Реферат: Умови праці на виробництві

здисципліни

“Економікапраці”

натему «Умови праці на виробництві»

Зміст

1. Умови праці……………………………………………………………………3

2. Фактори, щовизначають умови праці на виробництві та їх значення для здоров’я іпрацездатності людей ………………………………………………..5

3. Державнасистема охорони праці в Україні ………………………………..7

Списоквикористаної літератури

1. Умови праці

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або макимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас — ОПТИМАЛЬНІ умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас — ДОПУСТИМІ умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас — ШКІДЛИВІ умови праці — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

2 ступінь (3.2) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної

патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь (3.3) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас — НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

2. Фактори, що визначають умови праці на виробництві та їхзначення для здоров’яі працездатності людей

Працездатністьвизначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу ізалежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі,віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається працятощо).

Відповідно дорекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, щовпливають на працездатність людини в процесі виробництва:

• фізичне зусилля(переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані зутримуванням вантажів, натисненням на предмет праці або важіль управліннямеханізмом протягом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля:незначне, середнє, сильне і дуже сильне;

• нервовенапруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції,складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя іздоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). Є таківиди напруження: незначне, середнє, підвищене;

• робочеположення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва).Розрізняють робоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуженезручне;

• монотонністьроботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій,циклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвищена;

• температура,вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсотоквологості, калорії на 1см2 за хвилину). Стадії впливу зазначених факторівподіляються на: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

• забрудненняповітря (вміст домішок в 1м3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини).Ступінь забруднення повітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний,дуже сильний;

• виробничий шум(частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний,підвищений і сильний шум;

• вібрація,обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів абопоштовхів за хвилину). Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені,сильні, дуже сильні;

• освітленість уробочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня абоосліплююча.

На працездатністьлюдини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці,стан здоров'я та ін.

Факторивиробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межахарактеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючихвідчуття дискомфорту.

Фізіологічна межахарактеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припиненняроботи.

Кожний із цихфакторів виробничого середовища діє відокремлено, і його вплив ураховуєтьсяокремо під час атестації і паспортизації робочого місця.

На підприємствахі в організаціях (незалежно від форм власності і господарювання), детехнологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали єпотенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводитьсяатестація робочих місць. Основна мета атестації полягає в урегулюванні відносинміж власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізаціїїхніх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення,пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

3.Державна система охорони праці в Україні

Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної політики,спрямованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе безвідповідного державного управління охороною праці. Стаття 31 Закону України«Про охорону праці» визначає, що державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з наглядуза охороною праці;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державніадміністрації та органи місцевого самоврядування.

Компетенцією Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці є:

·             забезпеченняреалізації державної політики в галузі охорони

·             праці;

·             поданняна затвердження Верховною Радою України загальнодержавної програми поліпшеннястану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

·             спрямуванняі координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчоївлади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороноюпраці;

·             встановленняєдиної державної статистичної звітності з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороноюпраці в країні створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльностінаселення, яку очолює віце прем'єр-міністр України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

• проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони

праці;

• розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки,гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

• здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі зохорони праці;

• укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питаньполіпшення умов і безпеки праці;

• беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів зохорони праці;

• організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

• створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюютькерівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, щорегулює відносини у сфері рятувальної справи;

• здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствахгалузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цієюроботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої владистворюються структурні підрозділи з охорони праці.

Крім вищеперелічених функцій, які покладаються на всі міністерства таінші центральні органи виконавчої влади, деякі міністерства, зокрема Мінпраці,МОЗ, МИС виконують спеціальні функції охорони праці.

Міністерство праці та соціальної політики України забезпечує проведеннядержавної експертизи умов праці із залученням служб санітарногоепідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я, визначає порядок та здійснюєконтроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідностінормативно-правовим актам з охорони праці.

Міністерство охорони здоров'я України розробляє гігієнічно обґрунтованінормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях та у межах робочоїзони підприємств, опрацьовує санітарні норми щодо нормативів та методиквизначення показників шкідливих факторів, проводить контроль виконання вимог гігієнипраці та виробничого середовища, розробляє методику атестації робочих місць тощо.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та усправах захистунаселення від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснює заходи щодозапобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру і зменшеннязбитків під час аварій та катастроф, проводить оповіщення населення про загрозуі виникнення надзвичайних ситуацій та інформування його про наявну обстановку,організовує та проводить рятувальні та інші невідкладні роботи.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої' вла-ди з поглядуза охороною праці(зараз цим органом є Державний комітет України з нагляду за охороною праці –Держнаглядохоронпраці):

•здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні,реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконаннямфункцій державного управління охороною праці міністерствами, іншимицентральними органами виконавчої влади. Радою міністрів Автономної РеспублікиКрим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевогосамоврядування;

• розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчоївлади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнськихоб'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення станубезпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

• здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила,норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праціабо зміни до них;

• координує роботу міністерств, інших центральних органів винконавчоївлади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державнихадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктівпідприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища;

• одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчоївлади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державнихадміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницькоїдіяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на ньогозавдань;

• бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконанняміжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає,узагальнює і поширює світовий досвід зцих питань, опрацьовує та подає увстановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближеннячинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних таєвропейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчоївлади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими длявиконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади,Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державнимиадміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами,які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Діяльність місцевих державних адміністрацій спрямовується на те, щоб уповсякденному житті набував практичного змісту та підтверджувався найголовнішийпринцип державної політики — пріоритет життя і здоров'я працівників. В умовахпереходу до ринкової економіки, створення числених підприємств та іншихгосподарств з недержавними формами власності, що не мають галузевогопідпоряд-кування, незмірно зростає значення місцевих органів державноївиконавчої влади в організації безпечних і здорових умов праці, усуненні причинвиробничого травматизму та професійних захворювань.

Законами «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування»передбачено, що захист прав, свобод і законних інтересів громадян є одним зголовних принципів, на яких ґрунтується місцеве та регіональне самоврядування.Отже, порушенняцих прав, пов'язане з невиконанням вимог законодавства про охоронупраці, є об'єктом та предметом діяльності, місцевих державних адміністрацій тамісцевого самоврядування.

Закон «Про охорону праці» передбачає, що Рада міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

• забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики вгалузі охорони праці;

• формують за участю представників профспілок та Фонду соціальногострахування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільовихрегіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища, а також заходів з охорони праці у складі програмсоціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

• забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятихна роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів допроведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам зохорони праці;

• вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальнихслужб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальноївласності;

• здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницькоїдіяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурніпідрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, якезатверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах —ради зпитань безпечної життєдіяльності населення.

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

• затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умовпраці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програмсоціально-економічиого і культурного розвитку регіонів;

• приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних службдля обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належнеутримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунальногогосподарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку,що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержаннявимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. Для виконанняцих функцій сільські, селищні, міські ради створюють у складі свого виконавчогооргану відповідний підрозділ або призначають спеціаліста з охорони праці.

Асоціації, корпорації, концерни та інші об'єднання визначають своїповноваження в галузі охорони праці статутами або договорами міжпідприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднаннямфункцій в їх апаратах створюються служби охорони праці.

Список використаної літератури:

1. Основи охорони праці: Підручник. / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський,В. В. Зацарний, Д. В. Зеркалов, Р. В. Сабарно, о. І. Полукаров, В. С. Козьяков,Л. О. Митюк. За ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. – К.: Основа, 2003 –472 с.: іл.

2. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. Підручник. – Львів: Афіша. 2004– 230 с.

3. Бедрій Я. І., Джигирей В. С., Кидасюк А. І. та ін. Охорона праці:Навчальний посібник. – Львів: ПТВФ «Афіша», 1997. – 258 с.