мисленняспрямоване на розв'язання теоретичних, наукових задач.

Художнє мисленнявиявляється у виконанні завдань художнього зображення особливостей дійсності,зокрема людей, їх життя, суспільних і виробничих відносин.

Індивідуальнівідмінності в мисленні людей.Мислення за тих чи інших умов характеризується глибиною,послідовністю, самостійністю, критичністю, гнучкістю, швидкістю.

Глибина мисленняхарактеризується вмінням людини проникнути в суть пізнаваних явищ, розкривати їхпричини, дошукуватися їх основ, всебічно з'ясовувати їх зв'язки з іншимиявищами об'єктивної реальності, передбачати хід подій.

Поверховість мисленняпротилежнаглибині мислення. Це вдоволення частковим з'ясуванням зв'язків тих чи іншихявищ, недостатня диференціація зрозумілого і незрозумілого, доведеного інедоведеного.

Послідовність мисленняполягає вумінні людини дотримуватися його логічних правил, не суперечити самій собі всвоїх міркуваннях, доводити і обґрунтовувати свої висновки, стежити за тим, щобдумки випливали одна з одної, не відхилялися від теми міркування; дотримуватисяпевного плану у викладі думок, контролювати їх хід. Послідовність — істотнавластивість правильного мислення.

Самостійність мислення — вміння людиниставити нові проблеми, знаходити нові підходи до їх розв'язання, виявлятиініціативу в розв'язанні тих завдань, котрі постають у повсякденному житті. Ценеобхідна передумова новаторства в науці і техніці.

Критичність мисленняполягає уздатності переглядати погляди, теорії, що вже склалися, змінювати їх, якщо вонивступають у суперечність з новими даними науки і практики.

Гнучкість мислення — вміннязмінювати спосіб розв'язання проблеми, знаходити нові шляхи її розв'язання,бути вільним від шаблону в з'ясуванні питань, беручи при цьому до увагиконкретні обставини, за яких відбуваються ті чи інші явища, події.

Інертністьмисленнявимірюється часом, протягом котрого різні люди впорюються з одними і тими жпізнавальними завданнями, правильно і обґрунтовано їх розв'язуючи.

Розрізняють три видимислення: наочне, діюче, пов'язане з практичною діяльністю; образне, при якому предмети безпосередньо несприймаються, а уявляються в пам'яті (уявлення деяких технологічних операцій);абстрактне, коли вивчаються загальні поняття і закономірності.

Особливий тип мислення,характерний оператору — оперативне мислення, яке здійснюється в ході практичноїдіяльності та спрямоване на розв'язання практичних задач і характеризуєтьсяшвидкістю.

Властивості мислення,такі як швидкість, винахідливість, кмітливість, точність дії при раптовій змініситуації вимагають спеціального тренування як в реальних умовах, так і шляхоммоделювання складних ситуацій чи окремих їх елементів за допомогою тренажерів іспецметодів.

3. Впливелектричного струму на організм людини.

Проходячи через тілолюдини, електричний струм справляє термічну, електролітичну, механічну табіологічну дію.

Термічна дія струмуспричиняє опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури органів,котрі знаходяться на шляху струму, викликаючи в них суттєві функціональнірозлади.

Електролітична діясупроводжується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, порушеннямїї фізико-хімічного складу.

Механічна дія струмусупроводжується розшаруванням, розривом тканин організму внаслідок електродинамічногоефекту, а також миттєвим вибухоподібним утворенням пари від перегрітоїтканинної рідини та крові.

Біологічна дія струмупроявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а такожчерез розлад внутрішніх біоелектричних процесів.

Наведені вище діїелектричного струму на організм людини нерідко спричиняють різні електротравми,котрі умовно поділяють на місцеві та загальні.

До загальнихелектротравм відноситься електричний удар при котрому відбувається збудження різнихшарів м'язів тіла людини, що може викликати судоми, зупинку дихання і серця.Останнє пов'язане з фібриляцією — хаотичним скороченням окремих волокон серцевогом'яза (фібрил).

До місцевих електротравмвідносяться опіки, металізація шкіри, електричні знаки, механічні пошкодженнята електрофтальмія.

Опіки виникаютьвнаслідок термічного ефекту при проходженні електричного струму через тіло людини,а також при зовнішньому впливі на нього електричної дуги. Зовнішній виглядопіків може бути різним — від почервоніння шкіри та утворення пухирів з рідиноюдо обвуглення біологічних тканин.

Металізація шкірипов'язана з проникненням в неї дрібних частинок металу при його плавленні піддією електричної дуги.

Механічні пошкодженнязумовлені збудженням та судомним скороченням м'язів тіла, що може викликати їхрозрив або пошкодження шкіри, вивих суглобів і навіть перелом кісток.

Електрофтальмія — запалення зовнішніх слизових оболонок очей внаслідок дії потужного ультрафіолетовоговипромінювання електричної дуги.

Чинники, що впливають наважкість ураження людини електричним струмом, різноманітні. Перш за все — цесила струму та час проходження його через організм людини, рід струму (зміннийчи постійний), шлях струму в організмі людини; при змінному струмі — йогочастота. Сила струму залежить від напруги, під котрою опинилася людина, і сумарногоелектричного опору. Сумарний електричний опір включає в себе опір тіла людини,який визначається перш за все опором рогового шару шкіри. За відсутності пошкодженьшкіри та в сухому стані цей опір може складати сотні тисяч Ом. Якщо ці умови невиконуються, то опір шкіри спадає до 1 кОм. При великих напругах та притривалому проходженні струму через тіло людини опір шкіри спадає ще більше, щоспричиняє зростання сили струму та більш важкі наслідки ураження струмом.Внутрішній опір тіла людини не перевищує кількох сотень Ом і суттєвого значенняне має.

На опір тіла людинивпливає також фізичний та психічний стан, хворобливість, втома, голод, стансп'яніння, емоційне збудження.

Допустимим вважаєтьсятакий струм, при котрому людина може самостійно звільнитися від електричногокола. Його величина залежить від часу проходження струму через тіло людини.

Змінний струм порівняноз постійним більш небезпечний. При високих напругах (більше 500 В) небезпечнішийпостійний струм.

Найбільш небезпечним єзмінний струм частотою 20… 100 Гц. Саме цьому діапазону відповідає струмпромислової частоти. Зі всіх можливих шляхів протікання струму через тілолюдини найбільш небезпечними є ті, при котрих уражаються головний або спинний мозок,серце та легені.

На важкість ураженняелектричним струмом впливають і параметри мікроклімату у виробничомуприміщенні. Зростання температури, відносної вологості, швидкості руху повітряпідвищують небезпеку ураження, оскільки вологовиділення (в тому числі виділенняпоту) зумовлюють зниження опору шкіри.

4. Дії населення іправила поведінки при аваріях на АЕС.

При аваріях на АЕС, напідприємствах атомної промисловості з викидом у зовнішнє середовище радіоактивнихпродуктів може бути радіоактивне зараження за межами території станції. Цепризведе до опромінення населення і забруднення навколишнього середовища вищедопустимого рівня, встановленого для нормальної роботи АЕС. При цьому на службовціввпливає гама-опромінення. При отриманні сигналу про аварію на АЕС робоча змінаховається у сховищах, а населення — у захисних спорудах. При цьому одягаютьсязасоби індивідуального захисту, береться запас їжі, води, предметів першої необхідності.Якщо обставини змушують людей ховатись у квартирах або у виробничих приміщеннях,то потрібно провести герметизацію: прикрити тканиною вікна, у будинках з пічнимопаленням перекрити труби. Слід пам'ятати, що дози опромінення значно менші підчас перебування людей у різних будинках і спорудах. На зараженій місцевостіпотрібно поводитись дуже обережно: використовувати засоби індивідуальногозахисту, не ходити без потреби по вулиці. При виході зі сховища необхідновдягати засоби індивідуального захисту органів дихання й шкіри. Режим поведінкилюдей на місцевості, зараженій радіонуклідами, їх трудова діяльність, часперебування у сховищах, укриття та інші питання вирішують органи самоврядуванняна підставі даних штабів ЦО. З населенням проводиться медична профілактикашляхом прийому протирадіаційних препаратів до і після опромінення.

У зв'язку з тим, щотериторія в радіусі 30 км підлягає тривалому радіоактивному зараженню, основнимзасобом захисту є евакуація. В першу чергу евакуйовуються діти дошкільноговіку. В цьому разі збірні евакопункти не створюються, а евакуація проводитьсябезпосередньо від будинків. Евакуація проводиться на автомашинах і пішки у дваетапи. На першому етапі людей підвозять транспортом до контрольно-перевірногопункту і висаджують там. На другому етапі евакуйовані проходять дозиметричнийконтроль, медичний огляд, при необхідності санітарну обробку і чистимтранспортом розвозяться по пунктах розселення. Основним шляхом проникненнярадіоактивних речовин в організм є органи дихання, травлення, шкіра. Припроведенні ліквідації використовують протигази, респіратори, костюми Л-1.Одягати і знімати їх дозволяється тільки у спеціально відведених місцях. Післязакінчення робіт необхідно пройти дозиметричний контроль для визначення ступеняураження засобів індивідуального захисту, шкіри, потім пройти санітарнуобробку. На ураженій території заборонено їсти, пити, лежати і сидіти на землі.

5. Перша допомогапри пораненнях та кровотечах.

Кров в організмі людинициркулює по кровоносних судинах: артеріях, венах і капілярах.

Кровотеча — це вихідкрові з кровоносних судин. Кровотеча — наслідок порушення цілісності судинвнаслідок травмування (укол, розріз, удар, розтяг) тощо.

Інтенсивність кровотечзалежить від кількості пошкоджених судин, їх діаметра, характеру пошкоджень івиду пошкодженої судини (артерія, вена, капіляр). На її інтенсивність такожвпливає рівень артеріального тиску, вид кровотечі (зовнішньої чи внутрішньої),вік потерпілого і стан його здоров'я.

Втрата крові можеспричинити гостру недостатність кровопостачання тканин і органів, мозку, легенів,серця, що призводить до смерті.

Через небезпеку інфекціїрятівник не повинен доторкатися до рани руками, промивати її водою чи ліками,присипати порошками.

Види зовнішніх кровотечзалежать від характеру пошкодження судин (капілярів, вен, артерій) і бувають:капілярна кровотеча, венозна кровотеча, артеріальна кровотеча, кровотечі зрота, з носа, з вух тощо.

Капілярна кровотечавиникає при поверхневих ранах, пошкодженні шкіри. Кровотеча може зупинитисьсама завдяки згортанню крові. На таку рану накладають тугу стерильнумарлеватяну пов'язку і бинт. Виток бинта повинен іти знизу вгору від пальців доплечей.

Венозна кровотечавиникає від глибоких ран, кровотеча інтенсивніша, колір крові темно-червоний.Потрібно підняти вгору поранену кінцівку і після дезинфікування шкіри навколорани розчином йоду чи спирту накласти тугу пов'язку.

Артеріальна кровотеча — пряма загроза життю людини, — виникає при глибоких рубаних або колотих ранах,кров'ясно-червона, б'є струменем у ритмі пульсу (б'є фонтанчиком), бо є підвеликим тиском.

Якщо кровотечу невдається зупинити тугою пов'язкою, тоді артерію притискають до кістки, ближчедо серця, за 10-15 хвилин в рані повинен з'явитися згусток крові (внаслідок їїзгортання), котрий сам зупинить кровотечу. Накладають джгут або закрутку (гумовутрубку, краватку, рушник) вище місця пошкодження, поближче до серця (рис. 1).

Рис.1. Тимчасова зупинка сильної кровотечі накладаннямзакрутки.

Джгут тримають 1-2години, звільняючи на 10-15 хвилин, притиснувши артерію, щоб не насталозмертвіння тканин, і знов затягують його.

Тимчасово можна зупинитикровотечу згинанням кінцівки в колінному та тазостегновому суглобах (рис. 2).

Рис. 2. Тимчасова зупинка кровотечі згинанням кінцівкив колінному та тазостегновому суглобах.

При пораненні шийнихвен, зокрема підключичних, може виникнути повітряна емболія — важке смертельнеускладнення, зумовлене засмоктуванням повітря у венозне русло: необхіднопритиснути підключичну вену до ключиці.

Кровотеча з носа.Потерпілоготреба посадити, дещо нахилити його голову, розстебнути комір. На перенісся,чоло і потилицю кладуть мокру зволожену водою хустку, можна вставити в ністампон з вати чи марлі, змочений 3% розчином перекису водню і затиснути ніспальцями.

Кровотеча з рота.Потерпілогокладуть горизонтально і швидко викликають лікаря, також це роблять прикровотечі з вух, що є ознакою порушення внутрішньочерепного тиску при травмічерепа.

Внутрішні кровотечі(капіляротоксикоз) — дуже небезпечні; різко блідне обличчя, частішає пульс, настаєзагальна слабість, запаморочення, задуха, спрага, утворюються чорні крапки настегнах та животі у формі висипки. Потерпілий повинен перебувати у напівсидячомустані (підкладають подушку під спину) із зігнутими в колінах ногами. Потерпіломусурово заборонено давати пити.

Правила накладанняджгута:джгути бувають пневматичні або еластичні. Перед накладанням джгутакінцівку піднімають на 2-3 хвилини для знекровлення. Джгут накладають тільки наобгорнуту бинтом чи тканиною руку, або поверх закоченого рукава одягу вище відрани, але якнайближче до неї, щоб при необхідності його можна було переміститивище; джгут стискають до моменту зникнення пульсу, кінцівка синіє. Через 1годину бажано на 10-15 хвилин звільнити руку від нього. Після накладання джгутакінцівку фіксують до тулуба з метою профілактики больового шоку і запобіганнясповзання джгута. Час накладання джгута вказують у записці, або в написі натілі чи одязі.

Захист рани відзабруднення.

Рана — це механічнепошкодження цілісності судин, шкіри, слизових оболонок чи органа тіла, яке супроводжуєтьсяболем і кровотечею. Кожна рана забруднена мікроорганізмами, що розмножуються напошкоджених тканинах. Гнійні мікроби можуть із кров'ю потрапити в організм,викликати сепсис, запалення крові, що нерідко стає причиною смерті.

Забруднення ран землеюможе викликати правець (стовбняк), чи газову інфекцію. Тому необхідно оброблятишкіру довкола рани розчином йоду, спирту, зеленки чи чистим спиртом. Нимирятівник обробляє і пальці своїх рук; заборонено з рани видаляти згустки крові,не можна до неї доторкатися; рану обробляє лише лікар.

За несприятливих умовахможе виникнути гнильна анаеробна інфекція, правець тощо.

Щоб запобігти розвитку інфекційних ускладнень,насамперед здійснюють первинне закривання рани антисептичною пов'язкою,введенням антибіотиків в умовах медпункту. Маніпуляції по обмиванню ран, їхкраїв, обробка настоянкою йоду називається туалетом ран. Хірургічна обробкарани, основна мета якої — не допустити інфекції, запобігання розвитку рановоїінфекції. Хірургічна обробка — це обробка операційного поля, місцевезнеболювання, розтин, огляд ранового каналу, видалення нежиттєздатних тканин,остаточна зупинка кровотечі, дренування ран. Якщо потрібно — накладають шви.

Література.

Безпека життєдіяльності. Я. Бедрій. Львів, 1999. Безпека життєдіяльності людини. В. М. Лапін. Львів, 1999. Безопасность жизнедеятельности (краткий конспект лекций). О. Н. Русак. Львов, 1991. Безопасность жизнедеятельности (конспект лекций, часть І). С. В. Белов, 1992.

еще рефераты

Еще работы по гражданской обороне

Реферат по гражданской обороне

Экспертиза проекта генплана промышленного предприятия

29 Августа 2013

Реферат по гражданской обороне

Безопасность жизнедеятельности

29 Августа 2013

Реферат по гражданской обороне

Анализ опасностей

29 Августа 2013

Реферат по гражданской обороне

Средства индивидуальной защиты. Дисциплинарный устав

29 Августа 2013