Реферат: Бюджетная система Украины
Бюджетна система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету наєдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять КонституціяУкраїни, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”, іншізаконодавчі акти.
Економічною основоюбюджетної системи України виступає виступає народногосподарський комплекс.Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови іорганізація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетнимустроєм. Він грунтується на адміністративно-державному устрої України. БюджетУкраїни об’єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів.
Бюджетна система Українискладається з державного бюджету України, республиканського бюджету АвтономноїРеспубліки Крим та місцевих бюджетів.
Сукупність усіх бюджетів, щовходять до складу бюджетної системі України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу івизначення засад державного регулювання економічного і соціального розвиткуУкраїни.
Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджетирайонів і міст республіканського підпорядкування Автономної РеспублікиКрим.
До місцевих бюджетівналежать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет областіоб’єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району міститьрайонний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільськібюджети. Останні створюються за рішенням районних, міських Рад народнихдепутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Радивизначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, якемає районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять дойого складу.
Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетноїсистеми, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Вінвизначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділомУкраїни.
Бюджетний устрій грунтується напринципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності тасамостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахункудоходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системиповинна забезпечуватися єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією,формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу,грошовою системою, соціально-економічною політикою, наданням необхідноїстатистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.
Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів івидатків.
Принцип достовірності – це формування бюджету на основі реальнихпоказників, науково обгрунтованих нормативів та відображення у звіті провиконання бюджету тільки тих доходів та видатків, які є результатом кінцевихкасових операцій банків.
Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масовоїінформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.
Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозв’язку ззагальноекономічними показниками в Україні і за її межами шляхом використаннязасобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу,визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
Державний бюджет України,республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні,районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечуєтьсянаявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використаннявідповідно до законодавства.
Провідне місце в бюджетнійсистемі України належить державному бюджету.
Державнийбюджет– це система грошових відносин, щовиникають між державою з однієї сторони та підприємствами, організаціями,установами, населенням з іншої сторони. За допомогою цих відносин формується,розподіляється та використовується центральний фонд державних фінансовихресурсів; це головний фінансовий план держави на поточний рік, який має силузакону.
За матеріальним змістом – це центральнийдержавний фонд грошових коштів.
За соціально-економічним змістом – цеосновний засіб перерозподілу національного доходу.
Бюджет складається з двох взаємопов’язаних частин:доходів і видатків. Держава регулює відтворювальні процеси через обидвічастини. Бюджет стає важливим інструментом економічної політики, впливаючи насоціально-економічні процеси: ділову активність, зайнятість, ринок споживчихтоварів. Все це робить бюджет об’єктом напруженої боротьби – через нього задовольняютьсяінтереси різних груп бізнесу, військовопромислових монополій, профсоюзів.
Державний бюджет є найдійовішиммеханізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджетувідображається податкова політика держави, а у видатках – приорітетні напрямкивкладень коштів. Основні напрямки бюджетної політики визначаються ВерховноюРадою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.
До проекту Закону про Державний бюджетУкраїни Кабінет Міністрів України додає техніко-єкономічне обгрунтуваннявідрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей,міст Києва та Севастополя.
Кошти державного бюджету Українивитрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджетУкраїни.
Збалансованість бюджетів, які входять доскладу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетноїполітики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищеннявидатків над доходами – дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіцитубюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Дефіцит бюджетупокривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав таінших фінансових інституцій.
В цілому частка загальнодержавногобюджету України досить значна: на 2001 рік його сума планується на рівні 33млрд. грн., тоді як сума консолідованого бюджету планується на рівні 41 млрд.грн. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації в розподілі таперерозподілі фінансових ресурсів. У зв’язку з цим зролстає актуальністьпроблеми подальшого пошуку оптимального співвідношення між державним імісцевими бюджетами.
До місцевих належать обласні, районні,міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, щозосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органівмісцевого та регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузібюджету розмежована. Всього бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисельнішагрупа – це сільські, селищні та міські бюджети.
Система місцевих бюджетів існує у всіхкраїнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені рядом національніх,політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні таполітичні фактори. У промислово розвинених країнах їм належить значна роль векономічному і соціальному розвитку. Так, у США, Японії, Німеччині з місцевихбюджетів фінансується біля 40 % всіх бюджетних витрат цих держав. Більшучастину видатків направляють на утримання закладів освіти, охорони здоров’я ісоціального забезпечення, органів правопорядку, будівництво місцевих шляхівтощо.
Майже в усіх країнах світу бюджетнівидатки поділяють на поточні та капітальні витрати. Відповідно кожний підрозділмає свої джерела доходів. Місцеві бюджети затверджуються місцевими органами ідо державного бюджету не включаються.
У зв’язку з цим пошук форм і методівзміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є доситьактуальним завданням. Тут має бути щонайменше дві мети. Госпрозрахункові ланкиекономіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бутизацікавленими у кращому використанні всіх видів ресурсів, а місцеві Ради – у стабільномуекономічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності. Цьогоможна досягнути, якщо основу доходної частини бюджетів становитимуть платежі заресурси. Такий підхід економічно обгрунтований, оскільки забезпечує реалізацію прававласності місцевої Ради на ресурси, надані в розпорядження і користування суб’єктам господарювання.Прив’язка доходів місцевого бюджету до платежів за ресурси створює умови, заяких місцеві Ради увійдуть до системи ринкових відносин як рівноправний партнер.Важливо, що платежі за ресурси запобігатимуть марнотратству при їхвикористанні, а місцеві Ради будуть зацікавлені в розширенні відтворенняресурсів та посиленні контролю за їх використанням.
Місцеві Ради народних депутатівсамостійно визначають напрями використання коштів своїх бюджетів. Ці бюджетимістять видатки на фінансування підприємств та організацій місцевогогосподарства, на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сферіосвіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення, наутримання місцевих органів влади та управління.
На сьогоднішній день залишаєтьсяпроблема ефективного використання бюджетних коштів в умовах адміністративноїреформи. Досить велика сума бюджетних коштів витрачається на утримання апаратууправління. Аналізуючи ці витрати у динаміці, спостерігається тенденція до їх підвищення:якщо у 1991 році витрачалося 1.2 % ВВП, то в 1998 році – 3.3 %. Центральний апаратПрезидента складає 1000 осіб, Кабінету Міністрів – 900. В Україні нараховуєтьсяблизько 80 міністерств і комітетів (в тому числі держкомітети), відомств,агенств, головних управлінь. Така структура управління державою неефективна,вона породжує бюрократизм і не дає можливості оперативно вирішувати питання.Відповідно до Закону України «Про держбюджет на 1999 рік” трати надержавне управління скорочені на 80 млн. грн.
До речі, аппарат Президента США налічує430 осіб (міністри, клерки, чиновники) на 250 млн. чоловік населення. ВУгорщині, де населення 10 млн. чол., аппарат Президента складає всього 33чиновника. В областях України, де чисельність населення складає від 800 тис. до3 млн. чол., аппарат управління нараховує кількість в межах 400-500 чиновників,кожний з яких має від 3 до 9 заступників, персональні машини. Кабінети,секретарів, помічників, найсучасниші комунікаційні засоби. В Україні відповіднодо Указу Президента проведені адміністративні реформи, спрямовані на скороченнякількості міністерств, комітетів та управлінь, але помітного результату поки щоне відчувається.
Що стосується державного бюджету за 1999рік, то номінальні доходи зросли на 22 %. Навіть за такого рівня номінальногозростання державного бюджету встановлені Законом на 1999 рік доходи були недовиконаніна 4.05 млрд. грн. (17%), а планові показники, на основі яких були розробленіліміти видатків, — на 11,3% (2522 млн.грн.).
Різке погіршення в останні місяці рокуситуації із надходженнями до державного бюджету готівкових коштів танеможливість здійснювати заплановані обсяги запозичень на зовнішньому та внутрішньомуринках призвели до стрімкого скорочення рівня фінансування видатків, що, в своючергу, погіршило і показник фінансування, який скоротився у листопаді до 72,3%визначеного лімітами обсягу. Проведення в грудні взаємозаліків на суму 406,8млд. грн. дало змогу в грудні вийти на рівень фінансування у розмірі 121,5%, аза результатами року – на 95,7%.
Доходи державного бюджету за1999 рік становили 19,8 млрд. грн. і номінально зросли порівняно з минулимроком на 3,6 млрд. грн. (22%), що в реальному вимірі відповідає 2 % падіння. Уцілому 1999 рік характерізується нерівномірністю виконання доходної частинидержавного бюджету. Якщо у 1998 році після найскладніших перших місяців рокуситуація стабілізувалася і утримувалася в певних межах – 7,5 – 8,6% річноговиконання в місяць, то на початку 1999 року не вдалося зберегти минулорічнихдосягнень. Практика 1999 року довела, що застосування щорсткого адмініструванняз боку Державної Податкової Адміністрації, митниці, Фонду Державного Майна далозмогу забезпечити надходження до бюджету запланованих обсягів доходів.
Більш детальніше зупинюся напроекті Держбюджету-2001 року. Суттєвих змін по відношенню до Держбюджету-2000не відбулось. Якщо виключити доходи від приватизації та державних цільовихфондів, а також врахувати інфляцію, то реальні доходи консолідованого бюджету в2001 році зменшаться на 7,5 % у порівнянні з 2000 роком. Таким чином, уряд припрогнозі росту ВВП на 4 % і збереженні діючих налогових ставок передбачаєподальше погіршення стану української економіки та неспроможність підприємств виконатиналогові зобов’язання в повному обсязі (навіть за даними офіційної статистики 56 %промислових підприємств збиткові).
Уряд намагається підвищитидоходну частину бюджету шляхом підвищення плану по неподатковим платежам уконсолідованому бюджеті з 9,7 до 17,5 млрд. грн. Таке велике збільшеннябюджетних доходів планується досягти перш за все за рахунок надходжень відприватизації та паливно-енергетичного комплексу. Якщо така тенденціязбережеться, то наступного року Бюджет недоотримує тільки за цими двомастаттями біля 7 млрд. грн. Реальні видатки Бюджету-2001 (із врахуваннямінфляції) у порівнянні з Бюджетом-2000, за прогнозом уряду, будуть зменшені на3,9 %. При цьому уряд намагається підтримати декларації про самий соціальний Бюджеті планує збільшити видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення на 1,5млрд. грн. (24%). Ці гроші воно планує направити в основному на покриттявидатків за оплату житлово-комунальних послуг, які за вимогою МВФ в цьому роцібули суттєво збільшені.
Крім того, не передбаченівидатки на покриття заборгованостей, які виникли у попередні роки по зарплаті робітниківбюджетних установ, грошовому забезпеченню та іншим соціальним виплатам(поточний борг складає більш 2 млрд. грн.). На цьому фоні видатки силовим установампланується збільшити у 1,5 рази. На 600 млн. грн. планується збільшити видаткина утримання держапарату.
У проекті Бержбюджету-2001 з’явилась новастаття у розмірі 2,2 млрд. грн. – иноваційне інвестування підприємств, якімають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Хто і як буде визначатиперелік цих підприємств? Краще було б залишити ці кошти у підприємств, а невідбирати оборотні засоби підприємств, а потім перерозподіляти їх серед “приорітетних”підприємств. Іначе кажучи, уряд пропонує зберегти політику перерозподілу коштіввідприбуткових підприємств до збиткових, тим самим знищюючи будь-які передумовидля довгострокового економічного зростання.
Несбалансованість державнихфінансів приведе до “скритого” дефіциту Бюджету у розмірі 4 % ВВП. Наобслуговування державного боргу у 2001 році уряд планує виділити із Бюджету 6,4млрд. грн.
Доречі, проект Держбюджету-2001, який базуєтьсяна старій податковій базі, МВФ задовольняє, оскільк Фонд категорично протизниження податкових ставок, передбачених у проекті Податкового кодекса. Якщовсеж-таки Президент погодиться підписати Держбюджет-2001, який базується настарій налоговій базі, для промисловців та підприємців це буде означатиподальшу стагнацію та згортання бізнесу.
ЛІТЕРАТУРА
1.<span Times New Roman»">
Василик О.Д. Державні фінансиУкраїни: Навч. пос. – К.: вища школа,1997. – 383 с.2.<span Times New Roman"">
В. Скаршевский. Такой жеобман. Бизнес №39 (402), 25.09.2000,с. 12 – 14.