Реферат: Столипін та його аграрна реформа в Україні
Міністерство науки і освіти Украіни
Одеський Національний Політехнічний Університет
Кафедра історії і етнографії Украіни
РЕФЕРАТ
на тему: «П.А.Столипін та його аграрна реформа в Україні»
Виконала студентка групи
ОЕ-035
Одеса
2004
Зміст
Вступ.................................................................................................................3
1. Коротка біографіяП.А.Столипіна........................................................4
2. Столипін і Дума.......................................................................................6
3. Столипінська реформа..........................................................................9
4. Руйнування общини і розвиток приватної власності...........................11
5. Селянський банк......................................................................................12
6. Переселення селян....................................................................................13
7. Кооперативний рух.................................................................................14
8. Агрокультурні заходи..............................................................................14
9.Результати реформи..................................................................................15
10… Причини невдачі аграрної реформи...................................................17
Висновок..........................................................................................................20
Список літератури...........................................................................................22
Вступ
Яобралацютему, томущохотіла, якомоганайбільшедізнатисяпрореформипроведенніСтолипіним, протуситуацію, якавідбуваласяв 19 ст., аджецеєнемаловажноючастиноюнашоїісторії.
Проблемареформуваннянашоїдержавивбільшійчименшійстепеніхвилюємайжекожногогромадянинакраїни. Питанняподоланняперехідногоперіодувизиваютьпалкісуперечкиупровіднихекономістівкраїни, інетільки.
Метоюцієїроботиябхотілазрозумітизусієювідповідальністюреформаторськийкурсминулогоісьогоднішньогоурядукраїни.
Вжедавновідомо, щореальнірезультатиреформ, якінайбільшоб’єктивніїхоцінки, з’являютьсяневідразу, атількичерездеякийпроміжокчасу. Ітомувсітруднощіїхпорозуміннявипливаютьвперіод, колиреформитількипочинаються, тількинабираютьтемп.
Міжтимісторичнийдосвідпредставляєсобоюневичерпнеджерелоцінноїінформації: економічно-історичнихприкладів. Якщомовайдепрореформаторськудіяльність, томожназвпевністюговорити, щонаосновіцихприкладівможливовдеякіймірінаблизитисядорозуміннясучаснихреформ, аудеякихвипадкахіпередбачити, спрогнозуватипринциповийнапрямїхрозвиткуумайбутньому. Тутдоречнододати, щонажаль, ціннийісторичнийдосвідінколизалишаєтьсянепотрібним: мизновуповторюємопомилкиминулого, щобнашінащадкивсвоючергусвоєчасно«забули»пронашіпомилки. Хочетьсявірити, щоекономічнийдосвідминулоговсежтакибудемаксимальновикористаний.
Темаданноїроботидужедобревисвітленанаукою, причомудужешироко. Інтересдореформаторівминулогопідвищенийвзв’язкузневдачамиреформаторівсучасності.
Неминулоіпівстоліттявідчасупроголошенняселянськоїреформи 1861 р., якцарськийуряд, поштовхуваниймасовимселянськимрухом, щонабувнаймогутнішогорозмахувУкраїнінапередоднітаврокидемократичноїреволюції 1905-1907 рр., змушенийбувзновузайнятисяпроблемамисела.
Українськеселомалонизкуособливостей, щовідрізнялийоговідросійського. Так, вУкраїнііндивідуальнесільськеземлеволодінняпереважалонадобщинним. Селянськігромадибулислабкимийневідігравалитуттакоїролі, якуросійськомуселі. Спадковеіндивідуальнеземлеволодінняохоплювало 96,5% селянськихгосподарствПравобережжя, 82,1% наПолтавщині, 68% уЧернігівськійгубернії. ГромадськаформаземлекористуваннявУкраїнінеприжилася, атам, деїїпримусовонасаджували, виникавактивнийспротивнаселення.
Аніреформи, анірозвитоккапіталістичнихвідносиннезмоглиістотнозмінитисоціальнуструктурувУкраїні. Навітьнарубежістоліть 93% українцівзалишилисяселянами, щовизначальнимчиномвпливалонасвідомість, культуру, побут, системуморальнихцінностейукраїнськогонароду.
Післяреформи 1861 р. триваламайновадиференціаціяукраїнськогосела. В 1905 р. 54% селянськихгосподарствмалиблизько 6 десятинземлі, 29,4%- від 6 до 10 десятин, 16,6%- понад 10 десятиннадільноїземлі. Водночассотнітисячселяннемалинемализемлійпоповнювализагіннайманихпролетарів. Наприкінці XIX вУкраїніналічувалося 2 млн. сільськогосподарськихробітників. Типовоюкартиноюпореформеногожиттятутсталиюрбизаробітчаннадорогах.
Великачастказемельногофондузосередиласяврукахвеликихвласників. ВУкраїніземлевласникмавусередньомупо 930 десятинземельнихугідь.
Небезпекасоціальнихпотрясіньпримусилаурядшукатиновішляхивирішенняаграрногопитання.
Коротка біографія П . А . Столипіна
ПетроАркадійовичСтолипін — виходецьзстарогодворянськогороду, відомогозкінця XVI століття, рідСтолипінихдавРосіївідомихполітичнихталітературнихдіячів. БабуняМ.Ю. Лермонтова — вродженаСтолипіна. Прадід–сенаторА.А. Столипін–другМ.М. Сперанського, найбільшогодержавногодіячапочатку XIX століття. БатькоСтолипіна–АркадійДмитрович–учасникКримськоївійни, другЛ.Н. Толстого, якийпровідувавйоговЯснійПоляні. Мати–АннаМихайлівна–вродженаГірчакова–племінницяканцлераРосіїА.М. Гірчакові, однокласницяА.С. Пушкінаполіцею. ЖінкаП.А.Столипіна–правнучкаА.В.Суворова. Такимчином, РодинаСтолипінихв XIX — XX століттяхбулавродиннихвідносинахідружбізвидатнішимилюдьмиРосії. РодинаП.А.СтолипінаволоділамаєткамивНижегородській, Казанській, ПензенськійіпізнішеКаунаськійгуберніях.
ПетроАркадійовичв 1881 р. несподіванодлябагатьохпоступивнафізико-математичнийфакультетПетербурзькогоуніверситету, десзахопленнямвивчавфізику, геологію, ботаніку, зоологію, астрономію.
В 1884 р. ввіці 22 роківСтолипінзакінчивприроднийфакультетПетербурзькогоуніверситету. Післязакінченіуніверситетувінслужитьвміністерствідержавногомайна, алечерезрікпереводитьсядоМВСіпотрапляєтудиватажкомдворянвРовенськугубернію. Столипінбуврадийцьомупризначенню, вонодопомоглойомурозкритисяіяклюдині, іякгарномукерівнику. Вінподовгурозмовлявзселянамиітомудобрезнав
проблемиякіїхтривожили. Незабаромвінзавівсвоєгосподарство. ЙогодочкаМ.П. Бокписала: «Мойотецоченьлюбилсельскоехозяйство, икогдабывалвКолнобережье, весьуходилвзаботыопосевах, покосах, посадкахвлесуиработувофруктовыхсадах».
Потімвінбувпризначенийуїзнимватажкомдворян, ав 1899 р. — губернаторомвтійжегубернії. В 1902 р. В.К.Плевеназначивйоговиконуючимпосадугродненськогогубернатора. Требавідзначити, щоСтолипінставсамиммолодимгубернаторомРосії. Післяпризначеннянацюпосаду, вінодразувзявсязавивченнясправгубернії, алейогодіїконтролювалисьгенерал-губернаторомВіленським.
В 1903 р. Столипінставсаратовскимгубернаторомцебуло, безперечно, актомвисокоїдовіризісторонивсесильногоМіністерстваВнутрішніхСправ. Тутізасталайогопершареволюція, вякійвінприміниввесьарсеналкоштів — відпрямогозверненнядонародудорозправизадопомогоюкозаків. Прицьомувдіяльностігубернатораз’явилисьдвічіткіриси: по-перше, вінненіяковівкаратинетількилівих, алеіправих, якщоїхдіяльністьпереходилазарамкидозволеного. По-друге, навідмінувідбільшостівисокопоставленихдіячівСтолипінбувособистохоробрийінебоявсязалишатисялицемдолицязрозгніванимнатовпом. Столипінстійковитримавудардолі, коли 19 серпня 1906 р. бомбатерористіврознеслабільшучастинуйогосадибинаАптекарськомуострові. Втойдень 27 чоловікбуловбито, а 32 пораненовтомучислійогодочкаисин. ПетроАркадійовичзалишавсястійкимімужньозахищавсвійборг. Віннетількипростозаявивреволюціонерамзтрибуни:”Незапугайте!!!”, алеінасправдівівсебебезстрашно.
Крімопалицаря, Столипінаненавиділащейцариця. ЇїзусиллямиізСибірувстолицюбувповернутийРаспутінізайнявсвоєстареположення. ВідносиниСтолипіназцарембулискладнііпротиріччі.
Вквітні 1906 р. Столипінбувпризначенийміністромвнутрішніхсправівсяборотьбареволюціїлягаєнайогоплечі. ПетроАркадійовичзнаходивсяувластівсьогоп’ятьроків (1906 — 19011) .
А 24 серпня 1906 рокуопубліковуєтьсяурядовапрограма, щоміститьдвічастини: репресивну ( методиборотьбизреволюцією, аждоствореннявійськово-польовихсудів ) іреформістський, щоє, посвоїйсуті, аграрноюреформою.
Столипін і Дума .
П.А.Столипінприйшовдовладивпереломниймомент, коливправлячихколахвідбувавсяпереглядполітичногокурсу. Новийкурсявлявсобоюспробуцаризмуукріпитисвоюсоціальнуопору, розхитануреволюцією, зробившиставкунаселянство.
Столипінубулодорученозабезпечитиспівжиттянеобмеженоївладисамодержавствазнародним «представництвом», тобтоДумою.
ВибранапершаДумавиявиласянаполовинулівою, аїїцентромсталикадетизпрограмоюпримусовоговідчуження — аграрногокурсу, знехтуваногоцарем. Цебулопершасуперечність. Другевиявилосящебільшсерйозним: трудовикиіселянивідкинулисвійвласнийпроект 104-ий, змістякогозводивсядоконфіскаціїпоміщицькихземельінаціоналізаціївсієїземлі.
Думабулаприреченаі 8 липня 1906 рокубуларозпущена.
ДругаДумапочаласвоюроботу 20 лютого 1907 року, вже 6 березняСтолипінвиступивпереднеюзурядовоюпрограмоюреформ, ідавзрозуміти, щорежимнезбираєтьсяділитисясвоєювладоюз «народнимпредставництвом». 10 березняСтолипінвиступивзвикладомурядовоїконцепціївирішенняаграрногопитання.
УцейчасвДумійшлидебатиздвохпитань: аграрнаполітикаівживаннянадзвичайнихзаходівпротиреволюціонерів. Урядвимагавзасудженняреволюційноготероризму, алебільшістьдепутатіввідмовилисяцезробити. Більштого 17 травняДумапроголосувалапроти «незаконнихдійполіції».
Сумнівинебуло, щодругаДуманезабаромприпинитьсвоєіснування. Небулотількипричини: їїшукалиінезабаромзнайшли. Здопомогоюдвохпровокаторівбулостворенеобвинуваченнясоціал-демократичноїфракціїдругоїДумивпідготовціїївійськовоїзмови.
Маніфестом 3 червня 1907 рокудругаДумабуларозпущена. Акт 3 червнябувсправедливоназванийдержавнимпереворотом, вінбувдовершенийвпорушенняманіфесту 17 жовтня 1905 рокуіосновнихзаконів 1906 року, згіднозякимижодензаконнемігбутиприйнятийбезсанкціїДержавноїДуми.
Позбувшисьопозиційноїдуми, Столипінтепермігпровестиполітикуавторитарнуіконсервативну, заснованунатвердійрішучостіоновитикраїнуіукріпитивладу. Дляцьогогрунтбувпідготовленийновимвиборчимзаконом.
Думськийдовідник 1916 рокупоказуєтакукартину: дворяни, щоскладають, поперепису 1897 року, меншеза 1 % неселення, отрималив III думі 43 % відзагальногочисла, тобто 66 місць, приблизно 15 % місцьотрималипоміщики. Обличчяліберальнихпрофесій 84 (біля 20%), торговці 36 (7,5%), священикиімісіонериотримали 44 місця (біля 10%) відзагальногочисла. Робітникиіремісникиотрималивсього 11 місць.
Новийвиборчийзакон, обнародуванийтакож 3 червня 1907 року, робиввідвертуставкунапоміщиківівеликубуржуазію. Зцієюметоюзаконрізкозбільшуваввідкуріїземлевласників, щоотримали 50 % місць. Дужеспритнийхідбувзробленийурядомпротикадетівнакористьоктябристів: міськакуріябуларозділенанадварозрядинаосновімайновогоцензу.
УтретійДержавнійДуміскупчилосядвібільшості. Приголосуваннізаявноконсервативніпроектифракціяоктябристів (154 депутати) голосуваларазомзфракціямиправихінаціоналістів (147 депутатів), априголосуваннізапроектиреформбуржуазногохарактерутіжоктябристиоб'єднувалисязкадетамиіфракціями, щопримикалидоних. ІснуваннядвохблоківвДумідозволялоСтолипінупровестиполітикулавіруванняміжпоміщикамиівеликоюбуржуазією.
Створеннятретьочервневоїсистеми, якувтілювалатретяДума, нарівнізаграрноюреформоюбулодругимкрокомперетворенняРосіївбуржуазнумонархію (першимкрокомбулареформа 1861 року).
Соціально-політичнезначеннязводитьсядотого, щоДума «селянська» перетвориласявДуму «панську».
16 листопада 1907 року, черездватижніпісляпочаткуроботитретьоїДуми, Столипінвиступивпереднеюзурядовоюдекларацією. Першоюіосновноюзадачеюурядуєне «реформи», аборотьбазреволюцією.
ДругоюцентральноюзадачеюурядуСтолипіноголосивпроведенняаграрногозакону 9 листопада 1906 року, щоє «корінноюдумкоютеперішньогоуряду...».
Царськийуряд, якийпрагнувзберегтизапоміщикамиземлііпанівнурольудержаві, втойжечасзмушенийбувсприятибуржуазномурозвитковікраїни. Щобвідвернутиселянвідборотьбизапоміщицькіземлі, зміцнитивнихвідчуттяприватноївласностіісприятирозвитковікапіталізмуруськимшляхом, атакожстворитисобісоціальнубазунаселівособікуркульства, оскількиселянськамасавціломуйогоопороюбутинемогла, царськийурядвирішивздійснитиновуаграрнуреформу, головнимпровідникомякоїставСтолипін.
9 листопада 1906 рокуцарпідписавпідготовленийСтолипінимуказ, заякимкожендомохазяїн, щоволодівземлеюнаобщинномуправі, мігвбудьякийчасзажадатизакріпленнязасобоювособистувласністьналежноїйомучастиниземлі. Домохазяїн, щозакріпивуприватнувласністьземлю, мавправовимагативідсільськоїгромадизвестиїїводнуділянку–“відруб”, аякщоселянинпереносивнанеїхатуйпереселявсятуди, тотакаділянканазивалася“хутором”.
ПісляобговоренняйсхваленнязаконопроектуДержавноюРадою, вінбувзатвердженийцареміставзакономвід 14 червня 1910 року. Якщоуказ 9 листопада 1906 рокудававселянамтількиможливістьвиходитизобщинізакріплятиземлюуприватнувласність, тозакон 14 червня 1910 рокузробивцейвихідіперетвореннявсіхселан-общинниківнаприватнихвласниківобов`язковимутихсільськихобщинах, денебулопереділівзчасунаділенняземлеюіпереходунавикуп. Новааграрнаполітикапередбачалаздісненнятроьхгрупзаконів:
Зруйнюванняобщинйзакріпленнязаселянамиземлюуприватнувласність.
Насадженнянаселіхуторськогоівідрубногогосподарства.
Переселенняселян.
Столипінська реформа .
Завданьуреформибулодекілька: соціально-політична — створитивселіміцнуопорудлясамодержавствазміцнихвласників, відколовшиїхвідосновноїмасиселянстваіпротиставившиїхїй; міцнігосподарстваповиннібулистатиперешкодоюнашляхунаростанняреволюціївселі; соціально-економічна — зруйнуватиобщину, насадитиприватнегосподарствоувиглядііхуторів, анадлишокробочоїсилинаправитивмісто, деїїпоглинезростаючапромисловість; економічна — забезпечитипідйомсільськогогосподарстваіподальшуіндустріалізаціюкраїнизтим, щобліквідувативідставаннявідпередовихдержав. Реформа 1861 року — першийетаппереходудоіндивідуалізаціїземлеволодінняіземлекористування. Алескасуваннякріпацтванепривелодопрогресуприватноївласності. У 80-90-тірокиурядпрагнувдонасадженнягромадськихструктурвселі, щосуперечиловмайбутньомувільнійселянськійвласності. Подолатиданітруднощімоглиреформи, початіП.А.Столипіним. Йогоконцепція «пропонувалашляхрозвиткузмішаної, багатоукладноїекономіки, дедержавніформигосподарстваповиннібуликонкуруватизколективнимиіприватними». Складовіелементийогопрограм — перехіддохуторів, використаннякооперації, розвитокмеліорації, введеннятриступінчатогосільськогосподарськогоутворення, організаціїдешевогокредитудляселян, утворенняземлеробськоїпартії, котріреальнопредставлялаінтересидрібногоземлеволодіння.
Столипінвисуваєліберальнудоктринууправліннясільськоюобщиною, усуненнячерезполосиці, розвиткуприватноївласностінаселіідосягненнянаційосновіекономічногозростання. Поміріпрогресуселянськогогосподарствафермерськоготипу, зорієнтованогонаринок, входірозвиткувідносинкупівлі-продажуземліповинностатисяприроднескороченняпоміщицькогофондуземлі. МайбутнійаграрнийладРосіїпредставлявсяпрем'єруувиглядісистемидрібнихісередніхфермерськихгосподарств, об'єднанихмісцевимсамоврядуваннямінечисленнимипорозмірахдворянськимисадибами. Наданійосновіповиннабуластатисяінтеграціядвохкультур — дворянськоїіселянської.
Столипінробитьставкуна «міцнихісильних» селян. Однаквінневимагаєповсюдноїодноманітності, уніфікаціїформземлеволодінняіземлекористування. Там, девнаслідокмісцевихумовобщинаекономічножиттєздатна, «необхідносамомуселяниновіобратитойспосібкористуванняземлею, якийнайбільшйоговлаштовує».
Аграрнареформаскладаласязкомплексупослідовнихіпов'язанихміжсобоюзаходів, щопроводяться.
Розглянемоосновнінапрямкиреформ.
Руйнування общини і розвиток приватної власності .
Дляпереходудоновихгосподарськихвідносинбуларозробленаціласистемапо-господарському — правовихзаходівзрегулюванняаграрноїекономіки. Указвід 9 листопада 1906 рокувводивдужеважливізмінивземлеволодінніселян. Всіселянидіставалиправовиходузобщини, якавцьомувипадкувиділялаземлю, щовідходить, увласневолодіння. Прицьомууказпередбачавпривілеїдлязаможнихселянзметоюспонукатиїхдовиходузобщини. Зокрема, ті, щовийшлизобщиниотримували «увласністьокремихдомашніхгосподарств» всіземлі, що «перебуваютьвйогопостійномукористуванні». Цеозначало, щовихідцізобщиниотримувалиінадлишкипонаднорму. Прицьому, якщовданійобщиніпротягомостанніх 24 роківнеробилисяпереділи, тонадлишкидомогосподарствотримувалисьбезкоштовно, якщожпереділибули, товінплативобщинізанадлишкиповикупнихцінах 1861 року. Оскількиза 40 роківцінивиросливдекількаразів, тоіцебуловигіднозаможнимвихідцям.
Разомзтим, здійснювалисьзаходипозабезпеченнюміцностіістабільностітрудовихселянськихгосподарств. Так, щобуникнутиспекуляціїземлеюіконцентраціївласності, взаконодавчомупорядкуобмежувавсяграничнийрозміріндивідуальногоземлекористування, бувдозволенийпродажземлінеселянам.
Закон 5 червня 1912 р. дозволиввидачупозикипідзаставубудь-якоїнаділеноїземлі, щопридбаласьселянами. Розвитокрізнихформкредиту — іпотечного, меліоративного, агрокультурного, землевпорядного — сприялоінтенсифікаціїринковихвідносинвселі.
Одночаснозвиданнямновихаграрнихзаконівурядвживаєзаходівдонасильницькогоруйнуванняобщини, несподіваючисьповністюнадіюекономічнихчинників. Відразупісля 9 листопада 1906 рокувесьдержавнийапаратприводитьсявдіюшляхомвиданнясамихкатегоричнихциркулярівінаказів, атаксамошляхомрепресійпротитих, хтонедужеенергійнопроводитьїхвжиття.
Практикареформипоказала, щоселянствовсвоїймасібулонастроєнепротивиходузобщини — принаймнівбільшостімісцевостей. ОбстеженнянастроївселянВільно-економічнимсуспільствомпоказало, щовцентральнихгуберніяхселянинегативновідносилисядовиходузобщини (89 негативнихпоказниківванкетахпроти 7 позитивних).
Вобстановці, щосклаласядляурядуєдинимшляхомпроведенняреформибувшляхнасильстванадосновноюселянськоюмасою. Конкретніспособинасильствабулисамірізноманітні — відзалякуваннясільськогосходудоскладанняфіктивнихвироків, відскасуваннярішеньсходуземськимначальством, довинесенняпостановповітовимиземлерозпоряднимикомісіямипровиділеннядомогосподарств, відзастосуванняполіцейськоїсилидляотримання «згоди» сходудовисилкипротивниківрозділу.
Урезультаті, до 1916 рокузобщинбуловиділено 2478 тис. домогосподарств, або 26% общинників, заявижбулиподанівід 3374 тис., абовід 35% общинників. Такимчином, урядуневдалосьдосягнутисвоєїметиівиділитизобщинихочбибільшістьдомогосподарств. Самецеівизначилокрахстолипінськоїреформи.
Селянський банк .
У 1906 — 1907 рокувказівкамицарячастинадержавнихіпитомихземельбулапереданаселянськомубанкудляпродажуселянамзметоюослабленняземельногодефіциту. Крімтого, зрозмахомпроводиласяБанкомкупівляземельзподальшимперепродажемїхселянамнапільговихумовах, посередницькіопераціїпозбільшеннюселянськогоземлеволодіння. Вінзбільшивкредитселянамізначноздешевивйого, причомубанкплативбільшийпроцентзасвоїмизобов'язаннями, чимплатилийомуселяни. Різницявплатежіпокриваласязарахуноксубсидійзбюджету, склавшизаперіодз 1906 по 1917 рік 1457,5 млрд. карбованців.
Банкактивновпливавнаформиземлеволодіння: дляселян, щокупувализемлюводноосібнувласність, платежізнижувалися. Урезультаті, якщодо 1906 рокуосновнумасупокупцівземліскладалиселянськіколективи, тодо 1913 року 79,7% покупцівбулиодноосібнимиселянами.
Переселення селян .
УрядСтолипінапровівісеріюновихзаконівпропереселенняселяннаоколиці. Можливостіширокогорозвиткупереселеннябулизакладенівжевзаконі 6 червня 1904 року. Цейзаконвводивсвободупереселеннябезпільг, аурядудавалосяправоприйматирішенняпровідкриттявільногопільговогопереселеннязокремихмісцевостейімперії, «виселеннязякихпризнавалосяособливобажаним». Упершезаконпопільговомупереселеннюбувзастосованийв 1905 році: уряд «відкрив» переселеннязПолтавськоїіХарківськоїгуберній, деселянськийрухбувособливошироким.
Занаказомвід 10 березня 1906 рокуправопереселенняселянбулонадановсімбажаючимбезобмежень. Урядасигнувавчималікоштинавитратипоприлаштуванніпереселенцівнановихмісцях, наїхмедичнеобслуговуванняісуспільніпотреби, напрокладкудоріг. У 1906-1913 рокахзаУралпереселилося 2792,8 тисяччоловік. Кількістьселян, щонезумілипристосуватисядоновихумовівимушенихповернутися, становила 12% відзагальногочислапереселенців. Підсумкипереселенськоїкомпаніїбулинаступними. По-перше, заданийперіодбувздійсненийвеличезнийстрибоквекономічномуісоціальномурозвиткуСибіру. Такожнаселенняданогорегіонузарокиколонізаціїзбільшилосяна 153 %. ЯкщодопереселеннявСибірвідбувалосяскороченняпосівнихплощ, тоза 1906-1913 рокивонибулирозширеніна 80%, втойчасяквєвропейськійчастиніРосіїна 6,2%. ПотемпахрозвиткутваринництваСибіртакожобганявєвропейськучастинуРосії.
Кооперативний рух .
Позикиселянськогобанкунемоглиповністюзадовольнитипопитселянинанагрошовумасу. Томузначнепоширенняотрималакредитнакооперація, якапройшлавсвоємурушеннідваетапи. Напершомуетапіпереважалиадміністративніформирегулюваннявідносиндрібногокредиту. Створюючикваліфікованікадриінспекторівдрібногокредитуіасигнуючизначнікредитичерездержавнібанкинапервинніпозикикредитнимтовариствамінаподальшіпозики, урядстимулювавкооперативнерушення. Надругомуетапісільськікредитнітовариства, нагромаджуючивласнийкапітал, розвивалисясамостійно. Урезультатібуластворенаширокамережаінститутівдрібногоселянськогокредиту, ссудозберігальнихбанківікредитнихтовариств, щообслуговувалигрошовийоборотселянськихгосподарств. До 1 січня 1914 рокукількістьтакихустановперевищило 13 тисяч. Кредитнівідносинидалисильнийімпульсрозвиткувиробничих, споживчихізбутовихкооперативів. Селянинакооперативнихначалахстворювалимолочніімасленіартілі, сільськогосподарськітовариства, споживчілавкиінавітьселянськіартільнімолочнізаводи.
Агрокультурні заходи .
Однієюзголовнихперешкоднашляхуекономічногопрогресуселабуланизькакультураземлеробстваінеписьменністьпереважноїбільшостівиробників, звиклихпрацюватизазагальномузвичаєм. Урокиреформиселянамнадаваласяширокомасштабнаагроекономічнадопомога. Спеціальностворювалисяагропромисловіслужбидляселян, якіорганізовувалиучбовікурсипоскотарствуімолочномувиробництву, впровадженнюпрогресивнихформсільськогосподарськоговиробництва. Багатоувагиприділялосяіпрогресусистемипозашкільноїсільськогосподарськоїосвіти. Якщов 1905 роцічислослухачівнасільськогосподарськихкурсахстановило 2 тисячічоловік, тов 1912 році — 58 тисяч, анасільськогосподарськомучитанні — відповідно 31,6 тисячі 1046 тисяччоловік.
Уцейчассклаласядумка, щоаграрніреформиСтолипінапривелидоконцентраціїземельногофондуврукахнечисленногобагатогопрошаркувнаслідокобезземелюванняосновноїмасиселян. Дійсністьпоказалазворотнє — збільшенняпитомоїваги «середніхшарів» вселянськомуземлекористуванні. Цедобревиднозданих, приведенихвтаблиці. Уперіодреформиселяниактивнокупувализемлюізбільшувалисвійземельнийфондщорічнона 2 млн. десятини. Такожселянськеземлекористуванняістотнозбільшувалосязарахунокорендипоміщичихіказеннихземель.
| Проміжокчасу | Безземельні | Маючіначоловічудушунаселення | |
| До 3 десятин | Більше 3 десятин | ||
| 1885-1903 | 10,9 | 61,5 | 27,6 |
| 1906-1912 | 16,3 | 68,4 | 13,3 |
Результати реформи .
Результатиреформихарактеризуютьсяшвидкимзростаннямаграрноговиробництва, збільшеннямємкостівнутрішньогоринку, зростаннямекспортусільськогосподарськоїпродукції, причомуторгівельнийбалансРосіїнабуваввсебільшактивногохарактеру. Урезультатівдалосянетількививестисільськегосподарствозкризи, алеіперетворитийоговдомінантуекономічногорозвиткуРосії. Валовийприбутокусьогосільськогогосподарствасклавв 1913 році 52,6% відзагальногоВП. Прибутокусьогонародногогосподарствазавдякизбільшеннювартості, створеноївсільськомугосподарстві, зрісвпорівняльнихцінахз 1900 по 1913 рокина 33,8%.
Диференціаціявидіваграрноговиробництвапорайонахпривеладозростаннятоварностісільськогогосподарства. Тричвертівсієїпереробленоїіндустрієюсировинипоступаловідсільськогогосподарства. Товарооборотсільськогосподарськоїпродукціїзбільшивсязаперіодреформина 46%.
Щебільше, на 61% впорівнянніз 1901-1905 роками, зрісвпередвоєннірокиекспортсільськогосподарськоїпродукції. Росіябуланайбільшимвиробникоміекспортеромхлібаільону, рядупродуктівтваринництва. Так, в 1910 роціекспортросійськоїпшеницістановив 36,4% загальногосвітовогоекспорту.
Однакнебуливирішеніпроблемиголодуіаграрногоперенаселення. Країнапоколишньомустраждалавідтехнічної, економічноїікультурноївідсталості. ТаквСШАвсередньомунафермуприходилосяосновногокапіталуврозмірі 3900 карбованців, авєвропейськійРосіїосновнийкапіталсередньогоселянськогогосподарстваледведосягав 900 карбованців. НаціональнийприбутокнадушусільськогосподарськогонаселеннявРосіїскладавприблизно 52 карбованціврік, авСША– 262 карбованці.
Темпизростанняпродуктивностіпрацівсільськомугосподарствібулипорівняноповільними. УтойчасяквРосіїв 1913 роціотримували 55 пудівхлібазоднієїдесятини, вСШАотримували 68, уФранції — 89, авБельгії — 168 пудів. Економічнезростаннявідбувалосяненаосновіінтенсифікаціївиробництва, азарахунокпідвищенняінтенсивностіручноїселянськоїпраці. Алевдосліджуванийперіодбулистворенісоціально-економічніумовидляпереходудоновогоетапуаграрнихперетворень — доперетвореннясільськогогосподарствавкапіталомісткий, технологічнопрогресивнийсекторекономіки.
Причини невдачі аграрної реформи .
Рядзовнішніхобставин (смертьСтолипіна, початоквійни) перервалистолипінськуреформу.
Всього 8 роківпроводиласяаграрнареформа, азпочаткомвійнивонабулаускладнена — і, яквиявилося, назавжди. Столипінпросивдляповногореформування 20 роківспокою, алеці 8 роківбулидалеконеспокійними. Однакнескладністьперіодуінесмертьавторареформи, булипричиноюкрахувсьогопідприємства. Головніцілідалеконебуливиконані. Введенняприватноїподвірноївласностіназемлюзамістьгромадськоївдалосяввеститількиучвертіобщинників. Невдалосяітериторіальновідірвативід «миру» заможнихгосподарів, такякнахуторськихдільницяхпоселялисяменшезаполовинукулаків. Переселеннянаоколицітаксамоневдалосяорганізувативтакихрозмірах, якізмоглибістотновплинутиналіквідаціюземельноїтіснотивцентрі. Всецепровіщалокрахреформищедопочаткувійни, хочїївогнищепродовжувалотліти, щопідтримуєтьсявеличезнимчиновничимапаратомначолізенергійнимприємникомСтолипіна — головнимкеруючимземлеустроєміземлеробствомА.В.Кривошеїним.
Причинкрахуреформбулодекілька: протидіяселянства, нестачакоштів, щовиділяютьсяназемлеустрійіпереселення, поганаорганізаціяземлерозпоряднихробіт, підйомробочогозрушенняв 1910-1914 рр. Алеголовноюпричиноюбувопірселянствапроведеннюновоїаграрноїполітики. Незважаючинасприятливіекономічні, ідеологічнііполітичніобставини, Столипінздійсниввсежрядпомилок, щопоставилийогореформипідзагрозуневдачі. ПершоюпомилкоюСтолипінабулавідсутністьпродуманоїполітикивідносноробітників. ЯкпоказавдосвідПруссії, длявдалогопроведенняконсервативноїполітикинеобхіднобулопоєднуватижорсткірепресіїповідношеннюдореволюційнихпартійзодночаснимизусиллямивобластісоціальногозабезпеченняробітників. УРосіїж, незважаючиназагальнийекономічнийпідйом, завсіцірокинетількижиттєвийрівеньробітниківніскількинепідвищився, алеісоціальнезаконодавстворобилосвоїпершікроки. Закон 1906 р. продесятигодиннийробочийденьмайженезастосовувався, рівноякізакон 1903 р. прострахуванняробітників, щоотрималикаліцтванапідприємстві. Дозволеніпрофспілкизнаходилисяпідпильнимконтролемполіціїінекористувалисядовір'ямсередробітників. Тимчасомкількістьробітниківпостійноіпомітнозростала. Новепоколіннявиявилосявельмиприхильнимдосприйняттясоціалістичнихідей. Очевидно, Столипінневіддававсобізвітувзначенніробочогопитання, якезновоюсилоюповсталов 1912 р.
ДругоюпомилкоюСтолипінасталоте, щовіннепередбачувавнаслідківінтенсивноїрусифікаціїнеросійськихнародів. Столипіннеприховувавсвоїнаціоналістичніпереконання; одногоразуназасіданніДумивінрізковідповівпольськомудепутатуДмовському, щошануєза «вищещастябутипідданимРосії». Вінвідкритопроводивнаціоналістичнувеликоросійськуполітикуі, природно, поставивпротисебеіцарськогорежимувсінаціональніменшини. Фінляндіясталапритулкомдлябагатьохопозиціонерів. Столипінаобурювало, щосеймФінляндіїскладавсяпереважнозсоціалістівілібералів. У 1908 р. вінбезуспішноспробувавобмежитиповноваженнясейму, двічірозпускавйого, апотімзновуввіввкраїніколишнідиктаторськіметоди. До 1914 р. неприязньфіннівдо «російськихокупантів» сталаповсюдною. ЩостосуєтьсяПольщі, тамситуаціябуласкладнішою, оскількивідношенняполяківдоРосіїнебулоодностайним. ЧастинаполяківпідкерівництвомДмовськогонамагаласядобитисядлясвоєїкраїнибільшоїавтономії. Іншачастина, керованаПілсудським, вимагалаповноїнезалежності. Столипінзакривпольськомовнішколи, авмістахнасадивмуніципальніустановизпереважаннямросіянщослужать. НаУкраїні, депресаівищіучбовізакладизазналинасильницькоїрусифікації, росланаціональнасамосвідомістьукраїнськоїеліти, засновананарозумінніекономічногомогутностікраю, щосталажитницеюііндустріальнимцентромвсієїімперії. Царськівластіжорстокопереслідувалиукраїнськихнаціоналістів, щоорганізувалиСоюззвільненняУкраїниіпритулки, щознайшливГаліції, щовходитьдоскладуАвстро-Угорщини. Австрійськівластіохочепротегувалиукраїнськимнаціоналістам, бажаючивсілякоперешкодитиросійськійвладівпомстузапідтримкувБогеміїінаБалканахантиавстрійськихнастроївмалихслов'янськихнародів. ПритихжепричинахтюркськіменшининатериторіїАзербайджану, щооб'єдналисявпартію «Муссават» ( «Рівність»), рішучепішлиназближеннязоновленоюпіслямладотюркськоїреволюціїТуреччиною. Частинамусульманськоїінтелігенціїтатарськогопоходження, щопроживаєнатериторіїКримуінаНижнійВолзі, намагаласявідродититюрксько-татарськуцивілізацію, домагаючисьїївизнаннянарівнізросійською. Царськийуряд, природно, небажавйтинаподібніпоступки, вважаючимусульманськінародислаборозвиненими. ВонотакожзаохочуваловпровадженняросійськихколонізаторівіпереселенціввСереднюАзіюнеменшжорстко, ніжцеробилиіншієвропейськідержави-завойовникиповідношеннюдокраїнАзіїіАфрики. Столипінздійснивпомилкуівпитанніпрозапровадженнюземстввзахіднихгуберніях (1911 р.), внаслідокчоговінпозбавивсяпідтримкиоктябристів. Справавтому, щозахіднігуберніїекономічнопродовжувализалежативідпольськоїшляхти. Щобукріпитивнихположеннябілоруськогоіросійськогонаселення, щоскладалибільшість, Столипінвирішивзаснуватитамземськуформуправління. Думаохочейогопідтримала, однакдержавнарадазайнялазворотнупозицію — класовіпочуттясолідарностізшляхтоювиявиласясильнішиминаціональних. СтолипінзвернувсязпроханнямдоМиколи II перерватироботуобохпалатнатридні, щобзацейчасурядтерміновоухваливновийзакон. ЗасіданняДумибилиприпиненіізаконприйнятий. Однакданапроцедура, щопродемонструвалазневагудержавноївладидовласнихустанов, привеладорозколуміжурядомінавітьсамимипомірнимилібералами. Самодержавствопоставилосебевізоляцію, відтеперйогопідтримувалипредставникинадтоправихнаціоналістичнихкіл. СтолипінжевтративпідтримкуМиколи II, якомуявнопретиломатитакогозаповзятливогоміністра, звинувачениминадтоправимипротивниками, щокористуютьсявпливомпридворі, вбажанні «експропріювативсіхпоміщиківвзагалі» задопомогоюаграрноїреформи. 18 вересня 1911 р. СтолипінбувубитийуКиєвіоднимзподвійнихагентів, якимиполіціянаповнилареволюційніорганізації. Йогосмертьозначалапоразкуостанньоїспробисвідомогоіцілеспрямованогооновленняполітичноїсистемивкраїні. Будучиконсервативною, вонавсежбуланепозбавленатворчоїдумки.
Висновок
Українськеселонапочатку 20 століттязалишаетьсянеодноріднимзамайновимісоціальнимрівнем: біднякив 1912 р. становили 57%, середняки-30%, заможні-11,9%. Вціломужзаходжищодореформуванняаграрногосектораекономікидосяглипоставленноїмети: населізінюваисьпозиціїфермера, орієнтованогонатоварневиробництвоіринок. Водночасзаможнийпрошарокбувнадійноюопороювладинаселі.
Столипіннехотінаступутієїреакції, яказараззв’язаназйогоіменем. Вінзробиввсещоміг, дляпридушенняреволюції. Алепісляїїрозвиткувінрозраховувавнадовгостроковийперіодеволюційногорозвитку. Вінговорив: «Дайтегосударству 20 летпокоявнутреннегоивнешнего, ивынеузнаетенынешнейРоссии».
Одразужпіслязакінченняреволюції 1905-1907 рр. подіїприйнялизовсімнетойхіднаякийрозраховувавСтолипін. Революціяпоказаласоціально-економічнийіполітичнийрозривміжнародомівладою. Країніпотрібнібулирадикальніреформи, якихнебуло.
Впроцесіреалізаціїстолипінськоїреформивиниклитакіявища, яквідсутністьсоціальноїопориреформи, опірсамодержавства, бюрократіїібуржуазії.
Крахстолипінськоїреформи, неможливістьзрощеннятоталіризмуіавтотаризмузсамостійністю, крахкурсунаселянина-фермераставурокомдлябільшовиків, якінадалиперевагуколгоспам.
ШляхСтолипіна, шляхреформ, шляхзапобіганняреволюції 1917 рокубуввідкинутий, ітими, хтореволюціїнехотів, ітимихтодонеїринув.
Столипінськіреформи, якщобвонипродовжувалися, скажімо, щероків 10, принеслибзначнірезультати, головнимзякихбулобстворенняпрошаркумілкихселянськихвласників-фермерів, даілишевтомувипадку, якщобобставинисклалисявиключнодобредляСтолипіна. АленеціжфермеристаливСШАбазоюдляпоявиоднієїізнайбільшантибюрократичнихформадемократичноїдержави.
Список використано ї л і тератури :
1. АврехА.Я. П.А.СтолыпинисудьбыреформвРоссии.-М.: Политиздат, 1991.
2. ГлаголєвА. «ФормуванняекономічноїконцепціїП.А. Столипіна»; «Питанняекономіки» N10,1990.
3. КовальМ.В., СарбейВ.Г. „ІсторіяУкраїни”навчальнийпосібник,-К.: Альтернатива,2002
4. Рум'янцєвМ. «Столипінськааграрнареформа: передумови, задачііпідсумки»; «Питанняекономіки» N10, 1990.
5. СироткинВ.Г. ВеликиереформаторыРоссии. — М.1991