Реферат: Анализ хозяйственной деятельности

Контрольніпитання:

1.

Аналізкількісних та якісних параметрів матеріальних обігових ресурсів ті їхформування.

2.

Аналіз виробництва продукції рослинництва заобсягом, асортиментом та якістю.

3.

Аналіз використання орних земель.

4.

Задача №13.

1. АНАЛІЗ КІЛЬКІСНИХ І ЯКІСНИХПАРАМЕТРІВ МАТЕРІАЛЬНИХ ОБОРОТНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ФОРМУВАННЯ.

Склад, структура і зміна матеріальнихресурсів характеризується натуральними (кількісними), якісними і вартіснимипоказниками. В умовах нестабільності вартісної оцінки матеріальних ресурсівперевага при аналізі надається натуральним (кількісним) і якісним показникам.За допомогою кількісних параметрів оцінюють наявність матеріальних оборотнихзасобів, їх склад, потребу і рівень забезпеченості ними підприємства (у розрізіконкретних видів), функціональну і фізичну придатність ресурсів до використання.

Кожному виду матеріальних ресурсіввластиві специфічні якісні параметри. Для окремих з них є державні стандарти —ГОСТи, ОСТи тощо. Такими ресурсами є паливо, мінеральні добрива, пестициди таін. Якісні параметри деяких ресурсів регулюються на рівні підприємства, тобтотих, що виробляються на підприємстві і використовуються длявнутрішньогосподарської потреби (наприклад, насіння, корми, органічні добриватощо).

Потребу в матеріальних ресурсах визначають виходячи з фактичнихїх витрат, що склались на підприємстві, або нормативів — науково обгрунтованихнорм витрат, скоригованих на умови підприємства, на одиницю продукції, роботи,галузі (посівна площа, земля в обробітку, поголів'я тварин тощо). Прирозрахунку потреби в оборотних ресурсах враховують, що є ресурси визначальні,без яких виробництво неможливе, доповнюючі, взаємозамінні тощо. Це вимагаєвраховувати співвідношення як між окремими видами матеріальних оборотнихресурсів, так і між ними і основними виробничими фондами, які деякою мірою єбазою для визначення потреби в матеріальних ресурсах. Якщо відома площапосіву, то, знаючи норму висіву, неважко визначити загальну потребу в насінні.Маючи поголів'я певного виду тварин, враховуючи їх продуктивність, є можливістьрозрахувати потребу в кормах та ін.

Порівнюючи фактичну (можливу, потенційну) наявність матеріальнихоборотних ресурсів з потребою в них, визначають рівень забезпеченості нимипідприємства, який розраховують як у цілому по підприємству, використовуючи дляцього вартісну чи енергетичну оцінку.

При аналізі величини відхилення ресурсів требавраховувати, що це відхилення є наслідком впливу кількісного і ціннісногофакторів, кількісну величину якого виявляють, застосувавши ланцюговупідстановку або прийом різниць. Для виявлення першопричин відхилень розрахунокздійснюють у розрізі окремих видів ресурсів (наприклад, корми: концентровані,грубі, соковиті, добрива: азотні, фосфорні, калійні тощо), причому враховуютьі джерела надходження ресурсів — чи це залишки з минулого періоду, чи надійшлив цьому році; вони власного виробництва, чи куплені. Таку оцінку найкращеробити з використанням матеріального балансу з урахуванням наявності ресурсівна початок періоду, їх надходження, витрачання і залишку на кінецьаналізованого періоду.

Проте завдання аналізу полягає не тільки в оцінцізабезпеченості виробництва окремими видами ресурсів, а і в оптимізації їхспіввідношення.

Виробничі запаси— цечастина предметів праці (оборотних засобів), які ще не вступили в процесвиробничого споживання, але без них неможливе здійснення виробництва. Виробничийзапас оборотних ресурсів повинен забезпечувати безперебійну роботупідприємства.

Загальний обсяг виробничих запасів залежить від характерувиробництва, обсягу виробленої продукції (робіт, послуг), умов одержанняматеріальних ресурсів, вартості (собівартості) матеріальних цінностей, економічногостану підприємства та ін.

Для аналізу формування виробничих запасів необхідноуяснити особливості виробничого процесу, який має свої відмінності в кожнійгалузі підприємства. Залежно від характеру одержання виробничих запасів їхподіляють на дві групи — власного виробництва і покупні. Усільськогосподарських підприємствах основна частка (50—70%) виробничих запасівприпадає на ресурси власного виробництва — корми, насіння, садивний матеріал,тварини на вирощуванні та відгодівлі, органічні добрива тощо.

При формуванні виробничих запасів за рахунок купівлі особливуувагу приділяють обгрунтуванню їх потреби і перш за все в найважливіших —електроенергії, паливі і мастильних матеріалах, запасних частинах, мінеральнихдобривах, будівельних матеріалах тощо. (В основу розрахунків кладутьпрогресивні нормативи, які передбачають використання передових матеріало- іенергозберігаючих технологій, виробництво високоякісної, економічно чистої,конкурентоспроможної продукції.

Для створення необхідних виробничих запасів матеріальнихресурсів велике значення має система їх придбання.

Постачання сільськогосподарських підприємств в основномуздійснюватиметься у двох напрямах—через укладення з державою угод на продаж їйокремих видів сільськогосподарської продукції, в яких передбачатиметьсяцентралізована поставка товарно-матеріальних цінностей, та ширший розвитокринкових структур, зокрема, товарно-сировинних бірж, різних посередницькихторгово-комерційних структур та ін. Якщо в першому випадку ціни на матеріальніресурси, як правило, будуть фіксовані, то в Другому — їх визначатиме баланс попитуі пропозиції. Завдання аналізу — допомогти визначитись з прийняттям певнихваріантів рішень, пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей зарізними напрямами.

Формуванню і підтримці оптимальних запасів товарно-матеріальнихцінностей на різних рівнях їх проходження, оперативному забезпеченню потребипідприємств у необхідних ресурсах сприятиме створення автоматизованої системиуправління (АСУ) матеріально-технічним постачанням.

Специфічною особливістю, яку слідвраховувати при аналізі формування оборотних ресурсів, є те, що потреба в нихрізко коливається протягом року. Це пов'язано із сезонністю сільськогосподарськоговиробництва, а отже, створює додаткові труднощі у нагромадженні їх запасів,зокрема, це пошук коштів на їх придбання і ведення виробничого процесу завідсутності надходження сільськогосподарської продукції.

2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ЗА ОБСЯГОМ, АСОРТИМЕНТОМ І ЯКІСТЮ.

Одержання передбачуваного обсягупродукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ таурожайності сільськогосподарських культур.

Оцінку дотримання планової площі роблятьна основі порівняння фактичної посівної площі з плановою. Оскільки зміна розмірупосівної площі зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізувивчають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із факторівзбільшення виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення їїефективності.

За результатами аналізу необхідно оцінитизміни посівних площ і якщо ці зміни небажані, намітити конкретні заходи щодозапобігання чи ліквідації їх.

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукціїрослинництва, є урожайність, її рівень формується під впливом багатьохфакторів, які можна об'єднати в дві групи: метеорологічні й агротехнічні.

Найточнішу оцінку впливу складових агротехнічного факторана формування врожаю дає експериментальний метод, суть якого полягає впорівнянні вирощування певної культури в двох варіантах, які різняться міжсобою лише тим фактором, вплив якого вивчають. При наявності масових виробничихданих для оцінки впливу на рівень урожайності окремих агротехнічних факторівзастосовують дисперсійний 5 кореляційно-регресійний аналіз.

Рівень виконання плану валового зборуоцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим,використовуючи натуральні й вартісні показники.

Розвиток тваринництва вимагає докорінного поліпшення кормовиробництва.З цією метою необхідна подальша інтенсифікація польового і лукопасовищногокормовиробництва. Особливу увагу підприємства повинні звернути на забезпеченнязбалансованості кормів по білку, виробництво якого з розрахунку на 1 к. од. повиннобути не менше 100 г. Необхідно розробити і реалізувати заходи по збалансуваннюкормів і за іншими компонентами, поліпшенню якості кормів та зменшенню їхвитрат.

Виходячи з цього, найголовнішим завданням аналізу виробництвакормів є виявлення можливостей зміцнення кормової бази б кожному окремому підприємстві. Аналізують виконання плану надходженнякормів за всіма каналами, оцінюють їх якість, вміст протеїну, вивчаютьпередовий досвід у кормовиробництві, розробляють конкретні заходи щодозбільшення виробництва кормів, підвищення якості, зниження їх собівартості.

Для оцінки виконання плану надходження кормів фактичнеїх виробництво порівнюють з планом у натуральному виразі, в кормових одиницяхі за вмістом перетравного протеїну.

Для поліпшення задоволення потреб уплодоовочевій продукції передбачено збільшення виробництва продукції іполіпшення її якості, різке скорочення втрат при збиранні, зберіганні й транспортуванні.Планується нарощення потужностей з переробки і зберігання продукції.

Особливості аналізу виробництваплодоовочевої продукції полягають не стільки в методиці, скільки в розрахункуаналізованих показників. Зокрема, при оцінці виробництва продукції теплиць іпарників за одиницю посівної площі береться не 1 га, а 1 м2.

Ефективність овочівництва захищеногогрунту значною мірою залежить від дотримання строків посіву (зумовлює строкиодержання продукції й ціни її реалізації), а також вибору правильних сівозмін ікультурооборотів у напрямі збільшення частки урожайніших культур. Урожайністьу захищеному грунті залежить від правильного добору сортів тепличних культур інеобхідних компонентів для підготовки грунту, своєчасної заміни грунту, кількостібіопалива чи способу обігріву, кількості добрив, ефективності боротьби зхворобами, шкідниками і бур'янами, дотримання температурного і освітлювальногорежимів, вологості повітря тощо. Ці фактори забезпечують збільшення виробництвапродукції, підвищення його ефективності, скорочують строки окупностікапітальних вкладень.

Виробництво продукції з багаторічнихнасаджень аналізують за окремими їх видами (зерняткові, кісточкові, ягідники,горіхоплідні, цитрусові, виноградники, хміль тощо). У процесі аналізувстановлюють причини зміни виробництва продукції з кожного виду насаджень,причому площу ци.х насаджень беруть лише в плодоносному віці. Кількісний впливосновних факторів виявляють за методикою, викладеною при аналізі валовогозбору зерна.

Щоб висновки з результатів аналізувиробництва продукції рослинництва були об'єктивними, необхідно встановити,наскільки їх зміна зумовлена зовнішніми (об'єктивними) факторами — зміноюприродних умов, недопоставкою мінеральних добрив та інших матеріальнихресурсів, низькою якістю закупленого насіння і технологічних робіт, яківиконують обслуговуючі підприємства АПК та ін., і наскільки — внутрішніми(суб'єктивними) факторами -низькою якістю і несвоєчасністю виконання робіт;недотриманням норм внесення добрив і висіву насіння та інших вимог агротехніки.

Для оцінки виконання плану виробництвапродукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати увиконання плану за асортиментом з плановимїї обсягом.

Дуже важливим показником, щохарактеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобтосукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливийцей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищенняконкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу — встановитинаскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача.Така оцінка робиться на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попитуна продукцію, порівняння фактичних параметрів якості продукції з нормативами(стандартами). Що залежно від призначення до однієї і тієї ж продукції можутьпред'являтись різні вимоги.

За показниками якості сорти певних культур можуть поділятисьна групи, класи та ін.

Якість насіння (посівного матеріалу) характеризуєтьсясортом, репродукцією, класом, який враховує схожість, чистоту, енергіюпроростання, абсолютну масу 1000 зерен.

Важливим показником, особливо для плодоовочевоїпродукції, є строки її надходження, що зумовлює необхідність їх аналізу.

Отже, оцінка виробництва продукції за обсягом,.асортиментом,якістю і строками дає змогу зробити аргументовані висновки про її потенційнуконкурентоспроможність і ефективність.

3. АНАЛІЗВИКОРИСТАННЯ ОРНИХ ЗЕМЕЛЬ.

Найінтенсивнішим видом земельних угідь єрілля, від правильного використання якої залежать результатисільськогосподарського виробництва і соціальний розвиток підприємства. Рівеньвикористання ріллі значною мірою визначає системаземлеробства, яка є комплексом взаємопов'язаних агротехнічних,меліоративних і організаційних заходів, зумовлених інтенсивністю використанняземлі, способами відновлення і підвищення родючості грунту.

Комплекс агротехнічних заходів включає обробіток грунту,внесення добрив, підготовку і якість насіння, догляд за посівами, збиранняурожаю та ін.

Нарощування виробництва продукції в Україні пов'язують ізмеліорацією земель, для підвищення ефективності яких, досягнення у встановленістроки проектної врожайності сільськогосподарських культур, скорочення строківокупності вкладень у меліорацію необхідно:

·

вдостатній кількості забезпечити підприємства, які працюють на меліорованих земляхмінеральними добривами і меліорантами (вапняк, гіпс та ін.);

·

сприятизабезпеченню підприємств матеріалами, машинами і механізмами як загального, такі спеціального призначення:

·

ширшевпроваджувати нові сорти і гібриди сільськогосподарських культур, які чутливореагують на меліорацію, відповідають вимогам інтенсивної технології, стійкіпроти хвороб і шкідників;

·

постійнополіпшувати структуру посівних площ, збільшуючи питому вагу посіву люцерни, щозабезпечує нарощування виробництва високобілкових кормів і є надійним засобомполіпшення меліорованих земель;

·

створитина підприємствах агрохімслужбу, яка б забезпечила розрахунок оптимальних нормвнесення добрив, хімічних засобів захисту рослин, води та ін.;

·

удосконалюватиспособи поливу, що забезпечило б зменшення їх капіталомісткості і витрат води;

·

ширшезастосовувати закриті меліоративні системи, оскільки при відкритих системах до15 % ріллі використовується не за прямим призначенням;

·

забезпечитикомплексний підхід до будівництва і експлуатації меліоративних систем,поліпшувати відносини водогосподарських організацій із сільськогосподарськимипідприємствами;

·

постійнознижувати вартість і поліпшувати якість робіт з меліорації земель на основіширшого застосування механізації, індустріальних методів будівництва та ін.;

·

проводитимеліорацію в комплексі з культуртехнічними роботами, що забезпечить своєчасневведення в експлуатацію меліорованих земель;

·

систематичнополіпшувати кваліфікацію працівників, які займаються меліорацією,забезпечувати належне їх стимулювання з;.; результатами праці;

·

поліпшуватиуправління водогосподарством на основі автоматизованих систем управління ізшироким застосуванням мікропроцесорної техніки і мікроЕОМ.

Із організаційних заходів ефективним є застосування контурно-меліоративної системиземлеробства. Вона передбачає протиерозіп ну організацію території господарстваі комплекс агрономічних, лісомеліоративних та гідротехнічних заходів.

Внутрішньогосподарськеземлевпорядкування передбачає розташування меж полів за напрямком горизонталеймісцевості. Це дозволяє проводити контурний обробіток грунту, раціональнішепрокладати дороги, підвищувати ефективністьусіх протиерозійних заходів.

З комплексу агрономічнихпротиерозійних заходів найважливішимє впровадження ґрунтозахисних сівозмін, які передбачають насиченнябобово-злаковими сумішками, контурно-смугове розташування посівів причергуванні смуг багаторічних трав зі смугами озимих або ярих колосових, підбіррізних способів обробітку ґрунту.

Із лісомеліоративнихі гідротехнічних заходів заслуговують на увагу залуження ізаліснення ярів та крутих схилів, засипка ярів і рекультивація змитих ділянокземлі, будівництво валів-терас на схилах полів, ставків і водойм та ін.

На відміну від показника загальної площі посівівструктура їх є рухомішим фактором. Як правило, вона не залишається постійною,а змінюється і вдосконалюється відповідно до попиту і пропозиції на певнупродукцію, виробничого напряму підприємства, врожайності різних культур, атакож залежно від кліматичних умов.

Аналіз структури посівних площ передбачає визначення: питомоїваги посівів зернових культур та її відповідності державним замовленням, іншимконтрактам та потребам підприємства в зернопродукції; питомої ваги технічних, ав спеціалізованих підприємствах також картоплі, овочевих, плодових та іншихкультур; питомої ваги кормових культур; економічної ефективності різнихсільськогосподарських культур; економічної ефективності сівозмін і структурипосівних площ.

Раціональне використання ріллі передбачає добір найефективнішихкультур, які забезпечують найбільший вихід продукції при високій окупностівитрат на їх виробництво. Для цього оцінюють економічну ефективністьсільськогосподарських культур, використовуючитакі показники: для товарних культур — урожайність, вартість продукції зодиниці площі, продуктивність праці на їх вирощуванні, собівартість продукції,прибуток з 1 га посіву, рівень рентабельності; для кормових культур — вихідкормових одиниць, перетравного протеїну або кормопротеїнових одиниць на 1 га посіву,їх собівартість і затрати праці на виробництво відповідної одиниці корму таін.

Дуже важливо мати відомості про ефективність попередниківта вдосконалення технології виробництва, бо залежно від дії цих факторівпоказники ефективності можуть бути різними, а висновок — не доситьобгрунтованим. Аналізувати ефективність культур слід з урахуванням даних пронайрозповсюдженіші попередники і сучасну прогресивну технологію.

Для визначення економічної ефективності товарнихсільськогосподарських культурможнатакож зіставити питому вагу посівних площ під цими культурами з питомою вагоюїх валової продукції (основної, супутньої і побічної) в закупівельних або цінахпродажу, з питомою вагою витрат на вирощування і можливого прибутку,обчисленого як різниця між вартістю реалізованої продукції і витратами на їївиробництво. Ці показники доповнюють розрахунком можливого фінансовогорезультату (прибуток чи збиток) на 1 га посіву певної культури і рівнярентабельності вирощування окремих культур.

Аналізуючи економічну ефективність товарнихсільськогосподарських культур, треба врахувати, що вона з року в рік змінюєтьсявнаслідок зміни врожайності культур, цін і витрат на 1 га посіву.

Для визначення економічної ефективності використанняземлі під кормовими культурами, обчислюютьструктуру виходу кормових одиниць, перетравного протеїну або кормопротеїновиходиниць.

Детальний аналіз економічної ефективності вирощуванняокремих культур дає можливість поліпшувати структуру посівних площ. Економічнуефективність зміни структури посівних площ можна виявити на основі порівняннявиходу продукції, обчисленої з фактичної площі за фактичної і планової(базисної) структури посівів. В обох випадках для розрахунку виходу продукціїберуть урожайність планового (базисного) періоду.

Аналіз структури посівів пов'язаний з аналізомсівозмін, який включаєвивчення: наявності сівозмін, їх типів і ступеня освоєності; дотриманнявстановленого порядку чергування культур у полях сівозмін; найтиповішихвідхилень від встановленого порядку чергування культур та їх причин;економічних наслідків несвоєчасного освоєння сівозмін або порушеннявстановленого чергування культур.

Аналіз земельних ресурсів закінчують оцінкою ефективностіїх використання. Ефективність (результативність)— складний синтетичний показник, величина якого акумулюєвикористання природної родючості ґрунту, структури земельних угідь і структурипосівних площ, освоєння сівозмін, віддачу живої і уречевленої праці,досягнення селекції тощо. Складність показника «ефективність» вимагаєрізнобічної оцінки, яка стосовно земельних ресурсів може бути: технологічна(фізична), економічна, соціальна і екологічна.

Технологічну ефективністьвимірюють натуральними показниками, а саме урожайністю,виходом окремих видів продукції як рослинництва, так і тваринництва. Дотехнологічної ефективності відносять також показники виробництва продукції внатуральному вигляді на одиницю добрив (в діючій речовині), одиницю масинасіння, в умовах енергетичної кризи — на одиницю палива тощо.

Економічна ефективністьпов'язана з вартісною оцінкою виходу продукції, якузіставляють з площею земельних ресурсів та витраченими ресурсами на їївиробництво — матеріальними витратами, загальними затратами живої і уречевленоїпраці. Крім того, виробництво валової продукції доповнюють показниками виручкивід реалізації продукції, валовим і чистим доходом, прибутком як загальним,так і за вирахуванням плати і податку за землю, воду тощо, що доповнює нашууяву про економічну ефективність використання землі.

Оскільки земля — першооснова життялюдини, а для сільськогосподарських працівників і основний засіб виробництва,то її використання повинно супроводжуватись підвищенням соціальноїефективності. Останнюоцінюють такими показниками, як рівень і тенденції зміни оплати праці, рівеньсоціального комфорту житла, культурно-побутових приміщень і населених пунктів,динаміка виробництва екологічно чистої продукції тощо.

Для оцінки екологічної ефективності землеробства вивчають динаміку вмістушкідливих речовин у ґрунті і виробленій продукції, інтенсивність ерозійнихпроцесів, темпи відновлення природної родючості ґрунту та ін.

Всі заходи, спрямовані на підвищення,технологічної, економічної, соціальної і екологічної ефективності, є ірезервами поліпшення використання земельних ресурсів.

4.

Задача №13.

Відомі наступні показники:

План

Факт

Кількість працівників, чол.

360

320

Середньорічна з/пл 1 працівника, грн.

960

1104

Фонд з/пл, т. грн.