Реферат: Крива LM. Сутнiсть, графiчна побудова. Фактори, що впливають на кут нахилу кривоi LM

<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt">1.Тест

<span Times New Roman",«serif»">.

1.Б.

        2.Г.

          3.      Національний доход = ЧНП –Непрямі податки

             500 – 80 = 420

Відповідь: в)420млн. у.о.

4.В.

5.А.

6.Б.

7.     400-300=100 (у.о.) – доход збільшився на 100одиниць.

90 — 70=20 (у.о.) – споживчі видатки зросли на40 одиниць.

20 :100 = 0,2 – гранична схильність доспоживання.

Відповідь: в)0,2 .

            8. В.

9<span Times New Roman"">          

Мультиплікатор= <img src="/cache/referats/5971/image002.gif" v:shapes="_x0000_i1025">

Відповідь: а) 2.

10.<span Times New Roman"">  

В.

11.<span Times New Roman"">  

В, Г, Д, Е, Ж, З.

12. ЧНП = 296 – 33 = 263 (млн. у.о.)

Відповідь: Б.

13. А – вірно;

     Б – невірно;

     В – вірно;

     Г – невірно.

14. Б.

15. Б.

16. В, Г,

17. В

18. В.

19.

<img src="/cache/referats/5971/image004.gif" v:shapes="_x0000_i1026">

<img src="/cache/referats/5971/image006.gif" v:shapes="_x0000_i1027"><img src="/cache/referats/5971/image008.gif" v:shapes="_x0000_i1028"><img src="/cache/referats/5971/image010.gif" v:shapes="_x0000_i1029">

<img src="/cache/referats/5971/image012.gif" v:shapes="_x0000_i1030">

<img src="/cache/referats/5971/image014.gif" v:shapes="_x0000_s1026">
200=5<img src="/cache/referats/5971/image016.gif" v:shapes="_x0000_i1031">

Відповідь: Б.Державні видатки мають збільшитися на 40 у.о.

20.В.

21. Для розв’язку даноїзадачі здійснюю обчислення за зразком, що подається  К.Макконеллом і С.Брю на стор. 301:

“…купівляфедеральними резервними банками в комерційного банку або населення облігації в1000 дол. Збільшить при резервній нормі в 20 % грошову пропозицію на 5 тис.дол.” [Макконнел,301].

Аналогічно в даній задачі  100: 0,1 = 1000 (у.о.).

Відповідь: а) збільшиться на 1000у.о.

22. Б, Г.

23. А.

<span Pragmatica",«sans-serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-bidi-font-family: «Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">

 Питання.

1.<span Times New Roman"">  

КриваLM.Сутність,графічна побудова. Фактори, що впливають на кут нахилу кривоїLM.

 “Крива LM відповідає таким парамточок (Yi, ri),для яких попит на гроші (L), що визначає рівень їхньої ліквідності, дорівнюєпропозициї грошової маси (М)” [Камаев,182].

 

В випадку, показаному на лівомуграфіку зображені фіксований рівень пропозиції грошей MS і дві криві попиту нагроші MD (Y1)та MD (Y2). Перша з низ відповідає попитові на гроші, що виникає приобслуговуванні господарського обороту, необхідного для виробництва ВНП. Другазабезпечує господарський оборот при національному випуску Y2. ТочкиА та В відповідають значенням врівноважених процентних ставок r2 таr1. В випадку, описаному на правому графіку на графіку позначено вжезгадані значення Y1та Y2.Будуємо від них перпендикуляри івизначаємо точки пересічення (Y1, r1) та (Y2, r1).

Поєднуючи їх, отримуємо пряму LM.

<span Pragmatica",«sans-serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-bidi-font-family: «Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">

2. Сутність і причини інфляції.

   Свiтовий досвiд виробив двi головнiконцепцii антиiнфляцiйних заходiв, що спираються  на кредитно-грошову i фiскальну полiтику. Це- заходи або безкомпромiсноi боротьби з iнфляцiєю, або адаптацii, пристосуваннядо життя в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi. Перший метод реалiзується шляхомзмiн у системi оподаткування ( як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткогодержавного контролю цiн та зарплати. Другий — це iндексацiя доходiв,застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiвiнфляцii та iн. До того ж необхiдною є повна адаптацiя усiх економiчнихiнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцii. Адаптацiйна полiтика має своiнедолiки: кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державногобюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що зновупризведе до зростання iнфляцii. Як правило, в умовах боротьби з інфляцією ці методи використовуютьсякомплексно, що дає бiльш виражений ефект, iдозволяє пом’якшити труднощi, що випали надолю економiки краiни.

  а) Методи антиiнфляцiйногооподаткування

   В процесiстримуванняiнфляцiiподатки  вiдiграють двоiсту роль. Скорочуючидоходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високiподаткиносять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витративиробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.

   Розглянемо тiспотворення воподаткуваннi, якiвикличе неочiкувана iнфляцiя, тобтовипадок, коли цей елемент економiчноiсистеми краiни до дiйв умовах iнфляцiiнепристосований.

   У разi, якщо податкова системакраiни має труднощiз адаптацiсю до iнфляцiйних процесiв, виникають такiскладнiпроблеми:

   По-перше, iз зростанням рiвня цiн часткаподаткових виплат у загальному обсязiреальних доходiв збiльшується,породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо бподатки знаходилися у постiйнiй пропорцiiдо номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому небуло б нiякоiпроблеми, оскiльки в такому разiлюди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своiх доходiв у виглядiподаткiв. Але, оскiльки, нормаоподаткування при використаннiйого прогресивноiформи мас тенденцiю зростатиразом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самимзбiльшус й частку податкiв у складiреальних доходiв.

   Друга проблема пов’язана зоподаткуванням капiталу. Ця проблема є дуже складною, оскiльки зростання капiталу, пов’язане зприростом ринковоiвартостiактивiв, реагує на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнiприбутки на цей капiтал. Жоднiй краiнiне вдалося досягти суттєвого успiху у нейтралiзацiiнаслiдкiв впливу iнфляцiiнаоподаткування капiталу. Деякiфахiвцiу сферiподаткiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцiiполягас самеу тому, що вона збiльшує фактичне оподаткування капiталу.

   Подiбна проблемаоподаткування виникає й по вiдношенню до доходiв у виглядiвiдсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простийприклад. Припустимо, що iнфляцiя збiльшується з 5 до 10% й вiдсотковiставки зростають разом з iнфляцiєю в пропорцiiодин доодного, як це й припускасться залежнiстюФiшера. Iз збiльшенням номiнальноiвiдсотковоiставки на 5пунктiв реальна вiдсоткова ставка до сплати податкiв не змiнюсться. Але,якщо номiнальний доход на вiдсотки оподатковується в розмiрi, скажiмо, 28%, тоуряд забирас у виглядiподатку 1,4 вiдсоткового пункту (0,28 помножити на 5%) з сукупних п’яти пунктiв iнфляцiйноiнадбавки,скорочуючи, таким чином, реальну суму доходiв по процентах пiсля сплатиподаткiв, що отримують кредитори. У цьому разiкредитор фактично несезбитки в наслiдок дiiiнфляцii, тодiяк уряд має зиск. Такiумови дестимулюютькредиторiв, що й є одним з негативних ефектiв iнфляцii.

   Слiд зазначити, щотеоретично можливим є бiльш швидке зростання вiдсотковоiставки до сплати податкiв нiж збiльшення iнфляцii, що зберiгає реальну вiдсотковуставку постiйною.

  Як бачимо, навiть очiкувана iнфляцiя викликає  втрати в економiцi, якщо iнститути владиадаптованiдо неiне повнiстю. Подiбнiвтрати стають особливо iстотними в умовах контролю ставки банкiвськогопроценту, неадекватного оподаткування доходiв й прогресивногозростання податкових ставок, що збiльшують податковiплатежi. Пiд  адекватним оподаткуванням в умовах iнфляціїмається на увазiтакий метод зтягування податкiв, за якого не оподатковусться iнфляцiйний компонентприросту активiв. Розглянутий вище негативний вплив iнфляцiiна податковусистему, змусив багато краiн “iндексувати” податковiзакони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, якеспричиняється iнфляцiєю.Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США.

   Використання “стримуючоi”податково-бюджетноiполiтики є одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцii. Державний бюджет на наступний рiк може бутискладений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовленьпоєднувалося iз збiльшенням чистих податкiв, компенсуючи очiкуване пожвавленнясукупного попиту у приватному секторiекономiки. Правильне поєднання скорочення обсягудержавних замовлень, трансфертних виплат та пiдвищення податкiв втримаєкриву сукупного попиту у бажаному положеннiAD, а економiчну систему — в станiстабiльностi.

   

<span Pragmatica",«sans-serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-bidi-font-family: «Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">

Полiтикаподаткового регулювання доходiв (TIP) орiєнтована на використання податкiв iстворення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату.

  TIP-це система, при якiй за допомогою податковоiсистеми фiрми й зайнятiна них робiтникизаохочуються або наказуються в залежностiвiд зростання рiвня цiн й зарплати.

   Розглянемо цiновий рiзновид TIP.Фiрмам повiдомляється, щорiвеньсплачуваних iми податкiв залежить вiд зростання цiн на iх продукцiю. Наприклад, пiдвищення цiн до 5% не викликає жодних штрафних санкцiй, за кожний наступний вiдсотковийпункт уряд збiльшус ставку оподаткування. Податкова ставка може збiльшуватись,скажiмо на 2 пункти (з 25 до 27%) за кожний вiдсоток приросту цiн на продукцiю фiрми.

   За умов реалiзацiiтакоiполiтики пiдвищення цiн коштуватимефiрмамнадто дорого. Отже, в них з’являсться стимул не допускати значного збiльшення цiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, такимчином, буде меншим, й темпи iнфляцiiскоротяться. Подiбний механiзм може бутиреалiзований й у вiдношеннiзарплати.

  

   Згiдно з вищесказаним, фахiвцямипропонується ввести до схеми розрахунку основного податку антиiнфляцiйний коефiцiєнт. Йогопризначення — забеспечити зацiкавленiсть товаровиробника у вiдповiдностiтемпiв зростання товарноii грошовоiмас, зниженнiiснуючих темпiв iнфляцiiна внутрiшньому ринку.

  Отже, можна зробити висновок,що на практицiiснус дуже тiсний взасмозв’язок мiж оподаткуванням та контролем цiн iцимкористуються уряди, коли ставлять собiза мету поставити у невигiдне становище тихгосподарюючих суб’сктiв, якiнадто iнтенсивно пiднiмають цiни на товари та послуги. Такекорегування цiн державою за допомогоюподатковоiсистеми вiдноситься до непрямих методiв контролю за цiнами.

  

 Скорочення податків у світлі «концепціїпропозиції»

   Як вiдомо, будь-яке втручанняв функцiонування економiки, що затримує пересування кривоiсукупного попиту вгоруабо змушує iiзсуватися вниз вiдносно кривоi сукупноiпропозицiiбуде стримувати темпи iнфляцii. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицiю. Такий пiдхiд до економiчноiпрактики ставвiдомимяк “концепцiяпропозицii”.

Основне питання полягас в тому, яким чином здiйснити бажане збiльшенняприродного рiвня реального обсягу виробництва. Прибiчники “концепцiiпропозицii” як один iз способiв досягненняцього результату розглядають змiнення у податковiй полiтицi. Вонизвернули увагу на те, що на протязi70-х рокiв вiдбулося припинення зростання природного рiвня реальногообсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думкуприхильникiв “концепцiiпропозицii”, стала дiюча в США податкова система. Вона нiяким чином не сприяларозвитку процесiв накопичення та iнвестування, а також зацiкавленостiу високопродуктивнiй працi. Iнфляцiя ще бiльш посилилапроблему. Не тiльки корпорацiiiдуже заможнiлюди страждали вiд високих податкiв. Посднана дiя iнфляцii, прогресивного податку на доход вводила звичайних робiтникiв, щоотримують зарплату, в групи, що оподатковуються за бiльш високою ставкою.Основою економiчноiпрограми прибiчникiв “концепцiiпропозицii” стала детально обмiркована послiдовнiсть дiй по зменшеннюставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доход громадян, щопосилило б трудову мотивацiю робiтникiв. По-друге, планувалося реформувати системуподаткiв на доходи вiд прирiсту капiталу та ввести рiзноманiтнiподатковiстимули (пiльги для пiдприємств, що збiльшують обсяги виробництва) — це стимулювало б накопичення та iнвестицii. По-третє,практика iндексацiiмала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставкиподаткiв не пiдштовхувались iнфляцiсю.

 

 б) Регулювання цін заумов інфляційної нестабільності

   Надзвичайно важливу рольвідіграє державний контроль над цiнами, особливо в умовах кризису економiки iвиходу знього.

   Пiд контролем над цiнами розумiють будь-якупослiдовнiсть цiлого ряду заходiв — вiд помiрних обмежень до примусового встановлення верхнiх границь зростання цiн, щопроводяться у рамках економiчноiполiтики.

 Одним з пiдходiв с перевiрений у свiтовiй практицiметодтимчасового заморожування цiн й надалiiх часткового перегляду. Вiн полягає у забороненнiпiдвищувати цiни вищевизначеного рiвня, без спецiального на те дозволу. За граничний рiвень цiн може бутиприйнятий той, що iснував на протязiбазового перiоду перед “заморожуванням”. При цьому пiдвищення цiн вважастьсядопустимим, якщо, наприклад, воно було пов’язано з ростом цiн на iмпортнiвироби (тобто коли збiльшення витрат неможливо контролювати);недопустимим — якщо йогопричиною стало невиправдане пiдвищення зарплати, що стимулювало пiдприємцiв самимобмежувати зростання заробiтноiплати.

   Заморожування цiн дозволясдолатиiнфляцiйнi очiкування населення, господарюючих суб’єктiв, кредитноi cистеми,внести деяке заспокоєння в економiку.

    В ролiальтернативи прямомудержавному регулюванню цiн iнодi розглядаються картельнiзгоди про цiни, якiможуть зiгратипозитивну роль, якщо однiєю зі сторiн, що беруть в них участь буде уряд, що забеспечує загальну узгодженiсть цiн.

  МАКСИМАЛЬНИЙ РIВЕНЬ ЦIНИ являс собоюзаконодавчо встановлену  максимальну цiну, якупродавцю дозволястся запрошувати за свiй товар або послугу.

   В широких маштабах максимальнiрiвнiцiн, абозагальний контроль за цiнами, застосовуються для обмеження iнфляцiйних процесiв в економiцi.Інфляція особливо небезпечна для тих споживачiв, чиiгрошовiдоходи не встигають за швидким зростанням цiн.

   Тому, щоб протистояти iнфляцiiй дозволитималозабеспеченим громадянам купувати необхiднiiм товари, урядможе встановити максимальний рiвень цiн. Причому, встановлення обмеження цiни мас сенс тiльки при умовi, що нова цiна буде нижчоюза рiвноважну.

   Якiж будуть наслiдки введенняцього обмеження? Спроможнiсть вiльного ринку нормувати споживання буде паралiзована. Iснуванняобмеження цiн створюс стiйкий дефiцит даних товарів.  

Оскiльки введення цiнового обмеження призводить до виникнення стiйкого дефiциту даноiпродукцii, урядудоводиться приймати на себе пiклування про нормування iiдля споживачiв в iнтересах досягнення бiльш справедливого розподiлу.

   Це здiйснюсться, наприклад,шляхом введення картковоiсистеми. Однак використання картковоiсистеми не вирiшус iншоiпроблеми. Наринку залишається наявнiсть великоiкiлькостi покупцiв, що прагнуть купити товар по цiнi, що перевищусвстановлений максимум. I, звичайно, для продавцiв вигiднiше реалiзувати його по бiльш високiй цiнi.Тому, недивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжує, якправило, введення контролю за цiнами, в економіці набувають поширення нелегальнi“чорнiринки” — ринки, на яких товари купуються й продаються по цiнах, вищих за встановленiмежi.

   Проблеми у реалiзацii полiтики контролюза цiнамиможна також пояснити значними адмiнicтративними складнощами iiпроведення.До органiв контролю постiйно пред’являються вимоги зробити виключення для тих чи iнших видiв товарiв абоякий-небудь галузi. Поступово, по мipiподальшого вiдхилення цiн вiд стану рiвноваги йпосилення дефiциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пiльги  зростає, й, врешті-решт, це надзвичайноускладнює контроль.

   Iнша проблема полягас утому, що уряд може спробувати зберегти цiновий контроль в силiвже пiсля завершенняпромiжного перiоду й початку нового пiдйому. В цей перiод контроль такого родуможе виявитись некорисним й лише погiршити ситуацiю.

   Хоча полiтикадержавного регулювання цiн несе значний позитивний ефект iмас особливе значення вкризовiперiоди, iiреалiзацiя може призвести до дуже небажаних наслiдкiв.

   У короткостроковому планiпрямерегулювання цiн сприятиме стабiлiзацiiнацiональноiекономiки. Так, у державiможуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрiбнихцiн iце призведедо гальмування iнфляцiйних процесiв. Але вже у найближчiроки виявляться негативнiнаслiдки централiзованоiмоделiрегулювання.“Заморожування” цiн iзаробiтноiплати обмежить мiжгалузевий перелив капiталiв, буде гальмувати iнвестицiйну полiтику, знизитьрiвеньдiловоiактивностi, стримуватимезростання доходiв.

 

3.Класична й кейнсіанська теорія рівноваги ринку праці.

За класичною теорієюзміни сукупної пропозиції викликають зміни зайнятості й рівня безробіття. Коливипуск продукції зменшується, збільшуючи чисельність тих, хто бажає працювати,але не знаходить роботу, безробіття зростає. І навпаки, якщо уявити досконалийринок праці, на якому кожен, хто хоче працювати, може знайти роботу, то натакому ринку праці зарплата буде швидко змінюватись, щоби забезпечити рівністьміж попитом на працю й його пропозицією. У класичній моделі ринку праці часткабезробітних фактично є постійною і ніколи не перевищує величину, необхідну дляпідтримання ефективної відповідності між робочими місцями й працівниками.Припущення про те, що зарплата швидко змінюється, щоби забезпечити повнузайнятість на ринку праці, є відмінною рисою класичної моделі ринку праці.

«У класичній моделіринку праці і сукупної пропозиції зарплата й ціни повністю рухомі. Змінизарплати й цін безперервно підтримують повну зайнятість» [Фишер,575].

Класична теорія ринку праці не припускає існуванняінституціональних механізмів, що обмежують рух зарплати в той чи в інший бік(напр., довгострокових договорів з профспілками). Тому класичну модель ринкупраці називають рухомою. Фірми конкурують між собою на ринку праці, приймаючирішення про необхідну їм кількість праці шляхом співставлення суми додатковихдоходів, які забезпечать нові працівники, з величиною зарплати, яку їм требасплатити. Пропозиція праці визначається самими працівниками, які співставляютьоплату за додаткову годину роботи, а отже, можливість купівлі товарів, якузабезпечить їм сума цієї оплати, з незручностями, викликаними необхідністюпрацювати на годину більше.

Рівновага на ринку праці визначає кількість запропонованої іфактично використаної праці, а також реальну зарплату за годину роботи. Прирівновагній зарплаті ринок врівноважується й потрібна кількість праці дорівнюєзапропонованій кількості. Тому рівновагній рівень зайнятості називають рівнемповної зайнятості. При рівновагній зарплаті кожен, хто хоче працювати за цюзарплату, має роботу. У класичній моделі ринку праці обсяг виробництва – цеобсяг виробництва за умови повної зайнятості незалежно від рівня цін. Причинацього полягає в тому, що працівників турбує тільки купівельна спроможність зарплати,а не її грошове вираження. Зростання в однаковій пропорції зарплати й цінзалишає купівельну спроможність зарплати незмінною. За  незмінної реальної зарплати кількістьзапропонованої праці, зайнятість і обсяг виробництва, згідно з класичною теорією,також не змінюються.

 

На відміну від класичної, кейнсіанська теорія виходить зтого, що рівень цін є постійною величиною, обсяг виробництва змінюється,Сукупний попит також періодично змінюється. Це можна зобразити в виглядінаступного графіку.

Вцьому разі зниження реального обсягу виробництва з Qf до Qu не впливає на рівень цін. Так самозростання виробництва з Qfдо Quне спричиняє змін у цінах. Тому кейнсіанський відрізок кривої сукупноїпропозиції розташовується праворуч від нульового рівня реального обсягувиробництва до рівня, при якому досягається повна зайнятість або до рівняпотенційного обсягу виробництва Qf. Згідно з кейнсіанською теорією, яктільки досягається рівень повної зайнятості, крива сукупної пропозиції перетворюєтьсяна вертикаль, що показано вертикальною пунктирною лінією на графіку.

Закейнсіанською моделлю сукупний попит завжди нестабільний, зокрема коливаютьсяінвестиції, що спричиняє зміну положення кривої сукупного попиту. Припустимо,що сукупний попит зменшується з AD1 до AD2. Така зміна вплине на обсяг виробництвата на зайнятість, а рівень цін залишиться постійним. Доки не відбудетьсявипадкового розширення сукупного попиту, який забезпечить врівноваження,реальний обсяг виробництва Qu буде нижчим за реальний обсягвиробництва Qf при  повнійзайнятості.

 Таким чином, класична та кейнсіанська моделімають принципові розбіжності. “Для економістів-класиків сукупний попит єстабільним, доки не відбудеться значних змін у пропозиції грошей. Навіть якщосукупний попит знизиться, еластичність цін і заработної плати забезпечуютьроботу автоматичного вбудованого механізму, за допомогою якого підтримуєтьсяфункціонування капіталістичної економіки на рівні її потенційного обсягу іприродної норми безробіття” [Макконнел, 203]. Отже, державне регулювання ажніякне потрібно.

Іншою є кейнсіанська теорія. “Длякейнсіанців мінливість сукупного попиту й нееластичність цін у напрямі зниженняозначають, що безробіття може збільшитися й зберігатися в ринковій економіцівпродовж тривалого періоду. Щоби запобігти гігантських втрат від спадів і криз,необхідна активна макроекономічна політика регулювання сукупного попиту з бокудержави” [Макконнел,203].

 

4.Міжнародна торгівля. Теорія порівняних переваг.

Міжнароднаторгівля (МТ)являє собою найбільш загальну традиційну форму розвитку розвиткуміжнародних економічних відносин. У процесі міжнародної торгівлі між суб’єктамисвітового господарства складаються відносини в області обміну, купівлі-продажутоварів, капіталу, робочої сили і послуг.

А.П.Румянцевта Н.С.Румянцева пропонують таке визначення: “Міжнародна торгівля – обмінтоварами й послугами між державно оформленими національними господарствами абоїхніми представниками” [Румянц.,32].

Існують чотири групи показників МТ.Перша з них – це показники обсягу МТ.

Основними показниками обсягу МТ є:

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

експорт,тобто вивезення товару з країни;

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

імпорт,тобто ввезення товару в країну;

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

зовнішньоторговельнийоборот, тобто сукупний обсяг експорта-імпорта за певний період часу (звичайно,за рік);

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

фізичнийобсяг міжнародної торгівлі, тобто оцінка обсягу експорту й імпорту в постійнихцінах в межах одного періоду (року);

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

генеральнаторгівля, тобто вартість зовнішньоторговельного обороту й вартість транзитнихтоварів;

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

спеціальнаторгівля, тобто чистий зовнішньоторговельний оборот (продукція, завезена вкраїну чи вивезенав з неї);

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

реекспорт,тобто вивіз раніше ввезеного товару, не- підданого переробці;

<span Times New Roman",«se

еще рефераты
Еще работы по экономической теории, политэкономике, макроэкономике