Реферат: Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития

ВСТУП

Насучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всьогонародного господарства України і особливо для – харчової промисловості, так якця галузь дуже залежить від інших галузей – машинобудівної, хімічної,нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення. В цей скрутний часбільшості громадян країн вимушені економити кожну копійку власного заробітку, атак як наша харчова промисловість вимушена конкурувати із сусідніми країнами –де продукти харчування дешевші, але в своїй більшості щоб зекономити в Українипоставляються неякісні продукти, або взагалі ті в яких вийшов строк реалізації,нерідко товари підробляються, а через несовершенну і невідпрацьованезаконодавство дуже важко відсліжувати такі товари, і тому покупці купують цюпродукцію ставлячи власну харчову промисловість у глухий кут. Тому харчовапромисловість  – немаючи можливості черезте, що продукти нерозкуповуються, розплатитися з постачальниками, а такожзакупити, нову сировину. Беручи кредити для розрахунків, вона також ставить себе в залежність, а той навіть втрати право власності на власнепідприємство.

Також великі проблеми має сировинна база харчової промисловості –сільськогосподарське виробництво. В кожного сільгоспвиробника великазаборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони немають змоги розплатитися з постачальниками – запчастин, нової техніки,паливно-мастильних матеріалів – також попадають у залежність, від бізнесменів,і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власнівитрати. І навіть ціні за якими закупається продукти сільгоспвиробництвадержавою – також далекі від світових.

Але й у такій скрутній обстановці харчова промисловість функціонує –шукаючи шляхи подолання проблем – інвесторів, із-за кордону і у власнійдержаві, запроваджуючі нові технології і устаткування тощо.

<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

Підгалузі харчовоїпромисловості  є важливою ланкоюАПК України,поєднуючих виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів рослинногопоходження з реалізацією готової продукції і основні обслуговуючі ланкикомплексу підприємства і організації. Рослиннісільськогосподарські ресурси можна поділити на дві групи. Перша об’єднуєвиробництва, що займаються вирощуванням сировини для харчової промисловості,інша— для легкої.

Найбільш характерні такі спеціалізовані рослинно-промислові комплекси:зерно промисловий, бурякоцукровий,плодоовочеконцервний,маслобойно-жировий,виноградарсько-виноробний,льнопромисловий іефирномасличний.

Ведуче місце в складі АПК Українизаймає зерно-промисловий комплекс. Він об’єднує галузі, що займаютьсявиробництвом зернових, їхньою заготівлею,переробкою, обслуговуванням сільськогосподарського і що переробляє ланок.Сільськогосподарська ланка уявлена вирощуванням зерновихкультур. Хлібоприймальні підприємстваздійснюють заготівлю і зберігання зерна. В склад ланки, що переробляє входять мукомольно-круп*яні, комбікормові і хлібопекарні виробництва.

Основу комплексускладає зернове господарство . Зерновимкультурам належить важлива роль в усіх областях України, особливо в областяхСтепової і Лісостепової зон. Навіть в Закарпатській іІвано-франківській областях, де частка зерновихкультур є самою низькою в Україні, вони займають біля40%посівних площ.

Головна зернова культура в Україні— озима пшениця. Найбільш сприятливі грунтово-кліматичні умови для її вирощуваннясклалися в областях Степовій і Лісостеповій Зон, де ця культура займає половинуплощ, відведених під зернові. В областях Полісскої зони питома вага посевів озимої пшеницізначно нижче.

Важливою зерновою культурою є озимежито. Ця культура займає друге місце (після пшениці) за розмірами посівних площпід озимі. Основні райони вирощування озимого жита  знаходяться на Полісся і в західних областяхЛісостепової Зони.

Велике продовольче значення мають гречиха, просо і рис, хоча в структуріпосівних площ зернових культур вонизаймають лише біля5%.

Гречихає однією з найціннійших круп*яних культур. На її розміщення впливаєпідвищена потреба цієї рослини в волозі. Тому основні площі посевов гречихизосереджені на Полісся і в Лісостепі і зовсім зникають в південному Степі.

Просо в Україні є однією з страхових культур завдяки пізнім рядкам сева. Воно відноситься до посухостійким круп*янимі дасть відносно високі урожаї, особливо в засушливі роки. Основні посіви його розміщені в Лісостеповій, а також в північних і центральних областях Степовийзони.

Новою для України зерновой культуроює рис. В Україні його вирощують тільки на поливнихземлях, де він дасть високі і стабільніурожаї. Зрошувальна Меліорація в південній частині України сприяла розширеннюйого посівов.

Зерновегосподарство має важливе значення і для розвитку тваринництва. Фуражне зерно складає більш40% валового збору зернових культур. Основними зернофуражнимикультурами в Україні є ячмінь, овес,кукурудза і зерно бобові— горох, віка, люпін.Такі культури, як ячмінь, кукурудза і горох, використовуються і дляпродовольчих мети. Яровий ячмінь вирощують в усіх областях України. Зерноячміня має високі кормові якості, використовується також як сировина в пивовареній промисловості, фармацевтичній, хлібопекарній, спиртовій ікондитерській галузях.

Кукурудзі належить важлива роль в забезпеченні тваринництва кормами, щоконцентрувалися. Найбільші посівні площі під цією культурою розміщені вобластях Лісостепової і Степової зон.Вирощують кукурудзу також на Закарпатті і Прикарпатті.

Промислова ланка зерно промислового комплексу забезпечує зберігання іпереробку зерна. Основними галузями зерно промисловості, що переробляє є мукомольно-крупяная, комбікормова і хлібопекарна. Продукція зернового господарства транспортабельна.Тому підприємства, що виробляють хлібопродукти, містяться в місцях їхньогоспоживання. Потужні підприємства по виробництву борошна і хліби розміщені вКиєві, Одесі, Харкові, Дніпропетровськові, Донецьку, Львові і інших більшихмістах (рис.46). Хлібозаводи є в усіх середніх і малих містах, селищах міського типуі більших селі. Розвиток мукомольної і хлібопекарної промисловості залежить відпотреб в хлібопродуктах.

В основі формування бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі природніумови для вирощування цукрового буряка, забезпеченість трудовими ресурсами інавики населення.  Найважливими йоголанками є сільськогосподарське (вирощування цукрового буряка) і (виробництво, що переробляє цукру).

Значення цукрового буряка передусім в тому, що вона є основним джереломвиробництва цукру, а також важливим чинником зміцнення кормовий бази іпідвищення культури хліборобства.

В Лісостепі розміщене більш¾посевов цукрового буряка. Частка їх в посівнихплощах досягає9-II%. Середня урожайністьв останні роки коливається в кордонах300 — 320ц/га.Найбільшими виробниками цукрового буряка єВінницька, Черкаська і Полтавська області, що дадуть біля25%загального проведення цієї культури.

Розвиток бурякосіяння в Україні спирається на потужну технічну базуцукрової промисловості. Всього в Україні діє194цукрові заводи, що переробляють в середньому за рік біля44.0 млн т буряка. Всередньому за добу один цукровий завод переробляє2.3 тис т цукрового буряка.Обсяг випуску цукру-піску складає біля3.5млн т.

Найбільшими в Україні виробниками цукру-піску є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Одеська іКіровоградська області. Виробництво цукру-рафинада зосереджене в основному вОдесі, Черкасах, Бердичеві, Ходорове і Вінниці.Деякі цукрові заводи суміщають виробництво цукру з виробництвом молочнихконсервів, спирту, лимонної кислоти ікормових дріжджів. Такі підприємства називаються цукровими комбінатами.

В склад плодоовочеконцервного комплексу України входить вирощуванняовочів, фруктів і ягод, підприємства концервноїі плодоовочеконцервної промисловості, атакож обслуговуючі і допоміжні підприємства.

Овочеводстворозповсюджене по всій території України, алерівень його концентрації і спеціалізації в різних регіонах різний. На Полісся,наприклад, вирощують здебільшого огірки, морква, столовий буряк і капусту, вЛісостепі— огірки, помідори, цибуля, вСтепі— помідори, перець, баклажани. Самая більша концентрація посівов овочевих культур в тих господарствах,що входять в склад сировинний зони концервногозаводу, а також розміщені навколо більших міст.

Важлива роль в постачанні населення міст свіжими овочями в міжсезонний період належить парниково-тепличним господарствам. Найбільшіплощі закритого ґрунту відводяться під овочі в Криму, навколо Києва, Харкова,Донецька, Одеси, Львова.

Садівництво розвивається по всій території України. Тут розповсюдженітакі плодово-ягідні культури: яюлука, груші, сливи, вишні, черешні, полиниця, малина. Впівденних районах вирощують абрикоси, персики, инжир.Особливо сприятливі умови для садівництва склалися в Криму, Переднестровье, в південному Степі і Закарпатті.

Більша частина овочів, фруктів і ягод споживається в свіжому вигляді, аінша надходить на що переробляють підприємства для виробництва консервів.Найбільш розвинута плодоовочеконцервнаяпромисловість в Криму, Херсонській і Одеській областях, що виробляють біля40 Ёо всіх плодоовочевих консервів. В Українісклалася певна спеціалізація в виробництві плодоовочевих консервів. Щопереробляють підприємства Центру і Заходу виробляють в основному фруктовіконсерви, а Південний район спеціалізується на виробництві томатних консервів.

В склад виноградно-виноробного комплексу входить виноградарство,промислова переробка винограда, а такожпідприємства, обслуговуючі ці галузі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, виноградні вина, виноградний сік, коньяки, що виготовляють з технічних сортів винограда. З відходів переробки одержуютьрізні кислоти, чинбарні речовини, спирт.

Загальна площа виноградних насаджень в1990 р. Склала176 тис. га.Основні їхні масиви розміщені в Степовій зоні. Найбільшою концентрацієювиноградників характеризується зона передгорнихі гірських районів Криму, де створені великі спеціалізовані господарства.Основними виноробними областями є Кримська, Одеська, Херсонська, Миколаївська іЗакарпатська. Тут зосереджене більш90%виноградних насаджень України.

Виноград—малотранспортабельний продукт, томувиробництва первинної його переробки розміщені поблизу від сировинних баз.Промислову переробку винограда здійснюютьв основному радгоспи-заводи. Підприємства по виробництву коньячного спирту розміщені поруч з заводами первинноговиноробства, т.. В районах вирощування винограда. Заводи вторинного виноробства і шампанских вин розміщені в основному в районіспоживання готової продукції (Одеса, Київ, Донецьк). Маслобойно-жировой комплексУкраїни спеціалізується в основному на виробництві і переробці насіннясоняшника. Посівні площі соняшника в<st1:metricconverter ProductID=«1990 г» w:st=«on»>1990г</st1:metricconverter>. Займали1636 тис. Га,що склало більш20% всіх посівних площ масличних культур. Окрім соняшника, в маслобойно-жировой промисловостівикористовується насіння льна-довгунца, клещевини, коноплі, рапса, а також відходи деяких сільськогосподарських продуктів.

Основні посіви соняшника як теплолюбивої культури зосереджені в основномув південних областях України (рис.48).Більше всього соняшник розповсюджений в північних і центральних районах Степу.Декілька менші площі займає він в Лісостепі і південного Степу і зовсімнезначні— на Полісся і в передгорних районах Карпат.

Маслобойно-жировая промисловість представлена маслоекстракционними,маслопрессовими,маргариновими і миловареними заводами, а також маслобойно-жировимиі жировими комбінатами. Виробництво постного масла належить доматеріалоемкого,томумаслоекстракціоні заводи розміщені в районахвирощування соняшника. Біля третини всьоговиробленого постного маславикористовується при виготовленні маргаринаі мила. В Україні маргаринові заводирозміщені в Києві,Донецьку, Ужгороді.

Значне розповсюдження в маслобойно-жировойпромисловості отримало комбінування. Теперна маслобойно-жирових і жирових комбінатах виробляється50% постногомасла, основна частина маргарина, мила, щомостять засобів. Потужні маслобойно-жировиеі жирові комбінати розміщені вДніпропетровськові, Полтаве, Харкові,Одесі, Запорожье,Чернівцях, Вінниці і Львові.

ЛьнопромисловийкомплексУкраїни об’єднує льноводство,промисловість первинної переробки льна івиробництво льняних тканин.

Посівна площа льна-довгунца в<st1:metricconverter ProductID=«1990 г» w:st=«on»>1990г</st1:metricconverter>.Досягла172 тис. Га. Основні посіви льна-долгунца розміщені на Полісся, де цьомусприяють грунтово-кліматичні умови. Окрімцього льон-довгунец сіють в районах Лісостепу, прилягати до Полісся, в передгорних і гірських районах Карпат.

Первинну переробку льна-долгунцаздійснюють державні льнозаводи,кооперативні і державнільнопункти.В Україні налічується більш30 льнозаводів, що виробляють основну частину льноволокна. Більше всього таких підприємствв Чернігівській, Житомирській,Рівненській іВолинській областях. В таких областях, як Львівська,Верба-але-франківська іЧернівецька, лен переробляють в основному на кооперативнихі державних пунктах. Отримане в результаті первинної переробки льноволокно надходить на льнозаготівельні пункти, а звідти—на Житомирський і Рівненський льнокомбінати.Льноволокно є також предметом зовнішньоїторгівлі.

З насіння льна-довгунца одержують постне масло з високими вкусовими і технологічними якостями, а також макуху. Широко використовуються відходи первинної переробки. Пакля—при виробництві мотузки, шпагата, а костра—папери, технічного спирту, ацетону.

ЕфиромасличнийкомплексУкраїни займається вирощуванням і переробкою ефиромасличних культур. Кінцева продукція комплексу— ефірна олія—використовується при виробництві парфумно-косметическихвиробів, медичної і харчосмаковоїпромисловості.

Ефиромасличниекультури займають лише0.1% всіхпосівних площ України. Серед них важливе значення мають: кориандр, мята, тмин, лаванда,троянда, шалфей, фенхель і ін. Посеви кореандра розміщені в основному в зоні Степу,а м*яти, тминаі фенхеля—в зоні Лісостепу. Троянду, лаванду, шалфей вирощують в Криму. Ефиромасличні культури швидко псуються, томуїхн переробляють на місці. Великі підприємства, що виробляють ефірна оліявисокої якості, розміщені в Бахчисарае, Алушті і Сімферополі.

Спеціалізованітваринницько-промислові комплекси є важливою ланкою агропромисловогокомплексу України. Вони суміщають виробництво і промислову переробку сировиннихресурсів тваринницького походження, реалізацію готової продукції   підприємства і організації. В межахтваринницько-промислових комплексів виникають, як правило, прямі виробничізв’язки між сільськогосподарськими підприємствами, що виробляють продукціютваринництва, і промисловими підприємствами, що її переробляють. В результатіагропромислової інтеграції тваринництва з іншими галузями в Українісформувалися такі спеціалізовані тваринницько-промислові комплекси: мясопромисловий, молокопромисловий і птахопромисловий.

Мясопромисловийкомплекс України діє на основі розвитку тваринництва м’ясного і м*ясомолочного напрямків і переробки йогосировини. В його склад входять також обслуговуючі галузі: виробництвообладнання для тваринницьких ферм і м’ясної промисловості, комбікормовапромисловість, кормовиробництво і виробництво тари.

Основою формування м*ясопромисловогокомплексу України є м’ясне скотарство, птахівництво, вівчарство.

Значення скотарства— ведучоїгалузі тваринництва в усіх природних зонах України не обмежується виробництвомяловичини. Воно є основним постачальником кожевенногосировини для легкой промисловості іорганічних добрив для рільництва.

Найбільша щільність великої рогатої худоби на<st1:metricconverter ProductID=«100 га» w:st=«on»>100га</st1:metricconverter>сільськогосподарських угідь в передгірськихі гірських районах Карпат, в Лісостепі і на Полісся, т. Е. В зонах, добрезабезпечених природними кормовими угіддями і високою щільністю сільськогонаселення. Що стосується Лісостепу, те підвищенню щільності поголівя’ великоїрогатої худоби сприяє розвиток бурякосіяння і цукрової промисловості з їївідходами (жом, меласса)

Скотарство України, в залежності від природно-економічних умов,характеризується певними територіальними відзнаками в виробничій спеціалізації.На Полісся і в Лісостепі розвивається молочно-м’ясне і м’ясо-молочнескотарство. В Степі переважає — м’ясне і м*ясомолочне.В приміських зонах, особливо найбільших і більших міст,— молочно-м’ясне. Розводять в Україні здебільшого симентальську, червону степову, сіруукраїнську, чорно-пегую і інші породи.

Свинарство як скороспіла галузь тваринництва розвивається в усіхприродно-економічних зонах України. Відмінності в рівні його розвиткувизначаються передусім характером кормових ресурсів і наявністю достатньоїкількості кормів, що концентрувалися. Найбільш розвинуте свинарство в Лісостепіі Степу. Здебільшого розводять білу українську породу.

В Україні найбільш розповсюджені свиноводческіферми замкнутого циклу, в як сочетаютсястадії відтворення, дорощування і відкормасвиней. Заглиблення спеціалізації призвело до створенню откормочних комплексів.

Вівчарству в Україні належить допоміжна роль. За1981-1991 гг. Поголівя’вівців зменшилося з8.8 млн голов до7.9 млн голов. Особливо інтенсивно вівчарстворозвивається в Степі і в Карпатах. Воно забезпечує сировиною текстильну, смушковохутряную і кожевену промисловість. М’ясо вівців характеризується високоюкалорійністю. Крім Того, вівчарство відрізняється прискореним оборотом череди,що створює сприятливі умови для збільшення вовни і баранини. Однак в Україні його розвитку приділяють малоуваги.

Виробництво м’яса в убойній вазісклало4.4 млн т, а промислове виробництво (включаючи субпродукти1 категорії(<st1:metricconverter ProductID=«1990 г» w:st=«on»>1990г</st1:metricconverter>.)— 2.8 млн т.В структурі виробництва м’яса і мясоизделийведуче місце займає яловичина. Далі ідуть свинина, м’ясо птаху і баранина.

Найбільші м*ясокомбінати Українирозміщені в більших містах. Нові потужні мясокомбинати,що орієнтувалися на місцеві сировинні ресурси, побудовані також в Вінницькій,Черкаській, Полтавській, Хмельницкій і Тернопольській областях.

Молокопромисловийкомплекс—один з найважливіших агропромислових комплексів України. Основою йогоформування є сприятливі природні і економічні умови.

Приблизно третина поголів’я великої рогатої худоби України потрібно напоголівя’ коров (в<st1:metricconverter ProductID=«1991 г» w:st=«on»>1991г</st1:metricconverter>.— 8.4 млн голов, з них60 %— тваринні молочного напряму).Найбільш розповсюджені червона степова і чорно-пегая породи. Вони дадутьнайвисокі надої молока. В<st1:metricconverter ProductID=«1991 г» w:st=«on»>1991г</st1:metricconverter>.Середньорічні надої молока в цілому поУкраїні склали<st1:metricconverter ProductID=«2941 кг» w:st=«on»>2941кг</st1:metricconverter>.В Україні 2/3 молока виробляють спеціалізовані господарства. В зоні більших міст,наприклад, на них потрібно більш4/5всього виробленого молока.В молочнійпромисловості виділяють такі галузі: маслобойню,цельно-молочну, сироварну і консервную.Особливістю молочної промисловості є те, що на більшості підприємств виробляютьдекілька виглядів молочної продукції, хоча в цілому молокопромислову комплекс України має маслобойную спеціалізацію.

Масло виробляється в усіх областях України, але більше всього— в Чернігівській, Вінницької і Київської(біля 30 тис. Т в рік).

Молокопромишленнийкомплекс Донецької, Закарпатської, Кримської іЛьвівської областей спеціалізується в основному на випуску цельной молочної продукції.

Птахопромисловийкомплекссеред тваринницьких комплексів менш всього залежить від землі. Важливимчинником його розміщення є райони споживання продукції, в основному білябільших міст, в промислових і курортнихзонах. Промислове птахівництво розвивається в усіх природно-економічних зонах.Великими виробниками пташиного м’яса і яєцьє Степові області, серед яких виділяється Крим (перше місце в Україні) .

По спеціалізації птахопромисловіпідприємства поділяють на яєчні і м’ясні.Основними виробниками пташиного м’яса і яєцьє птахофабрики. В Усіх природноекономічних зонах в структуріпоголівя’ птаства преобладают кури. На птахофбрикахм’ясний спеціалізації, окрім бройлерів,вирощують индеек, качок і гусей.

<span Arial",«sans-serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA;layout-grid-mode:line">

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:RU">

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:RU">

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:RU">     Х

<span Times New Roman",«serif»">арчовапромисловість— одна з провіднихструктуроформуючих галузей не лише агропромислового й промислового комплексів,а й усього народного господарства України.

<span Times New Roman",«serif»">Питома вага цієї галузів структурі виробництва пред­метів споживання сягає52,8 %, у загальному обсязі промис­лової продукції— 16,3, а продукції агропромислового ком­плексу— 33,5 %. Продовольчі товари становлять68,1 % за­гального виробництва товарівнародного споживання у відпускних цінах,63 %загального обсягу роздрібного това­рообороту та61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населеннямкраїни.

<span Times New Roman",«serif»">Серед інших країн світуУкраїна має найбільш сприятли­вий природний, людський, геополітичний іресурсний по­тенціал для розвитку харчової промисловості, раціональневикористання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональнихпродовольчих ринках. Уже 2000 року в світовому територіальному поділі праціщодо вироб­ництва основних харчових продуктів у розрахунку на душу населенняУкраїна посідала провідні місця: перше по ви­робництву на душу населення цукру,картоплі, яєць; друге-молока, овочевихта баштанних культур, четверте— зерна тариби; п'яте— по виробництву м'яса.

<span Times New Roman",«serif»">Останнім часом розвитокхарчової промисловості в Ук­раїні характеризується різким зниженнямтехнологічного рівня виробництва, спрацюванням знарядь праці, скорочен­нямобсягів і асортименту продукції, погіршенням її якості, затуханням інвестиційногота інноваційного процесів, витісненням вітчизняних харчових продуктів звнутрішньо­го й зовнішнього ринків продовольчих товарів, зменшен­ням обсягівнадходження до бюджету та валютних надход­жень у країну від експортних операційгалузі тощо.

<span Times New Roman",«serif»">Унаслідок структурної пе­ребудови вагропромис­ловому комплексі колишнє об'єднання «Укрм'ясомолтехпром»йде шляхом реформування окремих   ремонтно-механічних підприємств на підприємницький лад, задовольняючитехнічні потре­би споживачів України.

<span Times New Roman",«serif»">Існуючі технологічніПроцеси виробництва харчових продуктів не можуть обійтися без використаннярозгалуженої системи технологічних трубопроводів   з  відповідною запірною та регулювальною арматурою. Враховуючи специфікувироб­ництва харчової галузі, нержавіюча арматура (крани прохідні й Трихо­дові,запірні ручні клапани, з'єдну­вальні  елементи   тощо)   має відповідати умовам санітарних норм таправил виготовлення й експлуа­тації. Раніше ці вироби на території Українисерійно не випускали, а при реконструкції, розширенні та мо­дернізаціїпідприємства використо­вували здебільшого імпортну техно­логічну арматуру.

<span Times New Roman",«serif»;mso-no-proof:yes">1990

<span Times New Roman",«serif»">  року фахівці об'єднання«Укрм'ясомолтехпром», вивчивший найдосконаліші конструкції, що над­ходилипереважно з Югославії, укла­ли з югославською фірмою «Про­гресінжиніринг» угоду щодо ство­рення   у   Києві    Спільного Підприємства«Сигма-Київ». Заснов­никами від української сторони ста­ли об'єднання«Укрм'ясомолтех­пром» та Нікопольський південнотрубний завод,останній як основний постачальник сировини для виробництва арматури.

<span Times New Roman",«serif»">Для організаціївиробництва вказаної арматури організували два ви­робничі центри в Києві таДніпропе­тровську загальною площею майже З тисячі квадратних метрів, придба­лисучасне металообробне устаткування. Разом з югославськими фахівцями поступово, відпрацьовували за конструкторською-документацією югославської фірми«Прогрес інжиніринг» технологічні процеси, які могли б забеспечитиякість готових виробі рівні кращих світових технологій.

<span Times New Roman",«serif»">Такимчином, із серпня1991 року СП «Сигма-Київ»почало вироблябляти нержавіючу арматуру відповідної до стандартів СІМ(Німеччина) та ЗМЗ (Швеція). До речі, виробнича потужність цього підприємства дає змогу задовольните потребу галу­зейагропромислового комплексу України та здійснити постійні по­ставки закордон до20 відсотків від загальних обсягіввиробництва.

<span Times New Roman",«serif»">Основноюноменклатурою цього підприємства передбачається виготовлення такого обладнання:

<span Times New Roman",«serif»">кранипрохідні та триходові з регульованим секторним тефлоновим (фторопластовим),затвором   з розмірами умовного проходу— Ду 25, 35,50; 55, визначені для пере­криття, регулювання та розподілен­няпотокорідини в технологічних трубопроводах і обладнанні. На відміну від кранівінших конструкцій, вони забезпечуютьповну сте­рильність продукту, виключають його втрати при переробці. Надійні тадовговічні в експлуатаціїклапани ручнізапірні, їх виготовляють Ду35, 50, і5,80;

<span Times New Roman",«serif»">різьбовітрубні — з'єднання (муф­ти), виготойляють Ду25,35, 50, 65, 80. До комплекту входять ніпель, різьбовий штуцер, гайканакидна та ущільнювальне кільце.

<span Times New Roman",«serif»">Ціни на вказанівироби договірні/,

<span Times New Roman",«serif»">Монтажта демонтаж арматури на трубопроводах—за допомогою закручування (відкручування), з'єд­нувальних гайок спвціайьмим клю­чем.           

<span Times New Roman",«serif»">Вироби виготовляють з нержавіючих мароксталі 08Х18НЮТ — 12Х10, які мають антикорозійні тазносостійкі властивості й дозволені Міністерством охорони здоров'я України доконтактів з харчовими продуктами.

<span Times New Roman",«serif»">Обладнання— довговічне на­дійне в експлуатації дає змогу уникнути втратпродуктів при переробці, відповідає усім вимогам технологічних режимів, гігієнита стерильності.

<span Times New Roman",«serif»">Зокрема,арматуру використовують у гф(іфлогічних процесах з тиском до 0,6 МПа(6 бар) і температурою робочого середовища до95°С постійно і до 120°Сна короткочасне(до ЗО хвилин). 

<span Times New Roman",«serif»">Крімсерійного, підприємство виготовляе на замовлення спеціальні вироби різнихрозмірів, що беруті участь у технологічних процесах. Це наприклад, вентилі дляотримання проб продукту, оглядові вікна, вентилі-покажчмки рівня, кулі длямиття місткостей, проточні сита, перехідники, з'єднувальні хомутитрубопроводів, відводи тощо.

<span Times New Roman",«serif»">Такаарматура знайшла широке застосування на багатьох підприємствах харчової,хімічної та фарма­цевтичної промисловості, її успішне використовують наКиївському АТ «Росинка», Чернігівському пивзаводі«Десна»,  підприємствахагропро-мисловогокомплексу при виготов' Денні джеро-горілчаних виробів, ви-, на»пива, безалкогольних напоїв соків, молока, медпрепаратів тощо.

<span Times New Roman",«serif»">Назамовлення споживачів під­приємство надає консультації, про­ектні, монтажні таінші технічні абс технологічні послуги, враховуючі розробку комплектнихтехнологічних проектів та «ноу-хау».

<span Times New Roman",«serif»">Привиготовленні арматури діє гнучка система знижок і посередницьких послуг.Можливе укладанню довгострокових договорів, поетапн поставки й бартерніоперації.

<span Arial",«sans-serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA;layout-grid-mode:line">

За станом виробничо-технічної бази,структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчовапро­мисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливощодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничихпроцесів, а також фасування та упаковки продукції.

Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови,насе­лення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товара­ми.Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих то­варів, авнутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасомяк для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.

Загальна економічна криза, значний спад виробництвасільськогоспо­дарської продукції, заборгованість по заробітній платі тапенсіях, бартери-зація економічних відносин, нестача фінансових і матеріальнихресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємствхарчової промисловості. Зокрема, торік в Україні харчової продукції вироб­ленона14,6 % менше, ніж попереднього року.Обсяги виробництва ско­ротилися в усіх областях, крім Сумської. Значнозменшилося виробництво цукру, олії, маргаринової продукції, хліба,хлібобулочних і макаронних ви­робів, борошна, крупів, а також продуктів длядитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних харчовихпродуктів в розрахунку на душу населення.

Зменшується виробництво м’ясної і молочної продукції. Торіквиробництво продукції з незбираного молока порівня­но з1996 роком скоротилося на31,8 %,масла тваринного на29,8, м’яса йсубпродуктів І категорії— на29,5, сирів жирних— на21,4 %. Це пояснюєтьсязменшенням по­голів’я худоби і птиці не лише в суспільному, а й у приватномусекторі (за винятком поголів’я корів).

Аналіз такого спаду виробництвасвідчить, що на60 % він спричиненийскороченням обсягів переробки сільськогосподарської сировини.

Лише20% худоби,птиці й

молока, вироблених у всіх категоріяхгосподарств, надійшло на промислову переробку, решту ре­алізовано без поперед­ньоїобробки на ринках, комерційним структурам або перероблено в цехах, які незабезпечують ком­плексного використання сировини та високої якості продукції.Потужності м’я­со- та молокопереробних підприємств використано лише на18—20 %, що не­гативно вплинуло на собі­вартістьта ціни.

На 23% порівняно з1996 роком зменшилися поставки цукровихбуряків. Впродовж останніх років знижується виробництво цукру. Торік йоговироблено лише2 мільйони тонн (у 1990році— 5,4 мільйона тонн). Усе цезумовлено скороченнямченням посівних площ, зниженням врожайності буряків та їхцукристості, а також відсутністю єдиної державної політики щодо розвиткугалузі.

Важливий напрямок виходу цукровоїгалузі з кризи— вирішення питаннякредитування та створення умов для її Іефективного функціонування. Виникаєпотреба в законодавчому врегулюванню врегулюванні всіх цих проблем,прийнятті  Закону “Про регулюваннявиробництва й реалізації цукру”.

Складні часи переживає іолійножирова галузь, на підприємтва  якоїнадійшло лише25% насіння соняшникупоточного врожаю, решту вивезено за межі держави. цьогороку може повторитися ситуація, коли через дефіцит сировинивсі олійні заводи достроково припинять роботу, а ціни на олію різко зростуть,що призведе до збільшення експорту цієї продукції. Слід зазначити, що прививезенні сировини замість продукції держава втрачає значні кошти. Переробка 1тонни насіння соняшнику на олію забезпечує на 100грн. Прибуток більший, ніж експорт такої кількості насіння. Рафінування ірозфасування олії— це ще додат­ково320 грн. Від переробки насіння соняшникуприбуток втричі більший, ніж від його продажу за кордон. Отже, від експорту1,3 млн. тонн насіння держава втратила35 млн. грн. і понад570 тис. тонн цінних кормів для тварин­ництва.

Для використання цих резервів необхідно вжити терміновихзаходів щодо тарифного й нетарифного регу­лювання експорту насіння соняшнику.

На скорочення виробництва харчових продуктів впли­нулозвуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможністьнаселення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативнопозна­чається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін їїзберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизнянапродукція.

Актуальною залишається проблема збуту с'пирту ети­ловогохарчового. У результаті переорієнтації експорту з традиційних країн лише наРосійську Федерацію і запро­вадженням нею1997року митних обмежень на ввезен­ня українського спирту, а також ускладнення умовтран­зиту його через територію Росії, обсяг експорту протягом минулого рокускоротився в6 разів, а виробництво ста­новилолише37 % від рівня1996 року.

Внутрішня потреба в спирті становитьблизько20 млн. дал при загальній потужностізаводів68 млн. дал. Враховуючи те, щоспиртова промисловість традиційно мала високий експортний потенціал ізалишається однією з бюджетоформуючих галузей, нагального вирішення потребуєпитання пошуку нових зовнішніх ринків збуту цієї продукції або частковогоперепрофілю-вання підприємств на випуск паливного етанолу, техно­логію якогорозроблено в УкрНДІспиртбіопроді. Посилен­ня державного контролю завиробництвом лікеро-горілчаних виробів дало змогу минулого року збільшитивипуск алкогольних напоїв майже на13 %.Про­текціоністська політика щодо вітчизняного товаровироб­ника, яказдійснюється