Реферат: Экономические циклы

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1.Теорії економічного циклу. 5

1.1.Типи економічних циклів. 5

1.2.Нерівновага в грошово-кредитній сфері. 5

1.3.Теорія нововведень. 7

1.4.Психологічна теорія. 9

2. Довгі хвилі. 12

2.1.Основні положення гіпотези Н. Д. Кондратьєва. 12

2.2.Деякі інші теорії довгих хвиль. 16

3. Політика держави у відношенні політичногоциклу.

Сутьфази механічної дії. 19

4. Причини економічної кризи в Україні. 20

Література. 24

ВСТУП

Як відомо, сучасне суспільствопрагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, що може забезпечити тількистійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковийекономічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодамиекономічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, щовипливають один за іншим прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін “цикл” вживається в біології й інших науках для позначення такихподій, що постійно повторюються, але не обов'язково в однаковій мірі. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікаєу формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовностізмін. Діловий цикл припускає рух трьох величин:

Ø

обсягу зайнятості,

Ø

обсягу продукції,

Ø

рівня цін.

У процесі безупинного економічного росту економічна система проходитьчотири фази, що називаються фазами ділового циклу:

Ø

пік (процвітання),

Ø

спад(рецесія),

Ø

дно (депресія),

Ø

пожвавлення(відновлення).

Почнемо розгляд з піка. У цей час в економіці спостерігається повназайнятість, а виробництво працює на повну потужність. Реальний обсягвиробництва досягає свого максимуму. Ціни, як правило, підвищуються, а рістділової активності, досягши повної зайнятості ресурсів, припиняється ізавмирає. Неминуче, досягши фази піка, економічна система переходить у фазурецесії. У цей час виробництво починає відходити від набраної потужності, аобсяг зайнятості невблаганно скорочується. Але при цьому ціни не піддаютьсязагальної тенденції до спаду, зниження цін, як правило, має місце під чассерйозного тривалого спаду. Через якийсь час фаза спаду доходить до станудепресії, що характеризується тим, що як виробництво, так і зайнятістьпроходять період свого мінімуму. Після проходження дна економіка починаєвідновлюватися: обсяг виробництва і зайнятості починають збільшуватися; цейпроцес йде доти, поки економічна система знову не досягне піка.

1. Теоріїекономічного циклу.

1.1.Типи економічних циклів.

Зародження теорії циклів і криз можнавіднести до початку 19 століття. Ця проблема висвітлювалася в роботахК.Родбертуса і Т.Мальтуса.

У наш час переважне місце зайняла ідеяпогляду на цикл як на єдиний процес, що послідовно проходить через фази криз іпідйомів, а не просто як на випадкову послідовність криз, що переривають часвід часу хід відтворення. Предметом дослідження є весь цикл, а не окремі йогофази.

В даний час виявлено 1380 типівекономічного циклу.

Теорії, що вивчають цикли виходячи зчасу їхнього протікання можна розділити на три групи, і, відповідно, можнавизначити три типи циклу:

1.

“Циклзапасів” — триває 2-3 року.

2.

“Циклбудівництва” — триває 15-20 років.

3.

“Довгіхвилі” — тривають 40-60 років.

Кожна зтеорій дивиться всередину, кожна з них намагається знайти причини постійноговідхилення економічної системи від стану рівноваги. Висунуто безліч причинциклічних коливань від грошово-кредитної експансії і теорії нововведень дотеорії, що зв'язує перепади ділової активності із сонячними плямами. Далі вроботі докладніше розглянуті теорії циклу.

1.2.Нерівновага в грошово-кредитній сфері.

Це пояснення економічного циклу є чисто монетарним. Найбільш широко іпослідовно розглядається цикл, як чисто грошове явище в роботах Хоутрі.Він стверджував, що вивчення грошового потоку є єдиною причиною зміниекономічної активності, чергування періодів процвітання і депресії, активної імлявої торгівлі. Коли грошовий потік (чи попит на товари, виражений у грошах)збільшиться, то торгівля стає більш активною, виробництво розширюється, ціни ростуть.Коли грошовий потік зменшується, торгівля слабшає, виробництво скорочується,ціни падають.

Попит на товари, виражений у грошахбезпосередньо визначається споживчими витратами. Виходить, такий стан якзагальна депресія викликається грошовими факторами. Виключення можуть скластитільки ті випадки, коли не грошові фактори приводять до падіння споживчихвитрат. Сума споживчих витрат змінюється за рахунок зміни кількості грошей.Раптове скорочення кількості, тобто пряма дефляція, впливає на економічну активність.Так, відповідно до даної теорії, процес стиску чи рецесії відбувається в такийспосіб. Скорочення кількості грошей спричиняє неминуче скорочення попиту.Виробники, що виготовили продукцію в розрахунку на звичайний попит,зіштовхуються з тим, що вони не можуть реалізувати цю продукцію запередбачуваними цінами. Почнеться скупчення товарних запасів, виникнуть збитки,виробництво скоротитися, пошириться безробіття і неминуче почнеться процесзниження заробітної плати й інших доходів. Процес скорочення ділової активностіє кумулятивним. Коли відбувається падіння цін, оптові торговці схильніприпускати, що воно буде продовжуватися і надалі. Відповідно до цих припущень,вони прагнуть скоротити товарні запаси і зменшити чи припинитизовсім замовлення виробникам. Але витрати споживачів, так само як і доходи,зменшуються, попит слабшає, а запаси, усупереч усім старанням торговцівскоротити їх, накопичуються; кредит продовжує знижуватися. Таким чином, рухвідбувається по спіралі.

Фаза підйому торгово-промислового циклує копією руху вниз по спіралі депресії, але спіраль у даному випадку буде матизростаючийхарактер. Пожвавлення ділової активності викликається розширеннямкредиту і триває доти, поки це розширення продовжується. Причиною розширеннякредиту є те, що банки полегшують умови надання позичок своїм клієнтам, тобтознижують дисконтну ставку. Якщо норма відсотка знизилася, то це спонукуєоптових торговців збільшувати товарні запаси. Торговці збільшують замовленнявиробникам товарів. Але це не спричиняє такого збільшення товарних запасів якпід час рецесії, а скоріше навпаки, веде до їх скорочення, тому що розширеннявиробництва спричиняє зростання доходів і витрат споживачів. Це означаєрозширення попиту на товари, а це, у свою чергу, веде до неминучого скороченнязапасів у торгівлі. У результаті підуть нові замовлення, подальше збільшеннядоходів споживачів, їхніх витрат і попиту і подальше зменшення товарнихзапасів. У такий спосіб установлюється кумулятивне розширення виробничоїдіяльності, що підтримується безупинним розширенням кредиту. Розширення діловоїактивності раз почавшись, продовжується внаслідок власних рушійних сил, і подальшого заохочення з боку банків ужене потрібно. Навпаки, банки повинні бути тепер досить обачні, щоб не допуститивиходу процесу розширення ділової активності з під контролю і переродження йогов бурхливу інфляцію.

1.3. Теорія нововведень.

Інша версія пояснення економічних коливань зводить справу до технічнихнововведень і винаходів, до залучення вексплуатацію нових ресурсів і освоєнню нових територій. Ця точка зору притаманнатаким економістам як Віксель, Шпітгоф, Шумпетер.

Насамперед, нововведення являє собою історичне значення, що має, інеоборотна зміна способу виробництва. “Ми можемо визначити нововведення попростуяк установлення нової функції виробництва.”*

Епохи підвищеної економічної активності являють собою періоди, на протязіяких розвиток техніки і відкриття нових ресурсів створюють сприятливу основудля росту, і, у першу чергу, для росту інвестицій. У такі періоди темптехнічного прогресу набагато прискорюється в порівнянні з тим, что можна було бочікувати при звичайній дії численних винаходів, кожне з який має відносноневелике значення. У тривалі періоди експансії вводиться в дію нова, можнасказати революційна техніка, що глибоко змінює характер всієї економіки. Цятехніка, створює основу для величезного збільшення маси капітальних благ іросту інвестицій.

Процвітання на думку Шпітгофа,починаються тоді, коли нові винаходи відкривають нові можливості для інвестиційв основний капітал. Для того щоб підприємці зробили великі інвестиції, потрібноспонукання, а без нього виробництво основного капіталу в широких масштабах не буде мати місця.Великі нововведення спричиняють створення нових підприємств і новогообладнання. Процвітання не виникає усього лише як результат винаходів чи відкриттів.Воно є результатом практичного розгортання нововведень, що є рушійною силоюперіоду процвітання.

Як правило, банкіри й інвестори скептично відносяться до нових ризикованихпочинань, і далеко не кожний здатний домогтися фінансової підтримки. Але післятого, як новий задум втілиться в діюче підприємство, іншим уже неважкодіставати кредит і капітал для аналогічних підприємств. Якщо новий процесуспішно приведений у дію, то інші можутьпопросту копіювати його. Щораз, коли з'являється кілька вдалих новаторів,їхньому прикладу слідуютьінші. У такий спосіб рушійний поштовх, що дається новатором, породжуєрух послідовників.

Бум — це явище,викликане діями підприємців, що спрямовується донових можливостей. Бум може підсилюватися перебільшено оптимістичнимиочікуваннями. Сутність буму можна звести до впровадження у виробничу системунововведеннь.

“Дисперсія являє собою не що інше, як реакцію економічної системи на бум чи пристосування економічноїсистеми до того стану, до якого приводить її бум.” Порушення, що виникають з нововведень неможуть розсмоктатися поступово, на ходу, тому що майже усі з них носятькапітальний характер. Вони розглядають існуючу систему і викликають необхідністьособливого процесу пристосування. У період рецесії економічна системапереходить до нового стану рівноваги, що випливає за порушеннями, викликанимибумом. Якщо нововведення з'являються одночасно й у великій кількості, то умовиміняються різко, і процес пристосування стає надзвичайно важким. Поступово,однак це пристосування здійснюється, і досягається новий стан рівноваги. Періоддепресії можна визначити як період, протягом якого завершується пристосуваннядо нової промислової ситуації, що створюється в попередній період упровадженнянововведень. Перебудова системи є неминучою. Цей процес і втілює в себесутність депресії, і його здійснення зв'язано з втратами, опором, катастрофоюнадій.

Ми дійшли висновку, що велика кількістьнововведень, що з'являються в період процвітання, є саме тим самимфактором, що порушує рівновагуі настільки змінює умовипромислового життя, що після цього неминуче настає період перебудови цін івиробництва.

На думку Шумпетера “нововведенням властиво нахлинути приливною хвилею іпотім відступити. Економічний цикл зводиться до відливу і припливу нововведеньі до тих наслідків, що звідси випливають.”

1.4.Психологічна теорія.

Ми “може, знайдемо, що причина хвороби криз лежить, власне кажучи, не вгаманці, а в душі.”[1]

Велике місце психологічна теоріязайняла в роботах Пігу. Під психологічними причинами Пігу розуміє “зміни влюдських думках, що виникають крім тих змін у очікуваннях, що викликаютьсязмінами активних факторів, на яких будується судження.”

Пігу будує свій аналіз на тій ролі, щограють очікування прибутку від витрат у промисловості. З настанням кожної з фазциклу одночасно відбувається відповідно зміна очікувань людей, і від циклу доциклу ці зміни бувають ті самі. З уведенням такого елемента як “очікування” чи “розрахунки на майбутнє” виникає проблема невизначеності цихочікувань. Як правило, прогноз майбутніх подій не може бути абсолютно вірним, ічим більше події віддалені в часі, тим менш точний прогноз і тем сильнішеімовірність порушень. А тому що кожне економічне рішення — частина економічногоплану, що простирається в більш-менш віддалене майбутнє, то в кожнійекономічній діяльності є елемент непевності. У зв'язку з цим варто ввести такітерміни як оптимізм і песимізм. Психологічні теорії мають щось більше ніж те, що під час підйому люди дотримуютьсябільшоптимістичних, а під час спаду більш песимістичних поглядів, тільки те, що підчас підйому люди інвестують більш вільно і роблять це з небажанням під часспаду. Оптимізм і песимізм розглядаються в цих теоріях як фактори, що маютьтенденцію викликатиабо підсилювати ріст чи падіння вкладень. Слід зазначити, що неможливо пророчити, з якою силоюбудуть реагувати підприємці на зміни в економіці,в якому ступені вонизбільшать чи зменшать суму інвестицій.

У період, коли відбувається ріст попитуна продукцію багатьох галузей промисловості і розширення випуску їхньоїпродукції, виробники в тих галузях, що не випробували ще підвищення попиту насвою продукцію, схильні очікувати, що воно наступить. Крім того, коли в плинідеякого часу відбувається ріст попиту і цін, люди мають звичай усі з великоювпевненістю очікувати, що і надалі ріст попиту і цін буде відбуватися в такихже чи приблизно таких же розмірах, тобто вони занадто впевнено розраховують нате, що нинішнє положення збережеться й у майбутньому. “Самою головною йістотною рисою бумує те, що інвестиції, що фактично в умовах повної зайнятості принесуть2%, виробляються з розрахунку 6%.”[2] Самепід впливом такого роду ідей здоровий економічний ріст починає поступововиливатися в небезпечне розбухання. На цьому етапі, як правило, помилкиоптимізму виявляються, настає реакція і виникають помилки протилежногохарактеру. Оптимістичні прогнози зрештою приводяться в зіставлення з фактами.Коли ця перевірка речей виявляється невтішною,

зменшуеться упевненість,настає розчарування. Песимізм і небажання інвестувати приводять до скороченнякупівельної спроможності. Гроші не інвестуються і не витрачаються на товаривиробничого призначення, а йдуть на покриття збитків. Оскільки заощадження неінвестуються, те усе, що сприяє збільшенню розмірів заощаджень, робить гнітючийвплив. Ціни падають, і це підсилює песимістичні настрої.

Кожне економічне явище має свійпсихологічний аспект. Психологічні фактори висуваються в якості додаткових доінших економічних факторів.

2. Довгі хвиліН.Д. Кондратьєва.

2.1. Основні положення гіпотези Н. Д. Кондратьева.

Н. Д. Кондратьевим була проаналізованадинаміка зміни наступних показників з кінця XVIII століття по початок XXстоліття:

Ø

по Англії: цін, відсотків на капітал, заробітної платисільськогосподарських і текстильних робітників, зовнішньої торгівлі,виробництва вугілля, чавуна, свинцю.

Ø

по Франції: цін, відсотка на капітал, зовнішньоїторгівлі, споживання вугілля, посівної площі вівса, внесків в ощадних касах,споживання бавовни, кава, цукру.

Ø

по Німеччині: виробництва вугілля і сталі.

Ø

по США: цін, виробництва вугілля, чавуна і сталі,кількості веретен бавовняної промисловості, посівних площ бавовни.

Ø

світового виробництва вугілля і чавуна.

Ø

Показники виробництва і споживання — не загальні, а врозрахунку на душу населення.

Після обробки отриманих кривихзалежностей зазначених показників від часу методами математичної статистикивиявлені добре виражені цикли економічної динаміки довжиною 48 — 55 років. Напереважній більшості кривих ці цикли чітко видно без усякої математичноїобробки. Періоди коливань і основні (верхні і нижні) точки кривих залежностейрізних показників збігаються ((3 роки).

Таблиця 1.

Хронологія великих циклівекономічної динаміки по Кондратьеву (складена в 1925 р.).

I зростаюча хвиля

1785-1790 по 1810-1817

I спадна хвиля

1810-1817 по 1844-1851

II зростаюча хвиля

1844-1851 по 1870-1875

II спадна хвиля

1870-1875 по 1890-1896

III зростаюча хвиля

1890-1896 по 1914-1920

III спадна хвиля

1914-1920 по ?

Кондратьевим також було зроблено 4важливі спостереження щодо характеру цих циклів — «4 емпіричні правила».

Спостереження перше.

Перед початком і на початку зростаючоїхвилі кожного довгого економічного циклу спостерігаються глибокі зміни в умовахекономічного життя суспільства. Ці зміни виражені в значних змінах у техніці(чому передують у свою чергу значні технічні відкриття і винаходи), залучення усвітові економічні зв'язки нових країн, зміни видобутку золота і грошовогообігу.

Спостереження друге.

На періоди зростаючої хвилі кожноговеликого циклу приходиться найбільше число соціальних потрясінь (воєн іреволюцій).

Приведемо список самих основних подій.

I зростаюча хвиля:Велика французька революція, наполеонівські війни, війниРосії з Туреччиною, війна за незалежність США.

I спадна хвиля:французька революція 1830 р., рух чартистів в Англії.

II зростаюча хвиля:революції 1848-1849 р. у Європі (Франція, Угорщина,Німеччина), Кримська війна 1856 р., повстання сипаїв в Індії 1867-1869 р.,громадянська війна в США 1861-1865 р., війни за об'єднання Німеччини 1865-1871р., французька революція 1871 р..

II спадна хвиля:війна Росії з Туреччиною 1877-1878 р..

III зростаюча хвиля:англо-бурська війна 1899-1902 р., російсько-японськавійна 1904 р., перша світова війна, революції 1905 р. і 1917 р. і громадянськавійна в Росії.

Ясно видно, що соціальні потрясіннязростаючих хвиль набагато перевершують такі спадаючих хвиль як по числу подій,так і (що більш важливо) по числу жертв і руйнувань.

Спостереження третє.

Періоди спадаючої хвилі кожного великогоциклу супроводжуються тривалої й особливо вираженою депресією сільськогогосподарства.

Спостереження четверте.

У періоди зростаючої хвилі великогоциклу середні капіталістичні цикли характеризуються стислістю депресій іінтенсивністю підйомів, у періоди спадної хвилі великого циклу спостерігаєтьсязворотна картина.

Таблиця 2.

Короткі підйоми і депресії на тлі «довгих хвиль» Кондратьева.

Періоди

Число років підйому

Число років депресії

1822-1843

1843-1874

1874-1895

1895-1912

Хоча Кондратьевм був розглянутий періоддовжиною 140 років (усього 2.5 довжини хвилі великого циклу), він робитьвисновок, що наявність таких циклів дуже імовірно, і їхнє існування не можебути пояснено випадковими, привхідними величинами. На його думку, їхні причининеобхідно шукати в особливостях, властивій капіталістичній системігосподарства. Однак, при побудові пояснення причин наявності таких циклів вінзустрівся з дуже великими труднощами.

«Тривалість функціонування різнихстворених господарських благ і продуктивних сил різна. Так само для їхньогостворення потрібно різний час і різні засоби. Як правило, найбільш тривалийперіод функціонування мають основні види продуктивних сил. Вони ж вимагаютьнайбільшого часу і найбільших акумульованих засобів для їхнього створення.

Звідси необхідність для економікипоняття про різні види рівноваги стосовно до різних періодів часу (дивисярівноваги короткого і довгого періодів у Маршалла).

Великі цикли можна розглядати якпорушення і відновлення економічної рівноваги тривалого періоду. Основна їхняпричина лежить у механізмі нагромадження, акумулювання і розсіювання капіталу,достатнього для створення нових основних продуктивних сил. Однак дія цієїосновної причини підсилює дія вторинних факторів.

Відповідно до викладеного розвитоквеликого циклу одержує наступне висвітлення.

Початок підйому збігається з моментом,коли нагромадження й акумулювання капіталу досягає такої напруги, при якомустає можливим рентабельне інвестування капіталу з метою створення основнихпродуктивних сил і радикального переустаткування техніки.

Підвищення темпу, що почалося,господарського життя, ускладнене промислово-капіталістичними циклами середньоїтривалості, викликає загострення соціальної боротьби, боротьби за ринок ізовнішні конфлікти.

У цей період темп нагромадження капіталуслабшає і підсилюється процес розсіювання вільного капіталу. Посилення дії цихфакторів викликає перелом темпу економічного розвитку і його уповільнення. Узв’язку з тим що дія зазначених факторівсильніше в промисловості, то перелом звичайно збігається з початком тривалоїсільськогосподарської депресії.

Зниження темпу сільськогосподарськогожиття обумовлює, з одного боку, посилення пошуків в області удосконаленнятехніки, з іншого боку — відновлює процес акумулювання в рукахфінансово-промислових і інших груп значною мірою за рахунок сільськогогосподарства.

Усе це створює передумови для новогопідйому великого циклу, і він повторюється знову, хоча і на новій ступінірозвитку продуктивних сил».

2.2. Деякі інші теорії довгиххвиль

За час, що пройшов з 1925 року,виявилося багато нових фактів, що підтверджують існування «довгих хвиль» векономіці, у першу чергу це їхня наявність у розвитку економіки протягом XXстоліття. За цей же час була запропонована величезна кількість теорій, щопояснюють їхнє існування. Виділяються 8 груп таких теорій. Вони будуть короткоперераховані нижче в такому виді: коротка назва групи теорій, що показує їхнійзміст, і прізвища вчених, що висунули ці теорії.

Таблиця 3.

Класифікація теорій, що пояснюютьіснування великих циклів економічної кон'юнктури Кондратьева.

Група теорій

Прізвищавчених

Марксистські теорії

П. Баккара, Л. Фонтвьей,

Э. Мануэль, Д. Гордон

Інноваційні теорії

Й. Шумпетер, С. Коваль,

Г. Менш, А. Клайнкнехт,

Дж.ван Дайн

Теорія перенагромадження в капітальному секторі

Дж. Форфестер

Теорії, зв'язані з робочою силою

К. Фрідмен

Цінові теорії

У. У. Ростоу, Б. Беррі

Інтеграційний підхід і монетарні концепції

Й. Дельбеке, П. Корпінен,

Р. Батра

Соціологічні пояснення і цикли класової боротьби

К. Перес-Перес,

И. Милендорфер,

Э. Скрепанти, М. Ольсен,

С. Вибе, Дж. Гаттен,

Б. Сильвер, В. Вайндлих.

Теорія військових циклів

Дж. Голдстайн

Через велику кількість теорій відмовимося, від задачі зовсімнереальної в рамках даної роботи, щоб хоча б коротко викласти суть кожноїтеорії. Досить очевидно, що їхня кількість виходить за рамки розумного.

У багатьох з цих теорій робиться спробавивести пояснення існування довгих хвиль Кондратьева з коливань одного, узятогоза основу авторами, параметра, а коливання самого узятого за основу параметраавтори пояснюють довільним образом. Як правило, задовільного пояснення коливань«первинного» параметра (наприклад кількості наукових відкриттів, винаходів ітехнічних удосконалень в інноваційних теоріях) не вдається дати, залишаючись урамках економічної науки, а за їхні рамки автори теорій виходять украй непевноі звичайно не просуваються далі спекулятивної філософії.

3. Політикадержави у відношенні економічного циклу.

Сутьфази механічної дії.

Сучасна держава має у своємурозпорядженні цілий набір економічних інструментів, здатних стримати “перегрів”економіки і додати імпульси, що прискорюють процес виходу з депресії. У цихцілях гнучко використовується податкова система: підвищуючи або знижуючи ставки податку на прибуток (на додану вартість) можна регулювати ділову активність у визначених сферах діяльності. А використовуючисистему пільг, можна здійснювати цілеспрямований вплив на конкретнігрупи підприємств. У тих же цілях використовується кредитна політика — знижуючи чи підвищуючидисконтну ставку відсотка, можна підвищувати або знижувати інтересдо додаткових вкладень капіталу. Великий внесок у розвиток виробництва ізгладжування циклічності вносить бюджетна політика держави. Так, фінансуванняза рахунок бюджету великих програм розвитку (наприклад, виробничоїінфраструктури) створює загальні передумови для розвитку бізнесу в необхідних суспільствусферах діяльності. Приклад США показує, якийвплив наекономіку зробила великомасштабна програмадорожнього будівництва, що існувалатут у 60-ті роки, дала поштовх розвитку зв'язаних з цим галузей, — автомобілебудуванню,металургії, машинобудуванню (з повною підставою і законною гордістю американцізображують на рекламних плакатах дороги з доларом, що котиться по них — яксимвол високої прибутковості й економічного прогресу).

4.

Причини фінансової кризи в Україні.

Головніпричини фінансової кризи в Україні лежать у проблемах держави, проблематичностідля уряду обслуговувати свої борги. З банківського обороту за першу половинужовтня 1998 р. пішло близько 800 млн. грн. (відтік внесків, витрати відобмінних операцій і прямі втрати банків у Росії). Загострилася проблема зобслуговуванням Міністерством фінансів внутрішньої державної позики. Якби вцьому питанні не було проблем, не було б проблем із системною ліквідністю.Неадекватно відреагував валютний ринок, де спостерігається великийнеекономічний попит на валюту.

Деяка макроекономічна стабілізація1997р., що базується на основі нагромадження фінансових протиріч (як повертикалі, так і по горизонталі), потерпіла крах внаслідок азіатськоїфінансової кризи і багатьох внутрішніх факторів. Фінансування дефіциту бюджету1997р. за рахунок нагромадження внутрішнього і зовнішнього боргів створилинепрості умови для підтримки в 1998р.бюджетної і фінансової рівноваги. Доходи держбюджету за перше півріччяпоточного року склали 74,7% запланованих, у т.ч. податкові надходження – 84%запланованих. Однієї з причин цього є нестабільність податкового законодавстваі дуже сильний податковий тиск, податкова система носить фіскальний характер,що змушує багатьох суб'єктів економічного життя звертати чи виробництва іти втіньову економіку. По оцінкахекспертів Гарвардськогоінституту,для України оптимальною ставкою податку є 10-15% ВНП, а в першому півріччі вонасклала 39,1%.

По розрахункам Всесвітнього банку, у1995р. оборот тіньової економіки склав 42% ВВП (за західними оцінками,критичний рівень складає 30-35%), хоча, на думку

деяких авторів , цей показник набагато вищий і навряд чи вінсхильний до зменшення найближчим часом. Такі масштаби тіньової економіки – нетільки реакція суб'єкта на заборони і податковий тиск в економічній діяльності,але і спадщина часів Радянського Союзу. Так, з 60-х рр. до кінця 80-хоборот тіньової економіки зріс у 18 разів (з 5 млрд. руб. до 90).

Також слід зазначити постійний відтіккапіталу за кордон. За деякими оцінками, за кордоном зараз знаходиться до $20млрд. неофіційно експортованих з України. За іншими оцінками, за останні 5років вивезена $15 млрд., тоді як сумаіноземних кредитів за цей період склала $9 млрд. Також важливимфактором єприватизація за безцінь, особливо об'єктів незавершеного будівництва, що пов'язано з розповсюдженоюкорупцією.

Основою фінансової кризи є дефіцитбюджету. Основними причинами є недонадходження в бюджет рентних платежів,транзитних платежів за транзит газу; за використання природних ресурсів, скороченнянадходжень від приватизації, невиконання цільових фондів і невиконаннязапланованих податкових надходжень. Головна причина цих недонадходжень — нефункціонуюче виробництво.

За перше півріччя 1998року надходження готівки в держбюджет склало 60% запланованих.Цих грошей вистачає тільки на виплату поточної зарплати й обслуговуваннячастини державного боргу (оплата відсотків по раніше узятих кредитах). Іншучастину уряд фінансує за рахунок зовнішніх і внутрішніх позик. Бюджетні надходження від податків практичноцілком витрачаються на оплату державних боргів. Частка у витратах на інвестиціїмізерно мала, тобто не розвивається виробництво – основа всієї економіки вцілому, у т.ч. і фінансової системи.

Однією з основних причин дефіцитудержбюджету і фінансової кризи є перевищення виплат на погашення ОВГЗ наднадходженнями від їхнього розміщення. За шістьох місяців негативне сальдо відрозміщення ОВГЗ склало 632 млн.грн. – майже середньомісячні надходження готівкив держбюдже

еще рефераты

Еще работы по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Многообразие форм собственности

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Евро - новая международная валюта, ее роль в мирохозяйственных связях

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Принципы и формы налоговой политики

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Капитал как экономическая категория

29 Августа 2013