Реферат: Административное право

смотретьна рефераты похожие на «Административное право»

Міністерствовнутрішніх справ України

Запорізькийюридичний інститут

Кафедраадміністративного права та адміністративної діяльності в ОВС

Контрольнаробота з адміністративного права

IIIваріант

Виконав:

Перевірив:

Запоріжжя– 1999

План

І.Взаємозв'язок форм і методів в діяльності органів державної виконавчої влади.Стор. 3-14

ІІ.Практичне завдання. Стор. 15-16

Списоквикористаної літератури. Стор. 17

Поняттяметода як такого характеризується тим, що це певний прийом, спосіб дії,характер волевиявлення. Метод же управління – це спосіб врливу керуючогосуб'єкта на поведінку об'єкта управління, яким може бути фізична особа, групаосіб або відповідні відносини. Виходячи з цього, під методами будь-якоїдіяльності слід розуміти способи, прийоми, засоби, які використовуються длядосягнення поставленої мети і становлять зміст цієї діяльності. Саме методиуправління виражають змістовий бік керівного впливу. Вони й є волею держави,конкретизованою відповідним органом у рамках наданих йому юридично-владнихповноважень. Тому методи державного управління, як правило, фіксуються вадміністративно-правових актах, тобто набувають певної форми. Саме методи управління,що використовуються передусім органами державної виконавчої влади, адекватнізмісту керівної правової матерії, якою є регулятивні або правоохоронні,імперативні чи дозвільні норми адміністративного права.

Виконавчавлада впливає таким чином на суспільні відносини, зокрема на основний їх вид –юридичні відносини, методами правового регулювання, заборон, примусу,координації, контролю та ін. Ці юридичні інструменти зорієнтовано на одну зголовних якостей адміністративно-правових відносин: вони впливають на характері прояви вольової поведінки людей, інших асоціацій. Діють же методи у правовомупросторі, де в один вузол “пов'язано” і дію загальнообов'язкових правил,заборон і дозволянь, і економічні чинники, стимули та інтереси, і соціальнідомагання, майнові і трудові, і организаційні, побутові та інші соціальнізв'язки, що у цьому просторі виникають і розвиваються.

Взаємозв'язока також взаємодію методів і форм ми чітко можемо дослідити. Указ ПрезидентаУкраїни від 21 липня 1994 р. “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зізлочинністю”. Даний документ містить цілу низку адміністративно-правових норм,які визначають найраціональніші методи державного управління для використання вцій специфічній галузі. Насамперед він містить норму, яка приписуеправоохоронним органам, вважати боротьбу зі злочинами проти особи, злочинністюв економічній сфері, зокрема в кредитно- фінансовій та банківській системах, узовнішньоекономічній діяльності та торгівлі, на транспорті, головними напрямамив діяльності.

Узв'язку з цим силовим структурам разом з іншими органами державної виконавчоївлади приписуеться “систематично здійснювати скоординовані заходи, спрямованіна рішуче посилення боротьби з бандитизмом, корупцією, іншими тяжкимизлочинами.”

Їмпропонується звернути особливу увагу на “знешкодження озброєних злочинихугрупувань, які мають міжрегіональний та міжнародний характер, використовуютьвибухові речовини та пристрої, тероризують населення.”

Занаявності достовірної інформації про місця зборищ кримінальних елементів МВС,СБУ, Національна гвардія одержали право “терміново проводити спеціальніоперації з затримання і перевірки підозрюваних осіб та вживати до них заходивідповідно до законодавства України”. З профілактичною метою правоохоронниморганам дозволено “систематично здійснювати цільові обстеження гуртожитків,готелів, вокзалів, портів, ринків, інших місцезнаходжень осіб, що приїздять зіноземних держав, з метою виявлення тих, що перебувають на території України зпорушенням установленого порядку, та вирішення питань щодо їх подальшогоперебування в Україні”. Узагальнення та наукове осмислення усього масивувідомих практиці методів державного управління у неразривному зв'язку з формамиуправління дозволяють визначити, що вони встановлюють правила поведінки у сферідержавного управління, тобто встановлюють обов'язкові для учасниківуправлінських відносин нормативи, видають индивідуальні приписи на адресуконкретних учасників управлінських відносин, вирішують в односторонньомупорядку питання, які виникають з ініціативи керованих об'єктів, здійснюютьнагляд і контроль за поведінкою учасників управлінських відносин, застосовуютьстимулюючі засоби впливу на керовані об'єкти, застосовують офіційні заходипримусового характеру з метою забеспечення належного порядку у сфері державногоуправління.

Аналізуючицей документ можна дійти висновку, як держава за допомогою методів вирішуєзавдання в конкретній сфері управлінської діяльності. З нього також видно, щометоди визначають якісний бік управління. Тому вдосконалювати управління,підвищувати його ефективність, — насамперед, означає удосконалювати йпідвищувати ефективність його методів. Методи державного управління численні тарізноманітні. Пояснюється це багатоманітністю функцій усієї системи суб'єктівдержавного управління, призначенням і змістом діяльностідержавно-управлінських, а також підлеглих їм структур. Проте хоч якими брізноманітними в конкретних ситуаціях вони не були, існують особливості,характерні для всієї системи методів державного управління, які зводяться дотого, що методи, як і будь-який зміст, мають свою форму, своє зовнішнєвираження. Для методів державного управління засобом зовнішнього вираження єформи державного управління. Основними й найзагальнішими методами державногоуправління є методи переконання, заохочення і примусу. Правильне застосуваннясаме методів переконання, заохочення й примусу в процесі здійснення державногоуправління забезпечує найбільшу ефективність управлінської діяльності, їїмаксимальну ефективність, раціональне функціонування всіх адміністративно-правових інститутів, непохилість правових устоїв у галузі управління. Правильнерозуміння принципу розумного поєднання цих методів забезпечує досягненнямаксимально корисних результатів у процесі здійснення державного управління.При цьому поєднання методів переконання, заохочення й примусу повинно бутигармонійним в будь-якому нормативному документі.

Перебільшенняролі того чи іншого методу керівництва неухильно призводить до соціальнихдисонансів, до порушення норм законності. Переконання й заохочення яквсеохоплюючі методи становлять основу функціонування апарату державногоуправління. Якщо звернутися до правоохоронної діяльності, то виявиться, щооргани державної виконавчої влади найчастіше використовують у адміністративно-правовихактах правове пропагандування, пояснення сутності законів, правової політикидержави, проведення профілактичних заходів щодо недопущення антигромадськихпроявів, заохочення громадян, які активно виявили себе в боротьбі зправопорушниками а також забезпечення поширення позитивного досвіду в боротьбіз правопорушеннями. Останнім часом у правовій науці більше уваги приділяєтьсятакому методу, як заохочення правомірної поведінки громадян. Передбачається, щоз побудовою правової економічно розвиненої і стабільної держави, він поширитьсяі в діяльності органів державної виконавчої влади.

Звищевикладеного слідує, що державна виконавча влада не може реалізовуватисясама по собі. Вона має бути представлена в певних діях, які сприймаються яктакі, що містять державно-владні накази керуючого впливу. Такі дії являютьсобою чітко виражені в реальній дійсності вольові положення держави, дії, щойдуть від конкретних суб'єктів, які відбивають інтереси держави, дії, якіреально відчувають численні державні та громадянські структури, а також фізичніособи. Якщо зостосувати цей підхід до такої категорії, як виконавча влада, тоцілком справедливим буде висновок, що вона міститься і знаходить вияв удержавному управлінні, а суб'єктами, в чиїх діях вона представлена, будутьоргани державної виконавчої влади, які, в свою чергу, поширюють її вплив задопомогою інших виконавчо-розпорядчих органів.

Такзміст державно-управлінської діяльності набуває потрібної форми і піддаєтьсячіткому сприйняттю. Отже, у найзагальнішому вигляді під формою управлінськоїдіяльності слід розуміти той чи інший спосіб зовнішнього вираження змісту цієїдіядьності.

Коженсуб'єкт державного управління наділений відповідною компетенцією, яка, якправило, дає йому можливість вибирати у конкретних ситуаціях той чи іншийваріант поведінки, варіанти конкретних дій, тобто відбити зміст управлінськоїдіяльності в тій формі, яка, на його думку, найбільш ефективна і найбільшоюмірою відповідає державним інтересам. Конкретними прикладами форм управлінськоїдіяльності можуть слугувати такі їх дії, як видання акту управління, прийняттярішення, вирішення скарги, проведення наради. Призначення ревізії, видачадозволу, реєстрація підприємства, здійснення контролю, заборона чого-небудьтощо.

Аналізвикористовуваних у державному управлінні форм свідчить, що їх сукупність — цесвоєрідне системне утворення, компоненти якого тісно взаємодіють один з одним,проти не є взаємозамінними.

Формиуправлінської діяльності визначаються помітною самостійністю й универсальністющодо конкретних галузей і сфер державного управління. Між ними немає жорсткоїзалежності і взаємообумовленості. Через це одні й ті самі форми успішнозастосовуються в різних галузях і сферах. Це дає змогу виконавчо-розпорядчиморганам через застосування усього масиву відомих форм та відповідних методівреалізовувати свої повноваження і в економіці, і в адміністративно-політичнійдіяльності, а також успішно розв'язувати питання внутрішнього організаційногохарактеру. Водночас застосування органами державної виконавчої влади тієї чиіншої форми багато в чому визначається його компетенцією, характеристикамиоб'єктами управління, управлінською метою, прагненням отримати той чи іншийконкретний результат. У такій ситуації принципово важливими виявляються уміннявільно орієнтуватись у всій різноманітності форм, здатність здійснитиобгрунтований вибір найбільш ефективних серед них, а за необхідності поєднувативже відомі, або знайти нові форми.

Аналізступеня адміністративно-правової регламентації, порядку використанняуправлінських форм, тобто того, наскільки жорстко, детально держава регламентуєзастосування тієї чи іншої форми, показує, що вона неоднакова для різних форм.Максимально регламентовані форми, що пов'язані з реалізацією правозастосовних,правоустановчих функцій виконавчої влади. Саме вони викликають найістотнішіюридичні наслідки і іх регламентація має важливе значення з позиційзабезпечення режиму законності в державному управлінні. Значно меншерегламентовані форми, що не спричиняють прямих юридичних наслідків. Тутвиконавчим органам надається широка можливість самостійного виборууправлінських форм та методів застосування. Однією з найпоширеніших формдержавного управління є встановлення норм права, яка включає до себе виданнянормативних актів управління, адміністративну правотворчість. Основнимпризначенням цієї форми управлінської діяльності є виконання наказів, а такожінших державно-владних приписів, для реалізації яких потрібні додатковіположення нормативного характеру. Встановлення норм права підзаконногохарактеру в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності практично виражається увиданні органами виконавчої влади нормативних актів. Цим шляхом забезпечуєтьсядля них можливість активно впливати у рамках вимог законів на підвідомчі сфериза допомогою відповідних методів державного управління. В такихнормативно-правових актах часто містяться обмеження і заборони, обумовленіспецифікою среди управління. Вони формують основи взаємодії різних суб'єктівуправління, здійснюють правоохоронні функції управлінського характеру,передбачають юридичні гарантії забезпечення законності і дисципліни вуправлінні. Так, Кабінет Міністрів постановою № 576 від 12 жовтня 1992 р.затвердив нормативний документ – Положення про дозвільну систему, якимустановив цілий ряд норм, що регламентують порядок виготовлення, придбання,зберігання, обліку, охорони, транспортування вогнепальної зброї, боєприпасів,радіоактивних, наркотичних, отруйних речовин.

Нормотворчудіяльність органів державної виконавчої влади можна вважати опосередкованою навідміну від безпосереднього встановлення норм права, яке здійснюють организаконодавчої влади. Ця опосередкованість визначається підзаконністю нормативнихактів органів управління, що видаються на основі й на виконання законів.

Основноюформою управлінської діяльності де можна конкретно втілювати методи управлінняє застосування норм права. Сюди слід віднести видання нормативних актівуправління, індивідуальних актів управління, актів з застосування норм права,адміністративне розпорядництво. Саме за допомогою юридичних актівіндивідуального характеру закони та інші правові норми застосовуються доконкретних обставин управлінського життя. Таки акти містять точно визначені іперсоніфіцировані юридично владні приписи. Прикладами таких актів є накази пропризначення на посаду, про звільнення з посади, надання відпустки, допомоги,пільг, зарахування до резерву на висунення, документи про утворенняуправлінських структур, постанови про вирішення справ про адміністративніправопорушення, про розгляд скарг громадян тощо. Кількість і масштабність актівзастосування норм права не піддається жодному переліку. По суті, вся динамікадержавного управління охоплюється цією формою діяльності виконавчо-розпорядчихорганів. Особливість адміністративно-правових норм і методів дійсноспостерігається у співвідношенні. Кожна юридична форма управління передбачаєвикористання кількох методів. Так, юридичні акти управління можуть приписуватизастосування методів правової регламентації та єдиноначальства, економічних іадміністративних, переконання і примусу. З іншого боку, кожний конкретний методможе застосовуватися у кількох формах управління. Говорячи про те, навіщометоди застосовуються у формах, слід сказати, що цьому передує зангальний,спонукальний мотив – потреба в юридичному впливі на існуючі в сфері державногоуправління відносини. Тому юридичний ефект – безпосередня мета юридичного акта.Говорячи про юридичний ефект правових актів державного управління, завжди маютьна увазі вплив на відповідні відносини у вигляді встановлення правових норм чиу вигляді встановлення конкретних правовідносин. Адміністративно-правові формиі методи мають свої внутрішні проблеми. Проблема методів діалектична. Цеозначає, що між даними методами немає і не може бути антогоністичнихсуперечностей. З цих причин застосовувані методи не можуть бутинеадміністративними, незалежно від вкладеного в них змісту.

Іншапроблема методів в тому, що сьогодні пропонують ідею повністю відмовитися вдержавному управлінні від методів адміністративного характеру на користьекономічних важелів впливу на суспільні відносини.

Третяпроблема методів у її класифікації. Стосовно форм державного управління то тутпроблема збігається також з класифікацією. Найбільш поширеними є двікваліфікації: по-перше, за значенням наслідків, які виникають у результатівикористання тієї чи іншої форми; по друге, за ступенем правової регламентаціїпроцесу їх застосування.

Такимчином резюмуючи цю роботу доцільним буде сказати, що виконавча влада функціонуєу певних формах і за допомогою відповідних методів, а діяльність органіввиконавчої влади завдяки цьому виступає як регулятор суспільних відносин. Цедозволяє органам державної виконавчої влади активно впливати на суспільнежиття, ефективно вирішувати питання господарського,адміністративно-політичного, соціально-культурного будівництва. Дайте оцінкуситуації та прийміть вірне рішення.

Виходячиз умов завдання ситуацію яка склалася можна розглянути у двох основнихнапрямках:

1.неповнолітній Комин взяв у свого батька пневматичну гвинтівку або викрав її;

2.його батько сам дозволив взяти свому синові пневматичну гвинтівку;

Якщорозглядати першу ситуацію, то з'ясується таке: батько Комина повинен бувприйняти всі необхідні заходи щодо зберігання цієї пневматичної гвинтівки. Відповідноз цим, якщо б ці правила були виконані то й Комин би не мав можливості взяти їїабо викрасти.

Згідноінструкції “Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку,перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибуховихматеріалів” затвердженої наказом МВС України від 25 березня 1993 р. № 164 іззмінами внесеними згідно з Наказом МВС України від 22 травня 1995 р. № 255 тавід 10 червня 1995 р. № 372 “вогнепальна зброя, яка належить окремим особам,повинна зберігатися в місцях постійного проживання власників в міцних, знадійними замками дерев'яних шафах або металевих ящиках, спеціальновиготовлених для зберігання зброї, в розібраному, розряженому стані, ізспущеними курками, окремо від бойових припасів. До зброї не повинні мати доступсторонні особи, і особливо, діти.”

Проце говорить абз. 1 п. 12.12 інструкції. Відносно цієї ситуації слід сказати проте, що батько Комина буде підлягати притягненню до адміністратиноївідповідальності за ч. 1 ст. 190 КпАП лиш у тому випадку коли на діїпередбачені в диспозиції не буде відповідного дозволу органів внутрішніх справ,і коли калібр гвинтівки буде вище 4,5 мм, а швидкість польоту кулі вище 100метрів у секунду.

Відноснодругої ситуації то ми будемо притягувати батька Комина до відповідальності заст. 184 ч. 3 КпАП.

Чивбачається в діях неповнолітнього Комина склад адміністративногоправопорушення?

Ніне вбачається, згідно зі ст. 12 КпАП.

Списоквикористаної літератури

1.Закон України “Про митницю”. – ВВТ № 4. – 91 р.

2.Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К. 1998р.

3.Адміністративне право / під ред. Ю. П. Питяк, В. В. Зуй – К.1996р.

4.Адміністративне право України. / під ред. Л. Коваль. – К. 1994 р.

5.Адміністративне право. / під ред. Г. Я. Павловського. – К. 1986 р.

еще рефераты
Еще работы по юриспруденции