Реферат: Загальнi економiчнi основи товарного виробництва, його еволюцiя

Контрольна робота з основ економічної теорії

Тема 5. Загальні економічні основитоварного виробництва, його еволюція.

План.

1.

Товар та його властивості.

2.

Товарне виробництво та його ознаки.

3.

Закон вартості – найважливіший закон товарноговиробництва.

4.

Еволюція товарного виробництва.<span Peterburg Cyr"; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-fareast-theme-font:minor-fareast; mso-bidi-font-family:«Peterburg Cyr»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">
1.Товар та його властивості.

Поняття “товар” є центральнимпоняттям всієї економічної теорії. За визначенням А.В.Калини, В.В.Осокіної“товар – це подукт виробництва або діяльності людини, створений для задоволенняякихось потреб за допомогою обміну. З цього визначення випливають двівластивості товару, дві його сторони: споживна вартість та здатність обмінуодного товару на інший”

[2;30].

Споживна вартість, тобто здатністьтовару задовольняти ті чи інші потреби – це якісна сторона товару. Їїхарактеризують певні відмінні риси. Споживна вартість товару має бути продуктомпраці, людської діяльності. Якщо якась корисна річ не є результатом такоїдіяльності (наприклад, вода у природному джерелі), то ця річ не має споживноївартості товару.

Споживна вартість товару завждимає суспільний характер, адже задовольняє потреби ринку, а отже, суспільства.

Споживна вартість товару надходитьу споживання тільки за допомогою обміну, купівлі-продажу. Продукти натуральноїфеодальної ренти, незважаючи на свою корисність, привласнювалися феодаломбезкоштовно, без еквівалентного обміну, отже, не мали споживної вартостітовару.

Далі, споживна вартість товарузавжди має історичний характер, тобто виникає, розвивається і зникає під часвиникнення й розвитку товарного виробництва і кожного окремого товару.

Два товари обмінюються на ринкучерез те, що пересіклися потреби їх власників. Отже, споживна вартість товаруяк економічна категорія виражає ринкові відносини між товаровласниками іззадоволення їхніх потреб.

Друга властивість товару, щовипливає з його визначення, полягає в його здатності обмінюватися на іншийтовар. Підставою цієї властивості є вартість певного товару. Якщо споживнавартість – це кількісна сторона товару, то вартість є якісною стороною. Вонавизначається витратами праці, капіталу, фізичних і духовних сил людини, йогознаннями, досвідом і майстерністю, потрібними для виготовлення даного товару.Обмін одного товару на інший можливий за умови рівності цих витрат на їхстворення, тобто

рівності їх вартостей.

Обмін товарів відбувається в певнійпропорції. Наприклад, якщо при бартерному обміні (обміні без посередництвагрошей) одна одиниця деякого товару обмінюється на чотири одиниці інакшоготовару, то між ними, таким чином, встановлюється певна пропорція. Такеспіввідношення, в якому дин товар обмінюється на інший, називається міновоювартістю. Отже, вартість товару виявляється на ринку за допомогою міновоївартості. Мінова вартість уявляє собою форму прояву вартості товару на ринку.

“Вартість товару як економічнакатегорія також виражає ринкові відносини між товаровласниками (між продавцем іпокупцем) по витратах праці, капіталу та інших видатків на виробництво їхтоварів” [2;

31].

В кожному товарі втілюється праця,витрачена на його виробництво. Праця, втілена в товарі, має подвійний характер.З одного боку, це конкретна праця, тобто праця якогось певного виробника тогочи іншого фаху. З другого боку, це абстрактна праця, тобто певна часткасукупної праці всіх членів суспільства. Конкретна праця створює такувластивість товару, як споживна вартість, абстрактна праця створює іншувластивість – вартість.

2.Товарне виробництво та його ознаки.

Є.Ф.Борісов зазначає, що “товарневиробництво – така система організаційно-економічних відносин, за якої корисніпродукти створюються для їхнього продажу на ринку”[1;

103]. Система товарного виробництва має три найважливіші специфічні ознаки:

-

відкрите господарство;

-

розподіл праці;

-

непрямі звязки.

Ці ознаки визначають відповіді на основні проблемибудь-якої економічної системи: що створювати, як застосовувати для цьогофактори виробництва і для кого призначаються вироблені

продукти.

Розгляну докладніше кожну звищезгаданих основних рис товарного господарства.

По-перше, товарне виробництвогрунтується на суспільному поділі праці, що склався між окремими господарськимиодиницями. Розвиток поділу праці передбачає прогрес виробництва: зростаннякваліфікації і вміння працівників, а також винайдення машин, що полегшують іскорочують працю

, дозволяють одній людині виконуватироботу декількох. Збільшення виробництва благ на спеціалізованому підприємствістворює можливість і необхідність обмінювати їх надлишок на масу кориснихречей, створених на іншому виробництві.

Ще один з класиків політичноїекономії Адам Сміт високо оцінював значення поділу праці для зростаннядобробуту всіх одноосібних власників: “Кожен працівник може мати значнукількість продуктів своєї праці понад ту кількість, яка необхідна длязадоволення його власних потреб; і оскільки всі інші працівники опиняються втакому самому становищі, він виявляється спроможним обміняти більшу кількістьсвоїх продуктів на більшу кількість виготовлених ними продуктів…”

[Цит.за1;104].

Таким чином, можна зробити висновок,що товарне господарство дає широкий простір загальному економічному законуподілу праці. У відповідності до цього закону економіка прогресує внаслідокдедалі якіснішої диференціації трудової діяльності. Зрештою виникає декількаформ поділу праці :

1)

міжнародний поділ пораці (між країнами);

2)

загальний (між великими секторами національної економіки: промисловістю,сільським господарством тощо);

3)

особливий (поділ всередині секторів на окремі галузі і види виробництва);

4)

одиничне (всередині підприємств наокремі підрозділи).

Звичайно, одинична диференціаціяпраці на підприємстві, пов’язана з незакінченим виготовлення якоїсь частиниготового продукту, не може породжувати товарного обміну, Такий обмін виникаєвнаслідок інших видів поділу праці. Міжнародний поділ праці породжує зовнішнюторгівлю, загальний та особливий – внутрішню торгівлю.

По-друге, товарне господарство уявляєсобою відкриту систему організаційно-економічних відносин. За умов тогварноговиробництва працівники створюють корисні продукти не для власного споживання, адля продажу іншим людям. Весь обсяг новостворених речей за звичай виходить замежі кожної виробничої одиниці і надходить на ринок для задоволення попитупокупців.

По-третє, товарному господарствупритаманні непрямі, опосередковані зв’язки між виробництвом і споживанням. Вонирозвиваються за формулою: виробництво – обмін – споживання. Виготовленапродукція спочатку надходить на ринок для обміну на інші вироби чи на гроші йтільки потрім потрапляє у сферу споживання. Ринок підтверджує (або непідтверджує) необхідність виготовлення даного виду продукції. Саме за допомогоюринкового обміну встановлюються економічні відносини між виробниками іспоживачами товарів.

“Отже, розвиток поділу праці,відкритість і ринковий характер господарських зв’язків зняли ті перешкоди дляпрогресу економіки, на які прирікало її натуральне господарство. Потенційніможливості протилежного йому товарного виробництва такі, що йому властивийзакон розширеного відтворення”

[1;105].3.Закон вартості – найважливіший закон товарного виробництва.

Законвартості завжди діє там і тоді, де і коли діє товарне виробництво. “Змістзакона виявляється в його трьох основних вимогах.

1.

Вартість товару утворюється суспільно необхідними витратами праці,капіталу, знань, фізичних і духовних сил людини у процесі суспільно необхідноїдіяльності

2.

Витрати, видатки на створення товару повинні відповідати суспільнонеобхідним нормам, перевищення яких веде до збиткової діяльності, а зниження –доодержання вищого прибутку.

3.

Обмін товарів і послуг відбувається на засадах еквівалентності, на підставіобміну рівновеликих вартостей[2; 34].

Закон вартості відіграє велику роль утоварному виробництві, виступаючи його об’єктивним регулятором. Поряд з цимзаконом регулятивну функцію щодо товарного виробництва відіграють закон попиту,закон пропозиції, закон співвідношення попиту і пропозиції, становлячи разоммеханізм ринкового ціноутворення.

Закон попиту полягає в тому, що міжпопитом і ціною встановлюється прямий зв’язок. Інакше кажучи, чим вище попит наданий товар, тим вище його ціна, тому що заради придбання товару покупці згіднісплатити вищу ціну.

Закон пропозиціївиявляється у протилежній залежності товару та його ціни. Чим більшепропозиція, чим більше даного товару на ринку, тим нижче його ціна. Такимчином, за товарного виробництва ціна виконує інформаційну функцію: якщо цінатовара на ринку вище за його вартість, то це інформує виробників, що товарувироблено недостатньо, що його реалізація вигідна, і тоді товаровиробникизбільшать його виробництво.

Якщо ж ціна товарунижче за його вартість, то це інформує виробників, що цього товару виробленобільше, ніж потрібно для задоволення попиту на нього. Тоді реалізація товарустає збитковою, і виробники роблять висновок, що необхідно скоротитивиробництво.

“Таким чином, законвартості примушує виробників скорочувати чи припиняти виробництво одних товаріві збільшувати, розширяти виробництво інших. Регулюючи обсяг і розвитоквиробництва, закон вартості регулює і обіг товарів. Таким чином, закон вартостіу взаємодії з іншими законами виеонує функцію об’єктивного регуляторавиробництва і обігу товарів і послуг”

[2;35].

Регулюючи товарневиробництво, закон вартості встановлює і підтримує його певну пропорційність. Вринковій економіці жоден державний орган не вказує виробникові скільки якихтоварів треба виробляти. Втім усі необхідні товари є в продажу. Цей достатокзабезпечує саме закон вартості за допомогою механізму коливання цін товарівнавколо їх вартості. Виробники, скорочуючи чи збільшуючи виробництво тих чиінших товарів,

таким чином вносять зміни уструктурну пропорційність товарного виробництва. Кожен з виробників дієсамостійно, отже досягти стійкою пропорційності буває неможливло. Томунеобхідна пропорційність виявляється відносною, вона досягається через постійнунепропорційність, як середній структурний стан товарного виробництва вбезмежному океані порушення необхідних пропорцій.

“Закон вартостістимулює підвищення продуктивності праці і розвиток продуктивних сил. Цюфункцію він виконує за допомогою механізму співвідношення індивідуальної ісуспільної вартості товару на ринку і утворення надприбутку”

[2;35].

Даний процес можнарозглянути на наступному прикладі.

Індивідуальна
вартість

Суспільна

вартість

Надприбуток

-1

В даному прикладі три селянськігосподарства виробляють м’ясо (припустимо, яловичину) з різною індивідуальноювартістю від 2 до 4 гривень за 1 кг. Але на ринку яловичина продаватиметься засуспільною або ринковою вартістю (3 гривні за 1 кг). Тоді перший виробникодержить 1 гривню надприбутку на кожному кілограмі, тобто позитивну різницю міжсуспільною і індивідуальною вартістю яловичини (4-3=+1). В цьому селянськомугосподарстві індивідуальна вартість яловичини нижче за суспільну тому, щопродуктивність праці вище за середньосуспільний рівень: ліпші корми, передоваагротехніка, сумлінніше працівники.

Третє селянське господарство маєвід’ємну різницю між суспільною та індивідуальною вартістю (3-4=-1), тобто вонопрацює збитково, має збитки 1 гривня на кожному кілограмі м’яса, тому що вньому продуктивність праці нижче за середньосуспільний рівень: гірші корми,відстала агротехніка, недбалі працівники. Цьому господарству загрожуєрозорення, якщо воно не вживе негайних ефективних заходів з підвищенняпродуктивності праці.

Другий виробник посідає “золотусередину”, але й він мусить потурбуватися про підвищення продуктивності праці,щоби не опинится у третій групі виробників.

Перший виробник, щоби зберегтиможливість одержання надприбутку, має підтримувати високий рівеньпродуктивності праці.

Отже, “закон вартості в умовах ринкуневблаганно диференціює виробників за доходами, за їх добробутом, поділяючи їхна бідних та багатих, на підприємців і найманих робітників”

[2;36].<span Peterburg Cyr"; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-fareast-theme-font:minor-fareast; mso-bidi-font-family:«Peterburg Cyr»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">
4.Еволюція товарного виробництва.

Товарне виробництво існувало вже 5-7тисячоліть тому, за часів первісного суспільства. Тою чи іншою мірою воно булопоширене в різних соціально-економічних системах. Так, автори посібнику“Україна і світ”, характеризуючи економіку Стародавньої Греції, звертають увагунате, що “широкого розмаху набули у грецьких містах грошовий обіг і товарневиробництво”

[3,16]. Щодо нашої країни, то тут вже “на початку ХІІІ ст.з’являється тенденція товарного ремесла, коли предмети вироблялися не тільки назамовлення, а й на продаж” [3,71]. Отже, існують спільні для різнихісторичних епох причини виникнення товарного виробництва.

Першою з цих причин слід вважатисуспільний поділ праці, який змінюється у відповідності до вдосконаленнязнарядь праці. Технічний прогрес не має часових меж, отже необмеженим є ірозвиток поділу праці в суспільстві, а отже вдосконалення товарноговиробництва. За сучасних умов науково-технічна революція спричинила появунового, поглибленого поділу праці – подетального виготовлення складних виробівна різних заводах, між якими склалися взаємні торговельні відносини. У другійполовині ХХ ст. для багатьох підприємств стала характерна не спеціалізація навиготовленні одного виду продукції, а диверсифікація – виробництво декількохтоварів.

Другою причиною появи товарноговиробництва є господарське відокремлення виробників, кожен з яких займаєтьсявиготовленням якогось певного товару. Такий вид організаційно-економічнихвідносин органічно доповнює суспільний поділ праці. Людина обирає якийсь видроботи і перетворює його на самостійну діяльність. Це, звичайно, підсилюєзалежність цього товаровиробника від інших, спричиняє необхідність обмінюватися різнорідною продукцією тавстановлювати господарські зв’язки за допомогою ринку. В цьому разі відпадаєвсякий позаекономічний примус до праці. Працівник сам відчуває потребу іматеріальну зацікавленість в тому, щоби збільшити і якісно поліпшитивиготовлення корисних речей.

Господарське відокремлення виробниківпов’язано з формами власності на засоби виробництва. Воно є найбільш простим інавіть абсолютним, коли товаровиробник – це приватний власник. Меншою міроювоно досягається, коли якесь майно дається в оренду – тимчасове володіння ікористування. Тоді орендар набуває права тимчасово володіти і розпоряджатисячужим майном. Проте слід зазначити, що і приватна власність сама по собі непороджує товарно-ринкового господарства. Це помітно на прикладахрабовласницького та феодального суспільств, коли попри існування в обмеженихмасштабах товарного виробництва панівниму суспільстві залишається натуральне.

Є.Ф.Борісов зауважує, що “виробництвотоварів не може нормально розвиватися в межах загальної спільної власностіЯкаутруднює господарське відокремлення виробників корисних речей, їх вільнупідприємницьку діяльність. Воно повністю паралізується, коли держава стаєєдиним власником засобів і результатів виробництва”

[1;106].

Зважаючи на ступінь розвитку відносинвласності і організаційно-економічнгі відносини можна виділити два видитоварного виробництва: просте товарне виробництво та розширене (розвинуте)товарне виробництво.

Історично першим було просте товарнегосподарство, Вже в давнину та за часів середньовіччя ним займалися селяни таремісники, які використовували при виготовленні продуктів свою працю іпорівняно прості знаряддя. Тоді через ниьку продуктивність праці працівниківсфера товарного виробництва і обігу була розвинута недостатньо і почастиіснувала поряд з натуральним виробництвом, яке посідало панівне положення векономіці.

Другим з’явилося розширене товарневиробництво, засвідчивши, таким чином, появу капіталістичної системи економіки,при якій настає кінець пануванню натурального, всі продукти перетворюються натовари. За розширеного товарного виробництва предметом купівлі-продажу стає іробоча сила людей. Розвинуте товарне виробництво швидко прогресує за умовкласичного капіталізмув межах приватнокапіталістичного привласнення. В ХХ ст.розвиток товарного виробництва відбувався також за умов акціонерної,кооперативної та інших форм колективної власності.

Впродовж ХУІІ-ХІХ ст. розширенетоварне виробництво поступово набуло загального характеру. Всі створені корисніпредмети мали форму товара. Проте в другій половині ХХ ст. під впливомнауково-технічної революції і державного втручання в господарське життя в економіцікраїн Заходу виокремився нетоварний сектор. До нього увійшли виробництва тихпродуктів і послуг, реалізація яких відбувається без допомоги ринку. Прикладамицих виробництв є фундаментальні наукові дослідження

, безкоштовні види освіти та інших послуг, галузі військово-промисловогокомплексу і т.і. Роль неринкових форм національного багатства в суспільствічимдалі зростає. Зрештою,”сучасна економіка є змішаною в тому відношенні, щопоєднує товарні – як провідні і визначальні – та нетоварні зв’язки” [1;106].<span Peterburg Cyr"; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-fareast-theme-font:minor-fareast; mso-bidi-font-family:«Peterburg Cyr»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">
Списоквикористаної літератури.

1.

Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. – М.: Юристъ, 1997. – 568с.

2.

Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія і практикагосподарювання: Навч. посібник. – 2-ге видання. – К.: МАУП, 1998. – 308 с.

3.

Україна і світ. Історія господарствавід первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріальногосуспільства: Навчальний посібник для вузів/ Б.Д.Лановик, З.М.Матисякевич,Р.М.Матейко, О.Д.Зубалій, В.І.Гринчуцький, Я.С.Глогусь, В.Л.Андрущенко, Л.А.Родіонова,О.В.Богоніс. За загальною редакцією заслуженного працівника народної освітиУкраїни професора Б.Д.Лановика. – К.: Генеза, 1994. – 368 с.

еще рефераты

Еще работы по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Играют ли деньги главенствующую роль в современной экономике России

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Инвестиционная деятельность в Украине

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Инфляция в переходной экономике: специфика происхождения и способы преодоления

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Инфляция в России

29 Августа 2013