Реферат: Литературная Одесса 20-30-х гг. XX века
ЗМІСТ
стор.
Вступ.........................................................................….…...3-5
1.<span Times New Roman"">
ОДЕСА ТА ОДЕСИТИ................................................……6-82.<span Times New Roman"">
ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ 20-30-х рр. ХХ ст.......…..9-103.<span Times New Roman"">
ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІСАКА БАБЕЛЯ.......................….11-134.<span Times New Roman"">
ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЮРІЯ ОЛЕШІ....................….14-165.<span Times New Roman"">
ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСЬ ВАЛЕНТИНА КАТАЄВА.........17-196.<span Times New Roman"">
ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬКОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО..............................20-22
7.<span Times New Roman"">
ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІЛЬФА ТА ПЕТРОВА.............23-278.<span Times New Roman"">
ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ “ЛІТЕРАТУРНАОДЕСА 20-30-х рр. ХХ ст.” (ПРОЕКТ)........................28-30
ВИСНОВКИ...................................................................…….31
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ...32-33
ДОДАТКИ........................................................................34-35
ВСТУП
Актуальністьтеми.Як відомо, культурне і суспільне життятісно пов’язані між собоюскладними причинно-наслідковими зв’язками.Тому ті суспільні потрясіння, що випали на початку ХХ ст.на долю жителів Російської, а згодом Радянськоїімперії, не могли не створити новепокоління творчої інтелігенції.
Саме на цей період припадає розквіт цілоїплеяди талановитих та самобутніх одеських письменників, які створили “одеськийперіод” радянської літератури. Їх твори мають велику літературну та духовнуцінність, а більшість з них досі не втратила своєї актуальності.
Популярність цихписьменників серед читачів не згасає з плином часу. Тому існує цілком реальнаможливість практичного використання в туристичній галузі пам’яток цього літературного періоду. Їївтіленням може стати, наприклад, новий екскурсійний маршрут.
Все вищенаведенеспонукало автора курсової роботи – майбутнього менеджера туризму – вибратисаме цю тему, яка є актуальною і перспективною для розвитку туристичної галузів наш час – на початку XXIст.
Об’єктомдослідженнякурсової роботи стало життя та творчістьнайяскравіших одеських письменників 1920-30-х рр.
Хронологічні рамкиданої роботи охоплюють період 1920-30-х рр.
Аналітичнийогляд літератури.Для написання курсової роботи автором було використанозначну кількість літератерних джерел, серед яких хотілося б відмітити окреміроботи.
У книзі А.Атаса “Старая Одесса” викладено історію Одеси від моменту її заснуваннядо ХХ ст.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[1]
У книзі С. Поварцова “Причинасмерти – расстрел” досліджується доля Ісака Бабеля, причини його загибелі. Книга міститьдані з архівів КДБ, протоколи допитів письменника.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[2]
Монографіяакадеміка Д. С. Лихачева “Литература – реальность – литература” аналізує образО. Бендера, його поступовий розвиток. Автор книги намагається відшукати предківОстапа в світовій та вітчизняній літературі.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[3]
Великукількість матеріалу для написання курсової роботи взято із збірника “Одесскаяплеяда”, де крім сатиричних творів, містяться біографії та характеристикитворчості одеських письменників.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[4]
Для складання екскурсії “Літературна Одеса 20-30-хрр. ХХ ст.” автором було використанокартографічний матеріал по м. Одеса.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.5pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[5]
Повнийсписок використаної літератури та джерел приведений у кінці курсової роботи.
Мета роботи: всебічно дослідити життя та творчість найяскравішиходеських письменників 1920-30-х рр.; зробити аналіз можливостей використанняв туристичній галузі культурно-історичних пам’яток, що пов’язані з літературним життям Одеси того періоду.
У даній курсовійроботі автором було поставлено завдання дослідити:
–<span Times New Roman"">
Чомута чим одеські письменники відрізняютьсявід письменників, чия доляніяк не була пов’язана з Одесою. Дляцього автор дослідив та коротко виклав у даній роботі історію Одеси та їїмешканців;–<span Times New Roman"">
Самуепоху 1920-30-х рр., яка безумовно мала досить великий вплив на літературу;–<span Times New Roman"">
Життята творчість найяскравіших письменників, а саме: І. Бабеля, Ю. Олеші, В. Катаєва, К.Паустовського, І. Ільфа та Є. Петрова;–<span Times New Roman"">
Можливістьпроведення екскурсії “Літературна Одеса 20-30-х рр. XXст.”.Структуракурсової роботи:робота викладена на 33 сторінках іскладається зі вступу, восьми розділів, списку використаної літератури таджерел, висновків та додатків.
<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">1.ОДЕСА ТА ОДЕСИТИ
Одеса – великийкультурний центр України і водночас одне з найсамобутніших українських міст.Одесити не схожі ні на кого в світі, інколи може здатися, що вони окреманація зі своєю мовою та своєрідною культурою. Коли людина потрапляє в це місто,вона одразу відчуває, щоОдеса і весь інший світ – “це дві великі різниці”.
Одеса заснованана місці турецької фортеці Хаджибей (перша згадка – 1415 р.)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[6], яку 25 вересня 1789 р.взяв загін під командуванням Дерибаса. У 1793 р. за розпорядженням Суворова,який відповідав за укріплення кордонів з Туреччиною, починається будівництвонової фортеці<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[7]
.А 27 травня 1794 р. Катерина ІІ підписуєнаказ про заснування міста Хаджибей. Новемісто створювалося, як військово-морський форпост Росії на ближніх підступахдо турецьких володінь.У січні 1795 р. за бажанням Катерини ІІ місто отрималосучасну назву. Це пов’язаноз тим, що колись на схід від Хаджибея існувало грецьке поселення Одесос<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[8].Своїмвиникненням та початковими успіхами Одеса має завдячувати переважноіноземцям. Її засновником був неаполітанець Дерибас, план забудови містасклав француз Де’Волан, адміністративнавлада в краї належала відомим французьким емігрантам Рішельє та Ланжерону. Їхнайближчими помічниками були виключно іноземці – Рошешуар, Кобле, Кастельнота інші<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[9].
Не знайомі з життям російських міст, зі звичаямиросійської провінційної адміністрації, керівники Одеси повели місто новим шляхом.Вісті з далекого Заходу отримувалися з перших рук, а зближення з іноземцямисприяло засвоєнню європейських смаків та навиків<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[10].
Адміністративнийгніт мало відчувався в Одесі, тут частіше чулося вільне слово, суспільна самодіяльністьзнаходила собі більшесвободи, ніж в інших місцях Росії.
Такою побачив Одесу О. С. Пушкін:
Там все Европой дышет, веет,
Все блещет югом и пестреет
Разнообразностью живой.
Язык Италии златой
Звучит по улице веселой,
Где ходит гордый славянин,
Француз, испанец, армянин,
И грек и молдаван тяжелый,
Исын египетской земли…<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[11]
У пошукувільного життя в Одесу приходили люди з різних країв, і це не були звичайні,рядові люди: кріпаки, що втікли від панів були найенергійнішими,найсміливішими та найбільш свободолюбивими серед своїх односельчан, бонаважилися на багатокілометрову та небезпечну дорогу; болгари і греки, що небажали терпіти турецьку владу; чорноморські козаки… Тобто це були найбільшенергійні та сміливі представники різних народів. Недарма один ізмандрівників, що побував у Одесі на початку ХІХ ст., писав, що населенняОдеси – “це волевий накип народу”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[12], і ця особливість зберегласяпротягом двохвікової історії міста. Одеситів вважають енергійними,сміливими, заповзятими та безжурними при невдачах. Ці
якості – “національна риса” одеситів, що взялинайкраще у своїх предків.Отже, короткоознайомившись з історією Одеси та її мешканців, можна зробити висновок, що ценезвичайне місто. І нема нічого дивного в тому, що одеська література теж маєсвої особливості. Перше, що насамперед об’єднує всіх одеських письменників – почуттягумору, яке ніколи їх не полишає. Існує навіть таке поняття, як “одеськийгумор”. Окрім цього у своїх творах одесити часто використовують специфічнуодеську мову. Особливо полюбляв користуватися цим прийомом Ісак Бабель.
Одеськілітератори увібрали в себе неповторний дух Одеси. Більш того – їм вдалосявідтворити його на сторінках своїх творів. Творчість одеських письменників даєзмогу значно поглибитися в розумінні так званого “одеського феномену”, щосклався під впливом ряду історичних, культурних та геополітичних факторів. Томузнайомство із культурно-історичними пам’ятками, що так чи інакше пов’язані ізлітературним життям Одеси, зокрема періоду 1920-30-х рр., має всі підставистати невід’ємною частиною одеської екскурсійної програми.
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ 20-30-х рр. ХХ ст.
Література завжди була голосом епохи. Не тільки проблеми, які хвилювали художників,а й весь арсенал художніх засобів, сам творчий метод визначались часом,рівнем розвитку соціальної та художньої думки суспільства.
Кожна епоха має свою систему соціальних та філософських поглядів.Художник, навіть тоді, коли у розумінні історії та людини випереджає епоху,не може бути вільним від впливу сучасних йому уявлень про закони та сутністьсуспільного розвитку. І це відбиваєтьсяна характері його ідеалів.Реальна дійсність, соціально-філософські та ідейно-естетичні уявлення пролюдину, суспільство та завдання мистецтва завжди мають пряме відношення дохудожнього методу письменника.
Початок 1920-х рр. К. Паустовський назвав “часом великих сподівань”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[13]. І справді, ще жили у пам
’яті заманливі гаслареволюції, здавалося, що утопія може стати реальністю.У цей час ідея революційного боргу, захисту пролетарської справи від посягань “буржуїв” та“світового капіталу” спонукала деяких радикально налаштованих інтелігентівспівпрацювати з ВЧК. В “Автобіографії”, де Бабель розповідає, як за порадоюГорького він на сім років “пішов у люди”, написано серед іншого “був чекістом”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[14] (дочка Бабеля цезаперечувала)<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[15]
.Це був час, коли руйнувалося старе та необхідно було вирішити, яким самебуде нове. У літературі приблизно з 1923 р. виникають числені угрупування, якіпроіснували до початку 1930-х рр.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[16] Кожна групаписьменників мала свою думку стосовно подальшого розвитку літератури.Міжгрупова боротьба найчастіше зводилася до захисту “своїх” та всілякоїганьби “чужих”.
Зрозвитком тоталітарної системи влада зрозуміла, що їй необхідно матипідтримку з боку письменників. Так виник літературний стиль, що отримав назву“соціалістичний реалізм”. Багато письменників виїзжає на місця та пише книгипро чудовий хід колективізації та індустріалізації (Паустовський, наприклад,написав книгу про освоєння Кара-Бугазькогї затоки у Каспії)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[17].
Особливо жорстким став контроль держави над літературою після появи 23квітня 1932 р. Спілки радянських письменників, що об’єднувала всіх письменників,які підтримували радянську владу.
Вичерпну картину цієї епохи залишив Булгаков у своєму безсмертномуромані “Майстер та Маргарита”. Він описує дію цензури, коли ніщо не можебути надрукованим без дозволу партії. Все, що суперечило поглядам влади, немало право на існування. Булгаков пише про спілку письменників, як про сотнібездарностей, що утримуються владою. І найголовніше – він протиставляєсправжнього письменника – Майстра – радянізованому – Бездомному, якийпише на замовлення влади. Автор недарма не дає Майстрові власного імені, він символізує цілепокоління справжніх письменників. Майстер не може вільно творити в умовахрадянської дійсності і Булгаков переносить його в інший світ, туди, де йоготворчості нічого не буде заважати. На жаль, реальним майстрам того часу так непощастило.
3. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ІСАКА БАБЕЛЯ
Бабель ІсакЕммануїлович народився в 1894 р. в Одесі в родині купця. Його перші роботи,що пізніше увійшли до “Одесских рассказов”, були опубліковані 1916 р. вжурналі М. Горького “Літопис”. Та царські критики визнали їх грубими танепристойними. На відміну критиків, Горький похвалив короткий, натуралістичнийстиль молодого письменника, в той же час порадивши йому “бачити світ”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[18].
З 1917 по 1924рр. Бабель змінив кілька професій, воював у Першій Кінній армії. Увесь цейчас, як писав сам письменник, він вивчав життя, набирався життєвих вражень, незабуваючи про слова свого старшого товариша<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[19].
Після громадянської війни матеріалом для його літературних виступівпослужив побут Першої Кінної армії. Перша його оповідь із циклу “Конармія” з’явилась у 1923 р.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[20] У “Конармії” Бабель розкриваєперед читачем правдиві та повні трагізму сторінки літопису громадянської війнив Росії.
Надалі творчість письменника, що стосується тематики, розвивалася двомаосновними напрямами: з одного боку, він пише ряд новел, об’єднаних у книгу“Конармія”, з іншого – розробляв на матеріалах єврейського містечковогопобуту п’єси для театру (“Захід”) ікінематографічний сценарій (“Беня Крик”). Останні, в свою чергу, чітко поділяютьсяна автобіографічні та епіко-романтичні, головним персонажем яких є БеняКрик.
Своєю ходожньою манерою Бабельвиділяється навіть серед яскравих та своєрідних літературних талантів 20-хроків. В ньому, за висловлюванням головного редактора журналу “Красная новь”Воронського: “…мечтательсталкивается…с реалистом, ощутившим глубокую правду непосредственной реальнойжизни, может быть, грубой, но полнокровной и цветущей. Столкновением этих противоположныхэмоций и настроений питаются основные движущие мотивы его творчества,причем реалист Бабель решительно побеждает мечтателя”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.7pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[21].
Бабель чудово знає те особливе середовище та тих персонажів, яких описує.За спогадами К. Паустовського, Бабель взагалі писав спираючись тільки на те,що бачив, спостерігав сам. Він казав Паустовському: “Я не умею выдумывать. Я должен знать все до последнейпрожилки, иначе ничего не могу написать. На моем щите вырезан девиз –подлинность!”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.7pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[22] Саме тому над “Одесскимирассказами” витає особливий дух Молдаванки, дивна суміш бандитизму та містечковогоміщанства: торговки “тьоті Пєсі”, “аристократи” і богачі Тартаковські та Ейхбауми,рабіни і прикажчики створюють з бандитами свій світ з особливим побутом,правилами та етикою. Найголовніший герой “Одесских рассказов” Беня Крик –химерне поєднання цього молдаванського міщанства, бандитської сміливості,дивовижної спритності та вправності. Герої Бабеля завжди в русі, в дії.Письменник чудово володіє діалогом. Його персонажі
розмовляють своєю мовою, вдіалозі немає літературщини, стилізації.Літературна мова та різні пласти живої розмовної мови були тією стихією,в якій Бабель почувався вільно. В мові героя, в самому
її складі, у тих словах тавиразах, які він застосовує, Бабель чудово передає характер людини, їїсвітогляд.
У 1930-ті рр. присутність ІсакаЕммануїловича в літературі була майже епізодичною. Його мовчання стало притчею воязицех, а після смерті у 1936 р. могутього патрона Бабеля – Максима Горького,просто небезпечним. Він розумів це, але виправити становище вже не міг. Протемовчання Бабеля зовсім не означало творчого безпліддя. Важливим свідоцтвомцього є спогади фізика Олександра Вайсберга, автора спогадів про радянські в’язниці, що відвідав Ісака Еммануїловичав Москві у 1932 р.: “…яспросил у писателя: “Почему вы большене пишете?”На что Бабель ответил: “Кто вам сказал, что я не пишу?” – и показал на полке десятокпереплетенных томов. Но это были рукописи. Бабель сделал ироничное замечаниео возможной судьбе этих текстов, если бы он предложил их издательству. Где этинеизданные произведения?”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.7pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[23]
Через сімроків можна було запитати: а де ж сам Бабель?
Письменника чекала жахлива доля. У травні 1939 р. його арештували. 17 березня 1941 р. Ісак Еммануїлович Бабель був розстріляний водному з підвалів московських в’язниць<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[24].
Бабель загинув, тому що не вписувавсяяк художник у Великий Радянськмй Міф. Саме уявлення Сталіна про розвитоклітератури в СРСР у корні протирічило естетичним поглядам Бабеля.
Після смерті Сталіна в 1953 р. Бабелябуло реабілітовано і його твори знову почали видаватися.
У наш час творчість Бабеля має багато прихильників. Він був, безумовно,дуже талановитою людиною. Його люблять за оригінальність та неповторність,почуття гумору та оптимізм.
4. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЮРІЯ ОЛЕШІ
Олеша Юрій Карлович народився у 1899 р. в Єлизаветграді (тепер Кіровоград).Дитячі та юнацькі роки провів в Одесі, де і почав займатися літературою. У цейчас знайомиться з В. Катаєвим, Е. Багрицьким, І. Ільфом, які входили до“Колективу поетів”. З 1922 р. жив у Москві, працював як фейлетоніст у редакціїгазети “Гудок”, з якою в цей час також співпрацювало багато інших відомихписьменників та поетів (М. Булгаков, В. Катаєв, І. Ільф, Є. Петров та інші)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[25].
У своїй художній прозі та драматургії Олеша в своєрідній емоційно-гострійформі відображає боротьбу двох світів, двох культур, яка розгортається ним уплані боротьби ідейно-психологічних принципів.
Олеша – яскравий художник, великиймайстер форми. Він вмів підмітити та передати ту чи іншу деталь, чуттєвий образявищ дійсності. Широко використані автором метафори та порівняння відрізняютьсясвіжістю і гостротою; він передав ними відтінки настроїв героїв, своєавторське життєставлення.
Перший великий твір Олеши – роман-казка “Три товстуни” (1924) – відразу жотримав визнання в читачів. Однойменну п’єсу поставлено у багатьохтеатрах, зокрема українських, однойменний фільм вийшов у 1967 р.; балет(композитор – В. Оранський) з’явився у 1935 р., опера (композитор – В. Рубін) – у1956 р.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[26]
Особливе місце у радянській літературі 1920-х рр. займає роман Ю. Олеші“Заздрість”, головним героєм якого є слабка, неприлаштована, рефлектуючалюдина Микола Кавалеров. У живий, енергійний час, час інтенсивноїорганізації нового життя пасивний споглядач, мрійник, поет не доречний…ПротеОлеша описав цілком реальний тип свого сучасника – своєрідний сатиричнийваріант “зайвої людини”. Та невдаха, усіма принижений, програвший все життяКавалеров тим не менш у чомусь вище за своїх героїв-переможців Андрія Бабічевата Володі Макарова. Слабкості Кавалерова обертаються на його позитивніякості: він слабкий, тому делікатний, пасивний, тому спостережливий,бездіяльний, але він поет. Проте симпатії та антипатії письменника незаважають його іронічному ставленню до відображених людей та подій. Олешасміється над Кавалеровим, його заздрістю, його капітуляцією перед життям,сміється над “ковбасником” Андрієм Бабічевим – удачливою, сильною,цілеспрямованою людиною, яка бачить світ тільки через своє харчовепідприємство. Сміється над Іваном Бабічевим – цим повелителем тьми, щовикликає потвор, над його мнимою величчю. Тому роман “Заздрість” – це трагикомедія,що іскриться блискучою, тонкою іронією.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[27]
Коли на початку 1930-х рр. з’являється потреба у літературі Соціалістичного Реалізму(позитивного відображення комуністичних героїв у реальному житті), Олешазрозумів, що не може писати так, як того вимагав час. Він відкрито говоритьстосовно своїх сумнівів та передчуттів на зустрічі у Спілці радянськихписьменників у 1934 р. Після цього ім’я Олеші зникає з радянської літератури, що викликаєна Заході чутки про те, що його було арештовано і заслано до трудового табору<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[28].
Небагато відомо про його діяльність у післявоєнніроки. Тільки
післясмерті Сталіна ім’я Олеші повторно входить у радянську літературу. Публікація у 1956 р<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[29]. збірника його творівсигналізувала про повну реабілітацію. Після цього з
’явилося ще кілька видань йогопраць, які також включали твори, що раніше не друкувалися.Олеша помер 10 травня 1960 р. у Москві.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[30] Своїм життям він показавприклад сміливості та мужності. Олеша намагався відстояти свою думку,незважаючи при цьому на небезпеку, яка загрожувала в радянські часи кожному,хто мав сміливість виступити проти системи. В його творах за іскристим сміхомта сатиричною усмішкою відчувається сила та незламність духу. Своїм життям татворчістю Олеша заслужив на повагу та любов багатьох поколінь читачів.
5. ЖИТТЯ ТАТВОРЧІСЬ ВАЛЕНТИНА КАТАЄВА
Катаєв ВалентинПетрович народився в Одесі у 1897 р. Перша публікація – у дитинстві (вірш вгазеті 1910 р.). У 1914 р. познайомився з І. Буніним, це багато чого визначилоу житті та творчості Катаєва<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[31].
Катаєву довелося воваюти на фронтах Першої світовоївійни. У 1919 р. його мобілізували до Червоної Армії. А з 1922 р. письменникперебуває у Москві, де працює у газеті “Гудок”. Його фейлетони такождрукуються у “Правді”, “Труді” та в інших газетах і журналах. Початок 1920-хрр. – час фактичного вступу Катаєва у велику літературу, у періодичній пресіта видавництвах з’являються його оповідання та романи. 1920-ті рр. – дужеплідний період для В. Катаєва. Один за одним видаються декілька збірниківйого оповідань, повість, кілька романів та п’єс. До письменника приходитьпопулярність, його твори відмічає преса.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[32]
Основний мотив творчості Катаєва, який повторюється у різних варіаціях:життя прекрасне та “виправдано” “само по собі” тим, що воно – життя.Найбільшого вираження цей мотив дістав у повісті “Батько”, за власнимвизнанням автора – найулюбленішої та пережитої ним речі (1922-1925)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[33]. Хворий, виснажений такволий старий батько беззавітно та віддано любить свого сина, зворушливо доглядаеза ним. Коли той у біді, продає свої останні пожитки, щоб охайно приноситипередачу арештованому. Та син молодий, здоровий та егоїстичний, хоче втіхи, іколи його зрештою звільняють з в
’язниці, він зовсім забуває про батька. Хто ж, заКатаєвим, має рацію: батько чи син? На думку письменника – обидва. Батьковмирає самотнім та у бідності, але сина він цілком виправдовує.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[34]Катаєв не залишається осторонь тих подій, яківідбуваються навколо нього. Не обминуло його перо й таке явище, як індустріалізація.У своєму романі “Час, уперед!” він пише про возведення металургійногогіганта. Герої його книги прокидаються раніше, ніж потрібно. Вони не можуть, якговорить письменник, “довірити такому, по суті, простому механізму, якгодинник, таку дорогоцінну річ, як час”<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[35]. Праця для них – битва,новобудівництво – фронт, бетонники втупають у зміну, як у бій. А з роботиповертаються у барак, як з фронту в тил. Герої роману Катаєва зображені устрімкому розбігу думок та почуттів. У книзі природа, машини, будівлі включеніу суспільний бурхливий потоп, підкорені розмахом небачених в історії темпів.Особливо яскраво динаміку часу підкреслює образ стрімкого вітру.
Крім романів та повістей Катаєв також писав сатиричні фейлетони. Асатирик він талановитий. У 1920-ті рр. сатиричний напрям його творчості єдомінуючим. Приблизно за п’ять років Катаєв створює цілу галерею образівпристосованців: від наївних (“Витримав”), до агресивних (“ЕмильянЧорноземний”). За цей час написано цілий ряд гумористичних мініатюр (“Козелна городі”, “Бородатемалятко” та інші), але провідне місце займають оповідання,спрямовані проти обивательщини, войовничого, метушливого міщанства (“Нашіза кордоном”, “Ігнатій Пуделякін”, “Двагусари”).<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[36]
Немало створено Катаєвим фейлетонів,які прийнято вважати злободенними, недовговічними. Та письменник зумів обратитеми актуальні і нині. Такими, наприклад, є зарапортовані бюрократи у “Тяжкійцифроманії”, які дуже схожі на сьогоднішніх любителів дутої статистики, чиочумілий від нескінченного потоку хворих горе-лікар (“Вагітний чоловік”).Цілком сучасний тяжкий образ “довгого ящика” (фейлетон “Довгий ящик").
Катаєв помер 12 квітня 1986 р. у Москві.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[37] За своє довге та цікавежиття письменник встиг створити немало чудових творів. Та всеж найбільшплідними для нього були 1920-30-ті рр. Саме в цей період він пише як і великісерйозні твори так і яскраві сатиричні фейлетони. Невтомна уява Катаєва, цогочуттєвість та новизна зробили його одним з найбільш видатних радянськихавторів, чия популярність незгасла й донині.
5. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО
КостянтинГеоргійович Паустовський народився в Москві 1893 р. Навчався в Київському, апотім у Московському університетах. Працював на металургійних заводах уЮзівці (тепер Донецьк), Єкатеринославі (Дніпропетровськ), Таганрозі,кондуктором трамваю у Москві; під час Першої світової війни був санітаром, матросом,репортером та редактором газет. Брав участь у громадянській війні<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[38].
Урадянську літературу Паустовський перш за все увійшов як талановитий майстерліричної прози, але він також відомий як самобутній публіцист, критик тадраматург.
Одеськийперіод життя Паустовського в основному пов’язаний з журналістикою. Водеській газеті “Сучасне слово” в 1919 р. публікується його дорожній нарис“Київ – Одеса”, окремі частини якого увійшли до глави “Весільний подарунок”повісті “Початок невідомого століття”.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[39]
У середині1921 р. Паустовський приходить працювати в газету “Моряк”. За його словами,“это была необыкновенная газета. В ней было шестьдесят сотрудников, неполучавших за свою работу ни копейки. Расплата велась черным кубанским табаком,ячневой кашей и соленой камсой”.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[40]
Вперше до читачів “Моряка”Паустовський прийшов як поет:
Вы помните, – у серого “Камилла”
Ныряли чайки, словнохлопья снега,
Как чешуя, вода в порту рябила,
И по ночам слепительная Вега
Сверкала вся, как древняя корона,
Как божий знак покинутых морей…<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">[41]
В Одесі він став романтиком та назавжди закохався у неповторніморські заходи сонця, плавання під вітрилом та невгамовний шум хвиль.
Крім“Моряка” у 1920-30-х рр. Паустовський друкувався газеті “Маяк” (Батумі),“Гудок Закавказзя” (Тифліс), “30 днів” (Москва), “Красная новь” (Москва) та вбагатьох інших.<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.9pt;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[42]Багатолітня журналістська практика стала для починаючого письменника гарноюшколою життя. Він друкував замітки, нариси та кореспонденції на різноманітнітеми.
Творча думка письменника постійно шукала тойособливий сплав оповідання, в якому б органічно поєдналось романтично припідняте,але строге, вивірене філософськими категоріями наукове пізнання дійсності.Висока емоційність, любов до знання, романтичне сприйняття оточуючого світудопомогали Паустовському в художій формі показати сенс наукових пошуків героївсвоїх творів. Образний та, умовно кажучи, “понятійний” характер йоготаланту дозволяв йому в захоплюючій формі розкрити перед читачем науковутеорію про причини змін підсоння та зледеніння (повість “Теорія капітана Гернета”),розповідати про видобуток глауберової солі (“Кара-Бугаз”), про освоюваннярадянських субтропіків (“Колхида”), про морську метеорологію, біологію, геологіюЧорного моря (“Чорне м