Реферат: Литературная Одесса 20-30-х гг. XX века

ЗМІСТ

                                                                                                                     стор.

Вступ.........................................................................….…...3-5

1.<span Times New Roman"">

ОДЕСА ТА ОДЕСИТИ................................................……6-8

2.<span Times New Roman"">  

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ 20-30-х рр. ХХ ст.......…..9-10

3.<span Times New Roman"">  

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІСАКА БАБЕЛЯ.......................….11-13

4.<span Times New Roman"">  

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЮРІЯ ОЛЕШІ....................….14-16

5.<span Times New Roman"">  

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСЬ ВАЛЕНТИНА КАТАЄВА.........17-19

6.<span Times New Roman"">  

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ
КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО..............................20-22

7.<span Times New Roman"">  

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІЛЬФА ТА ПЕТРОВА.............23-27

8.<span Times New Roman"">  

ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ “ЛІТЕРАТУРНА
ОДЕСА 20-30-х рр. ХХ ст.” (ПРОЕКТ)........................28-30

ВИСНОВКИ...................................................................…….31

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ...32-33

ДОДАТКИ........................................................................34-35

ВСТУП

Актуальністьтеми.Як відомо, культурне і суспільне життятісно пов’язані між собоюскладними причинно-наслідковими зв’яз­ками.Тому ті суспі­ль­ні потрясіння, що випали на початку ХХ ст.на долю жи­те­лів Російської, а згодом Радянськоїімперії, не могли не створити но­вепокоління творчої інтелігенції.

Саме на цей період припадає розквіт цілоїплеяди талановитих та самобутніх одеських письменників, які створили “одеськийпе­ріод” радянської літератури. Їх твори мають велику літературну та духовнуцінність, а більшість з них досі не втратила своєї актуаль­ності.

Популярність цихписьменників серед читачів не згасає з плином часу. Тому існує цілком реальнаможливість практичного використання в турис­ти­ч­ній галузі пам’яток цього літературного періоду. Їївтіленням може стати, наприклад, новий екскурсійний маршрут.

Все вищенаведенеспонукало автора курсової роботи – майбут­нього менеджера туризму – вибратисаме цю тему, яка є актуальною і пер­спективною для розвитку туристичної галузів наш час – на початку XXIст.

Об’єктомдослідженнякурсової роботи стало життя та творчістьнайяскравіших одеських письменників 1920-30-х рр.

Хронологічні рамкиданої роботи охоплюють період 1920-30-х рр.

Аналітичнийогляд літератури.Для написання курсової роботи автором було використанозначну кількість літератерних джерел, серед яких хотілося б відмітити окреміроботи.

У книзі А.Атаса “Старая Одесса” викладено історію Одеси від моменту її заснуваннядо ХХ ст.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[1]

У книзі С. Поварцова “Причинасмерти – расстрел” дослід­жуєть­­ся доля Ісака Бабеля, причини його загибелі. Книга міс­титьдані з архівів КДБ, протоколи допитів письменника.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[2]

Монографіяакадеміка Д. С. Лихачева “Литература – реаль­ность – литература” аналізує образО. Бендера, його поступовий розвиток. Автор книги намагається відшукати предківОстапа в світовій та вітчизняній літературі.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[3]

Великукількість матеріалу для написання курсової роботи взято із збірника “Одесскаяплеяда”, де крім сатиричних творів, міс­тяться біографії та характеристикитворчості одеських письменників.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[4] 

Для складання екскурсії “Літературна Одеса 20-30-хрр.   ХХ ст.” автором було використанокартографічний матеріал по м. Оде­­­­са.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.5pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[5]

Повнийсписок використаної літератури та джерел приведений у кінці курсової роботи.

Мета роботи: всебічно дослідити життя та творчість най­яск­ра­вішиходеських письменників 1920-30-х рр.; зробити аналіз мож­ли­востей використанняв туристичній галузі культурно-історичних пам’яток, що пов’язані з літературним життям Одеси того періоду.

У даній курсовійроботі автором було поставлено завдання дослідити:

–<span Times New Roman"">    

Чомута чим одеські письменники відрізняютьсявід пись­мен­­ників, чия доляніяк не була пов’язана з Одесою. Дляцього автор дослідив та коротко ви­к­лав у даній роботі історію Одеси та їїмешканців;

–<span Times New Roman"">    

Самуепоху 1920-30-х рр., яка безумовно мала досить вели­кий вплив на літературу;

–<span Times New Roman"">    

Життята творчість найяскравіших письменників, а саме:    І. Ба­беля, Ю. Олеші, В. Катаєва, К.Паустовського, І. Ільфа та Є. Пет­рова;

–<span Times New Roman"">    

Можливістьпроведення екскурсії “Літературна Одеса 20-30-х рр. XXст.”.

Структуракурсової роботи:робота викладена на 33 сторін­ках іскладається зі вступу, восьми розділів, списку викорис­таної літератури таджерел, висновків та додатків.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">

1.ОДЕСА ТА ОДЕСИТИ

Одеса – великийкультурний центр України і водночас одне з най­са­мо­бутніших українських міст.Одесити не схожі ні на кого в сві­­­ті, ін­ко­­ли може здатися, що вони окреманація зі своєю мовою та своєрідною культурою. Коли людина потрапляє в це місто,вона од­ра­­­­зу відчуває, щоОдеса і весь інший світ – “це дві великі різни­ці”.

Одеса заснованана місці турецької фортеці Хаджибей (перша зга­дка – 1415 р.)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[6], яку 25 вересня 1789 р.взяв загін під команду­ван­ням Дерибаса. У 1793 р. за розпорядженням Суворова,який від­по­ві­дав за укріплення кордонів з Туреччиною, починається будів­ни­цтвонової фортеці<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[7]

.А 27 травня 1794 р.  Катерина ІІ підписуєна­­каз про заснування міста Хаджибей. Новемісто створювалося, як військо­во-морський форпост Росії на ближніх підступахдо туре­ць­ких во­ло­­­дінь.У січні 1795 р. за бажанням Катерини ІІ місто отри­малосу­ча­с­­ну назву. Це пов’язаноз тим, що колись на схід від Хад­жи­бея іс­ну­вало грецьке поселення Одесос<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[8].

Своїмвиникненням та початковими успіхами Одеса має завдя­чу­вати переважноіноземцям. Її засновником був неаполітанець Де­ри­бас, план забудови містасклав француз Де’Волан, адміністратив­навлада в краї належала відомим французьким емігрантам Ріше­льє та Ланжерону. Їхнайближчими помічниками були виключно іно­­­земці – Рошешуар, Кобле, Кастельнота інші<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[9].

Не знайомі з життям російських міст, зі звичаямиросійської провінційної адміністрації, керівники Одеси повели місто новим шля­хом.Вісті з далекого Заходу отримувалися з перших рук, а збли­­же­н­ня з іноземцямисприяло засвоєнню європейських смаків та навиків<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[10].

Адміністративнийгніт мало відчувався в Одесі, тут частіше чу­­лося вільне слово, суспільна самодіяльністьзнаходила собі біль­шесвободи, ніж в інших місцях Росії.

Такою побачив Одесу О. С. Пушкін:

Там все Европой дышет, веет,

Все блещет югом и пестреет

Разнообразностью живой.

Язык Италии златой

Звучит по улице веселой,

Где ходит гордый славянин,

Француз, испанец, армянин,

И грек и молдаван тяжелый,

Исын египетской земли…<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[11]

У пошукувільного життя в Одесу приходили люди з різних країв, і це не були звичайні,рядові люди: кріпаки, що втікли від па­нів були найенергійнішими,найсміливішими та найбільш сво­бо­до­лю­би­вими серед своїх односельчан, бонаважилися на багатокіло­ме­тро­ву та небезпечну дорогу; болгари і греки, що небажали терпі­ти турецьку владу; чорноморські козаки… Тобто це були найбільшенер­­гі­йні та сміливі представники різних народів. Недарма один ізмандрівників, що побував у Одесі на початку ХІХ ст., писав, що на­се­­ленняОдеси – “це волевий накип народу”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[12], і ця особливість збе­ре­г­ла­­сяпротягом двохвікової історії міста. Одеситів вважають енер­гі­й­ними,сміливими, заповзятими та безжурними при невдачах. Ці

якості – “національна риса” одеситів, що взялинайкраще у своїх пре­д­ків.

Отже, короткоознайомившись з історією Одеси та її меш­кан­ців, можна зробити висновок, що ценезвичайне місто. І нема нічо­го дивного в тому, що одеська література теж маєсвої особливості. Перше, що на­сам­перед об’єднує всіх одеських письменників – по­чут­тягумору, яке ніколи їх не полишає. Існує навіть таке поняття, як “одеськийгумор”. Окрім цього у своїх творах одесити часто ви­ко­ристовують специ­фічнуодеську мову. Особливо полюбляв кори­сту­ватися цим прийо­мом Ісак Бабель.

Одеськілітератори увібрали в себе неповторний дух Одеси. Більш того – їм вдалосявідтворити його на сторінках своїх творів. Творчість одеських письменників даєзмогу значно поглибитися в розумінні так званого “одеського феномену”, щосклався під впливом ряду історичних, культурних та геополітичних факторів. Томузнайомство із культурно-історичними пам’ятками, що так чи інакше пов’язані ізлітературним життям Одеси, зокрема періоду 1920-30-х рр., має всі підставистати невід’ємною частиною одеської екскурсій­ної програми.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ 20-30-х рр. ХХ ст.

Література завжди була голосом епохи. Не тільки проблеми, які хвилювали художників,а й весь арсенал художніх засобів, сам тво­р­чий метод визначались часом,рівнем розвитку соціальної та худож­ньої думки суспільства.

Кожна епоха має свою систему соціальних та філософських пог­ля­дів.Художник, навіть тоді, коли у розумінні історії та людини ви­­переджає епоху,не може бути вільним від впливу сучасних йому уявлень про закони та сутністьсуспільного розвитку. І це відби­ва­єть­­­сяна характері його ідеалів.Реальна дійсність, соціально-фі­ло­соф­сь­кі та ідейно-естетичні уявлення пролюдину, суспільство та зав­да­н­ня мистецтва завжди мають пряме відношення дохудож­ньо­го ме­тоду письменника.

Початок 1920-х рр. К. Паустовський назвав “часом великих спо­ді­­вань”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[13]. І справді, ще жили у пам

’яті заманливі гаслареволюції, зда­­валося, що утопія може стати реальністю.

У цей час ідея революційного боргу, захисту пролетарської  спра­­ви від посягань “буржуїв” та“світового капіталу” спонукала дея­ких радикально налаштованих інтелігентівспівпрацювати з ВЧК. В “Ав­­то­­біографії”, де Бабель розповідає, як за порадоюГорь­кого він на сім років “пішов у люди”, написано серед іншого “був че­кіс­том”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[14] (дочка Бабеля цезаперечувала)<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[15]

.

Це був час, коли руйнувалося старе та необхідно було вирішити, яким самебуде нове. У літературі приблизно з 1923 р. виникають числені угрупування, якіпроіснували до початку 1930-х рр.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[16] Кожна гру­­паписьменників мала свою думку стосовно подаль­шо­го роз­вит­ку літератури.Міжгрупова боротьба найчастіше зводи­ла­ся до за­хи­с­­ту “своїх” та всілякоїганьби “чужих”.

Зрозвитком тоталітарної системи влада зрозуміла, що їй необ­хі­д­но матипідтримку з боку письменників. Так виник літературний стиль, що отримав назву“соціалістичний реалізм”. Багато письмен­ників виїзжає на місця та пише книгипро чудовий хід колек­тиві­за­ції та індустріалізації (Паустовський, наприклад,написав книгу про освоєння Кара-Бугазькогї затоки у Каспії)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[17].

Особливо жорстким став контроль держави над літературою піс­ля появи 23квітня 1932 р. Спілки радянських письменників, що об’єд­­нувала всіх письменників,які підтримували радянську владу.

Вичерпну картину цієї епохи залишив Булгаков у своєму безсме­р­т­но­муромані “Майстер та Маргарита”. Він описує дію цензури, ко­­­ли ніщо не можебути надрукованим без дозволу партії. Все, що супе­речило поглядам влади, немало право на існування. Булгаков пи­ше про спілку письменників, як про сотнібездарностей, що утри­муються владою. І найголовніше – він протиставляєсправжнього пи­­сь­менника – Майстра – радянізованому – Без­дом­но­му, якийпише на замовлення влади. Автор недарма не дає Майст­ро­­ві власного іме­ні, він символізує цілепокоління справжніх письмен­ників. Май­с­­­тер не може вільно творити в умовахрадян­ської дійсності і Бул­га­ков переносить його в інший світ, туди, де йо­готворчості нічого не буде заважати. На жаль, реальним майст­рам того часу так непощ­а­с­тило.

3. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІСАКА БАБЕЛЯ

Бабель ІсакЕммануїлович народився в 1894 р. в Одесі в ро­ди­ні купця. Його перші роботи,що пізніше увійшли до “Одесских рас­­­­сказов”, були опубліковані 1916 р. вжурналі М. Горького “Лі­то­пис”. Та царські критики визнали їх грубими танепристой­ни­ми. На від­мі­ну критиків, Горький похвалив короткий, натуралістич­нийстиль молодого письменника, в той же час порадивши йому “ба­чи­ти світ”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[18].

З 1917 по 1924рр. Бабель змінив кілька професій, воював у Пе­ршій Кінній армії. Увесь цейчас, як писав сам письменник, він вивчав життя, набирався життєвих вражень, незабуваючи про сло­ва свого старшого товариша<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[19].

Після громадянської війни матеріалом для його літературних ви­ступівпослужив побут Першої Кінної армії. Перша його опо­відь із циклу “Конармія” з’явилась у 1923 р.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[20] У “Конармії” Бабель роз­кри­ваєперед читачем правдиві та повні трагізму сторінки літопису громадянської війнив Росії.

Надалі творчість письменника, що стосується тематики, роз­ви­ва­лася дво­маосновними напрямами: з одного боку, він пише ряд но­­­вел, об’єд­наних у книгу“Конармія”, з іншого – розробляв на ма­те­­ріа­лах єв­рей­­ського містечковогопобуту  п’єси для театру (“За­хід”) ікіне­ма­тографічний сценарій (“Беня Крик”). Останні, в свою чергу, чітко по­­діляютьсяна автобіографічні та епіко-романтичні, го­ловним персо­на­жем яких є БеняКрик.

 Своєю ходожньою манерою Бабельвиділяється навіть серед яс­к­равих та своєрідних літературних талантів 20-хроків. В ньому, за ви­словлюванням головного редактора журналу “Красная новь”Во­ро­н­ського: “…мечтательсталкивается…с реалистом, ощутившим глу­бо­кую правду непосредственной реальнойжизни, может быть, гру­­бой, но полнокровной и цветущей. Столкновением этих про­ти­во­­положныхэмоций и настроений питаются основные движущие мо­­тивы его тво­р­чества,причем реалист Бабель решительно по­беж­дает мечтателя”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.7pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[21].

Бабель чудово знає те особливе середовище та тих пер­сона­жів, яких описує.За спогадами К. Паустовського, Бабель взагалі писав спи­­раючись тільки на те,що бачив, спостерігав сам. Він казав Паус­то­вському: “Я не умею выдумывать. Я должен знать все до пос­ле­­днейпрожилки, иначе ничего не могу написать. На моем щите вы­ре­зан де­виз –подлинность!”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.7pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[22] Саме тому над “Одесс­кимирассказами” витає осо­бливий дух Молдаванки, дивна суміш бандитизму та мі­с­течковогоміщанства: торговки “тьоті Пєсі”, “ари­с­тократи” і богачі Тартаков­сь­кі та Ейхбауми,рабіни і прикаж­чики створюють з бан­ди­та­ми свій світ з особливим побутом,пра­ви­лами та етикою. Найголо­в­ні­ший ге­рой “Одесских рассказов” Беня Крик –химерне поєднання цьо­го мол­да­ванського міщанства, бан­дит­ської сміливості,диво­ви­ж­ної сприт­но­с­ті та вправності. Герої Бабеля завжди в русі, в дії.Письменник чу­до­во володіє діалогом. Його пер­сонажі

розмовляють своєю мовою, вдіа­лозі немає літературщини, стилізації.

Літературна мова та різні пласти живої розмовної мови були тією стихією,в якій Бабель почувався вільно. В мові героя, в само­му

її складі, у тих словах тавиразах, які він застосовує, Бабель чу­дово передає характер людини, їїсвітогляд.

У 1930-ті рр. присутність ІсакаЕммануїловича в літературі бу­­ла майже епізодичною. Його мовчання стало притчею воязицех, а після смерті у 1936 р. могутього патрона Бабеля – Максима Горь­ко­го,про­сто небезпечним. Він розумів це, але виправити станови­ще вже не міг. Протемовчання Бабеля зовсім не означало творчого безпліддя. Важ­ли­вим свідоцтвомцього є спогади фізика Олексан­д­ра Вайсберга, автора спогадів про радянські в’язниці, що відвідав Іса­ка Еммануїло­ви­чав Москві у 1932 р.: “…яспросил у писателя: “По­чему вы большене пишете?”На что Бабель ответил: “Кто вам сказал, что я не пишу?” – и показал на полке десятокпере­плетен­ных томов. Но это были ру­ко­писи. Бабель сделал иро­ничное заме­ча­­ниео возможной судьбе этих текстов, если бы он предложил их издательству. Где этинеизданные произведения?”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.7pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[23]

Через сімроків можна було запитати: а де ж сам Бабель?

Письменника чекала жахлива доля. У травні 1939 р. його ареш­­­­тували. 17 березня 1941 р. Ісак Еммануїлович Бабель був роз­стрі­ля­ний водному з підвалів московських в’язниць<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[24].

Бабель загинув, тому що не вписувавсяяк художник у Вели­кий Радянськмй Міф. Саме уявлення Сталіна про розвитоклітера­ту­ри в СРСР у корні протирічило естетичним поглядам Бабеля.

Після смерті Сталіна в 1953 р. Бабелябуло реабілітовано і його твори знову почали видаватися.

У наш час творчість Бабеля має багато прихильників. Він був, безумовно,дуже талановитою людиною. Його люблять за ори­гі­наль­ність та неповторність,почуття гумору та оптимізм.

  4. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЮРІЯ ОЛЕШІ

Олеша Юрій Карлович народився у 1899 р. в Єлизаветграді (тепер Кіровоград).Дитячі та юнацькі роки провів в Одесі, де і по­чав займатися літературою. У цейчас знайомиться з В. Катаєвим, Е. Багрицьким, І. Ільфом, які входили до“Колективу поетів”. З 1922 р. жив у Москві, працював як фейлетоніст у редакціїгазети “Гу­док”, з якою в цей час також співпрацювало багато інших ві­до­михписьменників та поетів (М. Булгаков, В. Катаєв, І. Ільф, Є. Пе­т­ров та інші)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[25].

У своїй художній прозі та драматургії Олеша в своєрідній емо­­ційно-гострійформі відображає боротьбу двох світів, двох куль­тур, яка розгортається ним уплані боротьби ідейно-психоло­гі­ч­­них принципів.

Олеша – яскравий художник, великиймайстер форми. Він вмів підмітити та передати ту чи іншу деталь, чуттєвий образявищ дійс­но­сті. Широко використані автором метафори та порівняння відріз­няю­тьсясвіжістю і гостротою; він передав ними відтінки настроїв ге­роїв, своєавторське життєставлення.

Перший великий твір Олеши – роман-казка “Три товстуни” (1924) – відразу жотримав визнання в читачів. Однойменну п’єсу поставлено у багатьохтеатрах, зокрема українських, однойменний фільм вийшов у 1967 р.; балет(композитор – В. Оранський) з’яви­в­ся у 1935 р., опера (композитор – В. Рубін) – у1956 р.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[26]

Особливе місце у радянській літературі 1920-х рр. займає ро­ман Ю. Олеші“Заздрість”, головним героєм якого є слабка, непри­ла­штована, рефлектуючалюдина Микола Кавалеров. У живий, ен­е­­р­­гійний час, час інтенсивноїорганізації нового життя пасивний спо­гля­дач, мрійник, поет не доречний…ПротеОлеша описав цілком реаль­ний тип свого сучасника – своєрідний сатиричнийваріант “зайвої лю­ди­ни”. Та невдаха, усіма принижений, програвший все життяКа­вале­ров тим не менш у чомусь вище за своїх героїв-переможців Андрія Ба­бі­че­вата Володі Макарова. Слабкості Кавалерова обер­таю­ться на його позитивніякості: він слабкий, тому делікатний, па­с­ивний, тому спос­те­реж­ливий,бездіяльний, але він поет. Проте сим­патії та антипатії пись­менника незаважають його іронічному ставленню до відображе­них людей та подій. Олешасміється над Ка­валеровим, його заздрістю, його капітуляцією перед життям,смієть­ся над “ковбасником” Андрієм Бабічевим – удачливою, силь­ною,цілеспрямованою людиною, яка ба­чить світ тільки через своє харчовепідприємство. Сміється над Іваном Бабічевим – цим повели­телем тьми, щовикликає потвор, над його мни­мою величчю. Тому роман “Заздрість” – це траги­комедія,що іскриться блискучою, тонкою іронією.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[27]

Коли на початку 1930-х рр. з’являється потреба у літературі Со­ціа­лістичного Реалізму(позитивного відображення комуністи­ч­них ге­роїв у реальному житті), Олешазрозумів, що не може писати так, як того вимагав час. Він відкрито говоритьстосовно своїх сум­нівів та передчуттів на зустрічі у Спілці радянськихписьменників у 1934 р. Після цього ім’я Олеші зникає з радянської літератури, що ви­кли­­каєна Заході чутки про те, що його було арештовано і зас­ла­но до трудового табору<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[28].

Небагато відомо про його діяльність у післявоєнніроки. Тіль­ки

післясмерті Сталіна ім’я Олеші повторно входить у радянську лі­тературу. Публікація у 1956 р<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[29]. збірника його творівсигна­лі­зу­ва­ла про повну реабілітацію. Після цього з

’явилося ще кілька видань йо­гопраць, які також включали твори, що раніше не друкувалися.

Олеша помер 10 травня 1960 р. у Москві.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[30] Своїм життям він показавприклад сміливості та мужності. Олеша намагався відстояти свою думку,незважаючи при цьому на небезпеку, яка загрожувала в радянські часи кожному,хто мав сміливість виступи­ти проти системи. В його творах за іскристим сміхомта сатиричною усмішкою відчувається сила та незламність духу. Своїм життям татворчістю Олеша заслужив на повагу та любов багатьох поколінь читачів.

  

 

     

5. ЖИТТЯ ТАТВОРЧІСЬ ВАЛЕНТИНА КАТАЄВА

Катаєв ВалентинПетрович народився в Одесі у 1897 р. Перша публікація – у дитинстві (вірш вгазеті 1910 р.). У 1914 р. познайо­мився з І. Буніним, це багато чого визначилоу житті та творчості Ка­таєва<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[31].

Катаєву довелося воваюти на фронтах Першої світовоївійни. У 1919 р. його мобілізували до Червоної Армії. А з 1922 р. пись­ме­нникперебуває у Москві, де працює у газеті “Гу­док”. Його фейлетони такождрукуються у “Правді”, “Труді” та в ін­ших газе­тах і журна­лах. Початок 1920-хрр. – час фактичного всту­пу Катає­ва у велику літературу, у періодичній пресіта вида­в­ни­цтвах з’яв­ляю­ться його оповідання та романи. 1920-ті рр. – дужеплі­дний період для В. Катаєва. Один за одним видаються декілька збі­рниківйого опо­­ві­дань, повість, кілька романів та п’єс. До пись­ме­нника прихо­дитьпопу­лярність, його твори відмічає преса.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[32]

Основний мотив творчості Катаєва, який повторюється у різ­них варіаціях:життя прекрасне та “виправдано” “само по собі” тим, що воно – життя.Найбільшого вираження цей мотив дістав у по­ві­с­ті “Батько”, за власнимвизнанням автора – найулюбленішої та пе­р­ежитої ним речі (1922-1925)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[33]. Хворий, виснажений такволий ста­рий батько беззавітно та віддано любить свого сина, зворушливо до­глядаеза ним. Коли той у біді, продає свої останні пожитки, щоб охайно приноситипередачу арештованому. Та син молодий, здоро­вий та егоїстичний, хоче втіхи, іколи його зрештою звільняють з в

’яз­ниці, він зовсім забуває про батька. Хто ж, заКатаєвим, має ра­цію: батько чи син? На думку письменника – обидва. Батьковмирає самотнім та у бідності, але сина він цілком виправдовує.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[34]

Катаєв не залишається осторонь тих подій, яківідбуваються на­вколо нього. Не обминуло його перо й таке явище, як індустріа­лі­за­ція.У своєму романі “Час, уперед!” він пише про возведення ме­та­лургійногогіганта. Герої його книги прокидаються раніше, ніж потрібно. Вони не можуть, якговорить письменник, “довірити та­ко­му, по суті, простому механізму, якгодинник, таку дорогоцінну річ, як час”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[35]. Праця для них – битва,новобудівництво – фронт, бе­тон­ники втупають у зміну, як у бій. А з роботиповертаються у ба­рак, як з фронту в тил. Герої роману Катаєва зображені устрімкому розбігу думок та почуттів. У книзі природа, машини, будівлі вклю­че­­ніу суспільний бурхливий потоп, підкорені розмахом небачених в історії темпів.Особливо яскраво динаміку часу підкреслює образ стрімкого вітру.

Крім романів та повістей Катаєв також писав сатиричні фейле­то­ни. Асатирик він талановитий. У 1920-ті рр. сатиричний напрям його творчості єдомінуючим. Приблизно за п’ять років Ка­таєв ство­рює цілу галерею образівпристосованців: від наївних (“Витри­мав”), до агресивних (“ЕмильянЧорноземний”). За цей час напис­а­но цілий ряд гумористичних мініатюр (“Козелна городі”, “Бо­­ро­да­темалятко” та інші), але провідне місце займають опові­дан­­ня,спря­мо­вані проти обивательщини, войовничого, метушли­во­го міщанства (“Нашіза кордоном”, “Ігнатій Пуделякін”, “Двагу­­сари”).<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[36]

Немало створено Катаєвим фейлетонів,які прийнято вважати злободенними, недовговічними. Та письменник зумів обратитеми актуальні і нині. Такими, наприклад, є зарапортовані бюрок­ра­ти у “Тяжкійцифроманії”, які дуже схожі на сьогоднішніх люби­те­лів дутої статистики, чиочумілий від нескінченного потоку хво­рих горе-лікар (“Вагітний чоловік”).Цілком сучасний тяжкий образ “до­вгого ящика” (фейлетон “Довгий ящик").

Катаєв помер 12 квітня 1986 р. у Москві.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[37] За своє довге та цікавежиття письменник встиг створити немало чудових творів. Та всеж найбільшплідними для нього були 1920-30-ті рр. Саме в цей період він пише як і великісерйозні твори так і яскраві сатиричні фейлетони. Невтомна уява Катаєва, цогочуттєвість та новизна зробили його одним з найбільш видатних радянськихавторів, чия популярність незгасла й донині.

5. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО

КостянтинГеоргійович Паустовський народився в Москві 1893 р. Навчався в Київському, апотім у Московському уніве­рси­те­тах. Працював на металургійних заводах уЮзівці (тепер До­нецьк), Єкатеринославі (Дніпропетровськ), Таганрозі,кондуктором трамваю у Москві; під час Першої світової війни був санітаром, мат­росом,репортером та редактором газет. Брав участь у гро­ма­дя­н­сь­кій війні<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[38].

Урадянську літературу Паустовський перш за все увійшов як талановитий майстерліричної прози, але він також відомий як са­мо­бутній публіцист, критик тадраматург.

Одеськийперіод життя Паустовського в основному пов’язаний з журналістикою. Водеській газеті “Сучасне слово” в 1919 р. пуб­лі­кується його дорожній нарис“Київ – Одеса”, окремі частини яко­го увійшли до глави “Весільний подарунок”повісті “Початок неві­до­мого століття”.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[39]

У середині1921 р. Паустовський приходить працювати в га­з­е­ту “Моряк”. За його словами,“это была необыкновенная газета. В ней было шестьдесят сотрудников, неполучавших за свою работу ни копейки. Расплата велась черным кубанским табаком,ячневой ка­шей и соленой камсой”.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[40]

Вперше до читачів “Моряка”Паустовський прийшов як поет:

Вы помните, – у серого “Камилла”

Ныряли чайки, словнохлопья снега,

Как чешуя, вода в порту рябила,

И по ночам слепительная Вега

Сверкала вся, как древняя корона,

Как божий знак покинутых морей…<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[41]

В Одесі він став романтиком та назавжди закохався у непов­то­р­німорські заходи сонця, плавання під вітрилом та невгамовний шум хвиль.

Крім“Моряка” у 1920-30-х рр. Паустовський друку­ва­в­ся газеті “Маяк” (Батумі),“Гудок Закавказзя” (Тифліс), “30 днів” (Мо­сква), “Красная новь” (Москва) та вбагатьох інших.<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[42]Бага­толі­т­ня журналістська практика стала для починаючого письменника гар­ноюшколою життя. Він друкував замітки, нариси та коре­спо­н­де­нції на різноманітнітеми.

 Творча думка письменника постійно шукала тойособливий сплав оповідання, в якому б органічно поєдналось романтично при­пі­­дня­те,але строге, вивірене філософськими категоріями наукове піз­на­­н­ня дійсності.Висока емоційність, любов до знання, роман­ти­ч­не сприй­няття оточуючого світудопомогали Паустовському в ху­дожій формі показати сенс наукових пошуків героївсвоїх творів. Обра­зний та, умовно кажучи, “понятійний” характер йоготаланту до­зволяв йо­му в захоплюючій формі розкрити перед читачем науко­вутеорію про причини змін підсоння та зледеніння (повість “Теорія ка­пі­та­на Гер­не­та”),розповідати про видобуток глауберової солі (“Ка­ра-Бу­газ”), про освоюваннярадянських субтропіків (“Кол­хи­да”), про морську метео­ро­логію, біологію, геологіюЧорного мо­ря (“Чорне м

еще рефераты
Еще работы по экскурсиям и туризму