Реферат: Анализ и аудит финансовой отчетности предприятия

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра бухгалтерського обліку

та аудиту в промисловості

МАГІСТЕРСЬКА  РОБОТА

НА ТЕМУ:

«МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ

ТА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІПІДПРИЄМСТВА».

ВИКОНАЛА:

Студентка 5-го курсу

Спец.8106/1 гр. 1

Міхіна О.С.

ПЕРЕВІРИВ:

Добровський М.В.

КИЇВ 99

ЗМІСТ.

Вступ.

1.   Фінансова звітністьпідприємства як об’єкт аналізу і аудиту.

1.1.    Склад, структура тапорядок формування фінансової звітності.

1.2.    Перспективи вдосконаленняфінансової звітності підприємства в країні.

2.   Методика аналізуфінансового стану підприємства.

2.1.    Загальний аналізфінансового стану підприємства.

2.2.    Аналіз платоспроможностіпідприємства.

2.3.    Аналіз фінансовоїстійкості підприємства.

2.4.    Шляхи вдосконаленняаналізу фінансового стану підприємства

3.   Методика аудиту фінансовоїзвітності.

3.1.    Теоретичні основи аудитуфінансової звітності підприємства.

3.2.    Аудит балансупідприємства.

3.3.    Аудитдебіторсько-кредиторської заборгованості.

3.4.    Аудит фінансовихрезультатів підприємства.

3.5.    Документальне забезпеченняаудиту.

4.   Аналіз і аудит фінансової звітностів умовах функціонування АРМ.

Висновки.

Література.

Додатки.

ВСТУП.

          В сучасних економічнихумовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта являється предметом увагиширокого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленнів результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-обліковоїінформації вказанні особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства.Основним інструментом для цьогослугує економічний аналіз, за допомогою якогоможна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, що аналізують:охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковістьдіяльності, перспеутиви розвитку, а потім по його результатам прийнятиобгрунтовані рішення.

          Економічний аналіз являєсобою процес, побудований на вівченні даних про фінансовий стан підприємства ірезультатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов ірезультатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу єзниженя неминучої невідомості, пов’язаної з прийняттям економічних рішень,орієнтованих на майбутнє.

          Економічний аналіз даєможливість оцінити:

n майновий стан підприємства

n степінь підприємницькогоризику, наприклад, можливість погашення зобов’язань перед трейтіми особами

n достатність капіталу дляпоточної діяльності і догосторокових інвестицій

n потребу в додаткових джерелахфінансування

n здатність до нарощуваннякапіталу

n раціональність залученнязайманих коштів

n обгрунтованість політикирозподілу і використання прибутку

n обгрунтованість виборуінвестицій та ін.

          Сучасний економічний аналізмає певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарськоїдіяльності. Насамперед це пов’язана іззростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилась залежністьфінансового стану господарського об’єкту від зовнішніх економічних процесів,надійності контрагентів (постачальників і покіпців), ускладненняорганізаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарійсучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів ізособів, які дозволяють враховувати ці явища.

          Не дивлячись на значнуневизначеність в роботі підприємств, в останій час посилюється роль прогнозногоаналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.

          Намагаючись вирішитиконкретні питання і отримати кваліфікованк оцінку фінансового положення,керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу.При цьому, як правило, вже незадовільняються констатуванням виличини показниківзвітності, а розраховують отримати конкретне заключення про дотатністьплатіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученогокапіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тихчи інших видів діяльності.

          В цих умовах змінюєтьсяроль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточногообліку і складання звітності, а і економічний аналіз виключно в ціляхуправління підприємством. Задовільнити нові вимоги адміністрації може лишебухгалтер-аналітик, який здатний розібратися в економіці підприємства, виявитивсі її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітковстановити міри впорядковуючого характеру.

          Аналіз фінансового станупідприємства є важливим розділом економічного аналізу.

          На сучасному етапі аналізфінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку івдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністюновим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.

          В ринкових умовах словодіяльність підприємства нпбуває нових форм і направлень. Внаслідок цього іфінансовий стан підприємства аналізується звимогами цих змін.

          Існують складностіпроведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:

1. нестабільністюекономіки

2. кризовим станом

В умовах постійноїзміни інформації богато фінансово-економічних показників розрахованих на певнийчас, можуть надалі загубити свою цінність для аналузу у зв’язку з нестабільністю національноївалюти, по якій розраховувався цей показник.

Повну перешкодуаналізу фінансового стану підприємства дають :

-різні форми власності, наприклад,чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств неможуть бути розраховані по причині відсутності або слабкогорозвитку у державіринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна ббуло судити про положення емітентів.

-нестабільність законодавчої бази(фінансовогоі податкового права), це також ускладнює проведення аналізуфінансового стану підприємства.

У вітчизнянійекономічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню аналізу фінансовогостану, так як наукрва праця в цій області губить свою актуальність ще довидання.

Основнимзавданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів господарськоїдіяльності за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чинегативно вплинули на кінцеів показник роботи підприємства, прийняти рішенняпро визнання структури балансу задавільною (незадовільною), а підприємствоплатоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету МіністрівУкраїни щодо доцільнлсті внесення цього підприємства до Реєструнеплатоспроможних підприємств та організацій.

При написаннідипломної роботи мною були використані звітні дані орендного підприємства“Сузір’я”. Орендне підприємство“Сузір’я” створено у порядкуреорганізації їдальні АНТК ім. Антонова  25.02.92р. ОП являється юридичною особою і діє на підставіСтатуту і законодавства України.

Містцезнаходженняпідприємства: м. Київ, вул. Туполева 1.

Метою ОП являється насиченняринку хлібобулочними і кондитерськими виробами, діяльність у сфері громадськогохарчування на території АНТК.

ОП являєтьсяюридичною особою, має  самостійний баланс, розрахунковий і валютний рахунки,фірмову назву, круглу печатку.ОП набуло права юридичної особи з моментудержавної регістрації. ОП для досягнення мети своєї діяльності має право відсвого імені укладати угоди, придбавати майно і нести зобов’язання, бутипозивачем і відповідачем у суді.

Для більш раціональноговедення бухгалтерськогообліку на підприємстві використовується бухгалтерська програма для малихпідприємств “1-С” бухгалтерія.

1РОЗДІЛ.

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТ АНАЛІЗУ ТААУДИТУ

1.1.Склад,структура та порядок формування фінансової звітності.

          На сьогоднішній день в Україніутворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах.Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерськийоблік.

          Для здійснення управлінняпідприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучаснітехнічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.

          У бухгалтерському облікуодночасно поєднуються три види управлінських робіт, завдяки чому бухгалтерськийоблік виконує три самостійні функції: інформаційну, контрольну, та аналітичну.

          Діяльність кожногопідприємства в першу чергу будується на раціональній організаціїбухгалтерського обліку, від цього залежить  обгрунтований розподіл грошовихкоштів, рентабельність та платоспроможність підприємства, а також багато іншихпоказників.

          В бухгалтерському облікувикористовують всі три види вимірників, але основним для нього є грошовийвимірник, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти- явища тапроцеси. Ті господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерськомуобліку не відображаються.

                    Отже бухгалтерський облік єосновним і єдиним видом обліку, за допомогою якого фіксація роботи підприємстваздійснюється в цілому, як сукупності.

Особливістюрозвитку економіки сьогодні є те, що керівникам необхідно навчитись самостійноприймати управлінські рішення, щодо подальших шляхів розвитку підприємств. Цітруднощі пов’язані з більш як семидесятирічним функціонуванням плановоїекономіки в нашій державі.

Управління якпроцес є актом трудової діяльності працівників. Він відбувається іззастосуванням знарядь і предметів праці. Предметом праці в процесі управління єінформація, а знаряддям її на сучасному етапі є технічні засоби вимірювання,сприйняття, реєстрації, передачі, обробки, аналізу, зберігання і розмноженняінформації.

При ринковихвідносинах має вплив як внутрішнє так і зовнішнє середовище. До зовнішньогоналежать такі зовнішні прямі і посередні змінності: політичні, законодавчі таінші органи; економіка, конкуренція, постачальники, технології; соціальні,культурні та інші відносини. У кожній з них відбуваються постійні зміниобставин, які також впливають на об’єкти управління та його внутрішні змінності (мета, структура, завдання,технологія, працівники).

Щоб зазаначені об’єктиуправління в умовах ринкової економіки успішно діяли, надзвичайно важливакомпетентність, професійна підготовленість та заповзятість, нарешті, комп’ютернаграмотність як керівників так і фахівців різних рівнів. Для успішного виконаннясвоїх посадових обов’язків зазначеним працівникамв умрвах нових економічних відностин потрібно використовувати нові форми таметоди організації управління.

До внутрішніхчинників впливу відносяться такі чинники як напрямок діяльності конкретногопідприємства, його структуру, асортимент пропонуємої продукції чи послуг, атокож важливе місце займає якість та структура внутрішньогосподарського обліку.Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація данихбухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, колирозкривається вся ефективність придбаних ресурсів, їх переробки, технологічнихта організаційних рішень, мотивації, тощо. Цей облік становить комерційнутаємницю підприємства. Він будується для конкретного підприємства виходячі зхарактеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформаціїз внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, замовники, менеджери.Це конфедиційна, таємна, бухгалтерська інформація.

Особливе місце вприйнятті управлінських рішень займає бухгалтерська звітність, на підставі якоїрозрахувати такі важливі для підприємства коефіцієнти, як коефіцієнтліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та інші.

          Бухгалтерська звітністьпідприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризуютьпідсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період(місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування іспеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальноюйого стадією.

          Звітність підприємсваскладається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Мінстатом України.

          Головні вимоги, щоставляться до звітності,- це реальність, ясність, своєчасність ,єдністьметодики звітних показників, співставленість звітних показників з минулимичасами.

          За періодичністю складанняі подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну.

          Внутрішньорічну звітністьназивають поточною звітністю або періодичною.

          Звітність підприємствавикористовується самими власниками, підприємсвами для аналізу та контролювиконання договірних зобов’язань, аналізу господарської діяльності, дляскладання планів на майбутнє.

          Крім того звітністьподається:

          -у вищу запідпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботоюпідприємства.

          -податковій інспекції -дляконтролю за правильністю платежів до бюджету та аналізу діяльностіпідприємства.

          -установам банку (дляконтрлю за використанням банківського кредиту ) якщо таке передбачено кредитнимдоговором.

          -органам Мінстату длястатистичної обробки .

          Бухгалтерська звітністьповинна бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного зазвітним періодом місяця, а річна — не пізніше встановленого строку наступногоза звітним року. Склад (обсяг ) та порядок складання бухгалтерських звітівзатверджується Міністерством фінансів України.

          Відповідно до діючогопорядку до складу бухгалтерської звітності, не залежно від того, за який часвона складається, обов’язково входить баланс.

          На практиці більшістьпідприємств щомісячно складає для своїх потреб бухгалтерський баланс та різніформи, що потрібні для оперативного керівництва.

          За нормативними актами, діючими в більшості країн світу, підприємства повинні подавати бухгалтерськузвітність обов’язково один раз на рік зарезультататми діяльності.

          За рік кожне підприємствоповинне подати бухгалтерську звітність у такому обсязі:

          -баланс підприємсва — форма№1

          -звіт про фінансовірезультати та їх використання — форма №2

          -звіт профінансово-майновий стан підприємства – форма №3

          До річного бухгалтерськогозвіту обов’язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основніфактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства ,івисвітлюється фінансовий та майновий стан.

          Бухгалтерські звіти — баланси та інші формифінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та увтановлені строки в органи, які визначено законодавством.

          Бухгалтерський балансдіяльності підприємсва є узагальненим документом (форма №1 ), форма йогозатверджується Міністерсвом фінансів і Мінстатом.Форма балансу наведена удодатку №… В активі балансу показується склад засобів господарства та їхрозміщення, у пасиві — джерела утворення зособів господарства. У балансівідображаються також результати господарської діяльності.

          Бухгалтерський  балансскладається на підставі бухгалтерських записів, підтвердженихвиправдовувальними документами.Вихідними для складання бухгалтерського балансує головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичнимирахунками.

          Бухгалтерська звітність маєбути подана підприємтвом не пізніше встановленого строку наступного за звітнимперіодом місяця, а річна – не пізніше встановленого строку наступного зазвітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітівзатверджується Міністерством  фінансів України.     Датою поданнябухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств деньвідправлення за штампелем поштового підприємсва. Керівник підприємсва несевідповідальність за порушення термінів подання звітності.

          Розгляд і затвердженнябалансів ( звітів ) виконуються відповідно до діючого законодавства.

          Організація, яка приймаєбаланс, виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться вбаланс за грудень звітного року. Виявленя помилки після затвердження балансукоректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.

          Першочергову увагу вуправлінні господарством потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному їх використанні фінансових ресурсів. Фінансовадіяльність охоплює сукупність операцій по надходженню і витраченню засобів угрошовій оцінці та ефективному їх використанні в процесі виробництва тареалізаціх продукції і товарів

          Раціональна фінансовадіяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності-самостійності підприємства.

          Самостійність передбачає тещо, ресурси, вкладенні у підприємство, повинні окупатись прибутком, відповідномунормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінасування, тобто стаєможливим забезпечення підприємства у власних фінансових ресурсах по формуваннюта ефективному використанню всіх господарських засобів ( як основних, так іоборотних ), розширення виробництва і поліпшення соціальнокультурної сфери зарахунок грошових надходжень від діяльності ( реалізації продукції, виробів іпослуг та товарів ). Але в процесі господарської діяльності використовують нелише власні кошти підприємства, а й залучені кошти у вигляді кредитів банку таінших джерел. Обов’язковою умовою при цьому єсвоєчасне їх повернення за рахунок власних нагромаджень.

          Розглянемо принципискладання балансу найбільш поширених форм бухгалтерського обліку — журнально-ордерну, спрощену і діалогову з використанням автоматизованогоробочого місця бухгалтера (АРМ).

          Журнально-ордерна формаобдіку застосовується на багатьох підприємствах народного господарства України.

          Ця форма бухгалтерськогообліку основана на принципі накопичення даних первинних документів в розрізі, які забезпечують синтетичний і аналітичний облік засобів і господарськихоперацій по всім розділам бухгалтерського обліку.

          Первинні данісистематизуються і накопичуються в облікових регістрах, які дають можливістьвідобразити всі засоби, які підлягають обліку і господарських операціїй повикористанню цих засобів за звітний місяць. В накопичувальних регісрах записипроводяться в розрізі показників, необхідних для керівництва і контроля зафінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання всієїзвітності .

          основним регісром являютьсяжурнал-ордери. У випадку необхідності отримання аналітичних данихвикористовуються допоміжні відомості. Підсумкові дані переносяться вжурнал-ордери.

          Всі журнал-ордери ідопоміжні відомості побудовані по кредитовій ознаці регістрації господарськихоперацій по синтетичним рахункам. Сиснтетичні дані регіструютьсяпо данихпервинних документів тільки по кредиту відповідних рахунків і кореспонденції здебітованими рахунками.

          Підсумкові дані журнал-ордерівв кінці місяця переносяться в Головну книгу .

          Записи по кредиту кожногосинтетичного рахунка, у кореспонденції з дебітовими рахунками відбуваютьсяповністю в одному будь-якому журналі-ордері. Обороти по дебету відповідногосинтетичного знажодяться в різних журналах-ордерах по мірі регістрації в нихзаписів по кредиту кореспондованих в них рахунків.

          Деякі журнал-ордерипризначені для відображення операцій по кредиту декількох синтетичних рахунків,пов’язаних по своєму економічномузмісту. Підсумкові дані журнал-ордерів підлягають обов’язковій звірці з данимипервинного обліку.

          В Головній книзіпоказується вступне сальдо, поточні обороти і вихідне сальдо по кожномусинтетичному рахунку. В Головній книзі відображають поточні обороти тільки посинтетичним рахункам. Обороти по кожному рахунку відображаються одним записом, а обороти по дебету в кореспонденції з кредитованими рахунками.

          Сума дебетових оборотів вГоловній книзі повинна відповідати сумі кредитових оборотів, так як і сальдовідповідно повинні бути рівними.

          Сальдовий балансскладається за даними Головної книги з використанням в необхідних випадкахокремих показників із облікових регістрів.

          На багатьох малихпідприємствах України використовується спрощена форма обліку. Спрощена формаобліку може вестись: по простій формі бухгалтерського обліку ,( безвикористання регістрів обліку майна малого підприємства) і по формібухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малогопідприємства.

          Малі підприємства, якіздійснюють незначну кількість господарських операцій, не мають власного майна ів процесі виробництва продукції і робіт, пов’язаних з великими затратамиматеріальних ресурсів, можуть вести облік всіх операцій тільки в книзі облікугосподаоських операцій, яка являється регістром аналітичного і синтетичногообліку на основі якого можна скласти баланс і звітність.

          Малі підприємства можутьзастосовувати для обліку фінансово-господарських операцій відомості обліку повідповідним рахункам.Кожна відомість застосовується для обліку операцій поодному із використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума любої операціїзаписується в двох відомостях одночасно: в одній — по дебету рахунка з вказуванням номера кредитованого рахунку,а в другій — по кредиту кореспондованого рахунка з аналогічним записом номерадебетованого рахунка.

          Підсумкові даніфінансово-господарської діяльності, відображають в шахматній відомості.

          На основі шахматноївідомості складається оборотна відомість по рахунком.Дані, розраховані воборотній відомості, являються підставою для складання бухгалтерського балнсу ізвітності.

          До бухгалтерської звітностівисувають наступні вимоги: правдивість, реальність ,єдність, ясність.

У звіті профінансові результати у 1-му розділі по кожній статті зазначаються дані, які базуютьсяна даних бухгалтерського балансу та іншої зведеної звітності.

У розділі“Використання прибутку” приводять розшифровку сум по основних напрямкахвикористання прибутку, тобто:

-суми податку наприбуток та інші платежі в бюджет за рахунок прибутку;

-відрахування наутворення підприємствамирезервного фонду;

-відрахування дофонду коштів, що направляються на розвиток і вдосконалення виробництва;

-відрахування дофонду коштів, що направляються на соціальні потреби;

-відрахування дофонду заохочення;

-відрахування наблагодійні цілі;

-інші цілі.

У розділі 3“Платежі до бюджету” показують платежі до бюджету, що їх вносить підприємствоза рахунок всіх джерел, згідно з інструкцією Міністерства фінансів України щодозастосування Законів про податки з підприємств, об’єднань, організацій, з громадянУкраїни, іноземних громадян та осіб без громадянства.

У розділі 4“Затрати і витрати, що врвховуються при обчислення пільг з податку на прибуток”показують суми основних витрат, що одеожують за рахунок чистого прибутку іприймаються при нарахування пільг за податком на прибуток підприємства.

Звіт про фінансово-майновий стан включає наступні статті:

1.Рух фондів:

статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд, фондкоштів, що спрямовані на розвиток і вдосконалення виробництва, фонд коштів, якіспрямовані на соціальні потреби, фонд заохочення, нерозподілений прибутокминулих років, резерв на покриття наступних витрат і платежів, фонд охоронипраці, цільове фінансування з бюджету, цільове фінансування з позабюджетних фондів,інші фонди спеціального призначення.

2.Використання коштів бюджету та позабюджетних фондів:

3.Спрямування коштів до цільових і позабюджетних фондів тана споживання.

4.Наявність та рух основних засобів.

5.Наявність та рух нематеріальних активів.

6.Фінансові вкладення.

7.Норма власних оборотних коштів.

8.Наявність власних оборотних коштів.

9.Переоцінка товарно-матеріальних цінностей.

10.Іноземні інвестиції.

11.Нестачі, крадіжки і псування цінностей.

12.Об’єкти житлово-комунального ісоціально-культурного призначення.

13.Позабалансові активи і пасиви.

1.2.Перспективи вдосконалення фінансової звітностіпідприємства в країні.

          Насучасному етапі функціонування суспільства в Україні відбуваються істотнізрушення, що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку. Ценасамперед пов’язано з намаганням наблизитиоблік до міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою.

На протязі  девяностихроків шла безперервна роботапо вдосконаленню бухгалтерського обліку на Україніз застосуванням міжнародних стандартів прийнятих в міжнародному суспільствіфінансової звітності. Почали з розробки введення методики бухгалтерськогообліку для спільних підприємств, що з’явились наприкінці восьмидесятих років.

У 1992 році було запропоновано і прийнятий новий планрахунків бухгалтерського обліку. Спеціалісти пропонують перейти на європейськуструктуру планів рахунків; що складаються з десяти класів з трьохзначноюнумерацією кодів синтетичних рахунків; двома-рьома резервними класами рахунківдля організанізації управлінського, в тому числі  калькуляційного обліку.Неприйнятна умова токого переходу повна зміна кодування тих синтетичнихрахунків що використовуються, це призведе до необхідності перебудлви комп’ютернихпрограм бухгалтерского обліку, дезорганізує работу бухгалтерів, аудиторів,податкових інспекторів і інших зацікавлених осіб.   

Работа над проектомЗакону про бухгалтерський облік показала, що жорстке регламентуванняметодології і організації бухгалтерского обліку неприйнятне. Необхіднопереходити до нових  регламентующих документів і стандартів бухгалтерскогообліку. Першим був затвердженний стандарт про облікову політику підприємства, щомістив загальні правила бухгалтерского обліку, що застововуються в міжнароднійпрактиці фіноесового обліку і звітності..

Ще одним необхіднимелементом вдосконалення звітності я вважаю може бути прийняття стандартубухгалтерського обліку «Бухгалтерська звітність підприємства», який максимальнонаблизить її структуру і зміст до міжнародних привил, що застосовуються в Об’єднаній Європі та іншихкраїнах. В цьомустандарте визначено, що  достовірною вважається бухгалтерская звітність,основанная на системному бухгалтерскому обліку, інформація якого формуєтьсявиходячі з принципів і правил, викладенних в документах системи нормативногорегулювання бухгалтерского обліку в Україні. Цей стандарт дасть поштовх дляразвитку спільних підприємств.

В умовах нестабільності економічної ситуації більш гостростоїть питання про стан бухгалтерского обліку на підприємстві так як баготопідприємств виходять на міжнародний ринок, і це потребує скорійшоговдосконалення нормативної бази бухгалтерского обліку і податковогозаконодавства.

          Інструкцією «Про порядокзаповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» зі змінами і доповненнямивід 19 лютого 1998 року №37 дещо полегшено порядок заповнення балансупідприємства. Так внесеними змінами відмінено абзац, що був присвяченийпереходу до нової національної валюти. Інструкція в новій редакції враховуєзміни, що відбулися в бухгалтерському обліку основних засобів з вступом в силуІнструкції по бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондіввід 20 липня 1997 року №159. В минулому варіанті балансова вартостьототожнюється з початковою,, хоча в валюту балансу не попадала, а була лишеточкою відрахунку для визначення остаточної вартості. Відмінено також вказівкана необхідність щомісячного відображення в інвентарних картках і на аналітичнихрегістрах суми нарахованого за місяць зносу основних фондів. Раніше по статті «Нематеріальніактиви»  відображались також права власності підприємства на окремі квартири вжитлових будинках, що їм належать. Внесена стаття «Розрахунки та іншікороткострокові пасиви»  -конкретизація в адресовані суми кредиторськоїзаборгованості до 2 або 3 розділу пасива в залежності від строка її погашенняпризвана скоротити свободу вибору, що дозволяла варіювати підсумкові значеннятого чи іншого розділу при розрахунку окремих узагальнених показниківфінасового стану підприємства. Однією з важливих проблем обліку є те, щобухгалтерський облік розбігається з податковим, що ускладнює роботубухгалтерів.

          Сучаснийрівень розвитку наукових технологій змушує підприємства незалежно від формвласності застосовувати прикладні пакети бухгалтерських програм. Однією знегативних рис сучасног ринку бухгалтерських програм є те, що продавці неадаптують їх під конкретне підприємство, тому виникають певні труднощі прироботі з цими продуктами, і підприємства змушені залучати до роботиінженерів-програмістів для подальшої доробки і адаптації програми.

До складуфінансової (бухгалтерської) звітності підприємств у країнах з розвинутоюринковою економікою включають:

1.   бухгалтерський баланс.

2.   Звіт про прибутки.

3.   Звіт про рух грошових коштів.

4.   Додатки.

Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою дофінансового звіту.

У більшості країнсвіту застосовують типові форми бухгалтерської звітності, які розробляються ізатверджуються в національному маштабі. Так, для країн Європейського Союзу(ЄС) форми і звіт річного фінансового звіту компаній регулюється ЧетвертоюДирективою ЄС, прийнятою 1978 році. Кожна країна- учасниця ЄС, може уточнюватиформи і зміст звітності залежно від своїх національних особливостей, зберігаючізагальні принципи їх побудови.

Проте в деякихкраїнах типові форми фінансової звітноті в національному маштабі нерозробляються і не затверджуються (США, Великобританія, Канада, тощо). Компанії(фірми) самостіцно обирають форму подання звітів (більш чи менш деталізовану)відповідно до національних вимог щодо їх змісту та принципів фомування.

У багатьохкраїнах світу для малих підприємств, які мають невеликий господарський оборот,передбачено складання і подання так званих спрощених звітів.

Суть спрощенихфінансових звітів полягає в тому, що вони складаються за формами з меншоюдеталізацією, з більш узагальненими статтями балансу чи позиціями доходів івитрат звіту про прибутки.

Підприємства,які належать до такої категорії, визначаються законодавчо. В країнах ЄС прицьому беруться до уваги три критерії:

-сума (валюта)балансу;

-доход відреалізації;

-чисельністьперсоналу підприємства.

Якщо підприємство вкладається в два з цих критеріїв, товоно відноситься до категорії малих (невеликих). У національній валюті Франції,наприклад, ці показники сягають таких рівнів:

-сума (валюта)балансу- до 1.5 млн. франків.

-доход відреалізації- до 3.0 млн. франків.

-чисельністьперсоналу- до 10 чол.

При цьому за сумубалансу береться сума активів підприємства за принципом нетто (чистого) стану.Величина доходу від реалізації визначається сумою реалізації продукції, робітта послуг основної діяльності мінус надані клієнтам знижки і мінус податок надодану вартість иа інші подібні податки. Чисельність персоналу розраховується,як середнє арифметичне від кількості постійного персоналу на кінець кожногокварталу року.

У більшості країнфінансова звітність складається іподається для зовнішніх користувачів з річнимінтервалом, тобто після закінчення календарного ( або так званного фінансового)року. Але для внутрішніх потреб вона складається, здебільшого, з коротшимінтервалом (помісячно або поквартально).

Обов’язкова адреса, куди підприємстваповинні подавати звітність, регулюється кожною державою.

У різних країнахє певні особливі групування статей балансу. В більшості західноєвропейськихкраїнстатті активу балансу групуються і розміщуються згори донизу в міру зростанняліквідності господарських засобів (активів). Під ліквідністю засобів при цьомуслід розуміти їх спроможність перетворитись, трансформуватись у грошові кошти(готівку) за якийсь певний час.

Статті пасивубалансу групуються і розміщуються згори до низу за ознакою зменшення часу,необхідного для повернення боргів.

В США, Англії,Канаді та деяких інших країнах статті балансу групуються у зворотньому донашого порядку.

Щодо формиподання балансу, то в міжнародній практиці є дві найважливійші форми:

1.двостороння форма, за якою активи підприємства розміщуються ліворуч(актив балансу), а зобов’язання і власний капітал-праворуч (пасив балансу).

2.одностороння або послідовна форма, за якою послідовно, згори до низу,розміщуються актив і пасив балансу.

Важливорозрізняти за суттю та змістом основні розділи балансу: оборотні активи,необоротні активи, короткострокові зобов’язання, довгострокові зобов’язання, власний капітал.

Звіт про прибуткита збитки (зві про прибутки і збитки або звіт про фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звітупідприємства. Основна його мета- надати інформацію користувачам про формуванняфінансового результату підприємства.

Зміст звіту проприбутки та збитки визначається міжнародним стандартом № 5 “Інформація, якапідлягає розкриттю у фінансових звітах”.

Як відомо, уфінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначаєтьсяпорівнянням доходів та витрат звітного пкріоду. При цьому звіт про прибутки тазбитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формат. Звіт заодноступеневим форматом складається з двох розділів. Перший розділ- це перелікусіх доходів, одержаних підприємством за звітний період. Другий розділ- цеперелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця між загальною сумоюдоходів та загальною сумою витрат покаже фінансовий результат (прибутки чизбитки).

Звіт забагатоступеневим форматом містить інформацію, котра показує послідовний процесформування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звітмістить проміжні показники фінансових результатів: валовий доход (прибуток),прибуток основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових танадзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Коротко звіт проприбуток за багатоступеневим форматом корпорації наведено у додатках № 1. Слідзазначити, що проміжні показники фінансових результатіввизначаються групуваннямі порівнянням відповідних доходів та витрат. Так, порівняння доходу відреалізації (чистого продажу) зсобівартістю реалізованої продукції, визначаєтьсяваловий доход (прибуток). При цьому стаття “чистий продаж” включає доход відреалізації мінус повернення товарів покупцями та мінус суми наданих покупцямзнижок ціни. Собівартість реалізованої продукції включає так званні продуктивнівитрати: прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати та загальновиробничівитрати (непрямі витрати на рівні цехів).

 Торговіпідприємства у цій статті відображають фактичну купівельну вартістьреалізованих товарів.

Окремовідображаються у звіті операційні витрати, які ще називаються витратамивитратами періоду. До них належать витрати на збут продукції,адміністративно-господарські витрати, витрати на амортизацію основних засобівзагальногосподарського призначення.

 Різниця міжваловим прибутком і сумою реалізаційних витрат- це операційний прибуток абоприбуток основної діяльності.

У звіті проприбутки та збитки окремо відображаються доходи від фінансових операцій(одержані відсотки з облігацій, дивіденди з акцій, тощо) та витрати від них, атакож результат фінансових операцій, доходи, витрати і результат надзвичайних(позареалізаційних) операцій.

 В результатіприбуток до оподаткування визначається алгебраїчною сумою проміжнихрезультатів: операційного прибутку та результатів від фінансових танадзвичайних операцій. Чистий прибуток, що залишається у розпорядженніпідприємства- це різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку наприбуток.

Схему звіту проприбуток країн ЄС наведено нижче. У ній чітко виділяються три сфери діяльності:основна діяльність, фінансова діяльність та позареалізаційна діяльність.

В країнах членах ЄС форма звіту про прибутки та збиткизатверджується в національному маштабі і є єдиною для всіх підприємств. В такихкраїнах  як США, Англія, Канада та деяких інших форма звіту довільна щодопереліку доходів, витрат, їх деталізація та групування.

В останні рокизвіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі фінансової звітностіпідприємств розвинених зарубіжних країн. Його зміст і методика складаннярегулюється міжнародним стандартом бухгалтерського обліку № 7 “Звіт про рузгрошових коштів”.

Головнепризначення звітупро рух грошових коштів- надати користувачам інформацію про те,з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких напрямках і на які цілівитрачались гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період.

Схема 1.

Схема звіту про прибутоккраїн ЄС.

/>/>

/> Доходи основної діяльності                   Витрати основної діяльності

/> /> /> /> /> /> <td/> /> />

/>

Фінасовий результат основної діяльності

/>/>

/> Доходифінансові                                                      Витратифінансові

/>


/>

Результат фінансових операцій

/>/>

/> Позареалізаційні                                                          Позареалізаційні

 (надзвичайні) доходи                                         (надзвичайні) витрати

/>


/>

Фінасовий результат основної діяльності

/>/>

/> Прибуток до оподаткування                                Податокна прибуток

/>


/>

Чистий прибуток

При цьому рухгрошових коштів відображається у звіті по трьох видах діяльності: поточна(основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінасова діяльність. Це даєможливість оцінити раціональність використання коштів, напрямки діяльностіпідприємства, платоспроможність, скласти прогноз подальшого розвитку.

Таблиця1.

Видидіяльності підприємства.

НАДХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ ДІЯЛЬНІСТЬ СПЛАТА ГРОШЕЙ

Від продажу товарів і послуг

Проценти по виданих позичках і придбаних цінних паперах

Поточна діяльність

Виплата зарплати

Оплата постачальникам

Оплата інших витрат

Сплата податків

Сплата процентів

Надходження від продажу майна, цінних паперів і погашення наданих позичок Інвестиційна діяльність

Придбання майна

Придбання цінних паперів

Надання позичок

Від випуску акцій та облігацій

Отримання позичок

Фінансова діяльність

Погашення облігацій та інших боргів

Виплата дивідендів

Викуп власних акцій

Найдостовірнійшуінфорамацію для складання цього звіту можна одержати даними бухгалтерськогообліку, належшим чином організувавши облік надходження та витрачання грошей потрьом видам діяльності. Проте такий шлях занадто трудомісткий. У зарубіжнихкраїнах звіт про рух грошових коштів (щодо основної діяльності) складаєтьсяшляхом коригування, іншими словами трансформування звіту про прибутки ізбитки. Відповідно до міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведеться заметодом їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансовірезультати. А тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не маєреальних грошових коштів.

Є два методикоригування звіту про прибутки: прямий і не прямий. Прямий метод передбачаєкоригування кожної статті звіту про прибутки, тобто включення негрошовихдоходів і негрошових витрат, додаток № 3.

Непрямий методпередбачає трансформуваннякожної статті звіту про прибутки та збитки. За цимметодом коригування зазнає сума чистого прибутку- вона коригується в сумугрошових коштів від поточної діяльності.

Крім основнихформ фінансової звітності, передбачається також додатки до звітності. Вонипотрібні, щоб надати користувачам детальнішу аналітичну інформацію стосовноокремих статей звітності, а також додаткову інформацію для поглибленогорозкриття фінансової і господарської політики підприємства. Питання змістудодатків до звітності здебільшого вирішується національним законодавством танаціональними стандартами обліку. Проте багато позицій може вирішуватися вміжнародному маштабі.

Перелік додатківдо фінансової (бухгалтерської) звітності, що передбачені Четвертою Директивоюдля країн ЄС:

1.   методиоцінки різних статей річних звітів і методи підрахунку вартісних виправлень

2.   назва імісцезнаходження зареєстрованого офісу підприємства, у яких компаніях володієпевним відсотком статутного капіталу

3.   кількістьі номінальна (або облікова) вартість акцій, випущених за звітний рік в межахдозволеного статутного капіталу ( за видам акцій)

4.   існуваннябудь-яких сертифікатів участі, конвертованих боргових зобов’язань

5.   сумизаборгованості, які слід сплатити не раніше, ніж через 5 років

6.   загальнасума будь-яких фінансових зобов’язань, невключених у баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового положення

7.   чистийтоварооборот у розрізі категорій діяльності та географічних ринків

8.   середнякількість осіб, найнятих на роботу за фінансовий рік (за категоріями персоналу)та соціальні витрати

9.   впливоцінки статей на суму прибутків та збитків за фінансовий рік

10. різниця між податками,нарахованими у фінансовому році та у попередні роки

11. сума винагород працівникамадміністративного, управлінського та контрольного органів залежно від їхньоївідповідальності

12. сума авансів і кредитів,наданих працівникам адміністративного, управлінського та контрольного органів.

2 РОЗДІЛ.

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГОСТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1.Загальний аналіз фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства– це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризуєтьсязабезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонуваняпідприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовимивзаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовоюстійкістю.

Фінансовий стан може бутистійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводитиплатежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про йогохороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємствазалежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності.Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливаєна фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану повиробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості,зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового станупідприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан всвою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів ізабезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансовадіяльність як складова частина господарської діяльності направлена назабезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів,виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власногоі залученого капіталу і найбільш ефективного його використанння. Головна метафінансової діяльності- вирішити, де, коли і як використовувати фінансовіресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимальногоприбутку.

Для того щоб вижити вринкових умовах і не допустити бункрутства підприємства, необхідно добре знати,як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу іджерелам утворення, які частку повинні займати  власні кошти, а яку- залучені.Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність,ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, порігрентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансовоговажелю і інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу-своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходитирезерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідновирішувати наступні задачі.

1.   На основі вивчення причинвзаємозв’язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційноїдіяльності дати  оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів  іїх використанню з позиції покращення фінансовго стану підприємства.

2.   Прогнозування можливихфінансових результатів, економічної рентабельності, виходячі із реальних умовгосподарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробкамоделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

3.   Розробка конкретнихміроприємств, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів іукріплення фінансового стану підприємства.

Аналзом фінансового станузаймаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і йогозасновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів,банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальникидля своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання планунадходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється навнутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводитьсяслужбами підприєсмтва і його результати використовуються для планування,контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета- встановитипланомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені коштитаким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отриманнямаксимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюєтьсяінвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами наоснові публікуємої звітності. Його мета- встановити можливість вигідно вкластикошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість,належить підприємтсву і відображається у активі балансу називається йогоактивами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є врозпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно іматеріальні цінності,  про витрати підприємства на виробництво і реалізаціюпродукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеногокапіталу відповідає окрема стаття балансу (табл. 2).

Таблиця2.

Схемаструктури активів балансу

/>/>

                      Основні засоби

/>


/>Довгостроковий      Довгострокові фінансові

     капітал                       вкладення

/>


                                  Нематеріальні активи          

/>/>                                                                                                Кошти, що

/>/>                       Дебіторськазаборгованість                 викор-ся

/>                                                                                                                                       за межами

Поточні                     Короткострокові фінансові             підприємства

активи                       вкладення       

/>                                                                                              

                       Запаси

/>


                        Грошова готівка

Джерамиінформації для проведення аналізу є :

n баланс підприємства запопередній рік та за звітний період, (форма №11

n звіт про фінансові результатита їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2)

n звіт про фінансово-майновийстан (форма №3)

n звіт з праці

n звіт про витрати навиробництво продукції, робіт, послуг

n розрахунок нормативу власнихоборотних коштів

n розшифрування дебіторської такредиторської заборгованості

n звіт про наявність та рухосновних фондів, амортизацію (знос)

n зведена таблиця основнихпоказників

n звіт про рух коштів в іноземнійвалюті

n бізнес-план

n матеріали маркетинговихдосліджень

n висновки аудиторськихперевірок

n інша інформація.

Фінансовий аналізскладається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурсипідприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних длявиконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань впроцесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаютьсяпитання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їхрозміщення у різні види метеріальних цінностей (активи), оцінкиплатоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговостікоштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізустає зрозумілим:

-    Платоспроможністьяк самого падприємства, так і його дебіторів;

-    Забезпеченістьвласними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

-    Збереженнякоштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

-    Виконанняплану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

-    Станзапасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

-    Розміщеннявласних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

-    Забезпеченняповернення кредитів і їх ефективне використання;

-    Розрахунковівідносини з дебіторами і кредиторами;

-    Забезпеченістьобігових коштів;

-    Утворенняі використання рзних фондів;

-    Збереженнявласних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення івикористання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх поцільовому призначенню, забезпеченність і повернення суд і займів в обумовленістроки. При аналізі стану розрахунків вияняються причини  і строки утвореннякредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілукоштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторськоїзаборгованості- зниженя обіговості обігових коштів, детально вивчається станзапасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюєтьсясума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатковозалучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перлік питань, що розглядаєтьсяможе змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересівкористувача аналітичною інформацією. В таблиці 3 наведена приблизна типологіязадач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевогокористувача.

Таблиця 3.

Основнісуб’єкти- користувачі аналітичноїінформації.

Аспекти фінансового аналізу громадкість Власники і акціонери Фінансові консультанти менеджери Податкові служби Статистичні органи Комерційні партнери Кредитно-банківські установи

1.Достовірність і якість інформації

2.Оцінка ліквідності активів

3.Оцінка інтенсивності обігу активів

4.Оцінка платоспроможності

5.Розподіл прибутку

6.Якість росту прибутку

7.Фомування ресурсного потенціалу

8.Податкові утримання

9.Кридитна політика

10.Дивідентна політика

11.Інвестиційна політика

12.Потенційне банкрутство

13.Оцінка прибутковості

+

-

-

+

+

+

-

-

-

+

-

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

-

-

-

+

-

-

+

-

-

+

+

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

+

+

+

-

-

+

-

-

-

-

+

-

+

+

+

+

-

+

+

-

+

-

+

+

+

Дляхарактеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних тазалучених коштів застосовують показники балансу (ф.1), звіту (ф.3).

          Аналіз динаміки валютибалансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартостімайна підприєяства (валюти балансу) рядок 330 на початок і кінець звітногоперіоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить проскорочення підприємством господарської діяльносі, що прихводить до йогонеплатоспроможності.

          При аналізібалансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільнуроботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увагаспрямовується на:

n «Товори відвантажені, несплачені в строк»

n «Розрахунки з дебіторами затовари, роботи і послуги, не сплачені в строк»

n «Збитки минулих років»

n «Збитки звітного року»

n «Довгострокові кредити тапозики, що не погашені в строк»

n «Короткострокові кредити тапозики, що не погашенні в строк»

n «Розрахунки з кридиторами затовари, роботи і послуги, не сплачені в строк»

У разінеобхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу звикористанням розшифрувань до них.

Для нашогопідприємства дані по рядку 330 на початок і на кінець відповідно становлять7238 грн. і 8224 грн., що свідчить про задовільну роботу підприємства, прозбільшення господарської діяльності.

Виявляється одназа важливих характеристик фінансового стану підприємства- його фінансованезалежність від зовнішніх джерел.

З цією метоюобчислюється коефіцієнт фінансової незалежності «автономії» (К.авт.)яквідношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу.

К.авт.=ряд495/ряд330

Для нашогопідприємства:

напочаток року К.авт.=3878/7238=0.5

накінець року К.авт.=4264/8224=0.5

Практичновстановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суммувласних джерел фінасування, тобто критичне значення К.авт. = 0.5. Чим більшезначення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежністьвід зовнішніх джерел).

Для визначенняфінансової стійкості підприємства вираховують коефіцієнт фінансовоїстабільності (К. фс.), який характеризує співвідношення власних та позиковихкоштів.

К.фс.=ряд495/ряд530+ряд750

Для нашогопідприємства:

напочаток рокуК.фс.=3878/600+2760=1.6

накінець року К.фс.=4264/640+3320=1.1

Перевищеннявласних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатнійрівень фінансовох стійкості відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.Нормативне значення цьго К.фс. повинно бути більшим 1, що свідчить прозбільшення виручки, збільшення прибутку.

Важливе значенняу процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівериджу(Ф.л.), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язаньі визначається як відношення довгострокових зобов’язань до джерел власнихкоштів.

Ф.л.=ряд530/ряд495

Для нашогопідприємства:

напочаток року: Ф.л.=600/3878=0.15

накінець року: Ф.л.=640/4264=0.15

Негативнимвважається збільшення даного показника на протязі періоду, що аналізується, внашому виподку показним залишається незмінним, що свідчить про стабільнуплатоспроможність, зменшення фінансового ризику.

Для вирішенняпитання щодо забезпечення підприємства власними коштами (К.зк.). Цейкоефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних таприрівняних до них коштів (за вирахуванням статей «Розрахунки з учасниками»,«Резерви наступних витрат і платежів», «Доходи майбутніх періодів»,«Реструктруризований борг») і фактичною вартістю основних засобів та іншихпозаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотнихкоштів.

К.зк.=(ряд495-ряд450-ряд455-ряд460-ряд465)-ряд070/

ряд150+ряд320

Для нашогопілприємства:

напочаток року К.зк.=3878-3228/1322=0.4

накінець року К.зк.=4264-3468/2380=0.3

Значення К.зк.повинно бути більшим 0.1.

Більш наочнозагальне фінансове положення становище підприємства можна відобразити задопомогою таблиці 4:

Таблиця 4.

Узагальненне фінансовестановище підприємства.

№п

показники та

коефіцієнти

на

поч.

року

на

кін.

року

нормат

знач.

Висновки 1

2

3

4

5

6

1

Коефіцієнт покриття

1.4

1.4

>1

Позит.

2

Коефіцієнт забезпечення власними коштами

0.4

0.3

>0.1

Позит.

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0.2

0.27

>0.2

Позит.

4

Коефіцієнт автономії

0.5

0.5

>0.5

Критич.

5

Коефіцієнт фінансової стабільності

1.6

1.1

>1

Зниження

6

Коефіцієнт фінансового лівериджу

0.15

0.15

зменшен.

Норм.

7

Коефіцієнт загальної ліквідності

0.48

0.72

1

Позит.

Аналізуючітаблицю зведених даних ми можемо зробити загальний висновок про фінансовий станпідприємства. Вцілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно єплатоспроможним, з високим забезпеченням власними коштами, але коефіцієнтфінансової незалежності являється на межі критичного, ліквідність підприємстваза аналізуючий період підвищилась на 7%, фінансова стабільність підприємствазалишається на високому рівні, але за рік значно знизилась.

В аналізі можливосуміщати різні види групування даних. Для більш спрощеного аналізу підприємствавикористовують агреговану форму балансу

Методика розрахункупоказників агрегованого балансу.

1.  Основні засоби і інші позаоборотні активи. (сумарядків 010, 030, 035, 050, 055, 060 форми 1).

На поч.року: 54.4 тис.грн.

На кін.року: 109.68 тис.грн.

Значно збільшились матеріальні активи (будівлі, машини, устаткування,тощо), які є власністю підприємства, зі строком використання більше одногороку.

2. Швидкореалізуємі активи.     (сума  рядків  260,  270, 280,  290 форми 1).

На поч.року: 0.6+5.7+0.2=6.5 тис.грн.

На кін.року: 0.83+9.67+0.01=10.51 тис.грн.

На протязі року на підприємстві значно зросли грошові коштив касі, на рахунках в банках, в дорозі, грошові документи, тощо, що свідчитьпро покращення фінансового стану підприємства

2.  Дебіторська заборгованість.(сума рядків 160, 170,190, 200, 210, 220, 230, 240 форми 1).

На поч.року: 24.2+14.1=38.3 тис.грн.

На кін.року: 6.17+10.6=16.77 тис.грн.

Зменшення дебіторської заборгованості свідчить прозменшення боргів юридичних і фізичних обсіб перед підприємством, в тому числі зтовари, роботи, послуги строк оплати яких не настав, по векселям, авансам, порозрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами.

3.  Повільнореалізуємі активи (сума рядків 080, 090,100, 110, 130, 140, 165, 180, 300, 310 форми 1 ).

На поч.року: 10.2+7.7+68.2=86.1 тис.грн.

На кін.року: 1.73+18.46+0.3+266.12+0.71=287.32 тис.грн.

На підприємстві майже у три рази зросли активи, що маютьвелику схильність до труднощів пов’язаних з їх реалізацієюабо інкасуванням.

4.  Актив балансу. (рядок 330 форми 1).

На поч.року: 186.6 тис.грн.

На кін.року: 814.53 тис.грн.

Суми вкладень підприємства або економічні ресурси зросли в4.3 рази.

5. Збитки. (сума рядків 485і 490 форми 1 ).

На поч.року: не має.

На кін.року:102.72 тис.грн.

Збитки у звітномуроці склали 102.72 тис.грн.

6.   Заборгованість постачальникам.(сумарядків 425, 465, 475, 630, 640, 650 форми 1).

На поч.року: 80.3 тис.грн.

На кін.року:402.88 тис.грн.

Значнозбільшились зобов’язання перед постачальниками,строк погашення яких менше одного року.

7.   Заборгованість по бюджетним іпозабюджетним платежам. (сума рядків 670, 680, 690 форми 1).

На поч.року: 0.1 тис.грн.

На кін.року: немає.

Заборгованості побюджетним і позабюджетним платежам на підприємстві на кінець року не має.

8.   Заборгованість по витратам дооплати. (сума рядків 450і 700 форми 1).

На поч.року: не має.

На кін.року: 7.72тис.грн.

З’явилась кредиторська заборгованістьпідприємства перед юридичними і фізичними особами по оплаті праці і виплатідивідентів.

9. Інша заборгованість. (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 форми 1).

На поч.року: не має.

На кін.року: 8.11тис.грн

Виниклазаборгованість по отриманим авнсам, кредитам банків для робітниківпідприємстваі інша заборгованіть, яка не знайшла відображення в інших статтяхпасиву.

9.   Пасив балансу. (рядок 760форми 1).

На поч.року: 186.6 тис.грн.

На кін.року:814.53 тис.грн.

Власні засоби,зобов’язання перед кредиторами івласниками (сума залучених підприємством коштів), зросло більш ніж в чотирирази.

2.2.Аналіз платоспроможності підприємства.

В умовах ринковихвідносин платоспроиожність підприємства вважається найважливійшою умовою їхгосподарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризуєтьсяможливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання зарахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легкомобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статяях балансу,як грошові засобт, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція,розрахунки з покупцями та інші активи з третьго розділу балансу, що легко реалізуються.До складу платежів і зобов’язань входять зоборгованість по оплаті праці,короткотермінові та просрочені кредити банку, постачальники та інші кредитори іпершочергові платежі.

Найбільшмобільною частиною ліквідних коштів являються гроші і короткострокові фінансовівкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені ідебіторська заборгованіть. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить відсвоєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкостіплатіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, їїконкурентоздатністі, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.

Значно більшийстрок знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеногобудівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесенідо третьої групи. (див. табл. 5)

Відповідно на тригрупи поділяються і платіжні зобов’язання підприємства:

1.   заборгованість, строк оплатиякої вже настав;

2.   заборгованість, яку необхіднопогасити найближчим часом;

3.   довгострокова заборгованість.

Таблиця 5.

Групуванняпоточних активів по ступеню ліквідності.

Поточні активи На початок року(тис, грн.) На кінець року(тис, грн.) Грошові кошти 6.5 10.51 Короткострокоі фінансові вкладення - -

Усього по першій групі

6.5 10.51 Готова продукція - - Товари відвантажені - - Дебіторська заборгованість 39 36.27 Усього по другій групі 39 36.27 Виробничі запаси 10.2 1.73 Незавершене виробництво - 0.3 Витрати майбутніх періодів - - Усього по третій групі 10.2 2.03 Усього поточних активів 55.7 48.81

Оцінка рівняплатоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристикиліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхілного дляперетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільнимиє засобм в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін.Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати дляперетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літеретурівизначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку якихпроводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової таліквідної платоспроможності.

Поточнаплатоспроможність- це здібність до швидкого погашення своїх короткосрокових зобов’язань,але для цьго необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати врезультаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цьогонеобхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

Цей показникхарактеризує як відношення мобільних засобів до короткостороковоїзаборгованості. Він дає можливість встановити і якій крайності сума мобільнихзапасів покриває суму короткосрокових зобов’язань, і тим самим підтверджуєступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за своїкороткострокові зобов’язаня, тобто в значній мірі визначити платоспроможністьпідприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

Кп=(ряд150+ряд320-ряд120)/ряд750

Оптиимальнезначення для даного показника прийнято мати в межах від 1 до 1.5

Кп(п.р.)=(1322-70)/2760=1.4

Кп(к.р.)=(2380-86)/3320=1.4

для аналізуємогопідприємства значення коефіцієнта покриття дуже позитивне, виявлено лишенезначне зменшення на кінець року, тобто це свідчить про високу ступіньстійкості підприємства. Чим більше величина поточних активів по відношенню допоточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов’язання будуть погашені за рахунокіснуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов’язаннями дозволяє зробити висновокпро те, що підприємство має значний об’єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиціїкредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точкизору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів,відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов’язано з невмілим управлінням активами.

Не меншпопулярним показником платоспроможності є коефіцієнт абсолютної ліквідності

/>Ка.л.=          каса+грошові засоби 

                  (1+2)р.пасиву балансу

Оптимальнимзначення для даного коефіцієнту знаходиться в межах від 0.2 до 1.

Ка.л.(п.р)=2+102+200+166/2760=0.2

Ка.л.(к.р)=4+390+200+266/3320=0.27

Для нашогопідприємства цей коефіцієнт не дуже позитивний, воно може негайно погасити від20% до 27% короткострокової заборгованості, за рахунок наявних грошових засобіві коштів на рахунку у банках. Але на протязі року ми можемо прослідитипідвищення цього показника на 7%, це свідчить про збільшення ліквідних засобівдідприємства.

Загальнийкоефіцієнт платоспроможності (коефіцієнт загальної ліквідності) дає загальнепредставлення про ліквідність балансу підприємства

/>Кз.л.=            оборотні активи

                        всі позикові капітали

У нашому прикладізагальний коефіцієнт становить:

/>на початок року     Кз.л.=       1322        =0.48

                                 2760

/>на кінець року    Кз.л.     2380       =0.72

                          3320

Ймовірністьпогашення короткострокових зобов’язань тим більша, чим вищий цей коефіцієнт. У світовій практицівважається, що цей коефіцієнт повинен бути не меншим 1.0. Аналізуючі данепідприємство ми можемо прослідкувати тенденцію до підвищення даногокоефіцієнта.

На підставі данихпоказників неможливо безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства, так якданий процес дуже складний, і дати йому повну характеристику 2-3 показниками неможна. Коефіцієнти ліквідності- показники відносні і на протязі певного часу незмінюються, якщо пропорційно збільшуються чисельник і знаменник дробу. Сам жефінансовий стан за цей час може істотно змінитись, наприклад, зменшитьсяприбуток, рівень рентабельності, коефіцієнт обіговості, тощо. Тому для більшповної і об’єктивної оцінки ліквідностіможна використовувати наступну фокторну модель:

/>/>/>/>К лік.         =   поточні активи           балансовий прибуток  =  Х1*Х2

  балансовий прибуток       короткострокові борги

де, Х1- показник,що характеризує вартість поточних активів, на 1 гривну прибутку; Х2- показник,що свідчить про здатність підприємства погашати свої борги за рахунокрезультатів своєї діяльності. Він характеризує стійкість фінансів. Чим вищейого величина, тим краще фінансове становище підприємства.

Коефіцієнт грошової платоспроможності:

Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56;

Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59.

Таблиця 6.

ОП“Сузіря” 

за1997-1998роки

Засоби платежу 1997 1998 Платіжні зобов'язання 1997 1998 Каса 0,1 0,4 Короткострокові кредити — — Розрахунковий рахунок 30,75 32,531 Позики, не погашенні в строк — — Валютний рахунок — — Кредитори 55,46 55,582 Інші грошові кошти — — Інші пасиви — — Короткострокові фінансові вкладення — — ВСЬОГО 30,85 32,931 ВСЬОГО 55,46 55,582

 

Грошові кошти 30,85 32,931 Короткострокові кредити — — Готова продукція 14,532 10,097 Позики не погашені в строк — — Дебітори 4,511 19 Кредитори 55,46 55,582 Інші активи — Інші пасиви — — ВСЬОГО 48,893 62,028 ВСЬОГО 55,46 55,582

 

Грошові кошти, розрахунки та інші активи 35,361 51,931 Кредити під запаси і витрати — — Запаси і витрати 41,821 24,977 Позики не погашені в строк — — Кредитори 55,46 55,582 Власні обігові кошти 21,772 21,326 ВСЬОГО 77,182 76,908 ВСЬОГО 77,182 76,908

Кгп(1997)=30,85/55,46=0,56;

Кгп(1998)=32,931/55,582=0,59.

За період 1997-1998років, за який досліджувался коефіцієнт платоспроможності, він знизився на 0,08пункта, або платоспроможність зменшилась на 13,6% в порівнянні з початком цьогоперіоду. Цей показник свідчить, що на кінець періоду підприємство маломожливість погасити 59% своїх зобов'язаннь.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності:

1997Крп. = 48,893/55,46=0,88

1998К.р.п.= 63,028/55,582=1,12

Цей коефіцієнт не мавстабільної тенденції, тому, що не мало стабільної тенденції співвідношеннязасобів платежу та короткострокових зобов'язаннь. В 1997 році цей коефіцієнтзнизився на 10,2%, а в 1998 році він підвищився на 27,3% порівняно з 1997роком,тобто розрахункова платоспроможність за період, що досліджується збільшилась на15%.

З розрахунків, щопроведені вище можна зробити висновок, що підприємство має тенденцію дополіпшення показників платоспроможності. В кінці періоду підприємство призастосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїхзобов'язань, а при застосуванні, як засіб платежу, своїх виробничих запасів —покрити свої зобов'язання на 112%. Треба також сказати, що за всі два роки дослідженняпідприємство покривало на 100% не тільки свої зобов'язання, а й власні обіговікошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси.

2.3.Аналіз фінансової стійкостіпідприємства.

При аналізіфінансового стану підприємства необхідно знати про запас його фінансовоїстійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємстванеобхідно розбити на дві групи в залежності від об’єму виробництва і реалізаціїпродукції: змінні і постійні.

Змінні зтратизбільшуються чи зменшуються пропорційно об’єму виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії,палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці,відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.

Постійні затратине залежать від об’єму виробництва і реалізаціїпродукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальнихактивів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати науправління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства напочасовій оплаті і ін.

Постійні затратиразом з прибутком складають маржинальний доход підприємства.

Поділ затрат напостійні і змінні і використання показника маржинального доходу дозволяєрозрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки, яка необхідна для того,щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, алене буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю. 

Розраховуєтьсяпоріг рентабельності відношенням суми постійних затрат у складі собівартостіреалізованої продукції до долі маржинального доходу у виручці.

/>Поріг рентабельноті=постійні затрати в соб-ті реаліз-ї  прод-ї

                                доля маржинального доходу у виручці

Якщо відомий поріг рентабельності, то неважко підрахуватизапас фінансової стійкості (ЗФС):

/>ЗФС =  виручка – поріг рентабельності   *100

виручка

Таблиця 7.

Розрахунок порогурентабельності і запасу

фінансової стійкості підприємства.

Показник (тис.грн.) Минулий рік Звітний рік Виручка від реалізації за мінусом ПДВ, акцизів і іншого. 17967 34220 Прибуток 3290 6720 Повна собівартість реалізованої прод-ї 14677 27500 Сума змінних витрат 13132 25000 Сума постійних витрат 1545 2500 Сума маржинального доходу 4835 9220 Доля маржинального доходу у виручці (%) 26.90 26.94 Поріг рентабельності 5743 9230

Запас фінансової стійкості:

тис.грн.

 (%)

12224

68.0

24940

72.9

Як показує розрахунок на початок року необхідно було реалізуватипродукції на суму 5743 тис.грн., щоб покрити всі затрати. При такій вируцірентабельність рівна нулю. Фактично виручка склала 17967 тис.грн., що вищепорога на 12224 тис.грн., або на 68 %. Це і являється запасом фінансовоїстійкості. На кінець року запас фінансової стійкості значно збільшився, так якзменшилась доля постійних витрат в собівартості реалізованої продукції іпідвищився рівень рентабельності продаж від 16.45 до 17.68 %. Запас фінансовоїстійкості досить високий. Виручка ще може зменшитись на 72.9 % і лише тодірентабельність буде дорівнювати нулю. Якщо ж виручка стане ще меншою, топідприємство стане збитковим, буде “поглинати” власний і залучений капітал ізбанкрутіє. Тому необхідно постійно слідкувати за ЗФС, вияснити, наскільки близькийчи далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститись виручкапідприємства.

Залежність цихпоказників проілюстровано на малюнку 1.

/>/>Y, тис.грн.

/>/>40

/>/>/>35         запас фінансової

/>/>/>/>/>30           стійкості                                           прибуток

/>/>25                   

/>20                                                                  змінні затрати

/>/>15

/>/>/>/>10                               порігрентабельності

/>/>/>/>/>5

/>/>0                                                                    постійні затрити

                                  27           50                     100                      Х, %

Малюнок1.

Визначеннязапасу фінансової стійкості.

По осі абцисвідкладається об’єм реалізації продукції, по осі ординат- постійні затрати,змінні і прибуток. Перетин лінії виручки і затрат- і є поріг рентабельності. Вцій точці виручка дорівнює затратам. Вище за неї зона прибутку, внизу- зоназбитків. Відрізок лінії виручки від цієї точки до верхньої і є запас фінансовоїстійкості. Для характеристики джерел формуваннязапасів і витрат використовують декілька видів показників, що відбиваютьрізноманітний ступінь охоплення різних видів джерел:

наявністьвласних засобів, рівна різниці розміру джерел власних засобів і розміриосновних засобів і вкладень: ЕС= ИС-F;

Напідприємстві “Сузір’я” цей показник дорівнював:

1997рік— ЕС=60,299-38,577=21,722 (тис.грн)

1998рік— ЕС=70,05-48,724=21,326 (тис.грн)

наявністьвласних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, одержувана зпопереднього показниказбільшенням на суму довгострокових кредитів іпозикових засобів: ЕТ=(ИС+КТ)-F;

Так, як напідприємстві за весь час дослідження не було зовнішніх позикових коштів, то цейпоказник в своєму чисельному вираженні дорівнював попередньому.

За всі два рокидослідження фінансова стійкість  охарактеризована мною, як передкризова, алевона мала тенденцію до поліпшення. В 1998 році підприємству “не вистачило” 3тисячи 651 гривню швидколіквідних активів, щоб можна було охарактеризувати йогостійкість, як нормальну. Іншими словами в 1998 році підприємству необхідно булоабо збільшити вартість швидколіквідних активів або зменшити вартістьзобов”язаннь підприємства на 3,651 тис.грн.

Узагальнені показники фінансовоїстійкості показно у таблиці 8.

Таблиця 8.

Аналіз фінансової стійкості підприємства

“Сузір’я” за1998рік

Стій-

Кість

 Поточна

У короткостроко

вій перспективі

 У довгостроковій перспективі

Висн-

Овок

1 Абсолютна

Д>=RP+KO

33,331<55,582

Д>=RP+KO+K t

33,331<55,582

Д>=RP+KO+K t+KT

33,331<55,582

Не відповідає 2. Нормальна

RA>=RP+KO

51,931<55,582

RA>=RP+KO+K t

51,931<55,582

RA>=RP+KO+Kt+KT

51,931<55,582

Не відповідає

 3. Передк

ризова (мінімальна стійкість)

RA+Z>=RP+KO

51,931+24,977>55,582

RA+Z>=RP+KO+K t

51,931+24,977>

55,582

RA+Z>=RP+KO+Kt+KT

51,931+24,977>55,582

ВІДПО

ВІДАЄ

4. Кризова

RA+Z<RP+KO

RA+Z<RP+KO+K t

RA+Z<RP+KO+Kt+KT


Графічно динаміка фінансової стійкостівідображена на мал. 1.

/>

В заключеннянеобхідно узагальнити всі результата аналізу і зробити більш точний діагнозФСП, а також його прогноз на перспективу. Необхідно розробити також конкретніміроприємства, що дозволяють покращити фінансовий стан підприємства. Перш завсе це міроприємства, направлені на збільшення виробництва і реалізаціїпродукції, підвищення її якрсті і конкурентоздатності, зниження собівартості,рост прибутку і рентабельності, прискорення обіговості капіталу і більш повне іефективне використання виробничого потенціалу підприємства.

2.4.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА.

Напідставі проведеного в дипломній роботі аналізу фінансового стану можна зробитинаступний висновок:

В кінці періоду підприємствопри застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіхсвоїх зобов”язань, а при застосуванні, як засіб платежу, своїх виробничихзапасів — покрити свої зобов”язання на 112%. В 1997 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба   також сказати, що за всі три рокидослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов”язання, а йвласні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, тавиробничі запаси;

Показникліквідності балансу— Підприємство мало можливість розрахуватись з своїмиборгами тількі за умови своєчасних розрахункiв з дебiторами i сприятливоїреалiзацiї готової продукцiї, а також продажу у випадку потреби iнших елементiвматерiальних оборотних коштiв. Динаміка показника критичної ліквідностісвідчить про те, що підприємство на кінець 1998  мало можливість практичноповністю (на 93%)  з своїми зобов”язаннями за умови використання як засібплатежу грошові кошти та погашену дебіторську заборгованість;  коефіцієнтоборотності основних і оборотних коштів — розрахунки цього показника свідчать,що підприємство в 1996  виробляло продукції вартістю 1 гривня 32 копійки зоднієї гривні оборотних коштів, що вкладені в виробництво. Цей показник зроставз року в рік. В 1998 р  він вже дорівнював 1,66грн.  на одну гривню оборотнихактивів, що вкладені в виробництво приходилась одна гривня шістдесят шістькопійнок продукції, що була реалізована.

Аледеякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До таких показниківвідносяться:

— зростання кредиторської заборгованості — з 44,6 тис.грн. до 55,6 тис.грн.  Слідвідмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторськоїзаборгованості (з 1996 по  1998 роки) на 11тис.грн. за цей період зменшилсяперіод очикування погашення кредиторської заборгованості, який в 1998  становив362 дні в порівнянні з 626 днями в 1996 В кінці періоду підприємство призастосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїхзобов”язань, а при застосуванні, як засіб платежу, своїх виробничих запасів —покрити свої зобов”язання на 112%. В 1995 році ці показники  становиливідповідно 67% та 97%. Треба  також сказати, що за всі три роки дослідженняпідприємство покривало на 100% не  тільки свої зобов”язання, а й власні обіговікошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;

. Врезультаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що керівництвупідприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської забгованості.

Такяк кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається ззабргованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав,керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, щообумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очикування погашеннякредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.

Проведений аналіз фінансовогостану підприємства дав змогу виявити нераціональне використання чистогоприбутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини Статутного фондупідприємства  в 1997 році  за рахунок чистого прибутку є неправомірним. Чистийприбуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його нарозширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшеннявласних оборотних коштів.

Шляхи вдосконалення загальнихположень та методик аналізу:

Вивченнята аналіз доробок різних авторів по темі дипломної роботи показав, що наУкраїні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу фінансового стану.Незгода в тлумаченні окремих показників та в визначенні граничних величин урізних авторів не дає можливості однозначно застосувати методику дослідженняданої теми. На мій погляд визріла необхідність до складання такої методикианалізу. Наявність розробленої методики дала б можливість співставлятирезультати аналізу проведеного на різних підприємствах різними виконавцями.

 Методирозрахунку показників балансової ліквідності, платоспроможності, та фінансовоїстабільності в методиках слід викласти більш детально та спрощено. Це дастьзмогу в подальшому розробити спеціалізовану програму для використаннякомп(ютерної техніки в аналізі фінансового стану.

Розробкапрограмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву підприємства проводитищомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробкиобгрунтованих управлінських рішеннь.

РОЗДІЛ 3.

МЕТОДИКА АУДИТУФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІ.

3.1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІПІДПРИЄМСТВА.

 

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірностібухгалтерської звітності підприємства. Ауди­тор при цьому керується Положеннямпро організацію бух­галтерського

обліку і звітності в Україні, а такожІнструк­цією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженоюМінфіном.

Підприємство складає місячну, квартальну ірічну бух­галтерську звітність, у якій відображаютьсявсі активи і па­сиви, які має власник.

При формуванні облікової політики підприємці можуть вибирати длязастосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю першихза часом закупок (ФІФО); за собі­вартістю останніхза часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничізапаси, товари у обліку оцінюються за витратами на їхвиробництво або прид­бання.

Оцінка запасів за методом ФІФО грунтується на припу­щенні, щоматеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовностізакупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю — в про­даж),повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуваннямвартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, щоперебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду,провадиться за фактич­ною собівартістю останніх за часом закупівель, а дособівар­тості реалізованої продукції (робіт,послуг) включається вар­тість зроблених раніше за часом закупівель.

Метод ЛІФО грунтується напротилежному припущенні методу ФІФО, тобто ресурси,які надійшли першими у ви­робництво (продаж), оцінюються за собівартістюостанніх за послідовністю часу закупівель їх. При застосуванні цього методуоцінка матеріальних ресурсів, які перебувають узапасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фак­тичноюсобівартістю зроблених

раніше за часом закупівель, а дособівартості реалізованої продукції (робіт, послуг)вклю­чається вартість пізніших за часом закупівель.

Аудитор, перевіряючидостовірність відображення у звіт­ності залишків товарно-матеріальних цінностейна кінець. звітного періоду, встановлює, наскільки на підприємстві дот­римуютьсяобраної обліковоїполітики.

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє пра­вильність оцінкистатей бухгалтерського балансу та фінансо­воїзвітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряю щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. Доскладу капітальних вкладень належать витрати набудівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та іншікапітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів,облігацій, внески до статутних фондів інших підпри­ємств) підприємства оцінюютьу балансі за фактичними вит­ратами. Величину цих витрат та їх фінансуванняаудитор перевіряє за даними рахунків «Капітальні вкладення»,«Довго­строкові кредити банків», «Довгострокові позики» таін.

Основні засоби підприємства — це сукупністьматеріаль­но-речових цінностей, що діють у натуральній формі протя­гомтривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничійсфері. До них належать також капіталь­ні вкладення у багаторічні насадження, наполіпшення зе­мель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і ворендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильністьвідображення їх у балансі (ф. № 1) ізвіті про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) заданими рахунку «Основні засоби».

Нематеріальні активи перевіряються аудитором за дани­ми однойменногорахунку бухгалтерського обліку.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покуп­ні напівфабрикатиі комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичноювартістю. Даваль­ницьку сировину відображають за балансом,цінами, вказани­ми у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціназменшилась або коли вони застаріли чи часткововтратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінецьзвітного періоду за ціною можливої реалізації, якщовона нижча від первісної вартості заготівлі(придбання), з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-госпо­дарськоїдіяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунківбухгалтерського обліку «Матеріали», «Ма­лоцінні ішвидкозношувані предмети», «Товари», «Готова продукція»та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями іпідрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку ізвітності відображають у сумах, звіре­них взаємно і оформлених відповіднимиактами. Аудитор пере­віряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерськогообліку «Розрахунки з постачальниками іпідрядчиками», «Розрахунки з покупцями та замовниками»,«Розрахунки по претензіях», «Розрахунки з різними дебіторами ікредиторами» та ін.

Курсові різниці за операціями у іноземних валютах виз­начаються якрізниця між оцінкою валютних активів та па­сивів на дату відображення їх убухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку (надходженняабо сплати коштів) за курсом Національного банку Україниі відображаються у прибутках і збитках окремо.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції,робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалі­зації вцінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами навиробництво та реалізацію. У тор­говельних організаціях виручка від реалізації є сумою тор­говельних надбавок, знижок і націнок нареалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку(збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті профінансові результати та їх використання (ф. № 2) заданими аналітичних і син­тетичних регістрів на рахунку«Прибутки і збитки», Голов­ної книги,рішень зборів засновників та ін.

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяцяпоточного року, тому аудитор перевіряє правильність їхоформ­лення та відображення на рахункахбухгалтерського обліку. За результатами такої перевіркиаудитор може зробити вис­новок про достовірність даних бухгалтерського обліку ізвітності на підприємстві. Достовірність звітності,що публікуєть­ся, підтверджується аудиторською організацією, аудитором.

Організація бухгалтерськогообліку на підприємстві пок­ладена на головного бухгалтера відповідно донормативних документів про бухгалтерський облік. Аудитором встанов­люється, чиє в бухгалтерії розподіл обов'язків між окреми­ми працівниками і структурнимипідрозділами бухгалтерії, наявність плану удосконалення обліку відповідно дорозвит­ку технічного прогресу на підприємстві. Одночасно переві­ряють, якпідвищується професійна і ділова кваліфікація працівників обліку. Аудитор такожвизначає відповідність. фактичної наявностіпрацівників обліку штатній чисельності, укомплектованість і плинністьпрацівників обліку, додер­жання трудової дисципліни. Одночасно з перевіркоюрівня методичної роботи аудитор з'ясовує, чипроводяться семі­нарські заняття з працівниками щодо удосконалення обліку, чизабезпечені працівники обліку необхіднимиінструктив­ними і законодавчими актами і спеціальною літературою з питаньобліку, контролю, економічного аналізу, застосуван­ня обчислювальної техніки.

Аудитор також з'ясовує, чи ознайомлені працівники бух­галтерського облікуз усіма ділянками роботи з обліку діяль­ності підприємства і чи можуть вони взаємозамінятися, а також перевіряє організаціюраціоналізаторської роботи се­ред працівниківобліку. Окремо вивчає питання, як молоді кадри висувають на відповідальніділянки облікової роботи.

Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її по­дання вищійорганізації і відповідним державним органам провадиться аудитором на підставінормативних актів про бухгалтерські звіти і баланси. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як напідприємстві виконуються зауважен­ня податкових служб, пропозиції і рішення вищої організа­ції, фінансових органів, банків щодо поточної іперіодичної звітності, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балан­су,зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Вста­новлюється реальністьбалансу, повнота і своєчасність про­ведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків,дебіторської і кредиторськоїзаборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Переві­ряючизвітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної ірічної бухгалтерської та статистичної звітності.Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійсню­ються аналіз і затвердженнязвітності структурних підроз­ділів, чи обговорюєтьсяпоточна і річна звітність на вироб­ничо-технічних нарадах, зборах засновників іакціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподілприбутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів.

Аудитором вивчаються всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство відмісцевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовують, що зроб­ленокерівником підприємства для усунення недоліків і по­ліпшення фінансово-господарської діяльності.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерсько­го балансу (ф. № 1), звіту про фінансові результати та їхвикористання (ф. № 2) і звіту про фінансово-майновий стан підприємства(ф.№ 3) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує. що для такої перевіркиаудитору необхідно скласти спеціаль­ну таблицю взаємозв'язків показників, яківідображені у звіт­них формах. Орієнтовна форма кореспонденції показників річного фінансового звіту підприємстваподана у табл. 9.

Таблиця 9.

Перевіркавзаємної погодженості показників

фінансової звітності підприємства за 1999 р.

№ пор.

Показники, які зіставляються

Показники, з якими зіставляються

Баланс підприємства (ф. Л61)

1

Рядок 010 «Основні засоби — залишкова вартість», графи 3 «На початок року» і 4 «На кінець року»

Форма № 1, рядок 012 «Основні засоби — первісна вартість» мінус рядок 011 «Основні засоби — знос», графи 3 «На початок року» і 4 «На кінець року»

2

Рядок 012 «Основні засоби — первісна вартість», графи 3 «На початок року» і 4 «На кінець року»

Форма № 3, рядок 440 «Підсумок наявності та руху основних засобів»

3

Рядок 305 «Витрати а незакінченого капітального ремонту», графа 4 «На кінець року»

Форма № 3, рядок 490 «Витрати на ремонт основних засобів — капітальний» мінус рядок 485 «Амортизація на капітальний ремонт» і мінус із форми № 1 рядок 445 «Амортизаційний фонд — на капітальний ремонт», графа 3 «На початок року»

4 Рядок 481 «Прибуток, використаний у звітному році», графа 4 «На кінець року» та ін. Форма № 2, сума рядків 200 — 260 розділу 11 «Використання прибутку»

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати та їх використання»

5

Рядок 050 «Результат від реалізації», графа 4 та ін.

Форма № 2, сума рядків 015 «Податок на додану вартість», 020 «Акцизний збір», 040 «Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)» мінус рядки 010 «Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)» і 011 «Державне регулювання цін»

5 Рядок 050 «Результат від реалізації», графа 4 та ін. Форма № 2, сума рядків 015 «Податок на додану вартість», 020 «Акцизний збір», 040 «Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)» мінус рядки 010 «Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)» і 011 «Державне регулювання цін»

Форма № 3 «Звіт про фінансово-майновий стан підприємства»

6 Рядок 595 «Наявність власних оборотних коштів» порівнюється з рядком 590 «Норматив власних оборотних коштів» та ін.

Форма № 1, сума рядків 490 «Всього по розділу 1 „Джерела власних і прирівняних до них коштів“ і 530 „Всього по розділу 11 “Довгострокові та інші пасиви», графа 4 «На кінець року», мінус рядки 070 «Всього по розділу 1 „Основні засоби та інші позаоборотні активи“, 300 „Використання позичкових коштів“, 330 „Збитки минулих

Років“, 340 „Збитки звітного року“, графа 4 „На кінець року“

Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, івиявив певні розбіжності, він разом з го­ловним бухгалтером підприємствавстановлює їх причини. При потребі до звітностікерівництвом підприємства вно­сяться необхіднікорективи. Переконавшись у достовірності фінансовоїзвітності, яка складена за даними бухгалтерсько­го обліку, підтвердженогопервинною документацією прогосподарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність їїскладання.

3.2.АУДИТ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА.

         

Бухгалтерський балансявляється одним з головних джерел при проведенні аудиту фінансового станупідприємства. Зважаючи на велику кількість статей балансу необхідно виділитирохрахунки по заробітній платі, так як це одна з головних статей балансу, томущо на кожному підприємстві, незважаючі на форму власності, ця стаття обов’язково заповнюється.

Аудит оплати праціпочинається з перевірки розрахунків з робітниками і службовцями ОП «Сузір’я» по оплаті праці з встановленнямвідповідності показників аналітичного обліку по рахунку 70 з записами вголовній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж дату. Для цьогозвіряється сальдо по рахунку 70 на перше січня  1998 року в Головній книзі і вбалансі підприємства.

В балансі по рахунку 70розгонуте сальдо: кредитовое, відображає заборгованість підприємства робочим іслужбовцям по зарплаті, і дебетовое, відображає заборгованість працівниківперед підприємством, що свідчить про погану організацію розрахунків зробітниками. Сума по дебету баланса дорівнює 0.00 тис.грн., по кредиту вонарівна 7.72 тис.грн.     

          Контрольна звірка показала,що ці суми співпадають з даними Головної книги. В самій же Головній книзізнайдено багато виправлень; бухгалтер по оплаті праці пояснює це неточністюпідрахунків ще в первинних документах (всі виправлення підписано бухгалтером).

          Упевнившись, що даніГоловної  книги і баланса співпадають можна продовжити подальшу звірку. Дляйього порівняємо дані Головної книги і зводом нарахувань і уримань. (Табл. 10).

Таблица 10.

Відповідність зоборгованості пооплаті праці

 зазначеній в розрахунково-платіжних

відомостях і Головній книзі.

Місяць. Числиться по зводу нарахувань і утримань, грн. Числиться по Головній книзі, грн. Відхилення. Січень 3.701 3.701 Лютий 3.700 3.701 +0.001 Березень 3.720 3.720 Квітень 3.710 3.710 Травень 3.701 3.703 -0.002 Червень 3.701 3.701 Липень 3.906 3.906 Серпень 4.510 4.510 Вересень 4.479 4.479 Жовтень 5.128 5.128 Листопад 5.128 5.128 Грудень 5.127 5.127

                                                

Існуючі невідповідностібухгалтер пояснити не може (просто описка).

В розрахунково-платіжнійвідомості по графам утримання показані відрахування у Пенсійний фонд,профсоюзні внески і прибутковий податок;проценти відрахувань нараховано правильно, їх суми співпадають з данимирозрахункових листів по кожному працюючому (пільги по прибутковому податку визначенівірно).

Платіжні відомості нааванс аудитору представлені не були: аванси вже давно не платять.

Дані про нарахованузарабітну плату в розрахунково-платіжній відомості а також дані платіжноївідомості на заробітну плату і розрахункових листів по кожному працюючомуспівпадають. Розписки в отриманні нарахованих сум присутні, всі підписи різні.

Книгу обліку депонованоїзаробітної плати аудитору не представили.

При перевірціперіодичності і своєчасності виплати заробітної плати встановлено, що нарахуваннязаробітної плати виконувалось своєчасно, а її виплата іноді затримується по об’єктивним причинам: грошові кошти на рахунок ОП «Сузір’я» деколи своєчасно не надходять.

Не дивлячись на певнінедоліки у обліку, розрахунок з бюджетом проводиться правильно, проценти занесвоєчасність сплати нараховані правильно.

Взявши випадково декількаособистих справ, робимо висновок, що інформація про дату найма і ставках оплатипраці присутня, підвищення оплати праці оформлено наказами керівника,бухгалтера цією інформацією керуються для нарахування і утримань із заробітноїплати.     

          Так як відпустки напідприємстві надаються нерівномірно, на підприємстві повинен бути створенийрезерв на оплату відпусток, що зафіксовано в обліковій політиці. Однакаудитором він виявлений не був. Бухгалтер пояснює це відсутністю грошовихкоштів.

          Наступним етапом являєтьсяперевірка табелів обліку робочого часу. Можна зробити висновок, що випадківвключення в них підставних осіб не має, так як в табелях обліку робочого часупризвіща співпадають з даними обліку особового складу. Випадків повторногонарахування сум по раніше оплаченим первинним документам, повтору одних і тихже осіб у кількох розрахунково-платіжних відомостях не знайдено.

При перевірці первиннихдокументів аудитор виявив наступні недоліки:

          -не на всіх лікарнянихлистах стоять розбірливі печатки медичних закладів;

          -в нарядах на підряднуроботу не заповнена графа “Параграф єдиних норм і розцінок”;

          -в 1 із нарядів на підряднуроботу (індивідуальному) не проставлено шифр синтетичного обліку;

          -в розрахунку відпускнихнеправильно нараховано суму до виплати (арифметична помилка).

Зважаючі на перерахованінедоліки можна зробити висновок про досить несерйозне відношення до веденняпервинної документації на ОП «Сузір’я».

3.3.АУДИТДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКОЇ

ЗАБОРГОВАНОСТІ.

На сучасному етапіУкраїна переживає економічний кризис,

який має всеоб’ємлючий характер.  Одним із атрибутівекономічної кризи являється кризис платежів, який проявляться у тому,  щопідприємства не здійснюють  платежі одне одному за товари,   работи і  послуги.Цей  процес супроводжується ростом дебіторсько-кредиторської заборгованостіпри  розрахунках  між  суб’єктами підприємницької діяльності.  За 1997р.  за даними Мінстата сума  кредиторськоїзаборгованості досягла 1, 6 мільярда гривен  (що більше  всього ВВП за той жеперіод),  а дебіторської — 1, 2 мільярда гривен. Однк,  одна з найзначнійшихчастин цих  неплатежів у дійсності сплачена у тіньовому секторі.  За  даними НБУ об’єм неповернутої готівки  у банк досяг160 мільйонів гривен.

/>    Говорячи  про причини неплатежів,  слід звернути увагу нате, що в кінці 1996 року у виробничих запасах було зосереджено  52,7% оборотнихзасобів, і 72,7% ВВП за цей період було поглинуто за рахунок  збільшенням запасів ТМЦ.  Постійно зростаюче   переливання  оборотних засобів у запаси — цебезумовно суттєва причина росту кредиторської заборгованості.  В цих запасах заховано збитковість підприємств Укрїини.  На збільшення  запасів такожвпливають інфляційні очікування.  Ймовірно, що значна доля того,  що числитьсяв  запасах, у дійсності  давно перероблена і  не  один раз   продана,  і все втому ж безподатковому секторі.  А гроші за ці запаси дійсно ,  реально несплачені.  Частина з „тіньових “  коштів недоотримана бюджетом, звідси ще одна причина неплатежів вцілому.

    Кредиторська заборгованістьскладається  із  боргів  підприємства іншим підприємствам,  організаціям абоокремим особам,   наприклад, постачальникам — за отримані,  але не оплаченісировину і  матеріали, підрядникам — за виконані роботи і  надані   послуги,  які також не оплачені.  Кредиторами можуть виступати і окремі  особи, якімпідприємство за що небудь заборгувало грошові суми,   наприклад,  утрималоаліменти,  але ще не перерахувало  їх  отримувачам.

Заборгованість поутриманим,  але ще не перерахованим сумам податків також разглядається, яккредиторська  заборгованість. Тимчасову нехватку засобів підприємство покриваєза рахунок  банківських кредитів — так виникає ще один вид кредиторської заборгованості підприємств.

  Дебіторськаязаборгованість складається з боргів перед підприємствами покупців — завідгружену їм,  але не оплачену ними  продукцію,  наприклад,  сировину іматеріали,   а  також  із  боргів  перед підприємством замовників — запопередньо сплачені і  не виконані  роботи і не надані послуги.

    Підприємство може  одночасно матикредиторську і  дебіторську заборгованості.  Покривати одну заборгованістьіншою  забороняється.  Дебіторська заборгованість показується в  активі,  кредиторська — в пасиві бухгалтерского баланса.

    Мета і задачи аудитудебіторсько-кредиторської заборгованості-

це виявлення подібних недоліків, якщо вони мають місце в балан-

сі; визначення  достовірноїінформації про  дебіторсько-кредиторську заборгованість і перевіркаправильності її віднесення  з метою недопущення безпідставного зменшенняоподаткованого  прибутку підприємств, тобто,    перевірка  законності операцій  з дебіторсько-кредиторською заборгованістю.

    Призначення аудиту дебіторсько-кредиторськоїзаборгованості — допомогти підприємству сформулювати рекомендації і  визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахунковихоперацій,  але і фінансового положення підприємства.  А в державних масштабах з’являється можливість ліквідувати ланцюгнеплатежів, тобто  обминути платіжну кризу.

Дебіторська і кредиторська заборгованість може виникати  врезультаті здійснення розрахунків, які по своїй  економічній суті поділяються:

— розрахунки по товарним операціям(рахунки 45, 60, 61, 62, 63);

— розрахунки по фінансовим зобов’язанням (рахунки 65, 68, 69);

— розрахунки з працюючими (рахунки70/2, 71, 72, 73, 76).

Якщо підприємствозастосовує касовий метод визначення моменту реалізації, облік відвантаженої продукціїїпо фактичній собівартості, а також закінчених і прийнятих у встановленомупорядку етапів робіт в сумі фактичниїх витрат здійснюється по дебету рахунка 45«Товари відвантажені, виконані роботи  і послуги», де і виникає ДЗ поперерахованим фактам.  КЗ  на  рахунку 45 бути не повинно.

Якщо підприємствозастосовує метод визначення моменту реалізації по факту відвантаженнявласності, облік відвантаженої продукції, виконаних робіт і наданих послугведеться на рахунку 62 „Розрахунки з покупцями і замовниками“. ДЗвиникає по відвантаженій, але не оплаченій продукції, по виконаним і наданим,але не сплаченим послугам. КЗ виникає при попередній оплаті, отриманій відпокупця і замовника, а також по повернутій покупцями оплаченої ними продукції.

На рахунку 60 »Розрахунки з постачальниками і підрядниками" ДЗ виникає попопередній рпліті постачальнику за непоставлення ТМЦ (матеріали в дорозі). КЗвиникає по отриманим від постачальника, але не оплачених йому ТМЦ, поневідфактурованим поставкам.

На рахунку 62 «Розрахункипо авансам» ДЗ виникає по сумам виданих постачальникам і підрядчикамавансів, КЗ — по сумам отриманих від покупців і замовників авансів. 

На рахунку 63«Розрахунки по претензіям» ДЗ виникає по виставленним, але несплаченим претензіям, по штрафам, пеням, неустійкам, по помилково знятим зрозрахункового рахунка сумам. КЗ виникає по отриманим  претензіям,  попомилково зарахованим на розрахунковий рахунок сумам.

На рахунку 70«Розрахунки по оплаті праці» субрахунок 2  «Депонованазарплата» КЗ  (депонентська заборгованість)  виникає по сумам не виданоїдепонованої заробітної плати. ДЗ на рахунку  70  бути не повинно.

На рахунку 71«Розрахунки з підзвітними особами» ДЗ виникає по сумам, виданим підзвіт, по яким не дано звіту. КЗ виникає по сумам перевитрат підзвітної особи,не відшкодованих йому на дату складання балансу.

На рахунку 72«Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків» ДЗ виникає посумам, що підлягають відшкодуванню з винних осіб за  недостачу грошових коштіві ТМЦ,  а також порчу (брак, лом) і збитки (від простоїв,   неправильних витратпідзвітних сум, штрафи,  пені,  неустійки) і по іншим  сумам збитків,відшкодованим по закону винними особми.  КЗ виникає тоді, коли нестачу віднеслина винну особу, але потім суд відмовив по утриманню з неї. КЗ по рахунку 72бути не повинно.

 На рахунку 73«Розрахунки з робітниками і службовцями по інших операціях» ДЗвиникає по сумам, наданим для розрахунків за товари, які придбані в кредит, поссудам на індивідуальне житлове будівництво, по ссудам на будівництво садовихбудинків,  по ссудам молодим сім’ям.Сальдо  по рохунку 73 повинно бути дебетовим. КЗ означає надлишкові внески напогашення боргів, ці суми потрібно повернути особам, які помилково сплатили їхпідприємству.

На рахунку 76«Розрахунки з дебіторами и кредиторами»  ДЗ виникає по сумамналежащих підприємству платежів від кооперативних і суспільних підприємств попроданим основним засобам, по нарахованій квартплаті і внескам батьків вдитячих дошкільних установах, по орендній плате за надані в оренду нежтловіприміщення. КЗ виникаэ  по сумам, утриманим із зарплати  робітніків, по виконавчим листам,транспортним і профсоюзним організаціям.

    На рахунках 65,  68,  69 ДЗвиникає по переплаті,  КЗ -  по  заборгованості відповідно позабюджетниморганізаціям,  бюджету  і органам соцстраху.

Всю ДКЗ можна згрупуватиза видами:

1.  Виправлена або  нормальна,обумовлена порядком розрахунку.

2. Невиправдана або  просрочена, якуможна поділити на:

— реальну до отримання;

— безнадійну до отримання.

3.  Спірна.

Мета аудита ДКЗ – цепідтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку ДКЗ узвітності, тобто у балансі підприємства.

 Задачи, що стоять передаудитором наступні:

-    оцінити системувнутрішнього контроля за ДКЗ,  для чого необхідно визначити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських роцедур;

-    виявити данні,які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;

знайти слабкі сторониконтролю і вказати їх  у листі керівництву підприємства-клієнта;

-    скласти  програмуі методику проведення аудиту ДКЗ;

-    здійснити аудит ДКЗ;

-    видатикваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо;

Джерелами інформації дляпроведення аудиту ДКЗ являються:

1.Нормативні документи поаудиту,  перераховані у розділі 1.

2.Річна і квартальназвітність:

— баланс Ф N1;

— зведена ДКЗ Ф N1-Б;

— аналітична відомість-розшифровкаДКЗ к Ф N1-Б;

— розрахунки і декларації.

3.  Головна книга.

4.  Касова книга.

5.  Регістри синтетичногоі  аналітичного обліку:

— ЖО N6, 7,  8,  10,  11;

— відомості N 7,  8,  16;

— розроблена таблица N5«Підсумок по нарахованій, виданій і утриманій зарплаті»;

— розроблена таблица N1«Розрахунок розподілу зарплаты і відрахувань по шифрам виробничихзатрат».

6.Первинні документи заперіод.

Об’єктами аудиту ДКЗ являються сама заборгованість по  товарнимопераціям, по фінансовим зобов’язанням і порозрахунках з працюючими; стан розрахунково-платіжної  дисципліни  напідприємстві; стан організації обліку ДКЗ при журнально-ордерній формібухобліку.

Методи контролю, щозастосовуються при аудиті ДКЗ,  наступні:

1.  Нормативно-правове регулювання,тобто визначення законності заборгованості,   правомірності  господарських операцій,  в результаті яких вона виникла.

2.  Документальний, тобто перевіркадокументального  підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрівсинтетичного і аналітичного обліку у співставленні з даними первиннихдокументів, контрольні співставлення, розрахункові перевірки, тощо.

3.  Фактичний, тобто інвентаризаціяДКЗ.

При аудиті ДКЗ ОП «Сузір’я» на підставі балансу (форма №1) необхідно співставити статтібалансу з відповідними оборотними відомостями по кожному рахунку:

-рядок 170 і 630 зоборотною відомістю по рахунках 62, 76;

-рядок 195 і 665 зоборотною відомістю по рахунку 67;

-рядок 200 з оборотноювідомістю по рахунку 68;

-рядок 210 з оборотноювідомістю по рахунку 73;

-рядок 680 з оборотноювідомістю по рахунку 65;

-рядок 700 з оборотноювідомістю по рахунку 70;

-рядок 720 з оборотноювідомістю по рахунку 71, 76.

Співставляється кінцевийзалишок дебетовий або кредитовий на початок року і на кінець грудня минулогороку.

3.4.АУДИТ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

Кінцевийфінансовий результат діяльності підприємства- це балансовий прибуток абозбиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт,послуг, іншої реалізацій, жоходів і витрат від позареалізаційних операцій.

Фінансовийрезультат діяльності підприємства характеризують також показники виручки(валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.

Виручка відреалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві,повернення авансованих на виробництво коштів підприємства у грошову готівку іпочаток нового витка у обігу коштів. Після вирахування із виручки відреалізації продукції суми податку на добавлену вартість і витрат на виробництвореалізованої продукції будемо мати чистий результат (прибуток або збиток) вілреалізації.

Показникифінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання напідприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показникиефективності господарювання- показники рентабельності. Відношення балансовогоприбутку до середньої вартості основних засобів і обігових коштів визначаєзагальну рентабельність.

В умовах ринковоїекономіки основу економічного розвитку підприємства становить прибуток.Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої і фінсової діяльностіпідприємства як самостійного товаровиробника. Прибуток є основним показникомефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності.

Зростанняприбутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства,здійснення розширеного відтворення і задоволення соціальних і матеріальних потребтрудових колективів. За рахунок прибутку виконуються також зобов’язання підприємства перед бюджетом,банками та іншими контрагентами. Тому при аудиті прибутку вивчаються як факториформування, так розподілу прибутку.

Аудит фінансовихрезультатів включає кілька етапів.

1. Визначенняприбутку від реалізації товарної продукції. Прибуток від реалізації продукціїта іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізаціх удіючих цінах без ПДВ і затратами на виробництво і реалізацію продукції іматеріальних цінностей. У собівартість продукції привизначенні прибуткувключають: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування на повне відновленняосновних засобів, виплати на оплату праці, відрахування на державне соціальнестрахування, відрахування по обов’язковому медичному страхуванню, платежі по обов’язковому страхуванню майна, плата попроцентах за короткострокові кредити банку, крім процентів за просроченіпозики, витрита по всім видах ремонтів та інші затрати на виробництво іреалізацію продукції.

У собівартістьпродукції не включаються такі виплати у грошовій і натуральних формах:матеріальна допомога, виплата за підсумками роботи за рік, оплата додатковихвідпусток, що надаються за рішенням трудового колективу, розмір яких непередбачено законодавством, одноразові допомоги працівникам, які виходять напенсію, доходи (дивіденди), що сплачуються по акціях трудового колективу івнесках членів трудового колективу у майно підприємства, а також інші виплати,котрі проводяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженніпідприємства.

2. Визначеннясуми балансового прибутку. Балансовий прибуток –це сума прибутку від реалізаціїпродукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій,зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) відпозареалізаційних операцій включаються: доходи, отриманні від участі у спільнихпідприємствах, від здавання майна в оренду, дивіденди по акціях та інших ціннихпаперах, що належать підприємству, суми одержані у вигляді економічних санкційі відшкодуванню збитків, інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньоне пов’язані з виробництвом іреалізацією продукції.

При цьому суми,що внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства, відносятьсяза рахунок прибутку, що залишився у розпорядження підприємства. До зазначенихсанкцій належать внески до бюджету прибутку, одержаного в результаті порушеннядержавної дисципліни цін, недотримання стандартів і технічних умов, штрафів урозмірі незаконно отриманого прибутку, а також суми фінансових санкцій,утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату платежів добюджету та інші види санкцій.

Ключовим питаннямаудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної сумибалансового прибутку. Аудитор перш за все має оцінити вплив прогресивнихфакторів формування прибутку- зниження собіваотості продукції, підвищенняякості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не єзаслугою підприємства- завищення цін, тарифів, порушення встановленихстандартів, тощо.

3. Визначеннявеличин балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню. Балансовий прибутокпри цьому корегується таким чином: збільшується (зменшується) на сумуперевищення (зниження) витрат на оплату праці персоналу підприємства, зайнятогоу основній діяльності, у складі собівартості реалізованої продукції порівняно зїх нормативною величиною, зменшення на суму рентних платежів, що вносяться добюджету із прибутку в установленому порядку, зменшення на суму дивідендів, отриманихпо акціях та інших цінних паперах, які належать підприємству, зменшення на сумудоходу, одержаного від пайової участі у спільних підприємствах. Крім того суми,внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства за рахунокприбутку, залишеного у розпорядженні підприємства, при оподаткуваннівиключаються із складу витрат від позареалізаційних операцій.

4. Визначеннявеличини податку на прибуток (доход), що належить сплті до бюджету. Аудиторкористується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, якінадаються суб’єктам підприємницькоїдіяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткуванняприбутку, податок на додану вартість, та інші обов’язкові податки і платежі дореспубліканського і місцевих бюджетів, а також нормативні документи з цихпитань, видані Міністерством фінансів України.

Ставки податківдля окремих видів платників диференційовані. Законодавством визначаєтьсясистема пільг при оподаткуванні. 

Так, орендніпідприємства, утворені на базі державних підприємств та їх структурнихпідрозділів, зменшують суму податків на величину орендної плати (завирахуванням амортизаційних відрахувань, що входять до її складу). Такезменшення податку відноситься на відповідний бюджет залежно від належності підприємстваі стосовно розподілення ставки податку між бюджетами.

5. Визначення ірозподілення чистого прибутку, що залишився в розпорядження підприємства.Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовимприбутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг.Напрямки використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно.

Найбільш поширеніна практиці напрямки використання прибутку показано на табл.№ 3.

Узагальнюючухарактеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки аудиторвизначає за величиною чистого прибутку і фінансовим становищем. Важливо нетільки отримати як найбільший прибуток, але і використати прибуток, щозалишився у розпорядженні підприємства, для оптимального співвідношення темпівнауково-технічног, виробничого й соціального розширеного відтворення. Удинаміці темпів зростання власних коштів підприємства проявляються успіхі абонедоліки розвитку підприємства.

Аудитор дляоцінки загального рівня диниміки фінансових результатів діяльності за данимизвітного балансу підприємства складає аналітичну таблицю.

Таблиця№ 11.

Аналіззагальних показників фінансових результатів підприємства за 1998 рік.

Показники За минулий звітний період За звітний період В % до базових показників Виручка від реалізації продукції без ПДВ 1284.4 1549.5 120.6% Затрати на виробництво реалізованої продукції 987.12 1114.52 112.9% Прибуток від реалізації продукції 297.28 434.98 146.12% Результати від іншої реалізації 43.06 58.52 135.9% Сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій 12.1 16.5 136.36% Балансовий прибуток 352.35 504.06 143.06% Чистий прибуток 211.41 302.44 143.06%

Приведені втаблиці дані дозволяють аудитору зробити висновок, що підприємство у своїйдіяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючи з результатомфінансової діяльності підприємства за 1998 рік з аналогічним періодом 1997 рокуустановлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 120.6%, призростанні витрат на виробництво цієї продукції на 112.9%, що дозволяє збільшитиприбуток від реалізації продукції на 146.12%, а з урахуванням виручки від іншоїреалізації, доходів від позареалізаційних операцій, балансовий і чистийприбуток збільшилися на 143.6%.  Таким  чином, прибуток зріс за досліджуванийперіод завдяки зростанню виручки від реалізайії і зниженню затрат навиробництво цієї продукції.

3.5ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

АУДИТУ

Документальне оформлення аудиту складається з двох видівдокументів: робочих і підсумкових.

Підсумкова документація включає в себе:

-аудиторський висновок;

-документацію, яка передається замовнику.

Аудиторський висновок являється обов’язковим   компонентом підсумкової документації.

Робочі  документи  — це записи,  в яких аудитор фіксує використаніпроцедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесіаудиту. Робочі  документи повинні включати в себе всю  інформацію, яку аудиторвважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердититі підсумки, які він приводить у своєму висновку.

Робочі  документи повинні виконувати наступні функції:

     — забезпечити обгрунтування аудиторського висновку і бутивідповідними загальноприйнятим;

     — забезпечувати регістрацію планування і виконання аудиту;

     — полегшувати процес керівництва і контролю якості;

     — підтримувати методичний підход до аудиту;

     — допомогати аудитору в його роботі.

Робоча  документація повинна містити опис всіх важливих моментів іобставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.

Робоча  документація повинна  бути  достатньо повною і детальноюнастільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв’язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була   проведена,  іобгрунтувати зроблені висновки.   Робоча документація повинна складатись помірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.

Робоча документація повинна відображати наступні відомості покожному з перевіряємих аспектів:

     — методика, що застосовується;

     — використані тести;

     — отримана інформація;

     — висновки.

Зміст робочих документів в значній мірі являється питаннямпрофесійного судження конкретного аудитора, так  як аудитор  не  повинендокументувати кожне явище чи висновок, а тількі ті з них, які він вважаєважливими, що являється його суб’єктивноюоцінкою.

Робочі документи повинні бути професійно складеними. Їх оформленняповинно забезпечувати доступність для читання. Однак конкретні формивикористаних робочих  документів визначаються аудиторами (аудиторськимифірмами) з врахуванням спеціфіки окремих питань аудиту.

Оскільки використання робочої документації встановленої форми(наприклад стандартні бланки і т.д.) безпосередньо впливає на ефективність іякість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській  фірмі рекомендуєтьсядотримуватись уніфіцированої форми ведення робочої документації.

Аудитор повинен також використовувати цифрову або алітичнуінформацію  і іншу документацію, підготовлену клієнтом. В таких випадках вінповинен впевнитись у тому, що ці матеріали відповідним чином підготовленні.

З метою повторних аудитів робочі документи повинні бути розділеніна:

     — постійні, які доповнюються новою інформацією, яка маєпостійне значення;

     — поточні, які містять інформацію, що стосується насампередаудита окремого періоду.

При оформленні робочих документів необхідно дотримуватисьнаступних вимог:

     — на першій сторінці кожного робочого документа повинні бутивказані наіменування аудиторської фірми, яка проводила аудит, наіменуванняпідприємства-клиєнта,  номер   і дата заключення договору, у відповідності зяким здійснюється аудит;

     — кожний робочий документ повинен мати  назву, наприклад:«Аудит обліку основних засобів», «Аудит проведенняінвентаризації» і т.д.;

     — кожний робочий документ повинен мати свій номерний індекс.Робочі документи індексують за допомогою різних систем  -  як  літерних, так іцифрових, або різних поєднань цих систем;

     — сторінки кожного   робочего  документу повинні бутипронумеровані;

     — в кінці  кожного робочего  документа вказується призвіщеаудитора, що заповнив цей документ  (тобто той,  хто  виконав перевіркуаспектів, відображених в цьому документі), ставляться його підпис і дата (абоперіод) складання документа.

Робочі документи зазначай включають:

     — нформацію, що стосується юридичної і організаційноїструктури підприємства;

     — необхідні копії юридичних документів, угод і протоколів;

     -  інформацію про сферу діяльності підприємства,технологічній і структурній системах його функціонування;

     — відображення вивчення і оцінки систем обліку і внутрішньогоконтролю;

     — документацію про планування аудиту;

     — аналіз операцій і залишків по рахункам;

     — аналіз важливих показників і тенденцій;

     — відображення сутності, строків і масштаба виконанняаудиторських процедур і їх результатів;

     — посилання на конкретних осіб, які виконали аудиторськіпроцедури, і час їх виконання;

     — висновки сторонніх аудиторів або експертів,  яких залучалидо аудиту окремих конкретни питань;

     — переписку з клієнтом  по окремим питанням, якщо це маломісце, або копії бесід (устних обговорень);

     — копії переписки з третіми особами у випадку необхідностікопії фінансових звітів клиєнта;

     -  опис відповідей клиєнту  по  різним питанням у ходіпроведення аудиту;

-    висновки, зробленніаудитором,  по  різним аспектам аудиту, в тому числі винятки і надзвичайнімоменти, якщо такі мали місце, розкриті в ході аудиторських процедур.

Повнота розкриття фактів  і інформація, що міститься в робочихдокументах, повинні бути достатніми для того, щоб:

     — забезпечувати можливість контролю керівникам аудиту  запроведенням його в поточному році;

     — підтверджувати обгрунтування аудиторського висновку;

     — підтверджувати узгодженність проведеного аудиту зприйнятими аудиторськими стандартами і професійними критеріями;

     — забезпечувати ефективну допомогу аудиторам у плануванні іпроведенні наступних аудитів цього суб’єкта;

     — служити   аудитору довідковим матеріалом, у випадку необхідностіі надаваим любі пояснення відносно змісту проведеного аудиту.

Після завершення  аудиту  робочі документи залишаються у аудитора.Робочі документи являються власністю аудитора. Він повинен складати справки наоснові витягів із своїх робочих документів. Однак його право власності обмеженеетичними нормами і умовами конфідеційності

Робочі документи аудитора не можуть розглядатися як частинафінансової документації клієнта.Робочі документи не можна вимагати у аудитора,за винятком тих випадків, коли це передбачено рішеннями судових і слідчихорганів.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання  робочихдокументів, яке задовільняє вимоги зберігання і конфіденційності.Строкзберігання робочої документації визначається як практикою аудиторськоїдіяльності, так і юридичними вимогами, а у випадку необхідності також іншимидодатковими умовами.

Після  завершення  аудиту  мінімум  один  екземпляр всієїпідсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації)залишається у аудитора (аудиторської фірми).Порядок збереження підсумковоїдокументації встановлюється аудиторською фірмою із врахуванняи забезпеченнявимог зберігання і конфіденційності.

Приклад робочогодокументу при визначення аудиторського ризику наведено у таблиці № 12.

 Таблиця№ 12.

Вплив факторів ризику надіяльність підприємства.

№ Фактор ризику Оцінка фактору ризику Рівень підприємницького ризику 1 Визначення економічної ситуації, в якій функціонує підприємство Депресія Високий 2 Визначення галузі функціонування компанії Стабільна Низький 3 Політика управління на підприємстві Пасивна Низький 4 Система контролю на підприємстві Слабий контроль Високий 5 Результати аудиту минулих років Відсутні Високий 6 Частота зміни керівництва Не змінювалось 7 Фінансове положення підприємства Посереднє Високий 8 Ймовірність виникнення судових спорів Малоймовірна Низький 9 Репутація управлінців Добра Низький 10 Їх досвід роботи Достатній Низький 11 Власність Колективна Низький 12 Розуміння  ролі аудиту Смутне Високий 13 Місцезнаходження підприємства Велике місто Низький

Аналізуючитаблицю, ми можемо зробити висновок, що ступінь ризику на підприємствінаближається до низької.

РОЗДІЛ 4.

АНАЛІЗ І АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ АРМ.

Комп’ютеризація народного господарстваУкраїни – один з основних чинників підвищення ефективності виробництва,забезпечення розвитку економіки й техніки нашої країни згідно з вимогамиміжнародних стандартів. Разом з тим в цій галузі спостерігається значневідставання від передового світового досвіду. Практично всі вітчизняні технічніі техноглогічні засоби комп’ютеризації виявилися непридатними для використання в сучасних умовах ізмінюються на відповідні зарубіжні зразки, як правило застарілих типів. Томупроблема комп’ютеризації економіки Українимає не кількісний характер, а якісний, тобто полягає не в збільшенні кількостіапаратних чи технологогічних засобів комп’ютеризації, а в їх якісній зміні,зокрема у впровадженні інформаційних систем нового покоління.

Одне з провіднихмісць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер. Він не лишевідповідає за ведення рахунків бухгалтерського обліку, але і здійснює великуроботу по плануванню, контролю, оцінці і огляду господарської діяльностіпідприємства, по аудируванню і розробці управлінських рішень.

Для удосконаленняуправління підприємством необхідно використовувати нові методи управління ісучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.в першучергу необхідно провести корінну реконструкцію його технічної і інформаційноїбази на основі введення автоматизованої системи обліку, контролю і аудиту.

Керівники іфахівці, які пов’язаніз конкретним управлінням неможуть обходитися без вірогідної оперативної зовнішньої і внутрішньоїінформації при при виробленні та прийнятті управлінських рішень, які спрямованіна покращення виробничої, господарської та іншої діяльності керованого ними суб‘єкта управління. Діючісиситеми автоматизованої або машинної обробки економічної інформації, якправило, забезпечують внутрішньою інформацією лише бухгалтерський облік,статистику, складання зведеної звітності, тощо. А тому необхідну інформацію длявироблення та прийняття управлінських рішень керівники здебільшого вимушеннізбирати і обробляти вручну або іншим неефективним способом. При виконанні такоїтехнічної роботи-а вонв дорого коштує і забирає багато часу- їм не вистачаєінколи часу для оперативного аналізу процесів, які відбуваються на ринку та увиробничо-господарській діяльності, тому вони наспіх підготовлюють управлінськірішення, які не завжди оптимальні  і ефективні. Врешті зазнають збитківвиробництво та інші ланки, що за умов ринкових відносин призводить об‘єкт управління до банкрутства.

Для того, щобпівдвищить оперативність і покращити якість управління, а також щоб постійновдосконалювати методи управління, потрібно забезпечувати керівників своєчасноюі об‘єктивнонеобхідною інформацією зовнішнього і внутрішнього характеру, яку б вонивикористовували при виробленні та прийнятті управлінських рішень.

Розробки вчених іпрактиків спрямовані на всебічну комп‘ютеризацію, з одного боку, правової, ділової, економічноїінформації, яка стосується автоматизації управління в організаційно-економічнихоб‘єктах різних рівнів іпризначень, з іншого-соціально-побутової інформації, яка потрібна населенню якпослуга для забезпечення нормальної життєдіяльності.

При обліку,контролі, аудиті та аналізі фінансової звітності підприємства використовуютьзведені форми та звітні дані бухгалтерського обліку, які в свою чергу базуютьсяна первинному та поточному обліку.

Рішення задачзведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації, щовиникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації,яка повністю формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку.

Зведений облік іскладання звітності включає в себе задачі узагальнення інформації нааналітичних і синтетичних рахунках з подальшим групуванням отриманих даних поодному або декільком рахунках з метою формування даних для складання звітності,аналізу, контролю та аудиту.

Вся інформація,яка використовується при обліку, контролі, аналізі та аудиті можна представитиза допомогою наступної таблиці :

Таблиця13.

Видиінформації.

Вхідна інформація Нормативно-довідкова інформація вихідна інформація

1бухгалтерська довідка

2інформація отримана з інших АРМ

3книга обліку господарських операцій

1д.курсу валют

2д.рахунків бухгалтерського обліку

3д.вказівок по веденню рахунків

4д.допустимої кореспонденції рахунків

5д.формування показників звітності

6д.розрахунку показнмків підприємства

7д.-календар

8д.типових господарських операцій

9д.підприємств

1баланс

2форма №2

3форма №3

4декларація проприбуток підприємства

5декларація на ПДВ

6звіт про нарахування коштів на дорожні витрати

7розрахунок комунального податку

8звіт про нарахування страхових внесків і інших надходжень і видатків коштів Пенсійного фонду

9розрахунок акцизного збору

10звіт про рух коштів в іноземній валюті

АРМ бухгалтеразведеного обліку і складання звітності передбачає відображення господарськихоперацій, що змінюють стан коштів підприємства, і їх джерел на рахункахбухгалтерського обліку, які служать засобом економічного групуваннягосподарських засобів і джерел, виражених в грошовому і натуральному вигляді, ідозволяють отримати у зручному вигляді інформацію, необхідну для управлінняпідприємством.

При цьомувикористовують дві взаємопов’язані рахунків бухгалтерського обліку- по синтетичним і аналітичнимрахункам, що відрізняються ступенем деталізації обліку засобів і джерел, що маєважливе значення як для посилення контролю за правильністю самого обліку, так ідля ефективного використання інформації в управлінні підприємством. Поряд звідображенням господарської діяльності підприємства комплекс задач зведеногообліку забезпечує автоматизоване складання бухгалтерського балансу і звітності,що являє собою заключний етап облікового процесу і виконується по закінченнізвітного періоду.

Раціональнаорганізація синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій іззастосуванням АРМ бухгалтера забезпечує:

-    контрольза рухом статутного фонду в частині основних і оборотних засобів підприємства;

-    контрольза утворенням і порядком використання амартизаційного фонду, єдиного фондуоплати праці, фондів соціального розвитку і спеціального призначення;

-    збереженнягрошових коштів і контроль за використанням їх по цільовому призначенню;

-    виявленняфінансових результатівдіяльності підприємства і контроль за розподілом доходу;

-    систематизаціюі узагальнення даних про виробничо-господарську діяльність підприємства ваналітичному і синтетичному розрізах для прийняття управлінських рішень.

Рішення задачзведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації, щовиникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації,яка повністю формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку:

-    інформаціяпро облік основних засобів;

-    інформаціяпро облік матеріальних цінностей;

-    інформаціяпро облік готової продукції, її відгрузки і реалізації;

-    інформаціяпро облік фінансово-господарських операцій;

-    інформаціяпро облік праці і заробітної плати;

-    інформаціяпро облік витрат на виробництво.

Перелікноменклатур, що використовується в обліку, контролі та аналізі можнапредставити у вигляді таблиць:

Таблиця 14.

Обліковіноменклатури первинного обліку основних засобів.

Характеристика даних для обліку Використання облікових даних

У вираженні

Нат.     Варт.

Носії, де інформація з’являється вперше. Примітка

Надходження ОЗ:

Назва об’єкта

Початкова вартість

Джерело надходження

Облік наявності та руху

Пооб’єктний

Облік, облік за матеріально-відповідальними особами.

+            -

+           +

Акт приймання ОЗ

Передача ОЗ у межах господарства:

Назва об’єкта

Початкова вартість

Підрозділ, що передає

Підрозділ, який приймає

Те саме

+          -

-          +

+          -

+          -

Накладна на внутрішнє передавання Таблиця 15.

Обліковіноменклатури поточного обліку основних засобів.

Группа Пігрупа Субпігрупа Будівля

Виробничі корпуси

Склади, кладові, комори

Залізобетонні, цегельні, кам’яні тощо. Споруди

Водонапірні башти

Резервуари

Дороги та інше

Те саме Передавальні пристрої

Силові машини та устаткування автоматизовані

Силові машини та устаткування не автоматизовані

Те саме Машини, устаткування. Таблиця 16.

Номенклатури, щозастосовуються при аналізі, контролі та аудиті:

№ Перелік даних

Номенклатур

Вимірники З яких носіїв інформації одержані Вартісні Натур. норм-х Мин.року звіт.року 1 Баланс (форма №1) + - 2 1 1 2 Звіт про фінансові результати (форма № 2) + - 3 Декларація про прибуток підприємства + - 4 Звіт про рух коштів в іноземній валюті + -

Завершальниметапом процесів обліку, контролю, аналізу та аудиту є оформлення результатів.При обліку це- звітні бухгалтерські форми та інші документи, встановленізаконодавчо.

При аналізі,контролі та аудиті- безтекстові таблиці, малюнки, креслення, схеми, графіки,акти перевірки, оцінкові і експертні висновки, тощо.

Обліковий процесскладається з багатьох блоків, які повинні бути конкретизовані і представлені утехнологічних та структурних аспектах.

Базовепідприємство має змішаний галузевий напрямок- торгівля і громадське харчування.

Обліковий процесподіляється на три етапи:

1.   Первинний облік-це первиннеспостереження і фіксація у носіях облікової інформації-документах. Напідприємстві проведено комп’ютерну мережу за допомогою якої всі первинні явища автоматично заносятьсядо реєстрів бухгалтерського обліку, при необхідності їх роздруковують.

2.   Поточний облік-це реєстраціяпервинних даних у системі рахунків. На ОП “Сузір’я” при поточному обліку здійснюєтьсяперевірка введених первинних даних які автоматично розносяться по рахунках, атакож вносяться ті господарські операції які відбуваються за межамипідприємства (внесення банківських виписок, тощо).

3.   Підсумковий облік-цезаключний етап, який можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операційз формувань показників, що відображують результати виробничої і господарськоїдіяльності підприємства за певний період.

Створення формдокументів формування різних первинних, проміжних та підсумкових даних тапоказників, складання звітності пов’язані з великою кількістю операцій, у здійсненні яких берутьучасть багато виконавців.

Це потребуєзаздалегідь продуманої системи їхніх дій і процедур руху облікової інформаціїяк у просторі так і в часі. Упорядкування цього процесу, тобто руху документівта виконання різних робіт, у проактиці називають документооборотом.

Основне завданняорганізації руху документів у обліковому процесі- це оптимізація каналівпередавання та зв’язкуобліковиз осередків-виконавців. Ці канали зв’язку можуть бути представленні зрізним ступенем агрегування- від фіксації кожного окремого носія обліковоїінформації до узагальненої характеристики потоків інформації.

Документопотік –це сукупність операцій передавання з одного робочого місця на інше даних,зафіксованих на кількох носіях облікової інформації.

Формуваннядокументопотоків залежить від організаційної побудови і структури господарства,форми організації обліку, типів, виду та характеру технічних та організаційнихзасобів, обчислювальних машин, які використовуються в обліковому процесі. Вонибувають різної інтнсивності, що потребує особливої уваги при організаціїоблікового процесу.

Для більш наочногоприкладу наведемо таблицю:

Таблиця 17.

Формуваннядокументопотоків.

№ Назва роботи склад Бухгалтерія Зовнішні користувачі 1 Відображення у первинних документах 2 Передача у бухгалтерію

/>3

Відображення в обліку

/>4

Зведеня даних

/>5

Відображення у звітності

/>6

Передача зовнішнім користувачам

Для одержаннязведених підсумкових показників при складанні звітних форм потрібна заздалегідьпродумана система руху носіїв у часі та просторі на завершальному етапі обліку.Організація підсумкових робіт має свої особливості. Насамперед визначаютьспоживачів підсумкової інформації, для чого спочатку складають перелікадресатів і форм звітності, використовуючи табель-календар звітності.Наприклад:

Таблиця 18.

Перелікадресатів і форм звітності.

Назва Форма Строк подання Відповідальна особа Спосіб відправлення Адреса, куди подати Баланс № 1 25.01 Гол. бух. поштою Стат. Управління, податкова адміністрація Звіт про фін. результати. № 2 24.02 Гол. бух. поштою Стат. Управління, податкова адміністрація Звіт про фін. майновий стан № 3 18.01 Гол. бух. поштою Стат. Управління, податкова адміністрація

Контрольнийпроцес складається з великої кількості операцій. Контрольна операція- це діянад економічними даними з метою одержання різних проміжних і кінцевихпоказників, придатних для оцінки результатів роботи.

При організації контрольного процесурозрізняють три етапи:підготовка даних для контролю, перевірка даних різними прийомами контролю таузагальнення результатів контролю.

У контрольному процесіне формують документ і документопотоки у прямому розумінні. Немає й жорсткоїрегламентації. Строки та послідовіність робіт всеодно потрібно планувати, яквиконавцям так і за структурними підрозділами. Найбільш доцільною формоюпланування є графік.

Аналітичнийпроцес як технологічна сукупність складається з кількох видів самостійнихробіт, кожний із яких в свою чергу, поділяються на самостійні операції.

Операції, щовикористовуються в аналітичному процесі, поділяються на три типи: механічні,переробні та творчі.

Типи операційдають змогу визначити три види організаційних місць роботи- виконавчі пости:для висококваліфікованих спеціалістів, для спеціалістів середнього рівня і длятехнічних виконавців.

Співвідношеннярізних операцій формує аналітичну інформаційну базу, кілька аналітичних фахформують етап аналітичного процесу.

Організаційноаналітичний процес як технологічна сукупність складається з трьох етапів:підготовчого, аналітичної обробки та заключного.

На кожному етапіоб’єктами організації аналітичногопроцесу є аналітичні номенклатури, носії аналітичних номенклатур, рух носіїваналітичної номенклатури у процесі обробки та формування показників,забезпечення аналітичного процесу.

Метою аналізу єодержання узагальнюючих висновків, які можуть бути використані для прийняттяуправлінського рішення у господарській діяльності.

Важливимелементом є перевірка якості джерел аналізу. Оскільки від якості джерел аналізузалежить вірогідність результатів аналізу, їх слід обов’язково ретельно перевіряти, наприклад, за допомогою наступної таблиці:

Таблиця 19.

Перевіркаякості джерел аналізу.

Форма 1-ша Форма 2-га Показник № форми № рядка Сума, грн. № форми № рядка Сума, грн. Відмітка

Прибуток

Та ін.

1 030 500 2 070 500 Так

Ще одним важливимелементом є визначення складу виконавців з проведення аналізу. Кожномувиконавцю повинен бути всиановлений конкретний строк з кожного виду робіт.

Таблиця 20.

Складвиконавців проведення аналізу.

Назва роботи Строк виконання Відповідальний виконавець

Вибірка даних із звітних форм:

Базових (планових)

Базових за минулий рік

Звітних за поточний рік

20.11

17.11

24.11

Пунш В.Л.

Корж П.Г.

Радко У.Ю.

Перевірка якості відібраних даних:

Правильність

Повнота

Погодженість

Наступність

Порівнянність

27.11

28.11

Корж П.Г.

Пунш В.Л.

Спрощення системи показників 29.11 Радко У.Ю.

При узагальненіаналітичної інформації дають оцінку результатів діяльності господарства, йогорентабельності, платоспроможності, виявляють резерви виробництва, упущення,розробляють рекомендації. Основне в узагальнені- висновки та пропозиції,спрямовані на поліпшення роботи господарства.

          Створення інформаційнихсистем підприємства вцілому та інформаційні ситеми обліку приводить до появинових організаційно-виробничих відносин та до змін вже діючих. Ці відношеннязакріплюються у відповідних правових нормах та нормативних актах.

Організаційнезабезпечення.

Організаційне забезпечення- це визначення структурнихпідрозділів, їхні завдання, регламентування роботи облікового апарату, процесиобліку, контролю, аналізу, технології цих процесів на ЕОМ, тобто це структураоблікового апарату, зміст його завдань і функцій, регламентація облікового,контрольного і аналітичного процесів роботи самого апарату.

Основнимифункціями персоналу при організації автоматизованої системи обліку є :

-збирання іреєстрація вихідних даних первинного обліку господарських операцій;

-приймання відоблікового персоналу виправдовувальних документів і перенесення їх на машинніносії;

-контрольвірогідності і правильності створених і прийнятих первинних документів;

-виправленняпомилок, допущенних при здійсненні операцій;

-формування ізведення машинних носіїв нормативно-довідкової інформації;

-тощо.

Застосування ПЕОМі функціонування АРМ в основному впливають на зміну інформаційних функційбухгалтерії: автоматизоване ведення даних, широке використання розподільчої БД,автоматизований контроль інформації, організація облікової інформації дляконтролю і аналізу, тощо. Це впливає на особливості організації виробництва іступінь автоматизації його, розміри і структуру підприємства, йогоспеціалізацію, рівень підготовки і ділової здібності персоналу, функціональні іексплуатаційн можливості технічних засобів.

Правовезабезпечення.

 Правовезабезпечення включає систему нормативно-правових документів, які повиинні чіткорегламентувати права і обов’язки спеціалістів в умовах функціонування інформаційних систем на базіАРМ. Повинен бути розроблений та використаний на практиці увесь комплексдокументів, котрі регламентують порядок зберігання і захисту інформації.

Правовезабезпечення включає два види :

1.- нормативніакти, які розглядають питання розробки та впровадження ІСО;

2.-організзацію іфункціонування ІСО.

Загальнимнормативним документом для створення та функціонування ІСО на підприємстві єзаконовчі акти і постанови уряду України та нормативні акти міністерств. Наонові загальних нормативних документів формуються локальні нормативні акти якізакріплюють і регламентуюють конкретні відносини на підприємстві.

Основні питанняякі повинні бути закріпленні в ціх актах слідуючі:

1- наказ простворення ІСО контролю, аналізу і аудиту ;

2 -учасники постворенню системи;

3- процесстворення ІСО повинен регулювати планування робіт та їх організацію на різнихстадяіях;

4 -стимулюванняза розробку та впровадження ІС;

5-прововеположення реалізації облікового процесу вцілому та його окремих стадій;

6-звзаємовідношення бухгалтерії з іншими підрозділами;

7- регламентаціяумов і організація праці облікових працівників і персоналу, що обслуговує ПК.

Вирішення цих таінших питань які складають основу правового забезпечення дозволяють в належномупорядку проводити  забезпечення та нормативний рівень функціонування ІСО,контролю, аналізу та аудиту.

Соціальнезабезпечення.

Ефективністьпраці бухгалтерії вцілому і кожного працівника зокрема залежить насамперед відатмосфери взаємної поваги, свідомого підкорення своєї поведінки високимморальним ідеалам, співробітництва між керівником і підлеглими, міжпрацівниками як колегами.

Важлива роль вефективному забезпеченні праці належить моральному мікроклімату. В колективіповинні переважати товариські взаємовідносини і дружба, взаємодопомога, глибокаповага до кожного члена колективу, турбота про молоде покоління.

Психологічниймікроклімат у колективі формується в процесі роботи, у стосункаж між окремимиспівробітниками.

Важливимелементом культури праці є спеціальний робочий одяг (для роботи на ПК), якийповинен бути легким, гарним, практичним і відповідати вимогам гігієни праці.Форма, покрій і колір одягу повинні підкреслювати його ділове призначення.

Окремим елементоморганізації соціальних умов праці є добре організоване обслуговування, пов’язане з благоустроєм, харчуванням,санітарією і гігієною.

Інформаційнезабезпечення.

Інформаційне забезпечення системи автоматизованого обліку,контролю і аудиту поділяєтьмя на :

1.-позамашиннеінформаційне забезпечення, до якого входить:

а) системакласифікації і кодування;

б) системанормативно-довідкової інформацї;

в) оперативнадокументація;

г) нормативно-методичні і конструкторські матеріали по  інформаційному забезпеченню.

2.- внутімашиннеінформаційне забезпечення, яке включає в себе:

а) інформаційнабаза:

-вихіднаінформація;

-вхіднаінформація;

-проміжнаінформація;

б) комплекс програмнихзасобів організації і представлення даних.

Ергономічнезабезпечення.

Ергономічнезабезпечення являє собою сукупність методів, методик, інструкцій, стандартів,нормативів і довідкових документів за допомогою яких вирішуються проблемирізних аспектів: психологічних, фізіологічних, технічних та ін.

При використанніАРМ бухгалтера слід врахувати:

-інформація наекрані відеотерміналу має бути у зручному для сприйняття вигляді;

-діалог зсистемою будують так, щоб для відповіді користувача треба було натискуватименше клавіш;

-повідомлення системиповинні супроводжуватись короткими звуковими сигналами, а особливо важливі-довгими.

Важливоюергономічною вимогою, виконання якої забезпечує високий рівень обліку,контролю та аналізу є оптимізазія параметрів середовища. Основними такимипараметрами є рівень освітлення приміщення, інтелектуальне і зоровенавантаження, естетичний рівень світлокольорової композиції в робочій зоні,рівень дисципліни праці та ін.

Важливимифакторами умов праці є температура і вологість повітря. Температуру вприміщення при розумовій праці слід підтримувати 18-20*С.

В умовах масовоговикористання ПЕОМ питання ергономічного забезпечення набувають великогозначення, оскільки від розв’язання їх значною мірою залежать не тільки продуктивністьпраці, якість обліку, контролю і аналізу, а й здоров’я облікових працівників.

Технічнезабезпечення.

Технічнезабезпечення- це комплекс технічних засобів і методів, що забезпечуютьфункціонування ЕОМ.

Технічною основоюорганізації обліку, контролю і аналізу є наступні технічні засоби:

-ПК різнихкласів;

-принтер;

-лазернийпринтер;

-аппаратурамережі;

-реєстраторивиробництва;

-тощо.

Організацііобліку, контролю і аналізу складається з двох етапів:

1.   вибір обладнання, сумісногоміж собою;

2.   вибір периферійної техніки.

Технологія обліку, контролю, аудиту тааналізу.

Організаціюоблікового процесу в умовах функціонування АРМ бухгалтера облікового процесунеобхідно розглядати через призму здійснення облікових функцій. До його функційвідноситься формування інформації для подальшого використання, координація,тобто формується технологічні ланцюжкиабо набір відповідних технологічнихоперацій із зазначенням послідовності їх виконання. При цьому слід врахувати,що необхідно забезпечити одержання інформації, яка дає змогу здійснюватиконтроль в управлінні процесом, а також технологічний ланцюжок має бутилінійним, тобто слід уникати повторного надходження інформації на одне АРМ.

Організаціятехнології контрольного процесу- це створення організаційних передумов дляоптимізації виконання контрольних процедур. Для цього застосовують різніприйоми, які на кожному етапі контрольного процесу становлять цілий комплекс.

Загальні питанняорганізації контрольного процесу та руху носіїв контрольної інформації такісамі як і для облікового процесу.

Організаціяконтролю не має жорсткої регламентації системою нормативних актів, як це маємісце при організації бухгалтерського обліку. Технологія контрольного процесурегламентується проектом організації.

Для розв’язання завдань контролю організовуютьАРМ контролера або ці завдання виконують функціональні АРМ бухгалтера. В умовахавтоматизації бухгалтерського обліку ЕОМ формує, а також контролює інформаціюзгідно з розробленими програмами, які охоплюють усі регламентні та запитнізадачі.

В умовахвикористання АРМ контролера змінюється технологічний процес контролю. Дляодержання контрольної інформації використовують узагальнену модель баз даних,що передбачає:

-створеннязагальної бази оперативної і нормативно-довідкової інформації;

-загальнометодичніпитання обліку та контролю;

-прийняття рішеньз організації обліку та контролю на конкретних підприємствах;

-прийняття рішеньз організації обліку та контролю вцілому по підприємству.

Метою аналізу єодержання узагальнюючих висновків, які можуть бути використані для прийняттяуправлінського рішення у господарській діяльності. Для цього формуютьаналітичні показники та складають аналітичні таблиці- вхідна, розрахункова івихідна аналітична інформація.

Організаціяаналізу господарської діяльності не має жорсткої регламентації системоюнормативних актів, упорядкованість досягається створенням внутрішньогодокумента- проекту організації. Для того, щоб забезпечити організованість наналежному рівні, слід врахувати його багатогранність, потребу постійного пошукурезервів виробництва на всіх ділянках господарювання. Склад проекту потребуєдеталізації аналітичного процесу.

В умовах ринковоїекономіки значення обліку на підприємстві важко переоцінити. Тут важливезначення має оперативне збирання і обробка показників, простота і доступністьцих показників всім користувачам в часовому та пооб’єктивному аспектах.

В умовах, колиПЕОМ використовується на АРМ  і таким чином забезпечується у ритмі виробництвазбирання і обробка всієї первинної інформації в місцях її виникненн, а потімпередача її по каналах зв’язку усім користувачам різнихрівнів.

Посадові права,обов’язки і міра відповідальностіпрацівників апарату управління тієї чи іншої структури розробляються для новихумов функціонування, а тому вони будуть основою при формуванні регламентуючоїінформації. При їхь складанні слід врахувати те, що всі процеси по збиранню іобробці, зберіганню та виданню користувачам інформації, а також деякі логічніоперації будуть виконуватись у системному порядку і автоматизовано.

Організаціяавтоматизованої системи збирання і обробки економічної інформації сприяєпобудові раціональної структури апарату управління підприємством і більшкорисному використанню для виробничих цілей. Функціонування зазначеної системистворює умови для підвищення культури управління, а також звільняє керівниківі фахівців різних рівнів від ручної праці по збиранню і обробці інформації,скорочує строки вироблювання і прийняття управлінських рішень, поліпшує їхякість.

Внутрішнійконтроль за діяльністю підприємства проводиться внутрішнім аудитором, а прийого відсутності робітниками бухгалтерії. При контролі фінансової звітностіперевіряються всі звітні форми за статтями, що їх утворюють.

Особливістівнутрішнього аудиту проявляються при перевірці фінансової звітності і бухгалтерськогообліку. Для підтвердження звітності перш за все необхідноуточнити реальністьбалансу і правильність оцінки всіх його статей.

При перевірціреальності  балансу необхідно виходити зтого, що всі статті балансу повинніпідтверджуватись записами в регістрах синтетичного і аналітичного обліку і бутипроінвентаризованими в період підготовчої роботи по складанню річної звітності.

Осмислюючиматеріали інвентаризацій, уточнюючи правильність їх виведення в бухгалтерськомуобліку, аудитор повинен їх періодично перевіряти.

До обов’язків внутрішніх аудиторів такожвходить перевірка систем контролю, яка направлена на вибірполітики підприємствав рамках законодавства і рівня досягнення програмних цілей, а також оцінкаефективності і економічності компанії.

Комп’ютерний аудит зведеного обліку ізвітності здійснюється на основі даних АРМБ зведеного обліку і складаннязвітності з використанням аудиторської нормативно-довідкової інформації.

Основнимизадачами при перевірці являються:

-    аудитсвоєчасності і правильності проведення інвентаризації і  відображення їїрезультатів на рахунках;

-    аудитдостовірності індексації статей балансу і правильності віднесення результатівна рахунки бухгалтерського обліку;

-    аудитсальдо по рахункам на початок звітного періоду;

-    аудитсальдо по рахункам на кінець звітного періоду;

-    аудитоперацій, відображених в регістрах бухгалтерського обліку і Головній книзі;

-    аудитвідповідності аналітичних даних синтетичним обліковим даним;

-    аудитвідповідност звітних даних, що зафіксовані в бухгалтерській звітності,аналітичним і синтетичним даним.

ВИСНОВКИ.

Дипломна робота булаприсвячена вивченню аудиту і аналізу, як  предмета, і проведенню аудиторськоїперевірки фактичної звітності ОП «Сузір’» за напрямками: аудит статті балансу «Розрахунки по оплатіпраці», перевірка дебіторсько-кредиторської заборгованості і аудит фінансовихрезультатів, та аналіз підприємства загальний, аналіз фінансової стійкості таплатоспроможності.

В Україні незалежнааудиторська діяльність знайшла застосування зовсім недавно, тому проведенняаудиту -  діло  нове, але воно має базою ревізію і контроль. Однак відмінностііснують. Аудит представлє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб’єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою зметою визначення її  достовірності, повноти і реальності, відповідності діючомузаконодавству і вимогам, пред’явленимдо ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.

При аудиті статті балансу«Розрахунки по оплаті праці» були виявлені випадки незначних розбіжностейзаписів в розрахунково-платіжних відомостях і первинних документах, неправильневідображення нарахованої заробітної плати, невеликі помилки у веденні іоформленні первинних документів і виправлення у Головній книзі.

Вияленні помилки неможуть призвести до викривлення бухгалтерської звітності.

При проведенні аудиту ДКЗ можна зробити висновки, що на протязі звітного періодуна підприємстві відбулось зменшення дебіторської заборгованості на 2.73тис.грн. і збільшення кредиторської заборгованості на 322.01, що іціломунегативно впливає на стуктуру балансу. Це пояснюється значною інфляцієюгрошової одиниці і підвищенням цін на сировину і матеріали. При перевірці буловизнано законність дебіторсько-кредиторських операцій і підтверджено сумивідображені в балансі підприємства.

При аудитіфінансових результатів підприємства аудитор може зробити висновоки, щопідприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючиз результатом фінансової діяльності підприємства за 1998 рік з аналогічнимперіодом 1997 року установлено, що збільшилась виручка від реалізації продукціїна 120.6%, при зростанні витрат на виробництво цієї продукції на 112.9%, щодозволяє збільшити прибуток від реалізації продукції на 146.12%, а зурахуванням виручки від іншої реалізації, доходів від позареалізаційнихоперацій, балансовий і чистий прибуток збільшилися на 143.6%.  Таким  чином,прибуток зріс за досліджуваний період завдяки зростанню виручки від реалізайіїі зниженню затрат на виробництво цієї продукції.

При відсутностівнутрішнього контролю на підприємстві можна запропонувати придбати додаток додіючої на підприємстві програми “1-С бухгалтерія” з метою проведення аналізу іаудиту діяльності підприємства.

В теперішній час існуютьдуже багато розробок і методичних вказівок різних авторів по проведенню аналізуфінансового стану підприємства.

Єдиної методики дляпроведення такого аналізу поки ще не розроблено, тому мною в процесі аналізувикористані найбільш приємні розробки для аналізу фінансового стану ОП  «Сузір’я».

Використовуючи вибранумною методику аналізу у другому розділі дипломної роботи приведене її практичнезастосування. В результаті проведеного аналізу зроблено ряд висновків.

Як показав аналіз фінансовогостану ОП  «Сузір’я» за останні роки має тенденцію дополіпшення ряд наступних показників:

n платоспроможності

n ліквідності балансу

n оборотності оборотних коштів

Але деякі показники малитендненцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться:

n зростання кредиторськоїзаборгованості — з 44,6 тис.грн. до 55,6 тис.грн.  Слід відмітити, що незважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості (з 1997по 1998 роки) на 11 тис.грн. за цей період зменшился період очикуванняпогашення кредиторської заборгованості, який в 1998 році становив 362 дні впорівнянні з 626 днями в 1997 році. В результаті проведеного аналізу слідзробити висновок, що керівництву підприємства потрібно вжити заходів поскороченню кредиторської заборгованості.

Так як кредиторськазаборгованість на підприємстві в основному складається з заборгованості затовари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємстваможна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Цедасть змогу скоротити період очикування погашення кредиторської заборгованостіта зменшення її абсолютної величини.

Проведений аналізфінансового стану підприємства дав змогу виявити нераціональне використаннячистого прибутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини Статутногофонду підприємства  в 1997 році за рахунок чистого прибутку є неправомірним.Чистий прибуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його нарозширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшеннявласних оборотних коштів.

Таким чином проведений аналіз фінансового станупідприємства дав змогу розробити висновки та пропозиції по поліпшеннюфінансового стану підприємства, але ці висновки і розрахунки показників незавжди можуть бути співставлені з подібним аналізом по іншим підприємствам.Через це у мене виникла така рекомендація:

n по-перше— розробити єдину методикуаналізу фінансового стану підприємства;

n по-друге— скласте спеціальнепрограмне забезпечення для проведення комп'ютерізованого аналізу фінансовогостану. Подібну програму слід розробити для проведення внутрішнього аудиту.

Запровадження в життя цихрекомендацій дасть змогу підприємствам проводити фінансовий аналіз та аудит встислі строки та використовувати їх результати для обгрунтовання ефективнихуправлінських рішеннь.

Реорганізаціяструктури управління, використання АСУ поставили вимогу перебудови функційуправління. Заміна тільки частини їх зачіпає суміжні функції, управлінські зв’язки, в кінцевому підсумку цепозначається на інформації, в тому числі на обліковій і на аналітичній. Цезумовлює потребу комплексного системного обстеження і проектування функцій зурахуванням взаємообумовленості в просторі і часі.

На ОП “Сузір’я” всі перераховані принципи введенняавтоматизованої системи обробки даних були дотримані, що сприяло безпроблемномувведенню її в дію. Обліковий і управлінський персонал у встановленому порядкупройшли курс по вивченню програмних засобів.

На підприємствідотримуються всі принципи забезпечення обліку, контролю, аналізу та аудиту.

З викладеноговище можна зробити висновок, що підприємство використовує з повною віддачею всіресурси, які є у його розпорядження, як розумові так і матеріальні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ

ЛІТЕРАТУРИ.

1. Закон України«Про аудиторську діяльність». N 3125 — XII    від 22. 04. 93 р.

2. Положення«Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затведженогонаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

3. Положення«Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» від 3 квітня1993 року № 250, з врахуванням змін і доповнень внесених Постановою КабінетаМіністрів України від 5 липня 1993 року № 509, від 24 вересня 1993 року № 804,від 21 березня 1994 року № 175, від 26 квітня 1995 року № 307, від 14 серпня1996 року № 951 і від 11 серпня 1997 року № 869.

4. Інструкція«Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18серпня 1995 року № 139 зі змінами і доповненнями, внесеними 28 жовтня 1996року № 231, від 17 листопада 1997 року № 247 і від 19 лютого 1998 року № 37.

5. Інструкція“По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів документів і розрахунків»,затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69.

6. Інструкція «Про порядок заповнення форм річногобухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року № 139 зі змінами і доповненнями, внесеними 28 жовтня 1996 року № 231, від 17 листопада 1997 року № 247 і від19 лютого 1998 року № 37.

7.   «Порядок відображенняв бухгалтерському звіті операцій з майном і зобов’язанями,вартість яких виражена в іноземній валюті», «Положенням по бухгалтерськомуобліку операцій в іноземній валюті», затведженого наказом Міністерствафінансів України від 14 лютого 1996 року № 29.

8. «Порядок відображення вбухгалтерському обліку і звітності операцій, пов’язаних зприватизацією і орендою державних підприємств», затвердженого  наказомМіністерства фінансів України від 16 грудня 1993 року № 109, з врахуваннямдоповнень до нього, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 25січня 1994 року № 9, від 10 травня 1994 року № 68, від 19 червня 1996 року №121 і від 19 листопада 1996 року № 244.

9. Вказівка «Поорганізації бухгалтерського обліку в Україні», затверджена наказомМіністерства фінансів України від 7 травня 1993 року № 25, в редакції наказуМіністерства фінансів України від 15 січня 1998 року № 10.

10. В. Сопко«Бухгалтерський облік у підприємстві». Київ 1995 рік. 266 с.

11. П. Бабич«Бухгалтерський облік на малих підприємствах» Київ 1995 рік. 221с.

12. С. Ткаченко «Основибухгалтерського обліку» Київ 1996 рік. 311с.

13. В. Савченко,В.Завгородній «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу іаудиту». Київ 1997 рік. 346 с.

14.  В.П. Завгородній. “Автоматизація бухгалтерського обліку,контролю, аналізу і аудиту”. Київ 98. 768 с.

15.  А.Н. Кузьминський, В.В. Сопко, В.П. Завгородній.“Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу”. Київ 93. 214 с.

16. “Аудит” п\р А.Н.Кузьминського. Київ 96. 320 с.

17.  М.Г. Твердохліб, О.Д.Шарапов. “Організація інформування керівників”. Київ 97. 197 с.

18. “Системи підтримкиприйняття рішень” п\р В.Ф. Ситника. Київ 95. 175 с.

19.  Андреєв В. Д.    «Практичний аудит» (справочнийпосібник). Москва,  ЕкономІка,    1994 р. 342 с.

20. Робертсон Дж.    «Аудит».  Переклад з англ. Москва, KPMG,    Аудиторськая    фірма    «Контакт»,  1993 р. 418 с.

21.  Фоменко Е. А. «До нас прийшов податковий інспектор:Бухгалтерська звітність і методи її перевірки. Одеса ОКФА, 1994р. 353 с.

22. Должанський Н. «Сучасна організація аудиту вУкраїні». «Все про БУ» 1995 — N17 — с. 4, 5.

23.  Хілінський Г. «Аудит дебіторсько-кредиторськоїзаборгованості». « BUSINESS Україна» — 1994 — N 23 — с. 2.

24.  Баришніков Н.П. “Організація і методика проведеннязагального аудиту”, Москва, 1996 р.  “Філін”. 281 с.

25.  Овсійчук М.Ф. “Аудит. Організація. Методика проведення”,Москва, 1996 р., ТОО “Інтехтех”. 243 с.

26. Шеремет А.Д., Суйц В.П. “Аудит. Навчальний посібник”,Москва, 1995 р., “Інфра-М”. 318 с.

27. А. Кузьмінський, М. Кужельний, О. Петрик, В. Савченко.«Аудит» (практичний посібник). Київ 1996 р., «Облікінформ». 273 с.

28. А. Кузьмінський, В. Сопко, В. Завгородній. «Організаціябухгалтерського обліку, контролю і аналізу», Київ, 1993 р., «Вища школа».452 с.

29. М. Білуха. «Аудит у бізнесі». Дніпропетровськ, 1994 р.,«Преском». 240 с.

30. В. Завгородній «Автоматизація бухгалтерського обліку,контролю, аналізу і аудиту». Київ, 1998 р., «А. С. К.». 648 с.

31. А. Кузьмінський. «Суть аудиту, його мета і задачі».«Бух.облік і аудит» –1994, № 1.

32. Аренс,  Лоббек. “Аудит” — 1995г. 346 с.

33. М. Білуха «Аудит фінансового стану підприємства», ж.«Бух.облік і аудит» –1994, № 5.

34.  Норматив1. «Мета та завдання проведення аудиту» АПУ N 35 від 14.09.95 р.

35. Норматив2. «Договір на проведення аудиту» АПУ N 35 від 14.09.95

36. Норматив4. «Планування аудиту» АПУ N 54 від 29.05.97

37. Глобальна комп’ютерна мережа “Internet”: Центральна Московська Бібліотека,Бібліотека Пісоцького.

38. Методика проведенняпоглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможнихпідприємств та організацій. Затверджено наказом Агенства з питань запобіганнябанкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997 року № 37.

37.       О.В.Єфимова «Фінансовий аналіз» Москва 1998.рік. 320 с.

38.      Г.В.Савицька “Аналіз господарської діяльності підприємств”, Минськ 1999 рік. 409 с.

39.      Журнал“Фінансова тема” № 3 1997 рік.

Характеристика.

У своїйдипломній роботі, Міхіна Олена Савічна, що  проходила практику на ОП “Сузір’я”, відобразила питанняметодики організації аналізу і аудиту фінансової звітності.

 Проведенийаналіз фінансового стану підприємства, що висвітлений роботідає змогу розробити висновки та пропозиції по поліпшенню фінансового станупідприємства, але ці висновки і розрахунки показників не завжди можуть бутиспівставлені з подібним аналізом по іншим підприємствам.

У роботіпроведено оцінку результатів господарської діяльності за попередній та поточніроки, виявлено фактори, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеівпоказник роботи підприємства, що дає змогу прийняти рішення про визнанняструктури балансу задавільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним(неплатоспроможним), тощо. Також у роботі проаналізовано платоспроможність підприємствата його фінансові результати.

Висвітленіу роботі питання, що стосуються аудиту фінансової звітності заслуговуютьособливої уваги. У роботі розкрито всі аспекти проведення аудиту фінансовогостану підприємства опираючись на діючі нормативні акти.

Студенткау роботі вказала всі недоліки, що мали місце під час написання роботи.

Вціломуробота написана з дотриманням всіх вимог і заслуговує позитивної оцінки.

Гол.бухгалтер                                                                  Гевеленко Л.Г.

Реферат.

 

Робота містить 20 таблиці, 2 схеми, 2 малюнки та 5 додатків. Список літератури складається з39 джерел.

Об’єктомдослідженння є методика та організація аналізу та аудтиту фінансової звітностів умовах ринкової економіки (на прикладі ОП “Сузір’я”).

Мета роботививчити діючу систему аналізу і аудиту фінансової звітності, визначити напрямкиїї вдосконалення.

За результатамидослідженння сформулювати напрямки аналізу та аудиту фінансової звітності вумовах застосування АРМ бухгалтера.

Одержанірезультати можуть бути використані для розробки проекту вдосконалення аналізу іаудиту в інших споріднених підприємствах.

еще рефераты
Еще работы по бухгалтерскому учету и аудиту