Реферат: Прогнозування фін діяльності підприємства та планування її результативності

Дніпропетровський державнийуніверситет

/>

Факультет прикладноїекономики

/>

Контрольна робота

зпредмету “Мікроекономика”

тема:Прогнозування фінансової діяльностіпідприємства та планування її

 результативності

                                                                                                  студентки гр. ЗЕО-00-01

                                                                                                  заочного вітделения

                                                                                                  Кравченко О.В.

  

                                                                                                  Перевірив

                                                                                                  __________ Ломова Л.І.

м.Дніпропетровськ

2001р.

Поліщук Н.В.

кандидат економічних наук

ПЛАНУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Необхідність регулювання результативності діяльності підприємствавизначається її значною роллю у розвитку підприємства і гармонійномузабезпеченні інтересів його власників, персоналу та держави.

Планування результативності діяльності підприємства можназдійснювати, використовуючи такі три головні його системи: 1) прогнозуваннярівня результативності діяльності підприємства та його використання; 2) поточнепланування рівня результативності діяльності підприємства та його використання;3) оперативне планування рівня результативності діяльності підприємства та йоговикористання. Кожній із цих систем властиві свої форми реалізації.

Перша з них реалізується у вигляді розробки політики формування тави­користання рівня результативності діяльності підприємства (політика регулю­ваннярезультативності); період планування — до трьох років. Друга системареалізується у вигляді розроблення поточних планів з усіх головних аспектівформування й використання рівня результативності діяльності підприємства;період планування — рік. Третя система реалізується у вигляді розробки та до­веденнядо виконавців бюджетів з усіх головних питань формування і вико­ристання рівнярезультативності діяльності підприємства; період плануван­ня — місяць, квартал.

Усі системи планування результативності діяльності підприємствавзаємо­пов'язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапом плану­ванняє розробка політики регулювання результативності діяльності підприєм­ства, якапокликана визначати завдання і параметри поточного її планування. Поточнепланування результативності діяльності підприємства, у свою чергу, створюєоснову для розроблення й доведення до виконавців оперативних бюджетів з усіхголовних питань її формування та використання.

Система прогнозування рівня результативності діяльностіпідприємства (перша із зазначених вище трьох систем планування) — найскладнішау за­гальному механізмі її регулювання, її реалізація полягає у розробленні політи­кирегулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Підтакою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формуваннярівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнямирозвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх до­сягнення.

Процесу розроблення політики регулювання результативностідіяльності підприємства відповідають такі послідовні етапи:

— визначення загального періоду розроблення політики формуваннярівня результативності діяльності підприємства;

— дослідження факторів зовнішнього середовища та ступеня їх впливун результативність діяльності підприємства;

— визначення системи стратегічних цілей формування рівнярезультативності діяльності підприємства;

— конкретизація цільових показників формування рівнярезультатив-ності діяльності підприємства за періодами їх реалізації;

— розроблення політики формування рівня результативностідіяльності підприємства;

— розроблення політики використання рівня результативностідіяльності підприємства;

— розроблення системи організаційно-економічних заходів щодозабезпечення реалізації політики регулювання результативності діяльностіпідприємства;

— оцінка розробленої політики регулювання результативностідіяльності підприємства.

Визначення загального періоду розроблення політики формуваннярівня результативності діяльності підприємства залежить переважно відтривалості періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвиткупідприємства та його фінансової стратегії. Це пов'язано з тим, що політикарегулювання результативності діяльності підприємства є складовою частиною цихстратегій, а тому вона не може виходити за межі періоду їх розроблення, хоч цейперіод може бути коротшим.

До інших умов визначення загального періоду розроблення політикиформування рівня результативності діяльності підприємства можна віднести:ступінь передбачуваності розвитку економіки в цілому та кон'юнктури тихсегментів товарного і фінансового ринків, із якими пов'язана діяльністьпідприємства (в умовах сучасного нестабільного, а з окремих аспектів інепередбачуваного розвитку економіки країни цей період не може бути дужетривалим і в середньому повинен визначатися у межах трьох років); галузевуприналежність підприємства; розмір підприємства; стадію його життєвого циклутощо.

Дослідження факторів зовнішнього середовища і ступеня їхньоговпливу на результативність діяльності підприємства потребує попередньоговивчення економіко-правових умов діяльності підприємства та можливої їхньоїзміни у наступно­му періоді, аналізу кон'юнктури товарного й фінансового ринківі факторів, що їх визначають, розроблення прогнозу кон'юнктури у розрізіокремих сегментів то­варного і фінансового ринків, пов'язаних із діяльністюпідприємства.

Визначення системи стратегічних цілей формування рівнярезультативності діяльності підприємства має бути підпорядковане головній метіїї регу­лювання — максимізації добробуту власників підприємства у поточному таперспективному періоді у гармонійному поєднанні з інтересами держави іперсоналу підприємства. Ця головна мета потребує певної конкретизації зурахуванням завдань і особливостей подальшого розвитку підприємства, а то­мунеобхідно встановити певні цільові показники, які дають змогу оцінити:наблизилося підприємство до своїх стратегічних цілей чи віддалилося від них. Дотаких цільових показників можна віднести середньорічні темпи зростаннярезультативності процесів праці, розподілу чистої продукції процесу праці,розподілу чистого прибутку та інших процесів.

Конкретизація цільових показників формування рівнярезультативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації передбачаєздійснення її за роками перспективного періоду, що створює основу подальшогопоточного її планування. При цьому слід забезпечити синхронізацію у часі всіхстратегіч­них цільових показників регулювання результативності діяльностіпідприємс­тва з урахуванням послідовності й комплексності усіх завдань, щорозв'язу­ються підприємством.

Оцінка розробленої політики регулювання результативностідіяльності підприємства має провадитися за такими головними параметрами:

1) ступінь узгодженості політики із зовнішнім середовищем (упроцесі оцінки визначається, наскільки розроблена політика регулювання результа­тивностідіяльності підприємства відповідає прогнозованому розвиткові еко­номіки країнита змінам кон'юнктури товарного і фінансового ринків);

2) рівень внутрішньої збалансованості політики (при цьомувизначається, наскільки вона узгоджується із загальною фінансовою стратегієюпідприємс­тва, наскільки узгоджуються між собою окремі цілі й цільові показникиполі­тики регулювання результативності діяльності підприємства, наскільки ефек­тивній узгоджені між собою заходи щодо забезпечення її реалізації);

3) можливість реалізації політики з урахуванням наявногоресурсного потен­ціалу підприємства (виробничого, фінансового, інноваційного,кадрового тощо);

4) прийнятність рівня ризиків, пов'язаних із реалізацією політики(поза-як рівень результативності діяльності підприємства тісно пов'язаний ізрівнем ризиків, то у процесі оцінки необхідно визначити, наскільки рівеньгосподар­ських ризиків допустимий для діяльності підприємства з позиційможливого розміру фінансових втрат);

5) очікувані результати реалізації політики. Окрім того, можнаоцінити зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня керованостійого структурними підрозділами, поліпшення умов роботи і побуту працівників,підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності персоналу тощо.

Розроблення політики регулювання результативності діяльностіпідприєм­ства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіхголовних ас­пектів формування її рівня та використання у процесі поточногопланування.

Система поточного планування формування і використання рівня ре­зультативностідіяльності підприємства (друга із зазначених трьох систем пла­нування)базується на політиці її регулювання і полягає у розробленні конк­ретних видівпланів.

Вихідними показниками для таких поточних планів є: цільовіпоказники, розроблені у процесі формування політики регулювання результативностіді­яльності підприємства; заплановані обсяги операційної, інвестиційної і фінан­совоїдіяльності підприємства; системи розроблених на підприємстві норм і нормативівзатрат окремих видів ресурсів; наявна система ставок податкових платежів; даніаналізу результативності діяльності підприємства за попередній період.

Оскільки низка вихідних передумов розроблення поточних планів маєімовірнісний характер і розсіювання їхніх параметрів в умовах сучасної еконо­мічноїнестабільності країни досить високе, поточні плани бажано розробля­ти у кількохможливих варіантах — «оптимістичному», «ймовірному»,«песи­містичному».

Головним видом поточного плану, пов'язаного з результативністюдіяль­ності підприємства, є план доходів і витрат із діяльності підприємства.Уза­гальнена форма цього плану тісно пов'язана з формою бухгалтерського облі­ку«Звіт про фінансові результати». Класифікація доходів і витрат завидами діяльності й функціями співвідноситься із цим звітом.

У цьому плані поквартальне відображаються такі статті доходів:дохід від реалізації (готової продукції, товарів, робіт і послуг); іншийопераційний дохід (реалізація іноземної валюти, реалізація інших оборотнихактивів, крім фінан­сових інвестицій, операційна оренда активів, іншіоперації); дохід від участі у капіталі (від інвестицій в асоційованіпідприємства, від спільної діяльності, від інвестицій у дочірні підприємства);інші фінансові доходи (одержані дивіден­ди, одержані відсотки, інші доходи відфінансових операцій); інші доходи (реалізація необоротних активів, реалізаціяфінансових інвестицій, реалізація майнових комплексів, інші доходи відзвичайної діяльності).

У плані відображаються ще й такі статті витрат: собівартістьреалізації (продукції, товарів, робіт і послуг); адміністративні витрати;витрати на збут; інші операційні витрати (витрати на дослідження тарозроблення, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартістьреалізованих виробничих запасів, операційна оренда активів, інші витратиопераційної діяльності); витрати від участі у капіталі (втрати від інвестицій васоційовані підприємства, втрати від спільної діяльності, втрати від інвестиційу дочірні підприємства); фінансові витрати (відсотки за кредит, інші фінансовівитрати); інші витрати (собівар­тість реалізованих необоротних активів,собівартість реалізованих фінансових інвестицій, собівартість реалізованихмайнових комплексів, інші витрати від звичайної діяльності); податки ізприбутку від звичайної діяльності.

Система оперативного планування формування та використання рівнярезультативності діяльності підприємства (третя із зазначених трьох системпланування) полягає у розробленні системи бюджетів (бюджетуванні). Бюджет являєсобою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазви­чай місячнийчи квартальний), який відображає витрати і надходження кош­тів у процесіздійснення конкретних видів господарської діяльності. Він дета­лізує показникипоточних планів і є головним документом, який доводиться до центріввідповідальності усіх типів.

Бюджети, що застосовуються у процесі оперативного плануваннярезуль­тативності діяльності підприємства, класифікуються за рядом ознак: засфера­ми діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової); за змістомпоказників (за затратами, доходами, прибутком); за видами витрат (поточнийбюджет — бюджет поточних витрат, капітальний бюджет — бюджет капітальних вит­рат);за широтою номенклатури витрат (функціональний бюджет, комплекс­ний бюджет); заметодами розробки (стабільний бюджет, гнучкий бюджет).

Бюджети за сферами діяльності й за змістом показників відображаютьособливості регулювання результативності діяльності підприємств за сферамидіяльності та центрами відповідальності різних типів.

Поточний бюджет контролює план доходів і витрат підприємства, щодо­водиться до центрів прибутку.

Він складається із двох розділів: 1) поточні витрати; 2) доходивід поточ­ної (операційної) господарської діяльності. Загальна форма цьогобюджету містить показники, що відповідають його призначенню і пов'язані зпоточни­ми витратами, доходами від операційної діяльності підприємства,податкови­ми платежами, валовим прибутком (збитком), фінансовими результатамивід операційної діяльності, фінансовими результатами від звичайної діяльностідо оподаткування, податком на прибуток від звичайної діяльності, фінансовимирезультатами від звичайної діяльності, чистим прибутком.

Капітальний бюджет являє собою форму доведення до конкретних ви­конавціврезультатів поточного плану капітальних вкладень. Він розроб­ляється на етапіздійснення нового будівництва, реконструкції та модерні­зації головних фондів,придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів тощо.

Він складається із двох розділів: 1) капітальні витрати (витратина придбання позаоборотних активів); 2) джерела надходження коштів(інвестиційних ресурсів). Загальна форма капітального бюджету міститьпоказники, що відпо­відають його призначенню і пов'язані з капітальнимивитратами та джерелами надходження коштів.

За широтою номенклатури розрізняють бюджети функціональний і комп­лексний.

Функціональний бюджет розробляється за однією (чи двома) статтямивитрат — наприклад, бюджет оплати праці персоналу, бюджет інноваційних заходів,бюджет рекламних заходів тощо. Комплексний бюджет розробляєть­ся за широкоюноменклатурою витрат — наприклад, бюджет виробничої ді­лянки підприємства,бюджет адміністративно-управлінських витрат підприєм­ства тощо.

За методами розроблення розрізняють стабільний та гнучкий бюджети.

Стабільний бюджет не змінюється із зміною обсягів діяльностіпідприєм­ства — наприклад, бюджет з охорони підприємства. Гнучкий бюджетпередба­чає встановлення запланованих поточних чи капітальних витрат підприємст­ване в чітко зафіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які залежать одвідповідних показників обсягу його діяльності, — наприклад, від обсягу ви­пускупродукції чи обсягу будівельно-монтажних робіт. У цьому разі витрати в цілому зконкретного підрозділу операційної діяльності підприємства плану­ються завідповідним алгоритмом і залежать від запланованого обсягу постій­них статейбюджету, обсягу випуску чи реалізації продукції, встановленого нормативузмінних витрат бюджету на одиницю продукції.

Особливою формою бюджету є платіжний календар, який розробляєтьсяз окремих видів руху коштів (податковий платіжний календар, платіжний ка­лендаррозрахунків із постачальниками тощо) та по підприємству в цілому (у цьому разівін деталізує поточний фінансовий план надходження і витрачан­ня коштів).

Платіжний календар складається, як правило, на наступний місяць(із розподілом на дні, тижні та декади). Він містить графік витрачання коштів іграфік їх надходження.

Використання розглянутих систем і методів плануваннярезультативності діяльності підприємства як складової частини систем і методівпланування його господарської діяльності дає, на наш погляд, змогу підвищитиефектив­ність її регулювання.

 

ПРОГНОЗУВАННЯФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Прогнозування фінансової діяльності підприємства на сучасномуетапі розвитку економіки є складним етапом фінансового планування. Досвід країніз розвиненою ринковою економікою свідчить про неухильне підвищення ро­ліфінансового планування на підприємствах, у фірмах і корпораціях. І це дає їмможливість уникати значних прорахунків і пов'язаних із ними втрат. Однак, нажаль, сучасні методи планування і управління фінансами далекі від ідеалу як засвоєю структурою, так і за способами використання.

Безсумнівний інтерес викликає питання про напрями і специфікузасто­сування прогнозної моделі на рівні підприємства.

Нині прогнозування фінансової діяльності суб'єкта господарюваннявіді­грає важливу роль. Потрібні нестандартні підходи, які передбачаютьрозробку і реалізацію нових, гнучких методик, спрямованих на універсальнішеспіввід­ношення планованих фінансових показників.

Процес прогнозування необхідно починати з прогнозу обсягівпродажу, після чого визначаються необхідні активи для підтримки його рівня іприй­мається рішення щодо джерел фінансування необхідних активів. Потім мож­наспроектувати план руху готівки і балансові звіти.

Прогноз обсягу продажу, якій є початком усього процесупрогнозування, дає змогу отримати таку інформацію:

— передбачувані затрати на здійснення мети планування або видатки,які пов'язані з продажем (реалізацією) і маркетинговими рішеннями;

— передбачуваний обсяг робіт, що закладений у календарний план приплануванні виробничих потужностей (інакше кажучи, потреби у трудових іматеріальних ресурсах та організації їх використання)[1].

Прогноз обсягів слід починати з огляду величин продажу за минулі2—3 роки, використовуючи графічну форму. Беручи за основу попередні трендиобсягів продажу, виробництва нової продукції й прогноз загальноекономічно­гостану, можна спрогнозувати темп зростання обсягу продажу протягом року таприбуток із продажу.

Наведемо деякі фактори, які повинно розглядати підприємство упроцесі прогнозування обсягів продажу:

1. Рівень економічної активності на ринку, де працює компанія(наскіль­ки стійкий економічний стан очікується на кожній території збуту).

2. Майбутня частка ринку, яку може зайняти підприємство на кожнійте­риторії.

3. Виробничі й дистриб'юторські можливості підприємства, потенціалйого конкурентів, виробництво нової продукції, що може бути запланована якпідприємством, так і його конкурентами.

4. Стратегії ціноутворення. Наприклад, чи планує підприємствопідвищи­ти ціни для зростання прибутку або понизити їх для збільшення часткирин­ку та отримання переваг від економії на витратах?

5. Інфляційні впливи на ціну. Підприємство може плануватипідвищити ціни у середньому на величину очікуваного підвищення рівня інфляції.

6. Вплив рекламних кампаній, умов кредитування, просування товарівтощо. Тому прогнозується і розвиток цих напрямів.

Слід проявляти акуратність при прогнозуванні продажу. Це неозначає якихось особливих труднощів, але якщо прогнози підприємства надто опти­містичні,то у кінцевому підсумку підприємство обтяжить себе накопиченим, не зайнятим увиробництві устаткуванням та оборотним капіталом.

Будь-який прогноз фінансових вимог повинен включати визначення:

— розміру необхідних грошових фондів протягом даного періоду;

— частини цих фондів, які будуть утворені з внутрішніх джерелпротягом аналогічного періоду;

— потреби у зовнішніх джерелах фінансування, за мінусом утворенихфондів від необхідних.

Для оцінки потреб у зовнішніх джерелах фінансування пропонуєтьсяви­користовувати метод проектованого фінансового звіту. При цьому проекту­ютьсяпотреби в активах на поточний період, потім зобов'язання (пасиви) та власнийкапітал, що будуть утворені за нормальних умов функціонування. Після цьоговіднімаються спроектовані пасиви і капітал від необхідних акти­вів длявизначення додатково необхідних фондів (ДНФ). У цій процедурі не­обхідно дотримуватисятаких етапів:

— прогноз звіту про прибуток;

— прогнозування балансу;

— утворення додатково необхідних фондів;

— фінансування «зворотного оживлення».

Етап /. Прогноз звіту про прибуток. У ходіцього етапу прогнозується звіт про прибуток на поточний рік для того, щоботримати суму нерозподі­лених прибутків підприємства протягом року. Це маєспіввіднести операцій­ні витрати, ставки податку на прибуток, відсотковіплатежі й сплачувані дивіденди. У спрощеному випадку робиться припущення, щовитрати підви­щуватимуться на такий відсоток, на який зростатиме продаж.Головна мета цієї частини прогнозу — визначення величини прибутку, якийодержить підприємство і потім утримає його у виробництві для реінвестуванняпротя­гом планового року.

Розглянемо використання цього методу на прикладі данихпідприємства (табл. 1). Таблиця 1 показує фактичний (1999 року) та прогнозний(2000 року) звіти про прибутки. Спочатку ми припускаємо, що продаж і витратизростати­муть на 10% у 2000 році порівняно з 1999 роком. Тому у перших трьохрядках стовпчика 3 показано прогнозований продаж, операційні витрати та аморти­заційнівідрахування. Прибуток до вирахування податків і платежів за нарахо­ванимивідсотками (ПВПН) знаходимо шляхом віднімання, тоді як платежі за нарахованимивідсотками просто перенесені зі стовпчика 1 у стовпчик 3.

Фактичний і прогнозований звіти про прибутки (у гри.)          Таблиця 1.

Фактичний 1999 рік

(1)

Базис прог­нозу (2)

Первіс­не поло­ження

(3)

Прогноз на 2000 рік Зворотне оживлення (4) Друге положення (5)

Кінцевий результат

(6)

Продаж 3000 Х1.Ю 3300 — > 3300 3300 Витрати за мінусом амортизації 2616 Х1.10 — > Амортизація 100 Х1.10 110 — > 110 110 Сукупні операційні витрати 2716 2988 2988 2988 ПВПН 284 312 — > 312 312 Процентні платежі 88 — > 88 + 5 93 93 Прибутки до вирахування.податків 196 224 219 219 Податки 78 89 —1 88 88 Чистий прибуток до виплати дивідендів за акціями 118 135 131 131 Дивіденди за акціями 4 — > 4 — > 4 4 Чистий прибуток 114 131 127 127

Потім розраховується прибуток завирахуванням податків та чистий при­буток до виплати дивідендів за акціями.Дивіденди за акціями перенесені зі стовпчика 1. Вони залишаються постійними,поки підприємство не прийме рішення про додатковий випуск акцій у 2000 році.Потім розраховується чис­тий прибуток.

Етап 2. Прогнозування балансу. Якщо обсяг продажупродукції підприєм­ства повинен зрости, то й активи також мають збільшитися.Оскільки у 1999 році підприємство максимально використовувало виробничіпотужності, то для досягнення вищого рівня продажу кожна стаття активів маєзбільшитися. Для проведення операцій потрібно буде мати більше готівковихкоштів. Збільшення продажу зумовить накопичення дебіторських рахунків,додаткового оборотного капіталу, придбання нового обладнання та верстатів.

Якщо зростає продаж, то таким же чином зростатиме закупівлясировини, що автоматично приведе до збільшення кредиторських рахунків.Відповідно для виконання більшого обсягу робіт буде залучена додаткова робочасила, що приведе до збільшення оподатковуваного прибутку. Тому зростатимуть інара­хована заробітна плата, і податкові платежі. Взагалі, ці автоматичні(спонтан­ні) пасивні рахунки зростатимуть настільки, наскільки й продаж.Нерозподі­лені прибутки також збільшуються, але не так, як продаж.

Наприклад, якщо підприємство одержує прибуток і спрямовує його час­тинуу виробництво, нерозподілені прибутки зростатимуть навіть тоді, коли продажспадатиме. Тому новий обсяг нерозподілених прибутків складати­меться зпопереднього рівня плюс доповнення до нерозподілених прибутків.

Узагальнюючи, можна зазначити:

— вищий рівень продажу необхідно зміцнювати вищим рівнем активів;

— деяке зростання активів може бути профінансоване внаслідокавтома­тичного збільшення кредиторських рахунків, рахунків накопичених платежіві за допомогою нерозподілених прибутків;

— нестача має фінансуватися із зовнішніх джерел шляхом отриманняпо­зичок чи продажу звичайних акцій нового випуску.

Таблиця 1 містить фактичний баланс 1999 року та проектованийбаланс на 2000 рік.

Для прогнозу балансу використовуємо таку ж саму методику, яку вико­ристовувалипри розробці прогнозованого звіту про прибуток. Ті статті балан­су, що, якочікується, зростатимуть прямо пропорційно до продажу, мно­жаться на коефіцієнт1,10 для отримання первісного прогнозу на 2000 рік.

Таким чином, готівкові кошти у 2000 році заплановані у розмірі 11млн. грн.: 10 млн. грн. (1,10) = 11 млн. грн. Дебіторські рахунки — у розмірі412 млн. грн.: 375 млн. грн. (1,10) = 412 млн. грн. і так далі. У нашому прик­ладівсі активи зростають разом із продажем, тому, як тільки буде закінченопрогнозування окремих статей активів, ці статті можуть бути сумовані для от­риманняпрогнозованої величини сукупних активів у балансі підприємства.

Прогноз рахунків пасивів, що автоматично зростають (кредиторськіра­хунки та рахунки накопичених платежів), поданий у стовпчику 3. Прогноз су­купнихактивів встановлено на рівні 2 млрд. 200 млн. грн., якій указує на те, щопідприємство має додати 200 млн. грн. нових активів для підтримки вищо­го рівняпродажу. Однак валові прогнози статті пасивів та акціонерного капі­талу, якпоказано у нижній частині стовпчика 3, дорівнюють 2 млрд. 88 млн. грн. Черезте, що баланс повинен сходитися, підприємство повинно отрима­ти додаткові 112млн. грн.: 2200 млн. грн. — 2088 млн. грн. = 112 млн. грн. Цю суму мивизначаємо як додатково необхідні фонди. Останні будуть отримані за рахунокпозичок банку, випуску довгострокових облігацій, продажу звичайних акцій новоговипуску або за рахунок комбінації цих трьох джерел.

Етап 3. Утворення додатково необхідних фондів. Підприємство своїрі­шення щодо джерел фінансування ґрунтуватиме на кількох факторах, щовключають:

Фактичний тапрогнозований баланс підприємства (в грн.)      Таблиця 2.

Фактичний 1999 рік (1) 1 + g Продаж (2)

Прогноз на

2000 рік

Друге положення (5) Кінцевий результат (6) Первісне поло­ження (3) ДНФ (4) Готівкові кошти 10 Х1.10 11 — > 11 11 Дебіторські рахунки 375 Х1.10 412 — > 412 412 Оборотний капітал 675 Х1.10 677 — > 677 677 Валові поточні активи 1000 1100 1100 1100 Обладнання та верстати 1000 Х1.10 1100 — > 1100 1100 Валові активи 2000 2200 2200 2200 Кредиторські рахунки 60 Х1.10 66 — > 66 66 Векселі до оплати 110 — > 110 +28 138 140 Рахунки накопичуваних платежів 140 Х1.10 154 — > Г54 154 Валові поточні пасиви 310 330 358 360 Довгострокові облігації 754 — > 754 +28 782 784 Валовий борг 1064 1084 1140 1144 Привілейовані акції 40 — > 40 — > 40 40 Звичайні акції 130 130 +56 186 189 Нерозподілені прибутки 766 +68 334 827 827 Валовий акціонерний капітал 896 964 1013 1016 Валові пасиви та акціонерний капітал 2000 2088 +112 2193 2200 Додатково необхідні фонди (ДНФ) 112 7 Сукупні ДНФ 112 119 119

-                 цільову структуру капіталу підприємства;

-                 вплив короткострокових позичок на поточний коефіцієнт підприємства;

-                 умови, що склалися на ринку боргових зобов'язань та акціонерногокапіталу;

-                 обмеження, притаманні борго­вим договорам, що накладаютьсяпідприємством.

Прогноз був би завершеним — первісна нестача була б встановлена іпід­приємство змогло б отримати необхідну суму, якби зміни не приводили доподальших зрушень у будь-якій статті звіту про прибуток або у рахунках ба­лансу.Однак, коли підприємство вирішує проводити фінансування за рахунок новогоборгу, його відсоткові витрати зростатимуть, або за рахунок випуску додатковихакцій, що викличе підвищення сукупних платежів за дивідендами. Ці зміниприведуть до такого ефекту фінансування, як «зворотне оживлення».

Етап 4. Фінансування «зворотного оживлення ». При проведенніфінансово­го прогнозування виникає проблема, пов'язана із фінансуванням«зворотного оживлення», яке визначається як результат проведення дійіз фінансування зростання активів, що впливає на звіт про прибуток і баланс.Отримані для фінансування нових активів зовнішні фонди створюють додатковівитрати, які мають бути відображені у звіті про прибуток та які занижуютьпервісне прог­нозування доповненнями до нерозподілених прибутків.

Для розв'язання цієї проблеми ми пропонуємо прогнозувати додатковівитрати за нарахованими відсотками та додаткові дивідендні платежі, які мо­жутьбути сплачені в результаті фінансування із зовнішніх джерел.

Доповнення до нерозподілених прибутків зменшується на 7 млн. грн.за рахунок фінансування «зворотного оживлення», тобто від 68 млн.грн. до 61 млн. грн. Це зменшення у додатку до нерозподілених прибутків, в своючергу, знижує прогнозовану величину нерозподілених прибутків у балансі на такуж суму. Тому у таблиці 2 — другий прогноз нерозподілених прибутків у балансі на2000 рік становить 766 млн. грн. + 61 млн. грн. = 827 млн. грн., або на 7 млн.грн. нижче первісного прогнозу. Таким чином, нестача 87 млн. грн. матиме місцеяк прямий результат впливу фінансування «зворотного оживлення» —додаткові платежі за нарахованими відсотками та дивідендами зменшують прогнозованувеличину нерозподілених прибутків на 7 млн. грн. від рівня первісного прогнозу.Саме тому існує додаткова нестача. Ця сума та­кож збільшує ДНФ від 112 млн.грн. до 119 млн. грн. і показана у нижній час­тині стовпчика 5 таблиці 2.

Можна побудувати третій прогноз балансу, використовуючи цю ж струк­туруфінансування, додаючи ці 7 млн. грн. до пасивних рахунків та акціонер­ногокапіталу. Але нестача й надалі матиме місце, тільки вона буде значно меншою,ніж у другому прогнозі. Можна побудувати і четвертий прогноз звіту про прибутокі баланс, п'ятий прогноз звітів і так далі. У кожному пов­торенні величина ДНФзменшується. Приблизно після п'ятого повторюван­ня величина ДНФ станенезначною, і тоді можна розглядати завершеність прогнозу.

Отже, при плануванні необхідно розробляти попередній прогноз,ґрунтуючись на продовженні минулих трендів і видів політики у майбутньому, щозабезпечить керівників базовим прогнозом. Потім модифікується модель із метоювизначення, який ефект матимуть різні операційні плани, що можуть вплинути нафінансовий стан підприємства та його прибутки. Альтернативні операційні планиможуть також розглядатися при різних темпах зростання продажу з використаннямцієї моделі для аналізу дивідендної політики і рі­шень щодо структури капіталу.

ЛІТЕРАТУРА

 

1.   Журнал “Фінанси”2000-2001г.г.

2.   Уилсон П. Финансовый менеджмент в малом бизнесе.

Подред. В. А. Микрюкова. — М.: Аудит, ЮНИТИ. – 1995г.

3.