Реферат: Аудиторська діяльність
1. Ситуація 4.
Необхідно:
1. Виявити порушення.
2. Вказати, які прийоми аудиту слідвикористати.
3. Вказати нормативно правові документи,які регулюють ситуацію.
4. Запропонувати зміни, які слід здійснитиу фінансовому та податковому обліку.
5. Розрахувати можливі фінансові ризики
ВИХІДНІДАНІ:
НаТОВ «Омега» безкоштовно надійшли основні виробничі засоби, що були вексплуатації:
Унакладній зазначено:
- Первісна вартість (без ПДВ) – 5020 грн;
- Знос – 3000 грн.
- Витрати на доставку – 300 грн. у т.ч.ПДВ
Убухгалтерському та податковому обліку дана ситуація не відображена.
1. Виявлено порушення порядку облікуосновних засобів.
2. Слід застосувати документальніприйоми аудиту – інформаційне моделювання, дослідження документів,камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання.
3. В даний момент в Україні безоплатноотримані основні засоби визначаються оподатковуваним доходом як з боку положень(стандартів) бухгалтерського обліку, так і зі сторони податковогозаконодавства. Проте, якщо в бухгалтерському обліку дохід нараховуєтьсяодночасно з нарахуванням амортизації, то в податковому обліку амортизація затакими активами не нараховується, а податок на прибуток обчислюється одразу прибезоплатному отриманні об'єкту основних засобів. Розглянемо облік безоплатноотриманих засобів більш докладно з огляду на відмінності у бухгалтерському іподатковому обліках.
Згідно з п. 10Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженогонаказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (зареєстровано в Мін'юстіУкраїни 18.05.2000 р. за № 288/4509, зі змінами та доповненнями, за текстом –П(С)БО 7), первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їхсправедливій вартості на дату отримання з урахуванням мита, непрямих податків(якщо вони не підлягають відшкодуванню) та інших витрат, перелічених у п. 8П(С)БО 7. Для визначення справедливої вартості об'єктів основних засобів слідскористатися відповідним додатком до П(С)БО 19. Слід враховувати, що вартістьбезоплатно отриманих основних засобів до складу капітальних інвестицій невключається і на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» не відображається (тобтосправедлива вартість отриманого активу відразу зараховується до складу основнихзасобів з відображенням на рахунках 10, 11).
Згідно з п.13Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, насправедливу вартість безоплатно отриманих об'єктів основних засобівзбільшується сальдо додаткового капіталу. Тобто зараховування таких активів доскладу основних засобів відображається записом за дебетом рахунків 10, 11 ікредитом рахунку 42 «Додатковий капітал», субрахунок 424 «Безоплатно одержанінеоборотні активи». Одночасно з нарахуванням у сумі, пропорційній нарахованійамортизації, за кредитом субрахунку 745 «Дохід від безоплатно одержанихактивів» з дебетом субрахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».
Отже, необхіднобуло зробити проводку:
Дт 10 – Кт 424 –5020,00 грн.
Дт 424 – Кт 745– 3000,00 грн.
Дт 371 – Кт 311– 300,00 грн.
У податковомуобліку механізм відображення безоплатно отриманих основних фондів є таким:для цілей оподаткування прибутку вартість товарів (робіт, послуг), безоплатнонаданих платнику податку у звітному періоді, є доходом з інших джерел тавключається до складу валового доходу платника податку того звітного періоду, вякому їх було отримано на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.Пункт 4.1.6 Закону «Про прибуток підприємств» не встановлює, як визначити суму,на яку потрібно збільшити валовий дохід. Якщо взяти за валовий дохідзалишкову вартість, що дорівнює нулю, то конфлікту з податковою інспекцієюне уникнути. У більшості випадків валовий дохід підприємства збільшується насуму, зазначену в первинних документах, на об'єкт, що передається. У разі, якщотакий документ відсутній, оцінюють об'єкт основних фондів самостійно,орієнтуючись на методику визначення звичайних цін згідно з п. 1.20 ст. 1 Закону№ 334/94-ВР.
У нашому випадкувалові доходи збільшуємо на 5020,00 грн.
На валовівитрати відносимо суму 300,00 грн.
Проте збільшеннявалових доходів підприємства при безоплатному отриманні основних фондіввідбувається не завжди, виняток становлять умови, за яких основні фондиотримані за рішенням органів центральної виконавчої влади; у разі отриманняспеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо-і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішеньмісцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межахїх повноважень; у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктівсоціальної інфраструктури, зазначених у пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР,що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок. Прицьому основні фонди приймаються на баланс за ринковою (оцінною) вартістю і зметою оподаткування не підлягають амортизації.
Питанняамортизації є дискусійним. У бухгалтерському облікуоб’єктом амортизації є вартість основних засобів (крім вартості землі інезавершених капітальних інвестицій) (п. 22 П(С)БО 7). Внаслідок чого, вбухгалтерському обліку як придбані за плату, так і безоплатно отримані основнізасоби підлягають амортизації. Це ж стосується «…транспортних і страховихплатежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням…» (пп.8.4.1 Закону «Про прибуток підприємств»). Якщо бухгалтери вважають, що цівитрати збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів заумови, що сума цих витрат більше 1000 грн. (без ПДВ), або збільшують валовівитрати, якщо сума таких витрат менше 1000 грн. без ПДВ, то ДПАУ в листі від18.07.2007 № 8838/5/15-0316 без будь-якої аргументації, тільки цитуючи змістпункту 5.1 та підпункту 8.4.1 Закону про прибуток, констатує, що «витратиплатника податку на транспортування безкоштовно отриманих цінностей невідносяться до складу валових витрат такого платника податку та не підлягаютьамортизації в податковому обліку». Інакше кажучи, ДПАУ вважає, що правозбільшити балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартістьтранспортних, страхових та інших платежів виникає тільки у випадку здійсненнявитрат на придбання.
Заотриманими безоплатно основними фондами платник не має права на податковийкредит, оскільки не виконуються норми пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), згідно з якими податковий кредитзвітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платникомподатку у зв'язку з придбанням основних фондів.
Отже, вартістьтоварів, отриманих в подарунок, не відноситься до складу валових витрат, бо прибезоплатному отриманні підприємство не несе жодних витрат. Але у підприємства вцьому разі виникає ще й обов'язок щодо збільшення суми валових доходів. Такимчином, підприємство, яке отримує в подарунок товарно-матеріальні цінності,повинно визнати валовий дохід.
(5020,00– 300,00) х 0,25 = 1180,00 грн.
Донарахованоприбутку 1180,00 грн.
2. Як вирозумієте логічний аналіз показників звітності
Фінансовазвітність підприємства – це системаузагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарськоїдіяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).
Метоюскладання фінансової звітності є надання користувачамдля прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації профінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядокнадання фінансової звітності користувачам визначено чинним законодавством.
Аналізуючипоказники звітності аудитор повинен керуватися Законом України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999p. № 996-XIV та такими нормативними документами:
• П(С)БО 1«Загальні вимоги до фінансової звітності»;
• П(С)БО 2«Баланс»;
• П(С)БО 3«Звіт про фінансові результати»;
• П(С)БО 4«Звіт про рух грошових коштів»;
• П(С)БО 5«Звіт про власний капітал»;
• П(С)БО 6«Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».
Аудитор,керуючись нормативними актами, перевіряє правильність оцінки статей балансу тафінансової звітності.
Насамперед він оцінюєвикористання необоротних активів, зокрема основних засобів як сукупностіматеріальних активів, що підприємство утримує з метою використання їх у процесівиробництва або постачання товарів і послуг, або надання в оренду, що діютьбільше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До нихналежать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, у поліпшенняземель (іригаційні, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі,споруди, обладнання.
Фінансовівкладення (внески до статутного капіталу,придбання цінних паперів, облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі зафактичними витратами. Величину таких витрат і їх фінансування аудитор перевіряєза даними рахунків 102 «Капітальні витрати на поліпшення землі», 50«Довгострокові позики», 501 «Довгострокові кредити банків»,53 «Довгострокові зобов'язання з оренди» тощо. Аудитор перевіряєправильність відображення їх у балансі, інших формах фінансової звітності.
Використаннянематеріальних активів аудитор контролює заданими рахунка 12 «Нематеріальні активи». Аудитор з'ясовує, яквикористовуються підприємством права користування природними ресурсами,авторські та суміжні з ними права.
Запаси,зокрема сировину і матеріали, паливо, запасні частини відображають в обліку зафактичною собівартістю. Якщо на підприємствах для технологічних таексплуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюютьсязапаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на рахунку 203«Паливо».
Розрахункиз дебіторами і кредиторами, постачальниками і покупцямиу балансі та іншій фінансовій звітності показують у сумах, попередньо звіренихі відображених відповідними актами звірок. Аудитор перевіряє їх достовірністьза даними рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37«Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки зпостачальниками та підрядниками», 374 «Розрахунки запретензіями» та ін.
Чистийприбуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), товаріввизначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без податкуна додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу, собівартостіреалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, іншихопераційних витрат, фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, податку наприбуток від звичайної діяльності, надзвичайних витрат та податку знадзвичайного прибутку.
Аудиторперевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі й звіті профінансові результати.
Отже, усі статтібалансу мають бути підтверджені матеріалами інвентаризації, що проводитьсящороку станом на 1 жовтня. Аудитор перевіряє правильність оформленняматеріалів інвентаризації та відображення на рахунках бухгалтерського обліку йу звітності.
Зарезультатами такої перевірки аудитор може зробити висновки про достовірністьбалансу, реальність статей інших форм фінансової звітності.
Оцінкафінансової звітності та своєчасності їїподання у керівні інстанції і відповідним державним органам (податковійадміністрації, статистичним органам, установам банку) здійснюється на підставічинного законодавства. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту івзаємозв'язок (ув'язку) між даними балансу, фінансової звітності. Якщо євідхилення між даними звітних форм фінансової звітності, керівництвопідприємства вносить відповідні корективи.
Переконавшись управильності й достовірності фінансової звітності, аудитор підтверджуєправильність її складання.
Фінансовізвіти вміщують статті, склад і зміст якихвизначаються відповідними положеннями (стандартами). До річного бухгалтерськогозвіту обов'язково додається пояснювальна записка (примітки), в якійвикладаються основні фактори, що вплинули у звітному році на підсумкидіяльності підприємства, де крім фінансового стану висвітлюється перспективарозвитку підприємства. Звіт про фінансові результати показує результатифінансово-господарської діяльності за період з початку звітного року. Відмінноюособливістю нової звітності є відсутність у ній планових показників абонормативів.
Детальнійперевірці підлягають доходи і видатки.
Щоб визначити валовийприбуток (збиток), необхідно від чистого доходу (виручки) від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) відняти суму собівартості реалізованоїпродукції.
Відтак длявизначення фінансового результату від операційної діяльності (прибутку чизбитку) необхідно від валового прибутку відрахувати адміністративні витрати,витрати на збут, інші операційні витрати і додати до одержаної суми іншіопераційні доходи.
Потім слідвстановити правильність вирахування фінансового результату від звичайноїдіяльності до оподаткування. Для цього необхідно до фінансового результату відопераційної діяльності долучити дохід від участі в капіталі (отриманий відінвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства), інші фінансовідоходи (дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансовихінвестицій), інші доходи (дохід від реалізації фінансових інвестицій,необоротних активів і майнових комплексів, дохід від неопераційних курсовихрізниць), і відняти фінансові витрати (витрати на проценти та інші витратипідприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу), втрати від участі вкапіталі (збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільніпідприємства), інші витрати (собівартість реалізації фінансових інвестицій,необоротних активів, майнових комплексів, втрати від неопераційних курсовихрізниць, втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів).
Фінансовийрезультат від звичайної діяльності (прибуток, збиток)встановлюється шляхом відрахування від фінансового результату від звичайноїдіяльності до оподаткування податку на прибуток від звичайної діяльності.
І, нарешті, слідперевірити правильність визначення чистого прибутку (збитку). Для цьогонеобхідно від фінансового результату від звичайної діяльності відрахуватинадзвичайні витрати (невідшкодовані збитки від надзвичайних подій — стихійноголиха, пожеж, техногенних аварій), податок із надзвичайного прибутку, і додатисуму надзвичайних доходів. Таким чином, чистий прибуток (збиток) розраховуєтьсяяк алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайногоприбутку, надзвичайного збитку та податків із надзвичайного прибутку.
Ретельнійперевірці підлягають первинні документи, що характеризують збитки відсписання боргів через нестачі й крадіжки, через неплатоспроможність боржників,підставою для чого є рішення судів про неспроможність відповідача.
Досить стараннослід перевірити обґрунтованість відображення у бухгалтерському обліку тієї частиниприбутку, яка підлягає вилученню в бюджет у зв'язку із застосуваннямекономічних санкцій: за приховання (заниження) прибутку (доходу) відоподаткування; пені за несвоєчасне перерахування платежів у бюджет та ін. Сумитаких санкцій покриваються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженніпідприємств, і не впливають на величину оподаткованого прибутку.
Крім того, аудитфінансового стану встановлює платоспроможність підприємства. Платоспроможнимвоно вважається тоді, коли сума активів (запаси, грошові кошти, дебіторськазаборгованість тощо) більша або дорівнює його зовнішній заборгованості(кредити, кредиторська заборгованість, поточні зобов'язання за розрахунками збюджетом, з оплати праці тощо).
Підвищення абозниження рівня платоспроможності підприємства слід встановити за зміноюпоказника оборотних коштів (оборотного капіталу) як різницю між сумою поточнихактивів (запаси і витрати мінус зношення малоцінних і швидкозношуваних предметівплюс грошові кошти, розрахунки та інші пасиви) і короткостроковими боргами.
Отже,оцінювання фінансового стану підприємства здійснюється за даними фінансовоїзвітності (балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошовихкоштів, звіту про власний капітал).
Бухгалтерськийфінансовий облік майна та результатів роботи кожної юридичної особи маєздійснюватися відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.
Аудиторськийвисновок має вміщувати відомості продостовірність або недостовірність даних фінансової звітності підприємства,дотримання ним правил ведення бухгалтерського фінансового обліку, економічнуоцінку його ліквідності, платоспроможності, дохідності. Крім того, у висновкуаудитора підкреслюється, що достовірність фінансової звітності підтверджуєтьсядокументами, які стосуються первинного фінансового обліку, грошовимидокументами, наявністю готівки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей,необоротних активів (основних фондів) тощо.
Наприкінцівисновку аудитор наголошує на позитивних і негативних сторонах діяльностіпідприємства, вказує на виявлені недоліки та порушення, викладає рекомендаціїщодо їх усунення, поліпшення фінансового стану.
У ринковомусередовищі, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється напринципах самофінансування, а за нестачі власних фінансових ресурсів — зарахунок позичкових коштів, дуже важливо дати аналітичну оцінку фінансовоїнезалежності підприємства від зовнішніх джерел. Запас джерел власних коштів — це запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні коштиперевищують позичені.
Фінансовастійкість оцінюється на підставі співвідношеннявласних і позичкових коштів у активах підприємства, темпів нагромадженнявласних коштів внаслідок господарської діяльності, співвідношеннядовготермінових і короткотермінових позик, достатнього забезпеченняматеріальних оборотних засобів власними джерелами.
Одночасноаудитор з'ясовує, чи спроможне підприємство виконувати свої обов'язки передбюджетом, кредитними та іншими органами.
Дляцього слід перевірити:
ü правильність реєстрації підприємства ворганах державної податкової адміністрації;
ü наявність документа на право здійсненняокремих видів діяльності, статуту, установчих документів, відкритого рахунка вбанку;
ü структуру активів і пасивів балансу назвітну дату;
ü структуру власного капіталу;
ü забезпечення підприємства власнимиобіговими коштами;
ü повноту і своєчасність сплати податків іплатежів;
ü фінансову сталість, платоспроможністьтощо.
Длязабезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна такаінформація:
Ø баланс;
Ø звіт про фінансові результати;
Ø звіт про рух грошових коштів;
Ø звіт про власний капітал;
Ø розшифрування дебіторів і кредиторів;
Ø розрахунок нормативу власних обіговихкоштів;
Ø бізнес-план;
Ø Головна книга;
Ø статистична звітність;
Ø податкова звітність;
Ø регістри бухгалтерського фінансовогообліку;
Ø первинна документація.
Метааудиторської перевірки фінансової звітності– незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її,своєчасності та єдності методичних звітних показників.
Напочатку аудиту фінансової звітності суб'єктівпідприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчимта іншим нормативно-правовим актам (Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні», затвердженим Положенням(стандартам) бухгалтерського обліку тощо).
Підчас аудиту показників фінансової звітностідля встановлення її реальності й достовірності аудитори мають виявлятинереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередитина контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі якреальна, а фактично термін її стягнення через суд чи арбітраж адміністрацієюпідприємства пропущено і вона підлягає списанню на збитки. У такому випадкуаудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторськоїзаборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб.
Аудитор такожвстановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики,не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточнізобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожнастаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки,довідками тощо.
Такимчином, аудит фінансової звітності має підтвердити реальність інформації проактиви і пасиви підприємства.
Підчас перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудитору повну інформацію,на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відпадає необхідністьвносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогамнорм (стандартів).
При цьому аудиторуслід здійснити такі процедури:
— ознайомитися з принципами, прийомами іметодами бухгалтерського фінансового обліку і способами їх застосування;
— простежити, яким чином клієнт збираєінформацію для включення у фінансовий звіт;
— упевнитися, що фінансові звіти складенівідповідно до загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерського фінансовогообліку;
— з'ясувати, який існує зв'язок між сальдорахунків і який вплив на результати мають відхилення.
Бухгалтерськафінансова звітність є єдиною. Звіти підприємств іорганізацій усіх галузей господарювання складаються за єдиними критеріями,фінансові відносини – універсальні. Галузеві особливості відображають устатистичній звітності. Підприємства, що перебувають на госпрозрахунку,мають самостійний баланс і є юридичними особами, у тому числі й спільніпідприємства.
3. У якихвипадках проведення аудиту є обов’язковим. Якими нормативними документами церегламентується?
Становленняринкової економіки, передача в приватну власність засобів виробництва, розвитокбанківської, страхової справи та зростання інвестиційної активності призвели допояви такого зовсім нового для України виду підприємництва як аудиторськадіяльність. Аудит здійснюється не тільки в інтересах клієнта, але і в інтересахсуспільства, забезпечуючи реалізацію конституційного права на інформацію ісфері підприємницької діяльності та економіки. Інакше кажучи, аудит представляєсобою інструмент забезпечення інформаційної та економічної безпеки громадян,суб’єктів підприємницької діяльності та держави.
Для усвідомленнясутності й логіки методів аудиту, технічних прийомів, ступеня старанностіпроведення аудиту слід зрозуміти умови й організаційні рамки його здійснення.
Питання,пов'язані з роботою і професійним захистом аудиторів, регулюють Аудиторськапалата України і Спілка аудиторів України. Організацію аудиту очолюєАудиторська палата України, яка відповідно до законодавства є неурядовиморганом.
Аудиторськадіяльність регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22квітня 1993 р. № 3125-ХІІ (зі змінами ідоповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 р. № 81-95-ВР, від20 лютого 1996 р. № 54/96-ВР. Цей Закон визначає правові засади здійсненняаудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системинезалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Положенняцього Закону діють на території України і поширюються на всі господарськісуб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторськадіяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту,практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторськихпослуг.
Обов’язковийаудит – це аудиторська перевірка, яказдійснюється відносно окремих суб’єктів господарювання, критерії вибору яких тастроки проведення аудиту безпосередньо встановлюються державними правовими актами.Необхідність проведення обов’язкового аудиту виникає в тих випадках, колидержава вважає за необхідне захистити інформаційні права та законні інтересипевних осіб в отриманні достовірної інформації про діяльність окремихсуб’єктів.
В законодавствіЄвропейського Співтовариства для визначення критеріїв обов’язковості проведенняаудиту застосовується визначення «суб’єкти суспільного інтересу», тобтовважається, що ступінь значимості суспільних інтересів має визначати тихсуб’єктів, які повинні в обов’язковому порядку підлягати щорічному аудиту. Дотаких суб’єктів віднесено підприємства, які представляють значний суспільнийінтерес внаслідок таких факторів: вид бізнесу, обсяг діяльності, чисельністьпрацюючих, корпоративний статус, що передбачає наявність значної кількостіакціонерів.
Обов’язковийаудит на Україні розпочав своє існування в 1994 році,з 18 жовтня 1996 року Закон України «Про аудиторську діяльність» діє в новійредакції, відповідно дещо змінилися випадки проведення обов’язкового аудиту. Аналізвипадків проведення обов’язкової аудиторської перевірки, які існували таіснують на даний час в Україні, дозволяє узагальнювати їх в наступні групи:
Ø фінансовий стан засновників (длясуб’єктів господарювання певної організаційно-правової форми та видів діяльності);
Ø достовірність та повнота річноїфінансової звітності;
Ø ліквідація, банкрутство та санаціяпідприємства;
Ø приватизація, реорганізація такорпоратизація (державного підприємства та в окремих випадках недержавнихпенсійних фондів);
Ø витрати та збитки іноземних інвесторів;
Ø операції з емісії цінних паперів.
Зміни стосовновипадків обов’язкового аудиту стосувалися в основному виключення з їх перелікутаких ситуацій як:
ü приватизація, корпоратизація та іншізміни форми власності підприємства;
ü здача державними підприємствами в орендуцілісних майнових комплексів;
ü порушення питання про визнанняпідприємства неплатоспроможним або банкрутом.
Перші двіситуації були виключені тому, що в основному задачі, які висувалися доаудиторів стосувалися підтвердження оцінки майна при приватизації. Але зприйняттям Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійнуоціночну діяльність в Україні» такі функції почали виконувати професійніоцінювачі.
Що стосуєтьсяобов’язковості проведення аудиту при порушенні питання про визнанняпідприємства неплатоспроможним або банкрутом, то обов’язковість аудиту в цьомувипадку замінена на примусовість. В Законі України «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону Українивід 30.06.1999 р. №784-ХІVзазначено: «Арбітражний суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство можезобов’язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо уборжника немає для цього коштів, арбітражний суд може призначити проведенняаудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього. Відсутністьаудиторського висновку не зупиняє продовження у справі про банкрутство те не єпідставою для припинення провадження у справі»(п.10, ст.11).
Моніторингінших законодавчих документів показує, що так званих «інших» випадківобов’язкового аудиту значно більше, крім того існує неузгодженість між іншимизаконодавчими документами та Законом України «Про аудиторську діяльність».Це свідчить про суперечливість та різнорідність правової бази в даній сфері.Можна виділити декілька ситуацій згадування в інших законах України:
1. Згадується можливість проведенняконтролю діяльності певних суб’єктів за допомогою залучення незалежнихаудиторів. В таких випадках до законодавчого документу включають такіположення:
ü «Перевірки фінансової діяльностітовариства здійснюється державними податковими інспекціями, іншими державнимиорганами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства тааудиторськими організаціями» (ст.17 Закону України «Про господарськітовариства»);
ü «Ревізії фінансово-господарськоїдіяльності споживчих товариств, спілок та підпорядкованих їм підприємствпроводяться їх ревізійними комісіями (ревізорами) або контрольно-ревізійнимапаратом відповідних спілок чи аудиторськими організаціями» (ст.15 ЗаконуУкраїни «Про споживчу кооперацію»);
ü «Контроль та перевірку діяльностіпромислово-фінансових груп здійснюють в межах своєї компетенції КабінетМіністрів України, органи державної податкової інспекції, Національний банкУкраїни, Антимонопольний комітет України, інші державні органи, а такожаудиторські організації» (ст.5 Закону України «Про промислово-фінансові групи вУкраїні»);
ü «Рахункова палата в межах своєїкомпетенції має право на договірній основі залучити до ревізій і перевірокнедержавні аудиторські служби та окремих висококваліфікованих спеціалістів»(ст.21 Закону України «Про Рахункову палату»);
ü «Для здійснення контролю зафінансово-господарською діяльністю правління об’єднання на загальних зборахобирається з числа членів об’єднання ревізійна комісія (ревізор) абоприймається рішення про залучення аудитора» (ст.10 Закону України «Прооб’єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
2. Згадується про необов’язковістьаудиту або певних суб’єктів, або в певних випадках. Фактично така ситуаціябула знайдена лише в Законі України «Про особливості приватизації майна вагропромисловому комплексі», в якому зазначено, що «проведення аудиту під часприватизації радгоспів ті інших державних сільськогосподарських підприємств неє обов’язковим» (ст.24).
3. Зазначається про можливість проведенняаудиту при наявності розпорядження певного органу (державної влади абовищестоящого органу). В таких випадках в законодавчому документівикористовуються вислови «має право», «може» і їх можна узагальнити терміном «примусовийаудит», під яким слід розуміти аудит, проведення якого є обов’язковим принаявності розпорядження певного органу і ця можливість закріплена законодавчимидокументами. Такі згадування є в різноманітних нормативних документах, якзазначалося вище в Законі України «Про відновлення платоспроможності божникаабо визнання його банкрутом» (п.10, ст.11). Є ще й такі приклади:
ü «При укладанні договору про наданняфінансових послуг юридична або фізична особа мають право вимагати у суб’єктапідприємницької діяльності надання балансу або довідки про фінансове становище,підтвердженні аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнес-план, якщо іншене передбачено законодавством України»(п.2, ст.6 Закону України «Про фінансовіпослуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);
ü «Уповноважений орган має право … нечастіше одного разу на рік призначити проведення за рахунок страховикадодаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора» (ст.37Закону України «Про страхування»);
ü «Державна комісія з регулювання ринківфінансових послуг України, Національний банк України і Державна комісія зцінних паперів та фондового ринку в межах своєї компетенції мають правоорганізовувати перевірку діяльності пенсійного фонду адміністратора, компанії зуправління активами, зберігача, страхової організації та банківської установи,що надають послуги у сфері недержавного пенсійного страхування, самостійно абоіз залучення аудитора» (п.3, ст.5 Закону України «Про недержане пенсійнезабезпечення»).
4. Згадується про обов’язковістьпроведення аудиту. Такі вимоги є і Законі України «Про аудиторськудіяльність» і в законодавчих нормативних документах, які регламентуютьдіяльність або статус різних суб’єктів господарювання (їх біля 50). Їх аналізпоказує, що по-перше, ці документи представленні як Законами України, так інормативними актами державних відомств. Щодо формування згадування прообов’язковість аудиту, то їх можна, з певною мірою умовності, узагальнити в 3групи:
— в одних документах вимагаєтьсяобов’язковість подання висновку аудитора в певних випадках;
— в інших документах встановлюєтьсяобов’язковість проведення аудиту, а вислови, які використовуються зрізноманітними, зокрема «повинен бути перевірений аудитором», «має бутиосвіченим аудитором», «має бути підтверджений аудитором», «підлягаєобов’язковій аудиторській перевірці»;
— третя група документів вимагає поданнябалансу та звіту про фінансові результати, засвідченні підписами та печаткамиаудитора (аудиторської фірми).
Отже, вимогищодо обов’язковості проведення аудиторської перевірки містяться в різних засвоїм статусом документах, які не узгоджуються між собою.
Недосконалістьзаконодавства проявляється в поганій якості законів, недосконалості всієїправової ситами, нечіткості законотворчих процедур. До найбільш типовихположень, які сприяють виникненню такої ситуації, можна віднести наступне:
ü помилки у визначенні компетенціїдержавного органу (визначення повноважень за формулою «може», «а не»,«повинен»; нечіткі формулювання умов реагування на дії (бездіяльність)господарюючих суб’єктів; відсутність строків та процедур дій; альтернативніповноваження певного органу, які розширюють діапазон адміністративного устрою;можливість самостійного визначення своїх повноважень здійснення дій);
ü невірний вибір предмету правовогорегулювання та форми правого акту;
ü відсутність правил підготовки, прийняттята виконання відомчих та локальних актів;
ü паралельні або дублюючі компетенціїрізних державних органів, узгодженість їх дій без визначення послідовності їхздійснення;
ü відсутність контролю за діями державногооргану.
Отже, насьогодні на Україні існує не стільки система, скільки сукупність правовихактів, які регламентують необхідність та порядок проведення обов’язковогоаудиту, дана сукупність характеризується надлишковістю, часто паралелізмом тадублюванням, відсутністю координації та, як наслідок, недостатньо високоюефективністю. Передумовами вирішення цієї задачі є удосконалення нормативноїоснови механізму функціонування такого суспільного інституту як «обов’язківаудит», організаційне забезпечення координації діяльності різних видів органів,задіяних в цьому механізмі, уніфікація повноважень контрольних органів.
Особливу увагуслід приділити узгодженню вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» таінших законів, які регламентують діяльність або статус різних суб’єктівгосподарювання, адже основною гарантією забезпечення інтересів користувачіваудиторського висновку є чітке становлення в законодавчих документах основнихвимог, які висуваються до аудиту, з врахуванням їх інтересів.
4. Складітьпрограму аудиту фінансових результатів
Аудиторськийпроцес складається з трьох основних етапів: планування, збору і аналізуінформації, необхідної для оцінки достовірності балансу та фінансовоїзвітності, написання звіту (висновку).
Одниміз найважливіших етапів аудиту є планування. Аудитор зобов'язаний чіткопрогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того,щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.
Плануванняаудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загальногоплану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторськіпроцедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.
РішеннямАудиторської палати України від 18.12.98 № 73 затверджено систему Національнихнормативів аудиту (ННА). Норматив № 9 «Планування аудиту» визначаєосновні напрями підготовки плану і програми аудиту з урахуванням масштабівдіяльності та особливостей об'єкта аудиту.
Програмааудиторської перевірки – це основа детального планування часу і витрат.
Планидопомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і єпідставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детальнорозроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий терміні, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом.
Якщоклієнт використовує комп'ютери, аудиторській групі, можливо, будуть потрібніспеціальні навики. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп'ютернійсфері.
Планаудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідновиконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів насамому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегіюперевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи требавикористовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати іузгоджувати заздалегідь (наперед).
Приплануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішніумови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки їїзбуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурівиробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку,ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику,організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повиненмати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогувизначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснюватисуттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри доданих внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни іглибину аудиторських процедур.
Післяукладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації пропідприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.
Першочерговомуплануванню підлягають баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рухгрошових коштів, звіт про власний капітал. Надання аудиторських послугпланується за допоміжними договорами.
Протягомвсього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаютьсяі уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту іможливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур.
Програмаперевірка може бути подана в такому виді:
аудит звітність фінансовий
Програма аудитуфінансових результатів
№ з/п Перелік аудиторських процедур за розділами аудита Джерела перевірки Назва робочих документів аудитора 1 Перевірка стану бухгалтерського обліку та контролю операцій, пов’язаних з реалізацією продукції, товарів, робіт, послугНаявність та аналіз матеріалів інвентаризації заборгованості покупців за продану продукцію, товари, виконану роботу, надані послуги.
Документальне обґрунтування та законність утворення заборгованості, реальність її погашення.
Виявлення сумнівних розрахунків та незатребуваної заборгованості.
Відповідність показників з даними синтетичного й аналітичного обліку.
Робочі записи 2 Перевірка повноти та правильності розрахунків з покупцями та замовникамиНаявність та правильність оформлення договорів і первинних документів на реалізовану продукцію, товари, виконання робот, надання послуг.
Відповідність даних первинних документів договорам і обліковим регістрам.
Повнота та правильність відображання розрахунків з покупцями і замовниками на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах.
Обґрунтованість та правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку одержаних авансів при попередній оплаті.
Своєчасність розрахунків покупців та замовників за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги.
Повнота та правильність оприбуткування готівки за реалізовану продукцію, товари, надані послуги.
Своєчасність виставлення розрахунків покупцям та замовникам.
Перевірка дотримання порядку списання дебіторської заборгованості покупців та замовників.
Робочі записи 3 Узагальнення результатів перевірки циклу продажу й отримання доходу(виручки) Оцінка значущості виявлених помилок і їх вплив та вірогідність фінансової звітності Робочі записи 4Правильність віднесення на собівартість продукції:
Матеріальних витрат;
Витрат на оплату праці;
Відрахувань на соціальні нестатки;
Амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів і нематеріальних активів;
Інших витрат.
Процедура: суцільна перевірка документів, вибіркове спостереження, тематична перевірка
Первинні документи;
Планові кошториси і калькуляції;
Розробча таблиця “Розподіл витрати матеріалів за обліковими цінами”;
Розробча таблиця “Розподіл заробітної плати, премій, створення резерву на відпустку, розподіл відрахувань на соціальні заходи”;
“Зведення розподілу зворотних відходів”;
Розробча таблиця “Розрахунок амортизації основних засобів”; ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16;
Розробча таблиця “Розрахунок зносу МШП”;
“Листки-розшифровки”;
“Зведення розподілу витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування”;
“Калькуляційне зведення нормативної собівартості браку”;
тощо.
Робочі записи 5Правильність визначення та обліку незавершеного виробництва.
Процедура: суцільна перевірка документів, вибіркове спостереження, тематична перевірка
Акти прийому-здачі готової продукції на склад;
Відомість обліку балансової вартості матеріальних активів;
Робочі записи 6Правильність обліку і списання:
Витрат допоміжних виробництв;
Загальвиробничих витрат;
Витрат обслуговуючих і інших господарств;
Напівфабрикатів власного виробництва;
Браку у виробництві;
Витрат майбутніх періодів;
Процедура: вибіркове спостереження, тематична перевірка
Первинні документи;
Відомості: “Розподілу послуг допоміжних виробництв”;
“Розподілу загальновиробничих витрат”;
“Зведення розподілу цехових витрат”;
“Довідка-розрахунок про розподіл витрат майбутніх періодів”;
Акти на виправлення браку і т.д.
Робочі записи 7Правильність складання кореспонденції по рахунках обліку витрат (23, 24, 91). Відповідність записів аналітичного обліку по вищевказаних рахунках, записам у журналах-ордерах (5 і 5А), головній книзі і формам бухгалтерської звітності.
Процедура: суцільна перевірка документів, вибіркове спостереження, тематична перевірка
Відомості і журнали-ордери по рахунках 23, 24, 91 Робочі записи 8Правильність калькулювання витрат по об'єктах обліку.
Процедура: перевірка документів по вибіркових об'єктах калькулювання, тематична перевірка
Калькуляції собівартості виробництва по окремих видах готової продукції Робочі записиЛітература
Закон України «Про аудиторськудіяльність» від 14.09.2006 р. № 140-V, зі змінами та доповненнями.
Закон України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV зі змінамита доповненнями.
Бондаренко Н., Безоплатне отриманняосновних засобів (фондів)/Н. Бондаренко, Н. Василюк //«Вісник податкової службиУкраїни» — 2010. — № 16 (588). — С.13
Копилом В. Г., Фурмана А.П. Чинараховується амортизація на безоплатно одержані основні засоби i з якогомоменту? / В.Г. Копилом, А.П. Фурмана // «Вісник податкової служби України». –2000. — № 48 — С. 44.
Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основиаудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. –Львів: «Новий Світ — 2000», 2002 – 504 с.
Цивільний кодекс України: Чиннезаконодавство зі змінами і доповненнями станов на 01.08.2006 р.: — К.: Вид.Паливода А.А., 2006 – 328 с.
Юдіна Н. Безкоштовний автомобільпідприємству – «подарунок» бухгалтеру. / Н.Юдіна – Головбух, жовтень 2009 — №38(661) – С. 16 – 21.