Реферат: Інтелектуальна власність

/> РЕФЕРАТ:Інтелектуальнавласність
1.      Поняття інтелектуальноївласності/> 1.1.   Інтелектуальна власність якрезультат творчої діяльності

Інтелектуальна власність у широкомурозумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальноїдіяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Інтелектуальна діяльність – це творча діяльність,а творчість – це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щосьякісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чимвищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати йоготворчої діяльності – інтелектуальна власність.

Для людини характерні два види творчості– художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художнітвори. Результатом технічної творчості – винаходи, торговельні марки,комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчостівикористовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини,формування його світогляду. Результати ж технічної творчості застосовуютьсяпереважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищеннютехнічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечуютьконкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.

За сформованою історичною традицієюрезультати технічної творчості називають об’єктами права промислової власності,або «промисловою власністю». Поняття «промислова власність»іноді помилково ототожнюється з матеріальними об’єктами промисловості –будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність – цевид інтелектуальної власності. Слово «промислова» у цьомусловосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що воназастосовується, головним чином, у промисловості, що є сектором економіки,зацікавленим в ній.

Підкреслимо, що під інтелектуальноювласністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, аправо на цей результат. На відміну від матеріальних об’єктів, тобто таких, щоможна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути надотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об’єктом.

З цього випливає низка важливихнаслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об’єктів, інтелектуальноювласністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесібесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашогоспіврозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального об’єкта,неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим об’єктом. Відмінностіспостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнеромкомп’ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одномукомп’ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності,то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

/> 

1..2   Інтелектуальна власністьяк право

Якщо інтелектуальна власністьнематеріальна, то що є об’єктом власності? Об’єктом власності є право нарезультати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. Зодного боку, творець (автор) нематеріального об'єкта власності і творецьматеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право нарезультат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливістьрозпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам,тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом).З іншого боку, поряд з майновим правом, існує деяке духовне право творця нарезультат творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупністьособистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхньоговласника в силу їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове(економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця(переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне(немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншійособі.

Таким чином, право інтелектуальноївласності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися,права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право нанедоторканість твору тощо) (рис. 1).

/>


Рис. 1 Права інтелектуальної власності

Деякі науковці вважають, що правоінтелектуальної власності – це виключне право правовласника дозволяти абозабороняти іншим особам користуватися результатами творчої діяльності. Але вукраїнському законодавстві закріплена конструкція права інтелектуальноївласності, що відображені на рис. 1. Тому в подальшому ми будемо користуватисясаме таким поняттям права інтелектуальної власності.

Майнові й особисті (немайнові) права нарезультат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені,утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права найважливіша особливість інтелектуальноївласності.


2. Еволюціяінтелектуальної власності

 2.1 Еволюція промислової власності

Одна з основних властивостейінтелектуальної власності полягає в тому, що вона повинна приносити матеріальнучи іншу користь. Це може бути додатковий прибуток, отриманий від використанняінтелектуальної власності у сфері матеріального виробництва. Інодіінтелектуальна власність у явному вигляді може не приносити прибутку, але,створюючи додаткові труднощі для конкурентів, полегшує тим самим просуваннявласних товарів і послуг на ринок. Нарешті, вона може сприяти духовномурозвитку громадян.

Однак для того щоб одержати ту чи іншукористь від права на об’єкт інтелектуальної власності (ОІВ), необхідно спочаткуйого створити, а для цього потрібно затратити фінансові, людські та іншіресурси. Тому якщо на даному підприємстві розроблена нова технологія одержаннявиробів з використанням власного ОІВ, а конкурент почав незаконно виготовлятиці ж вироби за цією самою технологією, то його вироби виявляться дешевшими, аотже і більш конкурентноздатними. Таким чином, творець об'єкта інтелектуальноївласності опиниться у невигідному становищі.

Мабуть, уперше на цю обставину звернулиувагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на початку XIVстоліття королівською владою там надавалися особливі привілеї особам, щозаймалися створенням нових виробництв. Така підтримка прийняла форму даруванняособі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологієюпротягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давалорозробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Королівство, у свою чергу,одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню його економічногоположення.

Такі права закріплювалися документом, щоназивався патентною грамотою, що означало «відкритий лист», оскількивін мав печатку в кінці, а не на згорнутому листі. Згодом наданням такого правастали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю. З'явилисяпротести, і питання, пов'язані з патентами, стали вирішувати в судовомупорядку. Класичним прецедентом стала «Справа виробників сукна зІпсвіча» (1615 р.), при слуханні якої було заявлено: «Але якщо людинапривнесла в королівство новий винахід або нове ремесло, ризикуючи при цьомужиттям і майном і затративши свої засоби тощо, чи якщо людина зробила новевідкриття, то в подібних випадках король своєю милістю і прихильністю увідшкодування його витрат може подарувати йому привілей користатися такимремеслом чи промислом тільки визначений час, тому як на початку людикоролівства перебувають у неведенні щодо цього ремесла і не мають ні знань, нінавичок, щоб користатися ним. Але коли термін патенту минає, король може зновуподарувати його».

Для того щоб покінчити із зловживаннямдаруванням особливих прав, у 1628 році був прийнятий статус про монополії.Відповідно до цього статусу, не мали сили всі монополії, дарування і пільги, завинятком «будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на термін, якийдорівнює 14 рокам чи менше, що повинні від цього часу видаватися на виключнеправо на виготовлення будь-якого виду нових виробів у межах цього королівствадійсному і першому винахіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачітаких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був користатися».

Зрозуміло, згодом система патентногоправа була багато в чому удосконалена. Але, як ми бачимо, уже на початку XVIIстоліття були закладені його основи. Патенти, як вид інтелектуальної(промислової) власності використовуються дотепер як інструмент, що регулюєстворення і передачу нових технологій.

Іншим об'єктом промислової власності,історія якого виходить з глибини століть, є торговельні марки. Такі знаки увигляді символів зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними чиставилися скотарями як «клейма» на тварині в давні часи. Однак,незважаючи на поважний вік, вони реалізували важливий елемент законодавства протоварні знаки, що діє донині, а саме: фіксували зв'язок між товаром івиробником.

Термін «товарні знаки»(торговельні марки) почали вживати тільки в ХІХ столітті. З цього ж часу вонистали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доведенні їх до покупця,розширенні торгівлі. Однак чим ширше застосовували торговельні марки, тим більшебуло випадків їхнього незаконного копіювання. Тому в середині минулого століттяанглійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень. Такнародилася знаменита заборона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мавправа видавати свої товари за товари іншої особи.

У 30-40-х роках ХХ століття було восновному завершено розвиток законодавства про торговельні марки (Німеччина,1936 рік; Британія, 1938 рік; США, 1946 рік). Ці закони в основних рисах невтратили чинності і на сьогодні

еще рефераты
Еще работы по государству и праву