Реферат: Доход, затраты и прибыль коммерческого банка

<i/>

 

ВСТУП

 

   У недавньому минулому комерційні банки займали особливе положення векономіці західних країн. Державні органи завжди підтримували банки у разікризи ліквідності або при загрозі банкрутства, щоб гарантувати стабільністьфінансової системи. При цьому фінансове законодавство обмежувало сферудіяльності комерційних банків,  точно визначаючи що і як вони можуть робити, іодночасно оберігало банки від появи конкурентів. Банки при цьому гралитрадиційну роль посередника між вкладниками і позичальниками і забезпечувалифункціонування платіжної системи, відносно мало думаючи про застосування  новихметодів і технологій. 

     Однак остання чверть віку була періодом глибоких змін в банківській справі,численних новин в організації, методах управління банками і формахобслуговування корпоративних і індивідуальних клієнтів.

Ці процеси врізній мірі і з різною інтенсивністю торкнулися всіх країн, включаючи Україну.Підкреслюючи значимість виникаючих змін,  експерти нерідко називають їх“фінансовою революцією". Прийоми і методи банківської діяльностіускладнюються, приймаючи нові межі. У той же час виникають абсолютно нові видиоперацій і послуг, що не мали аналогів в світовій практиці і що стали можливимизавдяки складному поєднанню причин, що впливають на попит і пропозиціюгрошового капіталу.

     За останні декілька років банківська система Українипотерпіла глобальні зміни. Стався різкий перехід від централізованої до комерційні децентралізованій дворівневій банківської системі, в якій чіткорозмежовані функції центрального і комерційних банків. Внаслідок цьогопосилилася конкуренція  в банківському середовищі.

Один з найважливіших аспектів банківських змін отримав назвуінтернаціоналізації або глобалізації. Це процес  розширення сфери діяльностівеликих банків за межі національних кордонів, що супроводиться створенням мережі зарубіжних філій, з одного боку, і зростанням числа іноземних банків — зіншою. Внаслідок інтернаціоналізації фінансових ринків, банки стикаються  іззмінами кон'юнктури ринків не тільки національних, але і світових, що ще більшускладнює управління  банківським портфелем. У умовах ринкової економікиможливість залучення додаткових ресурсів для банків однозначно зумовлена міроюїх фінансової стійкості.  Зростає зацікавленість в якості фінансового становищабанку з боку його клієнтів і власників. Фінансова стабільність банку стаєпитанням його виживання, оскільки банкрутство в умовах ринку виступаєвірогідним результатом фінансової діяльності нарівні з іншими можливостями. Надійність банку стає першочерговим запитанням на сьогоднішній момент.

Для визначення надійності комерційного банку перш завсе аналізують доходи банку, його видатки та прибуток, які являютьсяосновними показниками  результативності його фінансової діяльності.

    Таким чином метою даної роботи є  теоретичне обгрунтування методикоцінки доходів, видатків та прибутків комерційного банку .

   Предмет дослідження – доходи, витрати та прибутки комерційного банку.

   Об'єктом є безпосередньо комерційний банк.

   Задачі, поставлені перед даною роботою:

·    визначенняпонять та сутність доходів, витрат та прибутку комерційного банку ;

·    розглядосновних показників оцінки доходів, витрат та прибутку комерційного банку ;

·    розгляд нових методик та міжнародного досвідуоцінки доходів, видатків та прибутку комерційного банку .


1. Доходи,видатки та прибуток комерційного банку

 

Вся господарська діяльність комерційного банку – здійснення банківськихугод — має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від комерційногобанку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльностікомерційного банку. Результатом співставлення доходів та витрат є фінансовийрезультат статутної діяльності, який виступає у вигляді прибутку чи збитків.

Поняттядоходності  комерційного   банки   відображає   позитивний    сукупний  результат   діяльності   банку   у   всіх   сферах  його   господарсько-фінансової і комерційної діяльності.   За  рахунок  доходів   банку    покриваються    усі    його    операційні   видатки,   включаючи   адміністративно-управлінські,  формується  прибуток   банку,   розмір    якоговизначає рівень дивідендів, збільшення власних коштів і    розвиток пасивних іактивних операцій.

 Для оцінки доходів та видатків необхідно розрахувати загальну сумудоходів банку, отриманої їм за період, із наступним поділом її на види доходів,що надійшли від проведення різноманітних видів банківських операцій.

Валові доходи банку прийнято розділяти на процентні і непроцентні.

 До процентнихдоходів банку відносяться:

·    нарахованій отримані відсотки по позичках у гривневому виразі;

·    нарахованій отримані відсотки по позичках в іноземній валюті.

Структура процентних доходів банку може бути подана також у вигляді:

·          процентнихдоходів, отриманих по міжбанківських позичках;

·          процентнихдоходів, що надійшли по комерційних позичках.

Непроцентнідоходи складають:

·    доходивід інвестиційної діяльності (дивіденди по цінних паперах, доходи від участі вспільній діяльності підприємств і організації й ін.);

·    доходивід валютних операцій;

·    доходивід отриманих комісій і штрафів;

·    іншідоходи.

Такождоходи можна розділити на банківські і небанківські.

Банківськідоходи – це ті, що безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю.

Небанківські– ті, які не відносяться до основної банківської діяльності, але забезпечуютьіі здійснення.

Приоцінці доходів банку визначається питома вага кожного виду доходу в їхнійзагальній сумі або відповідній групі доходів.  Динаміка дохідних статей можепорівнюватися з попередніми періодами, у тому числі і по кварталах.  Стабільнийі ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і прокваліфіковане управління.

Післяпроведення оцінки структури доходів банку по укрупнених статтях варто більшдетально вивчити структуру доходів, що формують укрупнену статтю, що займаєнайбільшу питома вагу в загальному обсязі доходів.  )

Аналізуючиодночасно доходи конкретного банки і динаміку структури активу балансу, можемозробити висновок, що не всі активи банку приносять йому адекватнийприбуток. Це відноситься до активів, що звичайно не приносять доходу(наприклад, кошти в касі і на кореспондентському рахунку, резерви в НБУ івласні основні засоби), а також до таких активів, як цінні папери й інші праваучасті, придбані банком і нематеріальні активи.  Це означає, що якість спільнихпроектів, придбаних цінних паперів і нематеріальних активів є вкрай невисокою.

Отже,доход комерційних банків залежить від норми прибутку по позичкових іінвестиційних операціях, розміру комісійних платежів, стягнутих банком запослуги, а також від суми і структури активів.

Доходністьбанка  є  результатом  оптимальної  структури  його    балансу як у частиніактивів,  так і пасивів,  цільової спрямованості в    діяльності банківськогоперсоналу в цьому напрямку.   Іншими важливими    умовами  забезпечення  доходності   банка   є   раціоналізація    структури  видатків  і  доходів, розрахунки  процентноЇ маржу і виявлення    тенденцій  у  доходності позичкових  операцій,  планування  мінімальної    дохідної маржї дляпрогнозування орієнтованого рівня відсотків по    активних  і  пасивних операціях.    Умовою   доходності   банківської    діяльності  безумовно  єпідтримка ліквідності,  управління    банківськими ризиками, їхня мінімізація.

Оцінка витратбанка здійснюється по тієї ж схемі, що й оцінка його доходів.  Валові витратибанку можна розділити на процентні і непроцентні.

  Процентні витрати складають:

• нараховані і сплачені відсотки вгривнях;

• нараховані і сплачені відсотки увалюті.

 До непроцентних витрат відносять:

·    операційнівитрати:

сплачені комісійні по послугахі кореспондентських відносинах;

витрати по операціях ізцінними паперами;

витрати по операціях навалютному ринку;

·    витратипо забезпеченню функціонування банку:

витрати на утримання апаратауправління;

господарські витрати;

·    іншівитрати:

штрафи, пені, неустойки сплачені;

відсотки і комісійні минулого років іт.д.

 Найбільше значними статтями операційних витрат банку традиційно євитрати:

по виплаті відсотків по поточних істрокових вкладах;

• пов'язані з виплатоюкомісійних іншим банкам і іншим фінансово-        кредитним заснуванням занадані послуги;

• по утриманню й експлуатаціїбудинків і устаткування;

• на заробітну плату персоналу;

• на створення спеціальних резервів.

У останні роки спостерігається зрістпитомої ваги видатків на виплату відсотків по вкладах клієнтів.  Цепояснюється, по-перше, підвищенням рівня процентних ставок по депозитах урезультаті посилення конкурентної боротьби і, по-друге, збільшенням питомоїваги депозитних рахунків у загальній сумі притягнутих коштів.

Банки, щовиконують міжнародні розрахункові операції, сплачують комісійні банку, щовиконує доручення на здійснення операцій (акредитивних, інкасових і ін.).  Алекінцевим платником виступає клієнт банку, із доручення якого проведенаоперація.  Банк у повному обсязі списує з його рахунку сплачену їм комісію.

Видатки банку наутримання й експлуатацію будинків і устаткування, оплату персоналу і соціальніпосібники носять щодо постійний характер.  Їхня питома вага в загальній сумівидатків банку дуже значний.

Визначеначастина коштів банка витрачається на створення резервів.  Інші видатки врахунку прибутків і збитків банку показуються по статті «Інші операційнівидатки».  Це внески, видатки на рекламу, інвентар і матеріали, на оплатупослуг аудиторських фірм, судові і транспортні витрати, а також деякі видиподатків.

Зріст операційних видатків не тільки відбиваєнесприятливий стан кон'юнктури ринку, на якому банк залучає ресурси, але і можесвідчити про погіршення менеджменту.  Особлива увага заслуговує оцінка двохгруп статей: видатки, пов'язані з забезпеченням функціонування банку (особливоадміністративно-господарські) і видатки, пов'язані з підвищенням ризикованостібанківської діяльності (створення обов'язкових і інших страхових резервів).

Одна з основних цілейкомерційних банків — це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендівакціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробутуробітників банку і т.д.  Прибуток банку являє собою різницю між його валовимидоходом  і витратами, тобто це – фінансові результати діяльності комерційногобанку, які відображаються в звіті про фінансові результати комерційного банку.

Відповідно додіючої методики, комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєїдіяльності раз в квартал, в останній операційний день кварталу. Протягомкварталу прибутки і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподілприбутку банку здійснюється по підсумкам діяльності за рік відповідно дорішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.

Прибутоккомерційних банків оподатковується  згідно Закона  «Про оподаткуванняприбутку підприємств» по ставці  30 %.

Після сплати податків і штрафів, щонакладаються податковою інспекцією, Національним банком України і іншимиорганами  з прибутку банку проводяться відрахування в його резервний фонд врозмірі не менш ніж  5 % прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім здійснюються відрахування в фонди економічного стимулювання банку, надобродійні і спонсорські заходи, на виплату винагород керівництву банку. Зсуми, що залишилася виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і післяцього залишається нерозподілений прибуток, він може бути направлений наіндексацію акцій (паїв) або ж на приріст капіталу банку.

Збитки банку попідсумкам діяльності за рік покриваються за рахунок резервного фонду, а прийого недостатності -  за рахунок зменшення капіталу.

При збитковійдіяльності банку акціонерами (пайовиками) або Національним банком Українивирішується питання про доцільність його подальшого функціонування :збереження, реорганізація або ліквідація.

Прибуток єнайважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Вінвикористовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхбалансів.


2.Показники оцінки фінансових результатів діяльностікомерційного банку

2.1  Основні методики оцінки доходів

Для оцінкидоходів та видатків, необхідно спочатку визначити питому вагу груп доходів тавидатків в загальній сумі доходів та видатків. Для цього ми розносимо доходи тавидатки по вищезазначених групах та визначаємо їх питому вагу в валових доходахта витратах.

Зростанняпроцентних доходів переважно може відбуватися внаслідок двох факторів:

збільшеннясередніх залишків за виданими кредитами;

підвищеннясереднього рівня застосовуваної процентної ставки за кредит.

Вплив першогофактору на одержання банком доходу може бути визначений формулою:

DVP = (V1– V2)*r1,

в якій V2 — середні залишки завиданими кредитами в періоді, що аналізується;

V1 — те ж саме в попередньомуперіоді;

r1 — середній рівень процентноїставки в попередньому періоді.

Наприклад,якщо брати доходи по Приватбанку станом на 01,10,98р, можна зробити наступнірозрихунки:

V1 = 855,920

V2 =840.6

r1=0.55

DVP= 15.32 * 0.55 = 8.426

Виміряти вплив зміни середнього рівняпроцентної ставки на дохід банку можна згідно ізформулою:                                      

DRr=(r2– r1)*V1,

в якій r2 — середній розмір процентної ставки, щобереться за користування кредитом у періоді, який аналізується;                          

r1 — середній розмір процентної ставки,що є платою за користуван кредитом у попередньомуперіоді;                                   

V1 — середні залишки за виданимикредитами в попередньому періоді.

По Приватбанку розрахунки будуть матитакий вигляд:

DRr=(0,6 – 0,55 )* 855,920 = 42,796

Вплив обохфакторів на динаміку банківського доходу можна виразити за допомогоюформули:                                         

DP=DPV*DRr.

По Приватбанку: DP = 8.426*42,796=360,59

Проведений аналіздає фінансовому менеджерові можливість здійснювати кількісну оцінку того, якийз двох факторів (середні залишки за виданими кредитами чи середній розмірпроцентної ставки) більшою мірою відобразиться в процентномудоході.                                    

Наступний етапаналізу — якісний. Він дає змогу з'ясувати причини, що викликають змінивказаних факторів.    

Збільшеннясередніх залишків за виданими кредитами зумовленотакими факторами:

1. Загальнимзростанням позичкових активів у періоді, що аналізується порівняно звідповідним періодом минулого року чи попереднім періодом.

Темпзростання  (Т) дорівнює: позичкові активи цього періоду поділені на активиминулого періоду.

ВПриватбанку цей показник дорівнює 1,02

Якшо Т> 1, то можнавважати, що діяльність комерційного банку була позитивною, якшо Т < 1, то негативною.

Сповільненнятемпів зростання означає для банку втрату його позицій і тіснення його з ринкувнаслідок зниження фінансової стійкості.

2. Збільшеннямпитомої ваги позичкових активів, що приносять дохід у вигляді процентів,сукупних активів.                             

А — позичковіактиви, поділені на загальну суму активів. Якщо буде одержаний результат, заяким А > 0,80, то можна зробити висновок щодо позитивної оцінки діяльності банку,якщо А < 0,80, то банку необхідно поліпшити структуру активів у бікзростання позичкових активів.

(132,400 + 855,920)/ 1614,262 = 0,612243,

тобто Приватбанку необхіднополіпшити структуру активів.

Одержанийпоказник доцільно зіставити з аналогічним показником пе­редньогоперіоду.                                             

В Приватбанку цейпоказник за попередній рік дорівнював 0,7824, тобто структура активів впорівнянні з попереднім роком погіршилася.

Зростаннясереднього рівня процентної ставки за кредитними операціями може бутизумовлено:

— підвищеннямзагального рівня процентної ставки на кредитному ринку (зовнішній фактор, що незалежить від діяльності банку);

— структуроюкредитного портфеля, тобто збільшенням питомої вага ризикових кредитів укредитному портфелі банку, наданих під високі проценти (кредити беззабезпечення чи гарантій, бланкові кредити);   

— збільшеннямпрострочених кредитів, за якими клієнти платять проценти, що істотноперевищують базовий (середній) рівень.  

 Зростання середнього рівня позичкового процента, зумовлене підвищен­імчастки високоризикових кредитів і простроченою заборгованістю, потребуєпоглибленого додаткового аналізу з метою забезпечення ліквідності яансу йфінансової стійкості банку.

Наступнийетап аналізу процентних доходів полягає в дослідженні їхньої структури. Вцілому серед українських банків останніми роками спостерігається тенденціязниження частки процентних доходів в їхньому загальному обсязі. При цьомунепроцентні доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягукасово-розрахункового обслуговування. З одного бо це явище позитивне, босвідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг зарозрахунково-касовим обслуговуванням. З іного боку, ці цифри також свідчать пронерозвиненість в Україні ринку послуг взагалі і факторингових, лізингових,трастових, які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема.

В аналізі та управлінні процентними доходами, на наш погляд, слідвиходити з деяких висновків.

По-перше, зростання надходжень процентів за короткостроковими, позикамипорівняно з довгостроковими в умовах інфляції слід розцінювати позитивно, томущо лише короткострокові й надкороткострокові вкладення можуть виявитисяефективними і визначити швидкість знецінення національної грошової одиниці.

По-друге, з точки зору перспективи не можна повністю відмовитисядовгострокових позик, які найбільшою мірою зазнають негативного впливуінфляції. Участь банку в довгострокових проектах може в майбутньому принестизначні доходи, що окупить теперішні втрати. За довгостроковими позикамидоцільно встановлювати «плаваючу» процентну ставку. Оптимальна часткапроцентів, що надходить за довгостроковими позиками, в загальному обсязіпроцентних доходів, очевидно, не повинна перевищувати 15%  для банків, які незаймаються інвестиційною діяльністю.                 

По-третє, питома вага надходжень за простроченими позиками в загальномуобсязі процентних доходів не повинна перевищувати 2—3%. Якщо і рівень невитримується, то його перевищення можна кваліфікувати як сигнал пронезадовільний стан якості кредитного портфеля банку і можливу загрозу дляліквідності й фінансової стійкості банку.

По-четверте, зростання доходів від міжбанківських кредитів свідчить проспеціалізацію банку на міжбанківських операціях. Міжбанківські позики — істотнеджерело надходження процентів, але менш дохідне, ніж короткості кові позикикомерційним структурам, які одночасно є і ризиковішими.

Аналізові процентних витрат передує розрахунок відносних показників, щодають змогу оцінити середній рівень дохідності кредитних операцій у цілому ікожної окремої групи кредитів(табл. 1)

Таблиця 1

 

Рівень дохідності кредитних операцій 



Процентні доходи (валові) / середні залишки за всіма позичковими рахунками Одержані проценти за короткостроковими позиками / середні залишки за досліджуваною групою кредитів Проценти, одрежані за довгостроковими позиками / середні залишкуи за довгостроковими позиками Проценти, одержані за факторингом / середні залишки за факторингом

Динамікапоказників у таблиці дає змогу оцінити, за рахунокяких кредитнихоперацій досягнуте зростання процентних доходів. Тут доцільно зосередити увагуна найдохідніших кредитах, але не на шкоду ліквідності свого балансу. Прирозрахунку дохідності всіх кредитних операцій банк може оріентуватися на рівень12—13%, прийнятий в американській практиці.

Здійснений аналізпроцентних доходів показано на схемі 1:

 Схема1

/>


В умовах високої інфляції можливості зростання доходів обмежені зарахунок процентів за наданими кредитами. Наскільки банк активно використовуєінші джерела одержання доходів, показує аналіз структури непроцентних доходів удинаміці.

Фінансисти банкумають зробити програму розширення спектра платних послуг та інших нетрадиційнихоперацій, зокрема таких, як:

— поданняконсультаційної допомоги;

— посередництво в розміщенніцінних паперів своїх клієнтів;

— надання гарантій,поручництв;

— участь у прибутках тощо.

Формування валових доходів банків можна виразити увигляді залежності, зображеної на схемі 2.

Схема 2/> /> /> /> /> />

Рівень доходності кредитних операцій

  /> /> /> /> <td/>

Частка працюючих активів у сумарних активах

  /> /> <td/> Дохідність інших операцій   />

Узагальнюючим показником дохідностікомерційного банку є середня величина доходу на одного працівника, щорозраховується шляхом ділення валового доходу на фактичну чисельністьбанківських працівників.     

Такимчином, на зростання валових доходів банку впливають:

—підвищення рівня дохідності кредитних операцій (процентні доходи);

—  збільшення частки «працюючих» активів, тобто тих, щоприносять дохід, у сумарних активах (оптимальний рівень має бути не нижчий за 85%.

До активів, що приносять дохід,належать:

короткострокові позики (за виняткомбезкоштовних кредитів); довгострокові кредити;

кредити іншим банкам;

 цінні папери, паї, акції,заборгованість за факторингом;

кошти, перераховані підприємствамидля участі в їхній господарській діяльності.

Визначити дохідність банку заактивами можна, застосувавши формулу

D = A0/ A1,

в якій А0 —активи, що приносять дохід (середні залишки);

А1 —сумарні активи (середні залишки).

Якщорозраховувати показник, спираючись на данні по Приватбанку станом на 01,10,98,ми получимо наступні результати:

D = (132,400+855,920+139,535)/ (127,063+294,241+65,108)=2,318724.



2.2Оцінка видатків

 План рахунків комерційного банкупередбачає поділ  операційних витрат на декілька груп, для яких відкриваютьсясамостійні балансові рахунки другого порядку: відсотки, сплачені за притягнутікредити (рах.  70201), відсотки, сплачені юридичним особам по запозиченихзасобах (рах.  70202), відсотки, сплачені фізичним особам по депозитах (рах.  70203),витрати по операціях із цінними паперами (рах.  70204), витрати по операціях зіноземною валютою (рах.  70205), інші витрати (рах.  70209).

Витрати наутримання апарата керування враховуються на рахунку 70207, а штрафи, пені інеустойки — на рахунку 70208.

Таким чином, новасистема урахування дає більш детальне угруповання витрат по якісній ознаці,дозволяє розділити процентні і безпроцентні витрати, тобто забезпечує більшповну інформацію про діяльність банку.

Деякі витратиможуть ставитися на видаткові рахунки банку, тобто на собівартість йогооперацій, у межах Законодавчих норм.  Це — витрати на відрядження, компенсаціїза службові поїздки на особистих автомобілях, представительські витрати,витрати на рекламу, процентні витрати на оплату міжбанківського кредиту.

Виділяється такожгрупа витрат, що ставиться безпосередньо на рахунок «Прибутку і збитки звітногороку»: збитки від розкрадань, прорахунки і недостачі по касових операціях,збитки від прийняття неплатоспроможних і фальшивих грошових знаків і монети. Всі ці витрати по утриманню подають прямі збитки банку.

Таким чином дляоцінки видатків необхідно провести структурний аналіз, котрий допоможевизначити питому вагу кожної групи видатків в загальній їх суммі.

2.3   Оцінкаприбутковості банку

 

Особливе місце уваловому доході комерційного банку для забезпеченя його фінансової стійкостіналежить прибутку.

Прибуток — це головнийпоказник результативності роботи банку.  Кількісна і якісна оцінкаприбутковості провадиться з метою з'ясовування фінансової стійкості банку. Система цієї оцінки грунтується на прийнятої у світовій банківської практицімоделі формування чистого прибутку.  Ця модель побудована таким чином, щодоходи і витрати групуються на основі якісних критеріїв, що дозволяє дати не тількикількісну, але і якісну оцінку рівня прибутковості банку.

Саме такахарактеристика блоків формування чистого прибутку банку лежить в основікількісного і якісного аналізу її рівня.  Одним із підходів до оцінки рівняприбутковості банка є виявлення сформованої тенденції зростання прибутку банку.

Проте така форма аналізу прибуткуможливий на основі даних за декілька років.  Позитивна оцінка рівняприбутковості дається в тому випадку, якщо склалася тенденція її росту восновному за рахунок процентного маржу і непроцентних прибутків.  Негативнийвисновок про прибутковість банку може бути зроблений, якщо позитивні тенденціїзростання прибутку пов'язані в основному з прибутками від операцій на ринкуцінних паперів, із непередбаченими прибутками, а також із відстрочками посплаті податків.

Особливістю функціонуваннябанків є те, що велика доля їхніх збитків покривається поточними доходами. Тому в банках, на відміну від підприємств, платоспроможність забезпечуєтьсялише частиною власного капіталу.  Банк вважається платоспроможним, докизалишається недоторканим його акціонерний (пайовий) капітал, тобто вартістьактивів банка дорівнює сумі його забезпечених зобов'язань плюс акціонерний(пайовий) капітал.

Різниця міждоходами і витратами комерційного банки складає його валовий прибуток (валовийприбуток).

Саме показниквалового прибутку (тобто без урахування сплати податків і розподіли залишковогоприбутку) дає характеристику ефективності діяльності комерційного банки.

У банківській практикці не існує якогосьодного показника, який би характеризував рентабельність роботи комерційногобанки.

У загальноекономічному значенніпоняття рентабельності і прибутковості збігаються.  Тому фактично необхіднорозрахувати показник рентабельностібанку

Рентабельність характеризує рівеньвіддачі на 1 грн. вкладених коштів, що стосовно до комерційного банку означаєспіввідношення коштів, внесених акціонерами (пайовиками) банку, до розміруотриманого ними валового прибутку.  Цей показник абстрагований від системиоподатковування комерційних банків і може слугувати для міжрегіональногопорівняння ефективності діяльності комерційних банків.

Для того щоб оцінитиефективність діяльності комерційного банки в порівнянні з іншими суб'єктамиекономіки, доцільно використовувати такий показник, як відношення чистогоприбутку до розміру оплаченого статутного фонду комерційного банку.  Вінхарактеризує ефективність і доцільність вкладень коштів у той або інший банк,ступінь «віддачі» статутного фонду.

По Приватбанку цей показникбуде розраховуватися таким чином:

 Пк = 66,454/45,00=1,476756%

Проте статутний фонд банку, як ібагато інших показників його діяльності (наприклад, розмір власних іпритягнутих коштів, розмір кредитних вкладень і т.д.), має протягом року значніколивання.  Тому більш правильним є їхнє застосування не на визначену дату, авикористання середніх за період значень.

Іншимзагальновизнаним показником, що характеризує ефективність як активних операцій,так і всієї діяльності комерційного банки, є співвідношення валового прибутку йактивів комерційного банку.  Для розрахунку ефективності активних операційкомерційного банки варто використовувати не моментальне, а середнє значеннярозміру активів комерційного банку.

По данним Приватбанку це будедорівнювати:

Пк2 = 66,454 /1614,262 =0,041167%

Вище уже відзначалося, що прибутоккомерційного банку визначається як різниця між доходами і витратами.  Томунеобхідно з'ясувати чинники, що вплинули на балансовий річний прибуток даногокомерційного банки.

Будь-якийкомерційний банк залучає (акумулює) кошти і потім розміщає їх у різноманітнихвидах активів, одержуючи при цьому прибуток.

Існують і іншіпоказники, що характеризують прибутковість діяльності комерційного банки.  Доїхнього числа відноситься співвідношення доходу і суми прибутків комерційногобанки.  Цей показник відбиває питома вага прибутку в загальній сумі прибутківкомерційного банки.  Іншими словами, він показує, яка частина доходівкомерційного банки йде на формування прибутку.  Якщо відняти значення цьогопоказника (у долях одиниці) з одиниці, то буде отриманий показник, щохарактеризує ту частину загальної суми прибутків, що банк спрямовує навідшкодування своїх витрат.  Зниження цього показника є вкрай небажаним длябанку, оскільки означає збільшення долі доходів банку, використовуваних напокриття витрат, і одночасне зниження долі прибутку в доходах .

 

.

 


3. Використання нових методикоцінки доходів, видатків та прибутку комерційного банку

 

В наш час на Україні банківськасистема розвивається, змінюються також і методиоцінки ефективності діяльності комерційного банку. Показники, що показуютьрівень та якість доходів, витрат та прибутку замінюються на нові – більшсучасніші, які краще відповідають сучасним вимогам украхнської банківськоїсистеми. Відчизняні фахівці розробляють іх, спираючись на міжнародний досвід.

3.1 Оцінкавидатків

Фахівцібанків світу оцінюют ризик накладних витрат банку.

Ризикнакладних витрат банку — це ризик, при якому темпи росту непроцентних витратбудуть випереджати темпи зростання доходів банку і, як результат, зниженняприбутковості і рентабельності роботи банку.  Банк може досягти цілі ростукомерційних результатів діяльності тільки в тому випадку, якщо він здійснюєсуворий контроль за своїми витратами.

Стратегія банку в цьому напрямку включає:

• пошук щододешевих коштів на фінансових ринках;

• досягненняекономії при існуючому обсязі ресурсів і рості обсягу виробництва;

• економію призбільшенні числа банківських продуктів і послуг, наданих одним банківськимробітником, ріст продуктивності праці, узаемозамінність, економію на поєднанніфункцій, полівалентність;

• економію якрезультат досвіду робітників банку.  Західні експерти підтверджують, що крімосвіти банкіру потрібно ще, як мінімум, 5 років, щоб стати гарним менеджером покеруванню кредитним портфелем;

• забезпеченнятемпів росту, що випереджають, доходів банку над темпами росту його витрат;

• проведення оптимальної політики ціноутворення на банківські продукти іпослуги як результат поглибленого вивчання витрат банку і контролю за йогодіяльністю.

Одним із показників, використовуваних для оцінки результативностіполітики банку по керуванню ризиком непроцентних прибутків і витрат, єкоефіцієнт продуктивності праці.  Він має такий вид:

Кпр = Непроцентні витрати /Доходи банку = Непроцентні витрати / (Чистий процентний доход + Інші доходи)

 Критеріальнийрівень даного коефіцієнта складає біля 60%.  Якщо банком управляють добре, текоефіцієнт знижується приблизно до рівня 55%, але знижувати його до 50% уженебезпечно, тому що значну долю в чисельнику формули займає заробітна платабанківських робітників.  Якщо вона буде знижуватися, те, природно, банкзагубить частину робітників, а слідом за цим і долю ринку.

У табл. 1 подані практичні дані по канадському Банку Монреаль.  Чистіопераційні витрати за відрахуванням спеціальних чинників по банку зросли на4,4%, а прибутки банку зросли відповідно на 6,9%, що свідчить про щодоуспішному розвитку банку за даними показникам у 1994 р.

Оцінка прибутковості комерційного банки включає кількісний і якіснийаналіз.  Кількісний аналіз заснований на застосуванні фінансових коефіцієнтів,аналізі динаміки показників, виявленні основних трендів, а також порівняльномуаналізі значень показників (коефіцієнтів) даного банку в порівнянні з іншимибанками.  Якісний аналіз заснований на аналізі структури доходів банку, оцінцітенденцій у зміні структури і кількісної оцінці структури прибутків і витратбанку.

Непроцентнівидаткі Банку Монреаль в 1997 р.

(млн канад. долл.)

Показники сума Усього чисті непроцентні витрати 3223

—    репутація (goodwill)

—   спеціальні (особливі) списання (утрати банку у виняткових ситуаціях, наприклад утрати по фондових операціях) 

= Операційні непроцентні витрати

—   брокерські комісійні

—   урядові (обов'язкові) платежі

—    вплив змін валютних курсів 

= Чисті операційні витрати за відрахуванням спеціальних перерахованих вище чинників

31

71

3121

 177

 311

 50

2583

Загальні чисті непроцентні витрати

 Заробітна плата і премії робітників банку Утримання будинків, споруджень і устаткування Комунікації 

Загальна сума інших витрат 

Репутація (goodwill) 

Спеціальні (особливі) списання

1795

600

180

546

31

71

Загальна сума чистих непроцентних витрат 3223

3.2 Аналіздоходності банку.

 

Визначення доходностівласного капіталу західного банку  здійснюється за формулою:

ROE = Net income: Equity,

де   ROE (return on equity) — рентабельність капіталу;

Net income — чистий прибуток;

Equity — власний капітал банку (прості акції + нерозподілений прибуток).

Цезагальна оцінка діяльності банку, що дозволяє порівняти ефективністьфункціонування різних банків (у тому числі приналежним різним країнам).

Використовуючифакторний аналіз, ROE можна уявити у вигляді рівняння з тим, щоб визначитичинники, що впливають на його рівень

ROE=ROA•Lf,

 де  ROA (return on assets) — чистий доход активів,

Lf (leverige factor) — фінансовий важіль, мультиплікатор капіталу(розраховується як відношення активів до капіталу банку).

Такіим чином формула для розрахунку ROE має такий вид:

ROE = ROA • Lf =(Чистий доход/ Активи) *(Активи /Капітал ) = (Чистий доход / Капітал )

Більш докладний аналіз факторів, що роблять вплив      на рівень ROA,проведемо з використанням формули:

ROA =( Netincome/ Total income)*( Total income/ Assets) = (Чистий прибуток/ Валовийприбуток)*( Валовий прибуток/ Активи)

Отже, ми визначили 3 основних елемента, що визначають прибуткову роботубанку.  Такий підхід дозволяє аналізувати, контролювати й управляти їхнімстаном і в кінцевому рахунку здійснювати найбільше ефективне керування банкоміз позицій доходності його діяльності.  Цим же цілям слугує і відома формулаДюпона:

roe= (Net income/Total income)*( Total income/ Assets)*( Assets/ Equity) = (NI/ TI)*( TI/А)*(А/Equity)

Формула Дюпона –це єфективна моддель контроля і керування діяльністю комерційного банку.

Аналізпроводиться за визначений період (наприклад, за 5 років) із тим, щоб визначитидинаміку зміни значень даних факторів.  По відхиленнях приймаються міри,спрямовані на підвищення ефективності діяльності банку. Результати порівняння прибутковостібанків на міжнародному рівні зазначені в таблиці 2

Табл 2

Порівняння доходності банків на міжнародному рівні1996 г.

Країна Фінансовий важіль ROA, % ROE, % Австрія 21.51 0,31 6,67 Бельгія 29.41 0,27 7,94 Канада 17.70 0,77 13,63 Данія 12.72 -0,25 -3,18 Фінляндія 13.91 (0,06) (0,83) Франція 39.06 0,26 10,16 Німеччина 19.31 0,49 9,46 Греція 26.53 0,57 15,12 Італія 15.97 0,70 11,18 Японія 34.13 0,18 6,14 Люксембург 31.15 0,16 4,98 Нідерланди 22.88 0,38 8,69 Норвегія 28.41 -1,04 — 29,55 Португалія 9.69 0,78 7,56 Іспанія 10.0 1,22 12,20 Швеція 60.24 (0,16) (9,64) Швейцарія 15.77 0,40 6,31 Туреччина 21.28 2,64 56,17 Великобританія 21.41 0,34 7,28 США 17.45 0,38 6,63

 

Отже, основноюціллю моделювання за допомогою формули Дюпона є аналіз найважливіших факторів,що визначають прибутковість роботи конкретного банки, і порівняння отриманихрезультатів із даними його конкурентів.  Наприклад, для банків даної країни(або регіону) середні значення показника ROE мали такий вигляд: ROE = 15% • 10%• 30 = 45%.

Це значить, що вконкретного банку є необхідна база для порівняння.  Скажемо, у  банку A ROE =10% • 10% • 20 = 20%.  Отримані дані свідчать про те, що банк А не використовуєвсі можливості позикового капіталу (фінансовий важіль банку значно нижчесереднього), що позначилося також на рівні дохідного маржу:

AROE== AROA • ALf.

У банківськійсправі особливе значення надаєтся аналізу впливу фінансового важеля, оскількийого значення в банківському секторі значно вище, чим, наприклад, упромисловості.  Скажемо, при однаковому рівні ROE у банку і промисловогопідприємства (15%) доходність на активи істотно різниться (припустимо, 0,6% убанку і 6% у підприємства), але в цьому випадку і фінансовий важіль банку, яквідношення активів до власного капіталу, буде в 10 разів вище (25 у порівнянніз 2,5) .  Це пов'язано з тим, що загальний рівень ризику банка визначаєтьсянасамперед операційним ризиком і фінансовими ризиками.  При цьому якщоопераційному ризику щодо невисокий, те банк може проводити більш ризиковануполітику, тобто виконувати операції з підвищеним рівнем фінансового ризику. Тому в банківській справі банкіри можуть дозволити собі високий рівеньфінансового важеля.  Таким чином, у банківському бізнесі надзвичайно важливодотримувати рівноваги між операційним і фінансовим ризиками, що дозволить одержатиоптимальний рівень загального ризику банку.


3.3  Аналізприбутковості комерційного банку

У сучасній закордонніїбанківськії практикці показники прибутковості розраховують з допомогоюпоказників рентабельності. Виділяють три основних засоби розрахункурентабельності банку:

1. Аналізують доходність капіталубанку (ROE) виходячи з балансових данихбанку.

Рентабельністькапіталу(ROE)= Чистий прибуток / Акціонерний капітал

 

Оптимальнізначення ROE, на думку західниханалітиків, повинні знаходитися в межах 10 — 20%.  Значення ROE засновано на показниках ринку.  Данаформула рентабельності капіталу або прибутку на власний капітал банку приблизно30 років тому використовувалася для розрахунку рівня рентабельності банку, а вданий час її застосовують для визначення поточного доходу.

2. Використовують дані про рівеньставки доходності, необхідної інвестором.  Можна сказати, що це ринковавеличина, тому що всі інвестори потребують одного рівня прибутку.

Загальна рентабельність банку =Дивідендний прибуток + Приріст капіталу.

Отже, загальну рентабельність банкуможна представити у вигляді співвідношення:

Загальнарентабельність = D1 / Р0 + (Р1 – Р0) / Р0 (Модель Гордона).

де   D1 — дивіденди на кінець року;

Ро — ціна покупки цінногопаперу;

Р1 — ціна продажу акцій.

Наприклад, якщо Di = 5 долл. , Ро =100 долл. ,Pi = 110 долл. , те, підставивши отримані дані у формулу Гордона, одержимо загальнурентабельність банку, рівну 15%.  [5:100 + (110 — 100):100 = 15%]. Звичайно цяформула використовується для розрахунку рентабельності банку на кінець року. Її застосовують також для визначення поточної рентабельності.

Ціна акціонерногокапіталу банку (Р) залежить від доходності акцій (Е), темпів зростання доходівна одну акцію(G), коефіцієнтавиплати дивідендів (DPR) ірівня ризику.      Цю залежність математично можна записати так:

Р/Е = F (G, DPR, RISK).

3. У останні роки для розрахункурентабельності банку усе частіше стали використовувати формулу Шарпа.  ПрофесорШарп запропонував досліджувати очікувану ставку доходності таким способом:

E(R)= Rf + [ Е (Rm) — Rf] • В     ( Модель Шарпа)

де   E(R) — очікувана ставка доходності(розрахункова величина);

Rf — безризикова процентна ставка(наприклад, по державних цінних паперах);

Rm — ринкова ставка доходності, щоукладається з безризикової ставки і ризикової премії;

[ Е (Rm) — Rf] — ризик-премія,

Е (Rm) — очікувана ринкова ставка;

В — поправочний коефіцієнт, щовизначає ринковий ризик.

Наприклад, якщо Rf = 8%, Е(Rm) = 20%,pm (загальнийринковий ризик) = 1, те, отже, для банків р<1.  Приустимо, загальний ризикбанку дорівнює 0,70.  У цьому випадку очікувана доходність акцій банку будедорівнює:

E(R) = 8 + [20 — 8] • 0,70 =16,4%.

В даний час на Заході існують спеціальні компанії, щорозраховують очікуваний ринковий рівень доходності, рентабельності для кожногобанку і кожної компанії.  Ці дані використовують для аналізу роботи банків удинаміку.  Відомо, що ступінь ризику — це результат роботи банку: чим більшевідхилення, коливання результатів, тим більше ризик.

Отже, існують триосновних методи розрахунку ставки рентабельності для банку.  Це:

• рентабельність власного капіталу банку — ROE;

• загальна рентабельність банку — ставка доходності,запропонована банком, що розраховується на кінець періоду;

• очікувана ставка доходності, що розраховується напочаток періоду.

При порівнянні отриманих результатів у ходізастосування перерахованих вище трьох підходів зробимо такі висновки. Наприклад, якщо очікувана на початку роки ставка рівнялася 16,4% (1), реальноотримана наприкінці роки (розрахована виходячи з балансових і ринкових даних) — 15% (2), aROE розрахованопо балансі, то ціна акцій знижувалася.  Загальний висновок:

Якщо 1>2, то ціна акцій банка знижується.

Якщо 1=2, то ціна акцій залишається незмінної.

Якщо 1<2, то ціна акцій банку зростає.

Превагиакціонерів залежать від наступного: (1) чи зможуть вони реінвестувати кошту набільш вигідних умовах із погляду доходності (з урахуванням ступеня ризику), чимїм може запропонувати комерційний банк, акціонером якого вони є; (2) наявностіподаткової системи, що стимулює одержання ними дивідендів або інших прибутківна капітал; (3) пріоритетного використання коштів акціонерів на поточне абовідстрочене споживання.

Для урахування цих преваг акціонерів,у банках проводять аналіз елементів дивідендної політики банку.


Заключення.

Головнийвисновок, який можна зробити на основі вищевикладеного, торкається оцінкидоходів, видатків та прибутку  комерційного банку загалом.  Різні показники можуть бути корисні для оцінки діяльності банків і її регулювання.

 Розглянуті вроботі методики аналізу  доходів, видатків та прибутку комерційних банків,   щовикористовуються в українській практиці і за кордоном, свідчать про те, що всі вони по суті оцінюють одні і ті ж об'єктивно існуючі чинники, що впливають на функціонуваннябанку.  Однак всі ці методики відрізняться один від одного безліччю конкретнихпідходів до обліку цих чинників, набором чинників, системою конкретних оціннихпоказників, що відображають різні сторони банківської діяльності;  оцінкоюзначущості тих або інших  чинників в загальній сукупності і відповідно визначенням їх критеріальних значень; системою угрупування оцінних показників вєдину модель і отримання результату оцінки доходів, видатків та прибутку  банкузагалом.

     Всі підходидо оцінки фінансового становища комерційного банку можна поділити наемпіричні,  економіко-математичні, статистичні і змішаних.

    Емпіричнийпідхід передбачає, що відбір, угрупування, зважування і визначення критеріальнихзначень чинників аналізу доходів, видатків та прибутку банку проводяться наоснові суб'єктивної думки однієї або групи експертів. Таким чином можнасказати, що емпіричний підхід являє собою алгоритмізацію думок відповідальнихпрацівників банків і фахівців в області оцінки фінансового становища останніх. Відомо, що саме експертний підхід в цей час є переважаючим не тільки вукраїнській, але і в світовій практиці. Причиною подібного підходу є:

·  складністьформалізації і оцінки в кількісному вираженні окремих сторін діяльності банку;

·  якіснарізнорідність чинників, що впливають на кінцеві результати роботи банків, щоускладняє визначення ваги, значущості кожного чинника в загальній їх сукупностіі оцінки їх математичним шляхом.

Економіко-математичніі статистичні методи оцінки фінансового становища комерційного банкупередбачають широке використання математичного інструментарію при створеннісистеми оцінних показників. Сучасна практика аналізу роботи банків свідчить проте, що подібного роду методики  в чистому вигляді, як правило, незустрічаються, а застосовуються нарівні з емпіричними, т. е. банки створюютьзвичайно методики, в основі яких лежить змішаний підхід.

     Таким чином, в світі не існує єдиного підходу до проведення подібної роботи, аленеобхідність і доцільність аналізу не викликає сумнівів. Саме тому необхідноконсолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по широкому застосуванню напрактиці  існуючих методів оцінки доходів, видатків та прибутку тадосконаленням існуючих підходів до їх аналізу.


еще рефераты
Еще работы по валютным отношениям