Реферат: Джайнизм
2. Джайнізм: специфіка віровчення та культ.
У VI ст.до н.е. брахманізм уже перестав задовольняти релігійні потреби населення Індії.Передусім це стосувалося надто ускладненого його культу, неспроможностівитлумачити багато актуальних для того часу питань, пов`язаних з буттям світу ілюдини. У зв`язку з цим посилилися релігійні пошуки, наслідком яких сталовиникнення на значній території Індії буддизму. Але у східній частині ПівнічноїІндії процес асиміляції місцевого населення з арійскими прибульцями мав своїособливості: елеменети місцевої культури явно переважали, що зумовило особливутенденцію релігійного розвитку, яка виявилася в утворенні нової релігії – джайнізму.
Джайнізм майже не існує за межами Індії, і навіть у самій Індіїнараховується не дуже багато послідовників (біля півтора мільйони чоловік). Алезовнішній вплив ідеї джайнізму непропорційно великий.
Засновником джайнізму вважається Махавира — «великийгерой», на прізвисько Джина — «переможець». Одні вважають джайнізм сектою індуїзму, інші — окремою релігією. Дехто з учених твердить, що Будда іМахавіра – одна особа, а буддизм і джайнізм – різні гілки одного вчення. Алеточно відомо, що обидва віровчення спочатку були внутрішніми реформаторськимитечіями індуїзму.
Махавіра походив з касти правителів (кшатриїв) і вів розкішне,повне надмірностей життя до 30 років, коли він раптово прийшов до думки просамовдосконалення. Провівши 12 років в умертвінні плоті і медитації, без одягута їжі, Махавіра при житті досяг стану нірвани. У 42-річному віці отримаввизнання як переможець пристрастей (джайн), як вільний від світу (ніргрантх).Останні 30 років життя він провів у виді якоїсь всевідаючої істоти (кевали),навчаючи своїх послідовників, яких стали називати джайнами та ніргрантхами.
До кінця життя Махавіра заснував кілька великих монашеских громад,одна з яких зберегла його навчання і продовжувала існувати після смерті. Згодомджайнізм розділився на три секти:
ü перша секта — Дигамбарів (небесних одягів)відмовилася від носіння одягу взагалі;
ü друга секта — Шветамбарів (білих одягів)дозволяла своїм послідовникам носити одяг, але тільки чисто-білий;
ü третя секта — Станакаваси, згодом перетвориласяв реформаторську течію, яка боролась проти поклоніння ідолам серед джайнів.
У кожній з цих трьох галузей джайнізму свій власний звіт священнихкниг. Загальна назва священних книг джайнів – Агами (наставління). Священнікниги містять повчання Махавіри доповнені його послідовниками. Число книжокколивається від 33 до 84, в залежності від секти.
Джайни вірять, що їхня релігія древніша за самий індуїзм, тому щоМахавіра був 24-им і останнім тиртханкаром (святим, що пізнав чесноту). Джайнивважають, що до Махавіри було ще 23 таких «святих», і початок їхньоїрелігії було покладено в далекій стародавності найпершим з них, по іменіРишабха. У нього було одинадцять безпосередніх учнів – ганадхарів, яких джайнивважають святими. Общину джайнів створив нібито 23-й тиртханкар Паршва, якийпроповідував чотири істини:
ü не вбивай нічого живого;
ü не кради і не визнавай мирських справ;
ü будь правдивим;
ü будь аскетом.
Махавіра долучив сюди ще цнотливість монахів. Таким чином, Махавірабув, на їх думку, організатором, систематизатором та реформатором, але незасновником релігії.
Община джайнів об`єднувала монахів і мирян. Монастирів у джайнів небуло. Монахи жили біля міст у лісах, печерах, щоб миряни бачили їхнє аскетичнежиття. Миряни мусили дотримуватися подружньої вірності, обмежувати своїпотреби, один день на місяць жити як монахи, і протягом усьго часу годуватимонахів. Ще за життя Махавіри джайнізм набув великого поширення.
Ціль усіх джайнів у тім, щоб стати джинами (переможцями), подібноМахавірі — тільки так, вважають вони, можна позбутися від безкінцевого циклуперевтілень. Джайнізм можна назвати атеїстичною релігією тому, що це навчаннязаперечує існування Верховної Істоти або Творця; крім того, джайни взагалі невірять в існування надприродних сил. Індуських богів вони визнають як істот ненабагато більш могутніх, ніж людина.
Заперечуючи все надприродне, джайни виробили гуманістичний поглядна порятунок. Людина повинна покладатися тільки на свої сили та здібності.Нерозумно сподіватися на допомогу ззовні. Нескінченних страждань життя,безкінцевих перевтілень можна уникнути лише за допомогою самодисципліни йаскетичного способу життя. Відповідно до навчання джайнів, всесвіт ніким нестворений й існує вічно. Всесвіт складається з двох незалежних і вічнихпочатків — живого (джива) і неживого (аджива). Живе є душа, анеживе є речовина, матерія. Джайни вірять, що навіть комахи, рослини, вогонь,вода, земля і вітер мають живі душі.
Не пояснюючи, як це відбувається і чому, джайни стверджують, щокожна джива (жива душа) постійно зв'язана з адживой (неживоюречовиною) через карму, безтілесну, невідчутну матерію, що підтримує зв'язокживого з неживим. Порятунок — кайвалья — це процес відділення душі відречовини, звільнення живого від неживого; досягається таке відділення тількипорятунком душі від вже існуючої карми і недопущенням проникнення нової.Монашеска організація джайнів призначена саме для того, щоб запобігтипроникненню нової карми за допомогою спеціальних обрядів і особливих умовжиття.
Суть джайнізму – це три основи, «три дорогоціннихкамені»: правильне знання, правильна віра і правильне поводження. Правильнезнання - розуміння філософії джайнів. Правильна віра — довіра доусьому, що написано у священних книгах джайнів. Правильне поводження міститьу собі кілька принципів, найважливіші з яких — неспричинення зла інепротивлення до зла (ахімса) і аскетичний спосіб життя (тапас).
Джайни довели принцип неспричинення зла до такого абсурду, що вінстав найбільш відомою характеристикою їхньої релігії. Монахи-джайни підмітаютьперед собою дорогу, щоб не убити випадково якої-небудь комахи. Вони проціджуютьусю воду, що п'ють, і уважно досліджують усю їжу перед тим, як її з'їсти.Джайни строго дотримуються вегетаріанства, але і при цьому висловлюютьспівчуття, тому що фрукти, овочі і горіхи, на їхню думку, теж мають живу душу.Тому щодня вони каються в зроблених гріхах і намагаються грішити якнайменше,поїдаючи тільки нездатних почувати «живих істот». Тому що майжебудь-яка робота зв'язана з ненавмисним убивством чогось живого, джайни, щосерйозно відносяться до своїх переконань, вибирають професії, що відповідаютьїх вимогам (наприклад, банківського службовця або страхового агента).
Хоча самогубство суперечить джайністському принципові неспричиненнязла, вищим актом аскетизму в джайнів вважається вмерти голодною смертю, неприймаючи їжі. Вони думають, що в такий спосіб здобувають звільнення абосвятість.
Є й інші принципи правильного поводження: цнотливість, правдивість,байдужність до подій і цінностей матеріального світу; джайни не крадуть і неберуть на себе зобов'язань.
Якщо релігію джайнів оцінювати з біблійнихпозицій, то можна виділити декілька аспектів:
Ø джайнізм — релігія егоцентрична, зосереджена скорішена людині, ніж до Бога. Джайни повністю заперечують усе надприродне,розглядаючи всесвіт, як щось вічне, ніким не створене, існуюче саме по собі іскладене з двох протилежних початків — речовини і душі, мертвого і живого. Урелігії джайнів немає місця для Особистісного Бога.
Ø джайни не призивають до жалю і милосердя, їх цікавитьтільки дотримання визначених правил. Порятунок досягається навіть не моральнимиякостями, а безпомилковим дотриманням ритуалів. Тому монашеська система джайнів- одна з найсуворіших організацій світу, що вимагає беззаперечногопідпорядкування від своїх членів.
Ø джайнізм — це скоріше механічне виконання обрядів,ритуалізм, ніж духовний взаємозв'язок; це не звільнення, а підпорядкуванняволі. Кожен джайн надзвичайно турбується про самого себе, до всіх інших йомунемає справи.
Ø у релігії джайнів чітко виявляються песимізм,безнадійність і відсутність позитивного стимулу.
Ø серед джайнів немає місця слабкому, каліці, дитині.Тільки сильні знаходять порятунок.
Ø усі зусилля джайнів закінчилися соціальним і духовнимкрахом. Джайнізм виявився нездатний знищити кастову систему, очистити храми відідолів і перемогти багатобожжя, що джайни, в принципі, відкидають. У дійсностіджайни поклоняються і моляться 24-м тиртханкарам, і храми їхні повні ідолів.
Більшість джайнів живуть в Індії, і якщо комусь з нас доведетьсязустрітися з ними, необхідно знати деяку культурну специфіку. Вони заснували«Всесвітню місію джайнів», організацію, задачею якої є поширенняджайнізму в інших країнах, головним чином, за допомогою літератури. Англійськоюмовою існує багато джайнистской літератури; у ній особливо підкреслюєтьсяпринцип «правильного поводження ».
Для західної культури характерний практичний склад розуму; тому недивно, що ідеї джайнів — у тім, що відноситься до повсякденного життя — придбали деяку популярність у країнах Заходу. Якщо Вам доведеться зустрітилюдину, що відчула сильний вплив джайнізму, пом`ятайтенаступне:
1. Концепція неспричиненнязла (ахімса) нездійсненна на практиці — людина, хоче вона того чи ні, убиваємільйони живих організмів, і уникнути цього неможливо. Джайни проціджують воду,щоб не проковтнути разом з нею дрібних комах, але з кожним ковтком води мипоглинаємо мільйони мікроорганізмів. Таким чином, зупинити проникнення новоїкарми просто поза людськими силами. З іншого боку, швидко умерти від спраги іголоду ще не означає, на думку джайнів, знайти звільнення. Деякі джайни бачатьце протиріччя і намагаються обійти його за допомогою щоденних покаянь. Але комуй у чому вони каються?
2. Навчання джайнів не містить ясної й осмисленої системи авторитетів.Три секти джайнів не згодні між собою з приводу того, які зі священних книгварто вважати канонічними. Жодна з цих книг не була записана в остаточному видівпритул по 500 р. до н.е, коли після смерті Махавіри пройшло вже біля тисячіроків.
3. Цікаво, що тепер джайни заявляють: ахімса, принцип неспричиненнязла, є ні що інше, як навчання про всеосяжну любов. Це твердження не можназнайти в їхніх священних книгах; з іншого боку, у сучасній джайністскійлітературі можна чітко простежити вплив християнских ідей. Насправді, усірозпорядження джайнізму носять заборонений характер, і ця релігія може залучититільки людей аскетичного складу.
4. Проблема гріха важлива в релігії джайнів, хоча вони відносяться донеї і визначають її інакше, ніж християни. Але саме тут знаходиться точкадотику християнства з джайнізмом і на цьому ґрунті можна вступити в контакт.Питання в тім, чи здатний грішник сам очиститися від своїх гріхів, ведучиаскетичний спосіб життя і не заподіюючи зла?
Проте джайністске вчення і сьогодні має немало прихильників (кілька мільйонів прихильників, в основному приналежних доторговельних і ремісничих кіл, тому що ахінса унеможливлює для джайназемлеробство), і впливає в сучасній Індії на культурне, релігійне і політичнежиття країни.