Реферат: Теория конфликтов. Проекция на сферу управления

<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK">Миколаївська філія
Національного університету
“Києво-Могилянська Академія”

<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK">

<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK">

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning: 14.0pt;mso-ansi-language:UK">
                                         Дисципліна:

<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK;font-weight:normal">соціологія

<img src="/cache/referats/3820/image001.gif" v:shapes="_x0000_s1026"><span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK;font-weight:normal">
<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK">Реферат на тему:

<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK;font-weight:normal">

<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK;font-weight:normal">

<img src="/cache/referats/3820/image003.gif" align=«left» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1028"><span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK;font-weight:normal">



<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt; mso-ansi-language:UK"> Виконав:

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;text-transform: none;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">студент економічного ф-ту
групи <span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">№213 <span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;text-transform:none; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">Романішин<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt; mso-ansi-language:UK"> О.В.<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning: 14.0pt;mso-ansi-language:UK;font-weight:normal">
 <span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt; mso-ansi-language:UK">Перевірив: <span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;text-transform:none;mso-font-kerning: 14.0pt;mso-ansi-language:UK">викладач<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK"> <span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; text-transform:none;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">Онофрійчук <span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning: 14.0pt;mso-ansi-language:UK">О.А.

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">Миколаїв — 1999

<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK">
Зміст.

<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language: UK;font-weight:normal"> TOC o «1-3»

Вступ… PAGEREF _Toc448046166 h 3

Сутність та види конфліктних ситуацій… PAGEREF _Toc448046167 h 4

Конфлікт таконкуренція: відмінні та спільні риси… PAGEREF _Toc448046168 h 7

Функціїконфлікту… PAGEREF _Toc448046169 h 7

Теорія ігор… PAGEREF _Toc448046170 h 8

Видиконфліктів.… PAGEREF _Toc448046171 h 9

Причини конфліктів… PAGEREF _Toc448046172 h 10

Структура і динаміка конфлікту.… PAGEREF _Toc448046173 h 11

Методи управлінняконфліктами.… PAGEREF _Toc448046174 h 13

Висновок… PAGEREF _Toc448046175 h 16

Списоквикористаних джерел:… PAGEREF _Toc448046176 h 17

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family: «Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK">

<span Arial",«sans-serif»;mso-fareast-font-family: «Times New Roman»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">
Вступ

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:EN-US">Кожна людина унікальна, неповторна. Кожна єіндивідуальністю і вбільшій чи менший мірі усвідомлює це. Один радується, щойого зовнішність, манери, оцінки та поведінка різко відрозняється відзагальноприйнятої. Інший засмучується, коли помічає, що чимось відрізняєтьсявід загальної маси, намагається не виділятися, злитися з натовпом, бути як всі.

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»">Наскількими уважні до індивідуальних відмінностей? До якої межітерпимі? З чим готовізмеритися, а що без поворотньо стає важким переживанням? Чи вміємо мивраховувати індивідуальні особливості один одного та знають, чого чекати від партнерапо спілкуванню в певній ситуації? Чи все ж таки є психологічна несумісність?Скільки таких питань ми задаємо собі та своїм близьким постійно, як часто напротязі життя змінюємо точки зору, переоцінюємо друзів, батьків, власних дітей,співробітників.

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK">Життєва практика показує, що міжособові відносин часто пов'язаніз конфліктами. Конфлікти єневід'ємному складової людських відносин і вони закономірні. Коли дві сторони знаходятьсяв контакті, то незалежно від причини їх взаємодії, завжди існує імовірність виникнення конфлікту. Вониможуть погоджувати свої суперечливі позиції при досягненні спільноїмети; мати розбіжності з приводу самих цілей, до яких ним потрібно разомпрагнути, або виявитися в розладі через якісь особовіпротиріччя, агресивні нападки одногона іншого і т.п.

<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK">Будь-якій сучасній людині, тим більше керівнику, важливо володіти знаннями про загальні особливості розвитку конфліктногопроцесу і навичками його ефективного управління.

<span Courier New"; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU; mso-bidi-language:AR-SA">
Сутність та види конфліктних ситуацій

У соціальній психології поки немає загальновизнаного визначення поняттяконфлікту. Деякі фахівці розглядають конфлікт як суперечність між працівниками черезнесумісність їх потреб, мотиви і цілі діяльності, відносин і поглядів, психологічного складу.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[1]

К.К.Платонов визначає конфлікт як усвідомлену суперечність між особистостями, щоспілкуються при наявності спробдозволу суперечності на фоні емоційних станів.А.Л.Ершов розуміє під конфліктом дію протилежних, несумісних в даній ситуаціїтенденцій, мотивів, інтересів, типів поведінки<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[2].На думку П.В.Грішиной, конфлікти можна розглядатияк реакцію людей на перешкоду до досягнення різного роду цілей спільної діяльності, на поведінку інших, невідповідну очікуванням, а також як реакцію на грунті несумісності характерологічних шаблонів поведінки, відмінності культурних основ і потреб.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[3]

Як бачимо, конфлікти визначаються або черезпоняття «суперечність», «зіткнення»,або через уявлення про реакції людей на якісь невідповідності, що зустрічаютьсяв їх життєдіяльності.

Соціально-психологічний конфлікт як предметпізнання можна визначати з особистих сторін.Конфлікт, навіть внтутрішньоособовий   частіше за все явище міжособових і групових відносин.Функціональна роль конфлікту зумовленанеобхідністю і доцільністю змін в міжособовихвідносинах, в їх ієрархічнійструктурі, статусі особистості,соціально-психологічному кліматі групи, ціннісних орієнтаціях членів групи<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[4]і з точки зору суті цих відносин, конфлікт є вияв противоборства, тобто активного зіткненняпринципів, мотивів, установок, еталонів поведінки. З точки зору цілей, конфліктвідображає бажання людей затвердити свою позицію, їх вчинки, тобто самоствердитися. З точки зору стану міжособовихвідносин, конфлікт являє собою деструкцію цих відносин на емоційному, когнитивному, рівні поведінки. Деструкція буде носити тимчасовий (у разівирішення конфлікту) або тривалий (у разі нерозв'язності конфлікту) характер.

Якщорозглядатисуб'єкти конфлікту, то їх можна визначити як своєрідну форму комунікації всистемах: людина  – чоловік; людина –група; людина – частина групи; частина групи  – частинагрупи; група – група.

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language: UK;font-weight:normal">

Якщорозглядатиконфлікт з позиції емоційних станів конфліктуючих особистостей, то його можна визначити як емоційно насичену реакцію, одночасно захисну та як відповідь нанесприятливі травмуючі особистістьситуації, на перешкоди в досягненні яких-небудь цілей (фрустрацію), на стрес і розвиток конфлікту можна розглядати як інтелектуальний процес рішення розумовоїзадачі, оскільки він пов'язаний з виникненням проблеми, створенням проблемноїситуації, прийняттям рішень, розв'язанням проблеми, що виникла алгоритмізованним (за правилами) способом або в більшій мірі інтуїтивним.

З результативної сторониконфлікт виступає як дезінтегруюча сила людських відносин йогоподолання   як інтегруюча.

У тактичному плані регулювання міжособових відносин конфлікт — один з крайніх засобівзміни.

З етичної сторониконфлікт являє собою соціально небажаний варіант вияву людських протиріч. Але внтутрішньоособовий конфлікт, як суперечність між новими сформованимипотребами і можливостями їх задоволення, як суперечністьміж системою, що склалася ціннісних орієнтації особистості і новими вимогами соціальної середи, є рушійною силою психологічного розвитку особистості

Визначення конфлікту, які дають представникизахідної соціальної психології, нерідко несуть на собі відбиток філософіїпрагматизму і вырпжают установку особистостіна домінування.

Проблема міжособовогоконфлікту стала об'єктом інтенсивного вивчення і соціальної психології наЗаході (передусім в США), начиняючи з 60 рр. нинішнього сторіччя.

Привсьому різноманітті емпіричних і теоретичнихпідходів до проблеми конфлікту, вимальовується досить стала схема,  заснована нявизначенні суті конфліктогенних чинників. Методологічно центральним тут выступає уявлення про те, що виникненняконфлікту зумовлене усвідомленоюнесумісністю індивідуальних намірів і інтересів протиборствуючих сторін. Такий підхід до розуміння джерелконфлікту поширений під назвою мотиваціонноїконцепції конфлікту.

Альтернативна мотиваціонної,когнитивна концепція походження міжособового конфлікту вбачає його причину всуперечності пізнавальних стратегій, що використовуються сторонами прирозв'язанні взаємозначимих проблем.Визначення конфлікту, що пропонуютьсяв руслі мотиваційного підходу,підкреслюють роль суб'єктивних чинниківв детерминаціі конфліктної взаємодії.

Широку популярність отримала модель внутріособовогоконфлікту К.Левіна,  який розрізнював триосновних випадки конфліктних ситуацій. Пізніше дослідники додали ще один випадок. Дану модель часто називають моделлю «зближення – зближення».

1. Конфлікт «зближення  – зближення». З двох об'єктів (цілей), причому обидва володіють позитивним характером, людина повинна вибрати один. При цьому, однак, не можна володіти абопрагнути до обох. Іншими словами, цяситуація нагадує буриданового віслюка,який так і не зміг вирішити, яку зв'язкусіна з'їсти, ту, яка зліва, або ж, якабула від нього праворуч,   і помер від голоду.

Вибір однієїможливості означає втрату іншої, і ця неминучість робить конфлікт вельмичутливим. У житті часом, не уміючи вирішувати внутрішні конфлікти, людинауподібнюється буриданову віслюку.Жінка, що вирішує, за кого з двохпретендентів на її руку вийти заміж або яку роботуз двох можливих відати перевагу, може виявитися в станітривалої і болісної нерішучості. Чим рівноцінніше за об’єкти, тим глибшевиникаючий внутрішньоособовий конфлікт, і людина може надовго виявитися напівдороги між ними. Але ця рівновага нестійка, оскільки привабливість об'єктазбільшується по мірі наближення до нього, а видаленнявід другої з можливих цілей їїпривабливість знижує.

Як тільки людина робить перший рух до однієї зцілей, її приваблива сила злегказбільшується, в той час як привабливість другої мети меншає. Внаслідок сили тяжіння перестаєбути таким, що урівноважується, і людина все більш енергійно прагне до більшблизької мети.

2. Конфлікт «уникнення  – уникнення» це ситуація, коли доводитьсявибирати між двох приблизно рівних зол, або, як кажуть англійці, вибір міждияволом і пучиною морською. Наприклад, співробітникфірми повинен вирішити, чи погодитисяйому на переклад в інше місто, яке йому не подобається, або звільнитися з даної фірми. У цій ситуації рівновага залишається стійкою до самого останнього моменту, тобто чоловік, наскількице можливо, відтягує рішення на користь однієї з небажанихможливостей. Як тільки він робить крок в сторонувід однієї з неприємних альтернатив, її відштовхуючасила меншає; однак цей же крокнаближає його до іншої прикрості, її відштовхуюча сила збільшується, і людинаповертається на вихідну позицію. Звичайно справа вирішується втручанням третьої сили. Наприклад, начальникслужбовця вимагає, щоб той повідомив про свою згодуна переїзд в інше місто до певної дати.

3. Конфлікт «зближення – уникнення»   це і є конфлікт в повному розумінні слова,принаймні він викликає найбільшіпереживання. На людину діють сили тяжіння і відштовхування в одному і тому ж напрямі. У основіконфлікту може лежати те, що мета сама по собі має як позитивні, так і негативні сторони.Наприклад, добре оплачувана робота,заради якої треба переїхати в місто, яке не подобається; екзамен, необхіднаоперація, роди, відповідальний виступі т. п. З однієї сторони, їх бояться, а з іншою чекають, щобпережити і залишити позаду. Конфлікт може виникнути так само через те, щодосягнення бажаної мети зв'язане з деякими прикрощами:заборонене задоволення і покарання або втрата сомоповагиє прикладами цього.

4. Конфлікт «подвійнихзближень – уникнень» з подвійний амбівалентністю.Наприклад, людина коливається у виборіоднієї з двох професій, ціліше, кожна зяких має свої позитивні і негативні сторони.

Конфлікти «зближення – уникнення» як і «уникнення– уникнення» приводять до стійкоїрівноваги: на деякій відстані від мети сили тяжіння і відштовхуванняурівноважуються, і наближення до мети збільшує як ту, так і іншу (або віддалення послаблює іх обох).

Розглянуті варіанти конфліктів спрощені і не відображають всієї динаміки мотиваційних процесів. Більшість конфліктівзвичайно включають більше двох цілейабо двох можливих напрямів дій.Вибираючи, наприклад, між двома можливими роботамиі оцінюючи їх і позитивні, і негативністорони, можна вирішити: не прийматисяні за яку з них. Більш того реальніситуації звичайно не так прості, як наведенівище. Абсолютно не обов'язково, вибравши конкретну роботу або конкретного партнера, не мати інших альтернатив все життя. Частореальність така, що вибір однієї метиозначає не повну відмову від іншої, алише відстрочку її досягнення, оскільки можна відмовитися від негайногозадоволення бажання на користь більш пізнього її здійснення.

Саме існування конфлікту або вибраний даноюлюдиною шлях його дозволу можуть наразити на його небезпеку покарання або засудження з боку суспільства, хворобливогопочуття провини або загрози втрати сомоповаги. Все це викликає почуття тривоги.

Найважливіше значення зв'язку між конфліктом ітривогою має те, що тривога приводитьдо появи різних захисних наслідків, способів дій, спрямованих на зменшення тапозбавлення від тривоги. З цієї причини їх часто називають захисними механізмами.

У теорії особистостізахисні механізми розглядаються якневід'ємна і всепроникаюча властивістьособистості.

Джерела конфліктів, з яких виникає тривога, розглядаютьсяпо-різному: протидіючі сили Воно, Его і Супер-Его(3.Фрейд)<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[5];комплекс неповноцінності, що протистоїть прагненню до досконалості (А.Адлер);несумісні невротичні потреби, одночасно спонукаючі людину прагнути до іншихлюдей, виявляти агресивність по відношенню до них і бажання бути від нихнезалежним (К.Хорні); конфліктуючі вимоги складних міжособових зв'язків (Г.Саллівен); психосоциальные кризи, виникаючі в процесі формування ідентичностіособистості (Е.Еріксон).

Незважаючи на відмінності в передбачуваних джерелах тривоги, автори теорій особистості згодні в одному: існуєвелике число захисних механізмів, до відомої мірищо забезпечують людині позбавлення від тривоги.

Потрібно зазначити, що тривога і функціонуванняпсихологічного захисту пов'язані ще із іншими скрутними ситація, а не тільки з конфліктом   фрустрація,криза, стрес. Розглянемо декілька відомих прикладів психологічного захисту.

Витіснення. Механізмвитіснення уперше був описаний 3.Фрейдом і являє собою найбільш прямий шлях уникнення тривоги. В результаті витіснення людина не пам'ятає важкі події минулого, що глибоко торкаютьсяемоції, випробувавши принизливуособисту невдачу, може, завдякивитісненню, абсолютно забути обперенесену і це здійснюється автоматично, ненавмисно. Людина, що пережила емоційну кризу, може забути не тільки самконфлікт, але і все, що могло б про нього нагадувати, включаючи власне ім'я.

Раціоналізація  це когнитивнеперетворення конфлікту. Людині властиве прагнення зрозуміти свій життєвий досвід. Він шукає пояснення не тількизовнішнім явищам, але і своїй власній поведінці, своїм почуттям. Когнитивні (пізнавальні) процеси, направлені на це, зазнають спотворюючим впливамемоційних і мотивационных чинників.Людина пояснює собі свою поведінку іпочуття в конфліктних ситуаціях таким чином, щоб зберегти самоповагу і уникнутитривоги.

Раціоналізація може приймати різні форми. У разіособистої невдачі або порушенняморальних принципів чоловік може знайтипомилкові, але поважні причини для виправданнясвоєї поведінки. Підприємець не соромиться шахраювати з податками, порушуватиумови договору, тому що бюрократи в уряді марно витратять зароблені важким трудом гроші, а також ще і тому, що «всі такроблять».

Улисиці збайки «Про виноград, який нестиглий» безлічлюдських прототипів: людина, яка говорить, що робота,звідки його звільнили, і так «давнойому нецікава»; підлеглий, не встановивши нормальні відносини з начальником абоспівробітниками, розказує, що «вонинекомпетентні». Ту ж роль, що і феномен зеленого винограду, може грати феноменсолодкого лимона: людина, попадаючи в конфліктну ситуацію за допомогоюраціоналізації починає знаходити їх цілком бажаними   звільненийз роботи і що поступив в інше місце, він починаєговорити, що «нова робота набагатоцікавіше».

Раціоналізація звичайно включає в себе комплекс пояснень, а не одне-єдине; такий комплексробить раціоналізацію менш вразливою: у людини виявляється декілька ліній оборони. Якщоодна лінія прорвана, то іншіпродовжують виконувати функцію захисту.

У легкій формі раціоналізація грає благотворнуроль, захищаючи людину від тривоги в ситуації конфлікту, і тим самим даючи можливість прийти до адаптивного розв'язання проблеми, щовиникла.  У своїх крайніх формах, однак,раціоналізація може привести до того,що людина заплутається в, мережах брехливих самовиправданьі не зможе раціонально оцінити проблему, що виникла перед ним.

Проекція. Людина неусвідомлює своєї провини або негативної рисиі(агресивність, упертість, цинізм,скаредність і, але бачить їх в інших, тобто він їх проецирует.

Негативною стороною цих і інших захисних механізмів є спотворення (заперечення реальності). Міжособовий конфлікт, у власному значенні слова, є боротьба, що виникла черездефіцит влади, статусу або засобів,необхідних для задоволення домагань, системи цінностей, і що передбачає нейтралізацію, ущемлення абознищення суцільний суперників. Необхідно розрізнювати конфлікт як засібдосягнення певного результату і конфлікт як самоціль. Конфлікти першого типу(реалістичні) стимулюються наміромдосягнути деякої мети, можуть бути замінені деяким іншим типом взаємодії, якщо конфлікт буде розцінений якнеадекватний засіб отримання бажаного результату. Конфлікти, другого типу   нонреалістичні   породжені не конкуруючими цілями сторін, а необхідністю зняття напруження принаймні у однієї з них. Тут також можливі альтернативні рішення, але торкаються вони лише вибору противника для зняття напруження, а не найбільш прийнятної для реалізації поставленої метимоделі взаємодії.

Конфліктта конкуренція: відмінні та спільні риси

Соціальний конфлікт   це будь-яка соціальна ситуація (процес), вякій дві або більш соціальних одиниці пов'язані,принаймні,  однією формою психологічного або інтерактивного антагонізму.Психологічний антагонізм   це емоційна ворожість і схожі з нею явища.Інтерактивний антагонізм розуміється як взаємодія, що будується по типу боротьби і втручання в справи протиборствуючої сторони.

Французький соціальний психолог Таузард зазначає,що соціальний конфлікт не може бути повністюописаний за допомогою психологічних категорій;

ворожість, агресія не завжди присутні в соціальному конфлікті, і тому він не може бутиприведений до власних афективних іімпульсивних аспектів. Тому сам конфлікт визначається автором як «ситуація, вякій дійові особи (індивіди, групи, організації, нації) або переслідуютьнесумісні цілі і цінності, або одночасно в конкурентній манері прагнуть додосягнення однієї і тієї ж мети».

Деякі автори визначення міжособових конфліктів, як продиктовані конкурентною ситуацією,критикують за виникаюче при цьомузміщення понять конфлікту і конкуренції (змагання). Розмежування конкуренції іконфлікту звичайно проводиться з трьох різних точок зору. Згідно з першою з них, змагання (конкуренція) є той жеконфлікт, але легитимний, регульованийпевними правилами, а тому обмежений. Дії учасників тут в рівній мірі можуть або не можуть бути направлені один проти одного з наміромперешкодити досягненню мети противником.

Згідно з другою точкою зору, відмінністьконкуренції від конфлікту полягає не в правилах як таких, а в тих функціях, якіцими правилами регламентуються. У разі конкуренції елементи конфлікту хоч іприсутні, але обмежуються правилами, які служать або спільним інтересамучасників, або інтересам якоїсь третьої сторони.

Згідно з третьою позицією, конкуренція і конфліктможуть бути розмежовані за допомогою поняття «влада», що визначається якможливість суб'єкта (індивіда, групи, організації, нації) впливати на образ дій іншого суб'єкта, модифікуючи абоконтролюючи його поведінку, установки або почуття. Змагання характеризується як«паралельні» пошуки суб'єктами однієїі тієї ж мети, воно мотивованебажанням виграти, а не заподіяти збитків противнику. Однак в тому випадку,коли контроль над поведінкою іншого стає усвідомленою метою або єдиним засобомдосягнення результату, змагання може перерости в конфлікт.

Деякі психологи вважають,що конкуренція і конфлікт відносятьсядо різних сфер реальності. Як такі сфери виступаютьоб'єктивна конфліктна ситуація, що складаєоснову конфлікту, і конфліктну поведінку, що являє собою спосіб взаємодії учасників конфлікту,виникаючий при усвідомленні ситуаціїяк конфліктної. Конкуренція розуміється як характеристика ситуації взаємодії,зовні заданий тип взаємозв'язку сторін,який передбачає негативнувзаємозалежність цілей   один виграє тільки в тому випадку, якщо інший програє (інакше:паретоефективність).

Конфлікт, об'єктивною ознакою якого є зіткнення несумісних дій, тобто таких, якінаправлені на припинення, зрив, обструкцію інших дій, є характеристикою неситуації, а міжособових відносин. Вирішальна умова вступу в конфліктце не стільки сам по собі факт несумісності дій, скільки сприйняттянесумісності, і тоді конфлікт стає психологічною реальністю.

Функціїконфлікту

Конфлікт як невід'ємний елемент соціального буття особистості і групи може виконувати івиконує дві функції: позитивну (конструктивну) і негативну (деструктивну). Томумета, згідно з більшістю сучасних західних авторів, полягає не в тому, щобусунути або запобігти конфлікту, а в тому, щоб знайти спосіб зробитийого продуктивним.

У загальномуплані можливість конфлікту виконувати конструктивну функцію зв'язується з тим, що конфлікт запобігає «застою» і«омертвінню» індивідуальної і групової життєдіяльності і стимулює їх рушення уперед. Конфлікт об’єктивізує джерело розбіжності і тим самим дозволяє усунути його. Крімтого, оскільки основою виникнення всякогоконфлікту є заперечення попередніх відносин між сторонами, сприяючи створенню нових умов,конфлікт одночасно виконує і адаптуючу функцію. Позитивні наслідки конфлікту для окремої людини можутьмати місце і в тому, що за допомогоюйого буде зжиита внутрішня напруженість, дозволенафруструюча ситуація. У цьому значенні конфлікт розглядається як один з засобівсамоствердження і самовипробування особистості, оскільки дозволяє кожномуучаснику випробувати на досвіді своїздібності і активний їх використати.

Міжгруповий конфлікт, що передбачає загрозуззовні, є необхідна передумова внутрішньогруповоїсолідарності індивідів, яка відповідаєєдністю на зовнішню небезпеку. Такі «групоінтегрируючі»наслідки интергрупповых зіткнень. Аналогічні«стабілізаційні» наслідки у внутрігруповогоконфлікта, який орієнтує членів групи на захист її єдності, причому боротьбапроти «розкольників» інтенсифікує згуртування індивідів.

Деструктивним конфлікт є в тому випадку, якщо йогоучасники незадоволені виходомконфлікту і відчувають, що «щось втратили». Якщож всі учасники задоволені і щось отримують внаслідок конфлікту, то конфліктпродуктивний. Одна з головних задач вивчення конфлікту   виявлення чинників,що визначають розвиток конфлікту по конструктивному або деструктивному типу.

Як основа для рішенняданої задачі можна використати принципи закону соціальних відношень, згідно з яким характерні процесиі єффекти, зумовлені даним типомсоціального відношення (кооперативнимабо конкурентним), мають тенденцію посилювати їх тип соціального відношення, що викликав.  У цьому випадкуконфлікт між сторонами, що знаходяться і кооперативного взаємозв'язку,менш руйнівний, ніж що має місце міжучасниками конкурентного процесу. Течія і способивирішення деструктивного і конструктивного конфлікту істотно різні, як різні їхтипи соціального взаємозв'язку, що породили. Відмінною рисою деструктивного конфлікту, що передбачає конфронтацію сторін,є тенденція до розширення і ескалації.У результаті такий конфлікт нерідко стає незалежним від початкових причин, що породили і може продовжуватися і післятого, як ці причини вже вичерпані, знецінені або забуті. Розширення конфлікту здійснюється у різних напрямах: залученнянових учасників; збільшення витрат   гаданих і дійсних   конфліктних сторін; інтенсифікація негативнихвідносин між сторонами; зростання об'єму і числа негайного висловлювання ідій; зростання числа прецедентів, щовиникли внаслідок конфлікту і

Продуктивний розвиток конфлікту, що передбачає спільнуконцентрацію зусиль сторін нарозв'язання конфліктної проблеми, в своїх головних бісах схоже з процесомтворчого мислення. Як і рішеннятворчих задач, воно здійснюється в декілька етапів: від пізнання проблеми іневдалих спроб рішення її традиційнимикоштами через фрустрацію і дискомфорт до осяяння, що дозволяє побачити проблемув новому ракурсі і знайти її нове рішення.

Теоріяігор

У пошуках методів формалізації ситуаціїконфліктної взаємодії західна соціальна психологія звернулася до інтенсивного освоєння деяких розділів математики,передусім теорії гри. Під конфліктною тут розуміється ситуація, в якій берутьучасть різні сторони, наділені різнимиінтересами і можливостями вибирати доступні для них дії відповідно до цихінтересів. Формальні моделі прийняттяоптимальних рішень в подібній ситуаціїяк разів і вивчаються теорією гри, де гра виступаєяк спосіб опису зіткнення інтересів.

Повсюдне поширенняотримав один з варіантів гри зненульовою сумою, відомий під назвою «Дилема в'язня». Популярність цієї гра всяще достатня висока. У дослідженні задається деяка диада: два в'язні знаходятьсяв ув'язненні і позбавлені можливості спілкуватися. Будується матриця, в якій фіксуються їх можливі стратегіївзаємодії на допиті, коли кожний буде відповідати, не знаючи точно, якповодиться інший. Якщо прийняти двікрайні можливості їх поведінки   «зізнатися» і «не зізнатися»,   то в принципі,кожний має саме ці дві альтернативи. Однак результат буде розрізнений взалежності від того, яку з альтернативобере кожний. Можуть скластися чотири ситуації з комбінацій їх різних стратегій: обидва зізнаються, перший зізнається,другий не зізнається, другий зізнається, а перший немає, обидва не зізнаються.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[6]  Матриця фіксує ці чотири можливих комбінації.При цьому розраховується виграш, якийвийде при різних комбінаціях цихстратегій для кожного «гравця». Застосуванняв цьому випадку деяких положень теоріїгри створює принадну перспективу описуі прогнозу поведінки кожного учасника взаємодії.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[7]

  Однак зараз же виникають і ті численні обмеження,які несуть в собі застосування цієїметодики до реальних ситуацій.

Критиці були піддані передусім основні теоретичніпостулати: 1) постулат раціональності, згідно з яким прагнення до максимізаціївиграшу – основна детермінанта людської поведінки; при цьому відбуваєтьсянеправомірне ототожнення між лабораторною і природною ситуацією конфлікту; 2)постулат статичності ситуації кофліктної взаємодії, згідно з якоювважається, що учасник конфлікту спочатку володіє всією повнотою інформації, щоописує ситуацію, і раз і назавжди фіксуючою ієрархію індивідуальної значущостітих або інших дій.

Теоретико-ігрові дослідження, не без іронії помічають деякіавтори, описують те, як люди повиннідіяти, а не те, як вони діють насправді.

На сучасному етапі розвитку психології управління соціально-психологічний конфліктчастіше визначають як усвідомлене зіткнення, протиборствомінімум двох людей, груп, їх взаємнопротилежних несумісних, виключаючих одинодну потреб, інтересів, ціліше, типів поведінки, відносин, установок, істотно значущих для особистостей і груп. Конфлікти соціально зумовлені і опосредкованіінди

еще рефераты
Еще работы по социологии