Реферат: Слідча дія - пред'явлення для впізнання

ЗМІСТВСТУП____________________________________________________1

1. ПОНЯТТЯ СУТНІСТЬ І ВИДИ ПРЕД´ЯВЛЕННЯ

ДЛЯ ВПІЗНАННЯ________________________________________2

2. УЧАСНИКИ ПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ___________7

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СЛІДЧИМПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ. ЗАСТОСУВАННЯ ФОТО ТА ВІДЕОЗЙОМКИ_____________10

4. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ

ПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ______________________22

ВИСНОВОК_______________________________________________24СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ______________________25

ВСТУП

Пред’явлення, для впізнання, яксамостійна слідча дія, було вперше закріплена в кримінально-процесуальномукодексі України в 1961 році. Слідча і судова практика розширили коло об’єктіввпізнання, удосконаливши тактику проведення цієї слідчої дії на досудовому і судовому слідстві.

Тема даної курсової роботизацікавила мене тим, що пред’явлення для впізнання широко застосовується прирозслідуванні таких небезпечних злочинів, як вбивство, розбій, грабіж,розкрадання майна, рекет, хабарництво, згвалтування і т.п. де, в більшостівипадків пред’являються об’єкти, які стають речовими доказами і за допомогоюяких вирішується успіх в розслідуванні справи. Так наприклад, прирозслідуванні вбивства пред’явлення для впізнання трупа невідомої особи ізнаряддя вбивства, виявлених на місті події, будуть першими слідчими діями, задопомогою яких можна встановити особу потерпілого і злочинця, що забезпечуєуспіх розкриття злочину. Безумовно, що ця слідча дія може вважатисязаконною і дає користь лише у випадку, коли буде проведена відповідно до вимогкримінально процесуальних норм.

1. ПОНЯТТЯ СУТНІСТЬ І ВИДИПРЕД´ЯВЛЕННЯ

ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

Пред’явлення длявпізнання є актом індивідуальної ідентифікації і базується на сприйнятті ізапам’ятовуванні очевидцями події, характерних ознак об’єкта і впізнанні йогопо цих ознаках. У цьому випадку впізнаючий в думках порівнює ознаки об’єкта,які він спостерігав раніше, з ознаками пред’явленого йому об’єкта і на основіцього робить висновки про наявність або відсутність тотожності. З цього слідуєвисновок, що для впізнання можуть пред’являтися тільки такі об’єкти, які особа,що пізнає безпосередньо сама сприймала в минулому в зв’язку з подією, якарозслідується. Інакше кажучи, це є варіант ототожнення по пам’яті.

Об’єктами впізнанняможуть бути: пред´явлення особи для впізнання (ст. 174) і пред’явленняпредметів для впізнання (ст. 175). Пред’явлення для впізнання трупів, або їхчастин, предявлення для впізнання тварин законом не передбачено. Однак провпізнання трупа в законі мова не йде, хоча тактичні прийоми впізнання цихоб’єктів відрізняються. Цілком очевидно, виникла необхідність в змінах окремих процесуальних норм, які регламентували б пред’явлення для впізнаннятрупа і тварин, оскільки слідча і судова практика в цьому надто зацікавлені.

Закон повинен передбачитиможливість пред’явлення для впізнання об’єктів як в натурі, так і по зображеннюна фотознімках, кіноплівці, відеокасетах. Це обумовлюється тим, що не завжди єможливість пред’явити об’єкт в натурі (труп вже похований, а ті що впізнаютьсязнаходяться в лікарні) і тоді впізнання цілком можливо по фотознімках.Нарешті, впізнання особи по ході краще проводити по відеозаписах, на якихзафіксована хода різних осіб, без показу їх обличчя, Необхідно відмітити, що публікаціяв газетах, спеціальних плакатах портретів злочинців, показ їх по телебаченню зметою розшуку не переслідує цілей впізнання, а є одним із способівоперативно-розшукових заходів і не має доказового значення.

Закон передбачаєможливість пред’явлення будь якої особи для впізнання свідкові, потерпілому,обвинуваченому або підозрюваному. У слідчій практиці найбільш пошириними євпізнання потерпілим обвинуваченого, що обумовлюється контактом, в якому вониперебували в момент скоєнння злочину[1].

Впізнання людини можливе:

а) по анатомічних ознаках будовиобличчя і тіла та особливих прикметах.,

б) по голосу і особливостяхмови.,

в) по ході.

У кожному з цих випадківпред’яаленню для впізнання передує допитий впізнаючого. У ст. 147 КПК Українизаписане: в разі необхідності предявлення якої небуть особні для впізнаннясвідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий спочаткудопитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особ, а також про обставини,при якихупізнаючий бачив цю особу, про що складається протокол допиту[2].

Слідчий починаючи поведенняпред’явлення для впізнання, пояснює учасникам цієї слідчої дії їх права таобов’язки. А саме, необхідно розяснити вимоги закону про пред’явлення длявпізнання тільки тих осіб які схожі між собо, звернути увагу присутніх, що данувимогу закону виконано. Необхідно це для того щоб поняті і пред’являємі особимогли своєчасно зробити заяву, якщо в підборі пред’являємих громадян буладопущена помилка.

Важливим тактичним прийомомпред’явлення для впізнання є розміщення особи яка підлягає впізнанню, середінших осіб, тієї ж статі в кількості не менше трьох, які не мають різких відміну зовнішності та одягу (ст. 174 КПК).

Місце серед інших осіб, щопре’являються, впізнаваний повинен вибрати сам, така тактовна рекомендаціязакону зобов’язує слідчого, в присутності понятих, до початку пред’явлення длявпізнання запропонувати впізнаваному вибрати певне місце серед осіб, якіпред’являються. Ця важлива обставина обов’язково фіксується в протокоті ігарантує об’єктивність впізнання.

Після того, як впізнаваний займемісце серед предявлених громадян, слідчий, не покидаючи свого кабінету, черезпомічника або по телефону викликає впізнаючого, який зазвичай знаходиться всусідній кімнаті. Стан пред’являєммих може бути змінено по бажанню впізнаючогоабо за розсудом слідчого. Для зручності розглядання впізнаючим прикметприд’являємих, слідчий може запропонувати їм встати, пойти деяку відстань,виконати певні рухи, задати запитання для того щоб впізнаючий почув особливостімови і голосу пред’являємих. Не припустимі прийоми які спрямовують увагу впізнаючогона особу, яка підлягає впізнанню, т.б. прийоми наводящого характеру. Підганятивпізнаючого при проведенні впізнання не можна.

Для того, щоб дізнатись увпізнаючого про результати його спостережень, необхідно задати йому питанняприблизно в такій формі: «Чи не впізнаєте ви кого-небудь з предявленихгромадян?» Після позитивної або негативної відповіді слідчий продовжує ставитиуточнюючі, деталізуючі запитання, відповідаючи на які впізнаючий міг бинайбільш повно розкрити своє судження. Якщо він впізнав кого-небудь зпредявлених громадян, то по проханню слідчого вказує рукою на ту людину, щобвсім присутнім було зрозуміло, про кого йде мова. Після цього слідчий пропонуєвпізнаючому назвати прикмети, за якими він впізнав вказаного їм громадянина. Зпервісної відповіді буває тяжко зробити висновок про ступінь впізнання- чиототожнений впізнаваний або впізнаний як особа схожа, і тим самим встановленолише групову приналежність. Тоді слідчий, задаючи уточнюючі, а іноді іконтрольні запитання, повинен добитися від впізнаючого розкриття іобгрунтування його судження про впізнання.

У випадку впізнання слідчийзобовязаний поставити перед впізнаючим запитання, чи не бачить він яких небудьзмін в зовнішньому вигляді впізнаваного, якщо такі є, то в чому конкретно вонивиражені. У впізнаючого зясовується, скільки разів раніше і при яких обставинахвін бачив впізнаваного. Він не повинен повторювати свої попередні показання уповному обсязі, оскільки все вже зафіксовано в протоколі допиту. У поясненнівпізнаючого повинні міститися короткі відомості про характер злочину іконкретної дії впізнаваного. Виключення становлять справи про згвалтування.Потерпіла по справам цієї категорії вправі не характерезувати при впізнаннізлочинця події при якій вона постраждала, оскільки це компроментує її в очахприсутніх громадян

При заяві впізнаючого про те,що він нікого з предявлених громадян не впізнав, необхідно зясувати, на чомугрунтується висновок впізнаючого, або він не памятає образ людини, яку вінраніше спостерігав, або добре памятає його і бачить, що серед предявлених осібнемає тієї, яку він бачив колись. Якщо впізнаючий стверджує, що середпредявлених осіб немає тієї яка підлягає впізнанню, необхідно уточнити, в чомувін бачить різницю і чи є схожість між окремими рисами предявлених з тієюлюдиною, образ якої він памятає. Відповідь на це запитання допомагає слідчому в подальшому найбільш правельно організувати розшук злочинця, точніше скластийого словесний портрет.

У практиці зустрічаютьсявипадки, які можна назвати непередбаченими впізнаннями, наприклад, коли впізнаючий вкаже як на особу ним впізнану, на кого-небудь з громадян, в числіяких находеться впізнаваний, або на понятого. Однак слідчий повинен вислухативсі доводи впізнаючого і не дивлячись на те, упевнений він чи ні, що вийшлапомилка, проводити слідчі дії, спямовані на перевірку показань впізнаючого.

Непередбачене впізнанняможе статися і тоді, коли свідок або потерпілий при випадковій зустрічі вмісці проведення розслідування впізнає особу, підлягаючу впізнанню. У такомувипадку предявлення для впізнання втрачає сенс, а пояснення про впізнання фіксується при допиті.

Бувають випадки, коли черездеякий час після пред´явлення для впізнання і фіксації отриманих результатів впізнаючий звертається із заявою, що він припустився помилки. Нове судженнявпізнаючого завжди потребує перевірки. У тому і іншому випадку бувшийвпізнаючий повинегн бути допитаний. У ході допиту необхідно зясувати, коли іна основі чого. Він прийшов до таких висновків. Якщо допитаний нановогромадянин заявив, що серед предявляючихся був той чоловік, якого вінзапамятав, але внаслідок певних причин (які він пояснює на новому допиті) вінзаявляє про невпізнання, необхідно буде провести повторне предявлення длявпізнання в присутності і з участю тих самих осіб.

Особу також можливо впізнати іпо індивідуальних функціональних ознаках, а саме: по голосу і мові, по ході. Утаких випадках, коли впізнаючий запамятав особливості голосу і мови злочинця.

2. УЧАСНИКИ ПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯВПІЗНАННЯ.

У ст. ст. 174, 175 КПК Українипрямо вказано, що пред’явлення для впізнання проводиться в присутностіпонятих. Там же встановлюється і їх кількість — упізнаня проводиться із залученнямдвох понятих. Про більшу кількіст понятих в законі не вказується. Присутністьпонятих припроведенні пред’явлення для упізнання є одним із засобів, якізабеспечують об’єктивність показань впізнаючої особи.

Відсутність понятих у рядівипадків надає пред’явленню для упізнання не процесуальний характер іперетворює його з процесуальної дії в оперативно розшукове міроприємство,результати якого не можуть бути доказом по справі.

Неприпустемо запрошувати вякості понятих осіб, котрі:

а) зацікавлені прямо або побічноувирішенні розслідування злочину;

б) мають близьке відношення довпізнаваючої або впізнаваємої особи або в якійсь мірі залежать від них;

в) являються робітникамипрокуратури або міліції;

г) за своїми фізичними абопсихічними даними не взмозі правильно сприймати і передавати, що відбувається в ході предявлення обєкту;

д) являються людьми, серед якихпредявляється особа, яка підлягає впізнанню.

Запрошуючи понятих бутиприсутніми при впізнанні, необхідно розяснити їм їх роль. Необхіднопопередити, що вони, можливо, будуть пізніше викликані до суду і запропонуватиуважно слідкувати за тим як буде проводитись предявлення обєкту.

Фахівець, педагог, психологможе бути запрошений у випадках, коли упізнаючим є не повнолітній у віці до 14років. При цьому доцільно, щоб один і той же фахівець брав участь і при допитінеповнолітнього, і при проведенні пред’явлення для впізнання. Дотримання цієїумови дозволить найбільш повно вирішити задачу, що стоїть перед фахівцем в цихдвох слідчих діях, об’єднаних однією метою — ототожнення людини, і полягає внаданні допомоги слідчому в отриманні правильного свідчення у малолітньогосвідка, а також в забезпеченні додаткових правових гарантій даного суб’єкта.При цьому фахівець бере участь як у проведенні слідчої дії, так і при їїпідготовці.

Готуючись до участі в допитімалолітнього, попереднього пред’явленню для впізнання, він насамперед вивчаєобставини справи, пов’язані з характеристикою особистості малолітнього і умовамисприйняття події, пов’язаної із злочином. На самому допиті фахівець,використовуючи знання дитячої психіки, повинен помогти слідчому отримати більшточні відомості про зовнішній вигляд встановлюваної особи, яка підлягає надаліпред’явленню для впізнання.

Практика свідчить про великіускладнення, виникаючі при отриманні від малолітнього відомостей про «словесний портрет», прикметах встановлюваної особи. Внаслідок свого розвиткудіти часто не в змозі описати не тільки приватні ознаки зовнішності (розміри,контури, форму окремих частин тіла), але і загальні (зріст, вік, статура).Однак при всьому цьому вони добре памятають і можуть впізнати людину, про якуїх питають.

У процесі предявлення длявпізнання фахівець має право за попередньою домовленістю зі слідчим задаватималолітньому впізнаючому уточнюючі, деталізуючі питання, які стосуютьсяконкретизації прикмет зовнішності впізнаного. Фахівець як при підготовці, так ів процесі проведення предявлення для впізнання може звернути увагу слідчого нанеправельність підбору осіб. Що підлягають предявленню для впізнання. Фахівець,який бере участь при предявленні для впізнання, має право робити заяви,повязані з отриманням доказів. Ці заяви заносяться в протокол.

Участь фахівця іноді обовязково припредявленні для впізнання трупа. Для впізнання трупа велике значення має станголови трупа, зокрема особи. Голова трупа може бути стльно змінена внаслвдокпроцесів розкладання або механічного впливу. Наявність істотних змін головизатруднює, а часом унеможливлює впізнання трупа. У цьому випадку фахівецьвживає заходів до того, щоб додати голові трупа вигляд, близький при життєвомувигляд. Якщо голова трупа змінилася за рахунок роздуття шкіряних покровів ікольору, але шкіряний покрив ще не порушений, то придання йому вигляду, близькодо прижиттєвого, проводиться шляхом обробки шкіряних покровів особи. Цяпроцедура називається « туалетом» трупа. Якщо ж голова постраждала відмеханічного впливу або від розвинених трупних явищ, дії по відновленнюзовнішнього вигляду голови носять більш складний характер і іменуютьсяреставрацією.

У процесі пред’явлення длявпізнання трупа, голова якого реставрувалася, може знадобитися участь фахівця,який допоможе слідчому розібратися у випадку, коли впізнаючий заявить, щовпізнає труп, але вкаже в той же час на істотні зміни в ряді ознак голови,наприклад, осіб. Фахівець зможе розяснити слідчому, які сталися змінизовнішності внаслідок трупних явищ і дій про реставрації голови трупа. Це, всвою чергу, сприяє правильній оцінці слідчим достовірності впізнання або невпізнання. Доцільно, щоб при пред’явленні для впізнання був присутнім той самийфахівець, який реставрував або проводив «туалет» голови трупа.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СЛІДЧИМ ПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ. ЗАСТОСУВАННЯ ФОТО ТА ВІДЕО ЗЙОМКИ

У більшості випадків місцепред’явлення для впізнання є кабінет слідчого, якій проводить розслідування.Приміщення повинне добре освітлюватися природним світлом, щоб громадян, якіпред’являються, в тому числі і тих, що на результат впізнання може вплинутисила і спрямованість штучного освітлення, необхідно підготувати різні джереласвітла ( настільну лампу, електричний ліхтарик і т.д.) і штори для затемненнякабінету.

У випадку, коли в впізнаючогопогана пам’ять, доцільно пред’явити йому об’єкт в тому місці, де вінспостерігав його перший раз. Проведення пред’явлення для впізнання в тому жмісці допомагає заповнити пробіли в пам’яті впізнаючого і тим самим впливаєпозитивним чином на правильність упізнання. Крім того, пред’явлення об’єкта ваналогічних умовах дає можливість впізнаючому зіставити об’єкт, щопред’являється йому з навколишніми предметами, серед яких він його бачив ранішеі більш упевнено висловити свою думку про впізнання або не впізнання об’єкта.

При виборі місця і обстановкипред’явлення для впізнання потрібно враховувати віддаленість предмета відспостерігача, різне уявлення особи про колір об’єкта при зміні освітлення.

Кажучи про обстановкупред’явлення для впізнання взагалом. Необхідно, щоб вся вона була такою, приякій впізнаючий не випробовував би хвилювання, оскільки виникаючі при цьомуемоції можуть негативно вплинути на його спомин, обираючи обстановкупред’явлення для впізнання, слідчий повинен виключати можливість сторонньоговпливу, впливу на думки впізнаючого як до, так і в процесі пред’явлення длявпізнання.1 У зв’язку з цим потрібно звернути увагу на помилки, що зустрічаються,які допускаються слідчим, коли до пред’явлення для впізнання чекаючоговиклику впізнаючого розміщують так, що той зазделегідь бачить впізнаваних,,яких ведуть під конвоєм, або коли впізнаючий, прибувши по виклику, бачить того,що впізнається або громадян, в числі яких він буде знаходитися. Побачившилюдину, яку ведуть під конвоєм, упізнаючий інтуїтивно робить висновок, що самена цю людину падає підозра в злочині.

Готуючись до пред’явлення длявпізнання, слідчий повинен вирішити ряд організаційних питань:

а) забезпечити охоронувпізнаваних, які підозрюються ( звинувачується) в вчиненні якого-небудь злочину, тим більше коли пред’явлення для впізнання проводиться намісцевості. Відомі випадки втечі під час пред’явлення для впізнання навіть зкабінету слідчого;

б) підготувати необхіднінауково-технічні кошти для фіксації процесу пред’явлення для упізнання іоб’єкта що упізнається. До числа цих коштів відноситься фото, відео ізвукозаписна апаратура;

в) заздалегідь вирішити питанняпро підбір понятих, якими можуть бути повнолітні громадяни, не зацікавлені увиході справи. Не можна залишати це питання без достатньої уваги, сподіваючисьна те, що в останній момент вдасться запросити понятими будь-кого з громадян,які опинились на місті проведення слідчої дії. Зневажливе відношення до цієїрекомендації може привести до різних небажаних наслідків;

г) у випадку, якщо впізнаючийабо впізнаваний не володіє мовою, на якій ведеться судочинство, потрібносвоєчасно в процесі підготовки вирішити питання про участь перекладача,підшукати його і запросити заздалегідь. Аналогічно поступають якщо що упізнаєабо особа, впізнання якої проводиться, є німим або глухим: заздалегідьвизначають особу, яка розуміє знаки німого, гліхого.

В кримінально-процесуальномукодексі вказано що при необхідності предявити для впізнання особу, слідчий, судспочатку допитує впізнаючого про зовнішній вигляд і прикмети особи, а також прообставини, при яких впізнаючий бачив цю особу. При необхідності пред’явити длявпізнання який-небудь предмет, слідчий, суд спочатку допитують впізнаючого проознаки цього предмету і обставини, при яких він цей предмет бачив. В ПостановіПленуму Верховного Суду України вказано, що не дотримання цих вимог закону єпідставою для скасування вироку.

Попередній допит особи яка можевпізнати необхідно проводити відразу, після порушення кримінальної справи,незважаючи на наявність об’єкту який можна пред’явити для впізнання. Якщо об’єкт, який підлягає впізнанню, зможуть впізнати декілька осіб, то їхнеобхідно допитати і за допомогою їх показань повніше і точніше зробитивисновки про вигляд об’єкта та обставини при яких він спостерігався, так якодна особа могла не помітити тих, чи інших ознак обєкту, могла недостатньо описатийого зовнішність. В таких випадках свідчення однієї особи доповнюються іперевіряються свідченнями інших осіб. Крім детального з’ясування прикмет іособливостей зовнішніх ознак об’єкту, слідчий з’ясувати в особи, щодопитується: де коли, при яких обставинах і при яких умовах, скільки часу, наякій відстані мало місце спостереження об’єкта, в якому стані знаходився об’єкт, хто крім нього бачив, міг бачити. Важливо вияснити, чи впізнаючий сам бачивоб’єкт, чи він почув про це від когось. Необхідно також з’ясувати стандопитуваного в момент спостереження ним об’єкту і після того, чи не знаходивсяв стані страху, втоми, нетверезому стані. Вияснити спрямованість його уваги, тривалість сприйняття, дефекти зору, слуху, міра знайомства з об’єктом,освітлення, розташування об’єкту серед інших об’єктів, чи здатний допитуванийправильно сприймати бачене, його психічний стан шляхом постановки відповіднихпитань і особистого спостереження.

Допитуючи впізнаючого слідчийповинен вияснити, чи не мав він можливості спостерігати об’єкт для того, щобкраще його запам’ятати і при пред’явленні для впізнання достовірно йоговпізнати.

Виясняючи прикмети обличчя, слідчий пропонує допитуваному вільно розповісти що він пам’ятає про нього.Якщо відомості, повідомлені допитуваним при вільній розповіді, доситьобгрунтовані, але не повні, слідчий повинен розширити круг питань з ціллюдоповнення опису словесного портрета. Допомагаючи описати зовнішність людини,слідчий може використовувати композиційні, комп’ютерні портрети.

При наявності декількох осібякі можуть впізнати об’єкт, вони допитуються окремо, по можливості в різнийчас, для відвернення їхнього спілкування. Якщо особи, які впізнаютьдають.

Допит перед пред`явленнямдля впізнання повинен проводитися ввічливо, тактовно, м`яко. Необхідновраховувати, що особа, якій буде пред`явлений об`єкт, нерідко допитується післятого, як воно знаходилося в стані страху, переляку і т.д., тому рівна ікоректна поведінка слідчого придбаває велике значення.

Часто допитувані особи,навіть ті, які добре запам`ятали ознаки об`єкта, який ними спостерігався,утрудняються описати його. Пояснюється це тим, що для людини без навичок описуознак яких- небудь об`єктів- задача психологічно більш важка, ніжвпізнавання.Тому може виникнути ситуація, при якій той, що допитуєтьсястверджує, що може упізнати об`єкт, що спостерігався раніше, але перерахуватидетально його ознаки не в змозі. У такому випадку слідчий повинен з`ясувати, начому засновується така упевненість допитуваного, який його загальний кругозір іт.д. Можливо, допитуваний володіє доброю здоровою пам`яттю, але зовсім не умієописувати бачене.

Якщо той, що допитуєтьсязаявляє, що не неспроможній упізнати об’єкт, то пред’явлення об’єкта проводитине треба. Недоцільність пред’явлення для впізнання в цьому випадку очевидна1.

Проводячи попереднійдопит, необхідно уникати всякої спроби вселяти впізнаючому образ підлягаючоговпізнанню об’єкта.

Звичайно навіювання образуоб’єкта проводить шляхом постановки слідчим навідних питань, Іноді можнаспостерігати, коли слідчий задає, наприклад, такі питання: «А чи не був той,який Вас пограбував в чорній куртці і синіх брюках?»

або «Чи не була сумка, викрадена уВас, білого кольору з блискавкою по середині?» і т.д.

Навідні питання недопустимі. Шкода їх полягає в тому, що слідчий, задаючи навідне питання, як бипідказує відповідь особі, яка допитується. Навідні питання можуть вплинути направильність свідчення допитуваного у випадку, коли він добре бачив ізапам`ятав ознаки зовнішнього вигляду об`єкта, тому його важко переконати внаявності інших ознак. Однак якщо особа, яка має упізнати об’єкт, має поганупам’ять або не помітила окремих ознак об’єкта, або знаходилася під часспостереження його в стані переляку, страху, сильного сп’яніння і т.д., тобтозавжди є небезпека того, що пропуск в пам’яті особи, яка допитується відноснозабутих або непомічених ознак об’єкта буде заповнений ознаками або обставинами,що містяться в навідних питаннях слідчого.

Від навідних питаньнеобхідно відрізняти питання уточнюючі, постановка яких допустима і доцільна.Якщо, наприклад, потерпілий на питання слідчого «якої комплекції бувграбіжник?» відповість «худорлявий», то шляхом постановки такого уточнюючогопитання потрібно якомога точніше з’ясувати зовнішній вигляд грабіжника. Таксамо слідчий повинен діяти і відносно інших об’єктів і інших ознак.

При допиті особи якійбуде пред’явлений об’єкт, не треба виражати сумніви в правдивості їїрозповіді.

З метою з’ясування сумнівнихпитань необхідно лише якомога детальніше з’ясувати деталі, що характеризуютьобраз об’єкта і обстановку, в якій його спостерігав допитуваний. Особливо ценеобхідно зробити, якщо особою, що допитується є обвинувачений абопідозрюваний, з боку яких частіше, ніж збоку інших осіб, можна чекати обмови,що приведе помилкового впізнання1.

Проводячи допит передпред’явленням для впізнання, не треба переривати відповіді допитуваного натій, наприклад, основі, що зовнішні ознаки об’єкта, що описується ним не зовсімспівпадуть з тими які були вказані раніше допитаними особами.

Особливо обережнопотрібно поводитися слідчому при допиті неповнолітніх осіб. Враховуючи їхвікові особливості, легку прищеплюваність, схильність до фантазування, швидкезабування баченого, слідчий при допиті неповнолітнього повинен виявлятимаксимум терплячості, повинен створити обстановку довір’я до себе

Допит неповнолітніх передпред’явленням йому об’єкта для упізнання відповідає правилам ст.167( допитсвідка) і ст.168( допит неповнолітнього свідка) КПК України. Згідно з цимистаттями допит таких осіб повинен проводитися в присутності педагога, а принеобхідності — лікаря, батьків або інших законних представниківнеповнолітнього.

Використовуючи данісучасної психології потрібно розглянути питання про доцільність повторногодопиту, попереднього пред’явленню для впізнання. У разі неповного перелікудопитуваним ознак об’єкту, про який його питають, виникає необхідність вповторному допиті. Проведення такого допиту може принести позитивнірезультати, якщо мала місце короткочасна втрата пам’яті, що відбуласявнаслідок властивостей організму даної людини (наприклад, перенапруженнянервових кліток). Надалі, відпочивши, нервові клітини відновлюють нормальнуроботу і тимчасово забуте може бути відтворено знову. Буває і так, що первинневідтворення, що пройшло відразу після сприйняття, виявляється менш повним ніжвідтворення, відкладене на два-три дні. Таке явище пам’яті називається впсихології ремінісценцією і пояснює, чому іноді повторний допит, зробленийчерез декілька днів, може дати більш повні відомості про зовнішність людини, щопідлягає пізнанню.

Іноді при повторномудопиті з’ясовується не тільки додаткові відомості про ознаки об’єкта, аледається інший опис тим ознакам, про які говорилося на першому допиті, слідчийповинен уточнити причини зміни свідчення. Коли на першому і другому допиті по — різному описуються ознаки об’єкта і це розходження не усунено, наявнасуперечність в свідченні, то подальше впізнання не може мати доказовогозначення.

Що ж потрібно розумітипід зовнішньою схожістю людей, які пред’являються для впізнання? Підбір цихосіб повинен відповідати наступним вимогам:

1). Їх вік, зріст, статури неповинні мати різких відмінностей;

2). Обличчя тих, що пред’являютьсяповинні мати схожість за формою, контуром, розмірами окремих частин обличчя,кольором волосся і зачіскою, також необхідно враховувати расові і національніособливості зовнішності осіб, які пред’являються;

3). Верхній одяг і взуття напред’являємих повинні мати схожість по найменуванню, фасону, кольору, мірізношеності.

Коли мова йде прооднорідність предметів, що пред’являються, потрібно мати на увазі, що в цьомувипадку розуміється: однорідність найменування предметів, схожість марки,моделі, форми, розміру, кольору міри зношеності. Кримінально- процесуальнийзакон визначив лише мінімальну кількість осіб, які пред’являються длявпізнання: їх повинно бути не менше трьох. Максимальне число осіб, якіпред’являються для впізнання визначається слідчим. Необхідно враховувати, що іззбільшенням кількості об’єктів, що пред’являються буде меншати концентраціяуваги впізнаючого. Законом не визначена кількість предметів, що пред’являютьсядля впізнання, лише вказується, що їх повинна бути група.

Необхідно мати точніадреси і телефони громадян, які пред’являються для упізнання, щоб суд мігвикликати їх у різні необхідності.

До цього дня залишаєтьсявідкритим питання про процесуальне положення осіб, які пред’являються дляупізнання запрошені для участі в цій слідчій дії громадяни, як правило йдутьназустріч проханню слідчого, але вони мають право і відмовитися.

Таким чином, для участіособи у пред’явленні потрібна його згода. Це особа у разі участі в пред’явленнідля упізнання має право на отримання заробітної плати по місцю служби за часзнаходження у слідчого.

Особи, запрошені дляпред’явлення, повинні бути ознайомлені з правилами пред’явлення длявпізнання, щоб сприяти успішному проведенню слідчої дії і мати реальнуможливість у разі необхідності оскаржити дії слідчого. Але у цих осіб виникаютьі певні обов’язки. Погодившись брати участь в пред’явленні для впізнання, вониповинні виконувати розпорядження слідчого про зміну поз відповідати напоставлені питання для прослуховування їх голосу і мови. Попереджені слідчим,вони не повинні розголошувати ті дані попереднього розслідування, які стали їмвідомі.

Особливо стоїть питання проте, чи має право слідчий сфотографувати всю групу осіб, які пред’являються абозробити їх відеозапис, або потрібна згода осіб, в числі яких знаходиться впізнаваний. Погоджуючись з думкою Гинзбурга А. Я., потрібно відмітити, щооскільки громадяни дали згоду бутиприсутніми при слідчій дії, вони не маютьправо перешкоджати його проведенню і фіксації, а тому фотографування абовідеозапис всієї групи потрібно вважати правомірним без додаткової згодиприсутніх. Мета фотографування або відеозапису може бути роз’яснена присутнім1.

Процесуально не вирішенепитання, що стосується положення предметів, в числі яких пред’являється той, який підлягає пізнанню. Такі предмети можна запозичити на час проведенняслідчої дії у громадян, в скупних магазинах, на складах. З числа безхознихречей і т.п. у зв’язку з цим в практиці виникає питання, чи потрібнофіксувати факт отримання цих предметів і їх приналежність. Деякі слідчі відображають такі дані в довідці, прикладеній до справи.- в рапорті, іншівзагалі не відображають подібні відомості в справі.

Правильний вибір моментупред’явлення для впізнання може вплинути істотним чином на результати цієїслідчої дії, а іноді і на весь хід розслідування. Визначення терміну залежитьвід конкретних особливостей справи, але узагальнення слідчої і судової практикидозволяє указати на деякі закономірності в цьому питанні.

На основі вище приведеногоможна викласти, що достовірність впізнання знаходиться в прямій залежності відчинника часу. Як показує практика, після закінчення часу слідчим органампотрібно дуже обережно підходити до акту впізнання. Прострочення в пред’явленнідля впізнання навіть протягом декількох днів іноді може поставитидостовірність впізнання під сумнів. Необхідність своєчасного пред’явлення для впізнаннятого або іншого об’єкта після його виявлення пояснюється і тим, що можутьвиникнути самі непередбачені ситуації, від яких може залежати успіхрозслідування. Зневага цим правилом веде до небажаних наслідків.

З числа науково-технічнихзасобів, які можуть бути використані при пред’явленні для апізнання, насамперед потрібно вказати на фотографію. В КПК України прямо сказано, щооб’єкти, які пред’являються, по можливості, повинні фотографуватися.

Фотографічні знімки, зроблені припред’явлені для впізнання, є цінним наочним матеріалом, що дозволяє:

а) перевірити дотримання правилпред’явлення для впізнання;

б) перевірити свідченнявпізнаючих осіб;

в) при пред’явленні особистості перевірити підстави карб осіб, які впізнаються на необєктивність проведенняпред’явлення для впізнання;

У ході пред’явлення для впізнанняфотографу підлягає:

а) обстановка, в якійпред’являється об’єкт;

б) вся група об’єктів, щопред’являються разом з об’єктом, який підлягає впізнанню;

в) об’єкт, що пред’являється длявпізнання, взятий ізольовано;

г) характерні ознаки об’єкта, пояких впізнаючий впізнав його.

Знімки, отримані при цихвидах фотографування, будуть достатнім наочним матеріалом для перевірки іправильної оцінки об’єктивності пред’явлення для впізнання.

При пред’явленні будь-якогооб’єкта необхідно ширше впроваджувати такі види фотографії, як кольорова,стереоскопічна, масштабна, які в практиці предявлення для впізнання досі майжене знаходить свого застосування, незважаючи на перевагу їх перед звичайноюфотографїєю.

Перевага кольоровоїфотографії в порівнянні з чорно-білою фотографією полягає в тому, що кольоровафотографія дає можливість відтворювати колір пред’являємих об’єктів. Чорно-білаж фотографія всі кольори природи передає різною щільністю нейтрально-сіроїшкали, в наслідок чого впізнання по чорно-білому фотознімку може призвести досерйозних помилок.

Кольорові фотографії передаютьбільшу кількість ознак об’єктів, які знімаються, що має важливе значення,по-перше, для полегшення впізанання, по-друге, для перевірки і правильноїоцінки свідчення що пізнає і скарг що пізнається, по-третє, для перевірки іоцінки об’єктивності проведення впізнання. Якщо наприклад, буде потрібноперевірити, чи правильно були підібрані кольором об’єкти, серед якихпред’являвся об’єкт, то кольоровий фотознімок з’виться в цьому випадку ціннимнаочним матеріалом.

Необхідність застосування припредявленні для впізнання масштабної фотографії зумовлена тим, що, користуючисьмасштабним фотознімком предявленого обєкта, можна по ньому судити про розміриобєкта, що вельми важливо при перевірці і оцінці свідчення особи впізнаючого.

Масшабна фотографія повинназастосовуватися не тільки при фотозйомці речей, які предявляються, як цезвичайно буває, але і при фотографуванні людей, що предявляються, для упізнанняі трупів, оскільки при перевірці і оцінці свідчення упізнаючого може виникнутинеобхідність в точному встановленні зростання цих обєктів.

У ході предявлення для упізнанняв числі технічних засобів необхідно застосовувати кінозйомку і відеозапис, якіможуть виявитися особливо цінними при предявленні для впізнання особистості впорядку виконання окремої вимоги. Предявлення для впізнання особистості вппорядку виконання окремої вимоги звичайно проводиться по фотографіях особи, щопідлягає впізнанню. Однак фотознімкии мають істотні недоліки. На них невідбиваються динамічні ознаки людини (хода, жестикуляція, усмішка) і т.д. якічасто грають велику роль для правильного вупізнання. Кінозйомка і відеозапис,навпаки дозволяють відобразити і продемонструвати перед впізнаючою особою нетільки статичні але й динамічні ознаки людини

Перед тим як провести впізнанняіз застосуванням відеозапису, слідчий повинен запитати впізнаючого, чи згоднийвін з тим, що при даній слідчій дії буде застосована кіно зйомка абовідеозапис. В разі відмови особи, яка впізнається, про це відмічається впротоколі предявлення для впізнання.

4. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ.

У відповідності зі ст. 176КПК України про пред´явлення для впізнання складається протокол.

Протокол предявлення длявпізнання повинен містити вказівки про місце, де він складався, число місяць ірік його складання, класному чині і прізвищі слідчого, про прізвища, імена іпобатькові понятих і їх адресах, про прізвище, імя і по батькові особивпізнаючого. У протоколі повинна бути вказівка про те, де предявлявся обєкт (вкабінеті слідчого, на вулиці і т.д.), які були умови освітлення. Стан погоди,якщо предявлення відбувалося поза приміщенням.

Протокол повинен міститивідомості про обєкт, що предявляється і обєкти, серед яких він предявлявся (їхчисло і короткий опис зовнішнйого вигляду). Якщо предявляється обєкт, щоволодіє рухливістю, то необхідно в протоколі відмітити, в якому стані (руху абоспокою) він показувався впізнаючій особі.

При предявленні обєкта свідкуабо потерпілому в протоколі повинна міститися вказівка про попередження їх прокримінальну відповідальність за відмову від впізнання і за помилкове впізнання

якщо обєкт предявлявсяобвинуваченому, підозрюваному або неповнолітній особі, то такої вказівки непотрібно. У протоколі необхідно вказати заяву особи, яка впізнає. Фіксуючивисновок, потрібно детально перерахувати ті ознаки, предмети. По яких вінвпізнав обєкт.

Крім вказаних вище відомостей, впротоколі повинна бути відмітка про прочитання протоколу впізнаючому і особам,які були присутні при предявленні для впізнання.якщо з боку впізнаючого, а припредявленні особистості і з боку впізнаючого, а також з боку понятих булиякі-небудь заяви або зауваження, то про це також необхідно вказати в протоколі.

Протокол підписується впізнаючим,понятим і слідчим.При предявленні особистості додатково повинен бути підписособи, яка впізнається. Якщо для впізнання предявлялася фотокартка, допротоколу повинна бути прикладена фототаблиця, завірена посадовою особою. Уцьому випадку, якщо впізнання фіксувалося шляхом відео-або звукозапису, тододатком до протоколу повинна бути касета в опечатаному вигляді ззасвідчувальними підписами.

Застосування відеозапису припредявленні для впізнання доцільне тоді, коли фіксується впізнання по ходу. Уцьому випадку важко переоцінити значення такого відеозапису. Як би детально іточно не описувалися в протоколі пред´явлення для впізнання особливостіходи всіх осіб, предявлених для впізнання, тільки наочне зображення можестворити повне і правильне уявлення про це. Аналогічне значення відеозаписупри впізнанні по голосу і усній мові. Магнітофонний запис доцільно такожзастосовувати при предявлення для впізнання в двох випадках:

коли стан здоровя впізнаючоговикликає сумнів в його явці до слідчих органів і суду;

коли впізнаючий є малолітній.

ВИСНОВОК

Підводячи підсумки курсовоїроботи можна зробити висновок, що така слідча дія як пред´явлення длявпізнання має широке практичне застосування в кримінальному процесі. Але внашому законодавстві є недоліки застосування даної слідчої дії, я вважаю щонеобхідно регламентувати в КПК України окрім, пред´явлення особи длявпізнання і пред´явлення предметів для впізнання (ст.ст.174,175 КПКУкраїни), також і пред´явлення для впізнання трупа, пред´явленнядля впізнання тварин, пред´явлення для впізнання місцевості.

Щодо кількості осіб, якіпредявляються для впізнання, також я вважаю чітко не визначене. Граматичнетлумачення ст.174 УПК України дає підстави твердити, що пред´являтись длявпізнання мають чотири особи, оскільки в ній йдеться про інших осіб у кількостіне менше трьох, а далі ставляться вимоги до цих трьох. Отже маємо одну особу,яка підлягає впізнанню і три особи, серед яких треба її предявляти, всього — чотири особи. Щоправда, судові органи приймають як доказ впізнання, в якомубрали участь лише три особи. Щоб виправити становище, в законі потрібно чіткозаписати «Особа, яка підлягає впізнанню пред´являється разом зтрьома сторонніми особами, не знайомими впізнаючому, які не мають чіткихрозбіжностей в зовнішності та одягу».

Такі пропозиції на моюдумку чіткіше регламентуватимуть проведення даної слідчої дії і запобігали бнеправильному тлумаченню кримінально — процесуальних норм щодопред´явлення для впізнання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України, Київ, 1996.

2. Кримінальний Кодекс України, Київ,2001.

3. Кримінально – Процесуальний КодексУкраїни, 1961, зі змінами

та доповненнями станом на 01.09.2002.

4. Михеєнко М.М. «Кримінальний процес України», Київ – 1992.

5. Жогин Н.В., — «Руководство дляследователя», Москва, 1971.

6. Тертышник В.М., Слинько С.В. –«Теория доказательств», — 1998.

7. Михеєнко М.М., Молдован В.В., ШибікоВ.П. «Кримінально – процесуальнеправо», — 1997.

8. Біленчук П.Д., Барилюк В.І. «Криміналістика», Київ, 2000.

9. Тертишник В.М.- «Науково – практичний коментар докримінально – процесуального кодексу України», — 2002.

10. ГлазыринФ.В. «Психология отдельных следственных действий». – Волгоград, 1983.