Реферат: Адміністративне правопорушення

Тема № 9. Адміністративнеправопорушення

адміністративне правопорушення норма

1.Поняття та ознаки адміністративного правопорушення

2.Юридичний склад адміністративного правопорушення

3.Види адміністративних правопорушень

1. Поняття та ознаки адміністративногоправопорушення

В Україні, як і будь-якій іншій державі, діє великакількість різних юридично обов’язкових правил. Такого роду правила мають наметі забезпечити правопорядок та належну дисципліну у певних сферах діяльності,і які безпосередньо зачіпають інтереси як всіх чи більшості громадян,підприємств, установ так і держави в цілому.

Це правила поведінки у громадських місцях, правиладорожнього руху, правила охорони праці та техніки безпеки, правила торгівлі,санітарні, ветеринарні та протипожежні правила, правила полювання, митніправила та інші.Дотримання цихправил відповідає інтересам держави, громадян, та підприємств, установ,організацій, а їх порушення суперечить їм і викликає шкідливі та суспільнонебезпечні наслідки. Всізазначені правила встановлюються законами, та нормативними актами ОВВ, що діютьу межах своєї компетенції. Однією з властивостей цих правил є те, що вонизахищаються адміністративними санкціями, а їх порушення кваліфікується якадміністративні правопорушення. Основні ознаки та юридична характеристика правопорушень міститься у КпАПУкраїни.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний абогромадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановленийпорядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративнувідповідальність (ст. 9 КпАП України).

При цьому адміністративна відповідальність заправопорушення настає за умови, якщо ці порушення за своїм характером нетягнуть за собою відповідно до закону крим відповдальності.

Адміністративне правопорушення =адмін проступку = адміністративному делікту.

Адміністративному правопорушенню властиві такі загальноправові ознаки:

- передусім, це дія чи бездіяльність.Іншими словамиповедінка, вчинок, акт зовнішнього ставлення особи дореальної дійсності, інших осіб, держави. суспільстві. Тобто, діяння, ане думки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяльності людей;

Дія - активна форма поведінки особи,безпосередньо пов’язана з невиконанням правового припису у вигляді обов’язку чизаконної вимоги, порушенням заборони, правила, норми, стандарту (наприклад,порушення водіями транспортних засобів ПДР, порушення правил користуванняжитловими приміщеннями, порушення вимог державних стандартів).

Бездіяльність- пасивна форма поведінки, щознаходить своє відображення у невиконанні особою тих дій, які вона повинна імогла виконати в наслідок покладених на неї обов’язків (наприклад, ухилення відподання декларації, невиконання вимог антимонопольного комітету, керівникторгового підприємства не забезпечив наявність сертифікатів на реалізованітовари, у результаті чого покупці не були поінформовані про походження товару).

— антигромадська спрямованість (цюознаку нерідко ототожнюють із суспільною небезпекою). Будь-яке адмправопорушення, посягаючи на встановлений правопорядок, спричиняє йому ту чиіншу шкоду, порушує упорядкованість, узгодженість, гармонічність управлінськихвідносин. При цьому негативний результат може проявлятись як реально (дрібнакрадіжка), так і у створенні умов для настання шкоди (порушеннясанітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил). За ступенемсоціальної значимості, діяння, що заподіює шкоду законним інтересам держави,ФО, ЮО є антигромадським. Від злочинів адм делікти розрізняються за ступенемсуспільної небезпечності;

— протиправність полягає у вчиненнідіяння, що порушує загальнообов’язкові норми та правила адміністративного таінших галузей права (трудового, земельного, фінансового і т.д.), щоохороняються заходами адміністративної відповідальності;

— винність (таке діяння як прояв волі ісвідомості особи повинно бути завжди винним, тобто вчиненим навмисно або черезнеобережність);

— адміністративна караність (конкретнепротиправне, винне діяння буде визнане адміністративним проступком тільки тоді,коли за його вчинення законодавством передбачено адм від-ть).

2. Юридичний склад адміністративногоправопорушення

Ознаки адмін правопорушення слід відрізняти від йогоюридичного складу. В законодавстві відсутнє поняття складу правопорушення, алеяк і в інших галузях права, під складом правопорушення мається на увазісукупність таких елементів, як об’єкт і об’єктивна сторона, суб’єкт ісуб’єктивна сторона. При відсутності хоча б одного з елементів відповідальністьвиключається.

Склади конкретних проступків виконують важливу роль,оскільки вони є фактичною підставою АВ і передбачають можливість застосуваннязаходів адмін впливу, забезпечують однакове застосування закону, правильну кваліфікаціюпроступку, є гарантією безпідставного притягнення до АВ, обмежують відповідальністьв межах скоєного.

Під юридичним складомадміністративногоправопорушення розуміється передбачена нормами права сукупність ознак(елементів), при наявності яких те чи інше протиправне діяння можнакваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Таку сукупність ознак формують чотири складовихелементи: об’єкт, об’єктивна сторона (характеризують зовнішню сторонуправопорушення); суб’єкт та суб’єктивна сторона (характеризуютьвнутрішню сторону правопорушення).

1. Об’єкт адміністративного правопорушення.

Залежно від рівня узагальненнявиділяють:

Загальний об’єкт,яким є суспільні відносини,що складаються у сфері державного управління, урегульовані переважно нормамиадміністративного права, а також нормами інших галузей права, і якіохороняються адміністративними санкціями;

Родовий об’єкт— окремі однорідні груписуспільних відносин, які в сукупності складають загальний об’єкт (наприклад, відносинивласності, громадського порядку, певних галузей та сфер діяльності тощо);

Видовий об’єкт— самостійний складовийрізновид родового об’єкту, відокремлена група суспільних відносин, загальнихдля ряду проступків (наприклад, суспільні відносини, пов’язані з дотриманнямпаспортного режиму, правил дозвільної системи, правил військового обліку тощо,які в сукупності з іншими відносинами складають родовий об’єкт у сферівстановленого порядку управління);

Безпосередній об’єкт- цеконкретні відносини, щозахищаються відповідною адміністративно-правовою нормою і яким спричиняєтьсяшкода конкретним правопорушенням (наприклад, безпека руху, людська гідністьтощо) ..

В окремих випадках безпосереднім об’єктом може бути предметпосягання, а також гроші, валюта та ін. (наприклад, наркотичні засоби,вогнепальна або газова зброя, алкогольні напої тощо), на що прямо вказується вст. 24 КпАП.

Нетрадиційна класифікація об’єкту адмпроступку ( Т. Гуржій (НАВСУ) ПУ 2003/1):

Залежно від галузі громадськоїдіяльності,де складаються суспільні відносини, охоронювані адміністративними санкціямирозрізняють наступні поняття:

- суспільнівідносини, що складаються у сфері державного управління– об’єкт адмделікту;

- об’єктадміністративного делікту, скоєного на транспорті – видовий об’єкт (Глава 10);

- об’єктадміністративного делікту, скоєного на повітряному транспорті – підвид об’єкта;

- об’єктпорушення правил міжнародних польотів – об’єкт конкретного адм делікту (ст. 113).

2. Об’єктивна сторонаскладу адм правопорушення — це система передбачених адм-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішнюсторону проступку.

Вона включає в себе передусім такі ознаки, як:

— саме протиправне діяння - дію чибездіяльність (більшість адм проступків скоюється у формі протиправної дії);

— шкідливі наслідки діяння;

— причинний зв’язок між протиправнимдіянням та шкідливими наслідками, що наступили;

Факультативні ознаки

— час, місце, умови, способи тазасоби вчинення правопорушення.

3. Суб’єктами адміністративнихправопорушень є осудні, деліктоздатні фізичні та юридичні особи, що скоїлиті чи інші адміністративні правопорушення.

Індивідуальні суб’єкти(фізичніособи) –це осудні особи, що досягли на момент вчинення правопорушення 16-річного віку(громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

Колективні суб’єкти(юридичні особи) — це різніделіктоздатні організації незалежно від форм власності, що підлягаютьадміністративній юрисдикції України. В даний час ЮО визнаютьсясуб’єктами адм правопорушень нормами таких галузей права, як земельне,фінансове, податкове, лісове, водне, митне й ін.

Розрізняють загальні, спеціальні та особливі суб’єкти:

Загальні суб’єкти – будь-які осудні особи, якідосягли 16 років.

Спеціальні суб’єкти – ті, яким властиві певніособливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень (іноземці, особи безгромадянства, посадові особи, неповнолітні (осіб віком від 16 до 18 років),батьки або особи, які їх замінюють, державні службовці, окремі спеціалісти, атакож інші особи залежно від специфіки їхніх професійних та трудовихобов’язків, стану здоров’я тощо (це водії, експерти, перекладачі, інваліди таін.).

Особливі суб’єкти – ті, які не несутьадміністративну відповідальність на загальних підставах (військовослужбовці іпризвані на збори військовозобов’язані. Особи рядового та начальницького складуОВС, а також інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, завчинення адміністративних правопорушень.;

4. Суб’єктивна сторонаправопорушення характеризуєвнутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до скоєного ним діяннята його негативних наслідків.

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушеннявключає ознаки, які характеризують:

— вину (основна, обов’язкова ознакасуб’єктивної сторони);

— мотив та мету (факультативні ознакисуб’єктивної сторони).

Вина має форму умислу та необережності.

Умисел буває прямий і непрямий. Необережність має вияву двох формах: самовпевненості та недбалості.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно,коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характерсвоєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажалаїх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим черезнеобережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливістьнастання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажнорозраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настаннятаких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

3. Види адміністративнихправопорушень

Конкретні види адміністративних правопорушеньзгруповані в одинадцяти главах Особливої частини КпАП України.

В основу такого групування покладено об'єктно-галузевийпринцип, тобто ті чи інші правопорушення систематизовані у відповіднихглавах залежно від їх родового об’єкта або сфер державногоуправління чи галузей господарства.

Залежно від характеру діяння:

Просте діяння являє собою єдину однократну(одноактну) дію чи бездіяльність (наприклад, розпивання спиртних напоїв вгромадських місцях, дрібне хуліганство тощо).

Складнепротиправне діяння характерне длярізних складів адм правопорушень, у тому числі:

— з двома різними діями (наприклад,дрібна спекуляція, що об’єднує скуповування та перепродаж з метою наживи);

— тих, що складаються з альтернативних дій(наприклад, придбання або зберігання в невеликих розмірах наркотичних засобів;розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або поява в громадських місцяху п’яному вигляді та ін.). Кожна з альтернативних дій у таких випадках уже самапо собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративноївідповідальності. Однак особа не скоює нового складу правопорушення, якщо вонапослідовно здійснює всі зазначені в диспозиції правової норми заборонені дії;

— тих, що складаються зі збірних дій- мова про них може іти в тих випадках, коли об’єктивну сторонуправопорушення в якості конструктивної ознаки характеризує неодноразовість дій,як би вона не називалась: у т. ч. повторність, систематичність, злісність тощо(неодноразове порушення посадовою особою правил і інструкцій щодо безпечномуведенню робіт, злісна непокора та ін.);

— триваючі правопорушення, тобто таких,які почавшись з якої-небудь протиправної дії чи бездіяльності, продовжуютьсяпотім безперервно шляхом невиконання (порушення) обов’язків (наприклад,зберігання та носіння мисливської зброї без відповідного дозволу, окреміпорушення правил пожежної безпеки, паспортних правил, правил військового облікутощо);

— продовжувані правопорушень, тобтотаких, які складаються з декількох тотожних протиправних дій, пов’язаних міжсобою і спрямованих для досягнення загальної мети, і які в сукупності своїйутворюють єдине адміністративне правопорушення. Таке правопорушення скоюється,не безперервно, а окремими епізодами, внутрішньо тісно пов’язаними, алевідокремленими в часі, які виступають ніби ланками одного ланцюга (наприклад,окремі випадки злісного невиконання батьками обов’язків по вихованню і навчаннюдітей, порушення правил адміністративного нагляду, систематичне порушенняправил полювання, заняття проституцією тощо).

Залежно від наявності шкідливихнаслідків виділяють:

— формальний склад правопорушення – такий,який не передбачає в результаті його вчинення настання якої-небудьсуспільно-небезпечного чи шкідливого наслідку. Констатується лише фактпорушення того чи іншого правила або норми (наприклад, порушеннясанітарно-гігієнічних правил, порушення правил землекористування, дрібнехуліганство, злісна непокора тощо).

— матеріальний склад адміністративногоправопорушення включає в себе крім протиправного діяння обов’язкове настання врезультаті їх вчинення суспільно-небезпечних чи шкідливих наслідків (наприклад,дрібне розкрадання, потрава посівів, порушення ПДР, що спричинило отриманнялегких тілесних ушкоджень тощо);

Більшості адміністративних проступків властивіформальні склади.

При кваліфікації матеріальних складів повинен чіткопростежуватись причинний зв’язок між протиправним діянням та наявнимишкідливими наслідками. В окремих випадках їх розмір служить критерієм длякваліфікації того чи іншого протиправного діяння як адміністративногопроступку, або як злочину (наприклад, при розкраданні, порушенні валютнихправил, зберіганні наркотичних засобів, контрабанді тощо).

Зміст об’єктивної сторони може включати характернеодноразовості діяння:

— неодноразовість - учинення двох або більшоднорідних адміністративних правопорушень, передбачених конкретною статтею КпАП(ст. 178. Розпивання спритних напоїв у громадських місцях і поява в громадмісцях у п’яному вигляді). Вона кваліфікується як єдине правопорушення;

— повторність – це вчинення однією й тією жособою протягом року однорідного правопорушення, за який воно вже піддавалосяадміністративному стягненню;

— злісність характеризує впертість,чітко виражене небажання правопорушника підкоритись неодноразово висловлюванимзаконним вимогам, попередженням уповноваженої особи, представника влади (зліснанепокора законному розпорядженню військовослужбовця, міліціонера);

— систематичність – вчинення правопорушенняпротягом одного року кілька разів (більше 3 разів), причому в якій-небудь однійсфері, одними й тим ж суб’єктами (наприклад, систематичне порушення водіямиправил дорожнього руху).

У чинному законодавстві України про адміністративнувідповідальність нічого спеціально не вказується відносно замаху наадміністративне правопорушення, а також щодо співучасті у ньому.

Серед ознак об’єктивної сторони окремих правопорушеньзаконодавець нерідко вказує на ознаку “іншої особи” (наприклад, зліснанепокора вимозі працівника міліції, приставання до іноземних громадян,доведення неповнолітніх до стану сп’яніння тощо).

Інколи окремі юридичні ознаки об’єктивної сторонивключаються законодавцем безпосередньо в конструкцію тієї чи іншоїправової норми і набувають кваліфікуючого значення. Це ознаки, якістосуються:

— часу вчинення (наприклад, порушення тиші унічний час, полювання в заборонені строки);

— місця його вчинення (наприклад, поява вгромадських місцях у нетверезому стані, розпивання спиртних напоїв навиробництві, полювання в заборонених місцях);

— умов (наприклад, порушення певнихсанітарно-карантинних, технічних, природних умов, створення умов для проведеннямасових заходів з порушенням установленого порядку);

— способів (наприклад, жорстоке поводження зтваринами, злісне ухилення від явки в суд);

— засобів вчинення правопорушення (наприклад,транспортних засобів, заборонених знарядь полювання, наркотичних засобів тощо).

Размещено на www.