Реферат: Економічна ефективність виробництва яловичини і шляхи її підвищення

--PAGE_BREAK--


Провівши короткий аналіз складу земельних ресурсів підприємства (табл. 2.1.) можна сказати, що розораність земель у даному підприємстві сягає у 2007 році – 96,8, у 2008 році – 96,7, у 2009 році – 96,9, трансформації за наведені роки практично не спостерігається.

Далі проведемо аналіз структури трудових ресурсів підприємства у таблиці 2.2.:




Таблиця 2.2.

Трудові ресурси КСП «Україна» та ефективність їх використання

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік у % до 2007 року

1. Сер. облікова чис. прац., чол. — всього

27

31

29

107

у тому числі: в рослинництві

12

14

12

100

в тваринництві

15

17

17

113

2. Коефіцієнт викор. труд. ресурсів:

0,56

0,88

1

Збільшилось в 1,79 рази

нормативний запас праці, люд.-год.

48600

55800

52200

107

фактична к-ть відпрац., люд.-год.

27277

48881

52378

Збільшилось в 1,92 рази

3. Трудова активність працівників по п-ву

1010,26

1576,81

1806,14

Збільшилось в 1,79 рази

в тому числі: в рослинництві

1050,83

1696,87

2145,68

Збільшилось в 2,04 рази

в тваринництві

3892,26

2905,17

2292,39

58,9



Проаналізувавши трудові ресурси в КСП «Україна» та ефективність їх використання (табл… 2.2.), ми спостерігаємо збільшення чисельності працюючих на 7% у 2009 році, в порівнянні з 2007 роком, у тому числі в рослинництві чисельність працюючих залишилась незмінною, а в тваринництві – відбулося збільшення на 13%. Трудова активність та коефіцієнт використання трудових ресурсів збільшились в 1,92 рази. Це пояснюється ефективним та повним використанням трудових ресурсів.

Основні фонди – це матеріально-речові цінності, які діють в незмінній натуральній формі протягом тривалого часу і втрачають свою вартість по частинам. Серед них виділяють основні виробничі фонди – засоби виробництва, які протягом тривалого часу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально-речову форму і частинами переносять свою вартість на готовий продукт.

Рівень оснащеності господарства основними фондами характеризують показники:

— фондозабезпеченість – вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, що припадає на <metricconverter productid=«100 га» w:st=«on»>100 га сільськогосподарських угідь

— фондоозброєність праці — вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника.

Економічна ефективність використання основних фондів характеризується показниками:

— фондовіддача – вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення

— фондомісткість – показник, зворотний фондовіддачі

— норма прибутку – процентне відношення прибутку до суми основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення та оборотних засобів[8;69].

Отже розглянемо забезпеченість підприємства виробничими фондами в таблиці 2.3.:

Провівши аналіз основних виробничих фондів в КСП «Україна» та ефективність їх використання (табл.2.3.), ми бачимо, що вартість ОВФ та фондозабезпеченість збільшились на 4%, фондоозброєність зменшилась на 3%, а фондомісткість збільшилась на 46%. Фондовіддачаза аналізований період знизиласяна 30%. Це викликано неефективним використанням основних виробничих фондів. Краща фондозабезпеченість і вища фондоозброєність сприяють зростанню врожайності і підвищенні продуктивності тварин, що в свою чергу впливає на зниження собівартості продукції і збільшення прибутку.




Таблиця 2.3.

Основні виробничі фонди КСП «Україна» та ефективність їх використання

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік у % до 2007 року

Обсяг ОВФ с\г признач., грн

7045700

7027500

7311000

104

в т.ч.: на <metricconverter productid=«1 га» w:st=«on»>1 га угідь, грн

11851,47

11830,81

12287,39

104

на 1 середньоріч. прац, грн

260951,85

226693,55

252103,45

97

Фондовіддача, грн

0,10

0,09

0,07

70

Фондомісткість, грн

9,55

11,31

13,94

146

Норма прибутку, %

-

0,19

-

*

 

Оцінюючи загальну діяльність підприємства, неможливо проминути показники економічної ефективності виробництва сільськогосподарського підприємства.

Підвищення економічної ефективності аграрних підприємств передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і коштів на одиницю продукції. Розв’язання цієї проблеми нерозривно пов’язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільськогосподарське виробництво повинно розвиватися переважно на основі інтенсифікації, що є основним напрямом підвищення його економічної ефективності[9;57].

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі і підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; підвищення рівня забезпеченості господарств виробничими фондами та поліпшення їх використання; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці[8;45].

Розглянемо показники економічної ефективності виробництва у КСП «Україна»:
Таблиця 2.4.

Показники економічної ефективності виробництва у КСП «Україна»

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік у % до 2007 року

1. ВВП у співставних цінах з 2005 роком, грн

737468,15

621136,19

524463,04

71

на <metricconverter productid=«1 га» w:st=«on»>1 га с/г угідь

1240,48

1045,68

881,45

71

на 1 середньорічного працівника

27313,64

20036,65

18084,93

66

на 1 люд.-год.

27,04

12,71

10,01

37

на 1 грн. виробничих витарат

0,59

0,42

0,25

42

Прибуток (збиток), грн

-77500

15200

-170600

*

на <metricconverter productid=«1 га» w:st=«on»>1 га с/г угідь

-130,36

25,59

-286,72

*

на 1 середньорічного працівника

-2870,37

490,32

-5882,76

*

Рівень рентабельності (+), збитковості (-), %

-12,27

1,84

-17,67

*




Проаналізувавши показники економічної ефективності виробництва у КСП «Україна», ми бачимо, що ВВП зменшилось на 29% за рахунок зменшення виробництва с/г продукції. Характеризуючи ВВП на <metricconverter productid=«1 га» w:st=«on»>1 га с/г угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд.-год., то можна сказати, що дані показники зменшились на 29%, 34%, 63% відповідно. Це пояснюється неефективним використанням с/г угідь у господарстві та зменшенням продуктивності праці. Щодо ВВП на 1 грн виробничих витрат, то цей показник показує окупність витрат. За даними таблиці у 2007 році на 1 грн виробничих витрат припадає – 0,59 грн ВВП, а у 2009 році – 0,25 грн, тобто окупність зменшилась на 58%. Отже, річні витрати виробництва не окуплюються в господарстві. Про це також свідчить те, що підприємство отримує збиток, хоча у 2008 році підприємство отримало прибуток у розмірі 15200 грн, за рахунок прибуткового виробництва продукції рослинництва. Відповідно змінюється рівень рентабельності.

За світовою тенденцією всі підприємства мають певну спеціалізацію, тобто переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції для якого в даному місці є відносно найкращі природо-економічні умови.

Дослідимо структуру грошових надходжень від реалізації продукції в КСП «Україна»:

В структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції в КСП «Україна» у 2007 році провідне місце займає продукція тваринництва (91,72%), зокрема скотарство (29,15%). В 2008році перше місце займає також скотарство(34,87%). І в 2009 році знову скотарство (37,61%).

В галузі рослинництваза останні 3 роки спостерігається невелике зростання: з 8,28% до 13,73%.

Отже спеціалізація – скотарство, при чому за останні 3 роки вона не змінювалася.




Таблиця 2.5.

Структура грошових надходжень від реалізації продукціїї в КСП «Україна»

Продукція

2007 рік

2008 рік

2009 рік

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

Зерно

45,7

8,24

112,4

13,39

96,6

12,16

Інша продукція ро-ва

0,2

0,04

-

-

12,5

1,57

Всього по ро-ву

45,9

8,28

112,4

13,39

109,1

13,73

Продукція скотарства

161,6

29,15

292,6

34,87

298,9

37,61

в т.ч. ВРХ

161,6

29,15

292,6

34,87

298,9

37,61

Продукція свинарства

16,3

2,94

49,4

5,89

30,4

3,83

Інша продукція твар.

330,5

59,63

384,8

45,85

356,3

44,83

Всього по твар.

508,4

91,72

724,8

86,61

685,6

86,27

Всього по п-ву

554,3

100

839,2

100

794,7

100
    продолжение
--PAGE_BREAK--


2.2 Динаміка поголів’я молодняку великої рогатої худоби, його продуктивність і валове виробництво продукції
Продуктивність тварин — це здатність їх організму забезпечувати одержання певної продукції за відповідний період часу. У різних видів тварин ця властивість виявляється по різному. Так у скотарстві її потрібно розглядати стосовно до його напрямків: у молочному — через надої на фуражну корову (добовий, річний), у м’ясному — однієї голови худоби.

Важливими фізіологічними функціями тварин, які мають велике значення для їх продуктивності є енергія росту і темпи розвитку, скороспільність, окупність кормів, вихід продукції залежно від статево-вікових особливостей.

Основними факторами підвищення продуктивності тварин є забезпечення повноцінної годівлі тварин на основі зміцнення кормової бази в господарстві, удосконаленню селекційна-племінної роботи в напрямі якісного оновлення основного стада, підвищення питомої ваги породних тварин, обгрунтування збалансованості.

Одним з важливих факторів виробництва валової продукції скотарства є рівень поголів’я тварин, їх продуктивність. Поголів’я тварин групують за видами, статево-віковими групами, від яких залежить відтворення стада[7;90].

Розглянемо динаміку поголів’я ВРХ у КСП «Україна»:
Таблиця 2.6.

Динаміка поголів’я ВРХ у КСП «Україна»

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік у % до 2007 року

Середньорічне поголів’я, гол

390

283

284

73

Площа с/г угідь, га

594,5

594

595

100

Щільність поголів’я на <metricconverter productid=«100 га» w:st=«on»>100 га с/г угідь, гол

66

48

48

73



Характеризуючи динаміку поголів’я ВРХ, можна сказати, що середньорічне поголів’я зменшилось на 27%. Площа залишилась незмінною. Щодо щільності поголів’я ВРХ, то у 2009 році на <metricconverter productid=«100 га» w:st=«on»>100 га с/г угідь припадає 48 гол. Худоби, порівняно з 2007 роком, коли на <metricconverter productid=«100 га» w:st=«on»>100 га с/г угідь припадає 66 гол., тобто щільність зменшилась на 27%, за рахунок того, що поголів’я худоби інтенсивніше зменшилось, порівняно із незмінністю площі с/г угідь. Це пояснює те, що підприємство достатньо забезпечує тварин відповідними земельними угіддями.

Дослідимо динаміку товарного виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 2.7.

Динаміка товарного виробництва яловичини у КСП «Україна»

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік у % до 2007 року

Виробництво продукції, ц

600

524

410

68

Реалізовано продукції, ц

359

424

432

120

Рівень товарності виробництва яловичини, %

60

81

105

Збільшилось в 1,75 рази



З таблиці 2.7. ми бачимо, що виробництво продукціїї яловичини з 2007 по 2009 рік зменшилось на 32%, а реалізація продукції на 20% збільшилась. Відповідно рівень товарності з 60% у 2007 році збільшився до 105 % у 2009 році. Тобто господарство стало реалізовувати більше продукції за рахунок того, що підвищилась якість продукції.
2.3 Економічна ефективність виробництва яловичини
Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства. Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується, мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також, сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Економічна ефективність тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність тваринництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також, якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

У сільському господарстві підвищення економічної ефективності має велике значення не тільки у вирішення продовольчої проблеми, а й у підвищенні добробуту всього населення. Особливе значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин і конкуренції, коли виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість та високу якість продукції[14;46].

Ефективність виробництва продукції скотарства характеризується системою показників, найважливішими з них є:

— надій молока від корови;

— приріст живої маси однієї голови молодняка;

— витрати кормів на виробництво 1 ц. молока; і приросту живої маси;

— собівартість 1 ц. продукції;

— прибуток та рівень рентабельності.

Інтенсифікація м’ясного скотарства,і насамперед, підвищення рівня годівлі, забезпечують досягнення відповідної здавальної маси у більш стислі строки і значне підвищення вгодованості худоби[11;78].

Проведемо огляд показників ефективності виробництва м’яса ВРХ у таблиці 2.8.:

Аналізуючи дані таблиці 2.8., зазначимо що виробництво яловичини для підприємства було щорічним постійним збитком. Затрати праці за даний період на 1 ц приросту ВРХ не змінилися. Витрати кормів збільшилися в 4 рази, з 8 ц.к.од. до 32 ц.к.од., при нормі 10 ц.к.од. Це свідчить про нераціональне використання кормів в господарстві та про незабезпечення потреб тварин у високоякісних кормах власного виробництва. У господарстві спостерігається збільшення виробничої і повної собівартості у 3,12 рази та 1,36 рази відповідно, за рахунок збільшення вартості паливо-мастильних матеріалів, кормів, витрат на оплату праці та інших загально-виробничих витрат. Галузь скотарства є збитковою і тому підприємство отримує збиток, хоча у 2009 році збиток порівняно з 2007 роком збільшивсь на 28 800 грн і, відповідно, рівень збитковості зменшився на 8,24%. Ціна збільшилась за рахунок інфляції, державного регулювання та збільшення якості.
Таблиця 2.8.

Показники економічної ефективності виробництва яловичини у КСП «Україна»

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік у % до 2007 року

Затрати праці на виробництво 1 ц приросту ВРХ, люд.-год.

49,5

49,5

49,5

100

Витрати кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ, ц корм.од.

8

20

32

Збільшилось в 4 рази

Виробнича собів. 1 ц приросту ВРХ, грн

344,67

635,5

1076,83

Збільшилось в 3,12 рази

Повна собів. 1 ц приросту ВРХ, грн

733,43

830,19

993,98

136

Ціна реалізації 1 ц яловичини, грн

450,14

690,09

691,89

150

Прибуток (збиток) від реаліз. яловичини – всього, грн

-101700

-59400

-130500

*

в т.ч. від реаліз.

1 ц яловичини,

грн

-283,29

-140,09

-302,08

*

Рівень рентабельності, % (-;+)

-38,63

-16,88

-30,39

*



Розглянемо структуру виробничої собівартості яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 2.9.

Структура виробничої собіварстості яловичини у КСП «Україна»

Статті витрат

2007 рік

2008 рік

2009 рік

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

Прямі матеріальні затрати з них:

259,3

81,69

269,6

80,96

370,1

83,83

Корми

218,6

68,87

225,6

67,75

299,3

67,79

Нафтопродукти

16,0

5,04

26,0

7,81

27,2

6,16

Оплата послуг і робіт сторонніх орг.

-

-

-

-

4,5

1,02

Решта матеріальних витрат

24,7

7,78

18,0

5,41

39,1

8,86

Прямі витрати на оплату праці

25,5

8,03

36,0

10,81

38,4

8,69

Інші прямі витрати на загальновиробничі витрати, з них:

32,6

10,27

27,4

8,23

33,0

7,47

Амортизація необ. активів

8,9

2,8

7,8

2,34

6,8

1,54

Відрахування на соц. заходи

11,2

3,53

8,2

2,46

11,4

2,58

Решта ін. прямих та загальновиробничих витрат

19,5

6,14

11,4

3,42

14,8

3,35

Всього по п-ву

317,4

100

333,0

100

441,5

100
    продолжение
--PAGE_BREAK--


За даними таблиці 2.9. видно, що виробнича собівартість за досліджуваний період збільшилась на 124 тис.грн. Це спричинено значним подорожанням паливно-мастильних матеріалів, кормів (особливо концентрованих) і прямі витрати на оплату праці зросли, але незначно, а інші загально-виробничі витрати – практично залишились незмінними.

В загальній системі господарства кормова база — це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань — організації виробництва і використання кормів.

Основними принципами раціональної організації кормової бази є:

·  кормова база повинна відповідати напряму і спеціалізації тваринництва в даному господарстві;

·  загальний обсяг кормових ресурсів повинен випереджати ріст поголів'я та його продуктивність;

·  ефективне використання землі на основі оптимального поєднання польового і культурного лукопасовищного кормовиробництва з природним кормодобуванням;

·  рівномірне і безперебійне забезпечення біологічно повноцінними і високоякісними кормами протягом року;

·  оптимальне задоволення потреби худоби в повноцінних кормах при мінімальних затратах праці і засобів на одиницю корму[14;36].

Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. В Україні за одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність <metricconverter productid=«1 кг» w:st=«on»>1 кг вівса середньої якості.

Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства.

У багатьох сільськогосподарських підприємствах раціональна організація кормозабезпечення тварин передбачає оптимальне поєднання двох основних джерел надходження кормів:


·                   внутрішньогосподарських – польове і лукопасовищне кормовиробництво, кормодобування;

·                   негосподарських – поставки в межах міжгосподарської кооперації, обмін, купівля мінеральних добавок, преміксів і т. д.

За будь-якої схеми організації кормових джерел мета одна – ефективне забезпечення тваринництва різноманітними кормами[2;37].

Дослідимо структуру кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 2.10.

Структура кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»

Види кормів

2007 рік

2008 рік

2009 рік

ц к.од.

%

ц к.од.

%

ц к.од.

%

Концентровані

791

17,2

3339

32,38

3355

25,95

з них комбікорми

791

17,2

3339

32,38

3355

25,95

Грубі

2518

54,76

2756

26,73

4534

35,07

Соковиті

415

9,03

2530

24,54

2231

17,26

Інші

874

19,01

1686

16,35

2808

21,72

Всього кормів

4598

100

10311

100

12928

100



Розглядаючи таблицю 2.10. можна сказати, що на виробництво яловичини у 2007 році було витрачено 4598 ц.к.од., а у 2009 році – 12928 ц.к.од., тобто за досліджуваний період спостерігається тенденція до збільшення. У 2007 році найбільшу питому вагу серед всіх видів кормів займають грубі – 54,76%, концентровані – 17,2%, соковиті – 9,03%, інші – 19,01%. А у 2009 році найбільш питому вагу серед всіх видів комів займають також грубі – 35,07%, концентровані – 25,95%, інші – 21,72%, соковиті – 17,26%.

Оцінимо витрати кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 2.11.

Витрати кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік у % до 2007 року

В-ти кормів на ви-во 1 ц яловичини, всього ц к.од.

8

20

32

Збільшилось у 4 рази

у т.ч. концентрованих

1

6

8

Збільшилось у 8 разів

В-ти кормів у розрах. на 1 голову, всього ц к.од.

12

36

46

Збільшилось у 3,83 рази

у т.ч. концентрованих

2

12

12

Збільшилось у 6 разів



Дослідивши витрати кормів на виробництво яловичини, можна стверджувати про те, що у 2009 році, порівняно з 2007 роком, витрати кормів на виробництво 1 ц яловичини збільшилось в 4 рази, в тому числі концентрованих у 8 разів. Така ж тенденція спостерігається і при витратах кормів на 1 голову ВРХ – збільшилось у 3,83 рази, у тому числі витрати концентрованих кормів збільшились в 6 разів. Такі дані вказують на неефективне використання кормів у господарстві, незабезпеченість господарства раціональною годівлею тварин, незабезпеченість потреб тварин у високоякісних кормах, що призводить до зменшення продуктивності худоби.

Дослідимо витрати кормів на 1 ц продукції яловичини та порівняння їх з зоотехнічними нормами у КСП «Україна»:


Таблиця 2.12.

Витрати кормів на 1 ц продукції яловичини та порівняння їх з зоотехнічними нормами у КСП «Україна»

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік у % до 2007 року

Зоотехнічні норми затрат кормів на 1 ц яловичини, ц.к.од.

10

10

10

*

Фактичні затрати кормів на 1 ц ялов., ц.к.од

8

20

32

Збільшилось у 4 рази

Перевитрати (-), економія (+) кормів на 1 ц яловичини, ц.к.од.

2

-10

-22

*

Всього одержано вал. продукції, ц

600

524

410

68

Загальний обсяг економії (+) кормів / перевитрати (-) кормів, ц.к.од.

1200

-

-

*

-

15240

9020

Додатково можна отримати яловичини за рахунок економії (+) / перевитрат (-) кормів, ц

150

-

-

*

-

262

282



Порівнюючи фактичні витрати на виробництво 1 ц яловичини із зоотехнічними нормами, ми бачимо, що у 2007 році була економія кормів на 2 ц.к.од., а у 2009 році були здійснені перевитрати на 22 ц.к.од. Тобто, підприємство не працює на ефективне використання кормів. І у 2009 році підприємство за рахунок неекономного використання кормів може отримати збитки у вигляді 282 ц яловичини.




Розділ 3. Проект підвищення економічної ефективності виробництва яловичини
3.1 Перспективи розвитку м’ясного скотарства
У збільшенні виробництва яловичини і підвищення ефективності виробництва, важливе місце займає науково обгрунтоване перспективне планування основних напрямів розвитку скотарства. Перспективне планування напрямів розвитку тваринницьких галузей тісно пов’язане з поглибленням спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

У нашому випадку на перспективу збільшення виробництва, яловичини відбуватиметься як за рахунок збільшення поголів’я так і за рахунок поліпшення його якісних показників, тобто екстенсивно і інтенсивно.

Основою для визначення перспективних обсягів виробництва окремих видів скотарської продукції е твердий план продажу продукції державі. Крім того, враховується внутрішньогосподарські потреби.

Збільшувати виробництва яловичини необхідно забезпечувати за рахунок підвищення продуктивності праці. Важливими факторами її зростання і зниження собівартості м’яса є підвищення продуктивності худоби завдяки поліпшенню годівлі, племінної роботи, а також застосування комплексної механізації виробничих, процесів[9;39].

Інтенсифікація яловичини проводиться виведенням нових продуктивніших порід худоби, підвищенням продуктивних якостей використовуваних тварин, впровадженням прогресивних способів відтворення стада, які дозволяють у короткий строк збільшити вихід продукції. Інтенсифікація передбачає також забезпечення повноцінної годівлі тварин Із застосуванням хімічних, біологічних препаратів. Впровадження досягнень зоотехнічної й ветеринарної науки, удосконалення засобів механізації ферм утримання худоби.

Оцінка ефективності факторів і досягнутого рівня інтенсивності, а також вибір раціональних напрямів інтенсифікації виробництва, здійснених на основі розрахунку показників економічної ефективності. Висока економічна ефективність інтенсифікації яловичини можлива лише тоді, коли темпи росту обсягу валової продукції випереджують темпи витрат виробництва.

Тваринницькі комплекси на промисловій основі — це спеціалізовані господарства для виробництва високоякісної скотарської продукції з мінімальними затратами праці й коштів на базі машинної технології і принципу організації виробничих процесів. Машинна технологія охоплює складний комплекс питань, пов’язаних з усіма сторонами функції виробництва, основними з яких є високий рівень і концентрації, інтенсивне кормовиробництво, що відповідає вимогам промислової технології, однорідність стада при високому рівні продуктивності тварин, комплексна електрифікація і автоматизація виробничих процесів, організація праці на основі її спеціалізації управління машинами і обладнанням[11;74].

Нові промислові методи виробництва яловичини становлять нові вимоги до системи годівлі: однорідність кормів за фізико-механічними властивостями, що створює можливість комплексної механізації і автоматизації процесу годівлі. Ідентичність типу і складу раціону в літній і зимовий періоди, стабільність кормової бази, тобто повне забезпечення необхідної кількості та якості кормів незалежно від погодних умов.

Впровадження нової прогресивної технології виробництва продукції яловичини на промисловій основі вимагає певної стандартизації всіх знарядь і засобів виробництва, в тому числі і головного знаряддя і засобу виробництва — самої тварини.

Головні вимоги яким повинні відповісти тварини в цих умовах є їх однорідність, певна стандартизація за такими ознаками, як жива вага, продуктивність, швидкість молоковіддачі, придатність до машинного доїння, швидкість подання кормів, можливість функції чіткого регулювання процесів відтворення, що забезпечують ритмічне одержання продукції, пристосованість їх до нових умов експлуатації на фермах промислового типу, стійкість проти інфекційних захворювань.

Виконання цих вимог неможливе без підвищення ефективності селекційно-племінної роботи. Дальше удосконалення планових порід провадитиметься у напрямку: підвищення продуктивності якості м’яса, зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції, створення стад, які б відповідали вимогам для використання на високомеханізованих фермах[9;30].

Розрахуємо економічну ефективність виробництва яловичини на перспективу до 2012 року:
Таблиця 3.1.

Розрахунок економічної ефективності виробництва яловичини на перспективу до 2012 року в КСП «Україна»

Показники

Фактичні показники

Показники на перспективу

Середньодобовий приріст, г

396

600

Валове виробництво, ц

410

621,96

Собівартість 1 ц, грн

993,98

720,28

Ціна 1 ц, грн

691,89

830,27

Прибуток 1 ц, грн

-302,08

109,99

Рівень рентабельності, %

-30,39

15,27



Розрахувавши економічну ефективність виробництва яловичини на перспективу до 2012 року, можна зробити висновок, що підприємство повинне спрямувати свою діяльність на збільшення продуктивності ВРХ на <metricconverter productid=«204 г» w:st=«on»>204 г та зменшення собівартості 1 ц на 273,7 грн. При цьому підприємство буде отримувати прибуток з 1 ц 109,99 грн і рівень рентабельності збільшиться з 30,39% до 15,27%.




3.2 Зміцнення і розвиток кормової бази
Корми — один з найважливіших видів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва тваринницької продукції, оскільки продуктивність тварин на 50 – 80% залежить від факторів зовнішнього середовища, з яких найголовнішим є годівля.

Годівля має велике значення. Тільки при забезпеченні тварин повноцінними кормами можна забезпечити їх високу продуктивність.

Від годівлі залежить не тільки кількість, а й якість продукції. При відгодівлі корів застосовують зелені корми, відходи технічного виробництва: борошняного, цукрового; комбікорми.

На практиці згодовують концентровані корми у вигляді пійла. Чим кращі грубі і соковиті корми, тим менше потрібно кормів.

Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів[7;58].

Використовується багато різноманітних кормів, які за походженням поділяють на такі групи: рослинні, корми тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).

Міцна кормова база передбачає виробництво різних видів кормів залежно від галузі тваринництва, враховуючи при цьому природно-економічні умови господарства. Загальну кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормових одиницях.

За одиницю кормів прийнята поживність <metricconverter productid=«1 кг» w:st=«on»>1 кгвівса середньої якості.

Співвідношення кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази г це забезпечення раціональної годівлі тварин збалансованими за всіма поживними речовинами кормами. При цьому в раціонах тварин має забезпечуватися оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

Повноцінність і збалансованість кормових раціонів — найважливіша умова підвищення ефективності годівлі та продуктивності тварин.

Відповідно до біологічних особливостей худоби кормові раціони значно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів. У раціонах годівлі найбільшу питому вагу займають концентровані корми.

У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25%. У раціонах годівлі ВРХ 19-20% кормів припадає на силос, 18% — на сіно, сінаж і солому, до 30% — на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми[3;61].

Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на <metricconverter productid=«1 га» w:st=«on»>1 гасільськогосподарських угідь, на <metricconverter productid=«1 га» w:st=«on»>1 гакормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).

Основною умовою прискореного розвитку виробництва м’яса ВРХ в країні є створення міцної кормової бази в кожному господарстві. Саме це безпосередньо визначає можливості збільшення поголів'я ВРХ і підвищення його продуктивності.

Створення міцної кормової бази в кожному господарстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка б повністю забезпечувала протягом року поголів'я ВРХ якісними і повноцінними кормами.    продолжение
--PAGE_BREAK--