Реферат: Институт аудита в Украине

Міністерство освіти України

ВолинськийДержавний Університет імені Лесі Українки

Економічний факультет

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота з аудиту на тему:

 

Інститут аудиту в Україні

 

 

 

 

 

 

 Науковий керівник:

старшийвикладачЧулковАнатолій Олексійович

 

Виконав:

студент 41 групи

Артишук Андрій Васильович

 

 

 

Луцьк 2000
ЗмістВступ….… 3

 

Розділ 1

Суть аудиту та  його види….… 4

 

Розділ 2

Функції та зміст діяльності Аудиторськоїпалати України. 11

 

Розділ 3

Кодекспрофесійної етики аудиторів України… 22

Розділ 4

Значення іроль Національних стандартів аудиту… 31

Висновок….… 35

 

Список використаноїлітератури

 

 


Вступ

Виникненняаудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо займаєтьсякеруванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші вйого діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотілипокладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їмбухгалтери підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з бокуадміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень.Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність, якаподається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий  стан підприємства.Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансовоїзвітності запрошувались люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти.Головною вимогою до аудитора, були його беззаперечна чесність і незалежність.

Історичною батьківщиною аудиту є Англія, де з 1844року виходить серія законів про компанії, відповідно до яких правлінняакціонерних компаній зобов’язанні запрошувати не рідше ніж один раз на рікспеціальну людину для перевірки бухгалтерських рахунків і звіту передакціонерами.

В Російській Імперії, до складу якої входили всітеперішні країни СНД, звання аудитора було введене царем Петром І. Посадааудитора вміщувала в себе деякі обов’язки діловода, секретаря і прокурора.Аудиторів в Росії називали присяжними бухгалтерами. Всі три спроби організаціїаудиту: в 1889 році, 1912 та 1928, виявились марними.

В країнах СНД, які виникли на терені СРСР, аудиторськадіяльність у сучасному вигляді з’явилась порівняно недавно, і в зв’язку зекономічними реформами отримує все більше розповсюдження. Першими аудиторськимиорганізаціями в колишніх республіках СРСР стали представництва та дочірніпідприємства акціонерного товариства "Інаудит", яке було засновановосени 1987 року. Спочатку аудит проводився на спільних підприємствах, пов’язанихз участю іноземного капіталу, так як зарубіжні партнери вимагали подання їм звітності, яка  підтверджена незалежною аудиторською організацією. Звиникненням нових форм підприємницької діяльності, появою акціонернихтовариств, товариств з обмеженою відповідальністю, комерційних банків та іншихпідприємств сфера застосування аудиту значно розширилась. Аудиторські послуги вкраїнах СНД пропонує і так звана Велика шістка найбільших аудиторських фірмсвіту, до якої входять: Deloitte & Touche, Ernst & Young, ArturAnderson, Price Waterhouse, Cooper & Lybrant, KPMG. Кожна з цих фірм євеликим міжнародним угрупуванням, фірми-члени якого працюють в багатьох країнахсвіту. Всі ці фірми за своєю організаційною структурою являють собоюпартнерства (товариства) з необмеженою відповідальністю. Кожна з груп, якавходить до великої шістки в цілому пропонують весь спектр аудиторських іконсультаційних послуг, а окремі фірми, які входять в дану групу можуть матипевну спеціалізацію (податкове консультування і аудит в певній сфері бізнесу таінше).

Аудиторська діяльність в країнах СНД — в Україні,Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані, та інших —розвивається в міру розвитку ринкової економіки, урізноманітнення формвласності капіталу. Аудиторська діяльність в цих країнах регулюєтьсяспеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивнимв розвитку аудиту в країнах СНД є те, що створено координаційний центр з Аудитуза участю певних структур ООН, Асоціації аудиторів і бухгалтерів СНД, асоціаціїаудиторів та бухгалтерів країн-учасників.

Розділ 1Суть аудиту та  його види

Фінансово-господарськийконтроль діяльності підпри­ємств при ринкових відносинах і різних формахвласності сприяв виникненню аудиторського контролю. Аудит – це перевіркапублічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншоїінформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання зметою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти івідповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Цейнезалежний контроль здійснюють аудиторські фірми за договорами з підприємствамиі підприємця­ми, а виконують його аудитори.

Аудитором може бути громадянин України, який маєкваліфікаційний сертифікат на право заняття аудиторською діяльністю натериторії України. Сертифікат, як офіційний документ, засвідчує правогромадянина України здійснювати аудит підприємств, господарських товариств,банків та видається Аудиторською палатою України. Для здійснення аудиторськоїдіяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифіката отриматиліцензію. Аудиторська фірма — це організація, яка має ліцензію на правоздійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключнонаданням аудиторських послуг. Аудиторській фірмі дозволяється здійснюватиаудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор.Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Аудиторськіфірми мають право займатися аудитом у формі безпосередньо аудиту, а такожсупутніх аудиту послуг. Відповідно до Закону України «Про аудиторськудіяльність», аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторськихперевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питаньбухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізуфінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правовогозабезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

До основних робіт, які здійснюють аудиторські фірмивідносяться:

1.обов'язковий (проведення вимагається законодавством) і добровільний(проводиться за власною ініціативою) аудит — перевірка відповідності фінансовоїзвітності в усіх суттєвих аспектах нормам, які регламентують порядок підготовкиі подання фінансових звітів. Перелік питань такої перевірки може бутирегламентований державними органами. В ході аудиту може проводитися суцільнаабо вибіркова перевірка фінансово-господарської інформації. При суцільнійперевірці перевіряється відображення в обліку і звітності всіх господарських фактів.В цьому випадку менша ймовірність не виявити помилки, але більші затрати часу івартість. При вибірковій перевірці перевіряється відображення в обліку ізвітності певним чином вибраної частини господарських фактів. При цьому зростаєймовірність не виявлення помилок, яка, однак, не перевищує допустимого рівня,зменшується тривалість роботи і її вартість. Результатами цієї роботи єаудиторський висновок про ступінь відповідності фінансової звітності, який можеоприлюднюватися, та звіт аудитора, який обгрунтовує аудиторський висновок звказівками конкретних порушень і відхилень, але не може надаватися зовнішнімкористувачам;

2.оглядова перевірка — неглибока перевірка обліку і звітності на предмет виявленнявідхилень від вимог законодавства. Завданням оглядової перевірки фінансовоїзвітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, котрідають змогу зробити висновок, що інформація, отримана з бухгалтерського обліку,неправдиво подається (звіти неправильні або некоректні). При оглядовихперевірках облік і звітність не досліджуються так детально, як при аудиті;

3. операційні (тематичні) перевіркибухгалтерського і податкового обліку — перевірка окремих сфер обліковоїдіяльності підприємства. Під час операційної перевірки аудитор досліджує окреміпитання, про які він домовився з клієнтом. Звіт аудитора про виконанняопераційної перевірки є внутрішнім документом і може становити комерційнутаємницю замовника. Прикладом операційної перевірки може бути перевіркаправильності відображення в обліку і звітності нарахування і виплати заробітноїплати на підприємстві-замовнику (з перевіркою правильності розрахунку ісвоєчасності сплати податків з заробітної плати, відповідних обов'язковихзборів і платежів), правильності нарахування, сплати і звітування з ПДВ,відповідності законодавству операцій з підзвітними особами;

4. компіляція (трансформація бухгалтерськогообліку) — деталізація і групування облікової інформації з метою її відображенняв звітності відповідно до стандартів обліку і звітності іншої країни. Компіляція проводиться шляхом деталізації, перегрупування обліковоїінформації, створення трансформаційних таблиць, на основі яких складають звітиза іноземними стандартами. Як правило, таку послугу замовляють підприємства, щомають іноземні інвестиції, іноземних інвесторів, ведуть міжнародну економічнудіяльність;

5. веденняобліку підприємства — реєстрація господарських фактів в реєстрахбухгалтерського і податкового обліку, розрахунок податків, складання і поданнязвітності. Аудиторська фірма бере на себе обов'язки обробки первиннихдокументів, розрахунку податків, складання звітності. Підприємству залишаютьсяобов'язки формування первинних документів, взаємовідносини з банком. Періодичнопервинні документи передаються аудиторській фірмі. При порівняно малих обсягахдокументообігу така послуга може гарантувати якість ведення бухгалтерськогообліку і економію коштів. Для малих і середніх підприємств тривалість виконанняробіт аудиторською фірмою може становити за місяць (в середньому зарезультатами року) від половини робочого дня до двох днів з відповідноюоплатою;

6. відновлення обліку — реєстраціягосподарських операцій попередніх періодів у реєстрах бухгалтерського обліку,складання звітів попередніх періодів, розрахунок сум несплачених податків. Відновлення обліку необхідне, коли в попередні періодиоблік не вівся або вівся з порушеннями, виправлення яких вимагає повноїпереробки реєстрів обліку і звітності. Відновлення обліку передбачає відновленняпервинних документів, якщо це можливо, обробку первинних документів, розрахунокналежних до сплати податків, складання звітності. На відміну від державнихорганів, аудитори розраховують належні до сплати суми податків для законногозменшення податкових платежів (у разі виявлення недоплат — законного зменшенняштрафів і санкцій), а не стягнення додаткових сум до бюджету і позабюджетнихфондів;

7. виправлення помилок — виправлення знайденихпомилок і відхилень від вимог законодавства в обліку і звітності працівниками аудиторської фірми. Виправлення помилок працівниками аудиторськоїфірми може замовлятися лише як супутня послуга — для того, щоб виправлятипомилки, їх необхідно спочатку знайти;

8. автоматизація обліку — дослідження системиобліку підприємства, розробка рекомендацій щодо ведення обліку з використаннямобчислювальної техніки (комп'ютерів) і спеціальних програм, допомога у впровадженні цих рекомендацій. Автоматизація обліку замовляється з метоюприскорення обробки документів у процесі обліку, прискорення складаннязвітності, зменшення ймовірності виникнення помилок в процесі обліку іскладання звітності. Як правило, автоматизація ведення обліку і складаннязвітності призводить до зростання витрат на утримання комп'ютерної техніки,оновлення програмного забезпечення, на заробітну плату працівників (необхіднийвищий рівень кваліфікації бухгалтерів), що не компенсується зменшенням витратна оплату праці звільнених «надлишкових» бухгалтерів. Тут може йтисялише про оптимізацію, вдосконалення системи обліку;

9. планування — розробка різноманітнихпланів для: стратегічного розвитку підприємства, отримання кредитів,інвестицій, досягнення поточних цілей підприємства. Аудиторська фірма може розробляти бізнес-плани,інвестиційні та інші плани, що пов'язані з обліком, звітністю, податковим ііншим господарським законодавством. Необхідність в таких планах у підприємствможе виникнути при обгрунтуванні використання отриманих кредитів, інвестицій, вінших випадках. Окремо можна виділити поширене за кордоном податкове планування- розробка плану сплати податків переважно з метою законного зменшенняподаткових платежів;

10. аналіз — проведення різноманітних видівекономічного аналізу, розробка рекомендацій на їх основі. Послуги з аналізу надаються аудиторськими фірмами дляподання замовникам деталізованої інформації про їх підприємства, дослідженняпричин виникнення наявної ситуації, надання рекомендацій щодо поліпшення станусправ. Це може бути аналіз системи обліку підприємства з метою наданнярекомендації щодо її вдосконалення, аналіз фінансового стану з метою йогополіпшення, аналіз результатів діяльності з метою підвищення прибутковості;

11. надання консультацій — обгрунтованівідповіді на запитання спеціалістів підприємства стосовно економічної іправової діяльності підприємства. Консультаціїв сфері обліку, права, економіки надаються з метою допомогти вийти з проблемнихситуацій і досягти найбільшої економічної прибутковості для клієнта на законнихпідставах. Фактична необхідність в консультаціях виникає при освоєнні новихсфер діяльності, зміні відповідальних осіб, зміні законодавства, виникненнінеобхідності законного зменшення податкових платежів, розв'язанні спірнихпитань з державними органами, іншими суб'єктами господарювання [11].

Аудит у сучасному розумінні існує багато років.Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, якібезпосередньо займаються управлінням підпри­ємством (менеджерами) і вкладникамикоштів у його діяль­ність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися ак­ціонернітовариства, і аудитор зайняв центральне місце гро­мадського контролеразовнішньої звітності правління ком­панії, обстоюючи інтереси сторін (передусімакціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських показниках.

Аудит українах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку певнийеволюційний шлях. Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтверд­женнядостовірності бухгалтерських документів і звітів. По­тім він стаєсистемно-орієнтованим на активізацію еконо­мічної діяльності. При цьому з метоюзапобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на підвищення ефектив­ностісистеми управління підприємством і передусім систе­ми його внутрішньогоконтролю, що позитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітнихданих. Таким чином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консуль­тативнудіяльність. За умови системного підходу здійсню­ється формалізаціяаудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок,починаючи з підготов­чої стадії і закінчуючи складанням аудиторського висновку.Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобі­гання можливомуризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику.Особливе значення аудиторського ризи­ку  пояснюється не лише можливістю втратирепу­тації аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а й великимиштрафами, коли через непорядність і непра­вильний висновок аудиторазамовнику-клієнту завдано ма­теріального збитку [13].

Заявляючипро помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен додержуватиськонфіденційності, оскільки її порушення може завдати збитків замовнику. Аудиторможе частину роботи не виконувати, якщо він довіряє сис­темі внутрішньогоконтролю, що діє на підприємстві. Так аудитор може використати даніінвентаризацій товар­но-матеріальних цінностей, проведених ревізорами під­приємства-замовника,якщо упевнений, що перевірки прове­дені правильно. Крім того, аудитор можевиявити довіру висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірніфілії компанії, при аудиті зведеного фінансо­вого звіту материнськогопідприємства.

Ваудиторській практиці виділилися два основних напря­ми діяльності: приватнийаудит і аудит за законом. Під приватним аудитом розуміють аудит, якийздійснюється за замовленням заінтересованої сторони, незалежно від того, чипередбачена така перевірка законом. Аудит за законом або обов'язковий єнеобхідною мірою захисту інтересів заснов­ників (акціонерів, учасниківкапіталу) і держави від навмисно­го викривлення у звітності показниківпідприємницької діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю зазаконом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для перевіркисвоїх бухгалтерським рахунків. Характер і масштаби приватного аудиту залежать воснов­ному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту за законом чітковизначені і змінювати їх ні директори, ні ак­ціонери, ні навіть самі аудиторине мають права.

Аудит єморальним стимулом для чесної роботи служ­бовців фірми. Розуміння того, що всізаписи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує служ­бовцівакуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльністьпідприємства.

Провадять аудит здебільшого після завершення звітногоперіоду і відображення діяльності підприємства у бухгалтерсь­кому обліку ізвітності. На практиці таке чітке розмежуван­ня аудиторської і бухгалтерськоїроботи не завжди можли­ве особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях.Малі фірми часто не завантажують себе веденням бухгал­терських книг іскладанням звітів, а покладають це на ауди­торів. Слід зазначити, що в такихситуаціях підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту.Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудито­ру не слід виконуватиконтрольні функції.

Змістаудиторського контролю як однієї з форм фінансо­во-господарського контролюскладається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємстваза дани­ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди­торськихпослуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише длявеликих підприємств із складною структурою або компаній, в яких акціонерипотребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторськоїперевірки має перева­ги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона необов'язкова.

Відомо, щовласник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, алев проведенні ауди­ту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості дляправильного розподілу прибутків між державою і під­приємством у формі податків,що підлягають сплаті у бюд­жет; обгрунтований розподіл прибутку за акціями іпозиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства,інвесторами тощо; залучення ка­піталу нового партнера у діяльність підприємстваі забез­печення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їху бухгалтерському обліку (вартість основ­них засобів, переоцінка їх). Такапереоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їмдоцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін.Крім того, одержання кредитів банків в умо­вах ринкових відносин грунтується нависновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства.Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які розгля­даються варбітражних і народних судах, між підприємства­ми, банками, податковимиорганами та іншими суб'єктами права.

Ринкові відносини, конкуренція в господарюванні увисокорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту. Післядосягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбуваєть­сяпостійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальшенарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентнійборотьбі важливим засо­бом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися наринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування,координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітникиспеціального відді­лу і суміжних зним служб бізнесу та маркетингу.

Внутрішнійаудит вирішує для клієнта такі завдання:

1. вивчає систему контролю за активами;

2. перевіряє відповід­ність діючого контролюполітиці компанії;

3. аналізує ситуації ризику і запобігання відбанкрутства;

4. використовує ноу-хау для збільшенняприбутку і ефективності нової технології та вживає інших заходів, що сприяютьрозвитку компанії у фінансовому бізнесі.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної,технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завер­шення,дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам,але він не підміняє внут­рішньогосподарського контролю.

У своїйдіяльності аудиторська організація (фірма) керується законодавством і власнимигоспрозрахунковими відносинами. В умовах кон­куренції в аудиторському бізнесіце економічно сприяє якіс­ному проведенню контрольних перевірок. У свою чергу,під­приємство має можливість вибору кваліфікованого незалеж­ного від будь-якоговідомства контролера-ревізора (аудитора), а держава — забезпечити контроль задостовірністю фінан­сової звітності і як наслідок — правильністю оподаткування,не витрачаючи на це коштів державного бюджету.

Аудиторськаформа контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації,об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також інші підприємства, які невходять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні банки,кооперативи і громадські організації.

Аудиторський контроль(аудит) залежновід завдань замовника виконує функції запобіжного, перманентного (опе­ративного),ретроспективного (післяопераційного) і страте­гічного видівфінансово-господарського контролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншимивидами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийо­миі контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійномупроцесі. При цьому висновки ауди­ту на поставлені запитання обґрунтовуютьсявсіма видами доказів, які мають підтвердженнядостовірними документаль­ними даними бухгалтерського обліку. Разом з тим аудитвідрізняється від інших форм фінансово-господарського конт­ролю передусіморганізаційними принципами і класифіка­ційними ознаками.

Заорганізаційними ознаками аудит поділяють на:

1. регламентований проведення йогорегламентується законодавством і нормативними актами, де визначено катего­ріїпідприємців, які підлягають обов'язковому аудиту. Обов'язковий аудитнеобхідний:

а) відкритим акціонерним товариствам,підприємствам-емітентам облігацій, банкам, інвестиційним фондам, інвестиційнимкомпаніям, іншим небанківським фінансовим установам, які залучають коштигромадян або здійснюють торгівлю цінними паперами (окрім операцій з випускувласних корпоративних прав), біржам, страховим компаніям, кредитним спілкам,недержавним пенсійним фондам для підтвердження достовірності та повноти річногобалансу і звітності;

б) суб'єктам господарювання, що ліквідуються (з річнимгосподарським оборотом не менше 250 неоподатковуваних мінімумів) дляпідтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу;

в) засновникам (крім фізичних осіб) відкритихакціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодоспроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду;

г) комерційним банкам для підтвердження достовірностіподаних доНаціонального банку України балансових даних юридичнихосіб-акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формідля здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбаченихустановчими документами;

д) при створенні i реєстрації комерційних банків дляпідтвердження фінансового стану юридичних осіб — засновників, які мають часткув загальному оголошеному статутному фонді не менше 5 (п'яти) відсотків;

2.договірний — об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконанняобумовлюються угодою між суб'єктами під­приємницької діяльності і аудиторськоюорганізацією. Договірний аудит проводиться з власної ініціативи замовника.Право бути замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторськихпослуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень,наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами, маютькористувачі бухгалтерської звітності. Користувачами бухгалтерської звітностіможуть бути юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарськоїдіяльності суб'єктів, в тому числі власники, засновники господарюючогосуб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинногозаконодавства мають право на отримання інформації, що міститься вбухгалтерській звітності;

3. внутрішній (відомчий) провадиться власником залежно відпотреб управління маркетингом, визначення платоспро­можності та запобіганнябанкрутству. Запроваджується він як на підприємствах, так і в сере­динікомпаній, концернів;

            4. державний аудиторські підрозділи державнихподат­кових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних іфізичних осіб перевіряють стан обліку госпо­дарських операцій та відображенняїх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплатиподатків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів.                                                                                  

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторськихорганіза­цій, аудит поділяють на:

1. однопредметний досліджуються питання одного виду аудиту(платоспроможності, емісії цінних па­перів);

2. багатопредметний комплексний аудит стратегії управ­ліннямаркетингом, виконання народногосподарських про­грам, тому в ньому берутьучасть фахівці різних спеціальнос­тей, а також різних аудиторських організацій.Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджуєпитання, що стосуються його компетенції. Свої висновки вони передають замовникудля уза­гальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб;

3.комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різ­них спеціальностей, алеоднієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одному висновку,який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит здійсню­єтьсяаудиторськими фірмами, тому одного з аудиторів признача­ють керівником. Йогообов'язком є син­тезування результатів дослідження різних аудиторів, що бралиучасть у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи повинен мати найбільшіпізнання в галузі методології фінансово-господарського контролю, методикиекономічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів(економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї програмидослідження.

За змістомі функціями в управлінні фінансово-госпо­дарською діяльністю аудит поділяютьна:

1.запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям уфінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовкитехнології ви­робництва, до проведення маркетингових операцій тощо. Провадитьсявін здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства якспеціальний підрозділ або цими функціями наділено контрольно-ревізійнийпідрозділ;

2.перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесіфінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпеченняменеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданихпараметрів, фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурен­тоспроможністьвиготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках.Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом під­приємстваабо зовнішнім аудитором на договірних засадах;

3.ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарськихоперацій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськимиорганіза­ціями. Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за дого­ворами іззамовниками, підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих договорів замовникнадсилає аудиторсь­кій фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання длявирішення їх аудитором. Питання ці стосуються перевірки стануфінансово-господарської діяльності за даними бухгал­терського обліку, балансу ізвітності. При цьому аудитор виз­начає відповідність такої діяльностізаконодавству, а також достовірність її відображення в системі бухгалтерськогообліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма надаєпідприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконаленнябухгалтерського обліку і контролю фі­нансово-господарської діяльності,консультації і рекомендації з питань бізнесу.

Отже,всі види аудиту взаємопов'язані в єдиній системі фінансово-господарськогоконтролю, спрямовані на вдоскона­лення підприємницької діяльності незалежно відформ влас­ності і господарювання в умовах ринкових відносин.


Розділ 2Функції та зміст діяльності Аудиторської палати України

Аудит відноситься до інтелектуальної діяльності, якапередбачає дослідження фінансово-господарської діяльності з метою поліпшення їїта підвищення прибутковості відповідно до замовлень, виданих за угодами міжаудиторськими організаціями та суб’єктами підприємницької діяльності.

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторськаплата України, яка є  незалежнім самостійним органом, мета якого сприятирозвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палатапокликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю уформі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств іпідприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігавбанкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видаткамивласників та одночасно оберігав інтереси держави. Свою діяльність Аудиторськапалата здійснює на підставі Закону України «Про аудиторськудіяльність» та Статуту. АПУ функціонує на засадах самоврядування ірозташована у місті Київ.  Аудиторська палата України є юридичною особою, якамає свою печатку, емблему та іншу атрибутику, а також рахунки в банку [7].

Діяльність Аудиторської палати грунтується напринципах демократії і самоуправління, колегіальності і гласності за умовиодночасного збереження комерційної таємниці, виборності органів управління,власної ініціативи та персональної відповідальності аудиторів.

До повноважень Аудиторської палати України належать:

1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, щомають намір займатися аудиторською діяльністю;

2. затвердження норм і стандартів аудиту,програм підготовки аудиторів;

3. ведення реєстру аудиторських фірм тааудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, і оприлюднення йогоданих;

4. створення на території Україні регіональнихвідділень, визначення їх повноважень і контроль за їх діяльністю;

5. встановлення розміру плати за проведеннясертифікації осіб, які претендують на отримання сертифікату;

6. розгляд скарг на діяльність окремихаудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції;

7. застосування до аудиторів стягнень заненалежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження,зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або їх повнеанулювання ;

8. сприяння виданню нормативних, методичних таінших матеріалів з питань аудиторської діяльності;

9. підготовка пропозицій з питань розвиткуаудиту в Україні та винесення їх на розгляд відповідних інстанцій;

10. брати участь в роботі міжнароднихорганізацій з питань аудиту;

11. визначення порядку оформлення офіційнихдокументів за наслідками надання аудиторських послуг.

Для виконання своїх повноважень АПУ може створюватитимчасові комісії та робочі групи з питань, віднесених до її компетенції.

Аудиторська палата України формується шляхомделегування до її складу п'яти представників від професійної громадськоїорганізації аудиторів України, по одному представникові від Міністерствафінансів України, Головної державної податкової інспекції України,Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерстваюстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та іншихорганізацій. Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуютьсяза їх згодою професійною громадською організацією аудиторів України в кількостіп'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерствафінансів України, Головної державної податкової інспекції України,Національного банку України, Міністерства статистики Україні: та Міністерстваюстиції України. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб. ЧлениАудиторської палати набувають своїх повноважень з дня делегування до АПУ.Повноваження кожного члена не можуть передаватися іншим особам, а їх термін неповинен перевищувати п'яти років.

 Кожен член АПУ має право:

1. приймати участь в обговоренні питань, щорозглядаються на засіданнях;

2. вносити пропозиції та проекти рішень длярозгляду на засіданнях;

3. одержувати від Секретаріату інформацію продіяльність АПУ;

4. користуватися матеріально-технічною базоюАПУ для виконання своїх функціональних обов'язків.

Разом з тим кожен член АПУ має додержуватися ЗаконуУкраїни «Про аудиторську діяльність», інших законів України, положеньСтатуту АПУ та її рішень, а також бути присутнім на засіданнях АПУ, аджепропуск більше трьох засідань підряд без поважних причин розглядається якпідстава для клопотання про дострокове припинення його повноважень.

Члени АПУ виконують свої обов’язки на громадськихзасадах, а витрати на службові відрядження покриваються за рахунок коштів АПУ.

Персональний склад Аудиторської плати України такожного регіонального відділення згідно Положення про ротацію членів Аудиторськоїпалати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членівпалати та двох членів кожного регіонального відділення.

При проведенні ротації в першу чергу  враховують:

1.   добровільне вибуття члена Аудиторської плати України та кожного регіональноговідділення на підставі особистих заяв;

2.  звільнення членівАудиторської плати України або її регіонального відділення із організації, якайого делегувала;

3.  відкликання членаАудиторської плати України та кожного регіонального відділення та ініціативоюоргану, який його делегував;

4.  відсутність підряд більшеніж на трьох засіданнях палати або відділень без поважних причин;

5.  невиконання обов'язківпередбачених статутом члена Аудиторської плати України.

Ротація членів Аудиторської плати України та кожногорегіонального відділення по зазначених обставинах проводиться на засіданняхАудиторської плати України та регіональних відділень за поданням їх секретаріві підлягає затвердженню Аудиторською платою України. Якщо внаслідок ротації позазначеним обставинам з Аудиторської плати України вибуває менше трьох їїчленів, а з регіонального відділення – менше двох членів, то згідно ЗаконуУкраїни «Про аудиторську діяльність» додаткова ротація проводиться напідставі визначення особистого рейтингу кожного члена Аудиторської платиУкраїни та її регіональних відділень шляхом таємного анкетування аудиторівУкраїни [5].

Безпосередньо анкетування організує і проводитькомісія по проведення анкетування, персональний склад якої затверджуєтьсяАудиторською платою України в кількості п'яти членів Аудиторської плати Українита по одному члену від регіональних відділень Аудиторської плати України.Анкетування проводиться раз на рік в строк, встановлений Аудиторською платоюУкраїни. Повідомлення аудиторів України про анкетування членів Аудиторськоїплати України здійснюється Комісією шляхом публікації про це в засобах масовоїінформації. Анкетування повинно розпочатися не раніше тижня після повідомленняпро нього і закінчитись протягом трьох тижнів від його початку.

Анкети виготовляються та розповсюджуються як бланкисуворої звітності. Виготовляються два типа анкет: серії «А» – дляанкетування членів Аудиторської плати України і серії «Б» – дляанкетування членів регіональних відділень Аудиторської плати України. Кожнаанкета містить свій номер та перелік прізвищ членів Аудиторської плати Українита кожного регіонального відділення. Після виготовлення анкет вонирозповсюджуються Комісією серед аудиторів України.

Підставою для видачі анкети є пред'явлення паспорту тасертифікату аудитора. При видачі анкет ведеться поіменний облік аудиторівУкраїни, що отримали бланки анкет. Кожний аудитор витягує із загальних двохстопок анкет по одній анкеті власноручно, не вказуючи при цьому номерівотриманих анкет. До початку анкетування Комісія забезпечує виготовлення тарозповсюдження урн для таємного анкетування. Кожна урна повинна бути опечатанаі підписана головою і секретарем Комісії.

Здача Комісії заповнених аудиторами анкет провадитьсяв Аудиторській платі України та в кожному регіональному відділенні шляхомвкладення анкет в урну. Урни після закінчення терміну анкетування відкриваютьсяв присутності не менш як 70% членів Комісії.

При анкетуванні аудитор викреслює із списку прізвищатих членів Аудиторської плати України та регіональних відділень,  діяльністьяких вважає доцільним припинити. Анкетування вважається таким, що відбулося,якщо в анкетуванні прийняли участь не менше 75% аудиторів, що мають на цеправо. Після завершення анкетування Комісією складається протокол, якийпідписується всіма членами Комісії. 

В протоколівказуються такі дані:

1.  число виданих анкет;

2.  число анкет аудиторів, щовзяли участь в анкетуванні;

3.  число анкет, визнанихдійсними;

4.  число анкет, визнанихнедійсними;

5.  підсумки результатіванкетування по кількості викреслених прізвищ.

Ротації по підсумкам анкетування підлягають члениАудиторської палати України та члени кожного регіонального відділення, якінабрали найбільшу кількість голосів за припинення діяльності. Якщо таких членівбуде більше, ніж передбачено Законом України «Про аудиторськудіяльність»,  то — серед них проводиться жеребкування.

Аудиторська палата України зобов'язана розглянутирезультати анкетування протягом двох тижнів після отримання висновків Комісії.З дня прийняття рішення Аудиторської плати України члени Аудиторської платиУкраїни, які підлягають ротації, вважаються такими, що склали своїповноваження. Рішення Аудиторської плати України направляється до організації,від якої вони були делеговані.

Всі рішення АПУ приймаються на засіданнях простоюбільшістю голосів при наявності двох третин її членів,  але рішення з питаньзатвердження Статуту, внесення змін та доповнень до нього приймаються двоматретинами голосів, від загальної кількості членів АПУ. При рівності голосівперевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий, який ведезасідання. Функції головуючого виконують по черзі всі члени АПУ в алфавітномупорядку їх прізвищ. Порядок проведення засідань визначається Регламентом. Існуєможливість на підставі письмової пропозиції не менше п'яти чоловік  прийняття рішення шляхом письмового опитування усіх членів АПУ.

Ведення поточних справ в АПУ здійснює Секретаріат,який очолює завідуючий.  Завідуючий Секретаріатом призначається за рішеннямАПУ, а його права та обов'язки визначаються Положенням про Секретаріат.Завідуючий несе персональну відповідальність за ефективне використання майна такоштів АПУ і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків їїчленів.

Контроль за діяльністю Секретаріату здійснюєСпостережна Рада, яка формується із  членів АПУ. Також на Спостережну Радупокладається виконання представницьких та організаційних функцій .

Спостережна Рада виконує наступні повноваження:

1.    контроль за виконаннямрішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ;

2.    представництво АПУ вдержавних, міжнародних та інших органах;

3.    організація зв'язку згромадськістю;

4.    підготовка та організаціяроботи з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ, здійснення розробки тапропонування на затвердження АПУ строків та порядку денного з'їздів аудиторівУкраїни, підготовка звіту АПУ до з'їзду;

5.    контроль ведення таоприлюднення реєстру аудиторів та аудиторських фірм;

6.    підготовка та внесення назатвердження АПУ планів роботи та звітування про їх виконання;

7.    пропонування на затвердженняАПУ кошторису витрат, штатного розкладу та заробітної плати експертів та іншихпрацівників, які виконують роботу в АПУ за договорами;

8.    контроль використанняфінансів секретаріатом АПУ;

9.    контроль за діяльністюсекретаріату по виконанню відповідних рішень АПУ;

10.  контроль за діяльністюрегіональних відділень, за їх ротацією, доцільністю формування, функціонуваннята фінансовим станом;

11.  має право призупинятьдіяльність регіональних відділень до прийняття рішення АПУ на найближчомузасіданні;

12.  пропонування на розглядАПУ пропозиції щодо призупинення повноважень окремих членів АПУ та порушенняклопотання про їх заміну;

13.  внесення пропозиції щодопідготовки та перепідготовки аудиторів;

14.  внесення на розгляд АПУструктури та особистого складу секретаріату;

15.  прийняття рішення прозалучення до роботи в АПУ експертів та інших працюючих за договорами;

16.  розробка та затвердженняпорядку денного засідань АПУ [3].

Рада звітує перед АПУ про свою діяльність не рідше ніжодин раз на рік. Члени Ради несуть особисту відповідальність за виконання своїхфункцій в Раді та в комісії і звітують в складі Ради та позачергово окремо завимогою не менше п'яти членів АПУ. Засідання Ради проводяться не рідше одногоразу на місяць. Рішення, які прийняті Радою вважаються дійсними якщо на засіданнібули присутні не менше трьох членів Ради. У разі рівності голосів приймаєтьсята пропозиція за яку проголосував Голова або його заступник у разі відсутностіГолови. Ведення протоколів засідань Ради здійснює  секретаріат АПУ та доводитьїх інформацію до всіх членів АПУ. Позачергові засідання Ради скликаються заініціативою Голови, або письмової заяви не менше як трьох її членів.

На Голову Спостережної Ради покладено такі функції:

1.  виконання без довіреностіпредставницьких функцій від імені АПУ у всіх органах влади, громадських,міжнародних та інших організаціях;

2.  підписання всіхдокументів, які прийняті АПУ;

3.  ведення засідань Ради.

Голова Ради, його заступник та члени Ради можуть бутидостроково перевибрані за власним бажанням, при достроковому вибутті з членівАПУ або складання повноважень голови постійної комісії, а також по письмовійзаяві не менше як десяти членів АПУ.

Кошти АПУ формуються шляхом надходжень відсертифікації, добровільних внесків або відрахувань Спілки аудиторів України таінших громадських організацій. Майно АПУ формується за рахунок власних коштів істановить її власність. Вона не може безпосередньо одержувати майно та коштивід аудиторів та аудиторських фірм, окрім плати за сертифікацію. Ефективневикористання коштів та майна забезпечує Секретаріат, а напрямки та обсягивикористання визначаються кошторисами та планами, які складаються завідуючимСекретаріатом і затверджуються рішенням АПУ.

Аудиторська палата України може створювати своїрегіональні відділення в Республіці Крим, областях та містах Києві таСевастополь. Рішення про створення регіонального відділення приймається принаявності клопотання професійної громадської організації аудиторів регіону,регіональних органів Міністерства фінансів України, Головної державної податковійінспекції України, Національного банку України, Міністерства статистикиУкраїни, Міністерства юстиції України, а також при наявності в регіонітериторіального відділення Спілки аудиторів України, яка налічує не менше 20членів. Регіональне відділення  може бути створене на базі однієї абодекількох   адміністративно-територіальних одиниць [4].

 Регіональне відділення є структурним підрозділом АПУ,підзвітне останній і свою діяльність здійснює відповідно до рішень і наданих їмповноважень. Таке відділення  створюється без надання йому статусу юридичноїособи.

Як і Аудиторська палата регіональне відділення створюєСпостережну Раду, на яку покладається здійснення контролю за діяльністюСекретаріату, виконання представницьких та організаційних функцій. Кожнерегіональне відділення має в відділеннях банків поточний рахунок, печатку таштампи, веде бухгалтерський облік та  складає  і подає звітність.

Головним завданням усіх регіональних відділень єсприяння розвитку аудиту в регіонах, виконання та впровадження рішень АПУ намісцях.

На регіональне відділення покладено такі повноваження:

1. здійснення сертифікації суб'єктів, що маютьнамір займатися аудиторською діяльністю;

2. ведення регіонального реєстру аудиторськихфірм та аудиторів, що самостійно надають аудиторські послуги, а також філій,відділень та представництв аудиторських фірм з інших регіонів, зареєстрованихна території регіону;

3. подання даних реєстру до АПУ і оприлюдненняйого в пресі;

4. підготовка пропозицій з питань розвиткуаудиту в Україні та винесення їх на розгляд АПУ.

Члени регіонального відділення набувають своїхповноважень з дня їх затвердження Аудиторською палатою України. Повноваженнячлена регіонального відділення не можуть передаватися іншим особам, а термін їхдії не повинен перевищувати п'яти років.

 Усі члени регіонального відділення Аудиторськоїпалати України мають право:

1. приймати участь в засіданнях регіональноговідділення та обговоренні винесених на розгляд питань;

2. вносити пропозиції та проекти рішень длярозгляду на засіданнях;

3. одержувати від Секретаріату (секретаря)інформацію про діяльність відділення;

4. користуватися матеріально-технічною базоювідділення для виконання своїх функціональних обов'язків.

5. звертатися безпосередньо до АПУ (черезСекретаріат) при незгоді з рішеннями регіонального відділення, якщо проти цьогорішення проголосувало не менше чотирьох членів, але звернення до АПУ незвільняє членів регіонального відділення від виконання прийнятих ним рішень.

В процесі роботи члени регіонального відділеннязобов'язані додержуватися Закону України “Про аудиторську діяльність”, СтатутуАПУ, Положення Про регіональні відділення, рішень АПУ та регіональноговідділення. Члени регіонального відділення  мають бути присутніми на йогозасіданнях, бо пропуск більше трьох засідань підряд без поважних причинрозглядається як підстава для клопотання про дострокове припинення повноважень.Виконання ними своїх обов’язків здійснюється  на громадських засадах, а витратина службові відрядження покриваються на підставі рішень регіональноговідділення.

 Загальна кількість членів регіонального відділеннястановить десять осіб. Формування його складу відбувається шляхом делегуванняп'ятьох представників від регіонального відділення (відділень) професійноїгромадської організації аудиторів України та по одному представникові відрегіональних органів Міністерства фінансів, Головної державної податковоїінспекції України, Національного банку України, Міністерства статистикиУкраїни, Міністерства юстиції України. Порядок делегування  визначається вищимкерівним органом (для професійної громадської організації аудиторів) та вищимипосадовими особами Міністерства фінансів Республіки Крим і обласних (міських)управлінь Міністерства фінансів України, Державної податкової інспекції РеспублікиКрим і державних податкових інспекцій областей (міст Київ і Севастополь),Кримського республіканського управління Національного банку України і обласних(міських) управлінь НБУ, Управління статистики Криму і обласних (міських)управлінь Міністерства статистики України, Міністерства юстиції Республіки Кримі обласних (міських) управлінь Міністерства юстиції України.

Всі рішення регіонального відділення приймаються назасіданнях простою більшістю голосів при наявності двох третин його членів. Прирівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий.Головуючий веде засідання, а його  функції виконують по черзі усі члени  валфавітному порядку прізвищ. В окремих випадках, на підставі письмовоїпропозиції не менше трьох членів відділення, рішення можуть прийматися шляхомписьмового опитування усіх членів.

Ведення поточних справ регіонального відділенняздійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатомпризначається рішенням відповідного регіонального відділення. Протеділоводство, бухгалтерський облік та інші види робіт по забезпеченню діяльностівідділення можуть виконувати особи на договірних умовах.

Кошти та майно регіонального відділення формуютьсяшляхом надходжень від АПУ, добровільних внесків або відрахувань від Спілкиаудиторів України, її регіональних відділень та інших громадських організацій.Регіональне відділення не може безпосередньо одержувати майно та кошти відаудиторів та аудиторських фірм, окрім плати за сертифікацію… Напрями і обсягивикористання майна і коштів визначаються рішенням відповідного регіональноговідділення. Правонаступником майнових прав кожного регіонального відділення єАудиторська палата України.

Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності)аудиторів здійснюється АПУ та її регіональними відділеннями на основі Положенняпро сертифікацію аудиторів. Право на отримання сертифікату мають громадяниУкраїни, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботине менше трьох років підряд на посадах аудитора, бухгалтера, ревізора,економіста, юриста, фінансиста. Наявність певних знань з питань аудитувизначається шляхом проведення відповідного іспиту. Термін чинності сертифікатуне може перевищувати 5 років.

Сертифікат – це офіційний документ, який засвідчуєправо громадянина України на здійснення аудиту підприємств та господарськихтовариств (серія «А»), банків (серія «Б») на територіїУкраїни. Бланк сертифікату є бланком суворої звітності, з зазначенням номера тасерії, і містить такі реквізити:

1.  серія та номер сертифікату;

2.  прізвище, ім'я та побатькові аудитора;

3.  дата, номер рішенняАудиторської палати України про затвердження протоколів проведених іспитів;

4.  термін чинностісертифікату [6].

Сертифікат підписується головою сертифікаційноїкомісії та завідуючим Секретаріатом АПУ і реєструється в книзі облікусертифікатів АПУ. Отримання сертифікату засвідчується підписом в книзі обліку.

Для отримання сертифікату претендент подає до АПУ, водному примірнику, або до регіонального відділення АПУ, в двох примірниках, такідокументи:

1.  клопотання;

2.  копію диплому, засвідченуу встановленому порядку;

3.  виписку з трудової книжки,засвідчену у встановленому порядку;

4.  документ про оплату.

Подані документи реєструються Секретаріатом АПУ аборегіонального відділення у спеціальному журналі з видачею подавачу розписки.Відповідальність за достовірність поданих документів несе особа, яка їх подала.Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються за рахунок осіб, щопретендують на отримання сертифікату. Розмір плати на сертифікацію визначаєтьсярішенням АПУ.

Іспити щодо визначення рівня знань з питань аудитускладаються кожним претендентом в порядку, затвердженому рішенням АПУ. Дляпроведення іспитів Аудиторською палатою України створюються кваліфікаційнікомісії у складі п'яти членів АПУ кожна. Організаційне забезпечення роботикомісій здійснює Секретаріат АПУ та кожного регіонального відділення. Засіданнякомісії по проведенню іспитів веде головуючий, функції якого виконують по черзівсі члени комісії в алфавітному порядку їх прізвищ. За наслідками складанняіспитів комісією приймається рішення простою більшістю голосів. При рівностіголосів перевага віддається рішенню, за яке проголосував головуючий. Рішенняприймається у формі "Іспит складено", або "Іспит не складено".Результати іспиту заносяться до протоколу (окремо на кожну особу). Протоколпідписують члени екзаменаційної комісії. Регіональні відділення складаютьпротокол у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти днів після складанняіспиту передається до АПУ. Рішення екзаменаційної комісії повідомляєтьсяособам, які складали іспит, в день  іспиту. Дані сертифікації заносяться вкнигу реєстрації та комп'ютерну базу даних.  Видача сертифікатів здійснюєтьсясекретаріатом АПУ після затвердження Аудиторською палатою України протоколівпроведення іспитів.

Аудитор,що   успішно  склав  іспити  в  Аудиторській  палаті України, після одержаннясертифіката аудитора України зобов'язаний виголосити  клятву,  у  якій  вінклянеться суворо виконувати свої професійні обов'язки та закони України івимагати цього від  інших. Клятва  адресується  керівникові  атестаційноїкомісії.  Після усного виголошення клятви аудитор  підписує її текст.

Особи, які не склали іспиту, мають право повторноскласти його не раніше, як через рік після прийняття рішення АПУ.

Аудитори, строк дії сертифікатів яких закінчується, нераніше 3-х і не пізніше 1-го місяця повинні подати до Секретаріату АПУ чирегіонального відділення з метою продовження строку дії сертифікату такідокументи:

1.  клопотання установленогозразка;

2.  витяг з трудової книжки,завірений в установленому порядку;

3.  сертифікат, термін діїякого закінчується;

4.  реферат про аудиторськудіяльність і підвищення кваліфікації за період володіння сертифікатом;

5.  документ про внесенняплати за продовження дії сертифікату.

СекретаріатАПУ перевіряє подані документи на предмет їх відповідності вимогам ПоложенняПро сертифікацію і передає кваліфікаційним комісіям АПУ для розгляду іприйняття рішення.

Аудитори, які працюють за фахом (аудитором) не меншетрьох років, не мали зауважень по роботі та по реферату за рішенням комісії,вносяться до Протоколу осіб, дія сертифікату яким продовжується на п'ять років.

Аудитори, які працюють за фахом (аудитором) від двохдо трьох років, або за сумісництвом не менше трьох років, не мають зауважень пороботі та по реферату, проходять співбесіду в постійних комісіях по прийманнюіспитів. При позитивних наслідках співбесіди, аудитори вносяться до Протоколуосіб, дія сертифікату яким продовжується на п'ять років.

Аудитори, які делеговані до складу АПУ чи регіональнихвідділень від державних відомств, при подачі клопотання, копії трудової книжки,сертифікату, строк дії якого закінчується та довідки про його належність дочленів АПУ чи регіонального відділення  вносяться до Протоколу осіб, діясертифікату яким продовжується на п'ять років.

Аудитори, які, отримавши сертифікат, не працювалиаудитором чи працювали менше 2-х років, або не подали документи на продовженнятерміну дії сертифікату у встановлений строк, для отримання сертифікату напослідуючий період, складають іспити.

За підсумками розгляду документів на продовження діїсертифікатів комісії АПУ складають протоколи по кожній групі аудиторів іподають їх на затвердження АПУ.  Видача сертифікатів, строк дії якихпродовжено, здійснюється Секретаріатом АПУ після затвердження протоколівАудиторською палатою України. У сертифікатах зберігається початковий номер,дата видачі і номер протоколу АПУ. А також вносяться рішення АПУ, (номерпротоколу, дата) та термін, до якого продовжено строк дії сертифікату.

Якщо в продовжені дії сертифікату відмовлено, то цефіксується в протоколі АПУ. Це рішення Секретаріат АПУ письмово повідомляєособі, яка подавала клопотання.

Сертифікати, строк дій яких закінчився, знищуються поакту, в якому зазначається серія сертифікату та його номер, П.І.Б. особи, наім'я якої він був виписаний та період, протягом якого він діяв. Акт підписуєГолова Комісії та завідуючий Секретаріатом АПУ і затверджує Голова Спостережноїради. Акт є документом постійного зберігання.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків доаудитора можуть бути застосовані стягнення у вигляді зупинення дії на строк доодного року або анулювання сертифікату. Зупинення чинності сертифікату на строкдо одного року означає заборону на проведення аудиту та надання аудиторськихпослуг на визначений рішенням термін. Рішення АПУ набирає чинності з моментупублікації в пресі.

Припинення чинності сертифікату здійснюється напідставі рішення АПУ у випадках встановлення неодноразових фактів низькоїякості аудиторських перевірок або  систематичного чи грубого порушення чинногозаконодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту. Анулюваннясертифікату здійснюється шляхом відкликання сертифікату та заборони напроведення аудиторської діяльності на території України протягом п'яти років.

Підставою для анулювання сертифікату є:

1.  систематичне та грубепорушення чинного законодавства України, нормативів аудиту;

2.  невиконання вимог АПУ поусуненню тих порушень, на підставі яких було зроблено попередження або зупиненодію сертифікату строком до одного року;

3.  рішення суду, якимзаборонено діяльність аудитора;

4.  встановлення фактіввикористання недостовірної інформації в документах, що подавались для видачісертифікату;

5.  ініціатива аудитора(особисте повернення сертифікату, позбавлення громадянства).

Анульований сертифікат аудитор зобов'язаний в10-денний термін з моменту отримання витягу з рішення АПУ та з моментупублікації в пресі повернути до Секретаріату АПУ. Рішення щодо припиненнячинності сертифікату можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду.

Ліцензування аудиторської діяльності, відповідноЗакону України «Про аудиторську діяльність» та Положення про порядоквидачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) наздійснення окремих видів діяльності, здійснюється Аудиторською палатою України.

Ліцензія на заняття аудиторською діяльністю єдокументом, що підтверджує право її власника на заняття аудиторською діяльністюна території України з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Вона повинна містити такі реквізити:

1.  найменування органу, якийїї видав;

2.  номер ліцензії;

3.  найменування аудиторськоїфірми (прізвище, ім’я та по батькові аудитора);

4.  юридична адреса(місцезнаходження);

5.  ідентифікаційний кодліцензіата;

6.  номер та дата рішенняЛіцензійної комісії;

7.  вид діяльності, на якувидається ліцензія;

8.  особливі умови та правилаздійснення аудиторської діяльності;

9.  термін чинності ліцензії;

10.     дату видачі ліцензії;

11.     підпис головуючого назасіданні Аудиторської палати України;

12.     підпис завідуючогоСекретаріатом Аудиторської палати України;

13.     гербову печатку [9].

Ліцензія на заняття аудиторською діяльністю надаєтьсяаудиторським фірмам, створеним згідно з чинним законодавством України убудь-яких організаційно-правових формах, за винятком акціонерних товаристввідкритого типу, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України«Про аудиторську діяльність», та аудиторам, які мають кваліфікаційнийсертифікат на право заняття аудиторською діяльністю на території України та зареєстрованіорганами державної реєстрації, як суб’єкти підприємницької діяльності. Терміндії ліцензії складає 5 років. За видачу ліцензії стягується плата у розмірах,встановлених чинним законодавством України.

 Для отримання ліцензії аудиторська фірма (аудитор)подає до Секретаріату АПУ клопотання за встановленою формою. Клопотання проотримання ліцензії подається до АПУ після реєстрації аудиторської фірми абоокремого аудитора як суб'єкта підприємницької діяльності та при наявностісертифікату. 

Аудиторська фірма крім того подає ще такі документи:

1.  нотаріально засвідченікопії свідоцтва про державну реєстрацію та установчі документи;

2.  копію сертифікату на правозаняття аудиторською діяльністю на території України засновників аудиторськоїфірми;

3.  документ про призначеннякерівника аудиторської фірми;

4.  копію сертифікату на правозаняття аудиторською діяльністю на території України на ім’я керівникааудиторської фірми;

5.  копію свідоцтва органустатистики.

Апідприємець-аудитор крім клопотання ще зобов’язаний подати такі документи:

1.  нотаріально засвідченукопію свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності;

2.  копію сертифікату на правозаняття аудиторською діяльністю на території України;

3.  копію трудової книжки,засвідчену за місцем роботи або нотаріально;

4.  копії платіжних документівпро перерахування плати за ліцензування і за бланк ліцензії.

Всі документи, що надходять до СекретаріатуАудиторської палати України для отримання ліцензії, повинні подаватися ушвидкозшивачах з внутрішнім описом та пронумерованими сторінками.Відповідальність за достовірність даних, викладених у заяві та іншихдокументах, несе заявник.

Працівники Секретаріату проводять попередню експертизуподаних документів на відповідність повноти інформації. Підготовлені матеріалирозглядаються Ліцензійною комісією Аудиторської палати України, яка  приймає поних рішення. Рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі має бутиприйняте в термін не пізніше 30 днів з дня надходження заяви та необхіднихдокументів до Секретаріату АПУ.

Після прийняття рішення про видачу ліцензії на заняттяаудиторською діяльністю на території України, аудиторські фірми (аудитори)вносяться до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів та до Єдиного ліцензійногореєстру, в порядку передбаченому чинним законодавством України. Рішення провідмову у видачі ліцензії повідомляється заявнику в письмовій формі іззазначенням причин відмови.

При наявності порушень у діяльності аудиторських фірм(аудиторів) або невиконання ліцензійних умов АПУ направляє їм письмову вказівку(попередження ). Невиконання вимог викладених в попередженні є підставою длязупинення дії ліцензії або припинення її чинності.

Зупинення дії ліцензії на строк до одного рокупередбачає припинення аудиторської діяльності на певний термін, продовження нановий строк вже діючих договорів на певний термін, при умові усунення виявленихнедоліків та порушень чинного законодавства.

 Зупинення дії ліцензії здійснюється на підставірішення Ліцензійної комісії АПУ у разі:

1.  порушення аудиторськоюфірмою (аудитором) ліцензійних умов;

2.  встановлення неодноразовихфактів низької якості аудиторських перевірок;

3.  встановлення фактівпорушення чинного законодавства України, норм і стандартів аудиту;

4.  зупинення дії сертифікату;

5.  невиконання аудиторськоюфірмою (аудитором) у визначений термін обов’язкових розпоряджень Ліцензійноїкомісії.

 Припинення чинності ліцензії передбачає заборону напроведення аудиторської діяльності на території України, відкликання ліцензіїта виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів та Єдиного ліцензійногореєстру.

Підставою припинення чинності ліцензії на заняттяаудиторською діяльністю є  рішення Ліцензійної комісії  у випадках:

1.  втрати громадянстваУкраїни або виїзду за межі України на постійне проживання:

2.  систематичного чи грубогопорушення чинного законодавства України, норм та стандартів аудиту;

3.  припинення чинностісертифікату або закінчення терміну його дії;

4.  невиконання вимогЛіцензійної комісії по усуненню порушень, на підставі яких було зробленопопередження або зупинено дію ліцензії строком до одного року;

5.  рішення суду, якеустановлює заборону діяльності аудиторської фірми (аудитора);

6.  установлення фактівподання невірогідної інформації в документах, що подавались для видачіліцензії;

7.  закінчення терміну дії ліцензії;

8.  подання аудиторської фірми(аудитора) про відкликання ліцензії в зв’язку із зміною виду діяльності.

Рішення АПУ про накладення стягнення або припиненнячинності ліцензії може бути оскаржено в суді або арбітражному суді. Відкликануліцензію аудиторська фірма (аудитор) зобов’язана в 10-денний строк з моментуотримання витягу з рішення АПУ повернути до Секретаріату .

В разі усунення аудиторською фірмою (аудитором)порушень, АПУ має право поновити дію ліцензії. А у випадку відкликання ліцензіїта виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, з Єдиного ліцензійногореєстру Міністерства економіки України поновлення дії ліцензії на заняттяаудиторською діяльністю здійснюється у порядку, встановленому для її одержання.


Розділ3

Кодекспрофесійної етики аудиторів України

 

Головнимзавданням Кодексу професійної етики аудиторів України є  встановлення етичних  вимог  для  аудиторів-практиків  із  метою  забезпечення гарантії високоїякості  їхньої  роботи  і  задоволення  інтересів українського суспільства ідержави.

Визначальною  рисою   професії   незалежного  аудитора  є визнання  ним  відповідальності перед  українським  суспільством, яке складається   з  клієнтів,  кредиторів,виконавчої   та   державної   влади,   роботодавців,   інвесторів, підприємців  та  інших  суб'єктів  держави. Аудиторські норми і правила  допомагаютьнезалежним аудиторам  у  підтримці   прозорості   і   реальності   фінансовоїзвітності,  наданої фінансовим установам,  від яких клієнт отримує кредити іпозички,  сприяють  акціонерам  у  одержанні додаткового капіталу. Послугивнутрішніх  і  незалежних  аудиторів  забезпечують  впевненість  у правильномуфункціонуванні системи внутрішнього контролю підприємства, що у свою чергупідсилює вірогідність фінансової інформації про підприємства. Консультації вгалузі оподатковування,  що  здійснюються  на  конфіденційній  і довірчійоснові,  допомагають одержати правильне уявлення уміння системи  і порядкуоподатковування в країні,  що стимулює їхнє дотримання. Консультації  з  менеджменту допомагають  правильному   прийняттю рішень  керівництвом  підприємств.  Такимчином,  суспільна роль і діяльність  аудиторів  при  наданні  ними  послуг  впливають   на економічну стабільність і добробут українського суспільства.

Метоюпрофесії незалежного аудитора є забезпечення високого   фахового рівня послугдля досягнення максимальної ефективності праці. Для  досягнення  цієї  метийому необхідно дотримуватись чотирьох основних вимог:

1.вірогідність – інформація, надана аудитором, повинна бути достовірною;

2.професіоналізм – висока компетентність при вивченні аудитором питань,поставлених замовником, спираючись на норми аудиту, володіння методикамипроведення досліджень з економіки. Шлях аудитора до професійної компетентностірозділений на дві окремі стадії:

а)досягнення професійної компетентності, яка вимагає  наявності  вищої  фаховоїосвіти,  підготовки  і  перевірки  знань  відповідних   навчальних дисциплін,пов'язаних з професією аудитора, із здачею кваліфікаційних іспитів для одержання сертифіката  аудитора,  а  також  наявність відповідного стажу роботибухгалтером, економістом, фінансистом або юристом;

б)підтримка професійної компетентності на потрібному рівні — постійне відновленнязнань,  вивчення відповідних українських  і  міжнародних  стандартів  обліку, аудиту  й  інших законодавчих та  інструктивних  матеріалів,  підвищенняпрофесійного  рівня  на курсах навчання і перепідготовки фахівців, організаціяі проведення аудиторської перевірки згідно із затвердженою керівником аудиторської  фірми програмою;

3.якість послуг — виконання аудиторських  послуг  має  здійснюватися  у суворійвідповідності з діючими нормативами і правилами аудиту;

4.довіра — користувачі послугами аудитора мають бути упевнені в тому, що вінніколи не порушить професійної етики і буде дотримуватися її протягом усієїпрактики.

Професійнаетика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносинміж людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Аудитор зобов'язанийдотримуватися наступних фундаментальних засад етики:

1.чесність — аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків;

2.об'єктивність — аудитор повинен  бути  справедливим  і  не   допускати,   щобзабобони,  упередженість  та  інші  чинники  впливали  на його об'єктивність.Аудитор зобов'язаний робити послуги з належним рівнем турботи про клієнта, компетентно і старанно, його висновки мають ґрунтуватися на результатахдослідження, які підтверджуються системою доказів (первинних документів, норм інормативів, облікових регістрів тощо );

3.конфіденційність — аудитор не  має  права  без  згоди  клієнта розголошуватиабо розкривати інформацію,  отриману ним у  ході перевірки, а  такожвикористовувати її у своїх цілях. Винятком є надання аудитором інформаціїправоохоронним органам ( судам, прокуратурі, арбітражу тощо ) за спеціальнимрішенням, погодженим із замовником;

4.професійна поведінка — аудитор повинен  створювати  і  підтримувати  добрурепутацію, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її;

5.доброзичливість — аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою й  увагоюінструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно ставитися до критичнихзауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти їх на підставі доказів,вносити в разі потреби зміни та доповнення [8].

Іноді  аудитор  потрапляє  в  конфліктні  ситуації, коли зобов'язання аудитора щодовиконання аудиторських послуг вступають у суперечку із зовнішніми і внутрішнімиобставинами, а саме: може чинитися тиск із боку керівництва або акціонера, абоколи аудитор має сімейні або особисті взаємостосунки з  персоналом підприємства, що перевіряється, внаслідок чого також чиниться тиск на йогодумку.  Тому стосунки,  що можуть негативно  вплинути  на аудитора або порушитинеупередженість його фахових суджень,  мають бути ним припинені.

Існуєнизка ситуацій, за яких аудитору забороняється  проведення  аудиту:

1.фінансові взаємовідносини з клієнтом:

а)безпосередня  фінансова  зацікавленість у справах клієнта – аудитор перебуває з  замовником у родинних стосунках чи шлюбі, або ж коли аудитор  є  власником акцій клієнта;

б)непряму   фінансова   зацікавленість у клієнті — аудитор є довіреною особоюбудь-якого довірчого фонду, розпорядником або попечителем будь-якого майна, іцей фонд або майно має фінансову зацікавленість  або  якесь  відношення  докомпанії клієнта;

в)через позики,  видані клієнту або отримані від клієнта  чи від  якоїсьпосадової особи,  яка представляє інтереси акціонерів, що мають контрольнийпакет акцій клієнта;

г)при   існуванні   фінансової  зацікавленості  в  спільному підприємстві зклієнтом або службовцем клієнта;

д)при  існуванні фінансової зацікавленості в особі, яка є інвестором клієнта або  одержує  інвестиції  від клієнта.

2.призначення в підприємствах  — якщо аудитор є або був під час виконанняаудиторських послуг  або  в  період,   що   безпосередньо   передує   виконаннюаудиторських   послуг,  членом  правління,  посадовою  особою  або працівником підприємства,  то   вважається,   що   він  має зацікавленість, яка  позбавляєйого незалежності при укладанні або підтвердженні звітності даногопідприємства;

3.надання клієнтам інших послуг — при наданні клієнту  консультаційних послуг зпитань  підприємницької  діяльності аудитор не  повинен виконувати   керівних  функцій   і   приймати   керівні  рішення;

4.особисті і сімейні стосунки — необхідна гарантія того, що при  виконанні службових  обов'язків  на  аудитора  не  будуть впливати сімейні або особистістосунки;

5.оплата за угодою — якщо винагорода за послуги від клієнта  або  групи клієнтів  складає  велику  частку  загального річного   прибутку  аудитора або  аудиторської  фірми, то фінансова залежність від такого клієнта або групи клієнтів  може  поставити під сумнів незалежність аудитора й аудиторськоїфірми;

6.товари і послуги — аудитор не  повинен  приймати товари і послуги від клієнтаза винятком тих,  що мають відношення  до  роботи;

7.володіння капіталом — капіталом аудиторської фірми повинні  володіти восновному тільки аудитори, бо якщо частина капіталу буде належати  іншим особам, останні зможуть чинити негативний вплив на незалежність аудиторів;

8.поточний або майбутній судовий процес — судовий розгляд між аудитором іклієнтом негативно впливає на здатність аудитора чесно і неупередженовиконувати завдання складання звітності підприємства, а також  може  викликати небажання  керівництва підприємства розкривати аудитору необхідну для йогороботи інформацію;

9.тривала участь одних керівників аудиторських груп в аудиторській перевірціклієнта — керівник   аудиторської   фірми зобов'язаний  здійснювати ротаціюкерівників аудиторських перевірок.

Бажано,щоб громадськість мала уявлення про види послуг, що робляться аудитором якфахівцем в галузі аудиторської допомоги. Отже, якщо аудитор  є  членом  Спілкиаудиторів  України,  Федерації професійних бухгалтерів і аудиторів України, іншої професійної організації,  або внесений до  реєстру Аудиторської палатиУкраїни, то йому не забороняється здійснювати  саморекламу.

Припошуку роботи або фахової зайнятості аудитор може  проінформувати зацікавлених  осіб через засоби масової інформації про те,  що він бажаєвступити в асоціацію  або спілку  чи  одержати  якусь  посаду.  Однак оголошення про пошук роботи за угодою підряду або  за  сумісництвом  слідробити тільки через професійну пресу і лише за умови,  що буде зашифровано і небуде розголошуватися його ім'я, адреса, номер телефону.

Прізвищеаудитора може бути включене в довідник за умови,  що ні довідник у цілому,  ніконкретний запис у ньому не переслідують рекламної мети стосовно аудиторів, включених у довідник. Записи в довіднику повинні обмежуватися адресою,  номеромтелефону,  даними про досвід роботи, а також будь-якою іншою інформацією,необхідною для того,  щоб зв'язатися з особою або організацією, зазначеними узаписі.

Аудитори,що  володіють  авторськими  правами  на  книги  або статті з професійнихпитань, можуть вказувати у книгах або статтях своє  ім'я  і  професійну кваліфікацію,  а  також   назву   своєї аудиторської  фірми,  але  при  цьому не  повинні надавати ніякої інформації стосовно послуг, які робить фірма.

Звичайнооплата за надання аудиторських послуг встановлюється  на  основі  відповідних погодинних або денних розцінок для кожної особи,  зайнятої їх наданням.

Винагородааудитора повинна  реально  відбивати  вартість  послуг професійного характеру,наданих  клієнтові, і встановлюватися  з врахуванням:

1.навичок і знань,  що необхідні для даного виду професійних послуг;

2.рівня підготовки і наявності практичного досвіду;

3.часу, витраченого кожною особою, що бере участь у наданні професійних послуг;

4.рівня   відповідальності,   що   необхідний   для  надання відповідних послуг.

Завданням аудитора,  що  робить  професійні  послуги  в галузі оподатковування, єстворення атмосфери найбільшого сприяння клієнтові.  Надані послуги мають бутипрофесійно грамотними,  і ні за яких  обставин не порушувати об'єктивності таконфіденційності. При підготовці податкової декларації для клієнта аудитор немає права гарантувати її абсолютну правильність, а також те, що запропоновані рекомендації  по  податках  не  підлягають  ніякому сумніву.  Навпаки, аудиторповинен переконатися в тому, що клієнту відомо  про  існуючі  обмеження, властиві  консультаціям з питань оподатковування, щоб у разі неправильного абонеоднозначного  тлумачення  окремих питань оподатковування третіми особамийого  думка  не  сприймалася    користувачами  послуг  за остаточну істину. Всявідповідальність за зміст  і  вірогідність  інформації,  що лежить  в  основі декларації,  покладається на клієнта.

Аудитор не  повинен  брати участі у складанні звіту або податкової декларації,  якщо євсі підстави вважати,  що в них:

1.криється обман або неправильне представлення даних;

2.містяться   положення   або  інформація, що можуть бути помилковими абообманом;

3. єпропуски або відсутня ясність представлення інформації в звітності.

Складаючиподаткову декларацію, аудитор зобов'язаний по можливості використовуватидекларації клієнта за минулі роки, наводити  відповідні  довідки  і  робити запити   у   тих випадках, коли  подана інформація викликає його сумнів зогляду на правильність і повноту, робити  вмотивовані  посилання  на  записи вбухгалтерських звітах і документах.

Якщо аудиторові  стає відомий факт істотної помилки або пропуску інформації уподатковій декларації за попередній рік, то він негайно  сповіщає  про  це клієнта і рекомендує йому довести  до  відома  про  такі  нестачі   й  пропуски   податкову адміністрацію. Без  відповідного  дозволу  клієнта аудиторне має права повідомляти податковій адміністрації подібну інформацію. Якщо ж  клієнт  не  намагається  виправити помилку, то аудитор може розглянути питанняпро неможливість співробітництва з таким клієнтом.

Процес  розширення   сфери   аудиторської   діяльності найчастіше  приводить  до утворення  відокремлених  господарських підрозділів у місцях, де діючий аудитордо цього не практикував. Оскільки  одному  аудиторові   неможливо   опануватиособливим  досвідом  по  всьому  спектру  аудиторських послуг, то нераціонально в одній аудиторській фірмі розвивати практику  надання послуг, якіне матимуть попиту у клієнтів. У цих умовах клієнт або діючий аудитор,  за погодженняміз клієнтом, може  звернутися по допомогу до іншого аудитора.

Послуги  або   консультації   аудитора,   що   володіє спеціальною  кваліфікацією, можуть  бути  затребувані   у   таких випадках:

1.клієнтом:

а)після  попереднього  обговорення  і консультацій із діючим аудитором;

б)на   особливе   прохання   або  за  рекомендацією  діючого аудитора;

в)без звертання до діючого аудитора;

2.діючим аудитором із належним  дотриманням  зобов'язання  у конфіденційності.

Клієнтмає незаперечне право обирати аудитора і робити заміну на свій розсуд. Прицьому законні інтереси власників підприємства повинні  бути  захищені,  але не  менше  важливим  є  і  те,  щоб аудитор-спадкоємець,  яким  мають намірзамінити діючого аудитора, мав  можливість  з'ясувати,  чи  є  якісь обставини  професійного характеру,  з  огляду  на які він не має права робитипослуги, а це неможливо зробити без прямої співбесіди  з  діючим  аудитором. 

Доприйняття нового призначення, що передбачає надання професійних  послуг,  аудитор-спадкоємецьмає пересвідчитися,  чи  поставив  до  відома майбутній клієнт діючого аудиторапро намічену заміну і  чи  дав  майбутній  клієнт дозвіл,  переважно  вписьмовому вигляді, обговорювати  його  справи.  Якщо в такому дозволівідмовлено, або дозвіл не   отримано, то аудитор-спадкоємець відхиляєпризначення. Отримавши дозвіл, аудитор-спадкоємець  має попросити  діючого аудитора, бажано в письмовому вигляді дати будь-яку інформацію  професійного характеру,  відому йому,  про яку варто знати до ухвалення рішення про новепризначення.

Підчас  обміну  інформацією  аудитор-спадкоємець має можливість переконатися  в тому,  що обставини,  за яких пропонується заміна аудитора,  є прийнятними іпризначення може  бути  прийняте.  Крім того,  такий  обмін  інформацією проклієнта дозволяє підтримувати гармонійні  відносини,  що  повинні  існувати завжди  між всіма аудиторами, до  яких  клієнти  звертаються  по  консультацію і допомогу.

Безпосереднєспілкування між аудиторами дозволяє запобігти  прийняттю аудитором-спадкоємцемпризначення на виконання послуг без з'ясування фактів, що стосуються справи, атакож захистити інтереси діючого аудитора у  тих  випадках,  коли запропонованазаміна аудитора є наслідком сумлінного виконання ним своїх професійнихобов'язків або в разі спроб чинити  йому перешкоди у ході перевірки.

 У свою  чергу  діючий  аудитор,  що  ще не склав перед клієнтом своїх повноваженьі зобов'язань, має дати відповідь, бажано в письмовому  вигляді, зпоясненнями,   що   існують   причини професійного характеру,  згідно з якимиаудитор не може приступити до роботи. Якщо є якісь причини або інші обставини, що вимагають більш детального розкриття, то він повинен  переконатися,  щоклієнт  дав  дозвіл повідомити деталі цієї інформації аудитору-спадкоємцю.Отримавши  дозвіл  від  клієнта,  діючий аудитор розкриває  всю інформацію аудитору-спадкоємцю,  щоб той прийняв рішення про нове призначення,  а такожвідверто обговорює з  ним усі питання,  що мають відношення до призначення, проякі останній повинен знати.

Діючий аудитор  повинен  негайно  передати  по  опису аудитору-спадкоємцю  всі бухгалтерські книги і документи клієнта, якщо вони знаходилися в нього назбереженні, а також ті, що велися після  зміни  призначення,  але  до закінченнятерміна угоди.  Він повинен до закінчення терміна договору надавати клієнтовіпослуги, якщо  тільки  в нього не буде причин відмовитися від подальшого їхнадання.

Деякіпідприємства організовують конкурси серед потенційних аудиторів на правонадання ними професійних послуг. У відповідь  на оголошення або письмовупропозицію від клієнта або ж за власною ініціативою аудитор повинен відзначити  в  заявці  або інших документах необхідність   проведення зустрічі  з  діючим аудитором.

Результати аудиторської перевірки аудитор оформляєвисновком про якість складеної замовником бухгалтерської звітності і деклараціїпро фінансово-господарську діяльність. У випадках неналежного станубухгалтерського обліку у замовника аудитор на поданий звіт (декларацію) висновокне складає. Після ліквідації недоліків у бухгалтерському обліку провадитьсяповторний аудит, який оформляють окремим висновком, що підтверджуєдостовірність бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб'єктапідприємницької діяльнос­ті. Одночасно у висновку аудитора зазначається станбухгал­терського обліку відносно своєчасності і правильності відоб­раженнягосподарської діяльності При цьому вказується, чи відповідає первиннадокументація з обліку типовим формам. затвердженим статистичними органами, абоспеціалізованим формам, затвердженим міністерствами і відомствами.

Аудиторськийвисновок повинен містити інформацію, яка вважається обов'язковою. До неївідносять: 

1. Основні відомості про аудитора:

а) назва аудиторської фірми, номер та даталіцензії, виданої Аудиторською палатою України, адреса, телефон (факс);

б) назва документа «Аудиторськийвисновок про достовірність бухгалтерської звітності та аналіз фінансового станувідкритого акціонерного товариства (пiдприємства-емiтента облігацій, страховоїкомпанії чи інвестиційного фонду);

в) місце проведення та дата складаннявисновку;

г) відомості про аудитора: прізвище,iнiцiали, номер, серія, дата видачі сертифіката аудитора Аудиторською палатоюУкраїни:

д) масштаб перевірки;

е) перелік нормативних та законодавчихактів, за якими здійснено перевірку;

є) методи, які використовуються приперевірці;

ж) перелік документів, якi використано дляздійснення аудиторської перевірки;

2. Основні відомості про емітента:найменування емітента, код ЄДРПОУ, органiзацiйно-правова форма емітента, номерсвідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі свідоцтва, орган, що видавсвідоцтво, юридична адреса та місцезнаходження, телефакс, телетайп, телекс,електронна пошта, розрахунковий рахунок, МФО, назва банку, основні види діяльності,кількість акціонерів, кількість власників облігацій, чисельнiсть працiвникiв,найменування, мiсцезнаходження, телефон незалежного реєстратора (за наявностi),найменування, мiсцезнаходження, телефон депозитарiю, з яким укладений договiр(за наявностi), найменування, мiсцезнаходження, телефон торговця цiннимипаперами, з яким укладений договiр (за наявностi), остання дата опублiкуванняiнформацiї про дiяльнiсть емiтента, назва друкованого органу, тираж, датаподання до Комiсiї останнього рiчного звiту, дата проведення останнiх зборiвакцiонерiв (для вiдкритих акцiонерних товариств), найменування тамiсцезнаходження юридичної особи, уповноваженої емiтентом виплачувати доход вiдйого цiнних паперiв, дата i термiн виплати дивiдендiв;

3. Стан бухгалтерського облiку тазвітності:

а) форма ведення бухгалтерського обліку;

б) вiдповiднiсть бухгалтерського облiку довимог Положення про органiзацiю бухгалтерського облiку i звiтностi в Українi,нормативних актiв Мiнiстерства фiнансiв щодо органiзацiї бухгалтерського облiкув Українi та iнших нормативних документiв з питань органiзацiї бухгалтерськогооблiку;

в) висновок про проведення рiчноїiнвентаризацiї вiдповiдно до вимог Iнструкцiї з iнвентаризацiї основнихзасобiв, нематерiальних активiв, товарно-матерiальних цiнностей, грошовихкоштiв, документiв і розрахункiв  та вiдображення її результатiв.

г) своєчаснiсть складання бухгалтерської тастатистичної звітності;

4. Статутний фонд:

а) формування статутного фонду (заявленийта сплачений);

б) склад i структура статутного фонду(кiлькiсть та види акцiй, номiнальна вартiсть), перелiк власникiв, якiволодiють бiльш нiж 5% статутного фонду товариства, акцiонер, який володiєконтрольним пакетом;

в) додержання термiнiв вiдкритої передплатиакцiй та термiнiв оплати у разi випуску цiнних паперiв на перiод перевірки;

г) додержання правил та вимог додатковоговипуску акцiй згiдно з Законом України „Про цiннi папери i фондовубiржу“;

д) порядок оцiнки вкладiв у статутний фондзгiдно з засновницькими документами (для вкладiв, внесених у матерiальнiйформi, навести їх перелiк із зазначенням дати випуску, залишкової вартостi,розмiру зносу, а також iнвентарного номера; для нематерiальних активiв — перелiк, вартiсть та термiн використання);

е) порядок формування та змiн статутногофонду, додержання вимог Закону України „Про господарськi товариства“;

є) порядок ведення аналiтичного облiку дорахунків „Статутний фонд“ та „Розрахунки з учасниками тазасновниками“, своєчаснiсть i достовiрнiсть записiв про змiни праввласностi у разi ведення реєстру власникiв цiнних паперiв на пiдприємствi;

ж) викуп акцiй власної емiсiї та їхподальше використання, спiввiдношення цiни викупу та номiнальної вартостiакцій;

з) емiсiйний доход, його облiк iвикористання;

5. Облiкосновних засобiв, нематерiальних активiв та їх зносу (амортизацiї):

а) наявнiсть власних та орендованихосновних засобiв, достовiрнiсть їх оцінки, розмiр оплати за орендовані засоби(по кожному окремо);

б) вiдповiднiсть аналiтичного тасинтетичного облiку основних засобiв чинному законодавству;

в) правильнiсть вiдображення в облiку тазвiтностi результатiв індексації, надходжень, реалізації, лiквiдацiї вибуття,ремонту, інвентаризації  основних засобiв;

г) методи визначення зносу (амортизацiї)основних засобiв, забезпечення незмiнностi визначених методiв протягом звiтногоперiоду,  вiдповiднiсть облiку зносу та амортизацiї чинному законодавству.

д) склад нематерiальних активiв,достовiрнiсть i повнота їх оцінки;

е) вiдповiднiсть чинному законодавствувiдображення в бухгалтерському облiку незавершених капiтальних вкладень;

6. Облiкфiнансових вкладень:

а) склад та структура фiнансових вкладень,оцiнка їх ліквідності,  достовiрнiсть вiдображення сум в аналiтичномубухгалтерському облiку;

б) формування балансової вартостi придбанихцiнних паперiв, визначення витрат на їх придбання;

в) правильнiсть зберiгання цiнних паперiв,оплата послуг (депозиторiв), наявнiсть депозитного договору;

г) правильнiсть документального оформленняi вiдображення в облiку операцiй з цiнними паперами;

д) достовiрнiсть визначення i вiдображенняв облiку фiнансових результатiв вiд реалiзацiї цiнних паперiв;

е) повнота сплати держмита за операцiями зцiнними паперами;

7. Облiктоварно-матерiальних цінностей:

а) методи оцiнки товарно-матерiальних цiнностейi забезпечення незмiнностi визначених методiв протягом звiтного перiоду;

б) вiдповiднiсть облiкутоварно-матерiальних цiнностей чинному законодавству за видами цінностей(матеріали, паливо, запасні частини), правильність відображення сум податку надодану вартість, сплачених постачальникам;

в) правильність відображення в обліку iзвітності дооцiнки та уцінки залишків матеріальних цінностей;

г) правильнiсть вiдображення в облiкунадходжень, використання та  реалiзацiї малоцiнних і швидкозношуванихпредметiв;

8. Облiккоштiв i розрахункiв:

а) вiдповiднiсть чинному законодавствуоблiку касових операцiй:  дотримання лiмiту каси, правильність оформленняприбуткових i видаткових касових ордерiв, правильнiсть ведення касової книги;

б) наявнiсть та правильнiсть використаннябанкiвських рахунків;

в) склад та стан дебiторської iкредиторської заборгованостей;

г) вiдповiднiсть чинному законодавствурозрахункiв по заробiтній платі;

д) вiдповiднiсть чинному законодавствурозрахункiв з пiдзвiтними особами;

е) вiдповiднiсть чинному законодавствурозрахункiв з бюджетом, позабюджетними фондами та внескiв на соціальні заходи;

є) правильність розрахунків із засновниками;

ж) наявність i стан внутрішньовідомчих iвнутрішньогосподарських розрахункiв;

з) правильність розрахунків зазовнішньоекономічною діяльністю;

9. Облікпозикових коштів:

а) склад та структура позикових коштiв,співвідношення власних та позикових коштів.

б) наявність непогашеної заборгованості збанківських позик;

в) аналiз спiввiдношення позикових iвласних коштiв, коефiцiєнту  покриття заборгованості;

г) вiдповiднiсть облiку короткострокових ідовгострокових кредитiв чинному законодавству;

д) види облiгацiй, мета випуску, термiни погашення та їх додержання;

е) додержання порядку вiдображення в облiкувитрат, пов'язаних з емiсiєю облігацій;

є) напрями використання коштiв, одержанихвiд емiсiї облігацій;

ж) стан облiку iменних облiгацiй,своєчаснiсть реєстрацiї змiни їх власників;

з) форми та джерела виплати вiдсоткiв пооблiгацiях, джерела погашення (викупу) облігацій;

10. Облiквитрат виробництва та обiгу:

а) вiдповiднiсть ведення облiку витрат навиробництво до вимог  Закону України „Про оподаткування прибуткупiдприємств“ та галузевих Типових положень по плануванню, облiку iкалькулюванню собiвартостi продукції;

б) достовiрнiсть даних про фактичнусобiвартiсть продукцiї та оцiнки залишкiв незавершеного виробництва;

в) склад витрат майбутнiх перiодiв iправильнiсть їх вiднесення на витрати;

11. Облiкреалiзацiї товарiв та готової продукцiї, фiнансових результатiв та використанняприбутку:

а) оцiнка готової продукцiї i товарiв та їхоблiк;

б) методи облiку реалiзацiї готовоїпродукцiї i товарiв та забезпечення незмiнностi визначених методiв протягомзвiтного перiоду;

в) достовiрнiсть даних про виручку (валовийдохід) вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг).

г) правильнiсть визначення сум податку надодану вартiсть та акцизного збору, що пiдлягають сплатi до бюджету;

д) правильнiсть розрахунку фактичноїсобiвартостi реалiзованої продукцiї та результату вiд її реалізації;

е) достовiрнiсть результату вiд iншоїреалiзацiї та його структура;

є) вiдповiднiсть складу позареалiзацiйнихдоходiв i витрат вимогам Правил застосування Закону України „Прооподаткування прибутку пiдприємств“; 

ж) правильність обліку зовнішньоекономічнихоперацiй (купiвлi-продажу, бартерних), сплати митних зборiв, мита, податку надодану вартiсть, акцизного збору та iнших платежiв, пов'язаних з веденнямзовнішньоекономічної діяльності;

з) наявність спiльної господарської дiяльностiта правильнiсть розподiлу i вiдображення у звiтностi доходiв вiд цiєїдіяльності;

и) правильнiсть визначення балансового таоподатковуваного прибутку;

і) правильнiсть розподiлу прибутку згiднозi статутом та рiшенням зборiв акцiонерiв;

ї) правильнiсть облiку i покриття збиткiвминулого року, наявностi та використання прибуткiв минулого року;

12. Облiкфондiв та їх використання:

а) наявнiсть спецiальних i цiльових фондiв,їх формування та використання згiдно з чинним законодавством;

б) правильнiсть вiдображення в облiку iзвiтностi курсових рiзниць за операцiями з iноземною валютою;

в) склад i правильнiсть утворення резервiвза рахунок собiвартостi;

г) облiк i використання коштiв цiльовогофінансування;

13. Облiкрозрахункiв з бюджетом та фондами соцiального страхування:

а) вiдповiднiсть Закону України „Проподаток на додану вартiсть“  розрахунку платежу податку до бюджету абобюджетного вiдшкодування цього податку;

б) вiдповiднiсть Закону України „Прооподаткування прибутку пiдприємств“ розрахунку оподаткованого прибутку.

в) вiдповiднiсть розрахункiв та сплатидержавного мита за операцiї з цiнними паперами Декрету Кабiнету МiнiстрiвУкраїни „Про державне мито“; 

г) вiдповiднiсть Декрету Кабiнету МiнiстрiвУкраїни „Про прибутковий податок з громадян“ нарахування та сплати вбюджет прибуткового податку з громадян iз заробiтної плати, iнших виплат,дивiдендiв;

д) вiдповiднiсть чинному законодавствурозрахунку збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування;

е) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахункузбору на обов'язкове соцiальне страхування;

є) вiдповiднiсть чинному законодавствунарахувань до Фонду страхування на випадок безробiття та виплат з нього;

ж) вiдповiднiсть чинному законодавствувiдрахувань на будiвництво, ремонт i утримання автомобiльних дорiг;

з) вiдповiднiсть чинному законодавствувiдрахувань до Державного iнновацiйного фонду;

15. Аналiзфiнансового стану згідно балансу (форма №1), звiту про  фiнансовi результати таїх використання (форма №2), звiту про фiнансово-майновий стан (форма №3),довiдки про вартiсть чистих активiв, довiдки про фiнансовi вкладення, вiдомостiстатистичних органiв, даних оперативного облiку емітента та іншої додатковоїiнформацiї [10].

Аудиторськийвисновок підписує від імені аудиторської фірми її директор або аудитор, якиймає на це повноваження. Після підписання аудиторського висновку аудитор повиненпопередити клієнта про відповідальність за несвоєчасне подання аудиторськоговисновку податковій інспекції у разі проведення обов'язкового аудиту.


Розділ 4

Значення і роль Національних стандартіваудиту

 

Аудит якформа інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і методикипроведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвідорганізації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формамивласностіі господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які певною мірою виконуютьфункції стан­дартів з обліку і аудиту.

Стандарти аудиту — цезагальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків заудиту фі­нансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості(компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та якості аудиторськихвисновків і доказів (свідчень). Метою стандар­тів аудиту є встановленнязагальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методикипроведення. У прак­тиці аудиту в Україні в перехідний період до ринкової еко­номікинеобхідно користуватися міжнародними і національ­ними стандартами, нормативнимидокументами з організації і методології бухгалтерського обліку іфінансово-господарсь­кого контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці.

Основні принципи ї вимоги щодо розробки стандартіваудиту визначені міжнародними нормативами аудиту — №1 „Метаі основні принципи проведення аудиту” і №3“Основні принципи регулювання аудиту». Останній унормовує прин­ципиаудиторської професійної відповідальності, які необ­хідно застосовувати привиконанні будь-якого аудиту і вра­ховувати при розробці конкретних стандартіваудиту.

До основнихпринципів норм аудиту відносять:

1. цілісність, об'єктивність і незалежність,конфіденційність, знання і компетентність;

2. правила використання результатів робіт,виконаних інши­ми аудиторами;

3. документальне оформлення, планування,одержання до­казів аудитором;

4. перевірка систем обліку і внутрішньогоконтролю;

5. аналіз висновку аудитора і складання нимзвіту.

Кожний стандарт аудиту має визначити певну частину або сто­ронуаудиторської роботи, повинен бути коротким і лако­нічним, але з достатньоюповнотою описувати вимоги до регулювання об'єкта стандарту.

Міжнароднінормативи аудиту мають  єдину внутрішню структуру, до якої входять такірубрики:

1. вступ —розглядається загальна мета аудиту та основні принципи, які є визначальними дляпрофесійної значимості аудиту і застосовуються при аудиті фінансової звітності;

2. мета аудиту —встановити достовірність фінансової звіт­ності;

3. відповідальність за фінансові звіти — визначається відпо­відальність за достовірність фінансової звітностіуправлінсь­кого апарату об'єкта (точність й адекватність бухгалтерського облікуі внутрішнього контролю принципам облікової політики, спрямованої на захистактивів і пасивів суб'єкта господарювання);

4. обсяг аудиту —інформація, необхідна для оцінки фінансо­вої звітності (аудитор розглядає систе­муобліку і внутрішнього аудиту, оцінює ризи­к контролю, що дасть змогу визначититипи потенційних помилок, фактори ризику, методи перевірки);

5. етика —додержання основних правил етики професійного аудитора, визначених Міжна­родноюфедерацією бухгалтерів: прямолінійність і чесність, об'єктивність і незалежність, а також дотримання конфіденційності, необхідної для надан­няпрофесійних послуг);

6. планування —зазначається потреба планування роботи аудитора, проведення контрольних тестів,які дадуть змогу йому якісно виконати замовлення клієнта. Планування необ­хіднедля отримання інформації про бізнес клієнта, вивчен­ня системи обліку івнутрішнього контролю; оцінки ступеня ризику, в тому числі ризику матеріальнихвтрат; розрахун­ку необхідного часу і обсягу аудиторської роботи;

7. робота, виконана іншими аудиторами — аудитор зобов'яза­ний перевіряти ту частину роботи, яку доручиввиконувати іншим фахівцям або аудиторам, що підпорядковані йому. Якщо аудиторвикористовує результати роботи, виконаної іншими працівниками, то він повиненбути упевнений, що ця робота відповідає вимогам аудиту;

8. документація —робота аудитора має документуватися ним самим, що необхідно для оцінки їїякості, своєчасності та відповідності стандартам бухгалтерського обліку йаудиту;

9. очевидність аудиту — дляотримання показників ефек­тивності бухгалтерського обліку і контролюгосподарських операцій вдаються до контрольних тестів;

10. висновок і звіт —висновок аудитора має бути обґрунтованим фінансовою звітністю, до якоївисуваються  вимоги достовірності та адекватності даним бухгалтерського обліку,а звіт аудитора має висвітлити причини і наслідки аудиторської перевіркифінансової звітності.

Отже, в Міжнародних нормативах аудиту  викладено основні напрямиаудиту, зок­рема планування, контроль, і фіксацію результатів викона­ноїроботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчи­ти систему обліку іоцінити її придатність для складання достовірної звітності. Отримані аудиторомдані повинні бути достовірними і достатніми для обґрунтування висновків зпитань, поставлених на дослідження аудиту. Аудитор може не виконувати частинуроботи у випадку, якщо він впевне­ний, що внутрішній контроль (аудит) напідприємстві доб­роякісний. Так, аудитор може використати дані інвентари­заціїматеріально-виробничих запасів, перевірених ревізорами, якщо він впевнений вякісному її проведенні та відображенні результатів у системі обліку ізвітності.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядкупроведення аудиту та виконання аудиторських пос­луг розробляє і частковозавершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони назаконодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, атакож професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові й організаційні основи аудиторської діяльностів Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами просертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Основнимиконцепціями з розробки національних стандартів, затверджених Аудиторськоюпалатою України, пе­редбачено скласти двадцять основних нормативів:

1. №1 “Мета та завдання проведення аудиту” –обґрунтовується мета аудиту, його сутність та функціональні завдання уфінансово-господарському контролі. Використовується на організаційній стадіїпри формуванні аудитором завдання на проведення робіт;

2. №2 “Договір на проведення аудиту” –обґрунтовуються умови договірних відносин при проведенні аудиту, мета договорута його структура, предмет договору, зобов’язання сторін, вартість виконанихробіт. Використовується при встановленні договірних відносин на проведенняаудиту, визначенні обсягу робіт, строку їх виконання, порядкуздавання-приймання, оплати вартості виконаних робіт, а також форм і строківрозрахунків за ними;

3. №3 “Основні принципи, які регулюють аудит”– викладаються принципи професійної етики (незалежність, об’єктивність,компетентність та доброзичливість) і методології аудиту (вибір методики,прийомів аудиту, оцінка значущості аудиту, критерії достовірності висновків, запобіганняризикам);

4. №4 “Планування аудиту” – методичнірекомендації по плануванню діяльності аудиторської фірми. Призначений дляритмічного завантаження роботою аудиторської фірми, контролю за виконаннямдоговірних зобов’язань з аудиторських робіт по кількості і якості, формуванняпортфелю замовлень;

5. №5 “Оцінка ризиків та вплив їх нааудиторські процедури” – рекомендації по оцінці власного і контрольного ризикута вплив їх на застосування аудиторських процедур. Призначений запобігти різнимформам ризику за допомогою економічних і документальних процедур;

6. №6 “Оцінка системи внутрішнього контролю” –визначається зміст внутрішнього контролю та його функції в управліннімікроекономікою. Використовується для дослідження стану менеджменту, маркетингута складання рекомендацій щодо поліпшення управління фірмою;

7. №7 “Критерії істотності доказів тадостовірності при застосуванні в аудиті” – розгляд доказів, які мають суттєвезначення для достовірності аудиторських висновків. Критерії оцінки доказівзастосовуються для виявлення недоліків у суб’єкта господарювання: суттєві  — враховуються, а не суттєві – відкидаються;

8. №8 “Аудиторські свідчення” – аудиторськісвідчення це відомості, одержані аудитором у процесі перевірки суб’єктагосподарювання, дослідження первинних документів, облікових регістрів,проведення інвентаризації. Аудиторські докази мають бути переконливими іспиратися на різні документи. Норматив дає можливість класифікувати різні видисвідчень, взаємо перевіряти одні докази іншими, застосовуючи різні методичніприйоми і процедури;

9. №9 “Ризик впливу конкретних факторів тааудиторських вибіркових спостережень” – методичні рекомендації по проведеннювибіркових спостережень у аудиторському контролі  та можливий ризик у оцінціконкретних факторів.

10. №10 “Аналіз інформації” – розглядаютьсяметодичні прийоми дослідження інформації про фінансово-господарську діяльність.Норматив сприяє поліпшенню аналізу інформації та підвищує достовірністьаудиторських висновків;

11. №11 “Формування аудиторського висновку” –розкривається суть методичних прийомів і процедур узагальнення результатіваудиторського дослідження  за формою, змістом, хронологією, документуванняпроміжних результатів аудиту. Формування висновків аудиту проводиться післягрупування виявлених недоліків за періодом виникнення, змістом, матеріальновідповідальними особами. Норматив узагальнює досвід формування аудиторськихвисновків;

12. №12 “Документальне оформлення аудиту” — документальне оформлення аудиту складається із робочих і підсумкових документів.Норматив розкриває зміст цих документів та регламентує їх застосування. Робочідокументи – це різного роду групування негативних даних з господарювання зацентрами виникнення та місцем відповідальності за них. Підсумкові документи –це документи узагальнення результатів аудиту;

13. №13 “Аудиторський висновок” – методичнірекомендації по складанню аудиторського висновку, його структура та види(безумовно позитивний, умовно позитивний, із застереженням). Норматив уніфікуєскладання аудиторського висновку, підвищує його обґрунтованість та адресність;

14. №14 “Використання матеріалів іншогоаудитора або експерта” – наводиться перелік матеріалів, зібраних іншимаудитором, та даються вказівки по їх використанню при проведенні аудиту;

15. №15 “Відповідальність аудитора зависновок” – застосовується при визначенні відповідальності аудитора занеправильно складений висновок;

16. №16 “Інформування клієнта” – визначаютьсяобов’язки аудитора щодо подання інформації клієнту про виявлені недоліки уфінансово-господарській діяльності, напрями удосконалення цієї діяльності;

17. №17 “Контроль якості роботи аудитора” –рекомендації по контролю якості роботи аудитора керівником аудиторської фірм,замовником, а також органами, що одержують звітність і висновки аудитора(податкові служби, засновники, акціонери);

18. №18 “Використання комп’ютерної техніки ваудиті” – методичні рекомендації по використанню різних видів комп’ютерноїтехніки у процесі проведення аудиту та узагальнення його результатів;

19. №19 “Роботи, супутні аудиту” –розглядаються види аудиторських послуг, які можуть виконувати аудитори(відновлення обліку, проведення семінарів з працівниками замовника,запровадження нової або удосконалення діючої первинної документації);

20. №20 “Вартість аудиторських робіт” –викладено основи методики розрахунку вартості аудиторських робіт за їх видами,змістом, обсягом, а також строками виконання. Норматив використовується наорганізаційній стадії аудиторського процесу [13]. 

З поданого переліку національних норм аудиту,їх змісту і використання при проведенні аудиторсь­ких робіт видно, що вонимають певну відмінність від Міжнародних нормативів аудиту, обумовленузаконодавством України та чинними норматив­но-правовими актами з питаньбухгалтерського обліку і звіт­ності, фінансово-господарського контролю іаудиту. Значна частина національних норм аудиту затверджена до застосу­ванняАудиторською палатою України, інші — на стадії за­вершеннярозробки і апробації. За структурою побудови вони відповідають Міжнароднимнормативам аудиту, що сприяє використанню зарубіжного досвіду в аудиторськійдіяльності.

Норми аудиту передбачають основні принципи виконан­ня аудиторськихробіт, але не є методиками чи інструкція­ми до застосування методичних прийомівта притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу,тому не є обов'язковими для застосування у прак­тиці аудиторської діяльності,хоч у міжнародному і вітчиз­няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються.Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичнірекомендації, які сприяють поглибленому дослід­женню питань, поставлених навирішення аудиту. Методичними рекомендаціями розкри­вається зміст повнотиперевірки первинних документів ауди­том, відображення їх у облікових регістрах;адекватність показників аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку,головної книги, балансу і фінансової звітності на певні звітні періоди, якіправдиво відображають фінансово-господарську діяльність суб'єктапідприємництва, повноту і своєчасність сплати державних і муніципальнихподатків, ліквідність і платоспроможність його, гарантії від банк­рутства.

Отже, застосування міжнародних інаціональних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю таактивізації діяльності суб'єктів підприємництва та дос­товірності відображенняїї в бухгалтерському обліку і звіт­ності.


Висновок

 

Аудит – це перевірка публічної бухгалтерськоїзвітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодофінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначеннядостовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинномузаконодавству та встановленим нормативам.

Аудит українах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку такийеволюційний шлях:

1. аудитяк знаряддя перевірки і підтверд­ження достовірності бухгалтерських документіві звітів;

2. системна орієнтація аудиту на активізаціюеконо­мічної діяльності, на підвищення ефектив­ності системи управлінняпідприємством і передусім систе­ми  внутрішнього контролю;

3. орієнтація аудиту на запобі­гання можливомуризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику.

Заорганізаційними ознаками аудит поділяють на:

1.регламентований, якому підлягають відкриті акціонерні товариства,підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди і компанії,небанківські фінансові установи, які залучають кошти громадян або здійснюютьторгівлю цінними паперами, біржі, страхові компанії, кредитні спілки,недержавні пенсійні фонди для підтвердження достовірності та повноти річногобалансу і звітності; суб'єкти господарювання, що ліквідуються для підтвердженнядостовірності та повноти ліквідаційного балансу; засновники відкритихакціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодоспроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду; комерційні банкидля підтвердження достовірності поданих доНаціонального банку Українибалансових даних юридичних осіб-акцiонерiв (учасників), на наявність у нихвласних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних фондівбанків в обсягах, передбачених установчими документами;  засновники комерційнихбанків, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді не меншеп'яти відсотків;

2.договірний, який проводиться з власної ініціативи замовника;

3. внутрішній;

4. державний, який проводять аудиторські підрозділи державних подат­ковихадміністрацій.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторськихорганізацій, аудит поділяють на:

1. однопредметний — досліджуються питання одного виду;

2. багатопредметний — провадиться фахівцями різних спеціальнос­тей, атакож різних аудиторських організацій;

3.комісійний — провадиться кількома фахівцями різ­них спеціальностей, але однієїаудиторської організації.

За змістомі функціями в управлінні фінансово-госпо­дарською діяльністю аудит поділяютьна:

1.запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям уфінансово-господарській діяльності до виникнення їх;

2.перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарськоїдіяльності підприємства;

3.ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операційздебільшого за минулий рік.

До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться:

1.обов'язковий  і добровільний аудит;

2.оглядова перевірка;

3. тематичні перевірки бухгалтерського іподаткового обліку;

4. трансформація бухгалтерського обліку;

5. веденняобліку підприємства;

6. відновлення обліку;

7. виправлення помилок;

8. автоматизація обліку;

9. планування;

10. аналіз;

11. надання консультацій.

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторськаплата України, яка є  незалежнім самостійним органом, мета якого сприятирозвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палатапокликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю уформі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств іпідприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігавбанкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видаткамивласників та одночасно оберігав інтереси держави.

Доповноважень Аудиторської палати України належать:

1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, щомають намір займатися аудиторською діяльністю;

2. затвердження норм і стандартів аудиту,програм підготовки аудиторів;

3. ведення реєстру аудиторських фірм тааудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, і оприлюднення йогоданих;

4. створення на території Україні регіональнихвідділень, визначення їх повноважень і контроль за їх діяльністю;

5. встановлення розміру плати за проведеннясертифікації осіб, які претендують на отримання сертифікату;

6. розгляд скарг на діяльність окремихаудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції;

7. застосування до аудиторів стягнень заненалежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження,зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або їх повнеанулювання ;

8. сприяння виданню нормативних, методичних таінших матеріалів з питань аудиторської діяльності;

9. підготовка пропозицій з питань розвиткуаудиту в Україні та винесення їх на розгляд відповідних інстанцій;

10. участь в роботі міжнародних організацій зпитань аудиту;

11. визначення порядку оформлення офіційнихдокументів за наслідками надання аудиторських послуг.

Із членівАудиторської палати формується Спостережна Рада, яка виконує такі повноваження:

1.контроль за виконанням рішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що скликаютьсяАПУ;

2. представництво АПУ в державних, міжнароднихта інших органах;

3. організація зв'язку з громадськістю;

4. підготовка та організація роботи з’їздіваудиторів України, що скликаються АПУ, здійснення розробки та пропонування назатвердження АПУ строків та порядку денного з'їздів аудиторів України,підготовка звіту АПУ до з'їзду;

5. контроль ведення та оприлюднення реєструаудиторів та аудиторських фірм;

6. підготовка та внесення на затвердження АПУпланів роботи та звітування про їх виконання;

7. пропонування на затвердження АПУ кошторисувитрат, штатного розкладу та заробітної плати експертів та інших працівників,які виконують роботу в АПУ за договорами;

8. контроль використання фінансівсекретаріатом АПУ;

9. контроль за діяльністю секретаріату повиконанню відповідних рішень АПУ;

10. контроль за діяльністю регіональнихвідділень, за їх ротацією, доцільністю формування, функціонування та фінансовимстаном;

11. має право призупинять діяльністьрегіональних відділень до прийняття рішення АПУ на найближчому засіданні;

12. пропонування на розгляд АПУ пропозиціїщодо призупинення повноважень окремих членів АПУ та порушення клопотання про їхзаміну;

13. внесення пропозиції щодо підготовки таперепідготовки аудиторів;

14. внесення на розгляд АПУ структури таособистого складу секретаріату;

15. прийняття рішення про залучення до роботив АПУ експертів та інших працюючих за договорами;

16. розробка та затвердження порядку денногозасідань АПУ.

Аудиторська палата України може створювати своїрегіональні відділення в Республіці Крим, областях та містах Києві таСевастополь. На регіональне відділення покладаються такі повноваження:

1. здійснення сертифікації суб'єктів, що маютьнамір займатися аудиторською діяльністю;

2. веденнярегіонального реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що самостійно надаютьаудиторські послуги, а також філій, відділень та представництв аудиторськихфірм з інших регіонів, зареєстрованих на території регіону;

3. подання даних реєстру до АПУ і оприлюдненняйого в пресі;

4. підготовка пропозицій з питань розвиткуаудиту в Україні та винесення їх на розгляд АПУ.

Професійнаетика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносинміж людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Аудитор зобов'язанийдотримуватися наступних фундаментальних засад етики:

1.чесність — аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків;

2.об'єктивність — аудитор повинен  бути  справедливим  і  не   допускати,   щобзабобони,  упередженість  та  інші  чинники  впливали  на його об'єктивність;

3.конфіденційність — аудитор не  має  права  без  згоди  клієнта розголошуватиабо розкривати інформацію,  отриману ним у  ході перевірки, а  такожвикористовувати її у своїх цілях;

4.професійна поведінка — аудитор повинен  створювати  і  підтримувати  добрурепутацію, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її;

5.доброзичливість — аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою й  увагоюінструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно ставитися до критичнихзауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти їх на підставі доказів,вносити в разі потреби зміни та доповнення.

Міжнародніасоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методикиобліку та аудиту в країнах з різними формамивласності і господарюванняу вигляді міжнародних норм аудиту, які виконують функції стан­дартів. Стандартиаудиту — це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхобов'язків з аудиту фі­нансової звітності. У них подано професійні вимоги доякості аудитора та якості аудиторських висновків і доказів. Метою стандар­тіваудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організаціїі методики проведення.

ВМіжнародних нормативах аудиту  викладено основні напрями аудиту, зок­ремапланування, контроль, і фіксацію результатів викона­ної роботи. При цьомузазначається, що аудитор має вивчи­ти систему обліку і оцінити її придатністьдля складання достовірної звітності.

 Аудиторськапалата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту тавиконання аудиторських пос­луг розробляє і частково завершила складаннянаціональних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на законодавстві України проаудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійнійтермінології, прийнятій у світовій практиці. Національні нормативи аудитупередбачають основні принципи виконан­ня аудиторських робіт, але не єметодиками чи інструкція­ми до застосування методичних прийомів та притаманнихїм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не єобов'язковими для застосування у прак­тиці аудиторської діяльності, хоч уміжнародному і вітчиз­няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом зтим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації,які сприяють поглибленому дослід­женню питань, поставлених на вирішення аудиту.

еще рефераты
Еще работы по бухгалтерскому учету и аудиту