Реферат: Макроэкономика

МІНІСТЕРСТВОАГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНАРОБОТА З

МАКРОЕКОНОМІКИ

студента заочного факультету

3курсу

групи “Правовезабезпечення АПК”

Шатова Сергія Леонідовича

987159

м. Суми 2000 р.

Теоретичне завдання

1.

ВВП і ВНП. Методи розрахунку ВНП (ВВП).

Існує безліч всілякихпоказників економічного добробуту суспільства. Загальновизнане, однак, щонайкращим доступним індикатором здоров'я економіки є обсяг річного сукупноговиробництва товарів і послуг, або, як його називають, сукупний випуск продукціїв економіці. Головним показником при складанні національних рахівниць служитьваловий національний продукт, або — стисло — ВНП Він визначається як сукупнаринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг векономіці за один рік Ми побачимо, що не всі товари, вироблені в даному році,можуть бути продані деякі з них поповнять запаси Отже, будь-який прирістзапасів повинен бути врахований при підрахунку величини ВНП, оскільки здопомогою ВНП вимірюють всю поточну продукцію, незалежно від того, продана воначи ні. Поняття ВНП заслуговує істотних коментарів.

ВНП вимірює ринкову вартістьрічного виробництва ВНП є грошовим показником Дійсно, він повинен бути таким, якщо нам необхіднопорівнювати різнорідні по складу набори товарів і послуг, зроблені в різніроки, і мати повне уявлення про їх відносну вартість Пояснимо на простомуприкладі Представимо економічну систему, в якій в одному році було випущено 3 апельсинаі 2 яблука, і 2 апельсина і 3 яблука у другому році. У якому році обсягвиробництва більше? На це питання не можна відповісти доти, поки на різні продукти не будуть прикріпленіярлики з вказівкою суспільної оцінки їх відносної вартості. Передбачимо, щоціна (в грошовому вираженні) апельсина — 20 центів, а ціна яблук — 30 центів.Можна зробити висновок, що обсяг виробництва у другому році більше, ніж впершому. Чому? Тому що суспільство оцінює обсяг виробництва у другому роцівище; суспільство готово заплатити за набір товарів,зроблених у другому році, більше, чим за товари, вироблені в першому році.

Для того щоб правильнорозрахувати сукупний обсяг виробництва, необхідно, щоб всі продукти і послуги,вироблені в даному році, були враховані один раз, і не більше за те. Більшістьпродуктів проходять декілька виробничих стадій, перш ніж попадають на ринок. Урезультаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються іпродаються декілька разів. Таким чином, щоб уникнути багаторазового обліку частинпродуктів, які продаються і перепродуються, при розрахунку ВНП враховуєтьсятільки ринкова вартість кінцевих продуктів і виключається проміжна продукція

Під кінцевими продуктами мирозуміємо товари і послуги, які купуються для кінцевого користування, а не дляперепродажу або подальшої обробки або переробки. Операції, що включаютьпроміжні продукти, з іншого боку, відносяться до купівель товарів і послуг дляподальшої обробки або переробки або для перепродажу В ВНП включається продажкінцевих продуктів, але з нього виключається продаж проміжних продуктів Чому?Тому що у вартість кінцевих продуктів вже входять всі проміжні операції, щомали місце. Окремий облік проміжнихпродуктів означав би подвійний рахунок і завищену оцінку ВНП.

Щоб при розрахунку національногоприбутку уникнути подвійного рахунку, необхідно ретельно стежити, щоб в ньоговключалася тільки додана вартість, створена кожною фірмою. Додана вартість єринкова ціна обсягу продукції, зробленої фірмою, за вирахуванням вартостіспожитих сировини і матеріалів, придбаної нею у постачальників.

З допомогою ВНП робиться спробавиміряти обсяг річного випуску товарів і послуг в економіці. Для того щобдосягнути вказаної мети, необхідно з всією ретельністю виключити багато якінепродуктивні операції, що мають місце протягом кожного року. Непродуктивніоперації бувають двох основних типів: (1) чисто фінансові операції і (2) продажпотриманих товарів.

Фінансові операції.Чисто фінансові операції,в свою чергу, поділяються на три основних види: трансфертні виплати здержавного бюджету, приватні трансфертні платежі, а також купівля-продаж ціннихпаперів.

Державні трансфертні платежі.

Вони включають виплати посоціальному страхуванню, допомоги безробітним і пенсії ветеранам, які державанадає певним сім'ям і індивідам. Основною особливістю державних трансфертнихплатежів є те, що їх одержувачі у відповідь на ці виплати не вносятьякого-небудь внеску в створення поточного обсягу виробництва. Таким чином,включення їх в об'єм ВНП привело б до завищення цього показника для даногороку.

Приватні трансфертні платежі

— наприклад, щомісячнісубсидії, що отримуються студентами університетів з дому, або разові дари відбагатих родичів — є не результатом виробництва, а актом передачі коштів відоднієї приватної особи до іншого.

Операції з цінними паперами

, тобто купівля-продаж акцій іоблігацій, також виключаються з ВНП. Операції на ринку акцій являють собою нещо інше, як обмін паперовими активами. Як такі, ці операції прямо непередбачають збільшення поточного виробництва. Необхідно, однак, підкреслити,що, вилучаючи гроші з рук тих, хто робить заощадження, і передаючи їх в рукитих, хто використовує, деякі з таких операцій з цінними паперами можуть непрямопідштовхнути витрачання коштів, ведуче до збільшення обсягу виробництва.

Продаж речей

, що були у вжитку. Основа для виключення сумпродажу потриманих речей зВНП представляється вельмиочевидною: подібний продаж абоне відображають поточного виробництва,або включають подвійний рахунок.Включення продажу товарів, зробленогодекілька років тому, в об'єм ВНП поточного року приведе до завищення обсягу виробництва в цьому році.

Давши загальне уявлення про значення ВНП, перейдемо до наступної проблеми: яким чином може бути вимірянаринкова вартість всього обсягувиробництва, одинаково як і одиницізробленої продукції?

Це

можна зробитидвома способами. По-перше,ми можемо просто подивитися,скільки споживач,як кінцевий користувач цієї продукції, витрачає на її купівлю. По-друге, ми можемо скласти всю заробітну плату, рентні платежі, відсоток і прибуток, створену в процесі виробництва. Другий підхід являє собою власне техніку розрахункудоданої вартості. Обидва ці підходи — по кінцевому продукту і по доданій вартості — являютьсобою два різних погляди наодну і ту ж проблему. Те, що затрачено споживачем на придбання продукту,отримане у вигляді прибутку тими, хто брав участь в його виробництві.

Аналогічнааргументація правомірна привимірюванні всього обсягу виробництвав економіці. Існують два різнихпідходи до вимірювання ВНП. Перший означає погляд на ВНП як на суму всіх витрат,необхідних для того, щоб викупити на ринку весь обсяг виробництва. Це — підхід до визначення ВНП по виробництву, або по витратах. Інший підхід передбачає погляд на ВНП з точки зору прибутку,отриманого або створеного в процесі виробництва ВНП. Це — підхіддо визначення ВНП по надходженнях,або, інакше, по розподілу, абопо прибутках. Більш глибокий аналізцих двох підходів дозволяєрозкрити суть, до якої вони обидвазводяться:

ВНП може бути визначений або шляхом підсумовування всіх витрат на купівлювсього обсягу виробленої в даному році продукції, або за допомогою складаннявсіх прибутків, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року.

Якщо представити це в формі простого рівняння, то можна сказати, що, по суті справи, це не просто рівняння, ця— тотожність. Купівля, тобто витрачаннягрошей, і продаж, тобто отриманнягрошей, являють собою, в суті,двох боці однієї і тієї ж операції. Те, що витрачено на виробництво продукту, є прибуткомдля тих, хто вклав свої людські і матеріальні ресурси у виробництво даного продукту і його реалізаціюна ринку.

20.

Макроекономіка як складова економічної теорії. Взаємозв”язокмакро- і мікроекономічних процесів.

Широковживаним і добре відомим є визначення макроеконо

міки як науки, щовивчає економіку з точки зору її цілісності. Макроекономіка — це той особливий поглядна економічні відносини, яким на них має дивитись керівник уряду, державнийдіяч, політик, зрештою, будь-який громадянин, коло зацікавлень якого не обмежуєтьсяродинними проблемами.

Іноді макроекономіку називають теоретичною основою еконо

мічної політикидержави. Таке визначення відображає той факт, що її висновкамикеруються ті, хто формує і здійснює економічну політику.

Центральною проблемою макроекономіки є проблема дина

мічної рівноваги,взаємодії різних її елементів. З цього боку економіку можна уявити яксистему терезів, еластичне зв'язаних між собою. Доторкнувшись дооднієї шальки, ми спричинимо рух не лише якихось певних терезів, а й усієїсистеми. Тому той, хто хоче керувати всією системою, повиненрозуміти суть головних зв'язків, що існують у цій системі.

Таким чином, виходячи з того, що рівновага є дійсно цен

тральною проблемоюекономіки, ми дозволимо собі визначити макроекономіку, як науку про умовизагальної рівноваги в економіці, засоби її підтримання та наслідкипорушення.

Макроекономічна стабільність, рівновага, достатні темпи еко

номічного зростанняналежать до найважливіших суспільних благ, що їх спроможнийстворити для своїх громадян уряд країни.

На сьогодні рівень цих благ в Україні надзвичайно низький.

Адже упродовж 90-хроків у країні наростала тотальна розбалансованість: невідповідність ресурсів іобсягів виробництва, загальних доходів і витрат, надходжень і видатків бюджету,обсягів товарів і грошової маси, експорту та імпорту тощо. Такий стан, крімусього іншого, зумовлений і ілюзією щодо простоти макроекономічного регулювання. Вражаєшвидкість, з якою пропонувалися, приймалися і безслідно зникалипрограми виведення економіки з кризи. Лише протягом 1993 року було прийнятотри такі урядові програми. Безліч політичних діячів, вищихурядовців, кандидатів у народні депутати вважають за необхідне іможливе мати свою особисту, ні на які інші не схожу програму макрорегулювання економіки.

Чи є випадковим таке становище? Ми вважаємо, що воно по

роджене тривалоюпрактикою соціалістичного регулювання, яке не мало ні реальноготеоретичного обгрунтування, ні об'єктивних економічнихрозрахунків.

З 30-х років

XX століття у процесі дискусій і взаємозбагачення різних теоретичнихшкіл, узагальнення найрізноманітнішого практичного досвідудержавного регулювання у світі творилась і розвивалась складна і цікаванаука макроекономіка. Соціалістичні «теорія" і практикалишалися, зрозуміло, осторонь цього процесу. Тому сьогодні в Українінадзвичайно актуальним є завдання надолужити, засвоїти і застосуватинадбання світової макроекономічної теорії.

Головним інструментарієм теоретичної економіки, як відомо,

є економічні моделі.

Економічне моделювання в межах теоретичної економіки до

помагає зрозуміти, якфункціонує економіка в цілому або її окремий фрагмент.

Мета економічного моделювання —

досягти розуміння того, якфункціонує економіка, а отже, що може трапитись, коли відбудуться ті чи іншізміни у її конкретній ланці. А зрозумівши, можна прогнозуватинаслідки і варіанти доцільної стратегії.

Наскільки точними є економічні моделі? Всі моделі

можна оцінювати якпевною мірою хибні й водночас вірні. Кожна модель хибна в тому сенсі, щовона збіднена, більш проста, ніж реальне життя, і є результатомабстрагування від чогось одного в ім'я з'ясування чогосьіншого. Кожна модель правильна, якщо завдяки їй вдається відобразитиреальну взаємодію явищ.

Власне макроекономічні моделі традиційно поділяються на

три групи: моделірівноваги, моделі порушення рівноваги та структуралістські моделі.

Головна риса моделей рівноваги— це припущення, що еконо

міка складається ізвзаємопов'язаних ринків, які аналізуються так, ніби вони природноперебувають у рівновазі. Останнє означає, що на всіх ринках попитвідповідає пропозиції, а механізм, що забезпечує цю відповідність, —це ціни, які постійно коливаються.

У моделях рівновагипевною мірою використовують і мо

менти моделей порушення рівноваги,оскільки становить інтерес і те, що має статися, коли рівновагапорушиться.

«Рівноважний підхід» застосовують представники різних те

чій: монетаристи,неокласики, прихильники теорії раціональних очікувань.

Моделі порушення рівноваги грунтуються наприпущенні, що

економіка складається із взаємопов'язаних ринків,рівновага яких не є природною рисою. Отже, ціни не здатні забезпечувативідповідність попиту та пропозиції.

Типовий приклад "нерівноважногопідходу" — кейнсіанська

версія про те, що існує дефіцитефективного попиту на ринку товарів, який спричиняє нерівновагу у формібезробіття на ринку праці.

Структуралістські

моделі виходять з ідеї, що порушеннярівноваги на деяких ринках відіграє суттєву роль для економіки в цілому, їх авторианалізують ті сили, що спричиняють порушення рівноваги.

На відміну від моделей рівноваги, які передбачають її віднов

лення за рахунок зміницін, структуралістські моделі грунтуються на тому, щорівновага досягається завдяки перерозподілу доходів. Такий перерозподілсуттєво впливає на рівень заощаджень та інвестицій різнихсоціальних груп.

Практичне завдання

Виберіть правильну відповідь:

1.

Уявімо, що ви купили новий будинок за 150 тис. дол. івселилися до нього. В національному доході буде враховано:

а) збільшення споживчих витрат на 150 тис. дол.

б) зростання споживчих витрат на 150 тис. дол. поділенихна кількість запланованих вами років проживання у цьому будинку.

в) збільшення споживчих витрат на величину ренти будинку(яка є ринковою рентою, якби цей дім дійсно здавався в оренду) та зростанняінвестицій на 150 тис. дол.

г) споживчі витрати залишаться незмінними.

Збільшення споживчихвитрат на 150 тис. дол.

2.

Доходи громадянина України, який працює за вахтовимметодом в компанії “Ніжнєвартовськ-Нафта” є частиною:

а) ВНП України та ВНП Росії.

б) ВНП України та ВВП Росії.

в) ВВП України та ВНП Росії.

г) ВВП України та ВВП Росії.

ВНП України та ВНПРосії.

3.

Люди, які намагаються привернути увагу до велетенськихрозмірів корпорацій, часто порівнюють їхню валову виручку від продажу з ВНПмалих країн. В результаті виходить так, що, наприклад, корпорація “Ексон” в певному розумінні більше ніж Швеція, оскільки їївалова виручка перевищує шведський ВНП. Чому таке порівняння не є коректним?Чому сума валових виручок всіх американських фірм буде набагато більшою, ніжВНП США?

Сума валових виручок всіх американських фірмбуде набагато більшою, тому що у ВНП включається лише вартість кінцевогопродукту, а не вартість всіх продаж та перепродаж його компонентів увиробничому процесі.

4.

Як збільшиться ВНП в результаті таких колективних дій:лісоруб зрубав дерево і продав його за 10 дол. тесляру, який розпиляв його надошки та продав за 25 дол. клієнтові, який, в свою чергу продав їх в роздріб за35 дол. мебляру. Останній зробив з них досить вдалі книжкові полки і вирішив непродавати дешевше, ніж за 100 дол.

ВНП збільшиться на 100 дол.

5.

Припустимо, що економіка складається тільки із двохвиробників: комп’ютерів та автомобілів. Свідомості про об’єми їх продажу таціну одиниці виробу за два різних роки:

Рік Комп’ютери

Автомобілі

Ціна

кількість

ціна

кількість

1975

10000

200000

6000

1000000

1990

2000

1500000

10000

1500000

Допустимо далі, що всі товари призначаються дляособистого споживання. Потрібно визначити:

А

1.

Номінальний ВНП в 1975 та 1990 рр.

1975

10.000х200.000+6.000х1.000.000=8.000.000.000

1990 2

.000х1.500.000+10.000х1.500.000=18.000.000.000

2.

Реальний ВНП в 1975 році, якщо прийняти за базові ціни1975 року.

10.000х200.000+6.000х1.000.000=8.000.000.000

3.

Реальний ВНП в 1990 році, якщо вважати базовими ціни 1975року.

2.000х1.500.000/0,20+10.000х1.500.000/1,67=15.000.000.000+

8.982.035.928= прибл.24.000.000.000

4.

Зміну реального ВНП (в%) за 1975-1990 рр… якщо вважатибазовими ціни 1975 року.

ВНП зріс на 200%.

5.

Реальний ВНП в 1975 і 1990 рр., прийнявши за базові ціни1990 року.

1975

10.000х200.000/5+6.000х1.000.000/0,6=400.000.000+

10.000.000.000=10.400.000.000

19902.000х1.500.000+10.000х1.500.000=18.000.000.000

6.

Зміну реального ВНП (в %) за 1975-1990 рр., якщо забазові прийнято ціни 1990 року.Зріс на 73%

7.

Пояснити відмінності у відповідях на питання 4 та 6.

Відмінності полягають у зміні цін на комп”ютерита автомобілі.

В

1.

Вирахувати індекс споживчих витрат (СРІ).

За базовий рік приймемо 1975

1975 = 100

1990 =18.000.000.000/8.000.000.000х100 = 225

2.

Визначити індекс-дефлятор ВНП.

За базовий рік приймемо 1975.

1975 = 100

1990=18.000.000.000х100/(10.000х1.500.000+6.000х1.500.000) =

18.000.000.000х100/24.000.000.000 = 75

3.

Пояснити відмінності в знайдених значеннях індексів.

Відмінності в знайдених значеннях індексів пояснюютьсятим, що у 1990 значно зросли обсяги виробництва товарі, а ціни на комп”ютери значно зросли.

Список використаної літератури:

1.

Основи економічної теорії. Посібник за ред. проф. Мочерного С.В. Київ,“Академія”, 1998.

2.

РадіоноваІ.Ф, Макроекономіка та економічнаполітика. К.: Таксон, 1996.

3.

МакконнеллКэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. — М.: Республика, 1995.

4.

James D. Gwartney andRichard L. Stroup, «What Everyone Should Know About Economics And Prosperty», 1993. Авторизованныйрусский перевод: Институт национальной модели экономики, М.: 1996

еще рефераты

Еще работы по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Японский опыт государственного регулирования экономики

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Инфляция, ее причины, экономические и социальные последствия. Антиинфляционная политика

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Личный доход

29 Августа 2013

Реферат по экономической теории, политэкономике, макроэкономике

Международное разделение труда и новый экономический порядок

29 Августа 2013