Реферат: Электроэнергетика Украины. Основные проблемы и перспективы развития

Доповідь

На тему:

Роботу виконав

учень 11-Б класу

спеціалізованоїшколи№304

м.Києва

Тонченко Максим

Київ – 2006

План

Вступ

1. Структура галузі

2. Проблеми електроенергетики в сучасних умовах

3. Перспективи розвитку галузі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Важка промисловість будь-якої країни відіграє вирішальнуроль у забезпеченні росту обсягів виробництва, продуктивності праці, стійкогоходу науково — технічного прогресу. Україна має могутній паливно-енергетичний комплекс.

Електроенергетика — цескладова частина енергетичного комплексу України. Вона впливає не тільки нарозвиток народного господарства, а і на територіальну організацію продуктивнихсил. Будівництво могутніх ліній електропередач дає можливість освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленнярайонів споживання. Електроенергетика також має велике районне значення.

1. Структура галузі

Всі електростанції України розділяють на чотири види. В основу поділузакладений принцип використання ресурсів:

— теплові електростанції (ТЕС ), що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі;

— гідроелектростанції ( ГЕС), що використовують гідроресурси;

— атомні ( АЕС ), щовикористовують у виді палива збагачений уран або інші радіоактивні елементи;

— електростанції, щовикористовують нетрадиційні джерела енергії ( вітер, сонячна енергія, тепловаенергія надр землі й ін. )

На території України існуютьусі чотири види електростанцій. Розповсюдженими є ТЕС, що характеромобслуговування споживачів, є районними (ГРЭС — Міська Районна Електростанція)

ГРЭС виробляють 2/3 всієї електроенергії України. Великою перевагою ТЕС євільне розміщення й у двоє дешевше вартостей капіталовкладень у порівнянні зГЕС.

Гідроелектростанції є самимиефективними джерелами електроенергії. ГЕС виробляють електроенергію, що у 5 — 6разів дешевше, ніж на ГРЭС, а персоналу в 15 — 20 разів менше, ніж на АЕС.Коефіцієнт корисної дії ГЕС близько 80%. Однак розміщення ГЕС цілком залежитьвід природних умов, а вироблення електроенергії має сезонний характер.Будівництво ГЕС на ріках України приводить до значних витрат, тому що потрібнівеликі території для затоплення під водоймища. Гідроенергетика займає незначнемісце в енергетиці України, тому що вироблення електроенергії складає всього4%. Гідроелектростанції зосереджені в межах Дніпровського каскаду водоймищ:Дніпровська їм. В.И. Леніна, Каховська, Дніпродзержинська, Кременчуцька,Канівська, Київська, Дністровська і Теребле-Рікська ( Закарпатська область ).

Атомні електростанціїрозміщені переважно в бідних енергетичними ресурсами областях північно-західноїчастини України: Ровенська, Чорнобильська, Запорізька, Південно-Українська.Припинено будівництво Кримської АЕС, Харківської АЕС і Одеської.

Особливу роль граютьгідроакумуляторні електростанції (ГАЭС): Київський, Дністровський і Запорізька( Дніпрогес — II ). За допомогою таких електростанцій можна вирішувати проблемузабезпечення споживачів електроенергією в «піковий» час. ГАЭСпрацюють за принципом перекачування води між двома басейнами, що розташовані нарізних висотах.

Усі великі електростанціїоб'єднані в єдину енергосистему, що зв'язана з енергосистемою колишнього СРСР,а так само з енергосистемою «Мир», енергосистемами Угорщини іЧехословакії.

2. Проблеми електроенергетики в сучасних умовах

За останні роки основний прирістенергогенеруючої потужності в Україні забезпечувався за рахунок розвиткуатомної енергетики. Частка атомних електростанцій у встановленій потужностівсіх електростанцій країни досягла близько 29%. Велику й основну частину вструктурі енергогенеруючих потужностей займають теплові електростанції наорганічному паливі (67%). Швидкий розвиток атомної енергетики привело дозгортання розвитку і технічного переозброєння теплоенергетики на базівикористання органічного палива. Використання низькоякісного палива набільшості блокових електростанцій, робота базових ТЕС у перемінних режимахчерез недостачу маневрених потужностей в об'єднаній енергосистемі України, атакож значне скорочення засобів і ресурсів сприяли інтенсивному старіннюосновних фондів ТЕС. Через напружений баланс потужності, до мінімумузменшуються обсяги висновку з експлуатації зношеного і застарілого,малоефективного устаткування. У незадовільному технічному стані знаходятьсяелектротехнічне устаткування, розподільні мережі. Особливо поганий станкабельних ліній електропередачі у великих містах, де лінії відробили свійресурс (експлуатуються понад 40 років) і мають потребу в заміні. Внаслідокобмеження постачань газу і мазуту відбувся деякий перерозподіл складовогоспоживаного палива зі збільшенням у ньому частки вугілля. Потреба в паливіпокривається в більшому ступені за рахунок власного видобутку вугілля. Газ імазут імпортуються.

Починаючи з 1991 року — простежується скорочення електроспоживання. Це скорочення порозуміваєтьсязменшенням обсягів промислового виробництва. Однак, незважаючи на зниженняпопиту на електроенергію в зв'язку з дефіцитом палива, що виникли внаслідокросту неплатежів, приймаються змушені заходи для додаткового обмеженнясезонного споживання електроенергії. Випереджальний ріст цін на паливо,матеріальні ресурси і транспортні послуги в порівнянні з тарифами на електро- ітеплоенергію, неплатежі за використану споживачами електроенергію загострилифінансове становище в галузі. У результаті проблема забезпечення паливом електростанційускладнилася. Проведення реконструкції і модернізації ТЕС, що вимагає істотнихфінансових витрат, затягується, обмежуються засоби для розрахунків із заводами- виготовлювачами устаткування. Теплова енергетика залишилася без необхідноїкількості рідкого і газового палива. Зупинилися не тільки енергоблоки,спроектовані для роботи на цих видах палива, під постійною погрозою зупинкипрацюють вугільні блоки.

Невизначеним залишається імайбутнє ядерної енергетики України. Катастрофа на Чорнобильської АЕС у 1986році викликала трагічні наслідки для прилягаючих до неї районів і загибельвеликої кількості людей. Величезний тиск із боку громадськості і Заходу змушуютьуряд закрити ЧАЕС, а також призупинити будівництво нових енергоблоків і АЕС,незважаючи на те, що 75 млрд. КВт. годин електроенергії виробляють атомніелектростанції України.

Україна належить до державнедостатньо забезпечених власними енергоресурсами. У цьому показнику вонавідстає від країн Західної Європи ( Франції, Німеччини ). Окремими видамипалива Україна забезпечена на 20 — 30% і тільки вугіллям — на 100%. Україна маєдуже енергоємну економіку. Енергоємність національного доходу в 4 — 6 разів більшечим у США, Японії і країн Західної Європи. Споживання умовного палива на душунаселення в Україні складає приблизно 6,5 т., а у вище перерахованих країнах4,2 — 5,5 т. Основними видами енергоресурсів в Україні є: кам'яне вугілля,нафта, газ, атомна і водна енергія.

Вугілля — пріоритет номеродин у паливно-енергетичному комплексі нашої держави, єдиний власнийенергоносій, здатний цілком забезпечити в цілому потреби теплової енергетики інародного господарства у твердому паливі. Для цього необхідно добувати щорічноне менш 170 млн. т. вугілля. Головна причина істотного зменшення видобуткувугілля — зношеність основних фондів цієї галузі. 98 шахт, тобто 36% відзагальної їхньої кількості, введені в експлуатацію ще в довоєнні роки, а 50 — навіть до революції.

Газ — одна з болючих точокУкраїни: ситуація з газом і нафтою — саме уразливе місце нашої економіки. Самепідвищення Росією цін на газ і нафту в січні 1993 року підкосило українськуекономіку.

Однієї з проблемелектроенергетики є недосконала структура розміщення підприємств галузі. Якщоподивитися на карту розміщення електростанцій, то можна побачити, що східнірегіони України перенасичені тепловими електростанціями, важкою і металургійноюпромисловістю. Усе це сильно позначається на екологічну обстановку даногорегіону. Гостро стоїть проблема забруднення промисловими підприємстваминавколишнього середовища, рік, водойм. У центральних і західних областяхУкраїни в основному зосереджені атомні електростанції, що не менше завдаютьшкоди навколишньому середовищу, викидами радіації в ріки й атмосферу. Серйознеекологічне забруднення в тридцяти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.

3. Перспективи розвиткугалузі

У 1997 році крім законопроектів про особливостіприватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу, на світлоз'явилися програма приватизації енергетики України і проект президентськогоУказу «Про прискорення виконання завдань державної програми приватизаціїщодо надходжень засобів у державний бюджет шляхом продажу в процесіприватизації пакетів акцій відкритих акціонерних товариств на міжнароднихконкурсах». По деяким даним, тільки одна з інвестиційних компаній маєнамір викласти біля $100 млн. Продаж буде здійснюватися на комерційнихконкурсах під інвестиційні зобов'язання. При оцінці підприємств будезакладатися досить невелика ціна пакетів приватизованих акцій, але продаватисявони будуть під досить істотні інвестиційні зобов'язання, що повиннівиконуватися негайно (поповнення оборотних коштів, погашення заборгованості позарплаті, відновлення устаткування і т.д. ). Продаж акцій перших дев'ятиенергопостачальних компаній запланований на грудень 1997 року — січень 1998 року, а завершити конкурси для всіхенергопостачальних компаній планується до кінця 1998 року. Розвиток паливно-енергетичного комплексуУкраїни не тільки перспективно, але і необхідно для економіки народногогосподарства. Для цього необхідно прийняти ряд мір, для виходу зі сформованоїскладної ситуації в галузі. Ці міри могли б передбачати наступне:

— здійснення поетапноїреконструкції галузі з поступовим переходом до ринкових відносин, до створенняринку електроенергії, приватизації об'єктів енергетики ( це розширитьекономічну самостійність і підвищить відповідальність підприємств за кінцевірезультати своєї виробничої і фінансової діяльності, дозволить створити гнучкуекономічну систему, що передбачає великі можливості у відношенні залучення іконцентрації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів);

— реконструкція імодернізація діючих ТЕС, а не будівництво нових (через те, що до 2000 рокублизько 40% основного устаткування теплових електростанцій відробить свійресурс, реконструкція і модернізація теплової енергетики ( і насамперед — вугільних ТЕС ) є необхідною мірою як з економічної, так і з технічної і зекологічної точок зору );

— упровадження нових,екологічно чистих технологій спалювання палива на основі диференційованогопідходу до кожної ТЕС окремо ( у залежності від марки і якості палива, відможливостей для розміщення устаткування, від умов роботи ), потенційнимиоб'єктами реконструкції є Придніпровська, Луганська, Старобешевська,Слов'янська, Миронівська;

— реконструкція атомноїенергетики на новій технологічній основі, потрібно створювати енергоблоки, щовикористовували би уран низького збагачення, що роблять фабрики Наддніпрянщиниі Прикарпаття;

— будівництво нових середніхпо потужності блоків атомних електростанцій під землею з великим рівнемекологічної безпеки

( поховання таких електростанцій після завершення експлуатації не вимагаєбагато часу і витрат ).

Реалізація наміченоговимагає концентрації спільних зусиль виробничої і наукової сфер діяльності.

Висновок

Електроенергетика — інфраструктурна галузь, і від того,як вона функціонуватиме, залежать не лише економічні показники, від цьогозалежить життя і здоров’я населення країни, можливості суспільства нормальножити та працювати.

Останнім часом зроблено досить багато для реформуваннягалузі електроенергетики. Деякі заходи вже дали свої результати, а деякі – щені. Тому перед державою стоїть ще ціла низка проблем, які вона має вирішуватияк самостійно, так і з залученням неурядових організацій