Филологические науки / 3. Теоретические

и методологические проблемы исследования язика

К. пед. н. Поберезська Г.Г.

Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”, Україна

Категорія інформативності у текстах службових документів

Поняття „інформація”, її види та особливості передавання комунікатором і сприймання реціпієнтом є предметом дослідження багатьох наук. У лінгвістиці тексту інформація ототожнюється із номінацією, смислом, змістом. У науковій літературі інформативність розглядається як категорія, що забезпечує вербалізовану організацію знань, їхнє осмислення, передавання та кодування читачем.

Службовий документ як матеріальний об’єкт призначений для передавання управлінської інформації у часі і просторі. Інформаційна місткість службового документа визначається складом його реквізитів (залежно від виду документа). Саме система реквізитів перетворює повідомлення, зафіксоване на матеріальному носії, на документ. Реквізити службових документів містять інформацію та метаінформацію. Інформація у тексті представлена у вигляді тексту, в якому текст має форму змістового повідомлення, що документується. Метаінформація – це „інформація про інформацію”, яка забезпечує входження документа до документно-інформаційної системи. Структурно метаінформація розміщується поза текстом на вільній площі носія інформації [2].

Отже, категорія інформативності розглядається у контексті інформації, яка закладена у змістовому повідомленні документа. При цьому інформація, яка міститься у повідомленні, співвідноситься з досить обмеженою ділянкою дійсності та орієнтована на певне коло адресатів. Зміна конкретних індивідуумів всередині групи адресатів не призводить до суттєвої зміни інформації, що сприймається.

Оскільки багато текстів передають не лише те, що має буквальну інтерпретацію, але й те, що втягнуто у текст асоціаціями і конотаціями, часто навіть неусвідомленими, І.Г. Гальперін розрізняє три види інформації: змістово-фактуальну інформацію, що відображає конкретний опис подій, фактів, процесів, які відбуваються у реальному світі, експліцитні, виражені вербально у предметно-логічних значеннях, на основі досвіду; змістово-концептуальну інформацію – індивідуально-авторське розуміння відношень між явищами, що описані засобами попереднього типу інформації, задум автора, його інтенція, сприймання читачем зв’язків причини і наслідку, їхньої значущості у соціальному, політичному, культурному житті суспільства; змістово-підтекстову інформацію – імпліцитний зміст тексту, що ґрунтується на здатності одиниць мови породжувати асоціативні та конототивні значення, а також на здатності речень у надфразових єдностях додавати певні смисли [1; 3].

Фактуальна інформація як вербалізоване повідомлення про факти, певні події, процеси, явища, які відбуваються або будуть відбуватися, широко представлена у текстах службових документів. Фактуальність оптимізує інформаційний баланс, оскільки легше сприймається і усвідомлюється читачем та не потребує від нього застосування значних масивів допоміжної для декодування інформації [3]. Така інформація, представлена в текстах службових документів, повинна бути повною, оперативною, вірогідною. Повнота інформації визначається її обсягом, який повинен бути необхідним і достатнім для прийняття конкретних рішень; її недостатність знижує обґрунтованість таких рішень. Надлишок інформації призводить до збільшення обсягу повідомлення без підвищення його інформативності й до витрати додаткових зусиль на його обробку. Інформація повинна бути оперативною, тобто такою, щоб за час її передавання – опрацювання стан об’єкта, до якого вона належить, не змінився. Достовірність інформації означає відповідність її дійсності.

Формами реалізації категорії інформативності виступають такі способи організації тексту, як розповідь, опис та міркування.

Змістово-фактуальна інформація є засобом формування найбільш глибокого шару – концептуальної інформації, носія ідеї цілого тексту. Концептуальна інформація ґрунтується на модальності – суб’єктивно-оціночному висловлюванні мовця до змісту висловлюваного у плані реальності чи ірреальності. Повна, оперативна, вірогідна управлінська інформація, викладена логічно та аргументовано у тексті документа, унеможливлює суб’єктивно-оціночну модальність. Така модальність найбільшою мірою виявляється у художніх текстах, у яких автор висловлює своє ставлення до зображуваного у творі.

Змістово-підтекстова інформація, відтворювана шляхом породження асоціативних та конототивних значень, не властива текстам службових документів. Підтекстова інформація, як і концептуальна, властива художнім текстам, орієнтованим на образно-асоціативну сферу їх сприйняття. Змістово-підтекстова інформація зумовлена багатозначністю слів, їх можливостями мати прихований смисл. Він не прочитується, проте вгадується.

У текстах службових документів, у яких однозначність смислу, конкретність, чіткість є основними принципами, умовою адекватного відтворення і розуміння, не залишається місця для підтекстової інформації. Правописні помилки, вживання слів у переносному значенні заважають сприйманню і розумінню та є причиною виникнення підтекстів, побічних тем тощо.

Література:

1. Гальперин И.Р . Текст как объект лингвистического исследования. – М., 1981. – с.27 – 28.

2. Плешкевич Е.А. Понятие „реквизит документа”: к постановке вопроса// Делопроизводство. – М.: 2005. №1. – с.21 – 23.

3. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики. – К.: Фітосоціоцентр, 1999.

4. Кухаренко В.А. Інтепретація тексту. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 272 с.

Відомості про автора:

Поберезська Ганна Георгіївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри документознавства та інформаційної діяльності Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” (м. Київ). Автор 14 наукових праць з питань педагогіки та лінгвістики.

Домашня адреса: м. Київ, 03115, пл. Святошинська, 1, кв.9.

Тел. 409-11-17.