Реферат: В чем уникальность планеты Земля? (У чому унікальність планети Земля?)

У чому унікальність

планети Земля?

    Унікальність планети Земля полягає насампереду тому, що вона придатна для життя, це єдиний осередок життя в межах Сонячноїсистеми. Тільки на Землі розвинута плівка життя, оболонка живої речовини, якавпроваджується і проникає в інші оболонки — літосферу, атмосферу і гідросферу.Але чому життя з'явилося саме на Землі? Які її особливості, як планети сприялицьому?

    Почнемо зі сприятливої віддаленості відСонця. Земля розташована в межах тієї зони, де немає нестачі або надмірногонадлишку в надходженні зовнішньої енергії. Температурні умови зробили можливимипояву і розвиток життя в тій формі, в якій воно існує на нашій планеті. Звіддаленістю від Сонця пов'язана І закономірна зміна речовинного складу планет,які входять до „земної групи” (Земля, Меркурій, Венера і Марс, а також Місяць).Вони мають найбільшу щільність і якісно найрізноманітніший склад.

    На Землі речовина існує в усіх трьохагрегатних станах. Для можливості появи життя (її біологічних форм) надзвичайноважливо Існування води в рідкому стані.

    Атмосфери великих планет, що обертаються позовнішніх орбітах,— Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна — складаються з газів,переважно з метану й аміаку. Але найзовнішня планета — загадковий Плутон — маєрозміри і масу, які говорять про значну щільність речовини.

    Небайдужа І величінь маси земної кулі. Тількипри наявності достатньої маси могло статися виділення енергії пригравітаційному стисненні в тих кількостях, які активізували розподіл речовини ізробили можливою таку „ланцюгову реакцію”: плавлення речовини в надрах Землі,вулканічну діяльність, що сприяє викиду летючих компонентів назовні Іформуванню газової оболонки земної кулі й гідросфери. Без розігрівання увнутрішніх частках Землі, без тектоніки І вулканізму не змогла б утворитисяландшафтна сфера — те глибоке взаємопроникнення рідкої, твердої і газоподібноїречовини у зовнішні частки земної кулі, де потім зародилося життя.

    Не володій Земля достатньою масою» вона бявляла собою гігантський інертний камінь, і тільки. Маса нашої планети достатнядля того, щоб надійно «прикріпити» до неї, втримати тяжінням газову оболонку,що утворилася, — атмосферу киснева — азотного складу. Щоправда, легкі гази —водень і гелій — долають земне тяжіння і постійно випаровуються в космічнийпростір, але якраз цей процес зіграв певну роль в еволюції Землі. Повітря —необхідна умова існування життя. Повітряна оболонка втримує тепло, згладжує температурніконтрасти між нічною і денною півкулями.

    Цікаво, що надмірна маса може зіграти рольнесприятливого чинника по відношенню до появи життя. Дійсно, якби наша Землябула сумірна за масою з Юпітером або Сатурном (тобто «важила» у 100 — 400 разівбільше), то тим самим був би повністю виключений витік у простір атомів легкихгазів. У такому випадку на Землі досі існувала б дуже щільна первинна водневе-гелієва атмосфера з великою домішкою метану й аміаку. При такому газовомускладі не могли б утворитися земні форми життя. Крім того, велика маса була 6причиною більш сильного стиснення І такого розігріву, яке було б надмірним.Таким чином, можливість появи відомих біологічних форм життя обмежується масоюпланети і «знизу» і «зверху».

    Нарешті, наша Земля володіє тим, чогопрактично позбавлені сусідні планети, — магнітним полем, що грає важливу рольяк захисний екран. Згідно з дослідженнями, проведеними за допомогоюавтоматичних міжпланетних станцій, встановлено, що напруженість магнітного поляМарса в 500, а Венери — в 2000 раз слабкіше за земну. Недостатнє магнітне полевиявлено і на Меркурії.

    Зараз питання про наявність інших планетнихсистем не підлягає сумніву. Більш того, вважають, що при наявності сприятливогозбігу обставин життя на планеті не може не виникнути. У книзі І. З. Шкловського«Всесвіт, життя, розум» є розділ, який має заголовок: «Умови, необхідні длявиникнення і розвитку життя на планетах». Там підкреслюється, що різні умови-положення планети в «зоні населеності», відповідна маса і в зв'язку з цимхімічний склад атмосфери — не є незалежними, можуть виконуватися одночасно.Якщо це так, то виникає ідея про закономірність — при дотриманні певних умов —появи планет, що придатні до життя.

    Чи позбавить все це Землю ореолаунікальності? Ні, хоч би тому, Ідо життя на інших планетах повинне бутинескінченно різноманітним.

З чого складаєтьсяЗемля?

    Близько 120років тому австрійський геолог Едуард Зюсс висловив припущення, що наша планетаза своєю будовою подібна цибулині. Вона складається з концентричних {що маютьзагальний центр) шарів, які ущільнюються по мірі наближення до центру.

    Верхній з них —це земна кора. З нею людство досить непогано знайоме: адже це і є той зовнішнійтвердий шар планети, на якому люди живуть» звідки добувають корисні копалини.

    Земна кора невсюди однакова. Найбільш Істотно відрізняються її континентальні дільниці відокеанічних. Товщина кори під континентами в

середньому складає близько 35 — 40 км. Там, де на сушігромадяться молоді високі гори, вона часто досягає 50 км і більше. Під Альпамикора ч. потовщується» до 70 км, а під Гімалаями — до 90 км. А ось під океанамикора «тонка» — в середньому 7 — 10 км, а подекуди (наприклад, в Тихому океані —у Гаванських островів або у острова Пасхи) — всього 5км.

Континентальна й океанічна земна кора відрізняються нетільки за товщиною, але І за складом. Океанічну кору складають два шари —базальтовий І осадовий. Базальти — це темно — зелена, або навіть чорна силікатнапорода, що містить кальцій, натрій, магній і залізо.

Звідки береться океанічна кора? Вона виділяється зверхнього шару мантії, що знаходиться усього в 5 — 50 км під дном океану. Саметам породи мантії розплавлюються І звідти по тріщинах поступають вгору, де,застигаючи, утворюють нижній — базальтовий — шар океанічної кори.

    Інша справа —континентальна земна кора. Вона також складається з декількох шарів. Верхнійшар складений пісковиками, глинами, вапняками. Головна її відмінність відокеанічної кори — наявність наступного шару, утвореного гранітами Іметаморфічними (зміненими під впливом високої температури і тиску) породами.Крім цього — основного — шару там присутні осадові породи (пісковики, глини,вапняки).

    Базальти абопороди, що їх нагадують, складають нижню частину континентальної кори. Вік уконтинентальної кори перевищує 3 млрд. років, у океанічної він складає небільше за 150 — 170 млн. років.

    Під короюзнаходиться так звана мантія Землі, що залягає на глибинах від 3О — 50 до 2900км.

    З чого жскладається мантія? Головним чином з перидотиту. Ця порода містить 80% олівінаІ 20% піроксена. Це зеленуваті мінерали, силікати магнію і заліза.

    Високітемператури в мантії примушують розплавлятися глибинні породи, перетворюючи їху магму, яка по тріщинах проривається вгору у вигляді лави. Тут вже з неюможуть ознайомитися геологи.

    Мантія займаєдо 62% об'єму нашої планети. Останнім часом вчені почали поділяти її на верхнюі нижню мантії. Перша з них залягає від нижньої кромки земної кори до глибини 1тис. км.

    Склад нижньоїмантії залишається загадкою для вчених. Відомо, на кордоні з ядром щільністьречовини мантії досягає 5,5 т/м3.

На глибині 2900 км знаходиться зовнішній кордон земногоядра. Від нього углиб щільність середовища різко зростає — відразу на 80%.

    Сейсмічні хвилісвідчать, що рідкою є лише зовнішня частина ядра. А його внутрішня область,мовби «жовток» планети» складається з залізонікелевого сплаву і поводиться вжеяк «твердь». Це зумовлене неймовірно високим тиском — адже на внутрішню частинуядра «давить» вага основної частини<span Arial",«sans-serif»;color:black;mso-ansi-language:UK">

планети.Навіть на верхньому кордоні ядра теоретично розрахований тиск складає близько 1,3млн. атмосфер, а в його центрі він досягає 3 млн. атмосфер. Температура тут —близько 10 000оС.Уявимо собі: кожний кубічний метр речовини земного ядра важить 12 — 13 т, такщо один невеликий ящик, наповнений такою речовиною, зміг би відвезти хіба щопотужний грузовик.

    Поверхня ядраЗемлі має своєрідний рельєф. Кордон між ядром і нижньою мантією — не простогеометричне правильна сфера, а цілий шар. У одних місцях його товщина становить150 км, а в Інших — цілих 350 км. У середньому ж «межа» між нижньою мантією іядром сягає товщини 260 км. Вчені припускають, що саме в цій «межі»відбувається перемішування глибинних речовин, що мають різний хімічний склад, Іцим пояснюється таке перетинання цього підземного «рельєфу».