Реферат: Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їх відтворення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Черкаський банківський коледж

Економічний факультет

Курсова робота

з предмету:

Економіка підприємства

На тему:

«Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їх відтворення»

Виконал: студентк групи ЕФ(к)

Тетера О.А.

Перевірив:

 _____________________

Черкаси 2001


Зміст

1.   Вступ                                                                                  3

2. Економічна сутність основних фондів                         3

Методиоцінки основних фондів 

Класифікаціяосновних фондів 

Структураосновних фондів 

Зносі амортизація основних фондів 

3.Шляхи відтворення і поліпшення використання основних фондів                                                                                                               14

4. Висновки                                                                   24

5. Список літератури                                                            25


1. Вступ

Однієї з найбільше важливих задач розвитку промисловості єзабезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності ібільш повного використання внутрішньогосподарських резервів.  Для цьогонеобхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.

До складу виробничих фондів промислових підприємств входятьосновні й оборотні фонди, котрі є засоби виробництва, що складаються відповідноз засобів труда і предметів праці.

В цієї роботі розглянута економічна сутність основних фондівта шляхи їх відтворення.


2. Економічна сутність основнихфондів

До основних виробничих фондів відносяться ті засобитруда, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо берутьучасть у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.),створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки,спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження іпереміщення предметів труда.

Крім основних виробничих фондів до складу основних фондівпромисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносять такіоб'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки, школи,лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення). Вони перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, апобічно впливають на процес виробництва).  Тут ми розглядаємо тільки основнівиробничі фонди.

Основні виробничі фонди промисловості — це засоби труда, щоберуть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому своюнатуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинамив міру зношування.

Основні фонди промисловості займають важливе місце внаціональному багатстві.  Питома вага промисловості в основних виробничихфондах народного господарства складає більш 48%.

Темпи ростуосновних виробничих фондів промисловості перевершуютьтемпи росту основних виробничих фондів у цілому по народному господарству. Наприклад, за 1980-1990 р. основні виробничі фонди збільшилися в промисловостів 1,3 разу, а в усім народному господарстві -у 1,05 разу.

Методи оцінки основних фондів

У практиці обліку і планування відтворення основних фондівпромисловості використовуються як грошові, так і натуральні показники, оскількиосновні фонди у виробничому процесі виступають не тільки як носії вартості, алеі як сукупність певних засобів труда.

Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхнідинаміки, планування розширеного відтворення, установлення зносу, нарахуванняамортизації, визначення собівартості продукції і рентабельності підприємств, атакож для здійснення господарського розрахунку.

У зв'язку з тривалою участю основних фондів у процесівиробництва, їхнім поступовим зношуванням, а також із зміною за цей період умоввідтворення існує декілька видів грошової оцінки основних фондів:

1) по повній початковій вартості;

2) по початковій вартості за відрахуванням зносу;

3) по повній відбудовній вартості;

4) по відбудовній вартості з обліком зносу.  Повнапочаткова вартість являє собою фактичну вартість по цінах придбання(включаючи витрати на доставку і монтаж) або будівництва основних фондів.

Початкова вартість за відрахуванням зносу виражає вартість основнихфондів, ще не перенесену на виготовлену продукцію.  Вона менше повноїпочаткової вартості на величину зносу основних фондів і часто називаєтьсязалишковою вартістю.

Ці два види грошової оцінки утрудняють порівнянність данихпро динамік основних фондів, тому що ціни на устаткування і вартістьбудівництва змінюються й основні фонди, придбані (побудовані) у різні роки,виражаються в змішаних цінах.

Порівнянність створених у різні роки однакових елементівосновних фондів досягається завдяки їхній оцінці по відбудовній вартості.  Повнавідбудовна вартість -це вартість відтворення основних фондів у новихвиробничих умовах (даного року).

Метод оцінки по відбудовній вартості не враховує ступіньзношеності основних фондів, а тому він доповнюється оцінкою основних фондів повідбудовній вартості з обліком зносу.

Відбудовна вартість з урахуванням зносу показуєчастину відбудовної вартості основних фондів, ще не перенесену на продукт.

Оцінка основних фондів по відбудовній вартості -складний,трудомісткий процес, що потребує значних витрат часу і засобів для переоцінкивсіх елементів основних фондів.  Переоцінка основних фондів здійснюєтьсяперіодично. 

Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки вгрошовому вираженні, але й у натуральних показниках у виді конкретних засобівтруда.  Це необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничупотужність підприємств і галузей промисловості, установити завдання і шляхиефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування іт.д.  Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів,що періодично здійснюються в промисловості.

За допомогою натуральних і грошових показників здійснюютьсянеобхідні групування різноманітних елементів основних фондів, У цих групуванняхокремі елементи основних фондів виділяються в щодо однорідні групи відповіднодо їхнього призначення у виробничому процесі.

Класифікація основних фондів

В даний час центральне статистичне управління класифікуєосновні фонди промисловості по наступних основних групах.

1. Будівлі.  До цієї групи відносять будівлі основних,допоміжних і обслуговуючих цехів, а також адміністративної будинку підприємств.

2. Споруди.  Сюди входять підземні і відкриті гірськівиробітки, нафтові і газові свердловини, гідротехнічної й іншої споруди.

3. Передатні пристрої.  Це пристрої, за допомогою якихвідбувається передача, наприклад, електричної або іншої енергії до місць їїспоживання.

4. Машини й устаткування.  У цю групу входять усі видитехнологічного устаткування, а також первинні і вторинні двигуни.  У данійгрупі виділяються дві підгрупи:

а) силові машини й устаткування;

б) робочи машини й устаткування. 

До першої підгрупи відносять парові і гідравлічні турбіни,трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни внутрішнього паління йінші первинні і вторинні двигуни.  В другу підгрупу входять верстати, преси,молоти, хімічна апаратура, доменні і мартенівські печі, прокатні стани й іншімашини й устаткування.

5. Транспортні засоби.  У їхній склад входятьусі видитранспортних засобів, у тому числі: цеховий, міжцеховий і міжзаводськийтранспорт, річковий і морський флот рибної промисловості, трубопровідниймагістральний транспорт і т.д.

6. Інструмент, виробничий і господарський інвентар та іншіосновні фонди.  Сюди відносять інструменти ріжучі, що давлять, ударні йінші; інвентар виробничого і господарського призначення, що сприяє полегшенню істворенню нормальних умов труда (устаткування контор, верстати, контейнери,інвентарна тара, предмети протипожежного призначення й ін.).

Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять ушосту групу, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентаріз терміном служби понад один рік і вартістю більш 500 грн за одиницю.  Іншийінструмент, інвентар, а також інші приналежності (незважаючи на те щотеоретично вони по всіх економічних ознаках повинні відносити до основнихфондів) у господарській практика прийнято вважати оборотними фондами.

Кожна група приведеної класифікації у свою чергупідрозділяється на підгрупи, що складаються з ще більш родинних основних фондівіз приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації й умовамиексплуатації.

Не всі елементи основних фондів грають однакову роль упроцесі виробництва.  Робочи машини й устаткування, інструменти, вимірювальні ірегулюючі прилади і пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт ірозрізів, нафтові і газові свердловини) приймають особисту участь у виробничомупроцесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносять до активнодіючої частини основних фондів.  Інші елементи основних фондів (виробничібудинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і томуїх називають пасивною частиною основних фондів.

Структура основних фондів

Користуючи цим групуванням, можна визначити виробничуструктуру основних фондів.  Виробнича структура основних фондівхарактеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальної їхньоївартості по підприємству, галузі і промисловості в цілому.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той абоінший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівеньпромисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основніфонди.  Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин,устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більшепродукції буде зроблено на кожну стоймосну одиницю основних фондів.

Розходження виробничої структури основних фондів у різнихгалузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цихгалузей.  Навіть підприємства усередині однієї і тієї ж галузі промисловості,як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів.  Найбільшевисока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах ізвисоким рівнем технічної оснащеності і електро-озброєності праці, де виробничіпроцеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методиобробки.

На виробничу структуру основних фондів впливає розвитокконцентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на їївпливає також капітальне будівництво.  Домагаючись зниження вартостібудівництва.  наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементівосновних фондів у загальної їхньої вартості і тим самим підвищити ефективністьвитрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.

Все це говорить про те, що бізнес і суспільство зацікавленев підвищенні частки машин і устаткування -найбільше активної частиниосновних фондів і в зниженні питомої ваги насамперед будинків і господарськогоінвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.

Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основнихвиробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування.  Цеможливо завдяки більш раціональному розміщенню устаткування усередині цехів,розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а також виносу звиробничих майданів невиробничих служб (складів, контор і т.д.) і розміщення наних додаткової кількості устаткування.

Структуру промислово-виробничих основних фондів варторозглядати й у галузевому розрізі.  Вона відбиває рівень матеріально-технічноїбази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.

Основна частина виробничих основних фондів промисловостізнаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значнаїхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес ународному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній,нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях). 

Знос і амортизація основних фондів

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, поступовозношуються.  Фізичний знос основних фондів наступає як у результатіїхній використання в процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності. Непрацюючі основні фонди зношуються, якщо піддаються впливу природних процесів(атмосферних явищ, внутрішніх процесів, що відбуваються в будівлі металів іінших матеріалів, із яких виготовлені основні фонди).  У результаті такогозносу суспільству завдаються великі збитки.  Що стосується діючих основнихфондів, то їхній фізичний знос залежить від ряду факторів, у тому числі відякості основних фондів (матеріалів, із яких вони виготовлені, від технічноїдосконалості конструкцій, від якості будівництва і монтажу), від ступенянавантаження (кількість змін і часів роботи в добу, тривалість роботи в році,інтенсивність використання в кожну одиницю робочого часу), від особливостейтехнологічного процесу і ступеня захисту основних фондів від впливу зовнішніхумов, у тому числі агресивних серед (температура, вологість і ін.), від якостівідходу (своєчасність чищення, змащення, фарбування, регулярність і якістьремонту), від кваліфікації робітників і їхнього відношення до основних фондів.

Основні фонди, зазнаючи в процесі виробництва фізичномузносу, щорічно втрачають частину своєї вартості, рівну тій її величині, щоперенесена на виготовлену протягом цього року продукцію.  Наприклад, притерміні служби машини вісім років після другого року її експлуатації величиназносу складе 25%.  Ця величина визначається по наступній формулі:

де И - знос основних фондів, виражений у відсотках;

С — фактичний термін експлуатації основних фондів (років);

А - нормативний термін служби (амортизаційний період) основнихфондів (років).

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, піддаються нетільки фізичному, але і моральному зносу.  Моральний знос має двіформи.  Перша форма морального зносу полягає в тому, що з упровадженнямнових машин, з удосконаленням техніки, технології, організації виробництва іпраці вартість виготовлення, наприклад, машин і устаткування при зберіганніїхніх конструктивних властивостей і експлуатаційних показників неухильнознижується.  Те ж відноситься і до будинків, вартість яких у результатііндустріалізації будівництва знижується.  Отже, ця форма морального зносувиражає зменшення вартості машин або устаткування внаслідок здешевлення їхнійвідтворення.  У відповідності зі зниженням вартості виробництва машин,устаткування й інших елементів основних фондів переглядаються відповідно і цінана них.

Друга форма морального зносу має місце в тому випадку, колизмінюються конструкція й експлуатаційні показники нових машин.  Їхнєзастосування дозволяє збільшити обсяг виробництва, підвищити продуктивністьпраці, зменшити витрату експлуатаційних матеріалів (пальне, електроенергія,мастильні матеріали і т.д.), а в деяких випадках і основних матеріалів, знизитивитрати на виробництво одиниці продукції і забезпечити більш високу якістьобробки.  Таким чином, друга форма морального зносу має місце тоді, коли машинатехнічно застаріла і заміняється більш досконалої.  У цьому випадкусуспільство, застосовуючи постарілу техніку, витрачає більше робочого часу навиробництво того самого кількості продукції.

Вирішити проблему морального зносу можна за допомогоюздійснення ряду господарсько-організаційних заходів.  Насамперед машини імеханізми повинні використовуватися з максимальним навантаженням, щобприскорити віддачу їхнього корисного ефекту до наступу моменту старіння.  Отчому так важливо скорочувати терміни будівництва нових об'єктів і терміниексплуатації машин і устаткування, домагатися, щоб випущені машини не затримувалисяна складах або в монтажі.

Відомо, що під час експлуатації основних фондів наступаєперіод, коли їх необхідно ремонтувати, удосконалити або заміняти новими.  Дляремонту старої або покупки нової машини потрібні кошти.  Вони створюються інакопичуються при експлуатації машини, тому що в процесі праці частина вартостіїї переноситься на знову створений продукт.  Зазначена частина вартості машинивключається у витрати на виробництво продукції у виді амортизації. 

Знос і амортизація не є тотожними поняттями.  Амортизація вгрошовій формі виражає знос основних фондів.  Вона може не збігатися з розміромзносу в окремі проміжки року, тому що основні фонди зношуються нерівномірно, аамортизація начисляється рівними частками протягом року.

Амортизація в промисловості — це планове погашення вартості основнихфондів (у міру їхнього зносу) шляхом її перенесення на виготовлену продукцію.  Вонавиконує такі основні задачі:

1) дозволяє визначити сукупні суспільні витрати виробництва. У цій ролі амортизація необхідна для числення обсягу і динаміки національногодоходу в країні;

2) характеризує в узагальненій формі ступінь зносу основнихфондів, що необхідно для планування процесу їхній відтворення;

3) створює грошовий фонд для заміни засобів праці, що зносилися,і їхнього капітального ремонту.

Звідси очевидно, що амортизація спрямована як у минуле(завдяки їй обчислюється собівартість продукції і ступінь зносу основнихфондів), так і в майбутнє (створює фонд відшкодування).  Перша її сторонарозрахункова, пасивна, а друга-активна, що впливає на процес відтвореннятехнічної бази.

У цьому зв'язку відзначимо, що амортизація тісно пов'язана зіздійсненням науково-технічного прогресу за допомогою встановлення науковообгрунтованих норм амортизації основних фондів.  Тому однієї з задач в областінауково-технічного прогресу є розробка і поступове введення нових, більшкоротких термінів амортизації виробничого устаткування з обмеженням обсягівмалоефективного капітального ремонту і збільшенням частки амортизаційнихвідрахувань, що виділяються на заміну зношеного і морально застарілогообладнання.

Величина вартості, що включається за допомогою амортизації увитрати виробництва, являють собою амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування провадяться на основі нормамортизації, що встановлюються по кожному виді основних фондів.  Визначаютьсявони шляхом віднесення суми річних амортизаційних відрахувань до вартостіосновних фондів і виражаються у відсотках, що очевидно з такої формули:

де Н- річна норма амортизації

 А- розмір амортизаційних відрахувань за рік

 Ф- вартість (початкова або відбудовна) основних фондів.

Оскільки розмір амортизаційних відрахувань за рік залежитьвід початкової вартості основних фондів у момент їхній придбання, термінагаданої служби, витрат на капітальні ремонти за весь амортизаційний період, атакож від залишкової (ліквідаційної) вартості даних основних фондів.  Томурічна норма амортизації може бути певна по формулі:

де Рм- витрати на капітальні ремонти (включаючи модернізацію)протягом терміна служби основних фондів;

 Л- ліквідаційна вартість основних фондів, що вийшли з

 А- амортизаційний період (термін служби) основних фондів.

По таких видах основних фондів, як будинки, споруди іпередатні пристрої, що мають тривалий термін служби, норми амортизації значнонижче, чим, наприклад, на машини й устаткування, транспортні засоби, що є більшактивною частиною основних фондів.  У загальній нормі амортизації основнихфондів промисловості досить велика питома вага амортизаційних відрахувань, щоспрямовуються на капітальний ремонт (біля 27%).  По окремих видах основнихфондів (будинку, силові, а також робітники машини й устаткування, транспортнізасоби) він досягає 50-54%.  Та частина амортизаційних відрахувань, щопризначена для капітального ремонту основних фондів, знаходиться врозпорядженні підприємств і витрачається за їхнім розсудом відповідно доприйнятих планів здійснення ремонтних робіт; 

Результати роботи підприємств показують, що багато хто з них,використовуючи засоби фонду розвитку виробництва, серед яких амортизаційнівідрахування дуже значні, заміняють застаріле обладнання, упроваджують новутехніку удосконалюють організацію виробництва і праці, домагаючись значнихуспіхи в підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості і поліпшенніякості продукції і рентабельності виробництва.

 

3. Шляхи відтворення і поліпшеннявикористання основних фондів 

Однієї з найбільше важливих задач розвитку промисловості єзабезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності ібільш повного використання внутрішньогосподарських резервів.  Для цьогонеобхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.

Збільшення обсягів виробництва промислової продукціїдосягається за рахунок:

1) введення в дію основних фондів і виробничих потужностей;

2) поліпшення використання діючих основних фондів івиробничих потужностей.

Приріст основних фондів і виробничих потужностейпромисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву,а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.

Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, приходячиджерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств,одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничийапарат.

Вирішальну частину приросту продукції в цілому попромисловості одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, щоу декілька разів перевищують щорічні нові фонди і потужності.

Діючі промислові підприємства нашої країни мають у своємурозпорядженні основні виробничі фонди на загальну суму 120 млрд. гр.

Для визначення рівня використання основних фондівзастосовуються показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових)одиницях що випускається продукції, а також в одиницях часу.  Щобобчислити використання виробничої потужності, застосовуються тільки показникивипуску продукції в натуральному вираженні.  Натуральні одиниці використанняосновних фондів застосовуються головним чином на підприємствах тих галузейпромисловості, де випускається щодо однорідна продукція.

Показники використання основних фондів, виражені внатуральних одиницях, можуть бути розраховані по фактичному випуску продукції,а також по можливому технічно розрахунковому випуску.  Даючи представлення прозагальний рівень використання тих або інших однорідних машин, агрегатів, тієїабо іншої одиниці устаткування або групи цього устаткування, вони не дозволяютьвідповісти на запитання: — За рахунок чого отримана фактична продуктивністьданого агрегату, тобто яку частину робочого часу цей агрегат функціонував іякий був рівень його використання протягом цього часу?

До системи взаємозалежних показників (коефіцієнтів), щобезпосередньо характеризують рівень використання основних фондів і виробничихпотужностей, а також що розкривають резерви подальшого поліпшення їхнійвикористання, відносять:

1)   використання в часу(коефіцієнт екстенсивного навантаження);

2)   використання в одиницю часу(коефіцієнт інтенсивного навантаження);

3)   загальне використання(коефіцієнт інтегрального навантаження).

Перший показник (Кэкст) визначається шляхом розподілучасу фактичного використання на максимально можливий час використання основнихфондів.  Другий показник (Кинт) утворюється в результаті розподілуфактичної кількості продукції, зробленого в одиницю часу роботи устаткування,на максимальний випуск цієї продукції, що можна зробити за участю данихосновних фондів у ту ж одиницю часу.  Третій показник (Кинтегр)розраховується шляхом перемножування перших двох показників.

До числа показників екстенсивного використання основнихфондів на підприємстві відноситься коефіцієнт змінності.  Вінхарактеризує час цілозмінного використання встановленого устаткування, щопрацює на багатозмінному режимі.  Коефіцієнт змінності розраховується по окремихгрупах устаткування, окремим виробничим підрозділам підприємства, а також уцілому по підприємству.  Він показує, скільки змін у середньому протягом добипрацювалася встановлене устаткування.

Показник використання основних фондів у часу (коефіцієнт екстенсивногонавантаження) визначається порівняно просто.  Показник же використання основнихфондів в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження) визначити легколише в тих галузях, де випускається однорідна продукція і, отже, обсяг їївиробництва може бути виражений у натуральних одиницях.  Якщо ж підприємство ійого підрозділи виробляють продукцію різноманітної номенклатури, то показниквикористання основних фондів в одиницю часу розрахувати значно сутужніше. Варто мати на увазі, що приведені вище показники усе ж не дозволяють дативідповідь на питання, як використовуються основні фонди в цілому попідприємству, у галузі й у промисловості.

Роль показника використання, що узагальнює, основних фондівможе деякою мірою виконувати показник випуску продукції на одиницювиробничого майдану.  Цей показник виражається, як правило, у натуральниходиницях.

Одним із найбільше загальних показників використаннявиробничої потужності є коефіцієнт її фактичного використання, щорозраховується шляхом розподілу продукції, виготовленої за певний проміжок часу(звичайно за рік), на величину виробничої потужності.  Для підприємств, зновувведених в експлуатацію, звичайно визначається коефіцієнт використанняпроектної потужності, що подає собою частка від розподілу фактичного випускупродукції на величину потужності підприємства по проекті.  Цей показникхарактеризує рівень освоєння проектної потужності.

Натуральні показники використання основних фондів,використовувані при аналізі сучасного стана і планування виробничихпотужностей, при упорядкуванні балансу устаткування і т.д.  усе ж нерозкривають загальної картини ефективності використання всієї сукупностіосновних фондів підприємства, галузі, промисловості в цілому.

Для загального аналізу господарської діяльності, плануваннякапітальних вкладень, введення в дію основних фондів і виробничих потужностейусіх ланок промисловості усе більше значення набуває такий показникефективності виробництва, як випуск продукції на 1 гр. основних фондів, щозвичайно називають показником фондовіддачі.  Застосовується також показник,зворотний фондовіддачі, — фондоємність.  При визначенні показника фондовіддачізастосовуються як вартісні, так і натуральні одиниці виміру. 

Натуральні показники фондовіддачі поряд із вартісними застосовуютьсяв електроенергетичній, металургійній і деяких галузях добувної промисловості. Наприклад, у чорній металургії таким показником є виплавка чавуна абостали на 1 гр. основних виробничих фондів відповідно доменного абосталеплавильного цеху.

Показник фондовіддачі (як вартісний показник використанняусієї сукупності Основних фондів підприємства) визначається шляхом розподілупродукції на середньорічну вартість виробничих фондів.  При цьому валовапродукція враховується в незмінних цінах, а основні фонди — по повноїпочаткової (або відбудовної) оцінці.

Однієї з головних причин, що погіршують показникфондовіддачі, є повільне освоєння введених у дію підприємств.

Однієї з найважливіших задач підвищення ефективностівикористання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення вексплуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнєосвоєння.  Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик і заводівдозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію зтехнічно більш зроблених основних фондів, прискорити їхній оборот і тим самимуповільнити наступ морального зносу основних фондів підприємств, підвищитиефективність суспільного виробництва в цілому.

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничихпотужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених вексплуатацію, може бути досягнуте завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничихпотужностей і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їхній навантаження.  

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей іосновних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалюванняостанніх. 

Практика промислових підприємств показує, що тут йде процесзбільшення одиничної потужності устаткування: 

— у верстатах, машинах і агрегатах поліпшуються найбільшевідповідальні деталі і вузли;

-  підвищуються основні параметри виробничих процесів(швидкість, тиск, температура); 

— механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничіпроцеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідкостримують нормальний хід виробництва і використання устаткування; застарілімашини модернізуються і заміняються новими, більш досконалими.

Інтенсивність використання виробничих потужностей і основнихфондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів;організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентраціївиробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготування довиробництва відповідно до вимог заданої технології і якості що випускаєтьсяпродукції; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботипідприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, щодозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшеннявиробництва продукції в одиницю часу, на устаткування або на 1 кв. мвиробничого майдану.

Інтенсивний шлях використання основних фондів діючихпідприємств включає, отже, технічне їхнє переозброєння, підвищення темпіввідновлення основних фондів.  Досвід роботи ряду галузей промисловості показує,що швидке технічне переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливо длятих підприємств, де має місце більш значний знос основних фондів.

Поліпшення екстенсивного використання основних фондівприпускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування вкалендарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, роки) і з іншогобоку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всьогоустаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланки.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1)      постійноїпідтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткуванняна кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремимивиробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціямирозвитку галузей промисловості і всього народного господарства;

2)      поліпшеннявідходу за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва,удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильноїексплуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненнюсвоєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті йувеличивающего міжремонтний період;

3)      проведеннязаходів, що підвищують питома вага основних виробничих операцій у витратахробочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузейпромисловості, підвищення змінності роботи підприємств.

Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин іагрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина — наскладі.  Своєчасний монтаж не встановленого устаткування, а також введення вдію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться вплановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондів.

В усіх галузях промисловості є великі можливості, щодозволяють поліпшити використання основних фондів, і особливо металорізногоустаткування.  Більш 50% усіх металорізальних верстатів знаходиться внемашинобудівних і навіть у непромислових галузях народного господарства, девони використовуються гірше, чим у машинобудуванні.

У машинобудуванні важливим напрямком поліпшення використанняустаткування є підвищення змінності використання устаткування.  В даний часкоефіцієнт змінності в машинобудівній промисловості складає менше 1,4, тобтобіля 70% від двозмінної роботи.  Підвищення коефіцієнта змінності роботиустаткування до 1,75-1,8 дозволить збільшити виробництво продукції з одиниціустаткування приблизно на 25%.

Вирішуючи задачу підвищення коефіцієнта змінності роботиустаткування, необхідно насамперед мати на увазі, що основне устаткування набагатьох підприємствах машинобудування використовується не цілком головнимчином через дефіцит робочої сили. 

На успішне рішення проблеми поліпшення використання основнихфондів, виробничих потужностей і росту продуктивності праці значно впливаєстворення крупних виробничих об'єднань.  Разом із цим необхідно більше увагизвернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєннядіючих підприємств, висновок із цих підприємств невластивої їхньому профілюпродукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів у тягнущимся докрупних індустріальних центрів невеличких і середніх містах, де є резервиробочої сили.

Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств,варто мати на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, визволяє робочусилу з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другі зміниосновних цехів і підвищує коефіцієнт змінності.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація йавтоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах,тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованих робіт накваліфіковані роботи в другій зміні.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних,вантажно-розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявноїдиспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва напромислових підприємствах.  Це основа для вивільнення значної кількостідопоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою,підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств і розширення виробництва надіючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили.  У крупних містах,що мають дефіцит робочої сили, рішення проблеми поліпшення використанняосновних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств шляхом їхньоїреконструкції, розширення, механізації й автоматизації виробництва,удосконалювання організації виробництва і праці має особливо важливе значення.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основнихфондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часуміжзмінних простоїв устаткування, що на ряді промислових підприємств досягають15-20% усього робочого часу.

Поліпшення використання основних фондів і виробничихпотужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо відмайстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші видивиробничого устаткування.

Творче і сумлінне відношення робітників до праці є важливоюумовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей. 

Відомо, що від досконалості системи морального іматеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використаннявиробничих потужностей і основних фондів.  Аналіз техніко-економічнихпоказників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування йекономічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у томучислі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосуваннянового показника для визначення рівня рентабельності, створення напідприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основнихвиробничих фондів.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використаннявиробничих потужностей і основних фондів, розроблювальний у всіх ланкахуправління промисловістю, повинний передбачати забезпечення росту обсягіввиробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використаннявнутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин іустаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скороченнятермінів освоєння знову вводимих у дію потужностей, подальшої інтенсифікаціївиробничих процесів.

Величезне значення в поліпшенні використання основних фондіві виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.

 


4. Висновок

 

Підвищення ефективності використання основних фондів у данийчас, коли в країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, маєвеличезне значення.  Підприємства, що розташовують основними фондами, щодостались у спадщину від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнутиїх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те що їсти,особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використаннявиробничих потужностей і основних фондів, повинний передбачати забезпеченняросту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного йефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більшповного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності,ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову вводимих у дію потужностей.


Список літератури

 

1. Экономика промышленного производства виробництва.  М.Мысль, 1991

2. Економіка промисловості.  К. Знання 1992

3. Экономика и организация промышленного производства. М.Мысль 1987

4. Экономический анализ работы предприятий с применением АСУ.М. ВШ. 1990

5. Матеріали збірника “Бізнес”, 1999

еще рефераты
Еще работы по бухгалтерскому учету и аудиту