Реферат: Конституційний Суд України

Вступ

 

Тема роботи – Конституційний Суд України.

Предмет дослідження – порядок формування Конституційного Суду, йогосклад, функції та повноваження, практична діяльність суддів КонституційногоСуду, та ті проблеми, що виникають в ході цієї діяльності. Окрему увагуприділено гарантіям діяльності суддів, що органічно випливає з необхідностізабезпечення повного, неупередженого, об’єктивного та кваліфікованого розглядусправ.

Мета дослідження – з’ясування специфіки та особливостей діяльностіКонституційного Суду України в порівнянні з судами загальної юрисдикції.

Актуальність проблеминеоднозначність в розумінні призначення Конституційного Суду України, через те,що він діє лише з жовтня 1996 року. Крім того специфіка проваджень Судупороджує в суспільстві хибні думки, що Конституційний Суд України може іповинен вирішувати всі проблеми в суспільстві, що мають хоча б якесь правовепідґрунтя. Тому висвітлення Конституційного Суду України як єдиного органуконституційної юрисдикції, детальний аналіз його діяльності, порядку зверненнядо нього, відмінності його від судів загальної юрисдикції робить цю роботудосить актуальною.


1. Проблеми становлення конституційноїюрисдикції

18жовтня 1996 р. судді Конституційного Суду України, склавши присягу,зобов'язалися забезпечувати верховенство Конституції України, захищатиконституційний лад держави, конституційні права та свободи людини ігромадянина. Ідея створення конституційного правосуддя як форми конституційногоконтролю порівняно швидко увійшла в громадську правосвідомість, не зустрівшизначного опору. Якщо й були суперечки, то з приводу того, як будувати Суд – чиза американською моделлю, коли функцію конституційного контролю здійснюєсистема загальних судів або найвищий суд країни, чи це має бути спеціалізований,окремий Конституційний Суд. За концепцією Верховного Суду України,конституційний контроль мала здійснювати окрема конституційна палата. щоструктурно входила до складу Верховного Суду України. Це зняло б можливістьтиску і з боку інших гілок влади, підвищило авторитет судової гілки влади.

Гостростояло питання і щодо порядку утворення Конституційного Суду. Спочатку,передбачалося, що мали обиратися Верховною Радою України з кандидатів, яких урівній кількості подавали Голова Верховної Ради України та Президент України – запогодженням. Проте через чинність старої Конституції, що містила рядпринципових суперечностей, для подолання яких у Верховній Раді України важкобуло досягти кваліфікованої більшості голосів, створення Конституційного Судувиявилося неможливим. Зрештою перемогла європейська модель самостійного(спеціального) Конституційного Суду. У його формуванні, крім Верховної РадиУкраїни, взяли участь Президент України та з'їзд суддів України.

ЗаЗаконом України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. №422/96(далі «Закон»), порядок призначення суддів аналогічний тому, який діє вБолгарії та Італії. Як писав колишній суддя Конституційного Суду В. Скоромоха «очікуване«дитя» народилося «недоношеним» і певною мірою «небажаним»». Не було длястворення Суду ні економічних, ні відповідних юридичних умов. Головноюпроблемою, з якою зіткнувся Конституційний Суд України, стало протиріччя міжстратегічним курсом, що його обрало суспільство, і тими глибокими формаційнимиперетвореннями, котрі охопили і економічну, і політичну, соціальну таідеологічні сфери життя. Разом з тим були нова Конституція України і непереглянутий до цього часу масив законодавства, який законсервував формиекономічного, соціального буття, що склалися раніше. За таких умов Суд змушенийпроходити між «Сціллою соціальних реформ і Харибдою юридичних перепонів». Старарадянська конституційно-правова доктрина виявилася нездатною обслуговувативимоги соціального розвитку. В цій ситуації Конституційний Суд України змушенийдіяти, з одного боку, як складова державного механізму, з іншого – як науковийцентр розвитку конституційно-правової думки. Уже першими своїми рішеннямиКонституційний Суд України зробив серйозну заявку і на свою самостійність, і намісце в ієрархії влади, що належить йому за Конституцією України.

Протеє хибною думка, ніби то Конституційний Суд України може і повинен вирішувативсі проблеми або навіть більшість з них. І у державних органах, що звертаютьсядо Суду. і в громадській свідомості має закріпитися правильне ставлення дотого, що може і чого не може Конституційний Суд України. Насамперед він неповинен підміняти законодавця. Суд покликаний вирішувати спірні правовіпитання, але не політичні конфлікти, які в основі своїй виходять за правовірамки. Намагання використати Суд як сферу політичної боротьби були.

Це,зокрема, справа за конституційним поданням народних депутатів України провизнання неконституційними указів Президії Верховної Ради України щодо заборонидіяльності Компартії України, і по іншій справі за поданням народних депутатівУкраїни щодо визнання неконституційними положень абзацу восьмого частини першоїст. 73 Кодексу законів про працю України, що стосуються встановлення 7 і 8листопада – річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції – святковимиднями. Конституційний Суд України ухвалою від 5 березня 1998 р. відмовив увідкритті конституційною провадження. Своє рішення Суд мотивував тим, щопоставлене перед ним питання є політичним, а не юридичним.

Вирішенняполітичних питань суперечить призначенню Конституційного Суду України якєдиного органу конституційної юрисдикції, оскільки будь-яка політичнадіяльність є несумісною з діяльністю як суддів загальної юрисдикції, так ісуддів Конституційного Суду України. Порушене в названому конституційномуподанні питання має вирішуватися Верховною Радою України відповідно довстановленої законодавчої процедури.

Наступнепитання, яке має особливе значення для розгляду справ за конституційнимизверненнями щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України, єуточнення поняття (категорії) «застосування» положень Конституції України абозаконів України, яке вжито у ст. 94 Закону України «Про Конституційний СудУкраїни». Посилаючись на наявність неоднозначного застосування положень судамиУкраїни та іншими органами державної влади, згаданий Закон, на жаль, не даєвизначення «застосування закону. Таким же оціночним є інше поняття – «практичнанеобхідність» у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положеньзаконів та Конституції України як підстави для конституційного подання щодоофіційного тлумачення Конституції України та законів України. Невизначеністьнаведеного поняття є причиною надходження конституційних подань, які Судзалишає без задоволення. Так. ухвалою Конституційного Суду України від 9 липня1998 р. Було відмовлено у відкритті конституційного провадження у справіза конституційним поданням Вищого Господарського суду України щодо офіційноготлумачення статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні», оскільки в поданні відсутнє належне обґрунтуваннянеобхідності в офіційному тлумаченні положень відповідного Закону України, аусунення прогалин у нормах законів, про які йдеться в поданні, є прерогативоюзаконодавчого органу, а не Конституційного Суду України.1


2.Конституційний Суд – єдиний органконституційної юрисдикції в Україні

2.1 Загальне поняття про Конституційний СудУкраїни

Відповіднодо ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд є єдиним органомконституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється від судів загальної іспеціальної компетенції порядком утворення, складом, специфікою судовогопровадження та його процедурою, особливістю юридичної сили та обов'язковостірішень Конституційного Суду, а також строком призначення на посаду.Конституційний Суд України є судовим органом конституційного контролю, щосамостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційногосудочинства. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правовихактів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України тазаконів України. Інститут конституційного правосуддя існує в переважнійбільшості сучасних країн. Це пов'язано, зокрема, з тим, що загальновизнаноюстала ідея правової держави, однією з визначальних рис якої є верховенствоправа і його головного джерела – конституції. Верховенство конституції означаєпідпорядкованість їй як усіх інших джерел права, так і усіх гілок влади, у томучислі і законодавчої. Світовий досвід підтверджує, що найбільш ефективною правовоюгарантією верховенства конституції є судовий конституційний контроль.

Конституційний контроль відноситься до числа ефективнихзасобів забезпечення верховенства конституційних розпоряджень, що є головниматрибутом будь-якої демократичної держави. Основне призначення конституційногоконтролю складається насамперед у виявленні правових актів і дій державнихорганів чи посадових осіб, що суперечать конституційним розпорядженням, а такожу вживанні заходів по усуненню виявлених відхилень. Практично конституційнийконтроль виник там і тоді, де і коли почали з'являтися закони, іменованіконституціями. Як і інші закони, конституції мали потребу в гарантіях їхньогореального виконання усіма в умовах конкретних держав.

Основна мета КонституційногоСуду – гарантування верховенства Конституції як основного Закону держави.

ДіяльністьКонституційного Суду базується на таких принципах:

· верховенства права – при прийнятті рішень Конституційний СудУкраїни керується нормами Конституції України, яка закріплює ідеї справедливості;

· незалежності – Конституційний Суд незалежно приймає рішення зпитань своєї компетенції. У його діяльність ніхто немає права втручатися,нав’язувати йому свою точку зору. Судді при здійсненні своїх повноваженьпідкоряються тільки Конституції України та Закону;

· колегіальності згідно зі ст. 4 Закону розгляд справ таприйняття Рішень здійснюється судом колегіально. Рішення приймаються тількисуддями які брали участь у розгляді справи в судовому засіданні. РішенняКонституційний Суд може приймати на пленарних засіданнях, якщо у розглядісправи брали участь не менше двох третин від загальної кількості суддів;

· гласності – спори Конституційний Суд України розглядає на своїхзасіданнях відкрито. У судовому засіданні можуть брати участь Президент України,народні депутати України, Генеральний прокурор України та інші посадові особи.Закриті засідання можливі тільки у випадках, передбачених законом. Рішення убудь-якому випадку ухвалюються публічно.

КонституційСуд України фінансується із державного бюджету окремим рядком. Його актипублікуються у «Віснику Конституційного Суду України», засновником якого є самКонституційний Суд. Місцем знаходження Конституційного Суду України є містоКиїв. Символіка Конституційного Суду визначена Законом;

· повноти і всебічності розгляду справ і обґрунтованості прийнятихним судових рішень – акти Конституційного Суду України приймаються відкритимголосуванням. Засідання вважається правомочним, якщо в ньому бере участь неменше двох третин складу Конституційного Суду України, а акт прийнятий, якщо занього проголосували не менше десяти суддів. Акти мають бути вмотивовані,викладені письмово, підписані усіма суддями, які брали участь у розглядісправи.

· рівноправності суддів.

КонституційнийСуд України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного ГербаУкраїни та своїм найменуванням

КонституційнийСуд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так івідмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних судівздійснюється в певних процесуальних формах, що зближує їх з судами загальноїюрисдикції. Спільними для них є більшість принципів судочинства. Відрізняютьсяконституційні суди від судів загальної юрисдикції за способом їх формування,складом і, головним чином, за характером справ, які вони вирішують. Предметомрозгляду конституційних судів є конституційні питання.

Незалежновід формального визначення правової природи конституційних судів, сама назвацих органів свідчить про те, що вони розглядаються як особливі органи правосуддя.Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в окремийрозділ. Цим підкреслюється значення Конституційного Суду як спеціального органуконституційної юрисдикції.

Конституційнеправосуддя, незалежно від організаційних форм його здійснення, вирішує завданнязахисту Конституції: забезпечення її верховенства, принципу розподілу влади,захист прав і свобод людини і громадянина.


2.2 Порядок формування КонституційногоСуду і його склад

Відповіднодо ст. 148 Конституції України Конституційний Суд України складається звісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, ВерховнаРада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддівКонституційного Суду України. Президент України проводить консультації з Прем'єр-міністромУкраїни та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддівКонституційного Суду України.

Призначеноюна посаду судді Конституційного Суду України вважається особа, про призначенняякої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем'єр-міністраУкраїни та Міністра юстиції України.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України,який призначався Президентом України, Президент України у місячний строкпризначає іншу особу на цю посаду.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного СудуУкраїни таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного СудуУкраїни вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної РадиУкраїни; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією провисунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються.Відповідний Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновкищодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеноїу встановленому порядку.

Призначеними на посади суддів Конституційного Суду Українивважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, алебільше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної РадиУкраїни. Якщо кілька кандидатів набрати однакову кількість голосів і після їхпризначення було б перевищено необхідне для призначення число суддів, щодо цихкандидатів проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України,який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України у місячнийстрок призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Головою Верховної Ради Українипідписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддівКонституційного Суду України.

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритимголосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатурина посади суддів Конституційного Суду України для включення з бюлетені длятаємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду Українивважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшістьголосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України.

Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищуєквоту для призначення на посади суддів Конституційного Суду України,призначеними вважаються кандидати, які за умов, визначених у частині другійцієї статті, набрати більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

Очолює діяльність та організовує роботу Конституційного СудуУкраїни його Голова., що обирається на спеціальному пленарному засіданніКонституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду лише на одинтрирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-якимчислом кандидатур, запропонованих суддями Конституційного Суду. У бюлетені можебути залишено не більше однієї кандидатури. Головою Конституційного Судувважається обраний кандидат, за якого проголосувало більше половиниконституційного складу суддів Конституційного Суду України. У разі якщозапропоновано більше двох кандидатів на посаду Голови Конституційного СудуУкраїни і жодного з кандидатів не було обрано, проводиться повторне голосуваннящодо двох кандидатів, які отримали більшість голосів. У разі якщо запропонованоне більше двох кандидатів на посаду Голови Конституційного Суду України іжодного з кандидатів не було обрано або Голову Конституційного Суду не було обранопри повторному голосуванні, проводяться нові вибори з висуванням іншихкандидатур на посаду голови Конституційного Суду (ст. 20 Закону). ОбранняГолови Конституційного Суду самими членами Конституційного Суду є додатковоюгарантією незалежності Конституційного Суду від інших гілок влади.

Доповноважень Голови Конституційного Суду України належить:

- організація роботи колегій суддів, комісій і секретаріату;

- скликання і проведення засідань, пленарних засіданьКонституційного Суду;

- розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпеченнядіяльності Конституційного Суду України і т. ін.;

ГоловаКонституційного Суду України має двох заступників, які обираються за поданнямГолови на один трирічний строк, таємним голосуванням. Заступники Голови КонституційногоСуду України виконують за дорученням Голови Конституційного Суду України окремійого повноваження. У разі відсутності Голови Конституційного Суду України абонеможливості здійснення ним своїх повноважень його обов’язки виконує заступник,який є старшим за віком. У разі відсутності обох заступників обов’язки ГоловиКонституційного Суду України виконує найстарший за віком суддя КонституційногоСуду України.

ВКонституційному Суді є секретаріат, який забезпечує організаційну,науково-експертну, інформаційну та іншу діяльність суду. Керівник секретаріатупризначається Конституційним Судом з числа громадян, які мають право на заняттяпосади професійного судді. Керівник Секретаріату конституційного Суду Українине може належати до політичних партій, мати представницьких мандат, братиучасть у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь які інші оплачуваніпосади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової викладацької татворчої. Керівник та інші посадові особи секретаріату Конституційного СудуУкраїни є державними службовцями.

Ускладі Конституційного Суду України утворюються дві колегії суддів: колегія длярозгляду питань про відкриття провадження за конституційними поданнями іколегія для розгляду питань про відкриття провадження за конституційнимизверненнями. Колегії суддів Конституційного Суду України у справах законституційним поданням та конституційним зверненням більшістю голосів суддів,які входять до їх складу, приймають процесуальну ухвалу про відкриттяпровадження у справі в Конституційному Суді України або про відмову в такомупровадженні (ст. 48, 49 Закону)

КонституційнийСуд України на своєму засіданні створює постійні комісії, які є допоміжнимиорганами з питань внутрішньої діяльності суду. Конституційний Суд України можестворювати також тимчасові комісії для додаткового дослідження питань,пов’язаних з провадженням по справах.

1) Функції і повноваження Конституційного Суду

Основнимифункціями Конституційного Суду України є вирішення питання про відповідністьзаконів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумаченняКонституції України та законів України.

Згідноз Конституцією України (ст. 150, 151), та ст. 13 Закону доповноважень Конституційного Суду України належить прийняття рішень і дачависновків у справах щодо:

· конституційності (відповідності Конституції) законів та іншихправових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів КабінетуМіністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.Право на таке звернення до Конституційного Суду мають: Президент України, неменш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, УповноваженийВерховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

· офіційного тлумачення Конституції України та законодавстваУкраїни. Мета такого тлумачення полягає в необхідності єдиного розуміння ізастосування Конституції та законів. Тлумачення Конституційного Суду України єофіційним і обов’язковим для всіх суб’єктів правовідносин. Конституція України,на жаль, не вказує тих суб’єктів, що мають право на звернення з цих питань доСуду. Здійснюючи тлумачення закону, Конституційний Суд України тільки створюєнеобхідні умови для однакового і неухильного виконання законів. Його рішеннямає відповідати не лише букві, а й духові закону, загальним принципам права.Проте під виглядом тлумачення не повинні ухвалюватись рішення, які за змістомстворюють нову правову норму;

· відповідності Конституції України чинним міжнародним договорамУкраїни або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради длянадання згоди на їх обов'язковість. Маються на увазі міжнародні договориУкраїни які вже діють а також ті, що вносяться на ратифікацію до Верховної РадиУкраїни. Звертатися із запитом до Конституційного Суду України мають правоПрезидент України та Кабінет Міністрів України. Конституційний Суд виноситьсвоє рішення у вигляді висновку;

· додержання конституційної процедури розслідування і розглядусправи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Згідно зі ст. 111Конституції Президент України може бути усунений з поста в порядку імпічментуВерховною Радою України в разі споєння ним державної зради, або іншого злочину.Запит про такий висновок можливий, якщо рішення про обвинувачення Президентабуде прийнято Верховною Радою України не менш як двома третинами від їїконституційного складу;

· вирішення спорів про компетенцію – сюди відносяться спори прокомпетенцію між Президентом, Верховною Радою, та Кабінетом Міністрів, вищимидержавними органами України там Автономної Республіки Крим та ін.;

· повноваження, що здійснюються з питань скарг на порушенняконституційних скарг і свобод громадян. Таким правом звернення доконституційного Суду користується Уповноважений Верховної Ради України з правлюдини. Прийняття до розгляду такої скарги можливе, якщо чинне законодавствопорушує конституційні права і свободи громадян, та в інших випадках. Длявирішення покладених на нього функцій Конституційний Суд України має необхідніповноваження, в тім числі й процесуально – процедурного характеру. Так він маєвитребувати від органів законодавчої, виконавчої влади надання будь-якихдокументів чи інформації, що має відношення до справи, яка підлягає розглядуКонституційним Судом, викликати свідків, експертів посадових осіб, участь якихдасть можливість забезпечити повний та всебічний розгляд справи;

Доповноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законностіактів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим таорганів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені докомпетенції судів загальної юрисдикції.

Підставамидля прийняття Конституційним Судом рішення щодо неконституційності правовихактів повністю чи в їх окремих частинах є їх невідповідність КонституціїУкраїни; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду,ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноваженьпри їх прийнятті.

Зпитань своїх повноважень Конституційний Суд приймає рішення й висновки. РішенняКонституційний Суд приймає за результатами розгляду справ щодо конституційностізаконів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актівКабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанінеконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судомрішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завданафізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними,відшкодовується у встановленому законом порядку.

ВисновкиКонституційний Суд дає у справах з питань офіційного тлумачення Конституції тазаконів України; про відповідність Конституції України чинних міжнароднихдоговорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Радидля надання згоди на їх обов'язковість; щодо додержання конституційноїпроцедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України зпоста в порядку імпічменту.

Рішенняі висновки Конституційного Суду підписуються не пізніше семи днів післяприйняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочогодня після їх підписання.

Рішенняі висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов'язковими до виконання. Уразі необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновкупорядок і строки їх реалізації, а також покласти на відповідні державні органиобов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Невиконаннярішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собоювідповідальність згідно з законом.

Важливезначення має питання про те, з якого моменту втрачає чинність нормативний акт,визнаний органом конституційного правосуддя неконституційним. По-перше, зпевної дати в майбутньому, вказаному в рішенні органу конституційноїюрисдикції. По-друге, з моменту прийняття рішення органом конституційногоправосуддя; такий порядок закріплений Конституцією України (ст. 152) ічинним законом про Конституційний Суд України (ст. 73).


2.3 Порядок діяльності Конституційного Судуі процедури розгляду ним справ

Формамизвернення до Конституційного Суду як вже зазначалося є конституційне подання іконституційне звернення.

Конституційнеподання – це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правовогоакту чи його окремих положень неконституційними, про визначенняконституційності міжнародного договору, про необхідність офіційного тлумаченняКонституції та законів України, а також звернення Верховної Ради про дачувисновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розглядусправи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Конституційнезвернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду України пронеобхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метоюзабезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини ігромадянина, а також прав юридичної особи.

Конституційнийсуд вправі відмовити у відкритті провадження у справі за таких підстав:відсутність встановленого законодавством права на конституційне подання чиконституційне звернення; невідповідність конституційного подання,конституційного звернення вимогам, передбаченим законодавством; непідвідомчістьКонституційному Суду питань, порушених у конституційному поданні абоконституційному зверненні.

Назасіданнях Конституційного Суду розглядаються всі питання, що потребуютьвирішення Конституційним Судом, крім тих, що вирішуються на його пленарнихзасіданнях.

Длязабезпечення повноти розгляду справи Колегія суддів Конституційного Суду підчас підготовки справи, Конституційний Суд в процесі провадження у справі маютьправо витребувати від Верховної Ради, Президента, Прем'єр-міністра,Генерального прокурора, суддів, місцевих органів державної влади, органів владиАвтономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб,підприємств і організацій усіх форм власності, політичних партій та іншихоб'єднань громадян і окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншівідомості, що стосуються справи. Колегія суддів і Конституційний Суд маютьправо викликати посадових осіб, експертів, свідків, громадян, участь якихповинна забезпечити об'єктивний і повний розгляд справи.

Учасникамиконституційного провадження є суб'єкти права на конституційне подання іконституційне звернення, їхні представники, а також залучені КонституційнимСудом до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти таперекладачі. У Конституційному Суді України провадження ведеться, рішення іухвали приймаються, висновки даються та оприлюднюються державною мовою.Учасники конституційного провадження, які не володіють державною мовою маютьправо користуватися послугами перекладача. Строк провадження у справах законституційним поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а законституційним зверненням – шести місяців. У разі провадження за конституційнимподанням, яке визнане Конституційним Судом невідкладним, строк розгляду такогоподання не повинен перевищувати одного місяця.

Законпро Конституційний Суд України регулює, крім загальних положень діяльностіКонституційного Суду, процедури розгляду ним певних категорій справ. Основноюфункцією органів конституційного правосуддя є здійснення контролю задодержанням Конституції в процесі правотворчої діяльності шляхом перевіркиправових актів з точки зору їх відповідності Конституції. Тому Закон проКонституційний Суд України першим регулює порядок провадження у справах щодоконституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актівПрезидента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим. Суб'єкти права на конституційне подання з цих питаньнаправляють до Конституційного Суду конституційні подання, в яких викладаютьсяаргументи і стверджується про неконституційність відповідних актів, визначаютьдо трьох представників для участі у розгляді справи. Конституційний Судобов'язково залучає до участі в провадженні у справі представників органіввлади, акти, яких оспорюються щодо їх конституційності. У разі якщо ці акти абоїх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України,вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняттяКонституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Іншимвидом справ, що розглядається Конституційним Судом, є провадження у справахщодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноваженьконституційних органів державної влади України, органів влади АвтономноїРеспубліки Крим та органів місцевого самоврядування. Підставою дляконституційного подання є наявність спору стосовно повноважень вказанихорганів, якщо один із суб'єктів права на конституційне подання, визначених уст. 40 Закону (Президент, не менше як сорок п'ять народних депутатівУкраїни, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, ВерховнаРада Автономної Республіки Крим), вважає, що правові акти, якими встановленоповноваження зазначених органів, не відповідають Конституції України. Урезолютивній частині рішення Конституційного Суду дається висновок щодоконституційності правового акту, яким встановлено повноваження конституційнихорганів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим таорганів місцевого самоврядування.

КонституційнийСуд розглядає також справи щодо конституційності актів про призначення виборів,всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній РеспубліціКрим. Предметом розгляду Конституційним Судом є питання щодо конституційностіправових актів Верховної Ради України, актів Президента України та правовихактів Верховної Ради Автономної Республіки Крим про призначення виборів,всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній РеспубліціКрим. У разі визнання таких актів неконституційними у рішенні КонституційногоСуду зазначається про припинення діяльності всіх органів, які були створені дляпроведення цих виборів чи референдумів, про знищення бюлетенів, агітаційнихматеріалів і про припинення фінансування заходів щодо проведення виборів чиреферендумів та повернення державі перерахованих, але не використаних коштів.

Наступнимвидом справ, які розглядаються Конституційним Судом, є провадження у справахщодо відповідності законів та інших правових актів Верховної Ради України,актів Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим конституційним принципам і нормам стосовно прав та свободлюдини і громадянина. Підставами для порушення питання про відкриттяпровадження у справі щодо відповідності норм чинного законодавства принципам інормам Конституції України стосовно прав і свобод людини і громадянина єнаявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених увстановленому порядку законів, інших правових актів; виникнення спірних питаньщодо конституційності правових актів, і виявлених у процесі загальногосудочинства; виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів,виявлених органами виконавчої влади в процесі їх застосування та УповноваженимВерховної Ради України з прав людини у процесі його діяльності. У разівиникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності нормизакону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється івідкривається конституційне провадження, справа розглядається КонституційнимСудом невідкладно.

Предметомконституційного провадження у справах щодо конституційності норм законів, якимисуперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людиниі громадянина, є вирішення спірних питань конституційності норм двох чи більшезаконів або актів міжнародного права, визнаних обов'язковими на території України,що встановлюють різний порядок реалізації одних й тих самих конституційних правта свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх використання. У рішенніКонституційного Суду визначається, норми якого закону є конституційними, аякого – неконституційними і нечинними.

КонституційнийСуд розглядає справи й дає висновки щодо конституційності чинних міжнароднихдоговорів України та міжнародних договорів України, що вносяться до ВерховноїРади України для надання згоди на їх обов'язковість. Питання щодо конституційностічинного міжнародного договору розглядається Конституційним Судом законституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України. У разідачі висновків про невідповідність міжнародного договору Конституції УкраїниКонституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує також питання щодонеконституційності цього договору чи його окремих частин. Питання щодоконституційності міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради Українидля надання згоди на їх обов'язковість, розглядаються Конституційним Судом законституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України доприйняття Верховною Радою України відповідного закону. Відкриттяконституційного провадження у цих справах зупиняє розгляд Верховною РадоюУкраїни питання щодо надання згоди на їх обов'язковість.

Підставоюдля відкриття конституційного провадження у справі щодо додержанняконституційної процедури розслідування і розгляду справи про усуненняПрезидента України з поста в порядку імпічменту є конституційне подання ВерховноїРади України з даного питання. На підставі аналізу поданих Верховною РадоюУкраїни документів і матеріалів Конституційний Суд дає відповідний висновок. Взарубіжних країнах органи конституційного правосуддя грають різну роль упроцедурі імпічменту. В одних країнах вони дають лише висновки з різних питань,пов'язаних з процедурою імпічменту, в інших – безпосередньо вирішують питанняпро усунення глави держави з поста на підставі звинувачення, висунутогопарламентом.

Підставоюдля конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України тазаконів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні,офіційній інтерпретації положень Конституції та законів України. Підставою дляконституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та законівУкраїни є наявність неоднозначного застосування положень Конституції абозаконів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єктправа на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело допорушення його конституційних прав і свобод. У резолютивній частині висновкуКонституційного Суду офіційно тлумачаться положення Конституції та законівУкраїни, щодо яких було подано конституційне подання чи конституційнезвернення. У разі, якщо при тлумаченні Закону України його окремих положень)була встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України,Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує питання щодонеконституційності цього Закону.


3. Гарантіїдіяльності суддів конституційного Суду України

Судді Конституційного Суду України при здійсненні своїхповноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуютьсяцим Законом, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень,що є предметом розгляду Конституційного Суду України.

Особа судді Конституційного Суду України є недоторканною.

Суддя Конституційного Суду України не може бути затриманий чизаарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувальноговироку судом.

Судді Конституційного Суду України не несуть юридичноївідповідальності за результати голосування або висловлювання у КонституційномуСуді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чинаклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків КонституційнимСудом України.

Судді Конституційного Суду України одержують заробітну плату такористуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законамиУкраїни щодо статусу суддів.

Повноваженнясудді, його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при введеннівоєнного або надзвичайного стану в Україні.

Повноваженнясудді припиняються у разі (ст. 23 Закону)

1) закінчення строку призначення;

2) досягнення суддею 65 річного віку;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення, пов’язаного із вступом його в політичну партію,зайняттям підприємницькою діяльністю (невиконання вимог передбачених ч. 2ст. 16 Закону);

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення за власнимбажанням.

Незалежністьі недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У разіколи повноваження судді Конституційного Суду України були припинені відповіднодо пунктів 1 і 3 частини першої статті 23 цього Закону, за ним зберігається довиходу на пенсію за віком, вісімдесят відсотків грошового утримання та іншівиди матеріального забезпечення, якими користується суддя Конституційного СудуУкраїни.


Висновок

Успіхукраїнської демократії не буде залежати від наявності чи відсутностіконституційного суду. В Україні поки немає багатьох елементів демократичноїсистеми, які мають важливе значення. Проте серед неодмінних умов функціонуваннядемократичної системи вперше з'явився механізм, що забезпечує ефективний захистконституційних прав і свобод, у той час як протягом 70 років авторитарністьРадянської влади перешкоджала розвитку інститутів, здатних вирішити подібнузадачу. Український Конституційний Суд є єдиним органом юрисдикції, здатнимвиносити остаточні і не підлягаючі заперечуванню рішення. Якщо в перші рокидіяльність Суду була надто обережна, то зараз при наявності ряду позитивнихзмін, Суд показав, що він у стані і захищати індивідуальні права, і обмежуватиперевищення влади на державному рівні, що вже саме по собі є істотнимдосягненням.

КонституційнийСуд – важливий елемент політичної системи. Він слугує забезпеченню політичноїстабільності, розвитку політичних процесів у встановлених Конституцією межах.При цьому, політична функція Суду може і повинна здійснюватися тільки у формісудового розгляду. Саме в цьому випадку позиція Суду як арбітра, чипосередника-миротворця має правове значення і тягне юридичні наслідки,обов'язкові для сторін конституційної суперечки.

Головнаособливість і важлива відмінність Конституційного Суду України від судівзагальної юрисдикції й арбітражних судів у тім, що Конституційний Суд України –це не тільки судовий орган, але і такий конституційний орган, якому наданеправо у встановлених Конституцією і законом формі і межах здійснювати контрольнад органами законодавчої і виконавчої влади, а в опосередкованому вигляді – інад іншими судовими органами, а в даному змісті він сам представляє вищудержавну владу. Цією якістю обумовлена інтегруюча роль Конституційного Суду якгаранта політичної стабільності в суспільстві і державі та хранителядовгострокових конституційних цінностей.

Проаналізувавшиосновні правові принципи й основи діяльності Конституційного Суду України яприйшла до висновку, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного судочинстваКонституційний Суд має необхідні повноваження й інструменти для виконання своєїпершорядної задачі – захисту конституційних основ суспільного ладу іконституційних прав громадян України. Незважаючи на деякі складності ворганізації судової практики, головна проблема ефективності роботиКонституційного Суду в Україні укладається не в недоліках процедури конституційногосудочинства чи конституційного законодавства, а в забезпеченні виконання рішеньСуду, що часом відкрито ігноруються як суб'єктами держави, так і галузямидержавної влади. Невиконання судових рішень – характерна риса всьогоукраїнського правопорядку. Законність в державі, у тому числі і конституційну,повинні забезпечувати не Конституційний Суд, а виконавча влада, прокуратура,правоохоронні відомства. Конституційний суд – це фактично вища й останняінстанція, і він повинен вступати в дію лише тоді, коли не спрацьовує вся іншасистема влади чи правосуддя.

Такимчином, краща гарантія виконання рішень Конституційного Суду – не примус, атакий стан суспільної свідомості, при якому в жодного органу, посадової особичи громадянина, не виникало бажання діяти всупереч цьому рішенню. Під «такою»суспільною свідомістю я маю на увазі підвищення рівня правової культури.



Література

1.  КонституціяУкраїни

2.  Закон України «ПроКонституційний Суд України»

3.  Бойко В. НоваКонституція і судова влада. Право України. – 1997.

4.  Право України 1998 р.№5/ Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України.

5.  Лисенков С.Л.Конституція України: матеріали до вивчення – Київ Либідь 1997 р.

6.  Мишин А.А. Конституционное(государственное) право зарубежных стран. – М., 1998.

7.  Погорілко В.Ф.Конституційне право України – Київ Наукова думка 1999 р.

8.  Конституційнеправо України. За редакцією В.Ф. Погорілка. Київ. Наукова думка. 2000 р.

9.  В. СкоромохаКонституційний Суд України: досвід і проблеми. // Право України 1999. №1

10. Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.0. Конституційний Суд України–

11. Київ Ін Юре 1997 р.

еще рефераты
Еще работы по государству и праву