Реферат: Національний Банк України
ЗмістВступ. 3
1 ДіяльністьНаціонального банку України. 5
1.1Організаційно-правова основа діяльності Національного банку України. 5
1.2 Принципи заякими здійснює банківський нагляд Центральний банк України 9
2 Грошово-кредитнаполітика Національного банку України в ринкових умовах 14
2.1 Змістгрошово-кредитної політики НБУ… 14
2.2 Проведеннякредитної політики центральним банком комерційних
банків. 20
2.3 Цільоваспрямованість грошово-кредитної політики Національного банку України 22
3 Характеристикабанківської системи України. 28
3.1 Структура істановлення банківської системи України. 28
3.2 Діяльністьбанківської системи в 2007 році 33
Висновок. 36
Список літератури. 38
/>/>/>Вступ
Востанні роки значно посилився вплив банків на розвиток реального сектораекономіки, який зумовлює динаміку економічного розвитку країни. Банки якрегулятори грошового обігу і центри акумуляції грошових ресурсів та їхперерозподілу володіють особливими важелями впливу на фінансову, виробничу таінші сфери економіки. За базовими принципами ефективного банківського нагляду,що розроблені Базельським комітетом, банківську діяльність держава маєрегулювати більшою мірою, ніж інші види бізнесу. Це пов’язано з тим, що банкирозпоряджаються значною частиною коштів суб’єктів господарської діяльності тадержави, через них здійснюється найбільш глибокий взаємозв’язок між усімаланками національного і світового господарства.
Кожнакраїна має свої особливості впливу на організаційну структуру і напрямидіяльності відповідних служб банківського нагляду. При цьому розвитокбанківської діяльності передбачає постійне вдосконалення системи банківськогонагляду.
Головноюметою банківського нагляду, який відповідно до законодавства здійснюєтьсяНаціональним банком України, є безпека і стабільність банківської системи,захист інтересів вкладників і кредиторів. Вирішення саме цих завдань дастьзмогу посилити надійність банківської системи та забезпечити динамічнийрозвиток вітчизняної економіки.
Забезпеченняналежного контролю за діяльністю банків є досить складним і вимагає вирішеннянизки поточних завдань. Надзвичайно актуальними і важливими є питання розробкиі практичного застосування наглядових функцій за банківською діяльністю,підвищення їх ефективності, що сприятиме чіткому дотриманню Базельськихпринципів банківського нагляду й інтеграції вітчизняної банківської системи усвітовий фінансовий простір.
Метоюнаписання є визначення місця і ролі Національного банку України. Об’єктдослідження – банківська система України. Предметом дослідження є своєріднасфера економічних і правових відносин, що виникають у процесі нагляду забанківською діяльністю між інститутами державного нагляду (в особіНаціонального банку України) і банками України.
Упроцесі дослідження використано методи аналізу і синтезу, статистичнихпорівнянь, групування (при опрацюванні зарубіжного досвіду організаціїбанківського нагляду та запобігання використанню банків у відмиванні «брудних»грошей), динамічних рядів (при дослідженні формування статутних капіталівбанків, виконання банками України економічних нормативів, процесу реорганізаціївітчизняних банків).
Інформаційноюбазою дослідження є закони, прийняті Верховною Радою України, постанови ідекрети Кабінету Міністрів, укази Президента, які регламентують діяльністьбанківської системи, нормативні документи і статистичні матеріали Національногобанку України, методичні матеріали міжнародних організацій.
/>/>/>/>/>1/>. Діяльність Національногобанку України/>/>/> 1.1Організаційно-правова основа діяльності Національного банку України
Правовийстатус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначеніКонституцією України та Законом України «Про Національний банк України»[1].
Національнийбанк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом правадержавної власності та перебуває у його повному господарському віданні істатутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служитьдля забезпечення зобов'язань Національного банку України[2].
Згіднозі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році, основною функцієюцентрального банку держави – Національного банку України – є забезпеченнястабільності грошової одиниці – гривні[3]. На виконаннясвоєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільностібанківської системи, а також, у межах свої повноважень, – цінової стабільності.
Національнийбанк України у відповідності із Законом України «Про Національний банк України»є центральним банком України, особливим центральним органом державногоуправління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузігрошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківськірозрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курсгрошової одиниці відносно валют інших країн[4]. Національнийбанк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту.Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінніметали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснюєоперації з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлюєпорядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїмиопераціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації тавидає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншимфінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів[5].
Відповіднодо Конституції України основною функцією Національного банку є забезпеченнястабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функціїНаціональний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також,у межах своїх повноважень, – цінової стабільності[6].
Національнийбанк виконує такі функції[7]:
1. відповідно до розроблених Радою Національного банку УкраїниОсновних засад грошово-кредитної політики визначає та проводитьгрошово-кредитну політику;
2. монопольно здійснює емісію національної валюти України таорганізує її обіг;
3. виступає кредитором останньої інстанції для банків і організуєсистему рефінансування;
4. встановлює для банків правила проведення банківських операцій,бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5. організовує створення та методологічно забезпечує системугрошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистикиплатіжного балансу;
6. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі міжбанками;
7. визначає напрями розвитку сучасних електронних банківськихтехнологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжнихзасобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобівзахисту банківської інформації;
8. здійснює банківське регулювання та нагляд;
9. веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківськоїдіяльності та операцій у передбачених законами випадках;
10. веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжнихкарток внутрішньодержавних платіжних систем;
11. здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторськуперевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
12. складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
13. представляє інтереси України в центральних банках інших держав,міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництвоздійснюється на рівні центральних банків;
14. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноваженьвалютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті,організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовимиустановами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютнихоперацій;
15. забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів таздійснення операцій з ними та банківськими металами;
16. аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютнихвідносин;
17. організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та іншихцінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет таінших цінностей;
18. реалізує державну політику з питань захисту державних секретів усистемі Національного банку;
19. бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
20. визначає особливості функціонування банківської системи України вразі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційнупідготовку системи Національного банку;
21. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєїкомпетенції, визначеної законом.
Доскладу Національного банку входять[8]:
1. державна Скарбниця України. Її функцією є зберігання резервнихфондів національних грошових знаків, нагромадження золотого запасу,коштовностей та валютних запасів;
2. валютна біржа, яка купує і продає за вільними ринковими цінамиіноземну валюту;
3. розгалужена мережа управлінь, регіональних відділень,розрахунково-касових центрів, які і складають основу резервної системи.
/>/>/>1.2 Принципи, за якими здійснює банківський нагляд Центральний банкУкраїниОсновні принципиефективного банківського нагляду є базовими стандартами для здійсненнявиваженої та ефективної політики нагляду та вважаються універсальними. Основніпринципи ефективного банківського нагляду, розроблені Базельським комітетом зпитань банківського нагляду, включають в себе 25 пунктів, необхідних для того,щоб система нагляду була ефективною[9].
Принцип 1. Цілі,незалежність, повноваження, прозорість та співробітництво. Ефективна системабанківського нагляду повинна мати чітко визначені обов`язки і цілі для кожногооргану, задіяного у нагляді за діяльністю банків. Кожен банк повинен матиопераційну незалежність, прозорі процеси, надійне управління і адекватніресурси та бути зобов’язаним звітуватися за виконання своїх обов’язків.
Принцип 2.Дозволені види діяльності. Дозволені види діяльності установ, які підлягаютьліцензуванню і нагляду як банки, мають бути чітко визначені, а вживання слова «банк»у назвах має контролюватися якомога ширше.
Принцип 3.Критерії ліцензування. Орган, що здійснює ліцензування, повинен матиповноваження встановлювати критерії і відхиляти заяви від установ, які невідповідають встановленим стандартам.
Принцип 4.Передача часток істотної участі. Орган нагляду має повноваження розглядати івідхиляти будь-які пропозиції щодо передачі іншим сторонам часток істотноїучасті або контрольних пакетів акцій в існуючих банках, які знаходяться впрямому або опосередкованому володінні.
Принцип 5.Основні придбання. Орган нагляду повинен мати повноваження перевіряти завстановленими критеріями основні придбання чи вкладення банку, у тому числіорганізацію транскордонних операцій, підтверджуючи, що корпоративні організаціїчи структури не наражають банки на небажані ризики або не перешкоджаютьефективному нагляду.
Принцип 6. Достатністькапіталу. Органи нагляду повинні встановлювати для банків розумні і відповіднімінімальні вимоги щодо достатності капіталу, що відображають ризики, на якінаражається банк, і визначати складові капіталу, зважаючи на його здатністьпокривати збитки.
Принцип 7. Процесуправління ризиками. Органи нагляду повинні пересвідчитися в наявності у банківта банківських груп процедур для всебічного управління ризиками для визначення,оцінки, моніторингу і контролю або зменшення усіх суттєвих ризиків, а також дляоцінки їх загальної достатності капіталу по відношенню до профілю ризиків.
Принцип 8.Кредитний ризик. Органи нагляду повинні пересвідчитися, що у банках існуєпроцес управління кредитним ризиком, який враховує профіль ризиків установи, атакож є пруденційні принципи і процедури для визначення, оцінки, моніторингу іконтролю кредитного ризику (включаючи ризик контрагента).
Принцип 9. Проблемніактиви і резерви для відшкодування можливих втрат. Органи нагляду мають бутипереконані у тому, що банки встановлюють і дотримуються адекватних принципів іпроцесів управління проблемними активами та оцінки достатності резервів длявідшкодування можливих втрат.
Принцип 10.Обмеження на великі сумарні обсяги наданих кредитів (максимальний розмірризику). Органи нагляду повинні пересвідчитися у тому, що банки мають політикута процедури, які дають можливість керівництву визначати і керуватиконцентраціями у портфелі.
Принцип 11.Кредитування споріднених осіб. З метою запобігання зловживанням прикредитуванні споріднених осіб (як у балансі, так і поза балансом) та вирішенняпитання конфлікту інтересів органи нагляду повинні встановити вимоги, щоб банкикредитували споріднені компанії і фізичних осіб з дотриманням принципу «навідстані витягнутої руки»; щоб здійснювався ефективний моніторинг такогокредитування; щоб вживалися належні заходи для контролю і зменшення ризиків; тасписання таких кредитів відбувалося згідно із стандартними принципами іпроцесами.
Принцип 12. Ризиккраїни та ризик переказу. Органи нагляду повинні пересвідчитися, що банки маютьвідповідні принципи та процеси для визначення, оцінювання, моніторингу іконтролю ризику країни та ризику переказу при здійсненні міжнародної діяльностіз кредитування та інвестування, а також для підтримання адекватних резервів длявідшкодування втрат за такими ризиками.
Принцип 13.Ринковий ризик. Органи нагляду мають бути переконані у тому, що у банкахіснують принципи і процедури для ретельного визначення, оцінки, моніторингу іконтролю ринкових ризиків.
Принцип 14. Ризикліквідності. Органи нагляду повинні бути переконані в наявності у банківстратегії управління ліквідністю, яка враховує профіль ризиків установи, нарядуз пруденційними принципами й процесами для визначення, вимірювання, моніторингута контролю ризику ліквідності, а також для управління ліквідністю на щоденнійоснові.
Принцип 15.Операційний ризик. Органи нагляду мають пересвідчитися в наявності у банківпринципів і процедур управління ризиками для визначення, оцінювання,моніторингу і контролю або зменшення операційного ризику. Ці принципи іпроцедури мають відповідати розміру і ступеню складності діяльності банку.
Принцип 16.Процентний ризик у банківській книзі. Органи нагляду мають пересвідчитися внаявності у банків ефективних систем для визначення, оцінювання, моніторингу таконтролю процентного ризику в банківській книзі, включаючи чітко визначенустратегію, яка затверджена Радою і впроваджується вищим керівництвом банку;вони мають відповідати розміру і складності діяльності банку.
Принцип 17. Внутрішній контроль і аудит. Органи нагляду маютьпересвідчитися в наявності в банках систем внутрішнього контролю, що єадекватними їх розміру та складності діяльності. Вони повинні включати чіткімеханізми делегування повноважень і відповідальності; відокремлення функцій,пов’язаних із прийняттям банком на себе зобов’язань, виплатою його коштів таобліком його активів і зобов’язань; вивірку цих процесів; захист активів банкута відповідні незалежні функції внутрішнього аудиту і перевірки відповідностівстановленим вимогам для визначення дотримання цих процедур контролю, а такожчинних законів і нормативно-правових актів.
Принцип 18. Фінансові зловживання. Органи нагляду повинніпересвідчитися в тому, що банки мають належні принципи та процедури, включаючижорсткі правила «знай свого клієнта», які сприяють встановленню високих етичнихта професійних стандартів у фінансовому секторі та запобігають навмисному чиненавмисному використанню банку для здійснення злочинної діяльності.
Принцип 19.Підхід до наглядової діяльності. Система ефективного банківського наглядувимагає від наглядових органів належного розуміння операцій, здійснюванихкожним окремим банком та групою банків, а також банківською системою в цілому,з концентрацією уваги на її безпеці, надійності та стабільності.
Принцип 20. Методи нагляду. Ефективна система банківського наглядумає складатись з певних форм виїзного та безвиїзного нагляду, а такожпередбачати регулярні контакти з керівництвом банків.
Принцип 21.Наглядова звітність. Органи нагляду повинні мати засоби збору, розгляду тааналізу статистичної та іншої звітності банків, що подається до органу нагляду,на неконсолідованій і консолідованій основі, а також засоби незалежноїперевірки достовірності цієї інформації шляхом проведення виїзних перевірок абозалучення зовнішніх експертів.
Принцип 22.Бухгалтерський облік та розкриття інформації. Органи нагляду повинніпересвідчитися в тому, що кожний банк належним чином здійснює бухгалтерськийоблік операцій відповідно до положень та практики ведення бухгалтерськогообліку, що широко застосовується в світовій практиці, та оприлюднює на регулярнійоснові фінансову звітність, яка достовірно відображає його фінансовий стан таприбутковість.
Принцип 23.Повноваження органів нагляду щодо застосування виправних дій. Органи наглядуповинні мати у своєму розпорядженні адекватні наглядові заходи для застосуваннясвоєчасних виправних дій. Ці заходи передбачають можливість, там де цепотрібно, відкликати банківську ліцензію або надати рекомендації щодо їївідкликання.
Принцип 24.Консолідований нагляд. Важливим елементом банківського нагляду є здатністьорганів нагляду здійснювати нагляд за банківською групою на консолідованійоснові, проводячи адекватний моніторинг і там, де це потрібно, застосовуючивідповідні пруденційні норми щодо усіх аспектів діяльності, що здійснюєтьсягрупою у міжнародному масштабі.
Принцип 25.Відносини між наглядовими органами країни походження та країни перебування.Консолідований нагляд з урахуванням закордонної діяльності потребує співпраціта обміну інформацією між органами нагляду країни походження та різними іншимиорганами нагляду, що залучені до цього, головним чином з органами банківськогонагляду країни перебування. Органи банківського нагляду повинні вимагатиздійснення іноземними банками операцій у відповідній країні з дотриманням тихже стандартів, які застосовуються до національних установ.
Основні принципиє нейтральними в плані різних підходів до питань нагляду, доки не досягнутіпершочергові цілі.
/>/>/>2/>. Грошово-кредитна політика Національного банку України в ринковихумовах/>/>/> 2.1 Змістгрошово-кредитної політики НБУ
Змістомгрошово-кредитної політики Національного банку України є підтримання стабільностінаціональної валюти. Діяльність Національного банку яскраво підтверджує добревідомі у світі істини – коли працюють інструменти грошово-кредитної політики,то і грошова система функціонує нормально і вартість національних грошейстабілізується як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так іна зовнішньому – через укріплення її обмінного курсу[10].
Длярегулювання стану грошово-кредитного ринку Національним банком Українивикористовуються наступні інструменти грошової політики:
1. Облікова ставка Національного банку, як базова ціна національноївалюти, та заходи по регулюванню рівня процентних ставок банківської системи;
2. Обов’язкове резервування залучених коштів комерційних банків;
3. Операції по підтриманню ліквідності комерційних банків черезкредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО;
4. Запровадження в обіг державних цінних паперів та операцій з нимина грошово-кредитному ринку;
5. Операції на валютному ринку по підтриманню курсу національноївалюти[11].
Насьогодні можна сказати, що Національний банк України володіє всіма методами таінструментами по забезпеченню регулювання грошово-кредитного ринку.
Гроші– важливий елемент ринкової системи народного господарства будь-якої держави, істабільність грошової системи – обов’язкова умова нормального функціонуваннявсієї національної економіки країни. Розлад грошового обігу визиває значнітемпи інфляції, підриває ринкові механізми, економіку в цілому. Тому виникаєоб’єктивна потреба у створені механізму державного контролю за кількістю грошейв оберті, на що і спрямована грошово-кредитна політика НБУ[12].
Банки– основна складова частина кредитно-фінансової системи. Вони створюють,акумулюють і надають грошові кошти. Кредитні системи розвинутих держав маютьрізноманітну структуру, але є і загальні риси. Такі, як: кредитна системаскладається із центрального банку, комерційних банків, спеціалізованихбанківських установ (інвестиційних, зовнішньоторгових, іпотечних та інших), атакож кредитно-фінансових установ небанківського типу: страхових, фінансовихкомпаній, пенсійних фондів, ощадних кас[13].
Значнемісце в державному регулюванні грошового обігу належить центральному банку всилу його ключового положення в національній системі кредитно-грошових відносин[14]. Його можливостіконтролю за приростом грошової маси дуже великі: непрямий вплив на грошову базу(суму готових грошей, залишки на резервних рахунках комерційних банків вцентральному банку) через надання своїх ресурсів, зміну норми проценту,проведення операцій на відкритому ринку, рефінансування, зміна рівнябанківської ліквідності – безпосередній шлях до досягнення бажаних результатів.
Покладенуна нього функцію контролю за грошовим обігом центральний банк може здійснюватив декількох формах.
По-першейому підпорядкована грошова емісія. Для ефективного виконання центральнимбанком своїх задач необхідно виключити можливість будь-якого тиску з боку урядучи інших державних структур для здійснення своєї політики або ведення іншихоперацій, так як подібне втручання може викликати безконтрольне збільшенняліквідності банківської системи. Дана обставина викликає законодавчогорегулювання банківської системи.
По-друге,центральний банк здійснює непрямий контроль над грошовою масою через вплив напроцентну ставку – норму мінімальних обов’язкових резервів на рахунках вцентральному банку для комерційних банків, який здійснюється законодавчо, здиференціацією за видами депозитів і кредитних інститутів[15].
Вцілому можна сказати, що вплив центрального банку на ринок грошового обігу вкраїні значний, але не має вирішального значення. При проведеннігрошово-кредитної політики по усуненню інфляції в масштабі цілої держави, слідвідзначити, що грошові відносини не відірвані від інших сфер економічного ісоціального життя країни. Активні дії, що проводяться виключно в рамкахможливостей центрального банку, без інших комплексних заходів можуть не матипотрібної дії, і навіть викликати зворотній ефект. Обмеження емісії, підвищеннямінімальних обов’язкових резервів і зменшення попиту на кредити, особливо вумовах олігополістичної структури ринку, може призвести до скороченняінвестицій і об’ємів виробництва[16].
Забезпеченнястабільності національних грошей та їх реальної ціни неможливе без відповідноївалютної політики. Тому на початку 1993 року Уряд України прийняв Декрет «Просистему валютного регулювання і валютного контролю», в якому визначивНаціональний банк України, як головний валютний орган держави[17].
Основноюскладовою частиною валютної політики є впровадження механізму регулюванняплатіжного балансу України, що є одним з найважливіших макроекономічнихаспектів діяльності НБУ[18]. Для визначеннястратегії проведення валютної та грошово-кредитної політики, реформуваннязовнішнього сектору економіки Національний банк України розробляє також прогнозплатіжного балансу, що використовується і як основа для переговорів зміжнародними організаціями про надання країні фінансової допомоги та визначеннітиску обслуговування зовнішнього боргу на національну економіку.
Протягомостанніх років Національним банком України було здійснено цілий ряд заходів позабезпеченню поступової лібералізації і децентралізації валютного ринкуУкраїни, що сприяло, насамперед, уникненню різких коливань курсу національноїгрошової одиниці до іноземних валют, переходу до реальних цін, забезпеченнюстабільних умов функціонування валютного ринку України[19].
Адміністративнафіксація в Україні валютного курсу, що тривала з серпня 1993 до жовтня 1994року, призвела до зниження ефективності експорту з оплатою в іноземній валюті ізбільшення частки бартерних операцій, зменшення надходжень валюти на внутрішнійринок, зростання зовнішнього боргу, зниження обсягу виробництва наімпортнозалежних підприємствах, «втечі» капіталів за кордон[20].
Відповіднодо Указу Президента України «Про вдосконалення валютного регулювання» з 31жовтня 1994 року офіційний курс української валюти почав визначатись напідставі відновлених торгів на Українській міжбанківській валютній біржі.Водночас було розформовано тендерний комітет, який виконував продаж частинизаробленої резидентами валюти за завищеним валютним курсом карбованця з метоюоплати контрактів «критичного імпорту». Відновлення торгів на Українськійміжбанківській валютній біржі (УМВБ) відкрило Національному банку можливістьвстановлювати реальний курс української гривні відносно іноземних валют, щопозитивно вплинуло, як на економічне становище в Україні, так і на її відносиниз іншими державами. Обсяги торгів на валютній біржі постійно зростають. З метоюрозширення біржової мережі були відкриті філії УМВБ у Харкові,Дніпропетровську, Донецьку та Львові, запрацювала Кримська міжбанківськавалютна біржа.
Уповноваженимбанкам було надано дозвіл приймати заявки клієнтів на купівлю іноземної валютидля здійснення про ліцензованих Нацбанком валютних операцій, пов’язаних ізрухом капіталу.
Злютого-березня 1995 року уповноваженим банкам надано право здійснювати наміжбанківському валютному ринку України операції купівлі-продажу доларів США,євро, російських та білоруських рублів, які підлягають вільному продажу[21].
Зметою подальшої децентралізації валютного ринку Національним банком України зтравня 1995 року дозволено здійснювати обов’язковий продаж валютних надходженьта вільних валютних коштів резидентів України, як через Українськуміжбанківську валютну біржу, так і безпосередньо через уповноважені банки наміжбанківському валютному ринку України в межах ліміту відкритої валютноїпозиції та скасовано обов’язковий викуп до Офіційного валютного резервуНаціонального банку України 10 відсотків валютних надходжень від суб’єктівгосподарської діяльності[22].
Звересня 1995 року уповноваженим банкам надано дозвіл купувати безготівковуіноземну валюту на міжбанківському валютному ринку під реалізацію готівки в обміннихпунктах та навпаки з дотриманням ліміту відкритої валютної позиції. З 1 серпня1995 року припинено використання готівкової іноземної валюти як засобу платежуна території нашої держави[23].
Одниміз головним індикаторів ефективності проведення валютної політики є курснаціональної грошової одиниці. Здійснення подальшої лібералізації валютногоринку України та зняття валютних обмежень, зокрема, на операції, пов’язані зрухом капіталу, доступом нерезидентів на валютний ринок України тощо, потребуєпосилення контролю за суворим дотриманням суб’єктами зовнішньоекономічноїдіяльності валютного законодавства України, заходів, передбачених в УказахПрезидента України, Кабінету Міністрів України та Національного банку щододецентралізації і лібералізації валютного ринку.
/>/>/>2.2 Проведення кредитної політики центральним банкомкомерційних банківОсновниміндикатором економічного розвитку країни є стан банківської системи. У державі,яка переживає загальну фінансову кризу, насамперед комерційні банки потрапляютьу скрутне фінансове становище. Отже основною функцією Національного банкуУкраїни є підтримання стабільності національної валюти, на що і спрямована йогодіяльність.
Національнийбанк як центральний банк держави постійно здійснює нагляд за діяльністюкомерційних банків. Для сприяння підвищення рівня їхньої ліквідності танадійності Національний банк України не раз підвищував вимоги щодо збільшеннястатутного фонду комерційних банків. З метою прискорення залучення в обігкоштів, куплених на цільових кредитних аукціонах Національного банку, в 1995році тимчасово використовувалась 100% норма резервування на тимчасово вільнікошти придбані на цих аукціонах. Це стимулювало комерційні банки швидше пускатив обіг придбані кошти з метою фінансування пріоритетних народногосподарськихоб’єктів. З кінця 1995 р. почалася практика обов’язкового резервуваннявалютних депозитів[24]. В умовах, щосклалися, це є важливим фактором стабілізації як валютного, так і всьогогрошового ринку.
Наданнякредитів комерційним банкам для підтримання їх поточної ліквідності до 1994року відбувалось переважно опосередковано через надання за рішеннямзаконодавчих та виконавчих органів централізованих цільових кредитівбезпосередньо клієнтам (підприємствам та організаціям). Із запровадженнямкредитних аукціонів в 1994 році ліквідність потрапляла в комерційні банки інадалі в народне господарство на здоровій основі, та з повною відмовою в 1995 р.від надання Національним банком України кредитів суб’єктам господарювання.Національний банк України припинив також виділення ресурсів комерційним банкамдля кредитування на пільгових умовах, тобто під пільгову процентну ставку.
В цихумовах кредитна підтримка підприємств почала здійснюватись через поширенняпрактики проведення цільових кредитних аукціонів по продажу кредитівкомерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державноїкредитної підтримки.
Однієюз головних змін у застосуванні інструментів кредитування Національного банку в1996 році, яка має довготермінові наслідки, є поширення використання такихнових для України, але широко застосовуваних у світі інструментів як ломбарднекредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів та угодРЕПО. Можливість запровадження цих інструментів виникла лише в умовах створенняі розвитку ринку державних цінних паперів.
Емісійнікредити Національного банку, які мають відверто інфляційний характер, булиосновним джерелом покриття дефіциту Державного бюджету. В 1995 році вперше змоменту існування незалежної України Уряд спільно з Національним банком Українирозпочали створення фондового ринку державних цінних паперів. Використаннядержавних цінних паперів дозволяє залучати до фінансування дефіциту Державногобюджету неемісійні кошти, значно знижуючи інфляційний тиск дефіциту бюджету наекономіку.
Центральнийбанк як головний орган державного регулювання економіки в межах своїхповноважень здійснює комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілеймонетарної політики, що, як правило, однакові в переважній більшості країн.Оскільки центральний банк не обслуговує безпосередньо суб'єктів господарювання,можливості його впливу на економічні процеси та грошовий обіг значною мірою зумовлюютьсявзаємодією з комерційними банками, депозитно-позичкові операції яких є головнимджерелом емісії і визначають обсяг та структуру грошової маси. Тому механізмреалізації грошово-кредитної політики центрального банку передбачає насампередвплив на кредитну діяльність комерційних банків. Усі методи такого впливуподіляються на загальні й селективні (вибіркові).
/>/>/>2.3 Цільова спрямованість грошово-кредитної політики Національногобанку УкраїниНаціональнимбанком України проводиться робота, спрямована на врегулювання та забезпеченняконтролю за зовнішньоекономічними операціями суб’єктів господарськоїдіяльності, що пов’язані з валютними операціями, використанням іноземної валютина території України, виконанням комерційними банками та підприємствами іорганізаціями різних форм власності валютного законодавства.
Приділяєтьсязначна увага ліцензуванню та контролю за отриманням та використанням резидентамикредитів з-за меж України. Контролюється ліцензуванню комерційних банківУкраїни на право роботи з валютними цінностями. Постійно здійснювався контрольза дотриманням банками вимог чинного валютного законодавства, а при виявленніпорушень до них застосовувались штрафні санкції[25].
Напостійному контролі знаходяться питання повернення в Україну валютнихцінностей, що незаконно знаходяться за її межами, виконання підприємствами таорганізаціями законодавчо-встановлених строків розрахунків. Впроваджуютьсянеобхідні заходи до впорядкування готівкового та безготівкового обігу іноземноївалюти на території України.
Індикаторомекономічного розвитку країни є стан банківської системи. Національний банк якцентральний банк держави постійно здійснює нагляд за діяльністю комерційнихбанків. Фактично в Україні функціонують 188 банків та 2284 філії комерційнихбанків[26].
Доосновних чинників, що заважають розвитку банківської системи України в цілому,належать:
- незадовільний стан економіки держави в цілому, спад виробництва,неплатоспроможність значної більшості підприємств. Банківський сектор не можеефективно функціонувати в умовах стагнації інших сфер економіки. Негативнопозначилося на стані банківської системи те, що Правлінням Національного банкуУкраїни прийнято 13 постанов щодо встановлення індивідуальних економічнихнормативів для комерційних банків;
- недосконалість, а в окремих випадках відсутність законодавчоїбази, що регулює банківську діяльність, зокрема законодавчо не врегульованопитання захисту вкладів населення;
- затримка з створенням системи страхування від можливих втрат запозиками комерційних банків. На сьогоднішній день такий страховий фондстворено, але він ще не до кінця сформований;
- відсутність в комерційних банках підготовлених кадрів;
- занадто ризикова кредитна політика керівників банків з метоюотримання високих прибутків;
- недостатність власного капіталу, який є ключовим факторомнадійності і конкурентноздатності банківської системи в ринковій економіці.Саме банки, статутні фонди яких повністю формуються в грошовій формі, несутьнайбільші втрати від знецінення національної валюти. Так, в період масовогостворення нових комерційних банків (1992–1993 роки) сумарний статутний капіталбанківської системи України номінально зріс майже в 350 разів, тоді як вдоларовому обчисленні (за ринковим курсом) за ці два роки він фактичнозменшився: з 42 млн. дол. на початок 1992 року до 36,5 млн. дол. – на кінець1993 року, при цьому на кінець 1992 року він становив 75 млн. дол. Як свідчатьнаведені дані, на період найбільшої інфляції припадає значна втратабанківського капіталу і поступове його відновлення та значний приріст по мірістабілізації національної валюти. Адекватно проходили процеси наростання кризиплатоспроможності банківської системи з поступовим відновленням і зміцненням їїзагальної ліквідності;
- несвоєчасність повернення позик у зв’язку з погіршеннямплатоспроможності позичальників і, в наслідок цього, збільшення розмірів пролонгованоїта простроченої кредитної заборгованості, різке зростання безнадійної доповернення кредитної заборгованості;
- значне погіршення ліквідності в банківській системі України, щоставить під загрозу забезпечення гарантії клієнтам комерційних банків здійснюватисвоєчасно розрахунки за їх дорученням та по виконанню інших зобов’язань банків;
- відсутність законодавчої бази та розуміння незалежнимиаудиторськими організаціями необхідності налагодження ефективної спільноїроботи щодо здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків. Національнийбанк України постійно звертає увагу на зазначену проблему і неодноразововиходив з відповідними пропозиціями до владних структур[27].
Зметою підтримки стабілізації і поступового нарощування темпів виробництва пристримуванні інфляційних процесів, впровадження ринкових механізмів нагрошово-кредитному ринку, реструктуризації банківської системи та вдосконаленнявзаємовідносин між Національним банком України та комерційними банками, якімають ґрунтуватися переважно на економічній основі, розроблено проект Концепціїреформування та розвитку банківської системи України. Вона передбачаєвдосконалення структури і функцій Національного банку України, впорядкуваннядіяльності комерційних банків, створення небанківських фінансових установ тощо.
Слідвідмітити, що основні функції центральних банків провідних світових держав вцілому однакові, однак в силу особливої специфіки реформаційного періоду вУкраїні функції і повноваження центрального банку нашої країни в областірегулювання грошового обігу, проведення грошово-кредитної політики іупорядкування грошово-кредитної системи, стало більш законодавчо деталізоване,та створено спеціальний апарат для їх здійснення[28].
Вумовах побудови ринкової економіки у сфері грошово-кредитної політики НБУ умежах своїх повноважень впроваджує міри, що спрямовані на створення основдовгострокових перспектив зростання та реального виробництва, високоїзайнятості і стабільності цін.
Першочерговоюпроблемою, яка виникла на даний момент перед Національним банком і всієюбанківською системою є подолання високих темпів інфляції. Для досягнення цієїмети НБУ вважає необхідним прийняття цілого комплексу заходів.
Відрегулюватипринципи емісійної політики в Україні, які будуть базуватися на таких засадах:Національний банк повинен бути єдиним емісійним центром емісійна діяльністьУряду (через бюджет) і комерційним банкам, забороняється поступово скорочуватицентралізовані кредити Національного банку для покриття дефіциту бюджету івнутрішнього державного боргу; заборонити емісійну діяльність НБУ, пов’язану зрегулюванням взаємної заборгованості підприємств. Комерційні банки повинніпроводити заліки заборгованості між підприємствами в межах одного банку а такожміж клієнтами різних банків на основі окремих міжбанківських домовленостей.
Національнийбанк буде здійснювати заходи по обмеженню грошової маси у обігу виключно черезринкові важелі які є в його розпорядженні а саме – через офіційну ставкурефінансування і резервні вимоги.
Зціллю взяти під контроль державні витрати на інфляційні процеси, уряд повиненстворити чітку законодавчу основу заборони проведення витрат держави понад междержавного бюджету з використанням кредитної емісії уникаючи перекладанняфінансової і бюджетної незбалансованості на банківську систему, що підриваєстабільність національної валюти.
Продажкредитних ресурсів комерційним банкам повинен здійснюватися Національним банкомтільки через аукціони. Міжбанківська торгівля кредитними ресурсами повинназдійснюватися через міжбанківську біржу. Необхідно відмовитися від існуючоїпрактики цільового розподілу кредитів через НБУ у відповідності з постановами ірішеннями Верховної Ради України та Уряду[29].
Забезпечитикредитну підтримку виробництва, яка буде здійснюватися шляхом надаваннякредитів комерційним банкам на високоефективні програми і під конкретнізобов’язання підприємств по випуску продукції, здешевлення кредитів підпріоритети через компенсаційні виплати підприємствам із державного бюджету.
Необхіднодосягнути позитивної процентної ставки по кредитам шляхом підвищення обліковоїставки Національного банку з урахуванням темпів інфляції, що дозволить наринкових основах здійснити регулювання кредитного ринку, забезпечити реальнийзахист вкладів населення і коштів підприємств від знецінення.
Внестив перелік першочергових задач з врахуванням необхідності проведення жорсткоїгрошово-кредитної політики розвинення альтернативних джерел залученнянеобхідних фінансових ресурсів в обіг шляхом розвитку ринку цінних паперівпідприємств, включаючи оформлення зобов’язань підприємств векселями[30].
Забезпечитинадійність платіжної системи України через застосування електронного обігугрошей, скорочення термінів здійснення розрахункових операцій і посиленнявідповідальності за їх порушення.
Проводитироботу по удосконаленню системи міжбанківських розрахунків з іноземнимидержавами, особливо з країнами СНД, маючи за ціль встановлення строківпроведення розрахунків і відповідальності за їх дотримання.
Усфері готівки впроваджувати політику покращення касового обслуговуванняпідприємств, стимулювання залучення вільних коштів населення на вклади вбанках, розвинення безготівкових розрахунків у сфері споживання за допомогоючеків кредитних карток та ін[31].
/>3/>. Характеристика банківської системи України/>/>/> 3.1 Структура істановлення банківської системи України
Поглибленняреформи банківської системи в Україні розглядається як одне з пріоритетнихзавдань економічної політики на сучасному етапі. Для ринкової системи важливимелементом є розвиток діяльності банків, розширення сфери банківських послуг таоперацій, що потребує відповідного контролю та нагляду з боку державних органівгрошово-кредитного регулювання. В Україні такі функції реалізує Національнийбанк України через інструменти відповідної грошово-кредитної політики.Функціонування банківської системи свідчить про те, що банки не можуть існуватинезалежно від процесів, що відбуваються в реальному секторі економіки, оскількисаме тут здійснюється використання грошових капіталів. На відміну від країн зрозвиненою економікою, де система регулювання банківської діяльностіформувалась протягом тривалого часу, в Україні таке регулювання ще не отрималодостатнього рівня розвитку. Отже, для здійснення стимулюючого впливубанківськими інститутами на економічне зростання необхідно приділити увагупитанням регулювання банківської діяльності, забезпечення їх фінансової стійкостіта кредитоспроможності.
Банківськасистема України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона єдворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видіві форм власності[32].
Національнийбанк України є центральним банком, який проводить єдину державнугрошового-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національноїгрошової одиниці.
Банкистворюються на акціонерних або пайових засадах юридичними та фізичними особами.Свої функції банки реалізують через виконання таких операцій, як залученнякоштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладнірахунки та не депозитне залучення коштів; кредитування суб'єктів господарськоїдіяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишківта резервів, формування інших активів; касове та розрахункове обслуговуваннянародного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Банкиу своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «ПроНаціональний банк України», «Про банки і банківську діяльність», законодавствомУкраїни про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншимизаконодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України ісвоїми статутами[33].
Банківськийсектор динамічно розвивається. Лише за 2006 рік співвідношення банківськихактивів до ВВП зросло на 26 пунктів і склало 63 відсотки; відношеннязобов‘язань до ВВП зросло з 44 до 56 відсотків, а регулятивного капіталу – з 6до 8 відсотків ВВП. Обсяг кредитних операцій досяг 50 відсотків ВВП. При цьомуприбуток банків порівняно з 2005 роком збільшився майже вдвічі і його сумастала найбільшою за усі роки існування банківської системи України[34].
Пропідвищення довіри до банків свідчать високі темпи зростання депозитів фізичнихосіб – за минулий рік їх обсяг збільшився майже у півтора рази. Одночаснополіпшується строкова структура цих вкладів, нині 77 відсотків коштів фізичніособи внесли на строкові вклади.
Стрімкозростає привабливість українських банків для іноземного капіталу – за минулийрік сума іноземного капіталу в зареєстрованому статутному капіталі банківзросла більш ніж вдвічі і його питома вага на 1 січня 2007 року сягнула 27%.Іноземні інвестори позитивно оцінюють економічний розвиток України в цілому таїї банківського сектору.
НБУ єцентральним банком країни, її єдиним емісійним центром. Він проводить державнуполітику у сфері грошового обігу, кредитного і валютного регулювання,забезпечує стабільність національної грошової одиниці, організує міжбанківськірозрахунки, координує роботу банківської системи і здійснює нагляд за їїдіяльністю. Із прийняттям Верховною Радою в травні 1999 р. Закону «ПроНаціональний банк України» НБУ працює у повноцінному правовому полі[35].Цей документ визначив правові засади діяльності головного банку країни,законодавчо закріпив його економічну самостійність і політичну незалежність, атакож засоби та методи грошово-кредитної політики, спрямовані на підтримку тазабезпечення стабільності гривні.
СтановленняНаціонального банку України відбувалося в непростих умовах перехідного періоду,який супроводжувався руйнуванням економічних зв’язків, галопуючою інфляцією,браком кваліфікованих кадрів, здатних забезпечити виконання центральним банкомйого функцій, та відповідного законодавчого і методологічного підґрунтя;значним дефіцитом державного бюджету; платіжною кризою. Це був чи не найважчийетап розбудови головного банку – одного з атрибутів державності України, якащойно стала на шлях ринкової економіки.
Національнийбанк України освоював методи регулювання грошової маси, упроваджував заходи звалютного регулювання, провадив копітку роботу щодо підготовки та проведеннягрошової реформи, відпрацьовував механізм міждержавних розрахунків, тощо. Зістрімким збільшенням кількості банків постало питання стосовно належноїорганізації банківського нагляду. Необхідно було працювати над створеннямгрошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу держави. Великихзусиль для НБУ коштувало створення власних потужностей для випуску національнихгрошових знаків, як банкнот так і розмінної монети.
У1996 році в Україні успішно і в стислі строки (з 2 по 16 вересня) проведенодемократичну без конфіскаційну грошову реформу, яка забезпечила створеннянаціональної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючийфактор економічного і соціального розвитку країни[36].
Післяприйняття Конституції України грошова реформа була другою за значущістю подієюдля нашої держави. Її результатом стало створення одного з важливих атрибутівдержавності – національних грошей. Уведення власної грошової одиниці – гривні –створило необхідні умови для реалізації монетарної політики стабілізаційноготипу з відповідним застосовуванням Національним банком. Грошова реформа 1996 р.заклала підґрунтя для відновлення економічного зростання в країні.
Сучаснийетап розвитку вітчизняної банківської системи потребує міцних і стабільнихбанків, здатних забезпечити подальше економічне зростання країни. Реєстраціябанків та ліцензування сприяє всебічному регулюванню їх діяльності, а системабанківського нагляду покликана запобігати ризиковому веденню банківськогобізнесу, щоб уникнути втрат коштів інвесторів, а відтак – підвищити довіру добанківської системи[37]. Одним ізфінансових важелів стабільної роботи банків є зростання рівня їх капіталізації– це питання перебуває під постійним контролем Національного банку.
Залученнякоштів у банківську систему та забезпеченні їх схоронності – завданнязагальнодержавного значення. З огляду на це створено Фонд гарантування вкладівфізичних осіб, що дозволяє мати сталі партнерські стосунки з основнимкредитором вітчизняної економіки – населенням України[38].
Середдосягнень Національного банку – створення ефективної і потужної Системиелектронних платежів (СЕП), яку запроваджено в 1994 році. Фахівці НБУ розробилиїї в найкоротші терміни і з мінімальними витратами. У 1997 році СЕП булореформовано у зв'язку з переходом банківської системи України на міжнародністандарти бухгалтерського обліку та звітності. Це підвищило прозорістьбанківської діяльності та сприяло поліпшенню контролю НБУ за її здійсненням[39].
Важливимфактором мобілізації ресурсів банківською системою є розширення сферибезготівкових розрахунків на основі Національної системи масових електроннихплатежів (НСМЕП). Координатор процесу її створення – Національний банк.
Банками– членами НСМЕП емітовано понад 1.4 млн. платіжних карток Національної системимасових електронних платежів; мережа обслуговування її карток охоплює більше як3.2 тис. терміналів і банкоматів на всій території України; міжбанківськінаростаючі обороти становлять понад 412 млн. грн., із них за 2006 р. – 169млн. грн., наростаючі обороти НСМЕП сягнули більш як 34 млрд. грн., із них 12.5млрд. грн. – обороти за 2006 рік; середній оборот за однією карткою за 2006 рікстановив майже 10 тис. грн[40].
СьогодніНаціональний банк України посідає належне місце серед центральних банківрозвинутих країн. Він надійно виконує покладені на нього функції і насамперед основнуз них – забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
/>/>/>3.2 Діяльність банківської системи в2007 році
Результати діяльності банківського сектору Українизасвідчують прискорення його розвитку та динамічного зростання. За 11 місяців2007 року приріст[41]:
1. власного капіталу банківстановив майже 52% (2006 рік на 48,6%) і на 1 грудня досяг 64,7 млрд. грн. Це –найкращий результат останніх шести років;
2. зобов‘язань – на 64,3% (2006рік на 47,5%) до більше 489 млрд. грн. на 1 грудня, в тому числі коштівюридичних осіб – на 36,2% (2006 рік 25%), коштів фізичних осіб – на 44,5% (2006рік 36,7%), що свідчить про посилення довіри до банків. Зважаючи ж на постійнезростання доходів населення та підвищення суми відшкодування з Фондугарантування вкладів до 50 тисяч гривень, можна очікувати на подальшезбільшення депозитів населення у банках.
Строкова структура коштів населення за 11 місяців 2007 рокупрактично не змінилася: строкові кошти складають 119,1 млрд. грн. або 77,7%(2006 року 77,4%) від загальної суми коштів населення, а кошти до запитання –34,2 млрд. грн. або 22,3% (2006 рік 22,6%). Водночас відбулися позитивні зміниу валютній структурі депозитів населення – кошти в національній валютіскладають 59,1% (2006 рік 53,1%) від загальної суми коштів фізичних осіб[42].
Отже, можна сказати, що підвищується довіра населення і добанків, і до національної валюти.
Надані кредити збільшились на 68% (2006 рік 64%) до 183млрд. грн., з них: кредити, надані суб’єктам господарювання – на 94,5 млрд.грн. або на 56,4% (2006 рік 46,6%), кредитів, наданих фізичним особам, – на65,9 млрд. грн. або на 84,7% (2006 рік у 2,2 рази)[43].
Частка роздрібних кредитів у загальному обсязі позик,виданих банками – 36%. На сьогоднішній день частка кредитів населенню у ВВПУкраїни складає 9,3%. (Для порівняння: у Росії цей показник складає 8% ВВП).Отже, даний сегмент ринку несе у собі значний потенціал для зростання бізнесуукраїнських банків на ньому.
Продовжували зростати довгострокові кредити. За 11 місяців2007 року вони збільшилися на 73,9% (2006 рік 70,6%) і на 1 грудня 2007 рокустановили 273,4 млрд. грн. або 60,4% (2006 рік 57,5%) від наданих кредитів[44].
Дещо зросли відсоткові ставки за кредитами і депозитами, щоє результатом посилення інфляційних процесів. Зокрема, середньозважена ставказа кредитами в національній валюті у листопаді дещо збільшилася – з 13.7% до14.0% річних, в іноземній – з 11.0% до 11.1% річних. Інтегральна ставка закредитами у листопаді, порівняно з жовтнем, збільшилася з 12.8% до 13.0%річних.
Середньозважена ставка за депозитами унаціональній валюті в листопаді збільшилася з 8.4% до 8.6%, в іноземній – залишиласяна рівні жовтня – 5.8%. Інтегральна ставка за депозитами у листопадізбільшилася з 7.3% до 7.5% річних[45].
Фінансовий стан українських банків оцінюється більш ніжзадовільно. За підсумками січня-листопада 2007 року прибуток банків становив6,3 млрд. грн., збільшившись у півтора рази порівняно з минулорічнимрезультатом. Тільки за 2007 рік 11 українських банків отримали міжнароднийкредитний рейтинг. Головні тенденції, що сприяють підвищенню результатівдіяльності банків і, відповідно, підвищенню їх рейтингів, а також рейтинговихпрогнозів:
- розвиток систем продажубанківських продуктів і послуг;
- поява диференційованихстратегій розвитку, в яких особлива увага приділяється певному ринковомусегменту;
- диверсифікація доходів і джерелресурсів;
- зниження концентрації бізнесу;
- більш повне розкриттяінформаційної про структуру власності, підвищення інформаційної прозорості,зміцнення систем ризик-менеджменту.
Таким чином, 2007 року темпи приросту основних показниківбанківської діяльності є найбільшими за всі попередні роки.
Привабливість банківського сектору України для іноземнихінвесторів залишається високою. З початку 2007 року сума іноземного капіталу вбанківській системі України зросла на 76%, а його частка у статутному капіталібанків на сьогодні становить близько 32%.
Нині ліцензію Національного банку України на здійсненнябанківських операцій мають 44 банки за участю іноземного капіталу або 24% відзагальної кількості банків, що мають ліцензію, (173 банки), з них 16 банків –зі 100% іноземним капіталом[46].
/>/>Висновок
Необхідністьстворення ефективної системи банківського нагляду визначається ключовою роллюбанків у грошово-кредитній системі України та специфікою їх діяльності яккомерційних структур. Банківський нагляд на сучасному етапі – це моніторингусіх видів ризиків, притаманних банківській діяльності, з метою зведення домінімуму насамперед системного ризику, тобто запобігання ланцюговій реакції, заякої крах одного або кількох банків може спричинити кризу всієї банківськоїсистеми.
Якпоказує світовий досвід, практика нагляду за діяльністю банків у різних країнахвідрізняється не тільки різноманітністю форм його організації, а й органами,які його проводять. Сьогодні нагляд за банківською діяльністю здійснюється:структурним підрозділом (управлінням, департаментом) центрального банку;незалежним контрольним органом, комісією, агентством або декількомапаралельними органами; відділом при міністерстві, зазвичай при міністерствіфінансів. У деяких країнах (Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія) існуєзмішана система банківського і фінансового нагляду, у рамках якої наглядовіфункції центральний банк поділяє з іншими державними органами. Кожна зорганізаційних форм має як свої переваги, так і недоліки, і в різних країнахіснують різні варіанти вирішення тих чи інших проблем.
ВУкраїні функцію банківського регулювання та нагляду згідно із Законами «Пробанки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України» здійснюєНаціональний банк України. Закріплення за Національним банком функційбанківського нагляду дає можливість підняти його організацію на досить високийрівень об’єктивності, який визначається досягнутим рівнем правової таекономічної незалежності самого НБУ. З розвитком банківської системитрансформувалася і інфраструктура банківського нагляду. За весь періодіснування служби банківського нагляду відбулося 8 її реорганізацій. Алеполітика банківського нагляду Національного банку залишається комплексною,скоординованою, зваженою і послідовною, що дає змогу прогнозувати і своєчаснореагувати на зміни, які відбуваються у банках країни.
Національнийбанк України у відповідності із Законом України «Про Національний банк України»є центральним банком України, особливим центральним органом державногоуправління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузігрошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківськірозрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курсгрошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає видгрошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національнийбанк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали тазолотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції зними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядоквизначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями,дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видаєліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншимфінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.
/>/>/>Список літератури
1. Закон України «Про Національний банк України» – К., 2002. – 42 с.
2. Арешкович Р. Банкнотно – монетний двір Національного банку України– символ державності // Вісник Національного банку України. – 2006. –№8.-C. 30–37
3. Берназюк Я. Податково-правовий статус Національного банку України //Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №11. – C. 60–64.
4. Близнюк О. Юридичні особливості діяльності Національногобанку України з управління грошовим обігом // Підприємництво, господарствоі право. – 2006. – №4. – C. 119–123.
5. Ветрова І. Національний банк України: питання незалежності іуправління золотовалютними резервами // Юридична Україна. – 2007. –№8.-C. 30–35
6. Грищенко О.С. Регулювання НБУ інвестиційної діяльностікомерційних банків // Проблеми і перспективи розвитку банківської системиУкраїни: Зб. тез доповідей X Всеукраїнської науково-практичної конференції (22–23листопада 2007 р.): У 2‑х т.: Т.2. – Суми: УАБС НБУ, 2007. –C.46–47.
7. Грудзевич Я.В. Законодавче забезпечення незалежностіНаціонального банку // Фінанси України. – 2003. – №5. – C.106–111.
8. Державний комітет статистики – http://www.ukrstat.gov.ua
9. Дзюблюк О. Стратегія монетарної політики Національного банкуУкраїни та її вплив на економічний розвиток // Вісник Національного банкуУкраїни. – 2008. – №1.-C. 8–15.
10. Добродумов П.О. Конституційна економіка і статусНаціонального банку // Проблеми і перспективи розвитку банківської системиУкраїни: Зб. тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції(10–11 листопада 2005 р.). – Суми: УАБС НБУ, 2005. – C.90–93.
11. Журавка Ф.О. Валютно-курсова політика НБУ як факторцінового впливу на конкурентоспроможність українських підприємств //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.18. – Суми:УАБС НБУ, 2006. – C.73–81.
12. Заруба Ю. Принципи і завдання інформаційної політики Національногобанку України // Вісник Національного банку України. – 2007. – №8.-C.42–43.
13. Заставна З. Деякі аспекти розвитку функцій Національногобанку України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системиУкраїни: Зб. тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (10–11листопада 2005 р.). – Суми: УАБС НБУ, 2005. – C.41–43.
14. Званська В.А. Особливості монетарної політики НБУ в умовахтрансформаційної економіки України // Проблеми і перспективи розвиткубанківської системи України. Т.15. – Суми: УАБС НБУ, 2006. – C.230–240.
15. Заставна З.М. Становлення Національного банку України якголовного суб'єкта грошово – кредитного регулювання // Регіональнаекономіка. – 2006. – №2.-C. 162–166.
16. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитнаполітика. – К.: Знання України, 2006. – 332 c.
17. Козюк В. Центральні банки в системі міжнародної координаціїмакроекономічної політики: аспекти глобалізації // Банківська справа. –2005. – №6.-C. 32–42.
18. Кондратюк І. Роль і завдання Національного банку України уформуванні доходів державного бюджету // Проблеми і перспективи розвиткубанківської системи України. Т.18. – Суми: УАБС НБУ, 2006. – C.265–271.
19. Кондратюк І.В. Особливості сплати Національним банком Україниподатків і зборів // Проблеми і перспективи розвитку банківської системиУкраїни. Т.17. – Суми: УАБС НБУ, 2006. – C.300–311.
20. Кондратюк І. Роль і завдання Національного банку України уформуванні доходів державного бюджету // Проблеми і перспективи розвиткубанківської системи України. Т.18. – Суми: УАБС НБУ, 2006. – C.265–271.
21. Кротюк В.Л. Національний банк – центр банківської системиУкраїни. Організаційно-правовий аналіз. – К.: Ін Юре, 2000. – 248 c.
22. Латковська Т.А. Правотворчість у системі функційНаціонального банку України // Часопис Київського університету права. –2007. – №4.-C. 113–118.
23. Лучанінов Д. Національний банк України в системі суб`єктівфінансового моніторингу // Підприємництво, господарство і право. – 2007. –№4. – C.95–97.
24. Міщенко В.І. Організаційно-правові основи діяльності центральнихбанків. – Суми: Слобожанщина, 2002. – 130 с.
25. Міщенко В.І., Стельмах В.С. Роль Національного банкуУкраїни в забезпеченні стабільності національної грошової одиниці //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 9. – Суми:Мрія‑1 ЛТД; УАБС, 2004. – C.130–137.
26. Нелапший С.М. Національний банк як суб`єкт державногорегулювання економіки // Проблеми формування і розвиткуфінансово-кредитної системи України. – Х.: Константа, 2004. – C.62–64.
27. Плотнікова М.В. Національний банк України як учасник податковихправовідносин щодо сплати податку на прибуток підприємств // Проблеми іперспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей XВсеукраїнської науково-практичної конференції (22–23 листопада 2007 р.): У2‑х т.: Т.2. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – C.57–59.
28. Поліщук Т. Типологія заходів впливу Національного банку України //Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №12.-C. 115–119.
29. Поліщук Т. Підстави застосування заходів впливу Національнимбанком України // Право України (укр.). – 2006. – №8.-C. 56–60.
30. Процик Т.В. Незалежність Центрального банку держави: вітчизнянапрактика та міжнародний досвід // Проблеми і перспективи розвиткубанківської системи України. Т.19. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – C.259–265.
31. Різник В. Правова природа нормативно – правових актів НБУ //Вісник Національного банку України. – 2004. – №4. – С. 20–22.
32. Сотомська-Криштофік П., Жепанська О. Роль прозорості центральнихбанків у забезпеченні фінансової стабільності // Банки та банківськісистеми. – 2006. – №3.-C. 16–25.
33. Старинський М. Становлення та розвиток повноважень Національногобанку України як головного фінансового органу держави // Підприємництво,господарство і право. – 2006. – №3.-C. 53–57.
34. Старинський М.В. Становлення Національного банку Українияк центрального банку держави // Проблеми і перспективи розвиткубанківської системи України. Т.15. – Суми: УАБС НБУ, 2006. – C.143–149.
35. Старинський М. Перспективи розвитку повноважень Національногобанку України як головного фінансового органу держави у зв`язку з прийняттямЗакону України «Про Кабінет Мінстрів України» // Юридична Україна. – 2007. –№4. – C.57–63.
36. Старинський М.В. Визначення поняття «адміністративно-юрисдикційніповноваження Національного банку України» // Проблеми і перспективирозвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей X Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції (22–23 листопада 2007 р.): У 2‑х т.:Т.2. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – C.41–43.
37. Сухий Р. Реалізація принципу незалежності центральних банківєвропейських держав. Керівні органи центральних банків // ВісникНаціонального банку України. – 2006. – №10.-C. 18–22.
38. Чернадчук В.Д. Щодо бюджетних повноважень Національногобанку України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. –№7. – С. 84–88.
39. Чернадчук В.Д. Щодо бюджетних повноважень Національногобанку України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системиУкраїни. Т. 11. – Суми: Мрія‑1 ЛТД; УАБС, 2004. – C.179–187.
40. Чернадчук В.Д. Національний банк України як суб`єкт бюджетнихправовідносин // Міжнародна банківська конкуренція: Теорія і практика:Збірник тез доповідей ІI Міжнародної науково-практичної конференції (31 травня-1червня 2007 р.). – Суми: УАБС НБУ, 2007. – C.125–126.
41. Чуніхіна Л. Вплив фінансового контролю НБУ на боротьбу зорганізованою злочинною діяльністю // Юридична Україна. – 2005. –№11. – C. 72–75.
42. Щербакова О. Валютна політика Національного банку України //Вісник Національного банку України. – 2007. – №6. – C. 6–9.
43. Шамшетдінов Ю. Пріоритети валютно-курсової політики Національногобанку України // Вісник Національного банку України. – 2004. – №8. –C. 9–11.