Реферат: Денежные реформы в постсоциалистических странах

ГРОШОВІ РЕФОРМИ У ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ KPAIHAX:3MICT І НАСЛІДКИ

Для дослідження цієї проблеми обрано тригрупи країн. Перша з них — Хорватія i Словенія, які входили до складуфедеративної Югославії. Їхній досвід дуже важливий, бо вони, як i Україна, немали власної грошової системи i змушені були створювати її. Поряд iз цимстворювалася повномасштабна система управління економікою.

До другої групи входять країни Балтії. На відмінувід інших республік колишнього Союзу, ці країни лише на початку сорокових роківувійшли до його складу, i тому система ринкових відносин та підприємництва длязначної частини їхнього населення — це не чиста теорія, а жива практика.

Третю трупу становлять інші кpaїни СНД. При всійвідмінності між цими країнами є чимало спільного. Наприклад, у Грузи таМолдові, як i в Хорватії, мали місце воєнні дії. Цілком зрозуміло, що дужеважливо розглянути, як вдалося подолати саме цi труднощі й істотно просунутисьпо шляху ринкових перетворень.

ОСНОВНИЙ 3MICT ГРОШОВИХ РЕФОРМ

Словенія i Хорватія.Грошовіреформи диктувалися потребами незалежності, самостійного економічного розвиткуСловенії і Хорватії. Але вони були прискорені діями Сербії.

Нацбанк колишньої Югославії розцінив кроки досуверенітету як порушення єдиного динарного простору і припинив підкріпленняцих країн динарною готівкою та забезпечення кредитними ресурсами, в тому числій валютними, хоч більшу частину валюта було зароблено зусиллями саме цихдержав.

До того ж Сербський банк самостійно, безпогодження з іншими республіками колишньої Югославії здійснив емісію грошейбільш як на 8 млрд. югославських динарів і тим самим прискорив руйнуванняєдиної югославської грошової системи. Це було зроблено тоді, коли Хорватія і Словенія провадили емісію у розмірах,які не зачхали інтересів інших республік. Водночас ці країни, спираючись напорівняно сприятливі умови (наявність запасів готівки, позитивного сальдоплатіжного балансу, технічні можливості для друкування власної валюти і т.ін.), почали активну підготовку до здійснення грошової реформи.

Реформи грошових систем були проведені у Словеніїта Хорватії майже одночасно, але методи проведення I конкретні строки суттєвовідрізняються.

Законодавчий акт щодо проведення грошової реформиСабором (парламентом) Хорватії не приймався, і її здійснено під впливомнадзвичайних обставин. Уряд Хорватії] ухвалив рішення «Про введення в обігхорватського ди­нара як платіжного засобу на території республікиХорватія». Усі рішення щодо грошової реформи безпосередньо приймала відімені уряду спеціальна комісія національного банку і мінфіну Хорватії. Булозатверджено основні характеристики,порядок випуску в обіг та обміну хорватського динара на югославський динар.Підготовка до впровадження і друкування грошової одиниці здійснювалися заекспертною допомогою австрійських урядових та ділових кіл і за рахунок власнихкоштів. У Хорватії югославський динар як засіб платежу виведено з обігувпродовж 2331 грудня 1991 р. Натомість уведено національну тимчасову грошовуодиницю  хорватський динар шляхом обмінуу співвідношенні 1:1. Емісія квазідинара здійснювалася не як банкнотів банку, ау вигляді казначейських білетів від імені міністерства фінансів Хорватії. Цепояснювалося веденням війни з Сербією. Масштаб цін не змінився. Для юридичнихосіб було введено внутрішню конвертованість динара, і котируванняприв'язувалося до німецької марки спочатку у співвідношенні 1 ДМ: 13 ХД. Потімз інфляцією курс змінювався. На поча­ток грудня 1992 р. він становив 1 ДМ: 368ХД.

Для регулювання грошової масинацбанк використовував традиційні інструменти, запозичені переважно з арсеналуБундесбанку. Це  встановлення комерційнимбанкам норми обов'язкових резервних вимог; встановлення плати за кредит ізпервинної емісії як реальної позичкової процентної ставки; обов'язковий продажвалютної виручки комерційним банкам.

Одночасно проводилися заходи щодо розвиткуекспортного потенціалу і припливу вільно конвертованої валюти. Станом на іжовтня 1992 р. було досягнуто позитивного сальдо платіжного балансу.

У 1992 р. в економіці Хорватії посилилися кризовіявища, шо охопили виробництво, фінансову і грошову системи. Спад промисловоговиробництва ще більше розбалансував споживчий ринок, поглибилася інфляція,відбулося різке зниження життевого рівнянаселення. Це — наслідки воєнних дій.

У 1992 р. близько 40% видатків бюджету становиливійськові витрати, видатки на фінансування утримання біженців — від 22 до 105млн. доларів США щомісячно. Водночас практично припинилося надходження коштіввід туризму, значно зменшились надходження від транспорту. Дефіцит держав­ногобюджету Хорватії зріс більш як утричі.

За таких умов країна не могла перейти до другогоетапу грошової реформи — впровадження в обіг хорватської крони. Але вже зперших місяців 1993 р. почалася підготовча робота: повний перехід до системивільних цін, подальшого розвитку підприємницької діяльності, завершення процесуприватизації. Водночас здійснюється стабілізаційна програма й антиінфляційна

політика, санація підприємств та банків, подальшакомерціалізація і лібералізація банківської системи, запровадження новоїподаткової політики, створення стабілізаційних фондів підтримки національноївалюти, зміни у кредитній політиці, довгострокова програма подолання дефіцитудержавного бюджету.

Національний банк Хорватії завдяки самостійностіпроводив жорстку політику щодо кредитування дефіциту держбюджету (лише в межах5%, як передбачено законодавством, і не більше), то дало змогу уникнутигіперінфляції.

У Словенії стартові умови, підготовчий процес,технологія і насідки впровадження національної валюти інші, ніж у Хорватії. З проголошенням незалежності (червень 1991 р.)почалася підготовка необхідних законодавчих актів, а саме: законів пронаціональний банк, про міжнародні валютнівідносини, про національну грошову одиницю тощо. Тоді ж за рішенням уряду Словеніяпочала друкувати за кордоном, але на власному спеціальному папері з відповідноюсистемою захисту купони без назви грошової одиниці, оскільки на той час самоїназви ще не було визначено.

Після зняття тримісячногомораторію на незалежність у жовтні 1991 р. Словенія на підставі закону«Про національну грошову одиницю» впровадила в обіг ці купони,встановивши курс обміну їх на югославські динари у співвідношенні 1: 1, ірозпочала друкування власної національної валюти — словенського толара, Певнийчас в обігу були обидва грошові знаки, але поступово купони вилучалися з обігу.Основою емісії стала закупівля іноземної валюти. Емісію прив'язано до німецькоїмарки. Кредити комерційним банкам не надавалися. Тримався досить високий курстолара — 1 ДМ: 60 толарів.

Принципова відмінність уведення національноївалюти в Словенії полягає у забезпеченні внутрішньої конвертованості толара, щодало можливість повністю ліквідувати внутрішній «чорний ринок».Завдяки сприятливішому, ніж у Хорватії, економічному становищу (зокремавідсутності величезних воєнних видатків) та проведенню жорсткої політикигрошового обігу Словенією підтримувався досить стабільний курс толара щодоіноземних валют: платіжний баланс мав позитивне сальдо у розмірі 8—10%, резервиіноземної валюти швидко зросли, темпи інфляції спали з 21 до 2—3% щомісячно.Усе це свідчить про те, що грошову реформу в Словенії проведено вдало і вонасприяла створенню й розвитку збалансованої національної ринкової економіки.

I все таки постає запитання:чому Словенія й Хорватія змогли безболісно і за короткий строк розв'язати нелише проблеми грошової реформи, а й переходу до ринкової економіки?

Річ у тому, що за структурою виробництва, його технологічним таорганізаційним рівнем, за методами господарювання їхні економіки виявилисяадекватними ринковим принципам, а отже, і сприятливішими до економічних методівуправління, до формування справжніх грошових систем. Все це допомогло швидкомупроведенню приватизації. Сама ідея приватизації та переходу до ринку булапідтримана населенням.

Крім того, основні сектори економіки обох країнвиявилися достатньо інтегрованими в західноєвропейську економіку, внаслідокчого народне господарство не було повністю паралізоване ні воєнними діями, нірозривом зв'язків із республіками СФРЮ, передусім із Сербією та Чорногорією.Різноплановість зовнішньоекономічних зв'язків дала можливість Хорватії, йособливо Словенії, підтримувати позитивні платіжні баланси і поповнювативалютні резерви навіть за значного падіння обсягів виробництва.

Важливо й те, що центральний банк колишньоїЮгославії давно працював на федеративних засадах, і тому хорватський тасловенський центральні банки були автономними емісійними центрами, проводиливласну грошово-кредитну політику.

До того ж у колишній Югославії рівень життя бувзначно вищий, ніж у колишньому Союзі, водночас існував значний рівеньвідкритого безробіття. Тому це явище для населення не було зовсім новим і вжебули вироблені механізми соціального захисту населення від безробіття. Усе цестворило сприятливіші умови, ніж, наприклад, в Україні, для проведенняринкових, у тому числі й грошових, реформ.

Країни Балтії.Цікраїни досить швидко усвідомили, що з уведенням національної валюти не требазатягувати і то для її введення необхідна широ­ка, комплексна підготовка йсприятлива економічна ситуація, а точніше — зменшення інфляції та дефіцитудержавного бюджету, забезпечення розвитку експорту, позитивне сальдо платіжногобалансу.

Одночасно має утвердитися дворівнева банківськасистема, повинні бути створені реальні авуары, реальні резервні фонди.Перетворенням у сфері гро­шей має сприяти становлення ринку цінних паперів,діяльність фондової біржі.

Попри глибоке розуміння процесів, що відбувалися,країни Балтії спочатку теж змушені були використати замінники грошей. Так, уЛатвії було введено тимчасову квазівалюту, а її співвідношення з рублемстановило 1:1. Це дало можливість конвертувати латвійську валюту в російськийрубль. Наявність сурогату допомогла латвійським фахівцям здобути досвід упитаннях грошей та грошового обігу, а центральному банку — відновити своїфункції у повному обсязі. Разом із тим готується здійснення заміни російськихрублів на нову національну валюту на територіальній основі й у найкоротшийтермін.

Як відомо, у створенні грошової системи перед ведеЕстонія. I це не випадково. Адже підготовка до введення власної валюти почаласяще в перші місяці 1990 р. Було створено спеціальний комітет із проведеннягрошової реформи. Важливо те, що Естонія не пішла шляхом уведення сурогатівгрошей. Але повністю уникнути «перехідних» форм не вдалося. В Естоніїще у 1991 р. було розроблено та широко використано чекові книжки длябезготівкових розрахунків. Треба визнати, що це створило серйозні труднощі вгалузі обробки й перевірки чеків, а електронної" системи ще не було. Алеоскільки зарплата видавалася чековими книжками, то це полегшило перехід донаціональної" валюти, допомогло не допустити особливого напруження зготівковими грошима.

Естонське керівництво виходило і з того, щовиготовити власні гроші та визначити порядок їх обміну на рублі — все це непершорядне. Головне полягало в тому, щоб проведення грошової реформи непорушило розрахунків банків, фірм з іншими державами і передусім із Росією. Дляцього велися довготривалі переговори.

Естонія першою ще у липні 1992 р, здійснилагрошову реформу, внаслідок якої було введено національну грошову одиницю —естонську крону. 20 червня 1992 р. набули чинності закони Естонськоїреспубліки: «Про гроші», «Про забезпечення естонськоїкрони» та «Про іноземну валюту». Одночасно для крони булорозраховано ринковий курс — 8 крон до і німецької марки. За цими законами банкЕстонії не мав права девальвувати крону. А це означало, що було встановленофіксований валютний курс, який діє й нині. Комерційні банки дотримуються цьогокурсу щодо всіх валют.

Естонське керівництво з самого початкувиходило з того, що стабільна валюта є основою стабілізації і розвиткуекономіки. Обраний метод прив'язування естонської крони до німецької маркивиявився дієвим, вінзабезпечивсталість валюти і валютного курсу, що дало можливість уникнути вели­коїінфляції.

Не менш важливе й те, що Естонії вдалося швидкозбалансувати державний бюджет завдяки забороні фінансування центральним банкомбюд­жетного дефіциту.

У проведенні грошової реформи значну участь бравМВФ. Він визначив ліміт кредиту для стабілізації естонських грошей і платіжногобалансу. Важливо відзначити, що Естонія не використала навіть першої частиницього кредиту, а від наступної частини відмовилася.

Річ у тім, що з допомогою спеціалістів МВФ центральнийбанк Естонії за всіма міжнародними правилами склав платіжний баланс. Виявилося,що країна має позитивне сальдо близько 1,5 млрд. естонських крон.

Естонія досить вдало вийшла зситуації, коли Росія підвищила ціни на енергоносії. Не менш важливо й те, щоЕстонії вдалося швидко змінити спрямованість зовнішньоекономічних зв'язків.Якщо у 1990 р. основна частина експорту йшла в Росло, Білорусію та Україну, товже на 1993 р. Їхня частка істотно зменшилась і першою щодо експорту сталаФінляндія. Водночас дедалі більше зростає в експорті частка Швеції, Голландії,Німеччини та

інших країн. Натомість прискорюється імпорт ізФінляндії, Швеції, Голландії та Німеччини.

Зовнішньоекономічну діяльність було лібералізовано— не ліцензується ні експорт, ні імпорт. Причому держава не регулює цін. Вонипогоджуються тільки на електроенергію та сланці.

Як і Естонія, Латвія і Литва одними з перших натериторії колишнього СРСР створили свої національні грошові системи. До речі,головний принцип їхніх грошових реформ однаковий. Вони побудовані на ясномуприв'язуванні своєї валюти до однієї з іноземних. Якщо Естонія прив'язала кронудо німецької марки, то Латвія свій лат — до валюти МВФ — СДР, а литва лит — до долара США. Цезабезпечило сталий, фіксований валютний курс водночас помірну інфляцію. До тогож держави Балтії використали старий інструмент, який хоч порівняно рідко, алезастосовувався у цілому ряді країн світу — вони створили валютне управління абокомітет, які регулювали фінанси країни з допомогою валютного резерву. Цеозначає, що всі валюти — лити, лати ї крони — забезпечувалися золотовалютнимизапасами центральних банків.

Країни СНД.Спираючись на досягнення макроекономічної стабілізації керівництво Грузіїнапередодні президентських і парламентських виборів вирішило провести грошовуреформу. В ході цієї реформи введено нову грошову одиницю — ларі. Реформа булацілком еквівалентною — обмін здійснювався за курсом 1000000 купонів = і ларі.Додатково уряд і національний банк організували обмін доларів США, німецьких марокта російських рублів на нову валюту. Стимулом була та обставина, що найближчимиднями очікувалося дальше зміцнення нової національної валюти, що й сталося. 31,30 ларі спочатку до 1,25 ларі, а потім і до 1,20 ларі зменшився курс долара.Внаслідок цієї операції населення продало нацбанку значні суми доларів, марок ірублів. Тим самим зросли валютні резерви країни, підвищився попит нанаціональну валюту та зміцнився її курс.

Грошовареформа увінчалася повним економічним і політичним успіхом. До того ж посилиласьжорстка грошова та бюджетна політика. Грузія й далі плідно співпрацювала з МВФ,одержала слідом за кредитом СТФ кредит Standby. Велися переговори про наданняМВФ трирічного кредиту ЕСАФ. Скасовано практично всі дотації для народногогосподарства. Лібералізовано як внутрішній ринок, так і зовнішню торгівлю.Прийнято новий закон, який гарантує автономію національного банку. Швидкимитемпами триває ваучерна приватизація, дуже схожа на російський зразок.Практично вся земля перебуває у приватному користуванні. Завершуєтьсяпідготовка закону про приватну власність — одного з найрадикальніших у країнахСНД. Ведеться активна законодавча робота щодо створення регульованого ринкуцінних паперів.

НАСЛІДКИ ГРОШОВИХ РЕФОРМ

Словенія і Хорватія. Як і слід було чекати,набагато сприятливіші умови дали змогу Словенії швидше здійснити реформиекономіки, в тому числі й грошову, і досить впевнено піти вперед. Сьогодні вонаналежить до п'ятірки «нових східноєвропейських індустріальнихтигрів», які останніми роками не лише подолали спад виробництва, а йзабезпечили досить стійкі темпи економічного зростання. Словенія, як і Польща,Чехія, Словаччина та Угорщина, здійснює істотні макроекономічні зрушення,структурні зміни, спрямовані на швидке зростання споживчого попиту, приватногоспоживання. За оцінками журналу «Central European Economic Review'»(січень 1996 р.), щодо показників економічного зростання (за десятибальноюсистемою) максимальний бал серед країн із перехідною економікою має Польща ~8,8 бала, а Словенія йде відразу ж за нею — 7,3—7,6 бала, тобто вонанаближається до показників докризових 1988—1989 рр.

Узагальнюючим показником економічної динаміки єтемпи зростання обсягу ВВП на душу населення. На кінець 1995 р. він становив уСловенії 8739 доларів на рік. Це удвічі більше, ніж у Чехії, у 2,5 раза більше,ніж в Угорщині, і більш як утричі, ніж у Польщі.

Дуже важливо й те, що економічне зростання,досягнуте за останні три роки, забезпечило формування надійних передумов для стійких темпів розвитку в перспективі. Нині норманагромадження у«новихтигрів» досягла рівня, близького до рівня розвинутих країн. Це всередньому 20% ВВП і вище. Коли врахувати ті обставини, що східноєвропейськікраїни мають високий рівень кваліфікації робочої сили, величезний запасневикористовуваних виробничих потужностей, то в комплексі з іншими позитивнимифакторами це може забезпечити подальше стійке економічне зростання.

Цьому сприятимуть і потоки капіталу, які дедалібільше спрямовуються у розвиток експортного сектора економіки. Нині Словенія,як і Польща та Словаччина, належить до країн Європи, що мають найвищі темпизростання експорту. Цьому допомагають конкурентоспроможність виробництва,перехід до вільної конвертованості валют.

Макроекономічна стабілізація, яка була порівняношвидко досягнута, означала суттєве зниження інфляції (у 1993 р. в Словенії вонастановила 32,3% на рік), що створило умови для економічного зростання.

Розв'язанню завдань антиінфляційної політикисприяло проведення жорсткої політики бюджетної стабілізації. Нині у Словенії таЧехії дефіцит бюджету повністю ліквідовано.

Політика прискореної приватизації дала можливістьзначно збільшити приватний сектор економіки. Сьогодні у п'яти«східноєвропейських тигрів» він становить 50–70%. Усе це в умовахмакроекономічної стабілізації сприяє важливим засобом санації економіки сталареструктуризація безробіття його трансформація із прихованих у відкриті форми.Причому дуже чітко проявилася така закономірність: найвищий рівень безробіттяспостерігався в країнах, де найактівніше йшли ринкові перетворення. УСловаччині наприкінці 1993 р питома вага безробітних становила 15,4%, але в1994 р почалося зменшення рівня безробіття. У Словенії він становив хоч і не набагато, але менше ~ 14,2%. Вважається,що наявність високого рівня безробіття є визначальним фактором дієвостівнутрішньої конкуренції — основногостимулупорівняно швидкого виходу економіки з кризи.

Економічне зростання — визначальний факторзбільшення реальних грошових доходів населення. Очевидним лідером є Словенія, вякій наприкінці 1995 р середньомісячна заробітна плата досягла 611 доларів США.Це найвищий показник серед країн із перехідною економікою. У середині 1995 рзарплата становила в Угорщині — 328 доларів, у Польщі — 308, Чехії  — 303, у Словаччині — 253 долари на місяць.Усе це переконливо свідчить, що ці країни обрали правильний шлях, вінзабезпечує їм усебічний прогрес, відкриває добрі перспективи.

Країни Балтії. Естонська крона, латвійський лат талитовський лит мають значку відмінність у валютних курсах.

У цих країнах відмінна і банківська система. Якщов Естоніїта Литві приблизно попівтора десятка комерційних банків, то у Латвії їх 38, тобто більше ніж у 2,5раза.

Істотно відрізняються купівельна спроможністьгрошей та ціни на товар. Найдешевшежиття у Литві, найдорожче — у Латвії. Зате у Латвії найвищий рівень мінімальноїзаробітної плати, що компенсує втрати сімейного бюджету. Так, у переведенні налити рівень мінімальної зарплати становить 216 литів на місяць, в Естонії —157, у Литві — понад 158 литів. Що стосується середньої заробітної плати, тотут на першому місці Естонія (майже 220 доларів), далі йде Латвія — понад 190доларів, у Литві  майже 150 доларів.

I все ж при досить істотній відмінності лит, лат ікрону об’єднує принципово важлива якість — вони стабільні і мають довіру. Проце переконливо свідчить рівень інфляції. У 1995 р. вона дорівнювала 35% уЛитві, 29% — в Естонії та трохи більш як 20% — у Латвії.

Зупинимося на характеристиці кожної звалют.

Крона. Хоч естонська крона має найнижчий валютнийкурс (1 дол. понад 11 крон), а отже, й найнижчу купівельну спроможність, алесаме фахівці вважають найавторитетнішою. Адже це Естонія першою вийшла ізрубльової зони, рішуче створила валютний комітет і ввела власну валюту.Естонське керівництво зробило все, щоб довести людям зрозумілі й чіткі правиластворення грошової системи, забезпечити глибоку довіру до національної валютита її стійкість. Тому, хоч минуло майже 4 роки після введення нових грошей,курс крони до німецької марки практично не змінився: у середньому одну маркуміняють на 7,97 крони.

Стійкість крони сприяла міцності естонськихкомерційних банків. До то­го ж їм дали одразу зрозуміти, що вони маютьотримувати прибуток не за рахунок гри на курсах валют, а за рахунок широкогозалучення інвестицій та розширення банківських послуг. Саме тому банківськакриза обмежилася банкротством одного банку та об’єднанням двох інших. Післяцього пішов швидкий процес об'єднання банківського капіталу: із 50 банків україні залишилося 16. Але естонські банкіри вважають, що й цього забагато.Процес злиття комерційних банків триватиме. Цьому сприяє і настанова збільшитикапітал до 2000 року до 5 млн. екю, тобто до 75 млн. крон. Такі процесидопомагають зміцненню крони. За даними естонського банку, крона подорожчала щодоамериканського долара на 75% і японської єни на 10,4%.

Лат.Латвійський латдорівнює 2 доларам. Якщо крону ввели без будь-яких етапів, то у Латвії ще втравні 1992 р. ввели латвійський рубль, який діяв паралельно з російськимрублем у співвідношенні 1:1. Через 5 місяців російський рубль було вилучено ізалишився латвійський рубль. Але йвін довго не втримався. Наприкінці 1993 р. плаваючий курс лата щодо доларазакрився на позначці 0,595 за 1 долар, виникла ідея прив'язати національнувалюту не до долара чи німецької марки, а до розрахункової одиниці МВФ — СДР.По суті, Латвія повторила естонський варіант. Стабільності лату додавзолотовалютний запас, який у середині 1995 р становив 405 млн. доларів. Латутримався і в умовах великої й гострої банківської кризи, коли збанкрутувавфінансовий гігант «Балтіяс банка». Кількість латвійських банківскоротилася з 60 до 38, хоч і це для порівняно невеликої Латвії забагато. Аленавіть вимога до збільшення капіталу кожного банку до і млн. латів не забезпечилапроцесу об’єднання банків, злиття їхнього капіталу. Очевидно, це пояснюється йтим, що банки Латвії мають і висококваліфікованих службовців, і сучаснеустаткування

Лит. Литва пройшла найскладніший шляхстворення грошової системи. Причому країна довго не наважувалася вводити лит.Понад півроку діяли так звані тимчасові гроші — талони. Частина литів,віддрукована за кордоном, виявилася неякісною. Довелося переробляти гроші,застосовувати додаткові засоби захисту. Наштампували велика кількість монетноміналом і, 2, 5 литів, що призвело до сплутування їх із центами такого жноміналу. Тоді виготовили дрібні купюри. В результаті за рік вільного обігу литзазнав великих злетів і падінь, що викликало відчутні струси всієї литовськоїекономіки.

Комерційні банки спекулювалина змінах курсу валюти. Центральний банк не міг упоратися з великимиколиваннями валютного курсу. До того ж маніпуляції банків довели курс до 2,9лита за долар, а потім він різко впав. Життя вимагало рішучих дій. Литовціскористалися досвідом Естонії.

Було створено валютне управління. Сейм прийнявзакон про надійність лита. Його прив'язали до долара, бо близько 80% оборотуздійснювалося само в цій валюті. Золотовалютний запас, який у 1992 р, становивлише 21 млн. доларів, на початок 1996 р. досяг 801 млн. доларів. Цих запасіввиявилося на 32% більше, ніж треба було для підтримання стабільного валютногокурсу. Тому лит отримав досить високу стійкість. Лише в окремі періоди доларзупинявся на позначці в 4 лити або 3,95 лита — найвищому і найнижчому рівні курсів.Цілком зрозуміло, що стабільна валюта стала добрим засобом виходу литовськоїекономіки з кризи.

Водночас у Литві чимало фахівців вважають, що івалютне управління, і встановлений ним стабільний курс валюти гальмуютьрозвиток економіки, не дають змоги регулювати грошову масу, рівень інфляції,норму процентів. Дедалі більше чути голоси, що необхідно девальвувати лит уЛитві, як і лат у Латвії та крону в Естонії. Проте прибічників стійкоїнаціональної валюти, яка має довіру в населення, набагато більше. Адже рядовівкладники доволі настраждалися від банкрутств банків, вони не хочуть новихфінансових потрясінь. А банкіри, які хотіли б переходу до плаваючого валютногокурсу, не знаходять підтримки у політиків.

Прибалти покладають великі надії на вхід країн Балтіїне лише до НАТО, а й до спільного європейського грошового ринку.

Країни СНД.Унаслідокпроведених грошових реформ у Молдові, Грузії, Казахстані та Киргизькійреспубліці створено національні грошові системи, а молдовський лей, грузинськийларі, казахстанський тенге і киргизький сом відзначаються стабільністю. Ось,наприклад, киргизький сом, який уведено ще в червні 1993 р., є однією знайтвердіших валют країн Середньої Азії, яка вільно конвертується у всіхкраїнах СНД. Це сприяло тому, що у Киргизький Республіці відбулось істотнезниження темпів інфляції та зростання цін.

Порівняльний аналіз свідчить, що на противагуокремим своїм «братам» сом ніяк не поступається рублю. Щодо долараїхні курси змінюються паралельно. Не можна не зауважити, що під час проведеннягрошової реформи в Киргизькій Республіці ніхто не міг передбачити такогоперебігу подій. Навпаки, провіщали швидкий крах цієї грошової одиниці.Спеціалісти вважають: якщо сом не «впав», а став досить стабільноювалютою, то в цьому насамперед заслуга національного банку республіки, який нелише одержав виняткові повноваження як єдиний розпорядник емісії, кредитів,регулювальник курсу сома, а й послідовно відстоював свою незалежність іпринциповість щодо усіх владних структур. Для цього головним критерієм булавідповідність грошової маси товарним ресурсам, ефективність програм, під яківиділялися кошти.

Отже, компетентність і незалежність національногобанку — вирішальний фактор успіху грошової реформи. Цей висновок нам слід булоб добре засвоїти.

еще рефераты
Еще работы по государственному регулированию, таможне, налогам