Реферат: Іудаїзм як найдавніша релігія світу
Іудаїзм– одна з найдавнішихмонотеїстичнихрелігій світу, яка з невеликимизмінами функціонуєі до тепер і єнаціональноюрелігією євреїв.Ця релігіявідігралаособливу рольу розвиткубагатьох релігійнихтечій і напрямків, стала першоосновоюдвох світовихрелігій –християнствата ісламу. Іудаїзмуналежить винятковароль в історіїєврейськогонароду, колив умовах втратиним державностій територіїрелігія сталазасобом збереженнянаціональноїідентичності[4; 125].
У вузькомутлумаченніпід іудаїзмомрозуміласярелігія, якавиникла на межіІІ-І тис. до н.е.серед єврейськихплемен. У ширшомурозумінні –це комплексправових, морально-етичних, філософськихі релігійнихуявлень, якіпротягом майжетрьох тисячолітьвизначалиустрій і спосібжиття євреїв.
Ще наранній стадіїсвого становленняіудаїзм вийшовза межі духовноїсфери і активновтрутився усуспільно-політичнупрактику. Структураіудаїзму стаєрозгалуженоюі включає щонайменшесім основнихелементів: 1)вчення проБога, сутністьвсесвіту талюдини; 2) шануванняСвятого письма– Тори; 3) зведеннярелігійнихзаконів, якіохоплюють такожгалузь світськогоправа; 4) порядоквиконаннярелігійногоритуалу; 5) системурелігійнихінститутів;6) комплексморально-етичнихвідносин; 7)концепціюбогообраностінароду Ізраїлюі його месіанськогопризначення[6; 28].
Індуїзмсформувавсяна основі стародавніхєврейськихвірувань ікультів і, якмонотеїстичнарелігія, бувпроголошенийдекретом царяЙосія у 621 р. дон. е. згідно цієїреформи єдиним, всемогутнімБогом стаєверховний Богюдеїв. Яхве надавньоєврейськіймові означає«Господь» або«сущий, той щоіснує». ТомуЯхве – це нестільки ім’яБога, як титул, бо у юдеїв називатиБога по іменівважалосявеликим гріхом(боже ім’янепізнане).
Єврейськіплемена належалидо західноїсемітськоїгрупи скотарів-кочовиків, які у ХІІІ ст.до н. е. переселилисьіз північномесопотамськихстепів у Палестину.З історії відомо, про завоюванняєвреїв Єгиптянамиі про визволенняїх із «Єгипетськогополону». Цюподію пов’язуютьіз біблійнимпророком Мойсеєм, під проводомякого євреїповернулисьдо Палестиниу Ханаан (обітовануземлю). Вониперейшли доземлеробстваі стали посередникамив торгівлі міжрізними народами.В кінці ХІ ст.до н. е. засновуєтьсяІзраїльськецарство, провіднуроль в якомувідігравалоплем’я Юди(юдеїв), що поклонялисябогу Яхве [4; 125].
Основивіровченняіудаїзму викладеніу Танаху (Старийзаповіт) таЄрусалимськомуі ВавилонськомуТалмудах. Віровченняце сформувалосьв античнійіудеї, де булоскладено йогоСвященне Писання.Визначну рольу цьому процесівідігралифарисеї, якіпродовжилирозвиток віровченняпісля руйнаціїХраму. РаббіІоханан Бен-Заннай, який зумівврятуватисяз обложеногоримськимивійськамиЄрусалиму, після йогопадіння заснуваву м. Явне школу, яка стала духовнимцентром прихильниківіудаїзму. Саметам був складенийперший збірниккоментарівдо Танаха, названийМішною.
Мішнастала головнимпредметомвивчення, удосконаленнята подальшихкоментаріві в палестинськихі в вавилонськихшколах. Інтелектуальнадіяльністьбагатьох поколіньвчених обумовлювалапояву Гемари(завершення).Разом з МішноюГемара утворилаТалмуд, що міститьбагатий матеріал, що охоплюєбуквально всісфери іудейськоїрелігії таетики. Це моральніміркування, афоризми життєвоїмудрості, метафізичніідеї, історичніі легендарніоповіді з біблійноїісторії, мріїпро майбутнєєвреїв, а такожбагато зауважень, що часто єрезультатамирідкісноїспостережливостів геометрії, медицині, філософії, астрономії[1; 361].
Основоюіудаїстськоговіровченняявляєтьсяпослідовниймонотеїзм, якийне допускаєкомпромісів.Це вираженов іудейськомусимволі віри«Шема», якийрозпочинаєбогослужіння:«Слухай, Ізраїлю, Господь нашБог, Господьодин!» Божаволя відкриваєтьсялюдині черезслово Бога, виражене взаконі – Торіі словах пророків.
В біблійнийперіод центроміудаїзму бувЄрусалимськийХрам, де за приписамиТори здійснювалосящоденне жертвопринесення.В період вавилонськогополону, колиперший Храмбув зруйнований, місце жертвопринесеньбуло зайнятемолитвою, длязвершення якоїєвреї стализбиратисядовкола окремихучителів –знавців Тори(раббі). Так виниклиіудейськімолитвенніоб’єднання– синагоги. Длязвершенняпублічногобогослужіннянеобхіднаприсутністьне менше 10 євреївчоловічоїстаті, які досяглирелігійногоповноліття(13- річного віку).Згідно з традицієюмісця для жінокв ортодоксальнихсинагогахвідділялисяперегородкою, оскільки, віудаїзмі жінкавважаєтьсярелігійнонеповноцінного.В той же час вреформованихсинагогахчоловіки іжінки молятьсяразом. Іудаїстськебогослужінняскладаєтьсяз загальнихі індивідуальнихмолитов, читанняТори, і виконаннірелігійнихпісне співів.Святковимбогослужіннямвідповідаютьособливий чині порядок релігійнихдій. В числосинагогальногобогослужбовогоперсоналу крімхазана (кантора), входять: маггид(проповідник), читець Тори, шойхет (різник, який здійснюєритуальнийзабій тварин); сойфер – переписувачТори, шамаш — адміністратор.В іудаїзмівідсутнійжорсткий ієрархічнийінститут Церкви.
В іудаїзміприйняті 3обов’язковіщоденні богослужіння, які здійснюютьсяяк публічно– в синагогах, так і індивідуально– вдома. Це шахарит(ранкове), минже(денне); маарив(вечірнє). В суботуі свята читаєтьсятакож особливамолитва мусаф– в пам'ять прохрамове жертвопринесення.Зважаючи нате, що за іудаїстськимвіровченням, Бог не має образноїформи, іконографіяне прийнята[2; 24-25].
Важливуроль в освяченніщоденногоіснуваннявідіграють«усталені дні»- свята і пости, що утворюютьхарактернурису єврейськогожиття. Першемісце середних займаєШабат, щотижневийсвятковий деньвідпочинку.У цей день віруючийєврей не працює, не займаєтьсяніякими справами, не користуєтьсятранспортомі не бере в рукиніяких знарядьта інструментів, якщо тількине виникаєнебезпеки дляжиття, що автоматичнознімає всісуботні заборони.
Головнесвято іудаїзму– Песах. Вінвипадає на 15-йдень місяцяНисан (березень- квітень) і триває7 днів. У дні Песахзабороняєтьсяїсти продукти, виготовленіз квашеноготіста. Все квашенетісто виносилиз дому. Третєщорічне свято– Суккот (Кущі).Свято починаєтьсяв п’ятнадцятийдень Тишрей(вересень –жовтень) і триваєтиждень. Вонозбігаєтьсяіз завершеннямзбору урожаювинограду івиражає подякуБогові за рясній щедрі дарунки.
Крімосновних свят, визначенихТорою, існуєряд святковихднів і постів, менш важливихза своїм значенням.Вони встановленів пам'ять прорадісні абосумні подіїз історії єврейськогонароду. Найрадіснішез них – святоПурі, пов’язанез пам’яттю проврятуванняєвреїв відповного знищення.Свято післябіблійногопоходження– Ханура (Освячення), що триває вісімднів. Це пам'ятьпро перемогу, здобуту надсирійцями щев 165 р. до н. е. і пронаступне очищенняі освяченняхраму. На Ханукузапалюють наспеціальномувосьмисвічникупершого дняодну свічку, другого другуі так далі, докив останній деньне загоряютьсяусі вісім свічок[1; 360].
Ритуальнасистема, якавизначає поведінкурелігійногоіудея в побутімає не менше(якщо не більше)значення, ніжмолитви ібогослужіння.Один з найранішихі найбільшсакралізованихритуалів іудеїв– обрізання, ритуальнаоперація повідсіченнюкрайньої плотіу хлопчиківна 8-й день післянародження.Він символізуєсоюз Бога іІзраїля, являючисобою знакналежностідо «народуБожого». Бар-міцва(у перекладі– син заповіді)– це обрядрелігійногоповноліттяхлопчиків.Досягнувши13-літнього вікукожен єврейськийхлопчик можевиконуватирелігійніобов’язки інести відповідальністьза релігійнігріхи. В ХІХст. виник звичайсвяткуватирелігійнеповноліттядівчаток подосягненні12- річного віку, названий Бат-міцна ( доньказаповіді).
Важливезначення маєсистема ритуальниххарчових заборон(кашрут). Повністюзабороненовживання в їжум’яса свині, непарнокопитнихтварин (коня, віслюка), безкопитних тварин(кролика), хижихптахів. Існуєзаборона наодночасневживання м’ясноїі молочної їжі, навіть їх змішуванняв одному посуді.
З іншихобрядів слідназвати мікву– ритуальнеомивання вспеціальномубасейні з проточноюводою, чи в відкритійводоймі. Міквуповинна звершитижінка по спливусеми очищувальнихднів з моментузакінченняменструації, після чогоподружжю дозволялисястатеві стосунки.Ортодоксальнієвреї здійснюютьмікву передвсіма релігійнимисвятами, а найбільшблагочестиві– щоденно передранковою молитвою.
Цілкомбажаним длявіруючогоіудаїста являєтьсятрадиційнийодяг: талес –чотирикутнепокривалобілого кольоруз особливиммалюнком ікитицями накінцях, круглашапочка (кипа), а також молитвеннийпояс неправильноїформи, якийодягають підталес, щоб помітнимбув лише край[2; 26-27].
Яка ж сутьфілософськихта моральнихпринципівіудаїзму? Пошукивідповіді наце питаннявелися ще вдавні часи.Талмуд розповідаєнам історіючоловіка, якийзбирався прийнятиіудаїзм. Вінприйшов до рабіГілеля і попросивпояснити йомувсю Тору, покивін буде стоятина одній нозі.Гілель відповівнаступне: «Нероби своємусусідові те, що не хочеш, щоб робилитобі. Ось і всяТора. Решта –це коментарі.Іди і вчись»(Шабат, 31а).
В Талмудібуло зробленонемало спробвиділити сутьіудаїзму. Водному місцісказано, що Богдав Мойсею 613заповідей, алепізніші мудреціскоротили їхдо основнихпринципів, якіможна сформулюватинаступнимчином:
1) Бог існує.
2) Бог один.
3) Бог неіснує в тілеснійоболонці.
4) Бог вічний.
5) Іудеїповинні поклонятисятільки Йомуодному.
6) Спілкуванняз Богом відбуваєтьсячерез пророків.
7) Мойсей– найвеличнішийіз пророків.
8) Торамає божественнепоходження.
9) Тораніколи не втратитьсвого значення.
10) Бог знаєпро всі вчинкилюдей.
11) Бог караєзло і винагороджуєдобро.
12) Бог пошлеСвого Месію.
13) Богвоскреситьмертвих.
Лідернімецькогоєврейства ЛеоБаєк у своїйпраці «Сутьіудаїзму» пише:«Поняття суті, тобто основного, головного, характеризуєтьсятим, що надбаноі збережено.Іудаїзм володієтакою стійкістю, такою сутністю, не дивлячисьна багато численнірізновиди істадії, якіпереходятьодна в одну.Саме завдякицій сутностівсі вони маютьдещо спільне,єдність думкиі почуттів тавнутрішнійзв'язок».
На початкуХІХ ст. учений-талмудистЕхад Га- Ам зробивприпущення, що сутністьіудаїзму полягаєв возвеличенніідеальногонад всім матеріальнимі фізичнимиформами іконцепціями.
Різницяміж світськимта релігійниміудаїзмом можетут виявитисяцілком доцільною.Світськийіудаїзм характеризуєфілософіюєвреїв, якіприймаютьвизначенііудейськіцінності і, навіть, інодів релігійнихвідправах, алене надають їмрелігійногозначення. Вониможуть називатисебе іудеямиі в той же часспростовуватибудь-яку релігійнуфілософію.
Тора невчить, як бутиіудеєм, а вчитьсамому іудаїзмуі розглядаєіудаїзм яксвітову релігію.Іудаїзм зосередженийна вірі – вірінароду Ізраїлюв Бога. І цейБог, євреї вірятьв це, не є відсутнімчи байдужимБогом, але Бог, який повідомляєпро свою волюлюдству. Цюволю має наметі розкритиТора – керівництво, яке Бог давлюдям, щоб вонижили за ним.Віра євреївв любові і владіБога, який доноситьсвою мету довсього людства.З цією метою, вірять євреї, народ Ізраїліввідіграє особливуроль. Тора данаїм на благовсього світу.Він, єврейськийнарод, — знаряддядля повідомленнялюдям божоїволі. Іудаїзмтаким чином– світова релігіяне тільки загеографічнимположенням, а й за своїмифілософськимигоризонтами.Це релігія длявсього світу, не тому що метаіудаїзму абсолютноне така, алевиходячи зпереконаннящо світ належитьБогу і людимають вестисебе відповіднодо його волі.
Відправноюточкою будь-якогодослідженняцієї віри служитьБіблія. Тут мизнаходимозаписи проключові поняття, звичаї, порядкиі правила. Якінайбільш суттєвів вірі. Ми неможемо, розумітипід іудаїзмомбіблійну віру, вірудавнього Ізраїлю.Термін «ієгуди»(іудеї), якийвживають відносновсього народуІзраїлю, з’явивсяв самому кінцібіблійноїісторії. Протебільшістьєвреїв вважаєсуміжністьбіблійної віриі іудаїзмуцілком достатньою, для того, щоброзглядатиїх як одну віру.Саме в Бібліїнашу увагузразу ж привертаєсутність іудаїзмуяк віри, як тієїдіяльності, яку здійснюютьлюди. Ми бачимов ній саме турелігію, прояку збираємосяговорити. ЯкБаєк заявляєв своїй книзі«Сутністьіудаїзму»: «Ось принципіудаїзму: вйого найглибшомузначенні: черездію ми проповідуємопевну релігію.Наше життярозповістьпро велич нашоївіри» [5; 25-26] .
У всякійдовговічнійрелігії затисячі роківїї розвиткубули і сміливімислителі інатхненніпоети, і талановитімузиканти, творці щирихі глибоко моральнихпіснеспівів.Іудаїзм неявляється тутвинятком. Найбільшпомітні спалахийого творчихсил – кабалаі хасидизм.Хасидськілегенди – однаіз цінностейсвітової культури.
Кабалабула свого родумістичноюфілософією, спробою розумновідповістина вічні питання: яким чиномможливий тліннийсвіт, якщо Бог– вічний; недосконалістьі зло, якщо Богдосконалийі благий? Відповідьзаключаєтьсяв тому, що Бог– серцевинабуття. Цю серцевинуоточує рядсфер, подібнихшарам цибулини.Буденне незнанняживе середлушпиння; мудрийвглядаєтьсяв глибину, відкриваєшари, все більшдосконалі, озоряє іскрибожого вогнюі нарешті прозріваєчисте благо.Ця ідея сходитьв неоплатонізмі, ухристиянськомубогослов’ї,її розвинувАвгустин. Кабалавнесла в генезисрозробку системисфер, вкладениходна в одну.
Хасидизмприйняв цюфілософію читеософію, алеперетворивінтелектуальнепізнання глибиниі інтелектуальнуоснову любовідо Бога в просте, безпосереднє, сердечне почуття.Почав цей рухраббі Ізраельбен Еліезер, прозваний БаалШем Тов (владикаімен, чудотворець).Він жив на початкуХVІІІ ст. ще незгладиласятоді пам'ятьпро хвилю погромів, які забралидесятки тисячжиттів євреїв.Баалшем переломивнастрій єврейськихобщин, відкривджерело веселощівдуші. Хасидизмпородив тисячілегенд пропрактичнихмудреців, безвсілякої філософії, що походитьна істину[3; 107-108].
Вхасидизміпереважалиемоції і почуття.Навіть теоретичнідоктрини, наякі він спирався, містили в собідуже малофілософського.Усе сприймалосяна віру, безсумнівів, некажучи вже прокритичну перевіркуі аналіз. Головнимбуло вченняпро існуваннябожественнихіскор у всьому, в позитивномуі в негативному[1; 363].
Усізвичаї і ритуалив іудаїзмі євираженнямнайглибшихпереконань, які складаютьядро іудаїзму.Головними зних вважаютьсяпереконанняв важливостімати дітей, всвятенностілюдськогожиття, в підляганнілюдських думокпомилкам, і втой же час можливостіжити за божимизаконами івелінням врівноправ’ївсіх людей якв реальності, так і в загробномужитті [5; 110].
Національнийхарактер іудаїзму, який посилювавсяв умовах діаспорияк реакція напрояви ворожостідо євреїв, виражаєтьсянасампередв ідеї богообраностієврейськогонароду, йоговинятковоїісторичноїмісії. Продовжуючисвій історичнийшлях паралельноз християнством,іудаїзм зберігавсвої рисинаціональноїрелігії і водночастрансформувавсявідповіднодо умов та вимогісторичногочасу. В моральномуплані – це підвищенівимоги до людськоїсовісті, проповідьлюбові, милосердя, всепрощення.Поєднаннятрадиційногоіз загальнолюдським– характернариса релігійно-моральноговчення іудаїзму.Особливістюрелігійно-моральноїсвідомостівиступає нетільки окремаособа, а й в цілому«народ Ізраїлю»[ 1; 647].