Концепція розвитку фармацевтичної галузі України

З трибуни VI Національного з’їзду фармацевтів України, який відбувся у Харкові 28–30 вересня 2005 р., пролунало чимало цікавих та змістовних доповідей та виступів. Деякі з них вже підготовлені до друку на сторінках «Щотижневика АПТЕКА», деякі — в процесі. Втім, першим і найголовнішим реальним здобутком з’їзду, безперечно, стало прийняття Концепції розвитку фармацевтичної галузі України. Концепція стала певною квінтесенцією усього розмаїття думок, висловлених на з’їзді, і — певною точкою відліку для галузі. Керуючись цим, ми вирішили насампочаток опублікувати кінцеву редакцію Концепції, за яку проголосували делегати галузевого з’їзду, і вже навколо неї — на шпальтах наступних номерів — розгорнути перед читачем палітру поглядів (подекуди, що цілком природно, протилежних), які прозвучали з трибуни з’їзду.


ВСТУП

Еволюційні процеси розвитку фармацевтичної галузі в Україні потребують гармонізації національного законодавства з вимогами Європейського Союзу (ЄС), розробки відповідної нормативно-правової бази, що регулює фармацевтичну діяльність, створення національної лікарської політики, що визначає соціальні пріоритети у забезпеченні населення лікарськими засобами, а також впровадження на підприємствах і організаціях галузі міжнародних стандартів, перш за все належної виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP), дистриб’юторської (GDP), аптечної (GPP) та інших належних практик.

Необхідність визначення основних напрямів і пріоритетів розвитку фармацевтичної галузі України зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, зокрема:
демократизацією суспільства, інтеграцією України до ЄС та світового співтовариства;
глобалізацією в економіці;
незадовільним станом охорони здоров’я та забезпечення населення лікарськими засобами;
низькою соціально-економічною ефективністю використання ресурсів охорони здоров’я та фармацевтичної галузі.

Кінцевою метою реалізації Концепції є досягнення таких цілей:
збереження та зміцнення здоров’я населення шляхом забезпечення доступності до ефективних, безпечних і якісних лікарських засобів та їх раціональне використання;
створення правових, економічних та управлінських механізмів реалізації конституційних прав громадян України на охорону здоров’я та на гарантований рівень якісного медикаментозного забезпечення населення;
ефективне використання наявних кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів фармацевтичної галузі.

Реалізація зазначених цілей передбачає визначення на державному рівні механізму встановлення політичних та соціально-економічних пріоритетів забезпечення населення лікарськими засобами з урахуванням як національних особливостей розвитку, так і міжнародних норм регулювання фармацевтичного ринку, а також її реалізація в законодавчих та нормативно-правових документах.

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ ТА ВИРОБАМИ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

В Україні на сьогодні в обігу знаходяться близько 13,0 тис. найменувань лікарських препаратів (що на 18,5% більше, ніж у минулому році), з них 33,5% вітчизняного виробництва, а 66,5% — імпортного. Сьогодні в Україні виробництво лікарських засобів здійснюється 141 фармацевтичним підприємством-виробником.

Слід відзначити, що питома вага зареєстрованих вітчизняних лікарських препаратів зменшується, що є негативною тенденцією.

Разом з цим, за останні роки спостерігається тенденція до збільшення обсягу внутрішнього ринку лікарських засобів, який у 2004 р. становив 5523,8 млн. грн. (або 1040,3 млн. дол. США), що на 12,3% більше, ніж у минулому році. Протягом 2004 р. українськими виробниками було реалізовано фармацевтичної продукції на суму 1916,7 млн. грн. (або 360,9 млн. дол. США), що на 9,3% більше, ніж у минулому році. У виробництво протягом 2004 р. було впроваджено 158 нових лікарських препаратів (у 2001 р. — лише 80), серед них оригінальні препарати становлять усього 7 (4,4%).

За даними Державної митної служби експорт фармацевтичної продукції за 2004 р. становив 66,2 млн. дол. США, що на 22,3% більше, ніж за минулий рік. Основні країни-експортери: Росія, Білорусія, Молдова — 27,8; 19,0; 9,4% відповідно. Імпорт фармацевтичної продукції у 2004 р. становив 745,5 млн. дол. США, при цьому відзначається тенденція його збільшення на 24,9% порівняно з минулим роком. Основні країни — імпортери лікарських засобів: Німеччина, Індія, Франція — 19,3; 13,9; 9,8% відповідно.

Оптову та роздрібну реалізацію лікарських засобів здійснюють 5215 суб’єктів господарювання, у сфері управління яких знаходиться 22 582 аптечних заклади (аптеки, аптечні пункти, аптечні кіоски, аптечні склади (бази)), 19 134 (85%) з них розташовані у містах та селищах міського типу. Забезпечення населення в Україні лікарськими засобами здійснюють:
• 9012 аптек (81,2% розташовані в містах), з них 2755 (30,6%) аптек державної та комунальної власності, 2483 (27,6%) аптек приватної та 3774 (41,9%) колективної форм власності;
• 6955 аптечних кіосків, що є структурними підрозділами цих аптек. За місцем розташування аптечні кіоски розподіляються таким чином: 88,5% — в містах і лише 11,5% — у сільській місцевості. Така значна кількість аптечних кіосків протирічить міжнародним нормам, оскільки неможливе забезпечення достатнього рівня якості лікарських засобів та контроль за їх діяльністю;
• 5508 аптечних пунктів, що є також структурними підрозділами аптек. У містах та селищах міського типу розташовано 83% аптечних пунктів і лише 17% аптечних пунктів — у сільській місцевості.

Усі ці аптечні заклади роздрібної реалізації ліків обслуговуються 1083 аптечними складами.

2919 суб’єктів господарювання мають ліцензії на обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Ліцензію на виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки мають 677 суб’єктів господарювання. При цьому має місце негативна тенденція різкого зменшення кількості аптек, де налагоджене виготовлення лікарських засобів.

Для підвищення доступності населення до ефективних, безпечних і якісних лікарських засобів та їх раціонального використання була розроблена Державна програма забезпечення населення лікарськими засобами на 2004–2010 роки, яка затверджена постановою КМУ від 25.07.2003 р. № 1162.

З метою поліпшення стану забезпечення населення країни лікарськими засобами було прийнято рішення щодо розробки Концепції розвитку фармацевтичної галузі за її складовими.

РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНА ЛІКАРСЬКА ПОЛІТИКА

За умов сучасних трансформаційних процесів, що відбуваються у світовій та вітчизняній фармації, особливого значення набуває формування національної лікарської політики (НЛП). Згідно з рекомендаціями ВООЗ та іншими міжнародними рекомендаціями процес розробки НЛП має бути гласним і публічним, прозорим і науково обгрунтованим. НЛП входить до сфери соціальної політики охорони здоров’я, у зв’язку з чим є обов’язковим визначення відповідних пріоритетів.

Виходячи із суспільних цінностей та основних принципів забезпечення населення лікарськими засобами, НЛП повинна реалізувати глобальні цілі, зокрема доступність, якість лікарських засобів та фармацевтичних послуг і раціональне застосування лікарських засобів.

Основне завдання формування НЛП: забезпечення доступності якісних та ефективних ліків для населення, перехід у пріоритетах від кількісних показників — зареєстрованих лікарських препаратів, кількості оптових фірм, аптек та аптечної мережі — до якісних чинників — забезпечення населення лікарськими засобами згідно з міжнародними нормами та стандартами (GMP, GLP, GCP, GDP, GPP та ін.).

Пріоритетні напрямки та програмні завдання щодо формування НЛП:
• систематичний моніторинг забезпечення населення України лікарськими засобами, який повинен включати: оцінку доступності основних лікарських засобів на основі порівняння показників потреби у них за основними нозологіями захворювань з фактичним споживанням ліків; моніторинг системи цін і тарифів на лікарські засоби; оцінку якості лікарських засобів та їх раціонального використання; оцінку фінансування забезпечення населення лікарськими засобами; аналіз нормативно-правової бази з метою її вдосконалення;
• оптимізація системи управління фармацевтичною галуззю шляхом прийняття нової редакції «Закону про лікарські засоби»; відновлення ієрархії державного управління, створення єдиного регуляторного органу; розробки та прийняття етичного Кодексу фармацевтичного працівника;
• обгрунтування регулюючих переліків та обгрунтування основних лікарських засобів, включаючи формування Національного переліку основних лікарських засобів за міжнародними непатентованими назвами як пріоритетного, в тому числі переліку безрецептурних засобів; проведення фармакоекономічних досліджень ефективності зареєстрованих та нових ліків; розробку переліків лікарських засобів, вартість яких компенсуватиметься частково чи повністю у перспективі за умов обов’язкового медичного страхування; розробку та впровадження формулярної системи, стандартів лікування, в тому числі стандартів фармакотерапії; впровадження системи фармацевтичної опіки пацієнтів як основи відповідального самолікування та безрецептурного відпуску лікарських засобів;
• вдосконалення цінової політики та економічної доступності лікарських засобів, а саме: здійснення переходу до єдиного для України механізму державного регулювання та контролю цін на основні лікарські засоби і створення інформаційної бази даних вітчизняних та світових цін виробників лікарських засобів і виробів медичного призначення;
• оптимізація системи оподаткування виробництва та реалізації лікарських засобів: дослідження впливу політики оподаткування на систему цін на лікарські засоби з урахуванням рівня доступності медикаментозної допомоги та купівельної спроможності населення; наукове обгрунтування пільг на основні податки;
• фінансування забезпечення населення лікарськими засобами, яке передбачене: удосконаленням тендерних механізмів фінансування закупівлі лікарських засобів за бюджетні кошти; використанням нормативу ВООЗ на лікарські засоби при складанні кошторисів витрат на охорону здоров’я та розробкою механізмів фінансування за умов впровадження обов’язкового медичного страхування.

2.1. ФАРМАЦЕВТИЧНА ОСВІТА ТА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Реформування системи підготовки фахівців для фармацевтичної галузі як складової системи охорони здоров’я України зумовлено глобальними змінами на європейському ринку праці, прогресом світової фармацевтичної та медичної науки, змінами в соціальному, економічному, правовому та освітянському просторі.

Концепція вищої фармацевтичної освіти в сучасних умовах відображає модель підготовки фахівців в умовах перехідного періоду, до «ідеальної» моделі якої прагне фармацевтична школа в умовах приєднання до Болонського процесу.

Концептуальні засади фармацевтичної освіти базуються на основних положеннях Болонської декларації.

Основне завдання формування концепції системи підготовки фахівців для фармацевтичної галузі в Україні полягає у підвищенні якості підготовки фахівців та забезпечення їх конкурентоспроможності на європейському та світовому ринку праці.

Пріоритетні напрямки та програмні завдання щодо формування системи підготовки фахівців:
поетапне впровадження ступеневої підготовки фармацевтичних кадрів;
• впровадження системи оцінки, моніторингу та контролю якості фармацевтичної освіти, яка полягає в послідовному здобутті академічних ступенів «бакалавр» і «магістр» з подальшим отриманням наукових ступенів;
• запровадження кредитно-модульної організації навчання з обліком трудомісткості навчальної роботи студентів на основі Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS);
• розширення академічної мобільності, яка складається з істотного розширення мобільності студентів, викладацького та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом;
• забезпечення працевлаштування випускників: спрощення професійного визнання кваліфікацій шляхом використання Додатку до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО; створення банку даних фахівців з фармації.
• введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти шляхом створення сучасної системи підготовки фармацевтичних кадрів із застосуванням кредитної накопичувальної системи;
створення умов для реалізації тезису: «навчання протягом усього життя» та збереження системи післядипломної освіти;
розширення досліджень щодо визначення потреб у фахівцях певних спеціальностей та відкриття нових спеціальностей для забезпечення потреб галузі;
вивчення ефективності та якості підготовки фахівців для фармацевтичної галузі (заочна форма навчання, післядипломна освіта);
забезпечення розвитку клінічного напрямку у системі підготовки провізорів загального профілю для підвищення якості медикаментозної терапії та проведення належної фармацевтичної опіки відповідно до вимог GPP;
поетапне впровадження ступеневої підготовки фармацевтичних кадрів, а також систем забезпечення якості навчального процесу;
створення сучасних умов матеріально-технічного та інформаційного забезпечення підготовки висококваліфікованих фахівців фармацевтичної біотехнології для прискорення формування біотехнологічного сектору у фармацевтичній галузі України.

2.2. ФАРМАЦЕВТИЧНА НАУКА

Розвиток науки і техніки у фармації є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової та науково-технічної діяльності; цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.

Порядок розробки концепції розвитку науки і техніки та формування її пріоритетних напрямків визначається законодавством України.

Пріоритетні напрямки та програмні завдання щодо розвитку фармацевтичної науки:
• створення та впровадження у виробництво нових лікарських субстанцій з метою розробки на їх основі високоефективних препаратів, що відповідають міжнародним вимогам;
• визначення державної політики фінансування фундаментальних наукових розробок та досліджень з виготовлення екстемпоральних лікарських засобів;
• розробка імунодіагностикумів та імунотропних препаратів нового покоління;
• розробка вітчизняних полівітамінних лікарських засобів для дітей, у тому числі новонароджених;
• фармакогностичне вивчення лікарських рослин як джерел біологічно активних речовин;
• створення лікарських препаратів та біологічно активних добавок з природної сировини;
• хімічний синтез та аналіз біологічно активних речовин, створення лікарських засобів синтетичного та напівсинтетичного походження;
• розробка високоефективних імунобіологічних препаратів нового покоління проти збудників небезпечних інфекційних захворювань (туберкульоз, СНІД тощо);
• розробка нових лікарських препаратів для терапії при захворюваннях, у першу чергу тих, які є основними причинами смертності (серцево-судинні, онкологічні тощо), психічних, хронічних (цукровий діабет, бронхіальна астма тощо);
• розширення виробництва вітчизняних препаратів крові, кровозамінників та консервуючих розчинів;
• розробка та впровадження нових напрямків у створенні лікарських препаратів: генної інженерії, молекулярної біології тощо;
• розробка та впровадження у виробництво гомеопатичних та ветеринарних лікарських засобів;
• здійснення науково-інформаційної підтримки впровадження в Україні правил GLP, GCP та інших;
• налагодження виробництва вакцин та антитоксинів, що включені до календаря профілактичних щеплень, включаючи in bulk;
• розробка порядку координації скринінгових досліджень з вивчення можливостей створення єдиного центру скринінгу спільно з Національною Академією наук;
• виділення пріоритетним напрямком розвитку фармацевтичної науки створення та впровадження у виробництво конкурентоспроможних, екологічно безпечних лікарських препаратів на основі біотехнологій;
• забезпечення науковим потенціалом сектору фармацевтичної біотехнології в Україні шляхом підготовки кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру та докторантуру.

2.3. ВИРОБНИЦТВО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Визначений Президентом та Верховною Радою України курс на інтеграцію до ЄС, вступ України до СОТ втілюється урядом в реальні дії. Вітчизняне фармацевтичне виробництво одним із перших серед галузей економіки почало реальний перехід на роботу у відповідності із загальновизнаними світовими та європейськими стандартами.

Впродовж останніх двох років в Україні розпочата добровільна сертифікація фармацевтичних виробництв на їх відповідність GMP, які є гармонізованими із документами ЄС. Шість провідних вітчизняних виробників отримали національні сертифікати GMP. Завдяки цьому була подолана негативна тенденція зменшення обсягу експорту фармацевтичної продукції.

З 2003 р. спостерігається щорічне зростання більше ніж на 20% обсягу вітчизняних лікарських засобів, що експортуються, значно розширена географія експорту.

Вітчизняні підприємства впроваджують щорічно до 100 нових для України лікарських засобів майже всіх фармакотерапевтичних груп, забезпечують зростання обсягів виробництва на 10–15%. При цьому середня вартість упаковки вітчизняного лікарського засобу в 4 рази менша, ніж імпортного, тому питання подальшого розвитку вітчизняного виробництва лікарських засобів є питанням національної безпеки.

Уряд визначив кінцевий термін обов’язкового переходу фармацевтичної галузі, в тому числі її виробничої ланки, на європейські стандарти — 01.01.2009 р. МОЗ України, Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення вживає дієвих заходів щодо поступового впровадження цих стандартів, зокрема шляхом введення частини з них до ліцензійних умов, стимулювання сертифікованих підприємств.

Для безумовного виконання поставленого урядом завдання, забезпечення якості лікарських засобів у процесі всіх складових їх обігу та забезпечення пацієнтів якісними безпечними ефективними лікарськими засобами вітчизняного виробництва за доступними цінами необхідно:
подальше технічне переоснащення сучасним технологічним та контрольно-аналітичним обладнанням, реконструкція підприємств;
• продовження робіт з кваліфікації обладнання, систем забезпечення виробництва, валідації технологічних процесів і аналітичних методик;
систематичне навчання персоналу правилам GMP, заснування інституту уповноважених осіб;
• приведення у відповідність до вимог ЄС фармацевтичної розробки лікарських засобів, зокрема, на етапі їх клінічного вивчення та впровадження у виробництво;
• поступова гармонізація системи реєстрації лікарських засобів відповідно до загальновизнаних стандартів.

Для вирішення поставлених завдань необхідно, зокрема:
• запровадити механізм державного замовлення на виробництво і поставку основних лікарських засобів та препаратів для лікування соціально небезпечних хвороб відповідно до Закону України «Про поставки продукції для державних потреб»;
• налагодити вітчизняне виробництво вакцин, інших медичних імунобіологічних препаратів, перш за все включених до календаря профілактичних щеплень, розробити та впровадити у виробництво імунодіагностикуми, імунотропні препарати нового покоління;
• розширити виробництво вітчизняних препаратів крові, кровозамінників та консервуючих розчинів;
• оптимізувати структуру та державне управління станціями переливання крові;
розробити і впровадити нові напрямки у створенні лікарських препаратів: генну інженерію, молекулярну біологію тощо;
• розширити номенклатуру та обсяги виробництва препаратів для дітей, в тому числі для новонароджених;
підвищити рівень якості екстемпорально виготовлених ліків, вдосконалити виробничу функцію аптек, підвищити рівень їх технічного оснащення типовим технологічним обладнанням;
• вдосконалення процедури забезпечення конфіденційності і захисту прав інтелектуальної власності.

2.4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стратегічним напрямком розвитку системи забезпечення якості лікарських засобів за умов ринкових відносин та європейської інтеграції України є гармонізація з вимогами європейських стандартів.

Пріоритетні напрямки та програмні завдання щодо забезпечення якості лікарських засобів:
• створення системи управління якістю всього циклу обігу лікарських засобів шляхом впровадження вимог GLP, GCP, GMP, GDP, GPP;
• визначення в проекті Державного бюджету фінансування діяльності Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України та обласних, АР Крим, міст Києва та Севастополя державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів;
• забезпечення проведення акредитації установ та організацій, що проводять доклінічні дослідження і клінічні випробування лікарських засобів; сертифікації підприємств, установ та організацій, що здійснюють виробництво та оптову реалізацію лікарських засобів; атестації та акредитації лабораторій з контролю якості лікарських засобів;
• приведення у відповідність із директивами ЄС нормативно-правових актів щодо державної реєстрації лікарських засобів, зокрема стосовно проведення випробувань біоеквівалентності генеричних препаратів із розробленням порядку надання біовейверів;
• створення в Україні інституту незалежної зовнішньої експертизи реєстраційних досьє;
• продовження роботи із забезпечення вступу Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення до міжнародної системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (PIC/S);
• активна участь у роботі міждержавних експертних органів на рівні країн СНД, зокрема комісії з питань стандартизації та реєстрації лікарських засобів;
• постійне забезпечення видання додатків до Державної фармакопеї України та її перевидання;
• забезпечення розвитку системи фармаконагляду;
• здійснення оснащення лабораторій Державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів за кошти державного бюджету сучасним обладнанням;
• у межах «Програми боротьби з виробництвом та розповсюдженням фальсифікованих лікарських засобів на 2003–2008 роки»:

— підготувати зміни і доповнення до Цивільного та Кримінального кодексів України про адміністративну та кримінальну відповідальність за поширення фальсифікованих лікарських засобів;

— підготувати зміни та доповнення до наказу МОЗ України від 30.10.2001 р. № 436 «Про затвердження Інструкції про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі».

2.5. ОПТОВА ТА РОЗДРІБНА РЕАЛІЗАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Основним завданням забезпечення доступності якісних та ефективних ліків доцільно вважати організацію і розвиток аптечної мережі, роздрібних та оптових підприємств і організацій усіх форм власності на основі принципів GDP та GPP, які потребують наукового обгрунтування, розробки та впровадження відповідних стандартів згідно з національними особливостями.

Стратегічним завданням удосконалення оптової та роздрібної реалізації є вирішення питань:
• правового та регуляторного характеру з ліцензування ЛЗ, підвищення ефективності державного регулювання граничних торговельних надбавок на лікарські засоби, виписування рецептів; посилення відповідальності суб’єктів господарювання, що здійснюють оптову та роздрібну реалізацію лікарських засобів; уникнення дублювання функції державного регулювання (Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України та Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення);
• організаційно-управлінського характеру, безпосередньо спрямованих на вирішення соціальних проблем, пов’язаних з необхідністю впровадження ефективного державного регулювання обігу лікарських засобів із мінімальним державним регулюванням ринку лікарських засобів при максимальному захисті прав споживачів;
• економічного характеру, пов’язаних з існуванням тіньового обігу ЛЗ, низькою конкурентоздатністю вітчизняної фармацевтичної продукції, недостатньою економічною доступністю ЛЗ;
• проблем неефективного використання аптечної мережі комунальної власності.

Пріоритетні напрями та програмні завдання щодо розвитку системи обігу:
• вдосконалення нормативної бази рецептурного та безрецептурного відпуску лікарських засобів; забезпечення лікарськими засобами пільгового контингенту населення; порядку та механізмів контролю за ввезенням лікарських засобів на митну територію України; з обігу наркотичних і психотропних лікарських засобів; з інших проблем оптової та роздрібної реалізації ЛЗ;
• визначення обсягів забезпечення лікарськими засобами при наданні гарантованої державою безкоштовної амбулаторної, стаціонарної та швидкої медичної допомоги згідно з обгрунтованими фармакоекономічними стандартами;
• включення фармакоекономічних стандартів у програму державних гарантій забезпечення громадян України безкоштовною медичною допомогою та за умов впровадження обов’язкового медичного страхування;
• розробка правил терапевтичної та аналогової заміни лікарських засобів;
• підвищення ефективності діяльності дистриб’юторів шляхом удосконалення ліцензійних вимог, сертифікації та впровадження стандартів GDP і стандартів ЄС з оптової реалізації;
• подальший розвиток аптечної мережі шляхом соціально ефективного стимулювання конкуренції; розробка та забезпечення відповідних нормативів забезпечення лікарськими засобами для міської та сільської місцевості; обгрунтування чисельності структурних підрозділів аптек;
• розробка національних стандартів оцінки фармацевтичної діяльності за основними напрямками: просвітницька робота серед населення і профілактика захворювань; забезпечення раціонального застосування ліків; відповідальність за умов самолікування; вплив на прописування і застосування ліків; аналіз рекламної інформації;
• вживання заходів щодо підвищення значення аптеки як закладу охорони здоров’я з метою зміни комерційних пріоритетів соціальними; підвищення ролі та іміджу провізорів та фармацевтів у вітчизняній системі охорони здоров’я;
• розробка системи постачання ліків в екстремальних надзвичайних ситуаціях.

2.6. ЄДИНЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОЛЕ У ФАРМАЦІЇ

Державна політика у сфері інформатизації спрямована на відповідність Національної програми інформатизації сучасному рівню і тенденціям розвитку інформатизації у світі, а також на гармонізацію національних стандартів у сфері інформаційних технологій з міжнародними та європейськими.

Основним завданням створення єдиного інформаційного поля у галузі фармації є забезпечення виробників фармацевтичної продукції, оптово-посередницьких підприємств, аптечних закладів, медичних та фармацевтичних, науково-педагогічних працівників, споживачів об’єктивною, оперативною, повною, обгрунтованою, доказовою та доступною інформацією, спрямованою на якісне медикаментозне обслуговування населення.

Пріоритетні напрями та програмні завдання щодо удосконалення єдиного інформаційного поля фармацевтичного сектору:
• формування питань інформатизації та засобів їх вирішення у фармації при розробці «Національної програми інформатизації охорони здоров’я України» з передбаченням в ній окремого розділу. Введення до складу робочої групи МОЗ України з розробки програми провідних фахівців у галузі інформаційних технологій у фармації;
• створення web-порталу «Internet та інформаційні ресурси фармації», де наведено адреси, телефони, e-mail та Internet-сайти фірм — виробників фармацевтичних препаратів, мереж їх постачальників, навчальних закладів, баз даних тощо;
• розробка електронного варіанта Фармацевтичної енциклопедії у вигляді довідкового гіпертекстового каталогу з пошуковою системою;
• впровадження в аптечну практику комп’ютерної експертної системи з метою запобігання застосування несумісних лікарських препаратів, а також експертної системи фармацевтичного опікування;
• здійснення комплексу заходів для розробки національних стандартів та системи сертифікації програмного забезпечення фармацевтичних підприємств України з урахуванням необхідності використання на фармацевтичних підприємствах спеціалізованих комплексів програмних продуктів, які відображають специфіку галузі;
• додаткове включення навчальних модулів за мережевими технологіями, а також модулів, що будуть формувати у студентів навички роботи з експертними системами, в робочі програми навчальних дисциплін з інформаційних технологій;
• введення до навчального процесу елементів віртуального та дистанційного навчання відповідно до тенденцій розвитку педагогічних технологій;
• розробка та впровадження в життя комплексної програми з підготовки нового покоління навчальних систем, які базуються на дистанційних курсах, електронних підручниках, мультимедійних системах тощо;
сприяння викладанню студентам спеціальностей самостійного наукового напряму — інформаційної біології та біоінформатики;
опрацювання та удосконалення складових систематизації інформаційного забезпечення процесів постачання, дистриб’юції, реалізації та споживання лікарських препаратів;
• удосконалення системи оперативних досліджень та інформування всіх зацікавлених учасників фармацевтичного ринку щодо призначення та використання основних лікарських засобів; рівня доступності основних лікарських засобів, ефективності діяльності управлінських та контролюючих органів, лабораторій з контролю якості лікарських засобів;
• здійснення комплексу заходів щодо реклами лікарських засобів відповідно до рекомендацій ЄС та ВООЗ;
• формування національних довідників цін на основні лікарські засоби: для забезпечення порівняльного аналізу цін на національному фармацевтичному ринку пропагувати використання Міжнародного довідника цін на лікарські засоби, довідників про ціни на сировину для більшості основних лікарських засобів;
• підтримка на належному рівні прозорості та відкритості інформації про наявність на ринку неякісних чи фальсифікованих лікарських засобів;
• опрацювання та запровадження процедури створення централізованої бази інформації про постмаркетингові дослідження нових лікарських засобів, про неефективну фармакотерапію лікарськими препаратами із залученням до цієї роботи лікувально-профілактичних та аптечних закладів. Для цього передбачити публікацію відповідної інформації у фахових медичних та фармацевтичних виданнях, направляти попередження закладам охорони здоров’я;
• розробка програми заходів підвищення інформованості та обізнаності споживачів лікарських засобів з метою впровадження відповідального самолікування, підвищення безпеки застосування препаратів. Передбачити залучення засобів масової інформації та телекомунікаційних мереж до просвітницької діяльності серед населення усіх вікових категорій, медичних, фармацевтичних, педагогічних працівників і представників громадськості;
• забезпечення формування національної бази даних лікарських препаратів, виробництво яких здійснюється в умовах GMP, з дослідженням біоеквівалентності;
• забезпечення формування єдиного реєстру працівників фармацевтичної галузі;
• здійснення комплексу заходів для обгрунтування та забезпечення інформаційних ресурсів для фармацевтичної складової загальної національної мережі галузі охорони здоров’я України. n


Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті