Реферат: Роль центрального банка в денежно – кредитной политике государства

Одесская Национальная АкадемияСвязи

им. А.С.Попова

Комплексное заданиенатему:Рольцентрального банка в денежно – кредитной политике государства. Выполнил: студент гр. ИЭД-62 Колесник С.Н.Одесса 2003

Роль державногорегулювання в сучасній економіці

.

У забезпеченні нормальногофункціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива роль належитьдержаві. Держава протягом всієї історії свого існування поряд із задачамипідтримки порядку, законності, організації національної оборони, виконуваловизначені функції в сфері економіки. Державне регулювання економіки має довгуісторію — навіть у період раннього капіталізму в Європі існував централізованийконтроль над цінами, якістю товарів і послуг, процентними ставками і зовнішньоюторгівлею. У сучасних умовах будь-яка держава здійснює регулювання національноїекономіки, з різним ступенем державного втручання в економіку.

Особливо зростає роль державногорегулювання в умовах економічної кризи. Світовий досвід показав, що вихід ізкризи можливий лише при твердій централізації державної влади і проведеннінетривіальних заходів для забезпечення економічного росту. Так було ззахідноєвропейськими країнами в післявоєнний період, і з латиноамериканськими(Чилі, Аргентиною, Бразилією) зовсім недавно.

Державне регулювання фінансового ринкуі грошового обігу – одна з найважливіших і самих складних задач держави. Добрепродумана і правильно організована політика в області фінансів – найважливіший фактор успішного розвиткуекономіки будь-якої країни. Однієї з найголовніших причин нинішньої кризи внашій країні – непродумана політика держави в області фінансів.

Фінансовий ринок – риноккороткострокових, середньострокових і довгострокових кредитів і фондовихцінностей, тобто акцій, облігацій і інших цінних паперів.

Основними сегментами фінансового ринкує: ринок грошового капіталу (кредитів), ринок цінних паперів, валютний ринок.

Усі сегменти фінансового ринку дужетісно взаємозалежні між собою. Найменші зміни на одному з них відразу волочутьзміни на інших. Так, наприклад, продаж Центральним банком державних облігацій(операція на ринку цінних паперів) веде до звуження грошової бази, що робитьгроші більш дорогими, і, у свою чергу, викликає підвищення процентних ставок покредитах, тобто відбиває на ринку грошового капіталу.

Основними учасниками фінансового ринку виступають:держава, фізичні особи, підприємства, банки, пенсійні фонди, страхові компанії,пайові інвестиційні фонди.

Незважаючи на сучасну тенденцію дерегулювання фінансової системи, ступіньцентралізації і державного контролю залишається значною.

Методикавпливу Центрального банку на ринкову економіку.

НБУ організований у 1991р. на базі колишньоїУкраїнської республіканської конутори Держбанку СРСР і її обласних керувань.

Він являє собою систему єдиного банку івключає – центральний аппарат у м.Київ, Кримське республиканськке і 24 обласнихвідділення. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноваженьі функцій. Вони підзвітні Правлінню банку. Структурним підрозділомНаціонального банку виступає апарат инколації. Керівним органом ЦентробанкуУкраїни є Правління, склад якого призначається Президентом і ПрезидієюВерховної Ради України по представленнюГолови Верховної Ради терміном на 4 роки.НБУ не є незалежним, він підлеглийВерховній Раді й оперативно підлеглий Кабінетові міністрів України. Головаправління НБУ входить до складу кабміну. Верховна Рада щорічно затверджуєосновні напрямки грошово-кредитної політики, а також розглядає звіт про роботуНБУ і затверджує роподіл його прибутку. Практику НБУ, його оперативнадіяльність по грошово-кредитному регулюванню координується, він із програмоюдії і практичної роботи кабміну України. Законодавство України визначело побудову банківської системивідповідно до дворівневого принципу організації.

НБУ є банком 1-го рівня. Він виконуєтрадиційні функції характерні для Центрального банку держави: є емісійнимкредитним центром держави, банків-банків і банка-уряду. НБУ надане монопольне право на випуск грошей і виконуефінансування державних витрат у межах доходів, що надійшли, у бюджет, а також отриманих кредитів. Цим самої позначена кредитна основа сукупногогрошового обігу України. На НБУ покладена відповідальність за створенняматеріально-технічної бази виробництва власної валюти (гривні), він визначаєорганізаційно-технічні основи здійснення, готівково-грошового обороту

1)

Правила перевезення, збереження і інкасації готівки;

2)

Правила виконання касових операцій банками і господарськими суб'єктами;

3)

Створює і керує резервними фондами,банками;

4)

Установлює ступінь платоспроможності грошових знаків, як розрахунковийЦентр країни НБУ встановлює правила проведення безготівкових розрахунків ссуб'єктами, що хазяюють, а також гарантує, розрахунки між комбанками в Україні.Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародніх фінансових установах.

Найважливішою задачею банку виступаєналагодження системи міжнародних міжбанківських розрахунків і в першу чергу зкраїнами СНД. НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банківна території України. Як банк-банків, він веде рахунки комерційних банків,установлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні.НБУ організує касове виконання бюджету банковскої системи України, надає кредитиурядові України. На нього покладене виконання операцій по розміщенню державнихцінних паперів, обслуговування внутрішнього боргу держави. Видача кредитівурядові здійснюється згідно рішення Верховної Ради України. НБУ забороненофінансувати дефіцит державного бюджету, крім того на НБУ покладене виконанняоперацій, зв'язаних з функціонуванням валютного ринку України. Він, за згодою зкабміном України, установлює функціональний валютний курс національних грошей,створює валютні резерви организацій, операції з монетарними металами. НаНБУ покладено регулювання банківськихоперацій, зв'язаних зі звертанням приватизаційних цінних паперів, установленняформ депозитів, приватизаційних паперів, встановлення умов їхнього обліку,збереження і погашення. Основною економічною задачею банку є забезпеченнястабільності національної грошової одиниці. На її рішення спрямована система грошово-кредитного регулювання.

НБУ — здійснює нагляд за діяльністюкомерційних банківських відділень, філій представництв на території України.Він спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захистінтересів вкладників, зміна зменшення витрат у діяльності комерційних банків.Зміст нагляду, обумовлених повноваженнями, установленими Законом України пробанки і банківську діяльність. Функцію нагляду здійснює керування поБанківському Нагляді НБУ. Операції по нагляду виконують регіональні керування.НБУ відповідно до доведеної їм програмою, завданнями керування по банковскомунагляду. Забезпечення ринкової стабільності банків — необхідна умоваефективного функціонування економіки. Банк як комерційне підприємство,зацікавлений у найбільш прибутковому вкладенні наявних великих ресурсів.Законодавством України регулювання ліквідності комерційних банків можливо понаціональності, банк із використанням методів економічного адміністративноговпливу. Відповідно до законодавства усвоїй діяльності, комерційні банки зобов'язані дотримуватисть економічнихпріоритетів встановлених національним банком. Рішенням НБУ встановлюється мінімальний розмірумовного фонду комерційного банку. Це регулює кількість знову створюванихкомерційних банків.

Оскільки кредитно-банківська система має важливе значеннядля економіки країни, вона служить об'єктом ретельного нагляду і регулювання,як з боку НБУ, так і з боку вищих органів державної влади і керування. Наглядза комерційними банками і регулювання їхньої діяльності переслідує головнимчином 2 мети: забезпечення стійкості і запобігання банкрутства банків.Обмеження концентрації капіталів у руках деяких банків з метою недопущеннямонопольного контролю над грошовим ринком. Це досягається шляхом установленняНБУ економічних нормативів, що регулюють діяльність комерційних банків, іздійснення нагляду за їхньою діяльністю. Для дотримання встановлених НБУ –економічних нормативів і запобігання санкцій з його боку, комерційні банкиповинні проводити систематичну роботу. Політика НБУ спрямована на поступовулібералізацію валютного ринку України, початок давати позитивні результати.

НБУ — орган, покликаний контролювати стан комерційнихбанків, давно і серйозно займатися створенням норм, оперуючи безліччю наданихйому важелів і періодично регулюючи банківські параметри. Наскільки ті або іншідії НБУ були ефективними, у той або інший період сказати складно, однакзадоволене число прийнятих норм діяли довго або не дуже діяли, ну будемооб'єктивними.

НБУ просунувся вреалізації всіх декларованих напрямків своєї діяльності, хоча й існують „біліплями”, але в цьому не можна звинувачувати тільки Центральний банк.

Регулювання грошового обігу Центральним

банком.

Центральний банк впливає на грошовий обіг через ринок задопомогою ринкового механізму. Об'єктом впливу служать:

·

обсяг пропозиції грошей у наявній і безготівковій формах;

·

обсяг попиту;

·

ціна кредиту.

Можливість впливу на пропозицію грошейзабезпечується центральному банкові сполученням суб'єкта грошової емісії в їїнаявній і безготівковій формах і безпосереднього суб'єкта регулювання.По-перше, монополія на емісію банкнот надає базу контролю над наявної складовогогрошового обігу, по-друге, особлива роль центрального банку у формуваннікредитних ресурсів банківської системи в цілому створює основу для визначенняможливого обсягу банківських кредитів. У сучасних умовах перевага депозитноїчастини грошового обігу підвищує значення регулювання центральним банком самеобсягу пропозиції банківських кредитів. Регулювання центральним банком попитуна гроші здійснюється по цій же причині насамперед через регулювання умовнадання кредитів центральним банком, побічно визначальні умови надання кредитівбанківською системою.

Вибір конкретних інструментів грошово-кредитної політикиздійснюється з урахуванням особливостей національної фінансової системи,зокрема положення в ній банків, ступеня розвиненості інструментів грошовогоринку, ступеня включення грошового ринку в процес інтеграції. Адекватністьзаходів для регулювання грошового обігу цим параметрам забезпечується їхньоюпостійною еволюцією. Еволюція інструментів регулювання грошового обігу слідомза зміною, наприклад, об'єкта регулювання аж ніяк не є автоматичної, але усітой же механізм ефективності додає їй примусовий характер. Так, зміни в банківській системі змінюютьтипи установ, операцій підметів регулюванню, а також канали, по яких відповіднірегулюючі міри доходять до економічних агентів. Це змінює ефективністьвикористовуваних інструментів, вимагає зміни їхнього співвідношення аборозробки нових інструментів регулювання.

Еволюція методів регулювання грошового обігу стимулюєтьсяпочасти і його особливостями як об'єкта регулювання. Справа в тім, що регулюючадіяльність центрального банку накладає визначені обмеження на умови грошовогообігу, викликаючи двоїсту реакцію. З одного боку, зміна одного з параметрівринку веде до зміни стану всієї системи в напрямку досягнення ринковоїрівноваги. З іншого боку, відбувається пристосування форм ринкової діяльності внапрямку, що компенсує вплив регулюючих мір або дозволяє обходити них. Якбезпосередні причини змін методів регулювання грошового обігу можна назвати:

·

досягнення високого ступеня розвитку інструментів грошового ринку, чиягнучкість дозволила швидко пристосуватися до регулюючих мір;

·

зміна структури банківської системи, розширення сфери оптових банківськихоперацій, що підвищують стійкість грошової сфери;

·

інтернаціоналізація банківської діяльності, що також збільшила мобільністьцієї сфери, її здатність компенсувати вплив регулюючих мір.

Центральний банк має у своєму розпорядженні комплексінструментів, використовуваних для реалізації грошово-кредитної політики.

Основними інструментами

і методами грошово-кредитної політики Національног Банку України є:

·

обов'язкові резерви;

·

операції на відкритому ринку;

·

рефінансування банків;

·

депозитні операції;

·

процентна політика.

Для регулювання ліквідності банківської системи ЦентральнийБанк України активно використовує такий інструмент грошово-кредитної політики,як обов'язкові резерви. В основідії цього інструмента лежить механізмвпливу банківської системи на грошову пропозицію через банківськиймультиплікатор. Якщо Центральний банк збільшує норму обов'язкових резервів, тоце приводить до скорочення надлишкових резервів банків і до мультиплікативногозменшення грошової пропозиції, при зменшенні норми обов'язкових резервіввідбувається мультиплікативне розширення пропозиції грошей. Резервні вимогивстановлюються з метою обмеження кредитних можливостей кредитних організацій іпідтримки на визначеному рівні грошової маси в звертанні.

У відповідності з законодавством України кредитнаорганізація зобов'язана виконувати нормативи обов'язкових резервів, депортуємиху Центральному Банку України.

З кредитних організацій, що порушують установленийпорядок формування обов'язкових резервів, і також допускають недовнесок у обов'язкові резерви, стягуються штрафи, атакож до них застосовуються інші заходи впливу, аж до відкликання ліцензії наздійснення банківських операцій.

Важливим інструментом грошово-кредитної політики є операції на відкритому ринку. Шляхомпокупки або продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперівЦентральний банк може здійснювати або вливання резервів у кредитну системудержави, або вилучати їх звідти. Коли Центральний банк намагається стриматиріст грошової маси, він прибігає до продажу наявних у його розпорядженнідержавних зобов'язань. Останні переміщаються до приватних власників, а гроші,виручені в результаті такої операції, витягаються з обігу.

Як правило, при продажі державних цінних паперів Центральний банкустановлює пільгові курси за ціною нижче ринкової, намагаючись залучитиякнайбільше бажаючих придбати ці папери. У свою чергу викуп цих цінних паперівможе здійснюватися державою в заздалегідь установлений термін по заздалегідьвизначеній ціні або за ринковою ціною. Або держава зобов'язується скуповуватираніше випущені цінні папери за договірною ціною, але з умовою індексації.

Операції на відкритому ринку, у відмінності від іншихметодів, роблять швидкий коригувальний вплив на рівень ліквідності комерційнихбанків і динамікові грошової маси. Особливість використання даного інструментаполягає в тому, що періодичність і масштаби проведення операцій визначаються порозсуду Банку Росії виходячи з бажаного прогнозованого ефекту. Це робить данийінструмент зручному, гнучкому й оперативним у застосуванні. За допомогоюоперацій на відкритому ринку Центральний банк здійснює централізованезапозичення державою тимчасово вільних коштів у банків, фінансових іінвестиційних компаній, різних підприємств і в населення. Іншими словами, цеправове оформлення позики держави в тих або інших кредиторів. Отримані в такийспосіб гроші використовуються для неінфляційного фінансування дефіциту держбюджету.

Випуск державних цінних паперів відволікає величезнізасоби з грошового ринку на нестатки держави, зменшує можливості використаннякоштів безпосередньо в сфері господарства, оскільки дані операції маютьспекулятивний характер, і це веде до підвищення вартості коштів, підвищеннюпроцентних ставок по кредитах і депозитам і т.д. Тому випуск державних ціннихпаперів повинний узгоджуватися з загальними принципами грошово-кредитноїполітики.

Необхідні точнірозрахунки основних параметрів випуску державних цінних паперів

Іншим важливим фінансовим інструментом є політика рефінансування, тобто кредитування їм комерційних банків, наданнякредитів на поповнення оборотних коштів, збільшення ліквідності, подоланнятимчасових утруднень і на інші мети. Центральний банк, проводячи політику рефінансування, надає кредитикомерційним банкам по своїй дисконтній ставці. Також Центральний банк може самостійновстановлювати ставку по відсотках по деяких видах кредитів.

З метою вилучення зайвої ліквідності банківської системиЦентральний банк активно використовує такий інструмент, як депозитні операції. Ціоперації дозволяють оперативно залучати в депозити тимчасово вільні грошовікошти банків і тим самим практично миттєво нейтралізувати їхній можливий тискна валютний ринок.

Наступним інструментом, за допомогою якого Центральнийбанк регулює грошово-кредитну політику, є процентна політика по операціях Центрального банку, тобто політика дисконтної ставки. Дисконтнаставка – це відсоток, під якимЦентральний банк надає кредити комерційним банкам, виступаючи як кредитор востанній інстанції. Причому Центральний банк надає цей кредит не всім бажаючимбанкам, а лише тим, хто має міцне фінансове становище, але терпить тимчасовихтруднощів. Дисконтну ставку встановлює Центральний банк. Зменшення її робитьдля комерційних банків позики резервних фондів дешевими. Комерційні банкипрагнуть одержати кредит. При цьому збільшуються надлишкові резерви комерційнихбанків, викликаючи мультиплікаційне збільшення кількості грошей у звертанні. Інавпаки, збільшення дисконтної ставки робить позики резервних фондівневигідними. Більш того, деякі комерційні банки, що мають позикові резерви,намагаються повернути них, тому що вони стають дуже дорогими. Скороченнябанківських резервів приводить до мультиплікаційного скорочення грошовоїпропозиції. Зміна ставки рефінансування, викликаючи відповідну зміну ринковоговідсотка, відбиває на стані платіжного балансу і валютного курсу. Підвищенняставки сприяє залученню в країну іноземного короткострокового капіталу, а впідсумку активізує платіжний баланс, збільшується пропозиція іноземної валюти,відповідно знижується курс національної валюти. Зниження ставки приводить до протилежнихрезультатів.

Заключення.

Грошовий обіг України функціонує в нелегких умовах, якіхарактеризуються продовженням кризових процесів у економіці і банківськійсистемі, деформацією платіжної системи країни. Зберігаються неплатежі, широкозастосовується бартер, іноземна валюта (в основному долар США),використовується для нагромадження, заощадження, а також обслуговує дуже значнучастину кримінальної і тіньової діяльності, застосовуються грошові сурогати.

Розвиток платіжної системи України неможливо тільки зарахунок поліпшення справ в області наявного звертання. Значна складова, впорівнянні з іншими країнами, готівки вскладі грошової маси – явище змушене. Впровадження в практику сучасних методіві інструментів безготівкових розрахунків залишається однієї з головних задач у роботі Центрального Банку України. Ця задача можебути вирішена тільки в контексті загальної політики оздоровлення економікиУкраїни і переходу до стійкого росту економіки на основі тісної взаємодії НБУ зУрядом і іншими державними органами приузгодженні і проведенні єдиної грошово-кредитної політики. На даному етапіосновні зусилля варто направити на витиснення з господарського обороту бартеруі сурогатів грошей, створити умови для нормалізації розрахунків між суб'єктамиринку, причому ініціативу в цьому питанні, через економічну вигоду, щорозуміється ясно, повинні виявити і самі суб'єкти, що хазяюють, а також задачеюномер один є повернення стійкої довіри населення до кредитних організацій іпропонованим ними послугам.

еще рефераты

Еще работы по государственному регулированию, таможне, налогам

Реферат по государственному регулированию, таможне, налогам

Методы государственно-правового регулирования сервиса

29 Августа 2013

Реферат по государственному регулированию, таможне, налогам

Налоговая политика России в период глобального экономического кризиса

29 Августа 2013

Реферат по государственному регулированию, таможне, налогам

Схема системы налогообложения

29 Августа 2013

Реферат по государственному регулированию, таможне, налогам

Налог на прибыль предприятия, объединения и организаций

29 Августа 2013